Апостол від 70-ти Іассон, єпископ Тарсійський, Керкірський

Місяця квітня на 28-й день / січня на 4-й день

Апостол Іассон походив із Тарса (Мала Азія). Він був першим християнином у місті. Апостол Сосипатр походив з Ахаїї. Обидва вони стали учнями апостола Павла, який навіть назвав їх своїми “родичами” (Рим. 16:21). Святий Іассон був поставлений єпископом у рідному місті Тарсі, а святий Сосипатр – в Іконії. З євангельською проповіддю вони вирушили на захід і 63 року досягли острова Керкіри в Іонічному морі поблизу Греції.

Там вони побудували церкву в ім’я первомученика Стефана і багатьох хрестили. Правитель острова дізнався про це й ув’язнив їх у в’язницю, де сиділи семеро розбійників: Саторній, Якисхол, Фавстіан, Іаннуарій, Марсалій, Євфрасій і Маммій. Апостоли навернули їх до Христа. За сповідання Христа семеро в’язнів мученицьки померли в казані з розтопленою смолою, сіркою і воском.

Тюремний сторож, бачачи їхній мученицький подвиг, оголосив себе християнином. За це йому відрубали ліву руку, потім обидві ноги і потім голову. Апостолів Іассона і Сосипатра правитель наказав бити батогом і знову запроторити до в’язниці.

Коли дочка правителя, дівчина Керкіра, дізналася, як мученики страждають за Христа, вона оголосила себе християнкою і роздала всі свої прикраси жебракам. Оскаженілий правитель намагався вмовити доньку зректися Христа, але свята Керкіра твердо стояла і проти умовлянь, і проти погроз. Тоді озлоблений батько вигадав жахливе покарання доньки: він наказав помістити її в окремій в’язниці та впустити до неї розбійника і блудника Муріна, щоб той збезчестив наречену Христову.

Але коли розбійник підійшов до дверей в’язниці, на нього напав ведмідь. Свята Керкіра почула шум і ім’ям Христовим відігнала звіра, а потім молитвою зцілила рани Муріна. Після цього свята Керкіра просвітила його Христовою вірою, святий Мурин оголосив себе християнином і тут же був страчений.

Правитель наказав підпалити в’язницю, але свята дівчина залишилася жива. Тоді за наказом злостивого батька її повісили на дерево, задушили їдким димом і розстріляли стрілами. Після її смерті правитель вирішив стратити всіх християн на острові Керкірі. Мучеників Зинона, Євсевія, Неона і Віталія, просвітлених апостолами Іассоном і Сосипатром, було спалено.

Жителі Керкіри, рятуючись від гоніння, переправилися на сусідній острів. Правитель із загоном воїнів поплив, але був поглинутий хвилями. Правитель, який змінив його, наказав кинути апостолів Іассона і Сосипатра в казан із киплячою смолою, але, коли побачив їх неушкодженими, зі сльозами вигукнув: “Боже Іассона і Сосипатра, помилуй мене!”

Звільнені апостоли хрестили правителя і дали йому ім’я Севастіан. З його допомогою апостоли Іассон і Сосипатр побудували на острові кілька церков і, доживши там до глибокої старості, своєю палкою проповіддю примножили стадо Христове.

Тропарі, кондаки, молитви та величання