Березень,  Житія святих

Кончина святителя Тихона, патріарха Московського

У неділю, найближчу до 25 січня — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 9-й день — знайдення мощей / березня на 25-й день — кончина / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих /  вересня на 26-й день — прославлення / жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів / листопада на 5-й день — пам’ять отців Помісного собору Руської Православної Церкви (1917-1918 рр.)

Народився в приході Воскресенської церкви погосту Клин Торопецького повіту Псковської губернії, в сім’ї Іоанна Тимофійовича Бєллавіна, священницького роду; згодом його батька перевели у прихід Спасо-Преображенської церкви міста Торопця, в Псковській єпархії. Прізвище Бєллавін було досить поширене на Псковщині серед осіб духовного сану.

За словами сучасника, «з дитинства Тихон був дуже добродушним, сумирним та богобоязливим без лукавства, не видаючи себе за святого»; серед своїх товаришів у Псковській семінарії мав жартівливе прізвисько «Архієрей».

В 1888 році закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію, де серед товаришів мав прізвисько «Патріарх». Його однокурсник, згодом протопресвітер Костянтин Ізразцов, місіонер у Південній Америці, згадував про нього: «Під час усього академічного курсу він був світським і нічим особливим не проявляв своїх чернечих нахилів. Через це його чернецтво після закінчення Академії для багатьох його товаришів стало повною несподіванкою».

11 червня 1888 року був направлений на посаду викладача догматичного богослів’я до Псковської духовної семінарії.

У грудні 1891 року пострижений у чернецтво з ім’ям Тихон; 22 грудня висвячений на ієромонаха.

В березні 1892 року призначений інспектором Холмської духовної семінарії; в липні — ректором Казанської, а згодом Холмської духовної семінарії; був головою єпархіальної викладацької ради, головою православного братства і цензором видавництв.

19 жовтня 1897 року хіротонізований на єпископа Люблінського, вікарія Холмсько-Варшавської єпархії. Хіротонія була звершена у Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври.

14 вересня 1898 року призначений єпископом Алеутським і Аляскинським — замість єпископа Миколая (Зіорова), котрий відбув до Росії; з 1900 року — Алеутський і Північно-Американський.

У 1907 році Тихон повертається із Америки до Росії і приймає призначення на посаду єпископа Ярославського і Ростовського. 22 грудня переведений на кафедру у Вільні.

5 листопада 1917 року його було обрано патріархом Московським і всієї Русі. Під час революції та громадянської війни святитель Тихон виявив непорушність та різке засудження більшовизму. У 1918 році відкрито засудив вбивство царської сім’ї і гостро протестував проти більшовицького насилля щодо Церкви.

19 січня 1918 року за Юліанським календарем Патріарх Тихон опублікував «Послання Святішого Патріарха Тихона про анафематствування тих, що чинять беззаконня, гонителів віри та Православної Церкви від 19 січня (1 лютого) 1918 року».

Після створення СРСР нова влада звинуватила патріарха у саботажі та спротиві щодо націоналізації церковного майна, опорі конфіскації цінних літургічних предметів «на справу» жертв голоду на Поволжі. З квітня 1922 до червня 1923 року включно Тихон перебував під арештом в стінах Донського монастиря. Невідомо якому тиску піддавався Патріарх з боку влади під час арешту, але після виходу зайняв толерантнішу позицію щодо влади.

9 грудня 1924 року при спробі розбійницького нападу на дім Патріарха у Донському монастирі було убито Якова Сергійовича Полозова, близьку людину для патріарха — Яків Полозов був його келійником ще з 1902 року. Інцидент справив на патріарха вкрай гнітюче враження. У 1925 році його стан здоров’я сильно погіршився. 5 квітня він в останній раз звершував Святу Літургію. Помер через 2 дні після того у лікарні Боткіна, за офіційними даними — через серцеву недостатність, хоча існують і непідтверджені дані, що його отруїли.

Патріарх Тихон був канонізований Руською Православною Церквою 28 вересня 1989 року. Канонізація патріарха була прикладом «відлиги» під час гласності. Мощі святого Тихона похоронені у Донському монастирі в Москві. Православна Церква вшановує святого Тихона 7 квітня (25 березня за старим стилем) у день його смерті, 26 вересня — у день його прилічення до лику святих, а також 22 лютого — день перенесення його мощей.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Тихону, глас 1

Апо́стольских преда́ний ревни́теля/ и Христо́вой Це́ркви па́стыря до́браго,/ ду́шу свою́ за о́вцы положи́вшаго,/ жре́бием Бо́жиим избра́ннаго,/ патри́арха Ти́хона восхва́лим/ и к нему́ с ве́рою и упова́нием возопи́им:/ предста́тельством святи́тельским ко Го́споду/ Це́рковь на́шую в тишине́ соблюди́,/ расточе́нныя ча́да ея́ во еди́но ста́до собери́,/ отступи́вшия от пра́выя ве́ры к покая́нию обрати́,/ страну́ на́шу от междоусо́бныя бра́ни сохрани́,// и мир Бо́жий лю́дям испроси́.

Ин тропарь святителю Тихону, глас 3

В годи́ну тя́жкую Бо́гом избра́нный/ в соверше́нной свя́тости и любви́ Бо́га просла́вил еси́,/ во смире́нии вели́чие, в простоте́ и кро́тости си́лу Бо́жию явля́я,/ положи́л ду́шу за Це́рковь, за лю́ди своя́,/ испове́дниче патриа́рше свя́те Ти́хоне,/ моли́ Христа́ Бо́га,/ Ему́же сораспя́лся еси́,// и ны́не спасти́ зе́млю на́шую и па́ству Твою́.

Кондак святителю Тихону, глас 2

Ти́хостию нра́ва укра́шен,/ кро́тость и милосе́рдие ка́ющимся явля́яй,/ во испове́дании правосла́вныя ве́ры и любви́ ко Го́споду/ тверд и непрекло́нен пребы́л еси́,/ святи́телю Христо́в Ти́хоне,/ моли́ся о нас да не разлучи́мся от любве́ Бо́жия,// я́же о Христе́ Иису́се, Го́споде на́шем.

Молитва святителю Тихону

О, па́стырю наш до́брый, святы́й вели́кий патриа́рше Ти́хоне! я́ко град го́рний ты яви́лся еси́, до́брая дела́ твоя́ и доны́не све́тятся пред челове́ки. Ве́мы, я́ко ты, предстоя́ Престо́лу Пресвяты́я Тро́ицы, ве́лие и́маши дерзнове́ние в моли́твах пред Го́сподем. Воззри́ и ны́не на нас гре́шных и недосто́йных чад твои́х, к тебе́ бо я́ко иму́щему ве́лие дерзнове́ние пред Творце́м вся́ческих, ны́не припа́даем и усе́рдно мо́лимся: умоли́ Го́спода, да пода́ст нам реши́мость стяжа́ти благоче́стие отце́в на́ших, его́же ты стяжа́л еси́ от ю́ности твоея́. Ты в житии́ свое́м ре́вностный защи́титель и храни́тель и́стинныя ве́ры был еси́, помози́ и нам незы́блему соблюсти́ ве́ру правосла́вную. Ти́хая бо душа́ твоя́ зело́ преуспе́ла в Боже́ственном смиренному́дрии: научи́ и нас ра́зум наш пита́ти не многомяте́жною му́дростию челове́ческою, но смире́нным позна́нием во́ли Бо́жией. Ты пред лице́м лю́тых враго́в Христо́вых и́стиннаго Бо́га дерзнове́нно испове́дал еси́: моли́твою свое́ю укрепи́ нас, малоду́шных, да и мы всегда́ и всю́ду противоста́нем ду́ху безбо́жия и льсти. Ей, уго́дниче Бо́жий, не пре́зри нас, моля́щихся тебе́, и́бо не то́кмо от бед и скорбе́й избавле́ние про́сим, но си́лы и тве́рдости, великоду́шия и любве́ про́сим, да́бы претерпева́ти о́ныя напа́сти, возстаю́щия на ны. Испроси́ нам неосла́бное терпе́ние да́же до конца́ жития́ на́шего, мир с Го́сподом и грехо́в отпуще́ние. О́тче святы́й! Укроти́ в стране́ на́шей ве́тры неве́рия и сму́ты, да водвори́т Госпо́дь на земли́ на́шей тишину́ и благоче́стие и любо́вь нелицеме́рную: моли́твами твои́ми да сохрани́т ю́ от междоусо́бныя бра́ни, да укрепи́т святу́ю Це́рковь на́шу Правосла́вную: да не оскуде́ет она́ и́стинными па́стырьми, до́брыми де́лательми, пра́во пра́вящими сло́во ева́нгельской и́стины; упаси́ и заблу́ждшия о́вцы ста́да Христо́ва. Наипа́че же моли́ Го́спода сил, да возроди́тся на́ша земля́ святы́м покая́нием и еди́ным се́рдцем и еди́ными усты́ просла́вит ди́внаго во святы́х Свои́х Бо́га в Тро́ице сла́вимаго Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ №:

Ґпcльскихъ предaній ревни1телz и3 хrт0вы цRкве пaстырz д0браго, дyшу свою2 за џвцы положи1вшаго, жрeбіемъ б9іимъ и3збрaннаго всерyсскаго патріaрха тЂхwна восхвaлимъ и3 къ
немY съ вёрою и3 ўповaніемъ возопіи1мъ: предстaтельствомъ с™и1тельскимъ ко гDу цRковь рyсскую въ тишинЁ соблюди2, расточє1ннаz ч†да є3S во є3ди 1но стaдо собери2, tступи1вшыz t прaвыz вёры къ покаsнію њбрати2, странY нaшу t междоус0бныz брaни сохрани2 и3 ми1ръ б9ій лю1демъ и3спроси2.

Кондaкъ, глaсъ в7:

Ти1хостію нрaва ўкрaшенъ, кр0тость и3 милосeрдіе кaющымсz kвлszй, во и3сповёданіи правослaвныz вёры и3 любвE ко гDу твeрдъ и3 непрекл0ненъ пребhлъ є3си2, с™и1телю хrт0въ тЂхwне. моли1сz њ нaсъ, да не разлучи1мсz t любвE б9іz, ћже њ хrтЁ їи7сэ, гDэ нaшемъ.

В розробці.