Блажений Симон, Христа заради юродивий, Юр’євецький

Місяця листопада на 4-й день

Блаженний Симон Юр’євецький народився у селі Братському Костромській області у благочестивій родині селян Родіона та Марії Шитових. У Святому Хрещенні його було названо Симоном на честь святого апостола Симона Зилота (пам’ять 10/23 травня). З юнацьких років Симон прийняв на себе особливий подвиг юродства Христа заради і пішов з батьківського дому в дрімучі ліси, біля села Елнаті.

Одного разу елнатські поселяни побачили в лісі чоловіка, виснаженого в одній сорочці босого, який назвав їм тільки своє ім’я – Симон, про нього повідомили місцевому священикові Іосифу, і той узяв блаженного до свого дому.

Святий Симон почав ходити будинками єлнатських жителів і допомагав їм у виконанні найважчих робіт, але платню не брав. Незважаючи на постійну працю, він частину дня і ночі старанно молився, виснажував своє тіло постом і любив відвідувати храм Божий. Взимку та влітку він ходив тільки в лляній сорочці та босому, так що шкіра його почорніла, і спав на голій підлозі. Нерозумні люди нерідко жорстоко били його. Блаженний лагідно переносив усі образи та глузування і не платив злом за зло, але молився за кривдників, а себе постійно докоряв і називав «дурнем». 15 років жив у Єлнаті блаженний Симон, а потім перейшов у місто Юр’євець-Поволзький. Улюбленим місцем його перебування там були церковні паперти, де він підносив гарячі молитви Богу. Особливо часто святий приходив до Богоявленського монастиря, де на паперті старанно молився перед іконою Пресвятої Богородиці.

Подвиг повного самозречення, який очистив душу його, був угодний Богу, і він ще за життя отримав дар прозріння: багато що передбачив і прорікав майбутнє на славу Божу для лікування недуг та морального виправлення ближніх.

Незадовго до своєї смерті блаженний зайшов до будинку воєводи Феодора Петеліна. Той, не знаючи подвигів святого, роздратований поведінкою Симона, у пориві гніву наказав слугам побити святого та кинути у підвал. Блаженний тяжко захворів. Відчуваючи швидкий відхід із життя земного в життя вічне, блаженний Симон покликав священика, сповідався, долучився до Святих Таїн і віддав Господу душу свою 4 листопада 1584 року.

Воєвода розкаявся у своєму гріху. Все місто зібралося на поховання святого. Тіло його було поховано біля Богоявленського монастиря. У 1619 році над могилою блаженного було збудовано церкву в ім’я Пресвятої Богородиці Одигітрії. У 1635 році ігумен Богоявленського монастиря Діонісій доносив патріарху Іоасафу про зцілення біля мощів блаженного Симона. Патріарх благословив написати ікону блаженного і виконувати йому службу за спільною Мінеєю. 1666 року блаженному Симону, Юр’євецькому чудотворцю, складено особливу службу.

Тропарі, кондаки, молитви та величання