Посібник до духовного життя у відповідях на запитання учнів

УкраїнськаРосійська

Попередження одного древнього святого чоловіка¹, який передав писанню ці запитання і відповіді, до охочих читати цю книгу

Просимо тих, хто читає цю книгу, прийняти з благоговінням і вірою написане в ній, а ще більше намагатися досягати благодаттю Христовою наслідування житію та діянням старців, котрі промовили це, адже вони, навчаючи себе за всіма обставинами життя, упродовж тривалого часу, терпінням і вірою за Богом, трудячись, за словом святого апостола (2Тим. 2:5), законно та наслідуючи в усьому шляхи святих отців, виявилися гідними одержання від Бога таких обдарувань.

Приступаючи ж до читання написаного в цій книзі, ми повинні знати, що одне (з цього) було сказано до затворників, а інше – до тих, хто перебуває в гуртожитках; одне – до тих, хто живе в духовній злагоді², а інше – до священиків і христолюбних мирян; одне – до молодих, тобто новоначальних, інше – до тих, що досягли успіху й навчилися тривалому навчанню (Євр. 5:14), а інше до тих, хто наближається до досконалості чеснот; словом, що кожному з них доречно було почути; бо не всім доречні ті самі повчання, але як у тілесному віці харчі немовляти, юнака та старого різняться між собою, так буває це і в духовному віці. Багаторазово ж (старці) відповідали і згідно з душевною неміччю того, хто ставив запитання, промислительно поблажливо поблажливо ставлячись до нього, щоб він не впав у відчай, як бачимо це в житіях старців. І аж ніяк не слід приймати за загальне правило того, що так поблажливо було сказано деяким через їхню неміч, але негайно звернути увагу на те, що всіляко відповідь святих була зроблена відповідно до устрою того, хто ставив запитання, бо трапляється, що і такий, вирвавшись з-під ніг (від потьмарення гріховного), по молитвах святих, приходить до устрою, пристойного ченцям, і тоді знову чує від батьків корисне для нього. Молю ж вас у Господі, щоб ви згадували і моє смирення у святих молитвах ваших, як того, хто віддав, за допомогою Божою, написання цих відповідей на користь тих, хто читатиме їх зі страхом Божим, нехай не послужать мені осудом слова святих, але нехай я буду нині й у день Суду укровенний молитвами їхніми й вашими. Амінь.

* * *

¹Цей авва Серид був ігуменом гуртожиткового монастиря в Газі і духовним сином великого Варсонофія, який через нього передавав і ці відповіді.²Іоанна безмовника, званого також Пророком, пам’ять 6/19 лютого. Відповідь 1, великого старця авві Іоанну, ченцеві обителі святого Савви, який просив (благословення) прийти і оселитися в їхньому гуртожитку.Апостол написав: “начный дело благо в вас, Той и совершит е даже до дне Господа нашего Иисуса Христа” (Флп. 1:6). І Владика наш сказав тим, хто прийшов до Нього: “аще кто не отречется всего своего имения и рода, еще же и не возненавидит душу свою, не может быти Мой ученик” (див. Лк. 14:26,33). Можливо ж Богу і на нас виконати це слово: “Се, что добро, или что красно, но еже жити братии вкупе” (Пс. 132:1). І я молюся, щоб ти досягнув тієї міри (слухняності Господу), про яку згадується в Діяннях апостольських: “елицы имеяху стяжание, продающе приношаху цены продаемых и полагаху при ногах апостол” (Діяння. 4:34, 35). Знаючи, що твій намір угодний Богові, я сказав коханому синові нашому Серіду, який заради Бога сховав нас від людей (сподіваємося ж на Бога, що і тебе з нами сховає): “Прийми брата Іоанна з великою любов’ю і без жодного сумніву; ще за два роки до цього відкрив мені Бог, що він прийде сюди і що багато братів зберуться до нас. Я зберіг це одкровення потай, поки дізнаюся, як влаштує це Господь; коли ж настав час, оголосив його вам”. А як ти думав отримати від мене якусь із речей, які я ношу, то ось, при браті ж зняв я кукіль з голови своєї і послав тобі відповідь через нього, сказавши: “Віддай йому цей куколь, а замість нього принеси мені інший”. Збережи ж його до смерті твоєї; він покриє тебе від багатьох зол і спокус; не віддавай його нікому, це – благословення Боже тобі від руки моєї. Отже, поквапся довершити справу свою і звільнитися від усього, як і ми звільнилися, і будь з нами безтурботно, мовчачи в Бозі.І я, Серід1, скажу тобі чудову річ: коли старець говорив це, я подумав про себе: як можу утримати все це в пам’яті, щоб написати (після)? Якби завгодно було старцю, то я міг би принести сюди чорнило і хартію і, слухаючи його, писати слово за словом. Старець же відчув думку мою, і обличчя його засяяло, як вогонь, і він сказав мені: “Іди, напиши, і не бійся, бо якщо я скажу тобі і незліченну кількість слів, для того, щоб ти написав їх, то знай, що Дух Божий не дозволить тобі написати жодним словом більше або менше від сказаного, хоч би ти і сам побажав того, але наставить руку твою, як написати сказане в послідовному порядку”.* * *¹Цей авва Серід був ігуменом гуртожиткового монастиря в Газі і духовним сином великого Варсонофія, який через нього передавав і ці відповіді. Відповідь 2, того ж великого старця до того ж, що провіщає йому різні скорботи, які на нього чекають, і тілесну хворобу, а через них душевне процвітання.Скажи братові Іоанну: утверди серце твоє подібно до твердого каменю (камінь же розумію уявний), щоб ти міг почути, що я маю намір тобі сказати. Уваж же собі, щоб, почувши це, ти не піднісся в серці своєму і не відпав від духовної обітниці; тому що пихатість занапастила багатьох, хто і з тих, хто досягнув у міру (духовного преспіяння). Але приготуйся до подяки за все, чуючи слово святого апостола: “О всем благодарите” (1Сол. 5:18), і будеш ти в скорботах, або в потребах, або в утисках, або в хворобах і працях тілесних, за все, що спіткало тебе, дякуй Богові. Сподіваюся ж, що і ти досягнеш Його спокою (Євр. 4:3); “ибо многими скорбьми подобает нам внити в Царствие Божие” (Діян. 14:22). Отже, не сумнівайся душею твоєю і не розслабляйся ні в чому серцем твоїм, але згадуй апостольське слово: “аще и внешний наш человек тлеет, обаче внутренний обновляется по вся дни” (2Кор. 4:16). Якщо не зазнаєш страждань, не можеш зійти на хрест. Коли ж перенесеш спершу страждання, то ввійдеш і в притулок спокою Його, і потім будеш мовчати без усяких турбот, маючи душу, утверджену в Господі і завжди приліплюється до Нього, вірою дотримується, сподіванням радіє (Рим. 12:12), що радіє любов’ю, яку береже Свята Єдиносущна Трійця; і тоді виповниться на тобі сказане: “Да возвеселятся небеса, и да радуется земля” (Пс. 95:11). Бо таким є безтурботне життя людини Божої. Отець, Син і Святий Дух радіють про спасіння душі твоєї, улюблений брате мій. Відповідь 3, іншого старця² того ж³, на прохання його поговорити з ним.Скажи братові: пробач мене заради Господа, – і бажав би я побачити тебе, але, оберігаючи совість інших від (спокуси), не знаходжу до того зручності. Радію ж любові твоїй про благословення, що посилаються тобі від святого старця, і блаженний ти, що сподобився їх.

* * *²Іоанна безмовника, званого також Пророком, пам’ять 6/19 лютого.³Іоанну обителі святого Савви. Відповідь ⁴. Коли спокуса спіткала ченців того місця, де перебував авва Іоанн, перш ніж він перейшов у гуртожиток (авви Серіда), і збентеження готове було виникнути ще під час перебування його там, великий старець, провидячи це духом, пише йому таке:Напиши братові Іоанну: посилаю тобі три свідоцтва від сили Божої та від Писань Святого Духа, якими збуджую твій розум до Божественної пильності та до розуміння (навіювань) Святого Духа, щоб ти міг пізнати обставини теперішнього часу, якими вони є. Перше свідчення є таке: Бог сказав через пророка Ісаю: “Идите, людие Мои, внидите во храмину вашу, затворите двери своя, укрыйтеся мало елико елико, дóндеже мимоидет гнев Господень” (Іс. 26:20). Друге свідчення: “изыдите от среды их и отлучитеся, глаголет Господь, и нечистоте не прикасайтеся, и Аз прииму вы: и буду вам во Отца, и вы будете Мне в сыны и дщери, глаголет Господь Вседержитель” (2Кор. 6:17,18). Третє свідчення: “Блюдите… како опасно ходите, не якоже немудри, но якоже премудри, искупующе время, яко дние лукави суть” (Еф. 5:15, 16). Я ж кажу тобі: поспішай до того, що чекає на тебе, і скоріше доверши справу свою, згадуючи Господа твого, який сказав: “никтоже возложь руку свою на рало и зря вспять, управлен есть в Царствии Божии” (Лк. 9:62). Бо бачу безмовне життя, що чекає на тебе у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків. Амінь. Відповідь 5, того ж великого старця авві (Серіду), який засмутився тим, що авва Іоанн забарився прийти до них, і зробив висновок із цього, що він уже зовсім не прийде.Не сумуй, сину мій, і не сумуй за брата нашого; хоча він і відсутній тілом, але духом він тут і завжди перебуває з нами; бо він одностайний нам, і ніхто не відлучить його від любові нашої, віднині й до віку. 6. Послання того ж великого старця, писане до авви Іоанна в обитель святого Савви⁴, коли він, за деякими потребами гуртожитку, перебував у своїй країні та був стурбований тілесною боротьбою.Напиши братові: ось ти перебуваєш ще поза (обителлю і безмовності), трудячись по силі твоїй заради Бога і заради душ братів твоїх, більше ж заради нашого і твого власного спокою і безмовності. Бо коли брати будуть заспокоєні й покриті піклуванням нашим, тоді й ми через них знайдемо досконалу безмовність. І здійсниться на нас слово Писання: “Брат от брата помогаемь, яко град тверд и огражден” (Притч. 18:19). Залиш усі близькі стосунки, які маєш до декого, і вибачення себе тим, що ти перебуваєш поза обителлю. Видали від себе привід (до лайки), перерви близькі зносини з ким би то не було, якщо вони захоплюють тебе до колишнього. Якщо ж не зробиш так, то не можеш мовчати досконалим мовчанням. Так і ми вчинили. Сподіваюся безсумнівно, що, коли виконаєш це, будеш мовчати: і таким чином, за сприяння Божого, жереб твій і частина твоя буде з нами навіки. Нікому не відкривай того, що тепер пишу тобі. Якщо за теперішньої праці твоєї матимеш успіх, дякуй Богові і молися Йому. Це-то і означає: “О всем благодарите” (1Сол. 5:18). Отже, не забудьте віддавати подяку Богові, щоб не уподібнитися тій людині, про яку ти колись розповідав, що одного разу, коли він йшов у церкву молитися за дарування йому їжі, і зустрівся йому якийсь чоловік і сказав: обідай сьогодні в мене, а потім підеш, помолишся, – він відповів: (молитися) не піду, бо я вже одержав те, чого йшов просити в Бога. Але ми, чи отримаємо, чи не отримаємо (бажане), будемо приносити молитву і подяку Богові. Намагайся ж завжди носити “мертвость Господа Иисуса в теле” своєму (2Кор. 4:10).* * *⁴Після того як він прийшов у гуртожиток, поблизу якого великий Варсонофій перебував у затворі. Відповідь 7, того ж великого старця до того ж, який повинен був піти з братією збирати (запас) для рукоділля і боявся пустельності тих місць; нагадування йому про пильнувати себе, проти тілесних змагань, які його непокоять, та обіцянка сприяння Божого в його прагненні – віддалитися до них на подвиг безмовності.Скажи покликаному згори Божественним покликом жити з нами не тільки в теперішньому, а й у майбутньому віці, щирому й одностайному братові нашому Іоаннові: Владика наш Христос сказав Своїм учням: “Не две ли птице ценитеся единому Ассарию? и ни едина от них падет на земли без Отца вашего: вам же и власи главнии вси изочтени суть: не убойтеся убо: мнозех птиц лучши есте вы. Всяк убо иже исповесть Мя пред человеки, исповем его и Аз пред Отцем Моим, Иже на небесех” (Мф. 10:29-32). Отже, слідкуй за собою пильно, щоб мати завжди Бога перед собою, нехай здійсниться і на тобі пророче слово: “Предзрех Господа предо мною выну, яко одесную мене есть, да не подвижуся” (Пс. 15:8). Від усієї душі своєї простягни руки свої до того, що чекає на тебе, і завжди вчися в ньому, щоб почути голос Божий: Ось, я пошлю Ангела Мого перед обличчям твоїм, щоб він приготував шлях твій перед тобою (Мф. 11:10).

8. Той же брат, чимало потрудившись і не знайшовши (запасу) для рукоділля, сумував і дивувався, чому, за словом старця, не було послано Ангела перед обличчям його, не розуміючи, що це стосувалося усунення перешкод, що заважали йому віддалитися на мовчанку; з цієї нагоди старець пише йому наступне:Напиши братові: поки корабель у морі, він буває схильний до небезпек і прираження вітрів. Коли ж досягне тихої й мирної пристані, не боїться більше небезпек, скорбот і пригод вітрів, але перебуває в безпеці. Так і любов твоя: поки ти перебуваєш з людьми, – очікуй скорбот, небезпек і нападу уявних вітрів. Коли ж досягнеш у уготований тобі (притулок безмовності), тоді не матимеш страху. Щодо згаданих мною раніше слів Владики нашого: “се… послю Ангела Моего пред лицем твоим” (Лк. 7:27), (знай, що) він був посланий. Щодо ж того, що ви не знайшли (запасу для) рукоділля, (пригадай) що Бог сказав у книзі Мойсеєвій: “сего ради обыде тя, и озлоби тя, и гладом замори тя” (Повт. 8:3); “в пустыни, в жажди зноя в безводне” (Повт. 32:10); “и уразумеются яже в сердцы твоем” (Повт. 8:2). Зрозумій сказане тобі мною, улюблений брате, і працюй неослабно і без сумнівів. Відповідь 9. Послання того ж великого старця до того ж, який, відлучившись за потребами гуртожитку, знемагав від сильної скорботи, яка трапилася йому за цієї нагоди.Напиши, чадо, братові нашому Іоаннові привітання в Господі від мене й від тебе та від брата нашого Іоанна (безмовника), і скажи йому: не сумуй у скорботах і працях тілесних, що їх несеш, трудячись задля нас та заради нашого гуртожитку, бо й це так само значить покласти душу свою за братію (див. 1Ін. 3:16), і сподіваюсь, що великою (буде) винагорода за працю цю. Як Господь поставив Йосипа прогодувати братію свою під час голоду (Бут. 47:12) в Єгипті, так і тебе поставив Він послужити гуртожитку цьому, разом із сином нашим Серідом. Я ж повторюю тобі слово апостола, сказане Тимофію: “Ты убо, чадо… возмогай благодатию” Духа Святого (2Тим. 2:1), бо бачу, як влаштовується твоя тиша, і тішуся тобі за Господа. Поки перебуваєш зовні, будеш зустрічати скорботи і труди тілесні; коли ж досягнеш у притулок безмовності, знайдеш спокій і мир; бо непохитний Господь наш, що сказав: дам їм у теперішньому світі “сторицею”, а в прийдешньому – “живот вечный” (Мф. 19:29).Отже, попрацюй, брате, старанно, щоб здобути велику любов і спокій. Корабель, перш ніж досягне пристані, буває вдаряється хвилями й обурюється сильними вітрами; коли ж увійде в пристань, перебуває нарешті у великій тиші. Зрозумій, що кажу, і дотримайся цього: “да даст тебе Господь разум о всем” (2Тим. 2:7). Відповідь 10, того ж великого старця до того ж, написана під час скорботи і хвороби цього останнього, що сталася від забиття ноги каменем, що впав на неї.Улюбленому братові Іоанну бажаю радіти в Господі. За тілесну працю твою, понесену заради нас, і за хворобу від ушкодженої ноги твоєї (яку переносиш заради Бога), нехай сповнить Владика наш Бог душу твою, коханий мій, у сто разів небесними благами. Зрозумій, брате, що пишу тобі, і сховай у собі самому: це приготує тебе до того, щоб почути радість небесну, Владичну, Божественну, бо в ім’я Святої Трійці я знаходжу в тобі співспадкоємця моїх обдарувань, даних мені від Бога, і в міру досягнення успіху твого, сподіваюся, що ти скоро досягнеш цього. Один працями по Богу досягає “покою” Його (Євр. 4:3), а інший досягає туди ж смиренням. А про тебе сподіваюся, що ти отримаєш його за те й інше, коли вмре в тобі гнів внаслідок приборкання дратівливості в серці твоєму, і тоді виповниться на тобі слово Писання: “Виждь смирение мое и труд мой, и остави вся грехи моя” (Пс. 24:18). А як я сказав уже, що досягнеш цього, у міру твого успіху, то й розглянь у Євангелії, як і коли давав Христос учням Своїм різні обдарування: насамперед – обдарування зцілень, вигнання бісів і, нарешті, як досконалість обдарувань – владу відпускати гріхи, сказавши: “имже отпустите грехи, отпустятся” (Ін. 20:23). Отже, якщо за працю твою, понесену заради Бога, відпустить Він тобі гріхи твої, це-то і є та міра, якої бажаю тобі досягти. Якщо ж, читаючи це послання, зустрінеш у ньому щось незрозуміле, то запитай одностайного тобі Серіда, мого улюбленого сина, і він, благодаттю Божою, пояснить тобі незрозуміле. Бо я молився за нього Богу і про це. Ти ж, людино Божа, неослабно прямуй уготованою тобі стежкою, щоб із радістю досягти притулку Христового, якого ми досягли, і почути голос, сповнений радості, життя, світла й радості, який промовляє до тебе: “добре, рабе благий и верный: о мале был еси верен, над многими тя поставлю: вниди в радость господа твоего” (Мф. 25:21). Радуйся про Господа, радуйся про Господа, радуйся про Господа! Господь нехай збереже душу твою, і тіло, і дух твій від усякого зла, від усякої гидоти, яку завдає диявол, і від усякого мріяння, яке спричиняє безлад думок. Господь буде тобі світлом, покровом твоїм, дорогою твоєю, фортецею твоєю, вінцем радості й заступництвом вічним. Слухай себе; бо в Писанні сказано: “исходящих от уст Моих не отвергуся” (Пс. 88:35).

Відповідь 11, того ж великого старця до нього ж, що містить у собі пораду завжди пам’ятати те, що пишеться йому для користі й утвердження серця його.Соломон сказав про батьків своїх: “иже глаголаша и учиша мя: да утверждается наше слово в твоем сердцы” (Притч. 4:4). Так і я кажу тобі, брате мій, нехай утверджуються слова мої в серці твоєму, і роздумуй завжди над тим, що пишу тобі, як сказав Бог вустами Мойсея: “и навяжеши я на десную руку твою, и да будут непоколеблема пред очима твоима выну, и поучайся в них и лежа и востая, и идый путем, и седяй в дому” (Повт. 6:7,8). Виконай же їх (слова мої) і на ділі, і Бог мій буде з тобою на віки вічні, амінь. Відповідь 12. Той самий Іоанн доручив одному братові справу, і як той не скоро виконав її, зробив йому догану і, бачачи, що брат образився цим, наважився було зовсім не говорити нічого нікому з братії. На це старець оголосив йому таке:Скажи братові Іоанну: час наш слабкий, і навряд чи з великими труднощами можна знайти за нинішніх часів людину, що має тверде серце. Ти ж тримайся слів святого апостола, який сказав: “обличи, запрети, умоли со всяким долготерпением и учением” (2Тим. 4:2). Відповідь 13. У гуртожитку трапилася забудова, той же Іоанн, як вправний у зодчестві, накреслив для неї план, а дехто з братії, думаючи виправити план, таємно доклав дещо до нього і тим частково зіпсував його; авва ж Іоанн зніяковів і засмутився, на що старець оголосив йому наступне:Скажи однодумному братові нашому Іоанну: багато пишу я тобі рукою щирого й улюбленого сина нашого⁵, який від усієї душі своєї однаково любить нас трьох досконалою любов’ю. І все це пишу я не з власної волі, але за велінням Святого Духа, на виправлення і користь душі та совісті внутрішньої людини, на гноблення й покарання тіла і на розтрощення серця твого. Насамперед бережися духа зневіри, що народжує все зле і різні спокуси. Бо, якщо я напишу тобі про ті спокуси, яких я зазнав, вірно ще не понесе цього слух твій, а може бути, і нічий у цей час. Сподіваюся ж, що згодом досягнеш (цієї міри), і не тільки досягнеш, а й побачиш їх сам на собі, і позбудешся від них благодаттю Христовою, через віру. Навіщо серце твоє розслаблюється і знемагає (заради скорботи, що завдається тобі) від овець Христових? Чи не знаєш, який біль головний переносить добрий учитель від дітей, поки побачить їхні успіхи?.. І тим більше, що ти чув від мене це апостольське слово: “обличи, запрети, умоли со всяким долготерпением и учением” (2Тим. 4:2). Вислухай з увагою, що я скажу тобі: довготерпіння є матір усіх благ. Подивися на Мойсея, який обрав собі: “паче страдати с людьми Божиими, нежели имети временную греха сладость” (Євр. 11:25). І коли бентежить тебе біс, навіюючи помисел на якусь людину, з довготерпінням скажи помислу: чи покоряюся я Богу моєму так, щоб мені поневолювати собі інших? І помисел цей відступить від тебе. Твердо і неослабно прагни вперед, згадуючи мої або, краще сказати, Господні слова, щоб і ти настиг нас про Христа Іісуса, Господа нашого: нехай буде це, нехай буде!* * *⁵Авви Серіда. Відповідь 14, того ж великого старця до того ж, коли цей останній почув і не міг байдуже перенести, як один із братії, принижуючи його, говорив: та хто він і звідки, що ще й ображається?Скажи братові: як Архангел Михаїл сперечався за тіло Мойсея, так і я подвизаюся за тебе, доки ти позбудешся старої людини. І на Спасителя нарікали іудеї, кажучи: “не Сей ли есть… сын Иосифов? Не Матерь ли и братию (Его) знаем?…” (Ін. 6:42). Наведи собі це на думку і терпи до кінця. Відповідь 15, того ж великого старця до того ж, коли цей ще не зовсім звільнився від колишньої печалі.Скажи братові: згадав я пророцтво святого пророка Єремії, який каже: “Кто даст главе моей воду и очесем моим источник слез? и плачуся день и нощь о людех сих” (Єр. 9:1)! Я думав годувати тебе твердою їжею, а бачу, що тобі знову потрібне молоко. Дивись, що сказано: “от тайных моих очисти мя” (Пс. 18:13). Остерігайся, щоб не пограбували тебе лукаві змії і не отруїли отрутою своєю: вона смертоносна. Ніхто ніколи не зробить добра за допомогою зла, тому що сам перемагається злом; навпаки, “добром исправляется злое” (Рим. 12:21). Ти стоїш на “ганебному місці”: чому і маєш боротися зі звірами, подібно до апостола в Ефесі (1Кор. 15:32), який хвалився, перемігши звірів. Ти кинутий у бурю морську: чому і повинен зазнати багато небезпек і, подібно до нас, трудитися проти бурхливих хвиль; перемігши ж, за допомогою Божою, увійдеш із нами в тихий притулок у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків. Амінь.

Відповідь 16, того ж великого старця до того ж, коли він готовий був розгніватися на братію за пошкодження дощем цегли, яке він приписував їхньому недбальству. Передбачаючи, що Іоанн хоче дорікнути за це й авву (Серіда), старець попереджає це, напоумляючи та збуджуючи Іоанна до правильного настрою своїх помислів, до того ж нагадує йому й щиру любов до нього авви Серіда, щоб, згадуючи про це, він відкинув неправий свій помисел.Вияви любов, сину мій, поспіши принести папір і чорнило, облиш і справу, для якої прийшов до мене, і напиши брату Іоанну насамперед привіт від мене. Його турбують помисли, спонукаючи збентежити інших і самому збентежитися через інших; тож скажи йому: радій за Господа, брате мій! Хоч і велика буря на морі, та хіба нема кому розбурхати Іісуса, нехай заборонить Він вітрам і морю, і буде тиша (див. Мф. 8:25,27), щоб пізнати (нам) Іісуса й поклонитися Йому? Якщо все суєтне і тимчасове, то навіщо переймається цим серце наше до того, що забуває євангельське слово: “кая… польза человеку, аще мир весь приобрящет, душу же свою отщетит?” (Мф. 16:26). Знай, брате мій, що якщо хто ображає іншого або ділом, або словом, то потім сам буває ображений стократно більше. Багато разів писав я тобі слова Господні з Писання, щоб ти довготерпів в усьому і остерігався домішувати до чого-небудь свою волю. Якщо ж пошлеш мені питання з улюбленим сином моїм Серідом, який завжди сумує, коли бачить, як ти сумуєш, постарайся (перш за все) уважно випробувати свої помисли, щоб вони не заразили серця твого смертоносною отрутою і не спокусили тебе сприймати комара за верблюда й камінчик за камінь, тож тоді ти буваєш схожим на чоловіка, котрий, маючи в себе колоду, дивиться на чужий сучок (див. Мф. 7:3). Як власній душі моїй, написав я тобі, знаючи, що серце твоє звеселиться цим. Сказано: “обличай премудра” та ін. (Притч. 9:8), і ти знаєш, брате, як я люблю тебе у Христі. Сподіваюся, що ти близький до того, щоб залишити нарешті піклування про земні речі й перебувати в духовній праці батьків; бо Господь мій Христос не посоромить мене, що молиться до Нього за тебе вдень і вночі. Запитання 17, того ж до того ж великого старця: Знаю, отче мій, що все це спіткає мене за гріхи мої і що я божевільний і винен (багато в чому) злом. Вводить же мене в скорботу цю авва, тому що він не дбає про речі і зневажає їх, через нього вони пропадають, а я не переношу цього. Що мені робити? Я суперечу помислам, але не отримую сили (відкидати їх). Прости мене: “единою глаголах, вторицею же не приложу” (Йов. 39:35). Дивуюся, як охолола в мені теплота любові, яку я мав до братії. Молися за мене Господа ради.Відповідь. Брате, згадуй, що сказав Господь учням Своїм: “аще ли и вы без разума есте?” (Мф. 15:16). Писав я до тебе, кажучи: старанно випробовуй свої помисли. Якби ти потрудився уважно випробувати себе, то міг би збагнути, що сутність того, про що ти запитуєш нині, вже міститься в написаному мною раніше, і мені нема чого було б писати тобі тепер; утім, додам що-небудь на друге твоє запитання. Але спершу викрию тебе: ти називаєш себе грішним, а на ділі не показуєш, що усвідомлюєш це. Той, хто визнає себе грішником і винуватцем багатьох зол, нікому не суперечить, ні з ким не свариться, ні на кого не гнівається, але вважає всіх кращими і розумнішими за себе. І якщо помисли, висміюючись над тобою, кажуть тобі, що це так і є насправді, то як же вони збуджують серце твоє проти найкращих тебе? Будь уважний, брате – це неправда: ми ще не досягли того, щоб вважати себе грішними. Хто любить того, хто викриває його, той премудрий (див. Притч. 9:8). Якщо ж хто любить його і не виконує того, що чує від нього, то це більше схоже на ненависть. Якщо ти грішний, то навіщо докоряєш ближнього і звинувачуєш його, ніби через нього приходить до тебе скорбота? Хіба не знаєш, що всякий спокушається власною свідомістю (див. Рим. 14:22), і це породжує йому скорботу. Це-то і є те саме, що я написав тобі щодо братії, щоб не показували тобі (помисли твої) комара верблюдом та інше. Краще ж помолися, щоб брати вам участь (один в одному), за страхом Божим. А щодо того, що ти назвав себе нерозумним (скажу тобі): бережися, як би не бути тобі обдуреним; випробовуй себе і знайдеш, що на ділі не вважаєш себе таким; бо якщо думаєш так про себе, то не повинен ні на кого гніватися, бо не можеш розсудити, чи добре, чи погано виконана справа, бо божевільний називається нерозумним, а божевільний і нерозумний, як сказано, не має в собі солі (мудрості); той, хто не має солі в собі, як приправить і осолить інших? Дивись, брате, як ми буваємо зганьблені, говоримо тільки устами, а справи показують інше. Чому, коли суперечимо помислам, не отримуємо сили відкидати їх? Тому, що спочатку вдаємося в осуд ближнього, і (через те) слабшає наша сила духовна, і ми звинувачуємо брата свого, будучи самі винні. Якщо віриш, що все залежить не від волі “хотящаго или текущаго, но от милующаго Бога” (Рим. 9:16), то чому не звертаєш на це уваги і не любиш брата свого досконалою любов’ю? Наскільки багато хто бажав (прийняти до себе) нас, старців, і шукав цього, але не дано було їм цього, а Бог послав нас до авви Серіда, який не шукав цього, і зробив його щирим нашим сином, бо Бог любить внутрішню волю. А на сказане тобою: “єдиною глаголах” та інше (відповідаю): блаженний, якщо будеш трудитися здобути це; бо воно не всім дається. І про інші помисли (скажу): поклади на Бога всякий помисел, кажучи: Бог знає корисне, – і заспокоїшся, і мало-помалу отримаєш силу терпіти. Не зарікайся зовсім говорити (братії). Якщо ж скажеш і не послухають тебе, або слово твоє не справить бажаної дії, не засмучуйся: це більше принесе тобі користі. На те, чому ти дивуєшся (скажу): досконала любов “не отпадает”” (1Кор. 13:8), і той, хто набув її, перебуває в теплоті, розпалюючись любов’ю до Бога і ближнього. А щодо молінь, про які ти написав наприкінці, – ти маєш бути задоволений словами, написаними мною (раніше): що я і вдень, і вночі безперестанку молюся за тебе до Бога. Отже, зайве написав ти і це; бо вже маєш від мене духовну поживу в настановах по Богу, на тривалий час; почекай і потерпи Господа в Христі Іісусі, Господі нашому; Йому слава на віки віків, амінь.

Відповідь 18, того ж великого старця до того ж, на запитання його: звідки походить теплота і холодність і нечутливість серця; і про тілесну боротьбу.Щодо теплоти й холодності (скажу): відомо, що Господь назвав Себе вогнем (див. Повт. 4:24; Євр. 12:29), що зігріває й розпалює серця й утроби (див. Пс. 25:2). Якщо це так, то диявол, навпаки, – холодний, і від нього походить всяка холодність. Якщо ж було б інакше, то як же сказано: “тогда… изсякнет любы многих” (Мф. 24:10,12), що означає: “тоді”, як не під час (переважання) суперника? Якщо відчуваємо холодність, покличемо Бога, і Він, прийшовши, зігріє серце наше досконалою любов’ю Своєю не тільки до Себе, а й до ближнього, і від лиця теплоти Його виженеться холодність ненависника добра. Якщо ворог висушив джерело серцевих сліз твоїх, то примножив у тобі тілесну вологу⁶; але прийми⁷ Господа в домі твоєму, і Він висушить її, і джерело сліз твоїх очистить, нехай витече воно знову уявну воду. Той, хто бажає прийти до страху Божого, терпінням досягає цього: “Терпя потерпех Господа, – говорить Писання, – и внят ми и услыша молитву мою», и что же? – «возведе мя от рова страстей и от брения тины” (Пс. 39:2,3). До цього ж рову належить і нечутливість серця. Придбай те, чого бажаєш, і спасешся у Христі Іісусі, Господі нашому.* * *⁶У слов’янському перекладі: “увлажнил есть подчревность твою”.⁷У слов’янському перекладі: «учреди». Відповідь 19, того ж великого старця до того ж, на запитання його про довготерпіння.Скажи братові: писав я тобі про довготерпіння, а тепер кажу: Владика наш Бог сказав учням Своїм: “Се, даю вам власть наступати на змию и на скорпию и на всю силу вражию: и ничесоже вас вредит” (Лк. 10:19). Подібно до Йова, пий наругу, як питво (див. Йов. 34:7) Виконуй усе це на ділі, і цьому повчайся невпинно. Відповідь 20, того ж великого старця до того ж, на запитання його: якщо Господь дав нам владу наступати на змій і на скорпіонів, то чому ж я бентежуся?Хто, одержуючи владу наступати на змій і на скорпіонів, ще зазнає від них шкоди і буває ними володарюваний? Випробуй же серце твоє щодо всякої справи, і якщо знайдеш, що (древній змій) може похитнути його хоч на мить, то знай, що ти далекий ще від влади над ними (зміями і скорпіонами). Не будь недбайливим про себе, нехай не спіткає тебе раптово час оний (смерті). Що б ти не побачив (не кажу вже про мирське, як скороминуще, але про страшні речі) на небі або на землі, уяви перед очима твоїми Бога і суд Його; (уяви), що недовго пробудемо ми в світі цьому, і запровадь лагідність у серці твоєму, згадуючи Агнця і Ягня незлобивого Христа, скільки перетерпів Він, непокірний, утисків і побиття та інше. Ми ж, будучи самі винні, навіщо бентежимося на ближнього, нічого не потерпівши від нього? Згадай, що любив не гордиться, але довготерпить та інше (1Кор. 13:4). І молися, щоб досягти того, що належить тобі, нехай не марною буде праця твоя. Отже, приліпись безсумнівно до Христа, що любить нас. Йому слава навіки, амінь. Відповідь 21, того ж великого старця до того ж, коли він помислив нікому нічого не наказувати, але обмежитися одним піклуванням про себе самого.Що більше пишу тобі, брате, то більше старайся вникати в написане і не розоряй (моїх порад): вони даються тобі розумно і від упорядкованої душі. Ти знаєш, брате, що якщо хто не переносить прикрощів, не побачить і слави; і якщо не очиститься від жовчі, не відчує солодощі. Ти вступив у середовище братії і різних випадків, щоб бути розпаленим і випробуваним; а золото випробовується не інакше, як вогнем. Ні в якому разі нічого не призначай собі⁸; бо через це ти піддаси себе брані й турботам; але зі страхом Божим випробовуй, що пристойно часу, і нічого не роби з досадою⁹; скільки можливо, віддаляйся від гніву, намагайся бути для всіх корисним прикладом; не суди і не засуджуй нікого, але напоумлюй, як щирих твоїх братів, і особливо полюби тих, хто спокушає тебе, тому що і я багато разів виявляв любов до тих, хто спокушав мене. Якщо вникнемо, то знайдемо, що вони-то і приводять нас до успіху. Не призначай собі нічого. Будь слухняний і смиренний і щодня випробовуй себе; бо і пророк, означаючи це щоденне (самовипробування), говорив: “И рех: ныне начах” (Пс. 76:11), і Мойсей: “И ныне, Израилю” (Повт. 4:1). Того ж “ныне” тримайся і ти. Якщо ж і потрібно тобі буде наказати кому-небудь, випробуй спершу помисел твій, чи не через збентеження хочеш це зробити; і коли бачиш, що це не принесе користі, утримай (цей помисел) під язиком твоїм, негайно звертаючись думкою до Того, Котрий сказав: “кая… польза человеку, аще мир весь приобрящет, душу же свою отщетит?” (Мф. 16:26). До того ж знай, брате мій, що всякий помисел, якому не передує тиша смирення, не від Бога походить, але явно від лівого боку. Господь наш приходить із тишею; все вороже буває зі збентеженням і заколотом. Хоча (біси) і показуються одягненими в одяг овечий, але, будучи внутрішньо вовками хижими, виявляються за допомогою збентеження, яке вони викликають, бо сказано: “от плод их познаете их” (Мф. 7:16). Нехай напоумить Господь усіх нас, щоб не захопитися (удаваною) їхньою правдою: “вся бо Ему нага и объявлена” (Євр. 4:13). Отже, улюблений! Усе, що від тебе залежить, роби, уявляючи страх Божий перед очима твоїми, і принось подяку Господеві; Йому слава, і честь, і держава, і влада на віки віків, амінь.

* * *⁸Як неодмінне правило.⁹У слов’янському перекладі: по рвению. Відповідь 22, великого старця до того ж, яким він утішає його в печалі, що виникла з різних причин, і спонукає до духовних радощів.Напиши братові Іоанну привітання духовне, яке звеселило б серце його про Христа Іісуса, Господа нашого, і скажи йому: знаючи, що ти бажаєш нас (до нас у безмолвії) так само, як бажає “елень на источники водныя” (Пс. 41:2), але не так, як ми тебе, бо не покриваєш (усякого) (див. 1Кор. 13:7), як сказав божественний апостол Павло. Написав я вашій любові ці слова, сказані мною, точніше ж сказати – Богом. О, нехай принесе лоза твоя плід, грозд соковитий, що дає вино духовне, що веселить скорботну душу, і нехай примножить нива твоя добре насіння, посіяне на добрій землі, що принесло плід на сто, на шістдесят, і на тридцять разів (див. Мк. 4:20), нехай розгориться в серці твоєму назавжди той духовний вогонь, про який сказав Владика Христос: “Огнь приидох воврещи на землю” (Лк. 12:49), нехай запанує мир Господній у серці твоєму (Кол. 3:15), за словом апостольським, і нехай височіє фінік твій у білизні своїй, за словом Давида: “Праведник яко финикс процветет” (Пс. 91:13), нехай очистишся від гніву й дратівливості – цих лютих пристрастей, подібно до досконалих святих, у яких зовсім не з’являється ні на мить рух їх (цих пристрастей). Нехай сподобить же Господь душу твою оселитися в незлобивості й лагідності, щоб стати тобі вихованцем Христовим і агнцем незлобивим (див. Єр. 11:19); іди слідами нашими, як розсудливий послідовник; йди за правилом нашим, як добрий спадкоємець моїх обдарувань. Нехай бачать очі твої Бога, як очі чистого серцем (див. Мф. 5:8). Будь же довготерплячим у скорботах, як такий, що досяг заповіту Владики, який говорить: “в мире скорбни будете: но дерзайте, [яко] Аз победих мир” (Ін. 16:33). Нехай досягнеш непереможної любові, яка вводить тих, хто її здобув, до царських дворів і робить їх братами Христа. Отже, якщо страждаєш із Христом, “чтобы с Ним и прославиться” (Рим. 8:17), і якщо помираєш із Ним, щоб із Ним і воскреснути (див. Рим. 6:8; Еф. 2:6), то не будь недбалькуватим стосовно скарбу, який тобі належить, бо ти ще не збагнув сили його, яким він є. Коли ж досягнеш досконалої безмовності, тоді пізнаєш його (скарб) і здивуєшся дару Христовому: “коль неизследовани путие Его” (Рим. 11:33). Перебуваючи з людьми, не можеш збагнути цього; а коли, подібно до нас, будеш перебувати без турбот (у безмовності), тоді зрозумієш сказане. Молюся Богові день і ніч, щоб там, де перебуваємо ми одностайно, оселився і ти з нами в невимовній радості святих і у світлі вічному, та й ти отримаєш частку свою в обітниці, призначеній святим: “где око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящим Его” (1Кор. 2:9). Зміцнюйся в Господі й радуйся, амінь. Запитання 23, того ж до того ж великого старця: Прошу тебе, отче і вчителю мій, не прогніватися на мене за те, в чому грішу, і дати мені правило, як треба перебувати в псалмоспіві, пості й молитві, чи треба спостерігати відмінність у днях?Відповідь. Брате, якби ти заглибився в слова твоїх прохань, то міг би зрозуміти силу сенсу, що міститься в них. Визнаючи мене батьком і вчителем, навіщо водночас вважаєш і гнівливим? Батько буває співчутливий і аж ніяк не гнівливий, так само і вчитель довготерплячий і чужий гніву. Щодо правила, про яке ти питаєш мене (скажу тобі): ти хочеш розширити шлях, яким крізь вузьку браму входять у вічне життя (Мф. 7:13,14). Христос же коротко говорить тобі, як треба увійти туди. Залиш людські правила і послухай Того, Хто Сказав: “претерпевый… до конца, той спасен будет” (Мф. 10:22). Якщо людина не має терпіння, не увійде вона в життя вічне. Не бажай отримати від мене правила, бо я не хочу, щоб ти був під законом, але під благодаттю (Рим. 6:14). Апостол каже: “праведнику закон не лежит'” (1Тим. 1:9), а ми бажаємо тобі бути в числі праведних.Тримайся міркування, подібно до керманича, який, зважаючи на вітер, направляє човен свій. Коли буваєш хворий, чини в усьому згідно з написаним тобі мною; і в здоровому стані (чини) так само; тіло в хворобі не може вживати їжу як звичайно; отже, і в цьому випадку не можна дотриматися правил. І про дні (скажу): все вважай однаково святими і добрими. Роби все розумно, і це приведе тебе в життя вічне у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь. Запитання 24. Між аввою (Серідом) і тим (аввою Іоанном) виник сумнів щодо (одного місця) зі Святого Письма: (не погоджуючись між собою в його тлумаченні) кожен з них намагався перенести це з терпінням. Старець же послав їм нижченаведену відповідь, показуючи, що терпіння їхнє було не чуже збентеження, і повчаючи їх перебувати в цілковитій безтурботності.

Відповідь. Улюблений сину мій! Не подумай, щоб ви самі собою збагнули сенс вчорашнього розділу в Посланні святого апостола Павла до Солунян. Але я, знаючи суєтність терпіння вашого, як змішаного з гнівом, помолився за вас Богові, щоб Він дав вам збагнути зміст тієї глави, бо в ній полягає вся сила послань, написаних мною через тебе братові Іоанну. Понад те, зверніть увагу і на глави, які будете читати сьогодні, з послання святого апостола Павла і зі Святого Євангелія, як такі, що мають той самий сенс, і прочитайте їх до трьох разів, заглиблюючись у силу слів заради користі душевної. Багато терплю я і дбаю про вас по Богу: потрудіться ж зі мною і ви, і візьміть на себе подвиг, щоб видалити з себе гнів і дратівливість, а це, за сприяння Божого, вимагає подвигу. А глави, про які пишу я, такі: з Першого послання до Солунян від слів: “Mолим… вы, братие, знайте труждающихся у вас, и настоятелей ваших о Господе” (1Сол. 5:12), до кінця послання; також і з Першого послання до Коринтян від слів: “O духовных же, братие, не хощу вас не ведети. Весте, яко егда неверны бесте” (1Кор. 12:1,2), і до цього: “но в церкви хощу пять словес умом моим глаголати, да и ины пользую, нежели тмы словес языком” (1Кор. 14:19). З Євангелія від Матфея, зі слів: “исшед Иисус виде мног народ, и милосердова о них, и исцели недужныя их” (Мф. 14:14), і до цього: “Cущии же в корабли пришедше поклонишася Ему, глаголюще: воистину Божий Сын еси” (Мф. 14:33). Відповідь 25, того ж великого старця до того ж авви (Іоанна) і до авви (Серіда), який хотів раптом встановити суворе правило для братії.Сину мій, і тобі кажу, і братові Іоанну: раніше цього вам було вже писано про довготерпіння, і тепер повторю: Збивай молоко, і буде масло, а якщо стиснеш руку на сосок, вийде кров (Притч. 30:33). І ще святий апостол Павло каже: “бых Иудеем яко Иудей, да Иудеи приобрящу” (1Кор. 9:20), та ін. А нижче він же говорить: “А ниже он же говорит: «Всем бых вся, да всяко некия спасу” (1Кор. 9:22). Якщо хто хоче зігнути дерево або виноградну лозу на зразок обруча, то згинає поступово, і вони не переламуються; якщо ж погне раптом і сильно, то (дерево) негайно ламається. Зрозумій, що кажу. Відповідь 26, того ж великого старця до того ж авви Іоанна, який, оголосивши щось із того, що старець заповідав йому нікому не оголошувати, впав через те в спокусу; і про досконале довготерпіння.Скажи братові: у Писанні сказано: “Аще… кто Духа Христова не имать, сей несть Егов” (Рим. 8:9). Вникни, звідки виникла в тобі боротьба помислів, що утруднили тебе скорботою, якщо не від зради, тобто від злочину заповіді моєї. Багаторазово заповідав я тобі не оголошувати нікому сказаного за таємницю, а ти розголосив це багатьом. Хіба я Христос, Який коли забороняв нікому не говорити (про справи Його), тоді-то більше і розголошували (про них) народу і всім? Шлях Христа, який з великою лагідністю і тихістю прийшов на порятунок людей, полягає в тому, щоб не вражати помислів ближнього; і якщо людина не буде подібною до крупиці, вона не може жити з людьми.Дивись же, що сказав Христос учням Своїм: “Не вы Мене избрасте, но Аз избрах вас” (Ін. 15:16). Отже, якщо любов твою покликав до нас Бог, а не люди, то потрудися набути великого терпіння. Повторюю тобі й раніше написане: “В терпении вашем стяжите души ваша” (Лк. 21:19). Отже, поклади знову початок, щоб дотримуватися і зберігати (потаємно) те, що я передаю тобі, бо нині ще не час оголошувати це. Благодушествуй про Господа. Відповідь 27, того ж великого старця до того ж, який сумував, що старець довго не писав йому, і тому подумав, що він і зовсім викреслив його з пам’яті своєї.За часом напиши братові (Іоанну), по-перше, радість, радість і привітання за Господа, і скажи йому: не думай, любий мій, щоб пам’ять про тебе зовсім вимерла з серця мого, але я зволікав досі писати до тебе лише тому, що чекав твого навернення. Нехай буде ж тобі відомо, що як Бог наш не забуває милувати світ, так і я – любов твою, молячись Богові ніч і день за спасіння душі твоєї, щоб досягти тобі тих мір (успіхів), про які колись написав я тобі; зрозумій же й те, що, коли ти йдеш на служіння гуртожитку, щоразу, за Божою ласкою, іде з тобою і серце моє. Отже, не бентежся нічим, брате мій! Сподіваюся, що все, написане мною, здійсниться на тобі. Бо некладений Бог, який сказав: “претерпевый… до конца, той спасен будет” (Мф. 10:22). Подумай про те, що я сказав і що уготовано тобі: “многими бо скорбьми подобает нам внити во Царствие Небесное” (Діян. 14:22). Радуйся ж про Господа, і знову повторю: радуйся (див. Флп. 4:4). Нікому не довіряй таємниці цієї, бо написано: “И явишася пред ними яко лжа глаголы сии” (Лк. 24:11), Бо, хто не має твердого серця, не може понести цього.

Відповідь 28. Той же (Іоанн) думав поставити собі за правило – не виходити нікуди в пости, а старець заборонив йому це, щоб він не зазнав скорботи, як такий, що порушив правило, якщо, з якоїсь поважної причини, змушений буде вийти.Скажи братові: хіба ти не чув від мене, що куди б ти не пішов і що б не робив по Богу, серце моє завжди йде з тобою? І тепер, брате мій, повторюю те саме, що чув ти від мене і раніше: нічого собі не призначай (за правило), і тоді, якщо вийдеш кудись із поважної причини, не будеш сумувати в думках. Зрозумій сенс написаного тобі мною, чини за цим і будеш спокійний. Хай буде мир тобі від мене, точніше ж сказати – від Бога. Відповідь 29, того ж великого старця до того ж, що утверджує в ньому віру в обіцяне йому (старцем), щоб таким сповіщенням спонукати його до більшої старанності.Скажи братові: спокій і всяке дарування благо і всяке Божественне дарування людина отримує через віру. Намагайся не втратити відчуття тієї сили, яка кожен день буде осіняти тебе (будучи послана) від Бога через моє смирення, і пізнай, що пришестя твоє до нас гідне чималого здивування. Прагни того, що чекає на тебе – “да постигнеши” (1Кор. 9:24). Пам’ятай завжди, від чого позбавив тебе Бог, і відплачуй Йому подяку за все, молячись, нехай проявить Він повну милість Свою до тебе до кінця. Амінь. Відповідь 30, того ж великого старця до того ж, на запитання його: чи пливти йому з братією до Єгипту, щоб придбати (матеріали на) рукоділля; бо він боявся, що і сам він, і братія були недостатньо досвідченими в мореплавстві й не знали тих місць.Скажи братові: поки ти перебуваєш поза (безмовністю), тобі треба потрудитися заради Бога з братією. Отже, уяви скорботи апостола перед очима: “претерпевый… до конца, той спасется” (Мф. 10:22) у Христі Іісусі, Господі нашому. Амінь. Відповідь 31: Перш ніж братія з аввою Іоанном знайшли матеріал для рукоділля, вони багато блукали Єгиптом, зазнали великої скорботи й смутку, (внаслідок чого) авва Іоанн знесилився душевно. Старець же, передбачивши це духом, приготував йому таку відповідь.Сину мій, напиши слова мої, точніше ж сказати – слова Божі, і приготуй це братові Іоанну. Перш (напиши) привітання про Господа, потім скажи йому: що знемагаєш у скорботах, як людина плотська? Чи не чув ти, що чекають на тебе скорботи, як і Дух сповістив колись Павлу? (Коли ж вони спіткали Павла), апостол переконував тих, хто був із ним на кораблі, бути спокійними (див. Діян. 27:22). Хіба не знаєш, що “много скорби праведным” (Пс. 33:20), і ними вони випробовуються, як золото вогнем? Тому якщо ми праведні, то будемо випробувані скорботами; якщо ж, навпаки, грішні, то потерпимо їх, як гідні того, бо “терпение соделовает искусство “¹⁰(Рим. 5:4). Наведемо собі на пам’ять усіх святих, що були від початку (світу), і згадаймо, що вони зазнали, добре роблячи, благе кажучи і перебуваючи непохитно в істині; їх ненавиділи й ображали люди аж до самої смерті їхньої, і, за словом Спасителя (див. Мф. 5:44), вони молилися за ворогів і за тих, хто чинить їм нападки. Хіба і ти був проданий, як ціломудрений Йосиф? Чи попрацювали руки твої в “коши” (Пс. 80:7)? І чи був ти двічі вкинутий у рів (див. Бут. 37:20-29 і Бут. 39:20)? Чи терпів, подібно до Мойсея, озлоблення з дитинства (див. Вих. 2:3) до старості? Що переніс ти, ледачий? Чи був ти гнаний, подібно до Давида, який терпів гоніння від Саула (див. 1Сам. 18; 1Сам. 24) і від власного сина (див. 2Сам. 15:10-14; 2Сам. 16)? Чи плакав ти за ними після їхньої смерті (див. 2Сам. 1:11-27; 2Сам. 18:33)? Або, як Іона, був і ти кинутий у море (див. Іона 1:15)? Забувчивий ти, улюблений мій! Навіщо слабшає помисел твій? Не лякайся і не бійся, як чужий мужності, щоб не позбутися тобі Божих обітниць. Не жахайся, як невіруючий, але підбадьорюй маловірні твої помисли. Полюби скорботи в усьому, щоб бути тобі майстерним сином святих. Згадуй терпіння Йова та інших і старайся йти слідами їхніми. Згадуй небезпеки, яких зазнав Павло, скорботи і узи, голод і безліч інших зол, і скажи малодушності: “Я чужий тобі”. Згадуй того, хто написав тобі: чи успішно піде справа твоя, чи ні, (у всякому разі) дякуй Богові. Подумай про те, що (земні) речі тлінні і малочасові, терпіння ж по Богу рятує того, хто придбав його. Ти намагаєшся відшукати матеріал для рукоділля і перетворити його на справу, я ж вказую тобі на апостольське слово: “ни от хотящаго, ни от текущаго, но от милующаго Бога зависит все” (Рим. 9:16). Бог посилає нам зі світу людей із засобами до життя, – прийміть їх, але не згадуйте про те, що я говорив вам про них, щоб вони не впали (від цього) в марнославство. Полюбіть їх, як щирих братів, і подумайте про те, як заспокоїти їхню думку. Вони зневажають світ, бажаючи врятувати душі свої, і Бог через мене веде їх сюди до вас (пишу за завбаченням), щоб ви пізнали, що вони зовсім знехтували світом. Ти ж, брате, підтримуваний моєю рукою, йди вузьким і сумним шляхом, що вводить у життя вічне в Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь.

* * *¹⁰Досвідченість. Відповідь 32, того ж великого старця до того ж, на запитання: чи повинно йому їсти їжу одному особливо? Чи можна в середу і в п’ятницю не приходити до Святого Причастя? Чи слід залишити піклування про справи? І якщо, перебуваючи в безмовності, трапиться занедужати, чи можна вжити якісь ліки? і (відповідь) на прохання – дати йому заповіді для спасіння.Не бажаю залишити любов твою в невіданні про благодіяння, що посилається тобі Людинолюбним Богом; бо ось уже настали для тебе труди ці, і почав Іісус творити з тобою (бажане Йому) і вводити тебе поступово¹¹ у благословенну Свою тишу і в непостидне терпіння. Чи трапиться після цього тобі впасти в безсилля або іншу якусь неміч, поклади всю надію свою на твого Владику, і заспокоїшся: сподіваюсь же на Бога мого, що ти недалекий від шляху Божого. А щодо їжі знаходжу, що їсти її одному в келії для тебе буде краще і корисніше. Якщо ж трапиться їсти її і разом із братією, то їж не сумніваючись і не обурюючись на це, тільки з утриманням. До Причастя, поки часом виходиш із келії¹², приходь, щоб не подати спокуси іншим; і будь уважним до себе, як перебуваєш у келії своїй: чи з покорою, і страхом Божим, і безпристрасною любов’ю до всіх? Якщо так, то ти будуєш храмину свою на твердому й нерухомому камені; “камень же”, як сказано, є “Христос” (1Кор. 10:4). В інших же заповідях, що просяться тобою, вже немає потреби: досить було написано тобі мною (раніше), і це має достатню силу звести людину з новопочаткового стану в досконалий. – Повчайся в посланнях моїх, пам’ятай їх і не забувай: вони містять у собі повне книгосховище. Зміцнюйся в Господі, завжди смиренномудрствуючи в словах, справах і рухах.* * *¹¹У слов’янському перекладі: по чину.¹²Тобто ще не мовчиш зовсім. Відповідь 33, того ж великого старця до того ж, коли рідний брат його, маючи намір вступити в чернецтво, запитав через нього про це старця.Господь наш Іісус Христос сказав: “никтоже может приити ко Мне, аще не Отец… Небесный привлечет его, и Аз воскрешу его в последний день” (Ін. 6:44), “і з’явлюся йому Сам” (Ін. 14:21). “Видите нивы, яко плавы¹³ суть к жатве уже: и жняй мзду приемлет, и собирает плод в живот вечный, да и сеяй вкупе радуется, и жняй: о сем бо слово есть истинное, яко ин есть сеяй, и ин есть жняй” (Ін. 4:35-37). Брате, ніхто, бажаючи досягти міста, не лежить, і ніхто, бажаючи зробити (справу) і бачачи, як зійшло сонце, не лінується, і ніхто, хоча удобрити ниву свою, не недбайливо дбає про неї. Але (навпаки) той, хто хоче досягти міста, поспішає туди, перш ніж стемніє, і той, хто бачить, як зійшло сонце, з бадьорістю поспішає на працю, побоюючись бути затриманий чим-небудь; і той, хто бажає удобрити поле своє, намагається (зробити це), перш ніж воно вкриється житом¹⁴. “Имеяй уши слышати да слышит” (Мф. 13:9).* * *¹³Побіліли.¹⁴Шкідливий рижуватий порошок на хлібі та рослинах. Відповідь 34. Коли до авви Іоанна вдруге прийшов брат його, Іоанн, піклуючись про спасіння душі його, нагадав йому про першу його обіцянку. Той же побажав отримати на рахунок цього знамення від старця, і тоді старець оголосив таке:Щодо брата твого, про якого ти говорив мені, скажу тобі: з ним веде брань невір’я, а це є єресь фарисеїв, про яких сказав Господь: “род сей знамения ищет, и знамение не дастся ему” (Мф. 12:39); не можу сказати йому нічого іншого, окрім того, що сказав апостол: “древняя мимоидоша, се быша вся нова” (2Кор. 5:17). І: “ныне, Израилю” (Повт. 4:1), і: “не спокусиш Господа, Бога твого” (Мф. 4:7), і: “днесь, аще глас Его услышите, не ожесточите сердец ваших” (Євр. 3:7,8). “Хто має вуха чути, нехай чує” (Лк. 14:35). Помолися за мене. Відповідь 35, того ж великого старця до того ж, який запитував про братів, немічних тілом, та інших, немічних помислом: чи повинен він наблизити їх до себе? І чи слід просити авву (Серіда) полегшити трохи новоначальним щодо пильнування і про довготривале мовчання старця.Брате, відповідь на ці три помисли одна: не примушуй своє бажання, але роби (слово) з надією. Господь наш не примушував нікого, але благовістив; і хто хотів, той слухав. Ти знаєш, що я не нехтую і не зневажаю любов твою, але довготерпіння буває корисним. Коли молимося, і Бог зволікає почути, то робить це на користь нам, щоб навчити нас довготерпіння; а тому й не треба сумувати, кажучи: ми молилися, і нас не почули. Бог знає, що людині корисно. Радуйся в Господі, залиш усі піклування і помолися за мене, улюблений і єдинодушний брате мій. Відповідь 36, того ж великого старця до того ж, у якій він дозволяє йому почати абсолютно безтурботне безмовність; відповідь на помисел, що прийшов йому, що настав останній час, і на те, що він, поспілкувавшись досить довго з одним з отців, міркував: чи добре я вчинив чи ні?

Брате! Послухай мене, який любить тебе про Христа Іісуса. Щодо келії (скажу) Господь наш Іісус Христос сказав: “грядет час, и ныне есть, егда мертвии услышат глас Сына Божия, и услышавше оживут. Якоже бо Отец имат живот в Себе, тако даде и Сынови живот имети в Себе” (Ін. 5:25,26). І я тобі кажу: час увійти тобі з Богом (у безмовність) настав; влаштуй собі нову келію і увійди в неї, маючи дороговказом Бога; і коли будеш перебувати в ній, не переймайся ні про що; бо потрібні речі й досвідченість (у справі безмовності) прийдуть самі собою. Про навіяний же тобі помисел (знай), що він суєтний і веде до марнославства. Хто не знає, що ми живемо останнім часом? Про бесіду ж: якщо ти і ледь і ледь не богословствуєш, то знай, що мовчання більш гідне подиву і слави. Понад це немає мені потреби більше писати, бо я написав тобі, як знає це і любов твоя, все від альфи до омеги. Доручаю тебе Богу: від Нього (залежить) допомога і милість, амінь. 37. Хтось із христолюбних мирян послав запитати в авви Іоанна про одну справу; той дав йому відповідь і, потім розкаявшись у цьому, віднісся до того самого великого старця, кажучи: пробач мене: я, як напідпитку, не знаю, що роблю.Багато разів говорив я тобі: “остави мертвыя погребсти своя мертвецы” (Лк. 9:60); і чи ще не гребуєш смородом їхнім? Розглянь, що ти сказав; ти не знаєш, що ти говориш, той, хто впивається, терпить від людей безчестя, побої, презирство, не вважає себе (чимось), не показує своїх знань, не вчить інших, ні про що не радить, не міркує, що це добре, а це погано. Якщо ж устами говориш одне, а справами показуєш інше, то значить говориш нерозумно. Дивись, щоб не вразило раптово слух твій: “се, Жених грядет, исходите в сретение Его” (Мф. 25:6). І як скажеш тоді: мені ніколи? Він позбавив тебе від турбот, невже не хочеш цього? Взяв турботи твої, невже будеш сам себе обплутувати ними? Заспокоїв тебе, невже бажаєш знову обтяжувати себе? Не вистачить тобі часу і на те, щоб плакати і ридати про гріхи свої. Пам’ятай сказане про двері, що вони зачиняться; поквапся, нехай не залишишся поза з нерозумні дівами. Перейди думкою від суєтного світу цього в інший вік; залиш земне і шукай небесного; залиш тлінне і знайдеш нетлінне. Бігай думкою тимчасового і наблизишся до вічного; помри досконало, нехай поживеш досконало про Христа Іісуса, Господа нашого, Якому слава на віки віків, амінь. Відповідь 38, того ж великого старця до того ж, який бажав часто отримувати від нього відповіді на допомогу і спасіння душі, і хотів дізнатися: чи слід йому розмовляти з ким-небудь із братії, і чи приймати від них питання про помисли?Знаю, Кому я тебе віддав і яку їжу запропонував тобі (якщо ти тільки розумієш це); не часто пишу тобі; Той, Кому ти мною відданий, і перед проханням у Нього “весть, ихже требуете” (Мф. 6:8). Почувши це, залиш усі турботи. Бо залишення всіх турбот допоможе тобі наблизитися до града цього (досконалої мовчанки); якщо не будеш ставити себе серед людей (тобто вважати себе нижчим від усього створіння), зможеш вселитися до нього; якщо ж помреш для будь-якої людини, то станеш спадкоємцем того града і його скарбів. А оскільки ти багато разів запитував мене про одне й те саме: чи слід за потреби розмовляти з братією і давати їм відповіді на запитання їхні про помисли, то скажу, як вчинити тобі: віднині не дбай ні про що, окрім того, щоби здійснити свій шлях (безмовності). Я постійно пам’ятаю любов твою, і ти можеш пізнати це з того, що рух лютого гніву мало-помалу згасне в тобі. Хай буде мир тобі, улюблений брате мій Іоанне! Відповідь 39, того ж великого старця до того ж, на те, що він побажав було припинити бесіду навіть і з тим, хто служить йому (братом), за словом старця: “якщо залишиш усі піклування, то це допоможе тобі наблизитися до того граду (досконалої мовчазності)”, і на той помисел, який спонукав його вишукувати причини різних спокус, що постають на нього.Скажи братові: почекай трохи, тепер ще не час; я дбаю про тебе більше за тебе самого, а ще більше за Бога. Брате Іоанне, не злякайся жодної зі спокус, що повстають на тебе, на твою ж спокусу (досвідченості); бо не зрадить тебе Бог. Коли спіткає тебе що-небудь таке, не трудися вишукувати причини цього, але призивай ім’я Іісуса, кажучи: “Ісусе! Допоможи мені!”. І Він почує тебе: “Близ Господь всем призывающим Его” (Пс. 144:18). Не піддавайся малодушності, але прагни старанно вперед, і досягнеш бажаного у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь. Запитання 40, того ж до того ж великого старця: чи повинен він вивчити служителя, що служить йому рукоділлю, плетіння; і про одного брата, який спитав про свої помисли неясно, але здогадно, чи добре він це зробив?

Найсвітліше вчення Спасителя нашого таке: “да будет воля Твоя” (Мф. 6:10). Хто щиро вимовляє цю молитву, той залишає власну свою волю і покладає все на волю Божу. Навчити брата рукоділля плетіння корисно, але це збуджує заздрість (в інших). Можеш зайнятися цим зрідка, часом, зберігаючи совість братії, і в такий спосіб справа ця сховається. Щодо ж питання, висловленого вороже, скажу, що це власна, нерозважлива вигадка, і брат той потребує багатьох молитов, бо знамення буває не для віруючих, але для невіруючих. Відповідь 41, того ж великого старця до того ж, коли він впав у багато помислів і піклування про добробут монастиря.Багато чого витікає з твого серця, як сказано в Писанні: “изочту их, и паче песка умножатся” (Пс. 138:18). Брате, ніхто не знає, що буде з цим місцем, крім єдиного Бога, Який знає помисли серця, і мені Він сповістив це. Віруй же, що Господь не залишить його, але збереже і прославить його на славу імені слави Своєї. Йому слава навіки, амінь. Відповідь 42, того ж великого старця до того ж, на запитання його: від чого сталася його неміч, і чи потрібно братам, які вирушають до Єгипту, сказати, як їм поводитися, і подбати про них, щоб вони не впали в скорботу, через незнання цих місць?Скажи братові: у тебе змішані єгиптяни з єрусалимлянами, але не турбуйся: Бог дбає про тебе. (Що ти думаєш сказати братії), скажи зі страхом Божим і не сумуй за ними; помолися тільки, і Господь в усьому наставить їх по волі Своїй. Без Бога нічого не буває, тим більше на цьому місці. А що робиться зі страхом Божим, то служить до заспокоєння (братії) і до користі душевної. Відповідь 43, того ж великого старця до того ж, щоб він усе, що до нього стосується, поклав на Бога.Хто питиме воду, яку я послав тобі через мої відповіді, той навіки не відчує спраги; ти ж повинен був очікувати і сподіватися отримати заспокоєння вірою в Христа. Прийми цей хліб – частину моєї їжі – і залиш усі зовнішні турботи. Не бійся нічого, але Духом Святим прийми силу і надію; віруй, що рука Божа з тобою. Відповідь 44.Частину хліба, надісланого на благословення (від старця), авва Іоанн дав тому, хто служив йому, але не з власної руки (бо не був кліриком), а просто поклав, і той сам уже взяв його; й іншим і третім разом, отримавши благословення, (авва Іоанн) вчинив так само; роблячи ж це без поради (старця), не розумів, що згрішає цим. І ще: коли, за молитвами старця, відчув полегшення від пристрастей, сказав: “Ослабли в мені пристрасті”. Після цього послав він запитання про хульні помисли, і не отримав відповіді. Коли ж дивувався про причину цього, раптово попущенням Божим, до напоумлення його, з’явилося йому страшне мріяння, повторилося ще раз і раптом зникло. Схвильований і збентежений, авва Іоанн згадав гріх свій тільки щодо хліба, забувши сказане ним про знесилення в ньому пристрастей, вдягнув надісланий йому колись від старця куколь, вдався до Бога і багато молився про помилування. Старець написав йому про два гріхи його: про помисел хульний і про те, що покласти перед тим, хто служить йому (брату), благословенний хліб і дозволити йому самому взяти його, не було справою смирення, а скоріше справою зарозумілості й дитячого розуму.Якщо хто усвідомлює, що він порушує заповідь, – це ознака пізнання (своєї немочі), а той, хто пізнає (її), виправляється; але просто скажемо: я віддав тебе колись у руки Божі, а ти ухиляєшся від цього; Писання ж говорить з Божих вуст, що праведні не ухиляються (1Царів. 15:5; Пар. 31: 7; Йов. 31:7). Що ж ти спокушаєш мене, вимагаючи мого слова? І ще говорить Писання: “ниже да изыдет велеречие из уст ваших” (1Сам. 2:3). А ти посмів відвернути вуста свої перед Богом і сказати, що пристрасті ослабли в тобі, замість того, щоб сказати: всі вони лежать в мені, як у сховищі; за це і був ти покинутий, і все твоє окаянство виявилося. Якби не було в тебе того покривала, яке ти отримав (від мене)¹⁵, то довелося б тобі потрудитися. “Верен же Бог, – сказано, – иже не оставит вас искуситися паче, еже можем, но сотворит со искушением и избытие, яко возмощи вам понести” (1Кор. 10:13). Передчасно зробити що-небудь є виконання своєї волі, і походить від зарозумілості; а, не маючи висвячення, давати іншим благословення, як архієпископ – не знаю, що й сказати на це. Хіба я не міг би і всім послати благословення, яке послав власне тобі? Ти малим покараний за багато і велике; пильнуй же над собою вперед неослабно, щоб винищити вісім іноплемінних народів. У перебуванні своєму не захоплюйся дитячими справами і придбай скоріше суворість, ніж простоту. Багато разів чув ти: “Без совета ничесоже твори” (Сир. 32:21). Про всяку пристрасть і хулу помолися Богу, і Він мало-помалу допоможе тобі. Пильнуй же вперед і збережи це в серці твоєму. Нікому не потрібно знати цього. Що було, те було. Іісус буде з тобою. Прости мені минуле, і виправлюся в майбутньому на віки вічні, амінь.

* * *¹⁵Тобто куколя святого Варсонофія. Дивись Відповідь 1-шу. Відповідь 45, того ж великого старця до того ж (авви Іоанна), коли він, перебуваючи в тяжкій хворобі, а саме в сильній гарячці, до того ж протягом багатьох днів не вкушаючи їжі та перебуваючи без сну, з наріканням, через дію ворожу, вигукнув на авву¹⁶ та братів, які йому служать.Брате, навіщо оводяніло твоє серце, і ти залишив Улюбленого і кинувся слідом за ворогом? Не послухав голосу Пастиря Христа, а пішов за вовком дияволом. Що таке постраждав ти? Що зазнав? Що означають ці кличі, які апостол поставив нарівні зі злохулінням, сказавши: “Всяк… гнев… и клич, и хула да возмется от вас, со всякою злобою” (Еф. 4:31). Ти не постраждав понад силу, за словом апостола: “верен… Бог, иже не оставит нас искуситися паче, еже можем” (1Кор. 10:13) та інше. Прокинься від цього сум’яття злих помислів. Сприйми жезл хреста, яким відженеш від себе вовків, тобто демонів. Згадуй слова Писання: “Вскую прискорбна еси, душе моя? и Вскую смущаеши мя? уповай на Бога, яко исповемся Ему, спасение лица моего и Бог мой” (Пс. 41:6). А вперед пильнуй і бережися гарячкувати, як нерозумне дитя, яке ще не має почуття (самосвідомості); бо ти маєш зійти з Христом на хрест, бути прибитим цвяхами і пронизаним копнем. Чого очікуєш, окаянний, волаючи проти Христової сили і докоряючи твою братію? Де ж сказане: “честию друг друга болша творяще” (Рим. 12:10)? Досить тобі й цього: сказано: “Даждь премудрому вину, и премудрейший будет” (Притч. 9:9). Потерпи, замовкни і дякуй за все, за словом: “О всем благодарите” (1Сол. 5:18). Очевидно ж, що дякувати слід і в потребах, і в скорботах, і в хворобах, і в розраді. Безперестанку призивай Бога, і Він перебуватиме з тобою і подасть тобі силу в ім’я Своє; Йому слава на віки віків, амінь.* * *¹⁶Тобто на ігумена Серіда. Відповідь 46. Коли авва Іоанн відчув полегшення від хвороби і прийшов до тями після колишніх спокус, ворог навів на нього страшні сни, щоб знову збентежити його; не досягнувши цього, знову уявив йому (уві сні) начебто монастир і церкву та багатьох людей, які приходили туди для отримання допомоги. Зміцнюючи його (у цих спокусах), старець пише йому таке:Слава в вишніх Богу, брате: ворог наш диявол наважився, “яко лев рыкая, поглотити” (1Пет. 5:8) тебе, але не дозволила йому цього Божа рука, що завжди покриває нас. Коли ж він побачив, що не попускається йому виконати бажання його, став бентежити твій розум; чому і представив тобі деякі речі за допомогою поганих своїх снів. Бачачи ж, що Господь не попускає тобі спокуситися до кінця, або понад силу твою, і, як лукавий у злості своїй, (ворог) уявив тобі (уві сні) церкву і монастир, як би для допомоги. Ти ж утверди серце твоє, покладаючи на ньому без збентеження хресне знамення в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і вірячи, що це допомагає нам знешкодити голову ворога. Придбай смиренне серце і віддай славу Тому, Хто врятував тебе від тенета диявола¹⁷; постраждав же ти це за нерадіння.* * *¹⁷У слов’янському перекладі: смертныя. Відповідь 47, того ж великого старця до того ж, який впав у боротьбу, що склалася з різних помислів, вельми тяжку і для багатьох незбагненну.Скажи братові Іоанну: дивуюся любові твоїй, як ти не розумієш справи! Бачачи багато твоїх скорбот, не раз посилав я тобі благословення, щоб ти отримав через них силу за Богом. Тобі треба завжди міркувати про те, що написано в псалмі: “Pече, и ста дух бурен, и вознесошася волны его: восходят до небес и низходят до бездн: душа их в злых таяше” (Пс. 106:25,26). Усе це спіткало нас, і ми повинні перетерпіти ці лиха, доки не досягнемо “в пристанище хотения” Його (Пс. 106:30), як я і раніше писав тобі. Бог не віддав тебе в руки ворогів твоїх, і ти не віддавай сам себе в їхні руки. Якщо зробиш так, Бог не зрадить тебе. Чи бажаєш позбутися скорбот і не обтяжуватися ними? Чекай великих – і заспокоїшся. Згадуй Йова та інших святих, яких скорбот зазнали вони; придбай їхнє терпіння, і втішиться дух твій. Мужайся, міцнішай і молися за мене, згадуй слова мої, і душа моя оновиться. Відповідь 48. Коли авва Серід з певної причини забарився віднести авві Іоанну попередню відповідь, останній сильно докоряв йому, і тим вельми засмутив. Потім, коли деякі з братії, які через неміч свою користуються послугами інших, переказали авві Іоанну про різні справи, які начебто марно і даремно роблять у гуртожитку, він, замість того, щоб напоумити й утримати їх від подібних пересудів, сказав, що ці справи і йому не подобаються. Почувши ж від авви Серіда, що він (авва Серід) зробив їх за порадою старця, сказав йому: старець залишив тебе діяти за своєю волею. З цієї-то нагоди послав йому старець нижченаведену відповідь, пояснюючи в ній, що те, що видається нам неправильним, робиться за особливим влаштуванням Промислу Божого, і вище за наше розуміння.

Після довгого часу знову спонукає нас любов погрозити тобі жезлом Христового покарання і заборони, нехай виповниться і на нас слово Писання: “Достовернее суть язвы друга” і т. д. (Притч. 27:6). Якщо покараємо тебе, не слабшай, згадуючи притчу того, хто сказав: “сыне мой, не пренемогай наказанием Господним, ниже ослабей, от Него обличаемь. егоже бо любит Господь, наказует: биет же всякого сына, егоже приемлет” (Євр. 12:5,6). Якщо ж і забороню тобі, то не невідомо тобі сказане апостолом: “обличи, запрети, умоли” (2Тим. 4:2). Немічний! Де розум твій? Ледачий! Де знаходиться думка твоя! Навіщо володарі розуму твого суперечать у тобі учням Владики, бажаючи перешкодити тому, щоб оселився на нього Владика, увійшов до Єрусалима, вигнав із храму Божого тих, хто продає і купує, і осоромив книжників і фарисеїв? Навіщо, коли ти повинен жити в Єрусалимі, вони тягнуть тебе до Вавилона? Навіщо, покинувши воду силоамську, хочеш пити каламутну воду єгипетську? Навіщо ухиляєшся від шляху смирення, яке говорить (собі): “Хто я такий?” і хочеш ходити шляхом розбещеним, сповненим скорбот і бід? Де залишилися слова мої, які день і ніч повторював я тобі? Де те, чого досягати тверджу я тобі так само, як і самому собі, і до чого досяг ти, як сам бачиш? Де я бажаю тебе бачити, і де ти знаходишся? І це за те, що ти не втримуєш язика свого, якому скоро даєш волю, а коли подаєш ближньому пораду, не розглядаєш наперед справи з належною увагою, щоб правильно зрозуміти її. Особливо, (якщо подаєш поради) тому, хто покриває нас заради Бога і вию свою за нас поклав (авві Серіду), якому ми зобов’язані вдячністю і повинні благати, щоб Господь зберіг його від усякого зла для користі нашої та багатьох інших, навчаючись цього від святого апостола, який із вдячністю говорив про деяких: “иже по души моей своя выя положиста” (Рим. 16:4). Як не згадуєш безтурботності, дарованої тобі через нього (Богом), і перебування твого в безмовності, яким користуєшся вільно, як цар? Тоді як він (авва Серід) носить тягар тих, хто приходить до нас, і тих, хто відходить, усуваючи від нас усяке занепокоєння; якщо приходять заради нас, то ми і повинні були б піклуватися про них, а не він. Тому дуже дякую Богові, що благоволив дати нам такого щирого сина, за душею нашою, а ти замість цього нерозумно сказав йому: “Умиваю руки мої від тебе”, і сказав це не один, а багато разів, і через це занурив душу його в великий сум, не згадавши слів апостола: “да не како многою скорбию пожерт будет таковый” (2Кор. 2:7). І якби не рука Божа і молитва отців його, то розтерзалося б серце його. Де заповіді мої, дані тобі: плач, плач, не шукай, щоб тебе вважали за щось, ні в чому не порівнюй себе з іншими, – ті заповіді, якими я привертав на іншу стежку любов твою? Залиш, нарешті, світ, зійди на хрест, скинь із себе земне, струси прах від ніг твоїх, “о срамоте нерадив” (Євр. 12:2), не розпалюй із халдеями печі, щоб не бути спаленою разом із ними гнівом Божим. Вважай кожну людину вищою за себе, – заплач за мерця твого. “Изми первее бревно из очесе твоего” (Мф. 7:5). Віднови скинутий дім твій, вигукни: “Сыне Давидов, помилуй мя… да прозрю” (Лк. 18:38,41). Зрозумій сказане: “да всяка уста заградятся” (Рим. 3:19), і не говори більше багато слів. Зачини двері твої (див. Мф. 6:6) для ворога. Зважуй слова свої і зроби замок до дверей твоїх (див. Сир. 28:29). Ти знаєш, до чого я кажу тобі: розумій сказане; потрудися вникнути в слова мої, і знайдеш у них плоди, гідні Бога; не посором сідин того, хто молиться за тебе день і ніч. Господь нехай дасть тобі зрозуміти і виконати це зі страхом Його. Амінь.А як ти сказав авві Серіду: старець залишив тебе діяти по своїй волі, то значить, я один понесу осуд, який виголосив Господь через пророка: амінь кажу тобі: якщо побачиш брата твого, що ходить дорогою не доброю, і не скажеш йому, що шлях цей поганий, то: “крове же его от руки твоея взыщу” (Ієз. 3:18). Бережися, щоб не бути зганьбленим від (ворога), і послухай поради апостольської, за якою ми повинні “слово воздати” (Євр. 13:17) про нього (авву Серіду). Але ви не розумієте, що означає сказане¹⁸.* * *¹⁸За іншим читанням: те, що відбувається. Відповідь 49. Подякувавши старцю за виправлення, авва Іоанн просив його частіше писати до нього про спасіння душі. Також написав і про помисел, який бажав повідомити авві (Серіду), і просив старця, щоб він передав йому його.Брате Іоанне! Не знаю, що це означає? Я написав тобі (все) від альфи до омеги, від устрою новоначального до досконалого, від початку шляху до кінця його, від скидання старої людини з принадами її, до вбрання в нову, створену за Богом (Еф. 4:22, 24), починаючи від того, щоб бути чужим від землі чуттєвої, до того, щоб зробитися небожителем і спадкоємцем мисленої землі обітованої. Вникни в мої послання, розжуй те, що міститься в них, і спасешся. Якщо ти тільки зрозумієш це: у них полягає Старий і Новий Завіт. Заглиблюючись у розуміння їх, ти не матимеш потреби в іншій книзі. Відкинь забуття і відступи від темряви; нехай буде серце твоє в мирі з (зовнішніми) почуттями, і все це здійсниться над тобою. Ідоложертвенний дим зникне з уявної твоєї Ніневії, і поширяться по ній пахощі пахощів духовного – покаяння, і втримає покарання, що загрожує їй низверненням. Де заснув ти? Навіщо ти поклав собі на чільне місце (мої) відповіді, які слугують твоєму спасінню? І не тільки для твого, а й для спасіння всіх, хто заглиблюється в них із вірою. Не слухай вперед цих сновидінь. Прокинься від обтяжливого сну, поспішай досягти Сігора, щоб не заскочило тебе руйнування цих п’яти міст; не обертайся назад, щоб не стати соляним стовпом. Будь мудрий “яко змия” (Мф. 10:16), щоб не спокусили тебе вороги твої, і незлобивий “яко голубие” (Мф. 10:16), щоб за захоплення в протилежне не повстала на тебе брань. Будь вірним рабом Владики, – інакше станеш рабом багатьох. Не віддаляйся від Нього; бо за це-то і був засуджений невірний (див. Лк. 12:46). Спостерігай за собою, як перебуваєш ти (в келії). Скажи собі: “Навіщо я веду таке життя? що придбав я від цього перебування?” І людинолюбний Бог просвітить серце твоє розумінням. Він уже позбавив тебе від усіх земних турбот. Слухай собі, брате мій, де ти перебуваєш і чого бажаєш. І Бог допоможе тобі в усьому. А про той помисел, про який ти просив мене сказати синові моєму (Серіду, скажу, що) міг би і я передати йому його, але якщо ти сам не скажеш йому, то цим віддалиш себе від досконалої і щирої любові до нього. Якщо у вас, за Писанням, “одно сердце и одна душа” (Діян. 4:32), то (пам’ятай, що) ніхто нічого не приховує від свого серця. Умудрися; ти ще жорстокосердний. Господь нехай пробачить тебе.

Відповідь 50, того ж великого старця до того ж, на запитання його: чи повинно йому, після Святої Великої седмиці, ні з ким більше не розмовляти?Після свята мовчи п’ять днів на тиждень, а два дні, якщо трапиться потреба, розмовляй. – І знову повторю тобі, що повинен ти робити: постарайся по силі твоїй залишити всі піклування (про стороннє); бо Бог влаштовує корисне для всякої людини: або розчулює серце її, або через іншого збуджує її до корисного. 51. Після свята прийшов один єпископ, бажаючи розмовляти з аввою Іоанном, також дехто з новоначальників хотів запитати його про помисли свої; чому він і послав запитати про це того ж великого старця.Відповідь. Ти знаєш, що ми ніколи не покладали уз ні на кого, нижче на самих себе. А як я вже сказав тобі: п’ять днів на тиждень мовчи, а два дні розмовляй, то не переймайся і цим (пришестям єпископа), а розмовляй тоді, коли я сказав тобі; розмовляючи ж, не переймайся, що сказати і як сказати, бо, по слову Христовому, “Дух Отца вашего есть глаголяй в вас” (Мф. 10:20). Щодо ж братії, про яких згадав ти, у разі потреби не відрікайся (говорити з ними), і Бог допоможе тобі. Амінь. Відповідь 52, того ж великого старця до того ж, коли він говорив про безлад у світі.Брате, поки є в нас час, будемо уважно ставитися до себе і навчатися мовчання, бо все прийшло в замішання. І якщо хочеш бути спокійним у всьому, будь мертвим у ставленні до кожної людини, і заспокоїшся. Зрозумій, що я кажу це щодо помислів, щодо всяких справ поводження з людьми і турбот; безмовствуй з світом.Відповідь 53. Після попередньої відповіді авва Іоанн хотів зовсім припинити бесіди; один із братії вельми сумував за цим і благав його не відмовлятися за потреби розмовляти з ним. Зглянувшись, він обіцяв йому це і запитав про це старця, а так само і про коловій¹⁹, надісланий йому одним братом, – чи прийняти його?Брате! Я послав тобі слово: залиш усі турботи. Чого ти ще хочеш? Слухай себе сам: жнива великі, не полишай їх, не май наміру збирати виноград після тих, хто збирає його; але залиш усе і займися (тепер) жнивами й оббиранням винограду, щоб одержати плоди з пшениці й вина: хай укріпиться та зрадіє серце твоє за Господа; міркуй над посланнями моїми: вони написані тобі не даремно. Про коловій же: якщо брат бажає дати тобі його від усього серця свого, прийми, засуджуючи себе, як недостойного.* * *¹⁹Короткий безрукавний одяг, або мантія древніх отців. Відповідь 54. Брат, маючи вельми тяжку боротьбу і соромлячись вільно сповідувати її авві (Серіду), послав до авви Іоанна, благаючи прийняти його таємно від авви (Серіда) і вислухати помисел його. Авва ж Іоанн не зміг цього зробити з двох причин: не хотів прийняти брата без поради (старця), щоб не подати спокуси іншим, і, з іншого боку, не хотів засмутити його (відмовою); і тому, спантеличений тим, що не знав, що робити, спитав про це особливо того самого великого старця, а разом і про те: чи не зачинити йому (зовсім) дверей своїх?Скажи братові: хто буде настільки нерозумний, що обере собі справу, яка може нашкодити і прикрий, замість того, щоб робити найлегшу і найрадіснішу, зі смиренністю й увагою (до себе)²⁰. Дверей своїх не зачиняй зовсім: умертвіння (від усього) полягає не в загородженні дверей, а в загородженні вуст. Вітаю тебе лобзанням святим.* * *²⁰За іншим читанням: і молитвою. Відповідь 55. Один старець, єгиптянин, вступивши в монастир, у якому жили ці отці, написав до великого старця єгипетською мовою (бо він був єгиптянин), просячи молитви його та корисного для душі слова; запитував також, чи можна удостоїтися його бесіди; він же грецькою мовою написав йому таку відповідь:Я поклав собі за правило нікому не писати, але надсилати відповіді через авву (Серіда); тому й не пишу тобі єгипетською, але, будучи переконаний (твоїм проханням), я сказав авві Серіду відповідь грецькою мовою, щоб він написав її тобі, тому що авва не розмовляє єгипетською. У посланні своєму ти називаєш мене улюбленим і батьком своїм у Господі, що знає труди, потреби й небезпеки душі; тому, якщо я батько твій, як ти пишеш, то даю тобі заповідь: не турбуй мене проханням про бесіду зі мною; я не так живу, щоб робити різницю між людьми. Якщо для тебе відчиню двері, то й для всіх; а якщо не відчиню тобі, то – і нікому іншому. Я написав це тому, що ти просив мене, кажучи: удостой мене лагідності твоєї і зроби милість бідній душі моїй. І ще сказав ти в тому ж посланні: гріх мій розлучив мене з тобою, володарю мій! Я ж, благодаттю Христа Сина Божого, досі не розлучався з тобою, але духом завжди перебуваю з любов’ю твоєю. Після цього, у тому ж посланні, ти написав мені: “Помолись за гріхи мої”, і я скажу тобі те ж саме: помолись за гріхи мої; бо сказано: “якоже хощете да творят вам человецы, и вы творите им такожде” (Лк. 6:31). Хоча я і окаянний і менший за всіх людей, але досі роблю це по силі моїй, заради Того, Хто сказав: “молитеся друг за друга, яко да исцелеете” (Як. 5:16). Якщо ми мандрівники, брате, то мандрівники й будемо. Не будемо вважати себе за щось, і ніхто не дасть нам жодного значення, і будемо спокійні. Вступивши до нас, подвизайся в терпінні; бо сказано: “претерпевый же до конца, той спасен будет” (Мф. 10:22). Найбільше ж старайся померти для всякої людини, і спасешся. Скажи помислу своєму: я помер і лежу в гробі. Повір мені, возлюблений, що, спонукуваний любов’ю Божою сказати любові твоїй все це, я перевершив усю міру. – Хто я, найменший? А тому й прошу вибачення, кажучи: Господа заради пробач мені, хто пустословить, і помолися за мене, рабе Божий Аврааме.

Відповідь 56, того ж великого старця до авви Павла, який, перебуваючи в безмовності, хотів прийняти до себе якогось сліпого брата, щоб послужити йому.Брат Павло! В одній притчі говориться: чи бачив ти юнака, що біжить? Знай, що обдурив його старець. Старець, який обманює нас, є сатана; заздрячи, він хоче втягнути нас у халепу, під приводом правди. А того ми не знаємо, що багато хто, бажаючи витягти інших із річки, самі потонули разом із ними. Будь обережний, розглянь, з якого боку хоче ворог вловити тебе. Коли ж питаєш мене і отримуєш відповідь, ворог змінює один вид підступів своїх на інший – найлютіший. Бог не вимагає, щоб ти понад силу свою робив добро ближньому; бо Він каже так: не перестанеш благотворити ближньому, “елико аще обрящет рука твоя” (Еккл. 9:10). Припустімо, що сліпий той прийшов до тебе, а ти і сам сильно захворів: хто ж послужить тоді тобі і йому? Якщо ж хто-небудь і послужить тобі охоче, але ворог, що навіює тобі ці уявні правди (чесноти), буде твердити тобі: дивись, ти завдав гуртожитку обтяження; а така людина, як і сам ти знаєш, нестерпна для інших; бо, як говорить Писання, чоловіка або старця “малодушна… кто стерпит?” (Притч. 18:14). Якщо ж тобі потрібно зазнати на власному досвіді кілька важких днів, виконай, що бажаєш. Якби мене не питали, я не сказав би ні слова, але й те, що кажу тепер, кажу з любові Христової, щоб не впав в оману брат мій. Якщо ж співчуваєш (сліпцеві) Бога заради і віриш, що Бог сильний допомогти йому, помолися Господу, і Він зробить із ним, що Йому завгодно. Я не зв’язав тебе, брате, і не заповідь дав тобі, але пораду: чини ж як хочеш, пробач мене Господа заради і помолися за мене, найменшому. Відповідь 57, того ж великого старця до того ж, який, почавши з одним бесіду про віру, як нездатний до такого дослідження, зніяковів під час змагання.Божественний апостол, натхнений Духом Святим, сказав: “верен… Бог, Иже не оставит вас искуситися паче, еже можете, но сотворит со искушением и избытие, яко возмощи вам понести” (1Кор. 10:13). Однодушний і щиро возлюблений брат! Сповіщаю тебе про Господа, що, бачачи твою скорботу і збентеження від спокуси, яка тебе спіткала, я поболів (серцем) так сильно, як ніколи, – особливо пригадавши слова апостола: “Кто изнемогает, и не изнемогаю? Кто соблазняется, и аз не разжизаюся?” (2Кор. 11:29). І ще: “аще страждет един уд, с ним страждут вси уди” (1Кор. 12:26). Якщо я і не чиню по-апостольськи, але чув, що апостол заповідав “радоватися с радующимися, и плакати с плачущими” (Рим. 12:15). Слава Вишньому Богові, Який не попустив ненависникові добра – ворогові вилити на тебе всю злість свою так, як йому хотілося; бо він бажав би і живих поглинати людей, як свідчить про це верховний апостол Петро, кажучи: “яко лев рыкая, ходит, иский кого поглотити” (1Пет. 5:8). Владико мій, не будемо так скоро приймати збентеження від лукавих помислів, щоб повставати і бентежитися на ближнього нашого: це відбувається не інакше, як за дією диявольською. – Куди поділося: “Блажен муж, иже претерпит искушение: зане искусен быв” (Як. 1:12) та ін.? Написав же я це любові твоїй – не як тому, хто потребує повчання, бо якщо вникнеш у Писання, то і зрозумієш, і будеш пильнувати над собою більше за мене, бо я окаянний і немічний, і ось ще ношу тільки ім’я, – а від сердечної хвороби та сильної за Богом любові написав тобі це з багатьма слізьми. Нехай утвердить серце твоє в страху Своєму Той, Хто утвердив і поставив небо; і нехай заснує будівлю твою “на твердом камени” (Мф. 7:25) Той, Хто заснував “землю на водах” (Пс. 135:6); і нехай заборонить спокусам твоїм Той, Хто заборонив “ветрам и морю” (Мф. 8:26); нехай усуне від тебе забуття заповідей Той, Хто віддалив “востоцы от запад” (Пс. 102:12); нехай проявить ласку до твоїх душевних сил, як “щедрит отец сыны” (Пс. 102:13). І нехай просвітить серце твоє Той, Хто просвітив (див. Еф. 1:18) затьмарених раніше; і нехай дасть тобі терпіння пожити зі мною, якого ти полюбив, мирно, до останнього подиху, як задовго до цього оголосив нам це по благодаті Своєї Той, Хто Сказав нам це по благодаті Свої: “претерпевый… до конца, той спасен будет” (Мф. 10:22). І нехай дарує Він нам (дотримати) до кінця той мир один з одним, який Він дав учням Своїм (Ін. 14:27). І нехай сподобить нас досягти досконалої любові до Нього (1Ін. 4:18) Той, Хто сказав: “Аще любите Мя, заповеди Моя соблюдите” (Ін. 14:15). І ще Він же сказав: “о сем разумеют вси, яко Мои ученицы есте, аще любовь имате между собою” (Ін. 13:35). Якби ми мали таку любов, ніщо не розлучало б нас одне від одного до смерті. Втім, написано: “И ныне, Израилю” (Повт. 4:1); і ще: “Аще дух владеющаго взыдет на тя, места твоего не остави” (Еккл. 10:4); а я скажу тобі слово Рут: “да не будет ми разлучатися от тебе, но смерть разлучит между мною и тобою” (Рут. 1:17). Якщо ж ти похитнеш що-небудь із цього, тоді я ні в чому не буду винен: ти сам побачиш (наслідки цього) і даси відповідь у день Страшного Суду; бо я з радістю покладаю душу мою на смерть за тебе – брата мого. Втім, кажу тобі це не як заповідь. Мовчи з надією, – дивуючись Богу і прославляючи Його за те, що Він позбавив тебе великих небезпек, скорбот і різних спокус. Тому слава, амінь. Пробач мені, що багато базікав, бо від великої печалі й великої радості продовжив я слово моє до тебе. Господь із тобою, коханий мій!

Отримавши цю відповідь, (авва Павло) оголосив старцеві таке:Владико і пане мій, пробач мене Господа ради і помолися за мене. – Відносно ж печалі моєї і збентеження, ти знаєш, владико, що вони походять від диявола: бо я з дитинства прийняв віру трьохсот сімнадцяти святих і богоносних отців, і ніколи не приймав, крім цього, жодного іншого вчення, а (тепер) бентежуся. Якщо тобі відомо, отче мій, що я бентежуся даремно, дай мені слово, що пан мій відповість за мене Богові, а мені від цього не буде жодної шкоди, і тоді я позбудуся смутку й збентеження, а тепер дуже страждаю від них, як людина проста й нерозумна, і покараний за багато гріхів моїх. Не звинувати мене, владико, але напиши, що даєш прощення; допоможи мені в цій (справі) сприятливими твоїми молитвами, і я вірю Богові, що ти знайдеш окаянну мою душу. Відповідь 58.Якби ти зрозумів написане тобі мною, то міг би зрозуміти, що я і сам собою написав тобі те, про що ти просиш; бо сказане мною: “Душу мою покладаю за тебе”, саме те й означає, що я відповідаю за любов твою. Не соромлюся сказати тобі, брате мій, що ти не можеш міркувати про віру; а якщо не можеш, то й не міркуй; бо цим накликаєш на себе лише скорботу і збентеження. Твердий у вірі, якщо говоритиме й змагатиметься з єретиками або невірними, ніколи не збентежиться; бо має всередині себе Іісуса, Начальника миру й тиші. І такий, після мирного змагання, може з любов’ю привести багатьох єретиків і невірних до пізнання Спасителя нашого Іісуса Христа. Тому, брате, оскільки міркувати про інші предмети вище за твою міру, то тримайся царського шляху, кажу, віри трьохсот сімнадцяти святих отців, у яку ти і хрестився: вона містить у собі все з точністю для тих, хто досконало розуміє. Мовчи, уважно розмірковуючи про гріхи свої і про те, як зустріти тобі Бога. І якщо таким чином дотримаєшся заповіді моєї, краще ж сказати, Божої, свідчу, що я дам за тебе відповідь у той день, у який Бог судитиме таємниці людські. Не засумнівайся в цьому, щоб не впасти в гірше; бо і солодке перетворює на гірке ворог, від якого, по-перше, нехай позбавить нас Господь Іісус. Не турбуйся відтепер про предмети, тобі не призначені; бо Господь узяв від тебе всі турботи. Лукавий же демон, бачачи, що ти позбувся (від них) молитвами святих, знайшов засіб залишити в тебе хоча б частину диму такої спокуси. Помолися за мене, брате, нехай не буде сказано і мені: “научая… инаго, себе ли не учиши” (Рим. 2:21). Остерігайся знову спіткнутися в цьому, нехай не засмутиш мене, возлюбленого твого. Господь нехай покриє нас крилами Своїми, амінь. 59. Інший брат запитав того ж великого старця, як розрізняти помисли: який (походить) від Бога, який від єства і який від демонів.Відповідь. Сину мій Феодоре! Запитуючи про це, вникни добре, про що ти запитуєш, і приготуй себе до виконання цього на ділі. Бо в Писанні сказано: “не высокая мудрствующе, но смиренными ведущеся” (Рим. 12:16). Те, про що ти питаєш, стосується людей, які досягли великої міри (духовного віку). Якщо внутрішнє око не буде очищене багатьма лікуваннями, то воно не може позбутися тернистості й волчців і зібрати гроздь винограду, що укріплює й звеселяє серце. Якщо людина не досягне цієї міри, то не може розрізняти (оних помислів), але буде зганьблена демонами і впаде в спокусу, повіривши їм, бо вони змінюють речі, як хочуть, особливо для тих, котрі не знають підступів їхніх. Возлюблений! Покладайся на Господа, “и даст ти прошения сердца твоего” (Пс. 36:4). Кажи Йому в усіх випадках: нехай буде, Господи, “не еже Аз хощу, но еже Ты” (Мк. 14:36), і Він зробить із тобою з волі Своєї. Тепер вислухай, сину мій, яка відмінність помислів, про які ти запитав. Коли навіює тобі помисел зробити що-небудь з волі Божої, і ти знаходиш у цьому ділі радість, і водночас скорботу, яка їй протистоїть, то знай, що цей помисел від Бога, і спонукай себе перетерпіти, за словом апостола: “умерщвляю тело мое и порабощаю, да не како, иным проповедуя, сам неключимь буду” (1Кор. 9:27), і виконай волю Божу. Якщо ж прийде тобі природний помисел, тобто бажання природне, розглянь його старанно, і будеш у змозі розсудити про нього, бо Божественне Писання говорить: “Сего ради оставит человек отца своего и матерь и прилепится к жене своей, и будета два в плоть едину” (Бут. 2:24). Апостол, знаючи, що воля Божа полягає в тому, щоб ми залишили не тільки демонське, а й природне, сказав: “плоть не пользует ничтоже” (Ін. 6:63). Але той, хто приліплюється до дружини, плоть є, а той, хто приліплюється до Бога, “дух есть” (1Кор. 6:17). Тому тим, хто бажає бути духовними, треба відкидати плоть: бо що не корисно, те й шкідливо; а шкідливе треба відкидати. А тим, хто бажає у світі жити благочестиво, апостол сказав: “Честна женитва” (Євр. 13:4), та ін. А помисли, що походять від демонів, насамперед бувають сповнені збентеження й печалі й тягнуть слідом за собою потайки й тонко, бо вороги одягаються в одяг овечий, тобто навіюють думки, мабуть, праві, а “внутрь же суть волцы хищницы” (Мф. 7:15), тобто захоплюють і “прельщают сердца незлобивых” (Рим. 16:18) тим, що здається добрым, а насправді є зловредним. – Писання говорить про змія, що він “мудрейший”, а тому і бережи завжди його “главу” (Бут. 3:1,15), щоб він не знайшов у тебе нори і, оселившись у ній, не спричинив спустошення. Отже, якщо і ти бажаєш стати духовним, відклади тілесне; бо від чого хто відрікається, те й відкидає; і слухай слова Самого Господа: “аще кто хощет по Мне ити, да отвержется себе и возьмет крест свой и по Мне грядет” (Мф. 16:24). А як відрікається від себе людина? – Лише тим, що залишає природні бажання і піде за Ним. Тому-то й говорить Він (тут) власне про природне, а не про неприродне; бо якщо хто залишить (тільки) неприродне, то він не залишив ще нічого зі свого власного, заради Бога; тому що протиприродне не належить йому. А той, хто залишив природне, завжди волає з апостолом Петром: “се, мы оставихом вся и вслед Тебе идохом: что убо будет нам?” (Мф. 19:27), і чує блаженний голос Його, і обітницею засвідчується у наслідуванні життя вічного. Що залишив Петро, будучи небагатим, і чим хвалився, якщо не залишенням природних своїх бажань? Бо, якщо людина не помре для плоті, живучи духом, вона не може воскреснути (душею). Як у мерця зовсім немає бажань природних, так немає їх і в духовно-вмерлому для плоті. Якщо ж ти не досяг міри духовної, а ще немовлятствуєш розумом, то змирися перед учителем – нехай “накажет тя милостию” (Пс. 140:5), і “без совета ничесоже твори” (Сир. 32:21), хоч би що й здавалося тобі, здавалося б, добрим, бо світло демонів перетворюється згодом на темряву. Отже, якщо тоді, як ти що-небудь чуєш, думаєш, або бачиш, хоча мало збентежиться серце твоє, то це демонське. Прийми ж написане тобі стисло, вірячи, що якщо потрудишся здобути в цьому успіх, то Бог, Який усім дає буття, дасть і тобі, разом із ними, успадковувати блага Його у Христі Іісусі, Господі нашому, Котрому нехай буде слава, честь і держава, нині і повсякчас і на віки віків.

Відповідь 60. Тоді як (великий) старець нікого не приймав до себе, окрім свого учня авви (Серіда), той самий брат через листи просив поговорити з ним, кажучи, що і авва Мойсей, й інші отці брали до себе тих, котрі мали в тому потребу. Старець відповідав йому на це письмово і з передбаченням, виконання якого ми побачили насправді. Він сказав, що здасться йому, і при тому яким чином, і для чого, саме заради невіруючих в Іудеї. Після того, як той же брат впав у спокусу невір’я і говорив, що в келії зовсім немає старця, і авва (Серід) вигадує ніби він там, старець покликав цього брата та інших, що перебували на тому місці, вмив їм усім ноги, і я, грішний, (говорить про себе авва Серід) удостоївся цього омовіння. Після чого той брат, прийшовши до тями і згадавши відповідь цю, сповідував нам своє невір’я і передбачення старця, і всі ми прославили Бога. Відповідь же старця була такою:Брате, ніхто не знає таємниць іншого, як тільки “дух человека, живущий в нем” (1Кор. 2:11). Кожен знає, що в нього в домі і що зібрав він у скарбницю свою, і, судячи з цього, приділяє і на прожиток інших. Ми і від Владики маємо повеління будувати “столп не прежде, нежели разочтем имение” (Лк. 14:28). Ти порахував мені святих, багатих по духу, і потішив мене знанням твоїм, а ще краще, якби й справами. Розглядаючи їхнє життя, знаходжу, що скільки вони надлишкували добрими справами, стільки я злими. Вони по дерзновенню до Бога робили це (приймали інших), а я, і не роблячи (не приймаю нікого), тремчу, знаючи вчинене мною і згадуючи того, хто сказав: “научая… инаго, себе ли не учиши” (Рим. 2:21). Я чую голос, який докоряє мені і каже: “Лицемере, изми первее бревно из очесе твоего” (Мф. 7:5), та інше. Прагну ж “вилучити” і не можу, але не впадаю у відчай, а сподіваюся досягти цього. – Скажи мені, брате, якщо хто скаже жебракові: “Інші багато дали, дай і ти, що нічого не маєш”, чи може він виконати це? Що ж (скажу) ще? Багато хто, мучачись спрагою і потім знайшовши воду для її втамування, не цікавиться, звідки взялася вона: з джерела, або від дощу, або з річки, – і багато хто, насолоджуючись світлом сонця, не цікавиться знати, велике воно чи мале, має воно відчуття чи ні; так само і про інші стихії. І про Бога святі отці, коли їх запитували, написали: шукай Господа, а не випробовуй, де мешкає Він. Що ж скажу я тобі, який залишив те, що вимагається від тебе, тобто піклування про гріхи свої, і побажав бачити мене – черв’яка смердючого, землю і попіл? Однак і я, божевільний, з радістю послав тобі відповідь, помиляючись і вважаючи себе чимось, і забув написане, що “себе быти что, ничтоже сый, умом льстит себе” (Гал. 6:3). Так, я помилився в цьому і говорив, будучи недостойним того; ти ж, як добрий і послушний діяч, трудися і не вимагай цього від мене, який бажає бачити і вітати тебе і всіх, з любові до вас по Богу. Я сам, якщо сповістить мені Бог, припаду до стоп ваших і поклонюся їм, просячи молитов і молитов ваших, щоб позбутися мені від невіруючих в Іудеї (Рим. 15:31). Не будемо, брате, в мріях марнувати днів наших, але потрудимося набути плачу, сповненого сліз²¹, нехай отримаємо блаженство (див. Мф. 5:4) і постараємося прийти до стану убогих і кротких (див. Мф. 5:3,5), щоб будемо співспадкоємцями їхніми й здобудемо мир (див. Пс. 33:15) з усіма; нехай удостоїмося бути з “сынами Божиими” (Мф. 5:9) і перетерпимо ганьбу і докір, щоб примножилася “мзда наша на небесех” (Мф. 5:12); і постараємося з’явитися Йому з ділами добрими: “да видят человецы добрая наша дела и прославят Отца нашего, Иже на небесех” (Мф. 5:16). Не викриваючи тебе, написав я це; бо себе самого бачу в багатьох гріхах; але безперестанку припадаю, молячись Богові, щоб Він молитвами святих дарував мені і тобі відпущення гріхів, амінь.* * *²¹Див. відповідь 286. Відповідь 61, того ж великого старця до того ж, який догоджав йому за таку чесноту, наводив вислови з Писання і запитував: чи слід залишити вживати в їжу овочі та жити за прикладом святих отців – із вірою та благопристойно; а також просив його молитов за зцілення очей, що розболілися.Брате, на мені сповнилося через тебе слово Писання: “людие мои, блажащии вас льстят вы” (Іс. 3:12), та інше. Таке благовоління не допускає нам бачити мерзенність справ наших: воно, як гадаю, шкодить і тим, хто досягнув у міру (духовного процвітання), і відлучає від віри в Бога, Котрий каже: “Како… можете веровати в Мя, славу друг от друга приемлюще?”(Ін. 5:44). Той, хто розуміє смиренність апостола, вибере скоріше буйство, і нехай буде мудрий згодом (1Кор. 3:18). Бо хто показує себе розумним, а не більш духовним, той, дивуюся, якщо уникне осуду, призначеного за пихатість. Про смиренних же сказано, що вони отримують “благодать” (1Пет. 5:5). Якщо хто говорить про солодкість слів Божих, а сам не вкушає її, то цим він показує, що вона гірка. Чи не гірке слово це: “аще кто хощет по Мне ити, да отвержется себе и возмет крест свой и по Мне грядет” (Мф. 16:24)? А якщо воно солодке, то навіщо відкидаємо його, бажаючи виконати свою волю? Хто каже, що він знає шлях, який веде до якогось міста, і однак запитує про цей шлях, той або зневажає його, або, насміхаючись, спокушає інших. Якщо ж хто знає шлях і не хоче йти ним, то такий піддається осуду, як вельми недбайливий. Мав і авва Арсеній розум (духовний), але не показував його, бо, смиренномудріючи, говорив: “Хочу врятуватися і не знаю як”. Якщо хто покаже братові своєму шлях, а сам буде незадоволений йти ним, – буде винен. Шлях же цей полягає в тому, щоб те, що ми проходимо, і те, що залишаємо позаду, не привертало нас назад, інакше з’явимося на тому місці, з якого вийшли, гідні осуду, і праця наша буде марною. Хто хоче досконало пізнати шлях, але не йде з тим, хто знає його досконало, той ніколи не досягне граду (небесного). Залиш волю свою позаду себе, і смиряйся протягом усього твого життя, і спасешся. На запитання твоє про овочі (скажу): сам не шукай, а якщо дадуть – прийми і їж, зітхаючи, як винний осуду за солодкість (їжі твоєї). Якщо згадуєш про святих, то наслідуй і досконалість їхньої самовіддачі, і розчинену ділами віру їхню, бо “вера без дел мертва есть” (Як. 2:20); а якщо кажеш, (що хочеш жити) благопристойно, то не знайдеш діла прекраснішого за те, що здійснюється зі смиренністю: це-то і є слухняність. Хтось сказав, що син слухняний у житті. Щодо очей твоїх (скажу): Той, хто створив їх, сильний і просвітити їх разом із внутрішніми очима, якими якщо бачимо, за словом Спасителя, то не маємо потреби в цих (тілесних), як таких, що дивляться на суєту світу. Бог сильний створити, нехай удостоїмося і ми бути зі спасенними на славу всесвятаго імені Його. Амінь.

Відповідь 62, того ж великого старця до того ж, який запитав його разом з іншими: хто дав дияволу начальство і владу?Якщо бажаєте знати те, що для вас зовсім не потрібно, – тобто хто дав дияволу начальство і владу, то пізнайте це з нижченаведеного і, через непорозуміння ваше, не вважайте Бога винуватцем зла. Візьміть приклад із самих себе: якщо хтось із вас, за власним свавіллям, ухиляється до зла, то він владно чинить це зло і буває судимий Богом, як такий, що вчинив зло самовладно. Але хто дав йому владу? Чи не Бог? За що ж Він засуджує його? – Через норовливість ворога не вважайте, нібито Бог дозволяє на зло. Зовсім ні, це несправедливо! Хоча деякі зі святих і сказали (щось подібне); але ви не цілком розумієте, в якому сенсі вони сказали це. Бог не утримав диявола, не завадив йому чинити зло; тому й сказано, що Бог дав йому начальство і владу. Пізнайте це з цих слів: “Аз же ожесточу сердце фараоново” (Вих. 7:3; див. Вих. 10:20). – Якщо так, то як же Він засуджує його? – Це говорить Він тому, що не покарав його раніше. Кожен може пізнати це і з книги Йова, де розповідається, що диявол занапастив його майно і дітей; розсуди ж, що сказав Іов: “Господь даде, Господь отъят: яко Господеви изволися, тако бысть: буди имя Господне благословено [во веки]” (Йов. 1:21). Чому Йов не іменує того, хто згубив, але Того, Хто довготерпів і міг перешкодити і утримати це зло? Поміркуй також, що не чому інакше сказано дияволу: “се, предаю ти его” (Іова) (Йов. 2:6), як тільки тому, що диявол засуджував Бога, називаючи Його винуватцем подяк, що їх виказував цей праведник за доброчинність, яку він на нього виливав. – Отже, оскільки Бог диявола не втримав, то й говориться, що Він ніби дав йому начальство і владу. Бог спочатку довірив йому добру владу і, одного разу давши, не забрав її; він же (диявол), прийнявши, відкинув її, і натомість зодягнувся в владу злу. А оскільки Бог не став на заваді йому, то й говориться, що Він дав дияволу начальство і владу. Не сказано в Писанні: “не восхоте благословения”, і Бог віддалив його від нього, але: і віддалиться від нього (Пс. 108:17). Не вважайте ж Бога винуватцем лиха, бо ця думка піддасть вас осуду, бо (вважайте, що) диявол сам собі обрав начальство над усяким злом, а Бог не став йому на заваді, бо в Писанні сказано: “И возлюби клятву, и приидет ему” (Пс. 108:17), а не говориться, що Бог наклав на неї клятву. Отже, перебувайте непохитні в Господі, віруючи, що Він є Начальником життя нашого і всього доброго, і вибачте мені, що я захопився вашими дитячими питаннями і залишив належну досконалість. Чада! Нехай благословить і нехай примножить плоди ваші Господь Іісус Христос в ім’я Отця, зі Святим Духом. 63. Тим часом і наглядачеві лікарні, який запитав: чи можна вивчати лікарські книги? (старець) відповідав:Корисніше займатися лікарськими книжками, ніж обертатися думками в пристрастях, тому що, (сказав старець), ми ще не прийшли до такої досконалості, щоб зовсім позбутися полону пристрастей.Святий відповідав обом пристойно і розважливо; сказавши ж: “Вибачте, що я захопився дитячими питаннями”, натякає або, точніше сказати, ясно показує, що такі запитання воістину властиві лише дитячому сенсу і сповнені великого нерозуміння, до того ж і згубної гордості. Запитання 64, того ж до іншого старця: що мені робити, отче мій, я залишив дружину і дітей, і тепер сумую, що нікому про них піклуватися?Відповідь. У отцівських переказах розповідається, що хтось, будучи скривджений іншим, прийшов до старця²² і сказав: “Мене образила одна людина, і я хочу помститися за себе”. Старець відповідав йому: “Ні, сину мій, залишимо помсту Богові”; але коли не міг умовити скривдженого, то сказав йому: “Станемо на молитву”. Під час молитви старець почав говорити вголос: “Боже! Ми не маємо більше потреби в Твоєму піклуванні про нас, бо самі хочемо мстити за себе”. (Почувши це, брат) прийшов у розчулення і сказав: “Прости мене, авва, я не буду більше мстити за себе”. Так само і я кажу тобі, брате, якщо ми дбаємо про дружину і чад, то Бог уже не дбає про них. Якщо ж залишимо ці турботи, то Бог подбає і про них, і про нас. Отже, не думай про те, щоб піклуватися або молитися про них, щоб не утримати їх у пам’яті, і не збереглася пристрасть у душі твоїй.* * *²²Авві Сисою. Див. “Сказание о подвижничестве святых и блаженных отцов”, стор. 248. (Вид. 1845 р.) Запитання 65, того самого до того самого старця: що мені робити, бо сильна печаль про розлуку з дружиною не полишає мене?Відповідь. Про чоловіка і дружину сказано: “будета оба в плоть едину” (Мф. 19:5; Бут. 2:24). Якщо відсічена буде якась частина твого тіла, то все воно страждає, поки не зцілиться виразка, і хвороба не припиниться; так і в цьому разі, як при відсіканні частини тіла, не можна не відчувати тобі страждання.

Відповідь 66, великого старця до того ж, на те саме запитання.Якщо “вся возможна верующему” (Мк. 9:23), то де ж віра? Якщо ти обрав собі – бути мертвим, запитай мертвого, чи жадає він своєї дружини? І чи судиться за неї, якщо вона впаде в блуд? Якщо ти залишив “мертвых погребсти своя мертвецы” (Мф. 8:22), то чому не благовістиш царства свого? Доки спиш ти? Прокинься і вклич із Давидом: “Hе уклони сердце мое в словеса лукавствия, непщевати вины о гресех” (Пс. 140:4), якщо ти “паче всех учащих тя разумел еси” (Пс. 118:99). Лукаві демони, що вкладають помисли в серце твоє, знають, що боротьба з помислами про дружину буде для тебе важчою за (інші). Як же сховалося від тебе сказане в Писанні: “верен… Бог, Иже не оставит нас искуситися” (1Кор. 10:13), та ін. Якщо ж це трапляється з нами через неміч нашу, то (треба знати, що) ніхто, будучи сліпим, не звинувачує сонця за те, що воно його не просвітило або не допомогло йому. Якщо віриш за Писанням, що постає “яко паучина” (Пс. 38:12) душа людини, покараної за беззаконня, то навіщо розслаблюють руки твої перед початком боротьби? Якщо Той, Хто перебуває з нами, сильний розтрощити за нас усіх ворогів, то для чого невір’ям і бездіяльністю нашою показуємо, що Він далекий від нас? Якщо нікого немає сильнішого за Нього, і ти хвалишся, кажучи: “яко Ты со мною еси” (Пс. 22:4), кого ж боїшся і тремтиш, маючи з собою Сильного? Але, сповнившись любові, прийми хоча б трохи того небесного вогню, який Владика всіляких прийшов “воврещи на землю” (Лк. 12:49), і щоб, коли ворог вселяє плевели, вогонь цей спалив і винищив їх. Покажи фіміамом, запаленим від вогню цього, щоб Господь, відчувши пахощі кадила твого, приніс їх Своєму Отцю і Животворящому Духу і створив у тебе обитель у твоєму храмі, в якому ти поставив перед Ним жертву живу, святу, угодну Йому. – І тоді, зігрітий цим вогнем, ти безперестанку будеш бажати бути супутником, співгромадянином і співспадкоємцем святих, що виконали це (там), де “око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящим Его” (1Кор. 2:9). Запитання 67, того ж до іншого старця, який запитував: що мені робити, отче мій, я відчуваю страх ночами?Відповідь. Громадяни доти бояться навали ворогів, поки не мають допомоги від царя. Коли ж отримають звістку, що в місто їхнє виступив вождь або воєначальник, то не турбуються більше, знаючи, що начальники піклуються про них. Якщо ж і почують про наближення ворогів, то, маючи захисника, вже не бояться. Так і ми, якщо віруємо в Бога, то не боїмося демонів; бо Бог посилає нам допомогу Свою. Запитання 68, того ж до великого старця, надіслане письмово.Божественне Писання говорить: “Накажет мя праведник милостию и обличит мя” (Пс. 140:5), але як лікар, роблячи розріз і припікаючи рани, очікує, що хворий через це отримає зцілення; так і хворий, хоч і знає, що операція болюча, але піддається їй, чекаючи на зцілення. Ось і я віддаю себе Богу і святині вашій, вважаючи, що я не сам собою прийшов сюди. Преподобний Отче! ти сам все про мене знаєш, тож скажи мені (що мені робити), тому що серце моє перебуває у великому збентеженні від пристрастей і від помислів. За допомогою твоїх молитов я готовий, якщо буде на те воля Божа, все прийняти від тебе старанно і з радістю, і, як ти наказав, пишу або говорю через господина авву.Відповідь. Брате, ось, за велінням Божим, посилаю тобі це друге послання, яким благаю любов твою до Бога: пробуди мислене око твоє, що здригається від зневіри, нехай не заснеш у смерть (див. Пс. 118:28; Пс. 12:4). Не спи, нехай пізнає розум твій, як спостерігати за доброю землею твоєю, щоб не виросло на ній тернистості й не придушило насіння, за сказаним: “НОкрест нечестивии ходят” (Пс. 11:9). Але сильний Той, Хто незабаром може розтрощити їхнє іго і ріг. Амінь. 69. Того ж великого старця до одного безмовника, який запитував про того, хто служить йому, про збентеження від помислів і про родичів своїх по плоті.Відповідь. Брате! я кажу тобі, як власній душі моїй. У Писанні сказано: “Блюдите же, да не како власть ваша… преткновение будет немощным” (1Кор. 8:9). Брат, що служить тобі, простий, не бажай навчити його мудрувати, бо через це наведеш на нього гнів; але будь задоволений тим, що він виконує твої потреби, і не подавай йому думки про мудрість. Він живе добре, не бентеж же серця його; тільки досконалі можуть допустити помисел увійти, і знову вигнати його; але ти не внось вогню, щоб він не спалив дубрави твоєї. Не дозволяй узяти одягу твого, щоб не довелося тобі брати його назад зі сваркою. Не спокушай себе збентеженням; бо ти не встоїш у такій спокусі. Слухай себе відтепер і молися за мене. Що ж стосується родичів твоїх по плоті, Господь сказав: “кто есть Мати Моя, и кто суть братия Моя?” (Мф. 12:48), і тому ти не повинен порушувати заповіді Божої і мати дружби з плотськими братами. Якщо ж вони потребують одягу, то чому не згадав ти скоріше жебраків і Самого Христа, Який сказав: був “наг, и одеясте Мя” (Мф. 25:36). Але, зганьблений демонами, ти приводиш собі на пам’ять тих, яких залишив заради Бога, і через це стаєш злочинцем. Горе нам, брате! Що вороги з нами роблять? Чи бажаєш плекати до родичів любов, яку ти і до всіх повинен мати? Молися за них, щоб і вони спаслися благодаттю Христовою. Уваж же собі, щоб не бути більше зганьбленим демонами. Залишивши склади, ми знову повернулися до абетки. Якщо хочеш спастися, спонукай себе померти (для всього земного). Вважай себе за ніщо і прагни до майбутнього, щоб під приводом доброї справи не втягнув тебе диявол у передчасні турботи. – Не турбуйся ні про що (зовнішнє), чи живі рідні твої, чи померли, не посилай (дізнаватися) про те. Згадай Господа, який сказав: “остави мертвых погребсти своя мертвецы” (Мф. 8:22). Себе слухай; рідні не врятують тебе в той страшний день. Багаторазово повторюю тобі: прокинься від найглибшого сну, бо не знаєш, о котрій годині Господь “приидет” (Мф. 25:13), нехай знайде Він тебе готовим. Що ж стосується осквернень (уві сні) – це є падіння душі. Возлюби Іісуса від усього серця твого, і не впадеш навіки. Мир тобі в любові Божій, мир тобі у вітанні святому.

70. Один безмовний батько просив цього ж великого старця помолитися за нього.Відповідь. Коли людина посилає до царя заступника за себе попросити про що-небудь, то завжди молиться не про те, щоб тільки заступника прийняли, а щоб не було відмовлено в проханні, яке послано через нього до царя. Так і ви моліться, щоб я був почутий. Надаючи вам послух, молюся я коротко про здоров’я і спасіння душі і тіла вашого. І якщо буду почутий (Бог же всіляко почує), то припишу це вашим молитвам. Бо я не тільки не схоластик, тобто не праведний, який би міг клопотатися (за вас) словом, але не маю і дерзновенья (до Бога), а вважаю себе за раба, якого ви посилаєте. Отже, нехай почує Господь наші молитви; помоліться і за моє окаянство. Запитання 71, того ж до того ж великого старця. Отче мій, як треба молитися: чи вимовляти: “Отче наш”, як сказав Господь, чи слідувати авві Макарію Скітському, який каже, що не треба багатослівно говорити, а, простягаючи руки, волати: “Господи, як Ти хочеш і як знаєш, помилуй мене”. Якщо ж повстане боротьба, то: “Господи, як Тобі завгодно, допоможи (мені)”. Чи не досконалим тільки заповідано вимовляти: “Отче наш”, та ін.?Відповідь. “Отче наш” велено вимовляти і досконалим, і грішним: досконалим для того, щоб вони, пізнав, чиїми синами стали, постаралися не відпасти від Нього; грішним же для того, щоб вони, соромлячись, називаючи Отцем Того, Котрого часто ображали, засудили б себе й прийшли до покаяння. Але, як мені здається, (“Отче наш”) більш пристойно грішним; бо грішним властиво казати: “остави нам долги наша”. Які ж борги мають досконалі, що стали синами Отця Небесного? А говорити: “не введи нас во искушение, но избави от лукаваго” – рівнозначно словам авви Макарія: “помилуй” і “допоможи”. Відповідь 72, того ж великого старця до того ж, який просив благословення і запитав про безпристрасність.Брате! Бог знає корисне. Ти бажав отримати хліб від моєї немочі; але до гробу²³ мого не входило більше трьох хлібів, призначених мені на тиждень; тепер же, можливо, за Промислом Божим (трапилося те), чого ніколи сам собою, без мого бажання, не робив колись найсолодший меду син хвороб моїх (авва Серід), до всіх однаково прихильний і користь усіх вважає за свою, – він зійшов до мене, несучи хліб, і я не міг повернути його, кажучи собі: корисно і в цьому відсікти свою волю, переламав цей хліб і послав любові твоїй, засуджуючи себе, як негідного того, що зробив. Господь же нехай виконає по вірі твоїй і мене нехай не засудить. Якщо трапиться про це розмова, то знай, що так сказано тільки для тебе, і можеш повідомити про це і двом братам, які приходять до тебе. Що стосується безпристрасності, це дарування Боже, і Бог дарує його тому, хто бажає. Господь нехай допоможе тобі в тому, до чого прагнеш за страхом і з волі Його. Амінь. Помолися за мене, брате.* * *²³Так називає святий свою келію. Запитання 73, того ж до іншого старця. Отче мій, чому добрий старець назвав келію свою гробницею?Відповідь. Тому, що він спочив від усіх пристрастей, бо зовсім помер від гріха; і келія його, в якій він, будучи ще живим, ув’язнився заради імені Іісусового, як у труні, є місцем спочинку, де не ходить ні демон, ні князь його диявол: вона зробилася святинею, вмістивши в собі оселю Божу. Тож усі і в усьому одностайно прославимо Бога. Запитання 74, того ж до того ж старця. У житіях святих розповідається, що один із них творив сто молитов, інший стільки-то: чи повинні і ми мати міру в молитві, чи ні? І як здійснювати молитви: чи тривалі, чи вимовляти “Отче наш” і братися за рукоділля, і, під час заняття ним, що має робити (розумом)? Так само і про вечірній і нічний час, як проводити його тому, хто перебуває наодинці, і чи треба читати пісні або молитви?Відповідь. Часи і пісні суть церковні перекази і добре засновані для згоди всіх людей (у молитвах), також і в гуртожитках для згоди багатьох. Скитяни ж ні часів, ні пісень не читають, але наодинці вправляються в рукоділлі, читанні й роздумах і, за деякий час, починають молитву. Коли ж стоїш на молитві, ти мусиш молитися про визволення тебе від старої людини, або вимовляти “Отче наш”, або і те, й інше разом, і потім сісти за рукоділля. А про те, щоб продовжувати молитву, коли стоїш на ній (скажу): якщо ти безперестанку молишся, за словом апостола (1Сол. 5:17), то не потрібна тривалість, коли встаєш на молитву, бо розум твій увесь день перебуває в ній. Коли ж сидиш за рукоділлям, маєш читати або говорити псалми усно, і наприкінці кожного псалма молитися сидячи, як наприклад: “Боже, помилуй мене окаянного!” Якщо ж турбують тебе помисли, то додавати: “Боже! Ти бачиш скорботу мою, допоможи мені”. І коли закінчиш три ряди сітки, стань на молитву і схили коліна, також і стоячи вимовляй сказану молитву. Що стосується вечірнього часу, то скитяни читають 12 псалмів, і наприкінці кожного, замість славослів’я, вимовляють: “аллілуіа”, і читають одну молитву; також і вночі читають 12 псалмів і після псалмоспіву сідають за рукоділля. А хто хоче, читає напам’ять псалми; інший випробовує свої помисли і житія святих отців; інший же, прочитавши 5 або 8 аркушів, читає (псалми), і знову береться за рукоділля. Коли ж хто співає, або читає напам’ять, повинен вимовляти вголос, якщо тільки поблизу його немає іншого, що спостерігає за ним, щоб ніхто не знав, що він робить.

Запитання 75, того ж до того ж старця про сон, скільки слід спати і скільки пильнувати, і скількома одягами задовольнятися.Відповідь. Що стосується нічного сну, то молися з вечора дві години, рахуючи їх від заходу сонця, і, скінчивши славослів’я, спи шість годин, потім встань на бдіння і молись решту чотири години. І в літній час також, але скороти славослів’я і (читай) менше псалмів, у міру стислості ночей²⁴. Щодо одягу: немічний, через слабкість тіла свого, повинен мати зимові та літні шати; а той, хто досяг, за словом апостола, того, щоб жадати, спрагнути, наготствувати (див. 1Кор. 4:11), у всякий час задовольняється одним одягом. Утім, брате, не будемо пишатися, а підемо за смиренням, і не будемо нарікати, маючи по два або по три одяги.* * *²⁴У найкоротший зимовий день сонце в Палестині сходить на початку восьмої години, заходить майже о п’ятій. Найтриваліший літній день має дещо більше 14 годин. Цього дня сонце сходить о 4 годині 57 хвилин, заходить о 7 годині 03 хвилини. Див. “Душеполезное Чтение”. Травень, 1878 р., с. 109. Ст. “Климат Святой Земли”. Запитання 76, того ж до того ж старця. Ти сказав мені, отче мій, щоб я не спав шість годин, але як мені дізнатися, що я не спав шість годин?Відповідь. Якщо хочеш з точністю дізнатися час, то засни коли-небудь вдень, щоб не знемогти тілом, а ніч не спи всю до ранку і розглянь, скільки тоді прочитаєш напам’ять Псалтиря, і потім розділи (кількість прочитаних псалмів) на кількість годин; і в літню пору так само, і дізнаєшся поділ часу. Запитання 77, того ж до великого старця. Я хворий, отче мій, помолися за мене, щоб я міг із радістю переносити хворобу, і скажи мені, як омити нечистоти?Відповідь. Люб’язний брате! Ти тішиш мене своїми словами і погоджуєшся зі мною, не розуміючи того, що сам говориш. У проханнях твоїх ти називаєш себе грішним, а грішний є злий раб; ти тепер кажеш, що тебе спіткала хвороба, а хвороба є покаранням. – Отже, покарання послано злому рабу. Якщо тобі важко нести покарання, то перестань бути злим; якщо ж ти злий, то прийми покарання; коли ж тішишся, коли тебе карають, то ти не злий, а хто не злий, той любимий Богом. “Егоже бо любит Господь, наказует” (Євр. 12:6). Розглянь же по істині, хто ти, і обери собі одне зі сказаного. Бог знає, що хоча я і нехтую своїм спасінням, але за силою моєю працюю (в молитвах) про вас, боячись заповіді. А бажаючи омити нечистоти, омий їх сльозами: бо вони чисто омивають усяку нечисть. Поки не замовкне гортань твоя, волайте до Іісуса: “Господи, спаси ны, погибаем” (Мф. 8:25). Очисти серце своє від попелу і запали той вогонь, який Господь прийшов ввергнути на землю: він винищить усе це і зробить золото твоє чистим, а горнило майстерним. Багато потрібно нам тверезості. Запитання 78, того ж до того ж старця. Прошу напоумити мене, чому відбувається слабкість тіла і знемога серця, і чому не можу я постійно зберігати один устав у їжі?Відповідь. Дивуюся я, брате, і дивуюся, як мирські люди, шукаючи придбань або йдучи на війну, не звертають уваги ані на диких звірів, ані на напади розбійників, ані на небезпеки моря, ані на саму смерть, і не слабшають душею, аби тільки здобути бажане багатство, хоч і не знають вірно, чи отримають його. Ми ж, окаянні й ледачі, які отримали владу наступати на змій і на скорпіонів і на всю силу ворожу, і чули це: “Я єсмь, не бійтеся” (Ін. 6:20), знаючи, безсумнівно, що ми не своєю силою боремося, а силою Бога, який укріплює та озброює нас, знемагаємо та зневірюємося. Чому так? Тому, що не пригвоздилася плоть наша страху Божому (див. Пс. 118:120), і ми ніколи не забували понести хліб наш від голосу зітхання нашого (див. Пс. 101:5,6). Тому переходимо ми з одного в інше, і від одного уставу їжі до іншого, що не прийняли досконало вогню, який Господь прийшов ввергнути на землю (див. Лк. 12:49). Вогонь цей спалив і винищив би терня на уявній нашій ниві; слабкість наша, недбальство і любов до тіла не допускає нас повстати. Господь мені свідок у тому, що я знаю людину²⁵, і вона тут, у цій благословенній громаді (нехай не скаже хто-небудь, що я говорю про себе, і нехай не сприйме мене, нікчемного, за щось), яка, якщо перебуватиме, як є, нічого не їсть, не п’є і не одягається в одяг, до дня, коли Господь її відвідає, не матиме в цьому потреби навік, бо їжа, питво та вбрання її – це Дух Святий. Якщо хочеш позаздрити йому, працюй, старайся, бійся Бога, і Він виконає волю твою, як сказав устами пророка: “волю боящихся Его сотворит” (Пс. 144:19). І я хоча нічого не значу, але заради заповіді (Господньої) роблю по силі моїй. Від Бога ж залежить затвердити (нас), подати (нам) міцність і піднести нас у всяку добру справу, зберегти від усякого зла і врятувати в Царстві Своєму. Тому слава, амінь. – Помолися за мене, і попроси також і старця помолитися з тобою.

* * *²⁵Імовірно, старець говорить це про себе, хоча й відхиляє від себе. Запитання 79, того ж до того ж великого старця. Отче мій! Прошу тебе, скажи мені: як набуває хто-небудь смиренномудрість або молитву досконалу? Що роблячи, людина може вважати себе вільною від розсіювання (думок), і що корисно читати?Відповідь. Брате, Господь навчив нас, як здобути досконалу смиренномудрість, кажучи: “научитеся от Меня, яко кроток есмь и смирен сердцем: и обрящете покой душам вашим” (Мф. 11:29). Якщо і ти хочеш набути досконалого спокою, пізнай, що перетерпів Господь, і ти перетерпи і відсікай у всьому свою волю. Сам Спаситель сказав: “снидох с небесе, не да творю волю Мою, но волю пославшаго Мя Отца” (Ін. 6:38). Досконала ж смиренномудрість полягає в тому, щоб зносити докори і ганьбу, та інше, що постраждав Учитель наш Іісус. Молитва ж досконала полягає в тому, щоб розмовляти з Богом, не розсіюючись думками, збираючи всі свої помисли і почуття. Людина входить у такий (стан), коли помре для всіх людей, для світу і для всього, що в ньому є. І (така) нічого не повинна більше говорити Богові в молитві, як тільки: “избави меня от лукаваго; да будет воля Твоя” (Мф. 6:13,10) у мені, і мати в умі, що вона стоїть перед Богом і з Ним розмовляє. Пізнає ж вона це, коли звільняється від розсіювання помислів і бачить, що розум її, просвічений про Господа, сповнюється радості. Ознакою того, що (людина) торкнулася досконалої молитви, слугує те, що вона не бентежиться більше, хоча б і весь світ її ображав. – Той, хто досконало молиться, є той, хто умертвляє себе світові й спокою його; а коли хто заради Бога старанно виконує свою справу, це не є розсіяння, але ретельність, угодна Богові. Корисно читати житія отців, бо таким чином розум просвічується в Господі. 80. Того ж до того ж прохання молитви за себе і за тих, які з ним перебувають.Діти мої улюблені! Вітаю вас від Господа і молю Його зберегти вас від усякого зла і дати вам терпіння, як Йову, благодать, як Йосифу, покірність, як Мойсею, і мужність у битві, як Іісусові Навинові, володіння думками, як суддям, і підкорення ворогів, як царям Давиду й Соломонові, володіння землею, як ізраїльтянам; і в примиренні Його з вами нехай подасть Він вам прощення гріхів і здоров’я тілесне, як розслабленому; нехай врятує Він вас від хвилювання, як Петра, і нехай визволить вас від скорботи, як Павла та інших апостолів; нехай покроє вас від усякого зла, як чад Своїх щирих; і нехай дасть вам прохання серця вашого для користі душевної й тілесної за ім’я Його. Амінь. Запитання 81, того ж до іншого старця, щоб пояснити йому про міру стриманості.Відповідь Іоанна. Про міру стриманості в їжі та питті отці кажуть, що треба вживати того й іншого дещо менше, ніж належить, тобто не наповнювати зовсім шлунка. І всякий повинен визначити собі (міру) як у вареній їжі, так і у вині. Під час же зими ніхто багато не п’є; однак і тоді треба пити дещо менше, ніж належить, і щодо їжі чинити так само. Утім, міра стриманості не обмежується тільки їжею і питтям, але простягається і на розмови, і на сон, на одяг і на всі почуття; у всьому цьому повинна бути міра стриманості. Запитання 82, того ж до того ж старця. Скажи мені, отче мій, що значить вживати “дещо менше, ніж належить” їжі, пиття або овочів?Відповідь. Від усієї кількості їжі, тобто хліба та інших харчів або овочів, відокремлювати без малого одну унцію; а щодо вина і води, від обох відокремлювати менше половини чаші. Якщо ти уважний до себе і не важко тобі пити один тільки раз, це було б добре; якщо ж не можеш, то пий двічі, але щоразу дещо менше, ніж належить. А під час збентеження і брані помислів слід і звичайну кількість (їжі та пиття) дещо зменшувати, тобто їжу на одну унцію, а все пиття на половину чаші, так, щоб взагалі зменшити кількість їжі на дві унції, а пиття на цілу чашу. Помолися за мене, брате. Питання 83, того ж до того ж, як кожен може дізнатися, скільки йому потрібно їсти і пити.Відповідь. Спостерігаючи за собою протягом кількох днів, щодо всієї їжі, тобто хліба, інших харчів та овочів, людина може з досвіду довідатися, скільки потрібно її тілу їжі та пиття; наприклад: якщо хто-небудь (постійно) п’є по три чаші на день і їсть по одній літрі²⁶ хліба і побачить, що тіло її вимагає більше трьох чаш не через те, щоб вона більше трудилась, або їла солоне, а так, без особливої причини, то це є брань. Коли ж не відчуває лайки, то, якщо може (повинен) із трьох чаш відмовити собі в половині однієї, і в їжі також, замість цілої літри вжити літру без однієї унції.* * *

²⁶34 фунта Запитання 84, того ж до великого старця. Просимо тебе, отче мій, скажи нам, скільки це “по силі людини”, чого Бог від нас вимагає. Інший, можливо, домішує що-небудь до цієї міри, вибачаючись своєю слабкістю, і думає, що він виконує все “по силі своїй”. Як нам правильно розуміти слова: “по силі своїй”.Відповідь. Бог дав людині розум для того, щоб розрізняти речі. Після праці, піднятої в дорозі, або після інших важких справ, людина не може зберегти той самий порядок, якого дотримується вона в інші дні, але виявляється тілу невеличка поблажливість; наприклад: якщо хтось (звичайно) їсть на день півлітра хліба, і з нагоди праці з’їсть ще одну унцію, то він зробив “за силою своєю”, бо йому і потрібно було з’їсти більше. Хто, встаючи щодня опівночі, відпочине зайву годину, з нагоди праці, той також зробив за силою своєю, бо ознака утружнення є (потреба) заспокоїти себе трохи, як було сказано, щоб після цього знову спати, як зазвичай. Робити “по силі своїй” означає вживати дещо менше за належне і їжі, і пиття, і сну.Спитаєш: яка має бути міра сну? Отці призначають для цього половину ночі. У їжі утримуй себе тоді, коли бажаєш з’їсти ще трохи, і таким чином завжди вживай її помірно. Запитання 85, того ж до іншого старця. Яка має бути пристойна, щоденна міра вина і вареної їжі для того, хто живе усамітнено? І як отці трималися такого суворого правила щодо їжі? І чи всім личить те правило стриманості, яке ви мені сказали; чи отці відповідають згідно з устроєм того, хто запитує?Відповідь. Щодо вина: здоровому й тому, хто бажає утриматися, досить однієї чаші на день, якщо він нічого не має крім цього. Якщо ж часто буває хворий, може вжити дві цілі. Так само і щодо вареної їжі, (той, хто живе усамітнено) повинен вживати один якийсь рід вареної їжі, і тим позбудеться він турбот про це. Що ж стосується до отців, як вони дотримувалися такого суворого правила в їжі, очевидно, що вони тіло своє зробили до того здатним. Втім, ті, хто добре і розважливо керують собою, згідно з силами тіла, влаштовують і життя своє. Помолися за мене.Брате, те, що я сказав любові твоїй про стриманість, (відноситься) до подібних до нас, і я говорив своєю мірою. Якщо ми успішно виконаємо середнє, то досягаємо успіху і приходимо до більшого: вступивши на першу сходинку сходів, не будемо бажати негайно ж зійти на найвищу. Ті, хто приходять до тієї міри (успіху), про яку говорить апостол, можуть і насичуватися, і терпіти голод; бо вони всьому навчені; ти ж знаєш міру свою, брате. Я сказав уже тобі, що коли відчуваєш брань, маєш зменшити кількість їжі на одну унцію і в питті також обмежити себе. 86. Той самий брат ще запитав того самого старця: Отче мій, що значить за примхою вживати їжу, і що – на вимогу єства?Відповідь. За примхою – значить хотіти прийняти їжу не за тілесною потребою, а для догоджання утробі. Якщо ж бачиш, що іноді єство охочіше приймає якогось з овочів, ніж сочива, і не за примхою, а за легкістю самої їжі, це слід розрізняти. Одні за природою своєю вимагають солодкої їжі, інші солоної, інші ж кислої: і це не є ні пристрасть, ні примха, ні обжерливість. А любити якусь їжу (особливо) і хтиво бажати її – це є примха, служителька обжерливості. Але ось із чого пізнавай, що ти одержимий пристрастю обжерливості, – коли вона володіє і помислом твоїм. Якщо ж опираєшся цьому і благочинно приймаєш їжу, за тілесною потребою, то це не є обжерливість. Запитання 87, того ж до того ж. Отче мій, як же якщо пристрасть раніше не боре мене, а з’являється в самий час приймання їжі, що мені тоді робити, залишити їжу чи ні?Відповідь. Негайно не залишай, але опирайся помислу, приводячи собі на пам’ять, що їжа перетворюється на сморід, що ми засуджуємо себе, приймаючи її, тоді як інші всіляко віддаляються від неї; і якщо пристрасть відступить, прийми їжу, засуджуючи себе; якщо ж не відступає, поклич ім’я Боже на допомогу, і заспокоїшся. Коли ж (пристрасть) здолає тебе так, що не в силах будеш їсти благочинно, то залиш їжу; а щоб інші, які сидять з тобою, не помітили, приймай потроху. У разі голоду, їж хліб, або іншу їжу, до якої не відчуваєш брані. 88 Того ж до того ж. Поясни мені, в чому полягає ознака обжерливості?Відповідь. Коли бачиш, що помисел твій тішиться (представленням) харчів і спонукає тебе неодмінно всіх попереджати або присунути до себе якусь їжу: це є ненажерливість. Уваж же собі, щоб не їсти такої харчів з поспіхом, але благочинно, і краще надати її іншим, які сидять з тобою. Як я вже сказав, через обжерливість, не слід негайно ж відмовлятися від харчів, але слід остерігатися, щоб не приймати їх безчинно. І крім (брані ) обжерливості отці пишуть, що (взагалі) за трапезою не повинно простягати руки до частини іншого, бо це непристойно й огидно доброчесності в суспільстві. Коли ж запропонована їжа така, що не призначено кожному своєї частини, але всім разом їсти; тоді кожен може їсти з іншими, і це не буде непристойно, тільки з дотриманням благочестя, щоб не впасти в об’їдання чрева і не подати іншим приводу для осуду. Інша ж ознака обжерливості полягає в тому, щоб хотіти їсти завчасно; але не повинно цього робити без якої-небудь поважної причини. У всьому ж потрібно закликати допомогу Божу, і Бог не залишить нас.

Запитання 89, того ж до того ж. Чому відбувається тілесне збудження²⁷?Відповідь. Тілесне збудження походить від безтурботності: безтурботність таємно захоплює тебе в те, щоб судити й засуджувати (інших), а через це й зраджує тебе. Коли Ізраїль істинно працював Богові, то Бог зберігав його від ворогів; а коли недбальствував про істинне служіння, то Бог попускав ворогам вражати його.* * *²⁷Тобто плотська брань. Запитання 90, того ж до того ж. Чи треба запитувати старців про всі помисли, які народжуються в серці? Коли хто молиться або співає псалми²⁸: чи повинно йому вимовляти (слова) вголос? Також про пам’ятання всього, що будь-хто зробив, або чув, або говорив; і чи слід вправлятися в працях нарівні з отцями?Відповідь. Брате, не про всі помисли, що виникають, треба запитувати (старців), бо інші швидкоплинні; але про ті, які довго залишаються в людині й борються з нею. Справа ця схожа на те, коли людина, хоча багато хто докучає їй, нехтує неприємностями і не дбає про них; якщо ж хтось (хоч і один) повстане і нападатиме на неї, тоді вона доносить на нього правителю. Про молитву ж і псалмоспівування (скажу, що) треба співати не тільки розумом, а й вустами, бо пророк Давид каже: “Господи, устне мои отверзеши, и уста моя возвестят хвалу Твою” (Пс. 50:17). І апостол також, показуючи, що потрібна участь вуст, сказав: “сиречь плод устен” (Євр. 13:15), та ін. А спогадів про те, що ти бачив, чув або зробив, ніщо не знищує, окрім молитви, з’єднаної зі смиренням, працями і сльозами і з відсіканням своєї волі. – Отці, які в ній трудилися, не інакше досягли, як з працею, сльозами і відсіканням своєї волі. А вправлятися в працях нарівні з отцями – значить вважати себе за щось і рівнятися з ними. Запитувати ж (отців) і вірити відповідям (їхнім) є смиренність і успіх у Господі. Помолися за мене, брате.* * *²⁸Псалмоспів не означає власне спів псалмів, але скрізь уживається в сенсі молитовного читання їх. 91. Хтось інший зі старців запитав того ж старця: Як берегти серце своє? Яким чином буває брань ворожа? Чи треба підкорятися ворогові, який бореться з нами? Про помисел блудний: чи треба загороджувати йому вхід? І як чинити, якщо він увійде? Про їжу: чи приймати її на вагу унцій²⁹, чи просто керуючись розсудливістю і збереженням себе?Відповідь. Слідкувати за серцем – значить мати розум тверезий і чистий від помислу, що наводить брань. – Спершу розум нехтує помислами своїми, а потім уже, коли ворог побачить безтурботність, намагається ввести в нього брань. Якщо ж хочеш дізнатися (про помисел), чи ворог він тобі, чи друг, сотвори молитву і запитай його: “наш ли еси, или от сопостат наших?” (Ісус. 5:13), і він скаже тобі істину, бо зрада буває від безтурботності. Не супереч же, бо вороги цього бажають (і бачачи протиріччя), не перестануть нападати: але помолися на них до Господа, скидаючи перед Ним неміч свою, і Він може не тільки відігнати, а й зовсім скасувати їх. Щодо ж блудного біса: вельми добре загородити йому вхід; якщо ж захопишся, і він увійде (через помисли), то трудися проти нього, кидаючи неміч свою перед Богом і молячись Йому, і Він вижене його. На запитання ж твоє про їжу (скажу): нехай розсудливість і охорона себе керують життям твоїм, і помолися за мене заради любові.* * *²⁹Унція дорівнює 8 драхмам (золотникам). 92. Того ж до того ж старця. Чому обтяжується серце моє, долає мене безмірний сон, і я зовсім не маю розчулення?Відповідь. Це (ворог) всіляко наводить на безмовного для того, щоб, піддавшись зневірі, він тікав подвигу і прийшов у відчай. Ми ж повалимо неміч нашу перед Могутнім: “твори вся по преизбыточествию, ихже просим или разумеем” (Еф. 3:20), доки Він не розтрощить сонмища амореїв, і Він не допустить, щоб Мадіам, Амалік і сини Сходу винищили плоди наші (див. Суд. 6:3,4). Потерпимо ж за допомогою Владики нашого Бога, бо Він сильніший за всіх їх, і врятуємося. Запитання 93, того ж до того ж. Чому вночі мрію я про одних осіб, а вдень відчуваю брань через інших? Трапляється ж так, що буває осквернення уві сні й без представляння постаті: так само трапляється, що інколи мріяння буває з втіхою, а інколи без втіхи?Відповідь. Ті ж, які борються з тобою вдень, борються з тобою і вночі, показуючи через це, що ти ще перебуваєш у їхніх руках; вони ж перетворюються або на ту, або на іншу подобу. А що іноді (мріяння) буває з насолодою, а іноді без неї: це відбувається, як я вже сказав, тому, що вони приймають на себе різні образи, щоб привести людину в подив і збентеження. Нічна ж боротьба двояка: одна походить від сластолюбства, а інша – від спокуси диявольської, щоб привести людину до відчаю, – до тієї думки, що немає для неї більше порятунку. Коли трапиться тобі спокуса від цієї брані, роби сім разів по сім земних поклонів, тобто 49, кажучи на кожному: “Господи, пробач мене імені заради Твого святого!” Якщо ж (спокуса) трапиться під час хвороби або в день недільний, коли не слід робити земних поклонів, то замість 49 колінопреклонінь вимовляй молитву цю 70 разів. Різниця ж спокус така: спокуса диявольська буває від возношення, а спокуси сластолюбства бувають від обжерливості.

Запитання 94, того ж до того ж. Якщо трапиться мріяння (осквернення) вночі, а вранці треба приступити до Святого Причастя, як слід тоді приступити?Відповідь. Приступимо як уражені, не як ті, що нехтують, але як такі, що мають потребу в лікареві, і Той, Хто зцілив кровоточиву, зцілить і нас. Возлюбимо багато, щоб і нам простилося багато. А коли приступиш до Причастя, кажи: “Нехай не буде мені Святиня ця, Владико, на суд або на осуд, але на освячення душі й тіла”. І тоді приступи зі страхом; і Владика наш Господь, за людинолюбством Своїм, зробить із нами милість Свою. Амінь. Запитання 95, того ж до того ж. Оскільки ти, отче мій, сказав мені у відповіді своїй, що (мріяння), що трапляються з людиною вночі, одні бувають від підношення, через спокусу диявольську, інші через сластолюбство від обжерливого харчування, то чи можливо дияволові зробити це в людині виключно через заздрість, і тоді, коли вона не звеличується й не вдається до сластолюбства? І як дізнатися, якщо буває вночі рух плотський, природний він чи ні? Чи трапляється природний рух у досконалих? І чи робити земні поклони в П’ятидесятницю чи ні?Відповідь. Диявол може зробити з нами спокусу і через заздрість; але коли з нашого боку не сприяє цьому підношення або сластолюбство, не може часто повторювати цього. Як той, хто будує будинок, якщо не знайде потрібних матеріалів, трудиться марно; так само і диявол. Ознака ж природного руху є, коли хто бачить, що рух трапляється йому не від зверхності, не від сластолюбства і не через заздрість диявольську. Буває ж це не через заздрість (диявольську), а від єства тоді, коли хто зазнає цього, заснувши з надією, після багатьох молитов, призиваючи Святу і Єдиносущну Трійцю і захищаючи себе хресним знаменням. Досконалі ж не схильні і до цього; бо загасили і природний (рух), оскопивши себе духовно Царства заради Небесного, тобто умертвили уди свої. А про земні поклони в П’ятидесятницю тобі вже було сказано в інший час, що треба їх класти тільки у своїй келії. Помолися за мене, брате. Запитання 96, того ж до того ж. Чому трапляється, що я хочу втримати чрево своє і зменшити кількість їжі, і не можу? Якщо ж і зменшу, то знову, через кілька часу, повертаюся до першої міри своєї, також і в питті?Відповідь. Бог нехай пом’яне любов твою, брате мій, за те, що ти згадав мені про пристрасті мої, бо і я страждаю тим самим. Ніхто не звільняється від цього, крім того, хто прийшов у міру того, хто сказав: “забых снести хлеб мой. Oт гласа воздыхания моего прильпе кость моя плоти моей” (Пс. 101:5,6). Такий скоро досягне зменшення їжі та пиття, бо сльози слугують йому хлібом, і врешті доходить до того, що харчується Духом Святим. Повір мені, брате, що я знаю людину (відому Господу) такої міри: впродовж тижня раз, і два, і частіше захоплюється вона духовною їжею і від солодощів її забуває чуттєву їжу, а коли приходить скуштувати (хліба), то, начебто пересичена та бридлива, не хоче куштувати її; куштуючи, засуджує себе, кажучи: чому я не завжди в такому стані? І бажає досягти успіху ще більше. – А ми, брате мій, де перебуваємо? Підемо, – помремо. Пробач мені, що, не знаходячи, чим похвалитися зі своїх праць, хвалюся чужими, на свій власний осуд. 97. Того ж до того ж питання. Прошу тебе, отче мій, поясни мені сутність справи: як досягти стану, про який сказав ти? Я не знаю цього; бо скільки разів не починав зменшувати їжу, зневіра і слабкість не залишали мене доти, доки я не повертався до колишньої своєї міри. І чому ти сказав, що тільки той, хто увійшов у міру того, хто сказав: “прильпе кость моя плоти моей” (Пс. 101:6), досягає того, щоб задовольнятися малим? І як, до того, як зменшити їжу, може прильпнути кістка до плоті?97. Того ж до того ж питання. Прошу тебе, отче мій, поясни мені сутність справи: як досягти стану, про який сказав ти? Я не знаю цього; бо скільки разів не починав зменшувати їжу, зневіра і слабкість не залишали мене доти, доки я не повертався до колишньої своєї міри. І чому ти сказав, що тільки той, хто увійшов у міру того, хто сказав: “прильпе кость моя плоти моей” (Пс. 101:6), досягає того, щоб задовольнятися малим? І як, до того, як зменшити їжу, може прильпнути кістка до плоті?Відповідь. Брате, ти примушуєш мене говорити про те, що вище моєї міри, і боюся, щоб не бути мені засудженим за розповідь про чужі успіхи³⁰. Слова Писання: “прильпе кость моя плоти моей”, означають, що всі кістки людини є – одне ціле, тобто всі помисли людини становлять одне ціле по Богу. – І тоді плоть ця піде за помислом по Богові, і з’являється радість Духа в серці, – живлячи ту душу і вгамовуючи тіло, і укріплюючи їх обох, і (така людина) вже не слабшає і не сумує, бо Іісус відтепер буває заступається за неї і ставить її поблизу присінка, де віднізвідти “отбеже всяка болезнь и печаль и воздыхание” (Іс. 51:11), і виповнюється на ньому слово Писання: “идеже бо есть сокровище ваше, ту будет и сердце ваше” (Мф. 6:21). Приводить же людину в таку міру досконале смирення.

* * *³⁰У слов’янському перекладі: исправлениях. Запитання 98, того ж до великого старця. Як можна досягти стриманості, як розрізняти неміч природну від тієї, яку наводять демони, і скільки слід куштувати їжі?Відповідь. Брате, ти цікавишся потроху відкрити речі сокровенні, і я, як божевільний ще, думаю, що, про що ти запитуєш мене, цього ніхто не може розсудити, окрім того, хто досяг цієї міри (успіху). Жива людина відчуває дію холоду або теплоти, мертва ж не відчуває цього, бо втратила почуття. І як міри пізнання речей досягає лише той, хто вивчає їх, і (тоді) може міркувати про них, а той, хто не вчився і не досяг того (пізнання), якщо й тисячу разів запитає про них, що вони таке, й отримає відповідь, усе ще не може зрозуміти сутності речей: так і в теперішньому (випадку). Скільки не кажи комусь, але більше потрібен власний досвід. Про неміч (скажу): якщо тіло, приймаючи повсякденну їжу, розслаблюється, це – від демонів; інакше, це неміч природна. А утримуватися – значить вставати (з-за трапези) трохи неситим, як визначили старці новоначальним. – Коли ж людина досягне в міру апостола, який сказав: “не неразумеваем бо умышлений его” (2Кор. 2:11), то не може сховатися від неї, скільки слід їй їсти, бо вона вже навчена цьому (вправою і навичкою). Я змушений говорити про речі, вищі за мене, в чому немає і потреби; можливо, немає навіть і того, хто може прийняти і зрозуміти їх, крім деяких небагатьох. Бог отців наших нехай приведе тебе в радість цю: вона світла і солодка. Така (людина) вже не згадує про тілесну їжу, бо вона “забы снести хлеб” (Пс. 101:5) свій і перебуває розумом в іншому світі. “Вышних ищите, идеже есть Христос о десную Бога седя: горняя мудрствуйте, горним поучайтеся” (Кол. 3:1,2). Тому слава навіки, амінь. Запитання 99, того ж до іншого старця. Авва, якщо трапиться нічне мріяння, чи добре сповідувати про це комусь із братії і, зробивши йому уклін, попросити помолитися за себе?Відповідь. Про нічні мрії добре сказати тому, хто може чути це (не спокушаючись), і, зробивши уклін, треба просити помолитися за себе, бо Писання каже: “Исповедайте… друг другу согрешения и молитеся друг за друга, яко да исцелеете” (Як. 5:16). 100. Хтось із безмовних отців запитав того ж: як йому перебувати в келії?Відповідь. Перебувати в келії – значить згадувати свої гріхи, плакати про них і нарікати, не спати над собою, щоб розум не був полонений, а якщо і буде полонений, то намагатися скоріше знову привести його в своє місце. Запитання 101, того ж до того ж. Помисел каже мені, що повчання (в Писанні) доставляє чисту молитву: чи так це?Відповідь. Брате, остерігайся бути зганьбленим демонами і говорити, що повчання доставляє чисту молитву. Як же пристрасті перебувають у людині, що має чисту молитву? Запитання 102. Того самого до того самого. Коли розум буває навіжений звіром³¹?Відповідь. Розум буває звірохищений тоді, коли людина не поспішить попередньо докорити собі. (Такий розум) має на собі сліди кусання зубів і терзання нігтів (звірів уявних), чому й потребує лікування, тобто покаяння.* * *³¹Звірохищний, звіроїдний, – пошкоджений звіром (див. Вих. 22:31). Слово це означає тварину, не зовсім умертвлену звіром, але дещо пошкоджену ним і тому непридатну для жертвоприношення. Запитання 103, того ж до того ж. Чи слід закривати очі при підступах ворожих, і коли повстає на мене тіло, що мені робити?Відповідь. Диявол представляє людині речі чуттєвим і нечуттєвим чином. Слабкий закриває очі, щоб не бачити їх, а сильний, і бачачи їх, нехтує ними, бо “праведный яко лев уповая” (Притч. 28:1). Про повстання ж тіла: біжи поспішно з молитвою до Іісуса, і заспокоїшся. Запитання 104. Чому трапляється зі мною, що я після запитання (від отців) засуджую іншого?Відповідь. Засудження іншого після запитання трапляється з тобою за те, що ще не вмерло в тобі самовиправдання: засуджуй себе, і перестанеш засуджувати інших. 105. Той же, будучи обурений і вельми наляканий розбійниками, але милістю Божою зберігшись від них неушкодженим, сповістив тому самому старцю про свій острах і разом просив його молитов про збереження його на майбутній час.Відповідь. Бог, Який сказав: “не имам тебе оставити, ниже имам от тебе отступити” (Євр. 13:5), нікого не зраджує; зраджує ж нас невір’я наше. Втім, і ті, які мають досконале уповання на Бога, піддаються іноді, за попущенням Божим, спокусам для випробування віри. Хіба розбійники, що нападали на тебе, були чисельніші за колісниці і сили фараона? А відомо, що вони раптово були потоплені одним словом і помахом Господнім. Чи вже не пам’ятаєш, як осліпли нападники на Єлисея? Хто осліпив їх? І для чого зробив і робить це Той, Хто “весть благочестивыя от напасти избавляти” (2Пет. 2:9)? Як ми забули Писання, яке говорить: “Господь сохранит тя от всякого зла, сохранит душу твою Господь” (Пс. 120:7)? Як ми забули слова Христові: “вам же и власи главнии вси изочтени суть” (Мф. 10:30), і: птах не впаде в сітку “без Отца вашего” (Мф. 10:29), чи не набагато краще за птаха є людина! О боязнь – дочка невір’я! Куди низвела вона нас?! Страх цей вельми шкідливий: він засліплює розум, послаблює серце, відштовхує людей від Бога, – він сестра відчаю, бо відмежовує людей від страху Божого і зводить у країну погибелі. Брате, втечемо від неї і пробудимо сплячого в нас Іісуса, вигукнувши: “Господи, спаси ны, погибаем” (Мф. 8:25). І Він, повставши, заборонить вітрам, і вони вщухнуть, а нам скаже: “Аз есмь, не бойтеся” (Ін. 6:20). Залишимо тростинний жезл (див. Вих. 4:2) і візьмемо жезл хреста, силою якого затверджуються кульгаві, повстають мертві, яким хвалився апостол (див. Гал. 6:14), яким ми звільнилися від зради, віддавшись тому, хто розіп’явся за нас. Він Сам урятує цим жезлом нас – овець Своїх, і віджене від нас кровожерливих вовків. Тому слава навіки, амінь.

106.Так само і великий старець, коли його запитали про це, сказав: Брат, обтяжений сном! Випробуй слабке своє серце. Я дивуюся, як воно боїться рабів, що стоять зовні, а не бачить господарів їхніх, що перебувають усередині. Чуттєві розбійники суть раби розбійників уявних, тобто демонів, які в них діють. Ти повинен дякувати розбійникам, які приходять до тебе, за те, що вони, прийшовши, розбудили сплячих у тобі розбійників – господарів своїх. Куди так далеко відійшов Іісус, щоб тобі (не можна було) піти до Нього і благати Його прийти на допомогу? Чи не чує вухо твоє, що співають вуста твої: “Близ Господь… всем призывающим Его во истине: волю боящихся Его сотворит, и молитву их услышит, и спасет я” (Пс. 144:18,19). Приліпись до Нього, і Він позбавить тебе і від внутрішніх панів, і від зовнішніх рабів їхніх. Йому слава на віки віків, амінь. 107. Той же запитав іншого старця: Два помисли турбують мене щодо розбійників: один засуджує мене, кажучи: те, що ти маєш, належить гуртожитку, і тому гріх буде, якщо дозволиш узяти це, але, в разі приходу їх, ти повинен подати (про них) знак стуком або голосом. Інший же помисел засуджує мене, кажучи, що Господь сказав: “хотящему… ризу твою взяти, отпусти ему и срачицу” (Мф. 5:40). Як повелиш, владико, вчинити мені, бо я сумніваюся в цьому, і пробач мені, що я допускаю уявних розбійників входити і виходити і забарвлювати серце моє, а про видимі запитую. Помолися, щоб Господь попередньо позбавив мене від них.Відповідь. Якщо ти ні над чим не маєш влади, то не нехтуй тим, що отримуєш, за любов’ю, від гуртожитку, інакше ти наражаєшся на осуд, бо людина підвладна не підпадає під заповідь (вищезазначену в запитанні). Отже, без збентеження постукай і заклич (брата, що живе поруч), кажучи: “Благослови, брате, і допоможи”, і покриє тебе Господь. Що ж стосується до уявних розбійників: нехай позбавить тебе Господь від тих і від інших. Мужайся, міцнішай і молися за мене. 108. Той самий брат, прочитавши в оповідях Отцівських, що той, хто істинно прагне врятуватися, повинен спершу (у співжитті) з людьми перетерпіти прикрості, безчестя, поневіряння³² , приниження і звільнитися від впливу почуттів своїх, і тоді вже піти в цілковиту мовчазну, як виявив у Собі і Сам Господь наш Іісус Христос (бо Він, перетерпівши все це, зійшов нарешті на Святий Хрест, що означає умертвіння плоті й пристрастей і святий досконалий заспокоєння). Той самий брат говорив самому собі: “Я, окаянний, нічого подібного не знав і не зробив, віддалився ж від людей тому, що, через неміч свою, спокушав усіх; тож чи не маю я знову увійти в гуртожиток і, за Божою поміччю, спершу виконати те, що заповідували батьки, а потім уже піти в мовчання: щоб інакше не марною була праця моя?”Думки ці він повідомив великому старцю, який відповідав йому: отці сказали добре; – інакше й бути не може. Але як трапляється, що людина з багатьох причин робить висновок, ніби вона правильно чинить; тим часом, як внаслідок інших причин, вона зазнає шкоди, то й треба бути обережним. Як ти вже наважився перебувати у своїй келії (у мовчанні), то якщо після цього вступиш у гуртожиток, впадеш у марнославство; а може бути, навіть і не встоїш у своїй думці, тобто щоб перебувати в гуртожитку, і врешті-решт залишиш його; таким чином і вийде подвійне зло. Але якщо докоряєш собі, як такому, що не зробив нічого такого, що повинно було зробити для сходження на хрест, кажучи: “Я віддалився в безмовність через незнання”, то самодокор може замінити прикрості й безчестя, і так привести нарешті того, хто щиро приймає це, до міри хреста в Христі Іісусі, Господі нашому, Котрому слава й держава на віки віків, амінь.* * *³²У слов’янському перекладі: тщеты. 109. Того ж до того ж великого старця. Помолися за мене, бо я дуже скорблю.Відповідь. Бог неба і землі, молитвами святих Своїх, нехай виконає прохання ваші, про виконання яких і я молю Його. Ви бажаєте почути і зрадіти, і тим спонукаєте мене говорити, щоб і на мені виповнилося слово Писання: “Бых несмылен хваляся: вы мя понудисте” (2Кор. 12:11). Я і перед проханням вашим, заради палаючої в мені (подібно до найсильнішого вогняного полум’я) любові Христа, який сказав: “возлюбиши ближняго своего яко сам себе” (Мк. 12:31), не припиняю в горінні й теплоті Духа (див. Рим. 12:11) день і ніч молитися Богові, щоб Він зробив вас богоносними, щоб вселився в вас і походив (див. 2Кор. 6:16), і послав вам Духа Святого, Духа істини, Який, “вы (вас) научит всему… егда приидет… наставит вы на всяку истину” (Ін. 14:26,16:13), щоб удостоїтися вам наслідувати вічні блага, “ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша” (1Кор. 2:9). Я був для вас як батько, який намагається включити дітей своїх до світлих воїнств царських, тоді як вони самі не дбають про це. Хай дасть же Бог і вам полум’я любові цієї. І (тоді) Бог упевнить вас, що вона підносить тих, хто має її, до сьомого неба, як деякі вже з дерзновенням сходять і благословляються: “аще в теле, не вем, аще ли кроме тела, не вем, Бог весть” (2Кор. 12:2)³³, а щоб пізнати вам початок шляху до цієї радості, послухайте: перш за все приходить до людини Дух Святий, навчає її всього, і того, як слід смиренно молитися (про що не можете почути зараз); потім, наставляє її цей перший спалах, і вона піднімається на перше небо, потім на друге, і так далі, в міру досягнення успіху, навіть до сьомого. І там удостоюється бачити невимовні і страшні речі, яких ніхто не може чути, окрім тих, хто досягає цієї міри, якої нехай сподобить Господь і вас. Ті, хто зовсім помирає миром, терпінням і багатьма скорботами, можуть прийти в неї. О улюблений брате! Господь перетерпів хрест, і хіба тобі не радіти в скорботах, терпіння яких вводить у Царство Небесне? Добрий знак, що ти сумуєш; хіба ти не знаєш, що коли хто просить отців молитися за нього або благає Бога подати йому допомогу, тоді примножуються скорботи і спокуси до випробування його. Отже, не шукай спокою тілесного, якщо не посилає його тобі Господь, бо мерзенний перед Господом спокій тілесний, і Господь сказав: “в мире скорбни будете” (Ін. 16:33). Бог нехай допоможе тобі в усьому. Помолися за мене.

* * *³³Можна думати, що святий розуміє тут себе; бо той, хто веде інших таким високим шляхом до Бога, звісно, сам перший здійснив цей шлях, силою Святого Духа. 110. Тому ж братові прийшла думка, що великий старець скоро помре: засмучений цією думкою і скорботливий за порятунок свій і всього гуртожитку, він відкрив це тому ж великому старцю і отримав таку відповідь:Улюблений брате! Збуджений любов’ю Божою, ти виголосив глаголи смиренності до людини грішної та найгіршої, глаголи, які й у немилостивих людей можуть збудити співчуття. Що ж скажу тобі я, людина, яка не має ні співчуття, ні милосердя? Спонукають мене слова твої, але що подам тобі на втіху? – не знаю. Якби я мав що-небудь, сказав би тобі. Не залишу вас сирими ні в ці роки, ні в цей час, але перебуватиму з вами, за велінням Бога, що робить усе на користь, для спасіння душ рабів Своїх; бо це (Господь робить) не заради мене, а заради вас, хто просив цього, щоб ви принесли плід Богові, роблячи через мене ваше спасіння. Я скажу тоді: “Се, аз и дети, яже ми даде Бог” (Іс. 8:18), “соблюди их во имя Твое” (Ін. 17:11). Покрий їх правицею Своєю, приведи їх у притулок бажання Твого; напиши імена їхні в книзі Твоєї; дай їм заручини життя, даючи їм радість і кажучи: “Не бойся, малое стадо: яко благоизволи Отец ваш дати вам Царство” (Лк. 12:32). І помолися, щоб із відвагою міг я вимовити: Отче, дай мені, щоб, де буду я, там будуть і діти мої (див. Ін. 17:24). Повір мені, брате, що дух мій докладає зусиль, щоб сказати моєму Владиці, Який тішиться проханням рабів Своїх: “Владико, або разом зі мною введи і дітей моїх до Царства Свого, або викресли і мене з книги Твоєї”. Але неміч моя і недбальство перешкоджають мені мати таку дерзновенність; втім, милосердя Його велике. Маючи ж такого Владику, нехай втішимося, вірячи, що Він неодмінно зробить нам милість Свою. Бог не забуде праці подвигів отців наших, колись спочилих і нині живих, але скаже: пощаджу місце це заради Себе і заради тих, які вірно служать Мені на ньому. Бо я вірю безсумнівно, що на цьому місці є люди, які можуть благати Бога про незліченну кількість людей, і прохання їхні не будуть відкинуті, бо сказано: “волю их сотворит Господь” (Пс. 144:19); які можуть попросити, нехай Господні очі завжди звернені на це місце (бо їхні молитви підносять до Нього, як блискуча блискавка та сонячне проміння), про які радіє Отець, радіє Син і втішається Дух Святий. Будемо тільки уважними до самих себе, брате, а Бог дбає про місце це, бо воно стало місцем спочинку для рабів Його, і через них сповнюється написане: “Глас радости и спасения в селениих праведных” (Пс. 117:15). Утім, справа правиці Господньої створити силу (див. Пс. 117:16), дати нам силу, щоб ми могли прямувати стопами отців наших, тобто (наслідувати) їхнє вчення, життя, довготерпіння, любові, терпіння, гонінь і страждань, яких вони зазнали від ворога і чуттєво, і подумки. Якщо ж не засвоїмо собі чогось із життя їхнього, то як назвемося і чадами їхніми? Господь каже: “аще чада Авраамля бысте были, дела Авраамля бысте творили” (Ін. 8:39). Якщо ми не будемо страждати з ними, у міру немочі нашої, то як можемо колись і прославитися разом з ними? Якщо не помремо з ними, відсікаючи волю свою, то як і повстанемо з ними, в очікуванні почути це слово: “приидите, благословеннии Отца Моего, наследуйте уготованное вам Царство” (Мф. 25:34). Брате, якщо Господь виконав наші прохання, дарувавши нам у наставники отців наших, то будемо остерігатися, щоб лінощі наші, чи слабкість, чи недбальство, чи невір’я не розлучили нас із ними, адже Писання говорить: “Аще ли неверный отлучается, да разлучится” (1Кор. 7:15); пригадаємо ще сказане: “претерпевый… до конца, той спасен будет” (Мф. 10:22). Будемо невпинно молити Бога, щоб нікому з нас не розлучитися з отцями нашими ні в цьому віці, ні в майбутньому. Не полишимо світла для пошуків темряви, не зречемося солодощі меду для куштування гіркоти змія. Не будемо жадібні до самих себе, і не полюбимо смерті; не приймемо клятви замість благословення. Нехай не прогнівимо Христа, догоджаючи ворогові. Станемо тверезитися, не спати, йти поспіхом, будемо готові; пробудимося від глибокого сну нашого. Подумаймо про те, що Бог дарував нам не те тільки, щоб бути під ногами святих, а й те, щоб бути чадами їхніми і спадкоємцями. Блаженна душа, що вкусила цих (благ)! Блаженна душа, уражена любов’ю до цих (благ)! Блаженна душа, що приліпилася до них! Блаженна душа, що вдосконалилася в цьому! Її очікують у Царстві Небесному радість, веселість і мздовоздаяние на славу Отця і Сина і Святого Духа, амінь. Молись за мене, брате!

111. Того ж до того ж великого старця прохання молитви про те, щоб Бог дарував йому (духовний) успіх.Відповідь. Брат, моли милість Того, Хто “всем человеком хощет спастися и в разум истины приити” (1Тим. 2:4), щоб Він дарував тобі духовну неспання, яке розпалює духовний “огонь”, що його “пришел низвести на землю” (Лк. 12:49) Господь, Владика неба і землі. Разом з тобою, за силою моєю, буду молитися і я, нехай дарує тобі це неспання Бог, що подає всім, хто важко і старанно просить, благодать, яка, прийшовши, наставить тебе на істину, бо вона просвіщає очі, виправляє розум, проганяє сон розслаблення і недбальства, очищає зброю, яка заіржавіла в землі лінощів, робить світлим одяг, спаплюжений у полоні ворогів, змушує зненавидіти погану їжу їхню і забажати насититися духовною жертвою, яку приносить Великий Архієрей наш; ця-то є та жертва, про яку відкрито було пророкові, що вона очищає “грехи и отъемлет беззакония” (Іс. 6:7), тим, хто плаче, прощає, “смиренным дает благодать” (Притч. 3:34), приймається гідними, і через неї успадковують вони життя вічне, в ім’я Отця, Сина і Святого Духа, амінь. Помолися за мене. 112. Той же брат просив великого старця помолитися за нього, щоб сподобитися йому принести себе в жертву мертвості Іісусовій.Відповідь. З радістю прошу Бога виконати всяке благе ваше прохання, і вірю, що Він виконає це; бо некладений Той, Хто сказав: “Просите, и дастся вам” (Мф. 7:7). Отже, нехай виконає Господь прохання ваші. Амінь. Утім, не будь і сам безтурботний, але потрудися трохи; бо ті, хто шукають у царя високого достоїнства (влади), хоча і мають багатьох заступників за себе, однак і самі піддаються скорботам, небезпекам і працям, поки не отримають (бажаного); так само й ти зазнай хоча б невеликої праці, щоб отримати тобі велику милість. “Много… может молитва праведного поспешествуема” (Як. 5:16). Скажи і тому, хто перебуває з тобою, возлюбленому в Господі (братові), який завжди тебе наставляє і через те надає тобі велику милість, щоб він не переставав наставляти тебе. “Егоже бо любит Господь, наказует” (Євр. 12:6). Вітаю всіх вас у Господі і прошу помолитися за мене, заради любові. 113. Той же просив молитов великого старця, щоб позбутися йому старої людини.Відповідь. Послухай, возлюблений брате, і прихили серце твоє до збереження сповіщених тобі Божественних глаголів, які походять не від людини, але від Духа Святого. Іісус є Лікар душ і тіл. Якщо ти маєш виразки, я введу тебе до Нього, і буду молити Його, щоб Він зцілив тебе, якщо тільки ти сам цього забажаєш. Він є подавець усіх благих обдарувань. Подає ж тобі не тільки за проханнями твоїми, але краще сказати – “несравненно больше всего”, чого ти просиш (Еф. 3:20). Іісус Син Божий є світло і сила; Він втілився від Святої Діви Марії, з’явився на землі, пожив з людьми і приніс за нас Самого Себе “в жертву живую… благоугодную Богу” (Рим. 12:1) і Отцю нашому, щоби зробити нас “Себе люди избранны, ревнители добрым делом” (Тит. 2:14), “царское священие, язык свят” (1Пет. 2:9), перетерпівши за нас усе це (страждання), Він залишив нам спосіб терпіння й тішиться, коли ми просимо Його. Я прошу Його просвітити серце твоє; втім, попрацюй і ти зі мною до поту; бо Син Божий каже: “Приидите ко Мне все труждающиися и обременении, и Аз упокою вы” (Мф. 11:28). Отже, благаючи про тебе, я вдаюся до Нього з великою невідступністю; але якщо і сам ти не вдасишся до Нього, то буде нам великий сором. Іісус нікого не відкидає; Він і в єдинонадесяту годину найняв робітників у виноградник Свій. Приліпись до Нього і потрудися трохи, щоб отримати нагороду нарівні з усіма. Бог дарував тобі розум, віддай Йому його, присвячуючи його небесному, “вышних ищите… горняя мудрствуйте” (Кол. 3:1,2), туди, де Він Сам перебуває; бо я молюся, щоб ти досягнув туди з усіма, хто любить ім’я Його. Цим тільки чином може кожен звільнитися від старої людини. Іісус сказав апостолам: “Вы есте соль земли” (Мф. 5:13); землею назвав Він тіло, бо Писання говорить: “земля еси, и в землю отъидеши” (Бут. 3:19). Будь сам для себе сіллю, осоляючи і висушуючи (в собі) гнилість і (винищуючи) черв’яків, тобто злі помисли. Якщо ти будеш це робити, то і я разом з тобою буду трудитися і осоляти, щоб не воссмердели (виразки твої) і не збудили в інших огиду. Бог і Спаситель наш хоче, щоб ми врятувалися, але нам належить волати невпинно: “Спаси мене, Господи”, і врятує тебе; бо деякі волали так і увійшли “в пристанище хотения” Його (Пс. 106:30), куди, сподіваюся, і ти ввійдеш, коли даси мені руку за силою (своєю). Поміркуй над сказаним і, слідуючи цьому, досягнеш (бажаного), як каже апостол: “Тако тецыте, да постигнете” (1Кор. 9:24). Молися за мене, брате, щоб не був засуджений за те, що говорю і не роблю.

Запитання 114, того самого до того самого великого старця: про різні помисли і про досконалість на шляху Божому.Відповідь. Усе, що ти написав, забудькуватий брате мій, просячи в Бога через мою недоброчесність, хилиться до одного, – щоб позбутися старої людини, набути освячення душі й тіла й одержати порятунок у Царстві Божому разом зі святими, бо це і є та міра, про яку я тобі говорив, – щоб змінитися й очиститися від старої людини. “Несравненно больше” (тебе) (Еф. 3:20) прошу я Бога, спонукуваний (до того) любов’ю, щоб Він подав тобі те, про що ти просиш. І якщо ти не перешкодиш цьому своїм розслабленням і недбальством, то здивуєшся і прославиш Бога, як Він приведе тебе з небуття в буття. Бог нехай пробачить тобі гріхи твої, і тим, що послідує за цим, нехай приготує тобі прощення. Щодо нічних мрій, скажу тобі, що диявол через заздрість спокушає тебе ними: ти приносиш покаяння Богові, а (дух злості) хоче насваритися на тебе (і запевнити), що і всемогутнє покаяння марне; але не корися йому, бо ти маєш велику допомогу від молитви святих. Ретельність полягає в тому, щоб, якщо захопишся і згрішиш проти кого-небудь ділом або словом, піти до нього і зробити йому уклін³⁴. І Бог, бачачи це, захистить тебе від ворогів твоїх. Щодо харчів: не будемо занадто піклуватися про себе. Трапляється й те, що ця боротьба буває від демонів, з метою втягнути нас у піклування, щоб, займаючись цим, ми залишили належні нам блага. Про досконалість же шляху Божого говорити тепер не слід, щоб не довести тебе до відчаю; але віруй, що туне спасає тебе Господь Бог молитвами святих; бо вони можуть благати Його. Помолися за мене, брате.* * *³⁴Випросити в нього прощення. Запитання 115, того ж до того ж великого старця: про зневіру і деякі інші помисли.Відповідь. Єдиний безгрішний Бог, Який врятує тих, хто сподівається на Нього, нехай зміцнить любов твою, щоб “преподобием и правдою ты служил Ему вся дни живота своего” (Лк. 1:75) в храмі внутрішньої людини, де приносяться Богові уявні жертви: золото, ливан і смирна; де закопується в жертву вгодоване тілечко і виливається чесна кров непорочного Агнця; де чути співчутливі вигуки святих Ангелів: “тогда возложат на алтарь Твой тельцы” (Пс. 50:21). “Тоді”! Коли ж це “тоді”? Коли приходить Господь наш, Великий Архієрей, Який приносить і приймає безкровну жертву; коли про ім’я Його у вухах кульгавого, що сидить при червоних дверях, чути буде радісний голос: “востани и ходи” (Діян. 3:6); тоді він входить до святині, “ходя и скача и хваля Бога” (Діян. 3:8); тоді він входить до святині, “ходя и скача и хваля Бога” (Діян. 3:8); тоді вщухає сон зневіри й невідання; тоді віддаляється дрімота зневіри й лінощів; тоді п’ять мудрих дів розпалюють “светилники своя” (Мф. 25:7) і радіють із Нареченим у святому палаці без зніяковілості, згідно оспівуючи: “Вкусите и видите, яко благ Господь: блажен муж, иже уповает Нань” (Пс. 33:9). Тоді припиняються брані, і осквернення, і рухи, і запроваджується святий мир Святої Трійці, закарбовується скарб і робиться недоступним викраденню. Молися про те, щоб тобі збагнути це, досягти цього і зрадіти у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь. 116. Того ж до того ж великого старця про таємну спокусу і про успіх.Відповідь. Брате, я дивуюся любові твоїй, як ти не осягаєш хитрощів бісів. Бо як роздратувалися вони проти Йова, коли свідчив про нього Бог, і як, передбачивши, що наблизився час юнакові очиститися, “стрясе его” (Мк. 9:20); так і тоді, коли бачать, що хтось досяг успіху, спокушають його через заздрість; не спокушають того, хто прийшов до процвітання через свої справи, тому, що такий переміг їх, а того, хто досяг успіху туне по молитвам святих, і це буває Божим потуранням, щоб людина пізнала свою неміч і не перевершилась (отриманим) обдаруванням. Як у воїнстві одні перевершують інших, так і обителі у Отця світів перевершують одна одну. Якби не було так, то чому вони “многи суть” (Ін. 14:2)? Бог нехай зміцнить тебе в страху Своєму. Помолися за мене. Запитання 117, того ж до того ж великого старця: про процвітання душевне, про навчання брата, і про віру до спільного (духовного) батька.Відповідь. Повір мені, улюблений брате, що ти, за допомогою Божою, перебуваєш не поза брамою Царства Небесного, але стій твердо, ретельно, уважно до самого себе, щоб не бути вилученим звідти. Від Бога залежить ввести (туди) людину за молитви святих Своїх; а від волі людини залежить утвердитися там або бути звідти випотрошеною. З волі Божої я поступово веду тебе на висоту чеснот. Отже, благодушествуй про Господа і старанно йди дорогою Його, і отримаєш від Нього допомогу про ім’я Його. Про брата ж (скажу): прийми його зі смиренним серцем і кажи йому те, що Бог покладе тобі на серце сказати йому, пам’ятаючи, що в нужді Він відчинив вуста і віслюку, і якщо все походить від Нього, то Йому ж припиши і користь, через тебе отриману. І коли Бог, що вклав слово в уста твої, побачить твою смиренність, то припише тобі нагороду за науку (брата); і виповниться на вас написане: “Брат от брата помогаемь, яко град тверд и огражден” (Притч. 18:19). Господь Іісус Христос нехай влаштує все на благо наше. Про найгіршого ж раба (скажу): якщо Бог дарував тобі віру, то Він же і ростить, і зберігає її, бо не може відкрити таємницю людям найгірший із них, але Бог буває все у всіх. Прости, брате, і помолися за мене.

Запитання 118, того ж до іншого старця. Як чинити тому, хто бажає мовчати, щоб уникнути прославлення імені свого, щоб слава, перевищуючи діла його, не зашкодила йому; бо отці сказали: горе тій людині, яка ім’я вища за діла її; і чи розмовляти з деякими, чи зовсім ні з ким не розмовляти?Відповідь. Мати ім’я або славу, вищу за ділання своє, анітрохи не шкодить тому, хто не тішиться тим, або не погоджується з тим, що кажуть про нього, так само, як обмовленому в убивстві, але тому, хто нічого подібного не робив (не шкодить наклеп). Такий повинен думати: що люди мають про мене добру думку, не знаючи, який я. А те, щоб з одними розмовляти, а з іншими ні, або одних відкидати, а інших приймати – призводить до розрізнення людей. Отже, хто може перебувати безтурботно, пізнавши свою неміч (кажу через нерозумність свою), той добре робить. Запитання 119, того ж до великого старця. Прошу тебе, шановний отче мій, зглянься над моєю неміччю і дозволь мені, коли хтось із отців побажає прийти до мене в келію, щоб помолитися за мене, прийняти його, бо я обтяжений зневірою, доки Бог молитвами вашими утвердить мою душу.Відповідь. Брате мій, прошу любов твою, не став мене на висоті: я нерозумний і звеличуюсь, тоді як мав би мати впевненість, що знаходжусь унизу; бо слово твоє: “спустися” – значить, що я знаходжуся нагорі, на висоті. Але хіба вже не знаєш, що тому, хто має бути нижчим від усякої людини і перебувати в самому низу, нікуди вже більше зійти. Ти маєш настанову святого апостола Павла, який говорить: “Вся же искушающе, добрая держите” (1Сол. 5:21). Усяка справа, яку робить людина в страху Божому, приносить користь душі її. Отже, якщо бесіда (з отцями) приносить тобі користь, то я не перешкоджаю твоїй користі; бо вважаю себе гідним презирства від усіх, хто приходить помолитися за тебе і принести тобі користь. Тому, будеш ти мати побачення (з батьками) чи не будеш, Господь Іісус нехай зміцнить щиру любов твою. Що я значу серед людей, щоб міг дозволяти собі (вимагати) цього (від тебе)? Твоя користь становить мою радість. Отже, розмовляючи зі святими, що приходять (до тебе), і отримуючи від цього користь, проси їх помолитися і за мене, заради любові. Вважаю ж так, що і розмовляти заради Бога добре, і не розмовляти заради Бога – так само добре. Будь здоровий. 120. Того ж до того ж великого старця, прохання молитви, і про досконалу безмовність.Відповідь. Господь наш Іісус Христос, Син Благословенного і Вишнього Бога, нехай утвердить і укріпить вас до прийняття Святого Свого Духа, Який благим Своїм приходом нехай навчить вас усьому, нехай просвітить серця ваші й наставить вас на істину, і нехай побачу я вас проквітлими, подібно до фініків в раю Божому, і нехай з’явитеся ви, як плодоносна маслина, серед святих, і як виноград плідний, увесь істинний, на Божественній ниві. Нехай сподобить же вас Господь випити з джерела премудрості; бо ті, які пили з нього, забували самих себе, будучи цілком поза старою людиною, і від джерела премудрості перейшли до іншого джерела – любові, що ніколи не відпадає (див. 1Кор. 13:8); і, перебуваючи в цьому стані, вони досягли міри, що перевищила розсіяння і високоумство, ставши всеціло розумом, всеціло оком, всецільно світлими, всеціло досконалими, всеціло богами. Потрудилися, звеличилися, прославилися, просвітилися, ожили; тому що раніше померли. Веселяться і веселять: веселяться про Нероздільну Трійцю і веселять Вишні Сили. Забажайте стану їхнього, течіть шляхом їхнім, поревнуйте вірі їхній, придбайте смиренність їхню, терпіння в усьому, щоб вам отримати надбання їхнє. – Тримайтеся їхньої невгамовної любові, щоб успадкувати невимовні блага: “ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящим Его” (1Кор. 2:9). Про безмовність же (скажу): тепер навчай себе ще певний час, і Бог сотворить із тобою милість Свою. 121. Тому ж великому старцеві: чи дозволить він йому (проходити) досконалу безмовність?Відповідь. Я вже сказав любові твоїй, возлюблений брате, щодо мовчання, щоб ти ще трохи почекав, і сказав це не тому, щоб не бажав бачити, як ти досягнув цієї³⁵ міри; зовсім ні! Навпаки, бажаю і молюся, щоб Він дарував тобі це, і більше цього; бо успіх ваш є найвища моя радість. Але дарування духовні посилаються від Бога у свій час. Він Сам закликає, допомагає і зберігає; бо Писання говорить: “не хваляй бо себе сей искусен, но егоже Бог восхваляет” (2Кор. 10:18). Якщо хочеш створити собі дім, спершу приготуй матеріал і все потрібне, і Зодчому залишиться тільки прийти і побудувати. Потрібне для такої будівлі полягає в такому: тверда віра для зведення стін; дерев’яні світлі вікна, крізь які проникає світло сонячне (всередину), для освячення будинку, щоб не було в ньому ніякої темряви. Ці дерев’яні вікна означають п’ять почуттів, утверджених Чесним Хрестом Христовим, крізь які проникає (у нас) світло уявного Сонця правди і не допускає жодної темряви входити (маю на увазі ворога і ненависника добра) в дім твій. Чи хочеш до всього цього покрівлі, що вкриває дім, нехай “Во дни солнце не ожжет тебе, ниже луна нощию” (Пс. 120:6). Покрівлею можна назвати любов до Бога, яка, вкриваючи дім, ніколи не падає і не допускає зайти сонцю “во гневе вашем” (див. Еф. 4:26), – щоб воно не з’явилося в день судний викривачем нашим, який спалить нас у вогні геєнському, – ні місяць (не допускає) свідчити про наш нічний зневіру і лінощі. Треба нарешті мати і двері, які б вводили в цей дім і зберігали того, хто живе в ньому. Коли ж кажу про двері, то розумій, брате, уявні двері – Сина Божого, Який говорить про Себе: “Аз есмь дверь” (Ін. 10:9). Якщо ти таким чином приготуєш дім свій, і не буде в ньому нічого ненависного Сину Божому, то Він прийде до тебе з благословенним Отцем і Святим Духом, і оселю в тебе “сотворима” (Ін. 14:23), навчить тебе того, що є безмовність, і просвітить серце твоє невимовною радістю. Амінь.

* * *³⁵У слов’янському перекладі: в улаштування такої міри. 122. Прохання молитви і настанови до доброчесного життя.Відповідь. Бог наш Іісус Христос нехай просвітить очі серця твого, жаданий і возлюблений сину мій, щоб засяяло в них просвітлення Святої, Єдиноначальної, Животворящої Трійці, щоб ти міг збагнути святі Його таїнства, порадіти вічною радістю, вийти з Єгипту, розсікти море жезлом, зв’язати руки лютого фараона і святкувати Богові, приносячи в жертву і з’їдаючи пасху в святині, обагряючи вуста свої в святій і чесній Його крові, будучи (до того ж) оперезаний до стегон, тримаючи жезл чистими руками і носячи чоботи на ногах тих, хто не спотикається; нехай нагодуєшся ти небесною манною, що її приносять хмари, що служать тобі, нехай не занепаде одяг твій, і нехай не зросте волосся на голові твоїй, але нехай очиститься серце твоє, щоб прийняти закон Владики, нехай ти розтрощиш серед людей твоїх вилите теля, нехай пожерла земля ворогів твоїх, що суперечать тобі, нехай запанує над царями Амореї, нехай спокутує Господь сім народів отих від твого лиця, і нехай успадкуєш ти їхню землю на віки віків. Нехай перейдеш ти Йордан силою Божественного чудодійства, і нехай візьмеш місто фінікійське (Єрихон), і врятуєш розпусницю Раав, що увірувала в Бога свого, нехай засіяєш, і насадиш, і скуштуєш, і наїсишся плодами, і прославиш Бога, що даровав тобі (Свою милість). Нехай не буде в тобі Бог інший, Бо ти будеш відтепер освячений Богу твоєму, і чужинці не спустошать землі твоєї, Бо ти будеш страшний для них. Нехай уб’єш ти Голіафа, щоб царювати з Давидом, і позбудешся старого, знайшовши нове. – Нехай увіруєш у Христа, щоб із Ним співрозп’ятися, померти, бути похованим, і нарешті повстати світло, і вознестися від землі славно, і жити з Ним вічно. Отже, пом’якши серце своє, і воно оновиться; скільки зм’якшиш його, стільки знайдеш у ньому думок для життя вічного у Христі Іісусі, Господі нашому. Амінь.А до брата, який з тобою, будь поблажливим, за силою своєю: здоровий повинен поблажливо ставитися до немічного, поки Бог принесе корисне йому. Радійте про Господа. 123. Прохання того ж до того ж великого старця. Святий Отче! Благослови мене благословенням духовним і освяти мені посланий до тебе куколь і аналав, щоб мати мені їх як покров від усякого зла у Христі, Господі нашому.Відповідь. Возлюблений брате! Якщо Владика Христос, Всемогутній Господь неба і землі, сказав тим, хто приступив до Нього: “по вере ваю буди вама” (Мф. 9:29), то що скажу я, жебрак і убогий? Але Бог благословень нехай благословить тебе “всяцем благословением духовным” (Еф. 1:3) і всякою благодаттю правди, і нехай зробить тебе співучасником світлості святих, спадкоємцем Царства, вільним від нечистих пристрастей, молитвами й клопотаннями всіх святих. Амінь. А про що просив ти (скажу): якщо ти віриш так³⁶, то я буду носити їх (куколь і аналав) три дні і надішлю їх тобі, коли освятяться бесідою з Богом, здійснюваною через молитви святих, яка нехай втішить і тебе. Помолися за мене.* * *³⁶У слов’янському перекладі: извещаешися тако. 124. Того ж до того ж великого старця. Отче мій, як можу дізнатися, (перебуваючи) в келії своїй, чи відсікаю я свою волю, а так само і коли знаходжуся з людьми? І що є воля плотська, і воля, навіяна демонами, прикрита личиною добра? І яка воля по Богу?Відповідь. Відсікати волю свою тому, хто перебуває в келії своїй, – значить не дбати про тілесний спокій у всіх його видах; воля плотська полягає в тому, щоб утихомирити тіло в будь-якому випадку, і тому, якщо не даруєш йому спокою, знай, що, перебуваючи в келії, відсікаєш свою волю. А відсікати волю свою, перебуваючи з людьми, значить померти для них і бути з ними немовби не існуючим. Мати ж волю по Богу, як каже апостол, означає відсікати “волю плоти” (Еф. 2:3). А воля, яку навіюють демони, полягає в тому, щоб виправдати себе і вірити собі, і тоді (людина) та буває захоплена (ними). Помолися за мене, брате, і пробач мене. 125. Того ж до того ж великого старця. Яку має призначити для себе щоденну їжу?Відповідь. Якщо призначиш собі щоденну їжу в келії згідно з тим, як ти запитав, це введе тебе в піклування і брань. А що посилає Бог, тим і будь задоволений. “Иже ходит просто, ходит надеяся” (Притч. 10:9). 126. Питання того ж. Чи добре мені вправлятися в молитві: “Господи Іісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене”, чи краще повчатися в Божественному Писанні та стихословити псалми?Відповідь. Треба робити і те, і інше: трохи того і трохи іншого поперемінно, за написаним: “сия подобаше творити, и онех не оставляти” (Мф. 23:23).

Запитання 127, того ж до того ж великого старця. Коли читаю псалми, чи повинно після кожного псалма вимовляти Отче наш, чи прочитувати свого часу Отче наш та інше (тобто тропарі) до кінця молитов (встановлених після кожної кафізми)?Відповідь. Прочитати один раз³⁷ Отче наш і наступні молитви буде одне й те саме, тобто буде достатньо.* * *³⁷Тобто один раз після цілої кафізми, а не після кожного псалма. 128. Того ж до того ж великого старця. Чи слід наприкінці вечірнього і нічного славослів’я і молитви, поминати: про мир Святих Церков, царя, правителів, усіх людей, жебраків, вдовиць тощо? І якщо той, кого просять (помолитися), усвідомлює себе пристрасним, чи повинен він молитися?Відповідь. Поминати в молитві про мир Святих Церков та інше за цим наступне – добре, бо про це апостольський заповіт; але, виконуючи це, (треба усвідомлювати себе) негідним і таким, що не має на це сили; і за того, хто просить, добре помолитися. Євангельське й апостольське слово говорить: “Всякому… просящему у тебе, дай, дай” (Лк. 6:30), і: “молитеся друг за друга, яко да исцелеете” (Як. 5:16), і ще: “якоже хощете да творят вам человецы, и вы творите им такожде” (Лк. 6:31). І про апостолів молилися деякі. Хто не дбає про заповідь, той і сам себе засуджує, а тому можу чи не можу, примушую себе до виконання заповіді. Відповідь 129, того ж великого старця до того ж і братії, що живе з ним, які просили в нього молитовної допомоги на ворогів, і – сказати їм, як живе інший старець, авва Іоанн.Радійте в Господі, чада бажані й улюблені! Господь нехай виконає в “благих” прохання ваші, і нехай у вас “лук сильных изнеможе” (див. 1Сам. 2:4), і нехай підперезаєтесь ви з висоти силою. Дивуюся, якщо ви стільки ж бажаєте користі душам вашим, скільки я бажаю її, вдень і вночі благаючи Бога про спасіння ваше; не кажу ж, що не бажаєте, але що не знаєте її. Ще й тут (на землі) стають відомими чини, ступені та міри майбутнього наслідування. І як людина, славна у світі, досвідчена у справах життєвих, яка розуміє велич, перевагу і честь військового звання, намагається долучити до нього дітей своїх, щоб і вони досягли цієї величі, а діти через недосвідченість не зважають на це, а іноді, не розуміючи честі, якої удостоюються великі воїни, краще бажають зайнятися (якимось) мистецтвом, – так і я щодо вас. Але вибачте мені в тому, що я сказав, як людина божевільна; прийшовши ж до тями і згадавши, що я, земля і попіл, – сховище всіх зол, розплакався про те, про що говорив, і сказав собі: даремно похвалився “я, земля и пепел” (Бут. 18:27). Утім, як я вже раніше сказав, що бажаю вашого спасіння і хочу бути заступником за вас про всяке благо, то, якщо буду в змозі, виконаю це по силі моїй. Відносно ж життя одностайного сина мого, благословенного і смиренного послушника, який в усьому відкинув усі свої бажання навіть до смерті, що сказати вам? Господь сказав: “видевый Мене виде Отца” (Ін. 14:9), і про учня сказав, що він може (те саме), що й “учитель его” (Мф. 10:25). “Имеяй уши слышати да слышит” (Мф. 13:9). Вибачте мене і помоліться за мене. 130. Прохання того ж до того ж великого старця про здоров’я авви (Серіда), який був довго хворий, і про душевні пристрасті, і чи можна відвідувати близького до старця, що живе, і чому тіло відчуває тяжкість?Радуйся, брате, про Господа! За здоров’я сина мого могли б помолитися Богові деякі зі святих, які перебувають тут (про що я і сповістив його), щоб він не був хворий жодного дня, – і це здійснилося б; але тоді він не отримав би плодів терпіння. Хіба він не знає, що зазнав я? – хвороби, гарячки, скорботи, поки прийшов у цей благонадійний притулок. Хвороба ця вельми корисна йому для терпіння і подяки. Про пристрасті (скажу): всякий повинен по можливості підкорити собі тіло своє убогістю і скорботою. Відвідати брата добре, а просторікувати погано. Сама справа навчить тебе, як вчинити: відвідай ближнього й утримайся від марнослів’я; наслідуй же співбесіду святих отців, наприклад (запитай): як перебуваєш, авва? І потім: скажи нам слово життя вічного, як знайти нам шлях Божий? помолись за мене грішного, і подібне до того. Нарешті (сотвори) молитву і піди з миром. Ти відчуваєш тяжкість у тілі від зневіри і через дію демонів. Нехай укріпить тебе на них Бог законно трудитися, перемогти і бути увінчаним у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава і держава на віки віків, амінь. Відповідь 131, того ж великого старця до того ж.Брате, ти сказав про себе: я хворий тілом і душею, а навіщо приховав, що здоровий волею своєю? Щодо душі й тіла ти не знаєш, що тобі корисно; про волю навряд чи, та й безліч обізнаних знають більше за тебе. Або не знаєш, що я завжди вражаю тебе (докорами) за будь-якої нагоди. Якщо можеш терпіти, терпи. Я говорю як божевільний, тому що справді божевільний; але й ти говориш так само; бо сказати: “Я не знаю, що мені корисно”, – означає те ж саме. Господь нехай дасть нам розум у всьому. Прости мене і помолися за мене.

132. Того ж до великого старця питання і прохання про молитву.Молю тебе, чесний отче, скажи мені, що значить добра і зла воля, щоб я не залишив поза увагою святі твої слова; і пробач мені і помолися за мене, нехай я позбудуся диявола і його збентеження.Відповідь. Брате, всякий спокій тілесний огидний Богові нашому; бо Він Сам сказав: “узкая врата, и тесный путь вводяй в живот” (Мф. 7:14). Обрати цей шлях є добра воля; і той, хто тримається його, в усякому ділі, довільно обирає собі скорботу за силою своєю. Або не знаєш, що говорить апостол: “умерщвляю тело мое и порабощаю” (1Кор. 9:27). Чи бачиш, що божественний чоловік волею поневолює тіло своє, хоча воно й опиралося тому? Той, хто має це добре бажання спасіння, до кожної з необхідних потребою дій своїх домішує невелику скорботу. Наприклад: можу лягти спати на м’якому, набитому пухом ліжку, але віддаю перевагу невеликій скорботі (якщо тільки це скорбота), і за власним бажанням лягаю на рогожі, заради немочі тілесної, соромлячись і цього, бо інші спочивають на голій землі, а інші – в узголів’ї, набитому половиною м’яса, як святий Арсеній та багато інших, а інші клали й тернину під голову, віддаючи перевагу скорботі. І ще: чи знаходжу близько воду або зручні куховарні? Як творець, повинен я обрати найдальшу з них, щоб завдати тілу невеликої скорботи. Ще: чи можу мати хорошу їжу і чистий хліб? Повинен віддати перевагу гіршому, щоб поскорбіти хоча б трохи, згадуючи тих, хто нудиться в голоді і зовсім не їсть варену їжу, а тим паче Владику нашого Іісуса, Який скуштував жовчі та оцту заради мене. Це-то і є воля по Богу. – Воля ж плотська полягає в протилежному цьому, тобто щоб у всьому мати спокій. Чи не пам’ятаєш, що говоримо кожного дня? Зачини швидше двері, щоб не занепокоїв нас вітер або пил. І знову: ось подивися, брате, їжа пригоріла, і я не можу їсти її, та інше; і просто сказати, в усьому так чинимо; це-то і є зла воля; відріж її, і спасешся. – Якщо ж перемагаєшся цим, то докоряй собі, а ближнього свого виправдовуй. Ледачий брате! Знай про Господа, що зотліла, яко павутина, душа моя. Важко врятуватися! І як помиляється той, хто думає врятуватися, заспокоюючи себе в усьому. Якщо потрудишся зі мною трохи, то я помолюся Богу, щоб Він виконав прохання твоє. І коли будеш згадувати Його і святих Його, то відступить від тебе диявол і збентеження його. Якщо скажу, що не молюся про те, щоб Господь укріпив і утвердив вас у всякій добрій справі, то збрешу; але Царство Небесне отримують лише ті, які примушують себе (див. Мф. 11:12). Якщо не постараємся трохи, то як можемо спастися? Або, як може молитва святих багато встигнути, якщо не буде “поспешествуема” (Як. 5:16). Помолися за мене, брате. Відповідь 133. Того ж великого старця до того ж і братії, що живе з ним.Господь наш Іісус Христос, Бог наш, нехай благословить вас усяким благословенням духовним і всякою благодаттю правди. Він же нехай засвідчить, скільки бажаю я спокою всякій людині, особливо ж вам, і що кажу вам як одностайним (братам), які хочуть заради імені Його волею йти тією дорогою, якою йшли і ми, терплячи тісноту і скорботу. Браття! Не пам’ятаю, щоб, знайшовши досконалий спокій, ми (коли-небудь) скористалися ним; але всіляко намагалися домішувати звідусіль малу тісноту і скорботу, боячись Того, Хто сказав: “восприял еси благая твоя в животе твоем” (Лк. 16:25), і: “многими скорбьми подобает нам внити во Царствие Божие” (Діян. 14:22). Так чинили ми й тоді, коли багато статків приходило в руки наші, і знає Бог, у якій убогості жили ми, заради Того, Хто зубожів для нас. Недобре давати собі спокій у всьому. Хто шукає цього, той живе для себе, а не для Бога; бо така (людина) не може відсікти свою волю. Помоліться за мене, шановні браття. 134. Того ж до того ж великого старця. Поясни мені, авва мій: вранці, протягом години, а іноді й двох, нападають на мене помисли, і не знаю, від чого це трапляється зі мною? Ще скажи мені й те: як може демон уявити в думці моїй образ жінки, або чогось іншого; адже особа полягає в самому тому помислі, і помисел і особа є не окремо одне від одного, а разом. І що мені робити, щоб звільнитися від того? Помолися за мене.Відповідь. Брате, коли хто-небудь буває святий, то переймається думками, що приходять до нього. Коли ж зайнятий справою, то не має часу приймати їх. Отже, з раннього ранку тримай жорно³⁸ у своїй владі, і будеш молоти пшеницю твою – хліби в їжу. Якщо ж суперник твій попередить тебе, то замість пшениці будеш молоти ним (жорном) кукіль. – На інше твоє запитання (скажу): брате, особи, зображувані живописцями, бувають нероздільні від фарб; якщо ж узяти дошку, на якій попередньо написано що-небудь, то вона в той самий час не приймає вже більше ні інших осіб, ні фарб. Отже, звільнитися (від помислів) означає попередньо зобразити на дошці твоїй (що слід). Будемо подвизатися в міру сил, і Бог допоможе нам. Йому слава, амінь. Помолися за мене, брате, і пробач мене заради Господа.

* * *³⁸Тобто розум. 135. Того ж до того ж великого старця прохання і моління про блага, пристойні душі.Відповідь. Радію я в Господі, і радіє в мені Господь, коли діти мої пропонують благі прохання, тобто – про спасіння душі та життя вічне. Нехай зрадіє ж і дух твій, брате, бо я включив тебе до пречудового воїнства для того, щоб ти безперестанку перебував у сховищі невимовних благ, і ось ти вже в ньому (тобто у воїнстві) перебуваєш. Отже, намагайся набути благоліпного одягу, співмірного з гідністю воїнства, щоб не бути вилученим із нього, – серце премудре і смиренне, а також упорядковане обличчя, яке віддаляється від усякого руху гніву і збентеження. Бо це місце вимагає таких саме слуг, які очищалися б від пристрастей і були б одягнені в шлюбний одяг, щоб не бути їм вигнаними геть із великим соромом. Ось, ти вступив у це воїнство, не полишай же його: це залежить від тебе самого; я ввів тебе, не виходь звідти; відокремив тебе від лівого боку, не змішуйся знову з тими, хто перебуває на ньому; благословив тебе, не шукай же клятви³⁹ (див. Пс. 108:17). Я намагався ввести тебе і в інші невимовні, пречесні й чисті скарби Духа, і сказав мені (Дух Божий): тепер іще не час, але коли потрудиться зробити “шуйцу как десницу”, і стару людину новою, до прийняття Святого Духа, тоді прийме Духа, Котрий і “научит его всему” (див. Ін. 14:26), і наставить, і введе її в такі чертоги, в які входять тільки деякі, за їхню смиренність, послух, лагідність і терпіння. Не будь же праздним і роби “не брашно гиблющее, но брашно пребывающее в живот вечный” (Ін. 6:27), про Христа Іісуса, Господа нашого, в Якому зміцнюйся завжди, благословенний!* * *³⁹Прокляття. 136. Той же просив того ж великого старця помолитися за нього і сказати йому: яким чином людина сподобляється чистої і духовної молитви?Відповідь. Возлюблений у Господі брат! Бог дав нам зручність йти шляхом угодним Йому, шляхом, який вводить у життя вічне, і я пояснюю вам, у чому він полягає, і як можемо знайти його, щоб у такий спосіб здобути всі вічні блага. Оскільки Господь наш Іісус Христос сказав: “просите, и дастся вам: ищите, и обрящете: толцыте, и отверзется вам” (Лк. 11:9), то помолися Самому Доброму Богові, щоб Він послав вам Святого Духа Втішителя, і Той, прийшовши, навчить вас усьому й відкриє вам усі таїнства. Його шукай собі в путівника; Він не допустить спокуси або розсіювання в серці, не допустить недбальства і зневіри або дрімоти в думці; просвітить очі, затвердить серце, піднесе розум. До Нього приліпись, Йому віруй, Його люби: бо Він умудряє божевільних, тішить розум, подає силу, чистоту, радість і правду; вчить довготерпінню і лагідності, любові і миру, і дарує (оні). Ти маєш твердий камінь, не знемагай; бо ні вітри, ні дощі, ні річки не можуть зруйнувати влаштованої на ньому будівлі. Маєш великого Керманича, Який забороняє вітрам і морю, і вони вщухають, і корабель утримується від краху; маєш Вчителя благого, Який поставив законом забувати задня і простягатися в “передня” (див. Флп. 3:13). Ось скарб некрадомий! Ось стовп незаперечний! Навіщо вважаєш, що я значу щось? І я не досягну цього, якщо не зможу перемогти гнів, і не придушу дратівливості, і не набуду устрою тихого, в якому спочиває Бог. Отже, облишимо лукавство і сприймемо простоту, укоренимо і виростимо на полі нашому виноград, нехай зберемо грона і приготуємо вино веселощів, щоб, напившись ним, забути скорботи і хвороби, що пригнічують нас на погибель душевну. Брат! Воля Бога Владики нашого полягає в тому, щоб ми спаслися. Чому ж ми не бажаємо цього? Отже, молися завжди старанно, щоб зійшла на нас благодать Духа. Сповнившись Його, Отці приліпилися до Господа досконалою любов’ю, взиваючи: “Kто ны разлучит от любве Христовой?” (Рим. 8:35). І говорили (самі собі): ніщо. Полюбимо (Його), щоб бути возлюбленими; приступимо всім серцем, щоб бути прийнятими; упокоримося багато, щоб Він підніс нас; заплачемо, щоб насміятися; засмутимося, щоб порадіти; пролєм сльози, щоб утішитися; будемо просити, щоб Дух прийшов до нас і наставив нас “на всяку истину” (Ін. 16:13); бо невидимий Той, Хто Сказав: “просите, и приимете” (Ін. 16:24). Господь нехай супроводжує нас у всьому з милості Своєї, щоб ми могли зрозуміти, які ми і чого вимагаємо, або чого бажаємо. Йому слава на віки віків, амінь. 137. Той же, припинивши бесіди з багатьма, бажав розмовляти з одним і запитав того самого великого старця: Я пов’язаний взаємним коханням з одним братом, який бажає розмовляти зі мною: розмовляти чи мені з ним чи ні?Відповідь. Якщо ти пов’язаний взаємною любов’ю з одним із братії, то що думаєш про інших, перебуваючи посеред них і не розмовляючи з ними? Вникни, де ти тепер. І якщо хочеш, розмовляй, докоряючи собі. Помолися за мене.

138. Одного разу дехто з отців, похилого віку, багато потрудившись у пустелях і нарешті намірившись мовчати в гуртожитку, запитав іншого старця, як слід почати безмовність.Відповідь. Іоанн Хреститель сказав Владиці нашому Христу Богові: “аз требую Тобою креститися, и Ты ли грядеши ко мне?” (Мф. 3:14). Утім, добре надумала любов твоя напоумити нас власним смиренням, щоб хоча б через те змусити нас засоромитися і зізнатися в пристрастях своїх; бо “без всякого прекословия меньшее от большого благословляется” (Євр. 7:7). Отже, ти повинен лікувати мене, тому що ти старший за мене, ти – духовний ієрей Божий, який, будучи покликаний помазати єлеєм хворих і лікуючи їх від хвороби тілесної, разом із помазанням даруєш їм і відпущення гріхів. А я, не долучений до кліру, через негідність свою, бо й вигляд білого волосся мого не втримав мене від юнацьких спогадів, як можу радити вищому себе? Якби той, хто запитує, був такою ж людиною, як і я, то моя балакучість не дозволила б мені мовчати, але неодмінно змусила б дати відповідь, бо язик мій нестримний; і я міг би сказати йому, що юнак, починаючи навчання з нижчих наук, (поступово) піднімається до вищих, так і ти. Хіба я не сказав би йому цього? Сказав би неодмінно. – А оскільки сказав би йому, що розумію, то скажу і тобі: п’ять днів мовчи, а два розмовляй. І якщо перебування твоє в безмовності буде по Богу, тобто якщо будеш знати, чого шукаєш, перебуваючи в келії, то не впадеш у руки біса марнославства. Той, хто знає, навіщо він прийшов у місто, про це тільки й думає, і ні до чого більше не звертає свого серця, щоб не забути, для чого прийшов. Прости мене, авва, що я не можу нічого більше сказати тобі, і помолися за мене Господа заради, бо не маю в мене ні справ, ні слів. Запитання 139, того ж до того ж. Якщо даю тілу своєму їжі навіть більше за необхідне, – воно не в силах служити; менше ж дати побоююся, щоб воно не виснажилося зовсім, (скажи): як вчинити мені в цьому випадку? І щодо Святого Причастя: я бажаю причащатися кожного дня; але чи не послужить мені обтяженням (совісті), якщо Святі Дари приноситимуться до мене, грішного, або я сам повинен виходити для прийняття Причастя? І знову (запитую), як зберегти безмовність?Відповідь. Авва, я вже сказав любові твоїй слова Іоанна до Спасителя, а ти й удруге написав до мене, божевільного і невігласа. Втім, якщо Іоанн не суперечив уже після, хто ж я – принижений, щоб став суперечити? Істинно кажу тобі, що я – нічого не значу і нічого не знаю; але заради слухняності кажу те, що в мене на серці. Не кажу ж, що це неодмінно так і має бути; але як розумію, так і кажу. Не зажадає Господь від хворого служби тілесної, але духовної, тобто молитви; бо (Він) каже: “Непрестанно молитеся” (1Сол. 5:17). Про харчування ж тіла: (скажу) якщо, отримавши достатню поживу, воно не може послужити, а не нагодувавши його, боїшся немочі, то тримайся середнього, не піднімаючись надто високо і не опускаючись надто низько, і виповниться Писання, що говорить: “Не уклонися ни на десно, ни на шуе” (Притч. 4:27). Давай тілу дещо менше проти вимоги його: бо шлях отцівський полягає в тому, щоб узагалі в перебуванні своєму не обтяжуватися ні питтям, ні їжею. (Зауважу) і про приношення Святого Причастя: якщо це буває не через презирство, а через неміч, не слугуватиме тобі на осуд; адже начальник лікарів сам приходить до тих, хто сильно страждає і небезпечно хворий, як і Господь наш Іісус Христос Сам прийшов до нас, уже грішних і хворих. Прости мене, отче мій, що я, негідний, сказав це з послуху. Запитання 140, того ж до того ж. Вдова, будучи скривджена, прислала до мене, просячи написати до правителя, щоб він допоміг їй. У мені ж виникло через це два помисли: один каже мені, що я прийшов сюди на самопожертву, і якщо напишу на її прохання, то порушу обітницю самопожертви; інший помисел (навіює), що якщо не напишу, то порушу заповідь, яка велить допомагати скривдженим. Зроби милість, отче мій, скажи мені, як вчинити?Відповідь. Якби ти був мертвий, і прийшла б до тебе скривджена вдова, чи міг би ти, хоча б і бажав, допомогти їй? Якщо ж допоможеш їй, то прийде й інша, і, знехтувавши нею, теж порушиш заповідь. Мрець не дбає ні про що подібне. Якщо і будуть нарікати на тебе, то це не зробить тобі ніякої шкоди. Запитання 141. Брат, який жив у гуртожитку і прислужував старцю, запитав великого старця про свої помисли.Відповідь. Ти нерозумний; тому й володіють тобою помисли, або, краще сказати, самовиправдання. Господь хоче, щоб ти вважав будь-яку людину вищою за себе. Отже, надавай старцеві своєму послух в усьому і виконуй все, що він не говорить тобі, чи буде це стосуватися їжі, чи пиття, чи будь-якої іншої речі, в усьому підкоряйся йому. Якщо ж трапиться якась важка справа, то запитай поради в авви (ігумена Серіда) і зроби так, як він скаже. Щодо псалмоспіву і пильнування: якщо що наказує тобі (старець), виконай, і все послужить тобі на спасіння душі; якщо і обмовить тебе, – радій: це вельми тобі корисно; якщо й образить тебе, перетерпи: “претерпевый же до конца, той спасен будет” (Мф. 10:22). За все ж дякуй Богові; тому що подяка клопоче перед Богом про неміч (людську). У всьому і завжди засуджуй себе, як такого, що грішить і спокушається, і Бог не засудить тебе; змирися в усьому – і отримаєш благодать у Бога. Якщо навчишся цього, Бог допоможе тобі набути сили: бо воля Його полягає в тому, щоб кожній людині “спастися и в разум истины приити” (1Тим. 2:4).

Відповідь 142, того ж великого старця до того ж.Брате, не дозволяй собі міркувати про помисли, що приходять до тебе: це справа не твоєї міри; ти не розумієш хитрощів їхніх, тому-то вони і бентежать тебе, як хочуть. А коли бентежать тебе, то скажи їм: я не знаю, хто ви такі, – Бог, що знає це, нехай не попустить вам спокусити мене, і поклади перед Богом неміч свою, кажучи: Господи! Я в руках Твоїх, допоможи мені і визволи мене від рук їхніх. Помисел же, який зволікає (в тобі) і перемагає тебе, оголоси авві твоєму, і він, за допомогою Божою, зцілить тебе. – А щодо рукоділля, що накажуть, виконуй – і врятуєшся за ім’я Боже. Щодо псалмів: не полишай вивчення їх: бо і це належить до духовного ділання, і постарайся вимовляти їх напам’ять: це для тебе дуже корисно. Не бажай почути про те, що вище сили твоєї; ти маєш повчання, які і по силі твоїй, і корисні тобі. Відповідь 143, того ж великого старця до того ж.Не будь зганьблений, о нерозумний! Не треба вірити ворогам своїм. Якщо залишиш піклування (про себе) і впадеш в смуток, то вороги прийдуть знову. Воїн під час миру вивчає те, що буде потрібно від нього під час брані. – Дивись, що сказав Господь змію: “той твою блюсти будет главу, и ты блюсти будеши его пяту” (Бут. 3:15). До останнього подиху не повинна людина залишати піклування (про себе). Отже, уважно стеж за собою, брате, і бережися гніву, марнославства, сну та інших пристрастей, знаючи, що ворог не спить і не дбає.Брате, якщо хочеш врятуватися, придбай смиренність, послух і довільну покору. І коли чуєш що-небудь від старця, хай там що, скажи йому зі смиренням: помолися за мене, отче мій, нехай подасть мені Бог розум і бадьорість, щоб не образити тебе. Збережи це – і спасешся. 144. Той самий брат, потрапивши в хворобу і боячись померти в ній, просив із великим смиренням того самого великого старця про прощення йому гріхів і про терпіння, потрібне в хворобі до кінця.Старець відповів йому так: Не сумуй, брате: смерть без гріхів – не смерть, а перехід від скорботи до спокою, від темряви до невимовного світла і життя вічного. Каже ж тобі Бог, Великий Цар наш: прощаються тобі всі гріхи твої, переважно за молитви й моління святих і заради твоєї віри в Нього; і нехай подасть Він тобі терпіння до кінця. 145. Того ж до того ж великого старця питання. Владико, отче мій, я в руках Божих і твоїх. Будь до мене милостивий до кінця і поспішай розв’язати мене⁴⁰, віддавши Владиці моєму Христу, наставляючи святими твоїми молитвами, і направ мене на повітрі і в дорозі цій, якої не знаю.Відповідь. Брате, я віддаю тебе Христу, що благоволив померти за нас, Володарю неба і землі та всього живого, нехай зменшить Він в очах твоїх страх смерті і зробить безперешкодним сходження душі твоєї, і нехай сподобить тебе вклонитися Святій Трійці зі дерзновенням, тобто як визволеного, але такого, хто боїться й тремтить, як Ангели; і нехай упокоїть тебе зі святими Своїми. Отже, йди і молись за мене.* * *⁴⁰До переходу у вічність. 146. Інший брат хворий, отримавши “чахотку”⁴¹ і вельми страждаючи, просив того ж великого старця помолитися за нього і випросити йому відпущення гріхів.Відповідь. Не бійся, брате, але нехай зрадіє душа твоя і нехай зрадіє про Господа. І повір про Господа істині моїх слів, що Бог, за проханням твоїм, пробачив тобі всі твої гріхи від дитинства і до теперішнього часу. Хай буде ж благословенний Бог, який захотів пробачити тобі все! Отже, не сумуй про те, що ти страждаєш: це не зло, а хвороба, яка мине.* * *⁴¹У Грецькій книзі: це, здається, був той простосердий діяч послуху Досифей, про якого пише авва Дорофей у першому своєму слові. 147. Оскільки хвороба його посилилася ще більше, то деякі з братії просили іншого старця пояснити їм попередню відповідь: про життя чи про смерть сказав старець.Відповідь Іоанна. Про смерть. Але старець може випросити йому і життя, якщо отримає на те звістку від Бога. 148. Почувши це, вони просили великого старця помолитися, щоб Бог продовжив життя (хворому).Відповідь. Добрий і Милосердний Бог мій більше й більше нехай наповнить вас радістю Святого Духа, амінь. Про брата ж скажу вам: досить йому й того, що він сподобився отримати; бо він збагатився раптово і з раба став вільним. Але нехай буде благословенний Бог, що благоволив так і прийняв моління. Не кажіть нічого братові, щоб не ввести його в скорботу, а збережіть цю таємницю: на нього чекає не смерть, а перехід від смерті в життя вічне, і від скорботи в спокій. Чада мої возлюблені, радійте про Господа.

149. Коли братові стало ще важче, і він вельми страждав, знову просили того ж великого старця, щоб він благав Бога швидше помилувати брата. Великий старець відповідав:Хвороба його тривала для того, щоб не приписав собі дарованого йому за молінням про нього. Бог же створив і творить корисне йому молитвами святих, амінь. – І після цієї відповіді брат той помер із миром. 150. Один безмовний старець, ім’ям Євфимій, послав нижченаведену молитву до того ж великого старця, щоб через нього Бог дарував йому відповідь на питання, що містяться в цій молитві.О Життєдавець! Шлях тих, хто перебуває у темряві! Просвіти й нас, що перебувають у темряві. Ти, Святий, сказав: “просите, и дастся вам… толцыте, и отверзется вам” (Лк. 11:9), а як Ти і нам хочеш відчинити двері спасіння, прискорюй, бо вже почав. Якби Ти не хотів спасти нас, то не зробив би нам відомим того, що для нас неможливе, для Тебе ж, як для Бога, можливе. Святий! Ти сказав нам: очисти себе, якщо хочеш, щоб прийшов Я до тебе; а я кажу, Святий, що пияцтво саме себе очистити не може. Владико! Ти сказав нам: той, хто бажає сподобитися Моїх обдарувань, повинен пізнати стежки Мої в усьому. Як же може пізнати їх сліпонароджений, якщо не відкриються його очі? Сліпий шукає керівника, щоб якимось чином знайти для себе хоча б малу послугу. Як Вартимей (син Тимеїв), сидячи при дорозі, просив милостині; і коли почув, що Світло правди проходить повз нього, по дорозі цій, звернувся: “Сыне Давидов, помилуй мя” (Лк. 18:39), і коли умилосердилася над ним Твоя милість, і Ти покликав його і сказав: “что хощеши, да ти сотворю? Он же рече: Господи, да прозрю”, і негайно ж милість Твоя промовила: “прозри”; і він прозрів, побачивши сліди Твої, і пішов за Тобою (Лк. 18:41,42). І я (також) хочу звернутися (до Тебе), але забороняє мені той, хто завжди хоче затьмарити очі тих, хто бачить. Якщо благості Твоїй завгодно закликати і мене і сказати: що хочеш, нехай зроблю тобі? – закличу і я, за прикладом того (сліпця): Господи, нехай відкриються мої очі. Бо якби якийсь прокажений міг очистити себе, то не волав би: Господи, “аще хощеши, можеши мя очистити” (Мк. 1:40); але очистив би сам себе. Подібно до нього і я волаю: зверни до мене той святий голос: “хощу, очистися” (Мк. 1:41), і проказа негайно залишить мене. Коли ж прозрю і буду очищений, тоді й пізнаю сліди Твої, щоб ходити слідом за Тобою; бо Ти – шлях заблукалих.І я прошу тебе, батька мого: ой, отче, помолися Владиці моєму Христу, нехай відверзне мої очі, бо я маю в тобі керівника, що приводить мене до Владики Іісуса. Тому слава з Отцем і Святим Духом на віки віків, амінь.Відповідь. І нині час сприяє тому, щоб оспівати євангельське слово: яко “не требуют здравии врача, но болящии” (Лк. 5:31). Якщо ж хворий вдасться до лікаря, то треба йому і виконувати те, що наказує лікар, за словами (Писання): “веровати же подобает приходящему к Богу, яко есть, и взыскующим Его мздовоздатель” (Євр. 11:6); бо вірний Той, Хто сказав: відплачу вам “сторицею ныне во время сие… и в век градущий живот вечный” (Мк. 10:30). Ті, хто приходять до великого нашого Лікаря, отримують від Нього просвітлення, і Він лікує всі уявні їхні пристрасті. Не будемо хвалитися, кажучи, що ми вірні, бо інакше засудимося, як лицеміри і люди невірні: через видиме пізнається невидима віра, прихована в потаємницях сердечних. Якщо віруємо Христу Спасителеві, Який каже: по вірі твоїй буди тобі, то Він скаже і нині до душі нашої, що перебуває в тілі: “дерзай, дщи, віра твоя спасет тебе” (Мф. 9:22). Таким чином, віра наша полягає не в тому, щоб тільки проректи і вимовити устами, але досконала віра пізнається зі зцілення. Якщо ти вірував і зцілився, ходи і не спотикайся і не кульгай більше. – Чи зцілився ти? покажи, що припинилася кровотеча твоя. І якщо ти, о людино, досяг цього, то не далекий ти і від того, щоб почути слова Спасителя до найчистішої і найчервонішої душі твоєї: “Вся добра еси, ближняя моя, и порока несть в тебе” (Пісн. 4:7), і апостольське слово: “не имущу скверны, или порока, или нечто от таковых” (Еф. 5:27). Двері нам відчинені, і шлях, що вводить у життя вічне, відкритий перед нами. “Многими скорбьми подобает нам внити в Царствие Божие” (Діян. 14:22). Будемо ж терпляче продовжувати працю нашу: воістину, “Многими скорбьми подобает нам внити в Царствие Божие” (Рим. 8:18). Праведний Бог, і не забуде стількох праць наших, якщо до кінця збережемо послух; тому що Сам Він сказав: “Претерпевый… до конца, той спасется” (Мф. 24:13) про Христа Іісуса, Господа нашого. Амінь. 151. Запитання того ж до того ж великого старця про погані помисли, і про воскресіння, запропоноване у вигляді молитви.

Життя і Воскресіння! Відвідай нас, як Твоє створіння, і очисти нас, Святий, від злого легіону, подібно до того, як Ти колись зглянувся над творінням Твоїм і вигнав легіон бісів, що забажали увійти у свиней. У безсловесних свиней, чи в мене, обдарованого словесною душею? Бо я прийняв їх (у себе) і, кинувшись берегом, потрапив у море; хвилі вдаряють у мене, і я не розумію (що відбувається зі мною). Нині ж зсередини наче хтось спонукає мене пробудити Керманича, щоб Він подав мені руку і витягнув із глибини, як це зробив із Петром і сказав би і мені: “маловере, почто усумнелся еси?” (Мф. 14:31). А як Ти обіцяв через угодника Твого Варсонофія, у відповідях його, що ми покладені будемо в одній гробниці, то чи разом ми і воскреснемо? Боюся Того, Хто сказав: “два будета на селе: един поемлется, а другий оставляется: две мелюще в жерновех: едина поемлется, и едина оставляется” (Мф. 24:40,41). І як від самого створення світу люди спочивають (у землі), і часто трапляється, що тіла святих і грішних покладаються разом в одній домовині: то чи разом вони повстануть і під час воскресіння, коли обрані Твої Ангели прийдуть воскресити всіх праведних, чи ні, а повстануть лише одні обрані? Боячись цього, я молю через угодника Твого, щоб, як Ти оголосив мені, що в одному упокоїмося в гробу, так яви мені (тепер), що і воскресиш нас разом. І батька мого Варсонофія прошу: оскільки ми обидва отримали ниви для того, щоб стиснути їх, а я знесилений і не можу жати, то нехай потрудиться він, як сильний, принести Тобі, Владико, і за мене рукояті правди. Бо й у стародавніх отців знаходимо подібний приклад: троє вийшли жнивувати, і один із них, як і я, захворів і повернувся у свою келію, а ті, що залишилися, зберегли бадьорість і стиснули все. Коли ж закінчили жнива і повернулися в будинок, примушували і його взяти свою частину плати; він же суперечив, кажучи: “Яку частину, коли не я трудився за неї, а ви?” А як вони наполягали, щоб і він узяв свою частину, то й батьки вирішили йому взяти її, і похвалили суд їхній. Але Ти, Владико Христе Боже, утверди це моє моління, бо Твоя є слава на віки вічні, амінь.Відповідь Варсонофія. Як господар будинку обирає собі вірних управителів, доручаючи їм ключі та майно і весь будинок свій, і від вірного управителя залежить те, коли йому заснути, яку спожити їжу, яку честь отримати від пана свого і з ким жити: з тими, що п’ють вино, або з тими, що живуть чесно, і першому призначено покарання, а другому – винагороду; так і Бог наш поставив у Себе правителями людей вірних і дав їм Свої ключі, щоб замикати й відчиняти, тобто (дав їм) свободу. Вони вірні: тому що всі християни охрещені; їм добре (належить) влаштовувати ввірене їм, тобто справи, що відповідають хрещенню, заради їхнього ж спасіння. Отже, хто з них збожеволіє з цього правого шляху, той робиться співучасником п’яниць, що впиваються вином беззаконня; такого можна назвати словесною свинею, і ви знаєте, що він зазнає в пришестя Владики. Якщо ж добре влаштує доручене йому, то всі знають, яке блаженство призначене за це Владикою; бо сказано: “Во всю землю изыде вещание их, и в концы вселенныя глаголы их” (Пс. 18:5). Щодо ж воскресіння: вік цей подібний до гумна, і пшениця тут змішана з куколем. Євангеліє вчить нас, що під час воскресіння повстануть усі разом (праведні й грішні), кажучи: “и разлучит их друг от друга, якоже пастырь разлучает овцы от козлищ” (Мф. 25:32). Що стосується двох дружин і двох чоловіків, це сказано про кінець, і відноситься до віри і невір’я, тобто що при кінці одна лише (віра) приймається, і тільки однією нею людина спасається. Про жнива братії: обидві сторони вчинили добре; той, хто захворів, мав бажання зробити, але хвороба перешкодила йому; а ті вважали, що Господь зміцнив їх молитвами хворого брата; і на всіх зійшла благодать Святого Духа. Господь сказав апостолам: “не радуйтеся, яко дуси вам повинуются: радуйтеся же, яко имена ваша написана суть на небесех” (Лк. 10:20); так і ми будемо шукати не того, чи всі ми разом повстанемо, а того, щоб почути: “приидите, благословеннии Отца Моего, наследуйте уготованное вам Царствие от сложения мира” (Мф. 25:34), і того, щоб бути разом з Іісусом, як Він сказав Отцеві. Йому слава навіки, амінь. 152. Те саме (питання), подібне (до колишнього).Господи Іісусе Христе, Лікаре уражених душ, приносимо Тобі молитви, (запозичені) зі святих Твоїх слів, які прийми заради Твого угодника; бо Ти, Святий, сказав: “не требуют здравии врача, но болящии” (Лк. 5:31); про це ж нагадав і угодник твій Павло: “да не хромое совратится, но паче да исцелеет” (Євр. 12:13). Святий! Ти сказав в одній відповіді: якщо ти зцілився, чому кульгаєш? Той, хто зцілився, не кульгає, а ходить прямо. – Я ж кульгавий і уражений, тому й волаю, просячи, щоб Ти відвідав і мене, як відвідав того, хто йшов до Єрихона і потрапив у полон до розбійників, бо я потрапив до тих самих розбійників і поранений ними, перев’яжи і мої струпи, і посади на Свого святого під’яремника, що є добра віра, і приведи мене до святої Своєї оселі, і надай мені турботу, там, де Ти дбаєш про всіх стражденних. Владико! Кровоточива жінка зцілилася, приступивши до Тебе позаду і доторкнувшись до краю риз Твоїх; я ж щодня приймаю зцілення від святих Твоїх членів, тобто від Святого Тіла і Крові та води, що вийшла зі святого ребра Твого, і ще пристрасть моя кипить (у мені). – Святий! Оскільки Ти сказав, що той, хто приходить до лікаря і бажає отримати зцілення, повинен виконувати наказане ним; вживи для мене, Владико, які хочеш лікування, припікання та перев’язування, тільки зупини мою смердючу течію, тобто нечистий помисел. Ти ж, Господи, сказав, що двері відчинилися, але пси звідусіль стережуть і не дозволяють наблизитися до тих дверей; а Благий Владика будинку, бачачи здалека, що на жебрака, який іде до Нього, напали пси, посилає воротаря відігнати тих псів, щоб жебрак міг наблизитися й прийняти милостиню від Його милості.

Отче мій, так як ти написав нам, що той, хто прожив одне седмиріччя, побачить те, чого ще не було від створення світу; що ж робити нам, юним, як нам спастися? Помолися Господу, нехай вкаже Він нам ті святі гори, на які Він велів тікати (див. Мф. 24:16), щоб врятуватися, які це гори, уявні або видимі, щоб ми знали їх і, коли настане час, могли втекти туди й урятуватися в ім’я Отця й Сина та Святого Духа на віки віків, амінь.Відповідь Варсонофія. Брате, розглянемо, що ми говоримо, і побачимо, що самі слова наші викривають нас. Той, хто приходить до лікаря, якщо, за наказом його, не дотримується належного порядку, то не може звільнитися від хвороби. А як ти побажав прийняти й інші цілі та лікування, то дивуюся любові твоїй, як ти не осягаєш всеохоплюючої премудрості великого нашого Лікаря, Який припинив прощення будь-якій людині, що шукає його; бо Він, відкривши лікарські Свої книжки для будь-якої людини, що хоче слухати свого порятунку, тим самим зробив нас безвідповідальними. Коли і жінки співають завжди: “Аз же есть червь, а не человек, поношение человеков и уничижение людей” (Пс. 21:7), то що повинні робити чоловіки? Не зі зневаги до жіночої статі кажу це, зовсім ні, бо нам не наказано того, – а (бажаючи показати), що хоча вони й були спочатку причиною злочину, але Бог не усунув їх від Божественного вчення. Отже, якщо бажаємо цього лікування, то навіщо відкидаємо його? Якщо ж, будучи зганьблені (ворогом), думаємо, що ми не відкинули його, а користуємося ним, то говоримо удавано, і не робимо. Істинно так: бо, випробувавши внутрішню нашу людину, упевнимося, що не переносимо ні докорів, ні досад, ні принижень, ні ганьби. І з теперішнього твого помислу, в якому я колись випробовував тебе, можеш зрозуміти це; бо, вже після скоєння справи, ти каявся, що не зрозумів. Бажаючи випробувати любов твою, я зробив те, що ти знаєш, і знайшов, що стара людина ще живе в тобі; але думаю, що любов твоя не малу отримала від цього користь. Господь наш досконалий і всім Своїм бажає бути досконалими, бо каже: “Будите убо вы совершени, якоже Отец ваш Небесный совершен есть” (Мф. 5:48). Хто терпить ці припікання, той рятується; бо той, хто відчуває нюхом свій сморід, не відчуває іншого (смороду), якщо стане і на купах трупів⁴²; і обкрадений розбійниками не має що подати іншим. Стережися ж, возлюблений: ми, які перебуваємо поза всілякими турботами і піклуваннями, не хочемо навіть вважати себе тим, що ми насправді земля і прах; і ми постаріли, плекаючи в собі марнославство. Бо думати, що справа наша угодне Богові, що перебування наше (в мовчанні) повчає всіх, і що ми позбулися суддів і засуджень, – все це крайнє марнославство і більше нічого. Коли великий небесний Лікар наш дав нам лікування і перев’язі, від кого залежить причина загибелі нашої, якщо не від немочі нашої волі? Насамперед дарував Він нам смиренність, яка виганяє всяку гординю “и всяко возношение взимающееся на разум” (2Кор. 10:5) слави Сина Божого, – послух, який гасить “вся стрелы лукавого разжженныя” (Еф. 6:16), щоб відтинати в усьому волю свою перед ближнім. А це породжує безтурботність серцеву, світлий і тихий настрій обличчя і добру сталість зору. Дав нам і велику “перевязь”⁴³, що стягує всі члени і зцілює всяку недугу і всяку виразку, – любов до Нього. Він Сам став зразком для нас; бо сказано: упокорив Себе, не тільки “послушлив быв”, а й “даже до смерти” (Флп. 2:8), і, кладучи за нас душу Свою, навчив нас, кажучи: “да любите друг друга: якоже возлюбих вы… и о сем разумеют вси, яко Мои ученицы есте, аще любовь имате между собою” (Ін. 13:34,35). Якщо не хочеш кульгати, візьми жезл хреста, і утверди ним руки твої, і помреш усьому, і не будеш кульгати більше; бо мертвий ніколи не кульгає. І якщо маєш жезл цей, не маєш потреби у привратнику: цим жезлом відженеш не тільки псів, а й начальника звірів – лева, що гарчить. І Яків сказав: “с жезлом бо сим преидох Иордан” (Бут. 32:10), і ще: “поклонися на верх жезла его” (Євр. 11:21). І Мойсей жезлом робив чудеса (див. Вих. 7:9); хто прибивається до цього хреста, той абсолютно зцілюється від мокротиння, що тече; бо померлий вмирає гріху. Чого можна очікувати після цього? – Одного тільки триденного воскресіння: досить для розіп’ятого воскреснути з Іісусом. Про седмиліття (скажу): – будуть різні скорботи і смути. А під іменуванням гір, про які ти згадав, треба розуміти Святу Марію Богородицю та інших святих, які будуть жити в ті часи і які твердо зберігають печать Сина Божого, бо Він спасає багатьох, заради них. Тому слава навіки, амінь.* * *⁴²Слова святої Синклітікії.⁴³Пластир, припарка.

153. (Питання) того самого, подібне (до попередніх).Трійця нероздільна, не розлучайся з нами: “Из уст младенец и ссущих совершил еси хвалу” (Пс. 8:3). Добрий отче мій! Ти, як істинний учень істинного Лікаря, дав мені лікування і запобіжні засоби. Але вже й перше припікання проникло наскрізь моє серце, і я не можу терпіти болю. Ти написав мені, щоб співати: “аз есмь червь, а не человек” (Пс. 21:7), і справді я співаю, і вклоняюсь, і славословлю, і звеличую на віки вічні, але не наважуюсь сказати, що я черв’як, а не людина, бо я людина, уражена тлінним хробаяком. Яка ж сила цього “Червя” Нетлінного? Цей (так назвав Себе в смиренні) Хробак прийшов заради мене, нехай позбавить мене від хробака тлінного, що розбестив рід людський. А як тлінний цей черв’як, що тліє і в’яне, входить у рани і виробляє гниття і сморід, то і прийшов Той Нетлінний Черв’як, про Якого сказано: “червь есмь, а не человек” (Пс. 21:7). І як той черв’як входить у виразки, так і Нетлінний Черв’як зійшов у пекло землі, і звідти почав розтлівати всяку нечестивість старого черв’яка. І таким чином очистивши, звів усіх, і Сам перебував Нетлінним. Цей-то “Червь” очистив Йова від тлінного хробака, і сказав йому: вставай, “Препояши яко муж чресла твоя” (Йов. 38:3). Цей “Червь”, висячи на дереві, привернув удою і змія. Цьому-то “Червю” підкорене все, крім Того, Хто підкорив Йому все: “вся бо покори под нозе Его” (1Кор. 15:27). Тлінний черв’як розтліває все, і не залишається на землі нічого такого, чого б він не винищував, – ні дерева, ні харчів, ні землі, ні тіла, крім солі та єлею. Що ж таке сіль і єлей? – Отець, що підкорив Йому все, осолив милістю Своєю створіння Своє і дав сіль апостолам, нехай осолять світ, щоб від смороду ідольського перейшли люди в благу смороду істинного Бога нашого. Амінь.У чому полягає сила гірчиці, що (Господь) уподібнив їй Царство Небесне, а не оливці, фініку або одному з великих дерев, але саме їй, найменшій? Бо вона дуже їдка і стискає серця наші. Так, отче мій, помолися Господу, нехай покаже Він нам таємницю цього (іносказання), розумію хробака і гірчиці, щоб і ми прославили Отця і Сина зі Святим Духом на віки віків, амінь.Отче мій! Ти нагадав мені давнє, і я не забув цього, але завжди згадую про те, в чому ворог не встиг, а тільки шаленів, бачачи плід, який був на цьому місці; терпіння твоє і людинолюбство Боже не дозволило виповнитися його кепській волі, і ми до сих пір існуємо, прославляючи Бога. Ти сказав мені, що я каюся після того, як зроблю; о! якби каятися хоча б після, а не залишатися в тому до кінця. І як ти сказав, що той, хто потрапив до розбійників і викрадений, не має що подати іншому, тому і я, спраглий, прошу, киньте мені ви (імущі) від крупиць ваших, щоб і я, подібно до пса від трапези, отримав їжу від вас, імущих. І як ти сказав, що постаріла зі мною гордість і облуда, то помолися, щоб вони залишили мене. Амінь.Відповідь Варсонофія. Давид проголосив: “Возсмердеша и согниша раны моя, от лица безумия моего” (Пс. 37:6). Отже, безумство є вмістилище всіх зол; безумство породило непослух, а непослух – виразку; після виразки те саме безумство породило недбальство, а недбальство породило гниття і сморід, і вкрилася черв’яками окаянна плоть, і розбестилася; розбещена ж була викинута в море, і зробилася їжею великої риби, і залишалася в утробі її, – аж доки не прийшов Небесний Черв’як. Він, будучи взятий на хресну уду, зійшов у черево тієї риби, і устами її разом з утробою її вивів поживу, що вона поглинула, і, прийнявши плоть, помазав єлеєм, і омив водою, і спек вогнем, бо сказано: “Той вы крестит Духом Святым и огнем” (Лк. 3:16), і напоїв хлібом, і підбадьорив вином, і приправив сіллю, і позбавив від тління. До цього додав ще й гірчицю, яка утримує тління, стискає ніздрі змія, щоб він не міг відчути плоть цю, і потемніє очі його, щоб він не міг споглядати на досконалість смирення її. Знаючи все це, не нехтуймо повчанням Його; нехай не здійсниться і на нас сказане: “аще… соль обуяет (потеряет силу), чим осолится?” (Мф. 5:13). І в чому полягає недолік цього? – Чи не в тому тільки, що “Рече безумен в сердце своем: несть Бог” (Пс. 13:1)? Якщо ти не забув першого, то знаєш і останнє; послухай Того, Хто сказав: “ведевый волю господина своего, и не… сотворив… биен будет много” (Лк. 12:47). Якщо, знаючи, говоримо і не дбаємо (про виконання), то недалеко від нас горе, що чекає на тих, котрі згрішають у веденні. Якщо ж, за прикладом Авраама та Йова, думаємо, що ми земля і попіл (Бут. 18:27; див. Йов. 42:6), то навіки не будемо обікрадені, але завжди матимемо, що подати іншим: не золото й срібло, а взірець смирення, терпіння та любові до Бога. Тому слава навіки, амінь.

154. Той же, куштуючи (один тільки) хліб, запитав того ж великого старця про вживання їжі.Відповідь. Радуйся, брате, про Господа. Моли Бога дати мені цілковите терпіння, бо я починаю справу і не доводжу її до кінця, але негайно після встановлення (собі правила) починаю вагатися; бажаю ж започаткувати й дійти до кінця, чуючи апостола, що говорить про початок і кінець: “яко начный дело благо в вас совершит е даже до дне Иисус Христова” (Флп. 1:6). І хоча я, гідний жалю, і не роблю нічого угодного Богові, однак, за твоїм наказом, даю тобі пораду, як брату: якщо можеш, куштуй по чотири “лаитины”⁴⁴на тиждень, а в неділю, через неміч тілесну, юшку, або гаряче. – Я вважаю, що тобі добре їсти це; а можливо, кажу так і нерозумно, – не знаю; бо хто не вміє керувати собою, як може той керувати іншими? Пробач мені, брате, я мав би просити тебе встановити мені правило, але ще не допускає мене (до цього) моя гордість, корінь усього зла. – Помолися, брате, щоб пройти нам належний шлях, бо він сповнений хвилювань і небезпек, а я, як нерозумний, сміюся і зневажаю їх. Але втім, не перестаю сподіватися, маючи Владику милостивого і благоутробного. – Отже, любові заради подай мені руку свою, і притягни мене до Нього, і Він через тебе врятує і мене, окаянного. Йому слава на віки віків, амінь.* * *⁴⁴Вид печива. 155. Той же (брат), не виконавши поради, даної йому старцем щодо їжі, запитав про те саме вдруге. Старець відповідав йому так:Брате, чи не тому ти відкинув мої слова, що знайшов мене слухняним любові твоїй. Утім, і в тому, що слова мої залишилися безплідними, провина не твоя, а моя: вони не є плодом тяжких зусиль, тому й не мають сили. – Хто запитує і не слухається (отців), той дратує Бога; за питанням же піде і заздрість ворожа, а ми досі не дізналися ще хитрощів демонських. Апостол безперестанку проповідує, кажучи: “не разумеваем бо умышлений его” (2Кор. 2:11). Дерзай, брате мій, якби я не вважав тебе одностайним собі, заради любові Христової, то не міг би дати тобі відповіді, бо, як сказав і раніше, не досяг ще такої міри. Але як Бог прив’язав мене до любові твоєї, то знову безглуздо кажу: задовольняйся протягом тижня чотирма лаїтинами, як я сказав тобі, а в день недільний їж за неміччю або одну юшку, або гаряче. Втім, не думай у серці своєму, що я дав тобі заповідь: це не заповідь, а братська порада. Поприще відкрите: “тецыте, да постигнете” (1Кор. 9:24), бо ми люди тлінні й малочасові на землі, – нехай здобудемо милість в цей страшний і грізний час у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь. Відповідь 156, того ж великого старця до того ж, що пояснює силу попередньої відповіді.Брате, що скажу тобі я, який зовсім нічого не зробив? Хоча ти й кажеш, що ти робив і робиш, але я не пам’ятаю нічого про себе, окрім того, що завжди прогнівляю Бога ділами моїми, і тому нічого не чекаю від справ; сподіваюся ж врятуватися заради людинолюбства Його, бо Він помер для спасіння грішних. Перебуваю ж я в келії своїй в ім’я Його, доки Він прийде Сам Собою і скаже мені: “что хощеши, да ти сотворю?” Тоді скажу і я з тим сліпцем: “Господи, да прозрю” (Лк. 18:41). Якби й мав справи, то, боячись осуду, який спіткав фарисея, не посмів би говорити про них. Але кажу тобі, брате, що все моє життя і надія зосереджується в Ньому: і вдень і вночі я благаю Його подати мені очищення від явних і потаємних пристрастей. Що ми сміємо сказати про діла правди нашої⁴⁵, чуючи: “всяка уста да заградятся” (Рим. 3:19) та ін., і ще: “Хваляйся… о Господе да хвалится” (2Кор. 10:17)? Блаженний же той, хто очистився від гніву та інших пристрастей, зберіг усі заповіді і каже: “раби неключими есмы” (Лк. 17:10). Якщо ж робимо одну добру справу, а іншою губимо її: то яка користь від того, що кожного дня творимо і розоряємо? Той, хто зневажає і славу, і безчестя, може врятуватися у Христі Іісусі, Господі нашому, Тому слава, амінь. Віддай мене Господу і мовчи з надією, молячись за мене, окаянного і смиренного.* * *⁴⁵У слов’янському перекладі: исправлениях. 157. Запитання того ж до того ж великого старця. Отче мій! Помолися за мене, я знемагаю від праці. Перш, ніж я просив у тебе поради, якщо і брався за справу, яка була мені до снаги, робив то без зусиль; а відтоді, як ти подав мені пораду, я працюю до знемоги. І до цього я писав до тебе, просячи поради, а ти вважав мене за зарозумілого і нагадав мені про фарисея, а я сказав тобі це, отче мій, не з зарозумілості, а через нужду. Прошу тебе, помолися, щоб Господь відкрив тобі, що в мені є.Відповідь великого старця. Брате, Божественне Писання говорить: усе за порадою твори, і “без совета ничесоже твори” (Сир. 32:21). – Коли ти робив не за порадою, а за своєю волею, то трудився нерозсудливо; бо немає нікого, хто не мав би потреби в раднику, окрім Самого, Хто створив премудрість. – Коли ж ти наважився за Богом відсікти свою волю, прийти в смиренність і прийняти найменшого твого брата радником, то подвиг тим на заздрість ненависника добра – демона, що завжди живить заздрість проти всіх. Чи бачиш норовливість ворожу? Я нічого не призначав тобі сам собою, але ти упросив мене, і я порадив тобі, як братові. – Ти ж, почувши, залишив (пораду без виконання) і запитав мене вдруге, а я нагадав тобі про фарисея; бо й той говорив із зарозумілістю те, що говорив. Ти шукав посвідчення⁴⁶, а це не що інше, як зарозумілість. Будь уважним і побачиш справді, що щойно ти покладаєш початок, одразу ворог представляє тобі слушну причину, і ти руйнуєш розпочате, – знову покладаєш, і ще скоріше руйнуєш, а не згадуєш, що “претерпевый до конца, той спасен будет” (Мк. 13:13), і що “начный дело благо в вас совершит е даже до дне Иисус Христова” (Флп. 1:6). Якщо чинити по своїй волі, як ти чинив (досі); для тебе заспокійливо, я не сумую за цим, бо не хочу бути ні чиїмось аввою, ні вчителем, пам’ятаючи докір апостольський: “научая убо инаго, себе ли не учиши” (Рим. 2:21). Брате, справа тих, хто спасається, – стоншити душу свою, як павутину. Отже, багато треба терпіння, доки багатьма скорботами увійдемо в Царство Боже (Діян. 14:22) у Христі Іісусі, Господі нашому, амінь. Прости мене, брате, і помолися за мене.

* * *⁴⁶У слов’янському перекладі: извещения. 158. Запитання того ж до того ж великого старця. Іісусе, Який шукав заблукалу вівцю, навчи і нас, як шукати Пастиря. Отче мій, хочу запитати в тебе одне слово. Писання говорить: “взыщите Господа и утвердитеся, взыщите лица Его выну” (Пс. 104:4). Як грішна людина може шукати Господа в будь-який час? Навчи нас заради Умудрителя тебе, як розуміти слова ці, щоб і ми завжди шукали обличчя Господнього. Тому слава навіки, амінь.Відповідь. Брат Євфимій! Прошу любов твою сприяти молитві моїй до людинолюбця Бога; бо любов твоя просить мене написати тобі про стягнення Пастиря. Від першого дня донині молю Бога про прохання твоє, і Він відповідає мені: “Очисти серце своє від помислів старої людини, і виконаю прохання твої; бо обдарування Мої вміщаються лише в чистих, і їм подаються. Але доки серце твоє рухається гнівом, пам’яткозлобивом і тому подібними пристрастями старої людини, не увійде в нього премудрість. Якщо бажаєш Моїх обдарувань, вивергни з себе посудини чужого (пристрасті), і Мої обдарування самі собою увійдуть у тебе. Хіба не чув ти, що раб “не может двема господинома работати” (Мф. 6:24)? Якщо служиш Мені, то не дияволу; якщо ж йому, то вже не Мені служиш. Хто бажає сподобитися Моїх обдарувань, той нехай роздивиться сліди Мої: як незлобиве ягня, перетерпів Я всі страждання, не суперечачи ні в чому (див. Діян. 8:32), і вам заповідав бути незлобивими, подібно до голубів (див. Мф. 10:16), а ви замість цього вдаєтеся до лютості пристрастей. Остерігайтеся, щоб Я не сказав вам: “ходите светом огня вашего” (Іс. 50:11). Чуючи це, віддаюся плачу і риданню, доки умилосердиться і наді мною Його милість, і позбавить мене від лютих пристрастей старої людини, щоб приймати все, що спіткає мене, з великим терпінням, а ти знаєш, що виробляє терпіння, і апостол згадав про це (див. Рим. 5:3). Отже, помолися, брате мій, щоб мені отримати це, і, заради любові, викрий мене, якщо порушую що-небудь, щоб я виправився, бо хоча я і божевільний, але люблю тих, хто навчає і викриває мене, знаючи, що вчення їхнє послужить на спасіння душі моєї. Ще помолися, щоб мені уникнути падіння самовиправдання; бо я дуже сумую. – І пробач мені за все, що завжди вводжу тебе в працю; але за це діло уготована велика нагорода у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь. Запитання 159, того ж до того ж великого старця. Отче мій! Праці, які я тобі даю, ти приписав собі. Так і чинять премудрі, і не для того тільки (роблять це), щоб понести тягар одного ближнього, а щоб принести душевну користь багатьом, особливо ж ти, як батько, за багатьма своїми милосердями, (сам) спонукаєш нас питати про шлях життя. Оскільки Господь послав мені в тобі притулок і притулок, то благаю тебе, зроби милість, благай Владику, щоб Він виявив мені милість і відкрив мені хоча б дещицю, бо я й сам не знаю, як падаю, і поясни мені це, як пояснив раніше, щоб я міг покаятися, і потім, як той, що сприйняв душу мою, покажи мені шлях, яким мені треба йти.Відповідь. Брате, як власній душі моїй, кажу я тобі, бо Господь пов’язав твою душу з моєю, сказавши: не залишай його. Не моя б справа вчити тебе, але скоріше навчатися від тебе: бо боюся того, хто сказав: “научая… инаго, себе ли не учиши” (Рим. 2:21). Ти кажеш, що премудрому досить і одного помаху; але для тебе цього було недостатньо, і ти бажаєш чути ясно. (Отже, знай), що якщо божевільний згрішить у слові, то всі прощають; бо він божевільний і не знає, що говорить. Якщо ж премудрий згрішить, то не отримує прощення, бо премудрий і згрішив у віданні. Так, якщо хтось із братії, що перебувають поза (безмовністю), згрішить у слові, він заслуговує на вибачення, бо він живе в співтоваристві інших; якщо ж (згрішимо) ми – уявні відлюдники і мовчазні, що мають серед людей добру славу: яке отримаємо прощення? І як ти бажаєш ясно дізнатися, у чому справа, то кажу: ти перебуваєш у мовчанні, як померлий світу; як же трапляється, що, коли вступаєш у бесіду, від любові й радості (раптом) переходиш до роздратування й пам’яткозлобивості, і засуджуєш ближнього, а не самого себе? І не тільки не кажеш, що ти недостойний, а й вважаєш себе за щось; бо за нагоди кажеш: “Скажи, що я це сказав, і послухають із задоволенням”. За кого вважаєш ти себе (вважаючи), що слово твоє із задоволенням приймуть? Чи за пророка Іллю? Докори собі і зрозумій, що все, що трапляється з тобою, буває не без волі Божої: упокій – до подяки, а скорбота – до терпіння. Де слово Писання: “примлете бо… аще кто по лицу биет вы” та ін. (2Кор. 11:20)? Тому ми далекі від Бога. Якщо хочеш дізнатися шлях той, то знай, що він полягає в наступному: приймати того, хто б’є, як того, хто гріє, того, хто не знає, як того, хто прославляє, того, хто приносить неприємності, як того, хто шанує, і того, хто утішає, як того, хто заспокоює; і якщо через забуття, а, можливо, і через свавілля, не дадуть тобі того, що треба, як правило, не журись, а, навпаки, кажи: “Якби була на те воля Божа, то я отримав би це”; а коли отримуєш, приймай з радісним обличчям, радіючи, подібно до Даниїла, який, коли Господь відвідав його, казав тільки: “помянул бо мя еси, Боже” (Дан. 14:38); говори і ти: “Бог помилував мене, недостойного”. Вважай себе негідним і залиш самовиправдання; а ти (навпаки), коли скажеш що-небудь, кажеш: “Я сказав добре”; і якщо збагнеш щось розумом, кажеш: “Добре збагнув я, добре зробив те, добре інше”. Для чого не думаємо про те, щоб не ображати нікого ні словом, ні ділом? І Бог допоможе нам у всьому. Ти захопився відкрити помисел свій братії, щоб виконати твою волю, наполягаючи, щоб справа твоя була зроблена неодмінно того самого дня, і тим вразив помисел молодших братів, які говорили: “Чому не потерпить старець, коли ще є два дні?” Скажи мені по істині, чи вимагала справа такого поспіху? Чи вже ти зійшов на небеса? (Ні), брате, просто скажу тобі: передчасною вимогою, за дією диявольською, ти вразив помисел братії. Відтепер “остави мертвыя погребсти своя мертвецы” (Лк. 9:60) і благовістимо Царство Боже в Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь.

160. (Прохання) того ж до великого старця у вигляді молитви.Життя відчайдушних! Не зглянься на мене, зануреного у відчай. “Явление словес Твоих просвещает и вразумляет младенцы” (Пс. 118:130). Святий! Ти сказав мені: “Очисти себе і виженеш із себе стару людину”. Чи може ж бріння саме себе очистити? Або будівля – сама себе прикрасити, якщо не прикрасить її будівничий? Або посудина, зроблена гончарем, чи може сама себе випалити, якщо той, хто її зробив, не вкладе її у вогонь і не випробує, чи придатна вона до вживання? І Ти, Святий, якщо бажаєш врятувати творіння Твоє, пошли Твій Божественний вогонь, нехай обпалить посудину, створену Тобою, щоб вона могла потім сприйняти від Тебе єлей і утримати його в собі; бо Твоя є слава й милість на віки віків, амінь.Відповідь. Брате, не примушуй говорити мене, який бажає зберігати мовчання і мовчання; але ти утверди в Господі серце твоє і терпи непохитно; бо той, хто позаздрив на початку Адаму, і вигнав його з раю, заздрить і нашій однодумності про Христа. Але Той, Хто сказав: “бачив сатану як блискавку з небес зійшла” (Лк. 10:18), нехай скасує підступи його проти нас і нехай розірве тенета його. Стережися, щоб він не перехитрив тебе в чому-небудь, щоб не здригнутися тобі й не залишити місця твого, як він перехитрив і Малха⁴⁷; бо (ворог) міцно засмучується на нас; якщо ж змиримося, то Господь скасує його. Будемо завжди звинувачувати самих себе: в цьому і полягає перемога. І для рішучості піти в пустелю, як сказали отці, є три умови, яких, якщо хто дотримаєсь, то може жити і між людьми, і в пустелях, і куди б не пішов, а саме: докоряти собі, залишити волю свою позаду себе та вважати себе нижчим від усього створіння. Нехай же буде відомо любові твоїй, що всі зусилля диявола спрямовані на те, щоб розлучити нас один від одного; бо він ясно бачить, що на нас справджується слово Писання: “Брат от брата помогаем, яко град тверд и огражден” (Притч. 18:19). Нехай не дасть йому Господь виконати в нас волю свою, але нехай розтрощить його, за непорушним словом Писання, “под ноги наши вскоре” (Рим. 16:20). Не сумнівайся ж; бо сподіваюся, що обидва ми будемо покладені в одному гробі (як я вже передбачив тобі). Бог з’єднав нас для того, щоб ми користалися один від одного, і ці спокуси слугують прикладом для користі й утвердження багатьох. Отже, віддайся мовчанню, брате, і помолися, нехай здійснимо шлях наш, щоб не минули без користі дні наші: час наблизився, тому-то ворог і приходить у несамовитість. Бог не вважає твою працю суєтною, зовсім ні! Але Сам, “Иже всем человеком хощет спастися и в разум истины приити” (1Тим. 2:4), хоче, щоб ти досяг досконалості. Він сказав через апостола: “глаголите, яко раби неключими есмы” (Лк. 17:10). Будемо триматися цього, і Господь зробить із нами милість заради імені Свого, нареченого на нас. Тому слава навіки, амінь.* * *⁴⁷3десь старець вказує на одного ченця, на ім’я Малх, який, через хитрощі диявола, вийшов зі свого монастиря і багато зазнав спокус. 161. Диявол через заздрість свою, бачачи користь цих відповідей, всеяв у думці старійшини, що запитує, невір’я до великого старця, а цей останній, довідавшись, що було у нього на серці, оголосив йому наступне:Відповідь. По-перше і перш за все славлю Святу і Єдиносущну Трійцю, кажучи: слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки віків, амінь. Не передчасно починаю я слово своє з цього славослів’я, але щоб показати ненависникові добра демону, що в уявлюваних ним мріях не буває нічого подібного до такого славослів’я, а лише збентеження, смуток і зневіра. Але перейдемо, брате, до подяки Богові за те, що Він позбавив нас від великої спокуси, що спіткала нас, як нерозумних, і людяність Його не допустила, щоб ми загинули геть; бо завжди істинний Той, Хто сказав: “живу Аз, глаголет Адонаи Господь, яко не хощу смерти грешника, но еже обратитися… и живу быти ему” (Єз. 33:11). Отже, будемо віддавати невпинно подяку Тому, Хто врятував і завжди Спасає нас, Якому дякують Ангели, пресвітні Сили, небесні Воїнства, Херувими і Серафими, наймилосерднішими голосами безперестанку й мовчки волаючи та віщаючи: “Свят, Свят, Свят Господь Саваоф”, та інша (Іс. 6:3). – Пізнавши це, і ми подякуємо Того, Кому “небо – престол, а земля – подножие” (Іс. 66:1), Кому служить усе створіння. – Почнемо і ми від цього написаного перетворення (Святої Трійці), і подякуймо Отцю; бо Він помилував світ, і “не пощаде послать Единородного Своего Сына”, Спасителя й Відкупителя душ наших (Рим. 8:32). Подякуймо Синові; бо “Он смирил Себе, послушлив быв даже до смерти, смерти же крестныя” (Флп. 2:8), заради нас, людей. Подякуймо Святому і Животворящому Духу, що промовляв у законі, пророках і вчителях, Який привернув Петра до покаяння, наказав йому йти до Корнилія Сотника (див. Діян. 10), прославив його (Петра), дав йому владу воскрешати мертвих, як, наприклад, Тавифу; Духа, який завжди попереджає і руйнує тенета ворожі для тих, хто Його кличе, за пророцтвом Давида, котрий каже: “сеть сокрушися, и мы избавлени быхом. Помощь наша во имя Господа, сотворшаго небо и землю” (Пс. 123:7,8). Ось, Він помилував і нас і зцілив від такої недуги; послухаємо Його слова: “се здрав еси: ктому не согрешай, да не горше ти что будет” (Ін. 5:14). У всіх випадках будемо вдаватися до смирення; бо смиренний лежить на землі, а той, хто лежить на землі, куди може впасти? Очевидно ж, що тому, хто перебуває на висоті, зручно падати. Якщо ми навернулися і виправилися – це не від нас, але дар Божий, бо “Господь умудряет слепцы (говорит Писание), Господь возводит низверженныя” тощо. (Пс. 145:8). А що написано мені (тобою): “Кто ны разлучит от любве Христовой” (Рим. 8:35), – це слово великої міри: ось ми ледь було не перервали любові, бо померли і віддалилися від корабля Христового. Але краще мені не знімати печатки і не марнословити багато; спонукає мене до цього дехто, кажучи: “Де мудрі, (там) не умудряйся”. Отже, припиняю слово. Написав я тобі як щирому своєму улюбленцю. Виконуючи це, досягнеш тієї дороги, яка вводить у життя вічне, у Христі Іісусі, Господі нашому, з Котрим (хай буде) Отцю і Святому Духові слава, честь і держава на віки віків, амінь.

162. Отримавши це, старець віддався плачу і сльозам на багато днів. Втішаючи його, великий старець написав йому таке:Брате, що минуло, залишимо позаду, за словом апостольським: “древняя мимоидоша, се быша вся нова” (2Кор. 5:17). Одностайно впряжемо себе в благе ярмо Христове і утвердимо себе в любові Христовій, бо сказано: “Бог любы есть” (1Ін. 4:8). І якщо хто каже, що він має любов, нехай не має (в собі) нічого такого, що ненавидить Христос; постараємося ж очистити серце наше від пристрастей старої людини, які ненавидить Бог: ми Його храми, а Бог не живе в храмі, оскверненому пристрастями. Отже, увійдемо і докінчимо малий час нашої безмовності (більша частина його вже минула), і помолимося, нехай за Його волею буде безмовним життя наше, на славу Пречистої і Святої Трійці. Увійди ж (у безмовність); віддай і мене Богові, і не докучай мені питаннями і листами; бо відтепер я скасовуюся (від усього). Аналав послав я тобі, за велінням твоїм; знаючи ж, що я ніщо інше, як земля і попіл, послав не як гідний, бо я нечистий і боржник в усьому, а щоб не порушити заповіді, яка говорить: “Всякому же просящему у тебе, дай” (Лк. 6:30), і заради любові про Христа. Отже, прийнявши його, помолися за мене, і помолися, щоб не марною була наша праця у Христі Іісусі, Господі нашому. Тому слава на віки віків, амінь. 163. Один хворий старець, ім’ям Андрій, мовчки в гуртожитку, пояснив тому самому великому старцю деякі свої таємниці; водночас дякував йому за те, що удостоївся жити поблизу нього, і (писав) про хворобу тілесну.Відповідь. Якщо істинно віриш, що всіляко Бог привів тебе сюди, то дозволь Йому і дбати про тебе, поклади на Нього всі свої піклування, і Він влаштує все, що до тебе стосується, як Йому завгодно. Якщо ж ти (сам) потурбуєшся про якусь річ, або про тілесну хворобу, або про душевні пристрасті, то й про все маєш дбати, як знаєш. Коли хто віддасть усе Богові й зазнає невеликої скорботи, то двоєдушність постійно навіює йому: можливо, якби ти потурбувався про тіло, то не зазнав би такої скорботи; і тому хто віддає себе Богові, навіть до смерті, повинен віддатися Йому від щирого серця. Він краще за нас знає, що нам корисно по душі і по тілу, і скільки попустить тобі поскорбіти в тілі, стільки подасть і полегшення в гріхах твоїх. Бог нічого від тебе не вимагає, крім подяки, терпіння і молитви про прощення гріхів. Подивися ж, скільки я гордий: будучи зганьблений демонами і думаючи, що маю любов до Бога, я наважуюся⁴⁸ сказати тобі: беру тепер на себе половину твого тягаря, і вперед Бог також допоможе. Сказав же це я нерозумно, бо знаю, що я слабкий, безсилий і не придатний до всякої доброї справи, але безсоромність моя не дає змоги мені зневіритися, бо маю Владику милосердного, милосердного, людинолюбного, що простягає руку грішникові аж до останнього його подиху. Прилипни до Нього, і Він влаштує все краще, ніж ми просимо або думаємо. Йому слава навіки, амінь. Прости мене, брате, і помолися за мене.* * *⁴⁸У слов’янському перекладі: «побеждаюсь». 164. Почувши від старця слова: “беру на себе половину твого тягаря”, і засмутившись, що він не обіцяв йому досконалого прощення, (старець Андрій), благаючи й схиляючи на милість (Варсонофія), вдруге просив дарувати йому досконале прощення у Христі.Відповідь. Брате, я дивуюся любові твоїй, як ти не розумієш справ любові по Богу. Насамперед (скажу): Бог знає, що я вважаю себе землею, попелом і абсолютно нікчемним. Якщо ж кажу що-небудь комусь вище моєї міри, або понад мою силу, то кажу, спонукуваний любов’ю Христовою, себе ж усвідомлюю, як я вже сказав, нікчемним і непотрібним рабом. Ти не зрозумів слів моїх, і я зробив тебе спільником моїм; бо сказав, що беру на себе половину гріхів твоїх, а не сказав: “понесу третю частину”, і не допустив тебе носити й обтяжуватися більше за мене. Говорив я так, виганяючи самолюбство. Не сказав я: “дві частини”, ніби показуючи себе сильнішим; бо такий спосіб мови був би марнославством; не сказав і: “все понесу”; бо це справа досконалих, які стали братами Христа, Який поклав душу Свою за нас і досконалою любов’ю полюбив тих, хто полюбив Його. Якби я не сказав так, то могло б здаватися, що усуваю тебе від духовного діяння. Отже, не пишаюся, приписуючи собі все, і не заздрю тобі, зробивши тебе спільником моїм у цій добрій участі. Якщо ми брати, то розділимо багатство Отця нашого порівну, і не буде місця неправді. Якщо ж ти хочеш усе покласти на мене, то заради послуху приймаю і це. Вибач, що сильна любов приводить мене до марнослів’я; але нехай буде воно тобі радістю у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь.

165. Прохання того ж до того ж великого старця про те, щоб старець помолився за нього, з нагоди хвороби, що спіткала його.Відповідь великого старця. Писання говорить: “проидохом сквозе огнь и воду, и извел еси ны в покой” (Пс. 65:12); і тим, хто бажає догодити Богові, треба пройти через невеликі скорботи. Як же ми догодимо святим мученикам за страждання, які вони зазнали заради Бога, якщо самі не можемо переносити і гарячки? Скажи скорботній душі своїй: чи не краще для тебе гарячка, ніж геєна? Не будьмо малодушними в хворобі; апостол каже: “егда бо немощствую, тогда силен есть” (2Кор. 12:10). Дивіться – Бог випробовує серця й утроби. Потерпимо, перенесемо, будемо учнями апостола, який сказав: “скорби терпяще” (Рим. 12:12), “благодаряще всегда о всех” (Еф. 5:20), щоб і на нас виповнилося слово Писання: “исповестся тебе, егда благосотвориши ему” (Пс. 48:19). Якщо ти був раніше заспокоєний щодо тіла, і до випробування твого зустрілася невелика скорбота, то чому не згадуєш про Йова, який сказав: “аще благая прияхом от руки Господни, злых ли не стерпим” (Йов. 2:10)? Знай, що ті, які бажають спокою в усьому, почують колись: “Прийміть блага ваші в житті вашому” (див. Лк. 16:25). Не будемо слабшати; ми маємо Бога милостивого, Який знає і неміч нашу більше за нас. Якщо Він, для випробування, попускає на нас хворобу, то ми маємо зцілення від апостола, який каже: “верен… Бог, Иже не оставит вас искуситися паче, еже можете, но сотворит со искушением и избытые, яко возмощи вам понести” (1Кор. 10:13). Господь нехай укріпить хворого і тих, хто служить йому, і діяння обох будуть на славу Божу. Щоб не бути малодушним і не обтяжуватися, дивіться на кінець терпіння. Близький Бог, що сказав: “не имам тебе оставити, ниже имам от тебе отступити” (Євр. 13:5). Повірте мені, браття, що марнославство опанувало мною: будучи хворим, я ніколи не лягав і не полишав свого рукоділля, хоча й сильні хвороби мене спіткали. Але незадовго до того, як я ув’язнився в келію, марнославство примудрилося і не стало допускати до мене хвороби; сумую тепер, бажаючи терпіння, а що терпіти, не знаю. Не охоплює мене скорбота, і знемагаю, чуючи, що “претерпевый… до конца, той спасен будет” (Мк. 13:13). Помолись, щоб я зберіг надію спасіння мого у Христі Іісусі, Господі нашому, Якому слава на віки віків, амінь. 166. Той самий старець, усе ще хворий, просив того самого великого старця помолитися за нього, щоб Бог послав йому допомогу.Відповідь. Маючи Бога, – не бійся, але всі турботи твої поклади на Нього, і Він подбає про тебе. Або ти не знаєш, що якщо “земная наша храмина тела разорится, создание от Бога имамы, храмину нерукотворену, вечну на небесех” (2Кор. 5:1). Безсумнівно віруй, і Бог допоможе тобі, по милості Своїй. Йому слава на віки вічні, амінь. 167. Той самий старець, живучи з одним братом, коли вони обидва захворіли, просив іншого старця (Іоанна) помолитися за них.Відповідь Іоанна. Господь сказав: “В терпении вашем стяжите души ваша” (Лк. 21:19), і апостол, наслідуючи Його, сказав: “Терпя потерпех Господа, и внят ми” (Євр. 10:36), і пророк: “” (Пс. 39:2). Милосердний же Владика наш Бог ще каже: “претерпевый… до конца, той спасен будет” (Мк. 13:13). Перебувайте обидва в терпінні, дякуючи Богові й слухаючи відвідування Божого, що відбувається над вами; бо все це трапляється на випробування ваше. Вникніть у те, що ви самі вимовляєте: “Искуси мя, Боже… истяжи мя” (Пс. 138:23). Прошу вас, помоліться за мене, заради любові до Бога. Запитання 168, того ж до великого старця. Помисел говорить мені, що я не можу врятуватися; помолися за мене, милостивий отче мій, і скажи мені, що робити, я не в змозі постити.Відповідь. Бог неба і землі нехай сподобить тебе і мене, негідного, отримати милість у цей час, і з відвагою постати на Страшному і славному Суді Його. Возлюблений брате! Маючи настільки милостивого Бога, не впадай у відчай: бо це велика радість дияволу. Залишайся в надії на Господа, що ніхто з тих, хто зазнав до кінця на цьому місці, не буде вигнаний з огорожі овець Христа, Бога нашого, бо на цьому місці є люди, які мають велике дерзновенство до Бога, і вони старанно моляться до Нього, щоб ми, які живуть з ними, на тому благословенному місці не відлучилися від них, а як тут, на місці, що його обрав собі Бог для прикликання імені Його, перебуваємо нерозлучно, то так нехай будемо разом і в майбутньому (віці). Не бійся ж, найчесніший (батьку)! Якщо і я, немічний і найгірший, отримав сповіщення, що ти зарахований і приписаний до благословенної черідки Христової, то тим паче святі Божі отці та достойні Його отримали про те саме сповіщення. “Потерпи же Господа” (Пс. 26:14), і уповай на Нього. Про піст чуттєвий не сумуй, він нічого не значить без духовного: “не входящее” без насолоди в людину “сквернит человека, но исходящее из него” (Мф. 15:11); і ще (скажу): Бог дав ченцеві міркування для того, щоб воно керувало його діями. Поміркуй же, коханий, від кого вимагає Бог милостині, від бідного чи від багатого? Він сказав так: не припиняй милостині тому, хто просить, “аще обрящет рука твоя” (Еккл. 9:10). Тому не від немічних тілом вимагає Бог посту, але від сильних і здорових. Знизь трохи тілу, і це не буде гріхом. Бог не вимагає від тебе (посту), бо знає хворобу, яку послав тобі. – Дякуй же Богові за все: подяка клопоче за неміч перед Богом. Відкинь “ветхого человека, тлеющаго в похотех прелестных, и облекись в нового человека, созданного по Богу” (Еф. 4:22, 24). Радуйся про Господа і веселися, завжди утішений, разом зі святими Його. Хто зобразить, або хто може дослідити невимовну радість святих, невимовну їхню радість і незрівнянне світло; як Господь тут відкриває їм явлення Своїх чудових і преславних таємниць і уготовані їм славу й спокій; як усуває їхній розум від тутешнього світу, і вони завжди бачать себе на небі із Христом і Його Ангелами. Ні голод, ні спрага – ніщо земне не завдає їм скорботи; бо вони здобули свободу від життєвих докорів, пристрастей і гріхів, і інакше скажу словами Писання: “идеже бо есть сокровище их, ту… и сердце их” (Мф. 6:21). Хто досяг цього, той знає, що він чує. Що ж робити мені, який нічого доброго не зробив? Але не впадаю у відчай; Бог сильний і нас зарахувати до тих, які отримають милість у Христі Іісусі, Господі нашому. Слава Йому з Отцем і Святим Духом на віки віків, амінь. Господь нехай почує істинних рабів Своїх, і нехай ниспослет вам Сам незабаром велику Свою милість, і мене нехай напоумить, щоб прийти мені в пізнання істини. – Молись за мене і привітай брата, що служить тобі, попроси і його також молитися за мою негідність.

Запитання 169, того ж до того ж великого старця. Я відчуваю сильний лом у руках і ногах, і боюся, чи не від бісів це; скажи мені, отче мій: чи так це? І що мені робити, я дуже сумую, що не можу постити, а повинен кілька разів (на день) приймати їжу? Також, що означає, що я бачу уві сні диких звірів? Прошу тебе, владико, Господа заради, прийшли мені мале благословення від святої твоєї їжі і води, щоб отримати мені через них розраду.Відповідь. Не засмучуйся, коханий мій, хвороба твоя не від бісів, як ти думаєш, але вона є напоумлення Боже, (і послужить) нам до успіху, якщо будемо дякувати Богові. Чи не був Йов вірним другом Божим? І чого не зазнав він, дякуючи і благословляючи Бога? А терпіння привело його нарешті до безприкладної слави. Потерпи ж і ти трохи і “узриши славу Божию” (Ін. 11:40). Про піст же не сумуй, як я раніше сказав тобі: Бог ні від кого не вимагає (трудів) понад силу. Та й що таке піст, як не покарання тіла для того, щоб утихомирити тіло здорове і зробити його немічним для пристрастей, за словом апостола: “егда бо немощствую, тогда силен есть” (2Кор. 12:10). А хвороба більша за цю кару, і ставиться замість посту і навіть більше – тому, хто переносить її з терпінням, дякує Богові і через терпіння отримує плід спасіння свого; бо замість того, щоб послаблювати його тіло постом, воно вже й без того болюче. Дякуй (Богові), що ти звільнився від праці постити. Якщо і десять разів на день будеш їсти, не засмучуйся, ти не будеш засуджений за це, бо чиниш так не за навіюванням демонським і не через розслаблення помислу, але трапляється це з нами на випробування наше і на душевну користь. Сни ж твої про диких звірів не що інше, як мріяння, що наносяться демонами, які хочуть звабити тебе ними, щоб ти приписав їм і хворобу свою. Але нехай усуне їх Господь словом уст Своїх, за молитвами святих. Амінь. Не засмучуйся: “Егоже бо любит Господь, наказует: биет же всякого сына, егоже приемлет” (Євр. 12:6). Вірую, що і за це тілесне страждання Бог зробить із тобою милість Свою, як Йому завгодно. Господь нехай зміцнить тебе і нехай утвердить у терпінні. Амінь. Посилаю тобі трохи води з посудини блаженного отця нашого Євфимія і невелике благословення від моєї їжі, щоб ти благословив мені їжу. Помолися за мене, вельмишановний мною! 170. Прошение того же к другому старцу.Отец мой! Помолись о тяжкой моей болезни и скажи мне об употреблении пищи. Не подаю ли я соблазна тем, что скоро и часто принимаю ее? И о псалмопении: как должно проходить его, ибо я не могу читать псалмов. Насади меня, владыко, напой меня и объясни мне, что значат слова святого отца нашего: «Господь сотворит с тобою милость Свою», не о смерти ли сказал он это?Ответ Иоанна. Если бы и умолчал я, не имеющий что сказать, то не скрыл бы чрез это ничего доброго. Зачем ищешь ты хлеба от того, который сам питается рожцами? Говорю же тебе, что хотя я и ничего не значу, но сорадуюсь тебе о том, что написал тебе благословенный отец наш. Вот, он питает тебя твердою пищею духовного хлеба; зачем же требуешь ты водяного моего молока, возбуждающего отвращение? Ни Писание, ни отцы не запрещают снисходить телу, если сие делается с рассуждением, а не по сластолюбию. Итак, как я уже и прежде сказал тебе, когда ты ешь и пьешь не по невоздержанию и не из сластолюбия, то это не служит тебе к осуждению и не подает соблазна другим; о сем именно Господь сказал, что (такое употребление пищи) «не сквернит человека» (Мф. 15:11). Не скорби и о псалмопении или служении твоем: Бог не требует его от тебя, по случаю болезни. Внимающий себе оскорбляет себя постом, ради Бога и своего спасения; ты же имеешь скорбь болезни, вместо скорби поста. Не беспокойся и о болезни твоей: Господь не оставляет тебя, но направляет ее, как Сам ведает, для твоей же пользы, чтобы не постигла тебя скорбь, превышающая твои силы. Не о смерти сказал тебе старец, но о милости, которую Господь хочет оказать любви твоей. Прошу тебя потерпеть, как сказал старец, и поистине «узриши славу Божию» (Ін. 11:40). О насаждении же: если “насаждяй и напаяяй” (1Кор. 3:7) ничего не значат, а ты приписал мне и то и другое, то вместо меня ничтожного имеешь ты Бога, Который возращает, и покрывает, и творит с тобою по милости Своей. Итак, наслаждаясь Его благостью, мужайся в Нем и крепись, и молись о мне, чтобы и на мне явил Господь милость Свою. 171. Той самий старець, страждаючи в хворобі, знову просив того самого старця (Іоанна) помолитися за нього.Відповідь Іоанна. Хвороба твоя трапилася тобі на випробування; потерпи ж із вдячністю і будеш незабаром помилуваний Богом. Вітаю вас у Господі і прошу помолитися за мене.

172. Той же знову просив великого старця про те саме.Відповідь. Ось і брат Іоанн сказав, що Бог незабаром тебе помилує; що ж скажу я, останній? Радий би я був, якби це сьогодні ж здійснилося, і вірю, що Господь пошле тобі сьогодні полегшення, за молитвами святих Своїх. Помоліться за мене, возлюблені мої! 173. Після цієї відповіді, негайно того ж дня (старець Андрій) одужав і послав до старця, дякуючи йому і сповіщаючи його про милості Божі, отримані через нього.Відповідь Варсонофія. Господь наш Іісус Христос, сповіщаючи радість учням Своїм і апостолам, сказав їм: “не радуйтеся, яко дуси вам повинуются о имени Моем, но яко имена ваша написана суть на небесех” (Лк. 10:20). Так і ми, якщо тріумфуємо і вигукуємо в радості, бо ім’ям Бога і начальника душ наших Іісуса Христа отримали допомогу тілу: що ж буде, коли страшним і славним ім’ям Його подасться душі нашій вседосконале очищення від усіх пристрастей? Які голоси, які язики, уста, серця і думки будуть у змозі віддати Йому належне славослів’я? Думаю, що й у безтілесних не можна знайти його, бо Бог незбагненний. Йому слава, і влада, і сила на віки віків, амінь. 174. Цьому ж старцю сказав один брат: “Ось, старець, ти оновився молитвами святих”; і він відповів йому: “Щоразу, як ти говорив мені це, демони трощили моє тіло, і я помічаю це вже майже вчетверте”. Про те запитали іншого старця, і він відповідав.Відповідь Іоанна. У цій справі діють заздрість і невіра: заздрість – тому, що демони не радіють, коли людина буває облагороджена; невіра ж – так, що людина, бачачи неміч свою, впадає у сумнів. Запитання 175. Скажи нам, отче наш, чи ми страждаємо від невір’я, чи демони приводять нас у нього?Відповідь. Демони, від заздрості, завдають нам невір’я; і якщо ми його приймемо, то робимося їхніми слугами і спільниками. Запитання 176, того ж до великого старця. Отче мій, коли я відчуваю полегшення від хвороби, то як має мені тоді молитися і в чому мені вправлятися щодня?Відповідь. Радуйся про Господа, і ще кажу, радуйся (див. Флп. 4:4)! Ти звеселив мене тепер питанням своїм (і не тільки мене), але ще більше Бога й Ангелів Його. До того, про що ти писав, відносяться слова Господні: “сия подобаше творити, и онех не оставляти” (Мф. 23:23). Повинен ти дещо вправлятися в псалмоспіві, дещо молитися усно; потрібен час і на те, щоб випробовувати і берегти свої помисли. У кого на обіді багато різних наїдків, той багато їсть, і з насолодою; а хто щодня вживає одну й ту саму їжу, той не тільки без насолоди куштує її, а й інколи відчуває, можливо, й відразу від неї. Так і в нашому стані буває. Тільки досконалі можуть привчити себе вживати щодня одну й ту саму їжу без відрази. У псалмоспіві ж і молитві устній не зв’язуй себе, але роби, скільки Господь тебе зміцнить; не полишай також читання і внутрішньої молитви. Кілька того, кілька іншого, і так проведеш день, догоджаючи Богові. Досконалі отці наші не мали певного правила, але протягом цілого дня виконували своє правило: дещо вправлялися в псалмоспіві, дещо читали напам’ять молитви, дещо випробовували помисли, трохи, але дбали і про їжу, і все це робили зі страхом Божим. Бо сказано: “аще ли… что творите, вся во славу Божию творите” (1Кор. 10:31). Господь Іісус нехай збереже нас від усякого зла. Амінь. Запитання 177, того ж до того ж великого старця. Як треба випробовувати свої помисли і як уникати полону (пристрасних помислів)?Відповідь. Випробування помислів полягає в такому: коли прийде тобі помисел, розглянь, що від нього походить. Наведу тобі на це і приклад: уяви собі, що хто-небудь тобі дошкулив, і помисел спонукає тебе сказати йому що-небудь; а ти скажи твоєму помислу: “Якщо я скажу йому, збентежу його через те, і він буде на мене сумувати; тож потерплю трохи, і минеться”. Якщо ж помисел буде не про людину, але хто-небудь сам у собі думає зле, то так повинен випробовувати помисел: запитати себе, до чого призводять злі думки, і вони припиняться. І з усіма помислами чини так само: щойно приходить помисел, випробуй його і відсіки. Щодо ж полону, знай, що воно вимагає великої пильності. Отці кажуть: якщо захоплюють розум твій у блуд, нагадуй йому про цнотливість; якщо ж захоплюють у обжерливість, наведи йому на пам’ять піст; таким самим чином чини і щодо інших пристрастей. Не сумуй, маючи на увазі отримати милість, як тобі вже й обіцяно. “Аще бо живем, Господеви живем, аще же умираем, Господеви умираем” (Рим. 14:8). Запитання 178, того ж до того ж великого старця. Отче мій, скажи: до якої міри (духовного віку) належить невпинна молитва? І чи повинно мати правило?

Предуведомление одного древнего святого мужа¹, предавшего писанию сии вопросы и ответы, к желающим читать предлежащую книгу

Просим читающих сию книгу принять с благоговением и верою написанное в ней, более же стараться достигать благодатию Христовою подражания житию и деянию изрекших сие старцев, ибо они, обучая себя во всех обстоятельствах жизни, в продолжение долгого времени, терпением и верою по Богу, подвизаясь, по слову святого апостола (2Тим. 2:5), законно и последуя во всем пути святых отцов, оказались достойными получения от Бога таковых дарований.

Приступая же к чтению написанного в сей книге, мы должны знать, что одно (из сего) было сказано к отшельникам, а другое к пребывающим в общежитиях; одно к живущим в духовном согласии², а другое к священникам и христолюбивым мирянам; одно к юным, то есть новоначальным, иное к преуспевшим уже и обучившимся долгим учением (Євр. 5:14), а иное приближающимся к совершенству добродетелей; словом, что каждому из них прилично было услышать; ибо не всем приличны одни и те же наставления, но как в телесном возрасте снеди младенца, юноши и престарелого различны между собою, так бывает это и в духовном возрасте. Многократно же (старцы) отвечали и сообразно с душевною немощью делавшего вопросы, промыслительно снисходя ему, чтобы он не впал в отчаяние, как видим это в житиях старцев. И отнюдь не следует принимать за общее правило того, что так снисходительно было сказано некоторым по причине их немощи, но тотчас обратить внимание на то, что всячески ответ святых был сделан согласно устроению вопросившего, ибо случается, что и такой, истрезвившись (от омрачения греховного), по молитвам святых, приходит в устроение, приличное монахам, и тогда опять слышит от отцов полезное ему. Молю же вас о Господе, дабы вы поминали и мое смирение во святых молитвах ваших, как предавшего, помощию Божиею, писанию сии ответы, в пользу тех, которые будут читать их со страхом Божиим, да не послужат мне в осуждение слова святых, но да буду ныне и в день Суда покровен молитвами их и вашими. Аминь.

* * *

¹Сей авва Серид был игуменом общежительного монастыря в Газе и духовным сыном великого Варсонофия, который чрез него передавал и сии ответы.²Иоанна безмолвника, называемого также Пророком, память 6/19 февраля. Ответ 1 Великого старца авве Иоанну, иноку обители святого Саввы, просившему (благословения) придти и поселиться в их общежитии.Апостол написал: «начный дело благо в вас, Той и совершит е даже до дне Господа нашего Иисуса Христа» (Флп. 1:6). И Владыка наш сказал пришедшим к Нему: «аще кто не отречется всего своего имения и рода, еще же и не возненавидит душу свою, не может быти Мой ученик» (см. Лк. 14:26,33). Возможно же Богу и на нас исполнить оное слово: «Се, что добро, или что красно, но еже жити братии вкупе» (Пс. 132:1). И я молюся, чтобы ты достиг той меры (послушания Господу), о которой упоминается в Деяниях апостольских: “елицы имеяху стяжание, продающе приношаху цены продаемых и полагаху при ногах апостол» (Деян. 4:34, 35). Зная, что твое намерение угодно Богу, я сказал возлюбленному сыну нашему Сериду, ради Бога укрывшему нас от людей (уповаем же на Бога, что и тебя с нами покроет): «Приими брата Иоанна с великою любовью и без всякого сомнения; еще за два года пред сим открыл мне Бог, что он придет сюда и что многие братия соберутся к нам. Я сохранил сие откровение втайне, пока узнаю, как устроит это Господь; когда же наступило время, объявил его вам». А как ты думал получить от меня какую-либо из носимых мною вещей, то вот, при брате же снял я куколь с головы своей и послал тебе ответ чрез него, сказав: «Отдай ему сей куколь, а вместо его принеси мне другой». Сохрани же его до кончины твоей; он покроет тебя от многих зол и искушений; не отдавай его никому, это – благословение Божие тебе от руки моей. Итак, поспеши довершить дело свое и освободиться от всего, как и мы освободились, и пребудь с нами беспопечительно, безмолвствуя в Боге.И я, Серид¹, скажу тебе дивную вещь: когда старец говорил сие, я подумал про себя: как могу удержать все сие в памяти, чтобы написать (после)? Если бы угодно было старцу, то я мог бы принести сюда чернила и хартию и, слушая его, писать слово за словом. Старец же проникнул мысль мою, и лице его просияло, как огнь, и он сказал мне: «Поди, напиши, и не бойся; ибо если я скажу тебе и бесчисленное множество слов, с тем чтобы ты написал их, то знай, что Дух Божий не попустит тебе написать ни одним словом больше или меньше сказанного, хотя бы ты и сам пожелал того, но наставит руку твою, как написать сказанное в последовательном порядке».* * *¹Сей авва Серид был игуменом общежительного монастыря в Газе и духовным сыном великого Варсонофия, который чрез него передавал и сии ответы. Ответ 2, того же великого старца к тому же, предвозвещающий ему различные скорби, которые его ожидают, и телесную болезнь, а чрез них душевное преспеяние.Скажи брату Иоанну: утверди сердце твое подобно твердому камню (камень же разумею мысленный), дабы ты мог услышать, что я намерен тебе сказать. Внимай же себе, чтобы, услышав сие, ты не вознесся в сердце своем и не отпал от духовного обетования; потому что напыщение погубило многих и из достигших в меру (духовного преспеяния). Но приготовься к благодарению за все, слыша слово святого апостола: «О всем благодарите» (1Сол. 5:18), и будешь ли ты в скорбях, или в нуждах, или в утеснениях, или в болезнях и трудах телесных, за все постигающее тебя благодари Бога. Надеюсь же, что и ты достигнешь в покой Его (Євр. 4:3); «ибо многими скорбьми подобает нам внити в Царствие Божие» (Деян. 14:22). Итак, не сомневайся душою твоею и не расслабевай ни в чем сердцем твоим, но вспоминай апостольское слово: «аще и внешний наш человек тлеет, обаче внутренний обновляется по вся дни» (2Кор. 4:16). Если не претерпишь страданий, не можешь взойти на крест. Когда же перенесешь сперва страдания, то войдешь и в пристанище покоя Его; и потом будешь безмолвствовать без всяких забот, имея душу, утвержденную во Господе и всегда прилепляющуюся к Нему, верою соблюдаемую, упованием радующуюся (Рим. 12:12), любовию веселящуюся, хранимую Святою Единосущною Троицею; и тогда исполнится на тебе сказанное: «Да возвеселятся небеса, и да радуется земля» (Пс. 95:11). Ибо такова беспопечительная жизнь человека Божия. Отец, Сын и Святой Дух радуются о спасении души твоей, возлюбленный брат мой. Ответ 3, другого старца² тому же³, на прошение его побеседовать с ним.Скажи брату: прости меня Господа ради, – и желал бы я увидеть тебя, но, сберегая совесть других от (соблазна), не нахожу к тому удобства. Сорадуюсь же любви твоей о посылаемых тебе от святого старца благословениях, и блажен ты, что сподобился их.

* * *²Иоанна безмолвника, называемого также Пророком, память 6/19 февраля.³Иоанну обители святого Саввы. Ответ 4. Когда искушение постигло монахов того места, где пребывал авва Иоанн, прежде перехода его в общежитие (аввы Серида), и смущение готово было возникнуть еще во время пребывания его там, великий старец, провидя сие духом, пишет ему следующее:Напиши брату Иоанну: посылаю тебе три свидетельства от силы Божией и от Писаний Святого Духа, которыми возбуждаю твой ум к Божественной бдительности и к уразумению (внушений) Святого Духа для того, чтобы ты мог познать обстоятельства настоящего времени, каковы они. Первое свидетельство есть следующее: Бог сказал чрез пророка Исаию: «Идите, людие Мои, внидите во храмину вашу, затворите двери своя, укрыйтеся мало елико елико, дóндеже мимоидет гнев Господень» (Іс. 26:20). Второе свидетельство: «изыдите от среды их и отлучитеся, глаголет Господь, и нечистоте не прикасайтеся, и Аз прииму вы: и буду вам во Отца, и вы будете Мне в сыны и дщери, глаголет Господь Вседержитель» (2Кор. 6:17,18). Третье свидетельство: «Блюдите… како опасно ходите, не якоже немудри, но якоже премудри, искупующе время, яко дние лукави суть» (Еф. 5:15, 16). Я же говорю тебе: спеши к тому, что предстоит тебе, и скорее доверши дело свое, вспоминая Господа твоего, сказавшего: «никтоже возложь руку свою на рало и зря вспять, управлен есть в Царствии Божии» (Лк. 9:62). Ибо вижу безмолвную жизнь, ожидающую тебя о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки. Аминь. Ответ 5, того же великого старца авве (Сериду), который опечалился тем, что авва Иоанн замедлил придти к ним, и заключил из этого, что он уже вовсе не придет.Не скорби, сын мой, и не печалься о брате нашем; хотя он и отсутствует телом, но духом он здесь и всегда пребывает с нами; потому что он единодушен нам, и никто не разлучит его от любви нашей, от ныне и до века. 6. Послание того же великого старца, писанное к авве Иоанну в обитель святого Саввы⁴, когда он, по некоторым потребностям общежития, находился в своей стране и был беспокоим телесной бранью.Напиши брату: вот ты находишься еще вне (обители и безмолвия), трудясь по силе твоей ради Бога и ради душ братий твоих, более же ради нашего и твоего собственного покоя и безмолвия. Потому что, когда братия будут успокоены и покрыты попечением нашим, тогда и мы чрез них найдем совершенное безмолвие. И исполнится на нас слово Писания: «Брат от брата помогаемь, яко град тверд и огражден» (Притч. 18:19). Оставь все близкие отношения, которые имеешь к некоторым, и извинения себя тем, что ты находишься вне обители. Удали от себя повод (к брани), прерви близкое сношение с кем бы то ни было, если оно увлекает тебя к прежнему. Если же не поступишь так, то не можешь безмолвствовать совершенным безмолвием. Так и мы поступили. Надеюсь несомненно, что, когда исполнишь это, будешь безмолвствовать: и таким образом, при содействии Божием, жребий твой и часть твоя будет с нами вовек. Никому не открывай того, что теперь пишу тебе. Если при настоящем труде твоем будешь иметь успех, благодари Бога и молись Ему. Сие-то и значит: «О всем благодарите» (1Сол. 5:18). Итак, не вознерадим воздавать благодарение Богу, чтобы не уподобиться тому человеку, о котором ты некогда рассказывал, что однажды, когда он шел в церковь молиться о ниспослании ему пищи, и встретился с ним некто, и сказал: обедай сегодня у меня, а потом пойдешь, помолишься; то он отвечал: (молиться) не пойду, потому что я уже получил то, чего шел просить у Бога. Но мы, получим ли или не получим (желаемое), будем приносить молитву и благодарение Богу. Старайся же всегда носить «мертвость Господа Иисуса в теле» своем (2Кор. 4:10).* * *⁴После того как он пришел в общежитие, близ которого великий Варсонофий находился в затворе. Ответ 7, того же великого старца к тому же, который должен был пойти с братиею собирать (запас) для рукоделия и боялся пустынности тех мест; напоминание ему о трезвении над собою, против беспокоящей его телесной брани, и обещание содействия Божия в его стремлении – удалиться к ним на безмолвие.Скажи призванному свыше Божественным мановением жить с нами не только в нынешнем, но и в будущем веке, искреннему и единодушному брату нашему Иоанну: Владыка наш Христос сказал Своим ученикам: «Не две ли птице ценитеся единому Ассарию? и ни едина от них падет на земли без Отца вашего: вам же и власи главнии вси изочтени суть: не убойтеся убо: мнозех птиц лучши есте вы. Всяк убо иже исповесть Мя пред человеки, исповем его и Аз пред Отцем Моим, Иже на небесех» (Мф. 10:29-32). Итак, внимай себе бдительно, чтобы иметь всегда Бога пред собою, да исполнится и на тебе пророческое слово: «Предзрех Господа предо мною выну, яко одесную мене есть, да не подвижуся» (Пс. 15:8). От всей души своей простри руки свои к тому, что предстоит тебе, и всегда поучайся в оном, чтобы услышать глас Божий: се, послю Ангела Моего пред лицем твоим, иже уготовит путь твой пред тобою (Мф. 11:10).

8. Тот же брат, немало потрудясь и не нашедши (запаса) для рукоделия, скорбел и удивлялся, отчего, по слову старца, не был послан Ангел пред лицом его, не разумея, что это относилось к устранению препятствий, мешавших ему удалиться на безмолвие; по сему случаю старец пишет ему следующее:Напиши брату: пока корабль в море, он бывает подвержен опасностям и приражению ветров. Когда же достигнет в тихую и мирную пристань, не страшится более опасностей, скорбей и приражений ветров, но пребывает в безопасности. Так и любовь твоя: пока ты пребываешь с людьми, – ожидай скорбей, опасностей и приражения мысленных ветров. Когда же достигнешь в уготованное тебе (пристанище безмолвия), тогда не будешь иметь страха. Относительно упомянутых мною прежде слов Владыки нашего: «се… послю Ангела Моего пред лицем твоим» (Лк. 7:27), (знай, что) он был послан. Касательно же того, что вы не нашли (запаса для) рукоделия, (припомни) что Бог сказал в книге Моисеевой: «сего ради обыде тя, и озлоби тя, и гладом замори тя» (Повт. 8:3) «в пустыни, в жажди зноя в безводне» (Повт. 32:10); «и уразумеются яже в сердцы твоем» (Повт. 8:2). Пойми сказанное тебе мною, возлюбленный брат, и трудись неослабно и без сомнений. Ответ 9. Послание того же великого старца к тому же, который, отлучившись по надобностям общежития, изнемогал от сильной скорби, встретившейся ему при сем случае.Напиши, чадо, брату нашему Иоанну приветствие о Господе от меня и от тебя и от брата нашего Иоанна (безмолвника), и скажи ему: не унывай в скорбях и трудах телесных, которые несешь, трудясь ради нас и ради нашего общежития; ибо и это так же значит положить душу свою за братию (см. 1Ін. 3:16), и надеюсь, что велика (будет) награда за труд сей. Как Господь поставил Иосифа прокормить братию свою во время голода (Бут. 47:12) в Египте, так и тебя поставил Он послужить общежитию сему, вместе с сыном нашим Серидом. Я же повторяю тебе слово апостола, сказанное Тимофею: «Ты убо, чадо… возмогай благодатию» Духа Святого (2Тим. 2:1), потому что вижу, как устраивается твое безмолвие, и сорадуюсь тебе о Господе. Пока пребываешь вне, будешь встречать скорби и труды телесные; когда же достигнешь в пристанище безмолвия, найдешь покой и мир; ибо неложен Владыка наш, сказавший: дам им в нынешнем веце “сторицею”, и в грядущем «живот вечный» (Мф. 19:29).Итак, потрудись, брат, усердно, чтобы приобрести большую любовь и покой. Корабль, прежде чем достигнет пристани, бывает ударяем волнами и обуревается сильными ветрами; когда же войдет в пристань, пребывает наконец в великой тишине. Разумей, что говорю, и соблюди это: «да даст тебе Господь разум о всем» (2Тим. 2:7). Ответ 10, того же великого старца к тому же, написанный во время скорби и болезни сего последнего, происшедшей от ушиба ноги камнем, упавшим на нее.Возлюбленному брату Иоанну желаю радоваться о Господе. За телесный труд твой, понесенный ради нас, и за болезнь от поврежденной ноги твоей (переносимую Бога ради), да исполнит Владыка наш Бог душу твою, возлюбленный мой, во сто крат небесными благами. Уразумей, брат, что пишу тебе, и скрой в себе самом: сие приготовит тебя к тому, чтобы услышать радование небесное, Владычнее, Божественное; ибо, во имя Святой Троицы, я обретаю в тебе сонаследника моих дарований, данных мне от Бога, и по мере преуспеяния твоего, надеюсь, что ты скоро достигнешь сего. Один трудами по Богу достигает “в покой” Его (Євр. 4:3), а другой достигает туда же смирением. А о тебе надеюсь, что ты получишь оный за то и другое, когда умрет в тебе гнев вследствие укрощения раздражительности в сердце твоем; и тогда исполнится на тебе слово Писания: «Виждь смирение мое и труд мой, и остави вся грехи моя» (Пс. 24:18). А как я сказал уже, что достигнешь сего, по мере твоего преуспеяния, то и рассмотри в Евангелии, как и когда давал Христос ученикам Своим различные дарования: прежде – дарования исцелений, изгнания бесов и, наконец, как совершенство дарований – власть отпускать грехи, сказав: «имже отпустите грехи, отпустятся» (Ін. 20:23). Итак, если за труд твой, понесенный Бога ради, отпустит Он тебе согрешения твои, сие-то и есть та мера, которой желаю тебе достигнуть. Если же, читая сие послание, встретишь в нем что-либо неудобопонятное, то вопроси единодушного тебе Серида, моего возлюбленного сына, и он, благодатию Божиею, объяснит тебе неудобопонятное. Ибо я молился за него Богу и о сем. Ты же, человек Божий, неослабно стремись по уготованному тебе пути, чтобы с радостью достигнуть пристанища Христова, которого мы достигли, и услышать глас, исполненный радости, жизни, света и веселия, глаголющий к тебе: «добре, рабе благий и верный: о мале был еси верен, над многими тя поставлю: вниди в радость господа твоего» (Мф. 25:21). Радуйся о Господе, радуйся о Господе, радуйся о Господе! Господь да сохранит душу твою, и тело, и дух твой от всякого зла, от всякой противности, наносимой диаволом, и от всякого мечтания, возбуждающего мятеж мыслей. Господь будет тебе свет, покров твой, путь твой, крепость твоя, венец радости и заступление вечное. Внимай себе; ибо в Писании сказано: «исходящих от уст Моих не отвергуся» (Пс. 88:35).

Ответ 11, того же великого старца к нему же, заключающий в себе совет всегда помнить то, что пишется ему для пользы и утверждения сердца его.Соломон сказал о родителях своих: «иже глаголаша и учиша мя: да утверждается наше слово в твоем сердцы» (Притч. 4:4). Так и я говорю тебе, брат мой, да утверждаются слова мои в сердце твоем, и размышляй всегда о том, что пишу тебе, как сказал Бог устами Моисея: «и навяжеши я на десную руку твою, и да будут непоколеблема пред очима твоима выну, и поучайся в них и лежа и востая, и идый путем, и седяй в дому» (Повт. 6:7,8). Исполни же их (слова мои) и на деле, и Бог мой будет с тобою во веки, аминь. Ответ 12. Тот же Иоанн поручил одному брату дело, и как тот не скоро исполнил его, сделал ему выговор и, видя, что брат оскорбился сим, решился было вовсе не говорить ничего никому из братии. На это старец объявил ему следующее:Скажи брату Иоанну: время наше слабо, и едва с большим трудом можно найти в нынешнее время человека, имеющего твердое сердце. Ты же держись слов святого апостола, сказавшего: «обличи, запрети, умоли со всяким долготерпением и учением» (2Тим. 4:2). Ответ 13. В общежитии случилась постройка, тот же Иоанн, как искусный в зодчестве, начертил для нее план, а некоторые из братии, думая поправить план, тайно приложили нечто к нему и тем отчасти испортили его; авва же Иоанн смутился и опечалился сим, на что старец объявил ему следующее:Скажи единомысленному брату нашему Иоанну: много пишу я тебе рукою искреннего и возлюбленного сына нашего⁵, от всей души своей равно любящего нас троих совершенною любовью. И все сие пишу я не по своей воле, но по повелению Святого Духа, на исправление и пользу души и совести внутреннего человека, к удручению и наказанию тела и к сокрушению сердца твоего. Прежде всего берегись духа уныния, рождающего все злое и различные искушения. Ибо, если я напишу тебе о тех искушениях, кои я претерпел, верно еще не понесет сего слух твой, а может быть, и ничей в настоящее время. Надеюсь же, что впоследствии достигнешь (сей меры), и не только достигнешь, но и увидишь их сам на себе, и избавишься от них благодатью Христовою, чрез веру. Зачем сердце твое расслабевает и изнемогает (ради скорби, наносимой тебе) от овец Христовых? Или не знаешь, какую боль головную переносит добрый учитель от детей, пока увидит их успехи?.. И тем более, что ты слышал от меня оное апостольское слово: «обличи, запрети, умоли со всяким долготерпением и учением» (2Тим. 4:2). Выслушай со вниманием, что я скажу тебе: долготерпение есть матерь всех благ. Посмотри на Моисея, избравшего себе: «паче страдати с людьми Божиими, нежели имети временную греха сладость» (Євр. 11:25). И когда смущает тебя бес, внушая помысл на какого-нибудь человека, с долготерпением скажи помыслу: повинуюсь ли я Богу моему так, чтобы мне порабощать себе других? И помысл сей отступит от тебя. Твердо и неослабно стремись вперед, вспоминая мои или, лучше сказать, Господни слова, чтобы и ты настиг нас о Христе Иисусе, Господе нашем: да будет сие, да будет!* * *⁵Аввы Серида. Ответ 14, того же великого старца к тому же, когда сей последний услышал и не мог равнодушно перенести, как один из братии, уничижая его, говорил: да кто он и откуда, что еще и оскорбляется?Скажи брату: как Архангел Михаил спорил о теле Моисея, так и я подвизаюсь о тебе, пока ты избавишься от ветхого человека. И на Спасителя роптали иудеи, говоря: «не Сей ли есть… сын Иосифов? Не Матерь ли и братию (Его) знаем?..” (Ін. 6:42). Приведи себе это на мысль и претерпи до конца. Ответ 15, того же великого старца к тому же, когда сей еще не совсем освободился от прежней печали.Скажи брату: вспомнил я пророчество святого пророка Иеремии, который говорит: «Кто даст главе моей воду и очесем моим источник слез? и плачуся день и нощь о людех сих» (Єр. 9:1)! Я думал питать тебя твердою пищею, а вижу, что тебе опять нужно молоко. Смотри, что сказано: «от тайных моих очисти мя» (Пс. 18:13). Остерегайся, чтобы не окрали тебя лукавые змии и не отравили ядом своим: он смертоносен. Никто никогда не совершит добра посредством зла, потому что сам побеждается злом; напротив того, “добром исправляется злое” (Рим. 12:21). Ты стоишь на «позорище»: почему и должен бороться со зверьми, подобно апостолу во Ефесе (1Кор. 15:32), который хвалился, победив зверей. Ты ввергнут в бурю морскую: почему и должен претерпеть многие опасности и, подобно нам, подвизаться против обуревания волн; победив же, с помощью Божиею, войдешь с нами в тихое пристанище о Христе Иисусе Господе нашем, Которому слава во веки. Аминь.

Ответ 16, того же великого старца к тому же, когда он готов был разгневаться на братию за повреждение дождем кирпича, которое он приписывал их нерадению. Предвидя, что Иоанн хочет упрекнуть за сие и авву (Серида), старец предупреждает это, вразумляя и возбуждая Иоанна к правильному настроению своих помыслов, причем напоминает ему и искреннюю любовь к нему аввы Серида, чтобы, воспоминая о сем, он отвергнул неправый свой помысл.Окажи любовь, сын мой, поспеши принести бумагу и чернила, оставь и дело, для которого пришел ко мне, и напиши брату Иоанну прежде всего привет от меня. Его беспокоят помыслы, понуждая смутить других и самому смутиться чрез других; посему скажи ему: радуйся о Господе, брат мой! Хотя и велика буря на море, но разве некому возбудить Иисуса, да запретит Он ветрам и морю, и будет тишина (см. Мф. 8:25,27), дабы познать (нам) Иисуса и поклониться Ему? Если все суетно и временно, то зачем озабочивается этим сердце наше до того, что забывает евангельское слово: «кая… польза человеку, аще мир весь приобрящет, душу же свою отщетит?» (Мф. 16:26). Знай, брат мой, что если кто оскорбляет другого или делом или словом, то после сам бывает оскорбляем стократно более. Много раз писал я тебе слова Господни из Писания, чтобы ты долготерпел во всем и остерегался примешивать к чему-либо свою волю. Если же пошлешь мне вопрос с возлюбленным сыном моим Серидом, который всегда скорбит, когда видит тебя скорбящим, постарайся (прежде) внимательно испытать свои помыслы, как бы они не заразили сердца твоего смертоносным ядом и не прельстили тебя принимать комара за верблюда и камешек за камень, так что тогда ты бываешь подобен человеку, который, имея у себя бревно, смотрит на чужой сучок (см. Мф. 7:3). Как собственной душе моей, написал я тебе, зная, что сердце твое возвеселится этим. Сказано: «обличай премудра» и проч. (Притч. 9:8), и ты знаешь, брат, как я люблю тебя о Христе. Надеюсь, что ты близок к тому, чтобы оставить наконец попечения о земных вещах и пребывать в духовном делании отцов; ибо Господь мой Христос не постыдит меня, молящегося Ему о тебе день и ночь. Вопрос 17, того же к тому же великому старцу: Знаю, отец мой, что все это постигает меня за грехи мои и что я безумен и виновен (во многом) злом. Вводит же меня в скорбь сию авва, потому что он не радеет о вещах и презирает их, чрез него они пропадают, а я не переношу этого. Что мне делать? Я противоречу помыслам, но не получаю силы (отвергать их). Прости меня: «единою глаголах, вторицею же не приложу» (Йов. 39:35). Удивляюсь, как охладела во мне теплота любви, которую я имел к братии. Молись о мне Господа ради.Ответ. Брат! вспоминай, что сказал Господь ученикам Своим: «аще ли и вы без разума есте?» (Мф. 15:16). Писал я к тебе, говоря: прилежно испытывай свои помыслы. Если бы ты потрудился внимательно испытать себя, то мог бы уразуметь, что сущность того, о чем ты спрашиваешь ныне, уже заключается в написанном мною прежде, и мне незачем было бы писать тебе теперь; впрочем, прибавлю что-нибудь на вторичный вопрос твой. Но сперва обличу тебя: ты называешь себя грешным, а на деле не показываешь себя сознающим сие. Признающий себя грешником и виновником многих зол никому не противоречит, ни с кем не ссорится, ни на кого не гневается, но почитает всех лучшими и разумнейшими себя. И если помыслы, ругаясь над тобою, говорят тебе, что это так и есть на самом деле, то как же они возбуждают сердце твое противу лучших тебя? Будь внимателен, брат – это неправда: мы еще не достигли того, чтобы считать себя грешными. Кто любит обличающего его, тот премудр (см. Притч. 9:8). Если же кто любит его и не исполняет того, что слышит от него, то это более походит на ненависть. Если ты грешен, то зачем укоряешь ближнего и обвиняешь его, будто чрез него приходит к тебе скорбь? Разве не знаешь, что всякий искушается собственным сознанием (см. Рим. 14:22), и это рождает ему скорбь. Сие-то и есть то самое, что я написал тебе относительно братии, чтобы не показывали тебе (помыслы твои) комара верблюдом и прочее. Лучше же помолись, чтобы принимать вам участие (друг в друге), по страху Божию. А касательно того, что ты назвал себя неразумным (скажу тебе): берегись, как бы не быть тебе обманутым; испытай себя и найдешь, что на деле не считаешь себя таковым; ибо если думаешь так о себе, то не должен ни на кого гневаться, будучи не в состоянии рассудить, хорошо ли или худо исполнено дело; ведь безумный называется несмысленным, а безумный и несмысленный, как сказано, не имеет в себе соли (мудрости); не имеющий же соли в себе как приправит и осолит других? Смотри, брат, как мы бываем поруганы, говорим только устами, а дела показывают иное. Почему, когда противоречим помыслам, не получаем силы отвергать их? Потому, что прежде вдаемся в осуждение ближнего, и (чрез то) ослабевает наша сила духовная, и мы обвиняем брата своего, будучи сами виноваты. Если веришь, что все зависит не от воли “хотящаго или текущаго, но от милующаго Бога» (Рим. 9:16), то почему не обращаешь на это внимания и не любишь брата своего совершенною любовью? Сколь многие желали (принять к себе) нас, старцев, и искали этого, но не дано было им того, а Бог послал нас к авве Сериду, не искавшему сего, и сделал его искренним нашим сыном; ибо Бог любит внутреннее произволение. А на сказанное тобою: «единою глаголах» и прочее (отвечаю): блажен, если будешь подвизаться приобрести это; ибо оно не всем дается. И о прочих помыслах (скажу): возложи на Бога всякий помысл, говоря: Бог знает полезное, – и успокоишься, и мало-помалу получишь силу терпеть. Не зарекайся вовсе говорить (братии). Если же скажешь и не послушают тебя, или слово твое не произведет желаемого действия, не опечаливайся: это более принесет тебе пользы. На то, чему ты удивляешься (скажу): совершенная любовь “не отпадает” (1Кор. 13:8), и приобретший ее пребывает в теплоте, возгараясь любовью к Богу и ближнему. А касательно молений, о которых ты написал в конце, – ты должен быть доволен словами, написанными мною (прежде): что я и день и ночь непрестанно молюсь о тебе к Богу. Итак, излишне написал ты и это; ибо уже имеешь от меня духовную пищу в наставлениях по Богу, на долгое время; пожди и потерпи Господа о Христе Иисусе, Господе нашем; Ему слава во веки, аминь.

Ответ 18, того же великого старца к тому же, на вопрос его: откуда происходит теплота и холодность и нечувствительность сердца; и о телесной брани.Касательно теплоты и холодности (скажу): известно, что Господь назвал Себя огнем (см. Повт. 4:24; Євр. 12:29), согревающим и разжигающим сердца и утробы (см. Пс. 25:2). Если это так, то диавол, напротив, – холоден, и от него происходит всякая холодность. Если же было бы иначе, то как же сказано: «тогда… изсякнет любы многих» (Мф. 24:10,12), что означает: “тогда”, как не во время (преобладания) соперника? Если ощущаем холодность, призовем Бога, и Он, пришедши, согреет сердце наше совершенною любовью Своею не только к Себе, но и к ближнему, и от лица теплоты Его изгонится холодность ненавистника добра. Если враг иссушил источник сердечных слез твоих, то умножил в тебе телесную влагу⁶; но прими⁷ Господа в доме твоем, и Он иссушит ее, и источник слез твоих очистит, да источит оный снова мысленную воду. Желающий придти в страх Божий, терпением достигает сего: «Терпя потерпех Господа, – говорит Писание, – и внят ми и услыша молитву мою», и что же? – «возведе мя от рова страстей и от брения тины» (Пс. 39:2,3). К этому же рву принадлежит и нечувствительность сердца. Приобрети то, чего желаешь, и спасешься о Христе Иисусе, Господе нашем.* * *⁶В славянском переводе: «увлажнил есть подчревность твою».⁷В славянском переводе: «учреди». Ответ 19, того же великого старца к тому же, на вопрос его о долготерпении.Скажи брату: писал я тебе о долготерпении и теперь говорю: Владыка наш Бог сказал ученикам Своим: «Се, даю вам власть наступати на змию и на скорпию и на всю силу вражию: и ничесоже вас вредит» (Лк. 10:19). Подобно Иову, пей поругание, как питие (см. Йов. 34:7) Исполняй все сие на деле, и сему поучайся непрестанно. Ответ 20, того же великого старца к тому же, на вопрос его: если Господь дал нам власть наступать на змий и на скорпионов, то почему же я смущаюсь?Кто, получа власть наступать на змий и на скорпионов, еще претерпевает от них вред и бывает ими обладаем? Испытай же сердце твое относительно всякого дела, и если найдешь, что (древний змий) может поколебать его хоть на мгновенье, то знай, что ты далек еще от власти над ними (змиями и скорпионами). Не будь нерадив о себе, да не постигнет тебя внезапно время оное (смерти). Что бы ты ни увидел (не говорю уже о мирском, как преходящем, но о страшных вещах) на небе или на земле, представь пред очами твоими Бога и суд Его; (представь), что не долго пробудем мы в мире сем, и водвори кротость в сердце твоем, вспоминая Овча и Агнца незлобивого Христа, сколько претерпел Он, неповинный, досаждений и биений и прочее. Мы же, будучи сами виновны, зачем смущаемся на ближнего, ничего не потерпевши от него? Вспомни, что «любы не превозносится», но «долготерпит» и прочее (1Кор. 13:4). И молись, чтобы достигнуть того, что предстоит тебе, да не напрасен будет труд твой. Итак, прилепись несомненно к любящему нас Христу. Ему слава во веки, аминь. Ответ 21, того же великого старца к тому же, когда он помыслил никому ничего не приказывать, но ограничиться одним попечением о себе самом.Чем более пишу тебе, брат, тем более старайся вникать в написанное и не разоряй (моих советов): они даются тебе разумно и от благоустроенной души. Ты знаешь, брат, что если кто не переносит досад, не узрит и славы; и если не очистится от желчи, не ощутит сладости. Ты вступил в среду братии и различных случаев, дабы быть разжженным и испытанным; а золото испытывается не иначе, как огнем. Отнюдь ничего не назначай себе⁸; ибо чрез это ты подвергнешь себя брани и попечениям; но со страхом Божиим испытывай, что прилично времени, и ничего не делай с досадой⁹; сколько возможно, удаляйся от гнева, старайся быть для всех полезным примером; не суди и не осуждай никого, но вразумляй как искренних твоих братий, и особенно возлюби искушающих тебя, так как и я много раз оказывал любовь искушавшим меня. Если вникнем, то найдем что они-то и приводят нас в преуспеяние. Не назначай себе ничего. Будь послушен и смирен и ежедневно испытывай себя; ибо и пророк, означая это ежедневное (самоиспытание), говорил: «И рех: ныне начах» (Пс. 76:11), и Моисей: «И ныне, Израилю» (Повт. 4:1). Того же “ныне” держись и ты. Если же и нужно тебе будет приказать кому-нибудь, испытай прежде помысл твой, не по смущению ли хочешь это сделать; и когда видишь, что сие не принесет пользы, удержи (сей помысл) под языком твоим, тотчас обращаясь мыслью к Тому, Который сказал: «кая… польза человеку, аще мир весь приобрящет, душу же свою отщетит?» (Мф. 16:26). Притом знай, брат мой, что всякий помысл, которому не предшествует тишина смирения, не от Бога происходит, но явно от левой стороны. Господь наш приходит с тихостию; все вражеское бывает со смущением и мятежом. Хотя (бесы) и показываются облеченными в одежду овчую, но, будучи внутренне волками хищными, обнаруживаются посредством наводимого ими смущения; ибо сказано: «от плод их познаете их» (Мф. 7:16). Да вразумит Господь всех нас, чтобы не увлечься (мнимою) их правдою: “вся бо Ему нага и объявлена» (Євр. 4:13). Итак, возлюбленный! Все, что от тебя зависит, делай, представляя страх Божий пред очами твоими, и приноси благодарение Господу; Ему слава и честь и держава и власть во веки, аминь.

* * *⁸Как непременное правило.⁹В славянском переводе: по рвению. Ответ 22, великого старца к тому же, которым он утешает его в печали, происшедшей от различных причин, и возбуждает к духовному веселию.Напиши брату Иоанну приветствие духовное, которое возвеселило бы сердце его о Христе Иисусе, Господе нашем, и скажи ему: зная, что ты желаешь нас (к нам в безмолвии) так же, как желает «елень на источники водныя» (Пс. 41:2), но не так, как мы тебя; ибо не покрываешь (вся) (см. 1Кор. 13:7), как сказал божественный апостол Павел. Написал я вашей любви сии слова, сказанные мною, точнее же сказать – Богом. О, да принесет лоза твоя плод, грозд сочный, дающий вино духовное, веселящее скорбную душу, и да умножит нива твоя доброе семя, посеянное на доброй земле и принесшее плод во сто, в шестьдесят и в тридцать крат (см. Мк. 4:20), да разгорится в сердце твоем навсегда тот духовный огонь, о котором сказал Владыка Христос: «Огнь приидох воврещи на землю» (Лк. 12:49), да водворится мир Господень в сердце твоем (Кол. 3:15), по слову апостольскому, и да возвысится финик твой в белизне своей, по слову Давида: «Праведник яко финикс процветет» (Пс. 91:13), да очистишься от гнева и раздражительности – сих лютых страстей, подобно совершенным святым, у которых вовсе не является ни на мгновенье движение их (сих страстей). Да сподобит же Господь душу твою водвориться в незлобии и кротости, чтобы сделаться тебе питомцем Христовым и агнцем незлобивым (см. Єр. 11:19); иди по следам нашим, как благоразумный последователь; последуй правилу нашему, как добрый наследник моих дарований. Да видят очи твои Бога, как очи чистого сердцем (см. Мф. 5:8). Будь же долготерпелив в скорбях, как достигнувший Владычнего завещания, которое говорит: «в мире скорбни будете: но дерзайте, [яко] Аз победих мир» (Ін. 16:33). Да достигнешь непобедимой любви, которая вводит приобретших ее во дворы царские и соделывает их братиями Христа. Итак, если страждешь со Христом, «чтобы с Ним и прославиться» (Рим. 8:17), и если умираешь с Ним, чтобы с Ним и воскреснуть (см. Рим. 6:8; Еф. 2:6), то не будь нерадив относительно предлежащего тебе сокровища, потому что ты еще не постиг силы его, каково оно. Когда же достигнешь совершенного безмолвия, тогда познаешь оное (сокровище) и удивишься дару Христову: «коль неизследовани путие Его» (Рим. 11:33). Находясь с людьми, не можешь постигнуть сего; а когда, подобно нам, будешь пребывать без попечений (в безмолвии), тогда уразумеешь сказанное. Молюсь Богу день и ночь, чтобы там, где пребываем мы единодушно, водворился и ты с нами в неизреченной радости святых и во свете вечном, да и ты получишь часть свою в обетовании, предназначенном святым: «где око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящим Его» (1Кор. 2:9). Укрепляйся о Господе и радуйся, аминь. Вопрос 23, того же к тому же великому старцу: Прошу тебя, отец и учитель мой, не прогневаться на меня за то, в чем погрешаю, и дать мне правило, как должно пребывать в псалмопении, посте и молитве, надобно ли наблюдать различие в днях?Ответ. Брат! Если бы ты вникнул в слова твоих прошений, то мог бы уразуметь силу смысла, заключающегося в них. Признавая меня отцом и учителем, зачем в то же время считаешь и гневливым? Отец бывает сострадателен и отнюдь не гневлив, так же и учитель долготерпелив и чужд гнева. Относительно правила, о котором ты спрашиваешь меня (скажу тебе): ты хочешь разветвить путь, коим чрез узкие врата входят в живот вечный (Мф. 7:13,14). Христос же кратко говорит тебе, как должно войти туда. Оставь человеческие правила и послушай Сказавшего: «претерпевый… до конца, той спасен будет» (Мф. 10:22). Если человек не имеет терпения, не войдет он в жизнь вечную. Не желай получить от меня правила, ибо я не хочу, чтобы ты был под законом, но под благодатью (Рим. 6:14). Апостол говорит: «праведнику закон не лежит» (1Тим. 1:9), а мы желаем тебе быть в числе праведных.Держись рассуждения, подобно кормчему, который, соображаясь с ветром, направляет ладью свою. Когда бываешь болен, поступай во всем согласно с написанным тебе мною; и в здоровом состоянии (поступай) также; тело в болезни не может принимать пищу по обыкновению; следовательно, и при этом случае нельзя соблюсти правила. И о днях (скажу): все почитай равно святыми и добрыми. Делай все разумно, и это приведет тебя в жизнь вечную о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь. Вопрос 24. Между аввою (Серидом) и тем (аввою Иоанном) возникло сомнение касательно (одного места) из Священного Писания: (не согласясь между собою в его истолковании) каждый из них старался перенести это с терпением. Старец же послал им нижеследующий ответ, показывая, что терпение их было не чуждо смущения, и поучая их пребывать в совершенной безмятежности.

Ответ. Возлюбленный сын мой! Не подумай, чтобы вы сами собой постигли смысл вчерашней главы в Послании святого апостола Павла к Солунянам. Но я, зная суетность терпения вашего, как смешанного с гневом, помолился о вас Богу, чтобы Он дал вам постигнуть смысл той главы; потому что в ней заключается вся сила посланий, писанных мною чрез тебя брату Иоанну. Сверх того обратите внимание и на главы, которые будете читать сегодня, из послания святого апостола Павла и из Святого Евангелия, как имеющие тот же смысл, и прочтите их до трех раз, вникая в силу слов ради пользы душевной. Много терплю я и пекусь о вас по Богу: потрудитесь же со мною и вы и примите на себя подвиг, чтобы удалить от себя гнев и раздражительность, а это, при содействии Божием, требует подвига. А главы, о которых пишу я, суть следующие: из Первого послания к Солунянам от слов: «Mолим… вы, братие, знайте труждающихся у вас, и настоятелей ваших о Господе» (1Сол. 5:12), до конца послания; также и из Первого послания к Коринфянам от слов: «O духовных же, братие, не хощу вас не ведети. Весте, яко егда неверны бесте» (1Кор. 12:1,2), и до сего: «но в церкви хощу пять словес умом моим глаголати, да и ины пользую, нежели тмы словес языком» (1Кор. 14:19). Из Евангелия от Матфея, со слов: «исшед Иисус виде мног народ, и милосердова о них, и исцели недужныя их» (Мф. 14:14), и до сего: «Cущии же в корабли пришедше поклонишася Ему, глаголюще: воистину Божий Сын еси» (Мф. 14:33). Ответ 25, того же великого старца к тому же авве (Иоанну) и к авве (Сериду), который хотел вдруг установить строгое правило для братии.Сын мой! И тебе говорю и брату Иоанну: прежде сего вам было уже писано о долготерпении, и теперь повторю: сбивай молоко, и будет масло; если же стиснешь руку на сосце, выйдет кровь (Притч. 30:33). И еще святой апостол Павел говорит: «бых Иудеем яко Иудей, да Иудеи приобрящу» (1Кор. 9:20), и проч. А ниже он же говорит: «Всем бых вся, да всяко некия спасу» (1Кор. 9:22). Если кто хочет согнуть дерево или виноградную лозу наподобие обруча, то сгибает постепенно, и они не переламываются; если же погнет вдруг и сильно, то (дерево) тотчас ломается. Разумей, что говорю. Ответ 26, того же великого старца к тому же авве Иоанну, который, объявив нечто из того, что старец заповедал ему никому не объявлять, впал чрез то в искушение; и о совершенном долготерпении.Скажи брату: в Писании сказано: «Аще… кто Духа Христова не имать, сей несть Егов» (Рим. 8:9). Вникни, откуда возникла в тебе борьба помыслов, утеснивших тебя скорбью, если не от измены, то есть от преступления заповеди моей. Многократно заповедовал я тебе не объявлять никому сказанного за тайну, а ты разгласил это многим. Разве я Христос, Который когда запрещал никому не говорить (о делах Его), тогда-то более и разглашали (о них) народу и всем? Путь Христа, со многою кротостью и тихостью пришедшего на спасенье людей, состоит в том, чтобы не уязвлять помыслов ближнего; и если человек не будет подобен крупице, он не может жить с людьми.Смотри же, что сказал Христос ученикам Своим: «Не вы Мене избрасте, но Аз избрах вас» (Ін. 15:16). Итак, если любовь твою призвал к нам Бог, а не люди, то потрудись приобрести великое терпение. Повторяю тебе и прежде писанное: «В терпении вашем стяжите души ваша» (Лк. 21:19). Итак, положи снова начало, чтобы соблюдать и хранить (втайне) передаваемое тебе мною: ибо ныне еще не время объявлять сие. Благодушествуй о Господе. Ответ 27, того же великого старца к тому же, который скорбел, что старец долго не писал ему, и посему подумал, что он и вовсе исключил его из памяти своей.По времени напиши брату (Иоанну) во-первых радость, веселие и приветствие о Господе, и скажи ему: не помышляй, возлюбленный мой, чтобы память о тебе совершенно изгладилась из сердца моего, но я медлил доселе писать к тебе лишь потому, что ожидал твоего обращения. Да будет же тебе известно, что как Бог наш не забывает миловать мир, так и я – любовь твою, молясь Богу ночь и день о спасении души твоей, чтобы достигнуть тебе в те меры (преуспеяния), о которых прежде написал я тебе; пойми же и то, что, когда ты идешь на служение общежитию, всякий раз, по благоволению Божию, идет с тобою и сердце мое. Итак, не смущайся ничем, брат мой! Надеюсь, что все, написанное мною, исполнится на тебе. Ибо неложен Бог, сказавший: «претерпевый… до конца, той спасен будет» (Мф. 10:22). Подумай о том, что я сказал и что уготовано тебе: “многими бо скорбьми подобает нам внити во Царствие Небесное» (Деян. 14:22). Радуйся же о Господе, и снова повторю: радуйся (см. Флп. 4:4). Никому не поверяй тайны сей, ибо написано: «И явишася пред ними яко лжа глаголы сии» (Лк. 24:11), Поелику, кто не имеет твердого сердца, не может понести сего.

Ответ 28. Тот же (Иоанн) думал поставить себе за правило – не выходить никуда в посты, а старец запретил ему сие, чтобы он не подвергнулся скорби, как нарушивший правило, если, по какой-либо уважительной причине, принужден будет выйти.Скажи брату: разве ты не слышал от меня, что куда бы ты ни пошел и что бы ни делал по Богу, сердце мое всегда идет с тобою? И теперь, брат мой, повторяю то же, что слышал ты от меня и прежде: ничего себе не назначай (за правило), и тогда, если выйдешь куда-либо по уважительной причине, не будешь скорбеть в мыслях. Уразумей смысл написанного тебе мною, поступай по сему и будешь спокоен. Да будет мир тебе от меня, точнее же сказать – от Бога. Ответ 29, того же великого старца к тому же, утверждающий в нем веру в обещанное ему (старцем), дабы таким извещением побудить его к большему усердию.Скажи брату: покой и всякое даяние благо и всякое Божественное дарование человек получает чрез веру. Старайся не лишиться ощущения той силы, которая всякий день будет осенять тебя (будучи посылаема) от Бога чрез мое смирение, и познай, что пришествие твое к нам достойно немалого удивления. Стремись к тому, что предстоит тебе – «да постигнеши» (1Кор. 9:24). Помни всегда, от чего избавил тебя Бог, и воздавай Ему благодарение за все, молясь, да явит Он полную милость Свою к тебе до конца. Аминь. Ответ 30, того же великого старца к тому же, на вопрос его: плыть ли ему с братиею в Египет для приобретения (материалов на) рукоделие; так как он боялся, что и сам он и братия были неискусны в мореплавании и не знали тех мест.Скажи брату: пока ты находишься вне (безмолвия), тебе надобно потрудиться Бога ради с братиею. Итак, представь скорби апостола пред очами: «претерпевый… до конца, той спасется” (Мф. 10:22) о Христе Иисусе, Господе нашем. Аминь. Ответ 31. Прежде нежели братия с аввою Иоанном нашли материал для рукоделия, они много блуждали по Египту, потерпели большую скорбь и расстройство, (вследствие чего) авва Иоанн изнемог душевно. Старец же, предузнав это духом, приготовил ему следующий ответ.Сын мой! Напиши слова мои, точнее же сказать – слова Божии, и приготовь это брату Иоанну. Прежде (напиши) приветствие о Господе, потом скажи ему: что изнемогаешь в скорбях, как человек плотской? Или не слышал ты, что предстоят тебе скорби, как и Дух предвозвестил некогда Павлу? (Когда же они постигли Павла), апостол убеждал бывших с ним в корабле благодушествовать (см. Деян. 27:22). Разве не знаешь, что “много скорби праведным» (Пс. 33:20), и ими они испытываются, как золото огнем? Посему если мы праведны, то будем испытаны скорбями; если же, напротив, грешны, то потерпим оные, как достойные того; ибо “терпение соделовает искусство”¹⁰ (Рим. 5:4). Приведем себе на память всех святых, бывших от начала (мира), и вспомним, что они потерпели, благое делая, благое говоря и пребывая непоколебимо в истине; они были ненавидимы и оскорбляемы людьми до самой кончины их, и, по слову Спасителя (см. Мф. 5:44), молились за врагов и творящих им напасть. Разве и ты был продан, как целомудренный Иосиф? Поработали ли руки твои в “коши” (Пс. 80:7)? И был ли ты дважды ввергнут в ров (см. Бут. 37:20-29 и Бут. 39:20)? Терпел ли, подобно Моисею, озлобления с детства (см. Вих. 2:3) до старости? Что перенес ты, ленивый? Был ли ты гоним, подобно Давиду, который терпел гонения от Саула (см. 1Сам. 18; 1Сам. 24) и от собственного сына (см. 2Сам. 15:10-14; 2Сам. 16)? Плакал ли ты о них по смерти их (см. 2Сам. 1:11-27; 2Сам. 18:33)? Или, как Иона, был и ты ввержен в море (см. Йон. 1:15)? Забывчив ты, возлюбленный мой! Зачем расслабевает помысл твой? Не устрашайся и не бойся, как чуждый мужества, чтобы не лишиться тебе Божиих обетований. Не ужасайся, как неверующий, но ободри маловерные твои помыслы. Возлюби скорби во всем, чтобы быть тебе искусным сыном святых. Вспоминай терпение Иова и прочих и старайся идти по следам их. Вспоминай опасности, которые претерпел Павел, скорби и узы, голод и множество иных зол, и скажи малодушию: «Я чужд тебя». Вспоминай написавшего тебе: успешно ли пойдет дело твое, или нет, (во всяком случае) благодари Бога. Подумай о том, что (земные) вещи тленны и маловременны, терпение же по Богу спасает того, кто приобрел оное. Ты стараешься сыскать материал для рукоделия и обратить его в дело, я же указываю тебе на апостольское слово: “ни от хотящаго, ни от текущаго, но от милующаго Бога зависит все (Рим. 9:16). Бог посылает нам из мира людей со средствами к жизни, – приимите их, но не упоминайте о том, что я говорил вам о них, дабы они не впали (от сего) в тщеславие. Возлюбите их, как искренних братий, и подумайте о том, как успокоить их помысл. Они презирают мир, желая спасти души свои, и Бог чрез меня ведет их сюда к вам (пишу по предуведению), дабы вы познали, что они совершенно презрели мир. Ты же, брат, поддерживаемый моею рукою, иди узким и прискорбным путем, вводящим в жизнь вечную о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь.

