...
Благовірний великий князь Олександр Невський, в схимі Олексій p1arsskjj51mg5q151p7oebv1q9q9
Житія святих,  Листопад

Благовірний великий князь Олександр Невський, в схимі Олексій

Місяця листопада на 23-й день / серпня на 30-й день – перенесення мощей

Святий благовірний великий князь Олександр Невський народився 30 травня 1220 року в місті Переславлі-Заліському. Батько його, Ярослав, у хрещенні Феодор, був молодшим сином Всеволода III Велике Гніздо († 1246).

Мати, Феодосія Ігорівна, рязанська княжна. У 1227 році князь Ярослав, на прохання новгородців, сів на престол у Новгороді Великому і узяв із собою синів, Феодора і Олександра.

Починалися найважчі часи в історії Русі: зі сходу йшла монгольська орда, із заходу насувалися лицарські полчища. У цей грізний час Промисел Божий поставив на порятунок краю святого князя Олександра – великого воїна-молитвеника, подвижника і хранителя землі Руської.

Одночасно із навалою Батия, полчища хрестоносців вторглися на Русь. Першими були шведи. Безліч кораблів під командуванням ярла Біргера підійшло до Неви. Святий Олександр, юнак, якому не виповнилося ще й 20-ти років, тоді довго молився в храмі Святої Софії. Архієпископ Спиридон благословив його очолити військо. Вийшовши з храму, Олександр звернувся до дружини із промовою, сповненою віри: «Не в силі Бог, а в правді. Одні – зі зброєю, інші – на конях, а ми Ім’я Господа Бога нашого призовемо!».

Із невеликою дружиною князь пішов на ворогів. Було тоді чудесне передвістя: воїн, який стояв у дозорі, на світанку 15 липня побачив човен, що плив морем, і на ньому святих мучеників Бориса і Гліба, в багряних одежах. Олександр, підбадьорений знаменням, із молитвою повів військо на шведів: «І була січа велика з латинянами, і перебив їх незліченну безліч, і самому ватажку поклав печать на обличчя гострим списом». За цю перемогу на Неві, здобуту 15 липня 1240 року, народ назвав свого князя Олександром Невським.

Небезпечним ворогом залишалися німецькі лицарі. У 1241 році блискавичним походом святий Олександр повернув фортецю Копор’є, вигнавши лицарів. Наступної зими він звільнив Псков, а 5 квітня дав Тевтонському ордену бій на льоду Чудського озера. Хрестоносці були повністю розгромлені. Ім’я святого Олександра прославилося по всій Святій Русі.

Західні межі землі Руської були надійно захищені, настав час убезпечити край зі сходу. У 1242 році святий Олександр Невський зі своїм батьком, Ярославом, виїхав до Орди. Священну місію захисників Русі Господь увінчав успіхом, але на це пішли роки праці. Князь Ярослав поклав за це життя. Заповіт батька – будь що підтримувати союз із Золотою Ордою, необхідний тоді для запобігання нового розгрому Русі – продовжував виконувати святий Олександр.

За його підтримки Батий виступив у похід проти Монголії, став головною силою у всьому Великому Степу. У 1252 році багато руських міст повстало проти татарського ярма. Олександру Невському знову довелося їхати в Орду, щоб убезпечити руські землі від нашестя татар. Він став єдиновладним великим князем всієї Русі. У 1253 році відбив новий набіг на Псков, у 1254 – уклав договір про мирні кордони з Норвегією, у 1256 – ходив на фінів. У темряву язичницького Помор’я святий Олександр ніс світло Євангельської проповіді та православної культури.

У 1256 році помер хан Батий. Князь утретє поїхав у Сарай, щоб підтвердити мирні відносини Русі і Орди з новим ханом Берке. У 1261 році, стараннями святого Олександра і митрополита Кирила, в столиці Золотої Орди була заснована єпархія Руської Православної Церкви.

Настала епоха великої християнізації язичницького Сходу. У 1262 році у багатьох містах були перебиті татарські збирачі данини і вербувальники воїнів – баскаки. Чекали татарської помсти. Але великий заступник народу знову поїхав в Орду і мудро спрямував події зовсім в інше русло. Ця дипломатична поїздка Олександра Невського в Сарай була четвертою й останньою. На зворотному шляху, не доїжджаючи до Володимира, в Городці, в монастирі, князь-подвижник відійшов до Господа.

