Ікона Божої Матері іменована Андроніковська

Місяця травня на 1-й день / жовтня на 22-й день

Андроніковська ікона Божої Матері, відома також під іменами Монемвасійської та Грецької, – родова святиня грецького імператора Андроніка III Палеолога, за переказами, одна з написаних апостолом і євангелістом Лукою. За першим збереженим документальним свідченням про ікону, 1347 року Андронік пожертвував її Монемвасійській обителі в Мореї, де вона перебувала до початку XIX-го століття. Після нападу на Грецію 1821 року турецьких військ, настоятель монастиря, єпископ Агапій, намагаючись врятувати чудотворну Андроніковську ікону, сховався з нею в м. Патрас. Перед смертю Агапій заповів цю святиню своєму родичеві, російському генеральному консулу М. І. Влассопуло, син якого, О. М. Влассопуло, 1839 року переслав ікону з Афін до Одеси з листом на Найвище ім’я для переправлення її в Петербург імператору Миколі Павловичу. З 1839 до 12 травня 1868 року Андроніковська ікона перебувала в Зимовому палаці, а з 12 травня 1868 року до 16 квітня 1877 року – в Троїцькому соборі, що на Петербурзькій стороні. 1877 року чудотворну ікону було перенесено в Казанський жіночий монастир поблизу міста Вишній Волочок Тверської єпархії. У 1984 р. ікону вкрали, і нинішнє її місцезнаходження невідоме.

Ікона зображує Богородицю оплечно, без Немовляти. На шиї Божої Матері з правого боку кровоточить рана. У нижній частині ікони був прироблений футляр, у якому зберігався ніж дамаської сталі з кістяним руків’ям, яким турко-ікононенависник завдав удару іконі, після чого і з’явилася кровоточива рана. До ікони додавався також вишитий візантійський герб (двоголовий орел), що підтверджує імператорське походження образу.

Існує безліч шанованих списків Андроніковської ікони.