Благовірний князь Роман Олегович, Рязанський p1aolqfa1rrkv1ias1eep5qc16e64
Житія святих,  Липень

Благовірний князь Роман Олегович, Рязанський

Місяця липня на 19-й день

Святий благовірний князь Роман Олегович Рязанський (у миру Ярослав) народився незадовго до навали татар на Руську землю, 1237 року. Він походив із доблесного роду рязанських князів, які дбали про віру і благочестя. Родоначальник роду, правнук святого рівноапостольного великого князя Володимира, князь Ярослав-Костянтин і його діти князі Михайло і Феодор (пам’ять 21 травня/3 червня) прославилися святістю життя. Онук Костянтина, Володимир Святославич, був прикладом безкорисливості та самовідданості, святий муромський чудотворець Петро († 1228; пам’ять 25 червня/8 липня) також був онуком Костянтина. Дід святого князя Романа князь Олег заснував Ольгів Успенський монастир недалеко від Рязані. Два діди – князі Юрій і Олег Ігоровичі – загинули 1237 року за віру і вітчизну в битві з Батиєм. Святий князь Роман примножив чесноти своїх предків, прославивши Рязанську землю подвигом сповідництва.

Дитинство і юність святого князя Романа припали на найперший період монголо-татарського ярма і це залишило відбиток на долі святого князя Романа, як і тисяч його сучасників. Він позбувся також і батьків. Про батька святого князя Олега Ігоровича відомо, що він був узятий Батиєм у полон і повернувся на батьківщину 1252 року. Невідомо, як уцілів від татар юний князь Роман. Існує припущення, що його відвіз єпископ Рязанський і Муромський Єфросин Святогорць у Муром.

Позбавлений рідних і даху над головою, святий князь Роман з юності йшов до сповідницького подвигу шляхом скорбот і страждань. Виховання його було, за благочестивим руським звичаєм, церковне. Початок премудрості – страх Божий – покладався в основу життя через читання Святого Письма. Лагідний князь з юності полум’янів любов’ю до Христа і утверджувався в православній вірі. Благочестя і терпіння, любов до вітчизни і досконала відданість волі Божій вирізнили майбутнього страстотерпця і сповідника.

Коли батько повернувся з татарського полону, благовірний князь був уже сімейною людиною. Його дружина княгиня Анастасія походила з роду великого князя київського і вирізнялася щирою вірою і благодійністю. Троє синів – княжичі Феодор, Ярослав і Костянтин – виховувалися в благочесті та страху Божому.

20 березня 1258 року, після смерті батька князя Олега, який перед смертю прийняв чернечий постриг, благовірний князь Роман вступив на престол великого Рязанського князівства, яке в той час повільно оговтувалося від татарського погрому. Святий князь Роман прийняв управління князівством з однією надією на Промисел Божий і протягом дванадцяти важких років свого князювання зумів зберегти Рязанські землі від нових руйнувань. Благовірний князь зі сльозами молився за свою батьківщину і намагався полегшити долю розореного народу. Словом і прикладом свого життя він навіював оточуючим любов до рідної землі і Святої Церкви. Татарські збирачі данини (баскаки) злилися на святого князя, оскільки він постійно утримував їх від насильства і заступався за скривджених. Одного разу один із баскаків доніс хану Менгу-Теміру, що благовірний князь Роман хулить хана і паплюжить його язичницьку віру. Знайшлися люди, які підтвердили наклеп, і хан викликав святого в Орду на суд.

Спокійно вислухав сумну звістку лагідний князь і став збиратися в Орду, на жаль сімейства і всіх жителів Рязані, які щиро його любили.

