Ікона Божої Матері іменована “Білиницька”

Місяця квітня на 12-й день

За церковними переказами, Білиницьку ікону Божої Матері принесли в XIII столітті благочестиві ченці в містечко Білиничі й помістили у Свято-Іллінському храмі, де під час всенічного бдіння від образа Цариці Небесної чудесним чином засяяло яскраве світло. Це чудо знайшло відображення у 2-му ікосі Акафіста Білиницькій іконі: Розумети хочаще дивне чудо, як від святої Твоєї ікони вихождаху светящіяся промені, боголюбиві ченці, принесли святий образ Твій в країну нашу і поставили в церкві пророка Іллі, коли від пресвітлих променів цих у ночі буває світло, як в дні, зі страхом і трепетом здійснювали всенічне богослужіння перед святою Твоєю іконою і укріпляхуся надією на милосердя Боже. Після укладення Берестейської унії (1596 р.) Іллінський храм перейшов до католиків, а через деякий час його було зруйновано.

Потім чудотворна ікона перебувала в костелі Білиницького кармелітського монастиря, заснованого 1624 року литовським гетьманом Львом Сапігою на березі річки Друті, за 45 верст від Могильова. Ікона шанувалася як католиками, так і православними. 1832 року монастир було скасовано, і костел діяв як парафіяльний храм.

У 1876 році його передали православним із відновленням монастиря. 12 квітня того ж року в храмі було звершено першу Божественну літургію на освяченому православним єпископом престолі на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Через рік сюди було переведено з Мстиславля Миколаївський чоловічий монастир. Білиницька ікона залишилася в храмі, на поклоніння їй щорічно припливало до 10 тис. паломників. У Могильовській єпархії вважалося правилом, перш ніж іти до Києво-Печерської лаври або Почаєва, прикластися до Білиницької святині. Незважаючи на давнину ікони, високе мистецтво зберегло в зображенні лику надзвичайну свіжість фарб; велика кількість благодаті, що виливалася від ікони, за молитвою віри, наповнювала радістю серця православних.

У 1925 році монастир було закрито. Існують відомості, що чудотворну ікону передали до Могильовського краєзнавчого музею. Потім сліди її загубилися і вона вважається зниклою 1941 року разом з іншими музейними цінностями, серед яких був і Хрест святої Єфросинії Полоцької.

Після 1917 року збереглися два списки Білиницької ікони Пресвятої Богородиці, які перебували в храмах східної Білорусі наприкінці XIX – початку ХХ століть. У Свято-Микільському жіночому монастирі м. Калінінграда також перебуває образ Божої Матері “Білиницької”. До гонінь він перебував у Микільському храмі недалеко від Білиничів, у безбожні роки зберігався благочестивими парафіянами, а у 80-ті був таємно перевезений до Калінінграда.

Іконографія образу належить до типу Одигітрії – голова Богородиці злегка повернута до Богонемовляти, Який правою рукою благословляє, а в лівій тримає державу. У правій руці Божої Матері – подовжений декоративний скіпетр. На головах Божественного Немовляти і Пресвятої Богородиці – візерунчасті королівські корони.

Білиницька ікона Божої Матері є спільною святинею християнського світу.

Тропарі, кондаки, молитви та величання