Книга святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського (315-386), в якій містяться його оголошувальні і тайноводственні повчання, наочно показує висоту, красу і спасенність православного віроповчання і моралі, зразок викладання християнських догматів. Ці повчання зробили святителя особливо шанованим, як досвідченого наставника правої віри. Повчання користувалися великою повагою й авторитетом на Сході, тож святі отці не тільки керувалися ними в проповіді слова Божого, а й перекладали їх з грецької багатьма іншими мовами, щоб якомога більшу кількість християн і всіх людей, які шукають істину, познайомити з цим джерелом християнської мудрості. Книга розрахована на широке коло православних читачів, а також на тих, хто ще не прийняв Святого Хрещення, але бажає дізнатися про християнське вчення.

Передмова

Святитель Кирило, архієпископ Єрусалимський (315-386) – видатний аскет, проповідник і церковний письменник. Спочатку був ченцем в околицях Кесарії Палестинської, 348 року його обрали єпископом. Кілька разів його знімали з кафедри в періоди гонінь на аріан (у 357, 360, 362 і 367 роках), деякий час він провів у вигнанні. У 381 році взяв участь у Константинопольському соборі.

Із проповідей його (імпровізацій, записаних його слухачами) оголошувальні (κατεκετικάι) і тайноводственні (μισταγωγικάι) повчання (з-поміж двадцяти чотирьох) мають важливе значення для історії християнських догматів, таїнств і обрядів. Святитель Кирило читав їх публічно близько 347, або в 350, роках. Тоді він був ще пресвітером, в обов’язки якого входило повчання новохрещуваних. Перші 19 повчань несуть відбиток розмовної мови, інші, мабуть, були опубліковані після смерті святителя Кирила. Повчання ці були адресовані тим, хто готується до Святого Хрещення, а також тим, хто вже сподобився його прийняття. Перше з них вступне, п’ять наступних стосуються проблеми навернення до Христа, у подальших пояснюються основи віри. П’ять останніх повчань ми називаємо містичними, або таємничо-навчальними, оскільки вони призначені для тих, хто вже прийняв Хрещення, і пояснюють сенс християнських Таїнств. В основі огласительних повчань лежить докладне роз’яснення Символу віри. Святитель пропонував християнину записати Символ віри “на скрижалі серця”. “Члени віри, – вчить святитель Кирило, – складені не за людською вигадкою, але з усього Писання зібрано все найважливіше і таким чином складено одне віровчення. Як гірчичне насіння в малому зерні укладає безліч гілок, так точно і віра в декількох висловах поєднує все вчення благочестя Старого і Нового Завіту”.

У стародавній християнській Церкві було два роди людей: охрещені (вони були членами Церкви і називалися вірними) і ті, хто бажає прийняти Хрещення (або оголошені). Слово “оголошений” походить від слова “оголошення”, грецькою: κατήχησις (катехізис), тобто початкове наставляння в догматах віри для охочого бути християнином. Оголошені, на відміну від вірних, не могли брати участь у церковних Таїнствах, особливо причащатися Святих Христових Таїн, слухати Символ віри, молитву Господню “Отче наш”, і повчання про найголовніші та найпотаємніші Таїнства християнської віри.

Прийняття оголошених у члени Церкви відбувалося не відразу, але поступово і послідовно. Після достатнього випробування щирості бажання оголошених прийняти християнську віру, їм спочатку роз’яснювали згубність язичницьких забобонів і православні догмати віри, з тлумаченням і свідченнями Старого і Нового Завітів. Їх поступово долучали до церковного життя: дозволяли входити в збори вірних, але при них жодна таємниця, а особливо Євхаристія, не звершувалася, за словом святителя Іоаннна Златоуста: “За замкнутими дверима служимо таємницю, а неосвіченим же вхід забороняємо”.

До оголошених святитель Кирило говорив свої перші повчання, названі оголошувальними. Їм давали повний і точний виклад Символу віри і коротку розповідь про Таїнства. А члени Церкви, своєю чергою, молилися за них, особливо старанно в дні Великого Посту аж до Великої Суботи, коли відбувалося нарочите Хрещення оголошених.

А тайноводчі повчання були адресовані вже новохрещеним.

Хоча відомості про життя святителя Кирила вельми мізерні, його слова, що пролунали так давно в Єрусалимі та були закарбовані письмовою традицією християнства, зробили його ім’я особливо шанованим, як ім’я великого наставника правої віри.

Слова святителя Кирила стали основою для численних оголошувальних повчань і текстів Православ’я. Багато катехізисів прямо засновані на текстах Тайноводчих і оголошувальних словах. Цей зв’язок не випадковий: адже святитель Кирило Єрусалимський, керований благодатною дією Духа Святого, у надзвичайно лаконічній формі зумів викласти догматичну основу вчення Церкви.

Повчання цього єрусалимського святителя користувалися великою повагою й авторитетом на Сході, тож святі отці не тільки керувалися ними в проповіді слова Божого, а й перекладали їх із грецької багатьма іншими мовами, щоб якомога більшу кількість християн і всіх людей, які шукають істину, познайомити з цим джерелом християнської мудрості.

Повчання святого отця нашого Кирила, архієпископа Єрусалимського, і слов’янською мовою перекладали неодноразово, і вони завжди входили в коло найважливіших повчальних духовних читань як священнослужителів, так і всіх православних християн, будучи вірним посібником у поясненні догматів Православ’я та благочестивому житті за євангельськими законами.

Святитель Кирило Єрусалимський своїми повчаннями наочно виклав висоту і красу православного віровчення і моралі та іншим показав образ викладання християнських догматів.

Повчання передоголошувальне, або передмова до оголошувальних повчань святого отця нашого Кирила, архієпископа Єрусалимського

1. Вже пахощі блаженства на вас, просвічувані! Ви вже збираєте духовні квіти для сплетіння небесних вінців; вже благоухання Святого Духа вилилося; ви вже на порозі царських палаців; о, коли б сам Цар ввів вас у середину їх! На деревах тепер цвіт; о, коли б і плід на них побачити?

Уже був перепис імен ваших. Також і наречення у воїнство, і шлюбні світильники. І бажання небесного спільножиття, і намір благий, і подальша надія. Бо неправдивий той, хто промовив: «Тим, хто любить Бога, усе сприяє до блага» (Рим. 8:23). Хоч Бог і щедрий у благотворінні, однак очікує від кожного нелицемірного волевиявлення. Тому апостол додає: «Сущим за передбаченням покликаним». Нелицемірній намір робить тебе покликаним. Бо якщо ти знаходишся тут тілом, але не знаходишся духом, то це марнота.

2. Колись приступив до купелі і Симон-волхв; охрестився, але не просвітився; тіло омив водою, але серце не просвітив Духом. Тіло входило в купіль, і вийшло з неї, а душа «не співпоховалася» з Христом, «і не співвоскресла з Ним» (Кол. 2:12; Рим. 6:4; 1Кор. 10:2). Я згадую про падіння, щоб ти не впав, бо це для науки сталося з ними, написано ж для повчання тих, хто і сьогодні приступає: щоб хто-небудь з вас не насмілився спокушати благодать, «щоб якийсь гірший корінь, що виріс, не завдав шкоди» (Євр. 12:15), щоб хто-небудь з вас не зійшов, кажучи: подивимося, що роблять вірні. Зійшовши, подивлюся, щоб дізнатися, що відбувається у них. Ти сподіваєшся побачити, а що і тебе побачать, не думаєш? Тобі здається, що ти бачиш те, що відбувається, а Бог серця твого, наче, не бачить?

3. Хтось задумав дізнатися, що відбувалося під час весілля, яке згадується в Євангелії; і зодягнувши непристойний одяг, увійшов, возлежав і став їсти, бо жених дозволяв. Побачивши на всіх білий одяг, мав би і він зодягнутися в такий самий. Однак, споживаючи однакову їжу з іншими, він не однаковий з ними мав одяг і не однаковий намір. Але жених, хоча і щедрий, втім не без розбірливості. Обходячи кожного з тих, що возлежали, і оглядаючи всіх (бо він хотів, щоб не в старому одязі були у нього, але в красивому), коли побачив пришельця, що не має весільного вбрання, сказав йому: «Друже, як увійшов ти сюди?» (Мф. 22:12). В якому вигляді? З якою совістю? Нехай привратник і не перешкодив тобі, через щедрість того, хто покликав на бенкет; нехай ти не знав, в якому одязі треба було прийти на бенкет. Ти прийшов, побачив блискучі одежі на тих, що сиділи; чи не належало б і тобі навчитися принаймні з того, що ти побачив? Чи не належало б своєчасно увійти, щоб своєчасно і вийти? Тепер же ти не своєчасно увійшов, і не своєчасно вигнаний будеш. І наказує слугам: зв’яжіть йому ноги, які відважилися вступити сюди, зв’яжіть руки, які не зуміли одягнути його у світлий одяг, і вкиньте його в темряву непроглядну. Бо він не достойний весільних світильників. Бачиш, що з ним трапилося? Стережись і ти цього.

4. Ми, служителі Христові, кожного приймаємо і, перебуваючи у званні ніби притворників, залишаємо двері незачиненими. Отже, тобі можна увійти і з душею, оскверненою гріхами, і з наміром нечистим. Ти увійшов, удостоєний, ім’я твоє записане. Чи бачиш оце важливе церковне чиновизначення? Чи споглядаєш порядок і благочинність? Читання писань? Присутність священнослужителів і безперервність повчань? Стань благоговійним перед місцем цим і навчися з того, що споглядаєш. Вийди сьогодні своєчасно та увійди завтра своєчасно. Якщо душа твоя одягнена в одяг сріблолюбства, то увійди, одягнувшись в інше; скинь попередній одяг, не закривай; скинь одежу любострастя та нечистоти і зодягнися у світлий одяг цнотливості. Я сповіщаю тобі перш, ніж прийде Жених душ Іісус і побачить одежі. Багато часу у тебе на це. Сорок днів маєш для покаяння. Багато є придатного часу — і роздягнутися й омитися, і одягнутися й увійти. Якщо ж ти залишишся у своєму злому волевиявленні, то і той, хто проповідує тобі, буде не винний, а ти не сподівайся отримати благодать. Вода тебе прийме, але Дух не прийме. Хто бачить на собі рану, той нехай накладе пластир; хто впав, нехай встає, ніхто з вас нехай не буде Симоном, нехай не буде у вас ні лицемірства, ні цікавості в цьому ділі.

5. Можна прийти сюди і за іншим спонуканням; чоловіку можна прийти для того, щоб догодити дружині, і, навпаки, те саме можна сказати про дружин. Часто раб приходом хотів догодити господарю, приятель — приятелю. Я кидаю вудку і уловлюю тебе, який хоча прийшов з недобрим наміром, але благою надією того, хто спасається. Можливо, ти не знав, куди йдеш і якою сіттю уловлюється. Уловлений сітьми церковними; живим в полон віддайся. Не тікай: бо ловить тебе Іісус не для того, щоб умертвити; але щоб, умертвивши, оживити. Бо належить тобі і померти, і знову встати. Чув апостола, який говорить: «Ті, хто помер для гріха, живі» для правди (Рим. 6:2). Помри для гріха і живи для правди; від нинішнього дня живи для неї.

6. Дивися, яке достоїнство дарує тобі Іісус; ти називався оголошеним, був оголошуваним ззовні. Слухав слово про уповання, і не знав його; слухав тайни, і не розумів їх; слухав Божественне Писання, і не осягав його глибини. Тепер вже оголошення вимовляється не зовні, але всередині тебе. Бо Дух, «Який вселився» (Як. 4:5), робить розум твій храмом Божим. Коли почуєш написане про таїнства, тоді зрозумієш, чого раніше не знав. Не думай, що ти отримуєш мало-важливу річ. Будучи жалюгідним, людиною, ти отримуєш Боже найменування. Слухай, що говорить Павло: «Вірний Бог» (1Кор. 1:9). Слухай, що говорить і інше Писання: «Бог вірний і праведний» (1Ін. 1:9). Це (тобто те, що люди отримають найменування Боже) Псалмоспівець, передбачаючи, від лиця Божого сказав: «Я сказав: ви — боги і сини Вишнього всі» (Пс. 81:6). Але дивися, щоб не було ім’я вірного, а волевиявлення невірного. Вступив на поприще — йди; іншого такого часу немає для тебе. Якщо б наближалися дні шлюбу твого, то хіба знехтувавши всім іншим, ти не зайнявся б приготуванням бенкету? Але, бажаючи присвятити душу Жениху небесному, невже не відкинеш тілесного, щоб отримати духовне?

7. Не можна приймати хрещення двічі або тричі, інакше можна б було сказати: в перший раз воно було для мене марним, а в другий виправлю. Навпаки, якщо в перший раз було без користі, то не виправиш. «Бо єдиний Господь і єдина віра, і одне хрещення» (Еф. 4: 5). Тільки єретики охрещуються другий раз, тому що перше їхнє хрещення не було хрещенням.

8. Бог нічого від нас іншого не вимагає, як тільки благого волевиявлення. Не говори, як очистяться гріхи мої? Хотінням і віруванням, я тобі промовляю. Що коротше цього? Втім, якщо твої уста говорять, що ти бажаєш цього, а серце не говорить, то Серцезнавець є суддею. З цього часу утримуйся від усякого лихого діла, нехай твій язик не промовляє безчинних слів, нехай не грішить око твоє і нехай не блукає по марних предметах.

9. Ноги твої нехай поспішають на оголошувальні повчання. Заклинання приймай з благоговінням, і чи дмухають на тебе, чи заклинають, вважай і ці дії для себе спасінням. З грубого золота і підробленого, змішаного з різними речовинами, з міддю, оловом, залізом і свинцем, коли хочемо отримати одне золото; то без вогню золото не може бути очищене від сторонніх домішок; так і душа не може очиститися без заклинань. Вони Божественні, з Божественних Писань взяті. Закритим буває лице твоє, щоб розум був вільним; щоб очі, блукаючи, не змусили поневірятися серце; закривання ж очей зовсім не перешкоджає слуху слухати спасительне вчення. Як золотих справ художники за допомогою деяких невеликих знарядь, роздуваючи вогонь і покладене в горнилі золото розплавляючи, полум’я посилюючи, знаходять те, що шукають, так і заклинателі, коли Духом Божим викликають в людині страх, і в тілі, ніби в горнилі, душу розігрівають; тоді диявол тікає, а залишається спасіння, надія вічного життя, і нарешті душа, очищена від гріхів, отримує спасіння. Перебуватимемо, браття, твердими в упованні і, віддавши йому самих себе, сподіватимемося, що Бог, Владика всього, побачивши наше волевиявлення, очистив нас від гріхів; щоб подав нам благу надію речей, і дарував спасительне покаяння. Бог покликав тебе, а ти покликаний.

10. Не ухиляйся від оголошувальних повчань: скільки б не тривало їх промовлення, щоб думка твоя ніколи не ослабла. Бо зброю ти отримуєш проти сил супротивних, проти єретиків, іудеїв, самарян і язичників. Багато в тебе ворогів, багато і зброї старайся мати, на багатьох націлюєш стріли, так треба знати тобі, як уражати ними елліна, як боротися з єретиком, іудеєм і самарянином. І ось вже зброя готова, і меч духовний ще більш готовий. Належить тобі при тому благою волею і праву руку простягати, щоб вести боротьбу Господню, щоб подолати супротивні сили, щоб бути непереможним при всякому єретичному нападі.

11. Раджу тобі і це: вивчи те, що сказане тобі і бережи його; не вважай цих повчань звичайними бесідами. Бо хоч і ці добрі й достойні віри, але якщо ми сьогодні опустимо щось в них, то дізнаємося завтра. А вчи за порядком те, чого тебе навчають, і про купіль відродження, якщо цього дня буде опущено, то коли винагородиться? Уяви, що час садити дерева: якщо не скопаємо землі і не посадимо їх, то в який інший час добре можуть бути посаджені, якщо спочатку посаджені недобре? Уяви, що оголошувальне повчання є будова. Якщо не зміцнимо її, як належить, з’єднанням, щоб не виявилося ущелин, то й будова буде неміцною. Але треба за порядком класти камінь на камінь, кут пов’язувати з кутом, зайве відкидати і таким чином будову піднімати. Подібно до того і ми доставляємо тобі, ніби камені, пізнання. Треба слухати про живого Бога, треба слухати про суд, треба слухати про Христа, треба слухати про воскресіння. Про багато що треба говорити послідовно. Сьогодні це сказано окремо, а потім воно буде викладено послідовно зі зв’язком. Якщо ж ти не об’єднаєш в єдине і не будеш пам’ятати першого і другого, то той, хто будує, буде будувати, а будівля твоя буде недоброю.

12. Тоді, як говорять оголошувальні повчання, якщо оголошений запитає тебе, що тобі говорили вчителі? Ти нічого не відповідай сторонньому. Бо навчаємо тебе тайнам й упованню майбутнього віку. Бережи тайну цю заради Того, Хто винагороджує, і не слухай, коли хто скаже тобі, що в тому буде поганого, якщо і я дізнаюся? І хворі просять вина, але якщо воно не вчасно буде подане, то викликає божевілля. Від цього народжуються два зла: і хворий вмирає, і лікар залишається безславним? Так і оголошений, коли почує щось від вірного, то впадає в безумство, бо не розуміє того, що почув, і починає спотворювати і висміювати те, що йому було сказано. І вірний осуджується як зрадник цієї тайни. Це ти вже тепер близький до нас; дивися, не розповідай, не тому, що проповідуване тут не достойне бути розказаним; але тому, що слух не достойний слухання. Колись і ти був оголошеним, тоді я не повідомляв тобі, що належить повідомити. Коли ти досвідом осягнеш висоту вчення, тоді дізнаєшся, що оголошувані не достойні слухання.

13. Ви, чиї імена внесені до списку просвічуваних, стали синами і дочками єдиної матері. Коли ви зійдете раніше заклинань, то кожен з вас нехай говорить про щось благочестиве; і якщо когось з вас не буде, пошліть за ним. Бо якщо б тебе покликали на обід, то хіба не став би ти чекати того, кого покликали разом з тобою? Якби мав брата, то хіба не потурбувався б про благо його? Втім, не цікався даремним; як, наприклад, що робиться в місті, що робиться в селі, що робить цар, що робить єпископ, що робить пресвітер. Вгору споглядай, цього вимагає твій час; «навчіться і розумійте, бо Я є Бог» (Пс. 45:11). Якщо ти побачиш вірних, які служать і не бентежаться: то вони мають істинне, знають, що отримали, зберігають благодать. А ти ще на точці рівноваги, отримаєш або не отримаєш. Не наслідуй тих, які спокійні, але наповнюйся страхом.

14. Коли буває заклинання, тоді, до прибуття інших, яких заклинають, чоловіки повинні перебувати з чоловіками, а жінки з жінками. Доречно тепер згадати про Ноїв ковчег. У ньому були Ной і сини його, і дружина, і дружини синів його. Хоча один був ковчег і замкнені двері, проте все було там гаразд. Хоч і зачинений храм, і всі всередині нього, однак повинен бути поділ між вами: чоловіки повинні бути з чоловіками, а жінки — з жінками, щоб намір спасіння не був приводом до загибелі. Добрий намір — сидіти одному поблизу іншого; але нехай видалені будуть пристрасті. Для цього чоловіки, які сидять, повинні мати і книгу корисну; один нехай читає, а інший слухає. Якщо ж книги немає, то один нехай молиться, а інший повинен говорити що-небудь корисне. І діви, коли збираються, повинні або співати, або читати про себе, так щоб уста говорили, але не чули чужі вуха. «Жінка в Церкві нехай мовчить» (1Кор. 14:34; 1Тим. 2:12).

І заміжня жінка так само повинна чинити і молитися: уста нехай рухаються, а голос нехай не буде чути, щоб народився Самуїл, щоб безплідна душа твоя, будучи почутою Богом, народила спасіння. Бо таке значення містить назва «Самуїл».

15. Я буду помічати старанність кожного, буду помічати благоговіння кожної. Нехай запалає розум до благоговіння, нехай розкується душа, нехай розіб’ється жорстокість невірства, нехай відокремиться від заліза зайва полона; нехай залишиться одне чисте, нехай спаде з заліза іржа; нехай залишиться одне природне. Коли ж покаже вам Бог ніч, морок, що сяє світлом дня, про яке було сказано: «Темрява не потьмариться від Тебе, і ніч, як день, просвітиться» (Пс. 138:12). Тоді кожному нехай відкриються ворота раю. Тоді нехай насолодитеся водами Христоносними, запашними, тоді нехай приймете ім’я Христове і силу Божественних речей. Піднесіть тепер вгору ваш розумовий погляд; подивіться на лики ангельські і Владику всіх Бога, Який сидить, і Сина Єдинородного, Який співсидить праворуч, і Духа, Який співприсутній. Престоли ж і Господства, які служать, і кожного з вас і кожну спасають. Створіть тепер, щоб, коли ви будете оголошуватися, оголосив вас той приємний голос, який виголосять ангели, коли ви спасетеся: «Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито» (Пс. 31:1). Коли ви, як зірки Церкви, зійдете чисті тілом і світлі душею.

16. Велика справа — хрещення, що наближається. Воно є викуплення полонених, відпущення гріхів, смерть гріха, відродження душі, світлий одяг, святині, непорушна печать, колісниця на небо, райська втіха, царства благання, дар усиновлення. Втім, змій на шляху стереже тих, що проходять повз; дивися, щоб не уразив тебе невірством. Він бачить багатьох, що спасаються, і «шукає, кого б пожерти» (1Пет. 5:8). До Отця духів ти входиш, але проходиш повз цього змія. Як же тобі пройти повз нього? «Взуй ноги в готовність благовіствувати мир» (Еф. 6: 15), щоб, коли й уразить, не зазнати шкоди. Насади в собі віру, май тверду надію, взуття міцне, щоб пройти тобі повз ворога і зійти до Владики. Приготуй серце твоє до прийняття вчення, до причастя Святих Таїн. Молися частіше, щоб Бог удостоїв тебе небесних і безсмертних Таїн. Не будь бездіяльним ні вдень, ні вночі; як тільки сон зійде з очей, і розум нехай піднесеться на молитву. І якщо відчуєш, що в нього входить злий помисел, збуди в собі спасительний спогад про суд. Розум нехай буде зайнятий повчанням, щоб забув він мерзенне. Якщо хтось скаже тобі: «І ти хочеш у воду зануритися? Хіба немає в місті лазень», то знай, що морський змій говорить тобі це. Не зважай на слова того, хто говорить, але на слова істинного Бога. Пильнуй свою душу, щоб залишитися не схопленим, і щоб перебувати в надії, стати спадкоємцем вічного спасіння.

17. Ми, як люди, заповідаємо і навчаємо, ви ж не будуйте будівлю вашу з соломи, очерету і полови, щоб наш труд не був марним, коли діло згорить. Але робіть діло із золота, срібла і дорогоцінних каменів. Моє діло говорити, твоє — погоджуватися, а Боже — звершувати. Спрямуємо наш розум, налаштуємо душу, приготуємо серце: для душі подвизаємося, очікуємо вічних скарбів. Сильний Бог, Який відає серця ваші і знає, хто щирий і хто лицемірний, щирого збереже, а лицеміра вчинить вірним. Бо може Бог і невірного зробити вірним, (якщо тільки цей віддасть Йому серце своє), і загладити рукописання осудження. Нехай віддасть Він забуттю попередні гріхи ваші, нехай насадить вас в Церкві, і нехай вибере вас у Своє воїнство, одягнувши у зброю правди, нехай наповнить небесними дарами Нового Завіту, і нехай запечатає печаттю Святого Духа, непорушною на віки, у Христі Іісусі, Господі нашому. Слава Йому на віки віків. Амінь.

Перше оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, яке вводить тих, хто приступають до хрещення, на слова пророка Ісаї: «Омийтеся» та ін. (Іс. 1:16).

1. Ученики Нового Завіту і причасники Таїн Христових! Зараз покликанням, а незабаром і благодаттю, зробіть собі «серце нове і дух новий» (Єз. 18:31), щоб звеселилися небожителі. Бо якщо, за Євангелієм, «за єдиного грішника, що кається, буває радість» (Лк. 15:7), то чи не тим більше спасіння настільки багатьох душ примусить веселитися небеса? Ставши на шлях блаженний і благий, йдіть благоговійно дорогою благочестя, бо Той, Хто завжди готовий до вашого визволення, предстоїть тут, Єдинородний Син Божий, і промовляє: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28). Обтяжені злочинами та пов’язані узами гріхів своїх! Почуйте пророчий голос, який взиває: «Обмийтеся, очистіться, віддаліть злі діяння від душ ваших перед очима Моїми» (Іс. 1:16), щоб промовляв до вас Ангельський лик: «Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито» (Пс. 31:1). Запаливши нині світильники віри, зберігайте їх невгасимими в руках, щоб Той, Хто відкрив тоді на цій Всесвятій Голгофі рай розбійнику за віру його, сподобив і вас співати шлюбну пісню.

2. Якщо хто тут раб гріха, той нехай приготується вірою до свободи і відродження усиновлення і, знявши з себе ганебне гріховне рабство, вступивши в блаженне служіння Господнє, нехай удостоїться успадкувати Царство Небесне через сповідання; «скиньте стару людину, що зотліває в спокусливих похотях» (Еф. 4: 22; 4: 24), щоб «зодягнутися в нову, яка оновлюється розумом за образом Творця її» (Кол. 3:10). Через віру придбайте запоруку Святого Духа, щоб ви змогли бути прийнятими в оселі вічні. Приступіть до таємничого запечатання, щоб бути вам відомими Владиці і щоб, зарахувавшись до святого і словесного Христового стада, стати праворуч від Нього й успадкувати уготоване вам життя. Бо ті, які ще під тягарем гріхів, залишаються ліворуч, тому що не приступають до благодаті Божої, яку дарує Христос у відродженні через хрещення. Я розумію відродження не тіл, а духовне переродження душ. Бо тіла народжуються від видимих батьків, а душі відроджуються вірою, «бо дух дише, де хоче» (Ін. 3:8). І тоді, якщо ти будеш достойним, почуєш: «Добре, благий рабе і вірний» (Мф. 25:21)! Коли ні найменшої скверни лукавства не знайдеться у совісті.

3. Бо якщо хто з тих, що знаходяться тут, думає спокутати благодать, той обманює сам себе і не знає сили. Людино, май душу неспотворену, заради «серця, що випробовує, і утроби» (Пс. 7:10). Бо як ті, які набирають людей для війська, належно дивляться на вік і тілесний стан тих, яких обирають, так і Господь, обираючи душі, випробовує волевиявлення. І якщо в комусь прихована неправда, то відкидає таку людину як неспроможну до істинного військового служіння. Якщо ж когось знаходить достойним, тому швидко дасть благодать: «Не дає святого псам» (Мф. 7:6), але в кому бачить добру совість, на тому покладає спасительну чудесну печать, від якої тремтять злі духи і яку знають ангели, щоб ті, яких проганяють, втікали, а ці як свої його супроводжували. Отже, тим, які отримують цю духовну і спасительну печать треба мати і своє волевиявлення. Бо як для пера або меча потребен той, хто цим займається, так і для благодаті потрібні віруючі.

4. Ти приймаєш зброю не тлінну, а духовну. Наостанок насаджуєшся у духовний рай. Отримуєш нове ім’я, якого раніше не мав. Бо перед цим був оголошеним, відтепер же назвешся вірним. Врешті, пересаджуєшся в оливи духовні; від оливи дикої приєднаний до плодовитої, від гріхів до правди, від скверни до чистоти, прищеплюєшся до святої лози. Втім, якщо будеш перебувати на цій лозі, примножишся, як плодовита гілка, якщо ж не будеш перебувати, будеш знищений вогнем. Отже, будемо приносити плід належним чином, і нехай не станеться з нами того самого, що з безплідною смоковницею, щоб Іісус, прийшовши, і тепер не прокляв за неплідність, але щоб всім можна було сказати це: «Я, мов оливкове плодовите дерево в домі Божому, уповаю на милість Божу повік» (Пс. 51:10), олива не матеріальна, а духовна, світлоносна. Отже, діло Боже насаджувати й орати, а твоє — приносити плід; діло Боже посилати благодать, а твоє — приймати і зберігати. Не зневажай благодаті тому, що дається вона задарма, але, отримавши, зберігай благоговійно.

5. Теперішній час — час сповідання. Сповідуй зроблене словом, ділом, вночі, вдень, в «час сприятливий і в день спасіння» (2Кор. 6:2). Прийми небесний скарб. Будь старанний до заклинань. Ходи без пропусків на оголошувальні повчання і пам’ятай, що буде сказано. Бо говориться не для того, щоб ти тільки слухав, але щоб вірою закарбував те, що говориться. Відклади всяке людське піклування, бо заради душі подвизаєшся, все мирське зовсім залишаєш. Не важливо, що залишаєш, а велике те, що дарується від Господа. Залиши теперішнє і вір у майбутнє. Ти стільки років провів у марних трудах для світу, і хіба впродовж сорока днів не займешся молитвою на користь своєї душі? «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог» (Пс. 45:11), — говорить Писання. Втікай від пустослів’я, і ні сам не говори злого про іншого, ні іншого, який говорить зле, не слухай, але більше будь готовий до молитви. Покажи в собі затворника усамітненням твого серця. Очисти сосуд свій, щоб отримати тобі велику благодать. Бо відпущення гріхів всім дається однаково, причастя ж Святого Духа дарується в міру віри кожного. Якщо мало трудишся, мало отримаєш, якщо ж багато робиш, то і нагорода велика. Для самого себе подвизаєшся, дивись, що тобі корисно.

6. Якщо на когось гніваєшся, прости. Ти приступаєш до прийняття прощення гріхів; потрібно, щоб і сам ти простив тому, хто згрішив. Інакше з яким виглядом скажеш Владиці: «Відпусти мені багато моїх гріхів», коли сам ти навіть малих не простив своєму співслужителю? Будь старанний до благочестивих зібрань, не тільки сьогодні, коли служителі Церкви вимагають цього від тебе, але й після прийняття благодаті. Бо якщо річ добра, перш ніж ти отримав її, то невже після отримання вона не буде доброю? Якщо до насадження з користю тебе могли напоїти та обробити, то хіба не з більшою користю зможуть після насадження? Подвизайся особливо сьогодні для своєї душі. Наповнюй її читанням Божественних Писань, бо духовну вечерю приготував тобі Владика. Скажи і ти з Псалмоспівцем: «Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме; на місці плодючому, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. Душу мою навернув» (Пс. 22:1,3); щоб і ангели зраділи разом з вами, і Сам Христос, Великий Архієрей, прийнявши ваше волевиявлення і представляючи всіх вас Отцю Своєму, сказав: «Ось Я і діти, яких дав Мені Бог» (Іс. 8:18; Євр. 2:13). Нехай збереже Він всіх вас благоугодними Собі. Слава Йому і держава в безкінечні віки віків. Амінь.

Друге оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про покаяння, відпущення гріхів і про супротивника, на слова Єзекиїля: «Правда праведного буде на ньому» (Єз. 18:20).

1. Жахливе зло — гріх, і найжорстокіша хвороба душі — порушення закону; воно зовсім позбавляє її сил і штовхає у вогонь вічний; зло самої людини, породження волевиявлення — і що ми справді грішимо за своєю волею, про це ясно говорить пророк: «Я насадив тебе, як виноград плодоносний, істинний, як же ти перетворився на дикий паросток чужого винограду» (Єр. 2:21)? Насаджене добре, а плід злий: зло від волі. Насадитель не винний, а виноград буде спалений вогнем. Тому що насаджений був для благих плодів, але приніс плід злий від волі. «Бо Бог створив людину праведною, — за словами Екклезіаста, — а вона пустилася у безліч помислів» (Еккл. 7:30). Бо ми Його творіння, говорить апостол, створені на добрі діла (Еф. 2: 10). Творець, Який Сам благий, і нас створив для благих діл, а творіння за власною волею навернулося до зла. Отже, гріх, як сказано, є жахливим злом, але не невиліковним. Жахливе для того, хто має його, але добре виліковується в тому, хто відкидає його за допомогою покаяння. Уяви, що хтось тримає в руці вогонь. Поки він тримає вугілля, до тих пір той, без сумніву, палить його, але якщо він відкине вугілля, то припиниться і жар. Якщо ж хто думає, що він не згорає від гріха, такому говорить Писання: «Чи може хтось взяти собі вогонь в пазуху, щоб не прогорів одяг його» (Притч. 6:27)? Так палить гріх сили душевні.

2. Але хтось скаже: що ж таке гріх? Чи тварина? Чи ангел? Чи злий дух? Що ж це, що так діє? Це не ворог, який ззовні наступає на тебе, людино, але непридатна галузка, що від тебе проростає. Дивися праведними очима, і не буде в тобі похоті, зберігай своє і не кради чужого, і припиниться схильність до крадіжки. Пам’ятай про суд, і не поселяться в тобі ні блуд, ні перелюб, ні вбивство. Коли ти забуваєш Бога, тоді тільки починаєш і думати зле, і звершувати безбожні вчинки.

3. Втім, не тільки ти сам буваєш винуватцем гріха, є дехто й інший, найзліший підбурювач до нього — диявол. Він підбурює всіх, проте не долає тих, які не коряться йому. Саме тому говорить Екклезіаст: «Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого» (Еккл. 10:4). Зачини двері свої, віддали його від себе, і не завдасть тобі шкоди. Якщо ж ти холоднокровно допустиш помисел похоті, то вона, пробудившись у серці, пустить в тобі своє коріння, зв’яже розум твій і затягне тебе в безодню зла. Можливо ти скажеш: я вірний, і похіть не візьме гору наді мною, хоча б вона часто збуджувалася в думці моїй. Невже ти не знаєш, що і в камінь входить корінь від довготривалого перебування на ньому? Не приймай сімені, інакше воно придушить віру. Виривай з корінням зло раніше, ніж розквітне воно, щоб ти, знехтувавши це на початку, потім не мав потреби в сокирі та вогні. Коли починається хвороба очей, то ти лікуй себе завчасно, щоб не шукати лікаря тоді, коли вже осліпнеш.

4. Перший винуватець гріха і «батько зла» (Ін. 8:44) є диявол. Це сказав Господь, а не я. «Бо диявол спочатку згрішив» (1Ін. 3:8). Раніше за нього ніхто не згрішив. Згрішив же він не тому, що від природи отримав необхідну схильність до гріха (інакше причина гріха лягала б на того, хто його таким створив), він, який створений добрим, з власної волі став дияволом, від своїх дій отримав таке найменування. Бо будучи архангелом, через свої наклепи вже потім названий дияволом і, будучи добрим служителем Божим, здобув собі властиве ім’я сатани, оскільки сатана означає «противник». Це не моє повчання, але духоносного пророка Єзекиїля. Він, оплакуючи його, говорить так: «Ти печать досконалості і вінець доброти, в раю Божому був ти» (Єз. 28:12,13). І трохи пізніше: «Ти непорочним був в днях своїх від дня створіння твого, доки не знайшлося в тобі неправди» (Єз. 28:15); досить добре сказано: «Знайшлося в тобі», оскільки не ззовні прийшло в тебе зло, але ти сам породив його. Після того він сказав і причину цього: «Вознеслося серце твоє в доброті твоїй через безліч гріхів твоїх; і за гріхи твої уражений ти, і на землю повалив тебе» (Єз. 28:17). Згідно з цим Господь у Євангелії говорить: «Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба» (Лк. 10:18). Бачиш схожість Старого Завіту з Новим? Він, упавши, разом з собою захопив багатьох; він збуджує похоті у тих, які коряться йому. Від нього перелюб, блуд і всяке інше зло. Через нього праотець наш Адам вигнаний був, і замість раю, що приносив без обробляння дивні плоди, отримав землю, яка вирощує терня.

5. Хтось скаже, що ж тепер ми, спокушені, загинули, і невже немає після того спасіння? Ми впали — невже не можна піднятися? Ми стали сліпими — невже не можливо знову прозріти? Ми стали кривими — невже не зможемо ходити прямо? Коротше кажучи, ми померли — і невже немає засобу, щоб воскреснути? Тому, Який підняв Лазаря чотириденного, який вже смердів, чи не зручніше тебе, людино, воскресити живою? Той, Який пролив за нас дорогоцінну Свою кров, визволить нас від гріха. Не будемо впадати у відчай, браття, не впадаймо в стан безнадійності. Бо жахливо не мати віри і надії на покаяння. Хто не надіється спастися, той без страху примножує гріхи свої, а хто сподівається отримати зцілення, той без труднощів застерігає себе від них. Розбійник, якщо не очікує помилування, доходить до озлоблення, а якщо сподівається отримати прощення, часто приходить до розкаяння. Також змій відкидає луску свою, а чи ми не відкинемо гріха? І земля, що пророщує терня, будучи добре обробленою, перетворюється в плодоносну, а невже для нас не повернеться спасіння? Отже, природа наша може прийняти спасіння, потрібне тільки наше волевиявлення.

6. Чоловіколюбний Бог, і чоловіколюбний безмежно. Ти ж не говори: я блудодіяв, перелюбствував, жахливі творив гріхи, і до того ж не один раз, але багаторазово. Невже Він простить? Невже віддасть їх забуттю? Слухай, що говорить Псалмоспівець: «Яке велике множество благості Твоєї, Господи» (Пс. 30:20). Всі разом гріхи твої не перемагають величі милосердя Божественного. Рани твої не перевершують досвіду твого лікаря. Лише віддай себе Йому з вірою, повідай Лікарю хворобу твою, скажи разом з Давидом: «Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої». І на тобі справдяться такі слова: «І Ти залишив нечестя серця мого» (Пс. 31:5).

7. Чи хочеш бачити чоловіколюбство Боже ти, який тільки недавно почав слухати Оголошувальне вчення? Чи хочеш бачити чоловіколюбство і велике довготерпіння Боже? Вислухай те, що трапилося з Адамом. Переступив заповідь Божу первозданний Адам, чи не міг Бог тоді ж віддати його смерті? Подивися, що робить чоловіколюбний Господь! Правда виганяє його з раю (поскільки через свій гріх він став недостойним цього місця перебування); втім, поселяє його прямо перед раєм, щоб, бачачи, звідки впав, з якого і в який стан скинений, він згодом міг спастися за допомогою покаяння. Першонароджений чоловік Каїн став братовбивцею, винахідником злодійства, винуватцем і початківцем вбивств і першим заздрісником. Але після того, як убив брата свого, на що засуджується він? «Вигнанцем й мандрівником будеш на землі». Гріх великий — покарання легке.

8. Так, воістину тут відкривається чоловіколюбство Боже, але ще воно не настільки велике, як бачимо його далі. Уяви собі те, що трапилося за часів Ноя. Згрішили велетні, нечестя сильно розлилося тоді по землі, через це мусив надійти потоп. І в п’ятсотий рік (життя Ноя) відкриває Бог загрозу Свою, проте, у шістсотий вже навів потоп на землю. Чи бачиш велич Божого чоловіколюбства, яке простягається ще на сто років? Невже Він відразу не міг зробити того, що зробив після закінчення століття? Але Він зумисне продовжив час, щоб дати можливість покаянню. Бачиш, якою є благість Божа? Якщо б навіть і тоді вони покаялися, то не втратили б чоловіколюбства Божого.

9. Подивимося також і на інших, які спаслися за допомогою покаяння. Можливо, що з числа жінок якась скаже: Я блудодіяла, перелюбствувала, осквернила тіло моє всіма видами нестриманості — чи можливо спастися мені? Жінко, поглянь на Раав, надійся і ти на спасіння. Бо якщо вона, будучи явною і всенародно розпусницею, спаслася за допомогою покаяння, то невже жінка, яка один раз колись зблудила ще до прийняття благодаті, не спасеться за допомогою покаяння і посту? Подивися, як спаслася Раав. Вона сказала лише: «Бог ваш на небі і на землі. Бог ваш» (Ісус. 2:11). Своїм Його вона не насмілилася назвати, усвідомлюючи свою нечистоту. І якщо ти хочеш мати свідчення з Писання про те, що вона спаслася, то знайдеш його у псалмах: «Пом’яну Раав і Вавилон перед тими, що знають мене» (Пс. 86:4). Величне чоловіколюбство Боже! Навіть і про блудниць згадує Він у Писанні! І до того ж не просто говорить, що згадаю Раав і Вавилон, але й додає: перед тими, що знають Мене. Отже, спасіння, яке набувається покаянням, однаково є можливим для чоловічої статі і жіночої.

10. І хоча б згрішив цілий народ, чоловіколюбство Боже не перемагається. Відлив Ізраїльський народ тільця, але Бог не залишив чоловіколюбства Свого. Люди відреклися від Бога, але Бог не відрікся від Себе Самого. Ці «боги твої, Ізраїлю» (Вих. 32:4), говорили вони. Але Бог Ізраїлів, як Йому властиво, знову став Спасителем їхнім. До того ж, не тільки один народ згрішив, а й Аарон первосвященик. Про це свідчить Мойсей: «І на Аарона прогнівався Господь, і помолився за нього, — продовжує він, — і простив йому Бог» (Повт. 9:20,9:26). Якщо Мойсей тоді своєю допомогою умилостивив Господа за первосвященика, який згрішив, то невже Іісус, Єдинородний Син Божий, заступництвом за нас не умилостивить Бога? І якщо Аарону, що згрішив, Бог не заборонив вступити в первосвящениче достоїнство, то невже Він загородить вхід тобі, який прийшов з середовища язичників? Покайся ж так само і ти, людино, бо і для тебе благодать не є забороненою. І в майбутньому покажи не злим спосіб життя твого. Бо воістину Бог чоловіколюбний, і ніхто не може достойно висловити Його чоловіколюбство. І якщо б усі людські народи з’єдналися воєдино, то й тоді, навіть частково, не змогли б повідати про чоловіколюбство Боже. Бо ми з Писання сповіщаємо тільки деяку частину про милосердя Боже до людей, але ще не знаємо, скільки проявив Він поблажливості і самим ангелам. Він поблажливий і до них, оскільки безгрішний лише один Іісус, Який очищає наші гріхи. Але про них достатньо.

11. Якщо ж ти хочеш, щоб і інші приклади я зобразив, то подивися на блаженного Давида і візьми його за зразок покаяння. Впав цей великий муж тоді, коли, вставши від післяобіднього сну, прогулювався на покрівлі свого дому. Подивився необережно і піддався людській слабкості. Гріх був створений, але від цього не зник добрий намір сповідати своє падіння. Відразу приходить пророк Нафан для викриття та лікування рани. «Розгнівався Господь, — говорить він, — коли ти згрішив» (2Сам. 12:13). Так до царя промовляв простий чоловік, але цар, що носить порфиру, не розізлився на нього. Бо він дивився не на того, хто говорив, але на Того, від Кого цей був посланий. Його не засліпив сонм воїнів, що його оточував. Бо він уявляв в своєму розумі воїнство Господніх ангелів, і Невидимого устрашився, ніби бачив Його. Тому говорить у відповідь до того, який прийшов, а в його особі до Того, Хто послав його: «Згрішив я перед Господом» (2Сам. 12:13). Бачиш смирення царя, бачиш його сповідання? Його не було помічено ким-небудь; мало хто знав про його вчинок. Діло зроблено швидко, негайно. Пророк з’явився для викриття, і той, який впав, зізнається в злочині. І оскільки його свідомість була щиросердною, то дуже швидко отримав і ліки. Бо той самий пророк Нафан, який погрожував йому, тут же говорить: «Господь зняв з тебе гріх твій» (2Сам. 12:13). Бачиш, як швидко чоловіколюбний Бог змінює суд Свій. Тоді пророк говорить: «Заохочуючи, знищив ворогів Господніх». Багатьох ти мав ворогів через правду свою, але ціломудреність твоя охороняла тебе. Коли ж втратив ти міцну цю зброю, то вороги твої вже готові напасти на тебе. Так говорив йому пророк.

12. Але блаженний Давид, хоч справді чув слова: «Господь зняв з тебе гріх твій», втім не припинив покаяння, але замість порфири зодягнувся у веретище, а замість позолоченого престолу цар сидів на попелі й на землі, і не тільки на попелі сидів, але й в їжу вживав попіл, як і сам говорить: «Попіл їм, наче хліб» (Пс. 101:10). Сльозами висушив він похітливе око; «кожної ночі, — говорить він, — обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою» (Пс. 6:7). Коли царедворці радили йому, щоб спожив хліба, він не слухав їх, але через цілих сім днів продовжував піст. Якщо цар таким чином розкаявся, то чи не зобов’язана розкаятися ти, проста людино? І під час обурення Авессаломового, тоді, коли багато відкривалося йому шляхів для втечі, він захотів бігти через оливну гору, ніби думкою звертаючись до Викупителя, Який з неї мав вознестися на небо. І коли його злісно проклинав Семей, він говорив: «Відпустіть йому» (2Сам. 16:10). Бо він знав, що тому, хто відпускає, буде відпущено.

13. Чи бачиш ти, що розкаяння є добрим ділом? Чи бачиш, що ті, які каються, спасаються. І Соломон упав, але що він говорить? «І подивився я, і покаявся» (Притч. 24:32). А Ахав, цар Самарійський, був законопорушним ідолопоклонником, людиною беззаконною, вбивцею пророків, чужий благочестю, жадібний до чужих полів і виноградників (1Царів. 21:27). Але після умертвіння через Ієзавель Навуфея, коли прийшов пророк Ілля і тільки промовив погрози, він роздер одяг і зодягнувся у веретище. Що ж говорить до Іллі чоловіколюбний Бог? «Бачиш, як смирився Ахав перед лицем Моїм?» (1Царів. 21:29). Він ніби запевняє запаленого гнівом пророка бути поблажливим до того, хто кається. «Не наведу зла, — говорить він, — після днів його». І хоча після прощення він не залишить свого злочестя але, Господь повністю прощає йому; не тому, щоб не знав він майбутнього, але дарує прощення відповідно до теперішнього часу покаяння. Бо справедливий суддя судить про кожну справу так, як вона сталася.

14. Так само Єровоам приносив на жертовник ідолам жертву (1Царів. 13:4). Рука його стала сухою, коли він повелів схопити пророка, який викривав його. Але, пізнавши на досвіді силу цього мужа, говорить йому: «Помолися перед лицем Господа Бога твого» (1Царів. 13:6). Внаслідок цих слів рука його знову зцілилася. Якщо пророк зцілив Єровоама, невже Христос не може зцілити і звільнити тебе від гріха? Манасія також був законопорушною людиною, він розпиляв Ісаю, осквернив себе всіма родами ідолослужінь, наповнив Єрусалим невинною кров’ю. Але бувши відведений полоненним до Вавилону, злодіяння, яке терпів, обернув на цілюще покаяння. Бо Писання говорить, що «смирився Манасія перед лицем Господнім і помолився, і почув Господь, і повернув його у царство його» (2Хрон. 33:13). Якщо той, хто розпиляв пророка, спасся покаянням, невже не спасешся ти, який нічого такого не вчинив?

15. Дивися, без причини не відкидай дії покаяння. Чи хочеш дізнатися, наскільки сильним є покаяння? Чи бажаєш дізнатися міцну зброю спасіння і зрозуміти, наскільки сильне сповідання? «Сто вісімдесят п’ять тисяч» (2Царів. 19:35) ворогів Єзекія сповіданням примусив втікати. Воістину ця справа є великою, але вона ще малозначуща стосовно того, про що буде сказано. Він же покаянням зупинив вимовлене Божественне визначення. Під час його хвороби, каже йому Ісая: «Зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не будеш живим» (2Царів. 20:1; Іс. 38:1). Чи можливо після цього очікувати або ж сподіватися на зцілення, коли пророк говорить: ти вмираєш? Проте не залишив покаяння Єзекія, але, згадавши слова Писання: «Коли, повернувшись, воззвеш, тоді спасешся» (Іс. 30:15), він обернувся до стіни і на ложі звернув думки до неба (бо непроникність стін не зупиняє молитов, які возсилаються з благочестям), каже: «Господи, пом’яни мене» (2Царів. 20:3). Бо для того, щоб зцілитися мені, Тобі достатньо згадати про мене. Ти не підпорядкований часу, але Сам Ти законоположник життя. Не від способу розташування зірок, як деякі марнословлять, залежить наше життя, але Ти Сам Своєю волею розпоряджаєшся, кому і коли жити. І тому, якому, за висловом пророка, не залишалося надії більше жити, додано ще п’ятнадцять років життя, на ознаку чого сонце сприйняло зворотний рух. Тоді для Єзекїї сонце повернулося назад, а для Христа сонце померкло. Воно не повернулося, але померкло, а через це і показало відмінність між тим та іншим, тобто між Єзекією та Іісусом. І той зміг відвернутити Божественне визначення, а чи не дарує Іісус відпущення гріхів? Навернися і заплач за самого себе, зачини двері і помолися, щоб відпустив Він тобі і щоб визволив тебе від палаючого полум’я. Бо сповідання має силу і вогонь загасити, і левів приборкати.

16. Якщо ж не віриш, то уяви собі, що сталося з Ананією та тими, що були з ним; які вилили вони джерела. Яка міра води могла загасити полум’я, що піднялося на сорок дев’ять ліктів? Але там, де надмірно височіло полум’я, там подібно до річки вилилася віра, там протистояли злу таким гласом: «Праведний Ти, Господи, до всіх, що вчинив з нами; згрішили бо і беззаконствували» (Дан. 3:27,29). І покаяння загасило полум’я. Якщо ти не віриш, що можеш загасити геєнський вогонь покаянням, то пізнай це з того, що трапилося з Ананією. Але хто-небудь з уважних слухачів скаже: Бог зберіг їх тоді за їхню правду, бо вони не захотіли поклонятися ідолу; Бог дарував їм цю силу. Якщо так, то покажу й інший приклад покаяння.

17. Які твої думки стосовно Навуходоносора? Чи не чув ти з Писання, що він кровожерна та люта людина, з властивостями звіра? Хіба не чув ти, що він кістки з царських гробниць викинув геть? Хіба не чув, що він цілий народ відвів у полон? Хіба не чув, що він осліпив царя після того, як той побачив смерть своїх дітей? Хіба не чув ти, що він розтрощив херувимів? Я не говорю про духовних херувимів, ні, не зрозумій так, людино! Але про херувимів виліплених, очистилище, з середовища якого вголос говорив Бог. Завісу святині він потоптав, взяв кадильницю і переніс в ідольське капище, все приношення забрав і храм спалив дощенту. Якого покарання він був достойний за умертвіння царів, за спалення святині, за полонення народу, за присвячення ідолам священних сосудів? Чи не був він достойний тисячі смертей?

18. Ти бачив багато зла, подивися тепер на чоловіколюбство Боже. Він перетворений у звіра, в пустелі провадив життя, був битий, щоб міг спастися. Мав кігті, як лев, бо був грабувальник святині. Мав волосся, як у лева, бо був він левом, що грабує та ричить. Траву, як віл, з’їдав, бо був він худобою, не пізнав того, хто дарував йому царство. Тіло його зволожене було росою, бо, бачачи погашений росою вогонь, він не увірував. І що ж відбувається? «Я, Навуходоносор, очі свої до неба звернув, — говорить він, — і Вишнього благословив, і Того, Який живе по віки, похвалив і прославив» (Дан. 4:31). Отже, коли він пізнав Вишнього і возніс подячний голос до Бога, коли розкаявся у вчиненні гріха і пізнав неміч свою, тоді Бог повертає йому царську честь.

19. І що ж? Навуходоносору, який зробив стільки зла і потім розкаявся, Бог дарував прощення і царство, а тобі, що кається, невже не дарує відпущення гріхів і Царства Небесного, якщо ти будеш жити, як належить? Чоловіколюбний Господь швидко прощає і зволікає карати. Тому нехай ніхто не втрачає надії на своє спасіння. Петро, верховний і перший з апостолів, тричі перед служницею відрікся Господа, але, розкаявшись, «плакав гірко» (Мф. 26:75). А плач виявляє сердечне покаяння. І тому він не тільки одержав прощення за своє зречення, а ще й утримав невід’ємно апостольське достоїнство. Отже, браття, бачачи багато прикладів тих, що згрішили і покаялися, і спаслися, поспішіть і самі покаятися перед Господом, щоб отримати вам прощення у вчинених гріхах і удостоїтися Царства Небесного, і успадковувати небесний дар разом з усіма святими у Христі Іісусі. Йому слава на віки віків. Амінь.

Третє оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про хрещення, на слова з Послання до римлян: «Хіба не розумієте, що ті, що у Христа Іісуса хрестилися, у смерть Його хрестилися; співпогребаємося Йому хрещенням…» та ін. (Рим. 6:3-4).

1. Веселіться небеса та торжествуй земле за тих, хто бажає окропитися ісопом, очистити себе ісопом духовним і силою Того, Хто під час Свого страждання за допомогою ісопу і тростини був напоєний. Сили небесні нехай радіють, а душі, яким належить поєднатися з духовним Женихом, нехай готуються до цього. Бо глас вже волає в пустелі: «Готуйте путь Господню» (Іс. 40:3). Не маловажлива ця справа; не звичайне і безрозсудне поєднання тіл, але обрання за вірою Духа, Який все випробовує. Мирські подружжя і шлюбні союзи не з належним відбуваються розбором, але де багатство чи краса, там швидко погоджується наречений. А тут не краса тілесна, але бездоганна совість душі, не варте осуду багатство, але багатство душевного благочестя поважається. Отже, діти виправдання, послухайте Іоанна, який умовляє та говорить: «Приготуйте путь Господеві» (Ін. 1:23), намагайтеся знищити всяку перешкоду і спокусу, щоб прямо йти вам до вічного життя. За допомогою нелицемірної віри приготуйте чисті сосуди душі для прийняття Святого Духа. Почніть покаянням омивати ваш одяг, щоб, коли будете покликані в шлюбний чертог, з’явитися вам чистими. Хоч Жених закликає всіх без винятку, тому що благодать щедра, і гучний голос провісників збирає всіх; втім Сам же Він розрізняє тих, що увійшли на таємничий шлюбний бенкет. Нехай не трапиться кому-небудь з тих, імена яких внесені в список, після того почути: «Друже! Як увійшов ти сюди, не маючи шлюбного одягу?» (Мф. 22:12). Але нехай почує кожен з вас: «Гаразд, добрий і вірний рабе, в малому був ти вірний, над великим тебе поставлю: увійди в радість Господа твого» (Мф. 25:21), бо до цього стояв ти за воротами. О, коли б кожен із вас міг сказати: «Введе мене цар у ложницю свою. Нехай радіє душа моя в Господі: бо одягнув мене в ризу спасіння, і одежею веселощів одягнув мене; як і на нареченого, поклав на мене вінець і, як невісту, прикрасив мене красою» (Пісн. 1:3, Іс. 61:10). Нехай з’явиться душа кожного з вас, «не маючи ні скверни або пороку, або чогось від такого» (Еф. 5: 27). Не говорю я, щоб це було раніше прийняття благодаті: бо для чого було б закликати вас до відпущення гріхів? Але щоб тоді, коли дарується благодать, згідна була з благодаттю совість, будучи знайденою бездоганною.

2. Воістину велике це діло, браття, і тому з роздумами приступіть до нього. Кожному з вас належить предстати Богу перед міріадами воїнства ангельського. Дух Святий буде запечатувати ваші душі. Ви будете обиратися у воїнство великого Царя. Отже, налаштуйте і приготуйте себе, вдягнувшись не в дорогоцінні одежі, але в благочестя душі, що відкривається в добрій совісті. Приступи до хрещення не так, як до простої води, але як до духовної благодаті, яка дарується з водою. Бо як те, що приноситься в жертву, просте за природою, оскверняється через закликання ідолів, так і, навпаки, проста вода, отримавши силу від закликання Святого Духа і Христа, й Отця, робиться святою. Оскільки людина складається з двох частин, з душі і тіла, то й очищення двояке: безтілесне для безтілесного, а тілесне для тіла. Вода очищає тіло, а Дух душу запечатує, щоб нам приступити до Бога з окропленим серцем та омитим чистою водою тілом. Отже, коли зійдеш ти у воду, то не просту воду уявляй собі, але від дії Святого Духа чекай спасіння. Бо без того й іншого неможливо тобі досягти досконалості. Не я говорю це, але Господь Іісус Христос, Який має владу в цьому ділі. Він говорить: «Якщо хто не народиться звище, — і додає слова: водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ін. 3:3,3:5). Ні той, хто охрещується водою, але не удостоєний Духа, не має досконалої благодаті; ні той, хто хоча б добрий був ділами, але не отримав печаті від води, не ввійде в Царство Небесне. Слово сміливе, але не моє, оскільки так визначив Іісус. І ось доказ в Божественному Писанні. Корнилій був муж праведний, який удостоївся ангельського видіння, його молитви і милостині представляли на небі перед Богом прекрасний стовп. Прийшов Петро, і Дух вилився на віруючих, і почали говорити іншими мовами та пророкувати. Далі Писання говорить, що Петро після цієї духовної благодаті повелів їм хреститися в ім’я Іісуса Христа, щоб після відродження душі вірою за допомогою води і тіло прийняло благодать. Вода є щось особливе і найкраще з чотирьох видимих стихій світу. Небо — оселя ангелів, але небеса з води. Земля — помешкання людей, але земля із води. І раніше за шестиденне влаштування творінь Дух Божий носився над водою. Початок світу — вода, і початок Євангелія — Йордан. Звільнення Ізраїля від Фараона здійснилося через море, і звільнення світу від гріхів відбувається через обмивання водою за дією Слова Божого. Де Бог вступає в завіт з ким-небудь, там і вода. З Ноєм укладений був завіт після потопу; укладений завіт з Ізраїлем на Синайській горі, але і він укладений за допомогою води і червоної вовни, та ісопу. Ілля возноситься, але і тут не без води. Бо спочатку проходить через Йордан, а потім був забраний на небо. Первосвященик спочатку омивається, потім запалює куріння. Аарон спочатку омився, потім поставлений був первосвящеником. Бо як би він приступив до молитви за інших, якщо сам не був очищений водою? І знаменням хрещення була умивальниця, що знаходилася у скинії.

3. Хрещення — це кінець Старого Завіту і початок Нового. Бо почав його Іоанн, «більшого за якого не було серед народжених жінками» (Мф. 11:11). Він є кінцем пророків: «Всі пророки і закон до Іоанна» (Мф. 11:13), він же початок Євангельських подій. Бо «початок Євангелія Іісуса Христа» та ін. «Явився Іоанн, який хрестив» (Мк. 1:4) хрещенням. Ти скажеш, Ілля Фесвитянин взятий на небо, проте він не більший за Іоанна. Перенесений на небо Єнох, але він не більший за Іоанна. Мойсей був найвеличнішим законодавцем, і всі пророки були дивні, але вони не більші за Іоанна. Я не наважуюся порівнювати пророків з пророками, але Сам Владика їхній і наш Господь Іісус промовив таке судження: «Не постав між народженими від жінок більший від Іоанна»; між народженими не дівами, але жінками. Великий служитель порівнюється зі співслужителям, перевага ж і благодать Сина незрівнянні стосовно рабів. Чи бачиш ти, якого мужа обрав Бог попередником цієї благодаті? Бідного, пустелелюбного, однак не чоловіконенависника; він їв акриди та окрилену мав душу; споживав мед, і слова його були солодшими і кориснішими за мед; носив одяг з верблюжого волосу, і показував собою взірець подвижницького життя; ще будучи в утробі матері, він був освячений Святим Духом. Правда, також освячений був і Єремія, проте Єремія не прорік в ній. Один Іоанн, будучи в утробі матері, «радісно заворушився» (Лк. 1:4) і, не бачачи тілесними очима, пізнав Владику духом. Оскільки благодать хрещення була великим ділом, то і великим належало бути її першому провіснику.

4. Він хрестив в Йордані; виходив до нього весь Єрусалим, приймаючи початок хрещення, бо всі найкращі блага в Єрусалимі. Але знайте, єрусалимляни, яким чином ті, що приходили, приймали від нього хрещення: вони сповідували свої гріхи. Спочатку вони відкривали рани, потім він прикладав ліки, і тим, які вірували, дарував викуплення від вічного вогню. І якщо ти сам хочеш переконатися в тому, що хрещення Іоанна є викуплення від вогню, що загрожує, то слухай, що говорить він: «Поріддя єхидни 1, хто навчив вас тікати від грядущого гніву?» (Мф. 3:7). Отже, більше не будь змією, але як ти колись був її поріддям, тепер залиши, говорить він, образ попереднього гріховного життя. Кожна змія, вповзаючи у вузьке місце, залишає стару луску, і через стискання себе, скинувши старість, молодіє тілом. Так і ти, говорить він, увійди вузькими і тісними вратами; виснаживши себе постом, вижени те, що губить тебе. «Скинь стародавню людину з ділами її» (Кол. 3:9) і скажи слова, що знаходяться в піснях: «Скинув ризу мою, як одягнувся в неї?» (Пісн. 5:3). Але хіба немає у вас якого-небудь лицеміра, який догоджає людині, який лише показує вигляд благочестя, а не від віруючого серця, який лицемірить з Симоном волхвом, який прийшов не для того, щоб отримати благодать, але щоб випробувати те, що дарується? Нехай і такий почує слова Іоанна: «Вже і сокира біля кореня дерева лежить: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, посікається і кидається у вогонь» (Мф. 3:10). Невблаганний Суддя — залиш лицемірство.

5. Що ж потрібно робити, і якими є плоди покаяння? «Хто має дві ризи, нехай дасть тому, хто не має» (Лк. 3:11). Той, хто цьому навчав, вартий того, щоб Йому вірити. Оскільки Сам Він перший і виконував те, чого навчав. Він говорив без докорів, бо совість не дорікала йому і не зв’язувала язика. «І той, хто має їжу, нехай так само чинить». Ти бажаєш отримати благодать Святого Духа, а чуттєвої їжі не подаєш бідним? Ти шукаєш великого, а малого не вділяєш? І якщо б ти був митарем і, навіть, перелюбником, надійся на спасіння. «Митарі і перелюбники попереду вас йдуть у Царство Боже» (Мф. 21:31). І Павло свідчить про це, кажучи: «Ні блудниці, ні ідолослужителі», ні ті, кого далі він перераховує, «Царства Божого не успадкують. І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися» (1Кор. 6:9,6:11). Не сказав він: «Такими є дехто з вас», — але сказав: «Такими були деякі з вас». Гріх невідання прощається, а закореніле зло осуджується.

6. Хрещення прославлене для тебе Самим Єдинородним Сином Божим. Що ж мені ще говорити про людину? Величним є Іоанн, але що він порівняно з Господом? Велегласний цей глас, але що він порівняно зі Словом? Дуже знаменитий провісник, але що він порівняно з Царем? Знаменитий той, хто хрестить водою, але що він порівняно з тим, хто охрещує Духом Святим і вогнем? Духом Святим і вогнем хрестив апостолів Спаситель, коли «раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого» (Діян. 2:2-4).

7. Хто не приймає хрещення, той не має спасіння, окрім тільки мучеників, які і без води отримують Царство Небесне. Бо Спаситель, викупляючи вселенну Хрестом і будучи проколеним в ребро, вивів з нього кров і воду, щоб одні в часи миру хрестилися водою, а інші під час гонінь хрестилися власного кров’ю. Та й мучеництво Спаситель назвав хрещенням, кажучи: «Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?» (Мк. 10:38) І мученики усвідомлюють це, стаючи видовищем для світу і ангелів, і людей; і ти з часом пізнаєш, але зараз ще не час тобі чути це.

8. Іісус освятив хрещення, коли Сам хрестився. Якщо Син Божий хрестився, то яка благочестива людина може зневажати хрещення? Хрестився ж Він не для того, щоб отримати прощення гріхів (бо Він був безгрішний), але, будучи безгрішним, хрестився для того, щоб тим, які охрещуються, дарувати Божественну благодать і славу. Бо як за прикладом дітей, що мають плоть і кров, і Сам Він прийняв те ж саме, щоб ми з Ним стали учасниками втіленого Його явлення, і разом з цим стали учасниками Його Божественної благодаті, так і хрестився Іісус для того, щоб ми через це знову стали з Ним спільниками, могли отримати славу разом зі спасінням. За словами Іова, у водах був дракон, який міг поглинути Йордан. Отже, оскільки належало знищити голову дракона, Він, увійшовши у води, зв’язав сильного, щоб ми отримали від Нього владу наступати на змій та скорпіонів. Це був не малий звір, але звір страшний. Всі риболовні судна не могли підняти однієї шкіри його хвоста; йому передувала погибель, що поглинає тих, хто з ним зустрічався. Прийшло життя, щоб нарешті припинити дію смерті, щоб всі ми, будучи спасенними, могли сказати: «Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1Кор. 15:35). Хрещенням притупляється жало смерті.

9. З гріхами сходиш у воду, але благодатне закликання, що запечатало твою душу, вже не попустить бути тобі поглинутим страшним драконом. Зійшовши мертвим через гріхи, виходиш оживленим через правду. Бо якщо ти став співобразний «подобою смерті» (Рим. 6:5) Спасителя, то удостоїшся і воскресіння. Оскільки Іісус взяв на Себе гріхи вселенної, помер, щоб, умертвивши гріх, воскресити тебе правдою, то ти, зійшовши у воду і деяким чином поховавшись в ній, як Він у кам’яному гробі, устанеш знову, щоб «ходити в оновленому житті» (Рим. 6:4). Потім, коли ти удостоїшся благодаті, Він подасть тобі міцність боротися з ворожими силами. Бо як Він сорок днів був спокушуваним після хрещення, не тому, що і раніше не міг перемогти цього ворога, але тому, що все хотів робити за порядком і поступово, так і ти, який перед хрещенням не наважувався боротися з ворогами, тепер прийняв благодать і підбадьорений зброєю правди, озброюйся і, якщо хочеш, проповідуй Євангеліє.

10. Іісус Христос є Син Божий. Але не раніше хрещення Він почав проповідувати Євангеліє. Якщо Сам Владика спостерігав за порядком часу, то хіба ми, раби, будемо приступати до чого-небудь без дотримання порядку? З того часу Іісус почав проповідувати, як Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді — у вигляді голуба, не для того, щоб Іісус в перший раз пізнав Його (бо Він знав Його і раніше тілесного зішестя), але для того, щоб Його побачив Іоанн, який хрестив. «Бо я не знав Його, — говорить він, — але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той і є» (Ін. 1:33). Якщо і ти маєш нелицемірне благочестя, то й на тебе сходить Святий Дух, голос Отця з небес взиває до тебе, не той: «Це є Син Мій» (Мф. 3:17), але нині став сином Моїм, бо «бути» Сином — належить Йому, оскільки «споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Ін. 1:1). До Нього було сказано: «Є», — оскільки Він завжди є Сином Божим; до тебе ж: нині став, — тому що ти маєш синівство не за природою, а отримуєш його через усиновлення. Він вічно є Сином, а ти отримуєш цю благодать у міру вдосконалення себе.

11. Отже, приготуй душевний сосуд, щоб стати тобі сином Божим, наслідником Божим, співспадкоємцем Христа, якщо тільки справді готуєш себе до прийняття цього дару, якщо з вірою бажаєш стати вірним, якщо добровільно скидаєш з себе стару людину. Бо проститься все, що зроблено тобою, чи то блуд, чи перелюб, чи інший який вид нестриманості. Що є жахливішим, ніж розіп’ята Христа? Хрещення і від цього очищає. Бо тим, які, навертаючись до Господа, запитували і говорили: «Що нам робити, мужі-браття» (Діян. 2:37), велика рана, уразив ти нас, Петре, нашим злодіянням, сказавши: «Начальника життя вбили» (Діян. 3:15), чим вилікувати таку рану? Як очистити таку скверну? Як спастися від такої згуби? «Покайтеся, — провіщає він, — і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Іісуса Христа, Господа нашого, на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа» (Діян. 2:38).

12. Невимовне чоловіколюбство Боже! Люди не сподіваються отримати спасіння і удостоюються Святого Духа. Бачиш силу хрещення. Якщо хто з вас, за невіданням, відрікся від Христа перед людьми, якщо хто богохульними словами розіп’яв Його, якщо хто злими ділами піддав хулі вчення Його, то такий кайся і май надію, тому що та ж сама і нині у нас благодать. Дерзай, Єрусалиме, — «зніме з тебе Господь всі неправди твої, відмиє Господь скверну синів і дочок Своїх духом суду та духом вогню» (Іс. 4:4), окропить «вас водою чистою, і очиститеся від усіх гріхів ваших» (Єз. 26:25). Восторжествують ангели за вас і скажуть: «Хто я, яка піднімається від пустелі, убілена спираючись на свого брата?» (Пісн. 8:5) Бо душа, що перед цим була рабою, нині має своїм братом Самого Владику, Який, приймаючи нелицемірне її волевиявлення, виголосить: «О, ти добра, щира моя, ти добра; зуби твої, як стада» (Пісн. 1:14) «острижених» (Пісн. 4:2) за щиросердним сповіданням твоїм, і після того: «Всі двоплідні» (Пісн. 4:2) за двоякою благодаттю, що звершується, тобто водою і Духом, і яка звіщалася в Старому і Новому Завіті. Отже, завершивши поприще посту, утримуючи в пам’яті все сказане, приносячи плід добрих діл, в невинності поставши перед Духовним Женихом, нехай сподобиться отримати відпущення гріхів від Бога.

Йому слава з Сином і Святим Духом на віки. Амінь.

Черверте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про десять догматів, на слова з Послання до колосян: «Глядіть, щоб хто не звабив вас філософією й марною оманою, за переданням людським, за стихіями світу» та ін. (Кол. 2:8).

1. Порок уподібнюється чесноті, і кукіль намагається здатися пшеницею. Правда, з вигляду вона схожа на пшеницю, але ті, що здатні розрізняти, впізнають її при споживанні. І диявол приймає вигляд ангела світла не для того, щоб прийти в свій первісний стан, але щоб звабити людей (бо, маючи тверде серце, як ковадло, він і волю має, яка не може вже розкаятися), щоб тих, які ведуть рівноангельське життя, обкладати мороком сліпоти та смертоносним поширенням невірства. Багато ходить вовків в овечому одязі; одяг овець мають вони, але не мають їхніх копит і зубів. Будучи покриті шкірою лагідної тварини і зовнішністю зваблюючи простих людей, вони випускають зі своїх щелеп згубну отруту нечестя. Отже, нам потрібна Божественна благодать, бадьора думка та обачливі очі, щоб через незнання не з’їсти замість пшениці кукіль і не зазнати нам шкоди, щоб не потрапити на вовка, прийнявши його за вівцю, і щоб не стати їжею злотворного диявола, прийнявши його за благодійного ангела. Бо він, за словами Писання, «ходить, як лев, рикаючи та шукаючи, кого б пожерти» (1Пет. 5:8). Для цього Церква пропонує настанови, для цього і робляться нинішні повчання, для цього буває читання Священного Писання.

2. Образ богошанування полягає в таких двох речах: у точному пізнанні догматів благочестя та в добрих ділах. Догмати без добрих діл не благоприємні Богові; не приймає Він і діл, якщо вони засновані не на догматах благочестя. Бо яка користь добре знати вчення про Бога і ганебно чинити любодіяння? З іншого боку, яка користь бути стриманим, як потрібно, і нечестиво богохульствувати? Тому пізнання догматів і бадьорість душі є найбільшим надбанням. Оскільки багато тих, які облещують філософією і марною оманою: язичники захоплюють тих, що навертаються солодкістю мови, мед виливають уста жінки-блудниці (Притч. 5:3); обрізані зваблюють перекрученням поясненням Божественного Писання, з дитинства до старості працюючи над цим і старіють у невігластві; послідовники єретиків улесливими і красивими словами зваблюють серця простих людей, під іменем Христовим, як під медом, приховуючи отруту злочестивих правил — про всіх них Спаситель говорить: «Стережіться, щоб хто не спокусив вас» (Мф. 24:4). Для цього і буває наставлення у вірі, для цього робляться її пояснення.

3. Але спершу, ніж вступити в суспільство віруючих, мені здається, що зараз не буде марно скорочено навести потрібні догмати, щоб велика кількість предметів, про які потрібно буде говорити, і тривалість всієї Святої Чотиридесятниці не спричинили у вас забуття про найважливіші для роздумів істини. Втім, запропонувавши зараз скорочено, не забудемо запропонувати про це і ширше. А довершеніші серед тих, які стоять і мають хист та «почуття, привчені розрізняти добро і зло» (Євр. 5:14), нехай терпеливо понесуть те, що будуть слухати вчення, більш властиве немовлятам, і настанови, подібні до молочної їжі, щоб разом і ті, хто має потребу в оголошенні, отримали користь, і ті, які здобули відання, згадали те, про що вже дізналися раніше.

Про Бога

4. Отже, насамперед нехай буде покладене в основу вашої душі вчення про Бога: Бог є єдиний, єдиний ненароджений, безначальний, незмінний, безперемінний, не народжений від кого-небудь і Той, Який не має в Своєму житті іншого наступника, Який не почав жити в часі і Який кінця життя не має. Він є благий і разом з тим правосудний; тому, якщо колись почуєш слова єретика, що інший бог правосудний, а інший благий, негайно згадавши це, пізнаєш отруту єресі, яка насмілюється розділяти єдиного Бога нечестивим вченням. А інші говорять, що інший є творцем і господом душі, а ще інший — тіла: це безумні і разом з тим нечестиві вчителі. Бо як людина може бути слугою двох господарів, адже Господь говорить у Євангелії: «Ніхто не може двом господарям служити» (Мф. 6:24)? Тому є тільки один Бог — Творець душі і тіла. Він Творець багато чого, але Єдиного тільки предвічний Отець, Одного тільки Єдинородного Свого Сина, Господа нашого Іісуса Христа, що через Нього створив усе, видиме і невидиме.

5. Отець Господа нашого Іісуса Христа не обмежений будь-яким місцем і не менший неба, але, навпаки, небеса є ділом рук Його і вся земля тримається в долоні Його. Він у всьому і поза всім. Не думай, ніби Він менший від сонця або рівний йому. Бо Той, Який першопочатково створив сонце, повинен незрівнянно бути більшим і світлішим від нього. Він наперед знає майбутнє, Він могутніший за все; знає і робить так, як хоче. Він не підлягає ні порядкові речей, ні велінню зірок, ні випадку, ні долі; у всьому довершений, містить у Собі всю повноту довершеності, не зростає, але завжди одне і те саме має в однаковій мірі; Той, Який приготував грішним покарання, а праведним — вінець.

6. А багато хто різними шляхами віддалилися від єдиного Бога: деякі обожнили сонце, щоб після заходу сонця, вночі, бути без бога; деякі обожнили місяць, щоб вдень не мати бога; інші — решту частин світу, інші — мистецтва, інші — їжу, інші — задоволення. А деякі, до безумства пристрасні до жінок, на височині поставивши зображення оголеної жінки і називаючи її Венерою, в цьому образі поклоняються своїй пристрасті, а інші, будучи ураженими блиском золота, обожнили як його, так і інші речі. Якщо ж хто покладе в основу свого серця вчення про єдиновладність Божу й увірує в Нього, той знищить всю згубність злого ідолопоклонства і єретичного зваблювання. Отже, цю істину благочестя насамперед за допомогою віри поклади в основу своєї душі.

Про Христа

7. Віруй також і в Сина Божого, одного та єдиного, Господа нашого Іісуса Христа, в Бога, від Бога народженого, в життя від життя народженого, у Світло від Світла народженого, Який у всьому подібний до Того, Хто народив Його; Який не в часі отримав буття, але раніше всіх віків народжений від Отця вічно і незбагненним чином, Який є премудрістю Божою і силою, і правдою самобутньою; Який сидить праворуч Отця раніше всіх віків, бо Він не після страждання, будучи увінчаний, отримав від Бога, як деякі думають, але з самим буттям Своїм престіл праворуч Його Він народжений і завжди має Царственне достоїнство, сидить разом з Отцем, є Богом і Премудрістю, і Силою, як сказано: разом з Отцем царює і все творить з волі Отця, не умаляючись, втім, в Божественному достоїнстві; знає Того, Хто народив так, як знає Його Той, Хто народив. Коротко сказати, згадай написане в Євангелії: «Ніхто не знає Сина, тільки Отець; ні Отця ніхто не знає, тільки Син» (Мф. 11:27).

8. Не відділяй Сина від Отця і також не змішуй, допускаючи Сино-Отцівство, але віруй, що одного Бога є один Єдинородний Син, Бог-Слово раніше всіх віків; слово не те, яке, будучи вимовлене, розливається в повітрі, слово, не подібне до слів не самобутніх, але Слово-Син, Творець словесних істот, Слово, Яке чує Отця і Саме говорить. Втім, про це, якщо Бог дозволить, з часом ширше буде сказано вам: я пам’ятаю свій намір зробити зараз короткі настанови у вірі.

Про народження від Діви

9. Віруй, що Єдинородний Син Божий заради наших гріхів зійшов з небес на землю, прийнявши на Себе подібне до нашого людство і народившись від Святої Діви і Святого Духа. Не у вигляді і примарі, але істинно звершилося Його втілення; не пройшов Він через Діву так, як через канал, але істинно втілився від Неї; справді споживав їжу, як ми, і справді пив, як ми. Бо якщо втілення є привидом, то і спасіння буде мрією. Два єства мав Христос: Він був людиною, оскільки був видимий, і разом з тим невидимим Богом. Як людина Він справді споживав їжу, як ми (бо мав плоть подібну до нашої), а як Бог наситив п’ятьма хлібами п’ять тисяч чоловік; справді помер як людина, а чотириденного мерця воскресив як Бог; справді спав на кораблі як людина, і як Бог ходив по водах.

Про Хрест

10. Він істинно розп’ятий за наші гріхи. Якщо б ти захотів це відкинути, то видиме місце викрило б тебе, ця блаженна Голгофа, на якій зібралися ми зараз заради Розп’ятого на ній. Та й вся вселенна вже має частини хресного древа, а розп’ятий Він не за Свої гріхи, а для того, щоб ми звільнилися від наших гріхів. Він зганьблений був тоді людьми, і битий був як людина, але пізнаний творінням як Бог. Бо сонце, побачивши знеславленого Владику, з трепетом затьмарилося, не виносячи такого видовища.

Про поховання

11. Він істинно покладений був у кам’яному гробі як людина, але заради Нього розсипалося каміння від страху; зійшов у підземні місця, щоб і звідти звільнити праведних. Скажи мені, чи хотів би ти, щоб живі насолоджувалися благодаттю, тоді як більша частина з них неправедні, а ті, які від Адама на довгий час були замкнені, не отримали свободи? Пророк Ісая велемовно дуже багато провістив про Нього; не побажав би ти, щоб Цар, зійшовши, звільнив провісника? Там був Давид і Самуїл, і всі пророки, і сам Іоанн, який говорить через посланих: «Чи Ти є Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?» (Мф. 11:3). Чи не побажав би ти, щоб Він, зійшовши, звільнив їх?

Про воскресіння

12. Але Той, Який зійшов в підземні місця і вийшов звідти, і похований Іісус істинно постав на третій день. І якщо іудеї коли-небудь будуть дорікати тобі, то ти, не зволікаючи, взаємно запитай їх так: якщо Іона на третій день вийшов з кита, то чому ж і Христу не встати із землі на третій день? Якщо мертвий, який доторкнувся до Єлисеєвих кісток, устав, то невже Творець усього не міг устати силою Отця? Отже, воістину Він воскрес і, воскреснувши, знову явився ученикам; свідки Його воскресіння — дванадцять учеників, які не облесливими словами засвідчили про воскресіння, але піддали себе мукам і смерті, подвизаючись за істину воскресіння. Якщо «при свідчені двох або трьох свідків підтверджується кожне слово», як говорить Писання (Мф. 18:16), то про воскресіння Христове свідчать дванадцять чоловік; і невже ти ще не віриш воскресінню?

Про Вознесіння

13. Звершивши подвиг терпіння і викупивши людей від гріхів, Іісус знову вознісся на небеса, будучи піднятий хмарою. Ангели предстали перед Тим, Хто возноситься, апостоли були спостерігачами. Якщо ж хто не вірить цій розповіді, то повинен повірити діям, які бачить сьогодні. Усі царі, помираючи, разом з життям позбавляються і своєї сили, а Розп’ятому Христу поклоняється вся вселенна. Ми промовляємо ім’я Розп’ятого, і тремтять злі духи. Багато хто в різні часи був розп’ятий, але коли ім’я кого-небудь іншого розп’ятого проганяло злих духів?

14. Отже, посоромимся Хреста Христового, але якщо б хто інший і приховував його, ти відкрито знаменуй ним своє чоло, щоб злі духи, пізнавши Царське знамення, з трепетом далеко втікали від тебе. Знаменуй себе ним, коли їси, п’єш, сідаєш, лягаєш, встаєш від сну, говориш, ходиш, взагалі у всякому випадку. Бо Розп’ятий на Хресті перебуває на висоті неба. Якби Розп’ятий і Похований залишився у гробі, тоді мали б причину соромитися, але Розп’ятий на Голгофі зійшов на небо зі східного боку Єлеонської гори. Зійшовши звідси в пекло і вийшовши назад до нас, від нас знову зійшов на небо, при голосі Отця, Який говорив до Нього: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх» (Пс. 109:1).

Про майбутній суд

15. Цей Іісус Христос, Який вознісся, знову прийде з небес, не від землі. Не від землі, кажу я, бо від землі невдовзі з’являться багато противників Христа. Вже багато, як відомо тобі, стали говорити: «Я є Христос» (Мф. 24:5), а наостанок з’явиться «мерзота запустіння» (Мф. 24:15), яка неправедно присвоює собі ім’я Христове. Але ти очікуй істинного Христа, Єдинородного Сина Божого, Який не від землі приходить, але з небес; Який відкриється всім швидше за блискавку і промені світла, супроводжуваного ангелами, щоб судити живих і мертвих і царювати в Царстві Небесному, вічному та нескінченному. Це відзнач, оскільки багато таких, які говорять, що Царство Христове буде мати кінець.

Про Святого Духа

16. Віруй і в Духа Святого і тих тримайся стосовно Нього думок, які маєш про Отця і Сина, а не слухай богохульного про Нього вчення. Знай, що цей Святий Дух є єдиний, нероздільний, багатомогутній, багатодієвий, але в Собі неподільний, Який знає таємниці, «все досліджує», і «глибини Божі» (1Кор. 2:10), Який зійшов у вигляді голуба на Господа Іісуса Христа, Який діяв в законі і пророках, Який і нині під час хрещення запечатує твою душу. У Його освяченні має потребу вся розумна природа. Якщо хто насмілиться вимовити хулу на Нього, той не отримає відпущення «ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мф. 12:32). Рівною славою Божества вшанований Він з Отцем і Сином; в Ньому мають потребу престоли і господства, начала і власті. Бо єдиний є Бог Отець Христа і єдиний Господь Іісус Христос, Єдинородний Син єдиного Бога, єдиний і Дух Святий, Який все освячує і боготворить, Який говорив в законі і пророках, у Старому Завіті і Новому.

17. Вчення це запечатуй в думці твоїй безперестанно, зараз воно викладене тобі скорочено; якщо ж Господь дозволить, то, по можливості, воно буде викладене з доказами зі Священного Писання. Бо ніяка Божественна і свята тайна віри не повинна сповіщатися без Божественного Писання і не повинна ґрунтуватися на одній лише вірі і вибраних словах. Навіть мені не вір, коли я просто кажу тобі про Нього, якщо на слова мої не будеш мати доказів з Божественного Писання. Бо сила віри, що спасає нас, залежить не від вибору слів, але від доказу Божественними Писаннями.

Про душу

18. Після того, як пізнав ти цю чисту і славну, і всесвяту віру, пізнай і самого себе, ким ти є, пізнай що ти — людина, що складається з двох частин, з душі і тіла, і що, як вище сказано, той Самий Бог є Творцем душі і тіла. Знай, що ти маєш душу свобідну, творіння Боже прекрасне, створене за образом Сотворителя, безсмертне по благодаті Бога, Який робить його безсмертним, творіння живе, розумне, нетлінне по благодаті Того, Який дарував це, творіння, що має владу робити, що хоче. Бо ти не тому грішиш, що народився в той чи інший період часу, не доля змушує тебе чинити перелюб, не розташування зірок, як деякі марнословлять, примушують віддаватися любострастю. Для чого приписуєш невинним зіркам причину, не бажаючи зізнатися у власному злі? Не слухай звіздарів. Бо Божественне Писання про них говорить: «Нехай же виступлять спостерігачі небес, і спасуть тебе», і далі: «Вони як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я» (Іс. 47:13-14).

19. Пізнай і те, що душа зовсім не грішила до того, як з’явилася у цьому світі; прийшовши в нього безгрішними, ми грішимо нині через волевиявлення. Зовсім не слухай того, хто погано пояснює таке місце: «Роблю те, чого не хочу» (Рим. 7:16), але згадай слова: «Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас» (Іс. 1:19-20) і т. д., і в іншому місці: «Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так і нині представте члени ваші в раби праведності на освячення» (Рим. 6:19), згадай також і наступні слова Писання: «Вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі» (Рим. 1:28,1:19); і ще: «Розумне Боже явилося в них», і ці: «Очі свої закрили» (Мф. 13:15), і в іншому місці слова Самого Бога: «Я насадив тебе як виноград плодоносний, істинний: як же ти перетворився на паросток, чужий виноград» (Єр. 2:21)?

20. Душа безсмертна, і душі чоловіків і жінок подібні; різні тільки члени тіла. Не так влаштовані душі, щоб одні за природою грішили, а інші за природою чинили добро; але те й інше залежить від волевиявлення, а єство душ у всіх однакове і подібне. Багато про що міг би я говорити з вами, але часу пройшло вже багато; втім, про що ще нам говорити, як не про спасіння? Невже не бажаєш ти прийняти настанови для подвигу з єретиками? Невже не бажаєш дізнатися поворотів цього шляху, щоб через невідання не впасти з висоти? Якщо наставники бачать чималу користь у тому, що ти пізнаєш це, то ти, якого наставляють, чи не повинен із задоволенням приймати все, що тобі говорять?

21. Душа самовладна; тому диявол може підбурювати, але примусити проти волі не має влади. Вселяє він тобі думку про перелюб; якщо захочеш, то приймеш її, якщо ж не захочеш, то не приймеш. Бо якщо б чинив ти перелюб за потребою, то для чого Бог приготував геєну? Якби за природою, а не за свободою робив ти добро, то для чого приготував Бог невимовні вінці? Вівця лагідна, але вона ніколи за свою лагідність не увінчається, бо її лагідність походить не від свободи, а від природи.

Про тіло

22. Улюблений, пізнав ти зараз про душу, наскільки це можливо; прийми посилене повчання і про тіло твоє. Нікого не слухай, хто говорить, що воно не від Бога. Бо ті, які вірять, що тіло не від Бога, його, як чужорідний сосуд, свобідно використовують для любодіяння. І чому зневажають достойне подиву тіло своє? Який недолік воно має у красі? Якого мистецтва бракує в його будові? Чи не належало б їм уявити собі прозорішого складу очей? Уявити, як вуха, що криво утворені, можуть безперешкодно чути? І як нюх здатний до сприйняття і розрізнення запахів? Як язик служить в двох випадках: для розрізнення смаку і для словесної дії? Як легені, які приховані всередині, безперестанно дихають повітрям? Хто змусив серце бути в безперервному битті? Хто влаштував стільки малих і великих жил? Хто мудро поєднав кістки з нервами? Хто одну частину їжі призначив для підтримки життя, а іншу відділив для виверження, і соромні члени приховав у неблагородних місцях? Хто людський рід, який би вже міг закінчити своє існування, робить безперервним за допомогою зручного з’єднання?

23. Не говори мені, що тіло винне в гріхові. Бо якщо тіло винне в гріхові, то чому мертвий не грішить? Вклади меч у руку тому, хто щойно помер; вбивства не буде. Нехай усі прикраси з’являться перед померлою молодою людиною — похоті до любодіяння в ній не буде. Чому? Тому що тіло саме по собі не грішить, але грішить душа за допомогою тіла. Тіло є знаряддям і, ніби, одягом та покровом душі. Якщо вона наважується на любодіяння, тоді тіло буває нечистим; коли ж з’єднане буде зі святою душею, то стає храмом Духа Святого. Це не я кажу, але апостол Павло сказав: «Хіба не знаєте, що тіла ваші храм Святого Духа, Який живе у вас?» (1Кор. 6:19) Отже, бережи твоє тіло, оскільки воно є храмом Духа Святого. Не оскверняй плоті своєї перелюбом, не клади плям на цей прекрасний твій одяг. Якщо ж і заплямував, то очисти тепер покаянням, вимийся, поки є час.

24. Вислухайте вчення і про цнотливість, по-перше, ви, які належите до стану ченців та дів, на землі проводите рівноангельське життя, а потім й інші члени Церкви. Великий вінець готується вам, браття; не проміняйте важливого достоїнства на незначні задоволення, вислухайте слова апостола: «Щоб не було між вами якого блудника або нечестивця, який би, як Ісав, за одну лише їжу відмовився від свого первородства» (Євр. 12:16). Ти вже вписаний в ангельські книги за рішучість зберігати цнотливість; дивися, щоб тобі знову не бути викресленим за блудні діла.

25. З іншого боку, той, хто живе цнотливим життям, не загордися перед тими, які вступили в шлюб. Бо «шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне» (Євр. 13:4), як говорить апостол. І ти, який зберігаєш невинність, чи не від шлюбу народжений? Не зневажай срібла через те, що маєш золото. Нехай перебувають в благій надії і ті, що перебувають в шлюбі, які живуть у шлюбі як належить, які вступають у шлюб за законом, а не за любострастям, слідуючи неприборканій волі; які знають час для утримання, щоб свобідно зайнятися молитвою; які в церковних зібраннях з чистим одягом мають і чисті тіла; які вступили в шлюб для дітонародження, а не через любострастя.

26. Одношлюбні нехай не зневажають тих, які вступили в другий шлюб: стриманість воістину добра і дивовижна річ, втім, прощається вступ у другий шлюб, щоб слабкі не чинили перелюбу. «Добре їм залишатися, як я, — говорить апостол, — але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися» (1Кор. 7:8-9). А все інше — блуд, перелюб і всякий вид нестриманості нехай будуть віддалені вами від себе; нехай зберігається тіло в чистоті для Господа, щоб і Господь зглянувся на тіло. Нехай тіло готується їжею тільки для підтримання життя і для безперешкодного служіння, а не для того, щоб йому віддаватися задоволенням.

Про їжу

27. Стосовно їжі ось для вас правила, оскільки багато хто через їжу грішить. Одні без розбору приступають до ідольських жертв, а інші утримуються від них, втім осуджують тих, хто споживає, і різним чином в судженнях про їжу осквернюються душі деяких, які не знають ґрунтовних причин їсти що-небудь чи не їсти. Ми постимо, утримуємося від вина і від м’яса не тому, що ненавидимо їх як речі нечисті, але тому, що чекаємо за те винагороди; щоб через відкидання чуттєвого насолодитися нам духовною та мисленною трапезою і щоб, посіявши нині сльозами, з радістю зібрати плід в майбутньому віці. Отже, не зневажай тих, хто споживає їжу через тілесну неміч, і не дорікай тим, що вживають небагато вина «заради шлунка і частих недуг» (1Тим. 5:23), і не осуджуй їх як грішників, не гордуй м’ясом як річчю, яка тобі не властива. Бо таких має на увазі апостол, коли говорить: «Забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, споживали з подякою» (1Тим. 4:3). Тому, утримуючись від нього, утримуйся не так як від скверної речі, бо інакше за це не буде нагороди. Але, вважаючи її доброю річчю, зневажай, тому що тобі запропоновано краще — духовне.

28. Будь твердий душею, щоб ніколи не їсти споживи, принесеної ідолам. Про це не тільки я зараз дбаю, але турбувалися і апостоли, і Яків, єпископ цієї Церкви; апостоли і пресвітери писали до всіх народів соборне послання про те, щоб вони особливо утримувалися від ідольських жертв, а потім «від крові та удушенини» (Діян. 15:20). Бо багато хто з людей, будучи звіроподібними і живучи подібно до собак, п’ють кров за прикладом хижих звірів і з жадібністю їдять удушенину. А ти, рабе Христа, і під час споживання їжі дотримуйся благоговіння. Цього достатньо про їжу.

29. Одяг на собі май простий, не для прикраси, але для необхідного покривання, не для того, щоб одягатися пишно, але щоб зігрітися взимку і прикрити наготу тіла. Піклуючись про одяг під приводом прикриття сорому, не піддавайся іншому сорому.

Про воскресіння мертвих

30. Прошу тебе, бережи тіло твоє і знай, що ти воскреснеш з мертвих і будеш судимий з цим тілом. Якщо ж ти цьому не віриш як неможливому, то з того, що бачиш на самому собі, запам’ятай хоч трохи і про те, чого не бачиш. Уяви і скажи мені, в якому стані ти був сам до десятьох років, або більше, з наскільки малозначного і слабкого стану ти досягнув настільки великого віку і такої краси. Невже Той, Хто небуття привів до буття, не в змозі воскресити те, що вже існувало і знову зруйнувалося? Тому, Хто оживотворює пшеницю, що сіється для них і кожного року знищується, невже важко буде воскресити нас самих, для яких і Він воскрес? Чи бачиш ти, що дерева зараз упродовж стількох місяців стоять без плодів і без листя, а коли пройде зима, то всі знову, ніби з мертвих, оживуть? Чи не на багато краще і зручніше буде ожити нам? Мойсеїв жезл з волі Божої перетворився на чуже для нього єство змія, а людина, що піддалася смерті, невже знову не прийде в первісний стан?

31. Не слухай тих, які говорять, що не воскресне це тіло — воно воскресне. Про це свідчить Ісая, кажучи: «Воскреснуть мертві і встануть ті, що в гробах» (Іс. 26:19), і ангел, який розмовляв з Даниїлом: «І багато з тих, що сплять у поросі землі, пробудяться: одні для життя вічного, інші — на вічну наругу і посоромлення» (Дан. 12:2). Всім людям належить воскреснути, але воскресіння не для всіх однакове. Всі ми отримаємо вічні тіла, але не всі однакові. Праведні отримають для того, щоб вічно радіти з ангелами, а грішні — щоб вічно терпіти муки за гріхи.

Про хрещення

32. Тому Господь попередньо, зі Свого чоловіколюбства, дав нам викуплення за допомогою покаяння, щоб, скинувши з себе більший або, краще, весь тягар гріхів і прийнявши печать від Святого Духа, ми стали спадкоємцями життя вічного. Але я раніше достатньо говорив про покаяння, тепер залишається дати остаточне приготувальне вчення.

Про Божественне Писання

33. Так навчає нас Богонатхненне Писання Старого і Нового Завіту. Бо обох Завітів є єдиний Бог, Який про Христа, Який явився в Новому Завіті, сповіщав у Старому, Який скеровував до Христа через закон і пророків. «Бо до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону; закон був вихователем, який вів нас до Христа» (Гал. 3:23-24). І якщо колись почуєш, що хто-небудь з єретиків хулить закон або пророків, то всупереч йому скажи ці спасительні слова: «Не прийшов Іісус зруйнувати закон, а виконати» (Мф. 5:17). Уважно досліди в Церкві, які книги Старого Завіту і які Нового, а книги, в яких Богонатхненність прихована, зовсім не читай. Бо, не пізнавши того, що всі сповідують, для чого даремно мучитися над тим, що сумнівно? Читай Божественні Писання, двадцять дві книги Старого Завіту, перекладені сімдесятьма двома тлумачами.

34. Після смерті Олександра, царя Македонського, і після розділення його царства на чотири держави: Вавилонську, Македонську, Азійську і Єгипетську один з царів Єгипту, Птоломей Філадельф, цар дуже відданий до наук, звідусіль збирав книги і, коли почув від Димитрія Фалерейского, начальника книгосховища, про Божественні Писання закону і пророків, то, вважаючи набагато кращим придбати ці книги не примусом проти волі володарів, але схиленням їх на свій бік за допомогою дарів та дружби (він знав, що вимушене яке, здебільшого, віддається без свобідної волі, буває оманливим, а те, що віддається з волі, завжди буває вірним), послав до Єлеазара, тодішнього архієрея, багаті дари в місцевий Єрусалимський храм і попросив у нього для перекладу по шість чоловік від усіх дванадцятьох колін Ізраїлевих. Потім, як для випробування, чи Божественими були книги, так і для тієї обережності, щоб перекладачі, яких прислали, не бачилися один з одним, кожному з них призначивши особливий будинок у так званій Фарі, що знаходиться поблизу Олександрії, і велів кожному перекладати все писання. Коли ж вони впродовж сімдесятьох двох днів закінчили справу, то він, порівнявши переклади, над якими працювали всі в різних будинках і не бачилися один з одним, помітив, що вони мали не лише одну думку, але і слова. Бо не від винаходу краси і людських мудрувань залежала справа, але як Божественні Писання були відкриті Святим Духом, так і їхній переклад був звершений при співдїї Духа Святого.

35. Читай перекладені ними двадцять дві книги, а тих, в яких Богонатхненність прихована, зовсім не торкайся. Тими одними старанно займайся, які ми безпечно читаємо і в Церкві. Набагато розумнішими за тебе були апостоли і древні єпископи, предстоятелі Церкви; вони передали ці книги. А ти як син Церкви не змінюй законів її. Зі Старого Завіту займайся двадцятьма двома книгами, як сказано, і якщо ти хочеш навчитися, то намагайся з моїх слів запам’ятати їх поіменно. Перші п’ять книг — книги Мойсея, відомі під іменем Закону: книги Буття, Виходу, Левит, Чисел, Второзаконня, потім Іісус, син Навина, далі — книга Суддів з книгою Руфі, які рахуються сьомою; з решти історичних книг — перша і друга книги Царств у євреїв складають одну книгу, одну також третя і четверта, таким чином перша і друга книги Параліпоменон у них є однією книгою, і Ездри перша і друга за одну книгу рахуються. Дванадцята книга Есфирі. Це історичні книги. П’ять книг, написаних у віршованій формі: Іов, Псалми, Притчі, Екклезіаст та Пісня Пісень, яка буде вже сімнадцятою книгою. Крім того, п’ять пророчих книг. Одна дванадцятьох пророків, одна Ісаї, одна Єремії разом з Варухом, з Плачем і Посланням, потім одна Єзекиїля і на кінець Даниїла — двадцять друга книга Старого Завіту.

36. Книги ж Нового Завіту: чотири Євангелія, а інші Євангелія є підробленими й шкідливими. І маніхеї написали Євангеліє від Фоми, яке, будучи намащене пахощами Євангельського найменування, розбещує душі простих людей. За Богонатхненні також приймай і Діяння дванадцятьох апостолів; окрім того, сім Соборних послань: Якова, Петра, Іоанна та Іуди; а печать всього і остання справа для учеників — чотирнадцять Павлових послань, а інші писання нехай будуть поза цими і повинні вважатися другорядними. Нічого того, що не читається в Церквах, сам по собі не читай і ти, як про це вже ти чув. Але про це достатньо.

37. Втікай від усякої диавольської дії і не корися цьому відступнику, який самовільно змінив своє добре єство. Він може підкорити собі того, кого хоче, але примусити до того не може нікого. Не слухай вчення звіздарів, ні гадань на птахах, ні віщунів, ні байкарських еллінських пророцтв; навіть не слухай про чародійства і чаклунські наговори, і найбеззаконіші справи, які звершуються при викликанні мертвих. Відкидай всякого роду нестриманність, не догоджай череву, не люби задоволень. Будь вищим над пристрастю сріблолюбства і лихварства. Не входь у язичницькі зібрання на видовища і під час хвороб ніколи не вживай чаклунських замовлянь. Цілком відвертайся від непотребу шинкарів; не схиляйся ні до самарянства, ні до жидівства, бо Іісус Христос вже викупив тебе. Залиш всяке дотримання субот, а особливо цурайся всяких зібрань законопорушних єретиків; всебічно зміцнюй душу свою, дотримуючись постів, подаючи милостиню та читаючи Божественні Писання, щоб після того, як ти в цнотливості при благочестивих догматах віри проживеш у плоті решту часу, насолодитися єдиним спасительним даром Хрещення, і таким чином бути співпричисленим Отцем і Богом до небесних воїнств та удостоїтися небесних вінців у Христі Іісусі, Господі нашому. Йому слава на віки віків. Амінь.

П’яте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про віру, на слова з Послання до євреїв: «Віра ж є здійснення очікуваного…» та ін. (Євр. 11:1).

1. Яке достоїнство дарує вам Господь, Який переводить вас зі стану оголошених у стан вірних, апостол Павло цього разу говорить: «Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Іісусом Христом» (1Кор. 1:9). Якщо і Бог називається вірним, і ти отримуєш те саме найменування, то отримуєш велике достоїнство. Бо як називають Бога благим, правосудним, Вседержителем і Творцем усього, так називають і вірним. Розсуди ж і ти, на який ступінь достоїнства зійдеш ти, ставши учасником у найменуванні Божому.

2. Отже, постарайтеся тепер знайти між вами мужа вірного по совісті, бо «знайти мужа вірного — велика справа» (Притч. 20:6). Не переді мною тобі треба відкрити свою совість (бо судимий будеш не людським судом), але чистоту своєї віри ти повинен показати Богові, Який випробовує утроби і серця і знає помисли людські — муж вірний — це дещо велике, він багатший за всякого багача: «У вірного цілий світ багатства» (Притч. 17:6), яке він зневажає та відкидає. Ті, які багатіють видимими благами і багато придбали їх, бідні душею. Бо чим більше збирають, тим більшим бажанням благ мучаться, яких вони не мають. А муж вірний, що особливо дивно, і в бідності багатий. Бо знаючи, що потрібні для нього один тільки «одяг і їжа, і цим задовольняючись» (1Тим. 6:8), він зневажає багатство.

3. Та й не тільки у нас, які носимо ім’я Христове, віра вважається за велике, але і все те, що звершується у світі, навіть людьми, які далекі від Церкви, звершується вірою: вірою шлюбні закони з’єднують осіб віддалених одне від одного, і чужа людина за допомогою віри, яка буває у шлюбних союзах, стає учасником у володінні чужими рабами і багатством. На вірі затверджується і землеробство, бо хто не вірить, що збере плоди, які виросли, той не стане працювати. Вірою керуються мореплавці, коли, довіривши свою долю малому древу, віддають перевагу твердій стихії — землі перед непостійним стремлінням хвиль; вони віддають самих себе невідомим надіям і мають при собі тільки віру, яка для них є надійнішою за будь-який якір. Отже, дуже багато людських справ засновані на вірі, і цьому не одні ми віримо, але вірять і ті, що знаходяться поза Церквою, як я сказав вище. Вони хоч і не приймають Священного Писання, а керуються якимись своїми будь-якими вченнями, втім і їх приймають вірою.

4. До істинної віри закликає вас теперішнє читання, яке показало вам спосіб, як потрібно вам догоджати Богові. Бо апостол говорить, що «без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11:6). Чи погодиться людина служити Богові, якщо не вірити тому, що Він відплатить їй за це? Чи буде берегти отроковиця дівство або цнотливо жити юнак, якщо не вірить, що чистота вінчається нев’янучим вінцем? Віра є оком, що освітлює всяку совість, вона сповіщає людині відання. Бо пророк говорить: «Якщо не увіруєте, не зрозумієте» (Іс. 7:9). Віра затуляє уста левів, як це сталося з Даниїлом. Писання говорить про нього: «І виведений був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого» (Дан. 6:23). Чи є щось жахливіше від диявола? Проти нього ніякої іншої зброї ми не маємо, окрім віри — цього нематеріального щита проти невидимого ворога. Бо він пускає різноманітні стріли і в пітьмі уражає тих, які не пильнують. І проти того, що ворог наш є невидимим ворогом, ми маємо міцний захист — віру, за словами апостола: «А понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого» (Еф. 6: 16). Часто пускає диявол розпечену стрілу похоті до соромного задоволення, але віра, промовивши суд і прохолодивши думку, погашає стрілу.

5. Багато можна говорити про віру, так що цілого дня не вистачить нам для роздумів про неї. Задовільнімося ще одним старозавітним прикладом Авраама, оскільки ми і синами за допомогою його віри стали, він не тільки ділами виправдався, але і вірою. Багато, правда, він і зробив, проте не раніше названий другом Божим, ніж коли увірував, та й усяке його діло звершене вірою. По вірі він залишив своїх батьків. По вірі залишив і батьківщину, і країну, і дім. Тому як він виправдався, так і ти намагайся виправдатися. Вже мертве тіло він мав для дітонародження, оскільки і сам був старий, і дружина його Сарра була старою, і не залишалося ніякої надії на дітонародження. Бог обіцяє старцю дарувати сина. І не зневірився Авраам; бачив він, що тіло його вже мертве, втім, не на слабкість тіла дивився, але на силу Того, Хто обіцяє, бо «вірний Той, Хто обіцяв» (Євр. 11:11), і, ніби від мертвих тіл, чудесним чином отримав сина. Після того, як отримав його, коли наказано було йому принести сина в жертву, то він, хоч і чув слова: «В Ісаакові наречеться тобі сім’я» (Бут. 21:12), однак приніс сина свого єдинородного Богові з тією впевненістю, що Бог має силу і «з мертвих воскресити його» (Євр. 11:19). Зв’язавши сина і поклавши на дрова, своїм волевиявленням вже приніс його в жертву, але через благість Бога, Який замість сина дав йому ягня, знову отримав сина живим. Будучи вірним і в інших випадках, Авраам був запечатаний як праведний чоловік, і прийняв обрізання на запечатання «віри, яку мав під час необрізання» (Рим. 4:11), і обітницю, що він буде батьком багатьох народів.

6. Розглянемо, чому ж Авраам є батьком багатьох народів. Безперечно, він є батьком іудеїв через плотське спадкоємство. Якщо ж ми будемо дивитися на плотське спадкоємство, то будемо змушені слова Божі визнати помилковими. Бо він по плоті ніяк не батько всім нам, але образ віри його робить нас синами Авраама. Як неймовірним для людей є те, щоб хто-небудь устав з мертвих, таким самим чином неймовірно для них є і те, щоб від умертвлених старців народжувалися діти. Але ми віримо, коли проповідують про Христа, що Він був розп’ятий на древі, помер і воскрес. Отже, за подобою нашої віри віри Авраамової, ми стаємо синами його, і тоді, подібно до нього, ми з вірою приймаємо духовну печать, будучи обрізаними Святим Духом у Хрещенні не обрізанням плоті, але обрізанням серця, як говорить Єремія: «Обріжте для Бога жорстокосердя ваше» (Єр. 4:4) і як говорить апостол: «Обрізанням Христовим поховані з Ним у хрещенні…» (Кол. 2:11-12) і т. д.

7. Якщо ми збережемо таку віру, то невинними будемо перед Богом і прикрасимо себе всіма родами чеснот. Бо віра настільки сильна, що надає людям легкість ходити і по морю. Петро був чоловіком подібним до нас, який мав плоть і кров і живився їжею, подібною до нашої, але коли Іісус сказав йому: «Прийди» (Мф. 14:29), то він з вірою пішов по водах; віра на воді була для нього надійнішою за всякий твердий шлях, і тілесна тяжкість була піднята легкістю віри. Доки вірував він, безпечно йшов по воді. Коли ж засумнівався, тоді почав тонути. Бо як потроху почала слабшати віра, так обтяжувалося і тіло. Впізнавши цю недугу, Лікар душевних хвороб сказав: «Маловіре! Чого ти засумнівався» (Мф. 14:31)? Петро був підтриманий Іісусом Христом, Який взяв його за руку, після того, як знову увірував, і при керівництві Господа знову таким самим чином пішов по воді. Про це тут само згадує Євангеліє так: «І як увійшли вони в човен», не сказано, що Петро, перепливши, зійшов, але дається знати, що він якусь відстань пройшов до Іісуса, таку саму і на зворотньому шляху пройшовши, й увійшов в судно.

8. Віра має таку силу, що не один лише віруючий спасається, але спасаються і деякі за віру інших. Розслаблений в Капернаумі не був людиною віруючою, але мали віру ті, які принесли його і спустили через покрівлю. А у хворого разом з тілом була хвора і душа. Ти не думай, що я осуджую його; в самому Євангелії сказано: «Побачивши віру» не його, а віру «їхню», сказав «розслабленому: встань» (Мф. 9:2). Ті, які принесли, увірували, а розслаблений отримав зцілення.

9. У наступному прикладі ще ясніше побачиш, як вірою одних спасаються інші. Лазар помер. Минув день, другий і третій, розривалися його жили, і гнилість руйнувала його тіло. Як чотириденний померлий міг повірити й ублагати за себе Викупителя? Але чого не вистачало у померлого, те було доповнене його рідними сестрами. Коли прийшов Господь, то сестра припала до ніг Його і на питання, «де поклали його», вона відповіла: «Господи, вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі», тоді говорить Господь: «Коли будеш вірувати, побачиш славу Божу» (Ін. 11:40); ніби так сказав: недостаток віри в мертвому доповни ти. Віра сестер була настільки сильною, що викликала мертвого з пекельних воріт. Таким чином, одні своєю вірою за інших людей могли воскрешати їх із мертвих, а ти, якщо щиро віруєш сам за себе, невже не більше встигнеш? Навіть якщо б і невірним ти був чи маловірним, Господь чоловіколюбний. Він милостиво прийме тебе, що каєшся, тільки скажи і ти щиросердечно: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:24). Якщо ж усвідомлюєш себе вірним, проте ж не маєш всієї повноти віри, то тобі потрібно з апостолами сказати Йому: «Господи! Додай нам віри» (Лк. 17:5). Бо якщо ти сам по собі скількись чогось маєш, то від Нього вже отримаєш в більшій мірі.

10. Слово «віра» одне за своєю назвою, втім поділяється на два роди. До першого роду належить віра, яка навчає, коли душа погоджується на щось. І вона корисна для душі, як говорить Господь: «Хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить» (Ін. 5:24); і в іншому місці: «Хто вірує в Сина, не буде осуджений, але перейде від смерті до життя» (Ін. 3:18-36). Велике чоловіколюбство Боже! Праведники не інакше, як через багато років, могли догодити Богові, але те, що вони набули подвигами впродовж багатьох років, те Іісус Христос дарує нині за одну годину. Бо якщо ти увіруєш, що Іісус Христос є Господь, і «Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (Рим. 10:9) і переселений будеш у рай Тим, Який увів у рай розбійника. І не сумнівайся в можливості цього. Бо Той Самий, Який на цій святий Голгофі спас розбійника, який увірував в одну годину, спасе і тебе, якщо ти увіруєш.

11. Другий рід віри є той, який з благодаті дарується Христом. «Одному дається Духом слово мудрості, іншому — слово знання, Тим Самим Духом; іншому — віра, Тим Самим Духом; іншому — дари зцілення» (1Кор. 12:8-9). Отже, ця віра, яка з благодаті дарується Духом Святим, є не тільки тією, яка навчає, а й тією, що діє над людськими силами. Бо хто має цю віру, «скаже горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде» (Мф. 17:20). Якщо хто по вірі скаже це і буде впевнений, що так і буде, «і не сумніватиметься в серці своїм» (Мк. 11:23), той отримає благодать. Саме про цю віру сказано: «Якщо ви матимете віру, як зерно гірчичне» (Мф. 17:20). Бо як зерно гірчичне, мале за своєю величиною, сильне за дією і, будучи посіяне в малому просторі, багато пускає паростків, а коли виростає, то і птахи можуть ховатись, так і віра в душі досить швидко творить величні діла. Бо душа думкою підноситься до Бога і, будучи осяяною вірою Бога, скільки їй можливо, споглядає, обіймає межі світу і раніше кінця віку цього вже бачить суд і обітовану винагороду. Отже, ти зі свого боку май віру в Нього, щоб і від Нього отримати віру, яка діє над людськими силами.

12. Віру ж, як у навчанні, так і в сповіданні, намагайся мати і тримати тільки ту, яка нині сповіщається тобі Церквою і яка утверджена всім Писанням. Оскільки не всі можуть читати Писання, бо одні не вміють, а іншим перешкоджають пізнати їх будь-які заняття, то, щоб невіданням не погубити душі, ми в небагатьох віршах вміщуємо все вчення віри, і бажано, щоб ви при самому читанні запам’ятали його і самі по собі з усією ретельністю повторили, не накреслюючи його на папері, але спогадом накреслювали його на серці, і при вивченні його остерігаючись того, щоб хто-небудь з оголошених не вислухав того, що сповіщено тобі. Бажано, щоб ви це вчення мали настановою впродовж усього життя і, крім цього, ніякого більше не приймали, навіть якщо б і ми самі, змінившись, стали говорити протилежне тому, чого тепер навчаємо, або якби ворожий ангел, преобразившись в ангела світла, хотів звабити тебе. «Коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам» більш того, що прийняли ви нині, «нехай буде анафема» (Гал. 1:8-9) у вас. Тепер поки від нинішнього читання накреслюй в пам’яті істини віри, а у свій час на кожну з них знайди доказ з Божественного Писання, бо істини віри не так складені, як би хотілося людям, але пристойні місця, що зібрані з усього Священного Писання, складають вчення віри. І як сім’я гірчичне з малого зерна багато пускає паростків, так і ці істини віри в коротких словах вміщують всі відання благочестя, що міститься в Старому Завіті і Новому. Отже, дивіться, браття, тримайтеся передання, яке тепер приймаєте, і напишіть їх на серцях своїх.

13. З благоговінням зберігайте їх, щоб ворог їх не викрав, коли ослабне хто-небудь з вас, щоб який-небудь єретик не перетворив чогось переданого нами. Справа віри покласти срібло на стіл, що ми тепер і зробили. А Бог вимагатиме від вас звіту про цей залог. «Засвідчую, — як говорить апостол, — перед Богом, Який все животворить, і перед Христом Іісусом, Який засвідчив перед Понтієм Пилатом, добре сповідання; берегти цю передану вам віру неоскверненою, до явлення Господа нашого Іісуса Христа» (1Тим. 5:21,6:13-14). Нині сповіщено тобі про скарб життя; під час Свого явлення Господь стягне залог Свій, «який у свій час відкриє блаженний і єдиний сильний Цар царюючих і Господь пануючих, єдиний, Який має безсмертя і живе у неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може» (1Тим. 6:15-16). Йому слава, честь і держава на віки віків. Амінь.

Шосте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про єдиновладність Божу, на слова: «Вірую в єдиного Бога», і про єресі; а також на слова Ісаї: «Оновлюйтеся переді Мною острови: Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку…» та ін. (Іс. 41:1,45:16-17).

1. «Благословений Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа» (2Кор. 1:3), благословенний і Єдинородний Син Його. Бо тоді, коли ми уявляємо в розумі Бога, повинні уявляти й Отця, щоб славослів’я Отця і Сина зі Святим Духом звершувалося не окремо. Бо не іншу славу має Отець, не іншу і Син, але одну й ту саму, так само, як і Святий Дух. Оскільки Син в Отця є Єдинородний, і коли прославляється Отець, то і Син разом приймає славу. Оскільки слава Сина походить з честі, що віддається Його Отцю, і коли взаємно прославляється Син, то велично вшанованим буває Отець такого благого Сина.

2. Розум дуже швидко уявляє, але язик має потребу в словах і в тривалому поясненні посередніх понять. Око миттєво обіймає численний сонм зірок, але якщо хтось захоче пояснити окремо, що таке денниця, що зірниця і що кожна зірка, той буде мати потребу в багатьох словах. Так само розум в одну мить обіймає землю і море, і всі межі світу, але те, що миттєво уявляє він, пояснює багатьма словами. Важливою є правда і цей приклад, але все ще немічний та недостатній. Тому що ми не все говоримо, скільки б належало говорити про Бога (бо це відомо тільки одному Йому), але скільки можливо для людського єства і скільки наша неміч зможе понести. Бо ми не пояснюємо, що таке є Бог, але щиро зізнаємося, що ми не маємо досконалого відання про Нього. Бо в Божественних речах великим є знання усвідомлювати своє незнання. Отже, «величайте Господа зі мною, і прославимо ім’я Його разом» (Пс. 33:4), спільними зусиллями усі (бо одному неможливо); навіть якщо і всі з’єднаємося, то й тоді не зробимо цього так, як потрібно. Я не говорю про вас одних, що тут знаходяться, але навіть якщо б зібралися всі вівці всієї Вселенської Церкви, яка існує тепер і в майбутньому, то й тоді не змогли б вони достойно оспівати свого Пастиря.

3. Великим був і достойним честі Авраам, але великий між людьми, а коли являється перед Богом, тоді щиросердечно відкриває істину: «Я земля і попіл» (Бут. 18:27). Сказавши, що він «земля», не зупинився, щоб не найменувати себе великою стихією, але додав, що він і попіл, щоб показати свою тлінність і слабкість. Чи є щось, говорить він, менше і нікчемніше від попелу? Порівняй, каже він, попіл з будинком, будинок з містом, місто з областю, область з Римською країною, країну Римську з усією землею і з усіма її межами, а всю землю з небом, що її в собі вміщує; вона таке саме має відношення до неба, яке ступиця до цілої окружності колеса: таке ж саме відношення землі до неба. Притому уяви, що це перше видиме небо менше за друге, а друге за третє, стільки їх найменувало Писання не тому, щоб їх було стільки, але тому, що стільки з них нам потрібно знати. І якщо б ти пізнав своїм розумом всі небеса, то й небеса не змогли б прославити Бога достатнім чином, якщо б і гучніше грому був їхній голос. Якщо ж небеса, які настільки просторі, не можуть достойно оспівати Бога, то невже земля і попіл, найменша і найнікчемніша річ, матиме змогу достойну пісню співати Богу або достойно сказати про Бога, «Який тримає коло землі і тих, що живуть на ній — як сарана» (Іс. 40:22)?

4. Якщо хто має намір говорити про Бога, той спочатку нехай дослідить межі землі. Ти живеш на землі і не знаєш кінця землі — свого пристановища, як же тобі належним чином можна буде пізнати її Творця? Ти бачиш зірки, але Творця їх не бачиш. Перелічи зірки, які тобі видимі, і тоді повідай про Невидимого, Який «перелічує безліч зірок і всім їм нарікає імена» (Пс. 146:4). Нещодавно ледь не потопили нас краплі, що впали від сильних дощів; перерахуй краплі, що впали на одне це місто, я навіть не кажу на місто, на один тільки твій будинок, притому, перерахуй краплі, які впали лише за одну годину, якщо можливо буде тобі. Але це неможливо; пізнай слабкість свою, а з цього пізнай могутність Божу. Бо «Він збирає краплі дощу» (Йов. 36:27) по цілому світі не лише тепер пролиті, але й ті, що завжди проливалися. Сонце, насправді, є великим творінням Божим, але дуже мале відносно всього неба. Спершу подивися на сонце відкритими очима, і потім досліджуй про Господа його. «Понад міру для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй; що заповідано тобі, про те розмірковуй» (Сир. 3:21-22).

5. Але скаже хто-небудь: якщо сутність Божа незбагненна, то для чого ж тобі говорити про це? Але невже тому, що я не можу випити всієї річки, не буду і в міру для своєї користі брати воду з неї? Невже тому, що очі мої не в змозі вмістити всього сонця, і стільки, скільки потрібно для мене, не дивитися мені на нього? Невже тому, що я, увійшовши в який-небудь великий сад, не можу з’їсти всіх плодів, хотів би ти, щоб я вийшов з нього абсолютно голодним? Хвалю і прославляю Того, Хто сотворив нас. Бо на це є Божественне повеління, яке говорить: «Все, що дише, нехай хвалить Господа» (Пс. 150:6). Прославляти Владику я хочу тепер, але не досліджувати (сутність Його). Знаю, що я не в змозі достойно прославляти Його; втім, вважаю справою благочестя і те, якщо всіляко буду старатися про те. Господь Іісус поблажливий до моєї слабкості, коли говорить: «Бога ніхто не бачив ніколи» (Ін. 1:18).

6. А хіба як скаже хто-небудь, чи не написано: «Ангели малих цих на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного» (Мф. 18:10). Ангели бачать Бога не так, Який Він є Сам у Собі, але скільки вони можуть вмістити. Бо Сам Іісус говорить: «Отця не бачив ніхто, тільки Той, Хто від Бога; Він бачив Отця» (Ін. 6:46). Отже, бачать Його ангели, наскільки можуть вмістити, і архангели, наскільки можливо для них, також престоли і господства бачать Його, хоч і більше за перших, але менше, ніж скільки належить. А бачити, як належить, може з Сином тільки Дух Святий. Бо Він «все досліджує» і пізнає «глибини Божі» (1Кор. 2:10). Також і Єдинородний Син пізнає Отця разом з Духом Святим, як і належить. Бо «Отця ніхто не знає,  — говорить Він, — тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити» (Мф. 11:27); бачить Він Бога, як належить, і відкриває Його разом з Духом через Духа, скільки кожен може вмістити. Оскільки Єдинородний Син так само, як і Святий Дух, спільне з Отцем мають Божество, то Народжений без зміни раніше за всі віки знає Того, Хто народжує, і Той, Хто народжує, знає Народженого. Отже, коли не знають ангели (бо Єдинородний Син разом з Духом Святим, через Духа Святого відкриває кожному в міру можливості кожного), то нікому з людей не треба соромитися — усвідомлювати своє невідання. Я говорю зараз, і всі говорять у свій час, але як говоримо, цього не можемо ми сказати, як же можна мені висловити Того, Хто дарував слово? Я маю душу, і не можу пояснити її властивостей, то як зможу висловити Того, Хто дарував душу?

7. Для благочестя досить нам знати те, що ми маємо Бога: Бога Єдиного, Бога, Який існує і Який завжди існував, завжди Собі Самому подібний, у Якого немає Отця, за Якого немає могутнішого, Якого ніякий наступник не позбавляє Царства, Бога багатоіменного і Всесильного, і Єдиного за Своєю Сутністю. Бо тому Він не різноманітний і не інший, що іменується Благим і Правосудним, і Вседержителем, і Саваофом. Але, будучи Одним і Тим Самим, відкриває незліченні дії Божества, Він не більший за тією властивістю, а менший за іншою, але у всьому подібний Самому Собі. Не тільки через чоловіколюбство Він великий і малий у премудрості, але чоловіколюбство має рівне премудрості. Не частково бачить Він і частково не може бачити, але весь є Оком, весь є Слухом, і весь є Розумом. Не так, як ми, частково розуміє і частково пізнає. Богохульна ця думка і не достойна Божественної Сутності. Наперед знає Він те, що буває; Він і Святий, і Вседержитель, і всіх перевершує добротою, більший за всіх і найпремудріший, ми не можемо пояснити ні початку Його, ні образу, ні вигляду. «Ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили» (Ін. 5:37), — говорить Божественне Писання. Тому й Мойсей говорить до Ізраїльтян: «Твердо дотримуйте в душах ваших, що ви не бачили ніякої подоби» (Повт. 4:15). Якщо зовсім неможливо уявити подоби Його, то чи здатний розум осягнути Сутність Його?

8. Багато хто про багато що помишляли, і всі заблукали. Одні вогонь вважали Богом, а інші вважали Бога ніби крилатою людиною, ґрунтуючись на цих, добре написаних, але погано зрозумілих для них словах: «Під покровом крил Твоїх покрий мене» (Пс. 16:8). Забули вони Господа нашого Іісуса Христа, Єдинородного, Який подібним чином і про Себе говорить Єрусалимові: «Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли?» (Мф. 23:37). Бо, не зрозумівши того, що під крилами розуміється сила Його, що зберігає, але судячи так, як про людські речі, незбагненну силу уявили собі людиноподібною. А інші наважилися стверджувати, що Він має сім очей, тому що в іншому місці написано: «Ті сім — це очі Господа, які обіймають поглядом всю землю» (Зах. 4:10). Якщо говорити, що Він має сім очей, то зір Його буде окремий, а не всеобіймаючий, тому так стверджувати про Бога — це богохульство. Треба вірити, що Бог досконалий в усьому, за словом Спасителя, Який говорить: «Отець ваш Небесний досконалий є» (Мф. 5:48). Досконалий у віданні, досконалий в силі, досконалий у величі, досконалий у передбаченні, досконалий у благості, досконалий у правосудді, досконалий в чоловіколюбстві, необмежений місцем, але Творець місць, у кожному з них знаходиться і в жодному не вміщується (перебуває). «Небо — престіл Його» (Іс. 66:1), але Той, Хто сидить на Престолі цьому, вищий за нього, «і земля — підніжжя Його» (Діян. 7:49), а сила Його простягається аж до підземних місць.

9. Один всюди перебуває, все бачить, все знає, все творить посередництвом Христа. Бо «все через Нього сталося, і без нього ніщо не сталося» (Ін. 1:3). Величне і невичерпне Джерело всякого блага, ріка благодіянь, вічне світло, що безперестанно сяє, непереможна сила, поблажлива до наших немочей. Навіть імені Його не в змозі знести слух наш. «Або дослідженням знайти Бога, — як говорить Іов, — або зовсім пізнати Вседержителя?» (Йов. 11:7). Якщо й останні з творінь незбагненні, то як може бути пізнаний Той, Хто все створив? «Око не бачило, і вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (Іс. 64:4; 1Кор. 2:9). Якщо того, що приготував Бог, не може осягнути наша думка, то чи можливо осягнути розумом Того Самого, Який приготував це? «О глибино багатства і премудрості, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його» (Рим. 11:33), — говорить апостол. Якщо суди та шляхи незбагненні, то чи може Сам бути збагненний?

10. Наскільки великий є Бог, і ще більше Він є (бо, якщо все єство моє оберну я в язик, і тоді не в змозі буду сказати про Нього, як належить; навіть якщо всі ангели з’єднаються, і вони не скажуть, як належить); настільки Бог благий та великий, але людина, витесавши камінь, насмілюється сказати каменю: «Ти Бог мій» (Іс. 44:17). Велика сліпота — від такої величі дійти до такого приниження! Дерево, яке насаджене Богом, зрощене дощем, і потім, коли згорить, від вогню стає попелом, і це дерево всенародно оголошують богом, а істинного Бога зневажають. Накінець, зло ідолослужіння посилилося: і котові, і собаці, і вовку стали поклонятися замість чоловіколюбного Бога, поклонилися змію та дракону, який зображає собою того, хто скинув нас з раю, а Той, Хто насадив рай, став зневаженим. Соромлюсь говорити, однак скажу: навіть цибулі стали деякі поклонятися. Вино дане для того, щоб веселити серце людське (Пс. 103:5), і вину поклонилися замість Бога. Пшеницю створив Бог словом Своїм: «Нехай вирощує земля зелень, що приносить за родом своїм плід» (Бут. 1:11) для того, щоб хліб укріпляв серце людини (Пс. 103:15), і чому поклонилися Церері? Вогонь до тепер виходить від взаємного вдарення камінням, і звідки явився творець вогню — Вулкан?

11. Звідки багатобожний еллінський обман? Бог безтілесний, чому ж викриваються в перелюбі ті, яких вони називають богами? Замовчую я про перетворення Юпітера в лебедя, соромлюся говорити про перетворення його у вола, бо мукання не достойне Бога — бог-перелюбник знайшовся в еллінів, і вони не соромляться. Якщо він перелюбник, то не повинен називатися богом. Розповідають про смерть своїх богів, про біди, про те, як блискавкою уражено їх; бачиш, з якої величі куди вони впали? Чи ж даремно Син Божий зійшов з неба — для того, щоб зцілити таку рану? Чи ж даремно прийшов Син, прийшовши для того, щоб пізнаний був Отець? Чи бачиш ти, що спонукало Єдинородного зійти з Престолу сущого праворуч Отця? Отець зневажався; належало Синові відвернути цю оману, бо належало, щоб Той, Хто створив усе, усе приніс Владиці всього, належало зцілити рану. Бо що було гірше тієї хвороби, як поклонятися каменю замість Бога?

Про єресі

12. І не тільки між язичниками намагався поширити це диявол, але багато хто навіть з лжеіменних християн, які недостойно носять найсолодше ім’я Христове, насмілилися нечестиво віддалити Бога від Його творінь. Я говорю про єретичних дітей, безчесних та безбожних дітей, які прикидаються, що люблять Христа, але насправді ненавидять Його. Бо хто хулить Отця Христового, той є ворог Сина. Вони насмілилися стверджувати, що існують два Божества: одне благе, а інше — зле. Велика сліпота! Якщо Божество, то, без сумніву, благе. А якщо не благе, то для чого називати його Божеством? Якщо Богові належить благість, Йому властиве чоловіколюбство, доброчинність, всемогутність, то має бути одне з двох, або Бога нехай іменують як по імені, так і за дією, або, якщо хочуть позбавити Його Божественних дій, то нехай не називають Його Богом навіть і по імені.

13. Єретики насмілилися говорити, що два боги і два джерела добра і зла і що вони ненароджені. Якщо обидва ненароджені, то, безсумніву, рівні, й обидва рівносильні; як же темрява поєднується зі світлом? Притому, чи разом вони знаходяться, чи окремо? Разом бути вони не можуть, бо «яке спілкування світла з темрявою» (2Кор. 6:14), — говорить апостол. А якщо знаходяться далеко один від одного, то, без сумніву, і той, і інший мають окреме місце; коли ж знаходяться в окремих місцях, то, без сумніву, що у відповідному місці ми знаходимося у володінні одного Бога, і у відповідному місці, без сумніву, одному поклоняємося, хоча б і поступилися ми їхньому безумству. Спробуємо дослідити, що говорять вони про доброго Бога. Чи сильний Він, чи безсилий? Якщо Він сильний, то як з’явилося зло проти Його волі? І як тоді входить зла істота, якщо Він не хоче цього? Якщо Він, знаючи це, не може перешкодити, то вони викривають Його в безсиллі. А якщо може і не перешкоджає, то викривають у згоді зі злим богом. Подивися на їхнє безглуздя; іноді говорять, що злий бог не має участі з добрим у керуванні світом, а іноді кажуть, що він керує тільки четвертиною. Також говорять, що добрий Бог є Отцем Христа, а Христа називають цим (видимим) Сонцем. Отже, якщо світ, за їхніми словами, походить від злого бога, а сонце знаходиться у світі, то як же Син доброго Бога проти волі служить у володінні злого бога? Ми осквернюємося, говорячи це, але говоримо це для того, щоб хтось із наступників не потрапив в єретичну скверну через незнання. Знаю, що оскверняю уста мої і слух тих, що слухають, проте для користі. Бо набагато краще чути безглузде при викритті інших, ніж через незнання впасти в оману; набагато краще для тебе знати скверну і ненавидіти її, ніж через невідання впасти в оману. Вчення єретичного безбожжя різноманітне. Бо коли зійде хтось з єдиного прямого шляху, тоді він великою частиною потрапляє на стримчаки.

14. Засновником всіх єресей є Симон волхв; той, який згадується в Діяннях апостольських; Симон, який захотів сріблом купити благодать Святого Духа, яку продавати неможливо, і який почув: «Нема для тебе в цьому ні частки, ні жереба» і т. д. (Діян. 8:21). Про нього написано: «Вони вийшли від нас, але не були наші» (1Ін. 2:19). Він після того, як був відкинутий апостолами, будучи в Римі і водячи з собою Єлену, якусь блудницю, перший богохульними устами насмілився стверджувати про себе, що він явився на Синайській горі як Отець, потім з’явився в іудеїв як Іісус Христос не у плоті, але в примарі, і після цього як Дух Святий, Якого Христос обіцяв послати як Утішителя, і спокусив місто Рим, що Клавдій поставив йому статую, з надписом Римською мовою: Симону богу святому.

15. Коли омана поширювалася, то викрили її двоє добрих мужів, Петро і Павло, старійшини Церкви, які прибули туди, і вдаваного бога Симона, який звеличувався, уразили раптовою смертю. Бо коли Симон обіцяв піднестися на небеса і носився по повітрю на колісниці злих духів, тоді раби Божі, схиливши коліна і виявивши згоду, про яку сказав Іісус: «Якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм» (Мф. 18:19). За допомогою молитви пустили на волхва стрілу однодумності, і скинули його на землю. І зовсім не дивно, хоча, втім, справа дивна. Бо Петро мав при собі ключі неба, недостойне здивування, бо й Павло був людиною, яка була взята до третього неба «в рай і чула невимовні слова, яких людині не можна переказати» (2Кор. 12:4). З повітря на землю скинули лжебога, який має бути зведений в пекло. Це був перший змій злоби, але після відсічення однієї голови корінь злоби знову став багатоголовим.

16. Керинф розбещував Церкву, так само і Карпократ, Евіоней і Маркіон, — безбожний язик. Він проповідував різних богів, одного доброго, іншого — справедливого, суперечачи Сину, Який говорить: «Отче Праведний» (Ін. 17:25)! Звіщав притому іншого Отця й іншого творця світу всупереч цим словам Сина: «Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так зодягає» (Лк. 12:28); також: «Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних» (Мф. 5:45). Він був винахідником другого зла. Другий змій злоби Маркіон. Його було викрито свідченнями Старого Завіту, що знаходяться в Новому Завіті, перший наважився спростовувати свідчення і сповіщуване вчення віри — залишити без свідчень, після того, як він залишив Бога; і, ніби не було більше проповідників, хотів послабити віру Церкви.

17. Після нього з’явився інший — Василід, чоловік нечестивий та аморальний, який проповідував розпусту. Це зло намагався поширити й Валентин, який проповідував тридцятьох богів. Елліни шанують не багатьох богів, а той, хто називається християнином, втім, не будучи таким, дійшов до такого заблудження, що допустив цілих тридцять. Він говорить, що Віт (безодня) (пристойно йому як безодні зла почати вчити від безодні) породив Сигену (мовчання) і від Сигени породив Логос (слово), що в еллінів є Юпітер. Його Віт, куди гірше, зійшовся з сестрою. Бо Сигена була дочкою Віта. Чи бачиш безглуздість, приховану під виглядом християнства? Почекай трохи, і зненавидиш нечестя. Він говорить, що від Віта народилися вісім еонів (віків), а від тих восьми — десять, а від цих десятьох — дванадцять, чоловічої та жіночої статі. Звідки походять вони? Зауваж марнослів’я у вигадках. Де знайдеш докази про буття тридцятьох еонів? Написано, що Іісус хрестився, коли мав тридцять років. Який доказ від цих тридцятьох років, хоча й у тридцять років хрестився Він? Він переломив п’ять хлібів для п’ятьох тисяч, невже через це п’ять богів? Або невже через те, що Він мав дванадцять учеників, дванадцять повинно бути і богів?

18. І це ще не є важливим порівняно з іншим вченням нечестя. Він говорить, що останнє Божество є чоловічої статі і жіночої, і це, як насмілюється говорити, є Софія (премудрість). О безбожництво! Бо премудрість є Христос, Єдинородний Син Божий, а він цю премудрість у своєму вченні вважає жінкою, тридцятою стихією й останньою з роду богів. Бо він говорить, що Софія захотіла побачити першого бога, і, не стерпівши його блиску, впала з неба, і була відкинута з числа тридцятьох; потім почала стогнати, і в стогонах своїх народила диявола, а, ридаючи через своє відпадіння, народила море. Чи бачиш ти нечестя? Як від мудрості народитися дияволові, від розуму злобі, від світла темряві? Валентин продовжує, що диявол породив інших дияволів, з яких деякі створили цей світ; говорить, що Христос зійшов для того, щоб відвернути людей від Творця світу.

19. Щоб тобі більше зненавидіти їх, вислухай, що вони говорять про Христа Іісуса. Вони вчать, що після відпадіння Софії для того, щоб число тридцятьох не загубилося, кожен з двадцятьох дев’ятьох еонів, склавши по найменшій частині, породили Христа, і говорять про Нього, що Він чоловік і жінка. Чи є щось нечестивіше від них? Чи є щось нещасніше від них? Я розповідаю тобі про їхнє заблудження для того, щоб ти більше зненавидів їх. Отже, уникай нечестя і не вітай такого чоловіка, щоб не прилучитися тобі до безплідних діл темряви. Навіть не цікався ними і не бажай вступати з ними в розмову.

20. Відвертайся від усіх єретиків, а особливо від того, який має найменування від манії (сказу) і нещодавно з’явився в царювання Прова (сімдесят років, як почалося це заблудження); нині ж ще є люди, які своїми очима бачили його. Проте ти не тому відвертайся від нього, що він жив нещодавно, але відвертайся від злочестивих догматів, відвертайся від винуватця зла, вмістилища всякої нечистоти, того, який прийняв скверну від усіх єресей. Він, поставивши собі за честь відзначитися у злі, зібрав усе і склав одну єресь, сповнену богохульства і всякого беззаконня, яка розбещує Церкву (а найбільше тих, що знаходяться поза Церквою), ходячи та поглинаючи, як лев. Не слухай їхніх облесливих слів, ні лукавого смирення. Бо вони змії, поріддя єхидни. Й Іуда говорив: «Радуйся, Учителю!» і зраджував Його. Не дивися на цілування, але бійся отрути.

21. І щоб не подумали, що я марно викриваю його, в коротких словах скажу, хто цей Манес і небагато про те, чого він навчає. Бо про все його мерзенне вчення не розповісти, як потрібно, за все життя. Треба згадати про те, що допомогло б тобі в потрібний час. Що сказав я раніше цього, те саме скажу і тепер, щоб ті, які цього не знають, дізналися, а ті, які знають, згадали про це. Не з християн Манес, ні! І не відлучений від Церкви, за прикладом Симона, ні він, ні ті, які того самого навчали раніше за нього. Бо він злодій чужих неправд, який привласнив собі їх; як же це і яким чином, про це потрібно вислухати.

22. Якийсь Скифіан був у Єгипті, за походженням сарацинянин; він нічого не мав спільного ні з іудеями, ні з християнами. Оселившись в Олександрії і проводячи життя за прикладом Арістотеля, склав чотири книги: одну, названу Євангелієм, яка містить не діяння Христові, але має тільки таке найменування; іншу, яка названа книгою Глав, третю — Таїнств, четверту — Скарбів, яку і тепер мають в руках. У нього був учень на ім’я Теревинф, але коли вищезгаданий Скифіан прийшов в іудею і почав розбещувати цю країну, то Господь, хворобою умертвивши його, припинив дію цієї зарази.

23. А учень зла Теревинф, будучи спадкоємцем золота і книг, і єресі, коли прибув до Палестини і в іудеї почали визнавати і викривати його, вирішив переселитися до Персії. Але щоб тут його не впізнали по імені, він назвав себе Вудою. Втім, він мав тут собі противників серед жерців Мифри 1 і після багатьох сперечань і змагань був викритий. І, нарешті, коли його гонили, то прибіг до якоїсь вдовиці. Потім, піднявшись на покрівлю будинку і закликавши повітряних духів, яких маніхеї і донині під проклятим деревом смоковниці закликають, будучи уражений Богом, впав з висоти будинку і віддав дух. Таким чином знищений був і цей другий звір.

24. Втім, залишилися пам’ятки нечестя — його книги; вдовиця була спадкоємицею і його книг, і майна. Але, не маючи ні родичів, ні когось іншого, вирішила купити на гроші отрока на ім’я Куврик і, усиновивши його, навчила перських наук як сина, і виточила злий меч проти людства. І Куврик, нечестивий раб, зростав серед філософів і після смерті вдови отримав у спадок і книги, і гроші. Потім, щоб рабське ім’я не безчестило його, він замість Куврика назвав себе Манесом, що на перській мові означає «бесіда». Бо оскільки він показував себе словесником, то й назвався Манесом, ніби якимось особливим співрозмовником. Втім, в той час, коли він хотів придбати собі славу на персидській мові, промисел Божий понад його наміри змусив його самого себе викрити: так що, думаючи вшанувати своє ім’я у Персії, грекам сповістив, що він взяв ім’я своє через сказ.

25. Насмілювався він називати себе утішителем. Написано: «Хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощено довіку» (Мк. 3:29). Він сказав хулу цю, назвавши себе Духом Святим. Той, хто має спілкування з такими людьми, нехай подивиться, з ким він зв’язується. Раб збурив вселенну, оскільки від трьох трясеться земля, четвертого ж вона не може понести: «Якщо раб стане царем» (Притч. 30:21-22). І, нарешті, виступив у зібранні, обіцяв неможливе для людини. Син персидського царя занедужав; лікарів було багато, а Манес обіцяв зцілити за допомогою молитви, ніби як людина благочестива. Лікарі припинили лікувати, разом з тим юнак перестав жити; виявилося нечестя людини, і цього філософа зв’язали і вкинули до в’язниці. Не за те, що викривав царя, захищаючи істину, не за те, що знищив ідолів, але за те, що обіцяв зцілити і обманув, або, краще, якщо сказати правду — за те, що умертвив юнака. Бо він погубив того, який стараннями лікарів міг би бути зцілений; він, віддаливши лікарів, убив його тим, що про хворого не потурбувалися.

26. При моїй розповіді про багато злодіянь згадай, по-перше, його богохульство, по-друге і рабство. Рабство не є ганьбою, але те погано, що, перебуваючи в рабстві, вважав себе свобідним. По-третє, обман в його обіцянці; по-четверте, умертвіння юнака; по-п’яте, ганебне ув’язнення. І не одне тільки ганебне ув’язнення, але і втеча з в’язниці. Бо той, який називав себе утішителем і подвижником істини, втік; він не був наступником Іісуса, який охоче йде на Хрест, але був Його противником, утікачем. Після того персидський цар наказав убити в’язничну варту. Манесова гордість була причиною смерті юнака, а втеча його була причиною смерті варти. Невже тому, який був винний у смерті, мають поклонятися? Чи не належало б йому, наслідуючи Іісуса, сказати: «Якщо Мене шукаєте, залишите цих, нехай ідуть» (Ін. 18:8). Чи не належало сказати йому за прикладом Іони: «Візьміть мене і киньте в море, бо я знаю, що через мене осягла вас ця велика буря» (Іона. 1: 12).

27. Манес тікає з в’язниці і приходить до Месопотамії, але зустрічає його зі зброєю правди єпископ Архелай. Викривши його при суддях, вибраних з філософів, зробив зібрання слухачів з еллінів, щоб судді з християн не здалися поблажливими суддями. Скажи, говорить Архелай Манесу, що ти проповідуєш? А він, маючи уста, як гріб відкритий, почав промову спершу з хули на Творця всіх речей, кажучи: Бог Старого Завіту є винахідником зла. Він говорить Сам про Себе: «Я є вогонь, що поїдає» (Повт. 4:24). Але мудрий Архелай спростував хулу цими словами. Якщо Бог Старого Завіту, за твоїми словами, називає себе вогнем, то чий Син Той, Який говорить про Себе: «Я прийшов вогонь звести на землю» (Лк. 12:49)? Якщо ти противишся Тому, Хто говорить: «Господь умертвляє і оживляє» (1Сам. 2:6), то навіщо шануєш Петра, який воскресив Тавифу й умертвив Сапфіру? Якщо ти ганьбиш Його тому, що Він приготував вогонь, то чому не ганьбиш Того, Який говорить: «Йдіть від Мене прокляті у вогонь вічний» (Мф. 25:41)? Якщо ганьбиш Того, Хто говорить: «Я є Бог, Який творить мир і тримає злих» (Іс. 45:7), то поясни, чому Іісус говорить: «Не прийшов Я принести мир, але меч» (Мф. 10:34). Отже, коли той і інший говорить одне й те саме, то треба обрати кого-небудь з Двох; чи той та інший добрі, оскільки згідно говорять, або якщо не достойний Іісус осудження за Свої слова, то чому злословиш Того, Який те саме говорить у Старому Завіті?

28. Потім Манес говорить йому: Який Бог засліплює? А Павло говорить: «У них бог віку цього засліпив розум невірних, щоб для них не засяяло світло Євангелія» (2Кор. 4:4). Архелай добре спростував, сказавши, прочитай попереднє: «Якщо ж закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть» (2Кор. 4:3). Бачиш, що воно приховано тільки тим, що гинуть? Бо не належить давати «святого псам» (Мф. 7:6). Потім, невже один тільки Бог Старого Завіту засліпив розум невірних? А хіба Сам Іісус не сказав: «Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать» (Мф. 13:13)? Чи з ненависті до них Він хотів, щоб вони не бачили, чи через їхню недостойність, тому що «очі свої закрили» (Мф. 13:15)? Бо де самовільне зло, там немає і благодаті. «Кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має» (Мф. 25:20).

29. Можна, як деякі пояснюють (пояснення, до речі, не погане), сказати і те: якщо і засліпив розум невірних, то з благою метою засліпив, щоб вони почали звершувати святі діла. Бо він не сказав: засліпив їхні душі, але розум невірних. Сказане ж ось що означає: засліпи злі помисли перелюбника, і людина спасенна. Засліпи помисли розбійника до пограбування та розбою, і людина спасена. Але ти не хочеш таким чином розуміти. Є й інше пояснення. Осліплює і сонце людей, які мають тупий зір, і ті, що з хворими очима, засліплюються, будучи уражені світлом, не тому, що сонцю властиво засліплювати, але тому, що очі не бачать за своїм станом. Так і недужі сердечним невірством не можуть споглядати променів Божества. Не сказав він: засліпив розум для того, щоб не чути Євангелія, але для того, щоб не засяяти світлу благовістування слави Господа нашого Іісуса Христа. Бо слухати благовістування дозволено всім, але слава благовістування надана лише щирим Христовим служителям. Тим, які не могли слухати, Господь говорив у притчах, а Своїм ученикам на самоті пояснював притчі. Сяйво слави для просвічених є засліпленням для невірних. Ці тайни Церква нині відкриває тому, хто приходить з оголошених; немає звичаю відкривати їх язичникам. Бо ми не відкриваємо язичнику таїн про Отця і Сина, і Святого Духа. Навіть і перед оголошеними не говоримо відкрито про тайни, але про багато що зазвичай говоримо утаємничено, щоб вірні, які знають це, роздумували, а ті, що не знають, не отримали шкоди.

30. Цими та багатьма іншими словами відбитий був змій. Таким чином, сперечаючись, Архелай перемагав Манеса. Той, який втік із в’язниці, знову тікає і звідси, втікши від протиборця, приходить в незнатне село, за прикладом змія, який в раю залишивши Адама, приступив до Єви. Але добрий пастир Архелай, який піклується про овець, коли почув про втечу, негайно погнався за вовком, поспішав знайти його. А Манес, випадково побачивши свого супротивника, зник і втік; втік в останній раз. Бо воїни перського царя, які скрізь шукали його, схопили втікача. І той суд, який він повинен був прийняти перед Архелаєм, приносять йому царські воїни. Манеса, якому поклоняються його учні, беруть і ведуть до царя. Цар докорив йому в обмані і у втечі, висміяв його рабське становище, помстився за смерть юнака, звинуватив і в смерті варти. За перським законом Манесові повелівають зняти шкіру, тіло, що залишиться, віддати на поживу звірам, а вмістилище мерзенних думок, шкіра, за подобою мішка, була повішена перед воротами, тому що, називаючи себе утішителем і говорячи про себе, що він знає майбутнє, не дізнався про свою втечу і про те, що він буде схоплений.

31. У Манеса було троє учнів — Фома, Вада і Єрм. Ніхто не читай Євангеліє від Фоми, бо воно не є Писанням одного з дванадцятьох апостолів, але одного з трьох злих учнів Манеса. Ніхто не спілкуйся з душогубцями маніхеями, які видають себе за суворих посників, вживаючи з плівою приготовлену воду, які ганьблять Творця їжі, а кращу їжу поїдають, які навчають тому, що той, хто рве траву, сам в неї перетворюється. Якщо той, хто вириває трави або що-небудь із зілля, в те сам перетворюється, то у що повинні перетворитися землероби та садівники? Стільки дерев посік садівник, як ми бачимо, на яке ж з них перетворюється він? Воістину смішне вчення, достойне осудження та посоромлення! Одна й та сама людина, яка є пастирем овець, і вівцю заколола в жертву, і вовка убила. У що ж він має перетворитися? Багато хто з людей ловили птахів та риб. В яких же з них вони повинні перетворитися?

32. Нехай відповідають на це діти суєти — маніхеї, які самі не трудяться і поїдають приготоване тими, хто трудиться. Тих, хто приносить їм їжу, вони приймають радісно, і замість благословень проклинають їх. Бо коли хто-небудь нерозумний принесе їм що-небудь, то говорить (Маніхей), почекай трохи за дверима, і я благословлю тебе, потім, взявши в руки хліб (як зізналися в тому ті, що навернулися з них), говорить Маніхей хлібу: я тебе не створив, і проголошує прокляття на Всевишнього, і проклинає Сотворителя, і таким чином їсть створене. Якщо ненавидиш їжу, то навіщо з веселим виглядом дивишся на тих, хто приніс її? Якщо дякуєш тому, хто приніс, то чому промовляєш хулу на Бога, Який створив і приготував їжу? Потім говорить: я тебе не сіяв, нехай буде посіяний той, хто тебе сіяв. Я тебе не жав серпом, нехай буде спожатий той, хто косив тебе. Я на вогні не пік тебе, нехай же буде спечений той, хто пік тебе. Добре віддання подяки!

33. Великі і ці злодіяння, але не великі в порівнянні з іншими. При чоловіках та жінках я не смію говорити про їхнє хрещення, не смію говорити, у що вмочують вони смокви, і дають жалюгідним людям. Треба пояснити це, але тільки натяками. Чоловіки нехай уявлять те, що трапляється з ними уві сні, а жінки те, що буває при місячних очищеннях. Воістину осквернюємо уста, говорячи це. Чи більш достойні знехтування елліни? Чи безбожніші самаряни за них? іудеї більше від них? Розпусники більш скверні за них? Той, хто зблудив в один час, чинить справу похоті, а осквернившись засуджує свій вчинок, і хоче омити себе, і усвідомлює мерзенність вчинку. А Маніхей покладає цю скверну на середину шанованого їм жертовника, і оскверняє і язик, і вуста, і з таких уст приймаєш ти, людино, вчення? Таку людину, зустрівши, обіймаєш її і цілуєш? Окрім іншого нечестя їх, чи не повинен ти тікати від скверни, тікати від людей, які гірше найрозпусніших, паскудніші за загальнонародну блудницю?

34. Про це сповіщає тобі Церква і навчає; і скверн торкається вона, щоб тобі не осквернитися. Говорить про рани, щоб ти не був уражений. Для тебе достатньо знати тільки це, бережися того, щоб дізнатися на досвіді. Бог гримить, ми всі здригаємося, а вони богохульствують. Бог посилає блискавку, ми всі падаємо на землю, а вони своїм язиком лихословлять небеса. Іісус говорить про Свого Отця, що Він «сонцем Своїм осяває злих і добрих, і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мф. 5:45). А вони кажуть, що дощі бувають від любовної шаленості; вони насмілюються говорити, що на небі є якась красива дівчина і красивий юнак, і що вони водночас, як і верблюди чи вовки, мають ганебне злягання; що в зимовий час юнак з шаленством набігає на дівчину, кажуть, що вона тікає від нього, а він женеться за нею, і від того потіє, а з його поту бувають дощі. Це написано в книгах Маніхейських, це ми читали, не довіряючи тому, що вони говорять. Бо для вашого застереження ми цікавилися їхнім згубним вченням.

35. Але нехай позбавить нас Господь від такого заблудження, нехай викличе у вас ворожнечу проти змія, щоб, як вони жалять вас у п’яту, так і ви потоптали голови їхні. Пам’ятайте про сказане: яка згода в тебе з ними? Що спільного у «світла з темрявою» (2Кор. 6:14). Що мають спільного чистота Церкви і маніхейська скверна? Тут порядок, тут благочинність, тут святість, тут непорочність, тут осуджується навіть «погляд на жінку» (Мф. 5:28) для похоті, тут шлюб чистий, тут постійне стримання, тут дівоцтво в рівноангельському достоїнстві, тут споживать їжу з подякою, тут благоговіння до Творця всього, тут поклоняються Отцю Христа, тут навчають страху і трепету перед Тим, Який посилає дощ, тут возсилаємо славослів’я Тому, Хто гримить і посилає блискавку.

36. Приєднайся до овець, втікай від вовків, від Церкви не відлучайся, відвертайся навіть тих, які колись були підозрювані в цій справі. І якщо не дізнаєшся, що вони довгий час розкаюються, то швидко не ввіряй себе їм. Тобі передана істина про єдиновладність Божу; розпізнавай вчення, як трави. Будь майстерним купцем, «доброго тримайся, утримуйся від усякого зла» (1Сол. 5:21-22). А якщо колись і було в тобі це зло, то, зрозумівши оману, відвертайся від неї. Бо тоді вступиш на шлях спасіння, якщо виблюєш блювотиння; і якщо сердечно зненавидиш його, якщо відречешся від них не тільки устами, а й душею, якщо будеш поклонятися Отцю Христа — Богу закону і пророків, якщо пізнаєш, що Благим і Правосудним є Один і Той Самий Бог, Який всіх вас нехай охороняє, зберігаючи свобідними від заблуджень і спокус, і твердими у вірі, у Христі Іісусі Господі нашому; Йому слава на віки віків. Амінь.

Сьоме оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова з Послання до ефесян: «Для цього схиляю мої коліна до Отця» та ін. (Еф. 3: 14).

1. Вчора я достатньо говорив вам про єдиновладність Божу; достатньо, кажу, розуміючи не те, щоб моє слово було цілком досконале (бо цього досягнути ніяк не можливо смертній істоті), але те, скільки я міг сказати через свою неміч. Тоді разом я показав вам і всі викручування безбожних єретиків, які різноманітним чином заблуджуються. Тепер, виявивши їхній сором і душевну отруту і згадавши про все їхнє вчення (бо я це робив не для того, щоб заподіяти їм шкоду, але щоб принести їм велику користь), знову вийдемо проти них і отримаємо спасительні уроки істинної віри, поєднуючи з надбанням єдиновладдя Божого надбання вітчизни і віруючи в єдиного Бога Отця. Бо ми повинні вірувати не тільки в єдиного Бога, але разом зобов’язані благочестиво визнавати, що Він є і Отець Єдинородного Сина, Господа нашого Іісуса Христа.

2. Саме тому ми більш піднесено судимо, ніж іудеї, які у своєму вченні, хоча і визнають єдиного Бога Отця (хоча і це багато разів відкидали, впадаючи в ідолослужіння), але не визнають, що Він є Отець і Господа нашого Іісуса Христа, мудруючи проти своїх пророків, які говорять в Божественному Писанні: «Господь говорить до мене: Ти Син Мій, Я сьогодні породив Тебе» (Пс. 2:7). Але вони і в теперішній час «повстають і збираються на Господа і на Христа Його» (Пс. 2:2), думаючи, що можна догодити Отцеві і без шанування Сина, а не знають того, що «ніхто не приходить до Отця, як тільки» (Ін. 14:6) через Сина, Який Сам говорить про Себе: «Я є двері, і Я є путь» (Ін. 10:7,14:6). Як же може удостоїтися прийти до Бога той, хто ухиляється від путі, що веде до Отця, і тікає від самих дверей? Вони суперечать і тому, що написано у 88 псалмі: «І буде Він звати Мене: Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого. І я первенця піднесу мого високо, вище царів землі» (Пс. 88:27-28). Оскільки вони вперто наполягають, що ці слова сказані до Давида або Соломона, або до когось іншого, то нехай пояснять нам, яким чином престол цього Царя, який сповіщається їхніми пророками, є «як дні неба, як сонце перед лицем Божим і як місяць, досконалий у віки» (Пс. 88:30,37-38). Як їх не приводить в сором написане: «З утроби раніше денниці породив Тебе» (Пс. 109:3); також і це: «Перебуватиме із сонцем, і раніше місяця з роду в рід» (Пс. 71:5), що відносити до когось з людей зовсім нерозумно.

3. Але нехай через своє звичне невірство іудеї помиляються, коли хочуть, як з приводу цих слів, так і інших подібних. Ми ж, навпаки, приймаємо благочестиве вчення віри, коли поклоняємося Єдиному Богу, Отцю Іісуса Христа. (Бо Того, Хто всім дарує силу народжувати, позбавляти цієї самої сили є нечестивим ділом). Віруємо «у Єдиного Бога Отця», і таким чином віра в Христа ще раніше, ніж почнемо викладати власне вчення про Христа, вселиться в серцях тих, які чують, будучи зовсім невіддільним від того, що сказано про Отця.

4. Бо ім’я Отця при самому Його промовлянні вже дає розуміти і про Сина, точно так само, як, промовивши ім’я Сина, відразу уявляємо у своєму розумі й Отця. Бо якщо Отець, то, без сумніву, Він є Отець Сина, і якщо Син, без сумніву, Він є Син Отця. Тому щоб з цих слів: «В Єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба і землі, видимого ж всього і невидимого», коли потім додаємо до них: «І в Єдиного Господа Іісуса Христа», не вивів хтось нечистого розуміння, ніби Єдинородний в порядку посідає друге місце після неба і землі, і ми раніше, ніж найменували небо і землю, назвали Бога Отцем, щоб таким чином думаючи про Отця, разом думали і про Сина. Бо між Сином і Отцем немає нічого, що розділяло б їх.

5. Отже, Бог, хоча є Отцем багатьох, але не у власному розумінні, а за природою і по самій істині є Отець тільки Єдиного, Єдинородного Сина, Господа нашого Іісуса Христа, Який не в часі почав бути Отцем, але від віку Отець Єдинородного; бо раніше не був Він без Сина і не породив Його згодом, роздумувавши Сам з Собою. Цей Отець раніше всякої істоти, раніше всякого знання, раніше часу і всіх віків має насліддя Отця; тому Отець більше, ніж за іншими його досконалостями, повинен бути шанований; Отець, Який став таким не через пристрасть, не від з’єднання, не через невідання, Отець без виснаження, без приниження, без зміни. «Бо всякий досконалий дар, який є з висоти, сходить від Отця світла, у Якого немає зміни, ані тіні переміни» (Як. 1:17); досконалий Отець народив досконалого Сина і все віддав Народженому: «Все віддане Мені Отцем Моїм» (Мф. 11:27), — говорить Він. Тому Отця і шанує Єдинородний: «Я шаную Отця Мого» (Ін. 8:49), — говорить Син, і ще: «Я заповідей Отця Мого дотримуюся, і перебуваю в любові» (Ін. 15:10). А тому й ми говоримо разом з апостолом: «Благословен Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, Отець щедрот і Бог усякої втіхи. Заради цього схиляємо коліна перед Отцем Господа нашого Іісуса Христа, від Якого іменується великий рід і на небесах, і на землі» (2Кор. 1:3; Еф. 3: 14-15), і прославляємо Його разом з Єдинородним. «Бо кожний, хто відкидає Отця, відкидає і Сина, і, навпаки, той, хто сповідує Сина, і Отця має», і ми усвідомлюємо, «що Господь Іісус Христос у славу Бога Отця» (1Ін. 2:22-23).

6. Тому ми поклоняємося Отцю Христа, Творцю неба і землі, Богу Авраама, Ісаака, Якова, в честь Якого і раніше тут прямо навпроти нас був споруджений храм. Не будемо слухати єретиків, що відокремлюють Старий Завіт від Нового, але маємо віру в Іісуса Христа, Який говорить про храм: «Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?» (Лк. 2:49). І в іншому місці: «Візьміть це звідси, і не робіть з дому Отця Мого дому торгівлі» (Ін. 2:16). Такими словами Він ясно показує, що храм, який був колись в Єрусалимі, є домом Отця Його. Якщо ж хтось би через невірство захотів мати більше доказів на те, що Отець Христа є і Творець світу, то нехай послухає слова Його Самого: «Чи не дві птиці ціняться одним асарієм? І жодна з них не впаде на землю, без волі Отця Мого, Який на небесах» (Мф. 10:29). Також: «Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, а Отець ваш Небесний їх годує» (Мф. 6:26). І ще: «Отець Мій досі робить, і Я роблю» (Ін. 5:17).

7. Втім, щоб хтось або через простоту, або через зловмисність з цих слів Христа — «Схожду до Свого Отця й Отця вашого» (Ін. 20:17) — не зрозумів, що Він рівночесний людям праведним, поставлю потрібним зробити попередньо таке обмеження, що хоча найменування Отця і одне, але значення Його різне. І Христос, знаючи це, з пересторогою сказав: «Схожду до Отця Свого й Отця вашого», не сказав: «До Отця нашого», але окремо сказав спершу про Себе: «До Отця Мого», Який є Отець Його за єством, а потім додав: «І до Отця вашого», яким Він є для них через усиновлення їх Собі. Хоча ми отримали повне право взивати в наших молитвах: «Отче наш, що єси на небесах» (Мф. 6:9), але це є дар чоловіколюбства Божого. Бо ми називаємо Його Отцем не тому, що природним чином народилися від Отця Небесного, але удостоєні невимовним чоловіколюбством говорити так тому, що отцівською благодаттю з рабства переведені в стан усиновлення через Сина і Святого Духа.

8. Якщо ж хтось хоче знати, чому ми Бога називаємо Отцем; той нехай послухає доброго наставника Мойсея, який говорить: «Чи не Сам цей Отець здобув тебе, створив тебе і влаштував тебе» (Повт. 32:6)? Також в Ісаї пророка: «І нині, Господи, Ти Отець наш, ми ж — глина, всі діла рук Твоїх» (Іс. 64:8). Воістину, благодать, сповіщена пророками, ясно відкрила, що ми називаємо Його Отцем не через єство, але через Божественну благодать і усиновлення.

9. А щоб ти ще краще дізнався, що не скрізь в Божественному Писанні називається Отцем тільки природний Отець, то вислухай слова Павла: «Бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Іісусі благовістям» (1Кор. 4:12). Звичайно, Павло був отцем коринфян не через тілесне народження, але тому, що навчив і духовно народив їх. Вислухай також і слова Іова: «Я був отцем немічних» (Йов. 29:16). Тут він назвав себе отцем не тому, що породив бідних, але тому, що мав піклування про них. І Сам Єдинородний Син Божий, будучи прицвяхований плоттю до хресного древа, коли побачив Марію, Матір Свою по плоті, й Іоанна, улюбленого ученика, сказав йому: «Це Мати твоя, а Марії: це син твій» (Ін. 19:27-26), бажаючи навчити їх належної любові. І те, що у Луки: «І були батько і Мати Його здивованими» (Лк. 2:33), Він пояснює не у власному значенні. Єретики, хапаючись за ці слова, кажуть, що Він народився від чоловіка і жінки. Але як Марія названа матір’ю Іоанна через любов до нього, а не тому, ніби його народила, так само і Йосиф названий батьком Христа не тому, ніби він Його породив [бо за свідченням Євангелія, «він не знав її, аж поки народила Сина Свого первістка» (Мф. 1:23)], але через піклування про Його виховання.

10. Це мимохідь сказано вам, ніби для нагадування. Додамо тепер й інше свідчення на доказ того, що Бог називається Отцем людей не у власному значенні. У Ісаї читаються ці слова, які звернені до Бога: «Ти бо є Отець наш, оскільки Авраам не впізнав нас, і Сарра не породила нас» (Іс. 63:16). Чи потрібно ще більше досліджувати про це? І псалмоспівець говорить: «Нехай збентежаться від лиця Його, Отця сиріт і судді вдовиць» (Пс. 67:6). Чи не для кожного очевидно, що Бог, Який називається тут Отцем сиріт, які нещодавно втратили своїх власних батьків, називається таким не тому, що вони народилися від Нього, але тому, що турбується про них і зберігає їх? Тому Бог є Отцем людей, як вже сказано, не у власному значенні; за єством же, а не через усиновлення, є Отець Єдиного тільки Христа; притому Отцем людей Він став у часі, а Отець Христа є раніше віків, як Він Сам говорить: «І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу» (Ін. 17:5).

11. Тому ми віруємо в Єдиного Отця Бога недослідимого і невимовного, Якого ніхто з людей не бачив: «Єдинородний тільки Син явив» (Ін. 1:18). Бо «Сущий від Бога, Цей бачив Отця, лице Якого ангели завжди споглядають на небесах» (Ін. 6:46); притому споглядає його кожен співрозмірно своєму чину, а в повному світлі бачити Отця власне надано Сину зі Святим Духом.

12. Довівши до цього моє слово і згадавши коротко про всі ті місця, в яких Бог сповіщається Отцем людей, я вкрай дивуюся, уявляючи собі невдячність людей. Бог через невимовне чоловіколюбство благозволив назватися Отцем людей, небесний — Отцем земних, Творець віків — Отцем сущих в часі, Той, Який вміщує всю землю долонею — Отцем таких, які на землі уподібнюються сарані, а людина, залишивши пренебесного Отця, сказала дереву: «Ти є мій отець, і каменю: ти мене породив» (Євр. 2:27). Саме тому, як я думаю, і сказано у псалмі до роду людського: «і забудуть люди народ свій і дім отця свого» (Пс. 44:11), якого ти обрав отцем, якого ти прийняв для своєї загибелі.

13. Та не тільки дерева і каміння, але деякі вибрали собі отцем і самого сатану — душогубця. Господь, викриваючи таких, сказав: «Ви творите діла отця вашого диявола» (Ін. 8:41), який є отець людей не за єством, але тому, що зваблює їх. Бо як Павло називався отцем коринф’ян через подання їм благочестивого вчення, так само і диявол називається отцем тих, які вільно з’єднуються з ним. Не будемо погоджуватися з тими, які погано розуміють ці слова: «Діти Божі і діти диявола пізнаються так» (1Ін. 3:10); начебто є деякі між людьми, які спасаються або гинуть через єство. У це святе усиновлення ми вступаємо не через необхідність, але через добре волевиявлення. І зрадник Іуда не за єством став сином диявола і сином погибелі. Бо інакше раніше жодним би чином він не міг виганяти бісів в ім’я Христа; сатана сатану не виганяє. Так само і Павло з гонителя не став би проповідником Євангелія. Придбання усиновлення залежить від волі кожного, як говорить Іоанн: «Тих же, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав їм силу бути дітьми Божим» (Ін. 1:12). Бо не раніше віри, але через віру ми з волі удостоїлися стати дітьми Божими.

14. Тому, знаючи це, будемо вести духовне життя, щоб удостоїтися усиновлення Богу. «Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини» (Рим. 8:14). Нам немає ніякої користі носити назву християн, якщо цим не супроводжуються християнські діла; інакше, щоб і до нас не були віднесені ці слова: «Якщо ви були б дітьми Авраама, то діла б Авраама творили» (Ін. 8:39). Бо «якщо Отця нелицемірно називаємо таким, що судить кожного по його ділах, то зі страхом проводьте шлях мандрування вашого, не люблячи світу, ні того, що в світі. Бо хто любить світ, то немає любові Отчої в ньому» (1Пет. 1:17; 1Ін. 2:15). Отже улюблені діти, принесімо славу небесному Отцю нашими ділами, «і нехай побачать добрі діла наші і прославлять Отця нашого, Який на небесах» (Мф. 5:16); «всю печаль нашу покладіть на Нього» (1Пет. 5:7). «Бо знає Отець наш, чого потребуємо» (Мф. 6:8).

15. А шануючи Отця пренебесного, вшануємо і батьків наших по плоті, оскільки в законі і пророків ясно Сам Господь заповів: «Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довголітнім будеш на землі» (Вих. 20:12). Нехай слухають цієї заповіді особливо ті, які знаходяться тут, які мають батьків і матерів: «Діти, слухайте своїх батьків у всьому, бо це є угодно Господу» (Еф. 6: 1). Господь не сказав просто: «Хто любить батька або матір, недостойний Мене» (Мф. 10:37), щоб ти через свою нерозумність сказане правильно не зрозумів в перекрученому значенні, але додав: «Більше Мене». Тоді потрібно слідувати цій заповіді, коли земні батьки мудрують противне Отцю Небесному, а коли вони зовсім не перешкоджають нам у справі благочестя, ми ж, навпаки, захоплюючись розпустою і забуваючи їхнє благодіяння, які надані нам, зневажаємо їх, то в цьому випадку на нас падає такий вислів: «Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре» (Мф. 15:4).

16. Неперевершене і перше діло християнського благочестя є шанувати батьків, винагороджувати труд, який вони понесли при нашому вихованні, і всіма силами заспокоювати їх. Бо хоча б ми і дуже багато чого повернули їм, втім, всі ніяк не зможемо самі знову їх народити. Будемо з ними чинити так, щоб вони, будучи упокоєні нами, утверджували нас своїми благословеннями, які розсудливо підхопив кмітливий Яків, і щоб Отець Небесний, прийнявши це добре налаштування нашої волі, удостоїв нас разом з праведними «просвітитися, як сонце в Царстві Отця нашого» (Мф. 13:43). Нехай буде Йому слава з Єдинородним і Спасителем Іісусом Христом, і зі Святим і животворчим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Восьме оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на це слово: «Вседержителя». На слова з пророка Єремїі: «Бог великий і кріпкий, Бог великий у раді і сильний у ділах, Бог великий Вседержитель, і великоіменитий Господь» та ін. (Єр. 32:19).

1. Вірою в єдиного Бога ми руйнуємо всяке заблудження багатобожників, маючи цю зброю проти язичників і проти всякого неприємного єретичного зусилля, а коли додаємо «в Єдиного Бога Отця», то цим озброюємося проти обрізаних, які відкидають Єдинородного Сина Божого. Вчора було сказано, що і раніше докладного дослідження про Господа нашого Іісуса Христа, у той самий час, коли вимовляємо «Отець», вже показуємо, що Він є Отець Сина, щоб, як уявляємо в розумі, що є Бог, точно так уявляли, що Він і Сина має. Тепер додає до цього те, що Він є і Вседержитель. А це ми говоримо, маючи на увазі як язичників і іудеїв, так і всіх взагалі єретиків.

2. Бо одні з язичників називали Бога душею світу, інші думали, що Його влада простягається тільки на одне небо, а на землю — зовсім ні, а деякі, разом з ними заблукавши, неправильно зрозумівши слова: «І до хмар істина Твоя» (Пс. 107:3), осмілилися дію провидіння Божого обмежити хмарами і небом, а все, що знаходиться на землі, віддалити від Бога, забувши те, що говориться у псалмі: «Якщо зійду на небо, Ти там е, якщо зійду в пекло, і тут є» (Пс. 138:8). Бо якщо немає нічого вище неба, а пекло під землею, то, звичайно, Той, Хто володіє пекельними місцями, тримає і землю.

3. Але єретики, як я сказав раніше, не визнають Єдиного Вседержителя Бога. Вседержителем є Той, Хто всім володіє, має над усіма владу; але ті, що говорять, що один є Господь душі, інший — тіла, то, звичайно, такого Господа називають недосконалим. Бо як Він буде досконалий, коли іншому надає що-небудь? Бо хто має владу над душею, а над тілом не має влади, то що Він за Вседержитель? І Той, Хто володіє тілами, а над духами не має влади, також що за Вседержитель? Але Господь викриває таких, кажучи всупереч їм: «Бійтеся того, хто може душу і тіло погубити в геєні» (Мф. 10:28). Якби Отець Господа нашого Іісуса Христа не мав влади над обома, то яким би чином те й інше міг покарати? Або яким чином зможе Він, взявши непідвладне Йому тіло, вкинути його в геєну, «якщо перше не зв’яже сильного і зброю його забере» (Мф. 12:20).

4. Божественне Писання і вчення істини визнають Єдиного Бога, Який хоча над усім володарює Своєю могутністю, але також багато що терпить зі Своєї волі. Він володарює і над ідолопоклонниками, але терпить їх через Свою незлобивість. Володарює і над єретиками, які відкидають Його, але терпить їх через Свою велику поблажливість, володарює і над дияволом, але і його терпить: терпить не через слабкість, нібито був переможений ним. Бо диявол є «початок творіння Господнього» (Йов. 40:14), яке стало предметом ганьби, втім не для Самого Бога (оскільки це не достойно Його), але для ангелів, Які створені Ним. Бог попустив продовжити життя дияволу з двох причин, тобто щоб диявол, бувши переможеним, піддався більшому осоромленню, а люди отримали вінці. О, всемудре Боже Провидіння! Воно обертає злу волю на засіб до спасіння віруючих. Бо як братоненависний намір братів Йосифа Воно обернуло на засіб свого власного домобудівництва і, попустивши їм продати через ненависть брата, відкрило випадок для зведення на царство того, кого Воно саме хотіло, так само і дияволу попустило вести боротьбу проти людей, щоб ті, які переможуть, удостоїлися вінців, і щоб після здобуття перемоги він сам як переможений слабшими був підданий більшому осоромленню, а люди більше прославилися, бо перемогли того, хто був колись архангелом.

5. Тому ніщо не вилучено з влади Божої, як стверджує і Писання: «Бо все служить Тобі» (Пс. 118:91). Але тільки Єдиний Його Син і тільки Єдиний Його Святий Дух поза цими усіма. Та й все, що служить, служить Господу через Єдиного Сина у Святому Дусі. Тому Бог володарює над всім, і Він же терпить убивць, розбійників і розпусників, призначивши через Своє довготерпіння певний час, в який кожному віддасть своє, щоб ті, які скористалися довготривалою відстрочкою, але мали нерозкаяне серце, тим важче понесли покарання. Хоча ті, що царюють на землі, є царями над людьми, проте ж не без влади, яка дана звище. Те саме, досвідом дізнавшись, і Навуходоносор сказав: «Ось влада Його, влада вічна, і Царство Його в роди і роди» (Дан. 4:31).

6. Багатство, золото і срібло не належить дияволу, як думають деякі. Бо у вірного «весь світ багатство; у невірного — ні гроша» (Притч. 17:6), але немає нічого, що було б більш заражене невірою, ніж диявол. Бог ясно говорить через пророка: «Моє срібло і Моє золото» (Ог. 2:9), а диявол говорить: «Кому хочу, дам це» (Лк. 4:6). Якщо тільки будеш добре користуватися сріблом, то воно не заслуговує осуду. А коли добру річ будеш вживати для зла, тоді, якщо не захочеш звинуватити твоє власне розпорядження нею, нечестиво перекладеш вину на її Творця. Навіть і праведним можна стати за допомогою майна. «Голодним був, і ви дали Мені їсти» (Мф. 25:35). Без сумніву, це за допомогою майна. «Нагий був, і одягнули мене» (Мф. 25:36). Звичайно, і це за допомогою майна. Чи хочеш знати, що майно може послужити вратами до Царства Небесного? «Продай, — сказано, — твоє добро, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небесах» (Мф. 19:21).

7. Це сказано мною проти єретиків, які проклинають наживання майна і рабів. Тобі ж я не бажаю бути рабом багатства, не бажаю також, щоб ти на те, що даровано тобі Богом для користі, дивився як на щось вороже. Тому ніколи не говори, що багатство належить дияволу. Хоча диявол і сказав: «Все Тобі дам, бо мені віддане це» (Мф. 4:9), але ці слова можна відкинути, бо неправдомовцю не потрібно вірити, оскільки, здається, він, будучи примушений владою Того, Хто знаходився з ним, сказав правду. Він не сказав: «Це все Тобі дам», бо воно моє, але, бо мені віддане це. Він не присвоїв собі право володарювання, але тільки визнав себе повіреним і розпорядником. Нехай у свій час досліджують тлумачі, чи збрехав він, чи сказав правду.

8. Тому один є Бог Отець Вседержитель, Якого єретики осмілилися зневажити. Бо осмілилися зневажити Господа Саваофа, Який сидить на херувимах (Пс. 79:2). Осмілилися хулити Адонаї Господа. Осмілилися хулити Вседержителя Господа, Якого проповідували пророки. Але ти поклоняйся Єдиному Вседержителю Богу, «Отцю Господа нашого Іісуса Христа» (Рим. 15:6), уникай заблудження багатобожників, тікай від всякої єресі і говори за прикладом Іова: «Владику Господа всіх покличу, Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри, яким немає рахунку. У них велич, слава і честь Вседержителя» (Йов. 5:8-9,37:22). Нехай буде Йому слава на віки віків. Амінь.

Дев’яте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «Творця неба і землі, всього видимого і невидимого». І також на слова Іова: «Хто цей, що приховує від Мене раду, тримає слова у серці, чи ж від Мене думає їх втаїти?» та ін. (Йов. 38:2).

1. Неможливо Бога бачити тілесними очима, бо безтілесне не може бути предметом тілесного зору, і це засвідчив Сам Єдинородний Син Божий, Який говорить: «Бога ніхто ніколи не бачив» (Ін. 1:18), бо хоча б хто на підставі написаного у Єзекиїля і зробив нам заперечення, однак що говорить Писання? Бачив Єзекиїль подобу слави Господньої, а не Самого Господа; подобу слави, а не саму славу, яка вона сама в собі є. І, побачивши тільки подобу слави, а не саму славу, упав він від страху на землю. Якщо ж бачення подоби слави приводило пророків у страх і трепет, то, звичайно, б і життя втратив той, хто наважився б бачити Самого Бога, бо сказано: «Ніхто, хто побачить лице Моє, не залишиться живим» (Вих. 33:20). Саме тому Бог, щоб не погубити нас, через Своє невимовне чоловіколюбство для покриття Свого Божества розпростер небо. Це не мої слова, але пророк сказав: «Якби відкрилися небеса, то трепетом пройнялися б від Тебе гори, і розтанули б» (Іс. 64:1). І чому дивуєшся, що Єзекиїль, побачивши подобу слави, упав, коли Даниїл, побачивши Гавриїла, служителя Господнього, раптом прийшов в жах і впав на обличчя, і, доки ангел не прийняв на себе подоби людської, пророк не смів відповідати? Отже, якщо Гавриїл, який явився, приводив пророків у трепет, то чи не загинули б всі, якби побачили Самого Бога в сутності Його?

2. Тому неможливо бачити Сутності Божої тілесними очима, але можливо від Божественних діл сходити до споглядання Всемогутності, як говорить Соломон: «Від величі краси творінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх» (Прем. 13:5). Не сказав він, що через творіння можна споглядати Творця, але додав, що порівняльно, бо Бог тим більше уявляється кожному, чим більше людина займається спогляданням творіння, і чим більше за допомогою розглядання підносить серце своє, тим більше вона споглядає Бога.

3. Чи хочеш знати, що осягнути Боже єство неможливо? Скажуть тобі про це три отроки, які у вогненній печі хвалили Бога: «Благословен єси, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах» (Дан. 3:54). Скажи мені, яке єство херувимів, і тоді вже розглядай Того, Хто сидить на них. Хоча пророк Єзекиїль і зробив їх можливий опис, сказавши, що кожен має чотири обличчя — людини, лева, орла і тельця — і кожен має шість крил, і очі у них звідусіль, і під кожним знаходиться четверочасне колесо (Єз. 1:6,10; Іс. 6:2; Єз. 10:12; Єз. 1:15-17), проте ж, читаючи цей зроблений пророком опис, ми не можемо осягнути його: якщо ж не можемо осягнути престолу, про який вже сказав пророк, то чи можемо осягнути Того, Хто сидить на ньому, і невидимого, і невимовного Бога? Неможливо дослідити єства Божого, але можна віддати Йому славослів’я за Його видимі творіння.

4. Це сказано вам тому, що йде вчення віри, оскільки ми і говоримо: «Віруємо в єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого», щоб нам утримувати в пам’яті, що Отець Господа нашого Іісуса Христа є разом Той Самий, Який створив небо і землю, і щоб захистити себе від заблудження безбожних єретиків, які осмілилися нечестиво проповідувати про Премудрого Художника всього світу цього і які хоч і бачать тілесними очима, але позбавлені душевного зору.

5. Що вони можуть зганьбити в цьому великому ділі Божому? Споглядаючи простір небес, вони повинні були б здивуватися дивом, вони мали б поклонитися Тому, Який поставив небо, «як шатро» (Іс. 40:22), і з рідкої водної сутності створив твердий небесний склад, бо сказав Бог: «Нехай буде твердь посеред води» (Бут. 1:6). Одного разу сказав Бог, і стала твердь, і не руйнується; небо складене з води, а сонце, місяць і зірки, що знаходяться в ньому, є вогненні єства, і як ці вогненні речовини у воді звершують свій рух? Якщо ж хтось щодо цього засумнівається через супротивну природу вогню і води, той нехай згадає про цей вогонь, який при Мойсеї в Єгипті запалав під час граду, і відразу нехай побачить премудре влаштування Боже. Бо оскільки згодом для оброблення землі потрібна була вода, то Бог влаштував на висоті водне небо з тією метою, щоб якщо земна країна буде мати потребу в напоєнні дощем, то небо для цього було б готове.

6. І чи не варто також дивуватися, дивлячись на влаштування сонця? Будучи, мабуть, настільки малим сосудом, вміщує в собі велику силу, бо, будучи на сході, до заходу поширює своє світло; описуючи його ранкове сходження, псалмоспівець сказав: «І воно, мов жених, виходить із чертога свого» (Пс. 18:6). Він описував приємне і помірне світло його першої появи людині, бо як під час полуденного його проходження часто ховаємося через спеку, так, навпаки, під час сходження свого воно, як жених, приносить всім задоволення; і подивися на його мудрий порядок або краще не його, а Того, Який велінням Своїм визначив його шлях; як воно під час літнього часу проходить вище, роблячи дні довшими, і тим подає людям зручний час на виконання їхніх діл; а взимку скорочує шлях, щоб не був тривалим час холоду, а, між тим, ночі, будучи довшими, давали б людям час для відпочинку, а землі сприяли б для проростання її плодів. Подивися ж і на те, в якому правильному співвідношенні знаходяться між собою дні; влітку вони збільшуються, а взимку скорочуються, в час же весни та осені дотримуються однакової міри тривалості; і ночі також мають подібну до них протяжність, як і псалмоспівець говорить про них: «День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку» (Пс. 18:3). Бо вони єретикам, які не мають вух, майже взивають, а благовлаштуванням істинно проповідують, що немає іншого Бога, крім Творця, Який розпоряджається часами і влаштовує все.

7. Нехай ніхто не погоджується з тими, які говорять, що інший є творець світла, інший — темряви, але нехай згадає слова Ісаї: «Я є Бог, що влаштував світло і сотворив темряву» (Іс. 45:7). Чому, людино, обурюєшся на це, навіщо з досадою проводиш час, даний тобі на спокій? Раб не отримував би у господарів відпочинку, якби темрява через необхідність не приносила з собою призначеного для цього часу. Як часто, стомившись вдень, вночі відновлюємо наші сили; і той, хто вчора був виснажений від трудів, вранці після нічного відпочинку встає з силами? А який час дорогоцінніший за ніч для мудрості? Бо в її час здебільшого ми розмірковуємо про Бога; в її час займаємося читанням і міркуванням про Божественні Писання. І коли наш розум буває краще налаштований для псалмоспіву і молитви? Чи не вночі? В який час частіше приводимо собі у пам’яті власні гріхи? Чи не під час ночі? Тому не приймемо нечестивого вчення, що є інший творець темряви, бо досвід показує, що і вона добра і вельми корисна.

8. Належало б їм здивуватися дивом, дивлячись не тільки на влаштування сонця і місяця, але і на правильне розташування зірок, на їхній безперешкодний рух, і на кожне їхнє своєчасне сходження; як одні з них показують літо, а інші — зиму, і як інші означають час сіяння, а інші знаменують час, який настає для плавання, і людина, сидячи на кораблі і плаваючи по невимірних хвилях за допомогою спостережень за зірками керує кораблем. Про ці дії добре говорить Писання: «І будуть в знамення і в часи, і літа» (Бут. 1:14), а не для ворожіння по зірках і пустих спостережень над тими, що народжуються. Подивися, як благодійно для нас являє Він і денне світло в поступовому його збільшенні, бо ми бачимо, що не раптово сходить сонце, але йому передує мале світло, щоб зіниця ока, наперед звикнувши до нього, могла зносити великі промені, і як місячним сяйвом він зменшує нічний морок.

9. «Хто є Отець дощу! Хто ж є тим, хто народив краплі роси» (Йов. 38:28)? Хто згустив повітря в хмари і наказав їм носити дощові води? Іноді Він веде від півночі золотосяйні хмари, іноді перетворює їх в однаковий колір і знову перемінює в різні, колоподібні та інші види. Чия мудрість може порахувати хмари? Як сказано в Іова: «Знає відмінність хмар» (Йов. 37:16). Також: «Той, Хто рахує хмари премудрістю, небо ж до землі схилив» (Йов. 38:37), і ще: «Не розкриється хмара під нею» (Йов. 24:8). Велика важкість вод на хмарах, і вони не розкриваються, але води спадають на землю в повному порядку. «Хто виводить вітри від сховищ своїх» (Пс. 134:7)? «Хто ж є, — як ми сказали раніше, — той, хто народив краплі роси? З чийого лона виходить лід?» (Йов. 38:28-29). Сутність його є водною, а властивості кам’яні. І при тому вода іноді стає снігом, подібно до хвилі, іноді сиплеться в імлі, як попіл, іноді перетворюється на кам’яну речовину — оскільки Бог влаштовує з неї все, що хоче. Її єство однорідне, і різноманітна дія. Вода у виноградних лозах буває вином, яке звеселяє серце людини, в оливках — єлеєм, намащуючи обличчя людини, перетворюється також і в хліб, який підкріплює серце людини, і у всякі роди плодів.

10. Що ж? Чи за це належить хулити Творця, або найперше поклонятися Йому? І досі я ще не говорив про утаємничені діла Його премудрості. Подивися на весну і на квіти всякого роду, які при самій схожості різні; подивися, яка червона троянда, і біла лілія: вони від одного дощу і з однієї землі. Хто урізноманітнив їх? Хто створив їх? Розсуди, яка дотримується ощадливість: одна речовина дерева частиною обертається в кору, а частиною — в різні плоди, а Художник один. В одній виноградній лозі частина йде в гілку, частина — в пагони, частина — в листя, частина — в кісточки і частина — в ягоди. Подивися і на те, наскільки частими колінами підперезав Художник очерет. З однієї землі походять плазуни і звірі, і худоба, і дерева, і їжа, і золото, і срібло, і мідь, і залізо, і камінь. Одне єство води, але з нього народжуються риби і птахи, і як одні плавають у водах, так і інші літають в повітрі.

11. «Ось море велике і просторе: там безліч гадів, яким немає числа» (Пс. 103:25). Хто може розповісти про красу риб, які в ньому плавають? Хто може розповісти про величину китів і властивість земноводних тварин, в якій вони живуть і на твердій землі, і в водах? Хто може розповісти про глибину і широту моря або про надмірне прямування хвиль? Але воно стоїть в межах своїх, бо сказав Бог: «До цього дійдеш і не перейдеш, але в тобі розіб’ються хвилі твої» (Йов. 38:11). Воно і показує це повеління, яке лежить на ньому: коли спрямовується хвилями до берегів, то залишає на них явну деяку межу, ніби показуючи глядачам, що воно не переступить належних йому меж.

12. Хто може дослідити єство повітряних птахів? Одні з них мають мову, яка здатна до співу, інші прикрашені різними кольорами, інші, злетівши на висоту, стоять нерухомо серед повітря, наприклад, яструб. Бо, за Божественним повелінням, «яструб розпростер крила, стоїть нерухомо, дивлячись на південь» (Йов. 39:26). Яка людина може побачити орла, який високо злетів? Якщо ж ти не можеш побачити самого безсловесного птаха, який високо злетів, то яким чином хочеш зрозуміти Творця всіх речей?

13. Хто з людей знає імена всіх звірів? Або хто може дослідити вчення про єство кожного з них? Якщо ж не знаємо навіть імен звірів, то як осягнемо їхнього Творця? Одного разу Бог повелів: «Нехай — родить земля звірів і худобу, і гадів за родом» (Бут. 1:24-25), і від одного веління, з одного джерела вийшли тварини різних властивостей: лагідна вівця і м’ясоїдний лев; безсловесні з різними побудженнями, які зображають різне налаштування людей, наприклад: лисиця являє в людях підступність, змій являє тих, які випускають отруту на друзів, кінь, який ірже, являє похітливих юнаків, працьовита мураха заохочує лінивого і безтурботного. Бо той, хто проводить юні літа в лінивстві, напоумлюється безсловесними тваринами та викривається словами Божественного Писання: «Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим» (Притч. 6:6). Бо бачачи, як вона завчасно збирає для себе їжу, наслідуй її і збирай для себе плоди добрих діл для майбутнього життя. Будучи викритий і цими словами: «Піди до бджоли, і подивися, яка вона працьовита» (Притч. 6:8). Як вона, облітаючи всякі квіти, складає для твоєї користі мед, щоб і ти, перечитуючи всі Божественні Писання, досягав свого спасіння і, насичуючись цим, сказав: «Які солодкі слова Твої в гортані моїй, наче мед і соти в устах моїх» (Пс. 118:103).

14. Чи не достойний Художник прославлення? Якщо ти і не знаєш єства всього творіння, то невже через це і погані вони? Та й чи можеш знати дію всіх рослин? Або зрозуміти всю користь, яка походить від усякої тварини? Навіть і від отруйних змій запобіжні засоби дані людям для зцілення. Але ти скажеш мені: страшний змій — бійся Господа, і не зможе нашкодити тобі. Отруйний скорпіон — бійся Господа, і не уразить тебе. Лев кровожерливий — бійся Господа, і буде сидіти з тобою, як з Даниїлом. Істинно, діям тварин потрібно дивуватися: як одні з них мають гострі жала, наприклад скорпіон, в інших сила у зубах, інші ж кігтями діють в боротьбі, а у василиска сила у погляді. Тому з різних творінь розумій про силу Творця.

15. Але, можливо, ти цього не розумієш: немає в тебе нічого спільного з чужими для тебе тваринами. Подивися на себе самого і з власного єства пізнай Художника. Чи зроблено щось в твоєму тілі таке, що варте осуду? Керуй самим собою, не буде з усього жодного непридатного члена. На початку Адам був нагий у раю з Євою, але не за члени був вигнаний. Бо не члени є причиною гріха, але ті, які на зло вживають члени; Творець членів премудрий. Хто приготував для дітонародження розлогу утробу? Хто бездушний плід одушевляє в ній? Хто жилами і кістками зв’язує нас, наділяє шкірою і плоттю і, як тільки немовля народиться, з грудей виточує молоко? Як немовля зростає в отрока, потім в юнака, далі в чоловіка, нарешті змінюється в старця? І, між тим, ніхто не помічає цієї безперервної зміни. Яким чином їжа частиною переходить в кров, частиною відділяється на випорожнення та частиною перетворюється в тіло? Хто постійно рухає серце? Хто премудро огородив повіками ніжність очей? Різна і дивовижна будова очей, яву ледь пояснюють великі книги лікарів. Хто одноразове переведення духу передає всьому тілу? Бачиш, людино, Художника? Бачиш премудрого Творця?

16. Тому я це запропонував тобі у своєму слові, залишивши ще безліч іншого, особливо того, що стосується безтілесного і невидимого світу, як для того, щоб ти зненавидів тих, які хулять премудрого і благого Творця, так і для того, щоб зі сказаного і прочитанного і з того, що ти сам зможеш знайти або пізнати, і також «від величі та краси створінь в порівнянні пізнав Творця» (Прем. 13:3), з благоговінням ти схиляв коліна перед Винуватцем всіх речей, чуттєвих і духовних, видимих і невидимих, і щоб з чистотим і благохвальним язиком, не вмовкаючими устами і серцем оспівував Бога, кажучи: «Які дивні діла Твої, Господи! Все премудрістю сотворив єси» (Пс. 103:24). Бо Тобі належить честь, слава і величність, нині і на віки віків. Амінь.

Десяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І в Єдиного Господа Іісуса Христа», і також на слова з Першого послання до коринф’ян: «Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі: але нам Єдиний Бог Отець, від Нього ж все, і ми від Нього: і єдиний Господь Іісус Христос, через Якого все, і ми через Нього» та ін. (1Кор. 8:5-6).

1. Ті, які навчилися вірити в Єдиного Бога, Отця Вседержителя, повинні вірувати і в «Єдинородного Сина, бо хто відкидає Сина, не має Отця» (1Ін. 2:23). «Я є двері, — говорить Іісус (Ін. 10:9), — ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14:6). Якщо ти відкидаєш ці двері, то закрите для тебе пізнання Отця. «Ніхто не знає Отця, тільки Син, і кому захоче Син відкрити» (Мф. 27:27). Якщо ж ти відкидаєш Того, Який відкриває, то перебуваєш в невіданні. В Євангелії так сказано: «Якщо не вірить в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому» (Ін. 3:36). Бо Отець гнівається за відкидання Свого Єдинородного Сина. Обтяжливо для Царя, коли безчестять простого воїна, гнів його збільшиться, коли хтось з його найкращих охоронців чи друзів буде осоромлений. Але якщо хтось образить Єдинородного Сина Царя, тоді хто благатиме Отця, роздратованого за Єдинородного Сина?

2. Тому якщо хтось хоче бути благочестивим шанувальником Бога, той нехай поклоняється Сину, в іншому випадку Отець не приймає служіння. Отець з небес виголосив так: «Це Син Мій Улюблений, у Ньому ж [Моє] благовоління» (Мф. 3:17). Благовоління Отця в Синові; якщо і твоєї любові не буде до Нього, то життя не будеш мати. Не наслідуй іудеїв, які підступно стверджують, що є тільки єдиний Бог, але, визнаючи єдиного Бога, знай, що є і Єдинородний Син Божий. Не я перший сказав це, але псалмоспівець від імені Сина говорить: «Господь говорить до Мене: Ти є Син Мій» (Пс. 2:7). Тому, слухай не те, що говорять іудеї, але те, що говорять пророки. Ти дивуєшся, що вони відкидають слова пророків; вони пророків камінням побили і умертвили.

3. Ти віруй в Єдиного Господа Іісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, у Єдиного говоримо, нехай Єдинородне буде синівство, у Єдиного, щоб ти не подумав, що є інший, у Єдиного, щоб по-різному зображені Його дії ти нечестиво не поширив на багатьох синів. Він називається Дверима, проте не віднось цього найменування до дерев’яних дверей, але до розумних Дверей, живих, які розпізнають тих, що входять. Називається Шляхом, який не потоптаний ногами, але який веде до Отця Небесного. Називається Агнцем (Діян. 8:32) не безсловесним, але тим, який очищує світ від гріхів чесною Своєю Кров’ю; Агнцем, який ведеться перед тим, що стриже, і знає, коли має мовчати (Іс. 53:7). Цей Агнець також називається і Пастирем, Який говорить про Себе: «Я є Пастир добрий» (Ін. 10:11); Агнець за людським єством, Пастир за Божественним чоловіколюбством. І чи хочеш дізнатися, хто є словесними вівцями? Про це говорить Спаситель апостолам: «Це Я посилаю вас, як овець посеред вовків» (Мф. 10:16). Також Він називається Левом, Який не людей поглинає, але ніби через це ім’я показує царську й міцну та незмінну свою сутність. Називається ж Левом всупереч тому левові, ворогу нашому, який рикає і поглинає спокушених. Бо прийшов Спаситель, не змінюючи Свого лагідного єства, як сильний Лев від коліна Іудиного, який віруючих спасає, а ворогів зневажає. Називається Каменем, не бездушним, який січуть людські руки, але «наріжним Каменем, в Якому віруючі не осоромляться» (Іс. 28:16).

4. Він називається Христом, помазаним не людськими руками, але Якого Отець предвічно помазав (Діян. 4:27) на Первосвященство, яке вище за людське (Євр. 7:3). Називається Мертвим, Який не залишився у пеклі, як всі інші мерці, але Який один «з мертвих встав» (Пс. 87:6). Називається Сином Людським, Який не від землі отримав буття, як кожен з нас, але Який гряде «на хмарах» (Мф. 16:13,24:30) судити живих і мертвих. Називається Господом (Лк. 2:11) не в звичайному значенні, в якому називаються люди, але як той, який має природне і вічне володарювання. Він називається відповідно до самої речі Іісусом, отримавши найменування від спасительного лікування. Називається Сином не через усиновлення, але за природним народженням. Багато найменувань має наш Спаситель. Тому, щоб безліч імен не подало тобі випадку думати, що багато є синів, оскільки говорять єретики, які заблуджуються, що інший є Христос, інший Іісус та інші є Двері, і так далі, то віра застерігає тебе, правильно кажучи: «В Єдиного Господа Іісуса Христа», бо хоч і багато є імен, але особа одна.

5. Кожному різним чином Спаситель служить на користь. Для тих, хто бажає веселощів, стає Виноградом; для тих, які потребують собі входу, стає Дверима; ті, які бажають піднести молитви, стає Заступником Архієреєм; для грішників стає Агнцем, Який приноситься за них в жертву. Для всіх Він — все, Сам перебуваючи за Своєю сутністю таким, Який є. Бо, перебуваючи незмінним і маючи непорушне достоїнство істинного Сина, як якийсь добрий лікар і жалісливий вчитель, сходить до наших немочей. Будучи Господом через саму істину, не через перевагу отримав панування, але має природне право панувати, і не в звичайному значенні, як ми, називається Господом, але істинно є Господь, оскільки волею Отця володіє Своїми творіннями. Бо ми маємо панування над людьми рівними і подібними нам, а нерідко і над старшими, і часто юний господар володіє старими рабами. Не таке панування Господа нашого Іісуса Христа. Але раніше Він Творець, а потім — Господь. Раніше створив з волі Отця все, а потім володіє Своїми творіннями.

6. «Христос є Господь, Який народився у граді Давидовому» (Лк. 2:11). І чи хочеш ти знати, що Христос з Отцем ще раніше, ніж прийняв людство, є Господь? Щоб ти не тільки вірою прийняв ці слова, але й мав на них докази зі Старого Писання, розкрий першу книгу Буття, бо так говорить Бог: «Створімо людину, не за образом моїм, але за образом нашим» (Бут. 1:26), а після створення Адама говорить Писання: «І створив Бог людину, за образом Божим створив її» (Бут. 1:27). Бо не тільки в Отці Писання вміщує достоїнство Божества, але привласнює його і Сину, щоб показати, що людина є творіння не лише Бога Отця, а й Господа нашого Іісуса Христа, бо і Він є істинний Бог. Цей Господь, Який творить разом з Отцем, сприяв Йому і в покаранні Содому, як говорить Писання: «І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку, і вогонь від Господа з небес» (Бут. 19:24). Цей Господь явився також Мойсею (Вих. 3:2-6; Вих. 34:5-6), скільки він міг Його бачити. Бо чоловіколюбний Господь завжди поблажливий до наших немочей.

7. І щоб дізнатися тобі, що Він є Той Самий, що явився Мойсеєві, вислухай свідчення Павла, який говорить: «Бо пили від духовного грядущого каменю: камінь же є Христос» (1Кор. 10:4). І в іншому місці: «Вірою Мойсей залишив Єгипет, — і тут же говорить: і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби» (Євр. 11:27-26). Цей Мойсей говорить до Нього: «Покажи мені Тебе Самого» (Вих. 33:13). Бачиш, і пророки тоді бачили Христа, але скільки кожен міг вмістити. «Покажи мені Тебе Самого, щоб розумом побачити Тебе. Бог же говорить: «Ніхто, побачивши лице Моє, не залишиться живий» (Вих. 33:20). Тому оскільки ні один, що живе, не може бачити Божественного лиця, і тому Він прийняв лице людини, щоб, дивлячись на Нього, ми були живі. Коли ж і це захотів показати в деякій славі, коли «лице Його засяяло, як сонце» (Мф. 17:2), то ученики падають від страху, якщо ж Той, Хто просвітив тілесне лице, втім не таким світлом, яке міг показати Той, Хто діє тут, але яке могли знести ученики, злякало цих останніх так, що не змогли терпіти, то хто може поглянути на славу Божества? «Великого, — говорить Господь, — бажаєш ти, Мойсею, але Я виконаю твоє сильне бажання і це тобі слово сотворю (Вих. 33:17), але стільки, скільки ти вмістити зможеш: ось поставлю тебе в печеру кам’яну» (Вих. 33:22). Бо як малий ти, то в малому просторі і будеш перебувати.

8. Тепер ти повинен утвердити себе проти іудеїв тим, що буде тобі сказано. Бо я маю намір довести, що Господь Іісус Христос був у Отця. І так говорить Господь до Мойсея: «Я пройду перед тобою славою Моєю, і проголошу ім’я Господнє перед тобою» (Вих. 33:19). Будучи Сам Господом, до якого ще Господа хоче взивати? Бачиш, як Він прикровенно викладав благочестиве вчення про Отця і Сина? Потім далі точно цими словами написано: «І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там біля нього, і призвав ім’я Господнє: і пройшов Господь перед лицем його і взивав: Господь, Господь щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий, і істинний, і правду зберігає, і подає милість в тисячі [родів], віднімає беззаконня і неправду, і гріхи» (Вих. 34:5-7). Потім Мойсей, схилившись перед Господом, тим, які закликають Отця, говорить: «Нехай йде Господь з нами» (Вих. 34:9).

9. Ти бачив цей перший доказ, вислухай і інший, також зрозумілий: «Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч Мене» (Пс. 109:1). Господь Господеві це говорить, не рабу, але Господу всього, Своєму ж Сину, Якому «все підкорив, коли ж казати, що все підкорено Йому, то зрозуміло, що, крім Того, Який підкорив Йому все (1Кор. 15:27) та інше, і нехай буде Бог всього у всіх» (1Кор. 15:28). Єдинородний Син є Господь усіх, Син Отцю покірний, не захопивши панування, але природно отримав його від Самовладця. І Син не захопив, і Отець не відмовив у поданні. Син Сам говорить: «Усе Мені передано Отцем Моїм. Передано Мені» (Мф. 11:27) не так, як раніше тому, який не мав, і Я зберігаю це ретельно, не відбираючи нічого у Того, Хто дав.

10. Тому Син Божий є Господь, Господь, Який народився у Вифлеємі іудейському, як ангел сповістив пастирям: «Благовістую вам радість велику, що народився вам сьогодні Христос Господь у місті Давидовому» (Лк. 2:10-11). В іншому місці хтось з апостолів говорить про Нього: «Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Іісуса Христа; Цей є Господь усіх» (Діян. 10:36). Коли ж Він говорить «всіх», то нічого не виключай з Його володарювання, хоча б то були ангели або архангели, або начала, або власті (Кол. 1:16; Еф. 1: 21), або коли щось інше, назване апостолами, створене — все знаходиться під пануванням Сина. Він є Господь ангелів, як написано в Євангелії: «Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили і служили Йому» (Мф. 4:11), бо не сказано, що допомагали Йому, «але служили Йому», що означає рабський стан. Коли Він захотів народитися від Діви, тоді служив Йому Гавриїл, вступивши в своє достоїнство для служіння Йому. Коли Він захотів піти до Єгипту, щоб знищити рукотворних єгипетських богів, то знову ангел з’являється у сні Йосифові. Після Його розп’яття і воскресіння, ангел благовістив і говорив жонам, як добрий служитель: «Ідіть, скажіть ученикам Його, що Він воскрес із мертвих і попередить вас у Галилеї» (Мф. 28:7). Ніби так сказав: я не порушив повеління, а підтверджую, що це вам сказано, тому якщо ви цим погордуєте, то не я буду винен, але ті, які погордували. Тому цей Іісус Христос є єдиний Господь, про Нього і сьогоднішнє читання говорить: «Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі та інші, але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Нього, і один Господь Іісус Христос, через Якого все, і ми через Нього» (1Кор. 8:5-6).

11. Іісус і Христос — два найменування. Іісус, бо спасає, Христос, бо священнослужить, і це передбачаючи, Божественний пророк Мойсей ці два найменування дав двом мужам із середовища всіх обраних: одного наступника своєї влади Навина перейменував «Іісусом» (Чис. 13:17); іншого ж брата свого Аарона назвав «Христом» (Лев. 4:5), щоб у двох обраних мужів уявити Первосвящениче і Царське достоїнство, яке мало прийти через Єдиного Іісуса Христа. Бо Христос є Первосвященик, так само як і Аарон. «Оскільки не сам себе прославив бути Первосвящеником, але Той, Хто сказав до Нього: Ти є Священиком повіки за чином Мелхиседековим» (Євр. 5:5-6). А Іісус Навин прообразував його багато в чому. Бо він, прийнявши правління над народом, почав його від Йордану, звідки і хрестився Христос, почавши проповідувати Євангеліє. Дванадцять мужів для розділення спадщини визначив Навинів син, і дванадцять апостолів, проповідників істини, на всю вселенну послав Іісус. Іісус, який був прообразом, врятував блудницю Рахав, яка увірувала, а істинний Іісус говорить: «Ось митарі та блудники випереджають вас в Царстві Божому» (Мф. 21:31). Перед тим, хто був прообразом, від одного вигуку народу впали стіни Єрихону, а внаслідок слів Іісуса: «Не залишиться тут каменя на камені» (Мф. 24:2), впав протилежний нашому іудейський храм. Не цей вислів був причиною падіння, але гріх злочинців був його причиною.

12. Один є Господь Іісус Христос, ім’я дивне, про Якого пророки таємно проголошували; пророк Ісая говорить: «Ось Спаситель твій іде, маючи з собою відплату» (Іс. 62:11). Іісус же означає у євреїв Спаситель, бо пророча благодать, передбачивши вбивць Господа — іудеїв, — прикрила це ім’я, щоб вони, ясно дізнавшись, не прискорили вчинення злочину. Ясно ж, Іісусом Він названий не людьми, але ангелом, Який не по своїй волі прийшов, але був посланий силою Божою і говорив Йосифу: «Не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо народжене в ній є від Духа Святого. Народить же Сина, ти ж даси ім’я Йому Іісус» (Мф. 1:20-21). І причину найменування цього відразу показує, говорячи: «Бо Він спасе людей Своїх від їхніх гріхів». Подумай, якби Він міг мати людей, ще не народившись, як би Він не був раніше народження? І це пророк від Його імені говорить: «Від утроби матері Моєї назване ім’я Моє» (Іс. 49:1), оскільки ангел провістив, що Іісусом назветься. І знову про злий задум Ірода говорить: «І під покровом руки своєї приховай Мене» (Іс. 49:2).

13. Тому Іісус у євреїв означає Спаситель, а на грецькій мові — Лікар. Оскільки Він є Лікар душ і тіл і Цілитель духів, Цілитель сліпих чуттєвими очима і разом Просвітитель умів. Лікар видимих кульгавих і Путівник грішників до покаяння. Він говорить розслабленому: «Більше не гріши» (Ін. 5:14), і «візьми ложе твоє і йди» (Ін. 5:8). Бо оскільки тіло прийшло в розслаблення через душевний гріх, то Він раніше зцілив душу, щоб і тілу надати зцілення. Тому якщо хтось страждає душею від гріхів, то він має Лікаря. І якщо хтось з вас є маловіром, то нехай скаже Йому: «Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:24). Якщо хтось схильний і до тілесних хвороб, нехай не впадає у відчай, але нехай прийде до Нього, бо Він лікує і це, і нехай пізнає, що Іісус є Христос.

14. іудеї визнають Його Іісусом, але аж ніяк не визнають Його Христом. Саме тому апостол говорить: «Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Іісус є Христос» (1Ін. 2:22). Христос є Первосвященик, маючи «нескінченне священство» (Євр. 7:24), Який почав не в часі священнодіяти, не має іншого наступника в первосвященстві, так, як ти і чув, коли ми в недільний день на зібранні пропонували повчання на слова: «За чином Мелхиседековим» (Пс. 109:4). Не за плотським спадкоємством отримав первосвященство, не приготованим єлеєм, але предвічно від Отця помазаний, і тому більше за інших перевершує, оскільки клятвою утверджено Його священство: «Вони ж були священиками без клятви, Цей же з клятвою через того, хто говорив до Нього, клявся Господь, і не розкається» (Євр. 7:20-21). Досить було для утвердження і одного волевиявлення Отця, проте ж образ утвердження подвійний; до волевиявлення приєднана клятва, «щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не міг говорити неправду, ми мали тверде утішення» (Євр. 6:18), приймаючи Іісуса Христа, Сина Божого.

15. Цього Христа, Який прийшов, іудеї відкинули, а біси сповідували. Втім, Він не був прихований від праотця Давида, який говорить: «Приготував світильник помазанику моєму» (Пс. 131:17). Одні через світильник розуміють пророче світло, а інші — прийняту від Діви плоть, за такими словами апостола: «Маємо ж цей скарб у глиняних сосудах» (2Кор. 4:7). Він не був прихований і від того пророка, який говорить: «І сповіщаючи в людях свого Христа» (Ам. 4:13). Знав Його і Мойсей, знав Його й Ісая, знав Його і Єремія. Кожен пророк знав Його. Пізнали Його і біси. «Він забороняв їм, бо знали, — як сказано, — Самого сущого Христа» (Лк. 4:41). Первосвященики не знали, а біси сповідували. Первосвященики не знали, а жінка-самарянка проповідувала, говорячи: «Прийдіть, побачите людину, Яка сказала мені все, що вчинила: чи не Він є Христос» (Ін. 4:29)?

16. Цей Іісус Христос є «Архієрей майбутніх благ, Який прийшов» (Євр. 9:11), Який за багатством Свого Божества всім нам дарував Своє найменування. Царі люди не мають спільного з людьми імені Царя, а Іісус Христос, будучи Сином Божим, удостоїв нас імені християн. Але чи хтось скаже: ім’я християнина є нове і перед цим не вживалося, а все, що знову відкривається, через причину самої новини, здебільшого відкидають. В цьому випадку застерігає нас пророк, кажучи: «Тим, хто трудиться для Мене, дасться нове ім’я, яке благословиться на землі» (Іс. 65:15-16). Запитаємо ж іудеїв, чи працюєте ви для Господа, чи ні? Тому покажіть нам ваше нове ім’я. Ви називалися іудеями і ізраїльтянами за Мойсея, і за інших пророків, і після повернення з Вавилону, і навіть до нинішнього часу. Тому де нове ім’я? Але ми, оскільки працюємо для Господа, носимо нове ім’я. «Нове», і притому таке нове ім’я, «яке благословиться на землі». Пронеслося по всій вселенній це ім’я, бо іудеї до відомої країни, а християни поширюються до кінця вселенної. Бо сповіщається ім’я Єдинородного Сина Божого.

17. Чи хочеш знати, що ім’я Христове знали і проповідували апостоли, а тим більше і Самого Христа мали в собі? Павло говорить до слухачів: невже «шукаєте доказів того, що говорить в мені Христос» (2Кор. 13:3)? Павло сповіщає Христа, кажучи: «Бо не себе проповідуємо, але Христа Іісуса Господа; а ми раби ваші — заради Іісуса» (2Кор. 4:5). Хто це говорить? Той, який раніше гнав його. Велике чудо! Той, який раніше гнав, сповіщає Христа. Від чого? Спокушений грошима? Але нікому не було потрібно спокушати його; чи, побачивши Його, Який знаходиться на землі, приєднався до Нього? Але тоді Він вже вознісся на небо. Вийшов для гоніння, і після закінчення трьох днів якою це силою гонитель проповідує в Дамаску? Інші для підтвердження своїх діл викликають своїх свідків: але я тобі поставив свідком зараз колишнього ворога. Невже ще сумніваєшся? Важливе свідчення Петра та Іоанна: але для іншого воно підозріле, бо вони були своїми для Христа. Але коли той, який раніше був ворогом, помирає за Нього: то хто ще засумнівається в істині?

18. Говорячи про цей предмет, я воістину дивуюся провидінню Духа Святого, як Він іншим апостолам визначив написати мале число послань, а Павлу, який був раніше гонителем, дарував силу написати чотирнадцять послань. Бо Петру або Іоанну Він не тому відмовив у цьому дарі, що вони були гірші — нехай такого не буде. Але щоб вчення не підлягало сумніву, що раніше колишньому ворогові і гонителю дарував сили написати більше, щоб всі таким чином увірували. «Дивувалися же всі за Павла і говорили: хіба це не той, який раніше гнав, чи не для того прийшов, щоб нас зв’язаними відвести до Єрусалиму» (Діян. 9:21)? «Не дивуйся, — говорить Павло, — я знаю, що ми жорстоко йдемо проти рожна (Діян. 9:5), знаю, що став недостойним назватися апостолом за те, що гнав церкву Божу» (1Кор. 15:9), проте ж «не знав» (1Тим. 1:13). Бо я думав, що проповідь про Христа є порушення закону, і не знав, що Він прийшов «виконати закон, а не зруйнувати: примножилася ж благодать Божа у мені» (1Тим. 1:14).

19. Багато є, улюблені, істинних про Христа свідчень: свідчить з небес Отець про Сина. Свідчить Дух Святий, що сходить «тілесним образом» у вигляді голуба (Лк. 3:22). Свідчить архангел Гавриїл, сповіщаючи Марії. Свідчить Богородиця Діва. Свідчить блаженне місце ясел. Свідчить Єгипет, який прийняв Владику, Який ще був немовлям за тілом. Свідчить Симеон, який прийняв в обійми і сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх людей» (Лк. 2:28-29). Свідчить про Нього і пророчиця Анна, благоговійніша посниця і подвижниця. Свідчить Іоанн Хреститель, найбільший з пророків, який починає Новий Завіт і деяким чином в собі поєднує обидва Завіти — Старий і Новий.

Свідчить з річок Йордан, з морів свідчить море Тиверіадське, свідчать сліпці, свідчать кульгаві, свідчать воскреслі мерці, свідчать біси, кажучи: «Що нам до Тебе, Іісусе? Знаємо Тебе, хто Ти, Святий Божий» (Мк. 1:24). Свідчать вітри, які перестали за Його велінням, свідчать п’ять хлібів, помножені для насичення п’ятьох тисяч, свідчить святе древо Хреста, яке досі у нас видиме, і за допомогою тих, які з вірою беруть від нього частини, звідси вже майже всю вселенну наповнили. Свідчить та пальма, яка знаходилася в долині і подавала гілки всім, хто хвалив тоді Господа (Ін. 12:13). Свідчить Гефсиманія, ніби досі ще примічаючи, показуючи Іуду, свідчить ця свята, що є на висоті, Голгофа, свідчить святійший гріб, і камінь, який ще досі лежить, свідчить нині сяюче сонце, яке під час страждання Спасителя померкло, свідчить темрява, яка була тоді від шостої години до дев’ятої, свідчить світло, яке засяяло від дев’ятої години до вечора, свідчить свята оливкова гора, з якої Він зійшов до Отця, свідчать і водоносні хмари, що прийняли Владику, свідчать також небесні врата, що прийняли Господа, про які говорить псалмоспівець: «Відкрийте врата ваші, і відкриються врата вічні, і ввійде Цар слави» (Пс. 23:7). Свідчать ті, які були колись ворогами, з яких і блаженний Павло, не довго ворогував, але багато часу служив Йому, свідчать апостоли, проповідуючи істину не тільки словами, але муками і своєю смертю, свідчить Петрова тінь, іменем Христовим зцілюючи хворих, свідчать «хустки і пояси» (Діян. 19:12), які так само силою Христовою лікували тоді посередництвом Павла, свідчать перси і готи, і всі навернені з язичників, помираючи за Того, Якого не бачили тілесними очима; свідчать біси, які досі виганяються вірними.

20. Такі і настільки різні, і так багато є свідків, невже ще не віриш Христу, про Якого свідчать? Тому якщо хтось раніше був у невірстві, — той нехай увірує сьогодні, якщо ж хтось раніше був вірним, нехай помножить більшу віру, віруючи в Господа нашого Іісуса Христа, і щоб пізнав, чиє носить на собі ім’я. Ти називаєшся християнином, бережи це ім’я, щоб тобою не був хулимий Господь наш Іісус Христос, Син Божий, але нехай світять твої добрі діла перед людьми, так щоб люди, бачачи їх, прославили у Христі Іісусі Господа нашого Отця Небесного (Мф. 5:16), Якому слава і нині, і на віки віків. Амінь.

Одинадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого перше всіх віків, Бога істинного, через Якого все сталося». І також на слова з Послання до євреїв: «Бог, Який багаторазово й різноманітно говорив здавна через пророків, в останні дні говорив через Сина» та ін. (Євр. 1:1-2).

1. Те, що ми маємо надію на Іісуса Христа, про це по можливості достатньо сказано в повчанні, викладеному вам вчора. Але не просто треба вірити в Іісуса Христа і не потрібно шанувати Його нарівні з будь-ким з безлічі тих, які не у власному значенні названі христами; вони були прообразними христами, а Цей є істинний Христос, Який не з числа людей через спадкоємство вступив у священство, але завжди має достоїнство священства, дане від Отця. Саме тому віра, застерігаючи нас, щоб між простими помазаниками не шукали істинного Христа, приєднує: Єдиного, сповіщаючи в Символі віри, що ми віруємо в «Єдиного Господа Іісуса Христа, Сина Божого Єдинородного».

2. Тепер, коли ти чуєш «Сина», не розумій Сина усиновленого, але природного, Сина Єдинородного, Який не має у Себе іншого брата. Єдинородним Він називається тому, що за Божественним достоїнством і народженням від Отця не має брата, а Сином Божим називаємо Його ми не від себе, але тому, що Сам Отець назвав Іісуса Христа Сином Божим. Найменування ж, яке дається від Отця дітям, — істинне.

3. Господь наш Іісус Христос втілився, але багатьма не був пізнаний. А коли, бажаючи відкрити непізнане, у зібранні учеників запитав: «За кого вважають мене, Сина Людського?» (Мф. 16:13). (Запитав про це не через марнославство, але для того, щоб показати їм істину, щоб вони, живучи разом з Богом, Єдинородним Божим, не думали про Нього, як про просту людину). І коли ученики відповідали Йому: «Одні за Іллю, інші ж за Єремію» (Мф. 16:14), Він сказав їм: цим, хто не знає Мене — це вибачається, а вам, апостоли, які ім’ям Моїм очищаєте прокажених, виганяєте бісів, воскрешаєте мертвих, не можна не знати Того, Чиєю силою творите чудеса. Коли всі мовчали (бо вчення це було вище людського розуміння), тоді Петро, перший між апостолами і верховний проповідник у Церкві, слідуючи не здогадкам і людським умовиводам, але бувши просвічений в розумі від Самого Отця Бога, сказав Йому: «Ти є Христос, причому не просто, але Син Бога Живого» (Мф. 16:16). І за цими словами слідує найменування блаженним. Воістину, вони були вищі людського розуміння і відобразили істину того, що їм Отець відкрив. Бо Спаситель сказав: «Блажений ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров відкрили це тобі, але Отець Мій, Який на небесах» (Мф. 16:17). Тому той, хто визнає Господа нашого Іісуса Христа Сином Божим, має частку в блаженстві, а той, хто не визнає Його Сином Божим, є нещасною і бідною людиною.

4. Знову, коли чуєш, що Христос є Син Божий, не приймай цього не у власному значенні, але повір, що Він є істинно Син, Син за єством, безначальний, Який не з рабства перейшов в стан усиновлення, але Син, Який предвічно народжений нез’ясованим і незбагненним народженням. Також коли чуєш, що Він є першонароджений, не думай, що Він є таким за людством. Бо первістки людей мають і інших братів, як десь сказано в Писанні: «Син первісток Мій Ізраїль» (Вих. 4:22). Але як первісток Рувим, так і Ізраїль позбулися першості. Бо той ліг на ложе батька свого, а Ізраїль, вигнавши Сина Отця з виноградника, розіп’яв Його. Писання і до інших говорить: «[Ви] є синами Господа Бога вашого» (Повт. 14:1); також, Я сказав: «[Ви] богами є, і всі сини Всевишнього» (Пс. 81:6), тільки сказав, а не породив. Вони через це слово Боже отримали усиновлення, якого не мали. А Христос раніше був не чимось іншим і іншим став після народження, але від початку народився Сином, Сином Отця, подібним у всьому Тому, Хто народив Його, народився як життя від життя, світло від світла, істина від істини, премудрість від премудрості, Цар від Царя, Бог від Бога.

5. Тому, коли почуєш слова Євангелія: «Книга родоводу Іісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового» (Мф. 1:1), розумій тут народження за плоттю. Бо Сином Давида Він став під кінець віків, а Він Син Божий є раніше всіх віків, безначально. У першому випадку Він отримав те, чого не мав, а тут те, що має, має завжди, будучи народжений від Отця. Він має двох Отців, Давида по плоті, і Бога Отця за Божеством. Але народження від Давида і в часі підлягає і дослідженню, і родовому обчисленню, а народження за Божеством не підлягає ні часу, ні місцю, ні родовому обчисленню. «Бо про рід Його хто розповість» (Іс. 53:8); Бог Дух, як Дух, як безтілесний, духовно народив народженням недослідимим і незбагненним. Сам Син говорить про Отця: «Господь говорить до Мене: Ти є Син Мій, Я сьогодні породив Тебе» (Пс. 2:7), «сьогодні» тут є не щось недавнє, але вічне, передчасне, «сьогодні», раніше всіх віків: «З утроби раніше віків породив Тебе» (Пс. 109:3).

6. Тому віруй в Іісуса Христа, Сина Бога Живого, Сина Єдинородного за Євангельським словом: «Так полюбив Бог світ, що і Сина Свого Єдинородного віддав, щоб кожний, хто вірує, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3:16); і в іншому місці: «Хто вірує в Сина Божого, не буде засуджений, а перейде від смерті до життя» (Ін. 3:18), а «якщо не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуватиме на ньому, бо не увірував в Сина Божого Єдинородного» (Ін. 3:36), про Якого, засвідчивши, Іоанн сказав: «І бачив славу Його, славу як Єдинородного від Отця, повну благодаті й істини» (Ін. 1:14). Демони, тремтячи перед Ним, говорили: «Залиш, що Тобі до нас, Іісусе, Сину Бога Живого» (Лк. 4:34; Мк. 5:7).

7. Тому Він є Син Божий за єством, не через усиновлення народжений від Отця. І кожен, хто любить Того, Хто народив, любить і народженого від Нього (1Ін. 5:1), а хто відрікається Народженого, завдає образи Тому, Хто народив. Коли ж ти чуєш про Бога, Який народжує, не впадаючи в плотські помисли, не розумій тлінного народження, щоб не стати нечестивим. Бог є Дух, і народження духовне. Від тіл народжуються тіла, і для тілесного народження потрібен певний проміжок часу. Навпаки, народження Сина від Отця — без посередництва часу. Притому там народжуване народжується недосконалим, Син же Божий народився досконалим. Бо Який Він є тепер, Такий є від початку, бувши народжений безначально. Ми, народжуючись, із дитячого стану нерозуміння переходимо в стан здорового глузду. Твоє народження, людино, недосконале. Твоє зростання буває поступовим. Але не думай так про це Народження і не звинувачуй Того, Хто породив, в слабкості. Бо якщо Він породив недосконалого і в часі вже Народжений отримав досконалість, то, так думаючи, ти Того, Хто породив, звинувачуєш в слабкості. Якщо ж Народжений отримав щось з плином часу, то цього, звісно, на твою думку, Той, Хто народив, не дарував Йому спочатку.

8. Тому це народження не вважай людським, не вважай таким, як народив Авраам Ісаака. Авраам народив Ісаака, але народив не того, кого б хотів народити, а кого Інший йому дарував. Але коли народжує Бог Отець, тут не має місця ні незнанню, ні роздуму. Говорити, що Він не знав народжуваного від Себе, є найбільше нечестя; говорити також, що Він через роздуми в часі нарешті став Отцем, є також нечестям. Бо Бог раніше не був без Сина і не став Отцем потім в часі, але завжди має Сина, народивши Його не так, як люди народжують людей, але так, як Сам один знав, народивши Його раніше всіх віків, народивши Бога істинного.

9. Отець, Бог істинний, народив і Сина, подібного Собі, Бога істинного, народив не так, як вчителі народжують учнів, не так, як Павло говорить до деяких: «Я породив вас у Іісусі Христі Євангелієм» (1Кор. 4:15). Тут той, який не був сином Павла за єством, став сином через навчання від нього, а там Син за єством, істинний Син, не так, як ви, що готуєтеся до просвічення, стаєте тепер синами Божими. І ви теж стаєте синами Божими, але з усиновлення через благодать, як написано: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу бути дітьми Божими, які не від крові, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін. 1:12-13). Хоча і ми народжуємося водою і Духом, але не так народився Христос від Отця, Який під час Його хрещення велемовно сказав: «Це Син Мій» (Мф. 3:17). Не сказав: нині став Сином Моїм, але: «Цей є Син Мій», щоб показати, що й раніше дії хрещення Він був Сином.

10. Отець породив Сина не так, як розум в людині народжує слово. Бо розум перебуває в нас незмінним, а вимовлене слово, розсіюючись в повітрі, втрачається. Але ми знаємо, що Христос, народившись, є Слово невимовне, але Слово, Яке постійно перебуває і живе, не устами вимовлене, але вічне, невимовним чином, як Особа, народжена від Отця. «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Бог був Слово» (Ін. 1:1). Слово, як сиділо праворуч, Яке розуміло волю Отця і за Його мановінням в усьому дієве; Слово, яке сходить і возноситься, бо Слово, яке усно вимовляється, ні сходить, ні возноситься; Слово, яке виголошує і говорить: «Я говорю те, що бачив у Отця Мого» (Ін. 8:38); Слово могутнє і яке царює над усім, бо «все віддав Отець Синові» (Ін. 13:3).

11. Отець породив Сина не так, як би хтось з людей подумав, але так, як Сам Він один знає. Як Він Його породив, про це обіцяю сказати, а що породив Його не так, це знову підтверджую. Та не тільки ми одні не знаємо народження Сина від Отця, а й вся створена природа. «Поговори із землею, нехай тобі скаже» (Йов. 12:8)? І якщо від всього, що знаходиться на землі, ти почнеш досліджувати, то ніщо не зможе сказати тобі про це. Бо земля не може сказати про сутність Творця і Того, Хто влаштував її. І не тільки земля, а й сонце не знає цього. Бо сонце, бувши створеним в четвертий день, не знає, що відбувалося в три дні до нього, а не знаючи, що відбувалося до нього в три дні, не зможе сказати про сутність Самого Творця. Саме небо цього не збагне. Бо й «небо» мановінням Отця через Христа, «як дим, утвердилося» (Іс. 51:6). І небеса небес не повідають, і води, «що вище небес» (Пс. 148:4), не повідають цього. Тому для чого тобі бентежитися, людино, якщо не знаєш того, чого не знають і небеса! Але не тільки небеса не знають цього народження, але і все ангельське єство. Бо якби хто, якщо б тільки це було можливо, зійшовши на перше небо і розглянувши стан ангелів, які там перебувають, приступивши до них, запитав, як породив Бог Свого Сина, думаю, вони сказали б: над нами вище є більші, їх запитай. Зійди тепер на друге і третє небо, осягни, якщо можеш, до престолів і господств, начал і властей. Якщо б і до них досяг, що є неможливим, то і вони відречуться і не скажуть тобі, бо не знають.

12. Я завжди дивувався цікавості тих сміливих, які через уявне благочестя впадають у нечестя. Бо, не знаючи ні престолів, ні господств, ні начал і властей, створених Христом, насмілюються цікавитися про їхнього Творця. Скажи мені наперед ти, сміливий, яка різниця між престолами і властями? І тоді цікався про Христа. Скажи мені, що таке є начало, власть, сила, ангел? І тоді цікався про їхнього Творця. Бо «все через Нього сталося» (Ін. 1:3). Але ти не хочеш або не можеш запитувати престоли і господства. Хто інший знає «глибини Божі» (1Кор. 2:10), крім одного Духа Святого, Який пояснив Божественне Писання? Але й Сам Святий Дух не розтлумачив в Писанні народження Сина від Отця. Тому для чого ж ти цікавишся про те, чого і Дух Святий не сказав в Писанні? Не знаючи і написаного, ти цікавишся про те, що не написано. У Божественному Писанні знаходиться багато предметів для дослідження, і написаного ми не розуміємо. Для чого ж цікавитися нам тим, про що не написано? Досить нам знати, що Бог породив Єдиного тільки Сина.

13. Не соромся усвідомлювати своє незнання, бо ти не знаєш того, чого не знають ангели. Один Той, Хто народив, знає Народженого, і Народжений від Нього знає Того, Хто народив. Той, Хто народив, знає, Кого Він народив, а Святий Дух Божий свідчить в Писанні, що Народжений є безначальний Бог. «Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого» (1Кор. 2:11). «Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі» (Ін. 5:26). «Нехай всі шанують Сина, як шанують Отця» (Ін. 5:23); «бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче» (Ін. 5:21). Ні Той, Хто породив, нічого не втратив, ні Народжений не має ніякого недостатку (знаю, що багато разів я вам про це говорив, але говорив багато разів для вашого ж утвердження), ні Той, Хто народив, не має у Себе Отця, ні Народжений не має брата, ні Той, Хто народив не змінився в Сина, ні Народжений не став Отцем. Тільки від Єдиного Отця народився один Єдинородний Син, ні два ненароджених, ні два єдинородних. Один є ненароджений Отець (ненароджений же є Той, Який не має Отця), і один є Син, Який вічно народжений від Отця, не в часі народився, але народжений перед віками, Який не поступово зростав, але народжений тим, що Він тепер є.

14. Тому ми віруємо в «Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого, Бога істинного». Бо істинний Бог не народжує неправдивого, як вже сказано. Притому Він породив Його не через попередні роздуми, але вічно народив, породив незрівнянно швидше, ніж як у нас народжуються слова та думки. Бо ми, вимовляючи слова в часі, вживаємо на це час, але народження, яке звершується силою Божою, не має часу. Бог, як багато разів вже сказано, не привів Свого Сина з небуття до буття, не прийняв в усиновлення таку особу, яка не була Сином; але, бувши вічним Отцем, вічно і невимовно породив тільки Єдиного Сина, Який не має брата. Не два Начала, але одне Начало, Отець — глава Сина. Бо Отець породив істинного Бога, названого Еммануїлом. «А Еммануїл означає: «З нами Бог» (Мф. 1:23).

15. І якщо хочеш знати, що народжений від Отця і після втілення є Бог, то вислухай слова пророка: «Це є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним. Він знайшов усі путі премудрості і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю. Після того Він явився на землі і знаходився між людьми» (Вар. 3:36-38). Бачиш, що Бог втілився після Законодавства Мойсеєвого? Прийми ж і інше свідчення про Божество Христа, яке недавно прочитане: «Престол Твій, Боже, на віки віків» (Пс. 44:7). А щоб внаслідок Його явлення у плоті тут хтось не подумав, що Він з часом отримав насліддя Божества, ясно говориться: «Тому помазав Тебе, Боже, Бог твій єлеєм радості більше, ніж спільників твоїх» (Євр. 1:9). Бачиш, що Христос Бог помазаний від Бога Отця.

16. Чи хочеш знати і третє свідчення про божественність Христа? Вислухай слова Ісаї: «Потрудився Єгипет і торгівля ефіоплян» (Іс. 45:14), і потім: «І в Тобі помоляться, бо в Тобі є Бог, і немає Бога, крім Тебе. Ти бо є Бог потаємний, Бог Ізраїлів Спаситель» (Іс. 45:15). Бачиш, що Бог Син має в Самому Собі Бога Отця, коли майже те саме говорить, що сказав в Євангелії: «Отець в Мені, і Я в Отці» (Ін. 14:20)? Не сказав: «Я є Отець», але «Отець у Мені, і Я в Отці». І в іншому місці не сказав: «Я і Отець, єдине є», але «Я і Отець є єдині» (Ін. 10:30), щоб ми не відокремлювали Одного від Іншого, або не змішували через Сино-Отцівство. Вони є «Єдині» по достоїнству Божества, оскільки Бог народив Бога; є «Єдині» через Царську владу, бо не над одними царює Отець, а над іншими Син (як Авесалом, що повставав проти свого батька), але над якими царює Отець, над тими самими царює і Син; є «Єдині», оскільки немає між ними ніякої розбіжності або відстані, бо не інше хотіння Отця, а інше Сина; є «Єдині», тому що не інше творіння Христа, й інше Отця, бо все творіння єдине, творіння Отця через Сина: «Бо Він сказав, і сталося, Він повелів, і створилося» (Пс. 148:5), — говорить псалмоспівець. Той, Хто говорить, каже Тому, Хто слухає, і Той, Хто повеліває, повеліває Тому, Хто знаходиться з Ним.

17. Тому Син є істинний Бог, що має в Самому Собі Отця, не змінившись в Отця. Бо не Отець став людиною, але Син. Пояснимо істину вільніше. Не Отець постраждав за нас, але Отець послав Того, Хто постраждав за нас. Не будемо говорити, що Він ніколи не існував і не був Сином; також не будемо допускати Сино-Отцівства, але підемо царським шляхом, не ухиляючись ні ліворуч, ні праворуч. Не будемо називати Сина Отцем, думаючи віддати цим Йому честь; також не будемо шанувати Сина за одне якесь із творінь, думаючи цим віддати честь Отцю. Треба поклонятися Єдиному Отцю через Єдиного Сина і не розділяти поклоніння. Так проповідується Єдиний Син раніше віків, що сидить праворуч Отця, не в часі, після страждання в міру вдосконалення, Який отримав це сидіння, але Який має його від вічності.

18. «Той, що бачив Сина, бачив Отця» (Ін. 14:9), бо Син в усьому подібний до Того, Хто народив, бувши народжений життям від життя, світлом від світла, силою від сили, Богом від Бога. Божественні властивості в Сині зовсім не є різними. Тому той, хто удостоївся бачити Божество Сина, насолоджується баченням Того, Хто народив. Це не мої слова, але слова Єдинородного Сина: «Скільки часу Я з вами, а ти не пізнав Мене, Филипе? Той, хто бачив Мене, бачив Отця» (Ін. 14:9). Коротко кажучи, ми не повинні ні розділяти їх, ні робити змішання. Не говори, ніби Син колись був відчужений від Отця, і не слухай тих, які говорять про Отця, ніби Він в один час Отець, а в інший — Син. Таке вчення є вченням чужим, нечестивим і не є вченням Церкви. Отець, Який народив Сина, залишився Отцем і не змінився. Він породив премудрість, але Сам не залишився без премудрості; породив силу, але не знемігся; породив Бога, але Сам не позбувся Божества, і нічого не втратив, не умалився, не змінився, так само і Народжений не має ніякого недоліку. Досконалий Той, Хто народив, досконалий Народжений. Той, Хто народив, є Бог, і Народжений є Бог. Він Бог всього, втім Отця вважає Своїм Богом. Бо не осоромився сказати: «Схожду до Отця Мого і Отця вашого, і Бога Мого, і Бога вашого» (Ін. 20:17).

19. Але щоб ти не подумав, що Він в одному значенні є Отець Сина і творіння, то Христос тут зробив розділення. Не сказав «схожду до Отця нашого», щоб не вийшло спілкування творіння з Єдинородним, але сказав: «До Отця Мого й Отця вашого», інше «Мого» Отця за природою, інше вашого, через усиновлення, і знову: «До Бога Мого і Бога вашого», інше «Мого», бо Я Син істинний і Єдинородний, інше «вашого», бо ви творіння. Тому Син Божий є істинний Бог, невимовно народжений раніше віків. Багаторазово кажу я вам про одне й те саме, щоб це закарбувати у вашому розумі. Те, що Бог має Сина, віруй цьому, а як має, не цікався. Бо через дослідження не осягнеш цього. Не величайся надмірно, щоб не впасти. «Що проповідане тобі, про те розмірковуй» (Сир. 3:22). Скажи мені спершу хто є Той, Хто народив, і тоді дізнавайся, що Він народив. Якщо не можеш уявити єства Того, Хто народив, то не цікався про властивості Народженого.

20. Для благочестя досить тобі знати, як я сказав, що Бог має тільки єдиного Сина, єдиного, народженого природно, Який почав існувати не тоді, коли народився у Вифлеємі, але перед усіма віками. Вислухай слова пророка Михея: «І ти Вифлеєме, доме Євфрафів, чи малий ти між тисячами Юдиними? З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5:2). Не дивися на Нього як тепер народженого у Вифлеємі, але поклоняйся Йому як предвічно народженому від Отця. Не слухай, ніби хтось сказав, що початок Сина тимчасовий, але знай, що початок Його є предвічний — Отець. Початок Сина є предвічний, незбагненний, безначальний Отець, Джерело ріки правди, Отець Єдинородного, який народив Його так, як Сам один знав. Якщо ж хочеш знати, що Господь наш Іісус Христос є і вічний Цар, послухай знову слів Його Самого: «Авраам, отець ваш, був би радий побачити день мій; і побачив, і зрадів» (Ін. 8:56). Потім, коли іудеї з прикрістю прийняли ці слова, то Він до більшого їхнього жалю сказав: «Раніше, ніж навіть був Авраам, Я є» (Ін. 8:58). В іншому місці, звертаючись до Отця, Він говорить: «І нині прослав Мене Ти, Отче, у Тебе Самого славою, яку Я мав у Тобі, раніше створення світу» (Ін. 17:5). Ясно сказано, що раніше, ніж світ створився, Я мав у Тебе славу. Також коли говорить: «Як полюбив Ти Мене раніше створення світу» (Ін. 17:24), то цим ясно говорить, що Я у Тебе маю вічну славу.

21. Тому ми віруємо «в єдиного Господа Іісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, від Отця народженого, Бога істинного, перше всіх віків, що через Нього все сталося; чи престоли, чи господства, чи начала, чи власті (Кол. 1:16); все через Нього сталося» (Ін. 1:3), і немає нічого зі створеного, що було б вилучене з Його влади. Так нехай замовкне всяка єресь, що вводить різних творців і світотворителів. Нехай замовкне язик, який хулить Христа, Сина Божого. Нехай замовкнуть ті, які говорять, що сонце є Христос, бо Він є Творець сонця, а не сонце видиме. Нехай замовкнуть ті, які, бажаючи забрати достоїнство у Єдинородного, кажуть, що світ є творіння ангелів. Бо «видимі і невидимі, — чи престоли, чи господства (Кол. 1:16), або як би там не називалося, — все через Христа сталося». Він царює над усім створеним від Нього, царює, захопивши не чуже надбання, але царює над Своїми власними творіннями, як сказав євангеліст Іоанн: «Все через Нього сталося, і без Нього нічого не сталося, що сталося» (Ін. 1:3). «Все через Нього сталося», бо Отець творив через Сина.

22. Хотів би я і вам навести приклад на сказане, але знаю, що він буде слабкий. Бо що з видимих речей може стати прикладом для пояснення Божественної і невидимої сили? Втім, від слабких для слабких нехай скажу і слабкий приклад. Як, ніби якийсь цар, що має сина-царя, бажаючи влаштувати місто, доручив своєму синові-співправителю влаштування міста і той би, отримавши план, привів до кінця написане в розумі; так, коли Отець захотів все створити, Син за мановінням Отця все влаштував, так що цим мановінням цілком зберігається влада Отця, щоб і Син разом має владу над Його власним творінням, і як Отець не віддалений від панування над Своїм творінням, так і Син царює над творінням, не кимось іншими створеним, але Ним Самим. Бо не ангели, як я сказав, створили світ, але Єдинородний Син, народжений перше всіх віків, як і сказано: «Все через нього сталося», не виключаючи жодного Його творіння. І цього сказаного мною через благодать Христову поки досить.

23. Звернувшись знову до Символу віри, закінчимо тепер наше слово. Все створив Христос — і ангелів, і архангелів, і господства, і престоли — не тому, що Отець не міг би Сам створити творіння, але тому, що схотів, щоб Син царював над створеним від Нього, Сам показуючи Йому зразок творіння. Бо Єдинородний, віддаючи честь Своєму Отцю, говорить: «Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо як Він творить, це так само творить і Син» (Ін. 5:19); також: «Отець Мій досі робить, і Я роблю» (Ін. 5:17), так що немає нічого протилежного у вчинених ділах. «І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє» (Ін. 17:10), говорить у Євангелії Господь, що зрозуміло можна бачити зі Старого і Нового Завіту. Бо Той, Хто сказав: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1:26), без сумніву, пророкував з Кимось, хто перебував з Ним. Але набагато ясніше сказав псалмоспівець: «Той сказав, і сталося. Той повелів, і створилося» (Пс. 148:5). Отець повелівав і говорив, а Син за Його повелінням все творив. Про що й Іов таємниче сказав: «Він Єдиний розпростирає небеса і ходить по морю, як по землі» (Йов. 9:8), показуючи через це тим, що розуміють, що Він ходив по морю під час Свого перебування на землі, був раніше того Творцем небес. І в іншому місці Господь говорить: «Чи ти взяв глину від землі і створив все тварне, і цього, який здатний говорити, посадив на землі» (Йов. 38:14)? Потім: «Чи відчинялися для тебе врата смерті, і чи бачив ти врата тіні смертної» (Йов. 38:17)? Показуючи цим, що Той, Який зійшов у пекло через чоловіколюбство, на початку з глини створив людину.

24. Тому Христос є Єдинородний Син Божий і Творець світу. «У світі був, і світ через Нього постав» (Ін. 1:10); і: «До Своїх Прийшов» (Ін. 1:11), як вчить нас Євангеліє. Христос є творець не тільки видимого, але і невидимого, мановінням Отця. «Бо Ним створено все (Кол. 1:16), — за словами апостола, — що на небі або на землі, видиме і невидиме: чи престоли, чи господства, чи начала, чи власті, усе Ним і для Нього створено. І Він є раніше усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:17). Якщо б ти став говорити і про самі віки, то і цих Творець за мановінням Отця є Іісус Христос. «В останні ці дні говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, що Ним і віки створив» (Євр. 1:2). Нехай буде Йому слава, честь, сила з Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Дванадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на ці слова: «Воплоченого і втіленого», також на слова Ісаї: «І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: проси собі знамення» та ін. (Іс. 7:10). «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина, і наречуть ім’я Йому — Еммануїл» та ін. (Іс. 7:14).

1. Вихованці чистоти й ученики цнотливості, похвалимо устами, сповненими чистоти, Бога, Який народився від Діви. Удостоївшись споживати «м’ясо» (Вих. 12:9) духовного Агнця, споживімо від глави і разом із ніг, під главою розуміючи Божество, а під ім’ям ніг приймаючи людство. Будучи слухачами Святого Євангелія, повіримо Іоанну Богослову. Він, сказавши: «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Бог був Слово» (Ін. 1:1), додав наступні слова: «І Слово стало плоттю». Але є святе діло, поклонятися Йому, як простій людині, однаково не є благочестивим ділом називати Його тільки Богом, Який не втілився. Бо якщо Христос є Бог, як те є істина, але Який не прийняв людства, то ми чужі спасінню. Тому потрібно поклонятися Йому як Богу і вірити, що Він і став людиною. Немає користі говорити, що Він людина без Божества; так само немає спасіння не визнавати в Ньому разом з Божеством людства. Так сповідуємо пришестя Царя і Лікаря. Бо Цар Іісус, бажаючи лікувати, зцілив хворіюче, підперезавшись рушником людства. Досконалий Учитель немовлят був немовлям разом з немовлятами, щоб навчити нерозумних. Хліб небесний зійшов на землю, щоб наситити голодних.

2. Але діти іудеїв, відкидаючи Того, Хто прийшов, і чекаючи того, хто має прийти на погибель, зреклися істинного Христа й у своєму заблудженні приймають неправдивого. І в цьому випадку відкривається істина слів Спасителя: «Я прийшов в ім’я Отця Мого, і ви не приймаєте Мене: якщо ж інший прийде в ім’я своє, того приймете» (Ін. 5:43). До речі, тут я запропонував запитання іудеям: правдиві чи неправдиві слова пророка Ісаї, що Еммануїл народиться від Діви? (Іс. 7:14). Якщо його звинуватять як неправдомовця, то це зовсім не дивно. Бо у них це звичайне діло не лише звинувачувати пророків як неправдомовців, а й побивати їх камінням. Якщо ж пророк справедливий, то покажіть Еммануїла і скажіть: той, хто має прийти, якого ви очікуєте, чи від діви народиться, чи ні? Якщо не народиться від діви, то ви в неправді звинувачуєте пророка, а якщо ви очікуєте цього в майбутньому, то для чого відкидаєте те, що вже збулося?

3. Тому нехай помиляються іудеї, оскільки вони цього хочуть, а Церква Божа нехай прославляється. Ми визнаємо істинне втілене Слово, не від чоловічої і жіночої похоті, як кажуть єретики, але, за Євангелієм, від Діви і Духа Святого став людиною, не примарно, а істинно. І що справді від Діви став людиною, то почекай до майбутньої бесіди і почуєш докази. Заблудження єретиків багатоскладові. Одні з них кажуть, що це Слово зовсім не народилося від Діви; а інші — що Воно, хоч і народилося, але не від Діви, а від жони, яка жила з чоловіком, а деякі стверджують, що втілений Христос — не Бог, але якась обожена людина. Вони наважилися сказати, що не предвічне Слово стало людиною, але якась людина через своє вдосконалення отримала вінець.

4. Ти ж згадай про те, що вчора було сказано про Його Божество. Віруй, що цей самий Єдинородний Син Божий, і народився згодом від Діви. Повір словам євангеліста Іоанна: «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами» (Ін. 1:14). Вічне Слово від Отця народжене раніше всіх віків, а в останні дні прийняло для нас плоть. Але багато хто суперечить цьому і кажуть: яка була б настільки важлива причина Богу зійти до людства; і чи єство Боже справді може перебувати з людьми? І чи можливо Діві народити без мужа? При безлічі заперечень і при різноманітних дебатах вирішимо кожне з них за допомогою Христової благодаті і при молитві тих, які предстоять тут.

5. По-перше, дослідимо, для чого зійшов Іісус? Тут звертай увагу не на мою красномовність. Бо іноді можна бути обдуреним мудруванням. Але якщо на кожен предмет не почуєш свідчення пророків, то не вір словам. Якщо і про Діву, і про місце, і про час, і про образ народження не дізнаєшся з Божественного Писання, не приймай людського свідчення. Бо на того, хто тепер вчить, можна і підозру мати, але хто, маючи розум, буде підозрювати того, який виголосив за тисячу і більше років? Тому, якщо ти вишукуєш причину пришестя Христового, звернися до першої книги Писання. Бог створив світ за шість днів, але світ для людини. Сонце блищить пресвітлими променями, проте ж воно створене для того, щоб світити людині, та й всі тварини існують нам для служіння. Трави і дерева також створені для нашого вживання. Все творіння добре, але жодне з них не є образом Божим, а тільки людина. Сонце одним велінням, а людина створена руками Божими. «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1:26). Матеріальний образ земного Царя шанують, а наскільки більший духовний образ Божий? Але оскільки це творіння торжествувало в раю, то воно було вигнане диявольською заздрістю з нього (Прем. 2:24). Ворог радів через падіння того, кому він заздрив, і чи міг він бажати, щоб його ворог перебував у веселості? Не наважившись приступити до чоловіка через його кріпкість, він приступив до жінки як найслабшої, яка тоді була ще дівою. «Бо Адам пізнав Єву, дружину свою» (Бут. 4:1) вже після вигнання з раю.

6. Друге коліно роду людського складали Каїн і Авель, і Каїн був першим людиновбивцею. Потім через примножену злобу людей потоп наповнив землю (Бут. 6:13); на содомлян за беззаконня зійшов з неба вогонь. З плином часу Бог обрав собі Ізраїль, але і цей розбестився, і обраний рід отримав рану. Бо Мойсей на горі стояв перед Богом, а народ замість Бога поклонявся тельцю. Тоді, як Законодавець Мойсей сказав: «Не чини перелюбу» (Вих. 20:14), людина зійшовши до «місця розпусти» (Чис. 25:8), насмілилася чинити перелюб. Після Мойсея були послані пророки для лікування Ізраїля, але ці лікарі плакали, бо не могли припинити хвороби, так що деякі з них говорили: «Горе мені! Не стало милосердних на землі, немає правдивих між людьми» (Мих. 7:2)! І в іншому місці: «Всі зблудили, всі нікчемні стали: немає тих, хто чинив би добро, немає жодного» (Пс. 13:3). Також: «Злодійство і перелюбство, і вбивство поширилися по землі» (Ос. 4:2). «Приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх» (Пс. 105:37); ворожили, чаклували, віщували і ще: «Свій одяг зв’язують пов’язками, творячи завіси, тримаючись жертовників» (Ам. 2:8).

7. Вельми велика була рана, що вкривала людство. Від ніг навіть до голови не було в ньому цілості, не можна було прикласти пластиря, ні єлею, ні пов’язки (Іс. 1:6). Тому пророки зі сльозами і наріканням говорили: «Хто дасть із Сиону спасіння» (Пс. 13:7)? І в іншому місці: «Нехай буде рука твоя над мужем правиці Твоєї і над сином людським, Якого ти укріпив для себе, і не відступимо від тебе» (Пс. 79:18-19). Інший пророк молився такими словами: «Господи! Прихили небеса і зійди» (Пс. 143:5), рани людства перевищують наше лікування: «Пророки Твої побиті, вівтарі Твої розкопані» (1Царів. 19:10). Зло, яке ми не в силах виправити, вимагає Твого виправлення.

8. Господь почув молитву пророків, Отець не знехтував нашим загиблим родом і послав з небес Лікаря — Сина Свого, Господа нашого. Один пророк так говорить: «Господь, Його ж ви шукаєте, гряде: і несподівано прийде. Куди ж? В Церкву Свою Господь» (Мал. 3:1), в якій ви камінням кидали в Нього. Потім, почувши про це, інший пророк говорить йому: «І ти, кажучи про спасіння від Бога, звіщаєш це тихо! І ти, благовіствуючи пришестя Бога на спасіння, говориш про це в таємниці? «Зійди на гору високу, благовіствуй Сиону; скажи містам Іудиним» (Іс. 40:9). Що ж сказати? «Це Бог ваш, ось Господь з силою йде» (Іс. 40:10). Сам Господь також сказав: «Ось Я гряду, і поселюся посеред тебе, — говорить Господь» (Зах. 2:10). «І прийдуть багато народів до Господа» (Зах. 2:11). Ізраїльтяни відкинули спасіння, яке звершилося через Мене: «Гряду зібрати всі племена і народи» (Іс. 66:18). «Бо до своїх прийшов, і свої не прийняли Його» (Ін. 1:11). Ти грядеш, а що даруєш народам? «Гряду зібрати всі народи (Іс. 66:18), і залишу на них знамення» (Іс. 66:19). Бо після Мого подвигу на Хресті кожному з Моїх воїнів Я дам Царську печать для носіння на чолі. Інший пророк сказав: «І прихилив небеса, і зійшов, і морок під ногами Його» (Пс. 17:10). Бо зішестя Його з небес для людей було невідомим.

9. Соломон, чуючи ці слова свого батька Давида, коли побудував чудовий храм і передбачив Того, Хто прийде в нього, з подивом говорить: «Чи істинно живе Господь з людьми на землі» (1Царів. 8:27)? Давид, попереджуючи це питання, істинно так говорить в надписаному на Соломона псалмі, в якому сказано: «Зійде, як дощ на руно» (Пс. 71:6). «Дощ» — цим позначається Його небесне походження, а «на руно» — Його людство. Бо дощ, падаючи на вовну, падає без шуму, оскільки і волхви, коли невідомою була таємниця народження, говорили: «Де є народжений Цар іудейський» (Мф. 2:2)? І Ірод, зніяковівши, випитував про народженого і запитував: «Де Христос народжується» (Мф. 2:4)?

10. Хто ж є Цей, Який сходить? Давид тут же говорить: «І перебуватиме із сонцем і раніше місяця з роду родів» (Пс. 71:3). Інший пророк також говорить: «Радій від радості, дочко Сиону, проповідуй, дочко Єрусалима: Ось Цар твій іде, для тебе гряде, праведний і спасаючий» (Зах. 9:9). Царів багато, про якого ж Царя ти говориш, пророче? Покажи нам таку ознаку, якої не мають інші царі. Якщо ти говориш про царя, який носить порфиру, то цю відмінну прикрасу вже мають, якщо ти говориш про царя, який супроводжується воїнами і сидить на позолоченій колісниці, то і це вже інші мають. Покажи нам особливу ознаку того Царя, пришестя Якого ти звіщаєш. Пророк, відповідаючи на це, говорить: «Ось Цар твій іде для тебе, праведний і спасаючий: він лагідний і сидить на під’яремному і юному ослі, а не на колісниці». Ось єдина ознака Царя, Який приходить. З усіх Царів тільки один Іісус, сівши на осля, яке не було під ярмом, при хвалебних вигуках в’їхав у Єрусалим, як Цар. Що ж робить цей Цар, Який прийшов? «І ти заради крові завіту Твого випустив в’язнів Твоїх з рову, який не має води» (Зах. 9:11).

11. Але й на осля можна було сісти. А ти, пророче, покажи нам краще ту ознаку, де зупиниться цей Цар, Який входить, і цю ознаку покажи нам не у віддаленні від міста, так, щоб ми його не знали, але покажи нам близьку ознаку, очевидну, щоб і, в місті перебуваючи, ми бачили те місце. Пророк і на це відповідає, говорячи: «І стануть ноги його у день на горі Єлеонській, яка перед лицем Єрусалиму на сході» (Зах. 14:4). Невже хтось, що перебуває всередині міста, не бачить цього місця?

12. Тепер ми маємо дві ознаки, але хочемо дізнатися і про третю. Скажи нам, що робить Господь, Який прийшов? Говорить інший пророк: «Ось Бог наш» (Іс. 35:4); і потім: «Він прийде і спасе нас» (Іс. 35:5). «Тоді відкриються очі сліпих, і вуха глухих почують. Тоді скочить кривий, як олень, і зрозумілою буде мова гугнявих» (Іс. 35:6). Нехай буде показано нам і ще свідчення. Ти, пророче, кажучи про Господа, Який прийде, уявляєш Його таким, Який творить такі ознаки, яких ніколи не бувало. Яку ще покажеш нам зрозумілу ознаку? «Сам Господь прийде на суд зі старійшинами людей і з їхніми князями» (Іс. 3:14). Єдина ознака! Господь піддається суду рабів старійшин і страждає.

13. Іудеї при читанні не чують цього, бо вони закрили вуха серця, щоб не чути. Але ми так віруємо в Іісуса Христа, Який прийшов у плоті і став людиною, бо інакше не можемо осягнути Його. Оскільки ми не могли дивитися на Нього і насолоджуватися Ним в тому Його стані, в якому Він був, то Він став тим самим, що і ми, щоб таким чином ми удостоїлися насолоджуватися Ним. Якщо не можемо в усій повноті бачити сонця, створеного в четвертий день, то як можемо бачити Бога, його Творця? У вогні зійшов Господь на гору Синайську; народ не виніс цього, але сказав Мойсею: «Говори ти з нами, і ми будемо слухати, і нехай не говорить до нас Бог, щоб нам не померти» (Вих. 20:19). І в іншому місці: «Бо чи є якась плоть, яка б чула голос Бога живого, Який говорить із середовища вогню, і залишилася живою» (Повт. 5:26). Якщо слухання голосу Бога, Який говорить, стає причиною смерті, то як же не буде смерті від бачення Самого Бога? Та чого і дивуватися? Сам Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу» (Євр. 12:21).

14. Отже, чого б ти хотів, чи того, можливо, щоб Той, Хто прийшов для спасіння, став винуватцем загибелі, бо люди не можуть витримати Його явлення, чи того, щоб Він відкрив нам Свою благодать? Даниїл не витримав бачення ангела, і чи ти можеш бачити Господа ангелів? З’явився Гавриїл, і Даниїл впав. І який же був той, хто з’явився і в якому вигляді? «Лице його було, як вигляд блискавки (Дан. 10:6), а не як сонце, очі ж його — як вогняні світильники, а не як вогненна піч; голос же слів його — як голос народу», а не як голос дванадцятьох ангельських полків. І проте ж пророк впав. Ангел, підійшовши до нього, сказав: «Не бійся, Даниїле (Дан. 10:12), встань, будь сильний, бо були почуті слова твої» (Дан. 10:12). Даниїл говорить: «Встав у трепеті» (Дан. 10:11). Але він не раніше почав відповідати, поки не торкнулося його щось подібне людської руки. Коли той, хто з’явився, змінився «в людську подобу» (Дан. 10:18), тоді починає говорити Даниїл. І що ж він говорить? «Господи, в Твоєму баченні перевернулося нутро моє в мені (Дан. 10:16): сила і дихання не залишилася в мені» (Дан. 10:17). Якщо явлення ангела позбавило пророка голосу і сили, то чи явлення Бога залишить в тобі дихання? Доки, говорить Писання, «не торкнулася мене людська подоба» (Дан. 10:18), Даниїл не приходив до тями. Отже, коли був показаний досвід нашої немочі. Господь прийняв на Себе те, в чому мала потребу людина. Оскільки людина могла чути тільки від подібної до неї особи, то Спаситель прийняв на Себе подібне до тієї єство, щоб краще навчити людей.

15. Вислухай і ще причину. Прийшов Христос, щоб хреститися і освятити хрещення; прийшов, щоб чудодіяти, ходячи по водах морських. Оскільки раніше Його явлення в плоті «море побачило і розтупилося, Йордан повернувся назад» (Пс. 113:3), то Господь прийняв тіло, щоб море це, бачачи, зупинилося і Йордан без страху прийняв Його. Це одна причина. Є ще й інша. Через діву Єву прийшла смерть, через Діву ж чи, краще, з Діви повинно було з’явитися і життя, щоб як ту спокусив змій, так і Цій благовістив Гавриїл. Люди, залишивши Бога, зробили ідолів в людському образі. Тому оскільки ідолу в людському образі неправдиво поклонялися, як Богу, то Бог істинно став людиною, щоб знищити неправду. Диявол вживав проти нас знаряддям нашу плоть, і Павло, знаючи це, говорить: «Але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і полонить мене» та інше (Рим. 7:23). Тому якою зброєю перемагав нас диявол, тим самим і ми спасенні. Господь прийняв від нас нашу подобу, щоб спасти людство; прийняв нашу подобу, щоб нужденному дарувати велику благодать, щоб грішне людство було в спілкуванні з Богом. «Коли ж збільшився гріх, то стало більше благодаті» (Рим. 5:20). Господу належало постраждати за нас, але не наважився б приступити диявол, якби знав це. «Бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави» (1Кор. 2:8). Тому тіло стало отрутою смерті, щоб дракон, коли сподівався поглинути, вивергнув і тих, яких поглинув. «Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич» (Іс. 25:8).

16. Невже Христос даремно втілився? Невже наше вчення є вигадкою і людським мудруванням? Чи не Божественне Писання є наше спасіння? Чи не пророчі пророкування? Тому вірно бережи цю запоруку, щоб ніхто не похитнув тебе. Віруй в Бога, що став людиною. Те, що Йому було можливо втілитися, це вже доведено. Якщо ж іудеї ще не вірять, то запитаємо їх: що дивного ми звіщаємо, кажучи, що Бог став людиною, коли ви говорите, що Авраам пригощав Господа? Що дивного вам звіщаємо, коли Яків говорив: «Бачив Бога лицем до лиця, і врятувалася душа моя» (Бут. 32:30)? Той самий Господь, Який споживав їжу в Авраама, споживав і в нас. Отже, що дивного ми звіщаємо? Ми представимо і двох свідків, які на горі Синай стояли перед Господом. Мойсей знаходився в ущелині каменю та Ілля колись був також в ущелині каменю. Вони, бувши на горі Фавор разом з преображенним Господом, «говорили при учениках про Його кінець, який Йому належить завершити у Єрусалимі» (Лк. 9:31). Тому те, що Йому було можливо стати людиною, це доведено, як я і сказав раніше. Решта доказів надається зібрати бажаючим.

17. Я обіцяв вам в моєму слові відкрити і час, і місце явлення Спасителя. І ми не повинні вийти з докором в обмані, а тим більше повинні тих, які недавно вступили до Церкви, відпустити утвердженими. Тому дослідимо час, в який прийшов Господь, оскільки це пришестя сталося недавно і піддається запереченню і оскільки «Іісус Христос вчора і сьогодні, на віки Той самий» (Євр. 13:8). На це говорить пророк Мойсей: «Пророка поставить вам Господь Бог від вашої братії, як мене» (Повт. 18:15). Залишимо до часу це слово, «як мене», воно буде досліджене у своєму місці. Але коли прийде цей очікуваний пророк? Звернися, говорить він, до Писання мого, розбери пророцтво Якова, сказане Іуді: «Іудо, тебе похвалять браття твої» (Бут. 49:8) та інше. Не все будемо говорити: «Не збідніє князь від Іуди, і вождь від стегон його, доки прийде, коли Йому положено: і це сподівання не іудеїв, але народів» (Бут. 49:10). Тому припинення влади в іудеїв він поставив ознакою пришестя Христового. Якщо вони не під владою римлян, то Христос ще не прийшов. Якщо вони мають князя від племені Іуди і Давидового, то ще не прийшов Той, Кого очікують. Соромлюся говорити про нове встановлення так званих у них нинішніх Патріархів. Який їхніх рід і хто їхня матір, надаю це тим, які знають. Але Цей, що гряде, «сподівання народів», яку ще має ознаку? Яків говорить далі: «Прив’язує до лози осля своє» (Бут. 49:11). Ось те осля, про яке ясно сповістив Захарія!

18. Але ти ще шукаєш іншого свідчення про час. «Господь говорить до Мене: Ти Син Мій, Я сьогодні породив Тебе» (Пс. 2:7), і трохи згодом: «Пастимеш їх жезлом залізним» (Пс. 2:9). І раніше мною сказано, що жезлом залізним ясно називається Римське царство, а що ще залишається сказати про нього, згадаю з пророцтва Даниїла. Він, сповіщаючи і пояснюючи Навуходоносору образ статуї, говорить і про все бачене, що відносилося до неї, і про камінь, який відсічений від гори без рук, який таким став не від людського мистецтва, який оволодіє всією вселенною. Вельми ясно також говорить: «І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові» (Дан. 2:44).

19. Але ми вимагаємо ще яснішого доказу щодо часу пришестя. Людина, будучи недовірливою, якщо не дізнається точного обчислення і самих років, не повірить тому, що говориться. Отже, скільки часу і скільки років тому, як після припинення царів від племені Іуди потім почав царювати іноплемінник Ірод? Ангел, розмовляючи з Даниїлом, говорить йому: (зауваж, що говорить) «Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини» (Дан. 9:25). Шістдесят дев’ять седмин років становить чотириста вісімдесят три роки. Тому слова ангела означають те, що після закінчення від створення Єрусалиму чотирьохсот вісімдесяти трьох років та з припиненням князів буде царем деякий іноплемінник, при якому народиться Христос. Дарій Мідянин закінчив побудову Єрусалима в шостий рік свого царювання, а за обчисленням греків — в перший шістдесят шостої Олімпіади. Олімпіадою у греків називаються урочисті ігри, що здійснюються після чотирьох років в той день, який за чотирирічним сонячним перебігом складається з годин, що залишаються по три від кожного року. А Ірод почав царювати у сто вісімдесят шостій Олімпіаді, в цей четвертий рік. Тому між шістдесят шостою і сто вісімдесят шостою Олімпіадою буде сто двадцять з невеликим Олімпіад. Зі ста двадцяти Олімпіад і складаються чотириста вісімдесят років. А інші три роки ймовірно включаються в часі між першим і четвертим роком. Тепер ти маєш доказ, заснований на Писанні, який говорить: «Від виходу слів, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини». Тому ось тобі пояснення часів, хоча є й інші різні тлумачення про передбачені Даниїлом седмиці років.

20. Тепер послухай слова Михея про місце обітниці: «І ти Вифлеєме, доме Євфрафа, чи малий ти між тисячами Іудиними? З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5:2). Будучи Єрусалимлянином, в роздумі про місця знаєш вже наперед і те, що написано у сто тридцять першому псалмі: «Ось ми чули про нього в Євфрафі, знайшли його на полях діброви» (Пс. 131:6). Бо ще в недалекі роки це місце було лісистим. Чув ти також Авакума, який говорить Господу: «Коли приблизиться літо, пізнається, коли прийде час, і явиться» (Авак. 3: 2). Яка ж ознака грядущого Господа, пророче? Він говорить далі: «Посеред двох тварин пізнаний будеш» (Авак. 3: 2), ясно кажучи через це Господу, що Ти, прийшовши у плоті, поживеш і помреш, і, воскреснувши з мертвих, знову будеш жити. З якої ж сторони Єрусалиму Він прийде? Від Сходу чи від Заходу, чи від Півночі, чи від Півдня? Скажи нам виразно. Він відповідає вельми ясно, і говорить: «Бог від Фемана гряде (Авак. 3: 3) (а Феман, за поясненням, означає Південь), і Святий від гори Фаран, притіненої хащі». Згідно з цим сказав і Псалмоспівець: «Побачив я в полях діброви» (Пс. 131:6).

21. Ще ми хочемо знати, від кого Він вийде і як вийде? Про це говорить нам Ісая: «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7:14). іудеї заперечують цьому (бо вони здавна мають звичай злісно противитися істині) і кажуть: написано, не «Діва», але «младолітня» (neani V). Допустивши і це, я все знаходжу істину. Треба запитати їх: діва, бувши зґвалтованою, коли чинить крик — чи після зґвалтування, чи до зґвалтування, закликаючи до себе на допомогу? Коли ж Писання говорить: «Взивала отроковиця (neani V), і ніхто не допоміг їй» (Повт. 22:27), хіба не про діву тут говорить? Але щоб ясніше ти дізнався, що в Божественному Писанні і діва називається «младолітньою» (neani V), то вислухай слова в книзі Царств про сунамитянку Авісаг: «І була отроковиця (neani V) дуже доброю» (1Царів. 1:4). А відомо, що вона після її обрання була приведена до Давида дівою.

22. Але іудеї знову кажуть, що це пророцтво сказано Ахазові про Єзекію. Прочитаємо ж слова Писання: «Проси собі знамення у Господа Бога твого у глибині або на висоті» (Іс. 7:11). Це знамення повинно бути незвичайним. Бо знаменнями були витікання води з каменю, розділення моря, повернення сонця тощо. Але те, що буде сказано, ясніше містить в собі викриття проти іудеїв. Знаю, що я розлого говорю, і слухачі стомилися; втім, вислухай терпляче моє розлоге слово, оскільки це пропонується для Христа і не є маловажливим предметом. Ісая виголосив це пророцтво в царювання Ахаза, а Ахаз царював тільки шістнадцять років. І оскільки в ці роки було сказано йому пророцтво, то заперечення іудеїв викриває наступник царства Єзекія, син Ахаза, який зацарював з двадцяти п’яти років. Бо пророцтво відноситься до шістнадцяти років, а Єзекія народжений був Ахазом за дев’ять років раніше до пророцтва. Яка ж була потреба говорити пророцтво про того, який вже був народжений ще перед царюванням Ахаза, батька свого? Бо пророк не сказав, що зачала, але що зачне Діва, сповіщаючи про це через передбачення.

23. Те, що від Діви народиться Господь, ми ясно бачили. А з якого роду була Діва, це треба показати: «Клявся Господь Давиду істиною, і не відречеться її; від плоду утроби твоєї посажду на престолі твоєму» (Пс. 131:11). І в іншому місці: «Покладу на віки віків насіння Його, і престол Його, як дні неба» (Пс. 88:30), і потім: «Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду» (Пс. 88:36), «Насіння Його повіки перебуватиме, і престол Його, як сонце переді Мною і як місяць, стоятиме вічно» (Пс. 88:38). Бачиш, що мова йде про Христа, а не про Соломона, бо престол цього не перебував, як сонце. Якщо ж хтось буде суперечити цьому, що Христос не сів на матеріальний престол Давида, то наведемо ці слова: «На сідалищі Мойсея сидять книжники і фарисеї» (Мф. 23:2), де позначається не матеріальне сідалище, але влада вчення. Так і під престолом Давида розумій не матеріальний престол, але саме Царство. Нехай будуть свідками для тебе отроки, які виголошували: «Осанна Синові Давидовому: Благословенний Цар Ізраїлів» (Мф. 21:9)! І сліпці кажуть: «Сину Давидів! Помилуй нас» (Мф. 9:27); і Гавриїл ясно свідчить, кажучи Марії: «І дасть Йому Господь Бог престол Давида, батька Його» (Лк. 1:32); і Павло говорить: «Згадуй Іісуса Христа, Який встав з мертвих, з сімені Давидового, за моїм благовіствуванням» (2Тим. 2:8); і на початку послання до Римлян говорить: «Який був із сімені Давидового по плоті» (Рим. 1:3). Тому шануй Його народженим від Давида, вірячи пророцтву того, хто говорить: «І буде в той день із кореня Єсеєвого, який стане як знамено для народів, на нього будуть уповати народи» (Іс. 11:10).

24. Але іудеї завзято сперечаються проти цього. Ісая передбачив і це, кажучи: «І захочуть, щоб були спалені вогнем» (Іс. 9:5). «Бо немовля народилося нам (Іс. 9:6), а не їм, Син, і дано нам». А цим показує, що Він раніше був Сином Божим, потім дався нам, і трохи згодом говорить: «І миру немає межі» (Іс. 9:7). Римське царство має межу, а царство Сина Божого не має меж. Перси і мідяни мають межі, а Син Божий не має меж. Потім йдуть слова: «На престолі Давида й у царстві його, щоб утвердити його». Отже, Свята Діва походить від Давида.

25. Пречистому і Учителю чистоти належало вийти з чистих чертогів. Бо якщо добрий священнослужитель Іісуса утримується від жони, то як Сам Іісус міг народитися від мужа і жони? «Але ж ти, — говорить Він у псалмі, — вивів мене з утроби» (Пс. 21:10). Вникни уважно в цей вислів: «вивів мене з утроби», який показує, що Він народився, будучи без мужа «виведений з утроби» і дівочої плоті. Бо по іншому народжуються від шлюбного союзу.

26. Він не соромиться прийняти плоть від цих членів, будучи Сам Творець членів. І хто ж говорить нам про це? Говорить Єремії Господь: «Раніше, ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і раніше, ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе» (Єр. 1:5). Якщо при створенні людей торкається членів і не соромиться, то чи поставить в сором творити святу плоть як покривало Божества для себе Самого? Бог і досі утворює немовлят в утробі, як написано в книзі Іова: «Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене. Шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене». Немає нічого поганого в людському складі, якщо він не буде осквернений цей перелюбством і нестриманістю. Хто створив Адама, створив і Єву, і як чоловіча стать, так і жіноча була створена Божественними руками. Жоден член в тілі спочатку не створений поганим. Тому нехай замовкнуть всі єретики, лихословники тіла чи, краще, Самого Творця. Але ми згадаємо слова Павла: «Чи не знаєте, що тіла ваші є храм Духа Святого, Який живе у вас» (1Кор. 6:19)? Також і пророк говорить від імені Іісуса: «Плоть моя від них» (Ос. 9:12), і ще написано: «Цього ради дасть їй, яка до часу народжує» (Мих. 5:3). Яка ж ознака цього, він говорить потім: «Народить, і інші від їхніх братів навернуться». І яке заручення Діви, Святої Невісти? «І заручу тебе собі у вірі» (Ос. 2:20). І Єлисавета, розмовляючи з Нею, подібним чином говорить: «І блаженна та, яка увірує, бо буде звершене сказане їй від Господа» (Лк. 1:45).

27. Але засуджують нас і греки, і іудеї, кажучи, що неможливо було народитися Христу від Діви. Еллінам закриємо уста їхніми власними байками, бо ви, які говорите, що вкинені камені перетворювалися на людей, чому говорите, що неможливо народити Діві? Ви, пустослови, що з мозку народилася дочка, чому говорите, що неможливо народитися Синові з дівственної утроби? Ви говорите, що Бахус народився від стегна вашого Юпітера, чому відкидаєте нашу істину? Знаю, що говорю таке, яке непристойно слухати сьогодні, але, щоб ти при нагоді міг викрити греків, я пропоную це, обертаючи їхні власні байки проти них самих.

28. Обрізаним же так заперечуй, питаючи: що важче, народжувати неплідній старій жінці, яка вже не має звичайного у жінок, або народити юній діві? Сарра була неплідна і не мала звичайного у жінок, але народила проти єства. Отже, якщо народити неплідній є проти єства, то і народити Діві є проти єства. Або те й інше відкидай, або те й інше приймай. Бо той Самий Бог і одне створив, і друге влаштував. Ти не смієш сказати, що там можливо було Богу, а тут неможливо. І ще, який закон природи перетворив людську руку під час однієї години в інший вид і знову привів до свого попереднього стану? Яким чином рука Мойсеєва стала білою, подібно до снігу, і потім знову прийшла в попередній стан? Ти скажеш, що Бог зі Своєї волі змінив її. Там воля Божа можлива, а тут невже не можлива? І при тому, те знамення було тільки для Єгипту, а це знамення зроблено було для вселенної. О, іудею! Що важче, Діві народити чи жезлу перетворитися на тварину? Ви вірите, що у Мойсея прямий жезл, який обернувся на вигляд змія, налякавши навіть упалого, і той, який перед цим тримав жезл, втік від нього, як від змія, бо це справді був змій; втікав же Мойсей, не побоявшись того, що тримав, але злякавшись перетвореного. Жезл мав зуби і зміїні очі. Отже, в жезла є очі, які дивляться: і невже з дівочої утроби з волі Божої не народиться Немовля? Замовчую, що з жезлом Аароновим в одну ніч трапилося те, що з іншими деревами буває через багато років. Бо хто не знає, що жезл, який не має кори, хоча б і був посаджений серед річок, ніколи не проросте? Оскільки ж Бог не узгоджується з єством дерев, але є Творець єства, то безплідний і сухий, і без кори жезл процвів і проріс, і приніс горіхові плоди. Тому, давши надприродним чином жезлу плід, для первосвященника, якого поставляє, чи не міг дарувати Діві народження для істинного Первосвященика?

29. Згадувані слова повинні бути переконливими. Але іудеї ще перечать і не переконуються розповіддю про жезл, якщо не переконаються подібними чудесами і надприродними народженнями. Тому запитаю я їх таким чином: від кого на початку народилася Єва? Яка мати зачала її безматірною? Писання говорить, що вона народилася з ребра Адамового. Тому невже з ребра чоловіка без матері Єва могла народитися, а з утроби дівочої без чоловіка немовля народитися не може? Жіночий рід запозичений благодаттю мужам, бо Єва народжена Адамом, а не матір’ю зачата, але так, ніби походить від єдиного мужа. Але Марія віддала борг цієї подяки, народивши не від чоловіка, але від Себе єдиної непорочним чином через Духа Святого силою Божою.

30. Уявімо ще найважливіше за це: хоча народження тіл від тіл є дивно, але втім можливим. А що земний порох став людиною — це дивовижно, що безформне грязиво отримує оболонку і світло очей — це набагато дивніше. Що з однакового пороху народжуються і кріпкість кісток, і ніжна легеня, й інші різновиди членів — це дивно. Те, що одухотворене грязиво обходить вселенну, саме рухається, влаштовує, це дивно. Те, що грязиво вчить і говорить, і будує, і царює — це дивно. Нерозумні іудеї! Звідки Адам народився? Чи не Бог, взявши порох від землі, утворив це дивне створіння (Бут. 2:7)? І якщо грязиво перетворюється в око, то чи Діва не народить Сина? Якщо те, що особливо неможливо між людьми, відбувається, то чому ж не бути тому, що можливо?

31. Це повинні згадувати ми, браття, вживаючи ці знаряддя для захисту. Не будемо терпіти єретиків, які навчають, що пришестя було примарним; будемо відвертатися і від тих, які говорять, що народження відбулося від мужа і жони, які насмілюються стверджувати, що Він народився від Йосифа та Марії, бо написано: «І прийняв дружину свою» (Мф. 1:24). Але згадаємо, що Яків раніше, ніж отримав Рахіль, говорить Лавану: «Дай мені дружину мою» (Бут. 29:21). Бо як ця раніше звершення шлюбу лише тому, що була обіцяною, названа жоною Якова, так і Марія тому, що була заручена, названа жоною Йосифа. Поміть же обережність Євангелія, яке говорить: «Шостого ж місяця був посланий ангел Гавриїл від Бога в місто галилейське, ім’я Йому Назарет, до діви, яка була заручена з мужем, ім’я Йому Йосиф» й інше (Лк. 1:26). І в іншому місці, коли був перепис і коли пішов Йосиф записатися, як говорить Писання. Пішов же і «Йосиф з Галилеї записатися з Марією, зарученою з ним, яка була вагітною» (Лк. 2:4-5). Вона була вагітною. Тим часом не сказано: дружину свою, але «зарученою» з ним. «Послав Бог Сина Свого, — говорить Павло, — не народженого від мужа і жони, але народженого від жони» (Гал. 4:4) тобто, від Діви. Бо ми колись довели, що і Діва називається жоною. Від Діви народився Творець дівственних душ.

32. Але ти дивуєшся цій події? Здивувалася цьому і Та сама, Яка породила. Бо Вона говорить Гавриїлу: «Як Мені буде це, коли чоловіка не знаю» (Лк. 1:34). А він відповідає: «Дух Святий зійде на Тебе і сила Всевишнього осінить Тебе: тому і народжуване Святе назветься Сином Божим» (Лк. 1:35). Чисте й непорочне народження. Бо, де дихає Дух Святий, там немає ніякої нечистоти. Непорочним є плотське народження від Діви Єдинородного, хоча єретики перечать цій істині. Їх викриє Дух Святий, образиться ними сила Всевишнього, яка осіняє, стане проти них Гавриїл в день судний, посоромить їх місце ясел, які прийняли Господа. Свідками будуть на них пастирі, які благовістили тоді, і воїнство ангелів, які прославляли, які оспівували і виголошували: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2:14). Будуть свідками храм, у який Він був принесений тоді в сороковий день, дві горлиці, які були принесені за Нього, і прийняв Його тоді в обійми Симеон і пророчиця Анна, яка була при тому [храмі].

33. Отже, коли Бог свідчить, свідчить разом Дух Святий, і Христос говорить: «Чого шукаєте, як вбити Мене, людину, яка говорить вам істину» (Ін. 7:19)? То нехай замовкнуть єретики, які суперечать Його людству. Бо заперечують вони Тому, Який говорить: «Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене» (Лк. 24:39). Нехай поклоняємося народженому від Діви Господу, і нехай пізнають діви вінець свого стану, нехай пізнає і чернечий чин славу чистоти, бо ми не позбавляємося достоїнства за чистоту. Хоча в утробі Діви був дев’ять місяців Спаситель, втім чоловіком став в тридцять три роки. Отже, якщо приймає честь Діва за дев’ятимісячний час, то набагато більші ми за час багатьох років.

34. Нехай всі ми пройдемо поприще чистоти за допомогою благодаті Божої, «юнаки і діви, старі з молодими» (Пс. 148:12). Нехай не віддамося нестриманості, але так прославмо ім’я Христове. Пізнаймо славу чистоти, бо вона є ангельський вінець, річ, яка перевищує людину. Будемо зберігати тіло, що має засяяти, подібно до сонця. Не осквернімо його для малого задоволення, настільки славного тіла. В короткий час, в один час звершується гріх, а сором вічно продовжується через багато років. Ті, які прагнуть чистоти, — є ангели, які живуть на землі. Діви мають частку з Дівою Марією. Нехай відкинуть вони всяку зайву прикрасу, всякий нечистий погляд, всяку спокусливу ходу, всякий блиск одягу і приманку похоті — запашні пахощі. Пахощами ж для всіх нехай буде запашна, з добрими ділами поєднана молитва і тілесна святість, щоб народжений від Діви Господь як про нас, мужів, які зберігають чистоту, так і про жон, які достойні вінця, сказав: «Оселюся в них і ходитиму в них, і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом» (2Кор. 6:16; Лев. 26:11-12). Йому слава на віки віків. Амінь.

Тринадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «Розп’ятого і похованого»; і також на слова Ісаї: «Господи! Хто повірить почутому від нас і кому відкрилася сила Господня?» та ін. «Як агнця на заколення ведено» (Іс. 53:1-7).

1. Всяка дія Христова становить славу вселенської Церкви, але Хрест становить особливу славу. Знаючи це, Павло говорить: «Нічим так не хвалюся, хіба тільки Хрестом» (Гал. 6:14) Христовим. Хоча чудово було і те, що від народження сліпий в Силоамі прозрів (Ін. 9:7), але що це означає в порівнянні зі сліпими в цілому світі? Велике і надприродне те, що чотириденний Лазар воскрес (Ін. 11:39-44), але ця благодать обмежилася тільки ним. Що ж це в порівнянні з умертвленними гріхом у вселенній? Чудовим є те, що п’ять хлібів з надлишком наситили п’ять тисяч людей (Мф. 14:21), але що це в порівнянні з голодними від невідання в цілому світі. Чудовим є те, що зцілена жінка, зв’язана вісімнадцять років сатаною, але що це в порівнянні з нами, які зв’язані путами гріхів? А хресний вінець і засліплених незнанням просвітив, і всіх, хто знаходяться у владі гріха, звільнив, і викупив весь людський рід.

2. Не дивуйся тому, що викуплений весь світ, бо Той, Хто помер за нього, не був простою людиною, але Єдинородний Син Божий. Гріх однієї людини Адама міг принести смерть світу. Якщо ж через єдиний «гріх» (Рим. 5:17) смерть запанувала в світі, то чи не більше правдою Єдиного воцариться життя? І якщо тоді за споживання від дерева були вигнані з раю, то чи не зручніше сьогодні посередництвом древа Іісусового увійдуть віруючі в рай? Якщо першостворений із землі приніс всесвітню смерть, то хіба Той, Хто створив його з землі, не може принести вічного життя, Сам будучи життям? Якщо Фінеєс, умертвивши в сміливості розпусну людину, припинив гнів Божий (Чис. 25:8), то Іісус, не іншого умертвивши, але Самого Себе віддавши за викуплення, невже не може вгамувати гніву на людей (1Тим. 2:6)?

3. Тому нехай не осоромимося Хреста Спасителя, але найбільше хвалимося ним. Бо «слово хресне іудеям є спокусою (1Кор. 1:18), язичникам — безумством, а нам — спасінням: загиблим — безумство, а для нас, які спасаємося, — сила Божа» (там само). Бо Той, Хто помер за нас, не був простою людиною, як сказано, але Син Божий, Бог став людиною. Притому, якщо агнець при Мойсеєві віддаляв ангела, який погубляв (Вих. 12:23), то Агнець Божий, Який взяв гріхи світу, чи не звільнить від гріхів? (Ін. 1:29). Кров безсловесного агнця приносила спасіння, то тим більше хіба не спасає кров Єдинородного? Якщо хтось не вірить силі Розіп’ятого, той нехай запитає злих духів. Якщо хтось не вірить словам, то нехай повірить тому, що бачить: багато розп’ятих були у вселенній, але злі духи жодного з них не лякаються.

Оскільки вони померли за свої гріхи, а Іісус за чужі гріхи, бо «Він не вчинив ніякого гріха і не було лукавства в устах Його. Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно» (1Пет. 2:22-23). Не Петро, говорить це, інакше можна було б запідозрити його в підлабузництві до Учителя, але говорить Ісая, який не був тоді тілом, але духом предбачив Його плотське пришестя (Іс. 53:9). І для чого мені одного пророка приводити сьогодні в свідки? Ось свідчення самого Пилата, який, засудивши Його, сказав: «Я не знаходжу ніякої провини в цій людині» (Лк. 23:14). Віддаючи ж Його, відданого йому, і умивши руки, сказав: «Не винний у крові цього Праведника» (Мф. 27:24). Є й інший свідок невинності Іісуса — розбійник, який першим увійшов в рай, який, докоряючи тому, хто перебував з ним, говорить: «Ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив» (Лк. 23:41), а я і ти підлягаємо засудженню.

4. Тому істинно постраждав Іісус за всіх людей, бо не мрія Хрест, і не мрія й викуплення. Якщо смерть була примарною, то справедливі ті, які говорили: «Ми згадали, коли ще той обманщик був живий, сказав» (Мф. 27:63). Тому страждання є істинне, бо істинно Він розп’ятий, і ми не соромимося цього, розп’ятий і не цураємося, але я ще хвалюся, кажучи про це. Та якби я став заперечувати, то викрила б мене тепер оця Голгофа, поблизу якої ми сьогодні всі знаходимося, викрило б мене древо Хресне, якого частини звідси віддані усій вселенній. Визнаю Хрест, оскільки знаю про воскресіння. Бо якби Іісус залишився розп’ятим, я б, можливо, не сповідував Його, можливо, промовчав би про це разом з моїм Вчителем. Але оскільки за хрестом постало воскресіння, то я не соромлюся розповідати про нього.

5. Отже, Він був розп’ятий, подібно до всіх, будучи у плоті, але не за подібні гріхи. Не через користолюбство був поведений на смерть, бо Він був Учителем бідності, засуджений не через плотське бажання, бо Він Сам ясно говорить: «Хто подивиться на жінку з жаданням, вже вчинив перелюб з нею» (Мф. 5:28), не через зухвалий удар чи биття, бо тих, які били по щоці, Він повертав їм іншу, не через презирство закону, бо Він був виконавець закону, не через наругу над пророком, бо Він Сам був сповіщений пророками, не через затримання плати, бо Сам служив без плати і задарма, не за гріхи в словах чи в ділах, чи в думках, «Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його. Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував» (1Пет. 2:22-23), не з примусу Він йшов на страждання, але добровільно. Якби хтось і сьогодні став Йому докоряти й казати, кажучи: «Будь милосердний до Себе, Господи», тому Він знову відповів би: «Відійди від Мене, сатано» (Мф. 16:22-23).

6. І чи хочеш ти переконатися в тому, що Він добровільно пішов на страждання? Інші вмирають з неволі або непередбачено, а Він передбачив Своє страждання: «Ось видається Син Людський на розп’яття» (Мф. 26:2). А чи знаєш, для чого не уникнув смерті Чоловіколюбець? Для того, щоб через гріхи світ повністю не загинув. «Ось йдемо в Єрусалим, і відданий буде Син Людський, і розп’ятий буде» (Мф. 20:18), і в іншому місці: «Він твердо вирішив йти до Єрусалиму» (Лк. 9:51). І чи хочеш точно пізнати, що Хрест є слава для Іісуса? Послухай не моїх — Його власних слів. Його зраджував Іуда, став невдячним до Домовладики, незабаром після того, як вийшов після трапези, після того, як пив чашу благословення, через спасительне пиття пішов пролити праведну кров: «Ївши Його хліб, підняв на Нього п’яту» (Пс. 40:10). Щойно його руки приймали благословення, і тут же за срібло він готував зрадницьку смерть. Хоча він був викритий і почув слова: «Ти це сказав» (Мф. 26:25), проте ж пішов. Потім сказав Іісус: «Прийшов час, щоб прославився Син Людський» (Ін. 12:23). Бачиш, що Він у Хресті знаходить Свою славу? Чи не ганебно для Ісаї, що він був розпиляний, невже ганебно Христу померти за світ? «Сьогодні прославиться Син Людський» (Ін. 13:31). Це не означає, що Він не мав слави і раніше — бо Він був прославлений славою раніше створення світу, Він як Бог був завжди прославлюваний, а сьогодні прославлений тому, що увінчаний вінцем терпіння. Не через потребу залишив життя і не насильно був умертвлений, послухай, що Він говорить: «Маю владу покласти душу Мою і владу маю владу знову прийняти її» (Ін. 10:18). Зі Своєї волі попускаю Я ворогам, бо якби Я не хотів, не було б цього. Тому з власної волі Він пішов на страждання, радіючи вчиненій справі, радіючи за вінець, втішаючись людським спасінням. Він не соромився Хреста, бо спас ним вселенну, тому що стражденний не був слабкою людиною, але Богом, Який втілився і подвизався подвигом терпіння.

7. Але суперечать цьому іудеї, вони готові завжди суперечити, а до віри не налаштовані, тому і говорить нині прочитаний пророк: «Господи! Хто повірить слуху нашому» (Іс. 53:1)? Перси вірують, а євреї не вірують. «Побачать те, що їм не сповіщено про Нього, і ті, які не чули, зрозуміють» (Іс. 52:15), а ті, які вправлялися в цьому, відкинуть те, в чому вправлялися. Вони заперечують нам і так говорять: невже Господь страждає? Чи можуть подолати Господа людські руки? Прочитайте книгу Плачу, бо Єремія, який вас оплакує, в своєму плачі написав достойне плачу, бо бачив він вашу погибель, бачив відпадіння, оплакував тодішній Єрусалим, бо нинішній не потрібно оплакувати, оскільки той розіп’яв Христа, а нинішній Христу поклоняється. Тому пророк, який оплакує, говорить: «Диханням життя нашого помазаний (Христос) Господь взятий був через наше розбещення» (Плч. 4:20). Чи це моя вигадка? Ось пророк свідчить, що Христос Господь взятий людьми. Що ж звідси відбудеться? Скажи мені, пророче! І він говорить: «Про Нього ж кажу, в тіні Його будемо жити у народах» (там само), приблизно говорить він, що вже не в Ізраїлі, але в народах буде знаходитися благодать життя.

8. Але оскільки багато чуємо від них протиріч, то тепер за допомогою ваших молитов, скільки дозволить стислість часу, за сприяння благодаті Божої запропонуємо деякі свідчення про страждання. Бо все, що стосується Христа, написано, і немає нічого сумнівного, тому що нічого немає без свідчення. Все написано в пророчих книгах, не на кам’яних дошках, але ясно написано Духом Святим. Тому, коли ти чуєш слова Євангелія про Іуду, то чи не повинен мати свідчення на них? Ти чув, що (Христос) проколений копієм в ребро, то чи не повинен дізнатися, що написано і про це (Ін. 19:34)? Чув, що Він розп’ятий в саду, чи не повинен дізнатися, що написано і про це (Ін. 19:41)? Чув, що Він проданий за тридцять срібників, чи не повинен дослідити, який пророк сказав про це (Мф. 26:15). Чув, що Він був напоєний оцтом, досліди, де і про це написано (Мк. 15:36). Чув, що в кам’яному гробі покладено Його тіло і камінь накладено на нього, чи не повинен і про це мати пророче свідчення (Мф. 27:60)? Чув ти, що Він розп’ятий разом з розбійниками, чи не повинен дізнатися, що написано і про це (Мф. 27:38)? Чув, що Він був похований, чи не повинен дізнатися, що написано точно і про поховання? Чув, що Він воскрес, чи не повинен дізнатися, чи не обманюємо ми тебе, навчаючи цьому (Лк. 26: 34)? Бо «слово наше і проповідь наша не в переконливих словах людської мудрості» (1Кор. 2:4), не витончені мудрування сьогодні пропонуємо на вирішення, не озброюємося словами проти слів, щоб спростувати їх, «але проповідуємо Христа розп’ятого» (1Кор. 1:23) після того, як Він вже раніше був проповіданий пророками. А ти, прийнявши свідчення, закарбуй їх у серці. Оскільки ж їх багато, а часу залишається вже небагато, то послухай тепер, скільки можливо, деякі найважливіші з них, і, прийнявши їх за основу, подбай сам знайти інші. Бо твоя рука повинна бути не тільки простягнена на прийняття, але готова і на труд. Все дає Бог, «бо якщо хтось з вас позбавлений премудрості, нехай просить у Бога, Який всім дає» (Як. 1:5) і отримає. Він за нашими молитвами нехай подасть і нам, які говорять, сили виконувати ті діла, і вам, які слухають, увірувати.

9. Тому будемо шукати свідчень про Христове страждання, бо ми зібралися не для того, щоб зробити умоглядне пояснення Писань, але найбільше для того, щоб переконатися, у що вже віримо. Свідчення про пришестя Іісуса ти колись чув, так само і про те, що Він ходив по морю, бо написано: «В морі путі Твої» (Пс. 76:20). І про різні зцілення свідчення чув ти в інший час. Тому я починаю з того, звідки почалося страждання. Його зрадником був Іуда, який прийшов і став проти Нього, мирні слова говорив Йому, а вороже діло готував (Мф. 26:49). Про це говорить псалмоспівець: «Друзі мої і приятелі відійшли від мене і стали» (Пс. 37:12). І в іншому місці: «Масні, як олива, слова їх, та вони є стрілами» (Пс. 54:22). «Радуйся, Учителю!» (Мф. 26:49), а зраджує Вчителя на смерть, не посоромився Того, Який, умовляючи, говорив йому: «Іудо! Чи поцілунком видаєш Сина Людського?» (Лк. 22:48). Ніби так Він говорив йому: згадай найменування твоє, бо Іуда означає сповідання, ти виконав умову, взяв за це срібло, сповідуй це не зволікаючи: «Боже хвали моєї! Не мовчи. Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди; і говорять на мене язиком улесливим, і ненависними словами ображають мене» (Пс. 108:1-3). А що були при цьому деякі і з архієреїв, і що перед вратами міста Він був зв’язаний, це ти чув раніше, якщо тільки пам’ятаєш пояснення псалма, який говорить про цей час і місце, як повернулися вони «на вечір» (Пс. 58:7) і зголодніли, як пси, і обійшли місто (Пс. 58:15).

10. Послухай і про тридцять срібників: «І сказав до них: Якщо угодно вам, то дайте Мені платню Мою або відмовтеся» та інше (Зах. 11:12). Іншу плату повинні віддати ви Мені за зцілення сліпих і кульгавих, проте ж іншу отримую Я. Замість подяки Я приймаю безчестя, замість поклоніння — образи. Бачиш, як передбачені в Писанні події? «І даси плату Мою тридцять срібників» (Зах. 11:12). Яка точність у пророків! Наскільки велике і непогрішительне відання Духа Святого! Не сказав ні десять, ні двадцять, але саме тридцять, скільки їх і було. Тепер скажи і про те, куди використана ця ціна? Той, хто отримав її, володіє нею чи віддає назад? І якщо віддав, то куди обернена вона? Пророк говорить: «І прийняв тридцять срібників, і вклав їх у храм Господній в скарбницю» (Зах. 11:13). Звіривши Євангеліє з пророцтвом; воно говорить: «Іуда розкаявся і, кинувши срібники в церкві, відійшов» (Мф. 27:3-5).

11. Втім сумнів, який мені тут видається, вимагає точного пояснення. Ті, які відкидають пророків, кажуть, що пророк говорить: «І вклав їх у храм Господній в горнило» (Зах. 11:13), а Євангеліє: «І дали їх на землю гончареву» (Мф. 27:10). Як же те й інше може бути справедливим, про це вислухай. Ці строгі іудеї, тодішні архієреї, побачивши, що Іуда розкаявся, коли сказав: «Згрішив я, зрадивши невинну кров, а кажуть йому: Що нам до того? Гляди сам» (Мф. 27:4). Невже немає діла вам, які розпинаєте? Той, який отримав плату за вбивство і назад віддав, бачить, а ви, які вбиваєте, не бачите? Потім говорять між собою: «Не дозволено їх класти у скарбницю церковну, бо це ціна крові» (Мф. 27:6). З ваших вуст виходить ваше засудження. Якщо нечиста плата, нечисте й діло, а якщо робиш по справедливості, розпинаючи Христа, то для чого не береш плати? Але нам потрібно довести, що немає розбіжності, коли Євангеліє говорить: «Землю гончареву», а пророк: «Горнило». Не тільки художники золотих діл мають горнило і не одні ті, які займаються мідною роботою, мають горнило, але і гончарі мають гончарне горнило. Бо для очищення м’якої і гладкої, і потрібної частини землі від дрібних каменів і для відділення від неї непридатною бруду спершу обливають глину водою в горнилі, щоб безперешкодно обробляти сосуди. Чому ж дивуватися, якщо Євангеліє ясно говорить: поле гончареве, а пророк передрік гадально, оскільки в пророцтві мова здебільшого йдеться гадально?

12. Зв’язали Іісуса і повели в двір архієрея. Чи хочеш дізнатися і побачити, що і про це написано? Ісая говорить: «Горе їхнім душам! Бо самі на себе накликають зло, кажучи: зв’яжемо праведного, бо не потрібний нам» (Іс. 3:9-10). І справді, горе душам їхнім! Подивимося, чому. Ісая був розпиляний, але після того зцілився народ. Єремія був вкинений у багняний рів, але вилікувана рана іудеїв. Бо вона була не настільки велика, тому що їхній гріх був проти людини. Але сьогодні не проти людини, а проти втіленого Бога згрішили іудеї, то «горе душам їхнім! Зв’яжемо праведного». Але чи не міг, скаже хтось, визволити Себе Той, Хто визволив від смертних пут чотириденного Лазаря (Ін. 11) і визволив Петра від залізних пут ув’язнення (Діян. 12:7). У готовності чекають ангели, кажучи: «Розірвемо пута їхні» (Пс. 2:3), втім утримуються від цього, бо Владика хоче це терпіти. Потім приведений Він в судилище до старійшин. Ти маєш вже свідчення про це: «Сам Господь на суд прийде зі старійшинами людей і з князями їхніми» (Іс. 3:14).

13. Запитав Його архієрей і, почувши істину, обурюється, а злий раб наносить удар. І лице, яке сяє, подібно до сонця, терпіло удари від беззаконних рук, інші ж, прийшовши, плюють в обличчя Того, Хто грязивом зцілив сліпого від народження (Мф. 26:67). «Чи цим відплачуєте Господеві? Народе безглуздий і нерозумний» (Повт. 32:6)? Пророк, дивуючись цьому, говорить: «Господи! Хто повірить слуху нашому» (Іс. 53:1)? Бо неймовірне діло — єдиний Бог, Син Божий і сила Господня це зазнає. Втім, щоб ті, які спасаються, не мали невірства, Дух Святий попередньо пише про це від імені Христа, Який говорить, бо Той Самий, Який тоді говорив, потім явився: «Плечі Мої віддав на рани» (Іс. 50:6). Бо Пилат бив Його, віддавши на розп’яття (Мк. 15:15). «І щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання» (Іс. 50:6); ніби Він так говорить, передбачаючи, що Мене будуть бити, Я не відвертав щоки Моєї, бо як би Я став надихати учеників на смерть за істину, якщо Сам боявся цього? Я казав: «Той, хто любить душу свою, погубить її» (Ін. 12:23). Якби Я дорожив Своїм життям, як би став вчити цьому, Сам не виконуючи того, чому вчив? Тому спочатку Він Сам, будучи Богом, зазнав такі страждання від людей, щоб після того не соромилися ми для Нього терпіти подібне від людей. Бачиш, що і про це ясно написали пророки. Втім багато свідчень Писання, але через брак часу залишаємо ми, як я раніше сказав. Бо якщо хтось з точністю все буде досліджувати, то жодне з Христових діянь не залишається без свідчення.

14. Зв’язаний Він пішов від Каяфи до Пилата (Ін. 18); хіба не написано і про це? «І, зв’язавши Його, вели в дар царю Іариму» (Ос. 10:6). Але хтось заперечить із уважних слухачів: Пилат — не був царем, а тепер, залишаючи багато досліджень, запитаємо: як «ті, що зв’язали Його, відвели в дар царю Іариму»? Але прочитай написане в Євангелії: почувши Пилат, що Він із Галилеї, «послав Його до Ірода» (Лк. 23:7); а Ірод був тоді царем і знаходився в Єрусалимі. Помічай же пророчу точність. Тому в дар посланий Він; «і стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою» (Лк. 23:12). Бо Тому, Який хоче примирити небо з землею, пристойно було першим примирити тих самих, які Його засуджували: при тому присутній тут Сам Господь, «змінюючи серця князів земних» (Йов. 12:24). Бачиш точність пророків й істину свідчення.

15. Здивуйся судимому Господу; Він терпів, коли вели і волокли Його воїни. Пилат, який судив Його, сидів, а Той, Хто сидить праворуч Отця, терпів, стоячи перед ним. Народ, звільнений Ним від землі Єгипетської і багато разів від інших країн звільнюваний, кричав на Нього: «Візьми, візьми, розіпни Його» (Ін. 19:15)? За що ж, іудеї? За те, що зцілив ваших сліпих? Чи за те, що ноги ваших кульгавих вилікував і подав інші благодіяння? Так що вражений жахом пророк і про це говорить: «На кого відкриваєте уста ваші? І на кого висуваєте язик ваш?» (Іс. 57:4). І Сам Господь говорить у пророків: «Уділ Мій став для Мене, як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його» (Єр. 12:8). Не Я зрікався їх, але вони самі зреклися Мене. Тому тут саме говорить: «Залишив дім мій» (Єр. 12:7).

16. Будучи судимий, Я мовчав, так що Пилат співчував і говорив: чи не чуєш, «що ці на Тебе свідчать» (Мф. 26:62)? Не тому, що він знав судимого, але настрашився сповіщеним сновидінням дружини. А Іісус мовчав. Саме тому говорить псалмоспівець: «І став, як людина, що не чує і має в устах своїх виправдання» (Пс. 37:15). І ще: «І став, як людина, що не чує, і як німий не відкриває уст своїх» (Пс. 37:14). Про це ти чув і раніше, якщо тільки пам’ятаєш.

17. Воїни, оточивши його, сміються над Ним; Господь стає для них предметом сміху, і Владика терпить осміяння (Лк. 23:36); «ті, що бачили мене, похитували головами своїми» (Пс. 108:25): проте ж залишається при Ньому образ царської влади: насміхаються над Ним, але схиляють коліна, і розпинають Його воїни, одягнувши спочатку в порфиру і поклавши на Його голову вінок. Чи потребує хоча б і тернового? Всякий Цар проголошується воїнами: й Іісусу прообразно належало бути увінчаним воїнами. Саме тому і Священне Писання говорить в Піснях: «Вийдіть і побачите дочок єрусалимських у вінці, яким вінчає його мати його» (Пісн. 3:11). І тайну становив вінець, бо він подавав свободу від гріхів і звільнення від певної за це кари.

18. Адам прийняв осудження: «Проклята земля в ділах твоїх, терня й бур’ян виростить тобі» (Бут. 3:17-18). Іісус для того приймає терня, щоб звільнити від цього осудження, і в землі похований для того, щоб проклята земля замість прокляття отримала благословення. Тоді, як згрішили (праотці), покрилися листям смоковниці: тому й Іісус останнє знамення здійснив над смоковницею. Бо, маючи намір йти на страждання, Він проклинає смоковницю (Мф. 21:19), не всі смоковниці, але одну відому, для зображення (райської) смоковниці, кажучи: «Нехай ніхто від твого плоду не споживе» (Мк. 11:14). Засудження минуло, й оскільки праотці вкрилися листям смоковниці, то Він прийшов у такий час, коли не було на ній плодів. Хто не знає, що під час зими смоковниця не приносить плодів, а тільки буває покритою листям? Те, що всі знали, невже не знав того Іісус? Втім, знаючи про це, йшов, ніби маючи намір шукати плодів; Він знав, що не знайде їх, але хотів лише уявити образ прокляття на листях.

19. Торкнувшись подій, які трапилися у раю, справедливо дивуюся я істині прообразів, в раю відпадіння, в саду і спасіння; від дерева гріх, в дереві і спасіння (Бут. 3:8). Після опівдня сховалися праотці від Господа, Який ходив; після опівдня і розбійник вводиться Господом в рай (Лк. 23:43). Але скаже мені хтось: ти це вигадуєш; покажи мені свідчення про древо Хресне із пророка; якщо з пророка не приведеш про це пророцтво, то я не повірю. Тому послухай Єремію та переконайся: «Я ж, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, чи не розумів» (Єр. 11:19)? Читай із запитанням, як я сказав. Бо невже не знає той, який говорить: «Хіба не знаєте, що після двох днів буде Пасха, і Людський Син буде відданий на розп’яття» (Мф. 26:2)? «Я ж, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, чи не розумів» (Єр. 11:19)? Який агнець? Іоанн Хреститель пояснює, кажучи: «Ось Агнець Божий, Який бере гріхи світу» (Ін. 1:29). «На Мене задумали помисел лукавий, кажучи» (Єр. 11:19): знаючи помисли, невже не знав того, що повинно статися? Що ж говорили вони? «Прийдіть і вкладемо древо в хліб Його» (Єр. 11:19). Якщо Господь удостоїть тебе, то згодом дізнаєшся, що тіло Його, за Євангелієм, являлося образом хліба: «Прийдіть і вкладемо древо в хліб Його, і знищимо Його від землі живих» (Єр. 11:19). Життя не знищується, для чого трудитеся даремно? «Ім’я Його нехай не згадається ними: даремною є ваша рада, бо ім’я Його раніше сонця перебуває» (Пс. 71:17) у Церкві. Також і про те, що життя висіло на древі, Мойсей з плачем говорить: «І буде життя твоє висіти перед очима Твоїми, і буде тремтіти і вдень, і вночі, і не будеш впевнений у житті Твоєму» (Повт. 28:66). І нещодавнє читання Писання говорить: «Господи! Хто повірить слуху нашому» (Іс. 53:1)?

20. Цей образ показав Мойсей в розп’ятому змії, щоб уражений живим змієм, дивлячись на мідного змія, був зцілений вірою (Чис. 21:9). Отже, якщо мідний розп’ятий змій спасав, то невже розп’ятий втілений Син Божий не спасає? Життя завжди дарується через древо. Бо за часів Ноя за допомогою дерев’яного ковчега було збережене життя; а при Мойсеєві море, побачивши образ жезла, злякалося того, хто ударив по ньому. Отже, Мойсеїв жезл мав силу; невже безсилий Хрест Спасителя? Я для стислості залишаю багато прообразів. Древо при Мойсеєві усолодило воду, і з ребра Іісусового витекла вода на древі.

21. Початок знамень Мойсеєвих: кров і вода; те ж саме було закінченням всіх знамень Іісусових. Передовсім Мойсей перетворив річку в кров (Вих. 7:17); а Іісус після всього випустив з ребра воду з кров’ю для двох, можливо, голосів: голос Судді і голос волаючих; або для віруючих і невіруючих (Ін. 19:34). Бо Пилат казав: «Він невинний» (Мф. 27:24) та водою умив руки; а ті, які кричали, говорили: «Кров Його на нас» (Мф. 17:23). Отже, дві речовини витекли з ребра: судді може бути вода, а тим, які кричали, — кров. І ще по-інакшому це можна розуміти: для іудеїв кров, а для християн вода, бо їм, як зловмисникам, від крові осудження: а тобі, який вірує сьогодні, посередництвом води, спасіння. Бо нічого не сталося випадково. Тлумачі Писання, наші отці, подавали й іншу причину на цю подію. Оскільки, за Євангелієм, має подвійну силу спасительне Хрещення: одна дарується просвітленим за допомогою води, а інша у переслідуваннях сповіщається святим мученикам посередництвом їхньої власної крові, то зі Спасительного ребра витекла кров і вода, які утверджують благодать, коли сповідують Христа під час просвічення і мучеництва. Є й інше пояснення щодо ребра: винуватицею гріха була жінка, створена з ребра: тому Іісус, Який прийшов дарувати прощення гріхів однаково чоловікам і жінкам, пробитий в ребро за жінок, щоб знищити гріх.

22. Якщо хтось буде шукати, то знайде й інші пояснення, але досить і того, що сказано, оскільки через те, що мало часу, так і тому, щоб не набриднути слухачам; хоч і ніколи не потрібно обтяжувати слухачів про увінчаного Владику, а особливо тим, хто слухає на цій всесвятій Голгофі. Бо інші тільки чують, а ми і бачимо, і відчуваємо; ніхто не обтяжуйся. Озбройся проти ворогів самим Хрестом. Переможним знаменням проти тих, які заперечують, постав віру в Хрест. Бо коли станеш змагатися з невірними про Хрест Христів, то зроби наперед рукою знамення Хреста Христового, і ті, які заперечують, оніміють. Не соромся сповідувати Хрест: бо ангели ставлять собі в похвалу говорити: «Знаємо ми, кого шукаєте, Іісуса розп’ятого» (Мф. 28:5). Чи не міг ангел сказати: знаю, кого шукаєте ви, мого Владику? Але я, — говорить він відверто, — знаю Розп’ятого. Бо Хрест складає вінець, а не безчестя.

23. Тепер звернемося до згаданих нами пророчих вказівок. Розп’ятий був Господом, ти маєш на це свідчення. Бачиш місце Голгофи і як той, що погоджується, взиваєш з похвалою. Дивися, щоб не відректися колись від цього під час гоніння. Не тільки в мирний час звеселяйся Хрестом, але й під час гоніння май таку саму віру в Нього. Не будь другом Іісуса під час миру, а під час бою — Його ворогом. Ти отримуєш тепер прощення твоїх гріхів і царські нагороди духовного дару. Коли настане війна, відважно подвизайся за свого Царя; Іісус, будучи без гріха, розп’ятий за тебе: чи не розіпнешся і ти для Того, Який розіп’ятий за тебе? Не даєш дар, бо ти раніше отримав від Нього, але віддаєш за дар, віддаючи належне Тому, Який на Голгофі розп’ятий за тебе. Голгофа означає лобне місце. І чи не пророчо хтось назвав Голгофою те місце, на якому істинний глава Христос перетерпів Хрест, як говорить Апостол: «Цей є образ Бога невидимого, і невдовзі після: і Той є глава тіла Церкви» (Кол. 1:15-18)? В іншому місці: «Всякій людині голова є Христос» (1Кор. 11:3); і ще: «Який є главою всякого начала і власті» (Кол. 2:10). Ця глава постраждала на лобному місці. Яким є знаменним це пророче найменування? Здається, саме ім’я переконує тебе говорити: не дивися на Розп’ятого як на просту людину; розіп’ята глава є глава всякої влади, глава, що має Отця. Бо «голова людині — Христос, голова ж Христу — Бог» (1Кор. 11:3).

24. Отже, Христос за нас розп’ятий, бувши судимий вночі, коли був холод, і тому розкладені були палаючі дрова. Розіп’ятий Він в третю годину: «Від шостої ж години до дев’ятої була темрява» (Мф. 27:40), а від дев’ятої знову світло. Дослідимо, чи не написано і про це? Захарія говорить на це: «І буде в день той, не буде світла, але зима і мороз: і буде день єдиний» (Зах. 14:6). Була зима, тому Петро грівся. «І день той буде відомий Господеві» (Зах. 14:7). Що ж? Інших днів Він не знає? Багато днів; але донині є день страждання Господа; день, який створив Господь. «І цей день відомий буде Господеві, і не день? і не ніч». Що за загадка, яку пропонує пророк: цей день не є ні день, ні ніч? Як же назвемо його? Євангеліє пояснює, розповідаючи про цю подію. Не був то день, бо сонце не рівно світило від сходу до свого заходу, але серед дня від шостого години до години дев’ятої була темрява. Середину дня займала темрява; а темряву Бог назвав ніччю. Тому той день не був ні день, ні ніч, бо не впродовж його всього було світло, щоб можна було назвати його днем, і не впродовж всього була темрява, щоб назвати ніччю: але після дев’ятої години зійшло сонце. І про це передбачив пророк, бо сказавши, і не день, і не ніч, додав: «І при вечорі буде світло» (Зах. 14:7). Бачиш пророчу точність, бачиш істину того, що написано.

25. Але ти хочеш дізнатися, о котрій саме годині сонце померкло, о п’ятій, чи о шостій, чи о дев’ятій? Скажи, пророче, безумовно наполегливим іудеям, коли перестане світити сонце? На це говорить пророк Амос: «І буде в той день, говорить Господь Бог, зайде сонце в полудні» (Ам. 8:9), бо від шостої години була темрява, «і померкне на землі в день світло» (Ам. 8:9). Який це час, пророче, і який день? «І перетворю ваші свята на тужіння» (Ам. 8:10). А це подія трапилася в свято Опрісноків і під час святкування Пасхи. Далі потім говорить: «І покладу його, як тужіння улюбленого, і інших з ним, як в день хвороби» (Ам. 8:10). Тоді був день Опрісноків і свято, а тим часом іудейські жони журилися і плакали, а апостоли, які переховувалися, сумували. Воістину, дивне це пророцтво!

26. Але хтось скаже: покажи мені й іншу ознаку. Яка ж може бути інша краща ознака щодо цієї події? Іісус розп’ятий: Він мав на Собі одну нижню і одну верхню одежу: воїни розділили верхній одяг, розірвавши на чотири частини, а нижня не була розірваною, бо, будучи роздертою, ні до чого не годилася б. Тому воїни кидають за неї жереб. Цей одяг ділять, а за цей кидають жереб. Хіба не написано і про це? Знають про це старанні церковні псалмоспівці; наслідуючи ангельські воїнства і завжди прославляючи Бога, вони удостоюються співати на Голгофі і говорити: «Розділили ризи Мої собі і за одежу Мою кидали жереб» (Пс. 21:19): «А цей жереб» був жереб воїнів.

27. Також, бувши засуджений перед Пилатом, Іісус був зодягнений у багряницю, бо там «одягнули Його в багряницю» (Мф. 27:28). Хіба не написано і про це? Ісая говорить: «Хто цей, що прийшов від Едому, у червлених ризах від Восора» (Іс. 63:1)? Хто цей, одягнений на знак безчестя у червлений одяг? Бо Восор означає у євреїв дещо подібне до цього. «Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі» (Іс. 63:2)? А він відповідає і говорить: «Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого і протирічного» (Іс. 65:2).

28. Він простягнув на Хресті руки, щоб обійняти кінці вселенної: бо ця Голгофа є середина землі. Це не мої слова, але пророк сказав: «Вчинив ти спасіння посеред землі» (Пс. 73:12). Простягнув людські руки Той, Який духовними руками утвердив небо. Прицвяхували їх, щоб тоді, як прицвяховано було до древа Його людство, піднявши людські гріхи, тоді як людство престає жити, разом помер гріх, і ми б воскресли у правді. Оскільки однією людиною смерть, то однією людиною і життя, однією людиною Спасителем, Який зі Своєї волі помирає. Бо згадай Його слова: «Маю владу віддати душу Мою, і маю владу прийняти її» (Ін. 10:18).

29. Втім Він зазнав це, прийшовши для спасіння всіх: але народ злом віддав Йому за це. Іісус говорить: «Пити» (Ін. 19:28). Той, Який вивів для них з твердого каменя воду, просить плодів у винограду, Ним насадженого. Але на що цей виноград, який через народження походить від святих отців, а через волевиявлення від содомлян? «Виноград бо їхній від винограду Содому, і пагони їхні від Гоморри» (Повт. 32:32). Напоївши губу і встромивши на тростину, спраглому Господу він приносить оцет: «І дали в їжу Мені жовч, і в спрагу Мою напоїли Мене оцтом» (Пс. 68:22). Бачиш ясність пророчого передбачення. Яку ж дали жовч Моїм устам? Дали Йому, говорить Євангеліє, вино зі смирною (Мк. 15:23); а смирна подібна до жовчі і є гіркою. «Чи цим Господеві віддасте» (Повт. 32:6)? Чи цей виноград приносите Владиці? Справедливо оплакує вас Ісая, кажучи: «Був виноградник в улюбленого на вершині плодючої гори» (Іс. 5:1). Ми не все будемо говорити: «Я чекав, що він принесе добрі грона, бо жадав вина, а він приніс терен» (Іс. 5:2). Чи бачиш вінець, який покладено на Мене? Який же суд вимовлю Я після цього? «Повелю хмарам, щоб не поливали на нього дощ» (Іс. 6:6). І хмари, тобто пророки відняті від них; пророки ж тепер в Церкві Христовій, як говорить Павло: «І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують» (1Кор. 14:29); і в іншому місці: «Бог поставив в Церкві одних апостолами, інших пророками» (Еф. 4: 11). Агав, зв’язавши собі ноги і руки, був пророком.

30. Про розбійників, які з Ним були розп’яті, сказано: «І до беззаконних зарахується» (Іс. 53:12. Лк. 23:32). Раніше цього вони обидва були беззаконниками, а з цього часу один вже не беззаконник. Бо один до смерті перебував беззаконником, який не приймає спасіння. Руки його були прибиті, а язик вражав хулою. іудеї, які проходили, кивали головами, хулячи Розп’ятого. На них сповнилося написане: «Бачили Мене, киваючи головами своїми» (Пс. 108:23). І цей розбійник хулив разом з ними, але інший докоряв тому, що хулив, і кінець життя був для нього початком виправлення, бо через віддання душі отримав спасіння. Угамовуючи першого, він потім говорить: «Пом’яни мене, Господи» (Лк. 23:42), до Тебе взиваю я. Залиш його, його запаморочені мисленні очі, а мене пом’яни; не кажу, пом’яни мої діла, бо я їх боюсь. Кожна людина буває налаштованою до свого супутника, а я супроводжую Тебе на смерть. Пом’яни Твого супутника, але я не кажу, пом’яни мене тепер, але «коли прийдеш у Царстві Твоїм» (Лк. 23:42).

31. Якою силою ти напоумлений, розбійнику? Хто навчив тебе поклонятися зневаженому і разом з тобою розп’ятому? О, вічне світло, яке просвічує затьмарених! Тому справедливо і почув він: сподівайся не тому, що діла твої дають тобі право надіятися, але тому, що тут знаходиться благодатний Цар. Довготривалим повинно бути прохання, а благодать дарована дуже швидко. «Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю» (Лк. 23:43). Оскільки сьогодні почув ти голос Мій і не зробив жорстоким свого серця (Пс. 74:8). Я дуже швидко промовив вирок проти Адама, дуже швидко прощаю тебе. Йому було сказано: «В той день, коли з’їсте, смертю помрете» (Бут. 2:17). Ти сьогодні підкорився вірі, сьогодні тобі і спасіння. Він упав, споживши від дерева, і ти посередництвом дерева вводишся в рай. Не бійся змія, не вивергне тебе, бо він упав з неба. Не кажу я тобі сьогодні, відійдеш ти, але «сьогодні будеш зі Мною» (Лк. 23:43). Надійся, і не будеш позбавлений, не бійся полум’яного меча: він засоромиться Владики. Наскільки велика і невимовна благодать! Вірний Авраам ще не увійшов туди, куди розбійник входить. Ще не увійшли Мойсей та пророки, а беззаконний розбійник входить. Дивувався цьому і перед тобою Павло, кажучи: «Коли збільшився гріх, то стало більше благодаті» (Рим. 5:20). Ті, які терпіли спеку, ще не увійшли, а в одинадцяту годину той, хто прийшов, увійшов. Ніхто не нарікає на Домовладику, оскільки Він говорить: «Друже, не ображу тебе» (Мф. 20:13). Чи не маю Я влади в своєму розпоряджатися моїм, як хочу? Розбійник хоче творити добро, але смерть випереджує. Я не тільки чекаю діл, а й віру приймаю. Прийшовши пасти у вертограді, Я прийшов пасти у садах (Пісн. 6:1-2). «Знайшов Я загиблу вівцю» (Лк. 15:4-5): беру її на рамена мої, бо вона вірить так, як сам сказав: «Заблукав, як загибла вівця; пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царстві Твоїм» (Пс. 118:176; Лк. 23:42).

32. Я провістив в піснях сам про виноград нареченій Моїй, і ці слова говорив їй: «Увійшов у вертоград, сестро моя, наречена» (Пісн. 5:1). «На місці, де Його розіп’яли, був вертоград» (Ін. 19:41). Що ти тут знаходиш? «Зібрав смирну мою» (Пісн. 5:1), коли пив змішане зі смирною вино і оцет. Прийнявши це, сказав: «Звершилося» (Ін. 19:30). Бо сповнилося таїнство, сповнилося написане, знищений гріх: «Але Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скинією, нерукотворною, не з кров’ю козлів і телят, але зі Своєю Кров’ю увійшов у святилище. Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло, то тим більше кров Христова» (Євр. 9:11-14)? І в іншому місці: «Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Іісуса Христа, дорогою новою і живою, яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою» (Євр. 10:19-20). І оскільки Його завіса, плоть, збезчещена; то, прообразуючи цю церковну завісу, вона роздерлася, як написано: «І церковна завіса роздерлася на двоє, з верхнього краю до нижнього» (Мф. 27:51). Навіть мала частина залишилася не розірваною. Оскільки ж Владика сказав: «Ось залишається ваш дім пустим» (Мф. 23:38), то і дім зруйнувався.

33. Перетерпів це Спаситель, «примиривши» (Кол. 1:20) кров’ю Христа небесне і земне. Бо ми були ворогами через гріх, і Бог визначив смерть грішника. Яке ж з двох повинно бути: чи з правосуддя належало убити, чи через чоловіколюбство порушити визначення? Але помічай премудрість Божу: Він зберіг і істину визначення, і силу чоловіколюбства. Возніс Христос «гріхи на тілі на древо, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди» (1Пет. 2:24). Важливий був Той, Хто помер за нас, не чуттєвий був Агнець; не простою був людиною, не тільки був ангелом, але Бог став людиною. Не настільки важливо було беззаконня грішників, скільки важлива правда померлого за них. Не стільки ми згрішили, скільки зробив правди Той, Хто поклав за нас Свою душу; поклав, коли захотів, і знову, коли захотів, прийняв її. І чи хочеш пізнати, що Він не насильно закінчив життя і що не проти волі віддав Дух? Він виголосив до Отця, кажучи: «Отче! В руки Твої віддаю Дух Мій» (Лк. 23:46). Віддаю, щоб знову прийняти його, «і, сказавши, віддав дух» (Мф. 27:50); але не на довгий час, бо скоро знову воскрес з мертвих.

34. Затьмарилося сонце заради сонця правди; розпалися камені заради каменя Духовного; гробниці відкрилися, і мертві воскресли заради Того, «Хто з мертвих звільнився» (Пс. 87:6). Він випустив в’язнів Своїх «від рову, які не мали води» (Зах. 9:11). Тому не соромся Розп’ятого, але з відвагою говори і ти: «Цей гріхи наші носить і через нас хворіє, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53:4-5). Не будемо невдячні Благодійнику. І ще: «Заради беззаконь людей моїх ведеться на смерть: і дам лукавих замість поховання Його і багатих замість смерті Його» (Іс. 53:8-9). Тому ясно говорить Павло: «Христос помер за наші гріхи, за писанням, і був похований, і встав на третій день, за Писанням» (1Кор. 15:3-4).

35. Ми бажаємо точно знати, де Він похований? Чи руками зроблений гріб Його? Чи вище землі він знаходиться за прикладом царських гробів? Чи зроблений пам’ятник із каміння? І що покладено на нього? Скажіть нам виразно, пророки! І про гріб, де Він покладений, і де нам Його шукати? Вони кажуть: «Погляньте на твердий камінь, з якого ви висічені» (Іс. 51:1), погляньте і посоромтеся. Чуєш в Євангелії: «В гробі висічений, який був висічений від каменю» (Лк. 23:53; Мк. 15:46). І що далі? Які двері біля гробу? І на це говорить інший пророк: «Життя моє скинули в яму, і закидали мене камінням» (Плч. 3:53). Я, камінь наріжний, вибраний, чесний, лежу всередині каменю, не на довгий час; камінь спотикання для іудеїв, а спасительний для віруючих. Тому посаджено на землі дерево життя, щоб земля, яка підпала під прокляття, отримала благословення і щоб мертві звільнилися.

36. Тому не соромимося сповідувати Розп’ятого; з відвагою будемо зображати рукою знамення Хреста на чолі і на всьому: на хлібі, який споживаємо; на чашах, з яких п’ємо, зображаймо Його при входах, при виходах, коли лягаємо спати і встаємо, коли перебуваємо в дорозі і відпочиваємо. Він велика охорона, дана бідним в дар і слабким без труда. Бо це благодать Божа; знамено для вірних і страх для злих духів. Тому що за допомогою його Він «переміг їх, вивівши з ганьби зі сміливістю» (Кол. 2:15). Коли вони побачать Хрест, то згадують Розп’ятого. Вони бояться Того, Хто сокрушив голову дракона. Не нехтуй цим знаменням з тієї причини, що воно дане тобі даром, але за це тим більше шануй Благодійника.

37. І якщо коли трапиться тобі досліджувати це, і ти не будеш мати доказів: то тверда віра нехай в тобі перебуватиме; а, придбавши багато відомостей, краще закрий уста іудеїв пророками, а греків — їхнім байкарством. Вони поклоняються тим, які уражені блискавкою; а блискавка, що сходить з небес, сходить не без причини (на таких). Якщо для них не соромно поклонятися богоненависним, ураженим блискавкою, то чи ти посоромишся поклонятися улюбленому Богом і Сину Божому, розп’ятому за тебе? Я соромлюся говорити про богів, названих ними, і через брак часу залишаю: а нехай це кажуть ті, які знають. Нехай закриються уста всіх єретиків, якщо хтось каже, що Хрест є мрією, ти відвернися від нього. Зненавидь тих, які говорять, що Його розп’яття було примарним. Бо якщо розп’яття на Хресті примарне, тоді як від Хреста спасіння, то і спасіння примарне. Якщо Хрест примарний, то примарне і воскресіння. «Якщо Христос не воскрес, то ми ще у гріхах наших» (1Кор. 15:17). Якщо примарний Хрест, то примарне і вознесіння, а якщо вознесіння примарне, то, без сумніву, примарне і друге пришестя, і нарешті нічого не буде твердого.

38. Нехай буде тобі Хрест першою непорушною основою, і на ньому будуй все інше вчення віри. Не відрікайся Розп’ятого: бо якщо відречешся, то багато хто викриє тебе. Перший викриє тебе Іуда зрадник, бо, зрадивши, він побачив, що Іісус засуджений архієреями і старцями на смерть. Будуть свідчити проти тебе тридцять срібняків. Буде свідчити Гефсиманія, де відбулася зрада. Я не кажу вже про Єлеонську гору, на якій молилися ті, які були там вночі. Буде свідчити нічний місяць; свідчитиме день і сонце, яке померкло: бо воно не могло дивитися на раду беззаконних. Викриє тебе вогонь, біля якого стояв і грівся Петро. Якщо відречешся Хреста, то чекає тебе вічний вогонь. Я жорстоко кажу, щоб ти не був жорстоко спокушений. Пригадуй про Гефсиманські мечі, з якими йшли на Христа, щоб не був уражений ти мечем вічним. Викриє тебе дім Каяфи своїм теперішнім запустінням, явивши силу Того, Який був засуджений тоді в ньому. Стануть проти тебе й Ірод, і Пилат, ніби так кажучи: чому відрікаєшся Того, Який розп’ятий при нас іудеями, і про Якого ми знаємо, що Він ні в чому не згрішив? Бо я, Пилат, умив тоді руки. Чи стануть проти тебе лжесвідки і воїни, що одягли Його в багряний одяг, і поклали на Нього терновий вінець, і розп’яли Його на Голгофі, і кидали жереб за Його хітон. Викриє тебе Симон Киринейський, що ніс Хрест за Іісусом.

39. Від світил викриє тебе сонце, яке померкло, а від земних речей — вино, змішане зі смирною, а від тростин — ця тростина, від рослин — ісоп, від морських рослин — губка, від дерев — древо Хресне. Викриватимуть тебе воїни, як сказано, які прицвяхували і кидали жереб за одяг; воїн, який проколов копієм Його ребро; жінки, які були при цьому; церковна завіса, яка тоді роздерлася; Преторія Пилата, яка стала пустою сьогодні силою тоді Розіп’ятого; ця свята Голгофа, яка височіє, видима і до сьогодні, до сьогодні показує, як розпалися тоді для Христа каміння; поблизу знаходиться гробниця, в якій Він був покладений, і привалений при вході камінь, який досі лежить при гробниці; ангели, що були тоді; жони, які вклонились Йому після воскресіння; Петро та Іоанн, які прибігли до гробниці, і Фома, який вклав руку в ребро Його і пальці в рани від цвяхів. Бо він разом і для нас з таким старанням доторкався до Нього. Чого б ти, не бувши тоді, повинен був шукати, що він за Божественним промислом знайшов, бувши тоді.

40. Свідки Хреста апостоли, видима вселенна і світ, що складається з людей, які вірять в Розп’ятого. Навіть те саме, що ти тепер прийшов сюди, має переконати тебе в силі Розп’ятого: бо хто сьогодні привів тебе сюди? Які воїни? Якими кайданами ти притягнутий? Який суд примусив тебе? Переможне, спасительне знамення Хреста Іісусового, Хрест зібрав всіх. Воно підкорило персів; приборкало скіфів; воно, замість кішок і собак і всіляких заблуджень, дарувало єгиптянам Богопізнання. Воно до сьогодні зцілює хвороби; воно до сьогодні проганяє злих духів, і розсіює спокуси чарівників, і чаклунів.

41. Воно тим більше з’явиться з небес з Іісусом. Бо переможний прапор буде передувати цьому Царю, щоб, побачивши Того, Кого прокололи, і через Хрест довідавшись про зневаженого, іудеї заплакали в каятті. Заплачуть вони, заплаче кожне коліно, бо покаються тоді, коли не буде їм часу для покаяння. Але ми в радості похвалимося Хрестом; поклоняючись посланому і розп’ятому за нас Господу, поклоняючись і Тому, Хто послав Його, Богу Отцю разом зі Святим Духом. Йому слава на віки віків. Амінь.

Чотирнадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на ці слова: «І воскрес із мертвих на третій день, і вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця»; і на слова апостольські: «Звіщаю ж вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам» та інше. «Як устав на третій день за Писанням» та ін. (1Кор. 15:1,4)

1. Веселися, Єрусалиме, і торжествуйте всі, хто любить Іісуса, бо Він воскрес. «Радуйтеся всі, які перед цим плакали» (Іс. 66:10), чуючи про зухвалість та беззаконня іудеїв. Бо зневажений ними нині воскрес. І як слухання про Хрест заподіювало деяку скорботу, так блага вість про воскресіння нехай звеселить тих, які очікували її. Плач нехай обернеться на веселість, і нарікання на радість, нехай наповняться наші уста радістю і веселістю, бо Воскреслий сказав: «Радуйтеся!» (Мф. 28:9). У минулі дні між люблячими Христа помічав я печаль. Оскільки, коли у повчанні зупинився я на смерті та похованні, а не сповістив про воскресіння, то думка ваша була спрямована до того, щоб почути бажане. Отже, воскрес Той мертвий, Який «серед мертвих вільний» (Пс. 87:6), і Визволитель мертвих Той, на Якого на ганьбу, за довготерпіння Його, покладений був терновий вінець, воскреснувши тепер, увінчався вінцем перемоги над смертю.

2. Втім як про Хрест Його ми подали свідчення, так і про воскресіння надамо тепер засвідчувальні докази; оскільки нині читаний апостол говорить: «Був похований, і устав на третій день за Писанням» (1Кор. 15:4). Отже, після того, як апостол вказав нам на свідчення Писання, потрібно пізнати нам надію нашого спасіння і насамперед випробувати, чи говорить нам Божественне Писання про час воскресіння Його, чи влітку, чи восени воно буде, чи після зими? Також, в якому місці Спаситель воскрес? І яким ім’ям названо у дивних пророків місце воскресіння? Чи раділи жони, які шукали, але не знаходили Його, а потім знайшли? Щоб під час читання Євангелія, розповіді святого Євангелія не вважалися ні байками, ні віршованими розповідями.

3. Отже, що Спаситель був похований, ви ясно чули в попередній бесіді слова Ісаї: «Буде з миром поховання Його?» (Іс. 57:2). Бо Він примирив небо із землею, привівши грішників до Бога. Також, що «від лиця неправди взявся праведний» (Іс. 57:1), і «буде з миром поховання Його» (Іс. 57:2), і «дам лукаве замість поховання Його» (Іс. 53:9). І пророцтво Якова, що знаходиться в Писанні, говорить: «Ліг, як лев і як левиця; хто підніме Його?» (Бут. 49:9). І подібне до нього в книзі Чисел: «Ліг відпочити, як лев і як левиця» (Чис. 24:9). Багаторазово також чули ви слова псалма: «І в порох смерті звів мене Ти» (Пс. 21:16). Саме місце ми вже означили, наводячи ці слова: «Гляньте на скелю, з якої ви висічені» (Іс. 51:1). Втім нам треба показати тепер свідчення про саме Його воскресіння.

4. Отже, по-перше, Він говорить в одинадцятому псалмі: «Заради страждання убогих і стогону бідних, нині воскресну, говорить Господь» (Пс. 11:6). Але деякі ці слова вважають двозначними, оскільки багато разів Він вставав і на гнів, для помсти ворогам. Отже, звернися до п’ятнадцятого псалма, в якому чітко говориться: «Охорони мене, Господи, бо на Тебе надіюся» (Пс. 15:1); і потім: «Не зберу собори їхні від крові, не пом’яну імен їхніх устами моїми» (Лк. 15:4). Оскільки вони відкинули Мене, Царя свого, обрали ним — Кесаря. І дещо потім: «Бачу Господа перед собою повсякчас, бо Він є праворуч мене, та не захитаюся» (Пс. 15:8); і тут же: «Ще ж і до ночі повчає мене утроба моя» (Пс. 15:7); і після цього досить ясно говорить: «Бо не залишиш душі моєї у пеклі, не даси преподобному твоєму бачити зотління». Не сказав: «Не даси преподобному твоєму бачити» (Пс. 15:10) смерті; в такому випадку Він і не помер би, але говорить: зотління не побачу Я і під владою смерті не залишуся. «Показав Ти мені шляхи життя» (Пс. 15:11). Дивись, як ясно сповіщається життя після смерті. Звернися тепер до двадцять дев’ятого псалма: «Піднесу Тебе, Господи, бо підняв мене Ти, і не утішив Ти мною моїх ворогів» (Пс. 29:2). Що ж це означає? Чи від ворогів ти позбавився, чи від биття звільнився? На це Сам Він дуже ясно говорить: «Господи! Ти вивів із пекла душу мою» (Пс. 29:4). Там говорить пророчо: «Не залишиш»; а тут, кажучи «вивів Ти», говорить вже про те, що мало статися, як про те, що відбулося: «Спас Ти мене від тих, які сходять до рову» (Пс. 29:4). У який же час повинно було статися? «Увечері оселиться плач, і зранку радість» (Пс. 29:6). З вечора для учеників був плач, а на ранок — радість про воскресіння.

5. Чи хочеш знати і про місце? Іісус говорить у Пісні Пісень: «У горіховий сад зійшла» (Пісн. 6:11). Бо там сад був, де Він був розп’ятий. Хоча тепер це місце вельми прикрашене царськими дарами, але колись воно було садом, і ознаки цього, і залишки досі знаходяться. «Сад закритий, джерело запечатане» (Пісн. 4:12) іудеями, які говорили (Пилату): «Згадали, що обманщик той, ще будучи живим, говорив, що через три дні воскресну» (Мф. 27:63). «Повели охороняти гріб» (Мф. 27:64). Після чого вони «пішли, поставили біля гробу сторожу, поклавши на камінь печать» (Мф. 27:66). Добре хтось сказав проти них: «І у спокої будеш судити їх» (Йов. 7:18). Що ж це за джерело запечатане? І що означає «колодязь води живої» (Пісн. 4:15)? Це Сам Спаситель, про Якого написано: «Бо у Тобі джерело життя» (Пс. 35:10).

6. Але що Софонія говорить ученикам від імені Христового? «Готуйся, пильнуй, зотліє усе листя їх» (Соф. 3:7), тобто іудеїв, у яких не залишилося грона спасіння, ні навіть малої кисті, бо посічеться виноградник їх. Дивись, що Він говорить ученикам: «Готуйся, пильнуй» вранці очікуй воскресіння; і потім тут же за порядком, як написано, каже: «Заради цього потерпи Мене; каже Господь, в день воскресіння Мого на свідчення» (Соф. 3:8) (в Мартиріоні). Чи бачиш, що пророк передбачив і місце воскресіння, зване Мартиріон? Бо з якої причини це місце Голгофи і воскресіння не Церквою називається, як інші Церкви, але Мартиріон? Ймовірно на підставі слів пророка: «У день воскресіння Мого на свідчення» (у Мартиріоні).

7. Хто ж це такий? Яка Його ознака Воскресаючого? Він ясно говорить тут же у наступних словах, того самого пророцтва: «Бо тоді зверну до людей мову» (Соф. 3:9). Бо після воскресіння, коли був посланий Святий Дух, був дарований дар мов, «щоб служити Господеві у єдності» (Соф. 3:9). Яка інша знаходиться у тому самому пророцтві ознака того, що служитимуть Господеві під ігом єдиним, «від кінців річок ефіопських, принесуть жертви Мені» (Соф. 3:9). Знаєш, що написано в Діяннях: Царедворець ефіопський прийшов «від кінців річок ефіопських». Отже, коли Писання говорить і про час, і про приналежності місця, і про ознаки воскресіння, то будь впевненим нарешті у воскресінні, і ніхто нехай не похитне тебе у сповіданні Христа, з мертвих воскреслого.

8. Ось і інше свідчення, яке знаходиться у вісімдесят сьомому псалмі, яке пропонує Христос, Який говорить у пророка (бо той самий, який говорив тоді, явився після): «Господи, Боже спасіння мого, вдень взиваю, і в ночі перед Тобою» (Пс. 87:2); і дещо потім: «Був як людина без допомоги, між мертвими кинутий я» (Пс. 87:5). Не сказав: людина без допомоги, але: «Як людина без допомоги». Бо Він і розп’ятий був не тому, що був безсилим, але добровільно, і смерть не була необхідним наслідком немочі. «Приєднався до тих, які сходять у могилу» (Пс. 87:5). Яка ознака? «Віддалив Ти знайомих моїх від Мене» (Пс. 87:9). Бо ученики розбіглися. «Хіба для мертвих твориш чудеса?» (Пс. 87:11). Потім після кількох слів: «Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя випередить Тебе» (Пс. 87:17). Бачиш, як показуються і обставини часу, і страждання, і воскресіння.

9. Звідки ж устав Спаситель? У Пісні пісень говорить Він: «Встань, прийди, ближня моя» (Пісн. 2:10), і потім: «У покрові кам’яному» (Пісн. 2:14). Покровом кам’яним Він назвав печеру, що знаходилася тоді перед дверима гробу Спасителя, і в тому самому камені висічену, як зазвичай тут робиться при гробах. Тепер її не видно: оскільки тоді та печера була вивчена перед гробом для потрібного тоді прикрашання. Бо поки благоговійна царська любов влаштувала гріб, печера перебувала перед каменем. Але де ж камінь, при якому печера? Чи серед міста він лежить, чи біля стін в кінці міста; чи у старих стінах він знаходиться, чи в огорожі перед стінами, зробленій пізніше? На це Він говорить у Піснях: «У покрові кам’яному поблизу ущелини» (Пісн. 2:14).

10. У який час воскресає Спаситель? Чи в час літа, чи в інший? У тих же вищезгаданих Піснях Він безпосередньо говорить: «Зима минає, дощ закінчується, перестає» (Пісн. 2:11); «квіти показалися на землі, час обрізання настав» (Пісн. 2:12). Чи не тепер земля покривається квітами, і обрізають виноградні лози? Чи бачиш, як ясно сказав, що й зима вже пройшла? Бо з настанням місяця березня починається вже весна. А час цей і є той перший місяць у євреїв, в який святкується Пасха, спочатку прообразована, а тепер істинна. Час цей є часом творення світу. Бо тоді Бог сказав: «Нехай проростить земля зелень і траву, що сіє насіння за родом і за подобою» (Бут. 1:11). І тепер, як бачиш, будь-яка трава вже дає насіння. І як тоді Бог, створивши сонце і місяць, встановив для них рівноденний рух: так само за кілька днів до цього був час рівнодення. Потім сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1:26). Що належить до «образу», це людина утримала, а що до «подоби», — це спотворила своїм непослухом. Отже, в той самий час, у який вона втратила це, послідувало і виправлення. Коли створена людина за непослух була вигнана із раю, у той самий час той, що увірував, введений в нього за послух. Отже, спасіння відбулося у той час, в який відбулося відпадіння; тобто «коли квіти показалися, і час обрізання настав» (Пісн. 2:12).

11. Сад був місцем поховання, в якому насаджені були виноградні лози. А Іісус говорить: «Я є лоза» (Ін. 15:1). Отже, Він насаджений був на землі, щоб викорінити прокляття, накликане Адамом. Земля була засуджена вирощувати терня й будяки (осот); із землі вийшла лоза, щоб сповнилося написане: «Істина від землі засяяла, і правда з небес прихилилася» (Пс. 84:12). Що ж буде говорити похований в саду? «Взяв смирну мою з ароматами моїми» (Пісн. 5:1), і потім: «Смирна й алое з усіма першими літрами» (Пісн. 4:14). Речі ці є ознаками поховання; і в Євангелії сказано: «Прийшли жони до гробу, несучи наготовані пахощі» (Лк. 24:1). «І Никодим приніс суміш смирни та алое» (Ін. 19:39). Потім написано: «Споживав хліб мій із медом моїм» (Пісн. 5:1). Споживав гірке під час страждання, і солодке після воскресіння. Воскреснувши, увійшов Він, коли замкнені були двері: ученики не вірили, «бо думали, що бачать духа» (Лк. 24:37). На це Він сказав: «Доторкніться до Мене, і побачте» (Лк. 24:3), «вкладіть пальці в рани від цвяхів», як випробовував Фома. «Сказав же ще їм, які ще не вірили і дивувалися від радості» (Лк. 24:41): «Чи маєте тут якусь їжу? Вони ж дали Йому від бджолиних сот» (Лк. 24:42). Бачиш, як сповнилися ці слова: «Спожив хліб мій із медом моїм» (Пісн. 5:1).

12. Але перш, ніж Він увійшов тоді, коли замкненими були двері, добрі і мужні жінки шукали Жениха і лікаря душ. Прийшли блаженні жони до гробу і шукали Того, Який воскрес, і сльози текли з очей їхніх тоді, коли належало радіти і веселитися за Воскреслого. Приходить Марія, шукає, як говорить Євангеліє, і не знаходить. Потім чує звістку від ангелів, і нарешті бачить Христа. Хіба не написано і про це? У Пісні Пісень сказано: «На ложі моєму шукала я того, кого полюбила душа моя» (Пісн. 3:1). У який час? «На ложі моєму вночі шукала я того, кого полюбила душа моя», (Марія, говорить Євангеліє, приходить, коли було ще темно) (Ін. 20:1). На ложі моєму шукала вночі, і шукала, і не знайшла Його. І в Євангелії говорить Марія: «Узяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його» (Ін. 20:2). Але ангели, які були тут, виводять із невідання. Вони кажуть: «Чого шукаєте Живого з мертвими?» (Лк. 24:5). Не тільки воскрес Він, але воскрес разом із мертвими. Марія не знала, тому від імені її в Пісні пісень сказано ангелам: «Чи не бачили ви Того, Якого полюбила душа моя? Бо коли трохи відійшла від них», тобто від двох ангелів, «як знайшла Його, Якого полюбила душа моя: Утримала Його, і не залишила Його» (Пісн. 3:3,4).

13. Бо після явлення ангелів Сам Іісус прийшов сповістити про Себе, як каже Євангеліє: «І ось Іісус зустрів їх, кажучи, радуйтеся: вони ж, приступивши, вхопилися за ноги Його» (Мф. 28:9). Вхопилися за Нього, щоб сповнилися слова: «Утримала Його і не залишила Його» (Пісн. 3:4). Хоча тіло жони слабке, але дух мужній: «Води великі не можуть погасити любові, і ріки не потоплять її» (Пісн. 8:7). Мертвим був Той, Кого шукали, але не згасла надія на Його воскресіння. І ангел вдруге говорить жінкам: «Не бійтеся» ви (Мф. 28:10): Не воїнам кажу: «Не бійтеся», але вам. Ті нехай бояться, щоб, дізнавшись досвідом, засвідчили й сказали: «Воістину Він був Син Божий» (Мф. 27:54). А вам немає потреби боятися. Бо «досконала любов геть проганяє страх» (1Ін. 4:18). «Підіть, скажіть ученикам Його, що устав» та інше (Мф. 28:7). І вони відійшли в радісному страху. Хіба не написано і про це? Другий псалом, який сповіщає про Христове страждання, говорить: «Служіть Господеві зі страхом і радуйтеся Йому з трепетом» (Пс. 2:11). «Радуйтеся», бо воскрес Господь, але «радуйтеся з трепетом», внаслідок землетрусу і явлення ангела у вигляді блискавки.

14. Отже, архієреї та фарисеї, хоча з волі Пилата і запечатали гріб, але жони побачили Воскреслого. І Ісая, який передбачив як даремну працю архієреїв, так і тверду віру жон, говорить: «Жони, що йдете з позорища, прийдіть: бо немає людей, що мають розсудливість» (Іс. 27:11). Архієреї не розуміють, а жони своїми очима бачать. Коли прийшли в місто до архієреїв воїни і сповістили про все, що трапилося, то вони сказали їм: «Говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали» (Мф. 28:13). Справді добре і про це Ісая, наче від їхнього імені, сказав: «Але нам говоріть, і сповіщайте нам інше приємне» (Іс. 30:10). Устав Воскреслий, і дарами срібла зваблюють воїнів, але не зваблять царюючих нині. Бо тоді воїни за срібло продали істину: але нинішні царі, бувши спонукані благочестям, створили прикрашену сріблом і золотом святу цю Воскресіння Спасителя Бога Церкву, в якій ми знаходимося, і збагатили її дорогоцінним від срібла і золота начинням. «І якщо це почуте буде у ігемона, ми переконаємо його» (Мф. 28:14). Правда, ви переконали воїнів, але не переконали вселенну. Чому, коли Петро вийшов із в’язниці, сторожа була засуджена, а ті, що стерегли Христа, не були засуджені? Тим було від Ірода покарання, бо через своє незнання вони не могли захиститися: а ці, сказавши істину, але погодившись за срібло приховати її, архієреями були позбавлені покарання. Втім, хоча небагато хто з іудеїв тоді повірили, проте світ підкорився. Ті, які приховали істину, сховались, а ті, що прийняли її, явилися на світ силою Спасителя, Який не тільки Сам воскрес із мертвих, але воскресив з Собою і мертвих, від імені яких ясно говорить пророк Осія: «Зцілить нас на другий день, третього дня воскреснемо, і будемо живими перед Ним» (Ос. 6:3).

15. Оскільки непокірні іудеї не переконуються Божественним Писанням, але, забувши все написане, суперечать воскресінню Іісуса, то добре було б так заперечити їм: чому ви, кажучи, що Ілля та Єлисей воскрешали мертвих, противитесь воскресінню нашого Спасителя? Чи тому, що ми не маємо тепер в живих тодішніх свідків цих слів? Так і ви надайте свідків того, що сталося тоді. Але про це написано (скажете): і про те написано. Отже, чому ви одне приймаєте, а інше відкидаєте? Про те написали євреї, але апостоли всі були євреями. Чому ж не вірите іудеям? Матфей, який написав Євангеліє, написав його єврейською мовою, і проповідник Павло — «єврей з євреїв» (Флп. 3:5); та й усі дванадцять апостолів із євреїв. Далі і п’ятнадцять єрусалимських єпископів були приємственно поставлені із євреїв. Отже, з якої причини своє власне приймаєте, а наше відкидаєте, іноді як і це написано вашими євреями?

16. Але скаже хто-небудь: неможливе діло воскресати мертвим. Проте ж Єлисей два рази воскрешав: і за свого життя, і після смерті. Ми віримо, що мертвий, доторкнувшись до мертвого Єлисея, воскрес; і невже Христос не міг устати з мертвих? Втім, там мрець, який торкнувся Єлисея, хоч і воскрес, але той, який воскресив його, як і раніше, залишився мертвим; тут, навпаки, і Сам мертвий наш воскрес, і багато мертвих, і не торкнувшись Його, воскресли. «Бо багато тіл померлих святих устало. І, вийшовши із гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто» (Мф. 27:52,53) (очевидно, в це місто, в якому ми тепер знаходимося) «і явилися багатьом». Єлисей воскресив мерця, але не підкорив вселенної; воскресив Ілля мерця, але не ім’ям Іллі виганяються біси. Кажучи так, ми не принижуємо пророків, але тим більше вихваляємо Владику їх. Ми не робимо гіршим те, що вони мають, коли вихваляємо своє, бо й те є нашим, і тим, що у них знаходиться, утверджуємо наше.

17. Але іудеї знову говорять, що мертвий (Іісус) як Той, Який нещодавно пішов із життя, воскрес тому, що в Ньому ще залишалося життя; покажіть же нам, що можна воскреснути триденному мертвому; що можна вже похованій людині воскреснути після трьох днів. Коли ми на це шукаємо свідчень, то дає нам їх Сам Господь Іісус в Євангелії, кажучи: «Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі» (Мф. 12:40). Розбираючи розповідь про Іону, знаходимо в ній дуже відчутну схожість, Іісус був посланий проповідувати покаяння; і Іона для того самого посланий. Але цей тікав, не передбачаючи майбутнього, а Іісус добровільно приходить проповідувати спасительне покаяння. Іона спав в кораблі і хропів під час морської бурі; а Іісус коли спав, за Божественним проведінням, хвилювалося море для того, щоб потім була пізнана сила Сплячого. Тому казали: «Чого ти спиш? Встань і моли Бога твого, щоб спас нас Бог» (Іон. 1: 6); а тут кажуть Владиці: «Господи! спаси нас» (Мф. 8:25). Там сказали: «Моли Бога твого», а тут — «спаси». Той говорить: «Візьміть мене і киньте в море: і море затихне для вас» (Іон. 1: 12), а тут Сам Іісус «заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша» (Мф. 8:26). І той був кинутий у черево кита; а цей добровільно зійшов туди, де уявний той кит смерті зійшов добровільно, щоб смерть вивергнула поглинених нею, як написано: «Від руки пекла визволю їх, і від смерті викуплю їх» (Ос. 13:14).

18. Оскільки ми торкнулися цього предмета, розглянемо, що незручніше: чи похованій людині встати із землі, чи залишитися людині, що знаходиться в утробі кита, незгнилою в настільки сильній теплоті тварини? Хто не знає з людей, що утроби мають у собі настільки сильний жар, що й з’їдені кістки згнивають у них? Як же Іона, перебуваючи в утробі кита три дні, не згнив? Коли у всіх людей така природа, що, не дихаючи повітрям, вони не можуть жити; як же він упродовж трьох днів, не дихаючи повітрям, залишався живим? іудеї, відповідаючи на це, говорять: Іоні, який коливався у пеклі, зійшла сила Божа; так невже Господь, Який, пославши силу, дарував життя Своєму рабові, Сам Собі не може дарувати його? Якщо вірним є те, то вірне і це; якщо ж те є неймовірним — і це неймовірне. А для мене обоє однаково вірні. Вірю, що й Іона був збережений, бо «все є можливим у Бога» (Мф. 19:26).

Вірю, що й Христос воскрес із мертвих. Бо про це я знаходжу багато свідчень як у Божественному Писанні, так і в силі Воскреслого, що досі відкривається, Який зійшов у пекло один, а вийшов із нього з багатьма. Він зійшов до смерті, «і багато тіл померлих святих устали» (Мф. 27:52) через Нього.

19. Смерть злякалась, побачивши когось нового, що прийшов у пекло, Який не був зв’язаний його узами. Чому ви, воротарі пекла, побачивши Його, жахнулися? Який незвичайний оволодів вами страх? Смерть утікла, і втеча ця виявила її боязливість. Зібралися святі пророки і Мойсей Законодавець, і Авраам, і Ісаак, і Яків, Давид і Самуїл, Ісая і Хреститель Іоанн, який, засвідчуючи, говорив: «Чи Ти є Той, Який має прийти, чи іншого нам чекати?» (Мф. 11:3). Викуплені всі праведники, поглинуті смертю. Бо провіщений Цар повинен був бути Викупителем добрих провісників. Тоді кожен із праведних говорив: «Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1Кор. 15:55). Бо нас викупив Переможець.

20. Образ цього Спасителя нашого явив пророк Іона, який в утробі кита молився і говорив: «Взивав я у скорботі своїй» і далі: «З утроби пекла» (Іона. 2: 3). Хоча він знаходився в киті, але, перебуваючи в ньому, говорить про себе, що він знаходиться у пеклі. Бо він прообразував Христа, Який мав зійти у пекло. І через деякий час говорить від імені Христового, пророкуючи дуже ясно: «Ввергнута голова моя у розщелини гір» (Іона. 2: 6). Але він був у череві кита: які ж гори ув’язнюють тебе (пророче)? Знаю я, говорить він, що я прообразую Того, Який має бути покладений у гробі, висіченому із каменю. Іона, перебуваючи в морі, говорить: «Зійшов у землю» (Іона. 2: 7), оскільки він прообразував Христа, Який зійшов у серце землі. І передбачивши, що іудеї будуть схиляти воїнів до брехні і говорити: «Скажіть, що украли Його» (Мф. 28:13), сказав: «Ті, які зберігають суєтне та неправдиве, милість цю залишили» (Іона. 2: 9). Бо прийшов милосердний до них, але був розіп’ятий і воскрес, віддавши чесну Свою кров за іудеїв та язичників. Але вони кажуть: «Скажіть, що украли Його» (Мф. 28:13), (вони), «які зберігають суєтне та неправдиве» (Іона. 2: 9). Про воскресіння ж Його Ісая каже: «Той, Хто вивів від землі великого Пастиря вівцям» (Іс. 63:11); додав він «великого», щоб не вважали, що Він має однакове достоїнство з попередніми пастирями.

21. Отже, маючи пророцтва, перебуватимемо у вірі. Нехай падають ті, які падають від невірства, оскільки хочуть того; а ти стій на камені віри щодо воскресіння, щоб який-небудь єретик не схилив тебе зневажати воскресіння. Бо маніхеї досі говорять, що воскресіння Спасителя було примарним, а не істинним, не слухаючи Павла, який написав: «Який був від сімені Давидового по плоті» (Рим. 1:3); і який тут само говорить: «Із воскресіння з мертвих Іісуса Христа Господа нашого» (Рим. 1:4). І в іншому місці, звертаючись до них, каже: «Не кажи в серці твоєму: хто зійде в безодню, тобто Христа від мертвих вивести?» (Рим. 10:7). Подібним чином для утвердження десь написав: «Поминай Іісуса Христа, воскреслого з мертвих» (2Тим. 2:8). І знову: «Якщо Христос не устав, марною є проповідь наша, марна і віра ваша. Стаємо і лжесвідками Божими, якщо свідчимо про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив» (1Кор. 15:14,15). Але потім каже: «Нині ж Христос устав із мертвих, первісток серед померлих» (1Кор. 15:20); «і явився Кифі, також одинадцятьом» (1Кор. 15:5). Якщо не віриш одному свідку, маєш дванадцять свідків. «Потім явився більш як п’ятьом стам браттям одночасно» (1Кор. 15:6). Якщо дванадцятьом не вірять, то нехай приймуть свідчення п’яти сотень. «Потім же явився Якову» (1Кор. 15:7), братові Своєму, першому єпископу цієї пастви. Отже, якщо цей єпископ бачив воскреслого Христа Іісуса в першому Його образі: то ти, ученик Його, не повинен бути в невір’ї. Але скажеш, що Яків, будучи братом, з приязні засвідчив: «Після всіх же і мені явився» (1Кор. 15:8), Павлові, ворогові Його. А яке свідчення, ворогом сповіщуване, буває сумнівним? Будучи раніше гонителем, нині я благовіствую воскресіння.

22. Багато свідків воскресіння Спасителя: ніч і світло повного місяця (бо то була шістнадцята ніч); камінь гробу, що вмістив Його, — і камінь протистане в лице іудеям, бо він бачив Господа. І камінь відвалений, який і досі лежить, буде свідчити про воскресіння. Ангели Божі, які перебували тут, засвідчили про воскресіння Єдинородного. Петро та Іоанн, і Фома, і всі інші апостоли, з яких одні, прийшовши до гробу, бачили поховальні пелени, якими Він був обгорнутий, які лежали там після воскресіння, а інші доторкалися до рук і ніг Його, і бачили рани від цвяхів; всі ж разом прийняли спасительний подих і удостоїлися влади прощати гріхи силою Святого Духа; жони, які трималися за ноги і бачили сильний землетрус і світло ангела, який знаходився тут; ті пелени, якими Він був обгорнутий і які, воскреснувши, залишив: воїни і срібло, дане їм; саме місце і тепер видиме, і цієї Святої Церкви дім, споруджений христолюбною ревністю блаженної пам’яті царя Константина, і так, як ти бачиш, прикрашений (все це свідчить).

23. Свідчить про воскресіння Іісуса й Тавифа, воскрешена із мертвих іменем Його. Як же не вірити воскресінню Христа, коли навіть ім’я Його воскрешало мертвих? Про воскресіння Іісуса і море свідчить, як ти перед цим чув: свідчить і ловля риби, і вугілля, яке лежало, і риба, покладена на нього. Свідчить і Петро, який спочатку три рази відрікся від Нього, а потім три рази визнав Його, прийнявши повеління пасти духовних овець. Дотепер стоїть Єлеон, наче досі показує очам вірних вознесеного на хмарі, і небесні ворота, в які Він увійшов. Бо до Вифлеєму Він зійшов з небес, а з гори Єлеонської вознісся на небеса. Там почав подвиги Свої; а тут увінчаний за подвиги. Отже, ти багато маєш свідків. Маєш свідком це місце воскресіння і місце вознесіння, що лежить від нас на схід. Маєш свідками ангелів, які свідчили там, і ту хмару, на якій Він вознісся, і учеників, які зійшли звідти.

24. Порядок вчення віри вимагав, щоб я сказав і про вознесіння: але благодать Божа влаштувала, що ти з провидіння цієї Божественної благодаті вельми достатньо, наскільки дозволяє неміч наша, чув про те вчорашній день Воскресіння Господнього, у зібранні при пропонованому за порядком читанні, яке містить у собі все про вознесіння Спасителя на небеса. Запропоноване тоді хоча мовлене було для всіх, і разом для зібраної безлічі віруючих, проте ж особливо стосується тебе (що готуєшся до просвічення)! Але питання у тому, чи проникся ти сказаним? Знаєш, що порядок Символу віри навчає тебе вірувати у воскреслого на третій день і вознесеного на небеса, і Того, Який сидить праворуч Отця. Хоча я думаю, що ти пам’ятаєш моє пояснення: втім і тепер мимохідь нагадаю тобі про сказане. Згадай те, що ясно написане у Псалмах: «Зійшов Бог при окликах радості» (Пс. 46:6); згадай, що говорили одне одному і Божественні Сили: «Візьміть, врата, князі ваші» та ін. (Пс. 23:7); згадай і слова псалма: «Зійшов Ти на висоту, полонив Ти полон» (Еф. 4: 8); згадай і слова пророка: «Влаштував на небо сходження своє» (Ам. 9:6), і все інше, що вчора було сказане проти заперечуючих іудеїв.

25. Оскільки вони заперечують вознесіння Спасителя, ніби [це] щось неможливе, то згадай сказане про перенесення Аввакума. Бо якщо Аввакум перенесений ангелом, будучи взятим за волосся своєї голови, тим більше Владика і пророків, і ангелів, Який вознісся на хмарі з гори Єлеонської, міг власною силою зійти на небеса. Згадай і про подібні до цих чудеса, але перевагу надавай Владиці, Який творить чудеса. Бо ті носилися, а цей носить все. Згадай про те, що Єнох «був узятий» (Бут. 5:24), але Іісус вознісся. Згадай те, що вчора було сказано про Іллю: Ілля піднятий був на колісниці вогненній; Христових же колісниць є «тьма і тисячі тисяч» (Пс. 67:18). Ілля піднятий був до східного боку Йордану, а Христос вознісся на східному боці Кедрону; той «як на небо» (2Царів. 2:11), а Іісус прямо на небо; той сказав: дані будуть учневі подвійні дари Духом Святим, а Христос у такій великій кількості дарував учням благодать Святого Духа, що вони не тільки самі в собі Його мали, але передавали і віруючим через покладання своїх рук.

26. Коли таким чином будемо боротися з іудеями, коли переможемо їх, приводячи подібні приклади, тоді звернися до переваги слави Спасителя, тому що вони раби, а цей — Син Божий. Перевагу цю ти згадаєш і тоді, коли помислиш, що Павло, раб Христів, «був взятий до третього неба» (2Кор. 12:2). Бо якщо Ілля досяг лише першого неба, а Павло третього, то, звичайно, цей удостоєний більшої честі. Не соромся своїх апостолів. Бони не гірші за Мойсея і не нижчі за пророків; вони добрі між добрими, і ще кращі добрих. Бо Ілля, хоч узятий на небо, але Петро має ключі Царства Небесного, який чув слова ці: «Що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах» (Мф. 16:19). Ілля був узятий тільки на небо, а Павло і на небо, і в рай (бо ученикам Іісуса належало доручити набагато більшу благодать), «чуючи невимовні слова, яких людині не можна переказати» (2Кор. 12:4). Павло назад зійшов з висоти не тому, що він був не достойним перебувати на третьому небі; але для того, щоб, насолодившись тим, що перевищує поняття людини, і зі славою зійшовши, після проповідування Христа і прийняття смерті за Нього, отримав мученицький вінець. Залишаю все інше, що стосується цього предмета, що сказано було вчора у недільному читанні. Бо для розсудливих слухачів досить тільки нагадати, щоб напоумити.

27. Пам’ятай і те, що я багато разів говорив про сидіння Сина праворуч Отця, про Якого за порядком в Символі віри говориться: «І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця». Не будемо багато цікавитися властивістю престолу, бо це незбагненно; не будемо також слухати тих, які зловмисно говорять, що Син почав сидіти праворуч Отця після розп’яття і воскресіння, і після сходження на небеса. Бо Він не з часом отримав престол, але від початку, як Він існує. Він завжди перебуває народженим Сином і сидить з Отцем. І цей престол, до пришестя Спасителя у плоті, споглядаючи, пророк Ісая каже: «Бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і піднесеному…» і т. д. (Іс. 6:1). Бо Отця ніхто ніколи не бачив. Той же, Хто явився тоді пророку, був Син. І псалмоспівець говорить: «Готовий престіл Твій відтоді, від віку Ти єси» (Пс. 92:2). Оскільки багато є про це свідчень, то для стислості часу будемо задоволені і цими.

28. А тепер потрібно трохи вам нагадати з того, що докладно викладено було стосовно сидіння Сина праворуч Отця. Сто дев’ятий псалом ясно говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, аж поки не покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх» (Пс. 109:1). Спаситель, стверджуючи сказане в Євангелії, говорить, що Давид не сам від себе, але з натхнення Святого Духа сказав це: «Як же Давид духом Господом Його називає, кажучи: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч Мене…» і т. д. (Мф. 22:43-44), і в Діяннях Апостольських (сказано), що в день П’ятидесятниці Петро, ставши з одинадцятьма апостолами і розмовляючи з ізраїльтянами, тими самими словами згадав про це свідчення, яке знаходиться у сто дев’ятому псалмі.

29. Потрібно нагадати вам і про інші деякі подібні свідчення щодо сидіння Сина праворуч Отця. У Євангелії від Матфея написано: «Але кажу вам: віднині ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили» і т. д. (Мф. 26:64). Згідно з цим і апостол Петро говорить у своєму посланні: «Воскресінням Іісуса Христа, Який є праворуч Бога, зійшовши на небо» (1Пет. 3:21-22). І апостол Павло, пишучи до римлян, говорить: «Христос Іісус помер, але ж і воскрес, і є праворуч Бога» (Рим. 8:34). У Посланні ж до ефесян сказав: «За дією держави кріпості Його, якою діяв у Христі, воскресивши Його із мертвих і посадивши праворуч Себе» і т. д. (Еф. 1: 19-20); а колосян вчив так: «Якщо ж воскресли з Христом, вишніх шукайте, де Христос сидить праворуч Бога» (Кол. 3:1). У Посланні до євреїв говорить: «Здійснивши очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на висоті» (Євр. 1:3); і потім: «Кому ж із ангелів колись сказав: сиди праворуч Мене, аж поки не покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх?» (Євр. 1:13). Ще: «Він же один раз (Євр. 1:10,12) за всіх «приніс жертву, завжди сидить праворуч Бога, іншого очікуючи, аж поки покладуться вороги Його до підніжжя ніг Його» (Євр. 1:13); далі: «Дивлячись на Начальника і Виконавця віри Іісуса, Який замість належної Йому радості витерпів хрест, зневаживши сором, і сів праворуч престолу Божого» (Євр. 12:2).

30. Є й інші свідчення про сидіння Єдинородного праворуч Отця, але ми в цей час будемо задоволені і цими, те ж саме знову нагадуючи вам, що не після пришестя у плоті Він отримав честь цього сидіння, але раніше усіх віків Єдинородний Син Божий, Господь наш Іісус Христос має завжди престіл праворуч Отця. Сам же Бог всього, Отець Христа і Господь наш Іісус Христос, Який зійшов і піднявся, і сидить разом з Отцем, нехай береже ваші душі і нехай береже непохитною і твердою надію вашу на Воскреслого; нехай воскресить вас від смертоносних гріхів ваших і сподобить пренебесного свого дару; нехай удостоїть вас бути взятими «на хмари назустріч Господу у повітря» (1Сол. 4:17), у час сприятливий; і, аж поки не настане цей час напередустановленого і славного другого Його пришестя, нехай напише імена всіх вас у книзі живих, і, написавши, нехай ніколи не зітре. (Бо багатьох, які відпадають, стираються імена); нехай же сподобить усіх вас повірити у Воскреслого і прийняти Вознесеного, і Того, Який знову прийде, але не від землі прийде (застерігай, людино, саму себе від спокусників, що мають прийти), Який сидить на висоті і знаходиться разом із нами тут, Який бачить образ і твердість віри в кожному. Що Він відсутній нині тілом, не подумай з цього, що й Духом не є присутній. Він тут, посеред нас; Він чує, що говоримо про Нього, бачить думки твої і випробовує серця й утроби. Він і тепер готує всіх вас, які приступають до хрещення, предстати перед Отцем у Святому Дусі і сказати: «Це я і діти, яких Ти дав мені» (Євр. 2:13). Боже! Нехай буде Йому слава на віки. Амінь.

П’ятнадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І прийде судити живих і мертвих». І про антихриста. Також на слова Даниїла: «Бачив, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями…» та ін. (Дан. 7:9). «Бачив я уві сні вночі, і ось на хмарах небесних йшов ніби Син Людський…» та ін. (Дан. 7:13).

1. Ми проповідуємо пришестя Христове не одне тільки, але й друге, яке буде набагато славнішим за перше. Бо в першому Він довів своє терпіння, а в друге явиться у вінці Бога Царя. У Господа нашого Іісуса Христа здебільшого все двояке. Подвійне народження, одне — від Бога предвічне, інше — від Діви. Подвійне зішестя, одне тихе, як дощ на руно; інше — майбутнє, славне. У перше пришестя Він лежав у яслах, обгорнутий пеленами; в друге «одягнеться світлом, як ризою» (Пс. 103:2). У перше, «перетерпівши хрест, зневажив сором» (Євр. 12:2); у друге прийде у супроводі воїнства Ангельського, у славі. Тому ми не зупиняємо нашої думки тільки на першому пришесті, але очікуємо і другого. При першому говорили: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє» (Мф. 21:9); і в друге скажемо знову те саме, разом з ангелами зустрівши Владику і вклонившись Йому, скажемо: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє» (Мк. 11:9). Прийде Спаситель не для того, щоб знову суд прийняти, але прийде судити тих, які судили Його. Той, Який спершу, будучи судимим, мовчав, пригадає законопорушникам, які явили при хресті свою зухвалість, і скаже: «Це робили ви, а Я мовчав» (Пс. 49:21). Як Домобудівник прийшов Він тоді, повчаннями наставляючи людей, а нині з необхідності, хоча б і не хотіли, вони піддадуться Його володарюванню.

2. Про ці два пришестя говорить пророк Малахія: «І несподівано прийде у церкву Свою Господь, Якого ви шукаєте» (Мал. 3:1,2,3). Ось перше пришестя. Далі говорить і про друге пришестя: «І ангел завіту, Якого ви бажаєте 1» (Мал. 3:4): «Ось іде, говорить Господь Вседержитель, і хто витримає день Його приходу? Або хто встоїть у баченні Його? Той входить як вогонь горнила, і як мило тих, які перуть; і сяде, переплавляючи й очищаючи»… і т. д. І незабаром потім говорить Сам Спаситель: «І прийду до вас з судом, і буду Свідком швидким чаклунів і перелюбників, і тих, які клянуться іменем Моїм неправдиво…» і т. д. (Мал. 3:5). Тому, застерігаючи нас, Павло говорить: «Якщо хто будує на основі цій із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи» (1Кор. 3:12) — «діло кожного виявиться: бо день покаже, бо вогнем відкривається» (1Кор. 3:13). І ці два пришестя Павло у Посланні до Тита зображає такими словами: «Лийся благодать Божа, спасительна для всіх людей, навчаючи нас, щоб відкидали нечестя і мирські похоті, цнотливо і праведно, і побожно жили в нинішньому віці, очікуючи блаженного уповання та явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа» (Тит. 2:11-13). Бачиш, він говорить і про перший прихід, за який дякує; і про другий, якого очікуємо. Тому й Символ віри, який нами нині проповідується, так велить вірувати: «І вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця, і знову прийде у славі судити живих і мертвих, Його ж Царству не буде кінця».

3. Отже, прийде з небес Господь наш Іісус Христос, прийде зі славою при закінченні світу цього в останній день. Бо буде кінець світу цього, і створений світ цей знову обновиться. Оскільки розпуста «крадіжка і перелюб», і всякий рід гріхів, «поширилися по землі, і кров із кров’ю» (Ос. 4:2) змішалась у світі; а, щоб це чудове поселення творінь не залишилося назавжди сповненим беззаконня, припинить своє існування цей світ, щоб знову явитися кращим. І чи хочеш мати доказ цього зі слів Писання? Вислухай, що говорить Ісая: «І згорнеться небо, наче сувій, і всі зірки упадуть, як листя з лози і як спадає листя смоковниці» (Іс. 34:4). І Євангеліє говорить: «Сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба» (Мф. 24:29). Не будемо засмучуватися, наче б ми одні тільки повинні померти; і зірки перестануть існувати, а може бути, що й знову з’являться. Згорне Господь небеса не для того, щоб знищити їх, але щоб знову явити їх у кращому вигляді. Вислухай слова пророка Давида: «На початку Ти, Господи, землю створив, і ділом рук твоїх є небеса» (Пс. 101:26). «Вони загинуть, Ти ж існуватимеш» (Пс. 101:27). Але скаже хто-небудь, чому ж він говорить ясно: «Загинуть?» Це видно із наступного: «І всі, як риза, постаріють, і як одяг пошиєш їм, і зміняться. Бо як про людину кажуть, що вона гине, як це сказано: «Бачите, як праведний помирає, і ніхто не приймає серцем» (Іс. 57:1); тоді як він очікує воскресіння, так само [і ми] очікуємо деякого воскресіння і неба. «Сонце перетвориться на темряву, а місяць — на кров» (Діян. 2:20). Нехай напоумляться цим ті, що навернулися із маніхеїв, і більше не обожнюють світил; і це сонце, яке повинне померкнути, нехай не шанують нечестиво за Христа. Вислухай також слова Господа: «Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть» (Мк. 13:31). Бо творіння не мають такої ціни, як слова Владики.

4. Отже, перейде видиме, і прийде очікуване краще за його. Але про час той ніхто нехай не цікавиться. Бо «не є вашим розуміти часи і роки, які Отець поклав у Своїй владі» (Діян. 1:7). І не намагайся призначати часу, коли це трапиться; втім і не засинай від байдужості: «Пильнуйте, — каже Христос, — бо не знаєте години, в яку Син Людський прийде» (Мф. 24:42). Оскільки нам належало знати ознаки кінця світу, і оскільки ми очікуємо Христа, щоб не померти в омані і не впасти в оману неправдомовця антихриста, то натхненні Божественною волею апостоли для нашого повчання, приступають до істинного Вчителя і кажуть: «Скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?» (Мф. 24:3). Ми сподіваємося, що Ти знову прийдеш; але «сатана перетворюється в ангела світла» (2Кор. 11:14); для цього охорони нас, щоб не вклонитися нам замість Тебе іншому. Він, відкривши Свої Божественні і святі уста, говорить: «Стережіться, щоб ніхто вас не спокусив» (Мф. 24:4). І ви, слухачі, наче споглядаючи Його тепер очима розуму свого, слухайте Його, Який і до вас те ж саме говорить: «Стережіться, щоб ніхто вас не спокусив». Слова ці переконують всіх вас зважати на те, що говориться. Бо це не історія про діла минулі, але пророцтво про майбутнє, що неодмінно має статися. Ми не пророкуємо, бо ми не достойні, але ознаки, що знаходяться в Писанні, відкриваємо і пояснюємо. Помічай же ти, що сталося вже і що повинно статися, і застерігай сам себе.

5. «Стережіться, щоб ніхто вас не спокусив. Бо багато прийдуть в ім’я Моє, кажучи: я є Христос, і спокусять багатьох» (Мф. 24:5). Це частково вже сталося, бо казали вже це Симон волхв і Менандр, і деякі інші нечестиві єресеначальники. І будуть говорити ще й у наш час, і після нас.

6. Інша ознака: «Почуєте ж ви про війни і чутки про війни» (Мф. 24:6). Йде нині у персів з римлянами за Месопотамію війна чи ні? «Підніметься народ на народ, і царство на царство», чи ні? «І будуть голод, моровиці і землетруси по місцях» (Мф. 24:7). Це вже було. І в іншому місці: «Жахливі та великі знамення з неба будуть» (Лк. 21:11). «Пильнуйте ж, — говорить Христос, — бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде» (Мф. 24:42).

7. Але ми шукаємо своєї ознаки щодо пришестя; належачи до Церкви, шукаємо церковної ознаки. Спаситель говорить: «І тоді багато спокусяться і один одного зрадять, і зненавидять один одного» (Мф. 24:10). Якщо почуєш, що єпископи навіть до кровопролиття йдуть проти єпископів, причетники проти причетників і миряни проти мирян, то не засмучуйся, бо про це передбачено в Писанні; не на те дивися, що відбувається нині, але на те, що написано. І хоч би я, що навчаю тебе, загинув, ти не загинеш разом зі мною; можна і слухачеві бути кращим за вчителя, і бути першим тому, хто прийшов потім; оскільки приймає Владика і тих, які приходять в останню годину. Коли в апостолах відкрилася зрада, то чому дивуватися, якщо в єпископах відкриється братоненависництво? Але знамення стосується не тільки правителів Церкви, але й мирян. Бо каже Христос: «І через примноження беззаконня ослабне любов багатьох». Чи похвалиться хтось із предстоячих тим, що він має до ближнього нелицемірну любов? Чи не більшою частиною цілують вустами, являють веселий вигляд і радісний погляд, а в серці будують підступи, «замишляють лихе, говорячи слова миру» (Пс. 27:3)?

8. І ось ще знамення: «І буде проповіданим це Євангеліє Царства по всій вселенній, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!» (Мф. 24:14). Майже весь світ уже, як ми бачимо, сповнений вченням про Христа.

9. Про те, що буде після цього, йдеться далі: «Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці: хто читає, нехай розуміє» (Мф. 24:15). І ще: «Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос або там, не йміть віри» (Мф. 24:23). Братоненависництво вже дає місце антихристу. Бо диявол наперед влаштовує чвари в народі, щоб, коли прийде антихрист, зручніше прийняли його. Не дай Боже, щоб хтось зі служителів Христових, що тут або в іншому якомусь місці знаходяться, приєднався до цього ворога. Стосовно нього апостол Павло у своєму посланні явив ясне знамення в цих словах: «Бо не прийде раніше відступлення і відкриється чоловік беззаконня, син погибелі, який противиться та звеличується над усім, що називається Богом або святинею, так що сяде в церкві Божій, видаючи себе за Бога. Чи ви не пам’ятаєте, як я, ще живши у вас, говорив вам це? І нині ви знаєте, що утримує його від того, щоб з’явитися у свій час. Бо тайна беззаконня вже діє, тільки не здійсниться, доти, доки не буде відлучений із середовища той, що утримує тепер. І тоді відкриється беззаконник, якого Господь Іісус уб’є Духом уст Своїх і знищить явленням пришестя Свого. Його ж пришестя, за дією сатани, буде з усякою силою і знаменнями та чудесами неправдивими, і з усякою оманою неправди тих, що гинуть» (2Сол. 2:3-10). Ось що говорить Павло. Відступлення і нині є. Бо люди відступили від істинної віри; і деякі проповідують Сино-Отцівство, а інші наважуються говорити, що Христос із небуття в буття приведений. Спочатку були явні єретики, а нині Церква наповнена прихованими єретиками. Відступили люди від істини, «втішені слухом» (2Тим. 4:3). Слово оманливе для самолюбства, і всі слухають із задоволенням. Слово про навернення, і всі відвертаються. Велика частина відступила від правильних понять, і зручніше обирають зле, ніж погоджуються на добре. Ось те відступлення, після якого треба чекати ворога. І вже почав він частково посилати своїх попередників, щоб був приготований йому шлях для лову. Тому бережи себе саму, людино, і зміцнюй душу твою. Церква свідчить нині тобі перед Богом живим, застерігає від антихриста раніше, ніж він з’явиться. Чи станеться це за життя твого, ми не знаємо; чи станеться після тебе, не знаємо. Втім добре буде, якщо ти, знаючи це, застережешся.

10. Істинний Христос, Єдинородний Син Божий, не від землі вже прийде. Якщо хто з оманливими видіннями з’явиться в пустелі, ти не виходь. Якщо скажуть: «Ось тут Христос або там» (Мк. 13:21), ти не вір. Вниз і на землю не дивися вже: бо Владика зійде з небес, не один, як раніше, але в супроводі багатьох міріад ангелів; не таємно, як дощ на руно, а відкрито освітить, як блискавка. Бо Сам Він сказав: «Як блискавка виходить від сходу і являється до заходу, так буде пришестя Сина Людського» (Мф. 24:27). Також: «І побачать Сина Людського, Який йтиме на хмарах небесних із великою силою та славою, і пошле ангелів Своїх з великим трубним гласом» (Мф. 24:30-31).

11. Втім, як раніше до Його втілення, коли очікували, що Бог народиться від Діви, диявол зловмисно спотворив цю істину за допомогою байкарського вчення в ідолопоклонників про те, що неправдиві боги народжують і народжуються від жінок, щоб, коли прийнятий буде, як думав він, обман, не повірили й істині; так і перед другим пришестям істинного Христа, противник, обернувши на свою користь очікування простих людей, і особливо обрізаних, явить якогось чоловіка-волхва, вельми досвідченого в оманливому і злому мистецтві чародійства і магії, який привласнить собі владу над Римським царством, неправдиво назве себе Христом і найменуванням Христа буде зваблювати іудеїв, які очікують Месії, а язичників обманювати уявним чародійством.

12. А прийде провіщений антихрист тоді, коли закінчаться часи Римського царства і наблизиться кінець світу. Повстануть десять разом римських царів і, можливо, в різних місцях, але в один і той самий час будуть царювати. Після них одинадцятим повстане антихрист і захопить владу над Римськими царством за допомогою злого чаклунського мистецтва. Трьох з них, які запанують перед ним, він скине, сім інших маючи у своїй владі. Спочатку він буде показувати належить людині славній та розумній здоровий глузд і людинолюбство; і, спокусивши іудеїв як очікуваний Христос знаменнями та чудесами, оманливою та улесливою ворожбою, потім покаже себе всіма злими ділами нелюдяності і беззаконня, так що перевершить усіх, що були перед ним, неправедних і безбожних людей; проти всіх, і особливо проти нас, християн, він буде мати думки вбивчі, жорстокі, немилосердні, які в різних видах відкриватимуться. Впродовж трьох років і шести місяців він буде робити так; а після того буде знищений при другому славному пришесті з небес Єдинородного Сина Божого, Господа і Спасителя нашого Іісуса істинного Христа, Який, убивши антихриста «Духом уст Своїх» (2Сол. 2:8), віддасть його вогню геєнському.

13. Цьому навчаємо ми не від своєї вигадки, але довідавшись із божественного в церкві читаного Писання, і особливо з недавно читаного пророцтва Даниїлового; як те Гавриїл архангел пояснив, так кажучи: «Звір четвертий — царство четверте буде на землі, яке перевершить всі царства» (Дан. 7:23). Церковні тлумачі вважають, що цим царством є Римське. Перше знамените царство Ассирійське, друге — Мідійське разом з Перським, після них третє — Македонське; а четверте царство — нині існуюче Римське. Далі, за порядком пояснюючи, Гавриїл говорить: «Десять рогів його, десять царів повстануть, і після них повстане інший, який попередніх перевершить злість всіх» (Дан. 7:24), каже він, не тільки десятьох, але й усіх, що були перед ним. «І трьох царів упокорить», які, очевидно, будуть з числа десяти. Трьох із цих десяти скинувши, без сумніву, сам запанує восьмим. «І слова,  — говорить далі, — проти Всевишнього буде говорити» (Дан. 7:23) чоловік богохульник і законопорушник, який отримає царство не від предків, але захопить владу за допомогою ворожби.

14. Хто ж це такий і якою буде діяти силою, поясни нам, Павле! «Його ж, — говорить він, — пришестя за дією сатани буде з усякою силою і знаменнями та чудесами неправдивими» (2Сол. 2:9). Цим означує, що сатана застосує його знаряддям, діючи в ньому сам собою. Бо знаючи, що не буде вже йому прощення на суді, відкриє явну війну не через своїх служителів, як звичайно, але сам собою, у всіх знаменнях та неправдивих чудесах. Будучи батьком неправди, він за допомогою неправдивих дій буде обманювати уяву, так що народу здаватиметься, ніби бачить воскреслого мерця, тоді як він не воскрешений; ніби бачить кривих, що ходять, і сліпих, які бачать, тоді як не було зцілення.

15. І ще каже Павло: «Супротивник і той, який звеличується над усім, що називається Богом або святинею» (2Сол. 2:4). Над усім, що називається Богом; тобто ідолів буде ненавидіти антихрист, бо він сяде в церкві Божій. В якій же церкві? У зруйнованому храмі іудейському, а не в тому, в якому ми тепер перебуваємо. Чому це ми говоримо? Нехай не подумає про нас хто-небудь, що ми звеличуємо себе. Якщо він прийде до іудеїв під ім’ям Христа і захоче, щоб іудеї поклонялися йому, то, щоб більше звабити їх, особливо подбає про храм, показуючи їм, що він, будучи з роду Давидового, хоче створити храм, побудований Соломоном. А прийде антихрист тоді, коли в храмі іудейському не залишиться каменя на камені, за висловом Спасителя; коли або сам упаде від старості, або зруйнований буде з тією метою, щоб створити новий, або з інших причин, а тому розкидані будуть всі камені. Не кажу я про зовнішню окружність храму, але про храм внутрішній, в якому були херувими. Тоді прийде антихрист з усіма чудесами і знаменнями неправдивими; воюватиме проти всіх ідолів, спочатку лицемірно буде показувати людинолюбство, а потім виявить жорстокість, особливо проти святих Божих. Бо говорить Даниїл: «Бачив, як ріг цей вів битву зі святими» (Дан. 7:21). І ще в іншому місці: «Буде час скорботи, якого не було від часу створення людей на землі, навіть до часу цього» (Дан. 12:1). Страшний звір, великий дракон, непереможний людьми, готовий поглинати; багато треба буде говорити нам про нього із Божественного Писання; тепер же, за браком часу, досить і цього.

16. Тому, знаючи велику силу противника і даючи пораду благочестивим, Господь говорить: «Тоді, хто буде в іудеї, нехай біжить у гори» (Мф. 24:16). Якщо ж хто відчуває в собі велику силу, так що може опиратися сатані, той нехай протистане йому (бо не зневіряюся я в силах Церкви) і нехай скаже: «Хто відлучить нас від любові Христової?» (Рим. 8:35). Якщо ми слабкі, то будемо берегти себе; коли ж надіємося на себе, то протистанемо. «Бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде» (Мф. 24:21). Але подяка Богові, Який зменшить величину скорботи короткістю часу. Бо Він каже: «Заради обраних скоротяться ті дні» (Мф. 24:22). Царюватиме антихрист тільки три з половиною роки. Ми говоримо це, запозичуючи не із книг, богонатхненність яких невідома, але із Даниїла. Він говорить: «І дасться в руку його аж до часу, і часів, і половини часу» (Дан. 7:23). Під часом розуміється один рік, у який він з’явиться і посилиться; під часами — наступні два роки його злочинного панування, які разом з першим складуть три роки, а під половиною часу розуміються шість місяців. І ще в іншому місці те саме говорить Даниїл: «Клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів, і напівчасу» (Дан. 12:7). Деякі в тому ж значенні приймають і наступні слова: «Тисяча двісті дев’яносто днів» (Дан. 12:11), і ці: «Блаженний, хто терплячий і досягне тисячі трьохсот тридцятьох п’ятьох днів» (Дан. 12:12). Тому треба ховатися і тікати. Бо, можливо, не встигнемо «обійти ще міста Ізраїлеві, як прийде Син Людський» (Мф. 10:23).

17. Хто ж та блаженна людина, яка з благочестя буде мучитися тоді за Христа? Бо тодішні мученики, на мою думку, вищі всіх мучеників. Попередні мученики боролися з одними людьми, а мученики при антихристі будуть вести війну з самим сатаною; і спочатку за царів, які проводили гоніння, тільки вбивали, а не вводили в оману інших, що вони воскрешають мертвих, не являли примар знамень і чудес; а тут будуть діяти і страх, і омана, «щоб спокусити, якщо можливо, і обраних» (Мф. 24:24). Нехай не прийде тоді на чиє-небудь серце думка: чи більше створив Христос? Якою ж силою він діє? Якби Бог не хотів цього, то і не дав би йому. Апостол застерігає тебе від цього і каже: «І заради цього пошле їм Бог дію омани» (2Сол. 2:11). «Пошле» означає те саме, що й допустить бути не для того, щоб цим вони виправдалися, але щоб були засуджені. Чому? «Бо не повірили істині» (2Сол. 2:12), тобто істинному Христу; але «благоволіли у неправді», тобто в антихристі. Попустить же Бог цьому бути під час гоніння не тому, що не зможе перешкодити, але для того, щоб за терпіння, як зазвичай буває, увінчати Своїх подвижників, подібно до Його пророків і апостолів, щоб вони за короткочасні страждання успадкували вічне Царство Небесне, як говорить Даниїл: «І в той час спасуться люди Твої всі, які виявилися вписаними у книгу» (Дан. 12:1); явно, що в книзі життя: «І багато з тих, що сплять в земному поросі, постануть, ці в життя вічне, а ті на докір і у вічний сором» (2Сол. 2:2). «І розумні будуть сяяти, як світила на тверді, і від праведних багато, як зірки на віки» (Дан. 12:3).

18. Тому укріпляй себе, людино! Відомі тобі ознаки пришестя антихриста. Не тільки один ти пам’ятай їх, але і всім повідомляй з любов’ю. Якщо маєш сина по плоті, і його напоум. І якщо породив когось за допомогою настанови в істинах віри, і його застережи, щоб не прийняти йому неправди замість істини. «Бо тайна беззаконня вже діє» (2Сол. 2:7). Лякають мене війни народні, лякають розбрати церковні, лякає ненависть брата до брата. Нехай буде так тільки сказано; не дай же Боже, щоб це трапилася при нас. Проте ж повинні ми бути обережними. І цього досить про антихриста.

19. Ми будемо ми очікувати і сподіватися, що Господь прийде з небес на хмарах. «Труби ангельські виголосять тоді, мертві у Христі першими воскреснуть» (1Сол. 4:16); благочестиві, які знаходитимуться в живих, взяті будуть на хмарах, в нагороду за свої труди отримають шану, що перевищує людину; оскільки й подвиги їх перевищували людину, як апостол Павло у своєму посланні каже: «Бо й Сам Господь у повелінні, при голосі архангела і сурми Божої зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніше; потім же ми, що залишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господу у повітря і так завжди з Господом будемо» (1Сол. 4:16-17).

20. Це пришестя Господнє і кінець світу передбачив Екклезіаст, який говорить: «Радій, юначе, в юності твоїй»… і т. д. «І віддали лють від серця свого, і відкинь лукавство від плоті твоєї» (Еккл. 11:9,10). «І пом’яни Того, Який створив тебе, доки не прийдуть дні злоби: доки не померкне сонце і світло, і місяць, і зорі, і потемніють ті, що дивляться у вікно» (Еккл. 12:1-3): (силу зору означаючи цими словами): «Доки не перетвориться ланцюг срібний» (Еккл. 12:6), (розуміючи під цим розташування зірок, бо вони уявляються сріблоподібними), і не скрутиться золота анфема (означаючи тим золотоподібне сонце, бо анфемою є відома рослина, що має багато з усіх сторін паростків з листям, подібним до променів), і повстануть «на голос птаха» (Еккл. 12:4), (горобці), і «з висоти побачать, і жах на шляху» (Еккл. 12:5). Що побачать? «Тоді побачать Сина Людського, Який йтиме на хмарах небесних, і заплачуть всі племена» (Мф. 24:30; Зах. 12:12). Що ж буде після пришестя Господа? «Розквітне мигдаль і обважніє коник, і розсиплеться каперс» (Еккл. 12:5). Розквітаючий мигдаль показує, як кажуть тлумачі, що минула зима. Тіла наші після закінченні зими будуть цвісти тоді небесним цвітом. «І обважніє коник», тобто окрилена душа зодягнеться тілом. «І розсиплеться каперс» — розсипляться порушники закону, подібні до тернини.

21. Бачиш, як всі передбачають прихід Господній; бачиш, як вони знають голос горобця. Який це голос, подивимося: «Бо Сам Господь у повелінні, при голосі архангельському і сурми Божої, зійде з неба» (1Сол. 4:16). Архангел виголосить і скаже всім: «Уставайте на зустріч Господа». Страшним є пришестя Владики! Давид каже: «Бог гряде наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря» і т. д. (Пс. 49:3). Прийде до Отця, як говорить нині прочитане Писання, Син Людський на хмарах, тоді як тектиме річка вогненна, в якій повинні бути випробувані люди. Якщо у когось золоті діла, той буде світлішим; у кого ж діла є нетвердими, як очерет, той буде горіти у вогні. «А Отець сяде, і одежа Його біліша за сніг, і волосся голови Його, наче вовна чиста» (Дан. 7:9). Людиноподібно зображено це. Чому? Тому що Він є Цар людей, неосквернених гріхами. Бо Він говорить: «Я убілю гріхи ваші, як сніг і як вовну» (Іс. 1:18). Через це означується відпущення гріхів або навіть і безгрішний стан. Прийде Господь з небес на хмарах, оскільки на хмарах Він і вознісся. Бо Сам Він сказав: «І побачать Сина Людського, Який йтиме на хмарах небесних із силою і славою великою» (Мф. 24:30).

22. Але якою б мала бути ознака Його пришестя, щоб супротивна сила не насмілилася Йому уподібнитися? «І тоді з’явиться,  — говорить Христос, — знамення Сина Людського на небі» (Мф. 24:30). А істинне, власне Христу, знамення є Хрест. Світловидне знамення Хреста передує Царю, Який спочатку був розп’ятий, щоб, побачивши це, іудеї, які спочатку прокололи Його і замислили зло проти Нього, заплакали всі з усіх племен, кажучи: це Той, Якого били по щоках; це Той, Чиє лице заплювали; це Той, Якого зв’язали узами; це Той, Якого, розіп’явши, спочатку принижували. Куди, скажуть вони, втечемо ми від гніву Твого? Будучи оточені ангельськими воїнствами, нікуди не зможуть втекти вони. Знамення Хреста — страх ворогам Іісуса, а радість друзям Його, віруючим в Нього або тим, які проповідували Його чи постраждали за Нього. Хто ж буде тоді настільки блаженним, щоб явитися другом Христовим? Не погордує рабами Своїми настільки великий, славний Цар, супроводжуваний ангелами, Який сидить на престолі з Отцем. Бо щоб не змішалися обрані з ворогами Його, «пошле ангелів Своїх з сурмою великою, і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів» (Мф. 24:31). (Одного Лота не зневажив Він; як же погордує багатьма праведниками?) «Прийдіть благословенні Отця Мого» (Мф. 25:34), — Він буде казати їм, що носитимуться тоді на колісницях хмарних, зібрані ангелами.

23. Але скаже хто-небудь із тих, що стоятимуть: я бідний або, можливо, тоді і хворим лежати буду на постелі; або чи буде зневажена жінка взята від жорен? Чи не знехтують нами? Зміцнися, людино! Суддя дивиться на особу: «Не за славою судитиме, ні за слово картатиме» (Іс. 11:3); Він не буде віддавати перевагу вченим перед невігласами, ні багатим перед бідними. Хоча б ти був на полі, візьмуть тебе ангели. Не подумай, що Він володарів землі візьме, а тебе, хлібороба, залишить. Хоча ти раб, хоча бідний, ніскільки не бійся: Той, Хто прийняв образ раба (Флп. 2:7) не знехтує рабами; не бійся, хоч би ти у хворобі лежав на ліжку; сказано в Писанні: «Тоді двоє будуть на ложі єдиному, один візьметься, а другий залишиться» (Лк. 17:34). Хоча б з потреби ти був проданий на роботу до млина, чоловік ти чи жінка; хоча б, маючи дітей, постійно працював біля жорен, не знехтує тобою Той, «Який визволяє в’язнів із кайданів» (Пс. 67:7). Той, Який вивів Йосифа з рабства та в’язниці на царство, і тебе визволить від скорботи і введе у Царство Небесне. Май тільки надію, тільки трудися, тільки старанно подвизайся. Ніщо не загине. Записана всяка твоя молитва і псалмоспів; записана всяка милостиня; записаний кожен піст; записаний всякий вірно дотриманий шлюб; записана стриманість, збережена для Бога. А переважно з усього того, що записано, отримають вінці дівство і чистота; і ти засяєш, подібно до ангела. Але як ти охоче слухав про добре, так само терпляче послухай і протилежне тому. Записане усяке користолюбство твоє; записана усяка розпуста твоя, записане усяке клятвопорушення твоє і богохульство, і чари, і викрадення, і вбивство. Все це запишеться вже тепер, якщо після хрещення будеш робити це: бо попереднє згладжується.

24. «Коли ж прийде, — говорить Христос, — Син Людський у славі Своїй, і всі ангели з Ним» (Мф. 25:31). Дивися, людино, при скількох свідках станеш ти на суд: весь рід людський буде знаходитися там. Уяви ж, наскільки численне плем’я римське; уяви, які численні інші грубі народи, що існують зараз, і скільки їх за сто років померло; уяви, скільки поховано за тисячу років; уяви людей, починаючи від Адама аж до цього дня: велика кількість їх, але вона є ще малою порівняно з ангелами, яких більше. Їх дев’яносто дев’ять овець, а рід людський є тільки однією вівцею, бо з того, яким широким є місце, потрібно судити і про чисельність мешканців. Населена нами земля є наче деякою крапкою, що знаходиться посередині одного неба, через що оточуюче її небо настільки ж більше має число мешканців, наскільки більшим є простір; а небеса небес містять їх неосяжну кількість. А що написано: «Тисяча тисяч служили Йому і тисяча тисяч стояли перед Ним» (Дан. 7:10); це не тому, щоб саме такою була кількість, але тому, що більшого числа пророк проректи не міг. Буде тоді на суді Бог, Отець усіх, з Ним сяде Христос і разом з Ними Святий Дух. Сурма ангельська покличе усіх нас з нашими ділами. Чи не повинні ми навіть цього одного злякатися? Не вважай, людино, маловажливим і немучительним для тебе покаранням бути засудженою при такій великій кількості! Чи не бажаємо ми часто краще померти, ніж бути засудженими друзями?

25. Отже, устрашимося, браття, щоб не засудив нас Бог, Який для осуду не має потреби ні у випробуванні, ні в доказах. Не кажи: я вночі чинив розпусту або ворожив, або інше що-небудь робив, і нікого не було при тому. По твоїй совісті Він буде судити тебе; «і думки, які звинувачують або виправдовують одна одну у день, коли судитиме Бог таємні діла людей» (Рим. 2:15,16). Страшне лице Судді змусить тебе сказати правду; або краще, хоча б ти і не сказав, Він викриє тебе. Бо ти станеш, будучи викритим або у гріхах своїх, або у праведних ділах. Це показують слова Самого Судді, бо Суддею є Христос: «Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові» (Ін. 5:22). Отець не позбавляє Себе влади, Він судить через Сина. Отже, з волі Отця судити буде Син; бо не одна воля Отця, а інша — Сина, але одна і та сама. Що ж говорить Суддя стосовно того, що ти принесеш діла свої? «І зберуться перед Ним всі народи» (Мф. 25:32). Бо має перед Христом схилитися «всяке коліно небесних і земних, і підземних» (Флп. 2:10). «І відділить їх один від одного, як пастир відділяє овець від козлів» (Мф. 25:32). Як же відокремлює їх Пастир? Чи справляється Він з книгою, яка вівця, і який козел? Чи розрізняє з вигляду? Чи не показує м’яка шерсть вівцю, а кошлата і жорстка — козла? Так, якщо ти очистишся тепер від гріхів, то будеш мати тоді діла, як чисту вовну: одежа Твоя буде чиста, і ти завжди будеш говорити ці слова: «Скинуті ризи мої, як же одягнуся в них» (Пісн. 5:3). За одежею ти будеш визнаний вівцею. Якщо ж виявишся волохатим, подібно до Ісава, з густою шерстю, з низькими думками, подібно до Ісава, який за споживу втратив право первородства і продав перевагу свою, то будеш ти на лівому боці. Втім, не дай Боже комусь із тих, які стоятимуть, бути відкинутими від благодаті і через злі діла опинитися на лівому боці, серед грішників!

26. Воістину страшним є суд; саме нагадування про нього приводить в тремтіння. Царство небесне стоїть поряд, і уготований вогонь вічний. Яким же чином, скаже хто-небудь, ми уникнемо вогню? І як увійдемо в Царство Небесне? «Зголоднів,  — говорить Христос, — і дали Мені їсти» (Мф. 26:35). Впізнайте ж шлях; не потрібно вдаватися до алегорій, а потрібно виконати те, про що йдеться. «Зголоднів, і дали Мені їсти; спраглим був, і напоїли Мене; подорожнім був і прийняли Мене; нагим, і одягнули Мене; хворим, і відвідали Мене; в темниці був, і прийшли до Мене» (Мф. 25:36). Якщо це робиш, то зацарюєш разом з Ним; якщо ж не зробиш, то будеш засуджений. Отже, почни ж робити це і перебувай твердим у вірі, щоб тобі, подібно до юродивих дів, коли будемо купувати єлей, не бути залишеним за дверима. Не сподівайся тільки на те одне, що ти маєш в руках світильник; але бережи його, щоб він горів. «Нехай просвітиться світло» добрих діл твоїх «перед людьми» (Мф. 5:16), і нехай не зневажається через тебе Христос. Зодягнися в одежу нетління, прикрашаючись добрими ділами: і яке приймеш ти від Бога, по провидінню Його, для виконання діло, виконуй його з користю. Майно ввірене тобі? Використовуй добре, як належить; маєш здатність набувати для Бога душі тих, які слухають тебе? Роби це ретельно. Багато маємо випадків показати добре служіння: тільки б хто із нас, піддавшись осуду, не був відкинутий, але щоб з відвагою могли ми зустріти вічного Царя Христа, Який царює на віки. Бо царюватиме на віки Той, Який буде судити живих і мертвих; Який за живих і за мертвих помер, як каже Павло: «На це бо Христос і помер, і ожив, щоб і мертвими, і живими володіти» (Рим. 14:9).

27. А якщо коли почуєш від когось, що Царство Христове буде мати кінець, зненавидь цю єресь; вона є другою головою змія, яка недавно виросла в Галатії. Насмілився хтось говорити, що після закінчення світу Христос не буде царювати; насмілився стверджувати, що Слово, Яке вийшло із Отця, повернувшись до Отця, не буде більше існувати. Богохульствує таким чином для свого осудження, бо не слухав слів Господа: «Син перебуває вічно» (Ін. 8:35). Не слухав слів Гавриїла: «І зацарює в домі Якова на віки, і Царству Його не буде кінця» (Лк. 1:33). Розбери діло, про яке кажу. Нині люди-єретики вчать проти Христа, тоді як архангел Гавриїл навчив про вічне перебування Спасителя. Кому ж ти більше повіриш? Чи не Гавриїлу? Вислухай читане нині свідчення Даниїла: «Бачив уві сні вночі, і ось на хмарах небесних, наче Син Людський йшов, і навіть до Вітхого днями дійшов» (Дан. 7:13). «І Тому дасться влада і честь, і царство, і всі люди, племена і народи Тому підкоряться: влада Його, влада вічна, яка не припиниться, а царство не розсиплеться» (Дан. 7:14): цього тримайся, тільки цьому вір; а від єретичного вчення відвертайся, бо дуже ясно чув ти про нескінченність Царства Христового.

28. Подібне до цього ти чув і в тлумаченні про той камінь, що без рук відколовся від гори, який є Христос по плоті: «І царство Його людям іншим не залишиться» (Дан. 2:44). І Давид в одному місці говорить: «Престіл Твій, Боже, навік віку» (Пс. 44:7), і в іншому: «На початку Ти, Господи, землю заснував єси…» і т. д. (Пс. 101:26). «Ті загинуть. Ти ж перебуваєш…» і т. д. (Пс. 101:27). «Ти є Той Самий, і літа твої не скінчаться» (Пс. 101:28). А Павло це пояснив про Сина.

29. І чи хочеш дізнатися, від чого ті, які вчать протилежному, дійшли до такого безумства? Читали вони зі злим наміром добрі слова апостола: «Бо належить Йому царювати, поки покладе всіх ворогів під ногами Своїми» (1Кор. 15:25). І кажуть, що коли вороги будуть скинуті до ніг Його, то Він не буде більше царювати, але говорять погано і безглуздо. Бо Той, Який царював раніше, ніж скинув ворогів, чи не буде тим більше царювати після того, як переможе їх?

30. Наважилися ще сказати, ніби написане: «Коли підкорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все» (1Кор. 15:28) означає, що Син знищиться в Отці 2. Найбезбожніші з усіх! Ви, творіння Христа, будете існувати, невже ж припиниться буття Христа, Яким ви і все створене? Богохульний народе! Як же підкорене буде Йому все? Чи загине це, чи буде продовжувати буття? Якщо ж те, що підкоряється Сину, буде продовжувати буття, то невже Сина, Який підкориться Отцю, не буде? Підкоритися не те також означає, ніби Він тоді почне коритися Отцю, бо Він завжди угодне Йому творить, але те, що Він і тоді буде покірним Йому, являючи невимушену покірність, але свобідну покору, бо Він не раб, який з примусу підкоряється, але Син, Який кориться з волі і з любові.

31. Запитаємо ми їх, як розуміти слова «поки» або «доки». Бо, подібним чином заперечивши їм, самим цим словом я постараюся спростувати їхній обман. Оскільки вони наважилися сказати, що слова: «Поки підкорить ворогів під ногами Своїми» означають кінець Його царювання, наважилися призначити межі вічному Царству Христовому і навчати, що припиниться нескінченна влада Його; то прочитаємо подібні місця із апостола: «Але царювала смерть від Адама аж до Мойсея» (Рим. 5:14). Невже раніше помирали, а після Мойсея деякі більше не помирали? І невже після закону не було у людей смерті? Бачиш, що словом «навіть» не означається межа часу, але Павло показує ним, що, хоча Мойсей був праведним та достойним здивування мужем, проте ж смертне визначення, проголошене на Адама, спіткало і його, і наступних за ним, і притому тих, які не згрішили, подібно до Адама, непослухом, показаним через плід дерева.

32. Ось ще й інше подібне скажете: «Бо навіть до цього дня, коли шанується Мойсей, покривало лежить на їхньому серці» (2Кор. 3:15). «До цього дня». Невже тільки до Павла, а «не досі» або й до кінця? Коли Павло говорить коринф’янам: «Бо навіть до вас досягли благовістям Христовим, маючи надію, зростаючій вірі вашій, у вас і в дальших від вас (країнах) благовістити» (2Кор. 10:15), то бачиш тут ясно, що слово «навіть до» не означає кінця, але має щось наступне за собою. Як же повинен ти приймати тепер слова: «Поки покладе ворогів?» Так, як в іншому місці говорить Павло: «І втішайте себе кожного дня, поки сьогодні називається». Явно, що завжди. Бо як не можна сказати, щоб був початок днів у Христа, так само не слухай, якщо стане хтось говорити про кінець Царства Його, бо написано: «Царство Його — царство вічне» (Дан. 3:100).

33. Маю я й дуже багато інших свідчень зі Священного Писання про нескінченність навіки Царства Христового, але досить поки й наведених, бо дня минуло вже багато. А ти, слухачу, поклоняйся тільки цьому Царю, уникаючи всякої єретичної спокуси. Якщо ж сподобить благодать Божа, то й інші істини віри з часом пояснені будуть вам. Бог всього нехай збереже всіх вас, щоб ви пам’ятали ознаки кінця світу і залишилися непереможеними антихристом. Наведені тобі ознаки спокусника, що має прийти; наведені докази того, що істинний Христос явно зійде з небес. Від першого тікай, як від неправдивого; а цього чекай, як істинного. Дізнався ти засіб, як під час суду стати праворуч. Збережи завіт з Христом, прикрашаючись добрими ділами, щоб, сміливо вставши перед Суддею, міг ти успадкувати Царство Небесне. Через Нього і з Ним нехай буде слава Богу разом зі Святим Духом на віки віків! Амінь.

Шістнадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І в єдиного Духа Святого, Утішителя, Який говорив через пророків», і також на слова із Послання до коринф’ян: «Про духовне ж, браття, не хочу, щоб не знали ви»… та ін. (1Кор. 12:1). «Різні ж є дари, а Дух один і той Самий»… та ін. (1Кор. 12:4)

1. Воістину потрібна духовна благодать, щоб розмірковувати про Святого Духа: не тому, щоб, скільки потрібно, сказати про Нього, бо це неможливо, але щоб, говорячи про Нього на підставі Божественного Писання, уникнути таким чином небезпек. Бо справді дуже страшно написано в Євангелії, де Христос ясно сказав: «Якщо хто скаже слово проти Духа Святого, не проститься це йому ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мф. 12:32); і часто буває потрібно боятися, щоб хто-небудь через незнання або оманливе відчуття благочестя, сказавши щось непристойне про Нього, не піддався осуду. Суддя живих і мертвих Іісус Христос сказав, що такому не буде відпущено. Отже, якщо хто тут впаде, то яка йому залишається надія?

2. Отже, сама благодать Іісуса Христа нехай подасть сили нам все без опущення сказати, а вам — із розумінням вислухати. Бо розуміння необхідне не тільки для тих, що говорять, але й для слухачів; щоб вони не інакше, як чуючи, розуміли своїм розумом. Отже, ми будемо говорити про Духа Святого тільки те, що написано. Якщо ж не написано чогось, тим не станемо цікавитися. Сам Дух Святий прорік Писання; Сам і про Себе сказав, скільки хотів, або скільки ми можемо вмістити. Отже, будемо говорити те, що Він сказав, а чого Він не сказав, того й ми говорити не насмілюймося.

3. Єдиний є тільки Дух Святий, Утішитель. Як єдиний є Бог Отець, а іншого Отця немає, і як єдиний є Єдинородний Син і Слово Боже, а брата не має: так само тільки єдиний є Дух Святий, і немає іншого духа, рівного Йому. Отже, Дух Святий є найбільшою силою, істотою Божественною і незбагненною. Бо Він є істотою живою, розумною і освячує все, що від Бога через Христа створене. Він просвічує душі праведних; Він і в пророках, Він і в апостолах, в Новому Завіті. Зненавидьмо ж тих, які насмілюються розділяти діючого у тих та інших Святого Духа; єдиний Бог Отець, Владика Старого і Нового Завіту, і єдиний Господь Іісус Христос, Який у Старому Завіті був провіщений, а в Новому прийшов, і єдиний Дух Святий, Який через пророків про Христа проповідував, а після пришестя Христа зійшов і показав Його.

4. Отже, ніхто не відділяй Старого Завіту від Нового, ніхто не говори, що один Дух там, а інший тут. Оскільки такий ображає Самого Духа Святого, шанованого разом з Отцем і Сином, Який під час святого Хрещення у Святій Тройці відкрився. Бо Єдинородний Син Божий ясно сказав апостолам: «Ідіть навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28:19). Надія наша на Отця і Сина, і Духа Святого. Не трьох богів проповідуємо: нехай замовкнуть маркіоніти; але зі Святим Духом через єдиного Сина одного Бога проповідуємо. Немає відмінності у вірі, немає розділення у благочесті. Не розділяємо, подібно до деяких, Святу Тройцю; ні зливаємо, як Савелій. Але з благочестям визнаємо одного Отця, Який послав нам Спасителя Сина; визнаємо одного Сина, Який обіцяв послати від Отця Утішителя; визнаємо Духа Святого, Який говорив через пророків і в день П’ятидесятниці зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків тут, у Єрусалимі, в тому місці, де горня в ім’я апостолів церква. Ми маємо всі переваги: тут Христос зійшов з небес; тут Дух Святий зійшов з небес; і воістину досить пристойним було б і про Духа Святого говорити в цій горній церкві, оскільки ми про Христа і Голгофу говоримо на цій Голгофі. Оскільки ж Той, Який зійшов там, разом приймає славу із Розп’ятим тут, тому про Того, Який зійшов, так говоримо тут, бо нероздільним є благочестя.

5. Ми хочемо сказати дещо про Святого Духа не для того, щоб повністю пояснити Його сутність, бо це неможливо, але для того, щоб показати різні заблудження стосовно Нього, щоб через незнання коли-небудь не впасти в них; і перегородити шляхи неправди, щоб іти одним шляхом царським. Якщо ж для обережності запропонуємо тепер що-небудь сказане єретиками, то це нехай повернеться на їхню голову; ми ж, як ті, що говорять, так і ті, хто слухає, винними не будемо.

6. Безбожні у всіх випадках єретики і на Святого Духа нагострили свого язика і наважилися стверджувати безглузде, як оповідач Іриней у своїх творах проти єресей написав. Одні наважилися назвати самих себе Духом Святим, із яких перший Симон волхв, який згадується в Діяннях апостольських. Він насмілився вчити цьому після того, як був відкинутий, а так звані гностики, люди нечестиві, ще інше говорили на Святого Духа. Беззаконні валентиніани — ще інше; а безбожний Манес наважився сказати, що він сам є Утішитель, посланий Христом. А інші говорили, що один Дух був у пророках, а інший — в Новому Завіті. Різноманітною є їхня омана або, краще, богохульство. Отже, зненавидь таких і оминай тих, які зневажають Духа Святого, яким немає відпущення. Яке тобі спілкування з відчайдушними, тобі, що має нині хреститися і в Духа Святого? Якщо той, який об’єднується зі злодієм і з ним погоджується, підлягає покаранню, то чого може очікувати той, який ображає Духа Святого?

7. Нехай будуть ненависними і маркіоніти, які знищили в Новому Завіті слова, що наводяться зі Старого Завіту. Бо перший безбожний Маркіон першим допустив трьох богів і бачачи, що в Новому Завіті знаходяться свідчення про Христа із пророків, знищив ті свідчення Старого Завіту, щоб залишити Царя без свідків. Нехай будуть ненависними вищезгадані гностики, знавці по імені, але сповнені невігластва, які осмілилися сказати про Святого Духа таке, про що я не смію говорити.

8. Нехай будуть ненависними Катафриги і Монтан, начальник зла, і дві його пророчиці, Максимілла і Прискілла. Бо цей Монтан, божевільний і справді шалений, не сказав би цього, якщо б не був у нестямі, наважився себе самого назвати Духом Святим, будучи людиною підступною і сповненою усякої нечистоти і гидоти. Щоб не образити цнотливості жінок, які тут знаходяться, досить пояснити це за допомогою знаків. Зайнявши Пепузу, найменше містечко у Фригії, і оманливо найменувавши його Єрусалимом, заколював тут нещасних малих дітей у жінок і роздроблював їх у беззаконну поживу під приводом званих у них таїнств. Саме тому раніше, під час гонінь, нас підозрювали в цьому; оскільки й оці монтаністи, хоча неправдиво, але називалися тим самим іменем християн. Наважився назвати самого себе Святим Духом чоловік, сповнений всякого нечестя і нелюдяний, він як безвідповідальний підлягає осуду.

9. Сподвижником його був, як раніше було сказано, нечестивий Манес, який зібрав зле зі всіх єресей. Він, цей останній рів загибелі, об’єднавши разом усе єретичне вчення, склав нову неправду і навчав їй. Наважився сказати, що він є Утішителем, якого Христос обіцяв послати. Але Спаситель, обіцяючи Утішителя, сказав апостолам: «Ви ж сидіть у місті Єрусалимі, аж поки зодягнетеся силою з висоти» (Лк. 24:49). Що ж? Невже померлі за двісті років апостоли очікували Манеса, щоб зодягнутись їм силою? І хто наважиться сказати, що вони впродовж цього часу не були сповнені Святого Духа? А написано, що вони «тоді покладали руки, і приймали Духа Святого» (Діян. 8:17). Чи не раніше за Манеса і раніше багатьох років це збулося, коли в день П’ятидесятниці зійшов Дух Святий?

10. За що засуджений був Симон волхв? Чи не за те, що, прийшовши до апостолів, сказав: «Дайте і мені цю владу, щоб, на кого покладу руки, той приймав Духа Святого» (Діян. 8:19)? Не сказав він: дайте і мені спілкування Духа Святого, але владу, щоб продавати іншим те, чого продати не можна і чого сам не мав. І срібло приніс до тих, які не були користолюбними. Бачив він, що ті, які приносячи ціну проданого майна, покладали її перед ногами апостолів, але не подумав, що ті, які топчуть ногами багатство, принесене для прожитку убогих, не дадуть за ціну владу Духа Святого. Що ж вони говорять Симону? «Срібло твоє з тобою нехай згине, бо дар Божий хотів ти сріблом придбати» (Діян. 8:20). Ти — другий Іуда; ти думав, що за срібло можна продавати дар Духа. Отже, якщо Симон, який хотів за ціну отримати владу, загинув, то який безбожний Манес, який назвав себе Духом Святим? Зненавидьмо достойних ненависті; зречімося тих, від яких відвертається Бог. Скажемо і ми Богові з усякою відвагою про всіх єретиків: «Чи не мати ненависті, Господи, до тих, які Тебе ненавидять, і відвертатися від Твоїх ворогів?» (Пс. 138:21). Бо є й добра ворожнеча, як написано, наприклад: «І ворожнечу покладу між тобою і між сім’ям твоїм» (Бут. 3:15). Бо любов до змія породжує ворожнечу проти Бога і смерті.

11. Отже, ось що потрібно було сказати нам про відкинутих. Тепер звернемося до Божественного Писання, і будемо пити «воду зі своїх сосудів» (Притч. 5:15), тобто святих отців, та із джерела своєї криниці. Будемо пити «від води живої, що тече в життя вічне» (Ін. 4:14). «Це ж говорить Спаситель про Духа, Якого хотіли приймати віруючі в Нього» (Ін. 7:39). Зауваж, що говорить Він «Хто вірує в Мене» не просто, але «як говорить Писання». Він вказує тобі на слова Старого Завіту: «Ріки живої води потечуть із утроби його» (Ін. 7:38). Не видимі ріки, що напоюють землю, яка вирощує тільки терен і дерева, але ріки, які просвічують душу. І в іншому місці говорить: «Бо вода, яку Я дам йому, буде в ньому джерелом води, що тече в життя вічне» (Ін. 4:14), нова вода жива і проточна, що тече на достойних.

12. І для чого духовну благодать найменував Він водою? Оскільки через воду складається все. У воді ростительна і животворча сила. З небес сходить в дощі вода, і хоча сходить в одному вигляді, але має різні дії. Одне джерело напоює весь рай: один і той самий дощ іде в усьому світі, але у лілії буває він білим, в троянді — рум’яним, у фіалках та гіацинтах — багряним, і у всякому роді квітів — інакшим і багатоманітним. У фініку він такий, а у винограді — інший, і всьому дає особливий вигляд, тоді як він єдиновидний і не інакший сам у собі. Бо не змінюваний сам у собі дощ, не сходить то в тому, то в іншому вигляді, але, входячи у склад тих речей, які його сприймають, в кожній робить свою дію. Так і Дух Святий, будучи єдиним, однаковим і нероздільним, кожному розділяє благодать, як Йому угодно. І як сухе дерево, напоюване водою, пускає галуззя, так само і грішна душа, за допомогою покаяння, отримавши Духа Святого, вирощує плоди правди. Бо Він, будучи однаковим, з волі Бога Отця іменем Христа чинить різні дії. В одного язик навертає на слово мудрості, в іншого душу просвічує пророцтвом, іншому дає силу виганяти бісів, а іншому дає здатність пояснювати Божественне Писання. Одного зміцнює в цнотливості, іншого навчає милосердю; іншого навчає посту і подвигам, іншого навчає презирства того, що стосується до тіла, іншого готує до мучеництва; в інших інше чинить: але Сам у Собі не різний, як написано: «Кожному дається явлення Духа на користь» (1Кор. 12:7), «бо одному Духом дається слово мудрості, іншому ж — слово розуму в тому Самому Дусі» (1Кор. 12:8); «іншому ж — віра тим Самим Духом» (1Кор. 12:9), «іншому ж — дії сил; іншому ж — пророцтво; іншому ж — розпізнавання духів, іншому ж — різні мови» (1Кор. 12:10). «Все ж це творить один і той Самий Дух, наділяючи владою кожного, як Йому завгодно» (1Кор. 12:11).

13. Але оскільки просто про Духа багато і різне сказано в Божественному Писанні, і небезпечно, щоб хтось через незнання не впав у змішання понять, не знаючи про якого духа розуміти написане, то добре тепер для застереження пояснити, якого Духа називає Писання Святим. Бо як Христом (Помазаним) називається Аарон і Давид, і Саул, та й інші називаються христами, тоді як один є істинний Христос, так само рівним чином, оскільки і найменування духа дається різним предметам, то потрібно знати, хто є насправді зветься Духом Святим; бо багато чому дається найменування духа. Ангел називається духом; душа наша називається духом; і цей дихаючий вітер називається духом, і велика сила називається духом, і поганий спосіб життя називається духом, і диявол-противник називається духом. Отже, будь обачним, чуючи це, щоб не шанувати тобі одного замість Іншого через однакове найменування. Про душу нашу говорить Писання: «Вийде дух його і повернеться в землю свою» (Пс. 145:4). І про цю саму душу йдеться в іншому місці: «Твориш дух людини в ній» (Зах. 12:1). Про ангелів йдеться у псалмах: «Твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми вогняне полум’я» (Пс. 103:4). І про вітер говориться: «Духом бурхливим розбив кораблі фарсійські» (Пс. 47:8), і: «Як у діброві дерево духом захитається» (Пс. 47:5). І в іншому місці: «Вогонь, град, сніг, голод, дух буйний» (Пс. 143:8). Про добре вчення Сам Господь говорить: «Слова, які Я говорив вам, є дух і життя» (Ін. 6:63), тобто вони духовні: Дух же Святий не вимовляється мовою. Він має життя як Премудрий, дає силу говорити і Сам розмовляє.

14. І чи хочеш ти знати, про що Він розмовляє і говорить? Филип через ангельське одкровення пішов шляхом, що вів до Гази у той час, коли євнух їхав. «І говорить Дух Филипу: Підійди і пристань до цієї колісниці» (Діян. 8:29). Бачиш? Дух говорить тому, хто чує. І Єзекиїль говорить так: «Зійшов на мене Дух Господній і промовив до мене: так говорить Господь» (Єз. 11:5). І в іншому місці: «Говорить Дух Святий до апостолів, які перебували в Антиохії: відокремте Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх» (Діян. 13:2). Бачиш? Що Дух має життя, відокремлює, закликає і з владою посилає. І Павло говорить: «Точно, як Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи: кайдани та скорботи чекають мене» (Діян. 20:23). Бо цей благий освятитель Церкви і помічник, і вчитель Дух Святий, Утішитель, про Якого сказав Спаситель: «Той вас навчить усього» (не сказав: навчить тільки), але й «нагадає все, про що Я говорив вам» (Ін. 14:26), бо не одне вчення Христове, а інше Духа Святого, але одне й те саме. Провістив Павлу про те, що має з ним статися, щоб він, дізнавшись про це наперед, був благодушнішим. Це сказано для того, щоб пояснити слова: «Слова, які Я говорив вам, є Дух», тобто, щоб ти не вважав цього Духа простим висловом вуст, але добрим вченням.

15. Називається в Писанні духом і гріх, як ми сказали, але в іншому та протилежному значенні, як, наприклад, говориться: «Духом розпусти спокусилися» (Ос. 4:12). Називається духом «нечистий дух» (Лк. 11:24), диявол, проте ж із додатком «нечистий». Кожному духові для означення його властивості дається своє найменування. Якщо Писання називає душу людську духом, то з додаванням: дух «людський». Якщо вітер називається духом, то називається «духом буйним» (бурхливим) (Пс. 47:8). Якщо гріх називається духом, то називається «духом розпусти» (блуду) (Ос. 4:12). Якщо диявола називає духом, то називає «духом нечистим», щоб ми знали, про якого саме духа йдеться. Не подумай, що тут йдеться про Святого Духа, — ні; бо найменування духа є дещо спільне, і все те, що не має грубого тіла, зазвичай, називається духом. Оскільки ж і демони не мають таких тіл, то називаються духами. Але тут є велика різниця. Бо нечистий дух, коли нападає на душу людини (нехай збереже від цього Господь душі всіх слухачів, так само і тих, які не є тут!), подібний до кровожерного вовка, який нападає на вівцю, щоб з’їсти її. Поява його найжахливіша, для відчуття найнестерпніша, в думках чинить затьмарення; напади його беззаконні; він викрадає чуже надбання насильно, чинить з чужим тілом, як зі своїм, і чужим знаряддям повалює того, хто стоїть, бо він є спільником того, який упав з неба; перекручує язик, викривляє уста, в яких піна буває замість слів; людина затьмарюється, очі відкриті, але ними не бачить душа, і нещасна людина жахливо стогне перед смертю. Воістину ворогами людей є нечисті духи (дияволи, демони), які настільки мерзенним і немилосердним чином поступають з ними.

16. Ні, не таким є Дух Святий; навпаки, Його дії спрямовані на благо і спасіння. І, по-перше, Його явлення є лагідним, при Його прийнятті бувають приємні пахощі, тягар Його найлегший. Промені світла і відання блищать перед Його явленням. Приходить Він з любов’ю істинного Піклувальника. Бо приходить спасти і вилікувати, навчити, напоумити, утвердити, втішити, просвітити розум спершу того, хто приймає, а через Нього й уми інших. І як той, хто був колись у темряві, а потім раптово побачив сонце, сприймає світло тілесними очима і бачить те, чого ясно не бачив, так і той, який удостоївся Духа Святого, просвічується душею і, ставши вище людини, споглядає те, чого не бачив. На землі тілом, а душею дивиться на небеса. Бачить, як Ісая, «Господа, Який сидить на престолі високому та піднесеному» (Іс. 6:1); бачить, як Єзекиїль, «Того, Який сидить на херувимах» (Єз. 10); бачить, як Даниїл, «тисячі тисяч» (Дан. 7:10). І мала людина бачить початок і кінець світу, і середину часів, і наступників царів знає, чого раніше не розуміла, бо перебуває з нею істинний Просвітитель. Всередині стін людина, але сила відання (знання) простягається далеко, і вона (людина) бачить навіть діла інших.

17. Не був Петро з Ананією і Сапфірою, коли вони продавали майно, але духом був там. «Навіщо, — каже він, — наповнив сатана серце твоє думкою сказати неправду Духові Святому?» (Діян. 5:3). Викривача не було, свідка також не було. Звідки ж він довідався про те, що трапилося? «Чи не твоїм було те, що ти мав? І чи продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав у твоєму серці так зробити?» (Діян. 5:4). Невчений Петро благодаттю Духа дізнався про те, чого не розуміли і грецькі мудреці. Ти знаєш подібне до цього і про Єлисея, бо коли він задарма зцілив від прокази Неємана, то Гієзій взяв плату, прийнявши нагороду за чужу працю, і, взявши з Неємана гроші, заховав їх у темному місці, але темрява не є темною для святих. Бо, як тільки прийшов він, Єлисей запитує його; і як Петро каже: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» (Діян. 5:8). Так і цей випробовує: «Звідки, Гієзію?» (2Царів. 5:25). Не тому, що не знав, звідки, але від скорботи говорив «Звідки?». Ти від темряви прийшов, і в темряву підеш. Ти продав зцілення прокаженому, і отримаєш взамін проказу його. Я виконав, каже він, повеління Того, Який сказав мені: «Задарма прийняли, задарма давайте»; ти ж, продавши дар цей, прийми проказу, яка була випадком для продажу. Що ж при цьому говорить до нього Єлисей? «І чи серце моє ходило з тобою?» (2Царів. 5:26). Хоча я тілом перебував тут, але Дух, даний мені від Бога, бачив і віддалене і показував мені ясно, що в іншому місці відбувалося. Бачиш, що Дух Святий не тільки виводить з невідання, але й сповіщає відання? Бачиш, як він просвічує душі?

18. Ісая майже за тисячу років бачив Сион як «курінь», тоді як місто це ще стояло, було прикрашене торжищами і було у славі, а інший пророк говорить: «Сион, як нива, зореться» (Мих. 3:12), передбачаючи те, що нині при нас сповнилося. Зауваж же точність у пророцтві; воно говорить: «Залишиться дочка Сиону, як курінь у винограднику і як овочеве сховище на городі» (Іс. 1:8). Нині на цих місцях майже скрізь огіркові грядки. Бачиш, як святих просвічує Дух Святий? Отже, дивися, щоб замість Нього через подібність назви не прийняти тобі іншого духа, але намагайся знаходити точні ознаки.

19. Якщо тобі, коли ти сидиш, приходить думка про чистоту або дівство, то це вчення Святого Духа. Чи не часто ми бачимо, що дівчина, бувши вже при шлюбному ложі, тікала від нього, будучи Ним навчена дівству? Чи не часто бачимо, як славний царедворець зневажав багатство і почесті, будучи навчений Духом Святим? Чи не часто бачимо, що юнак, побачивши красу тілесну, закривав очі, віддалявся, щоб не бачити її, і таким чином уникав осквернення? Ти хочеш знати, від чого це сталося: Дух Святий навчив душу юнака. Стільки є у світі оманливих вигод, але християни нічого не мають. Від чого? За натхненням Духа Святого. Неоціненний воістину дар, Святий і благий Дух. Праведно ми хрестимося в Отця і Сина, і Святого Духа. Людина, ще будучи у плоті, протидіє багатьом найлютішим нечистим духам. І часто нечистий дух, якого багато хто не міг упокорити залізними ланцюгами, корився молитвослів’ям того, в кому перебувала сила Духа Святого; і один подих заклинаючого буває вогнем для цих невидимих ворогів. Отже, ми маємо від Бога великого Поборника і Заступника, великого Вчителя Церкви, великого Покровителя. Не станемо боятися злих духів, ні самого диявола, бо Захисник наш є більшим; тільки відкриємо Йому двері. Бо Він, обходячи всюди, шукає достойних, шукає, щоб дарувати кому-небудь Свої дари.

20. Утішителем же називається Він тому, що втішає, наставляє і полегшує нашу неміч. «Про що молитися, як належить, не знаємо: але сам Дух заступається за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8:26), очевидно, що перед Богом. Часто буває, що хтось терпить за Христа несправедливе озлоблення і безчестя: настає мученицький подвиг, звідусіль муки і вогонь, і мечі, і звірі, і безодня. Але Дух Святий вселяє віру, кажучи: «Чекай допомоги від Господа» (Пс. 26:14); людино! Не важливим є те, що відбувається з тобою, а дари є великими: не довго тут потрудившись, будеш вічно жити з ангелами. «Недостойними є нинішні страждання порівняно зі славою, яка має явитися в нас» (Рим. 8:18). Він зображує людині Царство Небесне, показує і рай солодкості; і мученики, з необхідності стоячи перед судами особисто в тілі, силою Духа перебуваючи вже в раю, зневажали видимі для них жорстокості.

21. І чи хочеш ти знати, що силою Святого Духа мученики звершують мученицький подвиг: про це говорить до учеників Спаситель: «Коли ж приведуть вас на зборища і власті, і панування, не турбуйтеся, як або що відповідати, або що говорити. Святий Дух навчить вас у той час, що належить казати» (Лк. 12:11,12). Бо неможливо звершити мученицький подвиг за Христа, якщо хто не звершує його за допомогою Святого Духа. «Бо якщо ніхто не може назвати Іісуса Господом, як тільки Духом Святим» (1Кор. 12:3), то хто віддасть своє життя за Іісуса без допомоги Духа Святого?

22. Великий, в даруваннях всемогутній і дивний Дух Святий. Згадай, скільки вас знаходиться тепер, скільки душ тут! Він діє, пристосовуючись до кожного, і, перебуваючи серед нас, бачить властивість кожного, бачить думки і совість, знає і те, що говоримо і про що думаємо. Велике воістину те, що я сказав про Нього, але це ще мало. Ти, який маєш просвічений від Нього розум, подивися, скільки християн знаходиться в нашій області і по всій Палестині; потім від цієї області зверни мисленний погляд на все Римське царство, а після цього подивися на весь світ, на племена перські, на народи індійські, на готів і сарматів, на галлів та іспанців, на маврів та лівіїв і ефіопів, і на інші народи, невідомі нам. Бо багатьох народів ми не знаємо і по імені. Подивися в кожному народі на єпископів, пресвітерів, дияконів, дів, які ведуть чернечий спосіб життя, також і на мирян. Подивися, Який великий Заступник і Податель дарів у всьому світі одному дарує чистоту, іншому — постійне дівство, іншому — прихильність до милостині, іншому — любов до убогості, а іншому — силу виганяти супротивних духів; і як світло одним променем осяює все, так і Дух Святий просвічує тих, які мають очі. Отже, якщо хто, будучи сліпим, не удостоюється благодаті, нехай той не докоряє Духові, але своєму невір’ю.

23. Ти бачив Його силу, що діє у всьому світі; не зупиняйся на землі, але піднесися на висоту; піднесися розумом на перше небо і подивися там хоча б тільки на міріади ангелів. Піднесися думками, якщо можеш, і вище. Подивися на архангелів, подивися на цих духів, подивися на сили, подивися на начала, подивися на власті, подивися на престоли, подивися на господства. Утішитель для всіх них Правитель від Бога і Вчитель, і Освятитель. У Ньому мають потребу люди — Ілля і Єлисей, та Ісая; в Ньому мають потребу ангели — Михаїл і Гавриїл. Ніщо зі створеного не має рівної Йому гідності. Чини ангелів і все їх у сукупності воїнство не має рівності зі Святим Духом. Всі вони не видні перед всеблагою силою Утішителя. Вони посилаються на служіння, а цей «відає і глибини Божі», як говорить апостол, «Бо Дух все відає, і глибини Божі. Хто бо знає від людей, що в людині, як тільки дух людини, що живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, тільки Дух Божий» (1Кор. 2:10,11).

24. Він провістив про Христа через пророків; Він діяв у апостолах; Він досі просвічує душі у хрещенні. І хоча Отець все дає Сину, але Син передає Святому Духу. Сам Іісус говорить це, не я: «Все Мені передане Отцем Моїм» (Мф. 11:27). І про Святого Духа каже: «Коли прийде Він, Дух істини…» і т. д. (Ін. 16:13). «Він Мене прославить, бо від Мого прийме і вам сповістить» (Ін. 16:14). Все дарує Отець через Сина разом зі Святим Духом. Не різними є дарування Отця, Сина і Святого Духа. Єдине спасіння, єдина сила, єдина віра, єдиний Бог Отець, єдиний Господь, Єдинородний Син Його, єдиний Дух Святий Утішитель. Досить для нас знати й це; про єство ж або сутність Його не цікався. Бо якщо б про це було написано, ми б сказали. Чого не написано, ми того говорити не сміємо. Досить нам знати для спасіння, що є Отець і Син, і Святий Дух.

25. Цей Дух зійшов на сімдесят старців при Мойсеї (але тривала бесіда нехай не буде тягарем для вас, улюблені; Сам Той, про Якого ми говоримо, нехай подає всім нам сили, як мені, що говорю, так і вам, які слухають). Цей Дух зійшов, як я сказав, на сімдесят старців при Мойсеї. Це ж пропоную вам для того, щоб тепер показати, що Він все знає і діє, як Йому угодне. Обрано було сімдесят старців: «І зійшов Господь у хмарі, і взяв від Духа, Який на Мойсеї, і поклав на сімдесят мужів старших» (Чис. 11:23); не Дух розділився, але благодать розділилася в міру готовності та здатності тих, які приймають. Але шістдесят вісім там були і пророкували: Елдада ж і Модада не було там. Отже, щоб показати, що не Мойсей дарував цей дар, але діючий Дух, Який діє, Елдад і Модад, хоча й були покликані, але не прийшли, і все одно пророкували.

26. Вражений був подивом Іісус Навин, наступник Мойсея, і, прийшовши, сказав до Мойсея: Ти чув, що Елдад і Модад пророкують, вони були покликані, і не прийшли: «Господи мій, Мойсею! Заборони їм» (Чис. 11:28). Не можу заборонити їм, говорить Мойсей, бо це дар небесний: і тим паче не можу заборонити їм, що я і сам дар благодаті маю. Але я не думаю, щоб ти це сказав із заздрості. Не заздри, що вони пророкують, а ти ще не пророкуєш. Чекай часу. «І хто дасть усім людям Господнім бути пророками, коли дасть Господь Духа Свого на них» (Чис. 11:29)? Пророчо і це сказав Мойсей: «Коли дасть Господь». Нині ще не дав: тому й ти ще не маєш. Невже Авраам, Ісаак, Яків та Йосиф не мали цього Духа? Невже ті, які жили раніше за них, також не мали Його? Але ці слова — «коли дасть Господь», очевидно означають, що дасть на всіх. Нині благодать часткова, тоді дасться рясно. Він загадково говорив про те, що має статися у нас в день П’ятидесятниці, бо Той Самий Дух зійшов і в нас. Він сходив на багатьох і раніше. Бо написано: «Й Іісус, син Навинів, наповнився Духа» премудрості, «бо поклав Мойсей руки свої на нього» (Повт. 34:9). Бачиш, що скрізь, і в Старому, і в Новому Завіті, одним і тим самим чином дарувався Дух? При Мойсеї дарувався Дух за допомогою рукоположення; і Петро сповіщав Духа за допомогою рукопокладання: і на тебе, коли ти будеш хреститися, зійде благодать: яким же чином? Не кажу, бо ще не час.

27. Цей Дух зійшов на всіх праведників і пророків, тобто Єноса, Єноха, Ноя та інших: на Авраама, Ісаака, Якова. А щодо Йосифа, що він мав Духа Божого в собі, знав уже й фараон. Про Мойсея і чудесні дії його, звершувані силою Духа, ти чув багато разів. Цього Духа мав і мужній Іов, і всі святі: хоча імен всіх їх не порахуємо.

28. Силою Цього Духа, як ми читаємо в книзі Суддів, судив (Гофониїл); сильний був Гедеон, перемагав Ієфай, вела боротьбу жінка Девора; і Самсон, доки поступав праведно і не ображав Духа, звершував силою Його діла, що перевищують людину. Про Самуїла і Давида ясно читаємо в книгах Царств, як вони Духом Святим самі пророкували та інших пророків були начальниками. Самуїл називався «прозорливцем» (1Сам. 9:9), а Давид ясно говорить: «Дух Господній промовляє в мені» (2Сам. 23:2); і в псалмах: «І Духа Твого Святого не відніми від мене» (Пс. 50:13); і в іншому місці: «Дух Твій благий наставить мене на землю правди» (Пс. 142:10). У книзі Параліпоменон читаємо, що Духа Святого сподобилися Азарія за царювання Аси, та Іозиїл за царювання Йосафата; і ще інший Азарія, побитий камінням. Ездра говорить: «І Дух твій благий дав Ти, щоб навчити їх» (Неєм. 9: 20). Про Іллю, взятого на небо, і Єлисея, цих духоносців і чудотворців, хоча й не говоримо, проте відомо, що вони сповнені були Духа Святого.

29. Якщо хто всі книги дванадцятьох та інших пророків прочитає, той знайде багато свідчень про Святого Духа. Михей від імені Божого каже: «Якщо я не наповню сили Духом Господнім» (Мих. 3:8). Іоїль виголошує: «І буде після цього, говорить Бог, виллю від Духа Свого на всяку плоть» (Іоїл. 2: 28). Аггей говорить: «Поки Я є з вами, говорить Господь Вседержитель, і Дух мій перебуває посеред вас» (Ог. 2:5-6). Так само і Захарія: «Виконаєте слова Мої і закони Мої приймете, які Я заповідаю в Дусі Моєму рабам моїм пророкам»… і т. д. (Зах. 1:6).

30. Ісая велемовно говорить: «І спочине на ньому Дух Божий, Дух премудрості і розуму, Дух ради і кріпості, дух пізнання та благочестя, і наповнить його Дух страхом Божим» (Іс. 11:2,3). Пророк показує, що хоча Дух є єдиним і нероздільним, але дії Його є різними. І в іншому місці: «Яків, отрок Мій» (Іс. 41:1), і потім: «Накладу Дух мій на твоє сім’я» (Іс. 44:3). І ще: «Господь послав мене і Дух Його» (Іс. 48:16). Також: «Цей їм, що від Мене, завіт, говорить Господь: Дух Мій, Який є у тобі» (Іс. 59:21). І також: «Дух Господній на Мені, заради Нього ж помазав Мене» (Іс. 61:1); потім, кажучи на іудеїв: «Ті ж не підкорилися і розгнівали Духа Святого Його» (Іс. 63:10), ще: «Де є Той, Хто вклав у них Духа Святого» (Іс. 63:11)? Пам’ятаєш, (якщо тільки ти від слухання не втомився) і наведене вже з Єзекиїля свідчення: «І найшов на мене Дух Господній, і говорив до мене: говори, це каже Господь» (Єз. 11:5). Слова ці, «найшов (напав) на мене», потрібно приймати в добру сторону: вони означають сильну любов; як, наприклад, Яків, побачивши Йосифа, «напав на шию його» (Бут. 46:20), і як дітолюбний, згадуваний у Євангелії, батько, побачивши сина, який повернувся з країни далекої, був спонуканий милосердям, і підійшов, «напав на шию його, і розцілував його» (Лк. 15:20); і ще у Єзекиїля: «І приніс мене на землю Халдейську полоненим; у видінні Духом Божим» (Єз. 11:24). І інші свідчення раніше ти чув у повчанні про Хрещення: «І окроплю вас водою чистою» (Єз. 36:25) і «дам вам» (26). І тут само: «І Дух мій дам вам потім: І була на мені Господня рука, і вивів мене в Дусі Господньому» (Єз. 37:1).

31. Цей Дух Святий умудрив душу Даниїла, так що він став суддею старців, бувши юнаком. Цнотлива Сусанна засуджена була як розпусниця: захисника не було, хто міг позбавити її від суддів? Ведена була на смерть, була вже в руках убивць. Але Помічник явився, Утішитель, Дух, Який освячує все розумне єство. Піди, юначе, каже Він Даниїлу, викрий старців в гріхах юності. Бо написано: «Поставив Бог Духом Святим отрока юного» (Дан. 13:45), до того ж, скажемо ми коротко, гласом Даниїла врятована цнотлива Сусанна. Тільки свідчення це пропонуємо. Бо тепер не час розповідати докладно. І Навуходоносор знав, що в Даниїлові був Дух Святий. Бо казав йому: «Валтасаре, главо мудреців! Я знаю, що в тобі дух Святого Бога» (Дан. 4:6). З одного боку він сказав істину, а з іншого — злу неправду: що він мав Духа Святого, це істинно. Але не був він главою мудреців, бо не був волхвом, але був мудрий від Духа Святого. Раніше від цього Даниїл пояснив йому видіння образу, якого сам той, що бачив, не розумів; скажи мені, говорив він, видіння, яке я бачив, але не знаю. Бачиш силу Духа Святого; чого самі, що бачили, не знають, те ті, які не бачили, знають і пояснюють.

32. Можна було воістину зібрати досить багато свідчень зі Старого Завіту і ширше побачити про Святого Духа, але часу не багато; при тому треба остерігатися, щоб не обтяжити слухачів. Тому нині поки будьмо задоволеними свідченнями зі Старого Завіту, решту з Нового, якщо угодно буде Богу, викладемо у наступному повчанні. Бог же миру «Господом нашим Іісусом Христом і любов’ю Духа» (Рим. 15:30) всіх вас нехай сподобить духовних і небесних дарів. Слава Йому і влада на віки віків. Амінь.

Сімнадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, в якому пропонується продовження вчення про Святого Духа, і на слова з Першого послання до коринф’ян: «Одному Духом дається слово премудрості» та ін. (1Кор. 12:8).

1. У попередньому повчанні ми, наскільки змогли, запропонували вашій любові, слухачі, деяку частину свідчень про Святого Духа; тепер, з волі Божої, наведемо ще, скільки можна буде, свідчення з Нового Завіту, що залишилися. Спочатку, щоб не обтяжити вашого слуху, я зупинив ревність вашу (бо словом про Святого Духа ніколи насититися не можна); нині запропонуємо деяку частину того, що залишилося сказати. Я щиросердно зізнаюся нині, що неміч наша не може вмістити всього, сказаного про це в Писанні, втім і тепер не буду вдаватися до людського мудрування, бо це марно; запропоную тільки те, що міститься у Священному Писанні, бо це абсолютно безпечно, за словами святого апостола Павла, який говорить: «Я ж промовляю не навченими людською премудрістю словами, але навченими від Духа Святого, духовне духовним розуміючи» (1Кор. 2:13). Ми, чинимо подібно до подорожуючих або тих, що пливуть, які, маючи одну мету в далекому своєму шляху, хоча з ретельністю поспішають досягти її, але ж через неміч людську, зазвичай, зупиняються для відпочинку у відомих містах або пристанях.

2. Хоча наші міркування про Святого Духа ми розділяємо, але Він Сам є нероздільним і одним і Тим Самим. Бо як у наших бесідах про Отця іноді пропонувалося вчення про Його єдиновладдя, іноді про те, чому Він іменується Отцем або Всемогутнім, а іноді про те, що Він є Творцем усього, і тоді розділенням повчань не розділялася віра, бо і був, і є один кінець благочестя. І як у бесідах про Єдинородного Сина Божого в один час повчали ми про Його Божество, а в інший пропонували вчення про Його людську природу, і, хоча розділяли вчення про Господа нашого Іісуса Христа на багато міркувань, проте проповідували нероздільну віру в Нього: різним чином і нині, розділяючи наші повчання про Святого Духа, ми проповідуємо нероздільну віру в Нього. Бо один є і Той Самий Дух, Який розділяє дарування окремо кожному, як Йому угодно, але Сам перебуває нероздільним. Бо Утішитель не є іншим, відмінним від Духа Святого, але є один і Той Самий, тільки званий різними іменами. Він має життя, самобутність; говорить, діє, і всіх розумних істот, Богом через Христа створених, тобто ангелів і людей, є Освятителем.

3. Щоб через різні імена Духа Святого деякі зі свого невігластва не подумали, що це є різні духи і що не один і Той Самий Дух, Який є єдиним, то, застерігаючи тебе, Вселенська Церква передала у сповіданні віри вірувати в Єдиного Духа Святого, Утішителя, Який говорив через пророків, щоб ти знав, що хоч і багато є найменувань, проте єдиним є Дух Святий. Про ці найменування, обравши деякі з багатьох, тепер скажемо.

4. Називається Він просто Духом, як нині читано: «Одному Духом дається слово премудрості» (1Кор. 12:8). Називається Духом істини, як каже Спаситель: «Коли ж прийде Дух істини» (Ін. 16:13). Називається Утішителем, як сказав Цей Самий Спаситель: «Якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас» (Ін. 16:7). А що Він є один і Той Самий, різними іменами званий, показується ясно з наступного. Бо про те, що Дух Святий є Тим Самим, що й Утішитель, сказано: «Утішитель же Дух Святий» (Ін. 14:26). Стосовно ж того, що Утішитель є Тим Самим, що й Дух істини, сказано так: «І іншого Утішителя дасть вам, і буде з вами на віки, Дух істини» (Ін. 16:16). І ще: «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини» (Ін. 15:26). Називається Він і Духом Божим, як написано: «І бачив Духа Божого, Який сходив» (Мф. 3:16); і в іншому місці: «Ті, які Духом Божим водяться, є синами Божими» (Рим. 8:14). Називається і Духом Отця, як каже Спаситель: «Не ви будете промовляти, але Дух Отця вашого промовлятиме у вас» (Мф. 10:20); і Павло знову: «Заради цього схиляю коліна мої до Отця… і т. д. нехай Господь дасть вам утвердитися Духом Його» (Еф. 3: 14-16). Називається і Духом Господа, як сказав Петро: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього?» (Діян. 5:9). Називається також Духом Божим, і тут само Христовим, як пише Павло: «Ви ж не є у плоті, але в Дусі, бо Дух Божий живе у вас: якщо ж хто Духа Христового не має, цей не є Його» (Рим. 8:9). Називається і Духом Сина Божого, як сказано: «Оскільки ви є сини, послав Бог Духа Сина Свого». Називається насправді окремо Духом Христовим, як написано: «На котрий чи на який час являвся в них Дух Христів» (1Пет. 1:11). І в іншому місці: «За вашою молитвою і поданням Духа Іісуса Христа» (Флп. 1:19).

5. Крім цих, ти знайдеш і багато інших найменувань Духа Святого. Він називається Духом святині, як написано: «За Духом святині» (Рим. 1:4). Називається і Духом усиновлення, як каже Павло: «Бо не прийняли Духа рабства на страх, але прийняли Духа усиновлення, про Нього ж співаємо: Авва, Отче» (Рим. 8:15). Називається і Духом одкровення, як написано: «Нехай Господь дасть вам Духа премудрості і одкровення для пізнання Його» (Еф. 1: 17). Називається і Духом обітниці, як говорить той самий Павло: «В Ньому ж і ви, які увірували, знаменувалися Духом обітниці Святим» (Еф. 1: 13). Називається і Духом благодаті, як цей самий апостол знову говорить: «І Духа благодаті відкрив» (Євр. 10:20). Він називається багатьма іншими подібними іменами. Ти ясно чув ще в попередньому повчанні, що Він у псалмах іноді «благим» (Пс. 142:10), іноді «могутнім» (Пс. 50:14) іменується. А в пророцтві Ісаї називається Духом «премудрості і розуму, і ради, і кріпості, і знання, і благочестя, і Духом страху Божого» (Іс. 11:2,3). Все ж це, що й раніше, і тепер сказано, підтверджує, що хоча різні найменування, але один і той самий Дух Святий, Який має життя і самобутність і завжди разом з Отцем і Сином перебуває; не устами і словом Отця або Сина промовляється або дихає, не в повітрі розливається, але особисто існує; Сам говорить і діє, влаштовує й освячує, оскільки нероздільне, сукупне і єдине спасительне про нас провидіння Отця і Сина, і Святого Духа, як сказали ми раніше. Бо я хочу, щоб ви пам’ятали нещодавно сказане мною і абсолютно знали, що не один в законі і пророках, а інший в Євангелії і апостолах, але один і той Самий є Дух Святий у Старому і Новому Завіті, Який прорікав Божественне Писання.

6. Цей Дух Святий зійшов на Святу Діву Марію. Бо коли Христос Єдинородний повинен був народитися, сила Всевишнього осінила Її і Дух Святий, Який зійшов на Неї, освятив Її, щоб можливо було Їй прийняти Того, через Якого все сталося. Не потрібно мені говорити про це багато, щоб навчити тебе, що нескверним і чистим є це народження: бо ти знаєш, що Гавриїл говорив Їй, я провіщаю Тобі те, що має бути, але не дію в цьому; хоча й архангел, але знаю свій обов’язок, і звіщаю Тобі радість, а як маєш народити, це залежить не від мого дарування. «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе: тому ж і народжуване Святе назветься Сином Божим» (Лк. 1:35).

7. Цей Дух Святий діяв у Єлизаветі. Бо не тільки Він буває в дівах, але наближається і до поєднаних з чоловіками, якщо шлюб буде за законом: «І сповнилася Духа Святого Єлизавета» (Лк. 1:40) і пророкувала. І ця добра раба говорила про Господа: «І звідки мені це, що прийшла Мати Господа мого до мене?» (Лк. 1:43). Ублажала Її Єлизавета. Цим Святим Духом сповнившись, Захарія, батько Іоанна, пророкував, казавши про те, як багато Єдинородний принесе благ, і про те, що Іоанн за хрещенням своїм буде Предтечею Його. Цим Святим Духом був сповіщений і праведний Симеон «не бачити смерті, доки не побачить Христа Господнього» (Лк. 2:26), і, прийнявши Цього Христа на руки у храмі, ясно про Нього свідчив.

8. Й Іоанн, сповнений Духа Святого ще в утробі матері своєї, для того освячений Ним, щоб хрестити Господа; він сам не давав Духа, але проповідував про Того, Який дає Духа. Бо говорив він: «Я вас охрещую водою на покаяння, а Той, Хто йде за мною, Той вас охрестить Духом Святим і вогнем» (Мф. 3:11). Вогнем, для чого це? Оскільки у вигляді вогненних язиків було зішестя Святого Духа, про що з радістю говорить Спаситель: «Вогонь прийшов звести на землю, і як хочу, щоб він уже запалав!» (Лк. 12:49).

9. Цей Дух Святий зійшов, коли Господь хрестився, щоб не була прихована слава Того, Який хрестився, як Іоанн говорить: «Але Той, Який послав мене хрестити водою, Той говорив мені: над ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим» (Ін. 1:33). Але зауважуй, що говорить Євангеліє: «Розкрилися небеса» (Мф. 3:16). Розкрилися ж через славу Того, Який сходив. «І ось,  — говорить, — розкрилися небеса, і бачив Духа Божого, Який сходив, як голуб, і йшов на Нього», тобто Він сходив Сам собою. Бо повинно було бути, як деякі пояснювали, щоб початки і переважні дії Духа Святого, Який дарується охрещуваним, сповіщені були людській природі Спасителя, Який дарує цю благодать. Зійшов же Він у вигляді голубиному, може бути, як дехто каже, відповідно з чистою і незлобивою голубкою, яка зображала Його і приносилася в жертву під час молитов за народжуваних дітей і відпущення гріхів. Оскільки було гадально передбачено, що Христос точно цим очевидним чином відкриє Себе. Бо в піснях про Жениха звіщається і говориться: «Очі Його, як голубки при потоках вод» (Пісн. 5:12).

10. Цю голубку частково прообразувала, на думку деяких, голубка Ноєва. Бо як при ньому за допомогою дерева і води звершилося для тих, що були з ним, спасіння, а разом почалося нове буття, і голубка до вечора повернулася до нього з оливковим листком, подібним чином, говорять ці тлумачі, і Дух Святий зійшов на істинного Ноя, винуватця іншого буття, Який з’єднує воєдино волі всіх народів, які були прообразовані різними видами тварин, що були у ковчезі. Бо після Його пришестя мислені вовки пасуться разом з ягнятами. Церква Його має тільця і вола, і лева, які разом пасуться, так як ми досі бачимо, що церковні вчителі керують і навчають земних правителів. Отже, зійшла ця духовна голубка під час Хрещення, за поясненням деяких, для того, щоб показати, що це Той Самий, Який через древо Хресне спасе віруючих, і до вечора через свою смерть має дарувати спасіння.

11. Але це можна й інакше пояснити: проте краще послухаємо і тепер, що говорить про Святого Духа Сам Спаситель. Він говорить: «Якщо хто не народиться від води і Духа, не ввійде в Царство Боже» (Ін. 3:5). А що ця благодать від Отця, говорить Він: «Тим більше Отець, Який на небесах, дає Духа Святого тим, хто просить у Нього» (Лк. 11:13). І що Богові треба поклонятися духом, говорить: «Але наближається час і нині є, коли істинні поклонники поклонятимуться Отцю духом та істиною, бо Отець таких шукає, які поклоняються Йому. Дух є Бог, і кланятися Йому належить в дусі та істині» (Ін. 4:23-24). І ще: «Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів»… і т. д. (Мф. 12:28), після цього невдовзі: «Заради цього кажу вам: усякий гріх і хула проститься людям; хула ж на Духа не проститься» (Мф. 12:31). Тут само: «Хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мф. 12:32). І в іншому місці говорить: «І Я ублагаю Отця, і іншого Утішителя дасть вам, Який буде з вами на віки, Духа істини, Його ж світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його. Ви ж знаєте Його, бо в вас перебуває і в вас буде» (Ін. 14:16,17). І знову каже: «Це говорить вам Той, Який у вас є. Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, Той вас навчить усьому і нагадає вам усе, про що Я говорив вам» (Ін. 14:26). І ще: «Коли ж прийде Утішитель, Його ж Я пошлю вам від Отця, Дух істини, що від Отця сходить, Той свідчить про Мене» (Ін. 15:26). І в іншому місці говорить Спаситель: «Якщо не піду Я, Утішитель не прийде до вас; і, прийшовши, Він викриє світ у гріхах і в правді, і в суді» (Ін. 16:7,8). І потім знову: «Ще багато маю говорити вам, але не можете вмістити нині» (Ін. 16:12). «Коли ж прийде Він, Дух істини, наставить вас на всяку істину, бо не від себе має говорити, але, скільки почує, говоритиме і про прийдешнє вам сповістить» (Ін. 16:13). «Він Мене прославить, бо від Мене прийме і сповістить вам» (Ін. 16:14). «Все, що має Отець, є Моїм: заради цього говорив вам, що від Мене прийме і сповістить вам» (Ін. 16:15). Я тепер запропонував тобі свідчення Самого Єдинородного, щоб ти не слухав слів людських.

12. Цього Святого Духа спільність дарував Спаситель апостолам, бо написано: «І, це говорячи, дунув, і говорить їм: прийміть Духа Святого: кому відпустите гріхи, простяться їм, на кому затримаєте, затримаються» (Ін. 20:22,23). Це вдихання друге, оскільки перше втрачене від свавільних гріхів (Бут. 2:7). Про це друге написано: «Зійде, вдихаючи в обличчя твоє, і віднімаючи тебе від образ» (Наум. 2:1). «Зійде», звідки? З пекла. Бо Євангеліє розповідає, що цей Його подих був після воскресіння. І хоча тепер дарує благодать, але ще хоче дати більше, і говорить апостолам: Я готовий дарувати і тепер, але ще не можете прийняти. Прийміть поки благодать в тій мірі, як вмістити можете; втім чекайте і більшого. «Ви ж сидіть у місті Єрусалимі, аж поки зодягнетеся силою з висоти» (Лк. 24:49). Нині прийміть трохи, тоді отримаєте сповна. Бо часто трапляється, що той, який приймає, недосконало користується даним йому, але той, який вдягається, покривається одежею з усіх сторін. Не страшіться, каже Він, зброї диявола і стріл його, бо будете мати силу Святого Духа. (Пам’ятайте нещодавно сказане, що Дух Святий не розділяється, але тільки благодать, що через Нього посилається).

13. Отже, Іісус вознісся на небо і виконав обіцянку. Він говорив ученикам: «Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам» (Ін. 14:16). Вони перебували у Єрусалимі, очікуючи зішестя Духа Святого; і при настанні дня «П’ятидесятниці» (Діян. 2:1), в цьому місті Єрусалимі (і цю перевагу маємо ми; блага, про які ми говоримо, не де-небудь послані, а у нас даровані). У день, кажу, П’ятидесятниці, коли вони були разом, зійшов з неба Утішитель, Який охороняє та освячує Церкву, промишляє про душі, керманич охоплених, просвічує заблудлих, нагороджує подвижників і увінчує переможців.

14. Зійшов же для того, щоб наділити силою і щоб хрестити апостолів. Бо каже Господь: «Через кілька днів після цього будете охрещені Духом Святим» (Діян. 1:3). Не часткова ця благодать, але досконала сила. Бо як той, що занурюється у води й охрещується, з усіх боків буває оточений водами, так і апостоли Духом Святим хрестилися досконало і повністю. Але вода омиває зовнішність, Дух же Святий охрещує все внутрішнє душі, і чому дивуєшся? Ось тобі чуттєвий приклад, який хоча малий і неважливий, але корисний для простих людей: якщо вогонь, проймаючи твердість заліза, все робить вогненним, так що холодне буває гарячим і чорне робиться світлим; якщо (кажу) вогонь, будучи тілом, входить в тіло заліза і там безперешкодно звершує свою дію, то що дивуватися, якщо Дух Святий входить в саму середину душі?

15. Але щоб велич такої благодаті, яка сходить, не була таємною, вона, як небесна труба, зашуміла: «Бо був раптово з неба шум, ніби від сильного вітру» (Діян. 2:2). Що означало її сходження? Щоб і очі бачили вогненні язики, і вуха чули шум, «і наповнився весь дім, також і ті, що сиділи» (Діян. 2:2). Дім той став вмістилищем Духовної води. Ученики перебували всередині і весь дім наповнився нею. Отже, за обітницею, вони хрестилися усім єством, зодягнулися душею і тілом в Божественний і спасительний одяг: «І явилися їм розділені язики, як вогненні, та спочили по одному на кожному з них, і сповнилися вони Духа Святого» (Діян. 2:3,4). Прийняли вони вогонь необпалюючий, але спасительний; вогонь, який терня гріхів знищує, а душу просвічує. Цей вогонь має нині прийти і на вас, і терня гріхів ваших попалити і винищити; а дорогоцінне надбання душ ваших ще більше просвітити і дарувати вам благодать. Бо її дарував Він тоді і апостолам. У вигляді ж вогненних язиків спустився на них для того, щоб за допомогою вогненних язиків увінчати їхні голови новими духовними вінцями. Полум’яний меч загороджував спочатку вхід раю — спасительний вогняний язик повернув благодать.

16. «І почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати» (Діян. 2:4). Галілеянин Петро та Андрій то перською, то мідійською мовою розмовляли, Іоанн та інші апостоли на всіх мовах говорили перед язичниками. Бо не нині почали звідусіль збиратися сюди у великій кількості чужоземці, але з тодішніх часів. Який знайдеться вчитель, який би раптово навчив тому, про що вони, не вчившись, дізналися? Стільки років, керуючись граматикою й іншими способами навчаються грецької мови, щоб добре говорити нею, і все одно не всі однаково говорять: ритор говорить добре, а граматик іноді й не добре, і той, хто знає граматику, не знає науки любомудрості. Але Дух Святий раптом навчає багатьом мовам, яких апостоли за весь попередній час не знали. Це істинно велика мудрість; це Божественна сила. Як можна порівняти довгочасне їхнє неуцтво з повною, різноманітною, надзвичайною, раптово відкритою дією мов?

17. Сталося замішання у народі, який слухав. Друге замішання, протилежне першому, злому вавилонському змішанню: бо в цьому змішанні мов було розділення волі, оскільки задум був богопротивним; а тут — утвердження і з’єднання думки, тому що тут метою було благочестя. Через що відпадання, через те саме і відновлення. Слухачі дивувалися цьому та говорили: «Як ми чуємо, що вони говорять» (Діян. 2:6). Зовсім не дивно, якщо ви знаєте, бо й Никодим не знав, як приходить Дух, і йому сказано: «Дух, де хоче, там і дихає, і голос Його чуєш, але не знаєш, звідки приходить» (Ін. 1:8). Так само і я не можу розповісти вам, чим Він є у Істоті Своїй.

18. «Інші ж, глузуючи, говорили, що вони напилися вина» (Діян. 2:13). Істину говорили, але з насмішкою. Вино справді нове, благодать Нового Завіту. Але це нове вино з Духовного винограду, який багато разів вже приносив плоди у пророках, а в Новому Завіті процвів повністю і досконало. Бо як речовинна виноградна лоза, завжди перебуваючи одинаковою, в певний час приносить нові плоди, так і цей Дух, перебуваючи завжди таким, Яким Він є, і багато разів діючи у пророках, нині показав щось нове і чудесне. Бо сповіщалася благодать і отцям, але тут переповнена. Бо там прилучалися тільки Духа Святого, а тут охрестилися ним повністю.

19. Але Петро, який мав Духа Святого і знав, кого має в собі, говорить: «Мужі іудейські» (Діян. 2:14), яким відомий пророк Іоїль, але які не розумієте, що написано в нього: «Вони не є п’яні, як ви думаєте» (Діян. 2:15). Вони упилися, але не тим, що ви припускаєте, але тим, про що написано: «Уп’ються від достатку дому Твого, і з джерела солодкості напоїш їх» (Пс. 35:9). Упилися напоєм тверезим, який умертвляє гріх і оживотворяє серце, напоєм, протилежним до тілесному напою, бо він подає забуття того, що було відомим, а цей сповіщає пізнання про невідомі речі. Упилися, випивши вина від Духовної лози, яка говорить про себе: «Я є лоза, ви ж гілки» (Ін. 15:5). Якщо ж ви мені не вірите, то зрозумійте істину слів моїх із самого часу: «Бо є третя година дня» (Діян. 2:15). Бо в третю годину, за словами Марка, розіп’ятий в третю годину нині послав цю благодать. Бо не інша благодать розіп’ятого, а інша тепер діючого; але Той, Хто був розіп’ятий і обіцяв, тепер виконує Свою обітницю. Якщо ж хочете мати свідчення, то слухайте, каже Петро: «Це є те, що сказав пророк Іоїль: і буде після цього, каже Господь, виллю від Духа Мого» (Іоїл. 2: 28). Через слово «виллю» зображується рясне дарування: «Бо не в міру Бог дає Духа. Отець любить Сина, і все дасть в руки Його» (Ін. 3:34-35). Він дав Йому владу давати і благодать Всесвятого Духа, кому Він благозволить. «Виллю від Духа Мого на всяку плоть, і пророкуватимуть сини ваші і дочки ваші» (Діян. 2:17; Іоїл. 2: 28); і потім: «І на рабів Моїх, і на рабинь Моїх, у дні ті виллю від Духа Мого, і пророкуватимуть» (Діян. 2:18; Іоїл. 2: 29). Дух Святий не дивиться на обличчя: Він не шукає зовнішніх переваг, але благочестя душі; і багаті нехай не підносяться, а бідні нехай не впадають у відчай; готуй тільки кожний себе до прийняття небесної благодаті.

20. Багато вже нині сказано вам, і, можливо, втомився ваш слух: але ще більше залишено, і, воістину, щоб викласти вчення про Святого Духа, потрібно було третє, потрібно багато повчань; але вибачте мені це: бо хоча з причини настання святого свята Пасхи продовжив я нині моє слово, проте ж усіх свідчень, які б належало запропонувати із Нового Завіту, викласти я не міг; ще не наведено мною багато свідчень з Діянь апостольських, де розповідається, як благодать Святого Духа діяла в Петрі і у всіх разом апостолах; не наведено також багато свідчень з Послань Соборних і чотирнадцятьох послань Павлових: з усіх цих Писань, як з великого лугу квітів, постараємося тепер зібрати свідчень, принаймні, не багато, щоб згадати про них.

21. Силою Святого Духа, волею Отця і Сина, Петро «ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій» (Діян. 2:14), (бо сказано): «Піднеси силою голос твій, благовіствуючи Єрусалиму» (Іс. 40:9), духовною сіттю своїх слів уловив близько трьох тисяч душ. Настільки сильно діяла благодать в усіх апостолах, що ті самі іудеї, які розіп’яли Христа, в такій великій кількості увірували, хрестилися в ім’я Христове і постійно перебували у вченні апостолів і в молитвах. Тією самою потім силою Святого Духа Петро та Іоанн, коли входили в храм на молитву в дев’ятій годині дня, при красних воротах ім’ям Іісуса зцілили кульгавого від народження, що мав сорок років (Діян. 3:1,2,12), (щоб сповнилося сказане): «Тоді скочить кривий, як олень» (Іс. 35:6); сіттю духовного вчення уловили п’ять тисяч чоловік, які раптом увірували, а заблудлих князів народних і первосвящеників викривали не власного мудрістю, бо вони були неосвічені і прості, але дією Духа Святого, бо написано: «Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав до них» (Діян. 4:8). І через дванадцятьох апостолів благодать Святого Духа настільки сильно діяла у віруючих, що у них, як серце і душа були єдиними, так і використання майна було спільним, і оскільки власники маєтків і домів з благоговінням приносили ціну за продане майно, то між ними не було нікого бідного. Коли ж Ананія і Сапфіра насмілилися сказати неправду Духу Святому, то отримали гідну кару.

22. «Руками ж апостольськими творилося в народі багато знамень і чудес» (Діян. 5:12). І така виливалася на апостолів духовна благодать, що вони були страшними при всій своїй лагідності. «Бо від інших ніхто не насмілювався прилучатися до них, але люди величали їх» (Діян. 5:13); «приєднувалися ж віруючі до Господа, безліч чоловіків і жінок» (Діян. 5:14). Вулиці ж наповнилися хворими, що лежали на постелях і ліжках, «щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила когось із них» (Діян. 5:15). «Сходилося ж безліч людей із навколишніх міст у святий Єрусалим, приносячи недужих та страждаючих від нечистих духів, і всі зцілялися» (Діян. 5:16) цією силою Святого Духа.

23. Також дванадцять апостолів, будучи вкинуті архієреями у в’язницю, коли чудесно були виведені із неї вночі ангелом, і з храму були приведені до них на судилище; то безбоязно викривали їх у своєму до них слові про Христа. Додали до цього й те, що і «Духа Святого дасть Бог тим, хто слухняний Йому» (Діян. 5:32): і бувши битими, «йшли, радіючи» (Діян. 5:41), «і не переставали учити і благовістити про Іісуса Христа» (Діян. 5:42).

24. Благодать Святого Духа діяла не тільки у дванадцятьох апостолах, але і в первородних синах безплідної колись Церкви, тобто в семи дияконах. Бо вони були обрані, як написано: «Сповнені Духа Святого і премудрості» (Діян. 6:3); достойний свого імені, Стефан, один із них, початок мучеників, «муж сповнений віри і Духа Святого» (Діян. 6:5), «творив знамення і чудеса великі в народі» (Діян. 6:8); а тих, які сперечалися з ними, перемагав, бо «не могли протистояти премудрості і Духові, Яким він говорив» (Діян. 6:10). Будучи ж обвинуваченим і приведеним на судилище, сяяв ангельським світлом: «Дивлячись на нього, всі, хто сидів у синедріоні, бачили лице його, як лице ангела» (Діян. 6:15). Коли ж мудрою відповіддю викрив твердошиїх іудеїв, людей з необрізаним серцем і розумом, які завжди бунтувалися проти Духа Святого, то побачив розкриті небеса, побачив Сина Людського, Який стояв праворуч Бога, побачив не власною силою, але, як говорить Божественне Писання, «сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Іісуса, Який стояв праворуч Бога» (Діян. 7:55).

25. Тією самою силою Духа Святого і Филип, іменем Христовим, колись у Самарійському місті виганяв нечистих духів, які виходили з великим криком, зціляв розслаблених та кривих, і безліч народу, який увірував, приводив до Христа; а Петро та Іоанн, після прибуття, з молитвою та покладанням рук цим, які увірували, дарували Духа Святого, Якого по справедливості недостойним вважався один Симон волхв; а одного разу той самий Филип, будучи покликаним на шляху ангелом Господнім для навернення благоговійного ефіопського євнуха, від Самого Духа ясно почувши: «Підійди і пристань до колісниці цієї» (Діян. 8:29), навчив ефіопа і послав в Ефіопію проповідника Христового, як написано: «Ефіопія простягне руки свої до Бога» (Пс. 67:32), і, будучи взятий ангелом, проповідував Євангеліє в інших містах.

26. Цим Святим Духом сповнився Павло після того, як був покликаний Господом нашим Іісусом Христом: свідком цього є благочестивий Ананія у Дамаску, який говорив до нього: «Господь Іісус, Який явився тобі на шляху, яким ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Духа Святого» (Діян. 9:17). Цей Святий Дух тієї самої миті подіяв, сліпому на очі Павлу дарував прозріння, а душу запечатав своєю благодаттю, вчинив її обраним знаряддям, щоб поніс ім’я Господа, Який йому з’явився, до царів та синів Ізраїля, і колишнього гонителя вчинив проповідником і добрим рабом, бо він весь простір від Єрусалиму до Іллірії наповнив Євангельським вченням, вчив і в Римі, і через свою ревність пройшов із проповіддю навіть до Іспанії, переніс незліченні труди і звершував знамення і чудеса. Але про нього тепер досить.

27. Силою Святого Духа верховний апостол і той, який має ключі Царства Небесного, Петро в Лідді, що нині Діосполь, зцілив розслабленого Енея, в Іоппїї воскресив із мертвих доброчесну Тавифу; у верхній частині дому бачив в захопленні відкрите небо і сосуд, що сходив звідти, подібний до плащаниці, повний всіляких і різнорідних тварин, ясно навчився не вважати жодної людини нечистою або скверною, хоча б вона була і елліном, і коли був покликаний Корнилієм, від Того Самого Святого Духа ясно почув: «Це мужі шукають тебе, але, вставши, вийди та йди з ними ні про що не розмірковуючи, бо Я послав їх» (Діян. 10:19,20). І щоб ясно показати, що і язичники можуть бути причасними благодаті Святого Духа, то, коли Петро прибув до Кесарії і навчав про Христа, Писання говорить про Корнилія і тих, які перебували з ним: «Коли ще промовляв Петро слова ці, зійшов Дух Святий на всіх, хто слухав слово» (Діян. 10:44), так що і з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися і, жахаючись, говорили: «Як і на язичників дар Святого Духа зійшов» (Діян. 10:45).

28. І коли почала поширюватися проповідь про Христа в Антиохії, славному місті Сирійському, то звідси посланий був до неї Варнава, добрий співробітник, «муж благий і сповнений Духа Святого і віри» (Діян. 11:24). Він, бачачи велику ниву віруючих у Христа, з Тарсу привів в Антиохію сподвижника Павла. І оскільки багато народу в Церкві збиралося і навчалося, то «ученики в Антиохії вперше почали зватися християнами» (Діян. 11:26). Я вважаю, що це давно провіщене від Господа нове ім’я, дане віруючим Духом Святим. Коли вилилася від Бога на Антиохію велика благодать, то з’явилися там пророки і вчителі, між іншими й Агав. «До тих, хто служить Господеві і постує, говорить Дух Святий: відокремте Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх» (Діян. 13:2). І після покладання на них рук вони були послані від Святого Духа. Отже, видно, що Дух Святий, Який говорить і посилає, є живий, самосущий і діючий, як ми вище про це сказали.

29. Цей Дух Святий разом з Отцем і Сином, установивши у Вселенській Церкві Новий Завіт, звільнив нас від тяжкого тягаря законного; я розумію тут постанови про чисту і нечисту їжу, про суботи та новомісяччя, про обрізання, про кроплення і жертви, бо всі вони, будучи даними на час, мали «тінь прийдешніх благ» (Євр. 10:1); при явленні самої речі, по справедливості, залишені. Бо коли внаслідок суперечки, що сталася від тих, які стверджували, що потрібно обрізуватися і дотримуватися обрядів Мойсеєвих, були послані до Єрусалиму Павло і Варнава, то апостоли, які перебували тут, написаним посланням звільнили всю вселенну від всього законного і прообразного. Втім вони не присвоювали собі права розпоряджатися такою важливою справою, але в написаному посланні сповідують: «Угодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цих потрібних: утримуватися від ідоложертовного і крові, і задушенини, і блуду» (Діян. 15:28,29). Цим писанням ясно показали, що хоча його написано було апостолами — людьми, але дією Духа воно стало законом для вселенної; цей [закон] прийнявши, Варнава та Павло зробили його дієвим у всьому світі.

30. Продовживши досі своє слово, я прошу у вас, любі, а особливо у Духа, Який живе в Павлові, прощення, якщо, з причини моєї слабкості і вашої, слухачі, втоми, не міг усього сказати. Бо чи можу я розповісти, як належить, про чудесні діяння, які силою Святого Духа, іменем Христовим звершені ним на Кіпрі над Елімом волхвом, в Лістрі, де зцілив він кульгавого, в Кілікії, Фригїї, Галатії, Місії та Македонії, або те, що він вчинив він у Филипах; тут розумію його проповідь і вигнання ім’ям Христовим пророчого духа, і під час ночі, після струсу в’язниці, спасіння через хрещення в’язничного вартового з усім його домом; або те, що він зробив у Солуні, і серед Афін в Ареопазі зробила його проповідь, або те, як навчав він і у всій Ахаї? Чи можу я, як належить, розповісти про дії, звершені через Павла в Ефесі Духом Святим, Якого, раніше не знаючи, ті, які там мешкали, пізнали за допомогою Павлового вчення? Бо коли Павло поклав руки і коли зійшов на них Дух Святий, «вони говорили іншими мовами і пророкували» (Діян. 19:6). Така в ньому була благодать Духа Святого, що не тільки сам він дотиком лікував, але і зняті з його тіла хустки та рушники зцілювали хвороби і виганяли злих духів; навіть ті, які займалися чародійством, «зібравши свої книги, спалювали перед усіма» (Діян. 19:19).

31. Не згадую про його дію в Троаді над Євтихом, який, уві сні впавши з третього поверху вниз, був піднятий мертвим і воскрешений Павлом. Замовчую і про розмову його з ефеськими пресвітерами, яким закликавши їх в Мілет, ясно казав: «Бо Дух Святий по всіх містах свідчить, мовлячи, що кайдани та скорботи чекають мене» (Діян. 20:23); бо словами «по всіх містах», Павло ясно показав, що в кожному місті творені ним чуда були звершувані дією Святого Духа, мановінням Божественним та іменем Христа, Який говорив у ньому. Силою цього Святого Духа той самий Павло поспішно прибув до святого міста Єрусалиму. Хоча Агав передрік Духом, що з ним трапиться тут, але він не переставав з відвагою проповідувати про Христа. Будучи ж приведеним у Кесарію, серед судилища, то перед Феліксом, то перед Фестом правителем і Агриппою царем Павло настільки сильну мав від Святого Духа благодать премудрості, що навіть сам цар іудейський Агриппа сказав: «Ти майже переконуєш мене стати християнином» (Діян. 26:28). Той Самий Дух Святий зберіг Павла від ушкодження, коли він був укушений єхидною на острові Меліті, та звершив через нього різні зцілення над недужими. Той Самий Дух Святий, нарешті, до царюючого Риму довів цього проповідника Христового, який був колись гонителем, де він багатьох іудеїв, які там проживали, переконав вірувати в Христа, а тим, які противилися, ясно говорив: «Добре Дух Святий промовляв через пророка Ісаю, який говорив до отців ваших»… і т. д. (Діян. 28:25).

32. А що Павло і всі подібні до нього апостоли та інші після них віруючі в Отця і Сина, і Святого Духа (Єдиносущного) сповнені були Духом Святим, для цього послухай, що Павло ясно пише у своїх посланнях: «І слово моє, й моя проповідь були не в переконливих словах людської премудрості, але в явленні Духа та сили» (1Кор. 2:4); і в іншому місці: «Запечатав нас» (2Кор. 1:22) «на це саме і створив нас Бог, і дав нам запоруку Духа» (2Кор. 5:5). І ще: «Той, Який воскресив Іісуса з мертвих, оживить ваші смертні тіла Духом Його, Який живе у вас» (Рим. 8:11). Також у посланні до Тимофія: «Добрий заповіт збережи Духом Святим, Який живе в нас» (2Тим. 1:14).

33. А що Дух Святий самосущий і живе, і говорить, і пророкує, про це багаторазово мною сказано було раніше. І Павло ясно пише до Тимофія: «Дух же виразно промовляє, що в останні часи відступлять деякі від віри» (1Тим. 4:1), що ми бачимо в розділеннях Церкви, які були не тільки у минулі, але є і в наші часи, оскільки омана єретиків різноманітна і багатогранна. І в іншому місці також він говорить: «Яка була провіщена синам людським минулих поколінь, а нині відкрита святим Його апостолам і пророкам Духом Святим»… і т. д. (Еф. 3: 5). І ще: «Тому, як говорить Дух Святий» (Євр. 3:7). Також: «Свідчить же і нам Дух Святий» (Євр. 10:15). І в іншому місці взиває до озброєних правдою, кажучи: «І шолом спасіння прийміть, і меч духовний, який є слово Боже, усякою молитвою та благанням» (Еф. 6: 17, 18). І також: «Не впивайтеся вином, бо в ньому є блуд, але краще наповнюйтесь Духом, повчаючи самі себе у псалмах і співах, і піснях духовних» (Еф. 5: 18, 19). І ще: «Благодать Господа Іісуса і любов Бога, і спільність Святого Духа нехай буде зі всіма вами» (2Кор. 13:13).

34. Все це і ще багато чого опущеного тим, які розуміють, являє самосущу, освячуючу і діючу силу Духа Святого. Бо мені не вистачило б для розповіді часу, якщо б я захотів запропонувати інші свідчення про Святого Духа з чотирнадцятьох послань апостола Павла, в яких він різноманітно, достатньо і благочестиво вчив про Нього. Втім, Сам Всемогутній Дух Святий нехай простить, що я за браком часу опустив, а вам, слухачі, нехай подасть найдосконаліше пізнання того, що опущено. Бо старанні з вас дізнаються це з багаторазового читання Божественного Писання, а цими двома і раніше сказаними повчаннями більш утвердяться у вірі в Єдиного Бога Отця Вседержителя і в Господа нашого Іісуса Христа, Сина Його Єдинородного, і в Духа Святого, Утішителя. Хоча назва та іменування це Духа в Божественному Писанні приписується всім трьом Особам, бо говориться про Отця: «Дух є Бог» (Ін. 4:24), як написано в Євангелії від Іоанна; і про Сина: «Дух лиця нашого Христос Господь» (Плч. 4:20), як каже пророк Єремія; і про Святого Духа: «Утішитель же Дух Святий» (Ін. 14:26); як сказано, проте вчення віри, яке благочестиво розуміється, відкидає заблудження Савелія. Отже, повернемося міркуванням до того, що тепер мені потрібно і для вас корисно сказати.

35. Стережись, щоб не приступити тобі до тих, які охрещують, подібно до Симона, з лицемірством, серцем своїм не піклуючись про істину. Наша справа засвідчити, а твоя — утверджуватися. Якщо стоїш у вірі, блаженний ти, якщо впав у невірство, то з цього часу залиш невірство і будь упевнений. Під час хрещення, коли приступиш до єпископів або пресвітерів, або дияконів (скрізь є благодать: і в селах, і в містах, в простих людях і в учених, у рабів і вільних, бо благодать не від людей, але від Бога дається через людей), приступай до того, що охрещує, але, приступаючи, не дивися на обличчя того, кого бачиш, а тримай в думках цього Святого Духа, про Якого нині розмовляємо. Бо Він готовий покласти печать на твою душу. І воістину небесну і Божественну, якої жахаються дияволи, Він дасть тобі печать, як і написано: «У Ньому і ви, які увірували, знамену валися Духом обітування Святим» (Еф. 1: 13).

36. Але Він випробовує душу, не кидає перли перед свинями. Якщо ти лицеміриш, то люди охрестять тебе нині, а Дух не охрестить тебе. Якщо ж приступаєш з вірою, то люди будуть звершувати видиме, а Дух Святий дарує невидиме. Ти у цей один час будеш підданий важливому випробуванню, обранню у велике воїнство: якщо погубиш час цей, то неможливо буде виправити тобі зла. Якщо сподобишся благодаті, то просвітиться твоя душа: отримаєш силу, якої не мав, отримаєш зброю, страшну злим духам. І якщо не складеш із себе цієї зброї, а будеш зберігати печать на душі, то злий дух не приступить до тебе, бо жахається; оскільки Духом Божим виганяються злі духи.

37. Якщо увіруєш, то не тільки отримаєш відпущення гріхів, але і звершиш діла, що перевищують сили людські. Дай Бог удостоїтися тобі і пророчого дару. Ти отримаєш благодать в тій мірі, як вмістити можеш, а не в тій, як я кажу. Мені можна говорити про мале, а тобі отримати більше; бо ж віра є великою купівлею. Утішитель завжди буде оберігати тебе, буде піклуватися про тебе як про Свого воїна і тоді, коли ти входиш, і тоді, коли виходиш, і коли зло задумують проти тебе. Він дасть тобі всякого роду дари, якщо ти гріхами не образиш Його. Бо написано: «Не ображайте Духа Святого Божого, бо Ним знаменуватиметесь у день визволення» (Еф. 4: 30). Як, улюблені, потрібно зберігати благодать? Будьте готові до прийняття благодаті і, прийнявши, не втрачайте її.

38. Сам же Бог всього, Який говорив Духом Святим через пророків і послав Його тут в день П’ятидесятниці на апостолів, Сам і нині нехай пошле на вас Його і Ним нехай збереже і нас, благодіючи всім нам взагалі, щоб завжди приносити нам плоди Святого Духа, любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віру, лагідність, стриманість (Гал. 5:22-23) у Христі Іісусі Господі нашому; через Нього і з Ним слава Отцю разом зі Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Вісімнадцяте оголошувальне повчання

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І в єдину, Святу Соборну Церкву», вірую «у воскресіння плоті і життя вічне». Також на слова Єзекиїля: «І була на мені рука Господня, і вивів мене в Дусі Господньому, і поставив мене серед поля: воно ж було повне кісток людських» та ін.

1. Корінь всякого доброго діла є надія воскресіння. Бо очікування нагороди зміцнює душу в добрій діяльності. Тому що всякий робітник охоче переносить труди, коли передбачає за труди плату, а в тих, які працюють і не бачать плати, передчасно з тілом знемагає і душа. Воїн в очікуванні нагороди охоче йде на ворогів, натомість ніякий воїн, перебуваючи на службі в нерозсудливого царя, який не дає плати воїнам за труди, не хоче померти за нього. Так і всяка душа, яка вірує у воскресіння, береже сама себе, як належить, а та, яка не вірує у воскресіння, іде на погибель. Той, хто вірує, що тіло воскресне, береже цей одяг, і не осквернює тіла перелюбом; а той, хто не вірує у воскресіння, віддає себе перелюбу, не дбаючи про своє тіло, ніби про чуже. Отже, віра у воскресіння мертвих є важливою настановою і вчення Святої Соборної Церкви важливе і дуже необхідне; і хоча багато хто заперечують це, проте істина переконує в цьому. Заперечують це елліни, не вірять самаряни, спростовують його єретики. Різноманітне протиріччя, а істина єдинообразна.

2. Елліни разом з самарянами заперечують нам так: відходить в землю померла людина і згниває, уся перетворюється на черви, потім і черви помирають. Такому гниттю і руйнуванню піддається тіло: як же воно буде воскрешене? Тих, які потонули, з’їли риби, і самі вони з’їджені. Тих, які билися зі звірами, ведмеді і леви умертвили, розтрощивши самі кістки. Шуліки і ворони, які з’їли плоть лежачих мерців, розлетілися по всьому світу. Звідки візьметься тіло? З птахів, які з’їли його; одному випаде померти в Індії, іншому — в Персії, а ще іншому — в землі готів. У інших, які згоріли у вогні, і сам попіл дощ чи вітер розніс. Звідки візьметься тіло?

3. Для тебе, людини, істоти досить обмеженої і слабкої, далеко Індія від землі готів, далеко Іспанія від Персії, а для Бога, Який у жмені тримає всю землю, все близько. Отже, тому, що ти слабка, не уявляй собі немічним Бога, але краще зверни увагу на Його могутність. Сонце — не велике діло Його, одним спрямуванням променів зігріває весь світ; і повітря, яке Бог створив, обіймає все в світі; а Бог, Творець сонця і повітря, невже далеко знаходиться від світу? Нехай будуть змішані різні насіння рослин (тобі слабкій у вірі і приклади подаю слабкі), і це різне насіння рослин буде знаходитися в одній твоїй жмені: чи важко для тебе, людини, або, навпаки, легко розрізнити, що знаходиться в твоїй жмені і відокремити насіння кожної рослини за їхніми властивостями, і дати їм своє місце, щоб росли? Так, ти можеш розрізнити і привести в попередній стан те, що знаходиться в твоїй руці, а невже Бог не може розрізнити і привести до попереднього стану те, що міститься в Його жмені? Зрозумій, що кажу я, чи не є нечестивим ділом відкидати це?

4. Вникни і в сам закон справедливості і звернися до себе самого. Ти маєш різних рабів: одні з них добрі, інші — погані: добрих, звичайно, ти шануєш, а поганих караєш. І якщо ти суддя, то хвалиш добрих і наказуєш злочинців. Отже, у тебе, смертної людини, справедливість спостерігається, а у Бога, вічного Царя всіх, невже немає справедливої відплати? Нечестиво заперечувати це. Розглянь, що кажу я: багато вбивць непокараними померли на своїх ложах: де ж правосуддя Боже? Часто вбивця буває винний в п’ятдесятьох вбивствах, але йому одну відсікають голову; де ж він візьме покарання за сорок дев’ять убивств? Якщо не буде суду і відплати після закінчення цього світу, то ти будеш викривати Бога в неправосудді. Втім не дивуйся повільності суду. Всякий подвижник після звершення подвигу буває увінчаний або посоромлений; і ті, які визначають подвижникам нагороду, ніколи не увінчують їх під час подвигів, але очікують, поки звершать це всі подвижники, щоб, після всього розібравшись, могли дати кожному достойні нагороди і вінці. Так само і Бог, коли ще триває у цьому світі подвиг, хоч і допомагає праведним, скільки потрібно, але повну нагороду віддає їм потім.

5. Якщо, на твою думку, не буде воскресіння мертвих, то чому ти звинувачуєш тих, які грабують мертвих? Якщо тіло загинуло і не можна сподіватися воскресіння, то чому повинен піддатись покаранню той, хто грабує мерців? Чи бачиш, що хоча устами ти заперечуєш воскресіння, але у твоїй совісті істина цього залишається незборимою?

6. Посічене дерево знову розцвітає; а невже не розквітне людина, посічена смертю? Те, що ми сіємо і пожинаємо, буває збереженим на токах, а людина, коли пожинає з цього світу, невже не буде збережена на току цього світу? Гілки винограду або інших дерев, що були повністю відрізані і посаджені, оживають і приносять плід; невже ж людина, для якої і древа існують, після того, як відійде в землю, не воскресне? Якщо порівняти важкість речі, то що важче, чи спочатку виліпити статую, чи привести в попередній вигляд ту, яка впала? Бог, Який створив нас з нічого, невже не зможе воскресити існуючих, коли помремо? Але ти, елліне, не віриш тому, що говориться в Писанні про воскресіння: розглядай предмет цей з природи речей і пізнавай його з того, що бачиш досі. Сіється пшениця, якщо трапиться, або якийсь інший рід насіння: насіння, яке впало, вмирає, згниває і робиться непридатним для їжі. Втім, згнивши, воно виникає в зелені і, впавши в малому вигляді, тепер з’являється у вигляді прекрасному, але пшениця створена для нас. Бо пшениця і інше насіння для нашого вжитку, а не для них самих створені. Так, створене для нас, будучи умертвленим, оживає, а ми, для яких створено це, померши, невже не воскреснемо?

7. Зимовий час тепер, як ти бачиш; дерева стоять, ніби мертві, бо де листя смоковниці? Де грони виноградні? Втім мертві вони зимою, а весною зеленіють, і коли прийде час, тоді ніби сама мертвість дає їм життя.

Бог, передбачаючи твоє невірство, в тому, що ти бачиш щороку, показує дію воскресіння, щоб ти, дивлячись на те, що відбувається з речами бездушними, повірив тому стосовно і одушевлених, розумних істот. Мухи і бджоли, які здебільшого у воді задушуються, у свій час воскресають, і деякі роди земних тварин, які зимою перебувають нерухомими, під час літа воскресають. Оскільки твої поняття слабкі, то відповідно до них наведу тобі і приклади. Отже, Той, Який безсловесним і нікчемним тваринам надприродно дає життя, невже не благоволить дарувати його нам, для яких створив їх?

8. Втім елліни хочуть ще ясніше переконатися у воскресінні мертвих; вони кажуть, що хоча й оживають ті тварини, проте ті, які ще не зовсім згнили. Вони хочуть явно бачити тварину повністю згнилою і воскреслою. Бог передбачив невірство людей і для цього створив птаха, якого називають феніксом 1. Він, як пише Климент та розповідають багато інших, будучи в своєму роді самотнім, через п’ятсот років прилітаючи в країну Єгипетську, показує воскресіння, не в пустих місцях являючись, де була б невідомою тайна, яка звершується, але серед міста, щоб можна було відчувати те, чому не вірять. Зробивши собі гніздо з ладану, смирни та інших запашних речовин і після закінчення цих років, сівши в нього, він явно вмирає і згниває. Потім зі згнилої плоті померлого фенікса народжується якийсь черв’як. Він, вирісши, стає птахом. (Ти повинен вірити цьому. Бо бачиш, що й бджоли таким самим чином утворюються з черв’яків; бачиш, що з найрідших яєць утворюються пір’я і кістки, і суглоби птахів). Потім фенікс, про якого я сказав, вкрившись пір’ям і ставши абсолютно таким самим, яким був раніше, феніксом, злітає в повітря у такому вигляді, в якому і помер, а цим він достатньо ясно показує людям воскресіння мертвих. Дивний птах фенікс, але птах безсловесний і який ніколи не славословив Бога. Літає він в повітрі, але не знає Єдинородного Сина Божого. Отже, якщо безсловесній тварині, яка не відає Творця всіх смертних, дарується воскресіння, то невже нам, які прославляють Бога і зберігають повеління Його, не буде дароване воскресіння?

9. Але оскільки фенікс — знамення воскресіння — віддалений від нас і з’являється рідко, та ще й не вірять в його існування, то ти маєш доказ воскресіння в тому, що бачиш кожен день. Де були ми всі за сто або й за двісті років, які тепер говоримо і слухаємо? Чи не знаємо ми первісного складу наших тіл? Чи ти не знаєш, що народжуємося ми зі слабких, безобразних і одновидних речовин? І з цієї одновидної і слабкої речовини утворюється жива людина; з цього слабкого, коли воно прийме плоть, утворюються міцні нерви і ясні очі, і ніздрі для нюху, вуха для слухання, язик для слова, серце, що б’ється, утворюються руки для роботи і ноги для бігу, і всі інші члени. І слабке це стає будівником кораблів і домів і зодчим, і художником у всякому мистецтві, і воїном, і законодавцем, і царем. Бог, Який створив нас із безформних речовин, невже не зможе воскресити померлих? Той, Який з найслабшої речовини утворює тіло, невже не зможе воскресити померле тіло? Той, Який створив те, що раніше не існувало, невже не воскресить те, що вже існувало і померло?

10. Ось ще ясний доказ воскресіння мертвих на небі і в світилах, який підтверджується кожного місяця. Місячне тіло, яке повністю припиняє своє світло, так що вже мало що його видно, знову наповнюється світлом і повертається до свого попереднього стану. І щоб повністю довести тобі предмет цього, місяць після закінчення декількох років затьмарюється і явно перетворюється у кров, а потім знову приймає світловидне тіло. Бог влаштував це для того, щоб і ти, людино, що складаєшся з крові, не була у невірстві щодо воскресіння мертвих, але щоб цьому вірувала і в роздумі про себе самого, що бачиш на місяці. Такі вживай докази проти еллінів. З тими, які не приймають того, що міститься у Священному Писанні, борися не знаряддям Писання, але тільки поясненнями висновків розуму. Бо їм невідомо, хто такий Мойсей, хто Ісая; невідоме ні Євангеліє, ні Павло.

11. Перейди тепер до самарян, які, приймаючи тільки закон, не приймають пророків; для них непереконливе і нинішнє читання з Єзекиїля, бо пророків, як я сказав, вони не приймають. Як же переконувати нам самарян? Звернемося до написаного в законі. Так говорить Бог до Мойсея: «Я Бог Авраама, Ісаака та Якова» (Вих. 3:6,15,16), немає сумніву, що Він Бог тих, які мають буття і справжнє існування. Бо якщо Авраам, Ісаак та Яків перестали бути, то, очевидно, Бог буде Богом тих, яких немає. Чи говорить колись Цар, що він Цар над воїнами, яких немає? Чи показує хтось багатство, якого немає в нього? Отже, потрібно прийняти, що справді існують і Авраам, і Ісаак, і Яків, щоб Бог був Богом існуючих. Він не сказав: Я був, але є Бог їхній. А оскільки буде суд, про це говорить Авраам до Господа: «Суддя всієї землі чи не вчинить суд» (Бут. 18:23)?

12. Але при цьому знову заперечують безумні самаряни і говорять, що можуть мати буття душі Авраама, Ісаака і Якова, а тіла воскреснути не можуть. Чи може жезл праведного Мойсея бути змієм: невже ж тілам праведних людей не можливо ожити і воскреснути? То було не за законом єства; а це за законом єства, чи не прийде знову в свій стан? І Ааронів жезл, відсічений і висохлий, процвів без водної вологості; і притому, будучи під покровом, виростив те, що росте на полях, і, лежачи в сухому місці, в одну ніч приніс плоди, що приносяться на місцях, які напоюються впродовж багатьох років. Жезл Аарона ніби воскрес із мертвих, невже сам Аарон не воскресне? Щоб надати йому первосвященство, Бог звершив над дерев’яним жезлом чудо, а самого Аарона невже не благоволить воскресити? Дружина надприродно робиться сіллю, і плоть перетворюється в сіль, невже плоть не може знову стати тією самою плоттю? Соляним стовпом стала дружина Лота, а жінка Авраама невже не воскресне? Якою силою змінювалася рука Мойсея, яка в одну мить стала біла, як сніг, і знову прийшла в попередній стан? Без сумніву, Божественним повелінням. Так! Тоді Божественне повеління було сильне, а нині невже більше не сильне?

13. Притому, з чого на початку і людина створена, безумні з усіх людей самаряни? Відкрийте першу книгу Писання, яку і ви приймаєте: «І створив Бог людину, (взявши) від землі порох» (Бут. 2:7). Порох перетворюється на плоть, а чи не стане плоть знову плоттю? Потрібно запитати вас, з чого склалися небеса і земля, і моря? З чого сонце і місяць, і зірки? Як із вод виникли птахи і риби? Як із землі виникли всі тварини? Настільки багато міріад приведені з небуття до буття, і невже ми, люди, які мають образ Божий, не воскреснемо? Воістину думка самарян сповнена невірства, а невіруючим великий буде осуд. Авраам говорить Господу: «Суддя всієї землі» (Бут. 18:25). І не вірять цьому ті, які навчаються в законі. Написано, що людина створена із землі, і не вірять ті, які читають закон.

14. Це сказано для них невіруючих, а для нас, віруючих, є свідчення у пророків. Оскільки деякі, читаючи і пророків, не вірять тому, що в них написано, і протиставляють нам, по-перше, ці слова: «Не воскреснуть нечестиві на суд» (Пс. 1:5), ще: «Бо якщо людина зійде в пекло, то вже не вийде» (Йов. 7:9), також: «Не мертві хвалитимуть Тебе, Господи» (Пс. 113:25), (написано добре, але вони погано пояснюють), то потрібно мимохідь, і скільки тепер можна, відповісти їм на це. Коли кажуть, що «не воскреснуть нечестиві на суд», то це означає, що вони воскреснуть не для суду, а для осудження. Бо для Бога не потрібне довгострокове випробування, але разом з тим, коли воскреснуть нечестиві, настане і покарання. І коли говориться: «Не мертві хвалитимуть Тебе, Господи», то цим показується, що час покаяння і відпущення гріхів обмежується тільки цим життям, упродовж якого ті, які отримали його, прославлять Тебе, а ті, які закінчили життя у гріхах, після смерті своєї вже не зможуть хвалити Тебе, подібно до тих, які отримають благодіяння: вони повинні будуть плакати, бо хваління належить тим, які дякують, а плач — покараним. Тому праведні будуть тоді хвалити Бога, а померлим у гріхах буде вже не час Його славити.

15. Що ж стосується цього місця: «Якщо людина зійде в пекло, то вже не вийде» (Йов. 7:9), то читай наступні за цим слова. Тут же написано: «То не вийде, ні повернеться у дім свій» (Йов. 7:10). Коли перейде весь світ і зруйнований буде всякий дім, то в який ще ввійде вона дім, бо земля буде вже нова? Але належало б їм вислухати ці слова Іова: «Для дерева є надія, і, якщо буде посічене, знову розквітне, і паростки його не збідніють. Якщо зістариться в землі його корінь, на камені загине стебло його: від смороду води розквітне, створить жнива, ніби новонасаджене. Чи відійде чоловік, який помер? Чи не буде людини, яка впала» (Йов. 14:7,8,9,10)? Цим він ніби посоромлює і докоряє. Бо потрібно із запитанням читати слова: «Чи не буде її?» «Дерево, — говорить він, — падає і піднімається; невже та сама людина, для якої створені дерева, не воскресне? А щоб ти не подумав, ніби я спотворюю зміст промови, для цього прочитай, що йде після того. Після того, як він сказав із запитанням: «Чи не буде людини, яка впала?» говорить: «Бо якщо помре людина, жива буде». І тут же говорить: «Витерплю, аж поки буду знов» (Йов. 14:14). І ще в іншому місці: Бо «має на землі воскресити шкіру мою, яка це терпить» (Йов. 19:25). А пророк Ісая говорить: «Воскреснуть мертві, і встануть ті, що в гробах» (Іс. 26:19). Дуже ясно говорить і пророк Єзекиїль: «Ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас з гробів ваших» (Єз. 37:12). Також і Даниїл говорить: «Багато з тих, що сплять у поросі земному, піднімуться, одні в життя вічне, а інші — на вічне посоромлення» (Дан. 12:2).

16. Та й Писання багаторазово свідчить про воскресіння мертвих. Бо і в інших багатьох місцях говорить воно про це, тому ми лише мимохідь згадуємо про воскресіння Лазаря чотириденного, мимохідь, через брак часу, згадуємо і про воскресіння сина вдови. Для нагадування тільки зображаємо дочку начальника синагоги. Для одного нагадування скажемо і про те, що камені розпалися, «і багато тіл святих померлих воскресли» (Мф. 27:52) тоді, коли відкрилися гроби. Особливо потрібно згадати про те, що Христос воскрес із мертвих. Я не говорю про Іллю, про сина вдовиці, воскрешеного ним, не говорю про Єлисея, який воскрешав два рази, один раз за свого життя, інший — після смерті. Він, будучи живим, звершив чудо воскресіння своєю душею. Втім, щоб не тільки були шановані душі праведних, а вірили б, що і тіла праведних мають таку силу, то мертвий, що впав у гріб Єлисея, торкнувшись мертвого тіла пророка, ожив. Мертве тіло пророка звершило діло замість душі. Тоді, як воно було мертве і лежало у гробі, дарувало життя мертвому, і, дарувавши життя, саме як і раніше залишилося мертвим. Для чого? Для того, щоб це діло не було приписане одній душі, коли б воскрес Єлисей, а щоб показати, що і тоді, коли не знаходиться в тілі душа, знаходиться в тілі святих людей якась чудодійна сила; оскільки впродовж багатьох років жила в ньому праведна душа, якій воно було покірне. І ми не повинні, подібно до дітей, не вірити цьому як такому, якого не було. Бо якщо хустки і рушники, які знаходяться поза тілом, торкаючись хворих, підіймали недужих, то чи не зручніше саме тіло пророка могло воскресити мертвого?

17. Можна було багато говорити про це, розповідаючи про чудеса кожної події, яка сталася, але через стомлення, яке походить від тривалого посту, який є в п’ятницю, і від бдіння, скажемо про це мимохідь, не багато кидаючи насіння, щоб ви, за прикладом доброї землі, прийнявши насіння, принесли рясний плід. Пригадаймо також, що й апостоли воскрешали мертвих: Петро в Іопії воскресив Тавифу, Павло — Євтихія в Троаді, і всі інші апостоли, хоча і не все написано, що кожний з них звершив чудесного. Пригадайте все те, що в Першому посланні до коринф’ян пише Павло проти тих, які говорять: «Як мертві воскреснуть? В якому тілі прийдуть» (1Кор. 15:35)? Він говорить: «Якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес» (1Кор. 15:16). І невіруючих назвав безумними: пригадайте і все вчення про воскресіння мертвих, яке там знаходиться, і те, що написав він до солунян: «Не хочу ж вас, браття, лишати у невіданні про померлих, щоб не сумували, як і інші, які не мають уповання» (1Сол. 4:13). І все інше, і особливо це: «І мертві у Христі воскреснуть раніше» (1Сол. 4:16).

18. Але особливо зверніть увагу на те, що Павло, ніби перстом вказуючи, говорить: «Цьому тлінному належить одягнутися в нетління і цьому смертному одягнутися в безсмертя» (1Кор. 15:53). Бо це тіло воскресне не в тому стані немочі, в якому воно тепер, те ж саме воскресне, але зміниться, будучи одягнене в нетління; зміниться подібно до того, як залізо від вогню стає вогненним або, краще, як знає це Господь, Який воскрешає. Воскресне те саме тіло, але не в тому стані, воно буде вічним. Уже не буде мати потреби в нашій їжі для підтримання життя, ні в сходах для сходження. Воно буде духовне, дивне, таке, властивості якого пояснити, як належно, ми не можемо. «Тоді праведники, — говорить Писання, — просвітяться, як сонце» (Мф. 13:43) і місяць, «і як світила тверді» (Дан. 12:3). І Бог, передбачивши людське невірство, найменшим червам під час літа дарував здатність випускати з тіла світловидний блиск, щоб люди, судячи з того, що бачать, вірили тому, чого очікують. Той, Який дає дещо, може подати і все: Той, Хто створив черв’яка блискучим, наскільки ж більше просвітить праведну людину.

19. Отже, ми воскреснемо, і всі будемо мати вічні тіла, але не всі подібні. Якщо хтось праведний, отримає тіло небесне, в якому б він зміг, як належить, спілкуватися з ангелами; якщо ж хтось грішний, отримає вічне тіло, яке змушене терпіти муки за гріхи, щоб вічно горіти у вогні і не руйнуватися. І праведно відплатить Бог і тим, і іншим. Нічого ми не робимо без тіла. Хулимо устами і молимося устами, блудимо тілом і тілом чистоту зберігаємо; крадемо рукою і милостиню даємо рукою, так само і все інше. Отже, оскільки тіло в усьому сприяло душі, то і відплату в майбутньому віці отримає відповідно зі своїми ділами.

20. Отже, будемо, браття, берегти свої тіла, не станемо використовувати їх на зло, як чужі; не будемо, подібно до єретиків, говорити, що цей тілесний одяг є чужим, але будемо берегти як свій. Бо нам належить дати відповідь Господу в усьому тому, що ми зробили в тілі. Не говори: ніхто мене не бачить, і не думай, що немає свідчення твоїх діл: людини-свідка часто немає, але Творець, правдивий «свідок», перебуває «вірний на небесах» (Пс. 88:38) і бачить твої діла; притому і гріховні скверни залишаються на тілі. Бо як рана, що трапилася в тілі, хоча б як була вилікувана, проте залишає після себе знак, так і гріх уражає душу і тіло, і знаки колишніх ран залишаються в обох, а загладжуються тільки у тих, які приймають хрещення. Колишні рани душі і тіла зцілює Бог через хрещення, але надалі ми всі взагалі повинні остерігатися, щоб нам зберегти цей тілесний одяг в чистоті і щоб ради короткочасних розпусти і похоті або якогось іншого вчиненого гріха не позбавитися небесного спасіння, але щоб успадковувати Царство Боже, вічне, якого всіх вас Своєю благодаттю нехай сподобить Бог.

21. Це належало сказати нам, щоб довести воскресіння мертвих. А сповідування віри, яке ми вам повторили, при самому нашому читанні, ви повинні зі всякою ретельністю промовити і запам’ятати.

22. Виголошений Символ віри за порядком містить це: «І в єдине хрещення покаяння на відпущення гріхів, і в єдину святу соборну Церкву, і в воскресіння плоті, і в життя вічне». Про хрещення і покаяння сказано мною в перших повчаннях, про воскресіння мертвих сказано нині на ці слова: «І в воскресіння плоті», тепер залишається нам сказати і на ці слова: «І в Єдину, Святу, Соборну Церкву». Про неї можна багато говорити, але ми скажемо коротко.

23. Церква називається соборною тому, що знаходиться по всій вселенній від кінців землі до кінців її, яка повсюдно і в повноті подає все те вчення, яке повинні знати люди, вчення про речі видимі і невидимі, небесні і земні, яка весь рід людський приводить до істинної віри, начальників і підлеглих, вчених і простих людей, і яка повсюдно лікує і зцілює всі роди гріхів, вчинених душею і тілом, має в собі всякий вид досконалості, який виявляється в ділах, словах і всяких духовних даруваннях.

24. Церквою ж (тобто скликанням або зібранням) називається відповідно до самої речі, оскільки всіх скликає і разом збирає, як у книзі Левит Господь говорить: «І весь сонм збери перед дверима скинії свідчення» (Лев. 8:3). Чудово, що слово «збери» в перший раз в Писанні вжито тоді, коли Бог поставив Аарона первосвящеником. І в книзі Второзаконня Бог говорить до Мойсея: «Збери до Мене людей, і нехай слухають слова Мої, щоб навчилися боятися Мене (Повт. 4:10). Найменування Церкви вживається також тоді, коли говорять про скрижалі: «І на них були написані усі слова, які говорив Господь до вас на горі з середовища вогню в день зібрання» (Повт. 9:10). Ясніше ніби так говорить Мойсей: в той день, в який, будучи скликані Богом, ви зібралися. І псалмоспівець говорить: «Прославлю Тебе, Господи, у великій церкві: в людях численних буду хвалити Тебе» (Пс. 34:18).

25. Спочатку псалмоспівець оспівував: в церкві «благословляйте Бога, Господа від джерел Ізраїлевих» (Пс. 67:27). Але з того часу, як іудеї через злий замисел проти Спасителя відкинені від благодаті, Спаситель створив іншу з язичників християнську нашу святу Церкву, про яку сказав Петру: «І на цьому камені збудую Церкву Свою, і ворота пекла не здолають її» (Мф. 16:18). Про ту й іншу з них передрікаючи, Давид ясно говорив: і про першу відкинуту: «Зненавиджу церкву лукавих» (Пс. 25:5). Про другу, яка повинна бути створена, говорить в тому самому псалмі: «Господи, полюбив красу дому Твого» (Пс. 25:8), і потім тут же: «В Церквах благословлю Тебе, Господи» (Пс. 25:12). Бо коли перша Церква іудейська була відкинена, то по всій вселенній вже множилися Христові Церкви, про які сказано в псалмах: «Співайте Господеві пісню нову, хваліть Його в Церкві преподобних» (Пс. 149:1). Відповідно до цього і пророк сказав іудеям: «Немає волі Моєї до вас, — говорить Господь Вседержитель» (Мал. 1:10). І потім тут же: «Бо від сходу сонця до заходу ім’я Моє прославиться в народах» (Мал. 1:11). Про цю святу вселенську Церкву пише Павло до Тимофія: «Так знай, як треба в домі Божому жити, яким є Церква Бога живого, стовп і утвердження істини» (1Тим. 3:15).

26. Оскільки назва Церкви вживається в різних випадках, як, наприклад, про народ, який був на Ефеському видовищі, написано: «І, сказавши це, розпустив народ, який зібрався» (Діян. 19:40) (Церкву); по правді і воістину можна назвати церквою лукавих, зборище єретиків, тобто маркіонітів і маніхеїв та інших, то тому Символ віри для застереження тепер навчає тебе так: «І в Єдину, Святу, Соборну Церкву», щоб ти уникав цих осквернених зборищ, а перебував би завжди у святій вселенській Церкві, в якій ти і відродився. Якщо колись прийдеш в місто, не просто запитуй, де храм Господній? Бо й інші нечестиві єретики свої печери називають храмами Господніми; і не запитуй просто, де Церква? Але де вселенська Церква? Бо це власне ім’я цієї святої і спільної нашої Матері Церкви, яка є Невістою Господа нашого Іісуса Христа, Єдинородного Сина Божого. Бо написано: «Як і Христос полюбив Церкву і Себе віддав за неї» та ін. (Еф. 5: 23). Вона носить образ і подобу «горнього Єрусалиму, який є свобідним і мати всім нам» (Гал. 4:26). Вона раніше була безплідна, а нині має багатьох дітей (Гал. 4:27).

27. Після відкинення першої в цій другій вселенській Церкві, за словами Павла: «Бог настановив, по-перше, апостолів, по-друге, пророків, по-третє, вчителів, потім уже сили, також дарування зцілення, заступництва, управління, роди мов» (1Кор. 12:28), і всякий вид усіх чеснот, тобто премудрість і розум, цнотливість і правду, милостиню і чоловіколюбство і непереможне терпіння серед гонінь. Ця Церква — «зброя правди в правиці і лівиці, у славі і безчесті» (2Кор. 6:7-8), спочатку серед гонінь і напастей прикрашала святих мучеників за терпіння різноманітними і багатообразними вінцями, нині ж в час миру, за благодаттю Божою, отримує належну честь від царів і володарів, і від людей всякого стану і роду. Царі країн і народів мають межі своєї влади, одна свята вселенська Церква у всьому світі має безмежну силу. Бо Бог, як написано, «поклав у її межах світ» (Пс. 147:3). Якби я про неї намірився говорити все, то для викладу цього потрібно було б мені дуже багато часу.

28. В цій святій вселенській Церкві ми, приймаючи настанови і проводячи добре життя, досягнемо Царства Небесного і успадкуємо вічне життя, для якого і переносимо всі труди, щоб отримати його від Господа. Бо не маловажливе в нас у намірі; вічне життя — предмет нашого піклування. Тому в сповідані віри після цього: «І в воскресіння плоті», тобто мертвих, про що ми говорили, навчаємося вірувати «і в життя вічне», для якого ми, християни, подвизаємося.

29. Отже, суттєве й істинне життя є Отець, Який через Сина у Святому Дусі на всіх виливає небесні дари. Через Його чоловіколюбство і нам, людям, правдиво обіцяне вічне життя; не потрібно сумніватися у можливості цього. Не на нашу неміч, але на Божу могутність ми повинні дивитися і вірити, бо Богу все можливо. А оскільки це можливо, то й ми повинні чекати життя вічного, говорить Даниїл: «І від багатьох праведних, як зірки, на віки і ще» (Дан. 12:3). Також і Павло говорить: «І так завжди з Господом будемо» (1Сол. 4:17). Бо завжди бути з Господом означає жити вічно. Досить ясно і Спаситель в Євангелії говорить: «І підуть ці на вічну муку, а праведники в життя вічне» (Мф. 25:46).

30. Багато є доказів щодо вічного життя. А нам, які бажаємо досягти це вічне життя, Божественне Писання пропонує самі засоби для його досягнення. Щодо них, тепер через тривалість слова не багато запропонуємо свідчень, решту віддаючи дослідженню старанних. Іноді таким засобом ставиться віра, бо написано: «Хто вірує в Сина, має життя вічне» й інше (Ін. 3:36). І в іншому місці Сам Спаситель говорить: «Істинно, істинно говорю вам: хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, той має життя вічне» й інше (Ін. 5:24). Іноді засобом ставиться Євангельська проповідь, бо Він говорить: «Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне» (Ін. 4:36). Іноді мученицький подвиг і сповідування Христа, бо Христос говорить: «Хто зненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її в життя вічне» (Ін. 12:25). Також надання переваги Христу над майном і родичами: «І всякий, хто залишить братів або сестер» та ін., «успадкує життя вічне» (Мф. 19:29). І дотримання заповідей: «Не чини перелюбу, не вбивай» та ін. (Мф. 19:18), яке міститься у відповіді Спасителя тому юнакові, який, підійшовши, говорить: «Учителю Благий, що зробити, щоб мати життя вічне?» (Мф. 19:16). Також засобом ставиться залишення злих діл і служіння Богові, як говорить Павло: «Нині, звільнившись від гріха і ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне» (Рим. 6:22).

31. Різноманітні й засоби для досягнення вічного життя, яких я не згадав через їхню велику кількість. Бо Господь, будучи чоловіколюбним, не одні лише і не двоє, але багато відкрив дверей для входу у вічне життя, щоб всі отримали його, оскільки з Його боку немає перешкод. Тепер коротко сказане мною і про вічне життя, яке в сповіданні віри становить останній предмет вчення і кінець. Нехай усі ми — як ті, які навчають, так і ті, які слухають — сподобимося благодаттю Божою його досягнути.

32. На кінець, браття улюблені, прошу всіх вас у цій повчальній бесіді приготувати душу для прийняття небесних дарів. Про передане вам для сповідання святої і апостольської віри, наскільки можна було помістити в оголошувальних настановах, за благодаттю Господньою, я сказав вам у ці дні чотиридесятниці, які минули. Чи не це тільки повинен був я сказати, бо багато опущено мною, яке, можливо, вимагає більшого і притому роздумів кращих вчителів. Втім, коли настане день святої Пасхи і коли ви, улюблені, просвітитесь у Христі купіллю відродження, тоді знову почуєте, якщо сподобить Бог, достойне вчення про те, з яким благоговінням і приготуванням потрібно вам, покликаним, вступати в Церкву; для чого звершуються всі святі таємничі обряди Хрещення, з яким благоговінням і приготуванням після Хрещення потрібно приступати до святого жертовника Божого, і там причаститися духовних і Небесних Таїн, щоб ваша душа, будучи попередньо просвічена словом вчення, пізнала в кожній речі велич дарів, посланих вам від Бога.

33. Після святого і спасительного дня Пасхи, з другого її дня в кожен день седмиці, збираючись на Святе місце воскресіння, будете слухати інші повчання, якщо Богу буде угодно. З них ви пізнаєте пояснення всього того, що з вами буде відбуватися, і почуєте на те докази зі Старого та Нового Завіту. Спочатку дізнаєтеся про те, що відбувається перед самим Хрещенням, потім — як ви отримали від Господа очищення гріхів «водяною купіллю через слова» (Еф. 5: 26); як ви, будучи освяченими, стали причасниками імені Христового і як вам дарована печать через дарування Святого Духа; дізнаєтеся про тайни Нового Завіту, які звершуються на жертовнику, які тут отримали свій початок, і що про них передано в Божественному Писанні, яка їхня сила, як приступати до них, і коли і яким чином їх потрібно вживати; на закінчення всього — як вам надалі потрібно вести себе і словами, і ділами достойними цієї благодаті, щоб усім вам було можливо досягти вічного життя. Про це, якщо Богу буде угодно, я вам скажу.

34. «Втім, браття, радуйтеся у Господі завжди» (Флп. 3:1); «знову мовлю: радуйтеся» (Флп. 4:4), бо «наблизилося визволення ваше» (Лк. 21:28), і вашого спасіння очікує небесне ангельське воїнство, і «глас» уже волає «в пустелі: приготуйте путь Господній» (Мф. 3:3). А пророк виголошує: «Спраглі! Йдіть до вод» (Іс. 55:1). І потім тут же: «Послухайте Мене і споживайте благо, і нехай насолодиться благом душа ваша» (Іс. 55:2). І згодом почуєте ці благі слова: «Світися, світися, новий Єрусалиме, бо прийшло твоє світло» (Іс. 60:1). Про цей Єрусалим пророк сказав: «Після цього назвешся містом правди, мати міст — вірний Сион» (Іс. 1:26). «Бо від Сиону вийде закон і слово Господнє — із Єрусалима» (Іс. 2:3), яке звідси вилилося на всю вселенну, як дощ. Звертаючись до Сиону, пророк говорить про вас: «Зведи навколо очі твої, і побачиш зібраних дітей твоїх» (Іс. 60:4). А Сион відповідає, кажучи: «Хто це, як хмари, летить, і як голуби із пташенятами, до мене» (Іс. 60:8)? Хмари, тому що духовні, голуби, тому що незлобиві. І в іншому місці: «Хто чув подібне до цього, і хто бачив це? Чи родила земля з хворобою в один день і чи народжувався весь народ разом? Коли пройде муки, тоді народить Сион дітей своїх» (Іс. 66:8). Все наповниться невимовною радістю, тому що Господь сказав: «Це Я творю веселість Єрусалиму і людям моїм радість» (Іс. 65:18).

35. Скажемо нині і про вас: «Радуйтеся, небеса, і веселися, земле» та ін., «бо помилував Бог людей своїх і смиренних людей своїх утішив» (Іс. 49:13). Це залежить від чоловіколюбства Господа, Який говорить вам: «Ось відніму, як хмари, беззаконня твої і, як туман, гріхи твої» (Іс. 44:22). А ви, удостоївшись імені вірних, про яких написано: «Ті, які працюють ради Мене, назвуться ім’ям новим, яке благословиться на землі» (Іс. 65:15-16), скажете з радістю: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким благословенням духовним у небесах» (Еф. 1: 3). «У Ньому маємо визволення кров’ю Його і прощення гріхів через багатство благодаті Його» (Еф. 1: 7), «яку примножив у нас» та ін. (Еф. 1: 8); і ще: «Бог, багатий милістю, через превелику любов Свою, якою полюбив нас» (Еф. 2: 4) «і нас, мертвих прогрішеннями, оживотворив Христом» та ін. (Еф. 2: 5), подібно до цього хваліть Господа всіх благ, кажучи: «Коли з’явилися благодать і чоловіколюбство Спаса нашого Бога» (Тит. 3:4), «не від діл праведних, які ми вчинили, а через Його милість, спасе нас купіллю відродження і оновлення Святого Духа» (Тит. 3:5), «Якого щедро вилив на нас Іісусом Христом Спасителем нашим» (Тит. 3:6); «щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя» (Тит. 3:7). «Сам Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, Отець слави, нехай дасть вам Духа премудрості й одкровення для пізнання Його, і просвітить очі розуму» (Еф. 1: 17-18), і нехай зробить Він, щоб і діла, і слова, і думки ваші завжди були добрими. Йому слава, честь і держава Господом нашим Іісусом Христом зі Святим Духом, нині і повсякчас, і на всі безкінечні віки віків. Амінь.

Книга святителя Кирилла, архиепископа Иерусалимского (315–386), в которой помещаются его огласительные и тайноводственные поучения, наглядно показывает высоту, красоту и спасительность православного веро – и нравоучения, образец преподавания христианских догматов. Эти поучения сделали святителя особо почитаемым, как искусного наставника правой веры. Поучения пользовались большим уважением и авторитетом на Востоке, так что святые отцы не только руководствовались ими в проповеди слова Божия, но и переводили их с греческого на многие другие языки, чтобы как можно большее число христиан и всех людей, ищущих истину, познакомить с этим кладезем христианской мудрости. Книга рассчитана на широкий круг православных читателей, а также на тех, кто еще не принял Святого Крещения, но желает узнать о христианском учении.

Предисловие

Святитель Кирилл, архиепископ Иерусалимский (315–386) – выдающийся аскет, проповедник и церковный писатель. Первоначально был монахом в окрестностях Кесарии Палестинской, в 348 году его избрали епископом. Несколько раз его снимали с кафедры в периоды гонений на ариан (в 357, 360, 362 и 367 годах), некоторое время он провел в изгнании. В 381 году принял участие в Константинопольском соборе.

Из проповедей его (импровизаций, записанных его слушателями) огласительные (κατεκετικάι) и тайноводственные (μισταγωγικάι) поучения (в числе двадцати четырех) имеют важное значение для истории христианских догматов, таинств и обрядов. Святитель Кирилл читал их публично около 347, или в 350, годах. Тогда он был еще пресвитером, в обязанности которого входило поучение новокрещаемых. Первые 19 поучений несут отпечаток разговорной речи, остальные, видимо, были опубликованы после смерти святителя Кирилла. Поучения эти были адресованы готовящимся ко Святому Крещению, а также уже сподобившимся его принятия. Первое из них вступительное, пять следующих касаются проблемы обращения ко Христу, в дальнейших объясняются основы веры. Пять последних поучений мы называем мистическими, или тайноводственными, поскольку они предназначены для уже принявших Крещение и объясняют смысл христианских Таинств. В основе огласительных поучений лежит подробное разъяснение Символа веры. Святитель предлагал христианину записать Символ веры «на скрижали сердца». «Члены веры, – учит святитель Кирилл, – составлены не по человеческому измышлению, но из всего Писания собрано все важнейшее и таким образом составлено одно вероучение. Как горчичное семя в малом зерне заключает множество ветвей, так точно и вера в нескольких изречениях совмещает все учение благочестия Ветхого и Нового Завета».

В древней христианской Церкви были два рода людей: крещеные (являвшиеся членами Церкви и называвшиеся верными) и желающие принять Крещение (или оглашенные). Слово «оглашенный» происходит от слова «оглашение», по-гречески: κατήχησις (катехизис), т.е. первоначальное наставление в догматах веры для желающего быть христианином. Оглашенные, в отличие от верных, не могли участвовать в церковных Таинствах, в особенности причащаться Святых Христовых Таин, слушать Символ веры, молитву Господню «Отче наш», и поучения о главнейших и сокровенных Таинствах христианской веры.

Принятие оглашенных в члены Церкви происходило не сразу, но постепенно и последовательно. После достаточного испытания искренности желания оглашенных принять христианскую веру, им первоначально разъяснялись пагубность языческого суеверия и православные догматы веры, с толкованием и свидетельствами Ветхого и Нового Заветов. Их постепенно приобщали к церковной жизни: позволяли входить в собрания верных, но при них никакая тайна, а особенно Евхаристия, не совершалась, по слову святителя Иоанна Златоуста: «При затворенных дверях служим тайну, непросвещенным же вход возбраняем».

К оглашенным святитель Кирилл говорил свои первые поучения, названные огласительными. Им давалось полное и точное изложение Символа веры и краткий рассказ о Таинствах. А члены Церкви, в свою очередь, молились о них, особенно усердно в дни Великого Поста вплоть до Великой Субботы, когда происходило нарочитое Крещение оглашенных.

А тайноводственные поучения были адресованы уже новокрещенным.

Хотя сведения о жизни святителя Кирилла весьма скудны, его слова, прозвучавшие так давно в Иерусалиме и запечатленные письменной традицией христианства, сделали его имя особо почитаемым, как имя великого наставника правой веры.

Слова святителя Кирилла стали основой для многочисленных огласительных поучений и текстов Православия. Многие катехизисы, появившиеся в России, прямо основаны на текстах Тайноводственных и Огласительных слов. Эта связь не случайна: ведь святитель Кирилл Иерусалимский, водимый благодатным действием Духа Святого, в необычайно лаконичной форме сумел изложить догматическую основу учения Церкви.

Поучения сего иерусалимского святителя пользовались большим уважением и авторитетом на Востоке, так что святые отцы не только руководствовались ими в проповеди слова Божия, но и переводили их с греческого на многие другие языки, чтобы как можно большее число христиан и всех людей, ищущих истину, познакомить с этим кладезем христианской мудрости.

Поучения святого отца нашего Кирилла, архиепископа Иерусалимского, и на славянский язык переводились не раз и всегда входили в круг важнейших назидательных духовных чтений как священнослужителей, так и всех православных христиан, являясь верным руководством в изъяснении догматов Православия и благочестивой жизни по евангельским законам.

В XIX столетии вышли в свет два русских перевода творений святителя Кирилла Иерусалимского. Первый из них, осуществленный Ярославской духовной семинарией, впервые был издан в Санкт-Петербурге в 1822 году. Второй увидел свет в серии «Творения святых отцев в русском переводе, издаваемые при Московской духовной академии» (Т. 25. Творения иже во святых отца нашего Кирилла, архиепископа Иерусалимского. М., 1855) и последний раз был переиздан П. П. Сойкиным в Санкт-Петербурге в 1913 году.

Святитель Кирилл Иерусалимский своими поучениями наглядно преподал высоту и красоту православного веро- и нравоучения и другим показал образ преподавания христианских догматов.

Предлагаемые ниже огласительные и тайноводственные поучения святителя Кирилла воспроизводятся на основе перевода его творений, сделанного в Ярославской духовной семинарии по изданию Синодальной типографии (М., 1900), они адаптированы для современного православного читателя. Надеемся, что они принесут немалую духовную пользу всем, обращающимся к учению Православной Церкви. Все пожелания и замечания читателей будут с благодарностью приняты Издателем.

Поучение предогласительное, или Предисловие к огласительным поучениям святого отца нашего Кирилла, архиепископа Иерусалимского

1. Уже воня блаженства на вас, просвещаемые! Уже собираете вы духовные цветы для сплетения венцов небесных; уже благоухание Духа Святого излилось; уже вы в преддверии царских чертогов; о когда бы Сам Царь и внутрь оных ввел вас! На древах теперь цвет; о когда бы и плод на них видеть! Уже перепись имен ваших была. Также и в воинство наречение, и брачные светильники. И желание небесного общежития, и намерение благое, и надежда последующая. Ибо не лжив изрекший: любящим Бога все содействует ко благу(Рим. 8:23)¹. Хотя Боги щедр в благотворении, однако же ожидает от каждого нелицемерного произволения. Потому-то апостол присовокупляет: призванным по Его изволению. Намерение нелицемерное делает тебя званым. Ибо если ты находишься здесь телом, но не находишься духом, то это бесполезно.

2. Приступил было некогда к купели и Симон-волхв; крестился, но не просветился; тело омыл водой, но сердца не просветил Духом; тело входило в купель и вышло из нее, а душа не спогреблась Христу и не совосстала с Ним (см. Кол. 2:12; Рим. 6:4; 1Кор. 10:2). Я упоминаю о падениях, чтобы ты не пал; ибо образовательно случилось это с ними, написано же в научение и доныне приступающих: чтобы кто-нибудь из вас не дерзнул искушать благодать, чтобы какой горький корень, возникнув, не причинил вреда(Євр. 12:15), чтобы кто-нибудь из вас не взошел, говоря: посмотрим, что делают верные. Взойдя, посмотрю, чтобы узнать происходящее у них. Видеть ты чаешь, а что и тебя увидят, не думаешь? Тебе представляется, что ты происходящее ведаешь, а Богбудто сердца твоего не ведает?

3. Вздумал было некто узнать, что происходило на браке, в Евангелии упоминаемом, и, надев неприличную одежду, взошел, возлег и стал есть, потому что жених позволял. Увидев на всех белую одежду, должен бы и он облечься в такую же. Однако, вкушая одинаковую с другими пищу, он не одинаковую с ними имел одежду и не одинаковое намерение. Но жених хотя и щедр, впрочем, не без разборчивости. Обходя каждого из возлежащих и всех осматривая (ибо он хотел, чтобы не в рубищах у него были, но в одежде благолепной), когда увидел пришельца, не имеющего брачного одеяния, сказал ему: друг! как ты вошел сюда!(Мф. 22:12). В каком виде? С какой совестью? Пусть привратник не воспрепятствовал тебе, по щедрости звавшего на пир; пусть ты не знал, в какой одежде надо было прийти на пиршество. Ты пришел, увидел блистающие одежды на возлежащих; не надлежало ли тебе научиться по крайней мере из того, что ты видел? Не надлежало ли благовременно взойти, чтобы благовременно и выйти? Теперь же ты не благовременно взошел, не благовременно и изгнан будешь. И приказывает слугам: свяжите ему ноги, отважившиеся вступить сюда, свяжите руки, не умевшие одеть его в одежду светлую, и ввергните его во тьму кромешную. Ибо он не достоин брачных светильников. Видишь, что с ним случилось? Берегись и ты этого.

4. Мы, служители Христовы, каждого приемлем и, состоя в звании как бы привратников, оставляем дверь незатворенной; итак, можно тебе взойти и с душой, оскверненной грехами, и с намерением нечистым. Взошел ты, удостоен, имя твое записано. Видишь ли такое важное церковное чиноположение? Созерцаешь ли порядок и благочиние? Чтение Писаний? Присутствие священнослужителей и непрерывность поучений? Возблагоговей перед местом этим и научись из созерцаемого. Выйди сегодня благовременно и взойди завтра заблаговременно. Если душа твоя облечена в одежду сребролюбия, то взойди, одевшись иначе: скинь одежду прежнюю, не закрывай; скинь одежду любострастия и нечистоты и облекись в светлую одежду целомудрия. Я возвещаю тебе прежде, нежели придет Жених душ Иисус и увидит одежды. Много тебе на это времени. Сорок дней имеешь для покаяния. Много способного времени – и раздеться и измыться, и одеться и взойти. Если же ты останешься в злом произволении своем, то и проповедующий тебе не виноват будет, а ты не надейся получить благодать. Вода тебя примет, но Дух не примет. Кто видит на себе рану, тот да приложит пластырь; кто пал, да восстанет. Никто из вас да не будет Симоном, да не будет в вас ни лицемерия, ни любопытства об этом деле.

5. Можно прийти сюда и по другому побуждению; мужу можно прийти для угождения жене, и обратно – то же можно сказать и о женах. Часто раб приходом хотел угодить господину, приятель -приятелю. Я бросаю уду и уловляю тебя, хотя с худым намерением пришедшего, но с благой надеждой спасаемого. Может быть, ты не знал, куда идешь и какой сетью уловляешься. Уловлен сетями церковными; живой в плен отдайся. Не убегай, ибо ловит тебя Иисус не для того, чтоб умертвить, но чтобы, умертвив, оживить. Ибо надлежит тебе и умереть и восстать снова. Слышал апостола говорящего: (почитайте себя. – Прим. Ред.) мертвыми для греха, живыми жеправде (ср. Рим. 6:10). Умри греху и живи правде; от нынешнего дня живи для нее.

6. Смотри, какое достоинство дарует тебе Иисус: ты назывался оглашенным, быв оглашаем извне; слушал слово об уповании и не знал его; слушал тайны и не разумевал их; слушал Божественное Писание и не постигал глубины его. Теперь уже оглашение произносится не вне, но внутри тебя. Ибо Дух вселивыйся (см. Як. 4:5) соделывает ум твой храмом Божиим. Когда услышишь писанное о таинствах, тогда уразумеешь, чего прежде не знал. Не думай, что ты получаешь вещь маловажную. Будучи жалким человеком, ты получаешь наименование Божие. Слушай, что говорит Павел: Верен Бог(1Кор. 1:9). Слушай, что говорит и другое Писание: Бог верен и праведен(1Ін. 1:9). Это (т.е. что люди получат наименование Божие) провидя, псалмопевец, от лица Божия, сказал: Я сказал: вы – боги, и сыны Всевышнего – все вы (Пс. 81:6). Но смотри, чтобы не было имени верного, а произволения неверного. Вступил на поприще, иди; другого такого времени нет для тебя. Если бы приближались дни брака твоего, то, пренебрегший все прочее, не занялся ли бы ты приготовлением пиршества? Но, желая посвятить душу Жениху Небесному, неужели не отринешь телесного, чтобы получить духовное?

7. Нельзя принимать крещение дважды или трижды; иначе можно бы было сказать: в первый раз оно было для меня бесполезно, так в другой поправлю. Напротив, если в первый раз было без пользы, то не поправишь. Ибо один Господь, одна вера, одно крещение(Еф.4:5). Только еретики в другой раз крестятся, потому что первое их крещение не было крещением.

8. Богничего от нас другого не требует, как только благого произволения. Не говори: как очистятся грехи мои? Хотением и верованием, я тебе говорю. Что короче этого? Впрочем, если уста твои говорят, что ты желаешь этого, а сердце не говорит, то Сердцеведец есть Судья. С этого времени удержись от всякого злого дела; да не произносит язык твой бесчинных слов, да не согрешает око твое и да не блуждает по предметам бесполезным.

9. Ноги твои да поспешают на поучения огласительные. Заклинания принимай с благоговением, и дуют ли на тебя, заклинают ли, почитай действия эти для себя спасением. Из грубого золота и подделанного, смешанного с различными веществами, с медью, оловом, железом и свинцом, когда хотим получить одно золото, то без огня золото не может быть очищено от посторонних примесей; так и душа не может очиститься без заклинаний. Они божественны, из Божественных Писаний извлечены. Закрыто бывает лицо твое, чтобы ум свободен был; чтобы очи, скитаясь, и сердце не заставили скитаться; закрывание же очей нимало не препятствует слуху внимать спасительному учению. Как золотых дел художники, посредством небольших некоторых орудий, огонь раздувая и положенное в горниле золото расплавляя, пламень усиливая, находят, чего ищут, так и заклинатели, когда Духом Божиим производят в человеке страх, и в теле, будто в горниле, душу разогревают; тогда убегает диавол, а остается спасение, надежда вечной жизни, и, наконец, душа, очищенная от грехов, получает спасение. Пребудем, братья, тверды в уповании, и, предав Ему самих себя, да уповаем, чтобы Бог, Владыка всего, увидя наше произволение, очистил нас от грехов; чтобы подал нам благую надежду вещей и даровал спасительное покаяние. Бог призвал тебя, а ты призванный.

10. Не уклоняйся от огласительных поучений, сколько бы ни продолжительно они говорены были, чтобы мысль твоя не ослабела. Ибо оружие ты получаешь против сил сопротивных, против еретиков, иудеев, самарян и язычников. Много у тебя врагов, много и оружия иметь старайся, во многих бросаешь стрелы, так и надо знать тебе, как поражать ими эллина, как сражаться с еретиком, иудеем и самарянином. И вот уже оружие готово, и меч духовный еще более готов. Надлежит притом тебе благим произволением и правую руку простирать, чтобы вести брань Господню, преодолеть противные силы, быть непобедимым при всяком еретическом нападении.

11. Советую тебе и это: выучи сказанное тебе и храни его; не почитай этих поучений обыкновенными беседами. Ибо хотя и они хороши и достойны веры, но если мы что-нибудь опустим сегодня в них, то узнаем завтра. А учение, по порядку преподаваемое тебе о бане от рождения, если сегодня будет опущено, то когда вознаградится? Представь, что время сажать деревья: если не вскопаем земли и их не посадим, то в какое другое время хорошо может быть посажено, что сначала посажено худо? Представь, что поучение огласительное есть строение. Если не укрепим его как следует связями, чтобы не оказалось расщелин, то и будет строение непрочно. Но надлежит по порядку класть камень на камень; угол связывать с углом; излишнее отбрасывать – и таким образом строение возвышать. Подобно мы доставляем тебе будто камни познания. Должно слушать о живом Боге, должно слушать о суде, должно слушать о Христе, должно слушать о воскресении; о многом надлежит говорить по порядку; ныне сказано это порознь, а потом представлено оно будет в связи. Если же ты не совокупишь воедино и не будешь памятовать первого и второго, то созидающий будет созидать, а твое здание будет худо.

12. Тогда, как говорит огласительное поучение, если оглашенный спросит тебя, что говорили тебе учители, ты ничего не отвечай постороннему. Ибо тайну преподаем тебе и упование будущего века. Храни тайну эту ради Мздовоздаятеля и не слушай, когда кто скажет тебе: что за беда, если и я узнаю? И больные просят вина; но если оно безвременно будет дано, то сумасшествие производит, от чего рождаются два зла: и больной умирает, и врач остается в бесславии. Так, если оглашенный услышит что-либо от верного, то и оглашенный впадает в безумие, потому что не понимает слышанного, однако оное порочит и осмеивает говоримое, и верный осуждается, как предатель этой тайны. Вот, ты уже теперь близок к нам; смотри не рассказывай, не потому, чтобы проповедуемое здесь не достойно рассказывать, но потому, что слух не достоин слышания. Был некогда и ты оглашенным; тогда я не сообщал тебе, что надлежит сообщить. Когда ты опытом постигнешь высоту учения, тогда узнаешь, что оглашаемые не достойны слышания.

13. Вы, коих имена внесены в список просвещаемых, вы соделались сынами и дочерьми единой матери. Когда взойдете вы ранее заклинаний, то каждый из вас пусть говорит о чем-нибудь благочестивом; и, если кого из вас не будет, пошлите за ним. Ибо если бы тебя позвали на обед, то не стал ли бы ты ждать званого вместе с тобой? Если бы имел брата, то не постарался ли бы о благе его? Впрочем, не любопытствуй о бесполезном, как, например: что делается в городе, что делается на селе, что делает царь, что делает епископ, что делает пресвитер. Горе взирай, этого требует время твое; Остановитесь и познайте, что Я – Бог(Пс. 45:11). Если ты увидишь верных служащих и не смущающихся, то они имеют непреложное, знают, что получили, сохраняют благодать. А ты еще на точке равновесия, получишь или не получишь. Не подражай тем, которые спокойны, но исполняйся страхом.

14. Когда бывает заклинание, тогда, до прибытия других заклинаемых, мужи должны пребывать с мужами, а жены с женами. Кстати теперь вспомнить о ковчеге Ноя. В нем были Ной, и сыновья его, и жена, и жены сыновей его. Хотя один был ковчег и дверь затворена, однако все было там в порядке. Хотя затворен храм и все внутри него, однако должно быть разделению между вами; мужам должно быть с мужами, а женам с женами, чтобы предположение спасения не было случаем к погибели. Доброе предположение – сидеть одному близ другого; но удалены да будут страсти. Чего ради сидячие мужи должны иметь и книгу полезную; один пусть читает, а другой слушает; если же книги нет, то один пусть молится, а другой должен говорить что-нибудь полезное. И девы, когда собираются, должны или петь, или читать про себя так, чтобы уста говорили, но не слышали чужие уши. Жены ваши в церквах да молчат(1Кор. 14:34; 1Тим. 2:12).

И замужняя жена так же должна поступать и молиться; уста пусть движутся, а голос да не будет слышим, дабы произошел Самуил; дабы бесплодная душа твоя, быв услышана Богом, родила спасение. Ибо такой смысл заключает название Самуила.

15. Я буду замечать усердие каждого, буду замечать благоговение каждой. Да воспламенится ум к благоговению, да раскроется душа, да разобьется жестокость неверия, да отделится от железа излишняя плена; пусть останется одно чистое; да спадет с железа ржа; пусть останется одно природное. Когда же покажет вам Бог эту ночь, мрак, светом дня сияющий, о котором сказано: тьма не затмит от Тебя, и ночь светла, как день(Пс. 138:12), тогда каждому да отверзутся врата райские. Тогда да насладитесь водами христоносными, благовонными, тогда да восприимете имя Христово и силу Божественных вещей. Возведите теперь горе умственный взор ваш; зрите лики Ангельские и Владыку всех Бога сидящего, и Сына Единородного, одеснуюсосидящего, и Духа соприсутствующего; Престолы же и Господствия служащие, и из вас каждого и каждую спасаемых. Соделайте теперь, чтобы как оглашались вы, огласил вас тот приятный глас, который произнесут Ангелы, когда вы спасетесь: Блажен, кому отпущены беззакония, и чьи грехи покрыты! (Пс. 31:1). Когда вы, как звезды церкви, взойдете чистые телом и светлые душой.

16. Великая вещь – предлежащее крещение. Оно есть пленных искупление, грехов отпущение, смертьгреха, возрождение души, одежда светлая, святая, нерушимая печать, колесница на небо, утешение райское; царствия ходатайство, дар усыновления. Впрочем, змей при пути стережет мимоходящих, смотри, чтобы не уязвил тебя неверием. Он видит столь много спасаемых и ищет, кого поглотить (см. 1Пет. 5:8). К Отцу духов ты входишь, но проходишь мимо этого змея. Как же тебе пройти мимо него? Обуй ноги в готовность благовествовать мир(Еф.6:15), чтобы, если и уязвит, не потерпеть вреда. Водвори в себе веру, имей твердую надежду, обувь крепкую, чтобы пройти тебе мимо врага и взойти ко Владыке. Приготовь сердце твое к принятию учения, к общению Святых Таин. Молись чаще, чтобы Бог удостоил тебя небесных и бессмертных Таин. Не будь празден ни днем, ни ночью, но лишь сон спадет с очей, ум да воспрянет на молитву. И если почувствуешь, что входит в него злой помысел, возбуди в себе спасительное воспоминание суда. Займи разум поучением, чтобы забыл он гнусное. Если кто скажет тебе: «И ты хочешь в воду погрузиться? Разве нет в городе бань?», – то знай, что змей морской тебе говорит это. Не внимай словам говорящего, но – действующему Богу. Храни душу твою, чтобы остаться не уловленным и чтобы, пребыв в надежде, соделаться наследником вечного спасения.

17. Мы, как люди, заповедуем и учим; вы же не созидайте строения вашего из соломы, тростника и плевы, чтобы нам не погубить труда, когда дело сгорит; но делайте дело из золота, серебра и драгоценных камней. Мое дело – говорить, твое – соглашаться, а Божие – совершать. Устремим разум наш, настроим душу, приготовим сердце: для души подвизаемся, сокровищ вечных чаем. Силен же Бог, ведущий сердца ваши и знающий, кто искренен и кто лицемерен, – искреннего сохранить, а лицемера сделать верным. Ибо может Бог и неверного сделать верным (если только сей отдаст Ему сердце свое), и изгладить осуждающее нас рукописание. Да предаст Он забвению прежние грехи ваши, да насадит вас в церковьи да изберет вас в воинство Свое, облекши в оружие правды; да исполнит небесными вещами Нового Завета и да запечатлеет печатью Святого Духа, нерушимой вовеки, во Христе Иисусе, Господе нашем. Слава Ему во веки веков. Аминь.

* * *

¹В переводе творений, на основе которого сделано это издание, все цитаты из Священного Писания даны в славянском переводе. Мы же даем цитаты в русском переводе, кроме тех, которые не имеют идентичного значения в русском переводе.

 

Огласительное поучение первое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, вводящее приступающих ко крещению, на слова Исаии пророка: омойтесь, очиститесь и проч. (Іс. 1:16).]

1. Ученики Нового Завета и причастники таин Христовых! Сейчас званием, а вскоре же и благодатью, соделайте себе новое сердце и новый дух(Єз. 18:31), чтобы возвеселились небожители. Ибо если, по Евангелию, более радости… об одном грешнике кающемся(Лк. 15:7), то не тем более ли спасение столь многих душ возбудит к веселию небеса? Вступив на путь блаженный и благой, идите благоговейно поприщем благочестия, ибо, всегда готовый ко избавлению вашему, предстоит здесь Единородный Сын Божий, говоря: Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас (Мф. 11:28). Отягощенные преступлениями и связанные узами грехов своих! Услышите пророческий глас, вопиющий: Омойтесь, очиститесь; удалите злые деяния ваши от очей Моих (Іс. 1:16), чтобы воззвал к вам Ангельский лик: Блажен, кому отпущены беззакония, и чьи грехи покрыты! (Пс. 31:1). Возжегшие ныне светильники веры, сохраняйте их неугасимыми в руках, чтобы Отверзший тогда на этой всесвятой Голгофе рай разбойнику за веру его сподобил и вас воспеть брачную песнь.

2. Если кто здесь раб греха, тот да приготовится верой к свободе и возрождению усыновления и, сложив с себя позорнейшее рабство греховное, вступив же в блаженнейшее служение Господне, да удостоится наследовать Царство Небесное через исповедание; отложи прежний образ жизни ветхого человека, истлевающего в обольстительных похотях(Еф.4:22), чтобы облечься в нового, который обновляется в познании по образу Создавшего его(Кол. 3:10). Через веру приобретите залог Святого Духа, чтобы вам смочь быть принятыми в селения вечные. Приступите к таинственному запечатлению, чтобы быть известными Владыке и чтобы, сопричислившись святому и словесному Христову стаду, стать одесную Его и наследовать уготованную вам жизнь. Ибо, которые еще под тяжестью грехов, те остаются ошуюю, потому что не приступают к благодати Божией, даруемой Христом в возрождении через крещение. Возрождение же я разумею не тел, но душ духовное перерождение. Ибо тела рождаются от видимых родителей, души же возрождаются верою, ибо дух дышит, где хочет (Ін. 3:8). И тогда, если ты будешь достоин услышать: хорошо, добрый и верный раб (Мф. 25:21), когда ни малейшей скверны притворства не найдется в совести.

3. Ибо если кто из находящихся здесь думает искушать благодать, тот обманывает сам себя и не знает силы. Имей, о человек, душу беспритворную, ради испытующего сердца и утробы(Пс. 7:10). Ибо как набирающие людей для войска смотрят прилежно на возраст и телесное сложение избираемых, так и Господь, избирая души, испытывает произволения. И если в ком скрыто притворство, то и отвергает такого человека, как неспособного к истинному воинскому служению. Если же кого находит достойным, тому поспешно даст благодать; не дает святыни псам (см. Мф. 7:6), но в ком видит добрую совесть, на том спасительную, чудесную полагает печать, от которой трепещут злые духи и которую знают Ангелы, чтобы те, будучи прогоняемы, убегали, а эти, как свои, ему сопутствовали. Итак, получающим духовную эту и спасительную печать нужно иметь и свое произволение. Ибо как для пера или меча потребен действующий, так и для благодати потребны верующие.

4. Ты принимаешь оружие не тленное, но духовное. Насаждаешься напоследок в духовный рай. Получаешь имя новое, которого прежде не имел. Ибо перед этим был оглашенным, отныне же назовешься верным. Пересаждаешься наконец в маслины духовные; от маслины дикой, будучи привит к плодовитой, от грехов к правде, от скверн к чистоте, прививаешься к святой лозе. Впрочем, если пребудешь в этой лозе, умножишься, как ветвь плодовитая; если же не пребудешь, истребишься огнем. Итак, да приносим плод надлежащим образом, да не случится и с нами того же, что с бесплодной той смоковницей; чтобы Иисус, придя, и ныне не проклял за неплодие, но чтобы можно было всем сказать так: А я, как зеленеющая маслина, в доме Божием, и уповаю на милость Божию во веки веков(Пс. 51:10), маслина не вещественная, но духовная, светоносная. Итак, дело Божие – насаждать и орошать, а твое – приносить плод; дело Божие – ниспосылать благодать, а твое – принимать и сохранять. Не презирай благодати потому, что дается она даром, но, получив, сохраняй благоговейно.

5. Настоящее время есть время исповедания. Исповедуй содеянное словом, делом, в ночи, во дни. Исповедуй во время благоприятное… и в день спасения(2Кор. 6:2). Прими небесное сокровище. Будь прилежен к заклинаниям. Ходи неопустительно на огласительные поучения и помни, что сказано будет. Ибо говорится не для того, чтобы ты только слушал, но чтобы верой запечатлевал говоримое. Отложи всякое человеческое попечение, ибо ради души подвизаешься, все мирское совершенно оставляешь. Маловажно оставляемое, а велико от Господа даруемое. Оставь настоящее и верь в будущее. Столько лет провел ты в напрасных трудах для мира и в продолжение ли сорока дней не займешься молитвою в пользу души своей? Остановитесь и познайте, что Я – Бог (Пс. 45:11), говорит Писание. Убегай празднословия и ни сам не говори о другом худо, ни другого худо говорящего не слушай, но особенно будь готов на молитву. Покажи в себе затворника уединением сердца твоего. Очисти сосуд твой, чтобы получить тебе большую благодать. Ибо отпущение грехов равно дается всем, причастие же Святого Духа даруется по мере веры каждого. Если мало трудишься, мало получишь, если же делаешь много, то велика и награда. Для самого себя подвизаешься, смотри, что тебе полезно.

6. Если на кого гневаешься, прости. Ты приступаешь к принятию прощения грехов; нужно, чтоб и сам ты простил согрешившему. Иначе с каким видом скажешь Владыке: отпусти мне многие мои грехи, – когда сам ты даже и малых не простил своему сослужителю? Будь прилежен к благочестивым собраниям не только ныне, когда и служители Церкви требуют от тебя этого, но и после принятия благодати. Ибо если вещь хороша, прежде нежели получил ты ее, то неужели после получения она не будет хороша? Если до насаждения с пользой мог ты быть напаяем и возделываем, то не с большею ли пользой можешь после насаждения? Подвизайся для души своей особенно в эти дни. Питай ее чтением Божественных Писаний, ибо духовную приготовил тебе вечерю Владыка. Скажи и ты с псалмопевцем: Господь – Пастырь мой; я ни в чем не буду нуждаться: Он покоит меня на злачных пажитях и водит меня к водам тихим, подкрепляет душу мою(Пс. 22:1-3); чтобы и Ангелы возрадовались вместе с вами, и Сам Христос, Великий Архиерей, приняв ваше произволение и, представляя всех вас Отцу Своему, сказал: вот Я и дети, которых дал Мне Господь (см. Іс. 8:18; Євр. 2:13). Да сохранит Он всех вас благоугодными Себе. Слава Ему и держава в бесконечные веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение второе

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления о покаянии, отпущении грехов и о противнике, на слова Иезекииля: Правда праведного при нем и остается (Єз. 18:20).]

1. Ужасное зло – грех, и болезнь души самая жестокая – преступление закона; оно лишает ее совершенно сил и повергает в огонь вечный; зло самого человека, порождение произволения. И что мы подлинно грешим по своему произволению, об этом ясно говорит негде пророк: Я насадил тебя как благородную лозу… как же ты превратилась у Меня в дикую отрасль чужой лозы?(Єр. 2:21). Насаждение доброе, плод злой: зло – от воли. Насадитель невиновен, а виноград будет пожжен огнем. Потому что для благих плодов насажден был, но принес плод злой по произволению. Бог сотворил человека правым,по словам Екклесиаста, а люди пустились во многие помыслы (Еккл. 7:29). Ибо мы – Его творение, говорит апостол, созданы… на добрые дела (Еф.2:10). Творец, будучи Сам благ, и нас создал для дел благих, а творение по собственному произволению обратилось на зло. Итак, грех, как сказано, есть ужасное зло, но не неизлечимое. Ужасно для того, кто имеет его, но удобно излечимо в том, кто отвергает его посредством покаяния. Ибо представь, что кто-либо держит в руке огонь. Пока он держит уголь, до тех пор тот, без сомнения, жжет его, но если бросит он уголь, то прекратится и жар. Если же кто думает, что он не сгорает от греха, такому говорит Писание: Может ли кто взять себе огонь в пазуху, чтобы не прогорело платье его? (Притч. 6:27). Так попаляет грех силы душевные.

2. Но скажет кто-нибудь: что же такое грех? Животное ли? Ангел ли? Злой ли дух? Что такое так действующее? Это не есть враг, извне наступающий на тебя, человек, но негодная отрасль, из тебя прозябающая. Взирай правыми очами и не будет в тебе похоти; храни свое и не похищай чужого – и прекратится склонность к хищению. Помни о суде – и не усилятся в тебе ни блуд, ни прелюбодеяние, ни убийство. Когда забываешь ты Бога, тогда только начинаешь и мыслить злое, и совершать дела беззаконные.

3. Впрочем, не ты только сам бываешь виновником греха, есть некто и другой самый злой подстрекатель к нему – диавол. Он подстрекает всех, однако не одолевает тех, которые не повинуются ему. Потому-то говорит Екклесиаст: Если гнев начальника вспыхнет на тебя, то не оставляй места твоего(Еккл. 10:4). Заключи дверь свою, удали его от себя, и не нанесет тебе вреда. Если же ты хладнокровно допустишь помысел похоти, то она, обращаясь в сердце, пустит в тебе корни свои, свяжет разум твой и увлечет тебя в пучину зол. Но, может быть, ты скажешь: я верный, и не возобладает надо мною похоть, хотя бы и часто возбуждалась она в мысли моей. Неужели ты не знаешь, что и в камень внедряется корень от долговременного на нем пребывания? Не принимай семени, иначе оно подавит веру. Вырывай с корнем зло, прежде нежели расцветет оно, чтоб ты, пренебрегши этим в начале, после не имел нужды в секире и огне. Когда начинается глазная болезнь, то ты лечи себя заблаговременно, чтобы не искать врача тогда, когда уже ослепнешь.

4. Первый виновник греха и отец зла (см. Ін. 8:44) есть диавол. Это сказал Господь, а не я. Сначала дьяволсогрешил(1Ін. 3:8). Прежде него никто не согрешил. Согрешил же он не потому, что от природы получил необходимую наклонность ко греху (иначе причина греха падала бы на того, кто таковым сотворил его); он, будучи сотворен добрым, от собственного произволения сделался диаволом, от действий получив это наименование. Ибо, будучи Архангелом, после уже, по причине клеветы своей, назван диаволом и, быв добрым служителем Божиим, получил себе свойственное имя сатаны, поскольку сатана означает противника. Это не мое учение, но духоносного пророка Иезекииля. Он, оплакивая его, так говорит: ты печать совершенства, полнота мудрости и венец красоты, ты находился… в саду Божием (ср. Єз. 28:12-13). И несколько после: Ты совершен был в путях твоих со дня сотворения твоего, доколе не нашлось в тебе беззакония (Єз. 28:15); весьма хорошо сказано: доколе не нашлось в тебе, поскольку не отвне вошло в тебя зло, но сам ты родил его. После он сказал и причину сему: От красоты твоей возгордилось сердце твое, от тщеславия твоего ты погубил мудрость твою; за то Я повергну тебя на землю (Єз. 28:17). Согласно с этим говорит Господь в Евангелии: Я видел сатану, спадшего с неба, как молнию (Лк. 10:18). Видишь сходство Ветхого Завета с Новым? Он, ниспавши, вместе с собою увлек многих; он возбуждает похоти в тех, которые повинуются ему. От него прелюбодеяние, блуд и всякое другое зло. Через него праотец наш Адам изгнан, и вместо рая, приносившего без возделывания дивные плоды, получил землю, произращающую терния.

5. Что же, скажет кто-либо, погибли мы обольщенные и неужели нет после того спасения? Мы пали – неужели нельзя восстать? Мы сделались слепы – неужели невозможно опять прозреть? Мы сделались хромы – неужели не сможем ходить прямо? Кратко сказать, мы умерли – и неужели нет средства воскреснуть? Тому, Который воздвиг Лазаря четырехдневного, уже смердевшего, не удобнее ли тебя, человек, воскресить живого? Тот, Который пролил за нас драгоценную кровь Свою, освободит нас от греха. Не будем отчаиваться, братья, не ввергнем себя в состояние безнадежное. Ибо ужасно не иметь веры и надежды на покаяние. Кто не уповает спастись, тот без опасения умножает грехи свои, а кто надеется получить исцеление, тот без затруднения остерегает себя от них. Разбойник, если не ожидает помилования, доходит до ожесточения, а если надеется получить прощение, часто приходит в раскаяние. Также змей отлагает чешую свою, мы ли не отложим греха? И произращающая терния земля, будучи хорошо возделана, превращается в плодоносную, а для нас неужели невозвратно спасение? Итак, природа наша может принять спасение, требуется только наше произволение.

6. Человеколюбив Бог, и человеколюбив неограниченно. Не говори же ты: я блудодействовал, прелюбодействовал, ужасные творил грехи, и притом не однажды, но многократно. Неужели простит Он? Неужели предаст их забвению? Слушай, что говорит псалмопевец: Как много у Тебя благ(Господи) (Пс. 30:20). Все в совокупности грехи твои не побеждают великости милосердия Божественного. Язвы твои не превышают опытности врача твоего. Предай только себя Ему с верой, поведай Врачу болезнь твою, скажи и ты с Давидом: я сказал: «исповедаю Господу преступления мои», –и на тебе сбудутся следующие за этими слова: и Ты снял с меня вину греха моего (Пс. 31:5).

7. Хочешь ли видеть человеколюбие Божие, ты, который недавно только начал слушать огласительное учение? Хочешь ли видеть человеколюбие и великое долготерпение Божие? Выслушай случившееся с Адамом. Преслушал заповедь Божию Адам первосозданный; не мог ли Бог тогда же предать его смерти? Посмотри, что делает человеколюбивейший Господь! Правда, изгоняет его из рая (так как по причине греха своего он соделался недостойным сего местопребывания); впрочем, поселяет его прямо рая, чтобы, видя, откуда ниспал, из какого и в какое состояние низвержен, мог он впоследствии спастись посредством покаяния. Перворожденный человек Каин соделался братоубийцей, изобретателем злодейства, виновником и начальником убийств и первым завистником. Но после того, как убил брата своего, на что осуждается он? Ты будешь изгнанником и скитальцем на земле(Бут. 4:12). Грех велик – наказание легкое.

8. Так поистине открывается здесь человеколюбие Божие, но еще оно не столь велико, как увидим его далее. Представь себе случившееся во времена Ноя. Прегрешили исполины, нечестие сильно разлилось тогда по земле, ради него долженствовал последовать потоп. И в пятисотый год (жизни Ноя) открывает Бог угрозу Свою; однако же в шестисотом уже навел потоп на землю. Видишь величие Божия человеколюбия, которое простирается еще на сто лет? Неужели немедленно совершить не мог Он того, что совершил по истечении столетия? Но Он нарочно продлил время, чтобы дать возможность к раскаянию. Видишь благость Божию? Если бы даже и тогда они покаялись, то не лишились бы человеколюбия Божия.

9. Посмотрим также и на других, которые спаслись посредством покаяния. А может быть, и из числа женщин какая-либо скажет: я блудодействовала, прелюбодействовала, осквернила тело мое всеми родами невоздержания – можно ли спастись мне? Женщина, воззри на Раав и надейся и ты на спасение. Ибо если она, будучи явною и всенародною блудницею, спаслась посредством покаяния, то неужели женщина, один раз некогда соблудившая до принятия благодати, не спасется при помощи покаяния и поста? Рассмотри, как спаслась Раав. Она сказала только: Бог ваш есть Бог на небе вверху и на земле внизу(Ісус. 2:11). Своим не дерзнула она назвать Его, сознавая нечистоту свою. И если ты хочешь иметь свидетельство из Писания о том, что она спаслась, то найдешь его в псалмах: Упомяну знающим меня о Рааве(Египте. – Прим. Ред.) и Вавилоне (Пс. 86:4). Велико человеколюбие Божие! Даже и о блудницах воспоминает Он в Писании! И притом не просто говорит: Упомяну о Рааве и Вавилоне, но присовокупляет: знающим меня. Итак, спасение, которое приобретается покаянием, одинаково возможно для мужского пола и женского.

10. И хотя бы согрешил целый народ, человеколюбие Божие не побеждается. Отлил народ израильский тельца, но Бог не оставил человеколюбия Своего. Люди отреклись от Бога, но Бог не отрекся Себя Самого. Вот бог твой(телец. – Прим. Ред.), Израиль(Вих. 32:4), говорили они. Но Бог Израилев, как Ему свойственно, опять соделался Спасителем их. Притом не один народ согрешил, но и Аарон первосвященник. Об этом свидетельствует Моисей: И на Аарона весьма прогневался Господь, но я молился о нем, продолжает он, и простил ему Бог (Повт. 9:20). Если тогда Моисей предстательством своим за согрешившего первосвященника умилостивил Господа, то неужели Иисус, Единородный Сын Божий, ходатайством за нас не умилостивит Бога? И если согрешившему Аарону не воспретил Бог вступить на первосвященническое достоинство, то неужели заградит Он вход тебе, пришедшему из среды язычников? Покайся же подобным образом и ты, человек, и для тебя не возбранена благодать. В последующее время покажи незазорным образ жизни твоей. Ибо воистину Бог человеколюбив, и никто не возможет достойно изречь Его человеколюбие. И хотя бы все человеческие народы соединились вместе, то и тогда бы даже и отчасти не смогли поведать человеколюбия Божия. Ибо мы из Писания возвещаем только часть некоторую о милосердии Божием к людям, но не знаем еще, сколько явил Он снисхождения и самим Ангелам. Так снисходит Он и им, поскольку един только безгрешен Иисус, очищающий грехи наши. Но о них довольно.

11. Если же хочешь ты, чтобы и другие представлены были мною примеры, то посмотри на блаженного Давида и возьми его за образец покаяния. Пал сей великий муж тогда, как, вставши от сна послеобеденного, прогуливался на кровле дома своего. Посмотрел неосторожно и подвергся человеческой слабости. Грех соделан, но от этого не истребилось доброе расположение исповедать падение свое. Приходит немедленно пророк Нафан для обличения и уврачевания раны. Разгневался на тебя Господь, говорит он, ибо ты согрешил (см. 2Сам. 12). Так говорил царю частный человек, но порфироносный царь не огорчился на него. Ибо он смотрел не на того, кто говорил, но на Того, от Кого сей послан был. Его не ослепил сонм воинов, его окружавших. Ибо он представлял в уме своем воинство Господних Ангелов и Невидимого устрашился, как бы видел Его; почему говорит в ответ к пришедшему, а в лице его – к Пославшему: согрешил я пред Господом(2Сам. 12:13). Видишь смирение царево, видишь его исповедание? Он не был уличен кем-либо; немногие знали о его поступке. Дело сделано скоро, немедленно. Пророк предстал для обличения, и падший сознается в злодеянии. И поскольку сознание его было чистосердечно, то весьма скоро получил и врачевство. Ибо тот же пророк Нафан, который угрожал ему, тут же говорит: и Господь снял с тебя грехтвой (2Сам. 12:13). Видишь, как скоро человеколюбивый Бог применяет суд Свой? Между тем говорит пророк: ты этим делом подал повод врагам Господа хулить Его (2Сам. 12:14). Многих имел ты врагов по причине правды твоей, но целомудрие твое охраняло тебя. Когда же утратил ты это крепкое оружие, то враги твои готовы уже напасть на тебя. Так говорил ему пророк.

12. Но блаженный Давид, хоть подлинно слышал слова: Господь снял с тебя грехтвой, –впрочем, не прекратил покаяния, но вместо порфиры облекался во вретище, а вместо позлащенного престола царь сидел на пепле и на земле; и не только на пепле сидел, но и в пищу употреблял пепел, как и сам говорить: Я ем пепел, как хлеб (Пс. 101:10). Слезами иссушил он похотливое око; омываю, говорит он, каждую ночь ложе мое, слезами моими омочаю постель мою (Пс. 6:7). Когда царедворцы советовали ему вкусить хлеба, он не слушал их, но целых семь дней продолжал пост. Если царь таким образом раскаялся, то ты, частный человек, не обязан ли раскаиваться? И во время возмущения Авессаломова, тогда как многие открывали ему пути для бегства, он захотел бежать через гору Масличную, как бы обращаясь мыслию к Искупителю, Имевшему вознестись с нее на небо. И когда злобно проклинал его Семей, он говорит: отпустите ему (см. 2Сам. 16:10). Ибо знал он, что отпущающему отпущено будет.

13. Видишь, что раскаяние есть дело доброе. Видишь, что кающиеся спасаются. И Соломон пал, но что говорит он? Обратил сердце мое (Притч. 24:32). А Ахав, царь самарийский, был законопреступнейший идолопоклонник, человек беззаконный, убийца пророков, чуждый благочестия, алчный до чужих полей и виноградов. Но по умерщвлении через Иезавель Навуфея, когда пришел пророк Илия и только произнес угрозы, он разодрал одежду и облекся во вретище (см. 1Царів. 21:27). Что же говорит к Илии человеколюбивый Бог? Видишь, как смирился предо Мною Ахав?(1Царів. 21:29). Он как бы убеждает воспламененного гневом пророка снизойти кающемуся. Не наведу бед,говорит он, в его дни. И хотя после прощения не оставит он злочестия, однако Господь совершенно прощает ему; не потому, чтобы не знал Он будущего, а дарует прощение соответственно настоящему времени покаяния. Ибо Судия справедливый судит о каждом деле так, как оно случилось.

14. Равным образом Иеровоам приносил на алтарь идолам жертву (см. 1Царів. 13:4). Рука его сделалась сухой, когда он велел схватить обличавшего его пророка. Но, познав на опыте силу сего человека, говорит ему: умилостиви лице Господа Бога твоего(1Царів. 13:6). И вследствие слов этих рука его опять исцелела. Если пророк исцелил Иеровоама, неужели Христос не может исцелить и освободить тебя от греха? Манассия также был законопреступнейший человек, он распилил Исаию, осквернил себя всеми родами идолослужений, наполнил Иерусалим невинною кровию. Но, быв отведен пленником в Вавилон, претерпеваемое злосчастие обратил в целительное покаяние. Ибо Писание говорит, что смирился Манассия перед лицом Господним, и помолился Ему, и Бог преклонился к нему… и возвратил его… на царство его(2Хрон. 33:13). Если распиливший пророка спасся покаянием, неужели не спасешься ты, ничего такого не сделавший?

15. Смотри, без причины не отвергай действия покаяния. Хочешь ли узнать, сколь сильно покаяние? Желаешь ли узнать крепкое оружие спасения и уразуметь, сколь сильно исповедание? Сто восемьдесят пять тысяч(2Царів. 19:35) неприятелей исповеданием обратил Езекия в бегство. Велико поистине и это дело, но оно еще малозначительно в отношении к тому, о чем сказано будет. Он же покаянием остановил произнесенное Божественное определение. Во время болезни его говорит ему Исаия: сделай завещание для дома твоего, ибо умрешь ты и не выздоровеешь(2Царів. 20:1; Іс. 38:1). Можно ли после этого ожидать, можно ли надеяться на исцеление, когда пророк говорит: ты умираешь? Однако же не оставил покаяния Езекия, но, вспомнив слова Писания: оставаясь на месте и в покое, вы спаслись бы (Іс. 30:15), он обратился к стене, и, от ложа простерши мысли к небу (ибо непроницаемость стен не останавливает молитв, с благочестием воссылаемых), говорит: Господи, вспомни меня (см. 2Царів. 20:3). Ибо для того, чтобы исцелиться мне, довольно вспомнить Тебе обо мне. Ты не подчинен времени, но Сам Ты законоположник жизни. Не от свойства расположения звезд, как некоторые пустословят, зависит жизнь наша, но Ты Сам по Своей воле располагаешь, кому и когда жить. И тому, которому, по изречению пророка, не оставалось надежды жить более, прибавлено еще пятнадцать лет жизни, в знамение чего солнце восприняло обратное течение. Тогда для Езекии солнце обратилось вспять, а для Христа солнце померкло. Оно не возвратилось, но померкло, а через это и показало различие между тем и другим, т. е. между Езекией и Иисусом. И тот возмог отвратить Божественное определение, а Иисус не дарует ли отпущения грехов? Обратись и восплачь о самом себе, заключи дверь и помолись, чтобы отпустил Он тебе и чтобы освободил тебя от горящего пламени. Ибо исповедание сильно и огонь погасить, и львов укротить.

16. Если же не веришь, то представь себе, что случилось с Ананией и бывшими с ним, какие излили они источники. Какие меры воды могли погасить пламень, поднимавшийся на сорок девять локтей? Но где чрезмерно возвышался пламень, там, подобно реке, излилась вера, там противодействовали злу таким гласом: Праведен Ты во всем, что сделал с нами… Ибо согрешили мы и поступили беззаконно(Дан. 3:27,29). И покаяние потушило пламень. Если ты не веришь, что может погасить огонь гееннский покаяние, то познай это из того, что случилось с Ананией. Но скажет кто-либо из внимательных слушателей: Бог сохранил их тогда за правду их, так как они не восхотели поклониться идолу, даровал им Бог такую силу. Раз так, то представлю и другой пример покаяния.

17. Каких ты мыслей о Навуходоносоре? Не слышал ли ты из Писания, что он человек кровожадный, свирепый, свойства зверского? Не слышал ли, что он кости из гробниц царских изверг вон? Не слышал ли, что он целый народ отвел в плен? Не слышал ли, что он ослепил царя после того, как видел сей убиваемых детей своих? Не слышал ли ты, что он сокрушил Херувимов? Я не говорю о Херувимах духовных, нет, не разумей так, человек! Но Херувимов изваянных, очистилище, из среды которого вслух говорил Бог. Завесу святыни он попрал, взял кадильницу и перенес в идольское капище, все приношение забрал, храм сжег до основания. Какого он достоин был наказания за умерщвление царей, за сожжение святыни, за пленение народа, за посвящение идолам священных сосудов? Не был ли он достоин тысячи смертей?

18. Ты видел великость зол, посмотри теперь на человеколюбие Божие. Он преобращен в зверя, в пустыне провождал жизнь, бит был, чтобы мог спастись. Имел когти, как лев, ибо был хищник святыни. Имел львиные волосы, ибо был он лев, похищающий и рыкающий. Траву, как вол, снедал; ибо был он скот, не познавший Даровавшего ему царство. Тело его омочаемо было росой, потому что, видя потушенный росой огонь, он не уверовал. И что же происходит? Я, Навуходоносор, возвел глаза мои к небу… и благословил я Всевышнего, восхвалил и прославил Присносущного(Дан. 4:31). Итак, когда он познал Вышнего и вознес благодарственный голос к Богу, когда раскаялся в совершении греха и познал немощь свою, тогда Бог возвращает ему царскую честь.

19. Что же? Навуходоносору, который столько сделал зла и после раскаялся, Бог даровал прощение и царство, а тебе, кающемуся, ужели не дарует отпущения грехов и Царства Небесного, если ты как должно жить будешь? Человеколюбив Господь, скоро прощает, но медлит наказывать. Потому никто да не теряет надежды о своем спасении. Петр, верховный и первенствующий из апостолов, пред служанкою трижды отрекся Господа, но, раскаявшись, плакал горько(Мф. 26:75). А плач изъявляет сердечное покаяние. И потому он не только получил прощение в своем отречении, но еще и апостольское достоинство удержал неотъемлемо. Итак, братья, видя многие примеры согрешивших и покаявшихся, и спасенных, поспешите и сами покаяться перед Господом, чтобы и прощение получить вам в содеянных грехах, и Царства Небесного удостоиться, и наследовать дар небесный вместе со всеми святыми во Христе Иисусе. Слава Ему во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение третье

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, о крещении, на слова из Послания к Римлянам: Неужели не знаете, что все мы, крестившиеся во Христа Иисуса, в смерть Его крестились? Итак мы погреблись с Ним крещением в смерть и проч. (Рим. 6:3-4).]

1. Веселитесь, небеса, и торжествуй, земля, о тех, кто желает окропиться иссопом, очистить себя иссопом духовным и силою Того, Кто во время страдания Своего посредством иссопа и трости напояем был. Силы небесные да радуются, а души, которым предстоит сочетаться с духовным Женихом, да приготавливаются к этому. Ибо глас вопиет уже в пустыне: приготовьте путь Господу(Іс. 40:3). Не маловажное это дело; не тел обыкновенное и безрассудное сочетание, но избрание по вере всеиспытующего Духа. Мирские супружества и брачные союзы не с надлежащим совершаются разбором, но где богатство или красота, там скоро соглашается жених. А здесь не красота телесная, но неукоризненная совесть души, не предосудительное богатство, но богатство душевного благочестия уважается. Итак, чада оправдания, внемлите Иоанну, увещевающему и говорящему: исправьте путь Господу(Ін. 1:23), старайтесь уничтожить всякое препятствие и соблазн, чтобы прямо шествовать вам к вечной жизни. Посредством нелицемерной веры приготовьте чистые сосуды души для принятия Святого Духа. Начните покаянием омывать одежду вашу, чтобы, когда призваны будете в чертог брачный, явиться вам чистыми. Ибо хотя Жених призывает всех без исключения, потому что благодать щедра, и громкий голос провозвестников собирает всех, впрочем, Сам же Он различает вошедших на таинственный пир брачный. Да не случится кому-либо из тех, кого имена внесены в список, услышать затем: друг! как ты вошел сюда не в брачной одежде? (Мф. 22:12). Но да услышит каждый из вас: хорошо, добрый и верный раб! в малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего (Мф. 25:21), ибо доселе стоял ты за вратами. О, когда бы всякий из вас мог сказать: царь ввел меня в чертоги свои. Радостью буду радоваться о Господе, возвеселится душа моя о Боге моем; ибо Он облек меня в ризы спасения, одеждою правды одел меня, как на жениха возложил венец и, как невесту, украсил убранством (Пісн. 1:3; Іс. 61:10). Да явится душа каждого из вас, не имеющая пятна, или порока, или чего-либо подобного (Еф.5:27). Не говорю я, чтобы это было прежде принятия благодати: ибо для чего было бы звать вас к отпущению грехов? Но чтобы тогда, когда даруется благодать, согласна была с благодатью совесть, быв найдена неукоризненной.

2. Велико поистине дело это, братья, и потому с размышлением приступите к нему. Каждому из вас надлежит предстать Богу перед мириадами воинства Ангельского. Дух Святой будет запечатлевать ваши души. Вы будете избираемы в воинство великого Царя. Итак, расположите и приготовьте себя, облекшись не в драгоценные одежды, но в благочестие души, открывающееся в доброй совести. Приступи ко крещению не так, как к воде простой, но как к духовной благодати, с водой даруемой. Ибо как приносимое в жертву, простое по природе, оскверняется через призывание идолов, так, напротив, простая вода, получив силу от призывания Святого Духа и Христа и Отца, делается святой. Так как человек состоит из двух частей, из души и тела, то и очищение двоякое: бестелесное для бестелесного, а телесное для тела. Вода очищает тело, а Дух душу запечатлевает, чтобы нам приступить к Богу с сердцем окропленным и телом, омытым водой чистой. Итак, когда сойдешь ты на воду, то не простую воду представляй себе, но от действия Святого Духа ожидай спасения. Ибо без того и другого невозможно тебе достичь совершенства. Не я говорю это, но Господь Иисус Христос, имеющий в этом деле власть. Он говорит: если кто не родится свыше– и присовокупляет слова: водою и Духом, не может увидеть Царствие Божие(ср. Ін. 3:3,5). Ни тот, кто крещается водой, но не удостоен Духа, не имеет совершенной благодати; ни тот, кто хотя бы добр был по делам, но не получил запечатления водой, не войдет в Царствие Небесное. Слово дерзновенно, но не мое, поскольку так определил Иисус. И вот доказательство в Божественном Писании. Корнилий был муж праведный, удостоившийся видения Ангельского, молитвы его и милостыни представляли на небе перед Богом прекрасный столп. Пришел Петр, и Дух излился на верующих, и начали говорить на других языках и пророчествовать. Далее Писание говорит, что и после этой духовной благодати Петр повелел им креститься во имя Иисуса Христа, чтобы, по возрождении души верой, посредством воды приняло благодать и тело. Если же кто желает знать, почему через воду, а не через другую стихию, дает благодать, тот найдет разрешение этого в Божественном Писании. Вода есть нечто особенное и наилучшее из четырех видимых стихий мира. Небо есть жилище Ангелов, но небеса – из воды. Земля есть обиталище людей, но земля – из воды. И прежде всего шестидневного устроения тварей Дух Божий носился над водою. Начало мира – вода, и начало Евангелия – Иордан. Освобождение Израиля от фараона совершилось посредством моря, и освобождение мира от грехов совершается через омовение водою при действии Слова Божия. Где Бог вступает в завет с кем-нибудь, там и вода. С Ноем заключен был завет после потопа; заключен завет с Израилем при горе Синайской, но и он заключен при посредстве воды, и червленой волны, и иссопа. Илия возносится, но и здесь не без воды. Ибо сначала проходит через Иордан, потом восхищается на небо. Первосвященник сначала омывается, потом возжигает курения. Аарон прежде омылся, потом поставлен был первосвященником. Ибо как бы он приступил к молитве за других, не быв еще сам очищен водой? И знамением крещения была умывальница, находившаяся в скинии.

3. Крещение есть конец Ветхого Завета и начало Нового. Ибо начал его Иоанн, которого никто более не восставал из рожденных женами(ср. Мф. 11:11). Он есть конец пророков: все пророки и закон прорекли до Иоанна(Мф. 11:13), он же начало действий евангельских. Ибо зачало Евангелия Иисуса Христа и проч. таково: Явился Иоанн, крестя в пустыне и проповедуя крещение покаяния для прощения грехов (Мк. 1:1,4) крещением. Ты скажешь, Илия Фесвитянин взят на небо, однако он не более Иоанна. Перенесен на небо Енох, но он не более Иоанна. Моисей был величайший законодатель, и все пророки были удивительны, но они не больше Иоанна. Я не дерзаю сравнивать пророков с пророками, но Сам Владыка их и наш, Господь Иисус, произнес суд: из рожденных женами не восставал больший Иоанна Крестителя (Мф. 11:11); в рожденных не девами, но женами. Великий служитель сравнивается с сослужителями, превосходство же и благодать Сына несравненны в отношении к рабам. Видишь ли ты, какого человека избрал Бог в предшественника этой благодати? Бедного, пустыннолюбивого, однако, не человеконенавистника; он ел акриды и окрыленную имел душу; питался медом, и слова его были сладостнее и полезнее меда; носил одежду из верблюжьего волоса и представлял собой образец подвижнической жизни; еще будучи в утробе матери, освящен он был Святым Духом. Правда, также освящен был и Иеремия, однако Иеремия не прорек в ней. Один Иоанн, будучи в утробе матерней, взыграл радостно (Лк. 1:44) и, не видя телесными очами, познал Владыку духом. Поскольку благодать крещения была делом великим, то надлежало быть великим и первому ее провозвестнику.

4. Он крестил в Иордане; выходил к нему весь Иерусалим, принимая начатки крещения, ибо все наилучшие блага в Иерусалиме. Но знайте, иерусалимляне, каким образом выходящие принимали от него крещение: они исповедовали грехи свои. Сначала они открывали раны, потом он прилагал врачевства и тем, которые веровали, дарствовал искупление от вечного огня. И если ты сам хочешь увериться в том, что крещение Иоанново есть искупление от угрожающего огня, то слушай, что говорит он: порождения ехиднины!², кто внушил вам бежать от будущего гнева?(Мф. 3:7). Итак, не будь более змеем, но как некогда был ты порождением его, теперь оставь, говорит он, образ прежней греховной жизни. Всякий змей, вползая в узкое место, оставляет старую чешую и через сжатие себя, скинув старость, молодеет телом. Так и ты, говорит он, взойди узкими и тесными вратами; изнурив себя постом, изгони то, что губит тебя. Совлекись ветхого человека с делами его (см. Кол. 3:9) и скажи слова, находящиеся в песнях: Я скинула хитон мой; как же мне опять надевать его?(Пісн. 5:3). Но нет ли кого-нибудь в вас лицемера, человекоугодника, только представляющего вид благочестия, а не от сердца верующего, лицемерящего с Симоном-волхвом, пришедшего не для того, чтобы получить благодать, но чтобы испытать то, что даруется? Да слышит и такие слова Иоанна: Уже и секира при корне дерев лежит: всякое дерево, не приносящее доброго плода, срубают и бросают в огонь (Мф. 3:10). Неумолим Судья – оставь лицемерие.

5. Что же нужно делать, и каковы плоды покаяния? У кого две одежды, тот дай неимущему(Лк. 3:11). Тот, кто учил этому, стоит того, чтобы ему верить. Поскольку сам он первый и исполнял то, чему учил. Он говорил без зазрения, ибо совесть не упрекала его и не связывала языка. И у кого есть пища, делай то же(Лк. 3:11). Ты желаешь получить благодать Духа Святого, а чувственной пищи не удостаиваешь бедных? Ты ищешь великого, а малого не уделяешь? Хотя бы ты был мытарь, хотя бы любодей, надейся спастись. Мытари и блудницы вперед вас идут в Царство Божие (Мф. 21:31). И Павел свидетельствует об этом, говоря: ни блудники, ни идолослужители, ни те, кого далее он перечисляет, Царства Божия не наследуют. И такими были некоторые из вас, но омылись, но освятилисъ (ср. 1Кор. 6:9,6:11). Не сказал он: такие вы есть, – но сказал: такими были. Грех неведения прощается, а зло закоренелое осуждается.

6. Крещение прославлено для тебя Самим Единородным Сыном Божиим. Что же еще говорить мне о человеке? Велик Иоанн, но что он в сравнении с Господом? Красноречив этот голос, но что он в отношении к Слову? Весьма знаменит провозвестник, но что он в сравнении с Царем? Знаменит крещающий водою, но что он в отношении ко Крещающему Духом Святым и огнем? Духом Святым и огнем крестил апостолов Спаситель, когда внезапно сделался шум с неба, как бы от несущегося сильного ветра, и наполнил весь дом, где они находились. И явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них. И исполнились все Духа Святаго(Деян.2:2–4).

7. Кто не принимает крещения, тот спасения не имеет, кроме только мучеников, которые и без воды получают Царство Небесное. Ибо Спаситель, искупляя вселенную Крестом и будучи пронзен в ребро, извел из него кровь и воду, чтобы одни во времена мира крестились водой, другие во время гонений крестились собственной кровью. Да и мученичество Спаситель назвал крещением, говоря: Можете ли пить чашу, которую Я пью, и креститься крещением, которым Я крещусь?(Мк. 10:38). И мученики сознают это, становясь зрелищем для мира, и Ангелов, и людей; и ты со временем познаешь, но, сейчас еще не время тебе слышать это.

8. Освятил крещение Иисус, крестившись Сам. Если Сын Божий крестился, то какой благочестивый человек может презирать крещение? Крестился же Он не для того, чтобы получить прощение грехов (ибо Он был безгрешен), но будучи безгрешным, крестился для того, чтобы крещающимся даровать Божественную благодать и славу. Ибо, как по примеру детей, имеющих плоть и кровь, и Сам Он принял то же, чтобы мы, сделавшись участниками с Ним в воплощенном Его явлении, вместе с этим стали участниками и в Божественной Его благодати, так и крестился Иисус для того, чтобы мы через это, опять сделавшись с Ним общниками, могли получить славу вместе со спасением. По словам Иова, в водах был дракон, который мог поглотить Иордан. Итак, поскольку надлежало сокрушить главы дракона, Он, сойдя в воды, связал сильного, чтобы мы получили от Него власть наступать на змей и скорпионов. Это был не малый зверь, но зверь страшный. Все рыболовные суда не могли поднять одной кожи хвоста его; ему предшествовала погибель, поглощающая тех, кто с ним встречался. Пришла жизнь, чтобы прекратить наконец действие смерти, чтобы все мы, быв спасены, могли сказать: Смерть! где твое жало? ад! где твоя победа?(1Кор. 15:55). Крещением притупляется жало смерти.

9. С грехами сходишь ты на воду, но благодатное призывание, запечатлевшее душу твою, уже не попустит быть тебе поглощенным страшным драконом. Сойдя мертвым из-за грехов, восходишь оживотворенным через правду. Ибо если ты сделался сообразным подобию смерти (см. Рим. 6:5) Спасителя, то удостоишься и воскресения. Поскольку Иисус, восприняв на Себя грехи вселенной, умер, чтобы, умертвив грех, воскресить тебя правдой, то ты, сойдя на воду и некоторым образом погребшись в ней, как Он во гробе каменном, восстаешь снова, чтобы ходить в обновленной жизни(Рим. 6:4). Потом, когда удостоишься ты благодати, тогда Он подаст тебе крепость сражаться с вражьими силами. Ибо, как Он сорок дней искушаем был после крещения, не потому, что и прежде этого не мог победить врага, но потому, что все хотел делать в порядке и постепенно, так и ты, который прежде крещения не дерзал сражаться с врагами, теперь, приняв благодать и быв ободрен оружием правды, ополчайся и, если хочешь, проповедуй Евангелие.

10. Иисус Христосесть Сын Божий. Но не прежде крещения Он начал проповедовать Евангелие. Если Сам Владыка наблюдал порядок времени, то мы ли, рабы, приступим к чему-либо без соблюдения порядка? С того времени Иисус начал проповедовать, как Дух Святой сошел на Него телесным образом в виде голубя; не для того, чтобы Иисус в первый раз познал Его (ибо Он знал Его и прежде телесного сошествия), но для того, чтобы узрел Его крещающий Иоанн. Ибо Я не знал Его,говорит он, но Пославший меня крестить в воде водою сказал: на Кого увидишь Духа сходящего и пребывающего на Нем, Тот есть крестящий Духом Святым (ср. Ін. 1:33). Если и ты имеешь нелицемерное благочестие, то и на тебя нисходит Дух Святой, глас Отчий свыше взывает к тебе, не тот: Сей есть Сын Мой (Мф. 3:17), но ныне сделался сыном Моим, ибо быть Сыном Ему принадлежит, поскольку в начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог (Ін. 1:1). К Нему сказано: есть, – поскольку Он есть всегда Сын Божий; к тебе же: ныне сделался, – потому что ты сыновство имеешь не по природе, а получаешь его по усыновлению. Он вечно есть Сын, а ты получаешь эту благодать по мере усовершенствования себя.

11. Итак, уготовь сосуд душевный, чтобы сделаться тебе сыном Божиим, наследником Богу, сонаследником Христу, если только действительно приготавливаешь себя к принятию этого дара, если с верой желаешь стать верным, если добровольно слагаешь с себя ветхого человека. Ибо прощено будет все, что сделано тобой, блуд ли то, прелюбодеяние ли, или другой какой вид невоздержания. Что ужаснее, чем распять Христа? Крещение и от этого очищает. Ибо тем, которые, обращаясь ко Господу, вопрошали и говорили: что нам делать, мужи братия?(Деян.2:37), велика рана, поразил ты нас, Петр, нашим преступлением, сказав: Начальника жизни убили(Деян.3:15), чем излечить такую рану? Как очистить такую скверну? Как спастись от такой пагубы? Покайтесь, вещает он, и да крестится каждый из вас во имя Иисуса Христа, Господа нашего, для прощения грехов и получите дар Святаго Духа (Деян.2:38).

12. Неизъяснимое человеколюбие Божие! Люди не надеются получить спасение и удостаиваются Святого Духа. Видишь силу крещения? Если кто из вас по неведению отрекся Христа пред людьми, если кто словами богохульными распял Его, если кто делами злыми подверг хуле учение Его, то такой раскаивайся и будь благонадежен, ибо та же и ныне у нас благодать. Дерзай, Иерусалим, – снимет с тебя Господь все неправды твои, омоет скверну дочерей Сиона и очистит кровь Иерусалима… духом суда и духом огня(Іс. 4:4), окропит вас чистою водою, и вы очиститесь от всех скверн ваших(Єз. 36:25). Восторжествуют о вас Ангелы и скажут: Кто это восходит от пустыни, опираясь на своего возлюбленного? (Пісн. 8:5) Ибо душа, быв прежде рабой, ныне имеет братом своим Самого Владыку, Который, принимая нелицемерное произволение ее, возгласит: О, ты прекрасна, возлюбленная моя, ты прекрасна… зубы твои – как стадо выстриженных овец (Пісн. 1:14,4:2) по чистосердечному исповеданию твоему, и после того: у каждой пара ягнят (Пісн. 4:2) по двоякой благодати, совершаемой, т.е. водой и Духом, и возвещаемой в Ветхом Завете и Новом. Итак, закончив поприще поста, содержа в памяти сказанное, принося плод добрых дел, в непорочности представ перед Духовным Женихом, да сподобитесь получить оставление грехов от Бога.

Слава Ему вместе с Сыном и Святым Духом вовеки. Аминь.

* * *

²Ехидна (старослав.) – змея.

 

Огласительное поучение четвертое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, о десяти догматах, на слова из Послания к Колоссянам: Смотрите, братия, чтобы кто не увлек вас философиею и пустым обольщением, по преданию человеческому, по стихиям мира и проч. (Кол. 2:8)].

1. Порок подражает добродетели, и плевелы стараются показаться пшеницей. По виду, правда, похожи они на пшеницу, но способные различать узнают их при вкушении. И диавол преобразуется в Ангела светла не для того, чтобы прийти в первобытное свое состояние, но чтобы обольстить людей (ибо имея сердце твердое, как наковальня, он и волю имеет, не могущую уже раскаяться), чтобы ведущих равноангельскую жизнь облагать мраком слепоты и смертоносным распространением неверия. Много ходит волков в одежде овечьей; одежду овец имеют они, но не имеют их копыт и зубов. Будучи покрыты кожей кроткого животного и наружностью обольщая простых людей, они испускают из челюстей своих гибельный яд нечестия. Итак, нужна нам благодать Божественная, мысль бодрая и очи осмотрительные, чтобы по неведению не съесть вместо пшеницы плевел и не потерпеть нам вреда, чтобы не попасть на волка, приняв его за овцу, и чтобы не сделаться пищей злотворного диавола, приняв его за благодетельного Ангела. Ибо он, по словам Писания, ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить(1Пет. 5:8). Для того предлагает наставления Церковь, для того и делаются настоящие поучения, для того бывает чтение Священного Писания.

2. Образ богопочтения заключается в следующих двух вещах: в точном познании догматов благочестия и в добрых делах. Догматы без добрых дел не благоприятны Богу; не принимает Он и дел, если они основаны не на догматах благочестия. Ибо что пользы знать хорошо учение о Боге и постыдно любодействовать? С другой стороны, что пользы быть воздержным как должно и нечестиво богохульствовать? Поэтому познание догматов и бодрствование души есть величайшее приобретение. Поскольку много прельщающих философией и тщетной ложью: язычники увлекают обращающихся сладостью языка, мед каплет из уст жены блудницы (см. Притч. 5:3); обрезанные обольщают превратным изъяснением Божественного Писания, с детства до старости трудясь над этим и состареваясь в невежестве; последователи еретиков словами льстивыми и красивыми обольщают сердца простых людей, под именем Христовым, как под медом, скрывая яд злочестивых правил, – о всех них говорит Спаситель: берегитесь, чтобы кто не прельстил вас(Мф. 24:4). Для этого и бывает наставление в вере, для этого делаются ее изъяснения.

3. Но прежде нежели вступите в общество верующих, мне кажется, не бесполезно сейчас сокращенно представить нужные догматы, чтобы обилие предметов, о которых нужно будет говорить, и продолжение дней всей святой четыредесятницы не произвели в вас забвения о важнейших для размышления истинах. Впрочем, предложив сейчас сокращенно, не забудем предложить об этом и пространнее. А совершеннейшие из предстоящих, имеющие навык и чувства… к различению добра и зла(Євр. 5:14), терпеливо да снесут то, что будут слушать учение, более свойственное младенцам, и наставление, подобное молочной пище, чтобы вместе и те, кто имеет нужду в оглашении, получили пользу, и те, которые стяжали ведение, воспомянули то, что уже узнали прежде.

О Боге

4. Итак, прежде всего да положится в основание души вашей учение о Боге: Бог есть един, единый нерожденный, безначальный, неизменяемый, непременяющийся, не рожденный от кого-либо и не имеющий иного преемника в жизни Своей, ни начавший жить во времени, ни конца жизни не имеющий. Он есть благой и вместе правосудный; потому, если когда услышишь слова еретика, что иной бог правосудный и иной благой, тотчас вспомнив это, узнаешь яд ереси, которая дерзает единого Бога разделять нечестивым учением. А другие говорят, что иной есть создатель и господь души, и иной – тела; это безумные и вместе с тем нечестивые учителя. Ибо как может быть человек слугой двух господ, ведь говорит Господь в Евангелии: Никто не может служить двум господам(Мф. 6:24)? Поэтому один только есть Бог – Творец души и тела. Он многого Создатель, но Единственного только предвечный Отец, одного только Единородного Своего Сына, Господа нашего Иисуса Христа, посредством Которого сотворил все, видимое и невидимое.

5. Отец Господа нашего Иисуса Христа не ограничен каким-либо местом и не менее неба, но, напротив, небеса есть дело рук Его и вся земля содержится в горсти Его. Он во всем и вне всего. Не думай, будто Он меньше солнца или равен ему. Ибо Тот, Который первоначально сотворил солнце, должен быть несравненно более и светлее его. Он знает наперед будущее, Он могущественнее всего; знает и делает так, как хочет. Он не подлежит ни порядку вещей, ни велению звезд, ни случаю, ни судьбе; во всем совершенный, заключающий в Себе всю полноту совершенства, не возрастающий, но всегда одно и то же в равной степени имеющий; приготовивший грешным наказание, а праведным венец.

6. А многие различными путями удалились от единого Бога: некоторые обоготворили солнце, чтобы по захождении солнца, во время ночи, быть без Бога; некоторые обоготворили луну, чтобы днем не иметь Бога; иные – прочие части мира, иные – искусства, иные – снеди, иные – удовольствия. А некоторые, до безумия пристрастные к женщинам, на возвышенности поставив изображение нагой женщины и называя ее Венерой, в этом образе поклоняются своей страсти, а другие, быв поражены блеском золота, обоготворили как его, так и другие вещи. Если же кто положит в основание сердца своего учение о единовластительстве Божием и уверует в Него, тот истребит всю пагубу злого идолопоклонства и еретического обольщения. Итак, эту истину благочестия прежде всего положи при помощи веры в основание души твоей.

О Христе

7. Веруй также и в Сына Божия, единого и единственного, Господа нашего Иисуса Христа, в Бога, от Бога родившегося, в жизнь от жизни родившегося, в Свет от Света родившегося, Который по всему подобен Родившему, Который не во времени получил бытие, но прежде всех веков рожден от Отца вечно и непостижимым образом, Который есть премудрость Божия, и сила, и правда самобытная; Который сидит одеснуюОтца прежде всех веков; ибо Он не после страдания, быв увенчан, получил от Бога, как некоторые думают, но с самим бытием Своим престол одеснуюЕго. Он рожден и всегда имеет царственное достоинство, сидит вместе с Отцом, есть Бог, и Премудрость, и Сила, как сказано: вместе с Отцом царствует и все творит по воле Отца, не умаляясь, впрочем, в достоинстве Божественном; знает Родившего так, как знает Его Родивший. Кратко сказать, вспомни написанное в Евангелии: никто не знает Сына, кроме Отца; и Отца не знает никто, кроме Сына (ср. Мф. 11:27).

8. Не отделяй Сына от Отца и не смешивай также, допуская Сыно-Отечество,но верь, что одного Бога один есть Единородный Сын, Бог Слово прежде всех веков; слово не то, которое, будучи произнесено, разливается по воздуху, слово, не подобное словам не самобытным, но Слово Сын, Творец существ словесных, Слово, слышащее Отца и Само говорящее. Впрочем, об этом, если позволит Бог, со временем пространнее будет сказано вам: я помню свое намерение сделать сейчас краткие наставления в вере.

О рождении от Девы

9. Веруй, что Единородный Сын Божий ради грехов наших сошел с небес на землю, приняв на Себя подобное нашему человечество и родившись от Святой Девы и Святого Духа. Не в виде и призраке, но истинно совершилось вочеловечение Его; не прошел Он через Деву так, как через канал, но истинно воплотился от Нее; действительно ел, как мы, и действительно пил, как мы. Ибо если вочеловечение есть призрак, то и спасение будет мечтой. Два естества имел Христос: Он был человек, поскольку был видим, и вместе Бог невидимый. Как человек, Он действительно ел, как мы (ибо имел плоть, подобную нашей), а как Бог, напитал пятью хлебами пять тысяч человек; действительно умер, как человек, а четверодневного мертвеца воскресил, как Бог; спал на корабле действительно, как человек, и ходил по водам, как Бог.

О Кресте

10. Он истинно распят за грехи наши. Если бы ты захотел это отвергнуть, то видимое место обличило бы тебя, эта блаженная Голгофа, на которой собрались мы сейчас ради Распятого на ней. Да и вся вселенная имеет уже части древа крестного, а распят Он не за Свои грехи, а для того, чтобы мы освободились от наших грехов. Он и поруган был тогда людьми, и заушен был, как человек, но познан тварью, как Бог. Ибо солнце, узрев обесславленного Владыку, с трепетом затмилось, не вынося такого зрелища.

О погребении

11. Он положен был в каменном гробе истинно, как человек, но ради Него расселись камни от страха; сошел в подземные места, чтобы и оттуда освободить праведных. Ибо хотел ли бы ты, скажи мне, чтобы живые наслаждались благодатью, тогда как большая часть из них неправедны, а те, которые от Адамана долгое время заключены были, не получили свободы? Пророк Исаия во всеуслышание столь многое предвозвестил о Нем; не пожелал ли бы ты, чтобы Царь, сойдя, освободил провозвестника? Там был Давид, и Самуил, и все пророки, и сам Иоанн, который говорит через посланных: Ты ли Тот, Который должен прийти, или ждать нам другого?(Мф. 11:3). Не пожелал ли бы ты, чтобы Он, сойдя, освободил их?

О воскресении

12. Но сошедший в подземные места вышел оттуда, и погребенный Иисус истинно восстал в третий день. И если когда-либо иудеи будут упрекать тебя, то ты немедля взаимно вопроси их так: если Иона в третий день вышел из кита, то почему же и Христу не восстать из земли в третий день? Если мертвый, прикоснувшийся к костям Елисеевым, восстал, то неужели Творец всего не мог восстать силой Отца? Итак, воистину воскрес Он и, воскреснув, опять явился ученикам; и свидетели Его воскресения – двенадцать учеников, которые не обольстительными словами засвидетельствовали воскресение, но подвергли себя мучениям и смерти, подвизаясь за истину воскресения. Если устами двух или трех свидетелей подтвердилось,как говорит Писание, всякое слово(Мф. 18:16), то о воскресении Христовом свидетельствуют двенадцать человек; и неужели еще не веришь ты воскресению?

О вознесении

13. Совершив подвиг терпения и искупив людей от грехов, Иисус взошел снова на небеса, быв поднят облаком. Ангелы предстали перед Восходящим, апостолы были зрителями. Если же кто не верит этому повествованию, то должен поверить действиям, которые видит ныне. Все цари, умирая, вместе с жизнью лишаются и силы своей, а Распятому Христу поклоняется вся вселенная. Мы возвещаем имя Распятого, и трепещут злые духи. Многие в различные времена были распяты, но когда прогоняло злых духов имя какого-либо другого распятого?

14. Итак, да не устыдимся Креста Христова, но хотя бы другой и утаивал его, ты открыто знаменуй им чело свое, чтобы злые духи, узнав царское знамение, с трепетом далеко убегали от тебя. Знаменуй себя им, когда ешь, пьешь, садишься, ложишься, встаешь от сна, говоришь, ходишь, вообще при всяком случае. Ибо Распятый на Кресте пребывает на высоте неба. Если бы Распятый и Погребенный остался во гробе, тогда имели бы причину стыдиться, но Распятый на Голгофе взошел на небо с восточной стороны горы Елеонской. Сойдя отсюда в ад и обратно изойдя к нам, от нас опять взошел на небо, при гласе Отца, воззвавшего к Нему: седи одеснуюМеня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих(Пс. 109:1).

О будущем суде

15. Сей взошедший Иисус Христосопять придет с небес, не от земли. Не от земли, говорю я, ибо от земли вскоре явятся многие противники Христу. Уже многие, как известно тебе, стали говорить: я Христос(Мф. 24:5), а напоследок явится мерзость запустения (Мф. 24:15), неправедно присваивающая себе имя Христово. Но ты ожидай истинного Христа, Сына Божия Единородного, не от земли уже приходящего, но с небес; Который откроется всем быстрее молнии и лучей света, сопровождаемого Ангелами, чтобы судить живых и мертвых и воцариться в Царствии Небесном, вечном и нескончаемом. И это отметь, поскольку много таких, которые говорят, что Царство Христово будет иметь конец.

О Святом Духе

16. Веруй и в Духа Святого и тех же держись касательно Его мыслей, какие имеешь об Отце и Сыне, а не внимай богохульному о Нем учению. Знай, что сей Святой Дух есть единый, нераздельный, многомощный, многодейственный, но в Себе неразделяемый, Который знает тайны, все проницает, и глубины Божий(1Кор. 2:10), Который сошел в виде голубя на Господа Иисуса Христа, Который действовал в законе и пророках, Который и ныне во время крещения запечатлевает твою душу. В Его освящении имеет нужду вся разумная природа. Если кто дерзнет произнести хулу на Него, тот не получит отпущения ни в сем веке, ни в будущем(Мф. 12:32). Равной славой Божества почтен Он с Отцом и Сыном; в Нем имеют нужду Престолы и Господства, Начала и Власти. Ибо един есть Бог Отец Христа, и един Господь Иисус Христос, Единородный Сын единого Бога, един и Дух Святой, все освящающий и боготворящий, говоривший в законе и пророках, в Ветхом Завете и Новом.

17. Учение это запечатлевай в мысли твоей непрестанно, сейчас оно изложено тебе сокращенно; если же позволит Господь, то по возможности изложено будет оно с доказательствами из Священного Писания. Ибо никакая Божественная и святая тайна веры не должна быть сообщаема без Божественного Писания и не должна основываться на одной лишь вере и избранных словах. Даже не верь ты мне, когда я просто говорю тебе о Нем, если на слова мои не будешь иметь доказательства из Божественного Писания. Ибо спасающая нас сила веры зависит не от выбора слов, но от доказательства Божественными Писаниями.

О душе

18. После того как познал ты чистую и славную и всесвятую веру эту, познай и себя самого, что ты такое, познай, что ты – из двух частей состоящий человек, из души и тела, и что, как недавно сказано, тот же Бог есть Творец души и тела. Знай, что ты имеешь душу свободную, творение Божие прекрасное, сотворенное по образу Создателя, бессмертное по благодати Бога, Который делает его бессмертным, творение живое, разумное, нетленное по благодати Того, Который даровал это, творение, имеющее власть делать, что хочет. Ибо ты не потому грешишь, что родился в то или другое время, не судьба заставляет тебя любодействовать, не положение звезд, как некоторые пустословят, принуждает тебя предаваться любострастию. Для чего, не желая признаться в собственном зле, приписываешь невинным звездам его причину? Не внимай же звездочетам. Ибо Божественное Писание говорит о них: пусть же выступят наблюдатели небес и звездочеты,– и далее: Вот они, как солома: огонь сожег их, – не избавили души своей от пламени(Іс. 47:13-14).

19. Познай и то, что душа нисколько не грешила до того, как явилась в мир сей; придя в него безгрешными, грешим мы ныне по произволению. Нисколько не слушай худо изъясняющего место следующее: делаю то, чего не хочу(Рим. 7:16), но вспомни слова: Если захотите и послушаетесь, то будете вкушать блага земли; если же отречетесь и будете упорствовать, то меч пожрет вас(Іс. 1:19-20) и т. д.; и в другом месте: Как предавали вы члены ваши в рабы нечистоте и беззаконию на дела беззаконные, так ныне представьте члены ваши в рабы праведности на дела святые (Рим. 6:19); вспомни также и следующие слова Писания: не заботились иметь Бога в разуме (Рим. 1:28); и еще: что можно знать о Боге, явно для них (Рим. 1:19); и сии: глаза свои сомкнули (Мф. 13:15), и в другом месте слова Самого Бога: Я насадил тебя, как благородную лозу… как же ты превратилась… в дикую отрасль чужой лозы? (Єр. 2:21).

20. Душа бессмертна, и души мужчин и женщин подобны; различны только члены тела. Не так устроены души, чтобы одни по природе грешили, а другие по природе делали добро; но то и другое зависит от произволения, а существо душ во всех одинаково и подобно. О многом мог бы я говорить с вами, но времени прошло уже много; впрочем, о чем еще говорить нам, как не о спасении? Неужели не желаешь ты принять напутствия для подвига с еретиками? Неужели не желаешь узнать поворотов пути сего, чтобы по неведению не упасть со стремнины? Если наставники видят немалую пользу в том, что ты познаешь это, то ты, наставляемый, не должен ли с удовольствием принимать все, что говорят тебе?

21. Самовластна душа; потому диавол подстрекать может, а принудить против воли не имеет власти. Внушает он тебе мысль о любодеянии; если захочешь, то примешь ее, если же не захочешь, то не примешь. Ибо если бы любодействовал ты по необходимости, то к чему приготовил Бог геенну? Если бы по природе, а не по свободе делал ты добро, то к чему приготовил Бог венцы неизъяснимые? Кротка овца, но она никогда за кротость свою не увенчается, потому что кротость ее происходит не от свободы, но от природы.

О теле

22. Возлюбленный, узнал ты сейчас, насколько можно, о душе; прими посильное наставление и о теле твоем. Никого не слушай, кто говорит, что оно не от Бога. Ибо те, которые верят, что тело не от Бога, его, как сосуд чужеродный, на любодеяние свободно употребляют. И почему презирают достойное удивления тело свое? Какой имеет оно недостаток в красоте? Какого недостает искусства в его строении? Не надлежало ли бы им представить себе прозрачнейшего состава глаз? Представить, как уши, быв криво образованы, могут беспрепятственно слышать? И как обоняние способно к принятию и различению запахов? Как язык служить в двух случаях: для различения вкуса и для действия словесного? Как легкое, быв скрыто внутри, непрестанно дышит воздухом? Кто заставил сердце быть в непрерывном биении? Кто устроил столько малых и больших жил? Кто соединил мудро кости с нервами? Кто одну часть пищи определил для поддержания жизни, а другую отделил для извержения и срамные члены скрыл в местах неблагородных? Кто человеческий род, который мог бы пресечься, делает непрерывным посредством удобного совокупления?

23. Не говори мне, что тело виновно в грехе. Ибо если тело виновно в грехе, то почему не грешит мертвый? Вложи меч в руку только что умершего; убийства не будет. Пусть все красоты явятся перед уже умершим молодым человеком; похоти к любодеянию в нем не будет. Почему? Потому что тело не грешит само по себе, но душа грешит посредством тела. Тело есть орудие и как бы одежда и покров души. Если она решается на любодеяние, тогда тело бывает нечисто; если же соединено будет с душой святой, то бывает храмом Духа Святого. Это не я говорю, но апостол Павел сказал: Не знаете ли, что тела ваши суть храм живущего в вас Святаго Духа?(1Кор. 6:19). Итак, храни тело твое, так как оно есть храм Духа Святого. Не оскверняй плоти твоей любодействами, не клади пятен на сию прекрасную одежду твою. Если же и запятнал, то очисти теперь покаянием, измойся, доколе есть время.

24. Выслушайте учение и о целомудрии, во-первых, вы, принадлежащие к сословию монашествующих и дев, на земле равноангельскую проводящих жизнь, а потом и прочие члены Церкви. Великий венец готовится вам, братья; не променяйте важного достоинства на маловажные удовольствия, выслушайте слова апостола: чтобы не было между вами какого блудника, или нечестивца, который бы, как Исав, за одну снедь отказался от своего первородства(Євр. 12:16). Ты уже вписан в ангельских книгах за решимость хранить целомудрие; смотри, чтобы опять не быть изглаженным за дела блудные.

25. С другой стороны, ведущие девственную жизнь не возгордись перед теми, которые вступили в брак. Ибо брак… честен и ложе непорочно (Євр. 13:4), как говорит апостол. И ты, сохраняющий невинность, не от брачных ли рожден? Не презирай серебра потому, что имеешь золото. Да пребудут в благой надежде и брачные, которые живут в браке как должно, которые вступают в брак по закону, а не по любострастию, следуя необузданной воле; которые знают время для воздержания, чтобы свободно заняться молитвой; которые в церковных собраниях с чистыми одеждами имеют чистые и тела; которые вступили в брак для деторождения, а не по любострастию.

26. Однобрачные да не презирают вступивших во второй брак: доброе поистине и удивительное дело -воздержание; впрочем, извинительно вступление и во второй брак, чтобы слабые не любодействовали. Хорошо им оставаться, как я. Но если не могут воздержаться, пусть вступают в брак; ибо лучше вступить в брак, нежели разжигаться(1Кор. 7:8-9). А прочее все – блуд, прелюбодейство и всякий вид невоздержания – да будут удалены вами от себя; да хранится же тело в чистоте Господу, чтобы и Господь призрел на тело. Да будет питаемо тело снедями только для поддержания жизни и для беспрепятственного служения, а не для того, чтобы предаваться ему удовольствиям.

О пище

27. Касательно пищи вот для вас правила, поскольку многие через пищу погрешают. Одни без разбора приступают к жертвам идольским, а другие воздерживаются от них, впрочем, осуждают ядущих, и различным образом в суждениях о пище оскверняются души некоторых, которые не знают основательных причин есть что-либо или не есть. Мы постимся, воздерживаемся от вина и от мяса не потому, что ненавидим их, как вещи нечистые, но потому, что ожидаем за то награды; чтобы за презрение чувственного насладиться нам духовной и мысленной трапезой и чтобы, посеяв ныне слезами, с радостью пожать в будущем веке. Итак, не презирай ядущих и по причине слабости телесной принимающих пищу, и не порицай употребляющих немного вина ради желудка твоего и частых твоих недугов(ср. 1Тим. 5:23), и не осуждай их, как грешников, не гнушайся мясом, как вещью, тебе не свойственной. Ибо таковых имеет в виду апостол, когда говорит: запрещающих вступать в брак и употреблять в пищу то, что Бог сотворил, дабы верные и познавшие истину вкушали с благодарением(1Тим. 4:3). Потому, воздерживаясь от него, воздерживайся не так, как от вещи скверной, иначе не будет за то награды. Но, почитая его вещью доброй, презирай, потому что предложено тебе лучшее – духовное.

28. Будь тверд душой, чтобы никогда не есть брашен, принесенных идолам. Об этом не я только забочусь сейчас, но заботились уже и апостолы, и Иаков, епископ этой церкви. Апостолы и пресвитеры писали ко всем народам соборное послание о том, чтобы воздерживались они особенно от жертв идольских, а потом от крови и удавленины(ср. Деян.15:20). Ибо многие из людей, будучи зверообразны и живя подобно собакам, пьют кровь по примеру хищных зверей и с алчностью едят удавленину А ты, раб Христов, и во время ядения соблюдай благоговение. Этого довольно о пище.

29. Одежду имей на себе простую, не для украшения, но для необходимого покровения, не для того, чтобы одеваться пышно, но чтобы согреться зимой и прикрыть наготу тела. Заботясь об одежде под предлогом прикрытия срамоты, не подвергнись другой срамоте.

О воскресении

30. Береги, прошу тебя, тело твое и знай, что ты из мертвых восстанешь и будешь судим с этим телом. Если же ты не веришь этому, как делу невозможному, то из того, что видишь на самом себе, заключай хоть сколько-нибудь и о том, чего не видишь. Представь и скажи мне, в каком положении был сам ты до десяти лет, или более, из насколько малозначительного и слабого состояния достиг ты столь великого возраста и такой красоты. Неужели же небытие Приведший в бытие не в состоянии воскресить уже существовавшее и опять разрушившееся? Тому, Который сеемую для нас пшеницу, ежегодно истлевающую, оживотворяет, неужели трудно будет воскресить нас самих, для которых и Он восстал? Видишь ли ты, что деревья сейчас в продолжение стольких месяцев стоят без плодов и без листьев, а когда пройдет зима, то все опять как бы из мертвых оживут? Не гораздо ли лучше и удобнее ожить будет нам? Жезл Моисеев по воле Божией превратился в чуждое для него естество змея, а человек, подвергшийся смерти, неужели не придет опять в первобытное состояние?

31. Не внимай тем, которые говорят, что не восстает тело это, – оно восстает. Свидетельствуют об этом Исаия, говоря: Оживут мертвецы Твои, восстанут мертвые тела!(Іс. 26:19), и Ангел, с Даниилом разговаривавший: И многие из спящих в прахе земли пробудятся, одни для жизни вечной, другие навечное поругание и посрамление (Дан. 12:2). Всем людям предстоит воскреснуть, но не для всех одинаково воскресение. Все мы получим тела вечные, но не все одинаковые. Праведные получат для того, чтобы вечно ликовать с Ангелами, а грешные – чтобы вечное терпеть за грехи мучение.

О крещении

32. Потому Господь предварительно, по человеколюбию Своему, дал нам искупление посредством покаяния, чтобы, свергнув с себя большую, или, лучше, всю тяжесть грехов и приняв печать от Святого Духа, сделались мы наследниками жизни вечной. Но прежде достаточно говорил я о покаянии, теперь остается преподать окончательное предуготовительное учение.

О Божественном Писании

33. Так научают нас богодухновенные Писания Ветхого и Нового Заветов. Ибо обоих Заветов един есть Бог, Который явившегося в Новом Завете Христа предвозвещал в Ветхом, Который руководил ко Христу через закон и пророков. А до пришествия веры мы заключены были под стражею закона, до того времени, как надлежало открыться вере. Итак, закон был для нас детоводителем ко Христу(Гал. 3:23-24). И если когда услышишь, что кто-либо из еретиков хулит закон или пророков, то скажи ему вопреки эти спасительные слова: не пришел Иисус нарушить закон, но исполнить(ср.Мф. 5:17). Внимательно испытай в Церкви, какие книги Ветхого Завета и какие Нового, а книг, которых богодухновенность сокрыта, совсем не читай. Ибо, не узнав того, что все исповедуют, к чему напрасно мучиться над тем, что сомнительно? Читай Божественные Писания, двадцать две книги Ветхого Завета, переведенные семидесятью двумя толковниками.

34. По смерти Александра, царя Македонского, и по разделении царства его на четыре державы, Вавилонскую, Македонскую, Азийскую и Египетскую, один из царей Египетских, Птоломей Филадельф, царь, весьма приверженный к наукам, отовсюду собирая книги, когда услышал от Димитрия Фалерейского, начальника книгохранилища, о Божественных Писаниях закона и пророков, то, считая гораздо лучшим приобрести эти книги не принуждением против воли владетелей, но склонением их на свою сторону посредством даров и дружбы (знал он, что вынужденное, большей частью без свободного произволения отдаваемое бывает обманчиво, а то, что отдается по воле, всегда бывает верно), послал к Елеазару, тогдашнему архиерею, богатые дары в здешний Иерусалимский храм и испросил у него для перевода по шести человек от всех двенадцати колен Израильских. Потом, как для испытания, Божественные ли были книги, так и для той предосторожности, чтобы присланные переводчики не сносились друг с другом, каждому из них назначив особый дом в так называемой Фаре, находящейся близ Александрии, и велел каждому переводить все Писания. Когда же они в течение семидесяти двух дней кончили дело, то он, сличив переводы, над которыми трудились все в разных домах, не сходившись друг с другом, нашел, что они согласны были не только в мыслях, но и в словах. Ибо не от изобретения красот и мудрований человеческих зависело дело, но как Божественные Писания возвещены были Святым Духом, так и переложение их совершено было при содействии Духа Святого.

35. Читай переведенные ими двадцать две книги, а тех, которых богодухновенность сокрыта, совсем не касайся. Теми одними прилежно занимайся, которые мы безопасно читаем и в Церкви. Гораздо разумнее тебя были апостолы и древние епископы, предстоятели Церкви; они предали эти книги. А ты, будучи сыном Церкви, не изменяй законов ее. Из Ветхого Завета двадцатью двумя книгами, как сказано, занимайся, и если ты хочешь научиться, то старайся с моих слов запомнить их поименно. Первые пять книг суть книги Моисеевы, известные под именем закона, – книги Бытия, Исхода, Левит, Чисел, Второзакония, – потом Иисус, сын Навин, далее книга Судей с книгой Руфи, которые седьмой считаются; из остальных исторических книг первая и вторая книги Царств у евреев одну книгу составляют, одну также третья и четвертая, таким же образом первая и вторая книги Паралипоменон у них есть одна книга, и Ездры первая и вторая за одну считаются книгу. Двенадцатая книга Есфири. Это – книги исторические. Пять книг, стихами написанных: Иов, Псалмы, Притчи, Екклесиаст и Песнь Песней, которая будет уже книга семнадцатая. Кроме того, пять книг пророческих. Одна двенадцати пророков, одна Исаии, одна Иеремии вместе с Варухом, с Плачем и Посланием, потом одна Иезекииля и, наконец, Даниила – двадцать вторая книга Ветхого Завета.

36. Нового же Завета книги: четыре Евангелия, а прочие Евангелия есть подложные и вредные. И манихеи написали Евангелие от Фомы, которое, быв намащено благовонием евангельского наименования, развращает души простых людей. За богодухновенные также принимай и Деяния двенадцати апостолов; сверх того семь посланий соборных -Иакова, Петра, Иоанна и Иуды; а запечатление всего и последнее дело для учеников – четырнадцать посланий Павловых; а прочие писания все да будут вне этих и должны считаться второстепенными. Ничего того, что не читается в церквах, сам по себе не читай и ты, как то уже ты слышал. Но об этом довольно.

37. Бегай всякого действия диавольского и не повинуйся этому дракону, отступнику, самопроизвольно изменившему доброе существо свое. Он может покорить себе того, кто хочет, а принудить к тому не может никого. Не внимай ни учению звездочетов, ни птицегаданию, ни предзнаменованиям, ни баснословным эллинским прорицаниям; даже не слушай о чародеяниях и волшебных наговорах и беззаконнейших делах, совершаемых при вызывании мертвых. Презри всякий род невоздержания, не угождай чреву, не люби удовольствий. Будь выше страсти сребролюбия и лихоимства. Не входи в языческие собрания на зрелища и в болезнях никогда не употребляй волшебных наговоров. Совершенно отвращайся непотребства корчемников; не уклоняйся ни к самаритянству, ни к жидовству, ибо Иисус Христос искупил уже тебя. Оставь всякое наблюдение суббот, а особенно гнушайся всяким собранием законопреступных еретиков; всемерно укрепляй душу твою, храня посты, подавая милостыни и читая Божественные Писания, чтобы после того, как ты в целомудрии при благочестивых догматах веры проживешь во плоти остальное время, насладиться единым спасительным даром крещения и таким образом быть сопричисленным Отцом и Богом к небесным воинствам и удостоиться небесных венцов во Христе Иисусе, Господе нашем. Слава Ему во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение пятое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, о вере, на слова из Послания к Евреям: Вера же есть осуществление ожидаемого и проч. (Євр. 11:1).]

1. Какое достоинство дарует вам Господь, переводя вас из состояния оглашенных в состояние верных, апостол Павел на сей раз говорит: Верен Бог, Которым вы призваны в общение Сына Его Иисуса Христа(1Кор. 1:9). Если и Бог называется верным, и ты получаешь то же наименование, то получаешь великое достоинство. Ибо как называется Бог благим, правосудным, Вседержителем и Творцом всего, так называется и верным. Рассуди же, на какую степень достоинства взойдешь ты, став участником в наименовании Божием.

2. Итак, постарайтесь теперь найти между вами мужа верного по совести, ибо мужа же верна (велико) дело обрести(Притч. 20:6). Не предо мной надобно тебе открыть свою совесть (ибо будешь судим не человеческим судом), но чистоту своей веры ты должен показать Богу, испытующему утробы и сердца и знающему помыслы человеческие, – муж верный есть нечто великое, он богаче всякого богача: Верному весь мир богатство(Притч. 17:6), которое презирает он и попирает. Те, которые богатеют благами видимыми и много приобрели их, бедны по душе. Ибо чем больше собирают, тем большим мучатся желанием благ, которых они не имеют. А муж верный, что особенно удивительно, и в бедности богат. Ибо, зная, что нужна для него одна только одежда и пища, и этим довольствуясь (см. 1Тим. 6:8), он презирает богатство.

3. Да и не только у нас, которые носим имя Христово, за великое почитается вера, но и все то, что совершается в мире, даже людьми, чуждыми Церкви, совершается верой: верой брачные законы соединяют лица, отдаленные одно от другого, и человек чужой посредством веры, которая бывает в брачных союзах, делается участником во владении чужими рабами и богатством. На вере утверждается и земледелие, ибо кто не верит тому, что соберет выросшие плоды, тот не станет сносить трудов. Верой водятся мореплаватели, когда, вверив судьбу свою малому древу, непостоянное стремление волн предпочитают твердейшей стихии – земле, предают самих себя неизвестным надеждам и имеют при себе только веру, которая для них надежнее всякого якоря. Итак, весьма многие дела человеческие основаны на вере, и этому не одни мы верим, но верят и находящиеся вне Церкви, как сказал я выше. Они хоть не принимают Священного Писания, а руководствуются своими какими-либо учениями, впрочем, и их принимают верой.

4. К истинной вере призывает вас и бывшее ныне чтение, показавшее вам способ, как надобно вам благоугодить Богу. Ибо говорит апостол, что без веры невозможно угодить Богу(ср. Євр. 11:6). Ибо согласится ли человек служить Богу, если не верит тому, что Он воздаст ему за это? Станет ли хранить девство отроковица или жить целомудренно юноша, если не верит, что чистота венчается венцом неувядаемым? Вера есть око, озаряющее всякую совесть, она сообщает человеку ведение. Ибо говорит пророк: Если вы не верите, то потому, что вы не удостоверены(Іс. 7:9). Вера заграждает уста львов, как случилось это с Даниилом. Писание говорит о нем: и поднят был Даниил изо рва, и никакого повреждения не оказалось на нем, потому что он веровал в Бога своего (Дан. 6:23). Есть ли что ужаснее диавола? А против него никакого другого не имеем мы орудия, кроме веры, сего невещественного щита против врага невидимого. Ибо он метает различные стрелы и во тьме поражает тех, которые не бодрствуют. И против того, что враг наш есть враг невидимый, имеем мы крепкую защиту – веру, по словам апостола: щит веры, которым можно угасить все стрелы лукавого (ср. Еф.6:16). Часто пускает диавол разжженную стрелу похоти к постыдному удовольствию, но вера, произнесши суд и прохладивши мысль, угашает стрелу.

5. Много можно говорить о вере, так что целого дня недостанет нам для рассуждения о ней. Удовольствуемся еще одним ветхозаветным примером Авраама, так как мы и сынами его посредством веры стали, он не делами только оправдался, но и верой. Много, правда, он и сделал, однако не прежде назван другом Божиим, чем когда уверовал, да и всякое дело его совершено верой. По вере он оставил своих родителей. По вере оставил и отечество, и страну, и дом. Поэтому, как он оправдался, так и ты старайся оправдаться. Уже мертвое имел он для деторождения тело, поскольку и сам был стар, и жена его Сарра была стара, и не оставалось никакой надежды к деторождению. Бог обещает старцу даровать сына. И не изнемог Авраам верою; видел он, что тело его уже мертво, впрочем, не на слабость тела смотрел, но на силу Обещающего, ибо знала(Сарра. – Прим. Ред.), что верен Обещавший(Євр. 11:11), от тел как бы мертвых чудесным образом приобрел сына. После того как приобрел его, когда повелено было ему принести сына в жертву, то он хотя и слышал слова: в Исааке наречется тебе семя (Бут. 21:12), однако принес было сына своего единородного Богу, в той уверенности, что Бог силен и из мертвых воскресить его (Євр. 11:19). Связавши сына и возложивши на дрова, своим произволением принес уже его в жертву, но по благости Бога, Который вместо чада дал ему агнца, опять получил живым сына. Будучи верным и в других случаях, Авраам запечатлен был, как человек праведный, и принял обрезание в запечатление веры, сущей в необрезании (Рим. 4:11), и обетование, что он будет отцом многих народов.

6. Почему же Авраам есть отец многих народов, рассмотрим. Иудеев бесспорно он отец по плотскому преемству. Если же мы будем смотреть на плотское преемство, то принуждены будем изречение Божие признать ложным. Ибо он по плоти никак не отец всем нам, но образ его веры соделывает нас сынами Авраама. Как невероятно для людей то, чтобы кто-нибудь восстал из мертвых, так таким же образом невероятно для них и то, чтобы от старцев умерщвленных родились дети. Но мы верим, когда проповедуют о Христе, что Он распят на древе, умер и воскрес. Итак, по подобию веры нашей вере Авраама мы делаемся сынами его, и тогда с верой принимаем мы, подобно ему, духовное запечатление, будучи обрезываемы Святым Духом в крещении не обрезанием плоти, но обрезанием сердца, как говорит Иеремия: Обрежьте себя для Господа, и снимите крайнюю плоть с сердца вашего(Єр. 4:4); и как говорит апостол: обрезаны обрезанием нерукотворенным… обрезанием Христовыми проч. (Кол. 2:11-12).

7. Если мы сохраним такую веру, то невинны будем перед Богом и украсим себя всеми родами добродетелей. Ибо вера столь сильна, что сообщает людям легкость ходить и по морю. Петр был подобный нам человек, имевший плоть и кровь, и питался пищей, подобной нашей, но когда сказал ему Иисус: прииди(Мф. 14:31), то он с верой пошел по водам; вера была на воде для него надежнее всякого твердого пути, и тяжесть телесная поднимаема была легкостью веры. Пока веровал он, безопасно шел по воде. Когда же усомнился, тогда начал утопать. Ибо, как мало-помалу начала ослабевать вера, отягчалось и тело. Узнав этот недуг, Врач недугов душевных сказал: маловерный! зачем ты усомнился?(Мф. 14:31). Петр, быв подкреплен Иисусом Христом, взявшим его за руку, после того как опять уверовал, при руководстве Господа опять таким же образом пошел по воде. Об этом тут же упоминает Евангелие так: вошел в лодку (Мк. 8:13); не сказано, что Петр, переплыв, взошел, но дается знать, что он какое расстояние прошел до Иисуса, такое же и на возвратном пути пройдя, взошел на судно.

8. Вера такую имеет силу, что не один только верующий спасается, но и спасаются некоторые за веру других. Расслабленный в Капернауме не был человек верующий, но имели веру принесшие его и спустившие через кровлю. А у больного вместе с телом больна была и душа. И ты не думай, что я осуждаю его; в самом Евангелии сказано: видя Иисус веруне его, но веру их,говорит расслабленному: встань (ср. Мф. 9:2). Принесшие уверовали, а расслабленный получил исцеление.

9. На следующем примере еще яснее увидишь, как верой одних спасаются другие. Умер Лазарь. Прошел день, другой и третий, разрывались жилы его, и гнилость разрушала его тело. Как четырехдневный мертвец мог уверовать и умолить за себя Искупителя? Но чего недоставало в умершем, то восполнено было родными сестрами его. Когда пришел Господь, то сестра пала к ногам Его, и когда на вопрос, где положили его,ответствовала она: Господи, уже смердит, ибо четыре дня, как он во гробе,тогда говорит Господь: если будешь веровать, увидишь славу Божию (Ін. 11:34,39-40); как бы так сказал: недостаток веры в мертвом восполни ты. И вера сестер настолько была сильна, что вызвала мертвого из врат адовых. Таким образом, одни верою своею за других людей могли воскрешать тех из мертвых, а ты, если искренно веруешь сам за себя, неужели не больше успеешь? Да если бы и неверным был ты или маловерным, Господь человеколюбив. Он милостивно примет тебя, кающегося, только скажи и ты чистосердечно: верую, Господи, помоги моему неверию (Мк. 9:24). Если же сознаешь себя верным, однако не имеешь всей полноты веры, то и тебе нужно с апостолами сказать Ему: Господи! Умножь в нас веру (Лк. 17:5). Ибо если ты сам по себе сколько-то чего имеешь, от Него уже получишь то в большей мере.

10. Слово вера,одно по названию своему, впрочем, разделяется на два рода. К первому роду принадлежит вера научающая, когда душа соглашается на что-либо. И она полезна для души, как говорит Господь: слушающий слово Мое и верующий в Пославшего Меня имеет жизнь вечную, и на суд не приходит(Ін. 5:24); и в другом месте: Верующий в Него (Сына. – Прим. Ред.) не судится и имеет жизнь вечную (ср. Ін. 3:18,36). Велико человеколюбие Божие! Праведники не иначе как через многие годы могли угодить Богу, но что приобрели они подвигами в продолжение многих лет, то Иисус Христос дарует ныне за один час. Ибо если ты уверуешь, что Иисус Христос есть Господь, и Бог воскресил Его из мертвых, то спасешься (Рим. 10:9) и переселен будешь в рай Тем, Который ввел в рай разбойника. И не сомневайся в возможности этого. Ибо Тот же самый, Который на этой святой Голгофе спас разбойника, уверовавшего в один час, спасет и тебя, если ты уверуешь.

11. Другой род веры есть тот, который по благодати даруется Христом. Одному дается Духом слово мудрости, другому слово знания, тем же Духом; иному вера, тем же Духом; иному дары исцелений(1Кор. 12:8-9). Итак, эта по благодати Духом Святым даруемая вера есть не только научающая, но и действующая выше сил человеческих. Ибо кто имеет эту веру и скажет горе сей: «перейди отсюда туда», и она перейдет(Мф. 17:20). Если кто по вере скажет это, будучи уверен, что будет так, и не усомнится в сердце своем (Мк. 11:23), тот получит благодать. Об этой вере сказано: если вы будете иметь веру с горчичное зерно (Мф. 17:20). Ибо как горчичное зерно, малое по величине своей, сильно по действию, и, быв посеяно на малом пространстве, много пускает отраслей, а возросши, и птиц укрывать может, так и вера в душе весьма скоро творит дела величайшие. Ибо душа к Богу возносится мыслью и, будучи озарена верой Бога, сколько возможно ей, созерцает, обтекает пределы мира и прежде скончания века сего уже видит суд и мздовоздаяние обетованное. Итак, имей ты со своей стороны веру в Него, чтобы и от Него получить веру, действующую выше сил человеческих.

12. Веру же как в учении, так и в исповедании старайся иметь и держать ту только, которая ныне сообщается тебе Церковьюи которая утверждена всем Писанием. Поскольку же не все могут читать Писания, но одним неумение, а другим какие-либо занятия препятствуют познать их, то, чтобы неведением не погубить души, мы в немногих стихах заключаем все учение веры, и желательно, чтобы вы при самом чтении запомнили его и сами по себе со всем тщанием повторили, не начертывая его на бумаге, но воспоминанием напечатлевая его на сердце и при изучении его остерегаясь того, чтобы оглашенный как-либо не выслушал сообщенного тебе. Желательно, чтобы имели вы учение это напутствием во все время жизни и кроме него не принимали никакого, даже если бы сами мы, изменившись, стали говорить противное тому, чему теперь учим, или если бы враждебный ангел, преобразившись в Ангела Света, хотел обольстить тебя. Если бы даже мы или Ангел с неба стал благовествовать вам не то,что приняли вы ныне, да будет анафема (Гал. 1:8-9) у вас. Теперь пока от настоящего чтения начертай в памяти истины веры, а в свое время на каждую из них извлеки доказательство из Божественного Писания, ибо истины веры не так составлены, как бы хотелось людям, но приличнейшие места, будучи собраны из всего Священного Писания, составляют учение веры. И как семя горчичное из малого зерна много пускает отраслей, так и эти истины веры в кратких словах вмещают все ведение благочестия, содержащегося в Ветхом Завете и Новом. Итак, смотрите, братья, держитесь преданий, которые принимаете теперь, и напишите их на сердцах своих.

13. С благоговением храните их, чтобы враг не похитил их, когда кто-либо из вас ослабеет, чтобы какой-либо еретик не превратил чего нами преданного. Дело веры – положить серебро на стол, что мы теперь и сделали. А Бог потребует от вас отчета в залоге сем. Завещеваю,как говорит апостол, пред Богом, все животворящим, и Христом Иисусом, Который засвидетельствовал пред Понтием Пилатом доброе исповедание… соблюстиэту преданную вам веру чисто и неукоризненно, даже до явления Господа нашего Иисуса Христа (1Тим. 5:21,6:13-14). Сокровище жизни ныне сообщено тебе; в явление Свое Господь взыщет залог Свой, который в свое время откроет блаженный и единый сильный Царь царствующих и Господь господствующих, единый имеющий бессмертие, Который обитает в неприступном свете, Которого никто из человеков не видел и видеть не может (1Тим. 6:15-16). Ему же слава, честь и держава во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение шестое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, о единовластительстве Божием, на слова: Верую во единого Бога, и о ересях; также на слова Исаии: Умолкните предо Мною, острова; Израиль же будет спасен спасением вечным в Господе; вы не будете постыжены и посрамлены во веки веков и проч. (Іс. 41:1,45:16-17).]

1. Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа(2Кор. 1:3), благословен и Единородный Сын Его. Ибо тогда, когда мы представляем в уме Бога, должны представлять и Отца, чтобы не отдельно совершаемо было славословие Отца и Сына со Святым Духом. Ибо не иную славу имеет Отец, не иную и Сын, но одну и ту же, равно как и Святой Дух. Поскольку Сын у Отца есть Единородный, и, когда прославляется Отец, то принимает вместе славу и Сын. Поскольку слава Сына происходит из чести, воздаваемой Его Отцу, и взаимно когда прославляется Сын, то величественно почитаем бывает Отец только благого Сына.

2. Разум весьма быстро представляет, но язык имеет нужду в словах и в продолжительном изъяснении посредствующих понятий. Глаз мгновенно объемлет многочисленный сонм звезд, но если кто захочет объяснить порознь, что такое денница, что зарница и что каждая звезда, тот будет иметь нужду во многих словах. Равным образом разум в одно мгновение объемлет землю и море и все пределы мира, но то, что мгновенно представляет он, многими изъясняет словами. Важен, правда, и этот пример, но все еще слаб и недостаточен. Потому что мы говорим не все, сколько бы надлежало говорить о Боге (ибо это Ему только одному известно), но сколько возможно для естества человеческого и сколько слабость наша снести может. Ибо мы не изъясняем, что такое есть Бог, но искренно признаемся, что мы не имеем совершенного ведения о Нем. Ибо в вещах Божественных великое есть знание сознавать свое незнание. Итак, Величайте Господа со мною, и превознесем имя Его вместе(Пс. 33:4), общими силами все (ибо одному невозможно); да если и все соединимся, то и тогда не сделаем этого так, как должно. Я не говорю о вас одних, здесь находящихся, но даже если бы собрались все овцы всей Вселенской Церкви, теперь существующей и будущей, то и тогда не могли бы они достойно воспеть Пастыря своего.

3. Велик был и достоин чести Авраам, но велик между человеками, а когда является перед Богом, тогда чистосердечно открывает истину: я, прах и пепел(Бут. 18:27). Сказав, что он земля,не остановился, чтобы не наименовать себя стихией великой, но присовокупил, что он и пепел, чтобы представить бренность и слабость свою. Есть ли что, говорит он, менее и ничтожнее пепла? Сравни, говорит, пепел с домом, дом с городом, город с областью, область со страною Римскою, страну Римскую со всей землей и со всеми пределами ее, а всю землю с небом, ее вмещающим в себе; она такое же имеет отношение к небу, какое ступица к целой окружности колеса; точно такое отношение земли к небу. Притом представь, что это видимое первое небо меньше второго, а второе – третьего; столько их наименовало Писание не потому, чтобы было их столько, но потому, что столько из них знать нам нужно. И если бы ты познал умом своим все небеса, то и небеса не могли бы восхвалить Бога достаточным образом, хотя бы и грома звучнее был глас их. Если же настолько пространные небеса не могут достойно воспеть Бога, то неужели прах и пепел, вещь самомалейшая и ничтожная, будет в состоянии достойную песнь воссылать Богу или достойно сказать о Боге: Он есть Тот, Который восседает над кругом земли, и живущие на ней – как саранча (Іс. 40:22)?

4. Если кто намерен говорить о Боге, тот пусть исследует сначала пределы земли. Ты живешь на земле и не знаешь конца земли – жилища своего; как же можно будет тебе надлежащим образом познать Творца ее? Видишь ты звезды, но Творца их не видишь. Исчисли звезды, видимые тобой, и тогда поведай о Невидимом, исчитающем множество звезд, и всем им именанарицающем (ср. Пс. 146:4). Недавно падшие капли сильных дождей едва не потопили нас; исчисли капли, упавшие на этот один город, даже я не говорю на город, на твой только дом, притом в один только час упавшие капли исчисли, если возможно тебе. Но это невозможно; познай же слабость свою, а из того познай могущество Божие. Ибо Он собирает капли воды(Йов. 36:27) по всей вселенной не только теперь пролитые, но и всегда проливаемые. Велико, правда, творение Божие – солнце, но весьма мало в отношении ко всему небу. Посмотри сначала открытыми глазами на солнце и потом испытывай о Господе его. Чрез меру трудного для тебя не ищи, и что свыше сил твоих, того не испытывай. Что заповедано тебе, о том размышляй (Сир. 3:21-22).

5. Но скажет кто-либо: если существо Божие непостижимо, то для чего же тебе говорить об этом? Но неужели потому, что я не могу выпить всей реки, не буду и умеренно для пользы моей брать воды из нее? Неужели потому, что глаза мои не в состоянии вместить всего солнца и столько, сколько нужно для меня, не смотреть мне на него? Неужели потому, что я, вошедши в какой-нибудь большой сад, не могу съесть всех плодов, хотел бы ты, чтобы вышел я из него совершенно алчущим? Хвалю и прославляю Сотворившего нас. Ибо на это есть повеление Божественное, говорящее: Все дышащее да хвалит Господа!(Пс. 150:6). Прославлять Владыку хочу я теперь, но не исследовать (существо Его). Знаю, что я не в состоянии достойно прославлять Его; впрочем, почитаю делом благочестия и то, если всемерно буду стараться о том. Снисходит моей слабости Господь Иисус, когда говорит: Бога не видел никто никогда(Ін. 1:18).

6. Что же, скажет кто-либо, не написано ли: Ангелымалых на небесах всегда видят лице Отца Моего Небесного(Мф. 18:10). Ангелы видят Бога не так, как Он Сам в Себе есть, но сколько они вместить могут. Ибо Сам Иисус говорит: Это не то, чтобы кто видел Отца, кроме Того, Кто есть от Бога; Он видел Отца (Ін. 6:46). Итак, видят Его Ангелы, сколько вместить могут, и Архангелы, сколько возможно для них, также Престолы и Господства видят Его, хотя больше первых, впрочем, меньше, нежели сколько должно. А видеть как должно может только с Сыном Дух Святой. Ибо Он все проницает, и познает и глубины Божии (1Кор. 2:10). Так же и Единородный Сын познает Отца вместе с Духом Святым как должно. Ибо Отца не знает никто, говорит Он, кроме Сына, и кому Сын хочет открыть (Мф. 11:27); видит Он Бога как должно и открывает Его вместе с Духом через Духа, сколько каждый вместить может. Поскольку Единородный Сын, равно как и Дух Святой, общее имеют с Отцом Божество, то Рожденный без изменения прежде времен вечных знает Родившего и Родивший знает Рожденного. Итак, когда не знают Ангелы (ибо Единородный Сын вместе с Духом Святым через Духа Святого открывает каждому по мере способности каждого), то никому из людей не следует стыдиться сознавать свое неведение. Я говорю сейчас, и все говорят в свое время, но как говорим, сего не можем мы сказать; как же можно мне изречь Даровавшего слово? Я имею душу и не могу изъяснить свойств ее; как же могу изречь Даровавшего душу?

7. Для благочестия довольно нам знать только, что мы имеем Бога: Бога Единого, Бога Существующего, всегда Существующего, всегда Себе Самому подобного, у Которого нет Отца, Которого нет никого могущественнее, Которого никакой преемник не лишает Царства, Бога многоименного и всесильного и единого по Существу Своему. Ибо потому, что называется Он благим, и правосудным, и Вседержителем, и Саваофом, не есть Он различен и иной. Но, будучи Один и Тот же, бесчисленные открывает действия Божества; Он не более по тому свойству, а менее по другому, но по всему подобен Себе Самому. Не по человеколюбию только велик Он и мал по премудрости, но человеколюбие имеет равное премудрости. Не отчасти видит Он и отчасти не может видеть, но весь есть око, весь есть слух и весь есть ум. Не так, как мы, отчасти разумеет и отчасти познает. Богохульна мысль эта и Существа Божественного недостойна. Наперед знает Он то, что бывает; Он и свят, и Вседержитель и всех превосходит добротой, всех более и всех премудрее; мы не можем изъяснить ни начала Его, ни образа, ни вида. Ни гласа Его никогда не слышали, ни лица Его не видели(Ін. 5:37), говорит Божественное Писание. Поэтому и Моисей говорит израильтянам: Твердо держите в душах ваших, что вы не видели никакого образа(Повт. 4:15). Если совершенно невозможно вообразить подобия Его, то Существо Его постигнуть может ли разум?

8. Многие многое измыслили, и все заблудились. Одни огонь почли Богом, а другие почли Бога как бы крылатым человеком, основываясь на сих, хорошо написанных, а худо понимаемых ими словах: в тени крыл Твоих укрой меня(Пс. 16:8). Забыли они Господа нашего Иисуса Христа, Единородного, Который подобным образом и о Себе говорит Иерусалиму: сколько раз хотел Я собрать детей твоих, как птица собирает птенцов своих под крылья, и вы не захотели!(Мф. 23:37). Ибо, не понявши того, что под крыльями разумеется сохраняющая сила Его, но судя так, как о вещах человеческих, непостижимую силу представили себе человекообразно. А другие дерзнули утверждать, что Он имеет семь глаз, потому что написано в другом месте: семь, – это очи Господа, которые объемлют взором всю землю (Зах. 4:10). Если в частности семь глаз имеет Он, то зрение Его будет частное, а не всецелое, что утверждать о Боге означает богохульство. Ибо надобно верить, что Бог совершен во всем, по гласу Спасителя, Который говорит, что Отец ваш Небесный совершен (см. Мф. 5:48). Совершен в видении, совершен в силе, совершен в величии, совершен в предведении, совершен в благости, совершен в правосудии, совершен в человеколюбии, не ограничен местом, но Творец мест, во всяком из них находится и ни в одном не заключается. Престол Ему небо (см. Іс. 66:1), но Сидящий на Престоле этом выше его, и подножие земля (см. Деян.7:49), но сила Его простирается в места подземные.

9. Один везде находится, все видит, все знает, все творит посредством Христа. Ибо все через Него начало быть, и без Него ничто не начало быть(Ін. 1:3). Источник всякого блага, величайший и неиссякающий, река благотворении, свет вечный, непрерывно сияющий, сила непобедимая, снисходящая немощам нашим. Даже имени Его не в состоянии снести слух наш. Можешь ли ты исследованием найти Бога? –говорит Иов. – Можешь ли совершенно постигнуть Вседержителя? (Йов. 11:7). Если и последние из тварей непостижимы, то как может быть постигнут Сотворивший все? Не видел того глаз, не слышало ухо, и не приходило то на сердце человеку, что приготовил Бог любящим Его (Іс. 64:4; 1Кор. 2:9). Если того, что уготовал Бог, не может объять мысль наша, то возможно ли объять умом Того Самого, Который уготовал? О, бездна богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы судьбы Его и неисследимы пути Его (Рим. 11:33), – говорит апостол. Если суды и пути непостижимы, то Сам может ли быть постижим?

10. Столь велик есть Бог, и еще больше Он (ибо, если все существо мое обращу я в язык, и тогда не буду в состоянии сказать о Нем как должно; даже если все Ангелы соединятся, и они не скажут как должно); настолько Бог благ и велик, но человек, истесавши камень, дерзнул сказать камню: ты бог мой(Іс. 44:17). Великая слепота – от такого величия дойти до такого унижения! Дерево, Богом насажденное, дождем возращенное, и после, когда сгорит, делающееся от огня пеплом, это дерево богом всенародно объявляют, а Бога истинного презирают. Наконец, зло идолослужения усилилось: и кошке, и собаке, и волку стали поклоняться вместо Бога, и льву, пожирающему людей, поклонились вместо Бога человеколюбивейшего, поклонились змею и дракону, изображающим собою извергнувшего нас из рая, а Насадивший рай презрен стал. Стыжусь говорить, однако скажу: даже луку некоторые поклонялись. Вино дано для того, чтобы веселить сердце человеческое (см. Пс. 103:15), и вину поклонились вместо Бога. Пшеницу сотворил Бог словом Своим: да произрастит земля зелень, траву, сеющую семя, дерево плодовитое, приносящее по роду своему плод(Бут. 1:11), для того чтобы хлеб укреплял сердце человеческое (см. Пс. 103:15), и отчего же поклонились Церере? Огонь доныне исходит от взаимного ударения камней, и откуда явился творец огня – Вулкан?

11. Откуда многобожный обман эллинский? Бог бестелесен, отчего же обличаются в прелюбодеянии те, которых называют они богами? Умалчиваю я о Юпитеровых изменениях в лебедя, стыжусь говорить о превращениях его в вола, ибо мычание недостойно Бога – бог прелюбодей нашелся у эллинов, и они не стыдятся. Если он прелюбодей, то не должен называться богом. Рассказывают о смерти богов своих, о бедствиях, о поражении их молниею; видишь, с какого величия куда низошли они? Так напрасно ли Сын Божий сошел с неба, для того чтобы исцелить такую рану? Неужели напрасно пришел Сын, придя для того, чтобы познан был Отец? Видишь ли ты, что подвигло Единородного сойти с престола сущего одеснуюОтца? Отец был презираем; надлежало Сыну отвратить заблуждение это, ибо надлежало, чтобы Тот, Кто сотворил все, все принес Владыке всего, надлежало исцелить рану. Ибо что было хуже той болезни, как поклоняться камню вместо Бога?

О ересях

12. И не только между язычниками старался распространить это диавол, но многие даже и из христиан лжеименных, недостойно носящих сладчайшее имя Христово, дерзнули нечестиво удалить Бога от Его творений. Я говорю о чадах еретических, бесчестных и безбожных, которые притворяются, что любят Христа, но поистине ненавидят Его. Ибо кто хулит Отца Христова, тот есть враг Сыну. Они дерзнули утверждать, что есть два Божества: одно благое, другое злое. Великая слепота! Если Божество, то, без сомнения, и благое. А если не благое, то на что и называть его Божеством? Ибо если Богу принадлежит благость, Ему свойственно человеколюбие, благотворительность, всемогущество, то должно быть одно из двух или Бога пусть именуют как по имени, так и по действию, или если хотят лишить Его Божеских действий, то пусть не называют Его Богом даже и по имени.

13. Осмелились еретики говорить, что два бога и два источника добра и зла и что они не рождены. Если оба не рождены, то, без сомнения, равны, и оба равносильны; как же тьма совмещается со светом? Притом вместе ли они находятся, или раздельно? Вместе быть они не могут, ибо что общего у света с тьмою?(2Кор. 6:14), говорит апостол. А если находятся далеко один от другого, то, без сомнения, тот и другой имеют место особое; если же находятся в особых местах, то, без сомнения, в известном месте мы находимся во владении одного Бога, и в известном месте, без сомнения, одному поклоняемся, хотя бы мы и уступили безумию их. Исследуем, что говорят они о добром Боге. Силен ли Он, или бессилен? Если Он силен, то как родилось зло против воли Его? И как привходит злое существо, тогда как Он не хочет этого? Если Он, зная это, не может воспрепятствовать, то они обличают Его в бессилии. А если может и не препятствует, то обличают в согласии со злым богом. Посмотри здесь на бессмыслие их; иногда говорят, что злой бог не имеет участия с добрым в управлении миром, иногда говорят, что он управляет только четвертой частью. Говорят также, что добрый Бог есть Отец Христа, а Христа называют этим (видимым) Солнцем. Итак, если мир, по словам их, произошел от злого бога, а солнце находится в мире, то как же Сын доброго Бога против воли служит во владении бога злого? Мы оскверняем себя, говоря это; впрочем, говорим для того, чтобы кто-либо из предстоящих не попал по неведению в скверну еретическую. Знаю, что оскверню уста мои и слух слушателей, однако для пользы. Ибо гораздо лучше слышать нелепое при обличении других, нежели по неведению впасть в оное; гораздо лучше для тебя знать скверну и ненавидеть ее, нежели по неведению впасть в оную. Учение безбожия еретического многоразлично. Ибо когда совратится кто с единого прямого пути, тогда он большей частью попадает на стремнины.

14. Всех ересей изобретатель есть Симон-волхв; тот, упоминаемый в Деяниях Апостольских Симон, который хотел купить серебром непродаваемую благодать Духа Святого и который услышал: Нет тебе в сем части и жребия(Деян.8:21) и проч. О нем написано: Они вышли от нас, но не были наши(1Ін. 2:19). Он, после того как отвержен был апостолами, будучи в Риме и водя с собой Елену, какую-то блудницу, богохульными устами первый дерзнул утверждать о себе, что он явился на горе Синайской, как Отец, после у иудеев явился, как Иисус Христос не во плоти, но в призраке, и после сего, как Дух Святой, Которого обещал Христос послать, яко Утешителя, и город Рим так обольстил, что Клавдий поставил ему статую с надписью на языке римском: Симону, богу святому.

15. Когда обольщение распространялось, то обличили его два добрых человека, Петр и Павел, старейшины Церкви, туда прибывшие, и величающегося мнимого бога, Симона, поразили внезапною смертью. Ибо когда Симон обещался вознестись на небеса и несом был по воздуху на колеснице злых духов, тогда рабы Божии, преклонивши колена и изъявивши то согласие, о котором сказал Иисус: если двое из вас согласятся на земле просить о всяком деле, то, чего бы ни попросили, будет им(Мф. 18:19), посредством молитвыстрелу единомыслия пустив на волхва, свергнули его на землю. И нимало не удивительно, хотя, впрочем, дело дивное. Ибо Петр имел при себе ключи неба, недостойно удивления; ибо и Павел был человек, восхищенный до третьего неба в рай и слышавший неизреченные слова, которых человеку нельзя пересказать (2Кор. 12:4). С воздуха на землю низвели мнимого бога, который низведен быть имеет в преисподнюю. Это был первый змей злобы, но по отсечении одной головы корень злобы явился снова многоглавым.

16. Керинф развращал Церковь, равно и Карпократ, Евионей и Маркион, – язык безбожный. Он проповедал различных богов, одного доброго, другого справедливого, противореча Сыну, говорящему: Отче праведный!(Ін. 17:25). Проповедал притом иного Отца, и иного творца мира вопреки сим словам Сына: траву на поле, которая сегодня есть, а завтра брошена в печь, Бог так одевает(ср. Лк. 12:28); также повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных (Мф. 5:45). Он изобретатель был другого зла. Второй змей злобы Маркион. Ибо, быв обличаем свидетельствами Ветхого Завета, находящимися в Новом Завете, первый осмелился опровергать свидетельства и возвещаемое учение веры – оставить без свидетельств, после того как оставил он Бога; и как будто бы не было более проповедников, хотел ослабить веру Церкви.

17. После него восстал другой, Василид, человек бесчестный, негодных нравов, проповедующий распутство. Старался распространить зло сие и Валентин, который проповедовал тридцать богов. Эллины считают не многих богов, а называющийся христианином, впрочем, не бывший таковым, дошел до такого заблуждения, что допустил целых тридцать. Он говорит, что Вит (бездна) (прилично ему, как бездне зла, начать учение от бездны) родил Си-гену (молчание) и от Сигены породил Логос (слово), что у эллинов Юпитер. Его Вит хуже того, который смесился с сестрою. Ибо Сигена была дочь Вита. Видишь нелепость, прикрытую видом христианства? Помедли несколько – и возненавидишь нечестие. Он говорит, что от Вита родились восемь эонов (веков), а от тех восьми – десять, а от сих десяти – двенадцать, мужского пола и женского. Откуда произошли они? Замечай пустословие из вымыслов. Где найдешь доказательство о бытии тридцати эонов? Написано, что крестился Иисус, бывший тридцати лет. Какое доказательство от сих тридцати лет, хотя и тридцати лет крестился Он? Он преломил пять хлебов для пяти тысяч, неужели потому пять и богов? Или неужели потому, что имел Он двенадцать учеников, двенадцать должно быть и богов?

18. И это еще неважно в сравнении с прочим учением нечестия. Говорит он, что последнее божество есть мужского пола и женского, и это, как осмеливается говорить, есть София (премудрость). О безбожие! Ибо премудрость есть Христос, Единородный Сын Божий, а он эту премудрость в учении своем почел женщиной, тридцатой стихией и последней из рода богов. Ибо он говорит, что София восхотела увидеть первого бога и, не стерпев блеска его, упала с неба и отринута была из числа тридцати; потом начала стенать и в стенаниях своих родила диавола, а рыдая о своем отпадении, произвела море. Видишь ты нечестие? Как от мудрости родиться диаволу, от разума – злобе, от света – тьме? Валентин продолжает, что диавол породил других диаволов, из которых некоторые сотворили этот мир, говорит, что Христос сошел для того, чтобы отвлечь людей от Творца мира.

19. Чтобы больше возненавидеть тебе их, выслушай, что говорят они о Христе Иисусе. Они учат, что по отпадении Софии, для того, чтобы число тридцати не потерялось, каждый из двадцати девяти эонов, по малейшей части снесши, произвели Христа, и говорят о Нем, что Он мужчина и женщина. Есть ли что нечестивее их? Есть ли что несчастнее их? Я повествую тебе о заблуждении их для того, чтобы ты больше возненавидел их. Итак, убегай нечестия и не приветствуй такого человека, чтобы не приобщиться бесплодным делам тьмы. Даже не любопытствуй о них и не желай вступать с ними в разговор.

20. Отвращайся всех еретиков, а особенно того, который имеет наименование от мании (бешенства) и явился недавно в царствование Прова (семьдесят лет, как началось это заблуждение); ныне еще есть люди, которые своими глазами видели его. Однако же ты не потому, что он жил в недавнее время, отвращайся его, но отвращайся злочестивых догматов, отвращайся виновника зла, вместилища всякой нечистоты, того, который принял скверное из всех ересей. Он, поставляя себе за честь отличиться в зле, собрав все и составив одну ересь, исполненную богохульства и всякого беззакония, развращает Церковь(а паче находящихся вне Церкви), ходя и поглощая подобно льву. Не внимай льстивым словам их, ни мнимому смирению. Ибо они суть змеи, порождения ехидны. И Иуда говорил: радуйся, Равви! –и предавал Его. Не смотри на лобзания, но опасайся яда.

21. И чтобы не подумали, что я обличаю его напрасно, в кратких словах скажу, кто этот Манес, а частью и о том, чему он учит. Ибо обо всем мерзком его учении во всю жизнь не рассказать как должно. Надобно вспомнить о том, что помогло бы тебе в нужное время. Что сказал я и прежде этого, то же скажу и теперь, чтобы те, которые сего не знают, узнали, а которые знают, вспомнили о том. Не из христиан Манес, нет! И не извержен из Церкви, по примеру Симона, ни он, ни те, которые тому же учили прежде его. Ибо он тать чужих зол, присвоивший себе их; как же это и каким образом, об этом надо выслушать.

22. Некто Скифиан был в Египте по происхождению сарацинянин; он ничего не имел общего ни с иудеями, ни с христианами. Поселившись в Александрии и проводя жизнь по примеру Аристотеля, сочинил четыре книги: одну, называемую Евангелием,которая не деяния содержит Христовы, но имеет только это наименование, другую, называемую книга Глав,третью – Таинств, четвертую, которую и теперь имеют в руках, – Сокровищ. У него был ученик по имени Теревинф, но когда вышесказанный Скифиан пришел в Иудею и начал развращать эту страну, то Господь, болезнью умертвивши его, прекратил действие этой заразы.

23. А ученик зла Теревинф, будучи наследником золота и книг, и ереси, когда прибыл в Палестину и в Иудее начали признавать и обличать его, рассудил переселиться в Персию. Но чтобы здесь по имени его не узнали, то он назвал себя Вудою. Впрочем, имел он здесь и противников себе в жрецах Мифры³, и после многих словопрений и состязаний обличен был. И, наконец, будучи гоним, прибег к некоторой вдовице. Потом, взойдя в верхнюю часть дома и призвав духов воздушных, которых манихеи и поныне под проклятой смоковницей призывают, будучи поражен от Бога, пал с высоты дома и испустил дух. Таким образом, потреблен был и этот второй зверь.

24. Впрочем, остались памятники нечестия – книги его; вдовица была наследницей и книг его, и имения. Но не имея ни сродников, ни другого кого, рассудила купить на деньги отрока по имени Куврика и, усыновив его, научила персидским наукам, как сына, и изощрила злой меч против человечества. И Куврик, бесчестный раб, возрастал среди философов и по смерти вдовицы получил в наследство и книги, и деньги. Потом, чтобы рабское имя не бесчестило его, он вместо Куврика назвал себя Манесом, что на персидском языке значит «беседа». Ибо как он показывал из себя некоторого словесника, то и назвался Манесом, как бы отличным каким-нибудь собеседником. Впрочем, в то время, когда хотел он приобрести себе славу на языке персидском, Промысл Божий, сверх его намерения, его же самого заставил быть своим обличителем: так что, думая почтить себя именем своим в Персии, грекам возвестил, что он взял имя от бешенства.

25. Дерзал он называть себя утешителем. Написано: но кто будет хулить Духа Святаго, тому не будет прощения вовек(Мк. 3:29). Произнес он хулу эту, назвав себя Духом Святым. Сообщающийся с такими людьми пусть посмотрит, с кем связывается он. Раб возмутил вселенную, поскольку от трех трясется земля, четырех она не может носить: раба, когда он делается царем (Притч. 30:21-22). И, наконец, выступив на среду, обещал невозможное для человека. Сын персидского царя заболел; врачей было много, а Манес обещал исцелить посредством молитвы, как будто человек благочестивый. Престали врачи врачевать, вместе с тем престал отрок жить; обнаружилось нечестие человека, и философ этот связанный ввержен был в темницу. Не за то, что обличал царя, защищая истину, не за то, что сокрушил идолов, но за то, что обещал исцелить и обманул, или, лучше, если сказать правду, за то, что умертвил отрока. Ибо того, который старанием врачей мог бы быть исцелен, он, удаливши врачей, погубил, умертвив его тем, что о больном не попеклись.

26. При моем повествовании о премногих злодеяниях его вспомни, во-первых, богохульство его, во-вторых, и рабство. Рабство не постыдно, но то худо, что, находясь в рабстве, он представлял себя свободным. В-третьих, обман его в обещании; в-четвертых, умерщвление отрока; в-пятых, бесчестное заключение в темницу. Да и не одно только бесчестное заключение, но и бегство из темницы. Ибо тот, который называл себя утешителем и подвижником истины, убежал; не был он преемником Иисуса, охотно идущего на Крест, но был противник Ему, беглец. После того царь персидский приказал умертвить стражей темничных. Гордость Манеса была причиной смерти отрока, а бегство его было причиной смерти стражей. Неужели тому, который был виновен в смерти, должно поклоняться? Не надлежало ли ему, подражая Иисусу, сказать: если Меня ищете, оставьте их(Ін. 18:8). Не надлежало ли сказать ему по примеру Ионы: возьмите меня и бросьте меня в море… ради меня постигла вас эта великая буря(Йон. 1:12).

27. Манес убегает из темницы и приходит в Месопотамию, но встречает его с оружием правды епископ Архелай. Обличив его при судьях, выбранных из философов, сделал собрание слушателей из эллинов, чтобы судьи из христиан не показались судьями снисходительными. Скажи, говорит Архелай к Манесу, что ты проповедуешь? А он, имея уста, как гроб отверстый, начал речь сначала с хулы Творца всех вещей, говоря: «Бог Ветхого Завета есть изобретатель зла. Он говорит Сам о Себе: Я есть огнь поядающий(Повт. 4:24)». Но мудрый Архелай опроверг хулу такими словами: «Если Бог Ветхого Завета, по словам твоим, называет Себя огнем, то чей Сын Тот, Который говорить о Себе: Огонь пришел Я низвести на землю?(Лк. 12:49). Если ты порицаешь Говорящего: Господь умерщвляет и оживляет (1Сам. 2:6), то зачем почитаешь Петра, воскресившего Тавифу и Сапфиру умертвившего? Если ты порицаешь Его потому, что Он приготовил огонь, то почему не порицаешь Того, Который говорит: идите от Меня, проклятые, в огонь вечный (Мф. 25:41)? Если порицаешь Говорящего: Я… делаю мир и произвожу бедствия (Іс. 45:7), то изъясни, почему говорит Иисус: не мир пришел Я принести, но меч (Мф. 10:34). Итак, когда тот и другой говорит одно и то же, то должно избрать кого-нибудь из двух; или тот и другой добры, так как говорят согласно, или если недостоин порицания Иисус за слова Свои, то почему злословишь Того, Который то же говорит в Ветхом Завете?

28. Потом Манес говорит ему: какой Бог ослепляет? А Павел говорит: для неверующих, у которых бог века сего ослепил умы, чтобы для них не воссиял свет благочествования(2Кор. 4:4). Архелай хорошо опровергнул, сказав: прочти предыдущее: Если же закрыто благовествование, то закрыто для погибающих(ср. 2Кор. 4:3). Видишь ли, что оно сокрыто только для погибающих? Ибо не должно давать святыни псам (Мф. 7:6). Потом, неужели один только Бог Ветхого Завета ослепил разумы неверных? А Иисус Сам не сказал ли: потому говорю им притчами, что они видя не видят? (Мф. 13:13). Из ненависти ли к ним хотел Он, чтобы они не видели, или по причине их недостоинства, потому что глаза свои сомкнули? (Мф. 13:15). Ибо где самопроизвольное зло, там нет и благодати. Всякому неимеющему дастся и приумножится, а у имеющего отнимется и то, что имеет (Мф. 25:29).

29. Можно, как некоторые объясняют (изъяснение, впрочем, не худое), и то сказать: если и ослепил разумы неверных, то с благой целью ослепил, чтобы они обратились к делам святым. Ибо Он не сказал: ослепил их души, но – разумы неверных. Сказанное же вот что значит: ослепи злые помыслы прелюбодея, и человек спасен. Ослепи помысл разбойника на грабительство и разбои, и человек спасен. Но ты не хочешь таким образом понимать. Есть и другое изъяснение. Ослепляет и солнце людей, имеющих тупое зрение, и больные глазами ослепляются, быв поражены светом, не потому, чтобы солнцу свойственно было ослеплять, но потому, что очи не видят по состоянию своему. Так и недугующие сердечным неверием не могут созерцать лучей Божества. Не сказал Он: ослепил разумы для того, чтобы не слышать Евангелия, но чтобы для них не воссиял свет благочествования о славе Христа(2Кор. 4:4). Ибо слышать благовествование всем позволено, но слава благовествования предоставлена одним искренним служителям Христовым. Тем, которые не могли слушать, Господь говорил в притчах, а ученикам наедине изъяснял притчи. Сияние славы для просвещенных есть ослепление для неверных. Эти тайны Церковьоткрывает ныне поступающему из оглашенных; нет обыкновения открывать их язычникам. Ибо мы не открываем язычнику тайн об Отце и Сыне и Святом Духе. Даже и перед оглашенными не говорим открыто о тайнах, но о многом большей частью говорим прикровенно, чтобы верные, знающие это, размышляли, а незнающие не получили вреда.

30. Этими и другими многими словами отражаем был змей. Таким образом, препираясь, побеждал Архелай Манеса. Убежавший из темницы бежит опять и отсюда, бежав от противоборца, приходит в незнатную весь, по примеру змея, который в раю, оставив Адама, приступил к Еве. Но добрый пастырь Архелай, заботящийся об овцах, когда услышал о бегстве, тотчас, погнавшись за волком, спешил найти его. А Манес, увидев нечаянно противника своего, скрылся и убежал; убежал в последний раз. Ибо воины царя персидского, которые везде искали его, схватили беглеца. И тот суд, который он должен был принять перед Архелаем, приносят ему царские воины. Берут Манеса, которому поклоняются ученики его, берут и ведут к царю. Царь укорил его в обмане и в побеге, осмеял рабское положение его, отомстил за смертьотрока, обвинил и в смерти стражей. По персидскому закону повелевает с Манеса снять кожу, оставшееся тело отдать на съедение зверям, а вместилище мерзких мыслей, кожа, наподобие мешка, повешена была перед воротами, потому что, называя себя утешителем и объявляя о себе, что он знает и будущее, не узнал о своем бегстве и о том, что он будет пойман.

31. У Манеса были три ученика: Фома, Вадда и Ерма. Никто не читай Евангелие от Фомы, ибо оно не есть Писание одного из двенадцати апостолов, но одного из трех злых учеников Манесовых. Никто не сообщайся с душегубцами манихеями, которые выдают себя за строгих постников, употребляя с плевой приготовленную воду; которые порицают Творца снедей, а лучшие снеди пожирают; которые учат тому, что исторгающий траву сам в нее превращается. Если вырывающий травы или что-либо из зелий в то сам обращается, то земледельцы и садоводы в какие виды должны будут обратиться? Столько деревьев посек садовник, как мы видим, в которое же из них обращается он? Смешное поистине учение, достойное осуждения и срамное! Один и тот же человек, будучи пастырем овец, и овцу заклал в жертву, и волка убил. Во что же он должен превратиться? Многие из людей ловили птиц и рыб. В которых же из них они превратиться должны?

32. Пусть отвечают на это чада праздности манихеи, сами не трудящиеся и поедающие приготовляемое трудящимися. Приносящих им снеди принимают они с веселым видом и вместо благословений проклинают их. Ибо когда какой-либо неразумный человек принесет что-нибудь им, то говорит (манихей): немного за дверьми постой, и я благословлю тебя; потом, взявши в руки хлеб (как признались в том обратившиеся из них), говорит манихей хлебу: «Я тебя не сотворил», – и произносит проклятие на Высочайшего, и клянет Сотворившего, и таким образом ест сотворенное. Если ненавидишь снеди, то зачем с веселым видом смотришь на принесшего их? Если благодаришь принесшего, то зачем произносишь хулу на Бога, Который сотворил и уготовал снеди? Потом говорит: «Я тебя не сеял, пусть будет посеян тот, кто тебя сеял. Я тебя не жал серпом, пусть будет пожат тот, кто жал тебя. Я на огне не пек тебя, пусть испечен будет тот, кто пек тебя». Хорошее воздаяние благодарности!

33. Велики и эти злодеяния, но еще неважны в сравнении с другими. При мужчинах и женщинах я не смею говорить о крещении их; не смею говорить, во что обмакают они смокву и дают жалким людям. Надобно объяснить это только намеками. Мужчины пусть представят то, что случается с ними в сновидениях, а женщины – то, что бывает при месячных очищениях. Скверним поистине уста, говоря это. Более ли достойны презрения эллины? Безбожнее ли их самаряне? Иудеи нечестивее ли их? Любодеи сквернее ли их? Соблудивший в один час совершает дело похоти, а осквернившись, осуждает поступок свой, и хочет омыть себя, и сознает гнусность поступка. А манихей полагает скверну эту на середину почитаемого им жертвенника и оскверняет и язык, и уста, и из таких-то уст принимаешь ты, человек, учение? С таким-то человеком встретившись, обнимаешь его и целуешь? Кроме прочего нечестия их, не должен ли ты убегать скверны, убегать людей, которые хуже самых распутных, гнуснее всякой общенародной любодеицы?

34. Об этом возвещает тебе Церковьи научает; и скверн касается она, чтобы тебе не оскверниться. Говорит о язвах, чтобы ты не был уязвлен. Для тебя довольно только знать это, а узнать на опыте берегись. Бог гремит, мы все содрогаемся, а они богохульствуют. Бог посылает молнию, мы все падаем на землю, а они языком своим злословят небеса. Иисус говорит об Отце Своем, что Он повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных(Мф. 5:45). А они говорят, что дожди бывают от любовного неистовства; они дерзают говорить, что на небе есть какая-то красивая девица и красивый юноша и что они в то же время, как верблюды или волки, имеют постыдное совокупление, что в зимнее время юноша с неистовством набегает на девицу, говорят, что она убегает от него, а он гонится за ней и оттого потеет, а из пота его бывают дожди. Это написано в книгах манихейских, это мы читали, не доверяя тому, что говорят они. Ибо для предостережения вас мы любопытствовали о пагубном их учении.

35. Но да избавит нас Господь от такового заблуждения, да возбудит в вас вражду против змея, чтобы как они стерегут пяту вашу, так и вам попрать главу их. Помните сказанное: какое согласие у тебя с ними? Что общего у света с тьмою?(2Кор. 6:14). Что имеют общего чистота Церкви и скверна манихейская? Здесь порядок, здесь благочиние, здесь святость, здесь непорочность, здесь осуждается даже воззрение на жену (см. Мф. 5:28) для похоти, здесь брак чист, здесь постоянное воздержание, здесь девство в равноангельском достоинстве, здесь вкушают пищу с благодарением, здесь благоговение к Творцу всего, здесь поклоняются Отцу Христа, здесь учат страху и трепету перед Тем, Который изливает дождь, здесь воссылаем славословия Гремящему и молнию Посылающему.

36. Присоединись к овцам, убегай волков, от Церкви не отлучайся, отвращайся даже тех, которые некогда подозреваемы были в этом. И если не узнаешь, что они долгое время раскаиваются, то скоро не вверяй себя им. Предана тебе истина о единовластительстве Божием, распознавай, как травы, учение. Будь искусным купцом, хорошегодержись, удерживайся от всякого рода зла(1Сол. 5:21-22). А если некогда и было в тебе зло это, то, сознавши заблуждение, отвращайся его. Ибо тогда вступишь на путь спасения, если изблюешь блевотину и если сердечно возненавидишь ее, если отречешься от них не устами только, но и душой, если поклоняться будешь Отцу Христа – Богу закона и пророков, если познаешь, что благий и правосудный есть един и Тот же Бог, Который всех вас да хранит, соблюдая свободными от заблуждений и соблазнов и твердыми в вере, во Христе Иисусе, Господе нашем; слава Ему во веки веков. Аминь.

* * *

³Так назывались поклонявшиеся солнцу.

 

Огласительное поучение седьмое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова из Послания к Ефесянам: Для сего преклоняю колени мои пред Отцем Господа нашего Иисуса Христа и проч. (Еф.3:14).]

1. Вчера достаточно говорил я вам о единовластительстве Божием; достаточно, говорю, разумея не то, чтобы слово мое было вполне совершенно (ибо достигнуть сего вовсе невозможно существу смертному), но то, сколько я мог сказать по своей немощи. Тогда вместе показал я вам и все увертки безбожных еретиков, многоразличным образом заблуждающихся. Теперь, обнаруживши их срамоту и душевный яд и упомянувши обо всем их учении (что я делал не для того, чтобы причинить им вред, но чтобы принести им большую пользу), снова выйдем против них и примем спасительные уроки истинной веры, соединяя с достоянием единовластительства Божия достояния отечества и веруя во единого Бога Отца. Ибо мы не во единого только Бога должны веровать, но вместе обязаны благочестно признавать, что Он есть и Отец Единородного Сына, Господа нашего Иисуса Христа.

2. Потому-то мы возвышеннее судим, нежели иудеи, которые в своем учении хотя и признают единого Бога Отца (да и это многократно отвергали, впадая в идолослужение), но не признают, что Он есть Отец и Господа нашего Иисуса Христа, умствуя против своих пророков, которые говорят в Божественном Писании: Ты Сын Мой; Я ныне родил Тебя(Пс. 2:7). Но они и по настоящее время восстают и собираются против Господа и против Помазанника Его(Пс. 2:2), думая, что можно угодить Отцу и без почитания Сына, а не знают того, что никто не приходит к Отцу, как только (Ін. 14:6) через Сына, Который Сам говорит о Себе: Я дверь, и Я путь (Ін. 10:7,14:6). Как же может удостоиться прийти к Богу тот, кто уклоняется от пути, ведущего к Отцу, и бежит от самых дверей? Они противоречат и тому, что написано в 88-м псалме: Он будет звать Меня: Ты отец мой, Бог мой и твердыня спасения моего. И Я сделаю его первенцем, превыше царей земли (ср. Пс. 88:27-28). Так как они упорно настаивают, что слова эти сказаны к Давиду, или Соломону, или к другому кому-либо, то пусть объяснят нам, каким образом престол сего царя, возвещаемого пророками их, есть как дни неба… как солнце, предо Мною, вовек будет тверд, как луна (ср. Пс. 88:30,37-38). Как их не приводит в стыд написанное: из чрева прежде денницы подобно росе рождение Твое (Пс. 109:3); также и это: пребудет с солнцем, и прежде луны рода родов (Пс. 71:5), что относить к кому-либо из людей вовсе безрассудно?

3. Но пусть иудеи по обыкновенному своему неверию заблуждаются, когда хотят, по поводу как этих слов, так и других подобных. Мы же, напротив, принимаем благочестное учение веры, когда поклоняемся единому Богу, Отцу Иисуса Христа (ибо Того, Кто всем дарует силу рождать, лишать этой самой силы есть дело нечестивое). Веруем во единаго Бога Отца,да таким образом вера во Христа, еще прежде, нежели начнем излагать учение собственно о Христе, вселится в сердцах слышащих, будучи нимало не отделяема от того, что сказано об Отце.

4. Ибо имя Отца при самом произнесении Его уже дает разуметь и о Сыне, точно так же, как, изрекши имя Сына, тотчас представляем в уме своем и Отца. Ибо если Отец, то, без сомнения, Он есть Отец Сына; и если Сын, без сомнения, Он есть Сын Отца. Потому, чтобы из этих слов: во единого Бога Отца Вседержителя, Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым,когда после присоединяем к ним: и во единого Господа Иисуса Христа,– не вывел кто нечистого заключения, будто Единородный в порядке занимает второе место после неба и земли, мы, прежде нежели наименовали небо и землю, наименовали Бога Отцом, чтобы, таким образом помышляя об Отце, вместе помышляли и о Сыне. Ибо между Сыном и Отцом нет ничего, что разделяло бы Их.

5. Итак, Бог хотя есть Отец многих, но не в собственном смысле, а по естеству и по самой истине есть Отец единого только, Единородного Сына, Господа нашего Иисуса Христа, не во времени начавший быть Отцом, но от века Отец Единородного; ибо прежде не был Он без Сына и не родил Его впоследствии, размыслив Сам с Собой. Этот Отец прежде всякого существа, прежде всякого знания, прежде времени и всех веков имеет достояние Отца; Отец поэтому более, нежели по другим Его совершенствам, должен быть чтим; Отец, сделавшийся таковым не по страсти, не от совокупления, не по неведению, Отец без истощания, без умаления, без изменения. Всякий дар совершенный нисходитсвыше,от Отца светов, у Которого нет изменения, и ни тени перемены (ср. Як. 1:17); Отец совершенный, совершенного Сына родивший и все предавший Рожденному: все предано Мне Отцем Моим (Мф. 11:27), говорит Он. Поэтому Отца и чтит Единородный: Я чту Отца Моего (Ін. 8:49), говорит Сын; и еще: Я соблюл заповеди Отца Моего и пребываю в Его любви (Ін. 15:10). А потому и мы говорим вместе с апостолом: Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения. Для сего преклоняю колени мои пред Отцем Господа нашего Иисуса Христа, от Которого именуется всякое отечество на небесах и на земле (2Кор. 1:3; Еф.3:14–15), и прославляем Его вместе с Единородным. Ибо всякий, отвергающий Сына, не имеет и Отца, напротив, исповедающий Сына имеет и Отца; и мы сознаем, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца (1Ін. 2:22-23).

6. Итак, мы поклоняемся Отцу Христа, Творцу неба и земли, Богу Авраама, Исаака и Иакова, в честь Которого и прежде здесь прямо против нас воздвигнут был храм. Не будем слушать еретиков, отделяющих Ветхий Заветот Нового, но имеем веру Иисусу Христу, Который говорит о храме: или вы не знаете, что Мне должно быть в том, что принадлежит Отцу Моему?(ср. Лк. 2:49). И в другом месте: возьмите это отсюда и дома Отца Моею не делайте домом торговли (Ін. 2:16). Этими словами Он ясно показывает, что храм, бывший прежде в Иерусалиме, есть дом Отца Его. Если же бы кто по неверию захотел и более иметь доказательств на то, что Отец Христа есть и Творец мира, то пусть послушает слов Его Самого: Не две ли малые птицы продаются за ассарий? И ни одна из них не упадет на землю без воли Отца вашего (Мф. 10:29). Также: Взгляните на птиц небесных: они ни сеют, ни жнут, ни собирают в житницы; и Отец ваш Небесный питает их (Мф. 6:26). И еще: Отец Мой доныне делает, и Я делаю (Ін. 5:17).

7. Впрочем, чтобы кто-либо или по простоте, или по злонамеренности из этих слов Христа: восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему(Ін. 20:17), – не заключил, что Он равночестен людям праведным, поставляю нужным сделать предварительно следующее ограничение, что хотя наименование Отца и одно, но значение Его различно. И Христос, зная это, с предосторожностью сказал: восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему;не сказал: к Отцу нашему, но отдельно сказал сначала о Себе: к Отцу Моему, Который есть Отец Его по естеству, а потом присовокупил: и к Отцу вашему, каковым Он есть для них по усыновлению их Себе. Хотя мы получили полное право взывать в наших молитвах: Отче наш, Иже еси на небесех (Мф. 6:9), но это есть дар человеколюбия Божия. Ибо мы называем Его Отцом не потому, что естественным образом родились от Отца Небесного, но удостоены неизреченным человеколюбием говорить так потому, что отеческой благодатию из рабства переведены в состояние усыновления через Сына и Святого Духа.

8. Если же кто хочет знать, почему мы Бога называем Отцом, тот пусть послушает доброго наставника Моисея, который говорит: не Он ли Отец твой, Который усвоил тебя, создал тебя и устроил тебя?(Повт. 32:6). Также Исаию пророка: ныне, Господи, Ты – Отец наш; мы – глина, а Ты – образователь наш,и все мы – дело руки Твоей (Іс. 64:8). Поистине благодать, возвещенная пророками, ясно открыла, что мы называем Его Отцом не по естеству, но по благодати Божественной и усыновлению.

9. А чтобы ты еще лучше узнал, что не везде в Божественном Писании называется Отцом Отец только естественный, то выслушай слова Павла: Ибо, хотя у вас тысячи наставников во Христе, но не много отцов; я родил вас во Христе Иисусе благовествованием(1Кор. 4:15). Конечно, Павел был отцом коринфян не по рождению плотскому, но потому, что научил и духовно родил их. Выслушай также и слова Иова: отцом был я для нищих(Йов. 29:16). Здесь он назвал себя отцом не потому, что родил бедных, но потому, что имел о них попечение. И Сам Единородный Сын Божий, быв пригвожден плотию к древу крестному, когда увидел Марию, Мать Свою по плоти, и Иоанна, возлюбленного ученика, сказал ему: се, Матерь твоя, а Марии: се, сын Твой (Ін. 19:27,26), желая научить их должной любви. И то, что у Луки: Иосиф же и Матерь Его дивились (Лк. 2:33), Он изъясняет не в собственном смысле. Еретики, хватаясь за сии слова, говорят, что Он рожден от мужа и жены. Но как Мария названа матерью Иоанна по любви к нему, а не потому, что его родила, равно и Иосиф назван отцом Христа не потому, что он Его родил (ибо, по свидетельству Евангелия, он не знал Ее, как наконец Она родила Сына Своего первенца (Мф. 1:25), но за попечение о воспитании Его.

10. Это мимоходом сказано вам, как будто для напоминания. Присовокупим теперь и другое свидетельство в доказательство того, что Бог называется Отцом людей не в собственном смысле. У Исаии читаются эти слова, обращенные к Богу: Только Ты – Отец наш; ибо Авраам не узнаёт нас, и Израиль не признаёт нас своими(Іс. 63:16). Нужно ли еще более исследовать об этом? И псалмопевец говорит: (Бог есть. – Прим. Ред.) Отец сирот и судья вдов(Пс. 67:6). Не для всякого ли очевидно, что Бог, называемый здесь Отцом сирот, которые недавно лишились собственных своих отцов, называется таковым не потому, чтобы они родились от Него, но потому, что печется о них и хранит их? Итак, Бог есть Отец людей, как уже сказано, не в собственном смысле; по естеству же, а не по усыновлению, есть Отец единого только Христа; притом Отцом людей Он соделался во времени, а Отец Христа есть прежде времен, как Сам Он говорит: И ныне прославь Меня Ты, Отче, у Тебя Самого славою, которую Я имел у Тебя прежде бытия мира (Ін. 17:5).

11. Итак, мы веруем во единого Отца Бога неисследимого и неизглаголанного, Которого никто не видел из людей: Единородныйтолько Сын… Он явил(Ін. 1:18). Ибо Кто есть от Бога; Он видел Отца, лицо Которого Ангелы всегда видят на небесах (Ін. 6:46); притом зрят оное каждый соразмерно своему чину, а в полном свете зреть Отца собственно предоставлено Сыну со Святым Духом.

12. Доведя до этого места мое слово и упомянув кратко о всех тех местах, в которых Бог возвещается Отцом человеков, я крайне изумляюсь, представляя себе неблагодарность людей. Бог, по неизреченному человеколюбию, благоволил назваться Отцом людей, небесный – Отцом земных, Творец веков – Отцом сущих во времени, Содержащий всю землю дланью -Отцом таких, которые на земле подобны саранче, а человек, оставив пренебесного Отца, сказал дереву: «ты мой отец»,и камню: «ты родил меня»(Єр. 2:27). Потому-то, как я думаю, и сказано в псалме к роду человеческому: и забудь народ твой и дом отца твоего (Пс. 44:11), которого избрал ты отцом, которого принял ты к своей погибели.

13. Да не только древа и камни, но некоторые избрали себе отцом и самого сатану – душегубца. Господь, обличая таковых, сказал: Вы делаетедела отца вашегодиавола (Ін. 8:41), который есть отец человеков не по естеству, но потому, что обольщает их. Ибо как Павел назывался отцом коринфян за преподание им благочестного учения, так точно и диавол называется отцом произвольно соединяющихся с ним. Не будем соглашаться с теми, которые худо понимают эти слова: Дети Божии и дети диавола узнаются так (1Ін. 3:10); как будто есть некоторые между людьми, спасающиеся или погибающие, по естеству. В святое сие усыновление мы вступаем не по необходимости, но по доброму изволению. И предатель Иуда не по естеству сделался сыном диавола и сыном погибели. Ибо иначе прежде никоим бы образом он не мог изгонять бесов во имя Христа; сатана сатаны не изгоняет. Равно и Павел из гонителя не сделался бы проповедником Евангелия. Приобретение усыновления зависит от воли каждого, как говорит Иоанн: А тем, которые приняли Его, верующим во имя Его, дал власть быть чадами Божиими (Ін. 1:12). Ибо не прежде веры, но через веру произвольно удостоились мы соделаться чадами Божиими.

14. Итак, зная это, будем вести жизнь духовную, чтобы удостоиться усыновления Богу. Ибо все, водимые Духом Божиим, суть сыны Божий (Рим. 8:14). Нет нам никакой пользы носить наименование христиан, если не сопутствуют этому дела христианские; в противном случае чтобы и к нам не были отнесены эти слова: если бы вы были дети Авраама, то дела Авраамовы делали бы(Ін. 8:39). Ибо если вы называете Отцом Того, Кто нелицеприятно судит каждого по делам, то со страхом проводите время странствования вашего… Не любите мира, ни того, что в мире: кто любит мир, в том нет любви Отчей(1Пет. 1:17; 1Ін. 2:15). Итак, возлюбленные дети, да приносим славу Небесному Отцу делами нашими: чтобы они (люди. – Прим. Ред.) видели наши добрые дела и прославляли Отца нашего Небесного (Мф. 5:16); все заботы наши возложим на Него (см. 1Пет. 5:7). Знает Отец наш, в чем мы имеем нужду прежде нашего прошения (см. Мф. 6:8).

15. А чтя Отца пренебесного, да чтим и отцов наших по плоти, поскольку в законе и пророках ясно Сам Господь заповедал: Почитай отца твоего и мать твою, чтобы продлились дни твои на земле(Вих. 20:12). Да внимают этой заповеди особенно те из находящихся здесь, которые имеют отцов и матерей: Дети, повинуйтесь своим родителямво всем, ибо это угодно Господу (ср. Еф.6:1). Господь не сказал просто: кто любит отца или мать, не достоин Меня (Мф. 10:37), чтобы ты по неразумию своему сказанного правильно не понял в превратном смысле, но присовокупил: более Меня. Тогда должно следовать этой заповеди, когда земные отцы мудрствуют противное Отцу Небесному, а когда они нимало не препятствуют нам в деле благочестия, мы же, напротив, увлекаясь развратом и забывая благодеяния их, оказанные нам, презираем их, то в сем случае падает на нас следующее изречение: злословящий отца или мать смертью да умрет (Мф. 15:4).

16. Превосходное и первое дело благочестия христианского есть почитать родителей, вознаграждать труды, понесенные ими при воспитании нашем, и всеми силами стараться о доставлении им успокоения. Ибо хотя бы мы и весьма многое им возвратили, все, впрочем, никак не возможем сами опять их родить. Будем с ними поступать так, чтобы они, будучи упокоены нами, утверждали нас своими благословениями, какие благоразумно восхитил запинатель Иаков, и чтобы Отец Небесный, приняв это благое расположение нашей воли, удостоил нас вместе с праведными воссиять, как солнце в Царствии Отцанашего (ср. Мф. 13:43). Да будет Ему слава с Единородным и Спасителем Иисусом Христом и со Святым и Животворящим Духом ныне и всегда и во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение восьмое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слово: Вседержителя. На слова из пророка Иеремии: Великий в совете и сильный в делах, Которого очи отверсты на все пути сынов человеческих и проч. (Єр. 32:19).]

1. Верой во единого Бога мы испровергаем всякое заблуждение многобожников, имея это оружие против язычников и против всякого неприязненного усилия еретического; а когда присовокупляем: во единаго Бога Отца,то этим ополчаемся против обрезанных, отвергающих Единородного Сына Божия. Вчера сказано было, что и прежде подробного исследования о Господе нашем Иисусе Христе, в то самое время, когда произносим – Отец,уже показываем, что Он есть Отец Сына, чтобы, как представляем в уме, что есть Бог, точно так же представляли, что Он и Сына имеет. Теперь присовокупляем к этому то, что Он есть и Вседержитель. А это мы говорим, имея в виду как язычников и иудеев, так и всех вообще еретиков.

2. Ибо одни из язычников называли Бога душой мира, другие думали, что власть Его простирается на одно только небо, а на землю нет, а некоторые, вместе с ними заблудившись, превратно поняв эти слова: и до облаков истина Твоя(Пс. 107:5), дерзнули действие провидения Божия ограничить облаками и небом, а все находящееся на земле удалить от Бога, забыв то, что говорится в псалме: Взойду ли на небо – Ты там; сойду ли в преисподнюю – и там Ты(Пс. 138:8). Ибо если нет ничего выше неба, а ад ниже земли, то, конечно, Владеющий преисподними местами держит и землю.

3. Но еретики, как я и прежде сказал, не признают Единого Вседержителя Бога. Вседержитель есть Тот, Кто всем обладает, над всем имеет власть, но говорящие, что один есть Господь души, другой тела, конечно, такого Господа называют несовершенным. Ибо как Он будет совершен, когда другому предоставляет что-либо? Имеющий власть над душой, а над телом не имеющий власти что за Вседержитель? И господствующий над телами, а над душами не имеющий власти также что за Вседержитель? Но Господь обличает таковых, говоря вопреки им: бойтесь более Того, Кто может и душу и тело погубить в геенне(Мф. 10:28). Если бы Отец Господа нашего Иисуса Христа не имел власти над обоими, то каким бы образом ту и другое мог подвергнуть наказанию? Ибо каким образом сможет Он, взяв неподвластное Ему тело, ввергнуть его в геенну, если сначала не свяжет крепкого и не похитит его оружия (см. Мф. 12:29).

4. Божественное Писание и учение истины признают Единого Бога, Который хотя над всем владычествует Своим могуществом, но многое также терпит по Своему изволению. Он владычествует и над идолопоклонниками, но терпит их по Своему незлобию. Владычествует и над отметающимися Его еретиками, но терпит их по великому Своему снисхождению, владычествует и над диаволом, но и сего терпит: терпит не по слабости, будто бы побеждаем был от него. Ибо диавол есть начало создания Господня(Йов. 40:14), которое соделалось предметом посмеяния, впрочем, не для Самого Бога (так как это не достойно Его), но для Ангелов, Им же сотворенных. Бог попустил продолжать жизнь диаволу по двум причинам, т.е. чтобы диавол, быв побежден, большему подвергся посрамлению, а люди получили венцы. О всемудрое Божие Провидение! Злую волю оно обращает в средство к спасению верующих. Ибо как братоненавистное намерение братьев Иосифа оно обратило в средство собственного своего домостроительства и, попустивши им продать по ненависти брата, открыло случай к возведению на царство того, кого оно само хотело, равно и диаволу попустило вести брань против людей, чтобы победившие удостоились венцов и чтобы по одержании победы сам он, как побежденный слабейшими, большему подвергся посрамлению, а люди более прославились, так как победили того, кто был некогда Архангелом.

5. Итак, ничто не изъято от власти Божией, что утверждает и Писание: ибо все служит Тебе(Пс. 118:91). Но един только Сын Его и един только Святой Его Дух вне сих всяческих. Да и все работное работает Господу через единого Сына во Святом Духе. Итак, Бог владычествует над всем, и Он же терпит убийц, разбойников и блудников, назначив по Своему долготерпению известное время, в которое каждому воздаст свое, чтобы пользовавшиеся долговременной отсрочкой, но имеющие нераскаянное сердце тем тягчайшее понесли наказание. Хотя царствующие на земле суть цари над людьми, однако не без власти, данной свыше. Что самое, опытом узнав, и Навуходоносор сказал: Его владычество… вечное и… Царство в роды и роды(Дан. 4:31).

6. Богатство, золото и серебро не принадлежит диаволу, как думают некоторые. Ибо верному […целый мир богатства, а у неверного – ни обола.](Притч. 17:6), но нет ничего, что бы более заражено было неверием, чем диавол. Бог ясно говорит через пророка: Мое серебро и Мое золото(Ог. 2:8), а диавол говорит: кому хочу, даю (Лк. 4:6). Если только будешь хорошо пользоваться серебром, то оно не заслуживает порицания. А когда хорошую вещь будешь употреблять во зло, тогда, если не захочешь обвинить собственное твое распоряжение ею, нечестиво возложишь вину на Творца ее. Даже и праведным можно соделаться посредством имения. Алкал Я, и вы дали Мне есть (Мф. 25:35). Без сомнения, это посредством имения. Был наг, и вы одели Меня (Мф. 25:36). Конечно, и это посредством имения. Хочешь ли знать, что имение может послужить вратами к Царству Небесному? Продай, сказано, имение твое и раздай нищим; и будешь иметь сокровище на небесах (Мф. 19:21).

7. Это сказано мною против еретиков, которые проклинают стяжание имущества и рабов. Тебе же я не желаю быть рабом богатства, не желаю также, чтобы ты на то, что даровано тебе Богом для пользы, смотрел как на нечто враждебное. Итак, никогда не говори, что богатство принадлежит диаволу. Хотя диавол и сказал, что все это он отдаст Христу, ибо оно предано ему (см. Мф. 4:9), но слова эти можно отвергнуть, лжецу верить не должно, ибо, кажется, он, будучи принужден властью находившегося с ним, сказал правду. Он не сказал: все это дам Тебе, потому что оно мое, но что оно предано мне. Он не присвоил себе право владычества, но только признал себя поверенным и распорядителем. Пусть в свое время исследуют толкователи, солгал ли он, или правду сказал.

8. Итак, один есть Бог Отец Вседержитель, Которого еретики дерзнули бесславить. Ибо дерзнули бесславить Господа Саваофа, седящаго на Херувимах(Пс. 79:2). Дерзнули хулить Вседержителя Господа, проповеданного пророками. Но ты поклоняйся единому Вседержителю Богу, Отцу Господа нашего Иисуса Христа(Рим. 15:6), избегай заблуждения многобожников, убегай всякой ереси и говори по примеру Иова: Но я к Богу обратился бы, предал бы дело мое Богу, Который творит дела великие и неисследимые, чудные без числа… окрест Бога страшное великолепие (Йов. 5:8-9,37:22). Да будет Ему слава во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение девятое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым. И также на слова Иова: Кто этот, омрачающий Провидение словами без смысла? и проч. (ср. Йов. 38:2).]

1. Невозможно видеть Бога телесными очами, ибо бестелесное не может быть предметом зрения телесного, и это засвидетельствовал Сам Единородный Сын Божий, Который говорит: Бога не видел никто никогда(Ін. 1:18), ибо хотя бы кто на основании написанного у Иезекииля и сделал нам возражение, однако что говорит Писание? Видел Иезекииль подобие славы Господней, а не Самого Господа; подобие славы, а не саму славу, какова она сама в себе есть. И узрев только подобие славы, а не саму славу, пал он на землю от страха. Если же виденное подобие славы приводило пророков в страх и трепет, то, конечно бы, и жизни лишился тот, кто осмелился бы зреть Самого Бога, так как сказано: человек не может увидеть Меня и остаться в живых(Вих. 33:20). Потому-то Бог, чтобы не погубить нас, по неизреченному Своему человеколюбию, для покровения Божества Своего, распростер небо. Это не мои слова, но пророк сказал: О, если бы Ты расторг небеса и сошел! горы растаяли бы от лица Твоего (Іс. 64:1). И почему удивляешься, что Иезекииль, увидев подобие славы, пал, когда Даниил, узрев Гавриила, служителя Господня, вдруг пришел в ужас и пал на лицо, и, доколе Ангел не принял на себя подобия человеческого, пророк не смел отвечать? Итак, если явившийся Гавриил приводил пророков в трепет, то не погибли ли бы все, если бы узрели Самого Бога в существе Его?

2. Итак, невозможно видеть существа Божия телесными очами, но возможно от дел Божественных восходить к созерцанию Всемогущества, как говорит Соломон: ибо от величия красоты созданий сравнительно познается Виновник бытия их(Прем. 13:5). Не сказал он, что из созданий можно созерцать Творца, но присоединил, что сравнительно,ибо Бог тем более представляется каждому, чем более человек занимается созерцанием тварей; и, чем более посредством рассматривания возвышает сердце свое, тем более созерцает он Бога.

3. Хочешь ли знать, что постигнуть естество Божие невозможно? Скажут тебе об этом три отрока, в огненной пещи хвалившие Бога: Благословен Ты, видящий бездны, восседающий на Херувимах(Дан. 3:54). Скажи мне, какое естество Херувимов, и тогда уже рассматривай Сидящего на них. Хотя пророк Иезекииль и сделал им возможное описание, сказав, что каждый имеет четыре лица: человеческое, львиное, орлиное и тельчее, и каждый имеет шесть крил, и очи у них отовсюду, и под каждым находится четверочастное колесо (см. Єз. 1:6,10:12,1:15,17; Іс. 6:2), однако, читая это сделанное пророком описание, мы постигнуть его не можем; если же не можем постигнуть престола, о котором уже пророк сказал, то можем ли постигнуть Сидящего на нем и невидимого и неизреченного Бога? Невозможно исследовать естества Божия, но можно воссылать Ему славословия о видимых Его творениях.

4. Это сказано вам потому, что следует учение веры, так как мы и говорим: Веруем во единаго Бога Отца Вседержителя, Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым,чтобы нам содержать в памяти, что Отец Господа нашего Иисуса Христа есть вместе Тот же Самый, Который сотворил небо и землю; и чтобы оградить себя от заблуждений безбожных еретиков, которые дерзнули нечестиво проповедовать о премудром Художнике всего мира сего и которые хотя и видят телесными очами, но лишены душевного зрения.

5. Что они могут опорочить в этом великом деле Божием? Созерцая пространство небес, они должны были бы поразиться удивлением, они должны бы поклониться Тому, Который поставил небо, как шатер(Іс. 40:22), и из жидкого водного существа соделал твердый состав небесный; ибо сказал Бог: да будет твердь посреди воды(Бут. 1:6). Однажды сказал Бог, и стала твердь и не разрушается; небо из воды составлено, а солнце, луна и звезды, находящиеся в нем, суть огненного естества; и как эти огненные вещества в воде совершают течение свое? Если же кто касательно этого усомнится по причине противной природы огня и воды, тот пусть вспомнит о том огне, который при Моисее в Египте воспламенялся во время града, и вместе да видит всемудрое Божие устроение. Ибо, так как впоследствии для возделывания земли нужна была вода, то Бог устроил на высоте водное небо с той целью, чтобы, если земная страна будет иметь нужду в напоении дождем, небо для этого было бы готово.

6. Также, не следует ли удивляться, взирая на устроение солнца? Будучи, по-видимому, столь малым сосудом, вмещает великую силу, ибо, являясь на востоке, до запада распространяет свет свой; утреннее восхождение его описывая, псалмопевец сказал: и оно выходит, как жених из брачного чертога своего(Пс. 18:6). Он описывал приятный и умеренный свет первого появления его человеку, ибо как во время полуденного его шествия часто скрываемся по причине зноя, так, напротив, во время восхождения своего оно, как являющийся жених, приносит всем удовольствие; и посмотри на мудрый порядок его, или, лучше, не его, а Того, Который повелением Своим определил течение его; как оно, во время летнее ходя выше, делает дни продолжительнее и тем доставляет людям удобное на исправление дел их время; а зимой сокращает течение, чтобы непродолжительно было время холода, а между тем ночи, будучи длиннее, доставляли бы людям время для отдыха, а земле содействовали бы к произращению плодов ее. Посмотри же и на то, в сколь правильной соответственности находятся между собой дни; летом они увеличиваются, а зимой сокращаются; во время же весны и осени соблюдают равную меру продолжения; и ночи также имеют подобное им течение, как и псалмопевец говорит о них: День дню передает речь, и ночь ночи открывает знание(Пс. 18:3). Ибо они не имеющим ушей еретикам почти вопиют, а благоустройством действительно проповедуют, что нет иного Бога, кроме Творца, Который располагает временами и устраивает все.

7. Никто да не соглашается с теми, которые говорят, что иной есть творец света, иной – тьмы, но да вспомнит слова Исаии: Я образую свет и творю тьму(Іс. 45:7). Зачем, человек, негодуешь на это, зачем с досадой проводишь время, данное тебе на покой? Раб не получал бы у господ отдохновения, если бы тьма по необходимости не приносила с собой для сего назначенного времени. Как часто, утрудившись днем, ночью обновляем силы наши, и тот, кто вчера от трудов изнурился, поутру после ночного отдохновения встает с силами. А для мудрости какое время драгоценнее ночи? Ибо в продолжение ее большей частью размышляем мы о Боге; в продолжение ее занимаемся чтением и рассуждением Божественных Писаний. И когда ум наш лучше настроен бывает для псалмопения и молитвы? Не ночью ли? В какое время чаще приводим себе на память собственные грехи? Не во время ли ночи? Итак, да не приемлем нечестивого учения, что есть иной творец тьмы, ибо опыт показывает, что и она добра и весьма полезна.

8. Надлежало бы им поразиться удивлением, смотря не только на устроение солнца и луны, но и на правильное расположение звезд, на их беспрепятственное течение и на благовременное каждой из них восхождение; как одни из них показывают лето, а другие зиму и как иные означают время сеяния, а другие знаменуют наступающее время плавания, и человек, сидя на корабле и плавая по неизмеримым волнам, посредством наблюдения звезд управляет кораблем. О сих-то действиях хорошо говорит Писание: и будут светила на тверди небесной для отделения дня от ночи, и для знамений, и времен, и дней, и годов(Бут. 1:14), а не для гадания по звездам и пустых наблюдений над рождающимися. Посмотри, как благодетельно для нас являет Он и дневной свет в постепенном его приращении, ибо мы видим, что не вдруг восходит солнце, но предшествует ему малый свет, чтобы зрачок глаза, наперед привыкнув к оному, мог сносить лучи большие, и как лунным сиянием умеряет он ночной мрак.

9. Есть ли у дождя отец? Или кто рождает капли росы?(Йов. 38:28). Кто сгустил воздух в облака и повелел им носить дождевые воды? Иногда ведет Он от севера златозарные облака, иногда превращает их в одинакий цвет и опять пременяет в различные, кругообразные и другие виды. Чья премудрость может исчислить облака? Как об этом сказано у Иова: Разумеешь ли равновесие облаков?(Йов. 37:16). Также: Кто может расчислить облака своею мудростью и удержать сосуды неба? (Йов. 38:37); и еще: облако не расседается под ними (Йов. 26:8). Великая тяжесть вод на облаках, и они не расторгаются, но воды ниспадают на землю в совершенном порядке. Кто изводит ветер из хранилищ Своих? (Пс. 134:7). Кто же, как сказали мы прежде, рождает капли росные? Из чьего чрева исходит лед? (Йов. 38:28-29). Сущность его водная, а свойства каменные. И притом вода иногда делается снегом, подобно волне, иногда сыплется во мгле, как пепел, иногда превращается в каменное вещество – поскольку Бог устраивает из нее все, что хочет. Однородно естество ее и многообразно действие. Вода в виноградных лозах бывает вином, веселящим сердце человека, в маслинах елеем, умащающим лицо человека, превращается также и в хлеб, сердце человека укрепляющий, и во всякие роды плодов.

10. Что же? За это хулить ли надлежало Творца или лучше поклониться Ему? И до этого я еще не говорил о сокровенных делах Его премудрости. Посмотри на весну и на цветы всякого рода, которые при самом сходстве различны; посмотри, как красна роза и бела лилия: они от одного дождя и из одной земли. Кто разнообразил их? Кто сотворил их? Рассуди, какая соблюдается бережливость: одно вещество дерева частью обращается в кору, а частью в различные плоды, а Художник один. В одной виноградной лозе часть идет в ветвь, часть в отпрыски, часть в листья, часть в кисть и часть в ягоды. Подивись и тому, сколь частыми коленами препоясал Художник тростник. Из одной земли пресмыкающиеся происходят, и звери, и скоты, и деревья, и снеди, и золото, и серебро, и медь, и железо, и камень. Одно естество воды, но из него рождаются рыбы и птицы; и как одни плавают в водах, так и другие летают в воздухе.

11. Это – море великое и пространное: там пресмыкающиеся, которым нет числа(Пс. 103:25). Кто может поведать красоту рыб, в нем плавающих? Кто может поведать величину китов и свойство земноводных животных, по которому они обитают и на твердой земле, и в водах? Кто может поведать глубину и широту моря или чрезмерное стремление волн? Но оно стоит в пределах своих, потому что Бог сказал: доселе дойдешь и не перейдешь, и здесь предел надменным волнам твоим(Йов. 38:11). Оно и показывает лежащее на нем повеление такое: когда устремляется волнами к берегам, то оставляет на них явную некоторую черту, как будто показывая зрителям, что оно не преступило положенных ему пределов.

12. Кто может исследовать естество птиц воздушных? Одни из них имеют язык, способный к пению, другие различными испещрены цветами, иные, взлетев на высоту, среди воздуха стоят неподвижно, например ястреб. Ибо по Божественному повелению летает ястреб и направляет крылья свои на полдень (Йов. 39:26). Какой человек может усмотреть высоко взлетевшего орла? Если же ты не можешь увидеть самую бессловесную высоко взлетевшую птицу, то каким образом хочешь постигнуть Творца всех вещей? 13. Кто из людей знает имена всех зверей? Или кто может исследовать учение о естестве каждого из них? Если же не знаем даже имен зверей, то как постигнем Творца их? Однажды Бог изрек повеление, да произведет земля душу живую, по роду ея, скотов, и гадов, и зверей(ср. Бут. 1:24-25), и от одного повеления из одного источника произошли животные различных качеств: кроткая овца и плотоядный лев; бессловесные с различными побуждениями, которые изображают различные расположения людей, как то: лисица представляет в людях коварство, змей представляет тех, которые испускают яд на друзей, ржущий конь представляет любострастных юношей, трудолюбивый муравей возбуждает ленивого и беспечного. Ибо кто проводит юные лета в праздности, тот вразумляется животными бессловесными, будучи обличаем словами Божественного Писания: Пойди к муравью, ленивец, посмотри на действие его, и будь мудрым(Притч. 6:6). Ибо, видя, как он заблаговременно собирает для себя пищу, подражай ему и собирай для себя плоды добрых дел на будущую жизнь. Будучи обличаем и сими словами: [пойди к пчеле и познай, как она трудолюбива] (Притч. 6:8). Как она, облетая всякие цветы, составляет для пользы твоей мед, чтобы и ты, перечитывая все Божественные Писания, достигал своего спасения, и, насыщаясь им, сказал: Как сладки гортани моей слова Твои! лучше меда устам моим (Пс. 118:103).

14. Не достоин ли Художник прославления? Если ты и не знаешь естества всех тварей, то неужели поэтому худы они? Да и можешь ли знать действие всех растений? Или уразуметь в полноте пользу, происходящую от всякого животного? Даже и от ядовитых змей предохранительные средства даны людям для исцеления. Но ты скажешь мне: страшен змей – бойся Господа, и не сможет навредить тебе. Язвителен скорпион – бойся Господа, и не уязвит тебя. Лев кровожаден – бойся Господа, и будет сидеть с тобой, как с Даниилом. Истинно, действиям животных удивляться надобно: как одни из них имеют острые жала, например скорпион, у других сила в зубах, иные же когтями действуют в борьбе, а у василиска сила во взоре. Итак, из различных творений заключай о силе Творца.

15. Но, может быть, ты этого не разумеешь: нет у тебя ничего общего с чуждыми для тебя животными. Взойди же в себя самого и из собственного естества познай Художника. Сделано ли что-нибудь в теле твоем, достойное порицания? Управляй самим собой, не будет из всех ни одного члена негодного. Вначале Адамнаг был в раю с Евой, но не за члены был изгнан. Ибо не члены являются причиной греха, но те, которые во зло употребляют члены; Творец членов премудр. Кто уготовал к чадородию пространные ложесна? Кто бездушный плод одушевляет в них? Кто жилами и костями связывает нас, кожей и плотью облекает, и, как только младенец родится, из сосцов изводит молоко? Как младенец возрастает в отрока, потом в юношу, далее в мужа, наконец, пременяется в старца? И между тем никто не примечает непрерывного сего изменения. Каким образом пища частью претворяется в кровь, частью отделяется на испражнение и частью обращается в тело? Кто непрестанно движет сердце? Кто премудро оградил веждями нежность очей? Различное и удивительное строение глаз едва изъясняют большие книги врачей. Кто единократное переведение духа передает всему телу? Видишь, человек, Художника? Видишь премудрого Творца?

16. Итак, вот что тебе предложил я в слове своем, оставив еще великое множество другого, наипаче относящегося к миру бестелесному и невидимому, как для того, чтобы ты возненавидел хулящих премудрого и благого Творца, так и для того, чтобы из сказанного и читанного и из того, что сам можешь найти или познать, и также пленяясь красотоюсозданий и познавая Виновника красоты (см. Прем. 13:3), с благоговением преклонял ты колена перед Виновником всех вещей, чувственных и духовных, видимых и невидимых, и чтобы с чистотой и благохвальным языком, неумолчными устами и сердцем воспевал Бога, говоря: Как многочисленны дела Твои, Господи! Все соделал Ты премудро(Пс. 103:24). Ибо Тебе принадлежит честь, слава и величество, ныне и во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение десятое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: И во единаго Господа Иисуса Христа; и также на слова из Первого послания к Коринфянам: Ибо хотя и есть так называемые боги, или на небе, или на земле, так как есть много богов и господ много, – но у нас один Бог Отец, из Которого все, и мы для Него, и один Господь Иисус Христос, Которым все, и мы Им и проч. (1Кор. 8:5-6).]

1. Те, которые научились веровать во единого Бога, Отца Вседержителя, должны веровать и в Сына Единороднаго,ибо отвергающий Сына не имеет и Отца(1Ін. 2:23). Я есмь дверь, – говорит Иисус (Ін. 10:9), – никто не приходит к Отцу, как только через Меня (Ін. 14:6). Если ты отвергаешь эту дверь, то закрыто для тебя познание Отца. Отца не знает никто, кроме Сына, и кому Сын хочет открыть (Мф. 11:27). Если же ты отвергаешься Того, Который открывает, то пребываешь в неведении. В Евангелии так сказано: не верующий в Сына не увидит жизни, но гнев Божий пребывает на нем (Ін. 3:36). Ибо Отец гневается за отвержение Сына Своего Единородного. Тягостно для царя, когда бесчестят простого воина, гнев его увеличится, когда кто-либо из отличнейших его телохранителей или друзей будет обесчещен. Но если кто оскорбит Единородного Сына Царева, тогда кто умолит Отца, раздраженного за Единородного Сына?

2. Итак, если кто хочет быть благочестивым почитателем Бога, тот да поклоняется Сыну, в противном случае Отец не принимает служения. Отец от небес возгласил так: Сей есть Сын Мой возлюбленный, в Котором Мое благоволение(Мф. 3:17). Благоволение Отца в Сыне; если и твоей любви не будет к Нему, то жизни иметь не будешь. Не следуй иудеям, коварно утверждающим, что един только есть Бог, но, признавая единого Бога, знай, что есть и Сын Божий Единородный. Не я первый сказал это, но псалмопевец от лица Сына говорит: Господь сказал Мне: Ты Сын Мой(Пс. 2:7). Итак, не тому внимай, что говорят иудеи, но тому, что говорят пророки. Ты удивляешься, что они отвергают слова пророков; пророков они камнями побили и умертвили.

3. Ты веруй во единого Господа Иисуса Христа, Сына Божия Единородного; во единого говорим, да Единородное будет Сыновство; во единого, чтобы ты не подумал, что есть другой; во единого, чтобы различно изображаемых действий Его нечестиво ты не распространил на многих сынов. Он называется Дверью, однако не относи этого наименования к двери деревянной, но к Двери разумной, живой, распознающей входящих. Называется Путем, не ногами попираемым, но ведущим к Отцу Небесному. Называется Агнцем(Деян.8:32), не бессловесным, но очищающим мир от грехов честною Своею Кровию; Агнцем, ведомым перед стригущим и знающим, когда должно молчать (см. Іс. 53:7). Сей Агнец также называется и Пастырем, Который говорит о Себе: Я есмь пастырь добрый(Ін. 10:11); Агнец по естеству человеческому, Пастырь по Божественному человеколюбию. И хочешь ли знать, что есть овцы словесные? Об этом говорит Спаситель апостолам: Вот, Я посылаю вас, как овец среди волков (Мф. 10:16). Также называется Он Львом, не человеков поглощающим, но через это имя как бы показывающим царское и крепкое и неизменяемое существо Свое. Называется же Львом вопреки тому льву, врагу нашему, который рыкает и поглощает обольщенных. Ибо пришедший Спаситель, не изменяя кроткого естества Своего, как сильный Лев от колена Иудова, верующих спасает, а врагов попирает. Называется Камнем, не бездушным, который иссекает руки человеческие, но Камнем краеугольным, в Который верующий не постыдится (Іс. 28:16).

4. Называется Он Христом, не руками человеческими помазанным, но Которого Отец предвечно помазал (см. Деян.4:27) на первосвященство, высшее человеческого (см. Євр. 7:3). Называется Мертвым, Который не остался во аде, как все прочие мертвецы, но Который один вместе с мертвыми брошенный(Пс. 87:6). Называется Сыном Человеческим, Который не от земли получил бытие, как каждый из нас, но Который грядет на облаках(Мф. 24:30) судить живых и мертвых. Называется Господом (см. Лк. 2:11), не в обыкновенном смысле, в каком называются люди, но как имеющий естественное и вечное владычество. Он называется соответственно самой вещи Иисусом, получив наименование от спасительного врачевания. Называется Сыном, не по усыновлению, но по естественному рождению. Многие наименования имеет Спаситель наш. Итак, чтобы множество имен не подало тебе случая думать, что многие суть сыны, так как заблуждающиеся еретики говорят, что иной есть Христос, иной Иисус и иной есть Дверь и так далее, то вера предостерегает тебя, правильно говоря: во единаго Господа Иисуса Христа, ибо хотя и многие суть имена, но Лицо одно.

5. Каждому различным образом Спаситель служит на пользу. Для хотящих веселия бывает Виноградом; требующим себе входа становится Дверью; желающим вознести молитвыбывает Ходатаем Архиереем; для согрешающих бывает Агнцем, да принесется за них в жертву. Для всех Он все, Сам пребывая по существу Своему таковым, каков есть. Ибо, пребывая неизменным и имея непреложное достоинство истинного Сына, как добрый какой-либо врач и сострадательный учитель, снисходит немощам нашим. Будучи Господом по самой истине, не по преимуществу получил господство, но естественное имеет право владычества; и не в обыкновенном смысле, как мы, называется Господом, но в самом деле есть Господь, поскольку изволением Отца обладает Своими творениями. Ибо мы имеем господство над людьми равными и подобными нам, а нередко и над старшими, и часто юный господин обладает старыми рабами. Не таково владычество Господа нашего Иисуса Христа. Но прежде Он Творец, потом Господь. Прежде сотворил по воле Отца все, потом Своими творениями обладает.

6. Христосесть Господь,Который родился в городе Давидовом (Лк. 2:11). И хочешь ли знать, что Христос с Отцом еще прежде, нежели принял человечество, есть Господь? Чтобы ты не только верой принял слова эти, но и доказательство на них имел из Ветхого Писания, раскрой первую книгу Бытия, так говорит Бог: сотворим человека, не по образу Моему, но по образу Нашему (Бут. 1:26), а по сотворении Адама говорит Писание: и сотворил Бог человека… по образу Божию сотворил его (Бут. 1:27). Ибо не в Отце только заключает Писание достоинство Божества, но усваивает его и Сыну, чтобы показать, что человек есть творение не только Бога Отца, но и Господа нашего Иисуса Христа, так как и Он есть истинный Бог. Сей Господь, творящий вместе с Отцом, содействовал Ему и в казни Содома, как говорит Писание: И пролил Господь на Содом и Гоморру дождем серу и огонь от Господа с неба (Бут. 19:24). Сей Господь явился также Моисею (см. Вих. 3:2,6,34:5-6), сколько он мог Его видеть. Ибо человеколюбивый Господь всегда снисходит нашим немощам.

7. И чтобы узнать тебе, что Он есть Тот Самый, Который явился Моисею, выслушай свидетельство Павла, говорящего: ибо пили из духовного последующего камня; камень же был Христос(1Кор. 10:4). И в другом месте: вероюМоисей оставил Египет; тут же говорит: и поношение Христово почел большим для себя богатством, нежели Египетские сокровища (Євр. 11:27,26). Этот Моисей говорит к Нему: открой мне путь Твой (Вих. 33:13). Видишь, и пророки тогда видели Христа, но сколько каждый мог вместить. Открой мне путь Твой, дабы я познал Тебя. Бог же говорит: человек не может увидеть Меня и остаться в живых (Вих. 33:20). Итак, поскольку ни один живущий не может видеть Божественного лица, то потому Он принял лицо человека, чтобы, взирая на него, были мы живы. Когда же и сие восхотел показать в некоторой славе, когда просияло лице Его, как солнце (Мф. 17:2), то ученики падают от страха; если же просветившееся лицо телесное, не таким, впрочем, светом, какой мог показать Действующий здесь, но какой могли снести ученики, устрашило их так, что не смогли стерпеть, то кто может воззреть на славу Божества? Великого, говорит Господь, желаешь ты, Моисей, но Я принимаю сильное твое желание и о чем ты говорил, Я сделаю (Вих. 33:17), но столько, сколько ты вместить можешь: Я поставлю тебя в расселине скалы (Вих. 33:22). Ибо как мал ты, то в малом пространстве и находиться будешь.

8. Теперь ты должен утвердить себя против иудеев тем, что будет тебе сказано. Ибо я намерен доказать, что Господь Иисус Христос был у Отца. И так говорит Господь к Моисею: Я проведу перед тобою всю славу Мою и возглашу имя Господа пред тобою(ср. Вих. 33:19). Будучи Сам Господь, к какому еще Господу взывать хочет? Видишь ли, как Он прикровенно преподавал благочестивое учение об Отце и Сыне? Потом далее такими точно словами написано: И сошел Господь в облаке, и остановился там близ него. И провозгласил имя Господне. И прошел Господь пред лицем его и возгласил: Господь, Господь, Бог человеколюбивый и милосердый, долготерпеливый и многомилостивый и истинный, сохраняющий милость в тысячи родов, прощающий вину и преступление и грех(ср. Вих. 34:5-7). Потом Моисей, преклонившись пред Господом, призывающим Отца, говорит: да пойдет Владыка посреди нас (Вих. 34:9).

9. Ты слышал это первое доказательство, выслушай и другое, также ясное: Сказал Господь Господу моему: седи одеснуюМеня(Пс. 109:1). Господь Господу это говорит, не рабу, но Господу всего, Своему же Сыну, Которому все покорил под ноги Его. Когда же сказано, что Ему все покорено, то ясно, что кроме Того, Который покорил Ему все (1Кор. 15:27), и проч., да будет Бог все во всем (1Кор. 15:28). Единородный Сын есть Господь всех, Сын, Отцу послушный, не восхитивший господство, но естественно получивший его от Самовластителя. И Сын не восхитил, и Отец не отказывал в даянии. Сын Сам говорит: Все предано Мне Отцем Моим (Мф. 11:27) не так, как прежде не имевшему, и Я храню это тщательно, ничего не отнимая у Давшего.

10. Итак, Сын Божий есть Господь, Господь, Который родился в Вифлееме иудейском, как Ангел возвестил пастырям: я возвещаю вам великую радость… ибо ныне родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь(Лк. 2:10-11). В другом месте некто из апостолов говорит о Нем: Он послал сынам Израилевым слово, благовествуя мир чрез Иисуса Христа; Сей есть Господь всех(Деян.10:36). Когда же Он говорит всех, то ничего не исключай из владычества Его, хотя бы то были Ангелы, или Архангелы, или Начала, или Власти (см. Кол. 1:16; Еф.1:21), или иное что, называемое апостолами, сотворенных, – все находится под владычеством Сына. Он есть Господь Ангелов, как писано в Евангелии: Тогда оставляет Его диавол, и се, Ангелы приступили и служили Ему (Мф. 4:11), ибо не сказано, что помогали Ему, но: служили Ему, что означает рабское состояние. Когда Он восхотел родиться от Девы, тогда служил Ему Гавриил, вступив в свое достоинство для служения Ему. Когда Он восхотел идти во Египет, чтобы сокрушить рукотворенных богов Египетских, опять Ангел является во сне Иосифу. По распятии и воскресении Его Ангел благовествовал и говорил женам, как добрый служитель: пойдите скорее, скажите ученикам Его, что Он воскрес из мертвых и предваряет вас в Галилее… Вот, я сказал вам (Мф. 28:7). Как бы так сказал: я не нарушил повеления, подтверждаю, что это вам сказано, потому если вы сие презрите, то не я буду виновен, но презревшие. Итак, Сей Иисус Христос есть един Господь, о Нем и нынешнее чтение говорит: Ибо хотя и есть так называемые боги, или на небе, или на земле... и проч., но у нас один Бог Отец, из Которого все, и мы для Него, и один Господь Иисус Христос, Которым все, и мы Им (1Кор. 8:5-6).

11. Иисус и Христос – два наименования. Иисус, ибо спасает Христос, ибо священствует; и, это предвидя, божественный пророк Моисей эти два наименования дал двум мужам, из среды всех избранным: одного преемника своей власти Навина переименовал Иисусом;другого же брата своего Аарона назвал Христом,чтобы в двух избранных мужах представить первосвященническое и царское достоинство имевшего прийти единого Иисуса Христа. Ибо Христос есть Первосвященник, так же как и Аарон. Поскольку не Сам Себе присвоил славу быть первосвященником, но Тот, Кто сказал Ему: Ты священник вовек по чину Мелхиседека (Євр. 5:5-6). А Иисус Навин прообразовал его во многом. Ибо он, приняв правление над народом, начал его от Иордана, откуда и крестившийся Христос начал проповедовать Евангелие. Двенадцать мужей для разделения наследия определил Навинов сын, и двенадцать апостолов, проповедников истины, во всю вселенную послал Иисус. Прообразовавший Иисус спас уверовавшую блудницу Раав, а Иисус истинный говорит: мытари и блудницы вперед вас идут в Царство Небесное (ср. Мф. 21:31). Перед образовавшим от одного восклицания народа пали стены Иерихона, а вследствие слов Иисуса: не останется здесь камня на камне (Мф. 24:2) – пал противоположный нашему храм иудейский. Не изречение это было причиной падения, но грех законопреступников был его причиной.

12. Един есть Господь Иисус Христос, имя чудное, о Котором пророки прикровенно провозвещали; пророк Исаия говорит: грядет Спаситель твой… и воздаяние Его пред Ним(Іс. 62:11). Иисус же означает у евреев Спасителя, ибо пророческая благодать, предвидев убийц Господа иудеев, прикрыла это имя, чтобы они, ясно узнав, не ускорили сделать злоумышление. Ясно же, Иисусом назван Он не людьми, но Ангелом, Который не по своей воле пришел, но был послан силой Божией и говорил Иосифу: не бойся принять Марию, жену твою, ибо родившееся в Ней есть от Духа Святаго; родит же Сына, и наречешь Ему имя Иисус(Мф. 1:20-21). И причину наименования этого представляет тотчас, говоря: Он спасет людей Своих от грехов их (Мф. 1:21). Помысли, как бы Он мог иметь людей, еще не родившись, если бы не был Он прежде рождения? И сие пророк от лица Его говорит: от утробы матери Моей называл имя Мое (Іс. 49:1), поскольку Ангел предвозвестил, что Иисусом назовется. И опять о Иродовом злоумышлении говорит: тенью руки Своей покрывал Меня (Іс. 49:2).

13. Итак, Иисус у евреев означает Спасителя, а на языке греческом – Врача. Поскольку Он есть Врач душ и тела и Целитель духов, Целитель слепотствующих чувственными очами и вместе Просветитель умов. Врач видимых хромых и Путеводитель грешников к покаянию. Он говорит расслабленному: не греши более(Ін. 5:14), и возьми постель твою и ходи(Ін. 5:8). Ибо так как тело пришло в расслабление по причине душевного греха, то Он прежде исцелил душу, чтобы и телу сообщить исцеление. Итак, если кто страдает душой от грехов, имеет Врача. И если кто из вас маловерен, да говорит Ему: помоги моему неверию (Мк. 9:24). Если кто подвержен и телесным болезням, да не отчаивается, но да приходит к Нему, ибо Он врачует и их, и да познает, что Иисус есть Христос.

14. Иудеи признают Его Иисусом, но никак не признают Его Христом. Потому-то апостол говорит: кто лжец, если не тот, Кто отвергает, что Иисус есть Христос?(1Ін. 2:22). Христос есть Первосвященник, непреходящееимеющий священство (Євр. 7:24), Который не во времени начал священствовать, не имеет иного преемника в первосвященстве, так, как ты и слышал, когда мы в день недельный в собрании предлагали поучение на слова: по чину Мелхиседека (Пс. 109:4). Не по плотскому преемству получил первосвященство, не приготовленным елеем, но предвечно от Отца помазан и потому более других превосходит, что клятвой утверждено священство Его: ибо те были священниками без клятвы, а Сей с клятвою, потому что о Нем сказано: клялся Господь, и не раскается (Євр. 7:20-21). Довольно было для утверждения и одного изволения Отца, однако же образ утверждения двояк; к изволению присоединена клятва, дабы в двух непреложных вещах, в которых невозможно Богу солгать, твердое утешение имели мы (Євр. 6:18), приемля Христа Иисуса, Сына Божия.

15. Сего пришедшего Христа иудеи отвергли, а бесы исповедали. Впрочем, не был Он сокрыт от праотца Давида, который говорит: поставлю светильник помазаннику Моему(Пс. 131:17). Одни чрез светильник разумеют свет пророческий, а другие -принятую от Девы плоть, по следующим словам апостола: Но сокровище сие мы носим в глиняных сосудах(2Кор. 4:7). Не был Он сокрыт и от того пророка, который говорит: Он… объявляет человеку намерения его (Ам. 4:13). Знал Его и Моисей, знал Его и Исаия, знал Его и Иеремия. Каждый пророк знал Его. Узнали Его и бесы. А Он запрещал им сказывать, что они знают, как сказано, что Он Христос (Лк. 4:41). Первосвященники не знали, а бесы исповедали. Первосвященники не знали, а жена самарянская проповедовала, говоря: пойдите, посмотрите Человека, Который сказал мне все, что я сделала: не Он ли Христос? (Ін. 4:29).

16. Сей Иисус Христос есть Первосвященник будущих благ(Євр. 9:11), Который по богатству Божества Своего всем нам даровал Свое наименование. Цари человеки не имеют общим с человеками имени царя, а Иисус Христос, будучи Сыном Божиим, удостоил нас имени христиан. Но кто-либо скажет: имя христианина есть новое и прежде сего не употреблялось, а все вновь открывающееся, по причине самой новости, по большей части отвергают. В этом случае предостерегает нас пророк, говоря: рабов Своих назовет иным именем, которым кто будет благословлять себя на земле, будет благословляться Богом(Іс. 65:15-16). Вопросим же иудеев, работаете ли вы Господу, или нет? Итак, покажите нам новое ваше имя. Вы назывались иудеями и израильтянами при Моисее и при других пророках, и по возвращении из Вавилона, и даже до нынешнего времени. Итак, где новое имя? Но мы, поскольку работаем Господу, носим новое имя. Новое, и притом имя новое такое, еже благословится на земли. Пронеслось во всю вселенную это имя; ибо иудеи до известной страны, а христиане до конца вселенной распространяются. Ибо возвещается имя Единородного Сына Божия.

17. Хочешь ли знать, что имя Христово знали и проповедовали апостолы, а паче и Христа Самого имели в себе? Павел говорит к слушателям: ужели ищете доказательства на то, что Христос ли говорит во мне(ср. 2Кор. 13:3)? Павел возвещает Христа, говоря: не себя проповедуем, но Христа Иисуса, Господа; а мы – рабы ваши для Иисуса(2Кор. 4:5). Кто это говорит? Тот, который прежде гнал его. Великое чудо! Тот, который прежде гнал, возвещает Христа. Отчего? Деньгами обольщен? Но некому было так обольстить его; или, увидев Его на земле находящегося, прилепился к Нему? Но тогда Он уже вознесся на небо. Вышел для гонения, и, по прошествии трех дней, гонитель проповедует в Дамаске, какой силой? Иные для утверждения своего дела своих вызывают свидетелей, но я тебе представил свидетелем прежде бывшего врага. Неужели еще сомневаешься? Важно свидетельство Петра и Иоанна, но для иного оно подозрительно; ибо они свои были Христу. Но когда тот, который прежде был врагом, умирает за Него, то кто еще усомнится в истине?

18. Говоря об этом предмете, я поистине удивляюсь смотрению Духа Святого, как Он другим апостолам определил написать малое число посланий, а Павлу, который был прежде гонителем, даров и силы написать четырнадцать посланий. Ибо Петру или Иоанну не потому отказал Он в этом даре, чтобы они были хуже, да не будет. Но чтобы учение не подлежало сомнению, прежде бывшему врагу и гонителю даровал силы написать более, да все таким образом уверуем. Дивились всео Павле и говорили: не тот лиесть, который прежде гнал в Иерусалиме призывающих имя сие? Да и сюда за тем пришел, чтобы вязать нас и вести к первосвященникам? (Деян.9:21). Не изумляйтесь, говорит Павел, я знаю, что трудно тебе идти против рожна (Деян.9:5), знаю, что я наименьший из Апостолов, и недостоин называться Апостолом, потому что гнал церковь Божию (1Кор. 15:9), однако же так поступал по неведению (1Тим. 1:13). Ибо я думал, что проповедь о Христе есть нарушение закона, и не знал, что Он пришел исполнить закон, а не разрушить: благодать же Господа нашего… открылась во мне обильно (1Тим. 1:14).

19. Много есть, возлюбленные, истинных о Христе свидетельств: свидетельствует с небес Отец о Сыне. Свидетельствует Дух Святой, сходящий в телесном видев виде голубя (ср. Лк. 3:22). Свидетельствует Архангел Гавриил, благовествуя Марии. Свидетельствует Дева Богородица. Свидетельствует блаженное место яслей. Свидетельствует Египет, принявший Владыку, еще бывшего младенцем по телу. Свидетельствует Симеон, принявший в объятия и сказавший: ныне отпускаешь раба Твоего, Владыко, по слову Твоему, с миром, ибо видели очи мои спасение Твое, которое Ты уготовал пред лицем всех народов(Лк. 2:29-31). Свидетельствует о Нем и пророчица Анна, благоговейнейшая постница и подвижница. Свидетельствует Иоанн Креститель, величайший из пророков, начинающий Новый Завет и некоторым образом оба Завета – Ветхий и Новый – в себе соединяющий. Свидетельствует из рек Иордан, из морей свидетельствует море Тивериадское, свидетельствуют слепцы, свидетельствуют хромые, свидетельствуют воскрешенные мертвецы, свидетельствуют бесы, говоря: что Тебе до нас, Иисус Назарянин… Знаем Тебя, кто Ты, Святый Божий (Мк. 1:24). Свидетельствуют ветры, по Его повелению преставшие, свидетельствуют пять хлебов, умноженные для насыщения пяти тысяч, свидетельствует святое древо Креста, доселе у нас видимое, и посредством тех, которые с верой взимают от него части, отсюда почти уже всю вселенную наполнившее. Свидетельствует та пальма, которая находилась в долине и доставляла ветви всем хвалившим тогда Господа (см. Ін. 12:13). Свидетельствует Гефсимания как бы доселе еще примечающим, показывая Иуду; свидетельствует святая, являющаяся на высоте Голгофа; свидетельствует святейший гроб и камень, доселе еще лежащий; свидетельствует ныне сияющее солнце, которое во время страдания Спасителя померкло; свидетельствует тьма, бывшая тогда от шестого часа до девятого; свидетельствует свет, от девятого часа до вечера просиявший; свидетельствует святая гора Масличная, с которой Он восшел ко Отцу; свидетельствуют и дожденосные облака, принявшие Владыку; свидетельствуют также принявшие Господа небесные врата, о которых говорит псалмопевец: Поднимите, врата, верхи ваши, и поднимитесь, двери вечные, и войдет Царь славы! (Пс. 23:7). Свидетельствуют бывшие некогда врагами, из которых и блаженный Павел, не долго враждовавший, но много времени служивший Ему; свидетельствуют двенадцать апостолов, проповедавшие истину не словами только, но мучениями и своей смертию; свидетельствует тень Петрова, именем Христовым исцелявшая недужных; свидетельствуют платки и опоясания (Деян.19:12), которые подобным образом, силой Христовой, врачевали тогда посредством Павла; свидетельствуют персы и готы и все из язычников обращенные, умирая за Того, Которого не видали телесными очами; свидетельствуют бесы, доселе изгоняемые верными.

20. Таковые и столь различные и столь многие суть свидетели, неужели еще не веруешь Христу, о Котором свидетельствуют? Итак, если кто прежде был в неверии, тот да уверует ныне, если же кто прежде был верным, тот да умножит более веру, веруя в Господа нашего Иисуса Христа, и да познает, чье носит на себе имя. Ты называешься христианином, храни это имя, чтобы тобой не был хулим Господь наш Иисус Христос, Сын Божий, но да светят добрые дела твои пред человеками, так чтобы люди, видя их, прославили во Христе Иисусе, Господе нашем, Отца Небесного (см. Мф. 5:16), Которому слава и ныне и во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение одиннадцатое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: Сына Божия Единороднаго, Иже от Отца рожденнаго прежде всех век, Бога истинна, Имже вся быша. И также на слова из Послания к Евреям: Бог, многократно и многообразно говоривший издревле отцам в пророках, в последние дни сии говорил нам в Сыне, и проч. (Євр. 1:1-2).]

1. Что мы имеем надежду на Иисуса Христа, об этом по возможности достаточно сказано в поучении, преподанном вам вчера. Но не просто должно веровать в Иисуса Христа и не должно почитать Его наравне с кем-либо из множества тех, которые в несобственном смысле названы христами; они были прообразовательными христами, а Сей есть истинный Христос, не из числа людей по преемству вступивший во священство, но всегда имеющий достоинство священства, данное от Отца. Потому-то вера, предостерегая нас, чтобы между простыми помазанниками не искали Христа истинного, присоединяет: единаго,возвещая в Символе веры, что мы веруем во единаго Господа Иисуса Христа, Сына Бо-

Единороднаго.

Теперь, когда ты слышишь Сына,не разумей Сына усыновленного, но естественного, Сына Единородного, Который не имеет у Себя другого брата. Единородным Он называется потому, что по Божественному достоинству и рождению от Отца не имеет брата, а Сыном Божиим называем Его мы не от себя, но потому, что Сам Отец наименовал Иисуса Христа Сыном Божиим. Наименование же, которое дается от Отца детям, – истинно.

3. Вочеловечился Господь наш Иисус Христос, но многими не был познан. А когда, желая открыть непознаваемое, в собрании учеников спросил: за кого люди почитают Меня, Сына Человеческого?(Мф. 16:13) (спросил об этом не по тщеславию, но с намерением показать им истину, чтобы они, живя вместе с Богом, Единородным Божиим, не думали о Нем, как о простом человеке) – и когда ученики отвечали Ему: одни – за Илию, а иные за Иеремию(Мф. 16:14), – Он сказал им: этим, не знающим Меня, извинительно, а вам, апостолы, которые именем Моим очищаете прокаженных, изгоняете бесов, воскрешаете мертвых, нельзя не знать Того, силой Которого творите чудеса. Когда все молчали (ибо учение это было выше разумения человеческого), тогда Петр, первенствующий между апостолами и верховный проповедник в церкви, не вымыслам и человеческим умозаключениям следуя, но быв просвещен в разуме от Самого Отца Бога, сказал Ему: Ты – Христос, притом не просто, но Сын Бога Живаго (Мф. 16:16). И за словами этими следовало наименование блаженным. Поистине они были выше разумения человеческого и запечатлели истину того, что Отец их открыл. Ибо Спаситель сказал: блажен ты, Симон, сын Ионии, потому что не плоть и кровь открыли тебе это, но Отец Мой, Сущий на небесах (Мф. 16:17). Итак, признающий Господа нашего Иисуса Христа Сыном Божиим имеет часть в блаженстве, а не признающий Его Сыном Божиим есть несчастный и бедный человек.

4. Опять, когда слышишь, что Христос есть Сын Божий, не принимай этого в несобственном смысле, но верь, что Он есть истинно Сын, Сын естественный, безначальный, не из рабства перешедший в достояние усыновления, но Сын предвечно рожденный рождением неизъяснимым и непостижимым. Также, когда слышишь, что Он есть перворожденный, не думай, что Он таков по-человечески. Ибо первенцы людей имеют и других братьев, как сказано в Писании: Израиль – первенец Мой(Вих. 4:22). Но как первенец Рувим, так и Израиль лишились первенства. Ибо тот взошел на ложе отца своего, а Израиль, изгнав Сына Отцова из виноградника, распял Его. Писание и к другим говорит: Вы сыны Господа Бога вашего(Повт. 14:1); также: Я сказал: вы -боги, и сыны Всевышнего – все вы (Пс. 81:6), сказал только, а не родил. Они через это слово Божие получили усыновление, которого не имели. А Христос не иным чем-либо прежде был и другим стал по рождении, но от начала родился Сыном, Сыном Отца, подобным во всем родившему Его; родился, как жизнь от жизни, свет от света, истина от истины, премудрость от премудрости, Царь от Царя, Бог от Бога.

5. Итак, когда услышишь слова Евангелия: Родословие Иисуса Христа, Сына Давидова, Сына Авраамова(Мф. 1:1), разумей здесь рождение по плоти. Ибо Он Сыном Давида соделался под конец веков, а Сын Божий Он есть прежде всех веков, безначально. В первом случае Он получил то, чего не имел, а здесь что имеет, имеет всегда, быв рожден от Отца. Он двух имеет отцов: Давида по плоти и Бога Отца по Божеству. Но рождение от Давида и во времени подлежит и изысканиям, и родословному исчислению, а рождение по Божеству не подлежит ни времени, ни месту, ни родословному исчислению. Ибо род Его кто изъяснит(Іс. 53:8); Бог Дух, как Дух, как бестелесный, духовно родил рождением неисследимым и непостижимым. Сам Сын говорит об Отце: Господь сказал Мне: Ты Сын Мой; Я ныне родил Тебя (Пс. 2:7), ныне здесь есть не что-либо недавнее, но вечное, безвременное, ныне – прежде всех веков: из чрева прежде денницы подобно росе рождение Твое (Пс. 109:3).

6. Итак, веруй в Иисуса Христа, Сына Бога Живого, Сына Единородного, по слову евангельскому: так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий, верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную(Ін. 3:16); и в другом месте: Верующий в Него не судится… но перешел от смерти в жизнь(Ін. 3:18,5:24), а не верующий в Сына не увидит жизни, но гнев Божий пребывает на нем (Ін. 3:36), ибо не уверовал в Сына Божия Единородного, о Котором, свидетельствуя, Иоанн сказал: мы видели славу Его, славу, как Единородного от Отца, полное благодати и истины (ср. Ін. 1:14). Демоны, трепеща перед Ним, говорили: оставь, что Тебе до нас, Иисус Назарянин… Святый Божий, Сын Бога Всевышнего? (ср. Лк. 4:34).

7. Итак, Он есть Сын Божий по естеству, не по усыновлению, рожденный от Отца. Всякий, любящий Родившего, любит и Рожденного от Него(1Ін. 5:1), а отвергающий Рожденного причиняет оскорбление Родшему Когда же ты слышишь о Боге рождающем, не впади в помышления плотские, не разумей рождения тленного, чтобы не сделаться нечестивым. Бог есть Дух, и рождение духовное. От тел тела и рождаются, и для рождения телесного потребно известное продолжение времени. Напротив, рождение Сына от Отца – без посредства времени. Притом рождаемое там рождается несовершенным, Сын же Божий родился совершенным. Ибо какой Он есть теперь, такой есть от начала, быв рожден безначально. Мы, рождаясь, из состояния младенческого неразумия переходим в состояние рассудка. Рождение твое, человек, несовершенно. Возрастание твое бывает постепенно. Но об этом рождении не думай так и не обвиняй Родившего в слабости. Ибо если Он родил несовершенного и во времени уже Рожденный получил совершенство, то, так думая, ты Родившего обвиняешь в слабости. Если же Рожденный получил что-то с течением времени, то этого, конечно, по мнению твоему, Родивший не даровал Ему сначала.

8. Итак, сего рождения не почитай человеческим, не почитай таким, как родил Авраам Исаака. Авраам родил Исаака, но родил не того, кого бы хотел родить, а кого Другой ему даровал. Но когда рождает Бог-Отец, здесь не имеет места ни незнание, ни размышление. Говорить, что Он не знал Рождаемого от Себя, есть величайшее нечестие; говорить также, что Он по размышлении во времени наконец стал Отцом, есть такое же нечестие. Ибо Бог прежде не был без Сына и не сделался Отцом после во времени, но всегда имеет Сына, родив Его не так, как люди рождают людей же, но так, как Сам один знал, родивши Его прежде всех веков, родивши Бога истинного.

9. Отец, Бог истинный, родил и Сына, подобного Себе, Бога истинного, родил не так, как учителя рождают учеников, не так, как Павел говорит к некоторым: я родил вас во Христе Иисусе благовествованием(1Кор. 4:15). Здесь тот, который не был сыном Павла по естеству, сделался сыном через научение от него, а там Сын естественный, истинный Сын, не так, как вы, готовящиеся к просвещению, соделываетесь теперь сынами Божиими. И вы тоже соделываетесь сынами Божиими, но по усыновлению через благодать, как написано: А тем, которые приняли Его, верующим во имя Его, дал власть быть чадами Божиими, которые ни от крови, ни от хотения плоти, ни от хотения мужа, но от Бога родились(Ін. 1:12-13). Хотя и мы рождаемся водою и Духом, но не так родился Христос от Отца, Который во время Его Крещения велегласно сказал: Сей есть Сын Мой (Мф. 3:17). Не сказал: ныне соделался Сыном Моим, но: Сей есть Сын Мой, чтобы показать, что и прежде действия Крещения Он был Сыном.

10. Отец родил Сына не так, как ум в человеке рождает слово. Ибо ум пребывает в нас неизменным, а слово произнесенное, рассеиваясь в воздухе, теряется. Но мы знаем, что Христос родившийся есть Слово не произнесенное, но Слово постоянно пребывающее и живущее, не устами изреченное, но вечно, неизреченным образом, как Лицо, рожденное от Отца. В начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог(Ін. 1:1). Слово, сидящее одесную, разумеющее волю Отца и по Его мановению во всем действующее; Слово нисшедшее и восшедшее, ибо Слово устно произносимое ни нисходит, ни восходит; Слово глаголющее и говорящее: Я говорю то, что видел у Отца Моего(Ін. 8:38); Слово могущественное и царствующее над всем, ибо Отец все отдал Сыну (Ін. 13:3).

11. Отец родил Сына не так, как бы кто из людей подумал, но так, как Сам Он один знает. Как Он Его родил, об этом обещаю сказать, а что родил Его не так, это вновь подтверждаю. Да не только мы одни не знаем рождения Сына от Отца, но и вся сотворенная природа. Побеседуй с землею, и наставит тебя(Йов. 12:8). И если от всего находящегося на земле ты начнешь исследовать, то ничто не сможет сказать об этом. Ибо земля не может сказать о существе Создавшего и Образовавшего ее. И не только земля, но и солнце не знает этого. Ибо солнце, быв сотворено в четвертый день, не знает, что происходило в три дня до него, а не зная, что происходило до него в три дня, не сможет сказать о существе Самого Создателя. Само небо сего не изъяснит. Ибо и небомановением Отца через Христа исчезнет, как дым (Іс. 51:6). И небеса небес не поведают, и воды, которые превыше небес (Пс. 148:4), не поведают этого. Итак, для чего тебе смущаться, человек, если не знаешь того, чего не знают и небеса! Да не только небеса не знают этого рождения, но и все ангельское естество. Ибо если бы кто, если бы только это было возможно, взойдя на первое небо и рассмотрев состояние находящихся там Ангелов, приступив к ним, спросил, как родил Бог Сына Своего, думаю, они сказали бы: над нами выше есть большие, тех спроси. Взойди теперь на второе и третье небо, достигни, если можешь, до Престолов и Господствий, Начал и Властей. Если бы и до них достиг, что невозможно, то и они отрекутся и не скажут тебе, потому что не знают.

12. Всегда я удивлялся любопытству тех дерзновенных, которые через мнимое благочестие впадают в нечестие. Ибо не зная ни Престолов, ни Господствий, ни Начал и Властей, сотворенных Христом, осмеливаются любопытствовать о Творце их. Скажи мне наперед ты, дерзновенный, какое различие между Престолами и Господствиями? И тогда любопытствуй о Христе. Скажи мне, что такое есть Начало, Власть, Сила, Ангел? И тогда любопытствуй о Создателе их. Ибо все через Него начало быть(Ін. 1:3). Но ты не хочешь или не можешь вопрошать Престолы и Господствия. Кто иной знает глубины Божии(1Кор. 2:10), кроме одного Духа Святого, изглаголавшего Божественное Писание? Но и Сам Дух Святой не изъяснил в Писании рождения Сына от Отца. Итак, для чего же ты любопытствуешь о том, чего и Дух Святой не сказал в Писании? Не зная и написанного, ты любопытствуешь о том, что не написано. В Божественном Писании много находится предметов для изыскания, и написанного мы не понимаем. Для чего же любопытствовать нам о том, чего не написано? Довольно нам знать, что Бог родил единого только Сына.

13. Не стыдись сознавать своего незнания, ибо ты не знаешь того, чего не знают Ангелы. Один Родивший знает Рожденного, и Родившийся от Него знает Родившего. Родивший знает, Кого Он родил, а Святой Дух Божий свидетельствует в Писании, что Родившийся есть Бог безначальный. Кто из человеков знает, что в человеке, кроме духа человеческого, живущего в нем? Так и Божьего никто не знает, кроме Духа Божия(1Кор. 2:11). Как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так и Сыну дал иметь жизнь в Самом Себе(Ін. 5:26). Да все чтут Сына, как чтут Отца (Ін. 5:23), ибо, как Отец воскрешает мертвых и оживляет, так и Сын оживляет, кого хочет (Ін. 5:21). Ни Родивший ничего не лишился, ни Рожденный не имеет никакого недостатка (знаю, что многократно об этом я вам говорил, но говорил многократно для вашего же утверждения), ни Родивший не имеет у Себя Отца, ни Рожденный не имеет брата, ни Родивший не изменился в Сына, ни Рожденный не сделался Отцом. От Единого только Отца один родился Единородный Сын, ни два нерожденных, ни два единородных. Один есть Отец нерожденный (нерожденный же есть Тот, Который Отца не имеет), и один есть Сын, вечно рожденный от Отца, не во времени родившийся, но рожденный прежде веков, не постепенно возросший, но рожденный Тем, что Он теперь есть.

14. Итак, мы веруем в Сына Божия Единородного, от Отца рожденнаго, Бога истиннаго.Ибо истинный Бог не рождает ложного, как уже сказано. Притом Он родил Его не по предварительном размышлении, но вечно родил, родил несравненно скорее, нежели как у нас рождаются слова и мысли. Ибо мы, произнося слова во времени, употребляем на сие время, но рождение, силою Божией совершаемое, не имеет времени. Бог, как многократно уже сказано, не привел Сына Своего из небытия в бытие, не принял в усыновление такое лицо, которое не было Сыном; но, быв вечным Отцом, вечно и неизреченно родил единого только Сына, Который не имеет брата. Не два начала, но одно Начало, Отец – глава Сына. Ибо Отец родил Бога истинного, называемого Еммануилом. А Еммануил значит: с нами Бог(Мф. 1:23).

15. И если хочешь знать, что родившийся от Отца и после вочеловечивыйся есть Бог, то выслушай слова пророка: Сей есть Бог наш, и никто другойнесравнится с Ним. Он нашел все пути премудрости и даровал ее рабу Своему Иакову и возлюбленному Своему Израилю. После того Он явился на земле и обращался между людьми (Вар. 3:36-38). Видишь ли, что Бог вочеловечился после законодательства Моисеева? Прими же и другое свидетельство о Божестве Христа, недавно прочитанное: Престол Твой, Боже, вовек (Пс. 44:7). А чтобы по причине явления Его во плоти здесь не подумал кто, что Он с течением времени получил достояние Божества, ясно говорится: Ты возлюбил правду… посему помазал Тебя, Боже, Бог Твой елеем радости более соучастников Твоих (Євр. 1:9). Видишь ли, что Христос Бог помазан от Бога Отца?

16. Хочешь ли знать и третье свидетельство о Божественности Христа? Выслушай слова Исаии: труды Египтян и торговля Ефиоплян(Іс. 45:14), и потом: они последуют за тобою, в цепях придут и повергнутся пред тобою, и будут умолять тебя, говоря: у тебя только Бог, и нет иного Бога. Истинно Ты Бог сокровенный, Бог Израилев, Спаситель(Іс. 45:14-15). Видишь ли, что Бог Сын имеет в Самом Себе Бога Отца, когда почти то же самое говорит, что сказал в Евангелии: Я в Отце и Отец во Мне (Ін. 14:10)? Не сказал: Я – Отец, но: Я в Отце и Отец во Мне. И в другом месте, не сказал: Я и Отец, едино есмь; но: Аз и Отец одно (Ін. 10:30), чтобы мы не отделяли Одного от Другого или не смешивали чрез Сыно-Отечество. Они суть Едино по достоинству Божества, поскольку Бог родил Бога; суть Едино по власти царственной, ибо не над одними царствует Отец, а над другими Сын (как Авессалом, восстававший против своего отца), но над которыми царствует Отец, над теми же царствует и Сын; суть Едино, так как нет между ними никакого разногласия или расстояния, ибо не иное хотение Отца, а иное -Сына; суть Едино, так как не иные твари Христа и иные – Отца, ибо едино творение всего, творение Отца чрез Сына: ибо Он [сказал, и они сделались,] повелел, и сотворились (Пс. 148:5), говорит псалмопевец. Говорящий говорит слушающему, и повелевающий повелевает находящемуся с Ним.

17. Итак, Сын есть Бог истинный, имеющий в Самом Себе Отца, не изменившийся во Отца. Ибо не Отец вочеловечился, но Сын. Изъясним истину свободнее. Не Отец пострадал за нас, но Отец послал Пострадавшего за нас. Не будем говорить, что Он никогда не существовал и не был Сыном; также не будем допускать Сыно-Отечества, но пойдем царским путем, не уклоняясь ни налево, ни направо. Не будем называть Сына Отцом, думая воздать Ему этим честь; также не будем почитать Сына за одну какую-либо из тварей, думая этим воздать честь Отцу. Надобно поклоняться единому Отцу через единого Сына и не разделять поклонения. Да проповедуется един Сын прежде веков, сидящий одеснуюОтца, не во времени, после страдания по мере усовершения, получивший это седение, но имеющий его от вечности.

18. ВидевшийСына видел Отца(Ін. 14:9), ибо Сын во всем подобен Родившему, быв рожден жизнью от жизни, светом от света, силою от силы, Богом от Бога. Свойства Божественные в Сыне нимало не различны. Потому удостоившийся зреть Божество Сына наслаждается зрением Родившего. Это не мои слова, но слова Единородного Сына: столько времени Я с вами, и ты не знаешь Меня, Филипп? Видевший Меня видел Отца (Ін. 14:9). Короче сказать, мы не должны ни разделять их, ни делать смешения. Не говори, будто Сын когда-либо был отчужден от Отца, и не слушай тех, которые говорят об Отце, будто Он в одно время Отец, а в другое Сын. Такое учение есть учение чуждое, нечестивое и не есть учение Церкви. Отец, родивший Сына, пребыл Отцом и не изменился. Он родил премудрость, но Сам не остался без премудрости; родил силу, но не изнемог; родил Бога, но Сам не лишился Божества и ничего не потерял, не умалился, не изменился, равно и Рожденный не имеет никакого недостатка. Совершен Родивший, совершенно Рожденное. Родивший Бог, Бог и Рожденный. Он Бог всего, впрочем, Отца почитает Своим Богом. Ибо не устыдился сказать: восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему, и Богу Моему и Богу вашему (Ін. 20:17).

19. Но чтобы ты не подумал, что Он в одном смысле есть Отец Сына и тварей, то Христос здесь сделал разделение. Не сказал: восхожу к Отцу нашему,чтобы не вышло общения тварей с Единородным, но сказал: к Отцу Моему и Отцу вашему;иное – Моему, Отцу по естеству; иное – вашему, по усыновлению; и опять: к Богу Моему и Богу вашему; иное – Моему, так как Я Сын истинный и Единородный; иное – вашему, так как вы твари. Итак, Сын Божий есть истинный Бог, неизреченно рожденный прежде веков. Многократно говорю я вам об одном и том же, чтобы напечатлеть это в вашем уме. Что Бог имеет Сына, веруй сему, а как имеет, не любопытствуй. Ибо через изыскания не постигнешь сего. Не возносись чрезмерно, чтобы не упасть. Что заповедано тебе, о том размышляй (Сир. 3:22). Скажи мне сначала, кто есть Родивший, и тогда узнавай, что Он родил. Если не можешь представить естества Родившего, то не любопытствуй о свойствах Рожденного.

20. Для благочестия довольно тебе знать, как я сказал, что Бог единого только имеет Сына, единого естественно рожденного, не тогда начавшего существовать, когда родился в Вифлееме, но прежде всех веков. Выслушай слова Михея пророка: и ты, Вифлеем-Ефрафа, мал ли ты между тысячами Иудиными? из тебя произойдет Мне Тот, Который должен быть Владыкою в Израиле и Которого происхождение из начала, от дней вечных(Мих. 5:2). Не смотри на Него, как теперь родившегося в Вифлееме, но поклоняйся Ему, как предвечно рожденному от Отца. Не слушай, если бы кто сказал, что начало Сына есть временное, но знай, что начало Его есть безвременное – Отец. Начало Сына есть безвременное, непостижимое, безначальный Отец, Источник реки правды, Отец Единородного, родивший Его так, как Сам один знал. Если же хочешь знать, что Господь наш Иисус Христос есть и Царь вечный, послушай опять слов Его Самого: Авраам, отец ваш, рад был увидеть день Мой; и увидел и возрадовался(Ін. 8:56). Потом, когда иудеи с огорчением приняли эти слова, то Он, к большому их огорчению, сказал: прежде нежели был Авраам, Я есмь (Ін. 8:58). В другом месте, обращаясь к Отцу, Он говорит: И ныне прославь Меня Ты, Отче, у Тебя Самого славою, которую Я имел у Тебя прежде бытия мира (Ін. 17:5). Ясно сказал, что «прежде нежели мир был, Я имел у Тебя славу». Также, когда говорит: потому что возлюбил Меня прежде основания мира (Ін. 17:24), ясно говорит: «Я у Тебя имею вечную славу».

21. Итак, мы веруем во единого Господа Иисуса Христа, Сына Божия Единороднаго, Иже от Отца рожденнаго, Бога истинна прежде всех век; Им создано все… престолы ли, господства ли, начальства ли, власти ли(Кол. 1:16); все через Него начало быть(Ін. 1:3), и нет ничего из сотворенного, что бы изъято было из власти Его. Да умолкнет всякая ересь, вводящая различных создателей и миротворителей. Да умолкнет язык, хулящий Христа, Сына Божия. Да умолкнут говорящие, что солнце есть Христос, ибо Он есть Создатель солнца, а не солнце видимое. Да умолкнут те, которые, желая восхитить достоинство у Единородного, говорят, что мир есть творение Ангелов. Ибо все… видимое и невидимое: престолы ли, господства ли (Кол. 1:16), или как бы что ни называлось, – вся Христом быша. Он царствует над всем сотворенным от Него, царствует, не чужое стяжание восхитив, но царствует над собственными Своими творениями, как сказал евангелист Иоанн: Все через Него начало быть, и без Него ничто не начало быть (Ін. 1:3). Все Им создано, так как Отец творил через Сына.

22. Хотел бы я и пример представить вам на сказанное, но знаю, что он будет слаб. Ибо из видимых вещей что может служить примером для изъяснения Божественной и невидимой силы? Впрочем, от слабых для слабых пусть скажу и пример слабый. Как если бы какой царь, имеющий сына царя, желая устроить город, поручил сыну своему соцарственнику устроение города и тот бы, получив план, привел к концу начертанное в уме; так, когда Отец восхотел все создать, Сын по мановению Отца все устроил, так что мановением сим вполне сохраняется власть Отца, да и Сын вместе имеет власть над собственными Его тварями, и как Отец не удален от владычества над Своими тварями, так и Сын царствует над тварями, не другим кем-либо сотворенными, но Им Самим. Ибо не Ангелы, как я сказал, создали мир, но Единородный Сын, рожденный прежде всех веков, как и сказано: Все Им создано,не исключая ни одной твари Его. И сего сказанного мною по благодати Христовой пока довольно.

23. Обратившись опять к Символу веры, окончим теперь наше слово. Все сотворил Христос – и Ангелов, и Архангелов, и Господства, и Престолы – не потому, что Отец не мог бы Сам создать тварей, но потому, что восхотел, чтобы Сын царствовал над сотворенным от Него, Сам показывая Ему образец творения. Ибо Единородный, воздавая честь Своему Отцу, говорит: Сын ничего не может творить Сам от Себя, если не увидит Отца творящего: ибо, что творит Он, то и Сын творит(Ін. 5:19), также: Отец Мой доныне делает, и Я делаю(Ін. 5:17), так что нет ничего противоположного в делах производимых. И все Мое Твое, и Твое Мое (Ін. 17:10), говорит в Евангелии Господь, что самое ясно можно видеть из Ветхого и Нового Заветов. Ибо Тот, Кто говорил: сотворим человека по образу Нашему и по подобию (Бут. 1:26), без сомнения, разглагольствовал с кем-либо находившимся с Ним. Но гораздо яснее сказал псалмопевец: Он [сказал, и они сделались,] повелел, и сотворились (Пс. 148:5). Отец повелевал и говорил, а Сын по мановению Его все творил. О чем и Иов таинственно сказал: Он один распростирает небеса и ходит по высотам моря (Йов. 9:8), показывая чрез это разумеющим, что ходивший по морю во время пребывания Своего на земле был прежде того Творец небес. И в другом месте Господь говорит: или Ты, брение взем, от земли создал еси животно, и глаголиваго сего посадил еси на земли? (Йов. 38:14); потом: Отворялись ли для тебя врата смерти, и видел ли ты врага тени смертной? (Йов. 38:17), показывая этим, что Тот же, Который сошел во ад по человеколюбию, в начале создал человека из брения.

24. Итак, Христос есть Единородный Сын Божий и Творец мира. В мире был, и мир через Него начал быть(Ін. 1:10); и: Пришел к Своим(Ін. 1:11), как учит нас Евангелие. Христос не только видимых, но и невидимых есть Творец, мановением Отца. Им создано все, что на небесах и что на земле, видимое и невидимое: престолы ли, господства ли, начальства ли, власти ли, – все Им и для Него создано; и Он есть прежде всего, и все Им стоит (Кол. 1:16-17). Если бы ты стал говорить и о самых веках, то и тех Творец по мановению Отца есть Иисус Христос. Ибо в последние дни сии говорил нам в Сыне, Которого поставил наследником всего, через Которого и веки сотворил (Євр. 1:2). Да будет Ему слава, честь, сила, со Отцем и Святым Духом, ныне и всегда и во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение двенадцатое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: воплотившагося и вочеловечившагося; также на слова Исаии: И продолжал Господь говорить к Ахазу, и сказал: проси себе знамения у Господа и проч. (Іс. 7:10). Се, Дева во чреве примет и родит Сына, и нарекут имя Ему, Еммануил, и проч. (Іс. 7:14).]

1. Воспитанники чистоты и ученики целомудрия, восхвалим устами, исполненными чистоты, Бога, родившегося от Девы. Удостоившись вкушать мяса (см. Вих. 12:9) духовного Агнца, вкусим от главы и вместе от ног, под главой разумея Божество, а под именем ног приемля человечество. Будучи слышателями Святого Евангелия, да веруем Иоанну Богослову. Он, сказав: В начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог(Ін. 1:1), присовокупил следующие слова: И Слово стало плотью(Ін. 1:14). Но есть дело святое – поклоняться Ему, как человеку простому, равно не есть благочестивое дело называть Его только Богом, не вочеловечившимся. Ибо если Христос есть Бог, как то и истинно, но не принял человечества, то мы чужды спасения. Итак, должно поклоняться Ему, как Богу, и верить, что Он и вочеловечился. Нет пользы говорить, что Он человек без Божества; равно нет спасения не признавать в Нем вместе с Божеством человечества. Да исповедуем пришествие Царя и Врача. Ибо Царь Иисус, желая врачевать, исцелил болящее, препоясавшись лентием человечества. Совершенный Учитель младенцев младенчествовал вместе с младенцами, чтобы умудрить неразумных. Хлеб небесный сошел на землю, чтобы напитать алчущих.

2. Но дети иудеев, отвергая пришедшего и ожидая имеющего прийти на погибель, от истинного Христа отреклись, а в заблуждении своем принимают ложного. И в этом случае открывается истина слов Спасителя: Я пришел во имя Отца Моего, и не принимаете Меня; а если иной придет во имя свое, его примете(Ін. 5:43). Кстати здесь вопрос предложил иудеям: справедливы или ложны слова Исаии пророка, что Еммануил от Девы родится? (см. Іс. 7:14). Если обвиняют его как лжеца, это нимало не удивительно. Ибо у них в обыкновении не только обвинять пророков, как лжецов, но и камнями побивать их. Если же пророк справедлив, то покажите Еммануила и скажите: имеющий прийти, Которого вы ожидаете, от Девы ли родится, или нет? Если не родится от Девы, то вы во лжи обвиняете пророка, а если ожидаете сего вы в будущем, то для чего отвергаете то, что уже сбылось?

3. Итак, пусть заблуждаются иудеи, так как они сего хотят, а ЦерковьБожия да прославляется. Мы признаем Слово истинно вочеловечившееся, не от похоти мужской и женской, как говорят еретики, но, по Евангелию, от Девы и Духа Святого вочеловечившееся, не в призраке, а истинно. И что действительно от Девы вочеловечилось, подожди до будущей беседы и услышишь доказательства. Заблуждения еретиков многосложны. Одни из них говорят, что Слово это вовсе не родилось от Девы; а другие – что Оно хотя и родилось, но не от Девы, а от жены, с мужем жившей; а некоторые утверждают, что Христос вочеловечившийся – не Бог, но какой-то человек обоженный. Они осмелились сказать, что не предвечное Слово вочеловечилось, но какой-то человек по преуспеянии своем получил венец.

4. Ты же вспомни то, что вчера сказано было о Божестве Его. Веруй, что Сей Самый Единородный Сын Божий и родился впоследствии от Девы. Поверь словам евангелиста Иоанна: и Слово стало плотью, и обитало с нами(Ін. 1:14). Слово вечное от Отца рождено прежде всех веков, а напоследок прияло для нас плоть. Но многие противоречат этому и говорят: какая бы столь важная была причина Богу низойти до человечества, и естеству Божию действительно ли можно обращаться с человеками? И возможно ли Деве родить без мужа? При множестве прекословии и при разновидных прениях разрешим каждое из них при помощи Христовой благодати и при молитве предстоящих здесь.

5. И, во-первых, исследуем, для чего сошел Иисус? Здесь не на мою словоизобретательность обращай внимание. Ибо можно иногда обманутым быть мудрованием. Но если на каждый предмет не услышишь свидетельства пророков, не верь словам. Если и о Деве, и о месте, и о времени, и об образе рождения не узнаешь из Божественного Писания, не принимай свидетельства человеческого. Ибо на того, кто учит теперь, можно и подозрение иметь; но кто, имея рассудок, будет подозревать того, который прорек за тысячу и больше лет? Итак, если ты изыскиваешь причину пришествия Христова, обратись к первой книге Писания. Бог сотворил мир в шесть дней, но мир для человека. Солнце пресветлыми блистает лучами, однако же, создано для того, чтобы человеку светило, да и все животные для служения нам существуют. Травы и деревья также для нашего употребления сотворены. Все твари добры, но ни одна из них не есть образ Божий, а только человек. Солнце одним повелением, а человек руками Божиими образован. Сотворим человека по образу Нашему и по подобию(Бут. 1:26). Вещественный образ земного царя почитают, кольми паче духовный образ Божий? Но это превосходнейшее творение, торжествовавшее в раю, зависть диавольская изгнала из него (см. Прем. 2:24). Враг радовался о падении того, которому он завидовал, и мог ли желать, чтобы враг его пребывал в веселии? Не осмелившись приступить к мужу по причине крепости его, он приступил к жене, как слабейшей, которая тогда была еще девою. Ибо Адам познал Еву, жену свою(Бут. 4:1), уже после изгнания из рая.

6. Второе колено рода человеческого составляли Каин и Авель, и Каин был первый человекоубийца. После, по причине умножившейся злобы людей, потоп наводнил землю (см. Бут. 6:13); на содомлян за беззакония огонь ниспал с неба. С течением времени Бог избрал себе Израиль, но и сей развратился, и род избранный получил язву. Ибо Моисей на горе стоял перед Богом, а народ вместо Бога поклонялся тельцу. Тогда, как законодатель, Моисей сказал: Не прелюбодействуй(Вих. 20:14), человек, взойдя в блудилище(см. Чис. 25:8), дерзнул любодействовать. После Моисея посылаемы были пророки для врачевания Израиля, но врачи эти плакали, не могши прекратить болезни, так что некоторые из них говорили: Не стало милосердых на земле, нет правдивых между людьми (Мих. 7:2); и в другом месте: Все уклонились, сделались равно непотребными; нет делающего добро, нет ни одного (Пс. 13:3). Также: Клятва и обман, убийство и воровство, и прелюбодейство крайне распространились (Ос. 4:2). Приносили сыновей своих и дочерей своих в жертву бесам (Пс. 105:37); гадали, чародействовали, предвещали и еще: На одеждах, взятых в залог, возлежат при всяком жертвеннике (Ам. 2:8).

7. Весьма велика была язва, покрывавшая человечество. От подошвы ног до темени головыне было у него здорового места… раны, неочищенные… и не смягченные елеем(Іс. 1:6). Посему пророки со слезами и сетованием говорили: кто даст с Сиона спасение? (Пс. 13:7) и в другом месте: Да будет рука Твоя над мужем десницы Твоей, над сыном человеческим, которого Ты укрепил Себе, и мы не отступим от Тебя (Пс. 79:18-19). Другой пророк молился сими словами: «Господи! преклони небеса Твои и сойди (Пс. 143:5), раны человечества превышают наше врачевание: пророков Твоих убили… разрушили Твои жертвенники (1Царів. 19:10). Зло, которого мы не в силах исправить, требует Твоего исправления».

8. Господь услышал молитву пророков, Отец не презрел погибающего рода нашего, послал с небес Врача – Сына Своего, Господа нашего. Один пророк и говорит: Господь, Которого вы ищете,грядет: и внезапно придет(Мал. 3:1). Куда же? В храм Свой (Мал. 3:1), в котором вы камением бросали в Него. Потом, услышав об этом, другой пророк говорит ему: и ты, говоря о спасении от Бога, возвещаешь оное тихо! и ты, благовествуя пришествие Бога для спасения, говоришь об этом втайне? Взойди на высокую гору, благовествующий Сион…скажи городам Иудиным (Іс. 40:9). Что же сказать? Вот, Господь Бог грядет с силою (Іс. 40:10). Сам Господь также сказал: Я приду и поселюсь посреди тебя (Зах. 2:10). И прибегнут многие народы ко Господу (ср. Зах. 2:11). «Израильтяне отвергли спасение, совершившееся через Меня: приду собрать все народы и языки (Іс. 66:18)». Пришел к своим, и свои Его не приняли (Ін. 1:11). – «Ты грядешь и что даруешь языкам?» – «Приду собрать все народы и языки (Іс. 66:18), и положу на них знамение (Іс. 66:19). Ибо после подвига Моего на Кресте, каждому из Моих воинов Я дам царскую печать для ношения на челе». Другой пророк сказал: Наклонил Он небеса и сошел, – и мрак под ногами Его (Пс. 17:10). Ибо сошествие Его с небес для людей было недоведомо.

9. Соломон, слыша эти слова отца своего Давида, когда построил чудесный храм и провидел Идущего в него, с удивлением говорит: Богу ли жить на земле?(1Царів. 8:27). Давид, предупреждая этот вопрос, истинно так, говорит в надписанном на Соломона псалме, в котором сказано: Он сойдет, как дождь на скошенный луг(Пс. 71:6). Дождь – этим означается небесное Его происхождение, а на скошенный луг –Его человечество. Ибо дождь, падая на волну, падает без шума, так как и волхвы, когда неизвестна была тайна рождения, говорили: где родившийся Царь Иудейский? (Мф. 2:2). И Ирод, смутившись, выведывал о Родившемся и спрашивал: где должно родиться Христу? (Мф. 2:4).

10. Кто же есть Сей сходящий? Давид говорит тут же: и пребудет с солнцем, и прежде луны рода родов(Пс. 71:5). Другой пророк также говорит: Ликуй от радости, дочь Сиона, торжествуй, дочь Иерусалима: это Царь твой грядет к тебе, праведный и спасающий(ср. Зах. 9:9). Царей много, о каком же царе ты говоришь, пророк? Покажи нам такой признак, которого не имеют другие цари. Если ты говоришь о царе, порфиру носящем, то это отличительное украшение уже имеют; если ты говоришь о царе, сопровождаемом воинами и сидящем на позлащенной колеснице, то и это другие уже имеют. Покажи нам особенный признак того Царя, Которого пришествие ты возвещаешь. Пророк, ответствуя на это, говорит: се Царь твой грядет к тебе, праведный и спасающий, кроткий, сидящий на ослице и на молодом осле (Зах. 9:9), а не на колеснице. Вот единственный признак приходящего Царя. Из всех царей один только Иисус, сев на жребя, не бывавшее под ярмом, при хвалебных восклицаниях въехал в Иерусалим, как Царь. Что же делает пришедший этот Царь? Ради крови завета твоего Я освобожу узников твоих изо рва, в котором нет воды (Зах. 9:11).

11. Но и на жребя можно было сесть. А ты, пророк, покажи нам лучше тот признак, где остановится входящий этот Царь; и сей признак покажи нам не в отдалении от города, так чтобы мы его не знали, но покажи нам признак вблизи, очевидный, чтобы и в городе находясь, мы видели то место. Пророк и на это отвечает, говоря: И станут ноги Его в тот день на горе Елеонской, которая пред лицом Иерусалима к востоку(ср. Зах. 14:4). Ужели кто, находясь внутри города, не видит сего места?

12. Теперь имеем мы два признака, но хотим узнать и третий. Скажи нам, что делает пришедший Господь? Говорит другой пророк: вот Бог ваш(Іс. 35:4) – и потом: Он придет и спасет вас(Іс. 35:5). Тогда откроются глаза слепых, и уши глухих отверзутся. Тогда хромой вскочит, как олень, и язык немого будет петь (Іс. 35:5-6). Да представлено будет нам и еще свидетельство. Ты, пророк, говоря о Господе грядущем, представляешь Его творящим такие знамения, каковых никогда не бывало. Какой и еще покажешь нам ясный признак? Сам Господь вступает в суд со старейшинами народа и с князьями их (ср. Іс. 3:14). Признак единственный! Господь подвергается суду рабов старейшин и страждет.

13. Иудеи при чтении не слышат этого, ибо они заградили уши сердца, чтобы не слышать. Но мы да веруем в Иисуса Христа во плоти пришедшего и вочеловечившегося, так как иначе не можем Его постигнуть. Поскольку мы не могли взирать на Него и наслаждаться Им в том Его состоянии, в каком Он был, то Он соделался тем же, что и мы, чтобы таким образом мы удостоились наслаждаться Им. Если не можем во всей полноте видеть солнца, созданного в четвертый день, то как можем видеть Бога, Творца оного? В огне сошел Господь на гору Синайскую; народ не перенес сего, и сказал Моисею: говори ты с нами, и мы будем слушать, но чтобы не говорил с нами Бог, дабы нам не умереть(Вих. 20:19). И в другом месте: ибо есть ли какая плоть, которая слышала бы глас Бога живаго, говорящего из среды огня… и осталась жива?(Повт. 5:26). Если слышание голоса Бога говорящего бывает причиной смерти, то как же не причинит смерти видение Самого Бога? Да чему и дивиться? Сам Моисей сказал: я в страхе и трепете (Євр. 12:21).

14. Итак, чего бы ты хотел того ли, чтобы Пришедший для спасения соделался виновником погибели, так как люди не могут снести Его явления, или того, чтобы Он сообщил нам благодать Свою? Даниил не снес видения Ангела, и ты ли можешь зреть Господа Ангелов? Явился Гавриил, и Даниил упал. И каков же был явившийся и в каком виде? Лицо егобыло как вид молнии(Дан. 10:6), а не как солнце, очи его как горящие светильники, а не как печь огненная; голос речей его – как голос множества людей, а не как глас двенадцати полков ангельских. И однако же пророк упал. Ангел, подойдя к нему, сказал: не бойся, Даниил (Дан. 10:12), восстань, мужайся, слова твои услышаны (Дан. 10:12). Даниил говорит: я встал с трепетом (Дан. 10:11). Но он не прежде начал отвечать, пока не коснулось его нечто подобное руке человеческой. Когда явившийся переменился в человеческий облик (Дан. 10:18), тогда начинает говорить Даниил. И что же говорит он? Господин мой! от этого видения внутренности мои повернулись во мне (Дан. 10:16): сила и дыхание замерло во мне (ср. Дан. 10:16). Если явление Ангела лишило пророка голоса и силы, то явление Бога оставит ли в тебе дыхание? Доколе, говорит Писание, снова не прикоснулся ко мне человеческий облик (Дан. 10:18), Даниил не приходил в себя. Итак, когда показан был опыт немощи нашей. Господь принял на Себя то, в чем имел нужду человек. Поскольку человек мог слышать только от подобного ему лица, то Спаситель принял на Себя подобное тому естество, чтобы удобнее научить людей.

15. Выслушай и еще причину. Пришел Христос, чтобы креститься и освятить крещение; пришел, чтобы чудодействовать, ходя по водам морским. Так как прежде явления Его во плоти Море увидело и побежало; Иордан обратился назад(Пс. 113:3), то Господь принял тело, чтобы море, видя это, остановилось, Иордан без страха принял Его. Это одна причина. Есть еще и другая. Через деву Еву пришла смерть, через Деву же, или, лучше, из Девы, долженствовала явиться и жизнь, чтобы как ту прельстил змей, так и Сей благовестил Гавриил. Люди, оставив Бога, сделали идолов в человеческом образе. Итак, так как идолу в человеческом образе ложно поклонялись, как Богу, то Бог истинно сделался человеком, чтобы уничтожить ложь. Диавол употреблял против нас орудием плоть нашу, и Павел, зная это, говорит: но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховногои проч. (Рим. 7:23). Итак, каким оружием побеждал нас диавол, тем же самым и спасены мы. Господь принял от нас подобие наше, чтобы спасти человечество; принял подобие наше, чтобы нуждающемуся даровать большую благодать, чтобы грешное человечество было в общении с Богом. А когда умножился грех, стала преизобиловать благодать (Рим. 5:20). Надлежало пострадать за нас Господу, но не осмелился бы приступить диавол, если бы знал это. Ибо если бы познали (власти века сего. –Прим. Ред.), не распяли бы Господа славы (1Кор. 2:8). Итак, тело соделалось отравой смерти, чтобы дракон, когда надеялся пожирать, изблевал и тех, которых пожрал. Поглощена будет смерть навеки, и снова: и отрет Господь Бог слезы со всех лиц (Іс. 25:8).

16. Неужели Христос напрасно вочеловечился? Неужели учение наше есть вымысел и мудрование человеческое? Не Божественное ли Писание есть спасение наше? Не пророческие ли предсказания? Итак, храни верно этот залог, чтобы никто не поколебал тебя. Веруй в Бога, соделавшегося Человеком. Что возможно было Ему воплотиться, это уже доказано. Если же иудеи еще не верят, то спросим их: что странного возвещаем мы, говоря, что Бог вочеловечился, когда вы говорите, что Авраам угощал Господа? Что странного возвещаем вам, когда Иаков говорил: я видел Бога лицем к лицу, и сохранилась душа моя(Бут. 32:30)? Тот же Господь, который вкушал пищу у Авраама, вкушал и у нас. Итак, что странного возвещаем мы? Мы представим и двух свидетелей, которые на горе Синайской стояли перед Господом. Моисей находился в расселине камня, и Илия некогда был также в расселине камня. Они, быв на горе Фаворе вместе с преображавшимся Господом, говорилипри учениках об исходе Его, который Ему надлежало совершить в Иерусалиме (Лк. 9:31). Итак, что возможно было Ему вочеловечиться, это доказано, как я и прежде сказал. Остальные доказательства предоставляется собрать желающим.

17. Обещал я вам в слове моем открыть и время, и место явления Спасителя. И не должны мы выйти с упреком в обмане, а паче должны недавно вступивших в Церковьотпустить утвержденными. Итак, исследуем о времени, в которое пришел Господь, поскольку пришествие сие случилось недавно и подвергается прекословию и поскольку Иисус Христос вчера и сегодня и во веки Тот же(Євр. 13:8). На это говорит Моисей пророк: Пророка из среды тебя, из братьев твоих, как меня, воздвигнет тебе Господь Бог твой (Повт. 18:15). Оставим до времени это слово как меня, в своем месте оно будет исследовано. Но когда придет этот ожидаемый пророк? Обратись, говорит он, к Писаниям моим, разбери пророчество Иакова, сказанное Иуде: Иуда! тебя восхвалят братья твои (Бут. 49:8), и проч. Не все будем говорить: Не отойдет скипетр от Иуды и законодатель от чресл его, доколе не придет Примиритель, и Ему покорность не иудеев, но народов (Бут. 49:10). Итак, прекращение власти у иудеев он поставил признаком пришествия Христова. Если они не под властью римлян, то Христос еще не пришел. Если они имеют князя от племени Иудина и Давидова, то не пришел еще Ожидаемый. Стыжусь говорить о новом учреждении так называемых у них нынешних патриархов. Какой их род и кто их мать, предоставляю это знающим. Но Сей Грядущий, Чаяние народов, какой имеет еще признак? Иаков говорит далее: Он привязывает к виноградной лозе осленка своего (Бут. 49:11). Вот то жребя, о котором ясно возвестил Захария!

18. Но ты еще ищешь иного свидетельства о времени. Господь сказал Мне: Ты Сын Мой; Я ныне родил Тебя(Пс. 2:7), и немного после: поразишь их жезлом железным(Пс. 2:9). И прежде мною сказано, что жезлом железным ясно называется Римское царство, а что еще остается сказать об оном, воспомянем из пророчества Даниилова. Он, возвещая и объясняя Навуходоносору образ статуи, говорит и о всем видении, относившемся к ней, и о камне, отсеченном от горы без рук, не от человеческого искусства таковым сделавшемся, который овладеет всею вселенною. Весьма ясно также говорит: И во дни тех царств Бог небесный воздвигнет царство, которое вовеки не разрушится, и царство это не будет предано другому человеку (ср. Дан. 2:44).

19. Но мы требуем еще яснейшего доказательства касательно времени пришествия. Человек, будучи недоверчив, если не узнает точного исчисления и самых годов, не верит тому, что говорится. Итак, сколько времени и сколько лет тому, как по прекращении царей от племени Иудина начал потом царствовать иноплеменник Ирод? Ангел, беседуя с Даниилом, говорит ему (заметь, что говорит): Итак знай и разумей, как выйдет повеление о восстановлении Иерусалима, до Христа Владыки семь седмин и шестьдесят две седмины(ср. Дан. 9:25). Шестьдесят девять седмин годов составляют четыреста восемьдесят три года. Итак, слова Ангела означают то, что по прошествии от создания Иерусалима четырехсот восьмидесяти трех лет и по прекращении князей будет царем некоторый иноплеменник, при котором родится Христос. Дарий Мид⁴кончил построение Иерусалима в шестой год своего царствования, а по счислению греков, в первый шестьдесят шестой Олимпиады. Олимпиадой у греков называются торжественные игры, совершаемые после четырех лет, в тот день, который по четырехлетнем солнечном течении слагается из часов, остающихся от каждого года по три. А Ирод начал царствовать во сто восемьдесят шестой Олимпиаде, в четвертый год оной. Следовательно, между шестьдесят шестой и сто восемьдесят шестой Олимпиадой будет сто двадцать Олимпиад с небольшим. Из ста двадцати Олимпиад и составляются четыреста восемьдесят лет. А остальные три года, вероятно, включаются во времени между первым и четвертым годом. Теперь ты имеешь доказательство, основанное на Писании, которое говорит: выйдет повеление о восстановлении Иерусалима, до Христа Владыки семь седмин и шестьдесят две седмины. Итак, вот тебе изъяснение времен, хотя есть и другие различные толкования о предсказанных Даниилом седминах годов.

20. Теперь выслушай слова Михея о месте обетования: и ты, Вифлеем-Ефрафа, мал ли ты между тысячами Иудиными? из тебя произойдет Мне Тот, Который должен быть Владыкою в Израиле и Которого происхождение из начала, от дней вечных(Мих. 5:2). Будучи иерусалимлянином, в рассуждении мест наперед уже знаешь и то, что написано в сто тридцать первом псалме: Вот, мы слышали о нем в Ефрафе, нашли его на полях Иарима(Пс. 131:6). Ибо в недавние еще годы место это было лесисто. Слышал также ты Аввакума, говорящего Господу: Господи! соверши дело Твое среди лет, среди лет яви его (Авв. 3:2). Какой же признак приходящего Господа, пророче? Он говорит далее: посреде двою животну познан будеши (Авв. 3:2), ясно говоря через это Господу: «Ты, пришедши во плоти, поживешь и умрешь, и воскреснув из мертвых, опять будешь жить». С которой же стороны Иерусалима Он придет? От востока, или от запада, или от севера, или от юга? Скажи нам определенно. Он отвечает весьма ясно и говорит: Бог от Фемана грядет (Авв. 3:3) (а Феман, по изъяснению, означает «юг»), и Святый – от горы Фаран. Согласно с сим сказал и псалмопевец: нашли его на полях Иарима (Пс. 131:6).

21. Еще мы хотим знать, от кого Он произойдет и как произойдет? Об этом говорит нам Исаия: се, Дева во чреве примет и родит Сына, и нарекут имя Ему, Еммануил(Іс. 7:14). Иудеи противоречат сему (ибо они издревле имеют обыкновение злобно противиться истине) и говорят, написано: не Дева,но: младолетна (νεανις). Допустив и это, я все нахожу истину. Надобно спросить их: дева, быв насилуема, когда производит вопль, призывая к себе на помощь, после ли растления, или прежде растления? Когда же Писание негде говорит: кричала отроковица (νεανις), но некому было спасти ее (ср. Повт. 22:27), разве не о деве здесь говорит? Но чтобы яснее ты узнал, что в Божественном Писании и дева называется младо-летною (νεανις), то выслушай слова в книге Царств о Ависаге Сунамитянке: Девица (νεανις) была очень красива (1Царів. 1:4). А известно, что она, по избрании ее, приведена к Давиду девой.

22. Но иудеи опять говорят, что это пророчество сказано Ахазу о Езекии. Прочтем же слова Писания: проси себе знамения у Господа Бога твоего, в глубине или на высоте(ср. Іс. 7:11). Знамение это долженствовало быть необыкновенное. Ибо знамениями были истечение воды из камня, разделение моря, возвращение солнца и тому подобное. Но то, что будет сказано, яснейшее содержит в себе обличение против иудеев. Знаю, что я пространно говорю и слушатели утомились; впрочем, выслушай терпеливо пространное мое слово, поскольку для Христа оно предлагается и не есть предмет маловажный. Исаия изрек это пророчество в царствование Ахаза, а Ахаз царствовал только шестнадцать лет. И поскольку в эти годы сказано было ему пророчество, то прекословие иудеев обличает преемник царства Езекия, сын Ахазов, воцарившийся двадцати пяти лет. Ибо пророчество относится к шестнадцати годам, а Езекия рожден был Ахазом за девять лет прежде пророчества. Какая же была нужда изрекать пророчество о том, который уже рожден был еще прежде царствования Ахаза, отца своего? Ибо пророк не сказал, что зачала, но что прииметДева, возвещая об этом по предуведению.

23. Что от Девы родится Господь, ясно видели мы. А из какого роду была Дева, это надобно показать: Клялся Господь Давиду в истине, и не отречется ее: «от плода чрева твоего посажу на престоле твоем»(Пс. 131:11). И в другом месте: продолжу вовек семя его, и престол его – как дни неба(Пс. 88:30), и потом: Однажды Я поклялся святостью Моею: солгу ли Давиду? (Пс. 88:36). Семя его пребудет вечно, и престол его, как солнце, предо Мною, вовек будет тверд, как луна (Пс. 88:37-38). Видишь, что речь идет о Христе, а не о Соломоне, ибо престол сего не пребыл как солнце. Если же кто будет противоречить потому, что Христос не воссел на вещественный престол Давида, то приведем такие слова: на Моисеевом седалище сели книжники и фарисеи (Мф. 23:2), где означается не вещественное седалище, но власть учения. Так и под престолом Давида разумей не вещественный престол, но самое Царство. Да будут свидетелями для тебя отроки, восклицавшие: осанна Сыну Давидову! благословен Грядущий во имя Господне! (Мф. 21:9) И слепцы говорят: помилуй нас, Иисус, сын Давидов (Мф. 9:27); и Гавриил ясно свидетельствует, говоря Марии: и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его (Лк. 1:32); и Павел говорит: Помни Господа Иисуса Христа от семени Давидова, воскресшего из мертвых, по благовествованию моему (2Тим. 2:8); и в начале Послания к Римлянам говорит: Который родился от семени Давидова по плоти (Рим. 1:3). Итак, почитай Его от Давида рожденным, веря пророчеству говорящему: И будет в тот день: к корню Иессееву, который станет, как знамя для народов, обратятся язычники, -и покой его будет слава (Іс. 11:10).

24. Но иудеи упорно спорят против этого. Исаия предвидел и то, говоря: будут отданы на сожжение, в пищу огню(Іс. 9:5). Ибо младенец родился нам(Іс. 9:6), а не им, Сын, и дан нам. А этим показывает, что Он сначала был Сын Божий, потом дан нам, и немного после говорит: и мира Его нет предела (ср. Іс. 9:7). Римское царство имеет пределы, а царство Сына Божия не имеет предела. Персы и мидяне имеют пределы, а Сын Божий не имеет предела. Потом следуют слова: на престоле Давида и в царстве его, чтобы Ему утвердить его. Итак, Святая Дева произошла от Давида.

25. Пречистому и Учителю чистоты надлежало произойти из чистых чертогов. Ибо если добрый священнослужитель Иисуса воздерживается от жены, то Сам Иисус как мог произойти от мужа и

жены? Но Ты, говорит Он в псалме, извел меня из чрева (Пс. 21:10). Вникни тщательно в это изречение: извел меня из чрева, которое показывает, что Он родился, будучи без мужа исторгнут из утробы и плоти девической. Ибо по-другому рождаются от брачного союза.

26. Он не стыдится принять плоть от этих членов, будучи Сам Творец членов. И кто же говорит нам об этом? Говорит Иеремии Господь: прежде нежели Я образовал тебя во чреве, Я познал тебя, и прежде нежели ты вышел из утробы, Я освятил тебя(Єр. 1:5). Если при сотворении людей касается членов и не стыдится, то вменит ли в стыд творить святую плоть, покрывало Божества для Себя Самого? Бог и доселе образует младенцев во чреве, как написано в книге Иова: Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня, кожею и плотью одел меня, костями и жилами скрепил меня?(Йов. 10:10-11). Нет ничего скверного в составе человеческом, если не будет осквернен он прелюбодеянием и невоздержанием. Сотворивший Адама, сотворил и Еву, и как мужской пол, так и женский Божественными сотворен руками. Ни один член в теле первоначально не сотворен скверным. Да умолкнут все еретики, порицающие тело, или, лучше, Самого Творца. Но мы вспомним слова Павла: Не знаете ли, что тела ваши суть храм живущего в вас Святаго Духа? (1Кор. 6:19) Также и пророк говорит от лица Иисуса: плоть моя от них (Ос. 9:12), и еще написано негде: Поэтому Он оставит их до времени, доколе не родит имеющая родить (ср. Мих. 5:3). Какой же признак этого, он говорит потом: тогда возвратятся к сынам Израиля и оставшиеся братья их. И каково обручение Девы, святой Невесты? И обручу тебя в верности (ср. Ос. 2:20). И Елисавета, разговаривая с Ней, подобным образом говорит: И блаженна Уверовавшая, потому что совершится сказанное Ей от Господа (Лк. 1:45).

27. Но порицают нас и эллины, и иудеи, говоря, что невозможно было родиться Христу от Девы. Эллинам заградим уста собственными их баснями, ибо вы, говорящие, что бросаемые камни превращались в людей, почему говорите, что невозможно родить Деве? Вы, баснословящие, что из мозга родилась дочь, почему говорите, что невозможно родиться Сыну из Девственной утробы? Вы, говорящие, что Бахус произошел от бедра вашего Юпитера, почему отвергаете нашу истину? Знаю, что говорю такое, что неприлично слушать ныне, впрочем, чтобы ты при случае мог обличить эллинов, я предлагаю это, обращая собственные их басни против них же.

28. Обрезанным же так возражай, спрашивая: что труднее, рожать неплодной старой жене, уже не имеющей обыкновенного у женщин, или родить юной Деве? Сарра была неплодна и не имела обыкновенного у женщин, но родила сверх естества. Итак, если родить неплодной есть дело сверхъестественное, то и родить Деве сверхъестественно. Или то и другое отвергай, или то и другое принимай. Ибо Тот же Бог и одно сделал, и второе устроил. Ты не дерзнешь сказать, что там возможно было Богу, а здесь невозможно. И еще, какой закон природы превратил руку человеческую во время одного часа в другой вид и опять привел в прежнее состояние? Каким образом рука Моисея убелилась, подобно снегу и потом опять пришла в прежнее состояние? Ты скажешь, что Бог по воле Своей изменял ее. Там воля Божия может, а здесь неужели не может? И притом то знамение было только для египтян, а это знамение сделано было для вселенной. О, иудей! Что труднее, Деве родить или жезлу превратиться в животное? Вы верите, что у Моисея прямой жезл, обратившийся в вид змея, устрашил даже повергшего; и тот, который прежде сего держал жезл, бежал от него, как от змия, ибо это действительно был змий; бежал же Моисей, не убоявшись того, что держал, но устрашившись превращенного. Жезл имел зубы и змеиные глаза. Итак, в жезле являются смотрящие глаза: и ужели из Девического чрева, по воле Божией, не родится Младенец? Умалчиваю, что с жезлом Аарона в одну ночь случилось то, что с другими древами бывает через многие годы. Ибо кто не знает, что жезл, не имеющий коры, хотя бы и был посажен среди рек, никогда не прорастет? Поскольку же Бог не сообразуется с естеством древ, но есть Творец естества, то бесплодный и сухой и не имеющий коры жезл процвел, и произрос, и принес ореховые плоды. Итак, даровав сверхъестественным образом жезлу плод для образующего первосвященника, не мог ли даровать Деве рождения для истинного Первосвященника?

29. Убедительны должны быть упоминаемые слова. Но иудеи еще прекословят и не убеждаются повествованием о жезле, если не убедятся подобными чудесами и сверхъестественными рождениями. Посему вопрошу я их таким образом: в начале Ева от кого родилась? Какая матерь зачала ее безматернею? Писание говорит, что она родилась из ребра Адама. Итак, неужели из ребра мужа без матери Ева родиться могла, а из утробы Девической без мужа Младенец родиться не может? Женский род должен благодатью мужам, ибо Ева рождена Адамоми не матерью зачата, но так, как бы произошла от единого мужа. Но Мария отдала долг этой благодарности, родивши не от мужа, но от Себя единой непорочным образом, через Духа Святого, силой Божией.

30. Представим еще важнейшее этого: хотя рождение тел от тел и чудесно, но, впрочем, возможно. А что персть земная сделалась человеком – это чудеснее, что безобразная грязь получает оболочки и свет глаз – это чудеснее. Что из единообразной персти рождаются и крепость костей, и нежное легкое, и прочие разновидные члены – это чудесно. Что одушевленная грязь обходит вселенную, сама двигается, устраивает это чудесно. Что грязь учит, и говорит, и строит, и царствует – это чудесно. Несмысленные иудеи! Откуда Адамродился? Не Бог ли, персть взяв от земли, образовал это чудное творение? (см. Бут. 2:7). И если грязь пременяется в глаз, то Дева не родит ли Сына? Если то, что особенно невозможно между людьми бывает, то почему же не быть тому, что возможно?

31. Это должны вспоминать мы, братья, эти орудия употреблять для защиты. Не будем терпеть еретиков, учащих, что пришествие было в призраке; будем отвращаться и тех, которые говорят, что рождение совершилось от мужа и жены, которые осмеливаются утверждать, что Он родился от Иосифа и Марии, потому что написано: и прият жену свою(Мф. 1:24). Но вспомним, что Иаков прежде, нежели получил Рахиль, говорит Лавану: дай мне жену мою(ср. Бут. 29:21). Ибо как она прежде совершения брака потому только, что была обещана, названа женой Иакова, так и Мария потому, что обручена была, названа женой Иосифа. Заметь же осторожность Евангелия, говорящего: В шестой же месяц послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет, к Деве, обрученной мужу, именем Иосифу, и проч. (Лк. 1:26). И в другом месте, когда была перепись и когда пошел Иосиф вписаться, что говорит Писание? Пошел… Иосиф из Галилеи… записаться с Мариею, обрученною ему женою, которая была беременна (Лк. 2:4-5). Она была непраздна. Между тем не сказано: с женой своей, но с обрученною ему. Послал бо Бог Сына Своего, говорит Павел, не рождаемого от мужа и жены, но рождаемого от жены (см. Гал. 4:4), только, то есть, от Девы. Ибо доказали мы прежде, что и Дева называется женою. От Девы родился Творец девственных душ.

32. Но ты удивляешься этому событию? Удивилась ему и Сама Родившая. Ибо говорит Она Гавриилу: как будет Мне это, когда Я мужа не знаю?(ср. Лк. 1:34). А он отвечает: Дух Святый найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречется Сын Божий(ср. Лк. 1:35). Чистое и непорочное рождение. Ибо где дышит Дух Святой, там нет никакой нечистоты. Непорочно плотское рождение от Девы Единородного, хотя еретики прекословят этой истине. Обличит их Дух Святой, оскорбится ими сила Вышнего осенившая, станет против них Гавриил в день судный, постыдит их место яслей, принявшее Господа. Свидетелями будут на них пастыри, благовествовавшие тогда, и воинство Ангелов, хвалящих, воспевающих: слава в вышних Богу, и на земле мир, в человеках благоволение (Лк. 2:14). Будут свидетелями храм, в который принесен был Он тогда в сороковой день, две горлицы, принесенные за Него, и принявший Его тогда в объятия Симеон, и бывшая при том пророчица Анна.

33. Итак, когда Бог свидетельствует, свидетельствует вместе Дух Святой, и Христос говорит: За что ищете убить Меня?(Ін. 7:19), – то да умолкнут еретики, противоречащие человечеству Его. Ибо противоречат они Тому, Который говорит: осяжите Меня и рассмотрите; ибо дух плоти и костей не имеет, как видите у Меня(Лк. 24:39). Да поклоняемся рожденному от Девы Господу, и да познают девы венец своего состояния, да познает и чин монашеский славу чистоты, ибо мы не лишаемся достоинства за чистоту. Хотя во чреве Девы был девять месяцев Спаситель, впрочем, мужем сделался тридцати трех лет. Потому если приемлет честь Дева за девятимесячное время, то гораздо более мы – за время многих лет.

34. Все да проходим поприще чистоты при помощи благодати Божией, юноши и девицы, старцы и отроки(Пс. 148:12). Да не предаемся невоздержанию, но да хвалим имя Христово. Познаем славу чистоты, ибо она есть венец ангельский, вещь, превышающая человека. Будем хранить тело, имеющее воссиять подобно солнцу. Для малого удовольствия не оскверним сего столь славного тела. В краткое время, в один час совершается грех, а стыд через многие годы вечно продолжится. Старающиеся о чистоте – суть Ангелы, живущие на земле. Девы имеют часть с Марией Девой. Да отвергнут они всякое излишнее украшение, всякий нечистый взор, всякую небрежную поступь, всякий блеск одежды и приманку сладострастия – благовонные запахи. Благовонием же для всех да будет благовонная, с добрыми делами соединенная молитваи святость телесная, чтобы родившийся от Девы Господь как о нас, хранящих чистоту мужах, так и о достойных венца женах сказал: вселюсь в них и буду ходить в них; и буду им Богом, и они будут Моим народом (2Кор. 6:16; Лев. 26:11-12). Слава Ему во веки веков. Аминь.

* * *

⁴Вероятно, святитель Кирилл под именем Дария Мида разумеет здесь Дария Истаспа.

 

Огласительное поучение тринадцатое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: Распятого и погребенного; и также на слова Исаии: Господи! кто поверил слышанному от нас, и кому открылась мышца Господня? и проч. Как овца, веден был на заклание (Іс. 53:1,7).]

1. Всякое действие Христово составляет славу Вселенской Церкви, но Крест составляет особенную славу. Зная это, Павел говорит: А я не желаю хвалиться, разве только крестом Господа нашего Иисуса Христа(Гал. 6:14) Христовом. Хотя чудесно было и то, что от рождения слепой в Силоаме прозрел (см. Ін. 9:7), но что это значит в сравнении со слепыми всей вселенной? Велико и сверхъестественно то, что Лазарь четверодневный воскрес (см. Ін. 11:39-44), но эта благодать им только ограничилась. Что же это в сравнении с умерщвленными грехом во вселенной? Чудесно то, что пять хлебов с избытком напитали пять тысяч человек (см. Мф. 14:21), но что это в сравнении с алчущими от неведения по всей вселенной? Чудесно то, что разрешена жена, связанная восемнадцать лет сатаной, но что это в сравнении с нами, которые связаны узами грехов? А крестный венец и ослепленных неведением просветил, и всех во власти греха находящихся освободил, и весь род человеческий искупил.

2. Не удивляйся тому, что мир весь искуплен, ибо Тот, Кто умер за него, не был простой человек, но Сын Божий Единородный. Грех одного человека Адамамог нанести смерть миру. Если же единого прегрешением (см. Рим. 5:17) смерть воцарилась в мире, то не паче ли правдой Единого жизнь воцарится? И если тогда за вкушение от древа изгнаны из рая, то не удобнее ли ныне посредством древа Иисусова войдут верующие в рай? Если первосозданный из земли нанес всемирную смерть, то Создавший его из земли не может ли принести жизни вечной, Сам будучи жизнь? Если Финеес, умертвив в ревности студодействующего человека, прекратил гнев Божий (см. Чис. 25:8), то Иисус, не другого умертвив, но Сам Себя отдав за искупление, неужели не может утолить гнева на людей? (см. 1Тим. 2:6).

3. Итак, да не стыдимся Креста Спасителя, но, напротив, похвалимся им. Ибо слово о Кресте для погибающих юродство есть (1Кор. 1:18), язычникам безумие, а нам спасение: а для нас, спасаемых, – сила Божия (там же). Ибо Умерший за нас не был простой человек, как сказано, но Сын Божий, Бог вочеловечившийся. Притом если агнец при Моисее удалял погублявшего Ангела (см. Вих. 12:23), то Агнец Божий, вземлющий грех мира, не паче ли освободит от грехов? (см. Ін. 1:29). Кровь бессловесного агнца приносила спасение, не паче ли спасет кровь Единородного? Если кто не верит силе Распятого, тот пусть спросит злых духов. Если кто не верит словам, то пусть поверит тому, что видит: многие распяты были во вселенной, но злые духи ни одного из них не устрашаются. Поскольку они за свои грехи умерли, а Иисус за грехи чужие, ибо Он не сделал никакого греха, и не было лести в устах Его. Будучи злословим, Он не злословил (1Пет. 2:22-23). Не Петр это говорит, иначе можно бы было подозревать его в ласкательстве Учителю, но говорит Исаия, который телом тогда не был, но духом предузрел плотское Его пришествие (см. Іс. 53:9). И для чего мне одного пророка приводить ныне в свидетели? Вот свидетельство самого Пилата, который, осудив Его, сказал: не нашел человека сего виновным ни в чем (Лк. 23:14). Отдавая же Его, преданного ему, и умыв руки, сказал: невиновен я в крови Праведника Сего (Мф. 27:24). Есть и другой свидетель невинности Иисусовой – вошедший прежде всех в рай разбойник, который, укоряя находящегося с ним, говорит: «Мы… достойное по делам нашим приняли, а Он ничего худого не сделал (Лк. 23:41), а я и ты подлежали осуждению».

4. Итак, истинно пострадал Иисус за всех людей, ибо не мечта Крест, не мечта и искупление. Если смерть была один призрак, то справедливы те, которые говорили: Мы вспомнили, что обманщик тот, еще будучи в живых, сказал: после трех дней воскресну (Мф. 27:63). Итак, страдание есть истинное, ибо истинно распят Он, и мы не стыдимся этого, распят – и не отрицаемся, но еще хвалюсь я, говоря о том. Да если бы и отрицать я стал, то обличила бы меня теперь эта Голгофа, близ которой ныне все мы находимся, обличило бы меня древо Крестное, которого части отсюда преданы всей вселенной. Исповедую Крест, поскольку знаю о воскресении. Ибо если бы Иисус остался распятым, я бы, может быть, не исповедал Его, может быть, умолчал бы об этом вместе с моим Учителем. Но поскольку за Крестом последовало воскресение, то я не стыжусь повествовать о нем.

5. Итак, Он распят, подобно всем будучи во плоти, но не за подобные грехи. Не за любостяжание поведен на смерть, ибо Он был Учителем нищеты, не за плотское вожделение осужден, ибо Сам Он ясно говорит: всякий, кто смотрит на женщину с вожделением, уже прелюбодействовал с нею в сердце своем (Мф. 5:28); не за дерзкий удар или биение, ибо бьющему по ланите обращал Он и другую; не за презрение закона, ибо Он был исполнитель закона; не за поругание пророка, ибо Он Сам возвещаем был пророками; не за удержание платы, ибо Сам служил без платы и даром; не за грехи в словах, или в делах, или в мыслях, Он не сделал никакого греха, и не было лести в устах Его (1Пет. 2:22-23), не поневоле шел Он на страдание, но добровольно. Если бы кто и ныне стал Ему прекословить, говоря: будь милостив к Себе, Господи, тому Он опять ответил бы: отойди от Меня, сатана (Мф. 16:22-23).

6. И хочешь ли ты увериться в том, что Он добровольно пошел на страдание? Другие умирают поневоле, или непредвиденно, а Он предсказал о Своем страдании: и Сын Человеческий будет предан на распятие (Мф. 26:2). А знаешь ли, для чего не избежал смерти Человеколюбец? Для того чтобы из-за грехов не погиб совершенно мир. Вот, мы восходим в Иерусалим, и Сын Человеческий предан будет на распятие (Мф. 18:19); и в другом месте: Он восхотел идти в Иерусалим (Лк. 9:51). И хочешь ли познать точно, что Крест есть слава для Иисуса? Послушай не моих – Его собственных слов. Предавал Его Иуда, сделавшийся неблагодарным к Домовладыке, вскоре после того, как вышел от трапезы, после того, как пил чашу благословения, за спасительное питие пошел пролить праведную кровь: человек… который ел хлеб Его поднял на Него пяту (Пс. 40:10). Только что руки его принимали благословения, и тут же за серебро готовил он предательскую смерть. Хотя обличен был он и услышал слова: ты сказал (Мф. 26:25), однако пошел. Потом сказал Иисус: пришел час прославиться Сыну Человеческому (Ін. 12:23). Видишь, что Он в Кресте находит славу Свою? Не бесчестно для Исаии, что он распилен был, неужели бесчестно Христу умереть за мир? Ныне прославился Сын Человеческий (Ін. 13:31). Это не то значит, что Он не имел славы и прежде – ибо прославлен был славой прежде сложения мира, Он, как Бог, прославляем был всегда, а ныне прославлен потому, что увенчан венцом терпения. Не по нужде оставил жизнь и не насильственно умерщвлен, послушай, что говорит Он: Имею власть отдать жизнь и власть имею опять принять ее (Ін. 10:18). По Своей воле попускаю Я врагам Моим, ибо если бы Я не хотел, не было бы сего. Итак, по произволению пошел Он на страдание, радуясь совершению дела, веселясь о венце, утешаясь человеческим спасением. Не стыдился Он Креста, ибо спасал им вселенную, потому что страждущий не был слабый человек, но Бог вочеловечившийся и подвигом терпения подвизающийся.

7. Но противоречат сему иудеи, всегда противоречить готовые, а к вере не расположенные, почему и говорит ныне прочитанный пророк: Господи! кто поверил слышанному от нас? (Іс. 53:1). Персы веруют, а евреи не веруют. Они увидят то, о чем не было говорено им, и узнают то, чего не слыхали (Іс. 52:15), а упражнявшиеся в этом отвергнут то, в чем упражнялись. Они противоречат нам и так говорят: неужели Господь страдает? Могут ли преодолеть Господа руки человеческие? Прочтите книгу Плача, ибо оплакивающий вас Иеремия в плаче своем написал достойное плача, видел он погибель вашу, зрел отпадение, оплакивал тогдашний Иерусалим, ибо нынешний не нужно оплакивать, поскольку распял тот Христа, а нынешний Христу поклоняется. Итак, оплакивающий пророк говорит: Дыхание жизни нашей, помазанник (Христос) Господень пойман в ямы (Плч. 4:20). Мой ли это вымысел? Вот пророк свидетельствует, что Христос Господь взят людьми. Что же отсюда произойдет? Скажи мне, пророк! И он говорит: под тенью Его будем жить среди народов (там же), гадательно, говорит он, что уже не в Израиле, но в народах находиться будет благодать жизни.

8. Но поскольку много слышим от них противоречий, то теперь при помощи ваших молитв, сколько позволит краткость времени, при содействии благодати Божией предложим немногие свидетельства о страдании. Ибо все, что относится ко Христу, написано и нет ничего сомнительного, потому что ничего нет без свидетельства. Все написано в пророческих книгах, не на досках каменных, но написано ясно Духом Святым. Итак, когда слышишь ты слова Евангелия об Иуде, то не должен ли иметь свидетельства на них? Слышал ты, что (Христос) прободен копием в ребро, не должен ли узнать, не написано ли и о сем? (см. Ін. 19:34). Слышал, что распят Он в саду, не должен ли узнать, не написано ли и о сем? (см. Ін. 19:41). Слышал, что Он продан за тридцать сребреников, не должен ли испытать, какой пророк сказал об этом? (см. Мф. 26:15). Слышал, что Он напоен уксусом, испытай, где и об этом написано? (см. Мк. 15:36). Слышал, что в каменном гробе положено тело Его и камень наложен на оный, не должен ли и об этом иметь свидетельство пророческое? (см. Мф. 27:60). Слышал ты, что распят Он вместе с разбойниками, не должен ли узнать, не написано ли и об этом? (см. Мф. 27:38). Слышал, что Он погребен, не должен ли узнать, не написано ли точно и о погребении? Слышал, что Он воскрес, не должен ли узнать, не обманываем ли мы тебя, научая сему? (Лк. 24:34). Ибо слово наше и проповедьнаша не в убедительных словах человеческой мудрости (1Кор. 2:4), не утонченные мудрования предлагаем ныне на разрешение, не словами вооружаемся против слов, чтобы опровергнуть их, но проповедуем Христа распятого (1Кор. 1:23) после того, как Он проповедан уже был прежде пророками. А ты, приняв свидетельства, напечатлей их на сердце. Поскольку же их много, а времени остается уже немного, то выслушай теперь, сколько возможно, некоторые важнейшие из них и, приняв их за основание, позаботься сам изыскать остальные. Ибо рука твоя должна быть не только простерта на принятие, но готова и на труд. Все дарует Бог, ибо если же у вас недостает мудрости, да просит у Бога (Як. 1:5), и получит. Он по молитвам нашим да подаст и нам, говорящим, силы исполнять то делами, и вам, слушающим, уверовать.

9. Итак, будем искать свидетельств о страдании Христовом, ибо собрались мы не для того, чтобы сделать умозрительное изъяснение Писаний, но в основном для того, чтобы увериться в том, чему уже верим. Свидетельства о пришествии Иисуса ты слышал прежде, равно и о том, что Он ходил по морю, ибо написано: Путь Твой в море (Пс. 76:20). И о различных исцелениях свидетельство слышал ты в другое время. Итак, я начинаю с того, откуда началось страдание. Предатель Его, Иуда, придя и став против Него, мирные слова говорил Ему, а враждебное дело готовил (см. Мф. 26:49). О сем-то говорит псалмопевец: Друзья мои и искренние отступили от язвы моей, и ближние мои стоят вдали (Пс. 37:12). И в другом месте: слова их нежнее елея, но они суть обнаженные мечи (Пс. 54:22). Радуйся, Равви! (Мф. 26:49), а предает Учителя на смерть, не устыдился Того, Который, увещевая, говорил ему: Иуда! целованием ли предаешь Сына Человеческаго (Лк. 22:48). Как бы так говорил Он ему: вспомни наименование твое, Иуда означает «исповедание», ты сделал условие, взял по которому серебро, исповедуй это немедля: Боже хвалы моей! не премолчи, ибо отверзлись на меня уста нечестивые и уста коварные; говорят со мною языком лживым; отвсюду окружают меня словами ненависти (Пс. 108:1-3). А что были при сем некоторые и из архиереев и что перед вратами града был связан Он, это слышал ты прежде, если только помнишь изъяснение псалма, который говорит о времени том и месте, как возвратились они вечером (Пс. 58:7), и взалкали, как псы, и обошли град (см. Пс. 58:15).

10. Слушай и о тридцати сребрениках: И скажу им: если угодно вам, то дайте Мне плату Мою; если же нет, – не давайте, и проч. (Зах. 11:12). Иную плату должны воздать вы Мне за исцеление слепых и хромых, иную, однако, получаю Я. Вместо благодарности принимаю Я бесчестие, вместо поклонения – обиды. Видишь, как предсказаны в Писании происшествия? И они отвесят в уплату Мне тридцать сребреников (Зах. 11:12). Какая точность у пророков! Как велико и непогрешительно ведение Духа Святого! Не сказал: десять, ни двадцать, но именно: тридцать, сколько их и было. Теперь скажи и о том, куда обращена эта цена? Получивший ее владеет ею или отдает назад? И если отдал, то куда обращена она? Пророк говорит: и бросил их в дом Господень для горшечника (Зах. 11:13). Сличи Евангелие с пророчеством; оно говорит: Иуда… раскаявшись, возвратил тридцать сребреников и бросил их в дом Господень для горшечника (ср. Мф. 27:3,5).

11. Впрочем, представляющееся мне здесь сомнение требует точного разрешения. Отвергающие пророков говорят, что пророк говорит: и вложих их в храм Господень в горнило (Зах. 11:13), а Евангелие: и дали их за землю горшечника (Мф. 27:10). Как же то и другое может быть справедливо, об этом выслушай. Эти строгие иудеи, архиереи тогдашние, увидевши, что Иуда раскаялся, когда сказал: согрешил я, предав кровь невинную, говорят ему: что нам до того? смотри сам (Мф. 27:4). Неужели нет дела вам, которые распинаете? Тот, который получил плату за убийство и назад отдал, узрит, а вы, убивающие, не узрите? Потом говорят между собой: непозволительно положить их в сокровищницу церковную, потому что это цена крови (Мф. 27:6). Из ваших уст исходит осуждение ваше. Если нечиста плата, нечисто и дело, а если поступаешь по справедливости, распиная Христа, то для чего не принимаешь платы? Но нам нужно доказать, что нет разногласия, когда Евангелие говорит: землю горшечника, а пророк: горнило. Не только художники золотых дел имеют горнило, и не одни занимающиеся медной работой имеют горнило, но и горшечники имеют скудельное горнило. Ибо для очищения мягкой и тучной и нужной части земли от мелких камней и для отделения от нее негодной грязи сначала обливают глину в горниле водой, чтобы беспрепятственно обрабатывать сосуды. Чему же дивиться, если Евангелие говорит ясно: землю горшечника, а пророк предрек гадательно, так как в пророчестве по большей части говорится гадательно?

12. Связали Иисуса и ввели во двор архиерея. Хочешь ли узнать и видеть, что и об этом написано? Исаия говорит: горе душе их! ибо сами на себя навлекают зло. Скажите праведнику, что благо ему, ибо он будет вкушать плоды дел своих. А беззаконнику горе (Іс. 3:9-10). И поистине горе душе их! – посмотрим почему. Исаия был распилен, но после того исцелен народ. Иеремия ввержен в тинный ров, но излечена рана иудеев. Ибо она была не столь велика, потому что грех их был против человека. Но ныне, поскольку не против человека, а против Бога вочеловечившегося согрешили иудеи, то горе душе их! свяжем праведного. Но не мог ли, скажет кто-либо, разрешить Себя разрешивший от уз смертных четверодневного Лазаря (см. Ін. 11:1-44), и разрешивший Петра от железных уз темничных? (см. Деян.12:7). В готовности предстоят

Ангелы, говоря: расторгнем узы их (Пс. 2:3), впрочем, удерживаются от этого, потому что Владыка хочет это терпеть. Потом приведен Он в судилище к старейшинам. Ты имеешь уже свидетельство на это: Господь вступает в суд со старейшинами народа Своего и с князьями его (Іс. 3:14). I

13. Архиерей, спросив Его и услышав истину, негодует, а злой раб наносит удар. И лицо, блистающее подобно солнцу, сносило удары от беззаконных рук, другие же, придя, плюют в лицо Тому, Кто брением исцелил слепого от рождения (см. Мф. 26:67). Сие ли воздаете вы Господу, народ глупый и несмысленный? (Повт. 32:6). Пророк, удивляясь этому, говорит: Господи! кто поверил слышанному от нас? (Іс. 53:1). Ибо дело невероятное – Бог единый, Сын Божий и сила Господня сие претерпевает. Впрочем, чтобы спасаемые не имели неверия, Дух Святой предварительно пишет о том от лица Христа, говорящего, ибо Тот же Самый, Который тогда говорил, после явился: Я предал хребет Мой бьющим (Іс. 50:6). Ибо Пилат, бив Его, предал на распятие (см. Мк. 15:15). И ланиты Мои поражающим; лица Моего не закрывал от поруганий и оплевания (Іс. 50:6); как бы так говорит Он, предвидя: «Будут Меня бить, Я не отвращал ланиты Моей, ибо как бы Я стал воодушевлять учеников на смерть за истину, если бы Сам боялся того? Я говорил: Любящий душу свою погубит ее (Ін. 12:25). Если бы Я дорожил Своею жизнью, как бы стал учить сему, Сам не исполняя того, чему учил?» Посему прежде Сам Он, будучи Бог, претерпел таковые страдания от людей, чтобы после того не стыдились мы для Него терпеть подобное от людей. Видишь, что и о сем ясно написали пророки. Впрочем, многие свидетельства Писания по краткости времени оставляем мы, как я прежде сказал. Ибо если кто с точностью все будет изыскивать, то ни одно из Христовых деяний не останется без свидетельства.

14. Связанный пошел Он от Каиафы к Пилату (см. Ін. 18:28); не написано ли и об этом? И связавшие Его отнесли в дар царю Иареву (см. Ос. 10:6). Но возразит кто-либо из внимательных слушателей: Пилат не был царь; итак, оставляя многие изыскания, спросим: как связавшие Его отправили Его в дар царю Иареву? Но прочти написанное в Евангелии: Пилат, услышав, что Он из Галилеи, послал Его к Ироду (Лк. 23:7); а Ирод был тогда царем и находился в Иерусалиме. Примечай же точность пророческую. Посему в дар послан Он; И сделались в тот день Пилат и Ирод друзьями между собою, ибо прежде были во вражде друг с другом (Лк. 23:12). Ибо Тому, Который хочет примирять небо с землей, прилично было первых примирить тех, которые Его осуждали: притом присутствовал здесь Сам Господь, отнимает ум у глав народа земли (Йов. 12:24). Видишь точность пророков и истину свидетельства?

15. Подивись судимому Господу; терпел Он, когда вели и влекли Его воины. Пилат, судящий Его, сидел, а Седящий одеснуюОтца терпел стоя перед ним. Народ, освобожденный Им от земли египетской и многократно от других стран освобождаемый, вопиял на Него: возьми, возьми, распни Его (Ін. 19:15). За что же, иудеи? За то ли, что слепых ваших исцелил? Или за то, что ноги хромых ваших уврачевал и другие оказал благодеяния? Так что пораженный ужасом пророк и об этом говорит: против кого расширяете рот, высовываете язык? (Іс. 57:4). И Сам Господь говорит у пророков: Удел Мой сделался для Меня как лев в лесу; возвысил на Меня голос свой, за то Я возненавидел его (Єр. 12:8). «Не Я отвергся их, но они сами отверглись Меня». Посему тут же говорит: Я оставил дом Мой (Єр. 12:7).

16. «Будучи судим, Я молчал, так что Пилат сострадал и говорил: не слышишь ли, что они против Тебя свидетельствуют? (Мф. 26:62)» Не потому, что знал он судимого, но устрашен был возвещенным сновидением жены. А Иисус молчал. Посему говорит псалмопевец: и стал я, как человек, который не слышит и не имеет в устах своих ответа (Пс. 37:15). И еще: а я, как глухой, не слышу, и как немой, который не открывает уст своих (Пс. 37:14). Об этом ты слышал и прежде, если только помнишь.

17. Воины, окружив Его, посмеиваются над Ним; Господь делается для них предметом смеха; и Владыка терпит посмеяние (см. Лк. 23:36); увидев меня, кивают головами [своими] (Пс. 108:25); остается, однако, при Нем образ царственной власти: посмеиваются над Ним, но преклоняют колена, и распинают Его воины, облекши, впрочем, сначала в порфиру и возложив венец на главу Его. Что нужды, хотя и терновый? Всякий царь провозглашается воинами: и Иисусу прообразовательно надлежало быть увенчану воинами. Посему-то и Священное Писаниеговорит в Песнях: Пойдите и посмотрите, дщери Сионские, на царя Соломона в венце, которым увенчала его мать его (Пісн. 3:11). И тайну составлял венец, ибо он доставлял свободу от грехов и освобождение от определенной за оные казни.

18. Адам принял осуждение: проклята земля за тебя; терния и волчцы произрастит она тебе (Бут. 3:17-18). Иисус для того принимает терны, чтобы освободить от этого осуждения; и в земле погребен для того, чтобы проклятая земля вместо проклятия получала благословение. Тогда, как согрешили (прародители), покрылись листьями смоковницы: потому и Иисус последнее знамение совершил над смоковницей. Ибо, намереваясь идти на страдание, проклинает Он смоковницу (см. Мф. 21:19), не все смоковницы, но одну известную, для изображения (райской) смоковницы, говоря: отныне да не вкушаem от тебя никто плода вовек (Мк. 11:14). Осуждение миновало, и, так как прародители покрылись листьями смоковницы, то пришел Он в такое время, когда не было на ней плодов. Кто не знает, что во время зимы смоковница не приносит плодов, а только покрыта бывает листьями? Что все знали, неужели не знал того Иисус? Впрочем, зная об этом, шел как бы намереваясь искать плодов; знал Он, что не найдет их, но хотел только представить образ проклятия на листьях.

19. Коснувшись событий, случившихся в раю, по справедливости удивляюсь я истине преобразований: в раю отпадение, в саду и спасение; от древа грех, в древе и спасение (см. Бут. 3:8). После полудня скрылись прародители от Господа ходящего, после полудня и разбойник вводится Господом в рай (см. Лк. 23:43). Но скажет мне кто-либо: это ты вымышляешь; представь мне свидетельство о древе Крестном из пророка; если из пророка не приведешь об оном пророчества, то я не поверю. Итак, послушай Иеремии и убедись: А я, как кроткий агнец, ведомый на заклание, и не знал, что они составляют замыслы против меня (Єр. 11:19). Читай вопросительно, как я сказал. Ибо неужели не знает тот, который говорит: вы знаете, что через два дня будет Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие? (Мф. 26:2). Как кроткий агнец, ведомый на заклание, и не знал, что они составляют замыслы (Єр. 11:19). Какой агнец? Иоанн Креститель объяснит, говоря: вот Агнец Божий, Который берет на Себя грех мира (Ін. 1:29). Они составляют замыслы против меня (Єр. 11:19); знающий помышления неужели не знал того, что должно было случиться? Что же говорили они? Положим ядовитое дерево в пищу Его (Єр. 11:19). Если Господь удостоит тебя, то впоследствии узнаешь, что тело Его, по Евангелию, представляло образ хлеба: положим ядовитое дерево в пищу Его и отторгнем Его от земли живых (Єр. 11:19). Жизньне истребляется, на что трудитесь напрасно? Имя Его более не помянется: тщетен совет ваш; ибо имя Его прежде солнца пребывает (Пс. 71:17) в Церкви. Также и о том, что жизнь висела на древе, Моисей с плачем говорит: жизнь твоя будет висеть пред тобою, и будешь трепетать ночью и днем, и не будешь уверен в жизни твоей (Повт. 28:66). И недавно прочитанное Писание говорит: Господи! кто поверит слышанному от нас? (Іс. 53:1)

20. Этот образ представил Моисей в распятом змее, чтобы уязвленный живым змеем, взирая на медного змея, исцелен был верой (см. Чис. 21:9). Итак, если медный змей распятый спасал, то неужели воплощенный Сын Божий распятый не спасет? Жизньвсегда даруется через дерево. Ибо во время Ноя посредством деревянного ковчега сохранена была жизнь; а при Моисее море, узревши образ жезла, убоялось ударившего по нему. Итак, Моисеев жезл имел силу; неужели бессилен Крест Спасителя? Я для краткости оставляю многие прообразования. Дерево при Моисее усладило воду, и из ребра Иисусова вода истекла на древе.

21. Начало знамений Моисеевых кровь и вода и то же самое было окончанием всех знамений Иисусовых. Прежде всего Моисей превратил реку в кровь (см. Вих. 7:17); а Иисус после всего испустил из ребра воду с кровью для двух, может быть, голосов: голоса Судии и голоса вопиющих; или для верующих и неверующих (см. Ін. 19:34). Ибо Пилат говорил: невиновен я в крови (Мф. 27:24), и водой умывал руки; а вопиющие говорили: кровь Его на нас (Мф. 27:25). Итак, два вещества истекли из ребра: судье, может быть, вода, а вопиющим кровь. И еще иначе можно это разуметь: для иудеев кровь, а для христиан – вода, ибо тем, как злоумышленникам, от крови осуждение, а тебе, верующему ныне, посредством воды спасение. Ибо ничего случайно не делалось. Толкователи Писания, отцы наши, представили и другую причину на это событие. Так как, по Евангелию, двоякую имеет силу спасительное крещение: одна даруется просвещаемым посредством воды, а другая в гонениях сообщается святым мученикам посредством собственной крови их, – то из спасительного ребра истекли кровь и вода, которые утверждают благодать, когда исповедуют Христа во время просвещения и мученичества. Есть и другое изъяснение касательно ребра: виновницей греха была жена, сотворенная из ребра, почему Иисус, пришедший даровать прощение грехов равно мужам и женам, прободен в ребро за жен, чтобы уничтожить грех.

22. Если кто будет искать, то найдет и другие изъяснения, но довольно и того, что сказано, как потому, что времени мало, так и потому, чтобы не наскучить слушателям; хотя и никогда не должно отягощаться слушающим об увенчанном Владыке, а особенно слушающим на этой всесвятой Голгофе. Ибо другие только слышат, а мы и видим, и осязаем; никто не отягощайся. Вооружись против врагов самим Крестом. Победным знамением против прекословящих поставь веру в Крест. Ибо когда станешь состязаться с неверными о Кресте Христовом, то сделай наперед рукой знамение Креста Христова, и прекословящий онемеет. Не устыдись исповедовать Крест, ибо Ангелы ставят себе в похвалу говорить: знаем мы, что ищете, Иисуса распятого (Мф. 28:5). Не мог ли Ангел сказать: «знаю, кого ищете вы, моего Владыку?» «Но я, – говорит он откровенно, – знаю Распятого». Ибо Крест составляет венец, а не бесчестие.

23. Теперь обратимся к упомянутым нами пророческим указаниям. Распят был Господь, ты имеешь на это свидетельства. Видишь место Голгофы и как соглашающийся взываешь с похвалой. Смотри, чтобы не отречься сего когда-либо во время гонения. Не только в мирное время увеселяйся Крестом, но и во время гонения ту же имей веру в него. Не будь другом Иисуса во время мира, а во время брани врагом Его. Ты получаешь теперь прощение грехов твоих и царские награды духовного дара. Когда наступит война, мужественно подвизайся за Царя своего; Иисус, будучи без греха, распят за тебя: не распнешься ли и ты для Того, Который распят за тебя? Не дар даешь, ибо ты прежде получил от Него, но воздаешь за дар, воздавая должное Тому, Который на Голгофе распят за тебя. Голгофа означает «лобное место». И не пророчески ли кто-нибудь наименовал Голгофой то место, на котором истинная глава Христос претерпел Крест, как говорит апостол: Сын есть образ Бога невидимого, и немного после: и Он есть глава тела Церкви (Кол. 1:15,18)? В другом месте: всякому мужу глава Христос (ср. 1Кор. 11:3); и еще: (Он)… глава всякого начальства и власти (Кол. 2:10). Эта глава пострадала на лобном месте. Как знаменательно это пророческое наименование! Кажется, само имя убеждает тебя и говорить: не смотри на Распятого как на простого человека; распятая глава есть глава всякой власти, глава, имеющая Отца. Ибо глава мужу Христос, глава же Христу Бог (1Кор. 11:3).

24. Итак, Христос за нас распят, быв судим в ночи, когда был холод, и потому разложены были горящие дрова. Распят Он в третий час: В шестом же часу настала тьма по всей земле и продолжалась до часа девятого(ср. Мф. 27:45), а от девятого опять свет. Исследуем, не написано ли и об этом? Захария говорит на это: И будет в тот день: не станет света, светила удалятся(Зах. 14:6). Зима была, потому Петр грелся. День этот будет… ведомый только Господу (Зах. 14:7). Что же? Других дней не знает Он? Много дней; но этот день есть день страдания Господня; день, который сотворил Господь. День этот будет… ведомый только Господу, и не день и не ночь (ср. Зах. 14:7). Что за загадка, которую предлагает пророк: день этот не есть ни день, ни ночь? Как же назовем его? Изъясняет Евангелие, повествуя об этом событии. Не был это день: ибо солнце не равно светило от восхода до захождения своего, но от часа шестого до часа девятого среди дня была тьма. Середину дня занимала тьма; а тьму Бог назвал ночью. Посему день этот не был ни день, ни ночь: ибо не во все продолжение его был свет, чтобы можно было назвать его днем; и не во все продолжение была тьма, чтобы назвать ночью: но после девятого часа взошло солнце. И об этом предсказал пророк; ибо, сказавши: и не день и не ночь, присовокупил: и при вечере будет свет (Зах. 14:7). Видишь точность пророческую, видишь истину того, что написано?

25. Но ты хочешь узнать, в который именно час солнце померкло, в пятый, или в шестой, или в девятый? Скажи, пророк, определенно упорным иудеям, когда престанет светить солнце? На это говорит пророк Амос: И будет в тот день, говорит Господь Бог: произведу закат солнца в полдень (Ам. 8:9), ибо от часа шестого была тьма, и омрачу землю среди светлого дня (Ам. 8:9). Какое это время, пророк, и какой день? И обращу праздники ваши в сетование (Ам. 8:10). А это происшествие случилось в праздник опресноков и во время празднования Пасхи. Далее потом говорит: и возложу на все чресла вретище и плешь на всякую голову (Ам. 8:10). Тогда был день опресноков и праздник; между тем жены иудейские сокрушались и плакали, а скрывавшиеся апостолы скорбели. Поистине дивно это пророчество!

26. Но кто-либо скажет: покажи мне и другой признак. Какой же может быть другой лучший признак касательно этого события? Иисус распят; Он имел на Себе одну нижнюю и одну верхнюю одежду: воины разделили верхнюю одежду, разодрав на четыре части; а нижняя не была разодрана, ибо, будучи разодрана, ни к чему не годилась бы. Потому воины кидают о ней жребий. Ту одежду делят, об этой кидают жребий. Не написано ли и об этом? Знают это прилежные церковные псалмопевцы; подражая ангельскому воинству и всегда прославляя Бога, они удостаиваются петь на Голгофе и говорить: делят ризы мои между собою и об одежде моей бросают жребий (Пс. 21:19); а жребий этот был жребий воинов.

27. Также, быв осужден перед Пилатом, Иисус облечен был в багряницу: ибо там надели на Него багряницу (Мф. 27:28). Не написано ли и об этом? Исаия говорит: Кто это идет от Едома, в червленых ризах от Восора? (Іс. 63:1). Кто сей, в знак бесчестия облеченный в червленую одежду? Ибо Восор подобное нечто этому означает у евреев. Отчего же одеяние Твое красно, и ризы у Тебя, как у топтавшегося в точиле? (Іс. 63:2). А он ответствует и говорит: Всякий день простирал Я руки Мои к народу непокорному, ходившему… по своим помышлениям (Іс. 65:2).

28. Он простер на Кресте руки, чтобы объять концы вселенной, ибо эта Голгофа есть середина земли. Не мои слова эти, но пророк сказал: Боже, Царь мой от века, устрояющий спасение посреди земли (Пс. 73:12). Распростер человеческие руки Тот, Который духовными руками утвердил небо. Пригвоздили оные, чтобы, тогда как пригвождено было к древу человечество Его, подъявшее человеческие грехи, тогда как человечество престает жить, вместе умер грех и мы бы воскресли в правде. Поскольку одним человеком смерть, то одним человеком и жизнь, одним Человеком – Спасителем, по Своей воле умирающим. Ибо вспомни слова Его: Имею власть отдать душу Мою и власть имею опять принять ее (Ін. 10:18).

29. Впрочем, Он претерпел это, придя для спасения всех, но народ злом воздал Ему за то. Иисус говорит: жажду (Ін. 19:28). Тот, Который извел для них из твердого камня воды, просит плодов у винограда, Им насажденного. Но что на сие виноград, по рождению происходящий от святых отцов, а по произволению от содомлян? Ибо виноград их от виноградной лозы Содомской и с полей Гоморрских (Повт. 32:32). Напоивши губу и вонзивши на трость, жаждущему Господу приносит он уксус: И дали мне в пищу желчь, и в жажде моей напоили меня уксусом (Пс. 68:22). Видишь ясность предсказания пророческого? «Какую же дали желчь устам Моим?» Дали Ему, говорит Евангелие, вино со смирной (см. Мк. 15:23); а смирна подобна желчи и горька. Сие ли воздаете вы Господу? (Повт. 32:6) Этот ли виноград приносите Владыке? По справедливости оплакивает вас Исаия, говоря: У Возлюбленного моего был виноградник на вершине утучненной горы (Іс. 5:1). Мы не все будем говорить: ожидал, что он принесет добрые грозды, я возжаждал вина его, а он принес дикие ягоды (Іс. 5:2). «Видишь ли венец, который возложен на Меня? Какой же суд произнесу Я после сего?» И повелю облакам не проливать на него дождя (Іс. 5:6). И облака, т.е. пророки, отняты от них; пророки теперь в Церкви Христовой, как говорит Павел: И пророки пусть говорят двое или трое, а прочие пусть рассуждают (1Кор. 14:29); и в другом месте: Бог… поставил одних Апостолами, других пророками (Еф.4:11). Агав, связавши себе ноги и руки, был пророк. 30. О разбойниках, которые с Ним были распяты, сказано: и к злодеям причтен был (Іс. 53:12; см. Лк. 23:32). Прежде сего они оба были беззаконники, а с этого времени один уже не беззаконник. Ибо один до смерти пребыл беззаконником, не приемлющим спасения. Руки его пригвождены были, а язык поражал хулой. Проходящие иудеи кивали головами, ругаясь над Распятым. На них исполнилось написанное: увидев меня, кивают головами [своими] (Пс. 108:25). И этот разбойник хулил вместе с ними; но другой унимал хулившего, и конец жизни был для него началом исправления, предание души – получением спасения. Унимая первого, после говорит он: помяни меня, Господи (Лк. 23:42), к Тебе взываю я. Оставь его, помрачены мысленные его очи, а меня помяни; не говорю: помяни мои дела, ибо страшусь я их. Всякий человек расположен бывает к своему спутнику, а я сопутствую Тебе на смерть. Помяни спутника Твоего; но я не говорю: помяни меня теперь, но, когда приидешь в Царствие Твое (Лк. 23:42).

31. Какой силой вразумлен ты, разбойник? Кто научил тебя поклоняться презираемому и вместе с тобой Распятому? О свет вечный, просвещающий омраченных! Посему справедливо и услышал он: надейся не потому, что дела твои дают право тебе надеяться, но потому, что находится здесь благодатный Царь. Долговременно бы должно быть прошение; а благодать дарована весьма скоро. Истинно говорю тебе, ныне же будешь со Мною в раю(Лк. 23:43). Поскольку сегодня услышал ты голос Мой и не ожесточил твоего сердца (см. Пс. 94:7-8), я весьма скоро изрек определение против Адама, весьма скоро прощаю тебе. Ему сказано было: в день, в который ты вкусишь от него, смертьюумрешь (Бут. 2:17). Ты ныне покорился вере, ныне тебе и спасение. Он пал, вкусив от древа; и ты посредством древа вводишься в рай. Не бойся змея, не извергнет тебя; ибо пал он с неба. Не говорю Я тебе сегодня: отойдешь ты, но: ныне со Мною будешь (Лк. 23:43)». Надейся, не будешь извержен, не бойся пламенного меча: он устыдится Владыки. Как велика и неизъяснима благодать! Верный Авраам еще не вошел туда, куда разбойник входит. Еще не вошли Моисей и пророки, а разбойник беззаконный входит. Удивлялся этому и прежде тебя Павел, говоря: А когда умножился грех, стала преизобиловать благодать (Рим. 5:20). Терпевшие зной еще не вошли, а в одиннадцатый час пришедший вошел. Никто не ропщи на Домовладыку, поскольку говорит Он: друг!., не обижаю тебя (Мф. 20:13). Не имею ли Я власти располагать Моим, как хочу? Разбойник хочет добро творить, но смерть предупреждает. Я не только ожидаю дел, но и веру приемлю. Пришедши пасти в вертоградах, Я пришел пасти и в кринах (см. Пісн. 6:1-2). Обрел Я овча погибшее (Лк. 15:4-5): беру его на рамена мои, ибо он верит так, как сам сказал: Я заблудился, как овца потерянная; помяни меня, Господи, когда приидешь в Царствие Твое! (Пс. 118:176; см. Лк. 23:42)».

32. «Я предвозвестил в песнях о винограде невесте Моей, и эти слова говорил ей: Пришел я в сад мой, сестра моя, невеста(Пісн. 5:1). На том месте, где Он распят, был сад(Ін. 19:41). Что ты здесь находишь? Набрал мирры Моей (Пісн. 5:1), когда пил смешанное со смирною вино и уксус. Приняв это, сказал: совершилось (Ін. 19:30). Ибо исполнилось таинство, исполнилось написанное, уничтожен грех: Но Христос, Первосвященник будущих благ, придя с большею и совершеннейшею скиниею, нерукотворенную, то есть не такового устроения, и не с кровью козлов и тельцов, но со Своею Кровию, однажды вошел во святилище и приобрел вечное искупление. Ибо если кровь тельцов и козлов и пепел телицы, через окропление, освящает оскверненных, дабы чисто было тело, то кольми паче Кровь Христа (Євр. 9:11-14). И в другом месте: Итак, братия, имеем дерзновение входить во святилище посредством Крови Иисуса Христа, путем новым и живым, который Он вновь открыл нам через завесу, то есть плоть Свою (Євр. 10:19-20). И поскольку завеса Его, плоть обесчещена, то прообразующая ее завеса церковная разодралась, как написано: И вот, завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу (Мф. 27:51). Даже малая часть осталась нераздранной. Поскольку же Владыка сказал: Се, оставляется вам дом ваш пуст (Мф. 23:38), то и дом разрушился.

33. Претерпел это Спаситель, чтобы… умиротворить(Кол. 1:20) кровью Креста небесное и земное. Ибо мы были врагами по причине греха; и Бог определил смерть грешнику. Которое же из двух долженствовало быть: по правосудию ли надлежало умертвить, или по человеколюбию нарушить определение? Но примечай премудрость Божию: Он сохранил и истину определения, и силу человеколюбия. Вознес Христос грехи наши…телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды(1Пет. 2:24). Немаловажен был умерший за нас; не чувственный был Агнец; не простой был человек; не Ангел только был, но Бог вочеловечившийся. Не столько важно было беззаконие грешников, сколько важна правда умершего за них. Не столько мы согрешили, сколько сделал правды Положивший за нас душу Свою; положивший, когда восхотел, и опять, когда восхотел принявший ее. И хочешь ли познать, что Он не насильственно кончил жизнь и что не против воли предал дух? Он возгласил ко Отцу, говоря: Отче! в руки Твои предаю дух Мой (Лк. 23:46). Предал, чтобы снова принять его; и, так сказав, испустил дух (ср. Мф. 27:50); но не на долгое время, ибо скоро опять воскрес из мертвых.

34. Померкло солнце ради Солнца правды: распались камни ради камня духовного; гробницы открылись, и мертвые воскресли ради Того, вместе с мертвыми брошенный(Пс. 87:6). Он испустил узников Своих из рва, в котором воды нет(Зах. 9:11). Итак, не стыдись Распятого, но с дерзновением говори и ты: Но Он взял на Себя наши немощи и понес наши болезни… ранами Его мы исцелились (Іс. 53:4-5). Не будем неблагодарны Благодетелю. И еще: за преступления народа Моего претерпел казнь. Ему назначили гроб со злодеями, но Он погребен у богатого, потому что не сделал греха (Іс. 53:8-9). Посему ясно говорит Павел: Христос умер за грехи наши, по Писанию… и погребен был, и… воскрес в третий день, по Писанию (1Кор. 15:3-4).

35. Мы желаем знать точно, где Он погребен? Руками ли сделан гроб Его? Выше ли земли находится он по примеру гробов царских? Сделан ли памятник из камней? И что возложено на него? Скажите нам определенно, пророки, и о гробе, где положен Он, и где нам искать Его? Они говорят: Взгляните на скалу, из которой вы иссечены(Іс. 51:1), воззрите и устыдитесь. Слышишь в Евангелии: положил его(тело) в гробе, высеченном в скале (Лк. 23:53; Мк. 15:46). И что далее? Какая дверь у гроба? И на это говорит другой пророк: повергли жизнь мою в яму и закидали меня камнями (Плч. 3:53). «Я, камень краеугольный, избранный, честный, лежу внутри камня, не на долгое время; камень претыкания для иудеев, а спасительный для верующих». Итак, посажено на земле древо жизни, чтобы подвергнувшаяся проклятию земля получила благословение и чтобы мертвые освободились.

36. Итак, да не стыдимся исповедовать Распятого; с дерзновением да изображаем рукой знамение креста на челе и на всем: на хлебе, который вкушаем; на чашах, из которых пьем; да изображаем Его при входах, при выходах, когда ложимся спать и встаем, когда находимся в пути и отдыхаем. Он великое предохранение, данное бедным в дар и слабым без труда. Ибо это благодать Божия; знамение для верных и страх для злых духов. Потому что посредством его победил Он их, подверг их позору(Кол. 2:15). Когда увидят они крест, то вспоминают Распятого. Они боятся сокрушившего главы дракона. Не пренебрегай знамением этим по той причине, что оно даром дано тебе; но за это тем более почитай Благодетеля.

37. И если когда случится тебе исследовать это и ты не будешь иметь доказательств, то твердая вера да пребывает в тебе; а приобретши многие сведения, лучше заграждай уста иудеев пророками, а эллинов -их баснословием. Они поклоняются пораженным молнией; а молния, сходящая с небес, сходит не без причины (на таковых). Если для них не стыдно поклоняться богоненавистным, пораженным молнией, то ты ли постыдишься поклоняться возлюбленному Богом и Сыну Божию, распятому за тебя? Я стыжусь говорить о богах, ими называемых, и за краткость времени оставляю, а пусть говорят знающие это. Да заградятся уста всех еретиков, если кто говорит, что Крест есть мечта, ты отвратись от него. Возненавидь тех, которые говорят, что Его распятие было призрак. Ибо если распятие на Кресте призрак, между тем от Креста спасение, то и спасение призрак. Если Крест призрак, то призрак и Воскресение. А если Христос не воскрес… вы еще во грехах ваших(1Кор. 15:17). Если призрак Крест, то призрак и вознесение; а если вознесение призрак, то, без сомнения, призрак и Второе пришествие, и, наконец, ничего не будет твердого.

38. Да будет тебе Крест первым незыблемым основанием, и на нем созидай все прочее учение веры. Не отрекайся Распятого: ибо если отречешься, то многие обличат тебя. Первый обличит тебя Иуда предатель: ибо, предавши, увидел он, что Иисус осужден архиереями и старцами на смерть. Будут свидетельствовать против тебя тридцать сребреников. Будет свидетельствовать Гефсимания, где случилось предательство. Я не говорю уже о горе Елеонской, на которой молились бывшие там ночью. Будет свидетельствовать ночная луна; будет свидетельствовать день и солнце померкшее, ибо не могло оно взирать на совершавших беззаконие. Обличит тебя огонь, у которого стоя грелся Петр. Если отречешься Креста, то ожидает тебя огонь вечный. Жестоко говорю я, чтобы ты не был искушен жестоко. Воспоминай о мечах гефсиманских, с которыми шли на Христа, чтобы не был поражен ты мечом вечным. Обличит тебя дом Каиафы, настоящим запустением своим являющий силу Того, Который был осужден тогда в нем. Станут против тебя и Ирод, и Пилат, как бы так говоря: зачем отрекаешься Того, Который распят при нас иудеями и о Котором мы знаем, что Он ни в чем не согрешил? Ибо я, Пилат, умыл тогда руки. Станут против тебя лжесвидетели и воины, одевшие Его в багряную одежду, и возложившие на Него терновый венец, и распявшие Его на Голгофе, и метавшие жребий о хитоне Его. Обличит тебя Симон Киринейский, несший за Иисусом Крест.

39. От светил обличит тебя померкшее солнце, а от вещей земных – вино со смирной смешанное, а от тростей – трость оная, от растений – иссоп, от морских произращений – губа, от деревьев – Дерево Крестное. Обличат тебя воины, как сказано, пригвоздившие и метавшие жребий об одежде; воин, прободший копием ребро Его; жены, бывшие при том; завеса церковная, тогда раздравшаяся; претория Пилата, запустевшая ныне силой Распятого тогда; эта святая возвышающаяся Голгофа, видимая и сегодня, доныне показывающая, как распались тогда для Христа камни; вблизи находящаяся гробница, в которой Он положен был, и положенный при входе камень, до настоящего дня лежащий при гробнице; Ангелы, бывшие тогда; жены, поклонившиеся Ему после воскресения; Петр и Иоанн, притекшие к гробнице; и Фома, вложивший руку в ребро Его и персты в раны от гвоздей. Ибо он вместе и для нас с таким тщанием осязал Его. Чего бы ты, не бывши тогда, должен был искать, то он по Божественному смотрению нашел, быв тогда.

40. Свидетели Креста двенадцать апостолов, видимая вселенная и мир, состоящий из людей, верующих в Распятого. Даже то самое, что ты теперь пришел сюда, должно убедить тебя в силе Распятого. Ибо кто ныне привел тебя сюда? Какие воины? Какими узами привлечен ты? Какой суд принудил тебя? Победное, спасительное знамение Креста Иисусова, Крест собрал всех. Он покорил персов; укротил скифов; он, вместо кошек и собак и многоразличных заблуждений, даровал египтянам боговедение. Он доныне исцеляет болезни; он доныне прогоняет злых духов и рассеивает обольщения чародеев и волшебников.

41. Знамение Креста снова явится с небес с Иисусом. Ибо победное знамя будет предшествовать Царю сему, чтобы, увидевши Того, Которого пронзили, и по Кресту узнавши поруганного, иудеи восплакали в раскаянии. Восплачут они, восплачет каждое колено; ибо раскаются тогда, когда не будет им времени для раскаяния. Но мы в восхищении да хвалимся Крестом, поклоняясь посланному и распятому за нас Господу, поклоняясь и пославшему Его Богу Отцу вместе со Святым Духом. Слава Ему во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение четырнадцатое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: И воскресшаго из мертвых в третий день, и возшедшаго на небеса, и седяща одесную Отца; и на слова апостольские: Напоминаю вам, братия, Евангелие, которое я благовествовал вам… и что Христос погребен был, и что воскрес в третий день, по Писанию и проч. (1Кор. 15:1-4).]

1. Веселитесь с Иерусалимом и радуйтесь о нем, все любящие его! возрадуйтесь с ним радостью, все сетовавшие о нем(Іс. 66:10), слыша о дерзости и беззаконии иудеев. Ибо поруганный ими ныне воскрес. И как слышание о Кресте причиняло некоторую скорбь, так благая весть о воскресении да возвеселит предстоящих. Плач да обратится в веселие и сетование – в радость, да исполнятся уста наши радостию и веселием, потому что Воскресший сказал: радуйтесь! (Мф. 28:9). В прошедшие дни между любящими Христа примечал я печаль. Поскольку когда в поучении остановился я на смерти и погребении, а не возвестил о воскресении, то мысль ваша устремлена была к тому, чтобы услышать желаемое. Итак, воскрес Тот мертвый, Кто вместе с мертвыми брошенный(Пс. 87:6), и Освободитель мертвых Тот, на Которого в поругание, по долготерпению Его, возложен был венец терновый, воскресши теперь, увенчался диадемой победы над смертью.

2. Впрочем, как о Кресте Его мы предложили свидетельства, так и о воскресении представим теперь удостоверительные доказательства; поскольку ныне прочитанный Апостол говорит: Он погребен был, и… воскрес в третий день, по Писанию(1Кор. 15:4). Итак, после того, как апостол указал нам на свидетельство Писания, нужно познать нам надежду нашего спасения и прежде всего испытать, говорит ли нам Божественное Писание о времени воскресения Его, летом, или осенью оно будет, или после зимы? Также в каком месте Спаситель воскрес? И каким названо именем у чудных пророков место воскресения? Жены искавшие, но не находившие Его, а потом нашедшие, радуются ли? Чтобы при чтении Евангелия повествования Святого Евангелия не были почитаемы ни баснями, ни стихотворными рассказами.

3. Итак, что Спаситель был погребен, вы ясно слышали в предшествовавшей беседе слова Исаии: Он отходит к миру(ср. Іс. 57:2). Ибо Он примирил небо с землею, приведши грешников к Богу. Также, что праведник восхищается от зла(Іс. 57:1), и: будет с миром погребение Его (Іс. 57:2), и назначили гроб со злодеями (Іс. 53:9). И пророчество Иакова, находящееся в Писании, говорит: Преклонился Он, лег, как лев и как львица: кто поднимет Его? (Бут. 49:9) И подобное ему в книге Чисел: Преклонился, лежит как лев (Чис. 24:9). Многократно также слышали вы слова псалма: и Ты свел меня к персти смертной (Пс. 21:16). Само место мы уже означили, приводя сии слова: Взгляните на скалу, из которой вы иссечены (Іс. 51:1). Впрочем, нам следует показать теперь свидетельства о самом воскресении Его.

4. Итак, во-первых, Он говорит в одиннадцатом псалме: Ради страдания нищих и воздыхания бедных ныне восстану, говорит Господь(Пс. 11:6). Но некоторые слова эти считают обоюдными, так как многократно Он восставал и на гнев, для отмщения врагам. Итак, обратись к пятнадцатому псалму, в котором ясно говорится: Храни меня, Боже, ибо я на Тебя уповаю(Пс. 15:1); и потом: я не возлию кровавых возлияний их и не помяну имен их устами моими (Пс. 15:4). Поскольку они отвергли Меня, Царя своего, избрали в оного кесаря. И несколько спустя: Всегда видел я пред собою Господа, ибо Он одесную меня; не поколеблюсь (Пс. 15:8); и тут же: даже и ночью учит меня внутренность моя (Пс. 15:7); и после сего весьма ясно говорит: ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тление. Не сказал: не дашь святому Твоему увидеть (Пс. 15:10) смерти; в таковом случае Он и не умер бы, но говорит: «Истления не увижу Я и под властию смерти не останусь». Ты укажешь мне путь жизни (Пс. 15:11). Смотри, как ясно возвещается жизнь после смерти. Обратись теперь к двадцать девятому псалму: Превознесу Тебя, Господи, что Ты поднял меня и не дал моим врагам восторжествовать надо мною (Пс. 29:2). Что ж это значит? От врагов ли ты избавился, или от биения свободился? На это Сам Он весьма ясно говорит: Господи! Ты вывел из ада душу мою (Пс. 29:4). Там говорит пророчески: не оставиши; а здесь, говоря, возвел еси, говорит как уже о случившемся, что имело случиться, оживил меня, чтобы я не сошел в могилу (Пс. 29:4). В какое же время долженствовало случиться? вечером водворяется плач, а на утро радость (Пс. 29:6). Вечером для учеников был плач, а наутро радость о воскресении.

5. Хочешь ли знать и о месте? Иисус говорит в Песни Песней, что Он вошел в ореховый сад (см. Пісн. 6:10). Ибо там сад был, где Он распят. Хотя теперь это место весьма украшено царскими дарами, но прежде оно было садом, и признаки сего и остатки доселе находятся. Заключенный колодезь, запечатанный источник(Пісн. 4:12) иудеями, которые говорили (Пилату): Мы вспомнили, что обманщик тот, еще будучи в живых, сказал: после трех дней воскресну(Мф. 27:63). Прикажи охранять гроб (Мф. 27:64). После чего они пошли и поставили у гроба стражу, и приложили к камню печать (Мф. 27:66). Хорошо некто сказал против них: каждое мгновение испытываешь его (Йов. 7:18). Что же это за источник запечатленный? И что значит: колодезь живых вод? (Пісн. 4:15). Это Сам Спаситель, о Котором написано: ибо у Тебя источник живота (Пс. 35:10).

6. Но что Софония говорит ученикам от лица Христова? Готовися, утренюй, истле все листвие их(Соф. 3:7), т.е. иудеев, у которых не осталось грозда спасения, ни даже малой кисти, ибо посекается виноградник их. Смотри, что Он говорит ученикам: готовися, утренюй,поутру ожидай воскресения; и потом тут же по порядку, как написано, говорит: Итак ждите Меня, говорит Господь, до того дня, когда Я восстану для опустошения (Соф. 3:8) (в Мартирионе). Видишь ли, что пророк предвидел и место воскресения, называемое Мартирион? Ибо по какой причине это место Голгофы и воскресения не церковью называется, как другие церкви, но Мартирион? Вероятно, на основании слов пророка: в день воскресения Моего во свидетельство (в Мартирионе).

7. Кто же это такой? Какой Его признак Воскресающего? Ясно говорит Он тут же в последующих словах, того же пророчества: Тогда опять Я дам народам уста чистые(Соф. 3:9). Ибо по воскресении, когда послан был Святой Дух, сообщен был дар языков, чтобы все призывали имя Господа и служили Ему единодушно(Соф. 3:9). Какой другой находится в том же пророчестве признак того, что поработают из заречных стран Ефиопии поклонники Мои, дети рассеянных Моих, принесут Мне дары (Соф. 3:10). Знаешь, что написано в Деяниях: царедворец эфиопский пришел из заречных стран Ефиопии (Соф. 3:10). Итак, когда Писание говорит и о времени, и о принадлежностях места, и о признаках воскресения, то уверься наконец в воскресении, и никто да не поколеблет тебя в исповедании Христа, из мертвых воскресшего.

8. Вот и другое свидетельство, находящееся в восемьдесят седьмом псалме, которое предлагает Христос, говорящий у пророка (ибо тот самый, который говорил тогда, после явился): Господи, Боже спасения моего! днем вопию и ночью пред Тобою(Пс. 87:2); и несколько после: я стал, как человек без силы, между мертвыми брошенный(Пс. 87:5-6). Не сказал: человек без помощи, но, как человек без помощи. Ибо Он и распят был не потому, что был бессилен, но добровольно, и смерть не была необходимым следствием немощи. Я сравнялся с нисходящими в могилу (Пс. 87:5). Какой признак? Ты удалил от меня знакомых моих (Пс. 87:9). Ибо ученики разбежались. Разве над мертвыми Ты сотворишь чудо? (Пс. 87:11). Потом после нескольких слов: Но я к Тебе, Господи, взываю, и рано утром молитва моя предваряет Тебя (Пс. 87:14). Видишь, как показываются и обстоятельства времени, и страдания, и воскресения.

9. Откуда же восстал Спаситель? В Песни Песней говорит Он: Встань, возлюбленная моя… выйди(Пісн. 2:10), и потом: под кровом утеса(Пісн. 2:14). Покровом каменным Он назвал пещеру, находившуюся тогда перед дверью гроба Спасителя и в том же самом камне иссеченную, как обыкновенно здесь делается при гробах. Теперь ее не видно: поскольку тогда пещера эта изучена была перед гробом для нужного тогда украшения. Ибо прежде нежели благоговейная царская любовь устроила гроб, пещера находилась перед камнем. Но где камень, при котором пещера? Среди ли города он лежит, или при стенах на конце города; в старых ли стенах он находится, или в ограде перед стенами, после сделанной? На это Он говорит в Песнях: в ущелье скалы под кровом утеса (Пісн. 2:14).

10. В какое время воскресает Спаситель? Во время ли лета, или в другое? В тех же вышеупомянутых Песнях Он непосредственно говорит: зима уже прошла, дождь миновал, перестал(Пісн. 2:11): цветы показались на земле, время пения настало(Пісн. 2:12). Не теперь ли земля покрывается цветами, и обрезывают виноградные лозы? Видишь ли, как ясно сказал, что и зима уже прошла? Ибо с наступлением месяца марта начинается уже весна. А время это и есть тот первый месяц у евреев, в который празднуется Пасха, прежде прообразовательная, а теперь истинная. Время это есть время сотворения мира. Ибо тогда Бог сказал: да прорастит земля зелень… дерево… приносящее по роду своему плод (Бут. 1:11). И теперь, как видишь, всякая трава уже дает семя. И как тогда Бог, сотворивши солнце и луну, установил для них равноденственное течение, так точно за несколько до сего дней было время равноденствия. Потом сказал Бог: сотворим человека по образу Нашему и по подобию (Бут. 1:26). Что относится к образу, это человек удержал; а что к подобию, это преслушанием своим исказил. Итак, в то же самое время, в которое он утратит это, последовало и исправление. Когда сотворенный человек за преслушание изгнан был из рая, в то же время уверовавший введен в него за послушание. Итак, спасение совершилось в то время, в которое произошло отпадение; т.е. когда цветы показались и время пения настало (Пісн. 2:12).

11. Сад был местом погребения, в котором насаждены были виноградные лозы. А Иисус говорит: Я есмь… лоза(Ін. 15:1). Итак, Он насажден был на земле, чтобы искоренить проклятие, навлеченное Адамом. Земля осуждена была произращать терние и волчцы; из земли произошла лоза, чтобы исполнилось написанное: истина возникнет из земли, и правда приникнет с небес(Пс. 84:12). Что же будет говорить погребаемый в саду? Набрал мирры Моей с ароматами моими (Пісн. 5:1), и потом: мирра и алой со всякими лучшими ароматами (Пісн. 4:14). Вещи эти суть признаки погребения; и в Евангелии сказано: пришли женщины, неся приготовленные ароматы (Лк. 24:1). Пришел также и Никодим… и принес состав из смирны и алоя (Ін. 19:39). Потом написано: поел сотов Моих с медом Моим (Пісн. 5:1): вкушал горькое во время страдания и сладкое по воскресении. Воскресши, взошел Он, когда затворены были двери: ученики не верили, ибо подумали, что видят духа (Лк. 24:39). На это Он сказал: осяжите Меня и рассмотрите (Лк. 24:39), вложите персты в раны от гвоздей, как испытывал Фома. Когда же они от радости еще не верили и дивились, Он сказал им: есть ли у вас здесь какая пища? (Лк. 24:41). Они подали Ему… сотового меда (Лк. 24:42). Видишь, как исполнились эти слова: поел сотов Моих с медом Моим (Пісн. 5:1).

12. Но прежде нежели Он взошел тогда, как затворены были двери, добрые и мужественные жены искали Жениха и Врача душ. Пришли блаженные жены ко гробу и искали Того, Который воскрес, и слезы текли из глаз их, тогда как надлежало радоваться и веселиться о Воскресшем. Приходит Мария, ищет, как говорит Евангелие, и не находит. После слышит весть от Ангелов и наконец видит Христа. Не написано ли и об этом? В Песни Песней сказано: На ложе моем ночью искала я того, которого любит душа моя(Пісн. 3:1). В какое время? На ложи моем в нощи исках, егожевозлюби душа моя (Мария, говорит Евангелие, приходила ко гробу рано, когда было еще темно. (Ін. 20:1). На ложе моем ночью искала я… искала его и не нашла его (Пісн. 3:1). И в Евангелии говорит Мария: унесли Господа из гроба, и не знаем, где положили Его (Ін. 20:2). Но Ангелы, бывшие тут, выводят из неведения. Они говорят: что вы ищете живого между мертвыми? (Лк. 24:5); не только воскрес Он, но воскрес вместе с мертвыми. Мария не знала, потому от лица Ее в Песни Песней сказано Ангелам: не видели ли вы Того, Кого любит душа моя? Но едва отошла от них, т.е. от двух Ангелов, как нашла Того, Которого любит душа моя; ухватилась за Него и не отпустила Его (Пісн. 3:3-4).

13. Ибо после явления Ангелов Сам Иисус пришел возвестить о Себе, как говорит Евангелие: и се Иисус встретил их и сказал: радуйтесь! И они, приступив, ухватились за ноги Его(Мф. 28:9). Ухватились за Него, да исполнятся слова, что они не отпустили Его (см. Пісн. 3:4). Хотя тело жены слабо, но дух мужествен: Большие воды не могут потушить любви, и реки не зальют ее(Пісн. 8:7). Мертв был Тот, Кого искали, но не погасла надежда о воскресении Его. И Ангел вторично говорит женам: не бойтесь вы (Мф. 28:10); не воинам говорю: не бойтесь, но вам. Те пусть боятся, чтобы, познавши опытом, засвидетельствовали и сказали: воистину Он был Сын Божий (Мф. 27:54), а вам нет нужды бояться. Ибо совершенная любовь изгоняет страх (1Ін. 4:18). Пойдите скорее, скажите ученикам Его, что Он воскрес из мертвых, и прочее (Мф. 28:7). И они отошли в радостном страхе. Не написано ли и о сем? Второй псалом, возвещающий о Христовом страдании, говорит: Служите Господу со страхом и радуйтесь [пред Ним] с трепетом (Пс. 2:11). Радуйтесь, ибо воскрес Господь, но радуйтесь с трепетом, по причине землетрясения и явления Ангела в виде молнии.

14. Итак, архиереи и фарисеи хотя, по воле Пилата, и запечатали гроб, но жены узрели Воскресшего. И Исаия, который предвидел как тщетный труд архиереев, так и твердую веру жен, говорит: жены придут и сожгут их. Так как это народ безрассудный(Іс. 27:11). Архиереи не разумеют, а жены своими глазами видят. Когда пришли в город к архиереям воины и возвестили обо всем случившемся, то они сказали им: скажите, что ученики Его, придя ночью, украли Его, когда мы спали(Мф. 28:13). Хорошо подлинно и об этом Исаия, как бы от лица их, сказал: не пророчествуйте нам правды, говорите нам лестное (Іс. 30:10). Восстал Воскресший, и дарами серебра прельщают воинов, но не прельстят царствующих ныне. Ибо тогда воины за серебро продали истину, но нынешние цари, быв подвигнуты благочестием, создали украшенную серебром и златом святую эту Воскресения Спасителя Бога Церковь, в которой мы находимся, и обогатили ее драгоценной от серебра и золота утварью. И, если слух об этом дойдет до правителя, мы убедим его (Мф. 28:14). Правда, вы убедили воинов, но не убедили вселенной. Почему, когда Петр ушел из темницы, стражи осуждены были, а стерегшие Христа не были осуждены? Тем последовало от Ирода наказание, ибо по незнанию своему они не могли защититься; а эти, сказав истину, но согласившись за серебро скрыть ее, архиереями избавлены были от наказания. Впрочем, хотя не многие из иудеев тогда поверили, однако мир покорился. Скрывши истину, скрылись, а принявши ее, явились на свет силой Спасителя, Который не только Сам воскрес из мертвых, но воскресил с Собою и мертвых, от лица которых ясно говорит пророк Осия: оживит нас через два дня, в третий день восставит нас, и мы будем жить перед лицем Его (Ос. 6:2).

15. Так как непокорные иудеи не убеждаются Божественным Писанием, но, забыв все написанное, противоречат воскресению Иисуса, то хорошо было бы так возразить им: почему вы, говоря, что Елисей и Илия воскрешали мертвых, противоречите воскресению нашего Спасителя? Потому ли, что мы не имеем теперь в живых из тогдашних свидетелей на слова сии? Так и вы представьте свидетелей о случившемся тогда. Но об этом написано (скажете), и о том написано. Итак, почему вы одно принимаете, а другое отвергаете? О том написали евреи, но апостолы все были евреи. Почему же не верите иудеям? Матфей, написавший Евангелие, написал его на еврейском языке, и проповедник Павел, Еврей от Евреев(Флп. 3:5); да и все двенадцать апостолов из евреев. Далее и пятнадцать иерусалимских епископов были преемственно поставляемы из евреев. Итак, по какой причине свое собственное принимаете, а наше отвергаете, между тем как и это написано вашими евреями?

16. Но скажет кто-нибудь: невозможное дело – воскресать мертвым. Однако же Елисей два раза воскрешал, и при жизни своей, и по кончине. Мы верим, что мертвый, коснувшись мертвого Елисея, воскрес: и Христос ужели не мог восстать из мертвых? Впрочем, там коснувшийся Елисея мертвец хотя и воскрес, но воскресивший его по-прежнему остался мертвым: здесь, напротив, и Сам мертвый наш воскрес, и многие мертвые, и не коснувшись Его, воскресли. И многие тела усопших святых воскресли и, выйдя из гробов по воскресении Его, вошли во святый град(Мф. 27:52-53) (очевидно, в сей город, в котором теперь мы находимся). Елисей воскресил мертвеца, но не покорил вселенной: воскресил Илия мертвеца, но не именем Илии бесы изгоняются. Так говоря, мы не уничижаем пророков, но тем более восхваляем Владыку их. Мы не осуждаем того, что они имеют, когда восхваляем свое; ибо и то есть наше, и тем, что у них находится, утверждаем наше.

17. Но иудеи говорят опять, что мертвый (Иисус), как недавно скончавшийся, воскрес потому, что оставалась еще в Нем жизнь; покажите же нам, что можно воскреснуть тридневному мертвецу; что можно человеку уже погребенному воскреснуть после трех дней. Когда мы на это ищем свидетельства, то дает нам его Сам Господь Иисус в Евангелии, говоря: ибо как Иона был во чреве кита три дня и три ночи, так и Сын Человеческий будет в сердце земли три дня и три ночи(Мф. 12:40). Разбирая повествование об Ионе, находим в нем весьма ощутительное сходство: Иисус послан был проповедовать покаяние; и Иона для того же был послан. Но сей бегал, не предвидя будущего, а Иисус добровольно приходит проповедовать спасительное покаяние. Иона спал в корабле и храпел во время морской бури; а Иисус когда спал, по смотрению Божественному, волновалось море для того, чтобы после познана была сила Спящего. Тому говорили: что ты спишь? встань, воззови к Богу твоему: может быть, или не погибнем(ср. Йон. 1:6); а здесь говорят Владыке: Господи! спаси нас (Мф. 8:25). Там сказали: моли Бога твоего; а здесь: спаси. Тот говорит: возьмите меня и бросьте меня в море, и море утихнет для вас (Йон. 1:12), а здесь Сам Иисус запретил ветрам и морю, и сделалась великая тишина (Мф. 8:26). И тот брошен был во чрево кита; а Сей добровольно сошел туда, куда мысленный кит смерти сошел добровольно, чтобы смерть изблевала поглощенных ею, как писано: От власти ада Я искуплю их, от смерти избавлю их (Ос. 13:14).

18. Так как коснулись мы этого предмета, рассмотрим что неудобнее: человеку ли погребенному восстать из земли, или остаться несогнившим человеку, находящемуся во чреве кита, в столь сильном жару животного? Кто не знает из людей, что чрева столь сильный имеют в себе жар, что и кости съеденные сгнивают в них? Как же Иона, находясь во чреве китовом три дня, не сгнил? Когда у всех людей такова природа, что, не дыша воздухом, они не могут жить, как же он в продолжение трех дней, не дыша воздухом, оставался жив? Иудеи, ответствуя на это, говорят: на Иону, в аду колеблемому, снизошла сила Божия; так неужели Господь, Который, ниспославши силу, даровал жизнь рабу Своему, Сам Себе не может даровать ее? Если верно то, верно и это; если же то невероятно, и это невероятно. А для меня то и другое равно верно. Верю, что и Иона был сохранен, ибо Богу все возможно(Мф. 19:26). Верю, что и Христос воскрес из мертвых. Ибо об этом я много нахожу свидетельств как в Божественном Писании, так и в силе Воскресшего, доселе открывающейся, Который сошел во ад один, а вышел из него со многими. Он сошел к смерти, и многие тела усопших святых воскресли(Мф. 27:52) через Него.

19. Смерть устрашилась, увидев нового кого-то пришедшего во ад, Который не был связан узами его. Почему вы, привратники ада, увидевши Его, ужаснулись? Какой необычайный овладел вами страх? Смерть побежала, и бегство это обнаружило боязнь ее. Стеклись святые пророки и Моисей законодатель, и Авраам, и Исаак, и Иаков, Давид и Самуил, и Исаия, и Креститель Иоанн, который, свидетельствуя, говорил: Ты ли Тот, Который должен прийти, или ожидать нам другого?(Мф. 11:3). Искуплены все праведные, поглощенные смертью. Ибо возвещенный Царь долженствовал быть Искупителем добрых провозвестников. Тогда каждый из праведных говорил: Смерть! где твое жало? ад! где твоя победа?(1Кор. 15:55). Ибо нас искупил Победоносец.

20. Образ этого Спасителя нашего представил пророк Иона, во чреве кита молящийся и говорящий: воззвал я в скорби моей,и проч. из чрева преисподней(Йон. 2:3). Хотя он находился в ките, но, в ките находясь, говорит о себе, что он находится во аде. Ибо он прообразовал Христа, имевшего сойти во ад. И спустя несколько говорит от лица Христова, пророчествуя весьма ясно: До основания гор я нисшел (Йон. 2:7). Но он был в чреве кита: какие же горы заключают тебя, пророк? «Знаю я, – говорит он, -что я прообразую Того, Который имеет быть положен в гробе, иссеченном из камня»; Иона, находясь в море, говорит: земля… заградила меня (Йон. 2:7); поскольку он прообразовал Христа, нисшедшего в сердце земли. И предвидя, что иудеи будут склонять воинов ко лжи и говорит: скажите… украли Его (Мф. 28:13), сказал: Чтущие суетных и ложных богов оставили Милосердаго своего (Йон. 2:9). Ибо пришел милосердующий о них, но был распят и воскрес, давши честную Свою кровь за иудеев и язычников. Но они говорят: скажите… украли Его (Мф. 28:13), (они), чтущие суетных и ложных (Йон. 2:9). О воскресении же Его и Исаия говорит: Который вывел их из моря с пастырем овец Своих (Іс. 63:11); присовокупил он: великого, чтобы не почли Его имеющим равное достоинство с предшествовавшими пастырями.

21. Итак, имея пророчества, да пребудем в вере. Пусть падают падающие от неверия, поскольку хотят того; а ты стой на камне веры касательно воскресения, чтобы какой-нибудь еретик не склонил тебя бесславить воскресение. Ибо манихеи доныне говорят, что воскресение Спасителя было в призраке, а не истинное, не внимая Павлу, который написал: Который родился от семени Давидова по плоти(Рим. 1:3); и который тут же говорит: из воскресения от мертвых Иисуса Христа Господа нашего (ср. Рим. 1:4). И в другом месте, обращаясь к ним, говорит: не говори в сердце твоеми проч. кто сойдет в бездну? то есть Христа от мертвых возвести (Рим. 10:6-7). Подобным образом для утверждения негде написал: Помни Господа Иисуса Христа… воскресшего из мертвых (2Тим. 2:8). И опять: если Христос не воскрес, то и проповедь наша тщетна, тщетна и вера ваша. Притом мы оказались бы и лжесвидетелями о Боге, потому что свидетельствовали бы о Боге, что Он воскресил Христа, Которого Он не воскрешал (1Кор. 15:14-15). Но потом говорит: Но Христос воскрес из мертвых, первенец из умерших (1Кор. 15:20); и явился Кифе, потом двенадцати (1Кор. 15:5). Если не веришь этому свидетелю, имеешь двенадцать свидетелей. Потом явился более нежели пятистам братий (1Кор. 15:6). Если двенадцати не верят, то пусть примут свидетельство пятисот. Потом явился Иакову (1Кор. 15:7), брату своему, первому епископу паствы сея. Итак, если этот епископ видел воскресшего Христа Иисуса в первом Его образе, то ты, ученик Его, не должен быть в неверии. Но скажешь, что Иаков, будучи братом, по приязни засвидетельствовал: после всех явился и мне (1Кор. 15:8), – Павлу, врагу Его. А какое свидетельство, врагом возвещаемое, бывает сомнительно? Быв прежде гонителем, ныне я благовествую воскресение.

22. Много свидетелей о воскресении Спасителя: ночь и свет полной луны (ибо шестнадцатая то была ночь); камень гробный, вместивший Его, и камень противостанет в лицо иудеям, ибо он видел Господа. И камень отваленный, который и доселе лежит, будет свидетельствовать о воскресении. Ангелы Божии, находившиеся тут, засвидетельствовали о воскресении Единородного. Петр и Иоанн, и Фома, и все прочие апостолы, из которых одни, притекшие ко гробу, видели погребальные пелены, которыми Он прежде был обвит, лежащими там после воскресения, а другие осязали руки и ноги Его и видели раны от гвоздей; все же вместе принявшие спасительное дуновение и удостоившиеся власти прощать грехи силою Духа Святого; жены, державшиеся за ноги и зревшие сильное землетрясение и свет находившегося тут Ангела: те пелены, которыми Он обвит был и которые, воскресши, оставил; воины и данное им серебро, само место и теперь видимое, и сей святой церкви дом, воздвигнутый христолюбивою ревностью блаженной памяти царя Константина и так, как ты видишь, украшенный (все это свидетельствует).

23. Свидетельствует о воскресении Иисуса и Тавифа, воскрешенная из мертвых именем Его. Как же не верить воскресению Христа, когда даже имя Его воскрешало мертвых? О воскресении Иисуса и море свидетельствует, как ты прежде слышал; свидетельствует и ловля рыбы, и уголь лежащий, и рыба положенная на него. Свидетельствует и Петр, прежде три раза отрекшийся от Него и потом три раза исповедавший Его и принявший повеление пасти духовных овец. Доныне стоит Елеон, как бы доселе показывающий очам верных Восшедшего на облаке, и небесные врата, в кои вошел Он. Ибо в Вифлеем Он сошел с небес, а с горы Елеонской вознесся на небеса. Там начал подвиги Свои; а здесь увенчан за подвиги. Итак, ты много имеешь свидетелей. Имеешь свидетелем это место воскресения и место вознесения, лежащее от нас на восток. Имеешь свидетелями там свидетельствовавших Ангелов и то облако, на котором Он вознесся, и учеников, сошедших оттуда.

24. Порядок учения веры требовал, чтобы я сказал и о вознесении, но благодать Божия устроила, что ты по смотрению сей Божественной благодати, весьма довольно, сколько позволяет немощь наша, слышал о том вчерашний день воскресения Господня, в собрании при предлагаемом по порядку чтении, которое содержит в себе все о вознесении Спасителя на небеса. Предложенное тогда хотя говорено было для всех, и вместе для собравшихся во множестве верующих, однако особенно относится к тебе, готовящийся к просвещению! Но спрашивается, вникнул ли ты в сказанное? Знаешь, что порядок Символа верынаучает тебя веровать в воскресшего в третий день, и восшедшаго на небеса, и седяща одеснуюОтца. Хотя я и думаю, что ты помнишь мое изъяснение; впрочем, и теперь мимоходом напомню тебе о сказанном. Вспомни то, что ясно написано в псалмах: Восшел Бог при восклицаниях (Пс. 46:6); вспомни, что говорили друг другу и Божественные Силы: Поднимите, врата, верхи ваши и проч. (Пс. 23:7), вспомни и слова псалма: восшед на высоту, пленил плен (ср. Еф.4:8); вспомни и слова пророка: Он устроил горние чертоги на небесах (Ам. 9:6), и все прочее, что вчера было сказано против прекословящих иудеев.

25. Так как они вознесению Спасителя прекословят, как будто чему-то невозможному, то вспомни сказанное о перенесении Аввакума. Ибо если Аввакум перенесен Ангелом, быв взят за волосы головы своей, тем более Владыка и пророков и Ангелов, вознесшийся на облаке с горы Елеонской, мог собственной силой взойти на небеса. Вспомни и о подобных этим чудесах, но преимущество предоставляй творящему чудеса Владыке. Ибо те были носимы, а Сей носит все. Вспомни о том, что Еноха не стало(Бут. 5:24), но Иисус вознесся. Вспомни то, что вчера сказано было об Илии: Илия подъят был на колеснице огненной; Христова же колесница есть тьмы, тысячи тысяч(Пс. 67:18). Илия подъят был к восточной стороне Иордана, а Христос вознесся к восточной стороне потока Кедрского; тот как на небо (см. 2Царів. 2:11), а Иисус прямо на небо; тот сказал: даны будут ученику сугубые дары Духом Святым, а Христос в таком обилии даровал ученикам благодать Святого Духа, что они не только сами в себе имели Его, но сообщали и верующим через возложение рук своих.

26. Когда таким образом будем сражаться с иудеями, когда победим их, приводя подобные примеры, тогда обратись к превосходству славы Спасителя, потому что они рабы, а Сей – Сын Божий. Превосходство это ты вспомнишь и тогда, когда помыслишь, что Павел, Христов раб, восхищен был до третьего неба(2Кор. 12:2). Ибо если Илия достиг только до первого неба, а Павел до третьего, то, конечно, сей удостоен большей чести. Не стыдись своих апостолов. Они не хуже Моисея и не ниже пророков; они хороши между хорошими и еще лучше хороших. Ибо Илия хотя взят на небо, но Петр имеет ключи Царствия Небесного, который слышал слова эти: что разрешишь на земле, то будет разрешено на небесах(Мф. 16:19). Илия только на небо взят был, а Павел и на небо, и в рай (ибо ученикам Иисуса надлежало поручить гораздо большую благодать): слышал неизреченные слова, которых человеку нельзя пересказать (2Кор. 12:4). Павел обратно сошел с высоты не потому, чтобы он недостоин был пребывать на третьем небе, но для того, чтобы, насладившись тем, что превышает понятие человека, и со славой сошедши, по проповедании Христа и по принятии смерти за Него получил венец мученический. Оставляю все прочее, относящееся к этому предмету, что сказано было вчера в воскресном чтении. Ибо для рассудительных слушателей довольно напомнить только, чтобы вразумить.

27. Помни и то, что я многократно говорил о седении Сына одеснуюОтца, о Котором по порядку в Символе верыговорится: и восшедшаго на небеса, и седяща одесную Отца. Не будем много любопытствовать о свойстве престола, ибо это непостижимо; не будем также слушать злонамеренно говорящих, что Сын начал сидеть одесную Отца после распятия и воскресения и по восшествии на небеса. Ибо Он не впоследствии времени получил престол, но от начала, как Он существует. Он всегда пребывает рожденным Сыном и сидит с Отцом. И этот престол, до пришествия Спасителя во плоти, созерцая, пророк Исаия говорит: видел я Господа, сидящего на престоле высоком и превознесенном, и проч. (Іс. 6:1). Ибо Отца никто никогда не видал. Тот же, кто явился тогда пророку, был Сын. И псалмопевец говорит: Престол Твой утвержден искони: Ты – от века (Пс. 92:2). Так как много находится об этом свидетельств, то для краткости времени будем довольны и ими.

28. А теперь нужно несколько привести вам на память из того, что пространно изложено было касательно седения Сына одеснуюОтца. Сто девятый псалом ясно говорит: Сказал Господь Господу моему: седи одеснуюМеня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих (Пс. 109:1). Спаситель, утверждая сказанное в Евангелии, говорит, что Давид не сам от себя, но по вдохновению Святого Духа сказал это: как же Давид, по вдохновению, называет Его Господом, когда говорит: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня и проч. (Мф. 22:43-44), и в Деяниях Апостольских (сказано): что в день Пятидесятницы Петр, ставши с одиннадцатью апостолами и беседуя с израильтянами, теми же словами упомянул о сем свидетельстве, во сто девятом псалме находящемся.

29. Должно напомнить вам и о других некоторых подобных свидетельствах касательно седения Сына одеснуюОтца. В Евангелии от Матфея написано: сказываю вам: отныне узрите Сына Человеческого, сидящего одеснуюсилы и грядущего на облаках небесных и проч. (Мф. 26:64). Согласно с сим и апостол Петр говорит в Послании своем: (спасаемся) воскресением Иисуса Христа, Который, восшед на небо, пребывает одесную Бога (1Пет. 3:21-22). И апостол Павел, написав к римлянам, говорит: Христос Иисус умер, но и воскрес: Он… одесную Бога (Рим. 8:34). В Послании же к Ефесянам сказал: И так безмерно величие могущества Его в нас, верующих по действию державной силы Его, которою Он воздействовал во Христе, воскресив Его из мертвых и посадив одесную Себя, и проч. (Еф.1:19–20); а колоссян учил так: если вы воскресли со Христом, то ищите горнего, где Христос сидит одесную Бога (Кол. 3:1). В Послании к Евреям говорит: совершив Собою очищение грехов наших, воссел одесную (престола) величия на высоте (Євр. 1:3); и после: Кому когда из Ангелов сказал Бог: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих? (Євр. 1:13). Еще: Он же, принеся одну жертву за грехи, навсегда воссел одесную Бога, ожидая затем, доколе враги Его будут положены в подножие ног Его (Євр. 10:12-13); далее: взирая на начальника и совершителя веры Иисуса, Который, вместо предлежавшей Ему радости, претерпел крест, пренебрегши посрамление, и воссел одесную престола Божия (Євр. 12:2).

30. Есть и другие свидетельства о седении Единородного одеснуюОтца, но мы в настоящее время будем довольны и этими, то же самое опять напоминая вам, что не после пришествия во плоти Он получил честь сего седения, но прежде всех веков Единородный Сын Божий, Господь наш Иисус Христос, имеет всегда престол одеснуюОтца. Сам же Бог всего, Отец Христа и Господь наш Иисус Христос, сошедший, и восшедший, и седящий вместе с Отцом, да хранит души ваши, и да соблюдет непоколебимой и твердой надежду вашу на Воскресшего; да воскресит вас от смертоносных грехов ваших и сподобит пренебесного Своего дара; да удостоит вас быть восхищенными на облаках в сретение Господу на воздухе (1Сол. 4:17), во время благоприятное; и доколе не настанет время предуставленного и славного Второго Его пришествия, да напишет имена всех вас в книге живых, и, написав, никогда да не изгладит (ибо многих, которые отпадают, изглаждаются имена); да сподобит же всех вас уверовать в Воскресшего, и принять Вознесшегося, и паки грядущего, но не от земли Грядущего (предостерегай, человек, самого себя от имеющих прийти обольстителей), седящего на высоте и вместе находящегося здесь с нами, Который видит образ и твердость веры в каждом. Что Он отсутствует ныне плотью, не подумай поэтому, что и Духом не присутствовал. Он здесь посреди; Он слышит, что говорим о Нем, видит помышления твои и испытует сердца и утробы. Он и теперь готов всех вас, приступающих ко Крещению, представить Отцу во Святом Духе и сказать: вот Я и дети, которых дал Мне Бог (Євр. 2:13). Боже! Да будет Ему слава вовеки. Аминь.

 

Огласительное поучение пятнадцатое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: И грядущаго судити живых и мертвых. И об антихристе. Также на слова Даниила: Видел я, наконец, что поставлены были престолы, и воссел Ветхий днями и проч. (Дан. 7:9). Видел я в ночных видениях, вот, с облаками небесными шел как бы Сын Человеческий и проч. (Дан. 7:13).]

1. Мы проповедуем пришествие Христово не одно только, но и другое, которое будет гораздо славнее первого. Ибо в первом доказал Он Свое терпение, а во второе явится в венце Бога Царя. У Господа нашего Иисуса Христа большей частью все двоякое. Двояко рождение: одно от Бога предвечное, другое от Девы. Двояко сошествие: одно тихое, как дождь на руно; другое будущее, славное. В первое пришествие Он лежал в яслях обвитый пеленами; во второе оденется светом, как ризою(Пс. 103:2). В первое претерпел Крест, пренебрегши посрамление(Євр. 12:2); во второе придет в сопровождении воинства ангельского, во славе. Посему мы не останавливаем мысли нашей на первом только пришествии, но ожидаем и второго. При первом говорили: благословен Грядущий во имя Господне (Мф. 21:9); и во второе скажем опять то же, так что, вместе с Ангелами встретив Владыку и поклонившись Ему, скажем: благословен Грядущий во имя Господне (Мк. 11:9). Придет Спаситель не для того, чтобы опять судиму быть, но придет судить судивших Его. Тот, Который прежде, будучи судим, молчал, припомнит законопреступным, явившим при Кресте дерзость свою, и скажет: ты это делал, и Я молчал (ср. Пс. 49:21). Как Домостроитель пришел Он тогда, увещаниями наставляя людей, а ныне по необходимости, хотя бы и не хотели, они подвергнутся Его Владычеству.

2. Об этих двух пришествиях говорит пророк Малахия: и внезапно придет в храм Свой Господь, Которого вы ищете(Мал. 3:1). Вот первое пришествие. Далее говорит и о втором пришествии: и Ангел завета, Которого вы желаете⁵; вот, Он идет, говорит Господь Саваоф. И кто выдержит день пришествия Его, и кто устоит, когда Он явится? Ибо Он – как огонь расплавляющий и как щелок очищающийи проч. (Мал. 3:2-3). И вскоре потом говорит Сам Спаситель: И приду к вам для суда и буду скорым обличителем чародеев и прелюбодеев и тех, которые клянутся ложно и проч. (Мал. 3:5). Посему, предостерегая нас, Павел говорит: Строит ли кто на этом основании из золота, серебра, драгоценных камней, дерева, сена, соломы (1Кор. 3:12), – каждого дело обнаружится; ибо день покажет, потому что в огне открывается (1Кор. 3:13). И эти два пришествия Павел в Послании к Титу изображает такими словами: Ибо явилась благодать Божия, спасительная для всех человеков, научающая нас, чтобы мы, отвергнув нечестие и мирские похоти, целомудренно, праведно и благочестиво жили в нынешнем веке, ожидая блаженного упования и явления славы великого Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа (Тит. 2:11-13). Видишь, он говорит и о первом пришествии, за которое благодарит; и о втором, которого ожидаем. Посему и Символ веры, нами ныне проповедуемый, так велит веровать: и восшедшаго на небеса, и седяща одесную Отца, и паки грядущаго со славою судити живым и мертвым, егоже Царствию не будет конца.

3. Итак, придет с небес Господь наш Иисус Христос, придет со славой при окончании мира сего в последний день. Ибо будет окончание мира сего, и сотворенный мир сей паки обновится. Поскольку разврат, воровство, и прелюбодейство,и всякий род грехов распространились, и кровь с кровью (см. Ос. 4:2) смесилась в мире, то чтобы это чудное обиталище тварей не осталось навсегда исполненным беззакония, прейдет мир сей, чтобы снова явиться лучшим. И хочешь ли иметь доказательство тому из слов Писания? Выслушай, что говорит Исаия: и небеса свернутся, как свиток книжный, и все воинство их падет, как спадает лист с виноградной лозы(Іс. 34:4). И Евангелие говорит: солнце померкнет, и луна не даст света своего, и звезды спадут с неба (Мф. 24:29). Не будем печалиться, как бы мы одни только должны умереть; и звезды престанут существовать, а может быть, и опять явятся. Свиет Господь небеса не для того, чтобы истребить их, но чтобы опять явить их в лучшем виде. Выслушай слова пророка Давида: В начале Ты, [Господи,] основал землю, и небеса – дело Твоих рук (Пс. 101:26), они погибнут, а Ты пребудешь (Пс. 101:27). Но скажет кто-либо, почему же он говорит ясно: погибнут? Это видно из последующего: и все они, как риза, обветшают, и, как одежду, Ты переменишь их, и изменятся (Пс. 101:27). Ибо как о человеке говорится, что он погибает, как то сказано: Праведник умирает, и никто не принимает этого к сердцу (Іс. 57:1), – между тем как он ожидает воскресения, – так равно ожидаем некоторого воскресения и небу. Солнце превратится во тьму, и луна – в кровь (Деян.2:20). Да вразумятся этим обратившиеся из манихеев и не боготворят более светил; и это, имеющее помрачиться, солнце, за Христа нечестиво да не почитают. Выслушай также слова Господа: Небо и земля прейдут, но слова Мои не прейдут (Мк. 13:31). Ибо творения не имеют такой цены, как слова Владыки.

4. Итак, прейдет видимое и придет ожидаемое лучше его. Но о времени том никто не любопытствуй. Ибо не ваше дело знать времена или сроки, которые Отец положил в Своей власти(Деян.1:7). И не дерзай назначать времени, когда это случится; впрочем, и не засыпай от беспечности: бодрствуйте, говорит Христос, потому что не знаете, в который час Господь ваш приидет (Мф. 24:42). Так как надлежало нам знать признаки окончания мира и так как мы Христа ожидаем, чтобы не умереть в заблуждении и не впасть в обольщение лжеца антихриста, то подвигнутые Божественною волею апостолы, для назидания нашего, приступают к истинному Учителю и говорят: «Скажи нам, когда это будет? и какой признак Твоего пришествия и кончина века?(Мф. 24:3). Мы надеемся, что Ты опять придешь; но сатана преобразуется в ангела светла (см. 2Кор. 11:14); для этого предохрани нас, чтобы не поклониться нам вместо Тебя иному». Он, отверзши Божественные и святые уста Свои, говорит: берегитесь, чтобы кто не прельстил вас (Мф. 24:4). И вы, слушатели, как бы созерцая Его теперь очами ума своего, слушайте Его, и к вам то же самое говорящего: берегитесь, чтобы кто не прельстил вас. Слова эти убеждают всех вас внимать тому, что говорится. Ибо это не история о делах прошедших, но пророчество о будущем и непременно случиться имеющем. Мы не пророчествуем, ибо мы недостойны, но признаки, находящиеся в Писании, открываем и объясняем. Примечай же ты, что случилось уже и что должно случиться, и предостерегай сам себя.

5. Берегитесь, чтобы кто не прельстил вас, ибо многие придут под именем Моим, и будут говорить: я Христос, и многих прельстят(Мф. 24:5). Это отчасти случилось; ибо говорили уже это Симон волхв, и Менандр, и некоторые другие нечестивые ересеначальники. И будут говорить и еще в наше время, и после нас.

6. Другой признак: Также услышите о войнах и о военных слухах(Мф. 24:6). Идет ли ныне у персов с римлянами о Месопотамии война или нет? ибо восстанет народ на народ, и царство на царство,или нет? и будут глады, моры и землетрясения по местам (Мф. 24:7). Это уже было. И в другом месте: и ужасные явления, и великие знамения с неба (Лк. 21:11). Итак, бодрствуйте, говорит Христос, потому что не знаете, в который час Господь ваш приидет (Мф. 24:42).

7. Но мы ищем своего признака касательно пришествия; принадлежа к Церкви, церковного ищем признака. Спаситель говорит: и тогда соблазнятся многие, и друг друга будут предавать, и возненавидят друг друга(Мф. 24:10). Если услышишь, что епископы даже до кровопролития идут против епископов, причетники против причетников и миряне против мирян, то не смущайся: ибо об этом предсказано в Писании; не на то смотри, что происходит ныне, но на то, что написано. И хотя бы я, научающий тебя, погиб, ты не погибнешь вместе со мной; можно и слушателю быть лучше Учителя и быть первым пришедшему после, поскольку принимает Владыка приходящих и в одиннадцатый час. Когда в апостолах открылось предательство, то чему дивиться, если в епископах откроется братоненавидение? Но знамение касается не правителей только Церкви, но и мирян. Ибо говорит Христос: и, по причине умножения беззакония, во многих охладеет любовь(Мф. 24:12). Похвалится ли кто из предстоящих тем, что он имеет к ближнему нелицемерную любовь? Не большей ли частью лобзают устами, являют веселый вид и радостный взор, а в сердце строят ковы, замышляют зло, говоря слова мира (см. Пс. 27:3)?

8. И вот еще знамение: И проповедано будет сие Евангелие Царствия по всей вселенной, во свидетельство всем народам; и тогда придет конец(Мф. 24:14). Почти весь уже мир, как мы видим, исполнен учением о Христе.

9. Что же будет после этого, говорится далее: Итак, когда увидите мерзость запустения, реченную через пророка Даниила, стоящую на святом месте, – читающий да разумеет(Мф. 24:15). И еще: Тогда, если кто скажет вам: вот, здесь Христос, или там, – не верьте(Мф. 24:23). Братоненавидение дает уже место антихристу. Ибо диавол наперед производит раздоры в народе, чтобы, когда придет антихрист, удобнее приняли его. Не дай Боже, чтобы кто-либо из служителей Христовых, здесь или в другом каком месте находящихся, присоединился к врагу сему. Касательно его апостол Павел в Послании своем представил ясное знамение в этих словах: день тот не придет, доколе не придет прежде отступление и не откроется человек греха, сын погибели, противящийся и превозносящийся выше всего, называемого Богом или святынею, так что в храме Божием сядет он, как Бог, выдавая себя за Бога. Не помните ли, что я, еще находясь у вас, говорил вам это? И ныне вы знаете, что не допускает открыться ему в свое время. Ибо тайна беззакония уже в действии, только не совершится до тех пор, пока не будет взят от среды удерживающий теперь. И тогда откроется беззаконник, которого Господь Иисус убьет духом уст Своих и истребит явлением пришествия Своего того, которого пришествие, по действию сатаны, будет со всякою силою и знамениями и чудесами ложными, и со всяким неправедным обольщением погибающих (2Сол. 2:3-10). Вот что говорит Павел. Отступление и ныне есть. Ибо люди отступили от истинной веры; и некоторые проповедуют Сыно-Отечество, а другие дерзают говорить, что Христос из небытия в бытие преведен. Прежде были явные еретики, а ныне Церковь наполнена скрытными еретиками. Отступили люди от истины, льстят слух (см. 2Тим. 4:3). Слово льстивое для самолюбия, – и все слушают с удовольствием. Слово об обращении, – и все отвращаются. Большая часть отступила от правильных понятий, и удобнее избирают злое, нежели соглашаются на доброе. Вот то отступление, после которого надобно ожидать врага. И уже начал он отчасти посылать своих предшественников, чтобы приготовлен был ему путь для ловли. Посему береги самого себя, человек, и укрепляй душу твою. Церковь свидетельствует ныне тебе перед Богом живым, предостерегает от антихриста прежде, нежели он явится. Случится ли это при жизни твоей, мы не знаем; случится ли после тебя, не знаем. Впрочем, хорошо будет, если ты, зная это, предостережешься.

10. Истинный Христос, Единородный Сын Божий, не от земли уже придет. Если кто с ложными видениями явится в пустыне, ты не выходи. Если скажут: здесь Христос или там(Мк. 13:21), ты не верь. Вниз и на землю не смотри уже: ибо Владыка сойдет с небес, не один, как прежде, но в сопровождении многих мириад Ангелов; не тайно, как дождь на руно, а открыто осветит, как молния. Ибо Сам Он сказал: как молния исходит от востока и видна бывает даже до запада, так будет пришествие Сына Человеческого(Мф. 24:27). Также: тогда явится знамение Сына Человеческого на небе… все племена земные увидят Сына Человеческого, грядущего на облаках небесных с силою и славою великою; и пошлет Ангелов Своих с трубою громогласною и проч. (Мф. 24:30-31).

11. Впрочем, как прежде до Его вочеловечения, когда ожидали, что Бог родится от Девы, диавол злонамеренно исказил истину эту посредством баснословного у идолопоклонников учения, что ложные боги рождают и рождаются от жен, чтобы когда принят будет, как думал он, обман, не поверили и истине, -так и перед вторым пришествием истинного Христа противник, обратив в пользу свою ожидание простых людей, и особенно обрезанных, явит некоторого человека волхва, весьма опытного в обманчивом и злом искусстве чародеяния и волшебства, который похитит себе власть над Римским царством, ложно назовет себя Христом и наименованием Христа будет обольщать иудеев, ожидающих Мессию, а язычников обманывать мнимыми волхованиями.

12. А придет предсказанный антихрист тогда, когда окончатся времена Римского царства и приблизится окончание мира. Восстанут десять вместе римских царей и в различных, может быть, местах, но в одно и то же время царствовать будут. После них одиннадцатый восстанет антихрист и восхитит власть над Римским царством посредством злого волшебного искусства. Трех из них, которые воцарятся прежде его, он низвергнет, семь остальных имея в своей власти. Сначала он будет показывать приличное человеку славному и разумному здравомыслие и человеколюбие; и, обольстивши иудеев, как ожидаемый Христос, знамениями и чудесами, обманчивым и льстивым волхвованием, после ознаменует себя всеми злыми делами бесчеловечия и беззакония, так что превзойдет всех бывших до него неправедных и нечестивых человеков; против всех, и особенно против нас, христиан, будет он питать мысли убийственные, жестокие, немилосердные и в различных видах открывающиеся. В продолжение трех лет и шести месяцев он будет так поступать; а после того потреблен будет при втором славном пришествии с небес Единородного Сына Божия, Господа и Спасителя нашего Иисуса истинного Христа, Который, убив антихриста духом уст Своих(2Сол. 2:8), предаст его огню гееннскому.

13. Этому учим мы не от своего вымысла, но узнавши из Божественного, в церкви читаемого Писания, и особенно из недавно чтенного пророчества Данилова; как то Гавриил Архангел изъяснил его, так говоря: зверь четвертый, – царство четвертое будет на земле, которое будет пожирать всю землю (ср. Дан. 7:23). Церковные толковники полагают, что это царство есть Римское. Первое знаменитое царство Ассирийское, второе – Мидийское вместе с Персидским, после них третье -Македонское; а четвертое царство – ныне стоящее Римское. Далее, по порядку изъясняя, Гавриил говорит: десять рогов значат, что из этого царства восстанут десять царей, и после них восстанет иной, отличный от прежних, и уничижит трех царей(Дан. 7:24), говорит он, не только десять, но и всех, прежде его бывших. И трех царей смирит,которые, очевидно, из числа десяти оных. Трех из этих десяти свергнувши, без сомнения, сам восьмой воцарится. И слова, говорит далее, против Вышнего будет говорить (ср. Дан. 7:23) человек богохульник и законопреступник, который получит царство не от предков, но похитит власть посредством волхвования.

14. Кто же это такой и какой будет действовать силой, изъясни нам, Павел! Тот, говорит он, которого пришествие, по действию сатаны, будет со всякою силою и знамениями и чудесами ложными(2Сол. 2:9). Этим означает, что сатана употребит его орудием, действуя в нем сам собою. Ибо, зная, что не будет уже ему прощения на суде, откроет явную брань не через служителей своих, как обыкновенно, но сам собой, во всех знамениях и чудесах ложных.Будучи отцом лжи, он посредством ложных действий будет обольщать воображение, так что народу представится, будто видит воскрешенного мертвеца, между тем как он не воскрешен; будто видит хромых ходящих и слепых презирающих, тогда как не было исцеления.

15. И еще говорит Павел: противящийся и превозносящийся выше всего, называемого Богом или святынею(2Сол. 2:4). Выше всего, называемого Богом,– т. е. идолов будет ненавидеть антихрист, так что в храме Божием сядет он. В какой же церкви? В разрушенном храме иудейском, а не в том, в котором мы теперь находимся. Почему это мы говорим? Да не подумает о нас кто-либо, что мы льстим себе. Если он придет к иудеям под именем Христа и захочет, чтобы иудеи поклонялись ему, то, чтобы больше обольстить их, особенно позаботится о храме, показывая им, что он, будучи из рода Давидова, хочет создать храм, построенный Соломоном. А придет антихрист тогда, когда в храме иудейском не останется камня на камне, по изречению Спасителя; когда или сам падет он от ветхости, или разрушен будет с той целью, чтобы создать новый, либо по другим причинам, а потому разметаны будут все камни. Не говорю я о внешней окружности храма, но о храме внутреннем, в котором были Херувимы. Тогда придет антихрист со всеми чудесами и знамениями ложными; вооружится против всех идолов, сначала лицемерно являть будет человеколюбие, а после окажет жестокости, и особенно против святых Божиих. Ибо говорит Даниил: Я видел, как этот рог вел брань со святыми (Дан. 7:21). И еще в другом месте: и наступит время тяжкое, какого не бывало с тех пор, как существуют люди, до сего времени (Дан. 12:1). Страшен зверь, велик дракон, непобедим людьми, готовый поглощать; много надобно будет говорить нам о нем из Божественного Писания; теперь, по краткости времени, довольно и этого.

16. Посему, зная великую силу противника, и дал совет благочестивым, говорит Господь: тогда находящиеся в Иудее да бегут в горы(Мф. 24:16). Если же кто чувствует в себе силы великие, так что может противиться сатане, тот пусть противостанет ему (ибо не отчаиваюсь я в силах Церкви) и пусть скажет: кто разлучит нас от любвиХристовой? и проч. (ср. Рим. 8:35). Если мы слабые, то будем хранить себя; если же надеемся на себя, то противостанем. Будет великая скорбь, какой не было от начала мира доныне, и не будет (Мф. 24:21). Но благодарение Богу, Который уменьшит величину скорби краткостью времени. Ибо Он говорит: но ради избранных сократятся те дни (Мф. 24:22). Царствовать будет антихрист только три года с половиной. Мы говорим это, заимствуя не из книг, богодухновенность которых неизвестна, но из Даниила. Он говорит: и они преданы будут в руку его до времени и времен и полувремени (Дан. 7:25). Под временем разумеется один год, в который он явится и усилится; под временами – следующие два года его законопреступного владычества, которые вместе с первым составят три года, а под полувременем разумеются шесть месяцев. И еще в другом месте то же говорит Даниил: клялся Живущим вовеки, что к концу времени и времен и полувремени (Дан. 12:7). Некоторые в том же смысле принимают и следующие слова: пройдет тысяча двести девяносто дней (Дан. 12:11); и сии: Блажен, кто ожидает и достигнет тысячи трехсот тридцати пяти дней (Дан. 12:12). Посему надобно скрываться и убегать. Ибо, может быть, не успеем обойти городов Израилевых, как приидет Сын Человеческий (Мф. 10:23).

17. Кто же тот блаженный человек, который из благочестия будет мучиться тогда за Христа? Ибо тогдашние мученики, по мнению моему, выше всех мучеников. Прежние мученики с одними людьми сражались, а мученики при антихристе с самим сатаной будут вести войну; и прежде воздвигавшие гонения цари только убивали, а не обольщали других, что они воскрешают мертвых, не являли признаков знамений и чудес; а здесь будет действовать и страх, и обольщение, чтобы прельстить, если возможно, и избранных(Мф. 24:24). Да не придет тогда на сердце чье-либо мысль: более ли сотворил Христос? Какой же силой действует Он? Если бы Бог не хотел этого, то и не попустил бы ему. Апостол предостерегает тебя от этого и говорит: И за сие пошлет им Бог действие заблуждения(2Сол. 2:11). Пошлет значит то же, что и попустит быть, не для того, чтобы этим они оправдались, но чтобы осуждены были. Почему? Не веровавшие истине (2Сол. 2:12), -то есть истинному Христу; но возлюбившие неправду, то есть в антихристе. Попустит же быть этому Бог во время гонения не потому, что не возможет воспрепятствовать, но для того, чтобы за терпение, как обыкновенно бывает, увенчать Своих подвижников, подобно пророкам Его и апостолам, чтобы они за кратковременные страдания наследовали вечное Царство Небесное, говорит Даниил: спасутся в это время из народа твоего все, которые найдены будут записанными в книге (Дан. 12:1); явно, что в книге жизни: И многие из спящих в прахе земли пробудятся, одни для жизни вечной, другие на вечное поругание и посрамление (Дан. 12:2). И разумные будут сиять, как светила на тверди, и обратившие многих к правде – как звезды, вовеки, навсегда (Дан. 12:3).

18. Поэтому укрепляй себя, человек! Известны тебе признаки пришествия антихриста. Не только один ты помни их, но и всем сообщай с любовью. Если имеешь сына по плоти, и его вразуми. И если породил кого посредством наставления в истинах веры, и его предостереги, чтобы не принять ему лжи вместо истины. Тайна беззакония уже в действии(2Сол. 2:7). Устрашают меня брани народные, устрашают раздоры церковные, устрашает ненависть брата к брату. Пусть будет так только сказано; не дай Боже, чтобы это случилось при нас. Однако же должны мы быть осторожными. И сего довольно об антихристе.

19. Будем мы ожидать и надеяться, что Господь придет с небес на облаках. Трубы ангельские возгласят тогда, мертвые во Христепервые воскреснут(1Сол. 4:16); благочестивые, находящиеся в живых, восхищены будут на облаках, в награду за труды свои получат честь, превышающую человека; поскольку и подвиги их превышали человека, как апостол Павел в послании своем говорит: потому что Сам Господь при возвещении, при гласе Архангела и трубе Божией, сойдет с неба, и мертвые во Христе воскреснут прежде; потом мы, оставшиеся в живых, вместе с ними восхищены будем на облаках в сретение Господу на воздухе, и так всегда с Господом будем (1Сол. 4:16-17).

20. Это пришествие Господне и окончание мира предвидел Екклесиаст, который говорит: Веселись, юноша, в юности твоейи проч. И удаляй печаль от сердца твоего, и уклоняй злое от тела твоего(Еккл. 11:9-10). И помни Создателя твоего… доколе не пришли тяжелые дни… доколе не померкли солнце и свет и луна и звезды… и помрачатся смотрящие в окно (Еккл. 12:1-3); (силу зрения означая этими словами): доколе не порвалась серебряная цепочка (Еккл. 12:6), (разумея под сим расположение звезд, ибо они представляются сребровидными), и не разорвалась золотая повязка (означая тем златовидное солнце, ибо анфем есть известное растение, имеющее многие со всех сторон отпрыски с листьями, подобные лучам), и восстанут, и будет вставать человек по крику петуха (см. Еккл. 12:4), (воробья), и высоты будут им страшны, и на дороге ужасы (Еккл. 12:5). Что узрят? тогда восплачутся все племена земные и увидят Сына Человеческого, грядущего на облаках небесных (Мф. 24:30; см. Зах. 12:12). Что же будет по пришествии Господа? И зацветет миндаль, и отяжелеет кузнечик, и рассыплется каперс (Еккл. 12:5). Расцветающий амигдал показывает, как говорят толковники, что прошла зима. Тела наши, по прошествии зимы, будут цвести тогда цветом небесным. И отяжелеет кузнечик, т.е. окрыленная душа облечется телом. И рассыплется каперс, – рассыплются законопреступники, подобные тернию.

21. Видишь, как все предсказывают пришествие Господне; видишь, как они знают глас воробья. Какой это глас, посмотрим: потому что Сам Господь при возвещении, при гласе Архангела и трубе Божией, сойдет с неба(1Сол. 4:16). Архангел возгласит и скажет всем: вставайте в сретение Господне. Страшно пришествие Владыки! Давид говорит: грядет Бог наш, и не в безмолвии: пред Ним огонь поядающий, и вокруг Его сильная буря,и проч. (Пс. 49:3). Придет к Отцу, как говорит ныне прочитанное Писание, Сын Человеческий на облаках, между тем как течь будет река огненная, в которой должны быть испытаны люди. Если у кого золотые дела, тот будет светлее; у кого же дела нетверды, как тростник, тот будет гореть в огне. А Отец воссядет, одеяние на Нем было бело, как снег, и волосы главы Его – как чистая волна (Дан. 7:9). Человекообразно это представлено. Почему? Потому что Он есть Царь людей, не оскверненных грехами. Ибо Он говорит: «Я убелю грехи ваши, как снег и как волну» (см. Іс. 1:18). Через что означается отпущение грехов или даже и безгрешное состояние. Придет Господь с небес на облаках, так как на облаках и вознесся Он. Ибо Сам Он сказал: и увидят Сына Человеческого, грядущего на облаках небесных с силою и славою великою (Мф. 24:30).

22. Но какой признак Его пришествия был бы таким, чтобы противная сила не дерзнула Ему уподобиться? И тогда явится,говорит Христос, знамение Сына Человеческого на небе(Мф. 24:30). А истинное, собственное Христу знамение есть Крест. Световидное знамение Креста предшествует Царю, Который прежде был распят, чтобы, увидевши его, иудеи, пронзившие Его прежде и замыслившие зло против Него, восплакали все из всех колен, говоря: это Тот, Которого заушали; это Тот, Которого лице заплевали; это Тот, Которого связали узами; это Тот, Которого, распявши, уничижали прежде. Куда, скажут они, убежим мы от гнева Твоего? Будучи окружены ангельскими воинствами, никуда не возмогут убежать они. Знамение Креста – страх врагам Иисуса, а радость друзьям Его, верующим в Него, или проповедовавшим Его, или пострадавшим за Него. Кто же будет тогда столь блажен, чтобы явиться другом Христовым? Не презрит рабов Своих столь великий, славный Царь, сопровождаемый Ангелами, с Отцом селящий на престоле. Ибо чтобы не смешались избранные со врагами Его, пошлет Ангелов Его с трубой великой, и соберет избранных Своих от четырех ветров (Мф. 24:31). (Одного Лота не презрел Он; как же презрит многих праведников?) Приидите, благословенные Отца Моего (Мф. 25:34), скажет Он им, несомым тогда на колесницах облачных, собранным Ангелами.

23. Но скажет кто-либо из предстоящих: я беден; или, может быть, тогда и больным лежать буду на постели; или презренная женщина будет ли взята от жерновов? Не будем ли мы пренебрежены? Ободрись, человек! Судия нелицеприятен: будет судить не по взгляду очей Своих и не по слуху ушей Своих решать дела(Іс. 11:3); не будет предпочитать Он ученых невеждам, ни богатых бедным. Хотя бы ты был на поле, возьмут тебя Ангелы. Не подумай, что Он владетелей земли возьмет, а тебя, земледельца, оставит. Хотя ты раб, хотя беден, нимало не страшись: образ раба(Флп. 2:7) приявший не презрит рабов; не страшись, хотя бы ты в болезни лежал на постели; сказано в Писании: тогда будут двое на одной постели: один возьмется, а другой вставится (Лк. 17:34). Хотя бы по нужде продан ты был в работу к жерновам, мужчина ты или женщина; хотя бы, имея детей, непрестанно работал у жерновов, не пренебрежет тебя освобождает узников от оков (Пс. 67:7). Изведший Иосифа из работы и темницы на царство и тебя избавит от скорби и введет в Царство Небесное. Имей только надежду, трудись только, подвизайся только усердно. Ничто не погибнет. Записана всякая твоя молитва и псалмопение; записана всякая милостыня; записан всякий пост; записан всякий верно соблюденный брак; записано воздержание, для Бога сохраненное. А преимущественно из всего того, что записано, получат венцы девство и чистота; и ты воссияешь подобно Ангелу. Но как ты охотно слушал о добром, так равно терпеливо послушай и противного этому. Записано всякое любостяжание твое; записано всякое любодеяние твое, записано всякое клятвопреступление твое, и богохульство, и чародеяние, и похищение, и убийство. Все это запишется уже теперь, если после крещения будешь делать это, ибо прежнее заглаждается.

24. Когда же,говорит Христос, приидет Сын Человеческий во славе Своей и все святые Ангелы с Ним(Мф. 25:31). Смотри, человек, при стольких свидетелях предстанешь ты на суд: весь род человеческий будет находиться там. Представь же, сколь многочисленно племя Римское; представь, сколь многочисленны другие грубые народы, ныне существующие, и сколько их за сто лет умерло; представь, сколько погребено за тысячу лет; представь людей, начиная от Адама до сего дня; велико множество их, но оно еще мало в сравнении с Ангелами, которых более. Их девяносто девять овец; а род человеческий есть одна только овца; ибо по тому, как обширно место, должно судить и о многочисленности обитателей. Населяемая нами земля есть как бы некоторая точка, находящаяся в средине одного неба; посему окружающее оную небо столь же большее имеет число обитателей, сколько большее пространство; а небеса небес содержат необъятное число их. А что написано: тысячи тысяч служили Ему и тьмы тем предстояли пред Ним (Дан. 7:10), – это не потому, чтобы такое именно было число, но потому, что большего числа пророк изречь не мог. Будет тогда на суде Бог, Отец всех, с Ним воссядет Христос, и вместе с Ними Святой Дух. Труба ангельская призовет всех нас с нашими делами. Не должны ли мы этого одного устрашиться? Не почитай, человек, маловажным и немучительным для тебя наказанием быть осужденным при таком числе! Не желаем ли мы часто лучше умереть, нежели быть осужденными от друзей?

25. Итак, устрашимся, братия, чтобы не осудил нас Бог, Который для осуждения не имеет нужды ни в испытании, ни в доказательствах. Не говори: я ночью любодействовал, или волхвовал, или другое что-нибудь делал, и человека не было при этом. По твоей совести Он будет судить тебя; мысли их, то обвиняющие, то оправдывающие одна другую в день, когда, по благовествованию моему, Бог будет судить тайные дела человеков(Рим. 2:15-16). Страшное лицо Судии принудит тебя сказать истину; или, лучше, хотя бы ты и не сказал, Он обличит тебя. Ибо ты предстанешь, будучи облечен или в грехи свои, или в праведные дела. Это показывают слова Самого Судии, ибо Судия есть Христос: Отец и не судит никого, но весь суд отдал Сыну(Ін. 5:22). Отец не лишает Себя власти, Он судит через Сына. Итак, по изволению Отца судить будет Сын; ибо не иное изволение Отца, а иное – Сына, но одно и то же. Что же говорит Судия касательно того, что ты принесешь дела свои? И соберутся пред Ним все народы (Мф. 25:32). Ибо должно перед Христом преклониться всякое колено небесных, земных и преисподних (Флп. 2:10). И отделит одних от других, как пастырь отделяет овец от козлов (Мф. 25:32). Как же отделяет их Пастырь? Справляется ли Он с книгой, которая овца и который козел? Или различает по виду? Мягкая шерсть не показывает ли овцу, а косматая и жесткая не показывает ли козла? Так, если ты очистишься теперь от грехов, то будешь иметь тогда дела, как чистую волну: одежда Твоя будет чиста, и ты всегда будешь говорить такие слова: Я скинула хитон мой; как же мне опять надевать его? (Пісн. 5:3). По одеянию ты признан будешь за овцу. Если же окажешься косматым, подобно Исаву, с густой шерстью, с низкими мыслями; подобно Исаву, который за снедь утратил право первородства и продал преимущество свое, то будешь ты на левой стороне. Впрочем, не дай Боже кому-либо из предстоящих быть отвержену от благодати и по причине худых дел явиться на левой стороне, в числе грешников!

26. Страшен поистине суд; самое напоминание о нем приводит в трепет. Царство Небесное предстоит, и огонь вечный уготован. Каким же образом, скажет кто-либо, избежим мы огня? И как взойдем в Царство Небесное? Алкал Я,говорит Христос, и вы дали Мне есть(Мф. 25:35). Узнайте же путь; не нужно прибегать к иносказаниям, а нужно исполнить то, о чем говорится. Алкал Я, и вы дали Мне есть; жаждал, и вы напоили Меня; был странником, и вы приняли Меня; был наг, и вы одели Меня; был болен, и вы посетили Меня; в темнице был, и вы пришли ко Мне (Мф. 25:35-36). Если это делаешь, то воцаришься вместе с Ним; если же не делаешь, осужден будешь. Итак, начни же делать это и тверд пребывай в вере, чтобы тебе, подобно юродивым девам, когда будем покупать елей, не быть оставленным за дверью. Не надейся на то одно, что ты имеешь в руках светильник; но храни его, чтобы он горел. Так да светит свет добрых дел твоих пред людьми (Мф. 5:16), и да не хулится через тебя Христос. Облекись в одежду нетления, украшаясь добрыми делами; и какое примешь ты от Бога, по смотрению Его, для исправления дело, исправляй его с пользой. Имение вверено тебе? Употребляй его как должно; научать других вверено тебе? Назидай как должно; имеешь способность приобретать для Бога души слушающих тебя? Делай это тщательно. Много имеем случаев показать доброе служение, только бы кто из нас, подвергшись осуждению, не был отвержен, но чтобы с дерзновением могли мы встретить вечного Царя Христа, царствующего вовеки. Ибо царствовать будет вовеки Тот, Который будет судить живых и мертвых; Который за живых и за мертвых умер, как говорит Павел: Ибо Христос для того и умер, и воскрес, и ожил, чтобы владычествовать и над мертвыми и над живыми (Рим. 14:9).

27. А если когда услышишь от кого-либо, что Царство Христово будет иметь конец, возненавидь ересь эту; она есть вторая голова змея, недавно выросшая в Галатии. Дерзнул некто говорить, что по окончании мира Христос не будет царствовать; дерзнул утверждать, что Слово, из Отца исшедшее снова, возвратившись в Отца, не будет более существовать. Богохульствует таким образом к своему осуждению, ибо не внимал словам Господа: сын пребывает вечно(Ін. 8:35). Не внимал словам Гавриила: и будет царствовать над домом Иакова во веки, и Царству Его не будет конца(Лк. 1:33). Разбери дело, о котором говорю. Ныне люди еретики учат против Христа, тогда как Гавриил Архангел научил о вечном пребывании Спасителя. Кому же ты больше поверишь? Не Гавриилу ли? Выслушай читаемое ныне свидетельство Даниила: Видел я в ночных видениях, вот, с облаками небесными шел как бы Сын Человеческий, дошел до Ветхого днями (Дан.713). И Ему дана власть, слава и царство, чтобы все народы, племена и языки служили Ему; владычество Его – владычество вечное, которое не прейдет, и царство Его не разрушится (Дан. 7:14): этого держись, этому только верь; а еретического учения отвращайся, ибо весьма ясно слышал ты о нескончаемости царства Христова.

28. Подобное этому слышал ты и в толковании о камне, без рук отторгнувшемся от горы, который есть Христос по плоти: и царство это не будет передано другому народу(Дан. 2:44). И Давид в одном месте говорит: Престол Твой, Боже, вовек(Пс. 44:7); и в другом: В начале Ты, [Господи,] основал землю, и проч. (Пс. 101:26). Они погибнут, а Ты пребудешь, и проч. (Пс. 101:27). Ты – тот же, и лета Твои не кончатся (Пс. 101:28). А Павел это изъяснил о Сыне.

29. И хочешь ли узнать, отчего те, которые учат противному, дошли до такого безумия? Читали они со злым намерением добрые слова апостола: Ибо Ему надлежит царствовать, доколе низложит всех врагов под ноги Свои(1Кор. 15:25). И говорят, что когда враги низложены будут к ногам Его, то Он не будет более царствовать; но говорят худо и бессмысленно. Ибо Тот, Который царствовал прежде, чем низложил врагов, не будет ли тем паче царствовать после того, как победит их?

30. Осмелились еще сказать, будто написанное: Когда же все покорит Ему, тогда и Сам Сын покорится Покорившему все Ему(1Кор. 15:28), – означает, что Сын уничтожится в Отце⁶. Нечестивейшие из всех! Вы, творения Христа, будете существовать, неужели прекратится бытие Христа, Которым вы и все произведено? Богохульный язык! Как же покорено будет Ему все? Погибнет ли это, или будет продолжать бытие? Если то, что покоряется Сыну, будет продолжать бытие, то неужели Сына, Который покорится Отцу, не будет? Покориться не то также означает, будто Он тогда начнет повиноваться Отцу, ибо Он всегда угодное Ему творит, но то, что Он и тогда будет покорен Ему, являя не принужденную покорность, но произвольное повиновение; ибо Он не раб, который по принуждению покоряется, но Сын, Который повинуется по воле и из любви.

31. Спросим Мы их, как разуметь слова: дондежеили донележе.Ибо подобным образом возразив им, самим этим словом я постараюсь опровергнуть ложь их. Поскольку осмелились они сказать, что слова: дондеже покорит враги под ногама Своима, – означают конец Его владычества, осмелились назначить пределы вечному Царству Христову и учить, что престанет непрестающая власть Его, то прочтем подобные места из Апостола: Однако же смерть царствовала от Адама до Моисея (Рим. 5:14). Неужели прежде умирали, а после Моисея некоторые более не умирали? И неужели после закона не было людям смерти? Видишь, что словом даже не означается предел времени, но Павел показывает им, что хотя Моисей был праведный и достойный удивления муж, однако смертное определение, произнесенное на Адама, постигло и его, и следующих за ним, и притом не согрешивших, подобно Адаму, преслушанием, показанным чрез снедь древа.

32. Вот еще и другое подобное: Доныне, когда они читают Моисея, покрывало лежит на сердце их(2Кор. 3:15). Доныне. Неужели только до Павла, а не доселе, или и до конца? Когда Павел говорит коринфянам: потому что достигли и до вас благовествованием Христовым… надеемся, с возрастанием веры вашей… так чтобы и далее вас проповедывать Евангелие(2Кор. 10:14-16), то видишь здесь ясно, что слово даже до не означает конца, но имеет нечто последующее за собою. Как же должен ты принимать теперь слова: дондеже положит враги? Так, как в другом месте говорит Павел: и утешайте себе на всяк день, дóндеже днесь, нарицается. Явно, что всегда. Ибо как нельзя сказать, чтобы было начало дней у Христа, равно не внимай, если станет кто говорить о конце царства Его; потому что написано: Царство Его – царство вечное (Дан. 3:100).

33. Имею я и другие очень многие свидетельства из Священного Писания о нескончаемости вовеки Царства Христова, но довольно пока и приведенных, потому что времени прошло уже много. А ты, слушатель, поклоняйся этому только Царю, избегая всякого еретического обольщения. Если же сподобит благодать Божия, то и остальные истины веры со временем изъяснены будут вам. Бог всего да сохранит всех вас, чтобы вы помнили признаки окончания мира и остались не победимыми антихристом. Представлены тебе признаки имеющего прийти обольстителя; представлены доказательства на то, что истинный Христос явно сойдет с небес. Первого убегай, как ложного; а этого ожидай, как истинного. Узнал ты средство, как во время суда явиться на правой стороне. Сохрани завет со Христом, украшаясь добрыми делами, чтобы, с дерзновением представ перед Судией, мог ты наследовать Царство Небесное. Через Него и с Ним да будет слава Богу вместе со Святым Духом во веки веков! Аминь.

* * *

⁵У святителя Кирилла: ζητείτε – ищете.

⁶Ближе: разрешится в Отца.

 

Огласительное поучение шестнадцатое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: И во единаго Духа Святаго, Утешителя, глаголавшаго пророки; и также на слова из Послания к Коринфянам: Не хочу оставить вас, братия, в неведении и о дарах духовных, и проч. (1Кор. 12:1) Дары различны, но Дух один и тот же, и проч. (1Кор. 12:4).]

1. Духовная поистине нужна благодать, чтобы рассуждать о Святом Духе: не с тем чтобы сколько должно сказать о Нем, ибо это невозможно, но чтобы, говоря о Нем на основании Божественного Писания, избегнуть таким образом опасностей. Ибо действительно весьма страшно написано в Евангелии, где Христос сказал ясно: если же кто скажет на Духа Святаго, не простится ему ни в сем веке, ни в будущем(Мф. 12:32); и часто нужно бывает бояться, чтобы кто-либо по неведению или ложному чувству благочестия, сказав что-либо непристойное о Нем, не подвергся осуждению. Судия живых и мертвых Иисус Христос сказал, что таковому не будет отпущено. Итак, если кто здесь преткнется, то какая ему остается надежда?

2. Итак, сама благодать Иисуса Христа да подаст силы нам все без опущения сказать, а вам с разумением выслушать. Ибо разумение необходимо не только для говорящих, но и для слушающих; чтобы они не иначе, как слышать, понимали умом своим. Итак, мы будем говорить о Духе Святом только то, что написано. Если же не написано чего, о том не станем любопытствовать. Сам Дух Святой изрек Писания; Сам и о Себе сказал, сколько хотел или сколько мы вместить можем. Итак, будем говорить то, что Он сказал; а чего Он не сказал, того и мы говорить да не дерзаем.

3. Един есть только Дух Святой, Утешитель. Как един есть Бог Отец, а другого Отца нет, и как един есть Единородный Сын и Слово Божие, а брата не имеет, равным образом един есть только Дух Святой, и нет другого духа, равного Ему. Итак, Дух Святой есть величайшая сила, существо Божественное и непостижимое. Ибо Он есть существо живое, умное и освящающее все, что от Бога через Христа сотворено. Он просвещает души праведных; Он и в пророках, Он и в апостолах в Новом Завете. Да возненавидим же тех, которые осмеливаются разделять действовавшего в тех и других Святого Духа; един Бог Отец, Владыка Ветхого и Нового Заветов; и един Господь Иисус Христос, в Ветхом Завете предсказанный, а в Новом пришедший, и един Дух Святой, через пророков о Христе проповедавший, по пришествии Христа сошедший и показавший Его.

4. Итак, никто не отделяй Ветхого Завета от Нового, никто не говори, что иной Дух там, а иной здесь. Поскольку таковой оскорбляет Самого Духа Святого, вместе со Отцом и Сыном почитаемого и во время Святого Крещения во Святой Троице открывшегося. Ибо Единородный Сын Божий ясно сказал апостолам: идите, научите все народы, крестя их во имя Отца и Сына и Святаго Духа(Мф. 28:19). Надежда наша во Отца и Сына и Духа Святого. Не трех богов проповедуем: да умолкнут маркиониты; но со Святым Духом, через единого Сына одного Бога проповедуем. Нет различия в вере, нет разделения в благочестии. Не разделяем, подобно некоторым, Святую Троицу; ни сливаем, как Савеллий. Но с благочестием признаем одного Отца, пославшего нам Спасителя Сына; признаем одного Сына, обещавшего послать от Отца Утешителя; признаем Духа Святого, глаголавшего в пророках и в день Пятидесятницы сошедшего на апостолов в виде огненных языков, здесь, в Иерусалиме, в том месте, где горняя во имя апостолов Церковь. Мы имеем все преимущества: здесь Христос сошел с небес; здесь Дух Святой сошел с небес; и поистине весьма прилично было бы и о Духе Святом говорить в этой горней Церкви, так как мы о Христе и Голгофе говорим на сей Голгофе. Поскольку же Сошедший там вместе приемлет славу с Распятым здесь, то потому о Сошедшем так говорим здесь, ибо нераздельно благочестие.

5. Мы хотим сказать нечто о Святом Духе не с тем, чтобы совершенно изъяснить существо Его, ибо это невозможно; но с тем, чтобы показать различные касательно Его заблуждения, чтобы по неведению

когда-либо не впасть в оные, и преградить пути лжи, чтобы идти одним путем царским. Если же для предосторожности предложим теперь что-либо сказанное еретиками, то сие да обратится на главу их; мы же, как говорящие, так и слушающие, виновны не будем.

6. Нечестивые во всех случаях еретики и на Святого Духа изострили язык и осмелились утверждать нелепое, как повествователь Ириней в своих сочинениях против ересей написал. Одни осмелились назвать самих себя Духом Святым, из которых первый Симон-волхв, упоминаемый в Деяниях Апостольских. Он осмелился учить сему после того, как отвержен был; а так называемые гностики, люди нечестивые, иное еще на Святого Духа говорили. Беззаконные валентиниане опять другое; а нечестивый Манес осмелился сказать, что он сам есть Утешитель, посланный Христом. А другие говорили, что иной Дух был в пророках, а другой – в Новом Завете. Многоразлично их заблуждение, или, лучше, богохульство. Итак, возненавидь таковых и бегай хулящих Духа Святого, которым нет отпущения. Какое тебе общение с отчаянными, тебе, имеющему ныне креститься и в Духа Святого? Если сообщающийся с вором и с ним соглашающийся подлежит наказанию, то чего может ожидать оскорбляющий Духа Святого?

7. Да будут ненавистны и маркиониты, которые уничтожили в Новом Завете слова, приводимые из Ветхого Завета. Ибо первый безбожный Маркион первый допустил трех богов и, видя, что в Новом Завете находятся свидетельства о Христе из пророков, истребил оные свидетельства Ветхого Завета, чтобы оставить Царя без свидетелей. Да будут ненавистны вышеупомянутые гностики, знатоки по имени, но исполненные невежества, дерзнувшие сказать о Святом Духе такое, о чем я не смею говорить.

8. Да будут ненавистны Катафриги и Монтан, начальник зла, и две его пророчицы, Максимилла и Прискилла. Ибо сей Монтан сумасшедший и поистине неистовый, не сказал бы он сего, если бы не был в неистовстве, осмелился себя самого назвать Духом Святым, будучи человеком подлейшим и исполненным всякой нечистоты и мерзости. Чтобы не оскорбить целомудрия жен, здесь находящихся, довольно изъяснить это посредством знаков. Заняв Пепузу, малейшее местечко во Фригии, и ложно наименовав его Иерусалимом, закалал здесь несчастных малых у женщин детей и раздроблял их в беззаконную снедь, под предлогом называемых у них таинств. Посему-то прежде, во время гонения, нас подозревали в этом, поскольку и эти монтанисты, хотя ложно, но тем же именем христиан назывались. Осмелился назвать самого себя Святым Духом человек, исполненный всякого нечестия и бесчеловечия, он как безответный подлежит осуждению.

9. Сподвижником его был, как прежде сказано, нечестивейший Манес, который собрал злое из всех ересей. Он, будучи последним рвом погибели, совокупив вместе все учение еретическое, составил новую ложь и учил ей. Осмелился сказать, что он есть Утешитель, которого Христос обещал послать. Но Спаситель, обещая Утешителя, сказал апостолам: вы же оставайтесь в городе Иерусалиме, доколе не облечетесь силою свыше(Лк. 24:49). Что же? Неужели умершие за двести лет апостолы ожидали Манеса, чтобы облечься им силой? И кто осмелится сказать, что они в продолжение этого времени не были исполнены Святого Духа? А написано, что они тогда возложили руки на них, и они приняли Духа Святаго(Деян.8:17). Не прежде ли Манеса и прежде многих лет это сбылось, когда в день Пятидесятницы сошел Дух Святой?

10. За что осужден был Симон волхв? Не за то ли, что, пришед к апостолам, сказал: дайте и мне власть сию, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Духа Святаго(Деян.8:19)? Не сказал он: дайте и мне общение Духа Святого, но власть, чтобы продать другим то, чего продать нельзя и чего сам не имел. И серебро принес к нелюбостяжательным. Видел он, что приносящие цену проданных имений полагали ее перед ногами апостолов, но не размыслил, что те, которые попирают ногами богатство, для пропитания нищих принесенное, не дадут за цену власть Духа Святого. Что же они говорят Симону? Серебро твое да будет в погибель с тобою, потому что ты помыслил дар Божий получить за деньги (Деян.8:20). Ты второй Иуда; ты думал, что за сребро можно продавать дар Духа. Итак, если Симон, хотевший за цену получить власть, погиб, то сколь нечестив Манес, назвавший себя Духом Святым? Возненавидим достойных ненависти; отвратимся от тех, от которых отвращается Бог. Скажем и мы Богу со всяким дерзновением о всех еретиках: Мне ли не возненавидеть ненавидящих Тебя, Господи, и не возгнушаться восстающими на Тебя?(Пс. 138:21). Ибо есть и добрая вражда, как написано, например: и вражду положу между тобою, и между семенем твоим (Бут. 3:15). Ибо любовь к змею производит вражду против Бога и смерти.

11. Итак, вот что нужно было сказать нам об отверженных. Теперь обратимся к Божественному Писанию и будем пить воды от своих сосудов(Притч. 5:15) т.е. святых отцов, и от своих кладенцев источника.Будем пить от воды живой, текущей в жизнь вечную (Ін. 4:14). Сие сказал Спаситель о Духе, Которого имели принять верующие в Него (Ін. 7:39). Примечай, что говорит Он: верующий в Меня не просто, но как сказано в Писании. Он указывает тебе на слова Ветхого Завета: из чрева потекут реки воды живой (Ін. 7:38). Не реки видимые, напаяющие землю, производящую только терние и древа, но реки, просвещающие душу. И в другом месте говорит: но вода, которую Я дам ему, сделается в нем источником воды, текущей в жизнь вечную (Ін. 4:14). Новая вода живая и текущая, текущая на достойных.

12. И для чего духовную благодать наименовал Он водой? Поскольку через воду составляется все. В воде растительная и животная сила. С небес сходит в дожде вода; и хотя сходит в одном виде, но различные имеет действия. Один источник весь рай напаяет: один и тот же дождь идет во всем мире, но в лилии бывает он белым, в розе румяным, в фиалках и гиацинтах багряным и во всяком роде цветов инаковым и многоразличным. В финике он такой, а в винограде другой и всему дает особливый вид, между тем как он единовиден и не инаков сам в себе. Ибо не изменяющийся сам в себе дождь не сходит то в том, то в другом виде; но, входя в состав тех вещей, которые его приемлют, в каждой производит свое действие. Так и Дух Святой, будучи един и одинаков и неразделим, каждому разделяет благодать, как Ему угодно. И как сухое древо, напаяемо будучи водой, пускает отрасли, равным образом и грешная душа, посредством покаяния получив Духа Святого, произращает плоды правды. Ибо Он, будучи одинаков, по воле Бога Отца, именем Христа различные производит действия. У одного язык обращает на слово мудрости, у другого душу просвещает пророчеством; иному дает силу изгонять бесов, а другому дает способность изъяснять Божественное Писание. Одного укрепляет в целомудрии, другого научает милосердию; иного научает посту и подвигам, другого научает презрению того, что относится до тела, иного уготовляет к мученичеству; в других другое производит, но Сам в Себе не различен, как написано: Но каждому дается проявление Духа на пользу(1Кор. 12:7). Одному дается Духом слово мудрости, другому слово знания, тем же Духом(1Кор. 12:8); иному вера, тем же Духом; иному дары исцелений, тем же Духом (1Кор. 12:9); иному чудотворения, иному пророчество, иному различение духов, иному разные языки, иному истолкование языков (1Кор. 12:10). Все же сие производит один и тот же Дух, разделяя каждому особо, как Ему угодно (1Кор. 12:11).

13. Но поскольку просто о Духе многое и различное сказано в Божественном Писании и опасно, чтобы кто-либо по неведению не впал в смешение понятий, не зная, о каком духе разуметь написанное, то хорошо теперь в предосторожность изъяснить, какого Духа называет Писание Святым. Ибо как христом (помазанным) называется Аарон, и Давид, и Саул, да и другие называются христами, между тем как один есть истинный Христос, равным образом, – поскольку и наименование духа дается различным предметам, то нужно знать, кто есть в особенности именуемый Дух Святой; ибо многому дается наименование духа. Ангел называется духом; душа наша называется духом; и дующий ветр называется духом; и великая сила называется духом; и худой образ жизни называется духом, и диавол противник называется духом. Итак, будь осмотрителен, слыша это, чтобы не почесть тебе одного вместо другого, по причине одинакового наименования. О душе нашей говорит Писание: Выходит дух его, и он возвращается в землю свою(Пс. 145:4). И об этой же душе говорится в другом месте: образовавший дух человека внутри него(Зах. 12:1). Об Ангелах говорится в псалмах: Ты творишь ангелами Твоими духов, служителями Твоими -огонь пылающий (Пс. 103:4). И о ветре говорится: восточным ветром Ты сокрушил Фарсийские корабли (Пс. 47:8), и: якоже в дубраве древо духом восколеблется (Іс. 7:2). И в другом месте: огонь и град, снег и туман, бурный ветер (Пс. 148:8). О добром учении Сам Господь говорит: Слова, которые говорю Я вам, суть дух и жизнь (Ін. 6:63), т. е. они духовны: Дух же Святой не изрекается языком. Он имеет жизнь, как Премудрый, дает силу говорить и Сам беседует.

14. И хочешь ли знать, что Он беседует и говорит? Филипп, по откровению ангельскому, пошел путем, ведущим в Газу, в то время когда евнух ехал. Дух сказал Филиппу: подойди и пристань к сей колеснице(Деян.8:29). Видишь? Дух говорит слышащему. И Иезекииль говорит так: И нисшел на меня Дух Господень и сказал мне: скажи, так говорит Господь(Єз. 11:5). И в другом месте: Дух Святый сказал к находившимся в Антиохии апостолам: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их (Деян.13:2). Видишь? Что Дух имеет жизнь, отделяет, призывает и со властью посылает. И Павел говорит: только Дух Святый по всем городам свидетельствует, говоря, что узы и скорби ждут меня (Деян.20:23). Ибо этот благой освятитель Церкви и помощник и учитель Дух Святой, Утешитель, о Котором сказал Спаситель: Он научит вас всему (не сказал: научит только) но и напомнит вам все, что Я говорил вам (Ін. 14:26); ибо не иное учение Христово, а иное Духа Святого, но одно и то же. Предвозвестил Павлу имеющее с ним случиться, чтобы он, узнав это наперед, был благодушнее. Это сказано для того, чтобы объяснить слова: глаголы, яже Аз глаголах вам, Дух суть, чтобы, то есть, ты не почел сего Духа простым изречением уст, но добрым учением.

15. Называется в Писании духом и грех, как мы сказали, но в другом и противном смысле, как, например, говорится: дух блуда ввел их в заблуждение(Ос. 4:12). Называется духом нечистый дух(Лк. 11:24), диавол, однако с прибавлением нечистый. Всякому духу, для означения свойства его, дается свое наименование. Если Писание называет душу человеческую духом, то с присовокуплением: дух человеческий. Если ветер называет духом, то называет бурным ветром (Пс. 47:8). Если грех называет духом, то называет духом блуда (Ос. 4:12). Если диавола называет духом, то называет духом нечистым, – чтобы знали мы, о каком именно духе говорится. Не подумай, что здесь говорится о Святом Духе, – нет; ибо наименование духа есть нечто общее, и все то, что не имеет грубого тела, обыкновенно называется духом. Поскольку же и диаволы не имеют таковых тел, то называются духами. Но великое здесь различие. Ибо нечистый дух, когда нападает на душу человека (да сохранит от сего Господь душу всех слушающих, равно и не находящихся здесь!), подобен кровожадному волку, нападающему на овцу, чтобы пожрать ее. Появление его самое ужасное, для чувства самое несносное, в мыслях производит помрачение; нападение его беззаконное; он похищает чужое стяжание насильственно, поступает с чужим телом, как со своим, и чужим орудием повергает стоящего; ибо он сообщник падшему с неба; извращает язык, искривляет уста, в которых пена бывает вместо слов; человек помрачается, глаза открыты, но ими не видит душа, и несчастный человек ужасно стенает прежде смерти. Поистине враги человеков суть диаволы, столь гнусным и немилосердым образом поступающие с ними.

16. Нет, не таков Дух Святой; Его, напротив, действия направлены ко благу и спасению. И, во-первых, явление Его кроткое, при Его принятии бывает благовоние, бремя Его самое легкое. Лучи света и ведения блистают перед Его явлением. Приходит Он с любовью истинного Попечителя. Ибо приходит спасти и уврачевать, научить, вразумить, утвердить, утешить, просветить ум сначала того, кто приемлет, а через него умы и других. И как бывший прежде во мраке, потом внезапно узревший солнце, приемлет свет телесными очами и видит то, чего ясно не видел; так и удостоившийся Духа Святого просвещается душой и, став выше человека, созерцает то, чего не видел. На земле телом, а душой прозирает в небеса. Видит, как Исаия, Господа, сидящего на престоле высоком и превознесенном(Іс. 6:1); видит, как Иезекииль, седящего на Херувимах(Єз. 10:1); видит, как Даниил, тьмы тем и тысячи тысяч (ср. Дан. 7:10). И малый человек видит начало мира и конец мира, и середину времен, и преемства царей знает, чего прежде не разумел, ибо находится с ним истинный Просветитель. Внутри стен человек, но сила ведения простирается далеко, и он видит даже дела других.

7. Не был Петр с Ананией и Сапфирой, когда они продавали имение, но духом был там. Для чего,говорит он, ты допустил сатане вложить в сердце твоемысль солгать Духу Святому? (Деян.5:3). Обличителя не было, свидетеля не было. Откуда же узнал он случившееся? Чем ты владел, не твое ли было, и приобретенное продажею не в твоей ли власти находилось? Для чего ты положил это в сердце твоем? (Деян.5:4). Неученый Петр благодатью Духа узнал то, чего не разумели и греческие мудрецы. Ты знаешь подобное сему и о Елисее, ибо когда он даром исцелил проказу Неемана, то Гиезий взял плату, приемля награду за чужой труд; и, взявши с Неемана деньги, скрыл их в темном месте; но тьма не темна для святых. Ибо как скоро пришел он, Елисей спрашивает его; и как Петр говорит: скажи мне, за столько ли продали вы землю? (Деян.5:8). Так и этот испытывает: откуда, Гиезий? (2Царів. 5:25). Не потому, что не знал откуда, но от скорби говорил: откуда? Ты от тьмы пришел и во тьму пойдешь. Ты продал исцеление прокаженному и получишь в замену проказу его. Я исполнил, говорит он, повеление Того, Который сказал мне: даром получили, даром давайте (Мф. 10:8); ты же, продав дар этот, прими проказу, которая была случаем к продаже. Что же при этом говорит к нему Елисей? Разве сердце мое не сопутствовало тебе? (2Царів. 5:26) Хотя я телом находился здесь, но Дух, данный мне от Бога, видел и отдаленное и показывал мне ясно, что в другом месте происходило. Видишь, что Дух Святой не только выводит из неведения, но и ведение сообщает? Видишь, как он просвещает души?

18. Исаия почти за тысячу лет видел Сион как кущу,тогда как град этот еще стоял, был украшен торжищами и был во славе, и другой пророк говорит: Сион распахан будет как поле(Мих. 3:12), предсказывая то, что ныне при нас исполнилось. Примечай же точность в пророчестве; оно говорит: И осталась дщерь Сиона, как шатер в винограднике, как шалаш в огороде (Іс. 1:8). Ныне на местах этих везде почти огуречные гряды. Видишь ли, как святых просвещает Дух Святой? Итак, смотри, чтобы вместо Его, по причине сходства названия, не принять тебе другого духа, но старайся находить точные признаки.

19. Если тебе, когда ты сидишь, приходит мысль о чистоте или девстве, то это Святого Духа учение. Не часто ли видим мы, что девица, быв уже при брачном ложе, убегала от оного, будучи Духом Святым научаема девству? Не часто ли видим, как славный царедворец презирал богатство и достоинства, будучи научаем Духом Святым? Не часто ли видим, что юноша, узрев красоту телесную, закрывал глаза, удалялся, чтобы не видеть ее, и таким образом избегал осквернения? Ты хочешь знать, от чего произошло это: Дух Святой научил душу юноши. Столько в мире лестных выгод, но христиане ничего не имеют. Отчего? По внушению Духа Святого. Неоцененный поистине дар, Святой и благий Дух. Праведно мы крещаемся в Отца и Сына и Святого Духа. Человек, еще будучи во плоти, противоборствует многим самым свирепым духам нечистым. И часто нечистый дух, которого многие не могли смирить железными узами, смиряем был молитвословием того, в ком обитала сила Духа Святого: и одно дуновение заклинающего бывает огнем для этих невидимых врагов. Итак, мы имеем великого от Бога Поборника и Предстателя, великого Церкви Учителя, великого Покровителя. Не станем страшиться злых духов, ни самого диавола, ибо Защитник наш более; только отверзем Ему двери. Ибо Он, обходя всюду, ищет достойных, ищет, чтобы сообщить кому-либо дары Свои.

20. Утешителем же называется Он потому, что утешает, увещевает и облегчает немощь нашу. Ибо мы не знаем, о чем молиться, как должно, но Сам Дух ходатайствует за нас воздыханиями неизреченными(Рим. 8:26), очевидно, что перед Богом. Часто бывает, что кто-нибудь терпит за Христа несправедливое озлобление и бесчестие: настает мученический подвиг, отовсюду муки, и огонь, и мечи, и звери, и бездна. Но Дух Святой внушает, говоря: Надейся на Господа(Пс. 26:14). Человек! не важно то, что происходит с тобой, а дары велики: не долго здесь потрудившись, вечно будешь жить с Ангелами. Ибо думаю, что нынешние временные страдания ничего не стоят в сравнении с тою славою, которая откроется в нас (Рим. 8:18). Он изображает человеку Царство Небесное, показывает и рай сладости; и мученики, по необходимости предстоя перед судами лично в теле, силой Духа находясь уже в раю, презирали видимые ими жестокости.

21. И хочешь ли знать, что силой Святого Духа мученики совершают подвиг мученический. Об этом говорит к Ученикам Спаситель: Когда же приведут вас в синагоги, к начальствам и властям, не заботьтесь, как или что отвечать, или что говорить, ибо Святый Дух научит вас в тот час, что должно говорить(Лк. 12:11-12). Ибо невозможно совершить мученический подвиг за Христа, если кто не совершает его при помощи Святого Духа. Ибо если никто не может назвать Иисуса Господом, как только Духом Святым(1Кор. 12:3), то кто отдаст жизнь свою за Иисуса, без помощи Духа Святого?

22. Велик, в дарованиях всемогущ и чуден Дух Святой. Помысли, сколько вас находится теперь, сколько душ здесь! Он действует, приспособляясь к каждому и находясь среди нас, видит каждого свойство, видит мысли и совесть, знает и то, что говорим и о чем помышляем. Велико то поистине, что я сказал о Нем, но это еще мало. Ты, который имеешь ум от Него просвещенный, посмотри, сколько христиан находится в нашей области и во всей Палестине; потом от этой области обрати мысленный взор на все Римское царство; а после сего посмотри на весь мир, на племена персидские, на народы индийские, на готов и сарматов, на галлов и гишпанцев, на мавров, и ливиев, и эфиопов, и на прочие народы, неизвестные нам. Ибо многих народов не знаем мы и по имени. Посмотри в каждом народе на епископов, пресвитеров, диаконов, монашествующих дев, также и на мирян. Посмотри, как великий Предстатель и Раздаятель даров во всем мире одному дарует чистоту, другому всегдашнее девство, иному расположение к милостыне, другому любовь к нищете, иному силу изгонять противных духов; и как свет одним стремлением луча озаряет все, так и Дух Святой просвещает имеющих очи. Итак, если кто, слепотствуя, не удостаивается благодати, тот да не укоряет Духа, но свое неверие.

23. Ты видел Его силу, действующую во всем мире; не останавливайся на земле, но вознесись на высоту; вознесись умом на первое небо и посмотри там на мириады Ангелов. Вознесись мыслями, если можешь, и выше. Посмотри на Архангелов, посмотри на этих Духов, посмотри на Силы, посмотри на Начала, посмотри на Власти, посмотри на Престолы, посмотри на Господства. Утешитель для всех их Правитель от Бога и Учитель и Освятитель. В Нем имеют нужду человеки, Илия, и Елисей, и Исаия; в Нем имеют нужду Ангелы, Михаил и Гавриил. Ничто из сотворенного не имеет равного Ему достоинства. Чины Ангелов и все их в совокупности воинство не имеет равенства со Святым Духом. Все они не видны перед всеблагой силой Утешителя. Они посылаются в служение, а Сей испытует и глубины Божия, как говорит апостол: Дух все проницает, и глубины Божии. Ибо кто из человеков знает, что в человеке, кроме духа человеческого, живущего в нем? Так и Божьего никто не знает, кроме Духа Божия(1Кор. 2:10-11).

24. Он о Христе провозвестил в пророках; Он действовал в апостолах; Он доселе в крещении запечатлевает души. И хотя Отец все дает Сыну, но Сын предает Святому Духу. Сам Иисус говорит это, не я: Все предано Мне Отцем Моим(Мф. 11:27). И о Святом Духе говорит: Когда же приидет Он, Дух истиныи проч. (Ін. 16:13). Он прославит Меня, потому что от Моего возьмет и возвестит вам (Ін. 16:14). Все дарует Отец через Сына вместе со Святым Духом. Не иные дарования Отца, иные Сына, а иные Святого Духа. Едино спасение, едина сила, едина вера, един Бог Отец, един Господь, Единородный Сын Его, един Дух Святой Утешитель. Довольно для нас и это знать; о естестве же или существе Его не любопытствуй. Ибо если бы об этом написано было, мы бы сказали. Чего не написано, мы того говорить не смеем. Довольно нам знать для спасения, что есть Отец, и Сын, и Святый Дух.

25. Этот Дух сошел на семьдесят старцев при Моисее (но продолжительная беседа да не будет вам в тягость, возлюбленные; Сам Тот, о Котором мы говорим; да подает всем нам силы, как мне, говорящему, так и вам, слушающим). Этот Дух сошел, как сказал я, на семьдесят старцев при Моисее. Это предлагаю вам для того, чтобы теперь показать, что Он все знает и действует, как Ему угодно. Избраны были семьдесят старцев: И сошел Господь в облаке, и говорил с ним, и взял от Духа, Который на нем, и дал семидесяти мужам старейшинам(Чис. 11:25); не Дух разделился, но благодать разделилась по мере готовности и способности приемлющих. Но шестьдесят восемь там были и пророчествовали; Элдада же и Модада не было там. Итак, чтобы показать, что не Моисей сообщал этот дар, но действующий Дух, Элдад и Модад, хотя и были званы, но не пришли и между тем пророчествовали.

26. Поражен был удивлением Иисус Навин, преемник Моисеев, и, пришедши, сказал Моисею: ты слышал, что Элдад и Модад пророчествуют, они были званы и не пришли: господин мой Моисей! запрети им(Чис. 11:28). «Не могу запретить им, – говорит Моисей, – ибо это дар небесный; и тем паче не могу запретить им, что я и сам дар благодати имею. Но я не думаю, чтобы ты это сказал по зависти. Не завидуй, что они пророчествуют, а ты еще не пророчествуешь. Ожидай времени». О, если бы все в народе Господнем были пророками, когда бы Господь послал Духа Своего на них!(Чис. 11:29) Пророчески и это сказал Моисей: когда даст Господь. Ныне еще не дал, потому и ты еще не имеешь. Неужели Авраам, Исаак, Иаков и Иосиф не имели этого Духа? Неужели прежде их бывшие также не имели Его? Но эти слова: когда даст Господь – очевидно, означают, что даст на всех. Ныне благодать отчасти, тогда дастся изобильно. Он гадательно говорил об имевшем случиться у нас в день Пятидесятницы, ибо тот же Дух сошел и у нас. Он сходил на многих и прежде. Ибо написано: И Иисус, сын Навин, исполнился духа премудрости, потому что Моисей возложил на него руки свои (Повт. 34:9). Видишь ли, что везде, и в Ветхом и Новом Заветах, одним и тем же образом сообщаем был Дух? При Моисее сообщаем был Дух посредством рукоположения; и Петр сообщал Духа посредством рукоположения: и на тебя, когда ты будешь креститься, снидет благодать; каким же образом? Не говорю, ибо еще не время.

27. Этот Дух сошел на всех праведников и пророков, т.е. Еноса, Еноха, Ноя и прочих: на Авраама, Исаака, Иакова. А касательно Иосифа, что он имел Духа Божия в себе, знал уже и фараон. О Моисее и чудесных его, силой Духа совершаемых действиях, ты слышал много раз. Этого Духа имел и мужественный Иов, и все святые, хотя имен всех их не исчисляем.

28. Силой этого Духа, как мы читаем в книге Судей, судил Гофониил; силен был Гедеон, побеждал Иефтай, вела брань жена Деввора; и Сампсон, доколе поступал праведно и не оскорблял Духа, совершал силой Его дела, превышающие человека. О Самуиле и Давиде ясно читаем в книгах Царств, как они Духом Святым сами пророчествовали и других пророков были начальниками. Самуил назывался прозорливцем(1Сам. 9:9), а Давид ясно говорит: Дух Господень говорит во мне(2Сам. 23:2); и в псалмах: и Духа Твоего Святаго не отними от меня (Пс. 50:13); и в другом месте: Дух Твой благий да ведет меня в землю правды (Пс. 142:10). В книге Паралипоменон читаем, что Духа Святого сподобились Азария в царствование Асы и Иозиил в царствование Иосафата; и еще другой Азария, камнями побиенный. Ездра говорит: И Ты дал им Духа Твоего благого, чтобы наставлять их (Неем. 9:20). Об Илии, взятом на небо, и Елисее, этих духоносцах и чудотворцах, хотя и не говорим, известно, однако, что они исполнены были Духа Святого.

29. Если кто все книги двенадцати и прочих пророков прочитает, тот найдет многие о Святом Духе свидетельства. Михей от лица Божия говорит: А я исполнен силы Духа Господня(Мих. 3:8). Иоиль восклицает: И будет после того, излию от Духа Моего на всякую плотьи проч. (Йоїл. 2:28). Аггей говорит: Я с вами… и дух Мой пребывает среди вас (Ог. 2:4-5). Равно и Захария: Но слова Мои и определения Мои, которые заповедал Я рабам Моим, пророкам, разве не постигли отцов ваших? и проч. (Зах. 1:6).

30. Исаия велегласно говорит: и почиет на нем Дух Господень, дух премудрости и разума, дух совета и крепости, дух ведения и благочестия; и страхом Господним исполнится(Іс. 11:2-3). Пророк показывает, что хотя Дух есть един и неразделим, но действия Его различны. И в другом месте: Иаков, раб Мой(Іс. 44:1), и потом: излию дух Мой на племя твое (Іс. 44:3). И еще: послал Меня Господь Бог и Дух Его (Іс. 48:16). Также: вот завет Мой с ними, говорит Господь: Дух Мой, Который на тебе (Іс. 59:21). И также: Дух Господа Бога на Мне, ибо Господь помазал Меня и проч. (Іс. 61:1); потом, говоря на иудеев: Но они возмутились и огорчили Святаго Духа Его (Іс. 63:10), еще: где Тот, Который вложил в сердце его Святаго Духа Своего? (Іс. 63:11). Помнишь (если только ты от слушания не утомился) и приведенное уже из Иезекииля свидетельство: И нисшел на меня Дух Господень и сказал мне: скажи, так говорит Господь (Єз. 11:5). Слова эти: нисшел на меня – должно принимать в добрую сторону: они означают сильную любовь; как, например, Иаков, увидев Иосифа, пал на шею его (Бут. 46:29), и как чадолюбивый упоминаемый в Евангелии отец, увидев сына, возвратившегося из страны дальней, подвигнут был милосердием, и, побежав, пал ему на шею и целовал его (Лк. 15:20); и еще у Иезекииля: и перенес меня в Халдею, к переселенцам, в видении, Духом Божиим (Єз. 11:24). И другие свидетельства прежде в поучении о крещении ты слышал: И окроплю вас чистою водою, и проч. (Єз. 36:25), и дам вам (Єз. 36:26). И тут же: и дух новый дам вам; потом: Была на мне рука Господа, и Господь вывел меня духом (Єз. 37:1).

31. Этот Дух Святой умудрил душу Даниила, так что он сделался судиею старцев, будучи юношей. Целомудренная Сусанна осуждена была, как любодейца: защитника не было, кто мог избавить ее от судей? Ведена была на смерть, была уже в руках убийц. Но Помощник явился, Утешитель, Дух, освящающий все умное естество. Поди, юноша, говорит Он Даниилу, обличи старцев в грехах юности. Ибо написано: возбудил Бог святой дух молодого юноши(Дан. 13:45), и, однако, скажем мы кратко, голосом Даниила спасена целомудренная Сусанна. Для свидетельства это только предлагаем. Ибо теперь не время повествовать подробно. И Навуходоносор знал, что в Данииле был Дух Святой. Ибо говорил ему: Валтасар, глава мудрецов! я знаю, что в тебе дух святаго Бога(Дан. 4:6). С одной стороны, он сказал истину, а с другой – злую ложь: что он имел Духа Святого, это истинно. Но не был он князь обаятелей, ибо не был волхвом, но был премудр от Духа Святого. Прежде этого Даниил изъяснил ему видение образа, которого сам видевший не понимал; скажи мне, говорил он, видение, которое я видел, но не знаю. Видишь силу Духа Святого; чего сами видевшие не знают, то не видевшие знают и изъясняют.

32. Можно было поистине собрать весьма много свидетельств из Ветхого Завета и пространнее поведать о Святом Духе, но времени мало; притом надобно беречься, чтобы не отяготить слушающих. Поэтому ныне, пока быв довольны свидетельствами из Ветхого Завета, остальные из Нового, ежели угодно будет Богу, предложим в следующем поучении. Бог же мира Господом нашим Иисусом Христом и любовью Духа(Рим. 15:30) всех вас да сподобит духовных и небесных даров. Слава Ему и держава во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение семнадцатое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, в котором предлагается продолжение учения о Святом Духе, и на слова из Первого послания к Коринфянам: Одному дается Духом слово мудрости, и проч. (1Кор. 12:8).]

1. В прежнем поучении мы, сколько могли, предложили любви вашей, слушатели, некоторую часть свидетельств о Святом Духе; теперь, по воле Божией, приведем еще, сколько можно будет, оставшиеся свидетельства из Нового Завета. Прежде, дабы не отягчить вашего слуха, я остановил ревность вашу (ибо словом о Святом Духе никогда насытиться нельзя); ныне предложим некоторую часть того, что осталось сказать. Я чистосердечно признаюсь ныне, что немощь наша не может вместить всего, сказанного об этом в Писании, впрочем, и теперь не буду прибегать к человеческому мудрованию, ибо это бесполезно; предложу только то, что содержится в Священном Писании, ибо это совершенно безопасно, по словам святого апостола Павла, который говорит: что и возвещаем не от человеческой мудрости изученными словами, но изученными от Духа Святаго, соображая духовное с духовным(1Кор. 2:13). Мы подобно путешествующим или плывущим поступаем, которые, имея одну цель в дальнем пути своем, хотя с усердием поспешают достигнуть ее, однако, по причине немощи человеческой, обыкновенно останавливаются для отдохновения в известных городах или пристанях.

2. Хотя рассуждения наши о Святом Духе разделяем мы, но Он Сам неразделим и есть один и тот же. Ибо как в беседах наших об Отце иногда предлагаемо было учение о Его единовластительстве, иногда о том, почему Он именуется Отцом или Вседержителем, а иногда о том, что Он есть Творец всего, и между тем разделением поучений не разделялась вера, и был и есть один конец благочестия. И как в беседах о Единородном Сыне Божием в одно время поучали мы о Его Божестве, а в другое предлагали учение о Его человечестве и хотя разделяли учение о Господе нашем Иисусе Христе на многие рассуждения, однако проповедовали неразделяемую в Него веру, разным образом и ныне, разделяя поучения наши о Святом Духе, мы проповедуем нераздельную в Него веру. Ибо один есть и тот же Дух, разделяющий дарования в особенности каждому, как Ему угодно, но Сам пребывающий неразделимым. Ибо Утешитель не есть иной, различный от Духа Святого, но есть один и тот же, только различными именами называемый. Он имеет жизнь, самобытие; говорит, действует и всех разумных существ, от Бога через Христа сотворенных, т.е. Ангелов и человеков, есть Освятитель.

3. Чтобы, по причине различных названий Духа Святого, некоторые по невежеству не подумали, что это суть различные духи и что не один и тот же Дух, Который есть един, то, предостерегая тебя, Вселенская Церковьпредала в исповедании веры веровать во единаго Духа Святаго, Утешителя, глаголавшаго в пророках,дабы ты знал, что хотя и многие суть наименования, однако един есть Дух Святый. Об этих-то наименованиях, избрав некоторые из многих, теперь скажем.

4. Называется Он просто Духом, как ныне читано: Одному дается Духом слово мудрости(1Кор. 12:8). Называется Духом истины, как говорит Спаситель: Когда же приидет Он, Дух истины(Ін. 16:13). Называется Утешителем, как сказал Спаситель: если Я не пойду, Утешитель не приидет к вам (Ін. 16:7). А что Он есть один и тот же, различными именами называемый, показывается ясно из следующего. Ибо о том, что Дух Святый есть то же, что и Утешитель, сказано: Утешитель же, Дух Святый (Ін. 14:26). Касательно же того, что Утешитель есть то же, что и Дух истины, сказано так: и даст вам другого Утешителя, да пребудет с вами вовек, Духа истины (Ін. 14:16). И еще: Когда же приидет Утешитель, Которого Я пошлю вам от Отца, Дух истины (Ін. 15:26). Называется Он и Духом Божиим, как написано: и увидел Иоанн Духа Божия, Который сходил (Мф. 3:16); и в другом месте: Ибо все, водимые Духом Божиим, суть сыны Божии (Рим. 8:14). Называется и Духом Отца, как говорит Спаситель: ибо не вы будете говорить, но Дух Отца вашего будет говорить в вас (Мф. 10:20); и Павел опять: Для сего преклоняю колени мои пред Отцем, и проч., да даст вам… утвердиться Духом Его (Еф.3:14, 16). Называется и Духом Господа, как сказал Петр: что это согласились вы искусить Духа Господня? (Деян.5:9). Называется также Духом Божиим и тут же Христовым, как пишет Павел: Но вы не по плоти живете, а по духу, если только Дух Божий живет в вас. Если же кто Духа Христова не имеет, тот и не Его (Рим. 8:9). Называется и Духом Сына Божия, как сказано: понеже есте сынове, посла Бог Духа Сына Своего. Называется в особенности Духом Христовым, как написано: на которое и на какое время указывал сущий в них Дух Христов (1Пет. 1:11). И в другом месте: по вашей молитве и содействием Духа Иисуса Христа (Флп. 1:19).

5. Кроме этих ты найдешь и другие многие наименования Духу Святому. Он называется Духом святыни, как написано: по духу святыни(Рим. 1:4). Называется и Духом сыноположения, как говорит Павел: Потому что вы не приняли духа рабства, чтобы опять жить в страхе, но приняли Духа усыновления, Которым взываем: «Авва, Отче!»(Рим. 8:15). Называется и Духом откровения, как написано: дал вам Духа премудрости и откровения к познанию Его (Еф.1:17). Называется и Духом обетования, как говорит тот же Павел: В Нем и вы… уверовав в Него, запечатлены обетованным Святым Духом (Еф.1:13). Называется и Духом благодати, как тот же самый опять говорит апостол: и Духа благодати укоривый (Євр. 10:29). Он называется другими многими подобными именами. Ты ясно слышал еще в прежнем поучении, что Он в псалмах иногда благим (Пс. 142:10), иногда Владычним (50:14) именуется. А в пророчестве Исаии называется Духом премудрости и разума, и совета и крепости, и ведения и благочестия и Духом страха Божия (ср. Іс. 11:2-3). Все же это, что и прежде и теперь сказано, подтверждает, что хотя различные наименования, но один и тот же Дух Святой, имеющий жизнь и самобытие и всегда вместе со Отцом и Сыном пребывающий; не устами и словом Отца или Сына изрекаемый или дышимый, ни в воздухе разливаемый, но самолично существующий; Сам говорящий и действующий, устрояющий и освящающий, поскольку нераздельно, совокупно и едино спасительное о нас смотрение Отца и Сына и Святого Духа, как и прежде сказали мы. Ибо я хочу, чтобы вы помнили недавно сказанное мной и совершенно знали, что не иной в законе и пророках, а другой в Евангелии и апостолах, но один и тот же есть Дух Святой в Ветхом и Новом Заветах, изрекавший Божественное Писание.

6. Этот самый Дух Святой сошел на Святую Деву Марию. Ибо когда Христос Единородный должен был родиться, сила Вышнего осенила Ее и Дух Святой, нашедший на Нее, освятил Ее, чтобы возможно было Ей приять Того, через Которого все произошло. Не нужно мне говорить об этом много, чтобы научить тебя, что нескверно и чисто это рождение, ибо ты знаешь, что Гавриил говорил Ей: «Я провозвещаю Тебе то, что имеет быть, но не действую в сем; хотя и Архангел, но знаю должность свою и возвещаю Тебе радость; а как имеешь родить, это зависит не от моего дарования. Дух Святый найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречется Сыном Божиим(Лк. 1:35).

7. Этот Дух Святой действовал в Елисавете. Ибо не только Он бывает в девах, но приближается и к сочетавшимся с мужем, если брак будет по закону: и Елисавета исполнилась Духа Святаго(Лк. 1:41) и пророчествовала. И эта добрая раба говорила о Господе: И откуда это мне, что пришла Матерь Господа моего ко мне?(Лк. 1:43). Ублажала Ее Елисавета. Этим Святым Духом исполнившись, Захария, отец Иоанна, пророчествовал, сказывая о том, сколь многие Единородный доставит блага, и о том, что Иоанн по крещению своему будет Предтечей Его. Этим Святым Духом был извещен и Симеон праведный, не увидит смерти, доколе не увидит Христа Господня (Лк. 2:26), и, приняв Сего Христа на руки во храме, ясно о Нем свидетельствовал.

8. И Иоанн, исполненный Духа Святого еще во чреве матери своей, для того освящен Им, да крестит Господа; он сам не давал Духа, но проповедовал о Том, Который дает Духа. Ибо говорил он: Я крещу вас в воде в покаяние, но Идущий за мноюи проч. Он будет крестить вас Духом Святым и огнем(Мф. 3:11). Огнем, для чего это? Поскольку в виде огненных языков было сошествие Святого Духа, о чем с радостью говорит Спаситель: Огонь пришел Я низвести на землю, и как желал бы, чтобы он уже возгорелся! (Лк. 12:49).

9. Этот Дух Святой сошел, когда Господь крестился, чтобы не была скрыта слава Крещаемого, как Иоанн говорит: но Пославший меня крестить в воде сказал мне: на Кого увидишь Духа сходящего и пребывающего на Нем, Тот есть крестящий Духом Святым(Ін. 1:33). Но примечай, что говорит Евангелие: отверзлись небеса(ср. Мф. 3:16). Отверзлись по причине славы сходящего. И се, говорит, отверзлись небеса… и видел Духа, сходящего с неба, как голубя, и пребывающего на Нем (Ін. 1:32), т.е. Он сходил Сам Собой. Ибо должно было, как некоторые изъясняли, чтобы начатки и преимущественные действия Духа Святого, даруемого крещаемым, сообщены были человечеству Спасителя, Который дарует сию благодать. Сошел же Он в виде голубином, может быть, как некоторые говорят, в соответствие изображавшей Его чистой и незлобивой голубице, которая приносима была в жертву при молитвах о рождаемых детях и отпущении грехов. Так как гадательно предсказано было, что Христос этим точно очевидным образом откроет Себя. Ибо в песнях о Женихе возвещается и говорится: глаза его – как голуби при потоках вод (Пісн. 5:12).

10. Эту голубицу отчасти прообразовала, по мнению некоторых, голубица Ноя. Ибо как при нем посредством дерева и воды совершилось для бывших с ним спасение, а вместе началось новое бытие и голубица к вечеру возвратилась к нему с масличным листом, – подобным образом, говорят эти толкователи, и Дух Святой сошел на истинного Ноя, виновника иного бытия, соединяющего воедино воли всех народов, которые были прообразуемы различными видами животных, бывших в ковчеге. Ибо по пришествии Его мысленные волки пасутся вместе с агнцами. ЦерковьЕго имеет тельца и вола и льва вместе пасущихся, так как мы доныне видим, что церковные учители руководствуют и научают земных правителей. Итак, сошла эта духовная голубица во время Крещения, по изъявлению некоторых, для того, дабы показать, что это Тот Самый, Который через Древо Крестное спасет верующих и к вечеру через смерть Свою дарует спасение.

11. Но это можно и иначе изъяснить, однако лучше послушаем и теперь, что говорит о Святом Духе Сам Спаситель. Он говорит: если кто не родится от воды и Духа, не может войти в Царствие Божие(Ін. 3:5). А что эта благодать от Отца, говорит Он: тем более Отец Небесный даст Духа Святаго просящим у Него(Лк. 11:13). И что Богу должно кланяться духом, говорит: Но настанет время и настало уже, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, ибо таких поклонников Отец ищет Себе. Бог есть дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине (Ін. 4:23-24). И еще: Если же Я Духом Божиим изгоняю бесов и проч. (Мф. 12:28), затем вскоре: Посему говорю вам: всякий грех и хула простятся человекам, а хула на Духа не простится человекам (Мф. 12:31). Тут же: если кто скажет слово на Сына Человеческого, простится ему; если же кто скажет на Духа Святаго, не простится ему ни в сем веке, ни в будущем (Мф. 12:32). И в другом месте говорит: И Я умолю Отца, и даст вам другого Утешителя, да пребудет с вами вовек, Духа истины, Которого мир не может принять, потому что не видит Его и не знает Его; а вы знаете Его, ибо Он с вами пребывает и в вас будет (Ін. 14:16-17). И опять говорит: Сие сказал Я вам, находясь с вами. Утешитель же, Дух Святый, Которого пошлет Отец во имя Мое, научит вас всему и напомнит вам все, что Я говорил вам (Ін. 14:25-26). И еще: Когда же приидет Утешитель, Которого Я пошлю вам от Отца, Дух истины, Который от Отца исходит, Он будет свидетельствовать о Мне (Ін. 15:26). И в другом месте говорит Спаситель: если Я не пойду, Утешитель не приидет к вам; а если пойду, то пошлю Его к вам, и Он, придя, обличит мир о грехе и о правде и о суде (Ін. 16:7-8). И потом опять: Еще многое имею сказать вам; но вы теперь не можете вместить (Ін. 16:12). Когда же приидет Он, Дух истины, то наставит вас на всякую истину: ибо не от Себя говорить будет, но будет говорить, что услышит, и будущее возвестит вам (Ін. 16:13). Он прославит Меня, потому что от Моего возьмет и возвестит вам (Ін. 16:14). Все, что имеет Отец, есть Мое; потому Я сказал, что от Моего возьмет и возвестит вам (Ін. 16:15). Я теперь предложил тебе свидетельства Самого Единородного, чтобы ты не внимал словам человеческим.

12. Этого Святого Духа общение даровал Спаситель апостолам, ибо написано: Сказав это, дунул, и говорит им: примите Духа Святаго. Кому простите грехи, тому простятся; на ком оставите, на том останутся (Ін. 20:22-23). Это вдохновение второе, поскольку первое потеряно от произвольных грехов (см. Бут. 2:7). Об этом втором написано: Поднимается на тебя разрушитель(Наум. 2:1). Поднимаетсяоткуда? Из ада. Ибо Евангелие повествует, что это Его дуновение было по воскресении. И хотя теперь сообщает благодать, но еще хочет дать большее и говорит апостолам: «Я готов сообщить и теперь, но еще не можете принять. Примите пока благодать в той мере, как вместить можете; впрочем, ожидайте и большего. Вы же оставайтесь в городе Иерусалиме, доколе не облечетесь силою свыше (Лк. 24:49). Ныне примите несколько, тогда получите вполне. Ибо часто случается, что приемлющий несовершенно пользуется данным ему, но облекающийся покрывается одеждою со всех сторон. Не страшитесь, говорит Он, оружия диавола и стрел его, ибо иметь будете силу Святого Духа (помните недавно сказанное, что Дух Святый не разделяется, но только благодать, через Него ниспосылаемая)».

13. Итак, Иисус вознесся на небо и исполнил обещание. Он говорил ученикам: Я умолю Отца, и даст вам другого Утешителя(Ін. 14:16). Они пребывали в Иерусалиме, ожидая сошествия Духа Святого и при наступлении дня Пятидесятницы (см. Деян.2:2), в этом граде Иерусалиме (и это преимущество имеем мы; блага, о которых говорим мы, не где-то ниспосланы, а у нас дарованы), в день, говорю, Пятидесятницы, когда они были вместе, сошел с неба Утешитель, хранящий и освящающий Церковь, промышляющий о душах, кормчий обуреваемых, просвещающий заблудших, награждающий подвижников и венчающий победителей.

14. Сошел же для того, чтобы облечь силой и чтобы крестить апостолов. Ибо говорит Господь: вы, через несколько дней после сего, будете крещены Духом Святым(Деян.1:5). Не частная эта благодать, но совершенная сила. Ибо как погружающийся в водах и крещающийся со всех сторон окружен бывает водами, так и апостолы Духом Святым крестились совершенно. Но вода внешность омывает, Дух же Святой крещает все внутреннее души, и почто удивляешься? Вот тебе чувственный пример, который хотя мал и неважен, но полезен для простых людей: если огонь, проникая твердость железа, все его делает огненным, так что холодное бывает горячим и черное делается светлым, если (говорю) огонь, будучи телом, входит в теложелеза и там беспрепятственно совершает свое действие, то что удивляться, если Дух Святой входит в саму внутренность души?

15. Но чтобы величие сходящей таковой благодати не было сокровенно, она, как небесная труба, восшумела: И внезапно сделался шум с неба, как бы от несущегося сильного ветра(Деян.2:2). Что означало ее сошествие? Чтобы и очи видели огненные языки, и уши слышали шум: и наполнил весь дом, где они находились(Деян.2:2). Дом этот сделался вместилищем духовной воды. Ученики находились внутри, и весь дом исполнился ею. Итак, по обетованию они крестились всем существом, облеклись душой и телом в Божественную и спасительную одежду: И явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них. И исполнились все Духа Святаго (Деян.2:3–4). Приняли они огонь не опаляющий, но спасительный; огонь, терние грехов истребляющий, а душу просвещающий. Этот огонь имеет ныне прийти и на вас, и терние грехов ваших пожечь и истребить, а драгоценное стяжание душ ваших еще более просветить и даровать вам благодать. Ибо ее даровал Он тогда и апостолам. В виде же огненных языков ниспустился на них для того, чтобы посредством огненных языков увенчать главы их новыми духовными венцами. Пламенный меч заграждал прежде вход рая, спасительный огненный язык возвратил благодать.

16. И начали говорить на иных языках, как Дух давал им провещевать(Деян.2:4). Галилеянин Петр и Андрей то персидским, то мидийским языком изъяснялись; Иоанн и прочие апостолы на всех языках говорили перед язычниками. Ибо не ныне начали отовсюду собираться сюда во множестве чужестранные, но с тогдашних времен. Какой найдется учитель, который бы внезапно научил тому, что они, не учившись, узнали? Столько лет при руководстве грамматики и при других способах учатся греческому языку, чтобы хорошо говорить на нем, и между тем не все равно говорят: ритор говорит хорошо, а грамматик иногда и не хорошо, и знающий грамматику не знает науки, любомудрия. Но Дух Святой вдруг научает многим языкам, которых апостолы во все предыдущее время не знали. Это истинно великая мудрость; это Божественная сила. Как можно сравнить долговременное их невежество с полным, многоразличным, необычайным, внезапно открывшимся действием языков?

17. Произошло смешение в слушавшем народе. Второе смешение, противоположное первому, злому вавилонскому смешению, ибо в оном смешении языков было разделение воли, так как замысел был богопротивный; а в этом – утверждение и соединение мысли, так как целью здесь было благочестие. Через что отпадение, через то же и восстановление. Слышавшие удивлялись этому и говорили: сии говорящие не все ли Галилеяне?(Деян.2:7). Нимало не удивительно, если вы знаете; ибо и Никодим не знал, как приходит Дух, и ему сказано: Дух дышит, где хочет, и голос его слышишь, а не знаешь, откуда приходит и куда уходит(Ін. 3:8). Равно и я не могу поведать вам, что такое Он в существе своем.

18. А иные, насмехаясь, говорили: они напились сладкого вина(Деян.2:13). Истину говорили, но с насмешкой. Вино поистине новое, благодать Нового Завета. Но это новое вино из духовного винограда, который много раз уже приносил плоды в пророках, а в Новом Завете процвел совершенно. Ибо как вещественная виноградная лоза, всегда пребывая одинаковою, в известное время приносит новые плоды, так и этот Дух, пребывая всегда таковым, каков Он есть, и многократно действовавший в пророках, ныне показал нечто новое и чудесное. Ибо сообщалась благодать и отцам, но здесь преизобилует. Ибо там приобщились только Духа Святого, а здесь крестились Им совершенно.

19. Но Петр, который имел Духа Святого и знал, Кого имеет в себе, говорит: мужи Иудейские(Деян.2:14), которым известен пророк Иоиль, но которые не разумеете, что написано у него: они не пьяны, как вы думаете(Деян.2:15). Они упились, но не тем, что вы предполагаете, но тем, о чем написано: насыщаются от тука дома Твоего, и из потока сладостей Твоих Ты напояешь их (Пс. 35:9). Упились упоением трезвенным, умерщвляющим грех и оживотворяющим сердце, упоением, противным упоению телесному: ибо это производит забвение того, что было известно, а то сообщает познание о вещах неизвестных. Упились, испив вина от духовной лозы, Которая говорит о Себе: «Аз есмь лоза, а вы ветви (Ін. 15:5). Если же вы мне не верите, то уразумейте истину слов моих из самого времени: ибо теперь третий час дня (Деян.2:15)». Ибо в третий час, по словам Марка, Распятый в третий час ныне ниспослал эту благодать. Ибо не иная благодать Распятого, а иная теперь Действующего; но Тот, Который был распят и обещал, теперь исполняет обещание Свое. Если же хотите иметь свидетельство, то слушайте, что говорит Петр: это есть предреченное пророком Иоилем: И будет в последние дни, говорит Бог, излию от Духа Моего на всякую плоть (Деян.2:17). Через слово, излию, изображается обильное дарование: ибо не мерою дает Бог Духа. Отец любит Сына и все дал в руку Его (Ін. 3:34-35). Он дал Ему власть давать и благодать Всесвятого Духа, кому Он благоволит. Излию от Духа Моего на всякую плоть, и будут пророчествовать сыны ваши и дочери ваши (Деян.2:17; Йоїл. 2:28); и потом: И на рабов Моих и на рабынь Моих в те дни излию от Духа Моего, и будут пророчествовать (Деян.2:18; Йоїл. 2:28). Дух Святой не смотрит на лица: Он не ищет внешних преимуществ, но благочестия души; и богатые да не возносятся, и бедные да не унывают; приготовляй только всякий себя к принятию небесной благодати.

20. Много уже ныне сказано вам, и, может быть, утомился слух ваш, но еще больше оставлено, и поистине, чтобы изложить учение о Святом Духе, потребно третье, потребны многие поучения; но простите мне это; ибо хотя по причине наступления святого праздника Пасхи продлил я ныне мое слово, однако всех свидетельств, которые бы надлежало предложить из Нового Завета, предложить я не мог; не приведены еще мною многие свидетельства из Деяний Апостольских, где повествуется, как благодать Святого Духа действовала в Петре и во всех вместе апостолах; не приведены также многие свидетельства из Посланий соборных и Павловых четырнадцати Посланий; из всех этих Писаний, как с великого луга цветы, постараемся теперь собрать свидетельства, по крайней мере немногие, чтобы вспомнить о них.

21. Силой Святого Духа, изволением Отца и Сына Петр же, став с одиннадцатью, возвысил голос свой(Деян.2:14) (так как сказано): возвысь с силою голос твой, благовествующий Иерусалим!(Іс. 40:9), духовной сетью своих слов уловил около трех тысяч душ: так сильно благодать действовала во всех апостолах, что те самые иудеи, которые распяли Христа, в столь многом числе уверовали, крестились во имя Христово и постоянно пребывали в учении апостолов и в молитвах. Тою же потом силой Святого Духа Петр и Иоанн, когда входили в храм на молитву в девятый час дня, при красных вратах, именем Иисуса исцелили хромого от рождения, имевшего четыредесять лет (см. Деян.3:1–2, 12) (да исполнится сказанное Тогда хромой вскочит, как олень (Іс. 35:6); духовного учения сетью уловили пять тысяч человек, вдруг уверовавших; а заблудившихся князей народных и первосвященников обличали не своей мудростью, ибо они были люди неученые и простые, но действием Духа Святого; ибо написано: Тогда Петр, исполнившись Духа Святаго, сказал им (Деян.4:8). И через двенадцать апостолов благодать Святого Духа столь сильно действовала в веровавших, что у них, как сердце и душа была едина, так и употребление имений было общее; и поскольку владельцы поместий и домов с благоговением приносили цену за продаваемое имение, то между ними не было никого бедного. Когда же Анания и Сапфира дерзнули солгать Духу Святому, то восприяли достойную казнь.

22. Руками же Апостолов совершались в народе многие знамения и чудеса(Деян.5:12). И такая изливалась на апостолов духовная благодать, что они были страшны, при всей своей кротости. Из посторонних же никто не смел пристать к ним, а народ прославлял их(Деян.5:13); Верующих же более и более присоединялось к Господу, множество мужчин и женщин (Деян.5:14). Улицы наполнились больными, лежащими на постелях и кроватях, дабы хотя тень проходящего Петра осенила кого из них (Деян.2:15). Сходились также в Иерусалим многие из окрестных городов, неся больных и нечистыми духами одержимых, которые и исцелялись все (Деян.2:16) этой силой Святого Духа.

23. Также двенадцать апостолов, быв ввержены архиереями в темницу, когда чудесно изведены были из нее во время ночи Ангелом и из храма приведены были к ним в судилище, то безбоязненно обличали их в своем к ним слове о Христе. Присовокупили к этому и то, что и Духа Святого дал повинующимся Ему(Деян.5:32): и, быв биты, пошли… радуясь(Де-ян.2:41) и не переставали учить и благовествовать об Иисусе Христе (Деян.2:32).

24. Не только в двенадцати апостолах благодать Святого Духа действовала, но и в первородных сынах бесплодной некогда Церкви, т.е. в семи диаконах. Ибо они избраны были, как написано: исполненные Святаго Духа и мудрости(Деян.6:3); достойный своего имени, Стефан, один из них, начаток мучеников, мужа, исполненного веры и Духа Святаго(Деян.6:5), совершал великие чудеса и знамения в народе (Деян.6:8); а препирающихся с ними побеждал; не могли противостоять мудрости и Духу, Которым он говорил (Деян.6:10). Будучи же оклеветан и приведен в судилище, сиял Ангельским светом: И все, сидящие в синедрионе, смотря на него, видели лице его, как лице Ангела (Деян.6:15). Когда же мудрым ответом обличил жестоковыйных иудеев, людей с необрезанным сердцем и умами, всегда упорствовавших против Духа Святого, то узрел отверстые небеса, увидел Сына Человеческого, стоящего одесную Бога, увидел не собственною силою, но, как говорит Божественное Писание, будучи исполнен Духа Святаго, воззрев на небо, увидел славу Божию и Иисуса, стоящего одесную Бога (Деян.7:55).

25. Той же силой Духа Святого и Филипп, именем Христовым, некогда во граде самарийском изгонял нечистых духов, которые исходили с великим воплем, исцелял расслабленных и хромых и множество уверовавшего народа приводил ко Христу; а Петр и Иоанн, по прибытии своем, с молитвой и возложением рук веровавшим сообщали Духа Святого, Которого по справедливости недостойным почтен один Симон-волхв, а некогда тот же Филипп, будучи позван на пути Ангелом Господним для обращения благоговейнейшего эфиопского евнуха и от Самого Духа ясно услышав: подойди и пристань к сей колеснице(Деян.8:29), научил эфиоплянина и препослал в Эфиопию проповедника Христова, как написано: Ефиопия прострет руки свои к Богу(Пс. 67:32), и, быв взят Ангелом, проповедовал Евангелие в прочих городах.

26. Этим Святым Духом исполнился Павел после того, как был призван Господом нашим Иисусом Христом; свидетель сего есть благочестивый Анания в Дамаске, говоривший к нему: Господь Иисус, явившийся тебе на пути, которым ты шел, послал меня, чтобы ты прозрел и исполнился Святаго Духа(Деян.9:17). Этот Святой Дух тотчас воздействовал: слепому очами Павлу даровал прозрение, а душу запечатлел Своею благодатью, сделал его избранным орудием, да понесет имя явившегося ему Господа к царям и сынам Израилевым, и бывшего некогда гонителя сделал проповедником и добрым рабом, ибо он все пространство от Иерусалима до Иллирии наполнил евангельским учением, учил и в Риме, и по ревности своей прошел с проповедью даже до Испании, перенес бесчисленные труды и совершал знамения и чудеса. Но о нем теперь довольно.

27. Силой Святого Духа верховный апостол и имеющий ключи Царства Небесного Петр в Лидде, что ныне Диосполь, исцелил расслабленного Энея, в Иоппии воскресил из мертвых добродетельную Тавифу; в верхней части дома в исступлении видел небо отверстое и через сходящий оттуда сосуд, подобный плащанице, исполненный многоразличных и разнородных животных, ясно научился не почитать ни одного человека нечистым или скверным, хотя бы он был и эллин, и, когда Корнилием был призываем, от Того же Святого Духа ясно услышал: вот, три человека ищут тебя; встань, сойди и иди с ними, нимало не сомневаясь; ибо Я послал их(Де-ян.10:19–20). И чтобы ясно показать, что и язычники могут быть причастны благодати Святого Духа, то, когда Петр прибыл в Кесарию и учил о Христе, Писание говорит о Корнилии и находящихся с ним: Когда Петр еще продолжал эту речь, Дух Святый сошел на всех, слушавших слово(Деян.10:44), так что и из обрезанных пришедшие с Петром удивлялись и, ужасаясь, говорили, что дар Святаго Духа излился и на язычников (Деян.10:45).

28. И когда начала распространяться проповедь о Христе в Антиохии, славном городе Сирском, то отсюда послан был в нее Варнава, добрый споспешник, муж добрый и исполненный Духа Святаго и веры(Деян.11:24). Он, видя многую жатву верующих во Христа, из Тарса привел в Антиохию сподвижника Павла. И поскольку множество народа в церкви научаемо и собираемо было, то ученики в Антиохии в первый раз стали называться Христианами(Деян.11:26). Я полагаю, что это давно предвозвещенное от Господа новое имя дано верующим Духом Святым. Когда излилась от Бога на Антиохию большая благодать, то явились там пророки и учители, между прочими и Агав. Когда они служили Господу и постились, Дух Святый сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их (Деян.13:2). И, по возложении на них рук, они были посланы от Святого Духа. Итак, видно, что Дух Святый, Который говорит и посылает, есть живой, самосущий и действующий, как мы выше об этом сказали.

29. Этот Дух Святой вместе со Отцом и Сыном, постановив во Вселенской Церкви Новый Завет, освободил нас от тяжкого законного бремени: я разумею здесь постановления о чистой и нечистой пище, о субботе и новомесячии, об обрезании, о кроплениях и жертвах; ибо все они, будучи даны на время, имели тень будущих благ(Євр. 10:1); при явлении самой вещи по справедливости оставлены. Ибо когда по причине спора, происшедшего от тех, которые утверждали, что должно обрезываться и соблюдать обряды Моисеевы, посланы были в Иерусалим Павел и Варнава, то находившиеся здесь апостолы написанным посланием освободили всю вселенную от всего законного и прообразовательного. Впрочем, они не присвояли себе право располагать столь важным делом, но в написанном Послании исповедуют: Ибо угодно Святому Духу и нам не возлагать на вас никакого бремени более, кроме сего необходимого: воздерживаться от идоложертвенного и крови, и удавленины, и блуда(Деян.15:28–29). Этим писанием ясно показали, что хотя оно писано было апостолами – людьми, но действием Духа сделалось оно законом для вселенной, каковой закон принявши, Варнава и Павел сделали его действительным во всем мире.

30. Продолжив до этого места слово свое, я прошу у вас, возлюбленные, а особенно у живущего в Павле Духа, прощения, если, по причине моей слабости и вашего, слушатели, утруждения, не мог всего сказать. Ибо могу ли я поведать как должно чудные деяния, силой Святого Духа, именем Христовым совершенные им на Кипре над Элимом-волхвом, в Листре, где исцелил он хромого, в Киликии, Фригии, Галатии, Мисии и Македонии, или то, что произвел он в Филиппах; здесь разумею его проповедь и изгнание именем Христовым прорицательного духа, и во время ночи, после сотрясения темницы, спасение посредством крещения темничного стража со всем его домом, или то, что он сделал в Солуни, и среди Афин в Ареопаге произвела его проповедь, или то, как учил он и во всей Ахаии? Могу ли я как должно поведать действия, совершенные через Павла в Ефесе Духом Святым, Которого, прежде не зная, там обитающие познали посредством Павлова учения? Ибо, когда Павел возложил руки и когда сошел на них Дух Святой, они стали говорить иными языками и пророчествовать(Деян.19:6). Такая в нем была благодать Духа Святого, что не только сам он прикосновением врачевал, но и от тела его взимаемые платки и полотенца исцеляли болезни и изгоняли злых духов; даже занимавшиеся чародеянием, собрав книги свои, сожгли перед всеми(Деян.19:19).

31. Не упоминаю о действии его в Троаде над Евтихом, который, во сне упав с третьего этажа вниз, поднят был мертвым и воскрешен Павлом. Умалчиваю и о беседовании его с эфесскими пресвитерами, которых призвав в Милит, ясно им говорил: только Дух Святый по всем городам свидетельствует, говоря, что узы и скорби ждут меня(Деян.20:23), ибо через слова: по всем городам, –Павел ясно показал, что в каждом городе производимые им чудеса производимы были действием Святого Духа, манием Божественным и именем говорившего в нем Христа. Силою Сего Святого Духа тот же Павел поспешно прибыл в святой град Иерусалим. Хотя Агав предрек Духом, что с ним случится здесь, но он не преставал с дерзновением проповедовать о Христе. Будучи же приведен в Кесарию, среди судилища, то перед Феликсом, то перед Фистом правителем и Агриппой царем, Павел столь сильную имел от Святого Духа благодать премудрости, что даже сам царь иудейский Агриппа сказал: ты немного не убеждаешь меня сделаться Христианином (Деян.26:28). Тот же Дух Святой сохранил Павла от вреда, когда он угрызен был ехидною на острове Мелите и совершил через Него различные исцеления над недужными. Тот же Дух Святой наконец до царствующего Рима довел сего проповедника Христова, бывшего некогда гонителем, где он многих живущих иудеев убедил веровать во Христа, а противящимся ясно говорил, хорошо Дух Святый сказал отцам нашим через пророка Исаию и проч. (Деян.28:25).

32. А что Павел и все подобные ему апостолы и прочие после них верующие в Отца и Сына и Святого Духа (Единосущного) исполнены были Духом Святым, для этого выслушай, что Павел ясно пишет в своих Посланиях: И слово мое и проповедь моя не в убедительных словах человеческой мудрости, но в явлении духа и силы(1Кор. 2:4); и в другом месте: которым и запечатлел нас(ср. 2Кор. 1:22). На сие самое и создал нас Бог и дал нам залог Духа (2Кор. 5:5). И еще: Воскресивший Христа из мертвых оживит и ваши смертные тела Духом Своим, живущим в вас (Рим. 8:11). Также в Послании к Тимофею: Храни добрый залог Духом Святым, живущим в нас (2Тим. 1:14).

33. А что Дух Святой самосущен, и живет, и говорит, и предсказывает, об этом многократно мною сказано было прежде. И Павел ясно пишет к Тимофею: Дух же ясно говорит, что в последние времена отступят некоторые от веры(1Тим. 4:1), что мы видим в разделениях Церкви, бывших не только в прежние, но и в наши времена, так как заблуждение еретиков различно и многообразно. И в другом месте он же говорит: которая не была возвещена прежним поколениям сынов человеческих, как ныне открыта святым Апостолам Его и пророкам Духом Святыми проч. (Еф.3:5) И еще: Почему, как говорит Дух Святый (Євр. 3:7). Также: свидетельствует нам и Дух Святый (Євр. 10:15). И в другом месте взывает к вооруженным правдой, говоря: и шлем спасения возьмите, и меч духовный, который есть Слово Божие. Всякою молитвою и прошением (Еф.6:17–18). И также: И не упивайтесь вином, от которого бывает распутство; но исполняйтесь Духом, назидая самих себя псалмами и славословиями и песнопениями духовными (Еф.5:18–19). И еще: Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святаго Духа со всеми вами (2Кор. 13:13).

34. Все это и еще многое опущенное разумеющим представляет самосущую, освящающую и действующую силу Духа Святого. Ибо мне недостало бы для повествования времени, если бы я захотел предложить остальные о Святом Духе свидетельства из четырнадцати Посланий апостола Павла, в которых он различно, достаточно и благочестиво учил о Нем. Впрочем, Сам Всемогущий Дух Святой да простит, что я по недостатку времени опустил, а вам, слушатели, да подаст совершеннейшее познание того, что опущено. Ибо прилежные из вас узнают это из многократного чтения Божественного Писания, а этими двумя и прежде сказанными поучениями более утвердятся в вере во единаго Бога Отца Вседержителя, и в Господа нашего Иисуса Христа, Сына Его Единороднаго, и в Духа Святаго, Утешителя.Хотя речение и именование сие Духа в Божественном Писании приписывается всем трем Лицам, ибо говорится об Отце: Бог есть Дух,как написано в Евангелии от Иоанна (Ін. 4:24); и о Сыне: Дух лица нашего Христос Господь (ср. Плч. 4:20), как говорит пророк Иеремия; и о Святом Духе: Утешитель же, Дух Святый (Ін. 14:26); как сказано; однако учение веры, благочестиво понимаемое, отвергает Савеллево заблуждение. Итак, возвратимся рассуждением к тому, что теперь мне нужно и для вас полезно сказать.

35. Берегись, чтобы не приступить тебе к крещающим, подобно Симону, с лицемерием, сердцем своим не заботясь об истине. Наше дело – засвидетельствовать, а твое – утверждаться. Если стоишь в вере, блажен ты; если впал в неверие, то с этого времени оставь неверие и будь уверен. Во время крещения, когда приступишь к епископам, или пресвитерам, или диаконам (везде есть благодать – и в селах, и в городах, в простых людях и в ученых, в рабах и свободных, ибо благодать не от человеков, но от Бога дается через людей), приступай к крещающему, но, приступая, не смотри на лицо того, кого видишь, а держи в мыслях Сего Святого Духа, о Котором ныне беседуем. Ибо Он готов запечатлеть твою душу. И поистине небесную и Божественную, которой ужасаются диаволы, даст Он тебе печать, как и написано: и уверовав в Него, запечатлены обетованным Святым Духом(Еф.1:13).

36. Но Он испытывает душу; не повергает бисера перед свиньями. Если ты лицемеришь, то люди крестят тебя ныне, а Дух не крестит тебя. Если же приступаешь с верой, то люди будут совершать видимое, а Дух Святой сообщит невидимое. Ты в один час подвергнешься важному испытанию, избранию в великое воинство; если погубишь время это, то невозможно будет исправить тебе зла. Если сподобишься благодати, то просветится твоя душа: получишь силу, которую не имел; получишь оружие, страшное злым духам. И если не сложишь с себя оружия этого, а будешь хранить печать на душе, то злой дух не приступит к тебе, ибо ужасается, поскольку Духом Божиим изгоняются злые духи.

37. Если уверуешь, не только получишь отпущение грехов, но и совершишь дела, превышающие силы человеческие. Дай Бог удостоиться тебе и пророческого дара. Ты получишь благодать в той мере, в какой вместить сможешь, а не в той, как я говорю. Мне можно говорить о малом, а тебе – получить большее, поеликувера есть великая купля. Утешитель всегда будет хранить тебя, будет заботиться о тебе, как о Своем воине, и тогда, когда ты входишь, и тогда, когда исходишь, и когда зло умышляют против тебя. Он сообщит тебе всякого рода дары, если ты грехами не оскорбишь Его. Ибо написано: И не оскорбляйте Святаго Духа Божия, Которым вы запечатлены в день искупления(Еф.4:30). Как, возлюбленные, должно сохранять благодать? Будьте готовы к принятию благодати и, принявши, не теряйте ее.

38. Сам же Бог всего, говоривший Духом Святым через пророков, ниспославший Его здесь в день Пятидесятницы на апостолов, Сам и ныне да ниспошлет на вас Его, и Им да сохранит и нас, благотворя всем нам вообще, чтобы всегда приносить нам плоды Святого Духа: любовь, радость, мир, долготерпение, благость, милосердие, веру, кротость, воздержание(Гал. 5:22-23); во Христе Иисусе, Господе нашем; через Него и с Ним слава Отцу вместе со Святым Духом, и ныне, и всегда, и во веки веков. Аминь.

 

Огласительное поучение восемнадцатое

[К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: и во едину Святую Соборную Церковь, верую воскресению плоти и жизни вечной. Также на слова Иезекииля: И бысть на мне рука Господня, и изведе мя в Дусе Господни, и постави мя среде поля: се же бяше полно костей человеческих, и проч. (Єз. 37:1).]

1. Корень всякого доброго дела есть надежда воскресения. Ибо ожидание награды укрепляет душу в доброй деятельности. Потому что всякий работник охотно переносит труды, когда предвидит за труды плату; а у тех, которые трудятся, не видя платы, прежде времени с телом изнемогает и душа. Воин в ожидании награды охотно идет на врагов; напротив, никакой воин, находясь в службе у нерассудительного царя, который не дает платы воинам за труды, не хочет умереть за него. Так и всякая душа, верующая воскресению, хранит сама себя как должно; а неверующая воскресению пускается на погибель. Верующий, что тело воскреснет, хранит эту одежду, и не оскверняет тела любодейством, а неверующий воскресению предает себя любодейству, не радя о своем теле как бы о чужом. Итак, вера воскресению мертвых есть важное наставление и учение Святой Соборной Церкви, важное и весьма нужное; и хотя многие противоречат оному, однако истина удостоверяет в нем. Противоречат оному эллины, не верят самаряне, опровергают его еретики. Многообразно противоречие, а истина единообразна.

2. Эллины вместе с самарянами противоречат нам так: отходит в землю умерший человек и сгнивает, весь превращается в червей, потом и черви умирают. Такой гнилости и разрушению подвергается тело; как же оно воскрешено будет? Утонувших пожрали рыбы, и сами они пожраны. Сражавшихся со зверями медведи и львы умертвили, сокрушив самые кости. Коршуны и вороны, съевши плоть лежащих мертвецов, разлетелись по всему миру. Откуда возьмется тело? Из птиц, съевших оное, одной случится умереть в Индии, другой – в Персии, а иной – в земле готов. У других, которые сгорели в огне, и самый пепел дождь или ветер разнес. Откуда возьмется тело?

3. Для тебя, человека, существа весьма ограниченного и слабого, далеко Индия от земли готов, далеко Испания от Персии; а для Бога, Который в горсти содержит всю землю, все близко. Итак, потому, что ты слаб, не представляй себе немощным Бога, но лучше обрати внимание на Его могущество. Солнце, не великое дело Его, одним устремлением лучей согревает весь мир; и воздух, который Бог сотворил, объемлет все в мире; а Бог, Творец солнца и воздуха, ужели далеко находится от мира? Пусть будут смешаны различные семена растений (тебе, слабому в вере, и примеры представляю слабые); и сии различные семена растений будут находиться в одной горсти твоей; для тебя, человека, трудно ли, или, напротив, легко различить, что находится в твоей горсти, и семена каждого растения по свойству их отделить, и дать им свое место, чтобы росли? Так, ты можешь различить и привести в прежнее состояние, что находится в руке твоей; а Бог неужели не может различить и привести в прежнее состояние, что содержится в горсти Его? Уразумей, что говорю я; не есть ли дело нечестивое отвергать это?

4. Вникни и в самый закон справедливости и обратись к самому себе. Ты различных имеешь рабов: одни из них хороши, другие худы; хороших, конечно, ты почитаешь, а худых наказываешь. И если ты судья, то хвалишь добрых и наказываешь законопреступников. Итак, у тебя, смертного человека, справедливость наблюдается; а у Бога, вечного всех Царя, неужели нет справедливого возмездия? Нечестиво отрицать это. Рассмотри, что говорю я: многие убийцы ненаказанные умерли на своих ложах; где же правосудие Божие? Часто убийца виновен бывает в пятидесяти убийствах; но ему одну отсекают голову; где же он примет наказание за сорок девять убийств? Если не будет суда и возмездия по окончании мира сего, то ты будешь обличать Бога в неправосудии. Впрочем, не удивляйся медленности суда. Всякий подвижник по совершении подвига увенчан или посрамлен бывает; и определяющие подвижникам награду никогда не увенчивают их во время подвигов, но ожидают, пока совершат их все подвижники, чтобы после всего, разобрав, могли дать приличные каждому награды и венцы. Равным образом и Бог, когда еще продолжается в мире сем подвиг, хотя и помогает сколько нужно праведным, но совершенную награду воздает им после.

5. Если, по твоему мнению, не будет воскресения мертвых, то почему обвиняешь ты тех, которые ограбляют мертвых? Если тело погибло и воскресения нельзя надеяться, то почему подвергнется наказанию ограбляющий мертвецов? Видишь ли, что хотя устами отрицаешь ты воскресение, впрочем, в совести твоей истина его остается непреоборимой.

6. Дерево посеченное опять расцветает; а человек, посеченный смертью, ужели не расцветет? То, что сеем и пожинаем мы, сохраняемо бывает на гумнах; а человек, когда пожинается из сего мира, ужели не будет сохранен на гумне того мира? Быв совершенно отрезаны и посажены, ветви винограда или других деревьев оживают и приносят плод; неужели же человек, для которого и деревья существуют, после того как отойдет в землю, не воскреснет? Если сравнить трудность вещи, то что тяжелее: сначала ли изваять статую, или упавшую привести в прежний вид? Бог, Который сотворил нас из ничего, неужели не сможет воскресить существующих, когда умрем? Но ты, эллин, не веришь тому, что говорится в Писании о воскресении; рассматривай предмет сей из природы вещей и познавай оный из того, что видишь доселе. Сеется пшеница, если случится, или другой какой род семян: упавшее семя умирает, согнивает и делается негодным для пищи. Впрочем, сгнивши, является оно в зелени, и, упавши в малом виде, является теперь в виде прекрасном; но пшеница сотворена для нас. Ибо пшеница и дарует семена для нашего употребления, а не для них самих сотворены. Так сотворенное для нас, быв умерщвлено, оживает; а мы, для которых сотворено это, умерши, неужели не восстанем?

7. Зимнее время теперь, как ты видишь; деревья стоят будто мертвые, ибо где листья смоковничные? Где кисти виноградные? Впрочем, мертвы они зимой, а весной зеленеют; и когда придет время, тогда как бы сама мертвенность сообщает им жизнь.

Бог, предвидя неверие твое, в видимом тобою каждый год являет действие воскресения, чтобы ты, смотря на случающееся с вещами бездушными, поверил тому касательно и воодушевленных, разумных существ. Мухи и пчелы, по большей части в воде задушаемые, в свое время воскресают, и некоторые роды земных животных, зимой пребывая недвижимы, во время лета воскресают. Так как слабы твои понятия, то сообразные с оными представляю тебе и примеры. Итак, Тот, Который бессловесным и презренным животным сверхъестественно сообщает жизнь, неужели не благоволит даровать ее нам, для которых сотворил их?

8. Впрочем, эллины хотят еще яснее увериться в воскресении мертвых; они говорят, что хотя и оживают те животные, однако еще не вовсе изгнившие. Хотят они явно видеть животное, совершенно сгнившее и воскресшее; предвидел Бог неверие людей и для этого создал птицу, фениксом⁷называемую. Она, как пишет Климент и другие многие повествуют, будучи в своем роде одинока, чрез пятьсот лет прилетая в страну египетскую, показывает воскресение, не в пустых местах являясь, где неизвестна была бы совершающаяся тайна, но среди города, дабы можно было осязать то, чему не верят. Сделавши себе гнездо из Ливана, смирны и других благовонных веществ и по окончании оных лет севши в оное, она явно умирает и согнивает. Потом из согнившей плоти умершего феникса рождается некий червь. Он, возросши, делается птицей. (Ты не должен не верить этому. Ибо видишь, что и пчелы таким же образом образуются из червей; видишь, что из самых жидких яиц делаются перья, и кости, и составы птиц.). Потом феникс, о котором я сказал, покрывшись перьями и сделавшись совершенно таким же, каков был прежде, фениксом, взлетает на воздух в таком виде, в каком и умер; а сим весьма ясно показывает он людям воскресение мертвых. Удивительна птица феникс, но птица бессловесная и никогда не славословившая Бога. Летает она по воздуху, но не знает Единородного Сына Божия. Итак, бессловесному животному, не ведающему Творца всех смертных, даруется воскресение; неужели же нам, прославляющим Бога и сохраняющим повеления Его, не даровано будет воскресение?

9. Но поскольку феникс, знамение воскресения, отдален от нас и является редко, да и не верят еще существованию его, то имеешь ты доказательство воскресения в том, что видишь каждый день. За сто или и за двести лет где были мы все, которые теперь говорим и слушаем? Не знаем ли мы первоначального состава наших тел? Не знаешь ли ты, что рождаемся мы из слабых, безобразных и одновидных веществ? И из этого одновидного и слабого вещества образуется живой человек; из этого слабого, когда оно примет плоть, образуются крепкие нервы и ясные глаза, и ноздри для обоняния, уши для слышания, язык для слова, сердце биющееся, образуются руки для работы, и ноги для бегания, и все прочие члены. И слабое это делается строителем кораблей и домов, и зодчим и художником во всяком искусстве, и воином, и законодателем, и царем. Бог, Который из веществ необразованных сотворил нас, неужели не возможет воскресить умерших? Тот, Который из слабейшего вещества образует тело, неужели не сможет умершее тело воскресить? Тот, Который сотворил не существовавшее прежде, неужели не воскресит существовавшего уже и умершего?

10. Вот еще ясное доказательство воскресения мертвых на небе и в светилах, которое подтверждается каждый месяц. Лунное тело, совершенно прекращающее свет свой, так что уже нимало не видно его, опять наполняется светом и приходит в прежнее состояние. И чтобы совершенно доказать тебе предмет этот, луна по прошествии нескольких лет затмевается и явно превращается в кровь, а после опять принимает световидное тело. Бог устроил это для того, чтобы и ты, человек, из крови состоящий, не был в неверии касательно воскресения мертвых, но чтобы тому же верил и в рассуждении себя самого, что видишь на луне. Такие употребляй доказательства против эллинов. С теми, которые не принимают находящегося в Священном Писании, сражайся не орудием Писания, но только умозаключительными изъяснениями. Ибо им неизвестно, кто такой Моисей, кто Исаия; неизвестны ни Евангелие, ни Павел.

11. Перейди теперь к самарянам, которые, принимая только закон, не принимают пророков; для них неубедительно и нынешнее чтение из Иезекииля, ибо пророков, как я сказал, они не принимают. Как же убеждать нам самарян? Обратимся к написанному в законе. Так говорит Бог к Моисею: Я Бог Авраама, Исаака и Иакова(Вих. 3:6,15-16); нет сомнения, что Он Бог имеющих бытие и действительное существование. Ибо если Авраам, Исаак и Иаков престали быть, то, очевидно, Бог будет Богом тех, которых нет. Говорит ли когда Царь, что он Царь над воинами, которых не имеет? Показывает ли кто богатство, которого нет у него? Итак, надобно положить, что действительно существуют и Авраам, и Исаак, и Иаков, да Бог будет Богом существующих. Не сказал Он: Я был, но: есть Бог их. А что будет суд, об этом говорит Авраам к Господу: Судия всей земли поступит ли неправосудно?(Бут. 18:25)?

12. Но об этом опять противоречат несмысленные самаряне и говорят, что могут иметь бытие души Авраама, Исаака и Иакова, а тела воскреснуть не могут. Возможное дело жезлу праведного Моисея быть змеем; неужели телам людей праведных невозможно ожить и воскреснуть? То было не по закону естества; а это по закону естества не придет ли опять в свое состояние? И жезл Аарона, отсеченный и иссохший, процвел без влажности водной; и притом, быв под кровом, произрастил то, что растет на полях, и, лежа в сухом месте, в одну ночь принес плоды, приносимые на местах, напаяемых в продолжение многих лет. Жезл Аарона как бы из мертвых воскрес, неужели сам Аарон не восстанет? Чтобы доставить ему первосвященство, Бог сотворил над деревянным жезлом чудо, а самого Аарона неужели не благоволит воскресить? Жена сверхъестественно делается солью, и плоть превращается в соль; неужели же плоть не может сделаться опять той же плотью? Соляным столпом сделалась жена Лота; а жена Авраама неужели не воскреснет? Какой силой изменялась рука Моисея, которая в одно мгновенье сделалась белой как снег и опять в прежнее пришла состояние? Без сомнения, Божественным повелением. Да! тогда повеление Божественное было сильно, а ныне неужели более не сильно?

13. Притом из чего в начале и сотворен человек, несмысленнейшие из всех людей самаряне? Раскройте первую книгу Писания, которую и вы принимаете: И создал Господь Бог человека из праха земного(Бут. 2:7). Персть превращается в плоть, а плоть не сделается ли по-прежнему плотью? Надобно спросить вас: из чего составились небеса, и земля, и моря? Из чего солнце, и луна, и звезды? Как из вод произошли птицы и рыбы? Как из земли произошли все животные? Такие мириады приведены из небытия в бытие; и неужели мы, люди, имеющие образ Божий, не воскреснем? Поистине мысль самарян исполнена неверия, а неверующим великое последует осуждение. Авраам говорит Господу: Судия всей земли(Бут. 18:25). И не верят сему поучающиеся в законе. Написано, что человек сотворен из земли; и не верят читающие закон.

14. Это сказано для них, неверующих, а для нас, верующих, есть свидетельства у пророков. Поскольку же некоторые, читая и пророков, не верят тому, что в них написано, и противополагают нам, во-первых, эти слова: не устоят нечестивые на суде(Пс. 1:5), еще: так нисшедший в преисподнюю не выйдет(Йов. 7:9), также: Ни мертвые восхвалят Господа (Пс. 113:25) (написано хорошо, но худо изъясняют они), – то нужно мимоходом, и сколько можно теперь, ответить им на это. Когда говорится, что не устоят нечестивые на суде, то это означает, что они воскреснут не для суда, а для осуждения. Ибо для Бога не нужно долговременное испытание, но вместе с тем, как воскреснут нечестивые, последует и наказание. И когда говорится: Ни мертвые восхвалят Господа, – то этим показывается, что время покаяния и отпущения грехов ограничивается только этой жизнью, в течение которой получившие оное восхвалят Тебя, а окончившие жизнь во грехах после смерти своей уже не возмогут хвалить Тебя подобно тем, которые получат благодеяние; они должны будут плакать, ибо хваление прилично благодарящим, а плач – наказуемым. Посему праведные будут тогда хвалить Бога, а умершим в грехах не время уже будет славить Его.

15. Что же касается до сего места: так нисшедший в преисподнюю не выйдет(Йов. 7:9), то читай следующие затем слова. Тут же написано: не возвратится более в дом свой(Йов. 2:10). Когда прейдет весь мир и разрушен будет всякий дом, то в какой еще войдет он дом, ибо земля будет уже новая? Но надлежало бы им выслушать сии слова Иова: Для дерева есть надежда, что оно, если и будет срублено, снова оживет, и отрасли от него выходить не перестанут: если и устарел в земле корень его, и пень его замер в пыли, но, лишь почуяло воду, оно дает отпрыски и пускает ветви, как бы вновь посаженное. А человек умирает и распадается; отошел, и где он? (Йов. 14:7-10). Этим как бы пристыжает он и укоряет. Ибо с вопрошением читать должно слова: где он? Дерево, говорит он, падает и восстает; неужели тот самый человек, для которого сотворены деревья, не восстанет? А чтобы не подумал ты, будто я превращаю смысл речи, для этого прочти, что затем следует. После того как он сказал с вопрошением: отошел человек, и где он, – говорит: Когда умрет человек, то будет ли он опять жить? И тут же говорит: Во все дни определенного мне времени я ожидал бы, пока придет мне смена (Йов. 14:14). И еще в другом месте: А я знаю, Искупитель мой жив, и Он в последний день восставит из праха распадающуюся кожу мою сию, и я во плоти моей узрю Бога (Йов. 19:25-26). А пророк Исаия говорит: Оживут мертвецы Твои, восстанут мертвые тела! (Іс. 26:19). Весьма ясно говорит и пророк Иезекииль: Я (Господь) открою гробы ваши и выведу вас (Єз. 37:12). Также и Даниил говорит: И многие из спящих в прахе земли пробудятся, одни для жизни вечной, другие на вечное поругание и посрамление (Дан. 12:2).

16. Да и многократно Писание свидетельствует о воскресении мертвых. Ибо и в других многих местах говорит оно об этом; потому мимоходом только упоминаем мы о воскресении четверодневного Лазаря, мимоходом, по краткости времени, упоминаем и о воскрешенном сыне вдовицы. Для напоминания только представляем дочь начальника синагоги. Для одного напоминания скажем и о том, что камни распались, и многие тела усопших святых воскресли(Мф. 27:52), тогда как отверзлись гробы. Особенно же надобно упомянуть о том, что Христос восстал из мертвых. Я не говорю об Илии, о сыне вдовицы, им воскрешенном, не говорю об Елисее, который воскрешал два раза: один раз при жизни своей, другой -после смерти. Он, будучи в живых, совершил чудо воскресения своей душой. Впрочем, чтобы не только были почитаемы души праведных, а верили бы, что и тела праведных имеют таковую силу, то мертвый, упавший в гроб Елисеев, коснувшись мертвого тела пророка, ожил. Мертвое тело пророка совершило дело вместо души. Тогда как оно было мертво и лежало во гробе, даровало жизнь мертвому; и даровавши жизнь, само по-прежнему осталось мертвым. Для чего? Для того, чтобы не приписано было дело это одной душе, когда бы воскрес Елисей, а чтобы показать, что и тогда, как не находится в теле душа, заключается в теле святых людей некоторая чудодейственная сила, так как в продолжение многих лет обитала в оном праведная душа, которой оно было покорно. И мы не должны, подобно детям, не верить сему, как не бывшему. Ибо если платки и полотенца, вне тела находящиеся, касаясь больных, восставляли недужных, то не удобнее ли само тело пророка могло воскресить мертвого?

17. Можно было много говорить об этом, повествуя о чудесах каждого случившегося происшествия, но по причине утомления, которое происходит от продолжительного поста, бывшего в пятницу, и от бдения, скажем о том мимоходом, не много бросая семян, чтобы вы, по примеру доброй земли, приняв семя, принесли обильный плод. Припомним также, что и апостолы воскрешали мертвых: Петр в Иопии воскресил Тавифу, Павел – Евтиха в Троаде, и все прочие апостолы, хотя и не все написано, что каждый из них совершил чудесного. Приведите себе на память все то, что в Первом послании к Коринфянам пишет Павел против говорящих: как воскреснут мертвые? и в каком теле придут?(1Кор. 15:35). Он говорит: ибо если мертвые не воскресают, то и Христос не воскрес(1Кор. 15:16). И неверующих назвал безумными: приведите на память и все там находящееся учение о воскресении мертвых, и то, что написал он к Солунянам: Не хочу же оставить вас, братия, в неведении об умерших, дабы вы не скорбели, как прочие, не имеющие надежды (1Сол. 4:13). И все прочее, и в особенности это: и мертвые во Христе воскреснут прежде (1Сол. 4:16).

18. Но особенно заметьте то, что Павел, как бы перстом указывая, говорит: Ибо тленному сему надлежит облечься в нетление, и смертному сему облечься в бессмертие(1Кор. 15:53). Ибо тело это восстанет не в том состоянии немощи, в котором оно теперь, то же самое восстанет, но изменится, быв облечено в нетление; изменится подобно тому, как железо от огня делается огненным, или, лучше, как знает это воскрешающий Господь. Восстанет то же самое тело, но не в том состоянии, оно будет вечным. Уже не будет иметь нужды в нашей пище для поддержания жизни, ни в лестницах для восхождения. Оно будет духовное, чудное, такое, которого свойств изъяснить как должно мы не можем. Тогда праведники,говорит Писание, воссияют, как солнце (Мф. 13:43) и луна и как светила на тверди (Дан. 12:3). И Бог, предвидев человеческое неверие, малейшим червям во время лета даровал способность испускать из тела световидный блеск, чтобы люди, судя по тому, что видят, верили тому, чего ожидают. Тот, Который дает несколько, может подать и все: Тот, Кто сотворил червя блистающим, тем более просветит праведного человека.

19. Итак, мы восстанем и все будем иметь вечные тела, но не все подобные. Если кто праведен, получит тело небесное, в котором бы смог он как надлежит обращаться с Ангелами; если же кто грешен, получит вечное тело, долженствующее терпеть мучение за грехи, дабы вечно гореть в огне и не разрушаться. И праведно воздаст Бог и тем и другим. Ничего мы не делаем без тела. Хулим устами и молимся устами, блудодействуем телом и чистоту храним телом; похищаем рукой и милостыню даем рукой, равно и все прочее. Итак, поскольку во всем тело содействовало душе, то и возмездие в будущем веке получит соответственно делам своим.

20. Итак, будем, брат, хранить тела свои, не станем употреблять их на зло, как чужие; не будем, подобно еретикам, говорить, что эта одежда телесная есть чужая, но будем хранить, как свою. Ибо надлежит нам дать ответ Господу во всем, что мы сделали в теле. Не говори: никто меня не видит, и не думай, что нет свидетельства дел твоих: человека – свидетеля часто нет, но Творец, неложный свидетель,пребывает верный на небесах(Пс. 88:38) и видит дела твои: притом и скверны греховные остаются на теле. Ибо как рана, приключившаяся телу, хотя бы как-нибудь излечена была, оставляет, однако же, по себе признак, так и грех уязвляет душу и тело, и знаки бывших ран остаются в обоих, а изглаждаются только у тех, которые приемлют крещение. Прежние язвы души и тела исцеляет Бог через крещение, но впредь все мы вообще должны остерегаться, чтобы сохранить нам эту одежду телесную в чистоте и чтобы ради кратковременного любодеяния и сладострастия или другого какого-либо содеянного греха не лишиться небесного спасения, но чтобы наследовать Царство Божие, вечное, которого всех вас Своею благодатью да сподобит Бог.

21. Это надлежало сказать нам, чтобы доказать воскресение мертвых. А исповедание веры, которое мы вам повторили, при самом чтении нашем, должны вы со всяким тщанием произнести и запомнить.

22. Произносимый Символ верыпо порядку содержит такие слова: и во едино крещение покаяния во оставление грехов, и во единую Святую Соборную Церковь, и в воскресение плоти, и в жизнь вечную.О крещении и покаянии сказано мною в первых поучениях, о воскресении мертвых говорено ныне на эти слова: и в воскресение плоти; теперь остается нам сказать и на такие слова: и во едину Святую Соборную Церковь. О ней много можно говорить, но мы скажем кратко.

23. ЦерковьСоборною называется потому, что находится по всей Вселенной от концов земли до концов ее, что повсеместно и в полноте преподает все то учение, которое должны знать люди, учение о вещах видимых и невидимых, небесных и земных, что весь род человеческий приводит к истинной вере: начальников и подчиненных, ученых и простых людей – и что повсеместно врачует и исцеляет все роды грехов, душой и телом содеваемых, имеет в себе всякий вид совершенства, являющегося в делах, словах и во всяких духовных дарованиях.

24. Церковьюже (т.е. созванием или собранием) называется соответственно самой вещи, поскольку всех созывает и вместе собирает, как в книге левитской говорит Господь: и собери все общество ко входу скинии собрания(Лев. 8:3). Замечательно, что слово собери в первый раз в Писании употреблено тогда, когда Бог поставил Аарона первосвященником. И в книге Второзаконие говорит Бог Моисею: собери ко Мне народ, и Я возвещу им слова Мои, из которых они научатся бояться Меня (Повт. 4:10). Наименование Церкви употребляется также тогда, когда говорится о скрижалях: а на них [написаны были] все слова, которые изрек вам Господь на горе из среды огня в день собрания (Повт. 9:10). Яснее как бы так говорит Моисей: в тот день, в который, быв созваны Богом, вы собрались. И псалмопевец говорит: Я прославлю Тебя в собрании великом, среди народа многочисленного восхвалю Тебя (Пс. 34:18).

25. Сперва псалмопевец воспевал: в церкви в собраниях благословите Бога Господа, вы – от семени Израилева!(Пс. 67:27). Но с того времени, как иудеи по причине злого умысла против Спасителя отвержены от благодати, Спаситель создал другую, из язычников, христианскую нашу Святую Церковь, о которой сказал Петру: и на камне сем создам Я ЦерковьМою, и врата ада не одолеют ее (ср. Мф. 16:18). О той и другой из них предрекая, Давид ясно говорил и о первой отверженной: возненавидел я сборище злонамеренных (Пс. 25:5). О второй, которая должна быть создана, говорит в том же псалме: Господи! возлюбил я обитель дома Твоего (Пс. 25:8), и потом тут же: в собраниях благословлю Господа (Пс. 25:12). Ибо когда первая церковь иудейская была отвержена, то по всей Вселенной уже умножаются Христовы церкви, о которых в псалмах сказано: Пойте Господу песнь новую; хвала Ему в собрании святых (Пс. 149:1). Согласно с этим и пророк иудеям сказал: Нет Моего благоволения к вам, говорит Господь Саваоф (Мал. 1:10). И потом тут же: Ибо от востока солнца до запада велико будет имя Мое между народами (Мал. 1:11). О сей Святой Вселенской Церкви пишет Павел к Тимофею: чтобы… ты знал, как должно поступать в доме Божием, который есть Церковь Бога живаго, столп и утверждение истины (1Тим. 3:15).

26. Поскольку же название церкви употребляется в различных случаях, как, например, о народе, бывшем на зрелище эфесском, написано: Сказав это, он распустил собрание(Деян. 19: 40), (Церковь); по праву и поистине можно назвать церковью лукавнующих сборища еретиков, то есть маркионитов и манихеев и других, – то посему Символ верыв предосторожность теперь научает тебя так: и во едину Святую Соборную Церковь, дабы ты оных скверных сборищ убегал, а пребывал бы всегда в Святой Вселенской Церкви, в которой ты и возродился. Если когда придешь в город, не просто спрашивай, где храм Господень. Ибо и прочие нечестивые еретики пещеры свои называют храмами Господними; и не спрашивай просто, где церковь, но где Вселенская Церковь. Ибо это собственно имя сей Святой и всеобщей нашей Матери Церкви, которая есть Невеста Господа нашего Иисуса Христа, Единородного Сына Божия. Ибо написано: как и Христос возлюбил Церковь и предал Себя за нее и проч. (Еф.5:25). Она носит образ и подобие вышнего Иерусалима, который свободен: он – матерь всем нам (Гал. 4:26). Она прежде была бесплодна, а ныне многих имеет чад (см. Гал. 4:27).

27. После отвержения первой в этой другой Вселенской Церкви, по словам Павла: И иных Бог поставил в Церкви, во-первых, Апостолами, во-вторых, пророками, в-третьих, учителями; далее, иным дал силы чудодейственные, также дары исцелений, вспоможения, управления, разные языки(1Кор. 12:28) и всякий вид всех добродетелей, то есть премудрость и разум, целомудрие и правду, милостыню и человеколюбие и терпение среди гонений непобедимое. Эта Церковьс оружием правды в правой и левой руке, в чести и бесчестии (2Кор. 6:7-8), сначала среди гонений и напастей святых мучеников различными и многообразными за терпение украшала венцами, ныне же во время мира, по благодати Божией, получает должную честь от царей и властителей и от людей всякого состояния и рода. Цари стран и народов имеют пределы власти своей, одна Святая Вселенская Церковь во всем мире имеет беспредельную силу. Ибо Бог, как написано, утверждает в пределах твоих мир (Пс. 147:3). Если бы я о ней вознамерился говорить все, то для изложения этого потребно было бы мне очень много времени.

28. В этой Святой Вселенской Церкви мы, приемля наставления и ведя добрую жизнь, получим Царство Небесное и наследуем жизнь вечную, для которой и переносим все труды, чтобы получить ее от Господа. Ибо не маловажное у нас в намерении, вечная жизнь – предмет нашего попечения. Посему в исповедании веры после этого: и в воскресение плоти,т.е. мертвых, о чем мы беседовали, научаемся веровать и в жизнь вечную,для которой мы, христиане, подвизаемся.

29. Итак, существенная и истинная жизнь есть Отец, Который через Сына во Святом Духе на всех изливает небесные дары. По человеколюбию Его и нам неложно обещана вечная жизнь; не должно сомневаться в возможности этого. Не на нашу немощь, но на Божие могущество должны мы взирать и верить, ибо Богу все возможно. А что это возможно и мы должны ожидать жизни вечной, говорит Даниил: и обратившие многих к правде – как звезды, вовеки, навсегда(Дан. 12:3). Также и Павел говорит: и так всегда с Господом будем(1Сол. 4:17). Ибо всегда с Господом быть – значит жить вечно. Весьма ясно и Спаситель в Евангелии говорит: И пойдут сии в муку вечную, а праведники в жизнь вечную (Мф. 25:46).

30. Много есть доказательств касательно вечной жизни. А нам, которые желаем получить вечную жизнь, Божественное Писание предлагает самые средства к получению ее. Относительно них теперь по продолжительности слова не многие предложим свидетельства, прочие предоставляя изысканию тщательных. Иногда таковым средством поставляется вера, ибо написано: верующий в Сына имеет жизнь вечнуюи проч. (Ін. 3:36). И в другом месте Сам же Спаситель говорит: Истинно, истинно говорю вам: слушающий слово Мое и верующий в Пославшего Меня имеет жизнь вечную(Ін. 5:24). Иногда средством поставляется проповедь евангельская; ибо Он же говорит: Жнущий получает награду и собирает плод в жизнь вечную (Ін. 4:36). Иногда подвиг мученический и исповедание Христа, ибо говорит Христос: ненавидящий душу свою в мире сем сохранит ее в жизнь вечную (Ін. 12:25). Также предпочтение Христа имению и сродникам: И всякий, кто оставит домы, или братьев, или сестер и проч. наследует жизнь вечную (Мф. 19:29). И соблюдение заповедей: не убивай, не прелюбодействуй и проч. (Мф. 19:18), что следует в ответе Спасителя тому юноше, который, подойдя, говорит: Учитель благий! что сделать мне доброго, чтобы иметь жизнь вечную? (Мф. 19:16). Также поставляется средством оставление злых дел и служение Богу, как говорит Павел: Но ныне, когда вы освободились от греха и стали рабами Богу, плод ваш есть святость, а конец – жизнь вечная (Рим. 6:22).

31. И многоразличны средства к получению жизни вечной, которых я не упомянул по причине их множества. Ибо Господь, будучи человеколюбив, не одну, не две только, но многие отверз двери для входа в жизнь вечную, дабы все получили ее, поеликус Его стороны нет препятствий. Теперь кратко сказано мной и о вечной жизни, которая в исповедании веры составляет последний предмет учения и конец. Все мы, как учащие, так и слушающие, благодатью Божией да сподобимся получить ее.

32. Наконец, братья возлюбленные, прошу в этой научительной беседе всех вас приготовить душу к принятию небесных даров. О преданной вам для исповедания святой и апостольской вере, сколько можно было поместить в огласительных наставлениях, по благодати Господней я сказал вам в прошедшие дни четыредесятницы. Не эти только должен был я сказать, ибо многое опущено мною, что, может быть, требует большего и притом лучших учителей рассуждения. Впрочем, когда наступит день святой Пасхи и когда вы, возлюбленные, просветитесь во Христе банею пакибытия, тогда опять услышите, если Бог благоизволит, приличное учение о том, с каким благоговением и приготовлением должно вам званым вступить в Церковь; для чего совершаются все святые таинственные обряды Крещения, с каким благоговением и приготовлением после Крещения должно приступать к святому жертвеннику Божию и у него причаститься духовных и небесных Таин, чтобы душа ваша, быв предварительно просвещена словом учения, познала в каждой вещи величие даров, ниспосылаемых вам от Бога.

33. По святом и спасительном дне Пасхи, со второго дня ее в каждый день седмицы, собираясь на святое место воскресения, будете слушать другие поучения, если Богу угодно будет. Из них вы узнаете изъяснение всего того, что с вами происходить будет, и услышите на то доказательства из Ветхого и Нового Заветов. Узнаете сначала о том, что происходит перед самым Крещением, потом – как вы получили от Господа очищение грехов банею водною посредством слова(Еф.5:26); как вы, быв освящены, сделались причастниками имени Христова и как вам дарована печать через сообщение Святого Духа; узнаете о совершаемых на жертвеннике тайнах Нового Завета, которые здесь получили свое начало, и что о них предано в Божественном Писании, какая их сила, как приступать к ним и когда и каким образом употреблять их должно; в заключение всего – как вам в последующее время должно вести себя и словами и делами достойно этой благодати, чтобы возможно было всем вам получить вечную жизнь. Об этом, если Богу угодно будет, я вам скажу.

34. Впрочем, братия мои, радуйтесь о Господе(Флп. 3:1); и еще говорю: радуйтесь(Флп. 4:4). Ибо приближается избавление ваше (Лк. 21:28), и вашего спасения ожидает небесное Ангельское воинство, и глас вопиет уже в пустыне: приготовьте путь Господу (Мф. 3:3). А восклицает пророк: Жаждущие! идите все к водам (Іс. 55:1). И потом тут же: Послушайте Меня внимательно и вкушайте благо, и душа ваша да насладится туком (Іс. 55:2). И спустя немного услышите благие слова: Восстань, светись, [Иерусалим], ибо пришел свет твой (Іс. 60:1). Об этом Иерусалиме сказал пророк: тогда будут говорить о тебе: «город правды, столица верная» (Іс. 1:26). Ибо от Сиона выйдет закон, и слово Господне -из Иерусалима (Іс. 2:3), которое отсюда пролилось на всю вселенную, как дождь. Обращаясь к Сиону, пророк говорит о вас: Возведи очи твои и посмотри вокруг: все они собираются, идут к тебе (Іс. 60:4). А Сион ответствует, говоря: Кто это летят, как облака, и как голуби – к голубятням своим? (Іс. 60:8) Облаки – потому что духовны, голуби – потому что незлобивы. И в другом месте: Кто слыхал таковое? Кто видал подобное этому? возникала ли страна в один день? рождался ли народ в один раз, как Сион, едва начал родами мучиться, родил сынов своих? (Іс. 66:8). Все исполнится неизреченной радостью, потому что Господь сказал: Я творю Иерусалим веселием и народ его радостью (Іс. 65:18).

35. Скажем и о вас ныне: Радуйтесь, небеса, и веселись, земля,и проч. ибо утешил Господь народ Свой и помиловал страдальцев Своих(Іс. 49:13). Это зависит от человеколюбия Господа, Который говорит вам: Изглажу беззакония твои, как туман, и грехи твои, как облако (Іс. 44:22). А вы, удостоившись имени верных, о которых написано: а рабов Своих назовет иным именем, которым кто будет благословлять себя на земле (Іс. 65:15-16), скажете с веселием: Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, благословивший нас во Христе всяким духовным благословением в небесах (Еф.1:3), в Котором мы имеем искупление Кровию Его, прощение грехов, по богатству благодати Его (Еф.1:7), каковую Он в преизбытке даровал нам и проч. (Еф.1:8); и еще: Бог, богатый милостью, по Своей великой любви, которою возлюбил нас (Еф.2:4), и нас, мертвых по преступлениям, оживотворил со Христом и проч. (Еф.2:5); подобно сему, хвалите Господа всех благ, говоря: Когда же явилась благодать и человеколюбие Спасителя нашего, Бога (Тит. 3:4), Он спас нас не по делам праведности, которые бы мы сотворили, а по Своей милости, банею возрождения и обновления Святым Духом (Тит. 3:5), Которого излил на нас обильно через Иисуса Христа, Спасителя нашего (Тит. 3:6), чтобы, оправдавшись Его благодатью, мы по упованию соделались наследниками вечной жизни (Тит. 3:7). Чтобы Бог Господа нашего Иисуса Христа, Отец славы, дал вам Духа премудрости и откровения к познанию Его, и просветил очи сердца вашего (Еф.1:17–18), и да соделает Он, чтобы и дела, и слова, и мысли ваши всегда были добры. Слава Ему, честь и держава, Господом нашим Иисусом Христом, со Святым Духом, ныне и всегда и во все бесконечные веки веков. Аминь.

* * *

⁷Сию птицу некоторые писатели принимают только за символ, или изображение воскресения мертвых, не допуская подлинного существования оной в мире.

 

Источник: М.: Благовест, 2010. — 352 с.