Місяця листопада на 12-й день

По рукописному його життю не видно, хто він і звідки прийшов до Ростова. Преосвященний Філарет припускає, що Іоанн був знатного роду і людина освічена (знала латинську мову). Але за обставинами часу царя Іоанна IV Грозного ймовірно, що він зник з Москви від жахів, щоб у тиші служити Господу. У Ростові блаженний Іоанн прийняв подвиг юродства, терплячи потреби і скорботи. Він не мав постійного притулку і лише зрідка відпочивав у будинку свого духівника, священика Всесвятської церкви, або в однієї старої вдовиці. Він мав «волосся на чолі велике», чому і називався Власатим. Живучи в смиренності, терпінні та безперестанній молитві, він духовно опікувався багатьма людьми, в тому числі і преподобним Іринархом, затворником Ростовським (пам’ять 13/26 січня). Помер блаженний Іоанн після довгих подвигів, перенісши багато скорбот, у глибокій старості 3 вересня 1580 (1582) року і, згідно з заповітом, був похований за вівтарем церкви св. Власія.
Поховання блаженного Іоанна ознаменовано було, за переказами, страшною бурею, блискавкою і громом, що справило на всіх гнітюче враження. Благочестиві люди з часу поховання блаженного приходили на його могилу та брали землю; багато хто по вірі отримував зцілення і тому прозвали св. Іоанна Милостивим, ототожнюючи його зі св. Іоанном Милостивим, Олександрійським патріархом, пам’ять якого 12/25 листопада. Серед тих, що зцілилися, був Ростовський митрополит Кирил, який втратив у старості руки і ноги, а тому залишив управління єпархією. Після старанної молитви над гробницею блаженного Іоанна престарілий святитель, принесений до церкви на руках, отримав раптове полегшення від своєї недуги, так що вже міг сам іти в архієрейський дім, і згодом не тільки звершував богослужіння, але й знову керував єпархією.

Над могилою блаженного Іоанна замість колишньої дерев’яної Власіївської церкви було збудовано кам’яну церкву на честь Толгської ікони Божої Матері.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь блаженному Иоанну Власатому, Ростовскому чудотворцу, глас 8

Яви́лся еси́ во гра́де, я́ко в пусты́ни,/ в смиренному́дрии, чистоте́, и в труде́х, и по́двизех, и в терпе́нии мно́зе, преблаже́нне о́тче Иоа́нне,/ Взем бо крест Христо́в, после́дова Ему́/ и бе в моли́твах и псалмопе́нии день и нощь/ иноязы́чнаго рече́ния о спасе́нии всего́ ми́ра христиа́нскаго ро́да,/ и пресели́лся еси́ к Невече́рнему Све́ту./ Ны́не же ко гро́бу твоему́ ве́рни приходя́щии,/ моля́ся Го́сподеви, Богоро́дице и Предте́чи,/ прие́млют исцеле́ния моли́твами твои́ми./ Но при́сно за ны моли́ся, блаже́нне о́тче Иоа́нне,// спасти́ся душа́м на́шим.

Ин тропарь блаженному Иоанну Власатому, Ростовскому чудотворцу, глас 4

Яви́лся еси́ во гра́де, я́ко в пусты́ни, /смиренному́дрием и чистото́ю/ и, взем крест Христо́в, после́дова Ему́/ в труде́х, и по́двизех, и в терпе́нии мно́зе, преблаже́нне о́тче Иоа́нне./ И ны́не моли́ о нас, соверша́ющих па́мять твою́/ и усе́рдно притека́ющих к ра́це моще́й твои́х,// изба́витися от бед и душа́м на́шим пода́ти ве́лию ми́лость.

Кондак блаженному Иоанну Власатому, Ростовскому чудотворцу, глас 8

Христо́вою любо́вию уязви́ся, о́тче Иоа́нне блаже́нне,/ вы́шния красоты́ жела́я,/ земна́я же вся презре́ и нивочто́же вмени́/ и на земли́ а́нгельское житие́ препроводи́,/ в ве́чный поко́й дости́же, иде́же глас пра́зднующих,/ с ни́миже моли́ся за ны// и душа́м на́шим проще́ние и телесе́м исцеле́ния да́руй.

Ин кондак блаженному Иоанну Власатому, Ростовскому чудотворцу, глас 2

Христо́вою любо́вию уязви́вся, о́тче Иоа́нне блаже́нне,/ вы́шния красоты́ жела́я, земна́я же вся презре́ и ни во что́же вмени́,/ и на земли́ а́нгельское житие́ име́я,/ пресели́лся еси́ в ве́чный поко́й,/ иде́же, предстоя́ Христу́ Бо́гу,/ моли́ спасти́ся нам и всему́ христиа́нскому ро́ду, я́ко да зове́м ти:// ра́дуйся, преблаже́нне о́тче Иоа́нне.

Молитва блаженному Иоанну Власатому, Ростовскому чудотворцу

О, всесвяты́й уго́дниче Христо́в, Иоа́нне преблаже́нне! Услы́ши на́с, моля́щихся тебе́ и прибега́ющих под кро́в тво́й, яви́ на на́с (имена́) мно́гую твою́ ми́лость и исхода́тайствуй на́м от Всевы́шняго богоприя́тными твои́ми моли́твами вся́ поле́зная ко спасе́нию ду́ш и теле́с на́ших: сохрани́ прихо́д на́ш и лю́ди, живу́щия в не́м, от вся́каго озлобле́ния по́мощию твое́ю. Те́мже святу́ю твою́ па́мять чту́ще воспе́ти тебе́ дерза́ем сицева́я: ра́дуйся, христиа́н все́х те́плый к Бо́гу моле́бниче; ра́дуйся, прихо́ду на́шему похвало́ и утвержде́ние; и я́коже ны́не, та́ко и при кончи́не на́шей испроси́ у Христа́ Бо́га обрести́ на́м ве́лию ми́лость.

Ще в розробці