Ікона Божої Матері іменована “Невипивана Чаша”

Місяця травня на 5-й день

Ікона Божої Матері “Невипивана Чаша” за іконографією належить до типу “Оранта” – Богоматір зображено з піднятими догори руками, перед Нею – Богонемовля, що стоїть у чаші. Це Чаша Причащання – невичерпне джерело духовної радості та розради. Пресвята Богородиця молиться за всіх грішних і сповіщає, що кожному стражденному уготована Невипивана Чаша небесної допомоги й милосердя.

Появі цієї ікони передувала незвичайна подія, що сталася 1878 року в Тульській губернії. Якийсь відставний солдат був одержимий пристрастю до пияцтва. Він пропивав усе, що в нього було, і незабаром став жебракувати. Від зловживання алкоголем у нього віднялися ноги, але це не зупинило його і він продовжував пити. Якось увісні колишній солдат, а нині селянин, побачив старця, який наказав йому йти в місто Серпухов у монастир Владичиці Богородиці, де була ікона Божої Матері “Невипивана Чаша”, і відслужити перед нею молебень. Не маючи ні копійки, з віднятими ногами, селянин не міг вирушити в дорогу. Але святий старець вдруге і втретє з’явився йому і грізно наказав виконати сказане. На четвереньках вирушив відставний солдат до Серпухова. В одному з селищ, які лежали на шляху, він зупинився для відпочинку. Щоб полегшити біль і страждання подорожньому, бабуся-господиня розтерла йому ноги і поклала на піч. Наступного дня солдату полегшало, але господиня залишила його ще на одну ніч, знову розтерши йому хворі ноги. Спираючись на дві, а потім і на одну палицю, селянин потихеньку дійшов до Серпухова.

У Владичному монастирі він розповів про свої чудові сновидіння і попросив відслужити молебень перед іконою Божої Матері “Невипивана Чаша”. Але його прохання збентежило насельниць монастиря: ніхто в обителі не знав такої ікони. Лише через деякий час вони знайшли іконку, що висіла в проході з храму в ризницю. На зворотному боці її був напис “Невипивана Чаша”… В образі ж учня святителя Олексія – преподобного Варлаама – селянин одразу ж упізнав святого старця, який з’явився йому уві сні. Додому із Серпухова відставний солдат повернувся вже вільним від своєї згубної пристрасті.

Звістка про чудотворну ікону швидко поширилася по всій Росії. Люди, які страждали від пияцтва, їхні рідні та близькі поспішали піднести молитви до Пресвятої Богородиці про зцілення від недуги, багато хто приходив уже після, щоб подякувати Владичиці за Її велику милість.

Чудотворна ікона “Невипивана Чаша” перебувала у Владичному монастирі до 1919 року, а після його закриття – в соборі Миколи Білого на Калузькій вулиці. Подальша доля ікони невідома.

1993 року в Серпуховському Висоцькому чоловічому монастирі, а 1995 року – у відродженому Владичному монастирі було зроблено списки чудотворної ікони, водночас збережено всі пропорції й академічний стиль, характерний для оригіналу. Все це послужило початком відродження шанування чудотворної ікони після довгих років богоборства. Славиться чудотворна ікона швидким зціленням стражденних від недуг наркоманії, алкоголізму та куріння. Помічено, що ікона не тільки зцілює, а й допомагає змінити спосіб життя людини, приводить її до усвідомлення своїх гріхів, покаяння, повертає до благочестивого життя.

На жаль, достеменно не відомий той день, у який ікона була явлена. У XIX столітті святкування на честь ікони “Невипивана Чаша” відбувалося 27 листопада – в один день з іконою Божої Матері “Знамення”, оскільки обидві ці ікони схожі за іконографією.

Наприкінці XX століття, після відновлення шанування ікони “Невипивана Чаша”, її святкування було приурочено до дня преставлення преподобного Варлаама Серпуховського – 5 травня, бо явлення чудотворної ікони сталося за заступництвом цього святого. У 1997 році було встановлено здійснювати загальноцерковне святкування ікони Божої Матері “Невипивана Чаша” 5 травня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання