...
«Ікона Божої Матері, іменована "Феодорівська"» p1bbt8t7uv16is11fp1qhvdlqrc03
Житія святих,  Ікони

«Ікона Божої Матері, іменована “Феодорівська”»

Місяця березня на 14-й день / серпня на 16-й день

Чудотворна Феодорівська ікона Пресвятої Богородиці відома з XII століття. За переказами ця ікона була написана святим апостолом-євангелістом Лукою на дошці того столу, на якому за трапезою сиділи сам Спаситель, Пресвята Богородиця і святі апостоли.

Особлива сторінка історії чудотворної Феодорівської ікони Пресвятої Богородиці – події 1613 року, коли на всеросійський престол після трагічних років Смутного часу вступив перший цар з дому Романових, Михайло Федорович.

Благовірна государиня Марфа Іванівна, палко помолившись перед Феодорівською іконою Божої Матері, благословила нею благочестивого великого государя Михайла Феодоровича. На згадку про події 1613 було встановлено нове святкування на честь Феодорівської ікони Пресвятої Богородиці 14 (27) березня – на додаток до спогаду її явлення 16 (29) серпня.

З цього часу Феодорівський образ Пресвятої Богородиці особливо шанувався всіма представниками царственого дому Романових, став їх покровителем і охоронцем російської державності.

Німецькі принцеси, виходячи заміж за російських князів, і приймаючи православ`я, за традицією, в честь Феодорівської ікони стали отримувати по батькові Федорівна, входячи під покров ікони Феодорівської.

Феодорівська ікона Божої Матері вшановується як покровителька наречених, родинного благополуччя, народження дітей у бездітних пар, помічниця у важких пологах.

У кожної ікони Богородиці є своя історія, своє назва. Дивовижно, як багато перетинається в історії ікони «Феодорівська» – тут і ім`я Феодора Стратилата, і Параскеви, і князя Олександра Невського, з цією іконою пов`язаний і початок нової династії російських царів – Романових.

Як ми вже згадували, переказ свідчить, що ікона ця була написана євангелістом Лукою, невідомо, як вона потрапила в маленьке місто Городець, куди сягають перші згадки про ікону. Однак в 1239 році Городець був спалений монголо-татарами.

Відомо, що в тому ж 1239 р. великий князь Ярослав Всеволодович благословив свого сина – благовірного великого князя Олександра Невського – на шлюб з Олександрою, дочкою полоцького царя князя Брячислава. І тут розкривається ще одна особливість Феодорівської ікони: на зворотному боці знаходиться зображення святої мучениці Параскеви (П`ятниці), що вважалася на Русі покровителькою весіль і наречених.

В кінці 50-х – початку 60-х років XIII століття відбулося чудесне явлення Феодорівської ікони в Костромі молодшому брату Олександра Невського – князю Василю Ярославовичу Костромському.

Напередодні ялення, в день свята Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня за старим стилем), багато жителів Костроми бачили на вулицях воїна з іконою Божої Матері в руках. У воїна костромичі за іконописним зображенням в соборному храмі Костроми упізнали святого великомученика Феодора Стратилата, на честь якого був побудований собор в Костромі.

Переслідуючи на полюванні звіра, князь Василь Ярославович випадково побачив на сосні ікону. Він спробував зняти її, але вона піднялася в повітря.

Наступного дня князь Василь Ярославич під час полювання побачив цю ікону на гілках дерева поблизу річки Запрудні. Повернувшись до міста, князь в хвилюванні розповів про те, що трапилося духовенству. Прийшовши на вказане князем місце, священики і народ побачили образ Богоматері, впали на коліна і довго молилися. Набута святиня була урочисто принесена хресним ходом в Кострому і поставлена в соборному храмі в ім`я великомученика Феодора Стратилата, після чого і стала іменуватися Феодорівською, пам`ятаючи про явлення Феодора Стратилата з іконою, який потім не являвся руським воїнам на полі битви.

«Одного разу, коли татари підійшли до Костроми, руське ополчення вийшло їм назустріч, несучи перед собою свою святу ікону Божої Матері. Коли раті встали одне перед одним, між ними промчав невідомий вершник. Його багряна мантія розвивалася за вітром, і сліпуче сяяв позолочений щит. Воїни впізнали в ньому святого великомученика Феодора Стратилата. На татар же напав жах, і вони втекли з поля битви. Так була врятована Кострома».

На місці знаходження ікони була заснована перша чернеча обитель на Костромській землі – Спасо-Запрудниковський чоловічий монастир.

Одне із значущих в історії країни подій також пов`язано з ім`ям Феодорівської ікони – обрання на царство в 1613 році Михайла Федоровича Романова. У Троїцькому соборі Іпатіївського монастиря посольство Земського собору довго вмовляло Михайла Федоровича і його матір, черницю Марфу, прийняти обрання. На всі благання вони залишалися непохитними.

Тільки промова Феодорита, архієпископа Рязанського, зі сподіваннями на допомогу Пресвятої Богородиці, схилили Марфу до згоди благословити свого сина на царство. Вона впала перед Феодорівською іконою і сказала: «Хай буде воля Твоя, Владичице! У Твої руки віддаю сина мого: настав його на шлях істинний, на благо Собі й Батьківщині!» З цього часу образ Феодорівської Божої Матері особливо шанувався всіма представниками Царственого дому Романових. Багато російських цариць і княгинь іноземного походження отримували по батькові Федорівна на честь фамільної ікони.

Існує декілька списків з ікони Феодорівська, перший з них був зроблений черницею Марфою, який вона привезла з собою до Москви.

Воістину символічно, що історія Феодорівської Богородичної ікони-умирительниці смут – пов`язана з Митрополитом Харківської та Богодухівської єпархії Української Православної Церкви Никодимом (владика проводив історичний Архієрейський Собор в 1992 році, помер у вересні 2011 року. – УНІАН.)

Митрополит Никодим був хіротонізований на єпископа Костромського і Галицького Патріархом Алексієм I -10 серпня 1961 року, і Кострому називав своєю другою духовною батьківщиною. У 1960-і роки він виступив з ініціативою про канонізацію у лику святих народного героя Івана Сусаніна, уродженця Костромського краю. В СРСР з 1961 по 1964 роки в Костромській єпархії, що окормлялася в той період молодим єпископом Никодимом, не був закритий жоден храм.

Коли в 1964 році в Костромі кафедральним собором став знаменитий Храм Воскресіння Христова на Дебрі (шедевр архітектури Поволжя, 1652 рік), що опинився під загрозою знесення, єпископ Никодим вночі перевіз до нього з собору Іоанна Златоуста Чудотворний образ Феодорівської Богоматері, де на захист ікони, а з нею і храму встали парафіяни. Там ікона і пробула майже три десятиліття – до 1991 року.

Сьогодні Феодорівська ікона Божої Матері перебуває в костромському Богоявленському-Анастасіїному кафедральному соборі. З 1991 року ведеться літопис сучасних чудес, що відбуваються за молитвами біля Феодорівської ікони; до теперішнього часу таких подій зафіксовано понад 100.

На честь цієї чудотворної ікони встановлено два урочистих свята: 29 серпня за новим стилем – в пам`ять про чудесне явлення ікони в 1239 році і 27 березня – в пам`ять про обрання Михайла Романова на царство.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Феодоровской», глас 4

Прише́ствием честны́я Твоея́ ико́ны, Богоотрокови́це,/ обра́дованный днесь Богохрани́мый град Кострома́,/ я́коже дре́вний Изра́иль к киво́ту Заве́та,/ притека́ет ко изображе́нию лица́ Твоего́/ и воплоти́вшагося от Тебе́ Бога на́шего,/ да Твои́м Ма́терним к Нему́ предста́тельством/ при́сно хода́тайствуеши всем,/ под сень кро́ва Твоего́ прибега́ющим,// мир и ве́лию ми́лость.

Ин тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Феодоровской», глас 4

Днесь све́тло красу́ется преимени́тый град Кострома́/ и вся Ру́сская страна́,/ созыва́ющи к весе́лию вся боголюби́выя наро́ды христиа́нския,/ на пресла́вное торжество́ Бо́жия Ма́тере,/ прише́ствия ра́ди чудотво́рнаго Ея́ и многоцеле́бнаго о́браза,/ днесь бо яви́ся нам пресве́тлое вели́кое со́лнце,/ прии́дите, вси Богоизбра́ннии лю́дие, но́вый Изра́иль,/ ко исто́чнику цельбоно́сному,/ источа́ет бо нам неоску́дныя ми́лости Пресвята́я Богоро́дица/ и избавля́ет вся гра́ды и страны́ христиа́нския/ невреди́мы от всех наве́т вра́жиих./ Но, о Всеми́лостивая Госпоже́, Де́во Богоро́дице, Влады́чице,/ спаси́ страну́ на́шу, и архиере́и, и вся лю́ди Твоего́ достоя́ния от всех бед/ по вели́цей Твое́й ми́лости, да зове́м Ти:// ра́дуйся, Де́во, христиа́ном похвало́.

Тропaрь, глaсъ д7:

Пришeствіемъ чcтнhz твоeй їкHны, бGоoтрокови1це, њбрaдованный днeсь бGохрани1мый грaдъ костромA, ћкоже дрeвній їи7ль къ ківHту завёта, притекaетъ ко и3зoбражeнію лицA твоегw2 и3 воплоти1вшагосz t тебЁ бGа нaшегw, да твои1мъ м™рнимъ къ немY предстaтельствомъ при1снw ходaтайствуеши всBмъ, п0дъ сёнь кр0ва твоегw2 прибэгaющымъ, ми1ръ и3 вeлію млcть.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Бlгодaрствєннаz приносsще ти2, раби2 твои2, бGороди1тельнице, њ всёхъ, и4миже бlгодёzла є3си2 грaду нaшему, и3з8 глубины2 души2 взывaемъ къ тебЁ и3 ми1ли сz дёемъ: не престaни, вLчце, м™рними къ сн7у твоемY и3 бGу нaшему мlтвами подавaти вс‰ благ†z и3 сп7си1тєльнаz всBмъ, вёрою и3 люб0вію вопію1щымъ ти2: рaдуйсz, дв7о, хрістіaнъ похвало2.

Ще в розробці

Знайшли помилку