Місяця листопада на 4-й день

Блаженний Симон Юр’євецький народився у селі Братському Костромській області у благочестивій родині селян Родіона та Марії Шитових. У Святому Хрещенні його було названо Симоном на честь святого апостола Симона Зилота (пам’ять 10/23 травня). З юнацьких років Симон прийняв на себе особливий подвиг юродства Христа заради і пішов з батьківського дому в дрімучі ліси, біля села Елнаті.

Одного разу елнатські поселяни побачили в лісі чоловіка, виснаженого в одній сорочці босого, який назвав їм тільки своє ім’я – Симон, про нього повідомили місцевому священикові Іосифу, і той узяв блаженного до свого дому.

Святий Симон почав ходити будинками єлнатських жителів і допомагав їм у виконанні найважчих робіт, але платню не брав. Незважаючи на постійну працю, він частину дня і ночі старанно молився, виснажував своє тіло постом і любив відвідувати храм Божий. Взимку та влітку він ходив тільки в лляній сорочці та босому, так що шкіра його почорніла, і спав на голій підлозі. Нерозумні люди нерідко жорстоко били його. Блаженний лагідно переносив усі образи та глузування і не платив злом за зло, але молився за кривдників, а себе постійно докоряв і називав «дурнем». 15 років жив у Єлнаті блаженний Симон, а потім перейшов у місто Юр’євець-Поволзький. Улюбленим місцем його перебування там були церковні паперти, де він підносив гарячі молитви Богу. Особливо часто святий приходив до Богоявленського монастиря, де на паперті старанно молився перед іконою Пресвятої Богородиці.

Подвиг повного самозречення, який очистив душу його, був угодний Богу, і він ще за життя отримав дар прозріння: багато що передбачив і прорікав майбутнє на славу Божу для лікування недуг та морального виправлення ближніх.

Незадовго до своєї смерті блаженний зайшов до будинку воєводи Феодора Петеліна. Той, не знаючи подвигів святого, роздратований поведінкою Симона, у пориві гніву наказав слугам побити святого та кинути у підвал. Блаженний тяжко захворів. Відчуваючи швидкий відхід із життя земного в життя вічне, блаженний Симон покликав священика, сповідався, долучився до Святих Таїн і віддав Господу душу свою 4 листопада 1584 року.

Воєвода розкаявся у своєму гріху. Все місто зібралося на поховання святого. Тіло його було поховано біля Богоявленського монастиря. У 1619 році над могилою блаженного було збудовано церкву в ім’я Пресвятої Богородиці Одигітрії. У 1635 році ігумен Богоявленського монастиря Діонісій доносив патріарху Іоасафу про зцілення біля мощів блаженного Симона. Патріарх благословив написати ікону блаженного і виконувати йому службу за спільною Мінеєю. 1666 року блаженному Симону, Юр’євецькому чудотворцю, складено особливу службу.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь блаженному Симону Юрьевецкому, Христа ради юродивому, глас 8

Я́ко вои́стинну гла́са апо́стольскаго/ послу́шатель был еси́, блаже́нне Си́моне,/ Христа́ бо ра́ди изво́лив име́ти бу́йство,/ в не́мже соблю́л еси́ твоя́ к Бо́гу доброде́тели, посреде́ молв некра́домы,/ терпе́нием у́бо пачеесте́ственным Христу́ подража́в,/ посрами́л еси́ льсти́ваго всю горды́ню,/ тем и в лю́тых ра́нах, я́коже дре́вний Ла́зарь,/ в не́дра Авраа́мля пресели́лся еси́,/ иде́же и ны́не утеша́яся, посеща́й град твой,// почита́ющий любо́вию святу́ю па́мять твою́.

Кондак блаженному Симону Юрьевецкому, Христа ради юродивому, глас 4

Возгоре́вся раче́нием Го́рним,/ же́стость во́льнаго юро́дства па́че всех сла́дких ми́ра предпоче́л еси́,/ отону́дуже повину́ся ти огнь,/ от его́же запале́ния град твой Юрьевец изба́вил еси́,/ и во́ды немо́кренно, я́ко по су́ху, преше́л еси́,/ и хотя́щия бы́ти предре́кл еси́,/ просла́вльшу тя та́ко Бо́гу,/ к Нему́же моля́ся и о нас,// пою́щих тя, блаже́нне Си́моне, помина́й.

Молитва блаженному Симону Юрьевецкому, Христа ради юродивому

О, Всесвяты́я, Живонача́льныя и Неразде́льныя Тро́ицы и́стинный уго́дниче и ве́рный ра́бе, блаже́нне и приснопа́мятне Си́моне! О, избра́нниче Бо́жий, а́ще и ми́ру я́ко юро́д бы́вый, но прему́дрыя житие́м твои́м удивля́яй! О, преукраше́нный доброде́тельми ди́вный чудотво́рче Си́моне! Се при́сно ублажа́ем и ублажа́ти тя бу́дем, предублаже́ннаго Го́сподем на́шим Иису́сом Христо́м. Ты бо, поревнова́в всех пра́ведных блаже́нству, оста́вил еси́ вся ми́ра сего́ преходя́щая, и восле́д ве́рныя на́шея ра́дости и воскресе́ния Всесладча́йшаго Иису́са поте́кл еси́, и всеси́льною Того́ по́мощию да́же го́рняго Сио́на дости́гл еси́, иде́же есть веселя́щихся жили́ще. Ублажа́юще у́бо тя, приле́жно мо́лим, пра́ведный челове́че Бо́жий: при́зри на ны, во мно́гая искуше́ния впада́ющия, моли́ о нас неизрече́нную всех челове́к ра́дость и упова́ние, Собезнача́льнаго Отцу́ и Ду́ху Единоро́днаго Сы́на и Сло́во Бо́жие, да и нас, Того́ непамятозло́бное милосе́рдие прогневля́ющих, не оста́вит и вся на по́льзу нам да устро́ит, па́че же да утверди́т ны во свое́й Правосла́вней, и́стинней и непоро́чней ве́ре непоколеби́мы и пра́ведными Свои́ми судьба́ми да спасе́т нас, ниже́ да попу́стит ны искуси́тися па́че, не́же мо́жем, и от бед же и печа́лей, при́сно на ны зде грех ра́ди на́ших быва́ющих, ми́лостивно нас да изба́вит. Ей, мо́лим тя, ра́бе Христо́в: я́коже в жи́зни твое́й на тре́бующия по́мощи призира́л еси́, та́ко и ны́не нас, тебе́ моля́щихся, не отврати́, но предста́ни о нас ко Го́споду и от лю́тых паде́ний моли́твами твои́ми изми́ нас. Умоли́ Его́, да град твой сей, в не́мже доброде́тельно пожи́в, Бо́гу угоди́л еси́, сохрани́т от всех наве́т вра́жиих и лю́ди, в нем живу́щия, ве́чныя жи́зни досто́йны да пока́жет. Па́ки мо́лим тя, блаже́нне Си́моне, посеща́й нас, тебе́ моля́щихся, в ну́ждах на́ших, да тобо́ю заступа́еми, непреста́нно прославля́ем Христа́ Бо́га на́шего, те́плаго предста́теля нам тя дарова́вшаго, я́ко Тому́ подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние со Отце́м и Святы́м Ду́хом ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці