Ікона Божої Матері іменована “Споручниця грішних”

Перехідне святкування в Неділю Всіх святих

Ікона Божої Матері “Споручниця грішних” названа так за написом, що зберігся на іконі: “Аз Споручница грешных к Моему Сыну…”.

Уперше цей образ прославився чудесами в Миколаївському Одріні чоловічому монастирі Орловської губернії в середині 19-го століття. Стародавня ікона Богоматері “Споручниця грішних” через ветхість свою не користувалася належним шануванням і стояла в старій каплиці біля монастирських воріт. Але 1843 року багатьом жителям у сновидіннях було відкрито, що ікона ця наділена, за Божим Промислом, чудотворною силою. Ікону урочисто перенесли до церкви. До неї почали стікатися віряни і просити про зцілення своїх печалей і хвороб. Першим отримав зцілення розслаблений хлопчик, мати якого гаряче молилася перед цією святинею. Особливо прославилася ікона під час епідемії холери, коли багатьох смертельно хворих, які з вірою до неї притікали, вона повернула до життя.

У монастирі на честь чудотворного образу було побудовано великий трипрестольний храм. На іконі “Споручниця грішних” Богоматір зображена з Немовлям на лівій руці, Який обома руками Своїми тримає Її праву руку. Глави Богоматері та Немовляти увінчані коронами.

1848 року старанністю москвича Димитрія Бонческула був зроблений список із цього чудотворного образу і поміщений у його будинку. Незабаром він прославився витіканням цілющого світу, що дав багатьом одужання від тяжких хвороб. Цей чудотворний список перенесли до храму святителя Миколая в Хамовниках, у якому було влаштовано тоді ж боковий вівтар на честь ікони Божої Матері “Споручниця грішних”.

Вважається, що та сама ікона (оригінал), що прославилася 1843 року, перебуває нині в Одріно-Миколаївському жіночому монастирі. Коли вцілілі ікони з розореного монастиря в 20-х роках XX століття розходилися по навколишніх селах, ця ікона дісталася мешканці села Старого Хотинецького району сучасної Орловської області. У 1970-х роках її будинок згорів, вона віддала ікону сусідам, а згодом передала якійсь Раїсі, парафіянці карачевського храму Всіх Святих. У 1994 році остання була пострижена в черниці і поїхала разом з іконою в монастир під Одесою. Однак приблизно за рік вона повернулася і в грудні 1995 року вступила до Миколо-Одринської обителі, при цьому ікона залишилася на Україні. Повернути її назад зголосився схимонах Макарій, перший послушник і помічник настоятельки Маріам, який приїхав на її прохання з Оптиної Пустині. Крім того, що Макарій у повсякденному розумінні був інвалідом із паралізованими ногами, і пересувався він на дошці з коліщатками, його місія ускладнювалася ще й тим, що на той момент ікона перебувала в приватній колекції, а також наявністю митниці. Однак 24 жовтня 1996 року чудотворна ікона повернулася в стіни рідної обителі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання