...
Вибрані праці святих отців,  Святитель Кирило Єрусалимський

Оголошувальні повчання

Зміст
УкраїнськаРосійська

Книга святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського (315-386), в якій містяться його оголошувальні і тайноводственні повчання, наочно показує висоту, красу і спасенність православного віроповчання і моралі, зразок викладання християнських догматів. Ці повчання зробили святителя особливо шанованим, як досвідченого наставника правої віри. Повчання користувалися великою повагою й авторитетом на Сході, тож святі отці не тільки керувалися ними в проповіді слова Божого, а й перекладали їх з грецької багатьма іншими мовами, щоб якомога більшу кількість християн і всіх людей, які шукають істину, познайомити з цим джерелом християнської мудрості. Книга розрахована на широке коло православних читачів, а також на тих, хто ще не прийняв Святого Хрещення, але бажає дізнатися про християнське вчення.

Передмова

Святитель Кирило, архієпископ Єрусалимський (315-386) – видатний аскет, проповідник і церковний письменник. Спочатку був ченцем в околицях Кесарії Палестинської, 348 року його обрали єпископом. Кілька разів його знімали з кафедри в періоди гонінь на аріан (у 357, 360, 362 і 367 роках), деякий час він провів у вигнанні. У 381 році взяв участь у Константинопольському соборі.

Із проповідей його (імпровізацій, записаних його слухачами) оголошувальні (κατεκετικάι) і тайноводственні (μισταγωγικάι) повчання (з-поміж двадцяти чотирьох) мають важливе значення для історії християнських догматів, таїнств і обрядів. Святитель Кирило читав їх публічно близько 347, або в 350, роках. Тоді він був ще пресвітером, в обов’язки якого входило повчання новохрещуваних. Перші 19 повчань несуть відбиток розмовної мови, інші, мабуть, були опубліковані після смерті святителя Кирила. Повчання ці були адресовані тим, хто готується до Святого Хрещення, а також тим, хто вже сподобився його прийняття. Перше з них вступне, п’ять наступних стосуються проблеми навернення до Христа, у подальших пояснюються основи віри. П’ять останніх повчань ми називаємо містичними, або таємничо-навчальними, оскільки вони призначені для тих, хто вже прийняв Хрещення, і пояснюють сенс християнських Таїнств. В основі огласительних повчань лежить докладне роз’яснення Символу віри. Святитель пропонував християнину записати Символ віри “на скрижалі серця”. “Члени віри, – вчить святитель Кирило, – складені не за людською вигадкою, але з усього Писання зібрано все найважливіше і таким чином складено одне віровчення. Як гірчичне насіння в малому зерні укладає безліч гілок, так точно і віра в декількох висловах поєднує все вчення благочестя Старого і Нового Завіту”.

Книга святителя Кирилла, архиепископа Иерусалимского (315–386), в которой помещаются его огласительные и тайноводственные поучения, наглядно показывает высоту, красоту и спасительность православного веро – и нравоучения, образец преподавания христианских догматов. Эти поучения сделали святителя особо почитаемым, как искусного наставника правой веры. Поучения пользовались большим уважением и авторитетом на Востоке, так что святые отцы не только руководствовались ими в проповеди слова Божия, но и переводили их с греческого на многие другие языки, чтобы как можно большее число христиан и всех людей, ищущих истину, познакомить с этим кладезем христианской мудрости. Книга рассчитана на широкий круг православных читателей, а также на тех, кто еще не принял Святого Крещения, но желает узнать о христианском учении.

Предисловие

Святитель Кирилл, архиепископ Иерусалимский (315–386) – выдающийся аскет, проповедник и церковный писатель. Первоначально был монахом в окрестностях Кесарии Палестинской, в 348 году его избрали епископом. Несколько раз его снимали с кафедры в периоды гонений на ариан (в 357, 360, 362 и 367 годах), некоторое время он провел в изгнании. В 381 году принял участие в Константинопольском соборе.

Из проповедей его (импровизаций, записанных его слушателями) огласительные (κατεκετικάι) и тайноводственные (μισταγωγικάι) поучения (в числе двадцати четырех) имеют важное значение для истории христианских догматов, таинств и обрядов. Святитель Кирилл читал их публично около 347, или в 350, годах. Тогда он был еще пресвитером, в обязанности которого входило поучение новокрещаемых. Первые 19 поучений несут отпечаток разговорной речи, остальные, видимо, были опубликованы после смерти святителя Кирилла. Поучения эти были адресованы готовящимся ко Святому Крещению, а также уже сподобившимся его принятия. Первое из них вступительное, пять следующих касаются проблемы обращения ко Христу, в дальнейших объясняются основы веры. Пять последних поучений мы называем мистическими, или тайноводственными, поскольку они предназначены для уже принявших Крещение и объясняют смысл христианских Таинств. В основе огласительных поучений лежит подробное разъяснение Символа веры. Святитель предлагал христианину записать Символ веры «на скрижали сердца». «Члены веры, – учит святитель Кирилл, – составлены не по человеческому измышлению, но из всего Писания собрано все важнейшее и таким образом составлено одно вероучение. Как горчичное семя в малом зерне заключает множество ветвей, так точно и вера в нескольких изречениях совмещает все учение благочестия Ветхого и Нового Завета».