Вирушаючи до хана, благовірний князь Роман розподілив між синами уділи свого князівства і причастився Святих Христових Таїн. В Орді святий князь, за словом літописця, у наклепі “виправдався, але баскак наусти многі від князів татарських, і вони начаша нудити його до віри їхньої”. І за велінням хана благовірний князь повинен був для свого виправдання прийняти віру їхню. У пориві благочестивого обурення і любові до віри Христової “він же глагола до них: “Не гідно православним християнам, залишаючи віру свою православну, приймати віру басурманську”. Тоді почаша його бити. Він же глаголаша: “Християнин є, і воістину, християнська віра свята, а ваша татарська віра погана є””. Татари палали люттю і скреготали зубами на святого, але, бачачи непохитність, кинулися на нього і почали бити немилостиво. “Християнин є, – вигукував князь, обсипаний ударами, – і свята воістину віра християнська!” Він хотів ще говорити, але йому заткнули рота і, закувавши ланцюгами, кинули в темницю. У задушливому підземеллі, зв’язаний по руках і ногах, св. князь Роман слабшав тілом, але зміцнювався духом. Покірність Промислу Божому, що була однією з основних чеснот його життя, підтримувала страждальця і вливала в нього нові сили для перенесення мук, що настали. Князь передчував, що на нього чекає, і тільки молився. Жереб його вже вирішив хан: він дав татарам наказ умертвити благовірного князя Романа. З жорстокими лайками витягли мученика з темниці й повели на місце страти. Князь спокійно йшов на муку; на обличчі його відбивалося почуття християнської смиренності й душевного спокою, які дають на долю небагатьом, хто очистився в горнилі спокус. Сповідник Христовий не боявся померти за Нього, але не знав, що чекає на нього найжахливіша зі смертей – смерть повільна. Прийшовши на місце страти, святий востаннє вирішив випробувати силу свого слова над варварами і почав докоряти їм у забобонах і жорстокості, погрожував їм гнівом Божим. Йому відрізали язик, а потім піддали страшним мукам: викололи очі, обрізали губи. Нелюдяність мучителів не пощадила жодного члена страждальця, св. страстотерпця рубали по частинах: спочатку забрали пальці рук і ніг, потім відсікли руки й ноги. “І яко залишився труп єдиний, вони ж одраша шкіру з глави його і копіє возоткнуша”.

Таких страждань зазнав в Орді доблесний князь Рязанський Роман Олегович у 19-й день місяця липня 1270 року. Переказ свідчить, що святі мощі мученика Романа Рязанського було таємно перенесено до Рязані й там із благоговінням віддано землі. Місце поховання залишилося невідомим. Церковне вшанування благовірного князя Романа в лику святих почалося одразу ж після його мученицької кончини. Сучасники називали його новим мучеником і порівнювали з великомучеником Яковом Персянином († 421; пам’ять 27 листопада/10 грудня). Літопис говорить про святого: “Купи собі пристрастю Царство Небесне і вінець приємний від руки Господньої зі родичем своїм, великим князем Чернігівським Михайлом Всеволодовичем, пострадавши по Христі за православну християнську віру”.

1812 року, в день пам’яті благовірного князя Романа, російські війська здобули першу перемогу при Клястицях. На згадку про це на стіні московського храму на честь Христа Спасителя був написаний образ святого князя Романа. За переказами, на іконах благовірний князь зображувався так: “Князь не старих років, із волоссям русявим, кучерявим, що спадає на плечі тонкою хвилею, у соболиній шубі на плечах, в оксамитовому вбранні; права рука простягнута на молитву, а ліва тримає місто з церквою”.

З 1854 року відбувається в Рязані хресний хід і молебень у день пам’яті святого Романа. 1861 року в Рязані освячено храм на честь благовірного князя Романа. Нині в головному вівтарі рязанського кафедрального Борисоглібського собору є переносний престол, освячений в ім’я святого благовірного князя Романа Рязанського. Під час Божественної літургії в цьому соборі поряд із храмовим і рядовими тропарями співають тропар страстотерпця Романа, мудрого влаштовувача Рязанської землі, молитовника, сповідника, захисника православної віри.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученику благоверному князю Роману Рязанскому, глас 1

Муче́ньми странноужа́сными/ и до́блестию терпе́ния/ всех преудиви́л еси́, кня́же Рома́не:/ честны́х бо чле́нов твои́х по соста́вом ре́зание/ и всего́ телесе́ твоего́ раздробле́ние/ претерпе́л еси́ за ве́ру Христо́ву./ Те́мже и возше́л еси́ к Престо́лу Царя́ Христа́ Бо́га/ и яви́лся еси́ но́вый предста́тель Це́ркве Ряза́нския./ Моли́ся у́бо ко Го́споду,/ да мир и благоде́нствие да́рует гра́ду на́шему,/ и испроси́ у Него́ ми́лость и спасе́ние// чту́щим свяще́нную па́мять твою́, многострада́льне.

Кондак мученику благоверному князю Роману Рязанскому, глас 2

Оклеве́танный пред ха́ном в хуле́нии злове́рия его́,/ дерзнове́нно предста́л еси́ суди́щу нечести́вому;/ убоя́вся же Стра́шнаго Суда́ Христо́ва,/ ха́нское повеле́ние и страх поплева́л еси́, святы́й Рома́не./ Те́лом, я́ко розга́, ре́жемый,/ в страда́ниих уподо́бился еси́ Иа́кову Пе́рсянину/ и яви́лся еси́ великому́ченик изря́дный,/ столп и утвержде́ние Це́ркви Ряза́нстей,// засту́пник и воево́да Ру́сский пресла́вный.

Молитва мученику благоверному князю Роману Рязанскому

Святы́й сла́вный великому́чениче, благове́рный кня́же Рома́не, покрови́телю и засту́пниче о́бласти Ряза́нския! Ве́руем и упова́ем, я́ко страда́нии и богоуго́дною жи́знию твое́ю стяжа́л еси́ ве́лию ми́лость и дерзнове́ние у Го́спода Бо́га и не забы́л еси́ достоя́ния твоего́ земна́го, оте́чества на́шего, в не́мже обурева́емы мы, раби́ твои́, мно́гими напа́стьми вра́жиими и страстьми́ жите́йскими. Те́мже мо́лим тя: моли́твами и предста́тельством твои́м умоли́ Го́спода Бо́га, да изба́вит нас от вся́ких бед и от всех враго́в, ви́димых и неви́димых. О, вели́кий уго́дниче Бо́жий! Вздохни́ о нас гре́шных ко Го́споду Бо́гу, да прости́т нам вся согреше́ния на́ша, да ниспосле́т нам благода́ть Всесвята́го Ду́ха, да преста́нем от вся́каго скверноде́йства и про́чее вре́мя живота́ на́шего во вся́ком благоче́стии и чистоте́ поживе́м и, та́ко благоугоди́вше Го́споду, сподо́бимся жи́зни вечноблаже́нныя, пою́ще и воспева́юще превели́кое милосе́рдие Бо́жие и твое́ ми́лостивое предста́тельство за нас у Престо́ла Бо́жия во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ №:

Мучeньми странноужaсными и3 д0блестію терпёніz всёхъ преудиви1лъ є3си2, кнsже рwмaне: честнhхъ бо члeнwвъ твои1хъ по состaвомъ рёзаніе и3 всего2 тэлесE твоего2 раздроблeніе претерпёлъ є3си2 за вёру хrт0ву. тёмже и3 возшeлъ є3си2 къ пrт0лу цRS хrтA бGа и3 kви1лсz є3си2 н0вый предстaтель цRкве рzзaнскіz. моли1сz ќбw ко гDу, да ми1ръ и3 бlгодeнствіе дaруетъ грaду нaшему, и3 и3спроси2 ў негw2 млcть и3 сп7сeніе чтyщымъ сщ7eнную пaмzть твою2, многострадaльне.

Кондaкъ, глaсъ в7:

Њклевeтанный пред8 хaномъ въ хулeніи ѕловёріz є3гw2, дерзновeннw предстaлъ є3си2 суди1щу нечести1вому, ўбоsвсz же стрaшнагw судA хrт0ва, хaнское повелёніе и3 стрaхъ поплевaлъ є 3си 2, с™hй рwмaне. тёломъ, ћкw розгA, рёжемый, въ страдaніихъ ўпод0билсz є3си2 їaкwву пeрсzнину и3 kви1лсz є3си2 великом§никъ и3зрsдный, ст0лпъ и3 ўтверждeніе цRкви рzзaнстэй, застyпникъ и3 воев0да рyсскій преслaвный.

Ще в розробці