Перед смертю він прийняв схиму з іменем Алексій. Це сталося 14 листопада 1263 року. Митрополит Кирило, духовник і сподвижник у служінні святого князя, сказав у надгробному слові: «Знайте, чада моя, яко вже зайшло сонце землі Суздальської. Не буде більше такого князя в Руській землі». Тіло князя 9 днів несли до Володимира, і воно залишилося нетлінним.

23 листопада, при похованні його в Рождественському монастирі у Володимирі, було явлено Богом «диво дивне і пам’яті гідне»: коли тіло святого Олександра було покладено в раку, економ Севастіян і митрополит Кирило хотіли вкласти йому у руку напутню грамоту. Святий князь, як живий, сам простяг десницю і взяв грамоту з рук митрополита. «І зійшов їх жах, і ледь відступили від гробниці його. Хто не здивується тому, якщо був він мертвий, і тіло було привезено здалеку в зимовий час».

Так прославив Бог свого угодника – святого воїна-князя Олександра Невського. Загальноцерковне прославлення святого Олександра відбулося за митрополита Макарія на Московському Соборі 1547 року. Канон святому складений тоді ж володимирським ченцем Михайлом.

30 серпня 1721 року цар Петро I, після тривалої і виснажливої війни зі шведами, уклав Ніштадский мир. Цей день вирішено було ознаменувати перенесенням мощей благовірного князя Олександра Невського з Володимира до нової північної столиці, Петербурга. 30 серпня 1724 року вони були покладені в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври, де почивають і донині.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь благоверному князю Александру Невскому, в схиме Алексию, глас 4

Я́ко благочести́ваго ко́рене/ пречестна́я о́трасль был еси́, блаже́нне Алекса́ндре,/ яви́ бо тя Христо́с я́ко не́кое Боже́ственное сокро́вище русстей земли́,/ но́ваго чудотво́рца пресла́вна и Богоприя́тна./ И днесь соше́дшеся в па́мять твою́ ве́рою и любо́вию,/ во псалме́х и пе́ниих ра́дующеся сла́вим Го́спода,/ да́вшаго тебе́ благода́ть исцеле́ний./ Его́же моли́ спасти́ град сей,/ и держа́ве сродник твоих Богоуго́дней бы́ти,// и сыново́м русским спасти́ся.

Кондак благоверному князю Александру Невскому, в схиме Алексию, глас 8

Я́ко звезду́ тя пресве́тлу почита́ем,/ от восто́ка возсия́вшую, и на за́пад прише́дшую,/ всю бо страну́ сию́ чудесы́ и добро́тою обогаща́еши,/ и просвеща́еши ве́рою чту́щия па́мять твою́, Алекса́ндре блаже́нне./ Сего́ ра́ди днесь пра́зднуем твое́ успе́ние, лю́дие твои́ су́щии,/ моли́ спасти́ Оте́чество твое́, и вся притека́ющия к ра́це моще́й твои́х,/ и ве́рно вопию́щия ти́:// ра́дуйся, гра́ду на́шему утвержде́ние.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ћкw бл7гочести1вагw к0рене пречестнaz џтрасль бhлъ є3си2, бл7жeнне ґлеxaндре: kви1 бо тS хrт0съ, ћкw нёкое бжcтвенное сокр0вище рyсстэй земли2, н0ваго чудотв0рца, преслaвна и3 бGопріsтна. и3 днeсь, сошeдшесz въ пaмzть твою2 вёрою и3 люб0вію, во pалмёхъ и3 пёніихъ рaдующесz, слaвимъ гDа, дaвшаго тебЁ бlгодaть и3сцэлeній: є3г0же моли2 сп7сти2 грaдъ сeй, и3 держaвэ срHдникъ твои1хъ бGоуг0днэй бhти, и3 сыновHмъ р{сскимъ сп7сти1сz.

Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Ћкw начaтки:

Ћкw ѕвэздy тz пресвётлу почитaемъ, t вост0ка возсіsвшую и3 на зaпадъ пришeдшую: всю1 бо странY сію2 чудесы2 и3 добр0тою њбогащaеши, и3 просвэщaеши вёрою чтyщыz пaмzть твою2, ґлеxaндре бл7жeнне: сегw2 рaди днeсь прaзднуемъ твоE ўспeніе, лю1діе твои2 сyщіи. моли2 сп7сти2 nтeчество твоE и3 вс‰ притекaющыz къ рaцэ мощeй твои1хъ, и3 вёрнw вопію1щыz ти2: рaдуйсz, грaду нaшему ўтверждeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку