...
Житія святих,  Ікони

Ікона Божої Матері іменована “Максимовська”

Місяця квітня на 18-й день

Максимівську ікону Божої Матері написано 1299 року за видіннями святителю Максиму, митрополиту Володимирському († 1305, пам’ять 6 грудня), який прибув до Володимира для перенесення з Києва Першосвятительської кафедри. На іконі зображена Божа Матір на повний зріст із Предвічним Немовлям на руці, перед Нею стоїть Митрополит Максим, який приймає з Її рук святительський омофор.

Явище Максимівської ікони Божої Матері сталося у важкий час для Руської Церкви і нашої Вітчизни. Понад 60 років руська земля перебувала під ярмом татаро-монгольських завойовників. Сумним і важким було становище Руської Церкви – храми і монастирі зруйновані, ікони і книги розкрадені. Народ став забувати християнське віровчення. У такі тяжкі часи Господь посилав особливих людей для управління Церквою і російським народом. Таким був Першосвятитель Руської Церкви Митрополит Максим, якому було даровано чудесне видіння Божої Матері.

У видіннях Божа Матір вручила святителю омофор, який митрополит, що прокинувся, побачив на своїх руках. Явище Пресвятої Богородиці було знаменням Небесного благословення на перенесення митрополії з Києва до Володимира. Омофор, переданий Матір’ю Божою, зберігався у Володимирському Успенському соборі 112 років. У 1412 році, під час навали татар, омофор був прихований ключарем собору Патрикієм, закатованим татарами.

Максимівську ікону Божої Матері було встановлено у Свято-Успенському соборі Володимира над місцем, де після своєї блаженної кончини було поховано Митрополита Максима. Згодом ця ікона прославилася багатьма чудесами.

На межі XIX і XX століть був виконаний список з Максимівської ікони в розмір оригіналу. Нині він перебуває в Успенському соборі Володимира над гробницею святителя Максима.

У 1918 році було виконано реставрацію Максимівської ікони під керівництвом мистецтвознавців А. І. Анісімова, В. Т. Георгієвського та І. Е. Грабаря. Після зміцнення ікони під час розчищення виявили два шари прописів, датованих XVI-XVII і XVIII століттями.

Близько 1920 року після закриття собору Максимівська ікона надійшла до зібрання Володимиро-Суздальського музею-заповідника, в якому перебуває і нині. У 1961-1967 роках було виконано повторну реставрацію ікони, яку проводили В. П. Малишев і А. Н. Баранова. Ця реставрація отримала неоднозначну оцінку фахівців. Так професор В. Н. Лазарєв характеризував стан ікони як дуже поганий і відзначав її грубу реставрацію.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Максимовской», глас 4

Днесь све́тло красу́ется сла́внейший град Влади́мир,/ ра́достно соверша́я, Влады́чице,/ пра́здник явле́ния Твоего́ святи́телю Макси́му, в нем бы́вшаго,/ о не́мже ны́не воспомина́юше/ и моля́щеся Тебе́, взыва́ем си́це:/ о Пречу́дная Влады́чице Богоро́дице,/ моли́ся Преве́чному Архиере́ю – Сы́ну Твоему́,/ да непоколеби́му утверди́т Це́рковь Правосла́вную,/ град наш и всю Ру́сскую зе́млю/ в ми́ре сохрани́т// и спасе́т в правове́рии ду́ши на́ша.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Максимовской», глас 6

При́зри на нас, Всепе́тая Богоро́дице,/ возсия́й пресвеще́ние сердце́м помраче́нным/ и озари́ ста́до Твое́, Пречи́стая,/ ели́ка бо хо́щеши и мо́жеши,/ я́ко Ма́ти су́щи Зижди́теля,/ и возопи́й моля́щим Тя:/ Аз есмь с ва́ми,// и никто́же возмо́жет на вы.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку