...
Лютий,  Житія святих

Сповідник Володимир (Терентьєв), ігумен

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 18-й день (перехідне) / серпня на 19-й день — Собор Московських святих (перехідне) / вересня на 18-й день — Собор новомучеників і сповідників землі Володимирської / листопада на 27-й день — Собор новомучеників і сповідників Радонезьких

Преподобносповідник Володимир народився 1872 року в селі Шибаново Псковського повіту Псковської губернії в сім’ї селянина Терентія Терентьєва і у Хрещенні наречений був Василієм. 15 серпня 1898 року Василій вступив до пустині Святого Паракліта в Олександрівському повіті Володимирської губернії. 25 травня 1901 року він перейшов до Смоленської Зосимової пустині і проходив тут послух покрівельника і маляра. 28 березня 1907 року Василія постригли в чернецтво з ім’ям Володимир. 31 травня 1912 року його перевели до Царицинського Свято-Духівського монастиря Саратовської єпархії, він проходив тут послух помічника скарбника. 30 липня 1912 року його висвятили на ієродиякона, і 5 серпня того ж року — на ієромонаха. 8 серпня 1912 року ієромонаха Володимира призначили тимчасово керуючим Царицинським Свято-Духівським монастирем. З 14 квітня 1917 року він знову став подвизатися в Смоленській Зосимовій пустині. У 1923 році ієромонаха Володимира було возведено в сан ігумена. Цього ж року пустинь безбожники закрили і перетворили на сільськогосподарську артіль; отець Володимир прожив у ній до її закриття більшовиками в 1927 році, після чого оселився в Сергієвому Посаді, підробляючи у приватних людей як покрівельник.
Наприкінці 1929-го — на початку 1930 року радянська влада відновила широкомасштабні гоніння на Церкву. Всі монастирі до цього часу були закриті, ченці й черниці були вигнані та розселилися по містах і селах Русі. Але і поза монастирськими стінами вони вели чернечий спосіб життя, як бувало і в давнину, заробляючи на життя рукоділлям та служачи в незакритих храмах, що залишилися. Більшість із них вели замкнутий спосіб життя, мало спілкуючись із селянами, щоб не бути звинуваченими під час колективізації, яка проходила повсюдно, в антирадянській діяльності.
У квітні-травні 1931 року співробітники ОДПУ Московської області заарештували ченців і черниць, які влаштувалися після закриття обителей у селах і містах області. Їх звинуватили в тому, що вони нібито об’єдналися в церковно-монархічну організацію, створену під прапором захисту православної віри від радянської влади, яка її переслідує, для проведення антирадянської роботи. Загалом у цій справі було заарештовано шістдесят осіб.
Ігумена Володимира (Терентьєва) заарештували 5 квітня 1931 року і після короткого допиту в Загорську ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві; туди ж перевезли всіх обвинувачених, об’єднаних співробітниками ОДПУ в рамках однієї справи.
1 травня 1931 року слідчий зачитав отцю Володимиру постанову про пред’явлення обвинувачення і поставив кілька запитань. Вислухавши їх, ігумен Володимир сказав: “Мені доводилося говорити з вірянами про антихриста, але ці розмови могли бути тільки жартівливими, тому що строк появи антихриста нікому невідомий і ніякого знамення щодо цього ще не було. Появу радянської влади я таким знаменням не вважаю, тому що ця влада попущена Богом для покарання руського народу за гріхи і для напоумлення. Оскільки радянська влада не визнає ніякого Бога, тому вона і проводить політику гонінь… Як довго триватимуть гоніння — не знаю, все це залежить від волі Божої… Винним себе в пред’явленому мені обвинуваченні… не визнаю, оскільки в антирадянській організації я не перебував… у розмовах про антихриста нічого противного радянській владі з мого боку допущено не було”.
6 червня 1931 року Колегія ОДПУ засудила отця Володимира до п’яти років заслання. Ігумен Володимир (Терентьєв) помер на засланні в Казахстані 3 березня 1933 року і був похований у безвісній могилі.

Знайшли помилку