...
Вибрані праці святих отців,  Преподобний Ісаак Сирин Ніневійський

Слова подвижницькі

УкраїнськаРосійська

Слово 1. Про зречення від світу і про чернече життя

Страх Божий є початком чесноти. Кажуть, що він – породження віри і посівається в серці, коли розум усунутий від мирських клопотів, щоб кружляючі від ширяння думки свої зібрати йому в міркуванні про майбутнє відновлення. Для того, щоб покласти підставу чесноти, найкраще людині тримати себе в усуненні від справ життєвих і перебувати в слові світла стежками правих і святих, які Духом вказав і найменуванням Псалмоспівець (див. Пс. 22:3,118:35). Навряд чи знайдеться, а можливо, і зовсім не знайдеться така людина, яка б, хоча буде вона і рівноангельна за вдачею, могла витримати честь; і це відбувається, як скаже хтось інший, від швидкої схильності до зміни.

Початок шляху життя – повчатися завжди розумом у словах Божих і проводити життя в убогості. Напоювання себе одним сприяє вдосконаленню в іншому. Якщо напоюєш себе вивченням слів Божих, це допомагає досягненню успіху в убогості; а досягнення успіху в безкорисливості приносить тобі дозвілля досягати успіху у вивченні слів Божих. Допомога ж того й іншого сприяє швидкому зведенню цілої будівлі чеснот.

Ніхто не може наблизитися до Бога, якщо не віддалиться від світу. Віддаленням же називаю не переселення з тіла, але усунення від мирських справ. У тому й чеснота, щоб людина не займала розуму свого світом. Серце не може перебувати в тиші і бути без мрій, поки почуття чимось зайняті42; тілесні пристрасті не приходять у бездіяльність і лукаві помисли не убожіють без пустелі. Поки душа не прийде в захват вірою в Бога, прийняттям в себе сили її відчуття, доти не вилікує немочі почуттів, не зможе з силою знехтувати видимою речовиною, що слугує перепоною внутрішньому, і не відчує в собі розумного породження свободи; і плід того й іншого – порятунок від тенет. Без першого43 не буває другого44; а де друге правішественне, там третя45 зв’язується ніби вуздою46.

Слово 1. Об отречении от мира и о житии монашеском

Страх Божий есть начало добродетели. Говорят, что он – порождение веры и посевается в сердце, когда ум устранен от мирских хлопот, чтобы кружащиеся от парения мысли свои собрать ему в размышлении о будущем восстановлении. Для того, чтобы положить основание добродетели, лучше всего человеку держать себя в устранении от дел житейских и пребывать в слове света стезей правых и святых, какие Духом указал и наименовал Псалмопевец (см. Пс. 22:3,118:35). Едва ли найдется, а может быть, и вовсе не найдется такой человек, который бы, хотя будет он и равноангельный по нравам, мог вынести честь; и это происходит, как скажет иной, от скорой склонности к изменению.

Начало пути жизни – поучаться всегда умом в словесах Божиих и проводить жизнь в нищете. Напоение себя одним содействует усовершению в другом. Если напояешь себя изучением словес Божиих, это помогает преуспеянию в нищете; а преуспеяние в нестяжательности доставляет тебе досуг преуспевать в изучении словес Божиих. Пособие же того и другого содействует к скорому возведению целого здания добродетелей.