* * *¹⁰Опытность. Ответ 32, того же великого старца к тому же, на вопросы: должно ли ему вкушать пищу одному особенно? Можно ли в среду и в пятницу не приходить к Святому Причащению? Следует ли оставить попечение о делах? И если, пребывая в безмолвии, случится занемочь, можно ли употребить какое-либо врачевство? и (ответ) на прошение – дать ему заповеди ко спасению.Не желаю оставить любовь твою в неведении о благодеянии, посылаемом тебе Человеколюбивым Богом; ибо вот уже наступили для тебя труды оные, и начал Иисус творить с тобою (угодное Ему) и вводить тебя постепенно¹¹ в благословенное Свое безмолвие и в непостыдное терпение. Случится ли после сего тебе впасть в бессилие или иную какую немощь, возложи всю надежду свою на твоего Владыку, и успокоишься: уповаю же на Бога моего, что ты недалек от пути Божия. А относительно пищи нахожу, что вкушать ее одному в келлии для тебя будет лучше и полезнее. Если же случится вкушать ее и вместе с братией, то вкушай не сомневаясь и не негодуя на сие, только с воздержанием. К Причащению, пока по временам исходишь из келлии¹², приходи, чтобы не подать соблазна другим; и будь внимателен к себе, как пребываешь в келлии своей: со смирением ли, и страхом Божиим, и нелицемерной любовью ко всем? Если так, то ты созидаешь храмину свою на твердом и недвижимом камне; “камень же”, как сказано, есть “Христос” (1Кор. 10:4). В других же заповедях, просимых тобою, уже нет надобности: довольно было написано тебе мною (прежде), и это имеет достаточную силу возвести человека из новоначального состояния в совершенное. – Поучайся в посланиях моих, помни их и не забывай: они заключают в себе полное книгохранилище. Укрепляйся о Господе, всегда смиренномудрствуя в словах, делах и движениях.* * *¹¹В славянском переводе: по чину.¹²Т. е. еще не безмолвствуешь совершенно. Ответ 33, того же великого старца к тому же, когда родной брат его, намереваясь вступить в монашество, спросил чрез него о сем старца.Господь наш Иисус Христос сказал: «никтоже может приити ко Мне, аще не Отец… Небесный привлечет его, и Аз воскрешу его в последний день» (Ін. 6:44), «и явлюся ему Сам» (Ін. 14:21). «Видите нивы, яко плавы¹³ суть к жатве уже: и жняй мзду приемлет, и собирает плод в живот вечный, да и сеяй вкупе радуется, и жняй: о сем бо слово есть истинное, яко ин есть сеяй, и ин есть жняй» (Ін. 4:35-37). Брат! Никто, желая достигнуть города, не лежит, и никто, желая сделать (дело) и видя (восшедшее) солнце, не ленится, и никто, хотя удобрить ниву свою, не нерадит о ней. Но (напротив) хотящий достигнуть города спешит туда, прежде чем смеркнется, и видящий восшедшее солнце с бодростью спешит на труд, опасаясь быть задержан чем-либо; и желающий удобрить поле свое старается (сделать это) прежде, чем оно покроется ржею¹⁴. «Имеяй уши слышати да слышит» (Мф. 13:9).* * *¹³Побелели.¹⁴Вредный рыжеватый порошок на хлебе и растениях. Ответ 34. Когда к авве Иоанну вторично пришел брат его, Иоанн, заботясь о спасении души его, напомнил ему о первом его обещании. Тот же пожелал получить на счет сего знамение от старца, и тогда старец объявил следующее:Относительно брата твоего, о котором ты говорил мне, скажу тебе: с ним ведет брань неверие, а это есть ересь фарисеев, о которых сказал Господь: “род сей знамения ищет, и знамение не дастся ему» (Мф. 12:39); не могу сказать ему ничего иного, кроме того, что сказал апостол: «древняя мимоидоша, се быша вся нова» (2Кор. 5:17). И: «ныне, Израилю» (Повт. 4:1), и: «не искусиши Господа Бога твоего» (Мф. 4:7), и: «днесь, аще глас Его услышите, не ожесточите сердец ваших» (Євр. 3:7,8). «Имеяй уши слышати, да слышит» (Лк. 14:35). Помолись о мне. Ответ 35, того же великого старца к тому же, который спрашивал о братиях, немощных телом, и других, немощных помыслом: должен ли он приблизить их к себе? И следует ли просить авву (Серида) облегчить немного новоначальных относительно бдения и о долговременном молчании старца.Брат! Ответ на эти три помысла один: не понуждай произволения, но сей (слово) с надеждою. Господь наш не понуждал никого, но благовествовал; и кто хотел, тот слушал. Ты знаешь, что я не пренебрегаю и не презираю любовь твою, но долготерпение бывает полезно. Когда молимся, и Бог медлит услышать, то делает это к пользе нашей, дабы научить нас долготерпению; а посему и не надобно унывать, говоря: мы молились и не были услышаны. Бог знает, что человеку полезно. Радуйся о Господе, оставь все попечения и помолись о мне, возлюбленный и единодушный брат мой.

Ответ 36, того же великого старца к тому же, в котором он дозволяет ему начать совершенно беспопечительное безмолвие; ответ на помысл, пришедший ему, что настало последнее время, и на то, что он, побеседовав довольно долго с одним из отцов, помышлял: хорошо ли я поступил или нет?Брат! Послушай меня, который любит тебя о Христе Иисусе. Касательно келлии (скажу) Господь наш Иисус Христос сказал: «грядет час, и ныне есть, егда мертвии услышат глас Сына Божия, и услышавше оживут. Якоже бо Отец имат живот в Себе, тако даде и Сынови живот имети в Себе» (Ін. 5:25,26). И я тебе говорю: время войти тебе с Богом (в безмолвие) наступило; устрой себе новую келлию и войди в нее, имея путеводителем Бога; и когда будешь пребывать в ней, не пекись ни о чем; ибо потребные вещи и опытность (в деле безмолвия) придут сами собою. О внушенном же тебе помысле (знай), что он суетен и ведет к тщеславию. Кто не знает, что мы живем в последнее время? О беседе же: если ты и едва и едва не богословствуешь, то знай, что молчание более достойно удивления и славы. Сверх сего нет мне надобности более писать, ибо я написал тебе, как знает это и любовь твоя, все от альфы до омеги. Поручаю тебя Богу: от Него (зависит) помощь и милость, аминь. 37. Некто из христолюбивых мирян послал спросить у аввы Иоанна об одном деле; тот дал ему ответ и, потом раскаявшись в сем, отнесся к тому же великому старцу, говоря: прости меня: я, как упившийся, не знаю, что делаю.Много раз говорил я тебе: «остави мертвыя погребсти своя мертвецы» (Лк. 9:60); и еще ли не гнушаешься зловонием их? Рассмотри, что ты сказал; ты не знаешь, что ты говоришь, упивающийся терпит от людей бесчестия, побои, презрения, не считает себя (чем-либо), не показывает своих знаний, не учит других, ни о чем не советует, не рассуждает, что это хорошо, а это худо. Если же устами говоришь одно, а делами показываешь другое, то значит говоришь неразумно. Смотри, чтобы не поразило внезапно слух твой: «се, Жених грядет, исходите в сретение Его» (Мф. 25:6). И как скажешь тогда: мне некогда? Он избавил тебя от забот, ужели не хочешь этого? Взял попечения твои, ужели будешь сам себя опутывать ими? Успокоил тебя, ужели желаешь снова утруждать себя? Не достанет тебе времени и на то, чтобы плакать и рыдать о грехах своих. Помни сказанное о дверях, что они затворятся; поспеши, да не останешься вне с юродивыми девами. Перейди мыслию от суетного мира сего в другой век; оставь земное и взыщи небесного; оставь тленное и найдешь нетленное. Бегай мыслию временного и приближишься к вечному; умри совершенно, да поживешь совершенно о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки веков, аминь. Ответ 38, того же великого старца к тому же, который желал часто получать от него ответы в помощь и спасение души, и хотел узнать: следует ли ему беседовать с кем-либо из братии, и принимать ли от них вопросы о помыслах?Знаю, Кому я тебя предал и какую пищу предложил тебе (если ты только понимаешь это); не часто пишу тебе; Тот, Кому ты мною предан, и прежде прошения у Него «весть, ихже требуете» (Мф. 6:8). Слыша это, оставь все попечения. Ибо оставление всех попечений поможет тебе приблизиться ко граду оному (совершенному безмолвию); если не будешь вменять себя в числе людей (т. е. считать себя ниже всей твари), возможешь вселиться в него; если же умрешь для всякого человека, то сделаешься наследником того града и его сокровищ. А как ты много раз спрашивал меня об одном и том же: следует ли по нужде беседовать с братией и давать им ответы на вопросы их о помыслах, то скажу, как поступить тебе: с сего времени не пекись ни о чем, кроме того, чтобы совершить свой путь (безмолвия). Я постоянно помню любовь твою, и ты можешь познать это из того, что движение лютого гнева мало-помалу угаснет в тебе. Да будет мир тебе, возлюбленный брат мой Иоанн! Ответ 39, того же великого старца к тому же, на то, что он пожелал было прекратить беседу даже и с служащим ему (братом), по слову старца: «если оставишь все попечения, то это поможет тебе приблизиться к оному граду (совершенному безмолвию)», и на тот помысл, который побуждал его изыскивать причины разнообразно восстающих на него искушений.Скажи брату: подожди немного, теперь еще не время; я пекусь о тебе более тебя самого, а еще более Бог. Брат Иоанн! Не убойся ни одного из искушений, восстающих на тебя, к твоему же искусу (опытности); ибо не предаст тебя Бог. Когда постигнет тебя что-либо такое, не трудись изыскивать причины сего, но призывай имя Иисуса, говоря: Иисусе! Помоги мне! И Он услышит тебя: «Близ Господь всем призывающим Его» (Пс. 144:18). Не предавайся малодушию, но стремись усердно вперед, и достигнешь желаемого о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь.

Вопрос 40, того же к тому же великому старцу: должен ли он выучить служащего ему рукоделию плетения; и об одном брате, спросившем о своих помыслах неясно, но гадательно, хорошо ли он это сделал?Светлейшее учение Спасителя нашего таково: «да будет воля Твоя» (Мф. 6:10). Кто искренно произносит эту молитву, тот оставляет собственную свою волю и возлагает все на волю Божию. Научить брата рукоделию плетения полезно, но это возбуждает зависть (в других). Можешь заняться этим изредка, по временам, сберегая совесть братии, и таким образом дело это скроется. Касательно же вопроса, выраженного гадательно, скажу, что это собственный, безрассудный вымысел, и брат тот имеет нужду во многих молитвах; ибо знамение бывает не для верующих, но для неверующих. Ответ 41, того же великого старца к тому же, когда он впал во многие помыслы и попечения о благосостоянии монастыря.Многое источается из твоего сердца, как сказано в Писании: «изочту их, и паче песка умножатся» (Пс. 138:18). Брат! Никто не знает, что будет с сим местом, кроме единого Сердцеведца Бога, и мне Он возвестил сие. Веруй же, что Господь не оставит оного, но сохранит и прославит его во славу имени славы Своей. Ему слава во веки, аминь. Ответ 42, того же великого старца к тому же, на вопрос его: от чего произошла его немощь, и нужно ли братиям, отправляющимся в Египет, сказать, как им вести себя, и позаботиться о них, чтобы они не впали в скорбь, по незнанию тех мест?Скажи брату: у тебя смешаны египтяне с иерусалимлянами, но не заботься: Бог печется о тебе. (Что ты думаешь сказать братии), скажи со страхом Божиим и не тужи о них; помолись только, и Господь во всем наставит их по воле Своей. Без Бога ничего не бывает, тем более на этом месте. А что делается со страхом Божиим, то служит к успокоению (братии) и к пользе душевной. Ответ 43, того же великого старца к тому же, чтобы он все, что до него касается, возложил на Бога.Кто будет пить воду, которую я послал тебе через мои ответы, тот во век не почувствует жажды; ты же должен был ожидать и надеяться получить успокоение верою во Христа. Приими этот хлеб – часть моей пищи – и оставь все внешние попечения. Не бойся ничего, но Духом Святым приими силу и надежду; веруй, что рука Божия с тобой. 44.Часть хлеба, присланного в благословение (от старца), авва Иоанн дал служившему ему, но не из собственной руки (так как не был клириком), а просто положил, и тот сам уже взял его; и в другой и в третий раз, получив благословение, (авва Иоанн) поступил также; делая же это без совета (старца), не понимал, что согрешает сим. И еще: когда, по молитвам старца, почувствовал облегчение от страстей, сказал: «Ослабели во мне страсти». После этого послал он вопрос о хульных помыслах, и не получил ответа. Когда же удивлялся о причине сего, внезапно попущением Божиим, ко вразумлению его, явилось ему страшное мечтание, повторилось еще раз и вдруг исчезло. Взволнованный и смущенный, авва Иоанн вспомнил согрешение свое только относительно хлеба, забыв сказанное им о изнеможении в нем страстей, надел присланный ему некогда от старца куколь, прибегнул к Богу и много молился о помиловании. Старец написал ему о двух согрешениях его: о помысле хульном и о том, что положить перед служащим ему (братом) благословенный хлеб и предоставить ему самому взять оный – не было делом смирения, но скорее делом кичливости и детского разума.Если кто сознает, что он преступает заповедь, – это признак познания (своей немощи), а познающий (оную) исправляется; но просто скажем: я предал тебя некогда в руки Божии, а ты уклоняешься от сего; Писание же говорит от уст Божиих, что праведнии не уклоняются (1Царів. 15:5; Пар. 31:7; Йов. 31:7). Что же ты искушаешь меня, требуя моего слова? И еще говорит Писание: «ниже да изыдет велеречие из уст ваших» (1Сам. 2:3). А ты посмел отверсть уста свои пред Богом и сказать, что страсти ослабели в тебе, вместо того, чтобы сказать: все они лежат во мне, как в хранилище; за то и был ты оставлен, и все твое окаянство обнаружилось. Если бы не было у тебя того покрывала, которое ты получил (от меня)¹⁵, то пришлось бы тебе потрудиться. «Верен же Бог, – сказано, – иже не оставит вас искуситися паче, еже можем, но сотворит со искушением и избытие, яко возмощи вам понести» (1Кор. 10:13). Безвременно сделать что-нибудь есть исполнение своей воли, и происходит от кичливости; а, не имея рукоположения, давать иным благословение, как архиепископ – не знаю, что и сказать на это. Разве я не мог бы и всем послать благословение, которое послал собственно тебе? Ты малым наказан за многое и большое; бодрствуй же над собою вперед неослабно, чтобы истребить восемь иноплеменных народов. В пребывании своем не увлекайся детскими делами и приобрети скорее суровость, нежели простоту. Много раз слышал ты: «Без совета ничесоже твори» (Сир. 32:21). О всякой страсти и хуле помолись Богу, и Он мало-помалу поможет тебе. Бодрствуй же вперед и сохрани это в сердце твоем. Никому не нужно знать сего. Что было, то было. Иисус будет с тобою. Прости мне прошедшее, и исправлюсь в будущем во веки, аминь.

* * *¹⁵Т. е. куколя святого Варсонофия. Смотри Ответ 1-й. Ответ 45, того же великого старца к тому же (авве Иоанну), когда он, находясь в тяжкой болезни, а именно в сильной горячке, причем в течение многих дней не вкушая пищи и пребывая без сна, с ропотом, по действию вражию, воскликнул на авву¹⁶ и служащих ему братий.Брат! Зачем оводянело твое сердце и ты оставил Возлюбленного и устремился вслед врага? Не внял гласу Пастыря Христа, а последовал за волком диаволом. Что такое пострадал ты? Что претерпел? Что означают эти кличи, которые апостол поставил наравне с злохулением, сказав: «Всяк… гнев… и клич, и хула да возмется от вас, со всякою злобою» (Еф. 4:31). Ты ничего не пострадал сверх силы, по слову апостола: «верен… Бог, иже не оставит нас искуситися паче, еже можем» (1Кор. 10:13) и прочее. Пробудись от этого смятения злых помыслов. Восприими жезл креста, которым отгонишь от себя волков, т. е. демонов. Вспоминай слова Писания: «Вскую прискорбна еси, душе моя? и Вскую смущаеши мя? уповай на Бога, яко исповемся Ему, спасение лица моего и Бог мой» (Пс. 41:6). А вперед бодрствуй и берегись горячиться, как неразумное дитя, еще не имеющее чувства (самосознания); ибо ты должен взойти со Христом на крест, быть пригвожден гвоздями и прободен копнем. Чего ожидаешь, окаянный, вопия против Христовой силы и укоряя твою братию? Где же сказанное: «честию друг друга болша творяще» (Рим. 12:10)? Довольно тебе и этого: сказано: «Даждь премудрому вину, и премудрейший будет» (Притч. 9:9). Потерпи, умолкни и благодари за все, по слову: «О всем благодарите» (1Сол. 5:18). Очевидно же, что благодарить следует и в нуждах, и в скорбях и болезнях, и в отраде. Непрестанно призывай Бога, и Он пребудет с тобою и подаст тебе силу о имени Своем; Ему слава во веки, аминь.* * *¹⁶Т. е. на игумена Серида. Ответ 46. Когда авва Иоанн почувствовал облегчение от болезни и пришел в себя после бывших искушений, враг навел на него страшные сны, чтобы снова смутить его; не достигнув же этого, опять представил ему (во сне) как бы монастырь и церковь и многих людей, приходивших туда для получения помощи. Укрепляя его (в сих искушениях), старец пишет ему следующее:Слава в вышних Богу, брат: враг наш диавол ополчился, «яко лев рыкая, поглотити» (1Пет. 5:8) тебя, но не попустила ему сего всегда покрывающая нас рука Божия. Когда же он увидел, что не попускается ему исполнить желания его, стал смущать твой ум; почему и представил тебе некоторые вещи посредством скверных своих снов. Видя же, что Господь не попускает тебе искуситься до конца, или сверх силы твоей, и, как лукавый в злобе своей, (враг) представил тебе (во сне) церковь и монастырь, как бы для помощи. Ты же утверди сердце твое, полагая на нем без смущения крестное знамение во имя Отца и Сына и Святого Духа, и веруя, что сие помогает нам попрать главу врага. Приобрети смиренное сердце и воздай славу Спасшему тебя от сети диавола¹⁷; пострадал же ты это за нерадение.* * *¹⁷В славянском переводе: смертныя. Ответ 47, того же великого старца к тому же, который впал в брань, составившуюся из разных помыслов, весьма тяжкую и для многих непостижимую.Скажи брату Иоанну: удивляюсь любви твоей, как ты не понимаешь дела! Видя многие твои скорби, не раз посылал я тебе благословения, чтобы ты получил чрез них силу по Богу. Тебе надобно всегда размышлять о том, что написано в псалме: «Pече, и ста дух бурен, и вознесошася волны его: восходят до небес и низходят до бездн: душа их в злых таяше» (Пс. 106:25,26). Все это постигло нас, и мы должны претерпеть эти бедствия, пока не достигнем «в пристанище хотения» Его (Пс. 106:30), как я и прежде писал тебе. Бог не предал тебя в руки врагов твоих, и ты не предавай сам себя в их руки. Если поступишь так, Бог не предаст тебя. Желаешь ли избавиться от скорбей и не тяготиться ими? Ожидай больших – и успокоишься. Поминай Иова и прочих святых, какие скорби претерпели они; приобрети их терпение, и утешится дух твой. Мужайся, крепись и молись о мне, вспоминай слова мои, и душа моя обновится. Ответ 48. Когда авва Серид по некоторой причине замедлил отнести авве Иоанну предыдущий ответ, последний сильно укорял его, и тем весьма опечалил. Потом, когда некоторые из братии, по немощи своей пользующиеся услугами других, пересказали авве Иоанну о различных делах, будто бы напрасно и бесполезно совершаемых в общежитии, он, вместо того, чтобы вразумить и удержать их от подобных пересудов, сказал, что сии дела и ему не нравятся. Услышав же от аввы Серида, что он (авва Серид) сделал их по совету старца, сказал ему: старец оставил тебя действовать по своей воле. По сему-то случаю послал ему старец нижеследующий ответ, объясняя в нем, что кажущееся нам неправильным делается по особенному устроению Промысла Божия, и выше нашего понятия.

По долгом времени снова побуждает нас любовь погрозить тебе жезлом Христова наказания и запрещения, да исполнится и на нас слово Писания: «Достовернее суть язвы друга» и т. д. (Притч. 27:6). Если накажем тебя, не ослабевай, вспоминая притчу сказавшего: «сыне мой, не пренемогай наказанием Господним, ниже ослабей, от Него обличаемь. егоже бо любит Господь, наказует: биет же всякого сына, егоже приемлет» (Євр. 12:5,6). Если же и запрещу тебе, то не безызвестно тебе сказанное апостолом: «обличи, запрети, умоли» (2Тим. 4:2). Немощный! Где ум твой? Ленивый! Где находится мысль твоя! Зачем обладатели ума твоего противоречат в тебе ученикам Владыки, желая воспрепятствовать тому, чтобы воссел на него Владыка, вошел во Иерусалим, изгнал из храма Божия продающих и покупающих и посрамил книжников и фарисеев? Зачем, когда ты должен жить во Иерусалиме, они влекут тебя в Вавилон? Зачем, оставя воду силоамскую, хочешь пить мутную воду египетскую? Зачем уклоняешься от пути смирения, которое говорит (себе): «Кто я такой?» и хочешь ходить путем развращенным, исполненным скорбей и бед? Где остались слова мои, которые день и ночь повторял я тебе? Где то, чего достигать твержу я тебе так же, как и самому себе, и до чего достиг ты, как сам видишь? Где я желаю тебя видеть, и где ты находишься? И это за то, что ты не удерживаешь языка своего, которому скоро даешь волю, а когда подаешь ближнему совет, не рассматриваешь наперед дела с должным вниманием, чтобы правильно понять его. Особенно, (если подаешь советы) покрывающему нас ради Бога и выю свою за нас положившему (авве Сериду), которому мы обязаны благодарностью и должны молить, чтобы Господь сохранил его от всякого зла к пользе нашей и многих других, научаясь сему от святого апостола, который с благодарностью говорил о некоторых: «иже по души моей своя выя положиста» (Рим. 16:4). Как не вспоминаешь беспопечительности, дарованной тебе чрез него (Богом), и пребывания твоего в безмолвии, которым пользуешься свободно, как царь? Тогда как он (авва Серид) носит тяготу приходящих к нам и отходящих, устраняя от нас всякое беспокойство; если приходят ради нас, то мы и должны были бы заботиться о них, а не он. Посему-то премного благодарю Бога, благоизволившего дать нам такого искреннего сына, по душе нашей, а ты вместо сего неразумно сказал ему: «Умываю руки мои от тебя», и сказал это не один, а много раз, и чрез то погрузил душу его в великую печаль, не вспомнив слов апостола: «да не како многою скорбию пожерт будет таковый» (2Кор. 2:7). И если бы не рука Божия и молитва отцов его, то растерзалось бы сердце его. Где заповеди мои, данные тебе: плачь, рыдай, не ищи, чтобы тебя считали за нечто, ни в чем не равняй себя с другими, – те заповеди, которыми я привлекал на иной путь любовь твою? Оставь, наконец, мир, взойди на крест, свергни с себя земное, отряси прах от ног твоих, «о срамоте нерадив» (Євр. 12:2), не разжигай с халдеями пещи, чтобы не быть сожжену вместе с ними гневом Божиим. Считай всякого человека превосходнее себя, – восплачь о мертвеце твоем. «Изми первее бревно из очесе твоего» (Мф. 7:5). Восстанови ниспровергнутый дом твой, воззови: «Сыне Давидов, помилуй мя… да прозрю» (Лк. 18:38,41). Пойми сказанное: «да всяка уста заградятся» (Рим. 3:19), и не многословь более. Затвори дверь твою (см. Мф. 6:6) для врага. Взвешивай слова свои и сделай запор к дверям твоим (см. Сир. 28:29). Ты знаешь, к чему я говорю тебе: разумей сказанное; потрудись вникнуть в слова мои и найдешь в них плоды, достойные Бога; не посрами седин молящегося о тебе день и ночь. Господь да даст тебе уразуметь и исполнить сие со страхом Его. Аминь.А как ты сказал авве Сериду: старец оставил тебя действовать по своей воле, то значит я один понесу осуждение, которое изрек Господь чрез пророка: аминь глаголю ти: аще увидиши брата твоего, ходяща путем не благим, и не речеши ему, яко путь сей зол есть: «крове же его от руки твоея взыщу» (Єз. 3:18). Берегись, чтобы не быть поруганным от (врага) и послушай совета апостольского, по которому мы должны «слово воздати» (Євр. 13:17) о нем (авве Сериде). Но вы не разумеете, что значит сказанное¹⁸.* * *¹⁸По другому чтению: происходящее. Ответ 49. Поблагодарив старца за исправление, авва Иоанн просил его чаще писать к нему о спасении души. Также написал и о помысле, который желал сообщить авве (Сериду), и просил старца, чтобы он передал ему оный.Брат Иоанн! Не знаю, что это значит? Я написал тебе (все) от альфы до омеги, от устроения новоначального до совершенного, от начала пути до конца его, от совлечения ветхого человека с похотьми его, до облечения в нового, созданного по Богу (Еф. 4:22, 24), начиная с того, чтобы быть чуждым земли чувственной, до того, чтобы сделаться небожителем и наследником мысленной земли обетований. Вникни в мои послания, разжуй содержащееся в них, и спасешься. Если ты только поймешь это: в них заключается Ветхий и Новый Завет. Углубляясь в разумение их, ты не будешь иметь нужды в другой книге. Отвергни забвение и отступи от тьмы; да будет сердце твое в мире со (внешними) чувствами, и все это исполнится над тобою. Идоложертвенный дым исчезнет из мысленной твоей Ниневии, и распространится по ней благоухание фимиама духовного – покаяния, и удержит наказание, грозящее ей низвращением. Где уснул ты? Зачем ты положил себе в возглавие (мои) ответы, которые служат к твоему спасению? И не только к твоему, но и ко спасению всех, вникающих в оные с верою. Не внимай вперед этим сновидениям. Пробудись от тягостного сна, поспеши достигнуть Сигора, чтобы не застигло тебя разрушение оных пяти городов; не обращайся назад, чтобы не сделаться соляным столбом. Будь мудр “яко змия” (Мф. 10:16), чтобы не прельстили тебя враги твои, и незлобив «яко голубие» (Мф. 10:16), чтобы за увлечение в противное не восстала на тебя брань. Будь верным рабом Владыки, – иначе сделаешься рабом многих. Не удаляйся от Него; ибо за сие-то и был осужден неверный (см. Лк. 12:46). Наблюдай за собою, как пребываешь ты (в келлии). Скажи себе: «Зачем я веду такую жизнь? что приобрел я от сего пребывания?» И человеколюбивый Бог просветит сердце твое разумением. Он уже избавил тебя от всех земных забот. Внимай себе, брат мой, где ты находишься и чего желаешь. И Бог поможет тебе во всем. А о том помысле, о котором ты просил меня сказать сыну моему (Сериду, скажу, что) мог бы и я передать ему оный, но если ты сам не скажешь ему, то сим удалишь себя от совершенной и искренней любви к нему. Если у вас, по Писанию, «одно сердце и одна душа» (Деян. 4:32), то (помни, что) никто ничего не скрывает от своего сердца. Умудрись; ты еще жестокосерд. Господь да простит тебя.

Ответ 50, того же великого старца к тому же, на вопрос его: должно ли ему, после Святой Великой седмицы, ни с кем более не беседовать?После праздника безмолвствуй пять дней в неделю, а два дня, если случится надобность, беседуй. – И опять повторю тебе, что должен ты делать: постарайся по силе твоей оставить все попечения (о постороннем); ибо Бог устрояет полезное для всякого человека: или умиляет сердце его, или чрез другого возбуждает его к полезному. 51. После праздника пришел один епископ, желая беседовать с аввою Иоанном, также некоторые из новоначальных хотели вопросить его о помыслах своих; почему он и послал вопросить о сем того же великого старца.Ответ. Ты знаешь, что мы никогда не возлагали уз ни на кого, ниже на самих себя. А как я уже сказал тебе: пять дней в неделю безмолвствуй, а два дня беседуй, то не озабочивайся и сим (пришествием епископа), а беседуй тогда, когда я сказал тебе; беседуя же, не заботься, что сказать и как сказать; ибо, по слову Христову, «Дух Отца вашего есть глаголяй в вас» (Мф. 10:20). Касательно же братии, о которых упомянул ты, в случае нужды не отрекайся (говорить с ними), и Бог поможет тебе. Аминь. Ответ 52, того же великого старца к тому же, когда он говорил о неустройстве в мире.Брат! Пока есть у нас время, будем внимать себе и обучаться молчанию, так как все пришло в смятение. И если хочешь быть спокойным по всему, будь мертв в отношении ко всякому человеку, и успокоишься. Разумей, что я говорю это касательно помыслов, касательно всяких дел обращения с людьми и забот; безмолвствуй с миром. Ответ 53. После предыдущего ответа авва Иоанн хотел совершенно прекратить беседы; один из братии весьма скорбел о сем и умолял его не отказываться при нужде беседовать с ним. Сжалившись, он обещал ему это и спросил о сем старца, а равно и о коловии¹⁹, присланном ему одним братом – принять ли его?Брат! Я послал тебе слово: оставь все попечения. Чего ты еще хочешь? Внимай себе самому: жатва велика, не оставляй ее, не намеревайся собирать виноград после обирающих его; но оставь все и займись (теперь) жатвою и обиранием винограда, чтобы получить плоды от пшеницы и вина: да укрепится и возвеселится сердце твое о Господе; размышляй о посланиях моих: они написаны тебе не напрасно. О коловии же: если брат желает дать тебе его от всего сердца своего, приими, осуждая себя, как недостойного.* * *¹⁹Короткая безрукавная одежда, или мантия древних отцов. Ответ 54. Брат, имея весьма тяжкую брань и стыдясь свободно исповедать ее авве (Сериду), послал к авве Иоанну, умоляя принять его тайно от аввы (Серида) и выслушать помысл его. Авва же Иоанн затруднился сим по двум причинам: не хотел принять брата без совета (старца), чтобы не подать соблазна другим, и, с другой стороны, не хотел опечалить его (отказом); и так, недоумевая, как ему поступить, спросил о сем особенно того же великого старца, а вместе и о том: не затворить ли ему (совершенно) дверей своих?Скажи брату: кто будет столь неразумен, что изберет себе дело, могущее повредить и прискорбное, вместо того, чтобы делать легчайшее и отраднейшее, со смирением и вниманием (к себе)²⁰. Дверей своих не затворяй совершенно: умерщвление (от всего) состоит не в заграждении дверей, а в заграждении уст. Приветствую тебя лобзанием святым.* * *²⁰По другому чтению: и молитвою. Ответ 55. Один старец, египтянин, вступив в монастырь, в котором жили сии отцы, написал к великому старцу по-египетски (так как он был египтянин), прося молитвы его и душеполезного слова; спрашивал также, можно ли удостоиться его беседы; он же по-гречески написал ему следующий ответ:Я положил себе за правило никому не писать, но посылать ответы чрез авву (Серида); потому и не пишу тебе по-египетски, но, будучи убежден (твоею просьбою), я сказал авве Сериду ответ по-гречески, чтобы он написал его тебе; потому что авва не говорит по-египетски. В послании своем ты называешь меня возлюбленным и отцом своим о Господе, знающим труды, нужды и опасности души; посему, если я отец твой, как ты пишешь, то даю тебе заповедь: не беспокой меня просьбою о беседе со мною; я не так живу, чтобы делать различие между людьми. Если для тебя отворю двери, то и для всех; а если не отворю тебе, то – и никому другому. Я написал это потому, что ты просил меня, говоря: удостой меня кротости твоей и окажи милость бедной душе моей. И еще сказал ты в том же послании: грех мой разлучил меня с тобою, владыка мой! Я же, благодатью Христа Сына Божия, до сих пор не разлучался с тобою, но духом всегда пребываю с любовью твоею. После сего, в том же послании, ты написал мне: «Помолись о грехах моих», и я скажу тебе то же: помолись о грехах моих; ибо сказано: «якоже хощете да творят вам человецы, и вы творите им такожде» (Лк. 6:31). Хотя я и окаянен и меньше всех людей, но доселе делаю это по силе моей, ради Того, Который сказал: «молитеся друг за друга, яко да исцелеете» (Як. 5:16). Если мы странники, брат, то странники и будем. Не будем считать себя за нечто, и никто не даст нам никакого значения, и будем спокойны. Вступив к нам, подвизайся в терпении; ибо сказано: «претерпевый же до конца, той спасен будет» (Мф. 10:22). Более же всего старайся умереть для всякого человека, и спасешься. Скажи помыслу своему: я умер и лежу во гробе. Поверь мне, возлюбленный, что, понуждаемый любовию Божиею сказать любви твоей все сие, я превзошел всю меру. – Кто я, малейший? А потому и прошу прощения, говоря: Господа ради прости мне пустословящему и помолись о мне, раб Божий Авраам.

Ответ 56, того же великого старца к авве Павлу, который, находясь в безмолвии, хотел принять к себе какого-то слепого брата, чтобы послужить ему.Брат Павел! В одной притче говорится: видел ли ты юношу бегущего? Знай, что обманул его старец. Обманывающий нас старец есть сатана; завидуя, он хочет вовлечь нас в злоключения, под предлогом правды. А того мы не знаем, что многие, желая извлечь других из реки, сами потонули вместе с ними. Будь осторожен, рассмотри, с какой стороны хочет враг уловить тебя. Когда же спрашиваешь меня и получаешь ответ, враг изменяет один вид козней своих на другой – злейший. Бог не требует, чтобы ты сверх силы своей делал добро ближнему; ибо Он говорит так: да не престанеши благотворити ближнему, «елико аще обрящет рука твоя» (Еккл. 9:10). Положим, что слепец тот пришел к тебе, а ты и сам сделался сильно болен: кто же послужит тогда тебе и ему? Если же кто-нибудь и послужит тебе охотно, но враг, внушающий тебе сии мнимые правды (добродетели), будет твердить тебе: смотри, ты нанес общежитию отягощение; а такой человек, как и сам ты знаешь, несносен для других; ибо, как говорит Писание, мужа или старца «малодушна… кто стерпит?» (Притч. 18:14). Если же тебе нужно изведать собственным опытом несколько тяжелых дней, исполни, что желаешь. Если бы меня не спрашивали, я не сказал бы ни слова, но и то, что говорю теперь, говорю по любви Христовой, да не впадет в заблуждение брат мой. Если же соболезнуешь (слепцу) Бога ради и веруешь, что Бог силен помочь ему, помолись Господу, и Он сотворит с ним, что Ему угодно. Я не связал тебя, брат, и не заповедь дал тебе, но совет: поступи же как хочешь, прости меня Господа ради и помолись о мне, малейшем. Ответ 57, того же великого старца к тому же, который, начав с одним беседу о вере, как неспособный к подобному исследованию, смутился при состязании.Божественный апостол, побуждаемый Духом Святым, сказал: «верен… Бог, Иже не оставит вас искуситися паче, еже можете, но сотворит со искушением и избытие, яко возмощи вам понести» (1Кор. 10:13). Единодушный и искренно любимый брат! Извещаю тебя о Господе, что, видя твою скорбь и смущение от искушения, которое тебя постигло, я поболел (сердцем) так сильно, как никогда – особенно вспомнив слова апостола: «Кто изнемогает, и не изнемогаю? Кто соблазняется, и аз не разжизаюся?» (2Кор. 11:29). И еще: «аще страждет един уд, с ним страждут вси уди» (1Кор. 12:26). Если я и не поступаю по-апостольски, но слышал, что апостол заповедал «радоватися с радующимися, и плакати с плачущими» (Рим. 12:15). Слава Вышнему Богу, Который не попустил ненавистнику добра – врагу излить на тебя всю злобу свою так, как ему хотелось; ибо он желал бы и живых поглощать людей, как свидетельствует о сем верховный апостол Петр, говоря: «яко лев рыкая, ходит, иский кого поглотити» (1Пет. 5:8). Владыка мой! Не будем так скоро принимать смущения от лукавых помыслов, чтобы восставать и смущаться на ближнего нашего: это происходит не иначе, как по действию диавольскому. – Куда девалось: «Блажен муж, иже претерпит искушение: зане искусен быв» (Як. 1:12) и проч.? Написал же я это любви вашей – не как нуждающемуся в наставлении, потому что если вникнешь в Писание, то и уразумеешь, и будешь бодрствовать над собою более меня; ибо я окаянен и немощен, и вотще ношу только имя; – но от сердечной болезни и сильной по Богу любви написал тебе это со многими слезами. Да утвердит же сердце твое в страхе Своем Тот, Кто утвердил и водрузил небо; и да оснует здание твое “на твердом камени” (Мф. 7:25) Основавший «землю на водах» (Пс. 135:6); и да запретит искушениям твоим Запретивший «ветрам и морю» (Мф. 8:26); да удалит от тебя забвение заповедей Тот, Кто удалил «востоцы от запад» (Пс. 102:12); да ущедрит Он душу твою, как «щедрит отец сыны» (Пс. 102:13). И да просветит сердце твое Просветивший (см. Еф. 1:18) омраченных прежде; и да даст тебе терпение пожить со мною, которого ты возлюбил, мирно, до последнего издыхания, как задолго прежде сего объявил нам сие по благодати Своей Сказавший: «претерпевый… до конца, той спасен будет» (Мф. 10:22). И да дарует Он нам (соблюсти) до конца тот мир друг с другом, который Он дал ученикам Своим (Ін. 14:27). И да сподобит нас достигнуть совершенной любви к Нему (1Ін. 4:18) Сказавший: «Аще любите Мя, заповеди Моя соблюдите» (Ін. 14:15). И еще Он же сказал: «о сем разумеют вси, яко Мои ученицы есте, аще любовь имате между собою» (Ін. 13:35). Если бы мы имели такую любовь, ничто не разлучало бы нас друг от друга до смерти. Впрочем, написано: «И ныне, Израилю» (Повт. 4:1); и еще: «Аще дух владеющаго взыдет на тя, места твоего не остави» (Еккл. 10:4); а я скажу тебе слово Руфи: «да не будет ми разлучатися от тебе, но смерть разлучит между мною и тобою» (Рут. 1:17). Если же ты поколеблешь что-нибудь из этого, тогда я ни в чем не буду виноват: ты сам увидишь (последствия сего) и дашь ответ в день Страшного Суда; ибо я с радостью полагаю душу мою на смерть за тебя – брата моего. Впрочем, говорю тебе это не как заповедь. Безмолвствуй с надеждою, – удивляясь Богу и прославляя Его за то, что Он избавил тебя от великих опасностей, скорбей и различных искушений. Тому слава, аминь. Прости меня, много пустословившего: ибо от великой печали и великой радости продолжил я слово мое к тебе. Господь с тобою, возлюбленный мой!

Получив сей ответ, (авва Павел) объявил старцу следующее:Владыка и господин мой! Прости меня Господа ради и помолись о мне. – Касательно же печали моей и смущения, ты знаешь, владыка, что они происходят от диавола: потому что я с детства принял веру трехсот семнадцати святых и богоносных отцов, и никогда не принимал кроме сего никакого иного учения, а (теперь) смущаюсь. Если тебе известно, отец мой, что я смущаюсь напрасно, дай мне слово, что господин мой ответит за меня Богу, а мне от сего не последует никакого вреда, и тогда я избавлюсь от печали и смущения, а теперь сильно страдаю от них, как человек простой и неразумный, и наказуемый за многие грехи мои. Не обвини меня, владыко, но напиши, что даешь прощение; помоги мне в этом (деле) благоприятными твоими молитвами, и я верую Богу, что ты приобретешь окаянную мою душу. Ответ 58.Если бы ты уразумел написанное тебе мною, то мог бы понять, что я и сам собою написал тебе то, о чем ты просишь; ибо сказанное мною: «Душу мою полагаю за тебя», именно то и значит, что я отвечаю за любовь твою. Не стыжусь сказать тебе, брат мой, что ты не можешь рассуждать о вере; а если не можешь, то и не рассуждай; ибо сим навлекаешь на себя лишь скорбь и смущение. Твердый в вере, если будет говорить и состязаться с еретиками или неверными, никогда не смутится; потому что имеет внутри себя Иисуса, Начальника мира и тишины. И такой, после мирного состязания, может с любовию привести многих еретиков и неверных в познание Спасителя нашего Иисуса Христа. Посему, брат, так как рассуждать о иных предметах выше твоей меры, то держись царского пути, говорю, веры трехсот семнадцати святых отцов, в которую ты и крестился: она заключает в себе все с точностью для совершенно разумеющих. Безмолвствуй, внимательно размышляя о грехах своих и о том, как встретить тебе Бога. И если таким образом соблюдешь заповедь мою, лучше же сказать, Божию, свидетельствую, что я дам за тебя ответ в тот день, в который Бог будет судить тайны человеческие. Не усумнись в этом, чтобы не впасть в худшее; ибо и сладкое обращает в горькое враг, от которого во-первых да избавит нас Господь Иисус. Не заботься отныне о предметах, тебе не назначенных; ибо Господь взял от тебя все попечения. Лукавый же демон, видя, что ты избавился (от них) молитвами святых, нашел средство оставить у тебя хотя часть дыма такого искушения. Помолись о мне, брат, да не будет сказано и мне: «научая… инаго, себе ли не учиши» (Рим. 2:21). Остерегайся опять преткнуться в этом, да не опечалишь меня, возлюбленного твоего. Господь да покроет нас крылами Своими, аминь. 59. Другой брат спросил того же великого старца, как различать помыслы: который (происходит) от Бога, который от естества и который от демонов.Ответ. Сын мой Феодор! Спрашивая о сем, вникни хорошенько, о чем ты спрашиваешь, и приготовь себя к исполнению этого на деле. Ибо в Писании сказано: «не высокая мудрствующе, но смиренными ведущеся» (Рим. 12:16). То, о чем ты спрашиваешь, относится к людям, достигшим великой меры (духовного возраста). Если внутреннее око не будет очищено многими врачеваниями, то оно не может избавиться от терний и волчцев и собрать грозд винограда, укрепляющий и веселящий сердце. Если человек не достигнет сей меры, то не может различать (оных помыслов), но будет поруган демонами и впадет в обольщение, поверив им: потому что они изменяют вещи как хотят, особенно для тех, которые не знают козней их. Возлюбленный! Уповай на Господа, «и даст ти прошения сердца твоего» (Пс. 36:4). Говори Ему во всех случаях: да будет, Господи, «не еже Аз хощу, но еже Ты» (Мк. 14:36); и Он сотворит с тобою по воле Своей. Теперь выслушай, сын мой, какое различие помыслов, о которых ты спросил. Когда внушает тебе помысл сделать что-либо по воле Божией, и ты находишь в сем деле радость, и в то же время скорбь, ей противоборствующую, то знай, что сей помысл от Бога, и понудь себя претерпеть, по слову апостола: «умерщвляю тело мое и порабощаю, да не како, иным проповедуя, сам неключимь буду» (1Кор. 9:27), и исполни волю Божию. Если же придет тебе естественный помысл, то есть желание естественное, рассмотри его прилежно и будешь в состоянии рассудить о нем; ибо Божественное Писание говорит: «Сего ради оставит человек отца своего и матерь и прилепится к жене своей, и будета два в плоть едину» (Бут. 2:24). Апостол, зная, что воля Божия состоит в том, чтобы мы оставили не только демонское, но и естественное, сказал: «плоть не пользует ничтоже» (Ін. 6:63). Но прилепляющийся к жене плоть есть, а прилепляющийся к Богу “дух есть” (1Кор. 6:17). Посему желающим быть духовными надобно отвергаться плоти: ибо что не полезно, то и вредно; а вредное должно отвергать. Желающим же в мире жить благочестиво сказал апостол: «Честна женитва» (Євр. 13:4), и проч. А помыслы, происходящие от демонов, прежде всего бывают исполнены смущенья и печали и влекут вслед себя скрытно и тонко; ибо враги одеваются в одежды овчие, то есть внушают мысли, по-видимому правые, «внутрь же суть волцы хищницы» (Мф. 7:15), то есть восхищают и «прельщают сердца незлобивых» (Рим. 16:18) тем, что кажется хорошо, а в самом деле зловредно. – Писание говорит о змие, что он «мудрейший», а посему и блюди всегда его “главу” (Бут. 3:1,15), чтобы он не нашел у тебя норы и, поселившись в ней, не произвел опустошения. Итак, если и ты желаешь сделаться духовным, отложи плотское; ибо от чего кто отрекается, то и отвергает; и внимай слову Самого Господа: «аще кто хощет по Мне ити, да отвержется себе и возьмет крест свой и по Мне грядет» (Мф. 16:24). А как отрекается от себя человек? – Лишь тем, что оставляет естественные желания и последует Ему. Посему-то и говорит Он (здесь) собственно о естественном, а не о неестественном; ибо если кто оставит (только) неестественное, то он не оставил еще ничего из своего собственного, ради Бога; потому что противоестественное не принадлежит ему. А тот, кто оставил естественное, всегда взывает с апостолом Петром: «се, мы оставихом вся и вслед Тебе идохом: что убо будет нам?» (Мф. 19:27), и слышит блаженный глас Его, и обетованием удостоверяется в наследовании жизни вечной. Что оставил Петр, будучи небогат, и чем хвалился, если не оставлением естественных своих желаний? Ибо, если человек не умрет для плоти, живя духом, он не может воскреснуть (душою). Как в мертвеце вовсе нет желаний естественных, так нет их и в духовно-умершем для плоти. Если же ты не достиг меры духовной, а еще младенчествуешь умом, то смирись пред учителем – да “накажет тя милостию” (Пс. 140:5), и «без совета ничесоже твори» (Сир. 32:21), хотя бы что и казалось тебе по-видимому добрым; ибо свет демонов обращается впоследствии во тьму. Итак, ежели тогда, как ты что-либо слышишь, мыслишь, или видишь, хотя мало смутится сердце твое, то это демонское. Приими же написанное тебе вкратце, веруя, что если потрудишься получить в сем успех, то Бог, Который всем дает бытие, даст и тебе, вместе с ними, наследовать благая Его о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому да будет слава, честь и держава, ныне и присно и во веки веков аминь.

Ответ 60. Тогда как (великий) старец никого не принимал к себе, кроме своего ученика аввы (Серида), тот же брат чрез письма просил побеседовать с ним, говоря, что и авва Моисей и прочие отцы принимали к себе тех, которые имели в том нужду. Старец отвечал ему на это письменно и с предсказанием, исполнение которого мы увидели на самом деле. Он сказал, что покажется ему, и при том каким образом, и для чего, именно ради неверующих во Иудее. По времени, когда тот же брат впал во искушение неверия и говорил, что в келлии вовсе нет старца, и авва (Серид) вымышляет будто он там, старец призвал сего брата и других, находившихся на том месте, умыл им всем ноги, и я, грешный, (говорит о себе авва Серид) удостоился сего умовения. После чего тот брат, придя в себя и вспомнив ответ сей, исповедал нам свое неверие и предсказание старца, и все мы прославили Бога. Ответ же старца был следующий:Брат! Никто не знает тайн другого, как точию «дух человека, живущий в нем» (1Кор. 2:11). Каждый знает, что у него в доме и что собрал он в сокровищницу свою, и, судя по этому, уделяет и на пропитание других. Мы и от Владыки имеем повеление строить «столп не прежде, нежели разочтем имение” (Лк. 14:28). Ты исчислил мне святых, богатых по духу, и возвеселил меня знанием твоим, а еще лучше, если бы и делами. Рассматривая их жизнь, нахожу, что сколько они преизбыточествовали добрыми делами, столько я злыми. Они по дерзновению к Богу делали это (принимали других), а я, и не делая (не принимаю никого), трепещу, зная соделанное мною и вспоминая того, кто сказал: «научая… инаго, себе ли не учиши» (Рим. 2:21). Я слышу глас, который укоряет меня и говорит: «Лицемере, изми первее бревно из очесе твоего» (Мф. 7:5), и прочее. Тружусь же “изъяти” и не могу, но не отчаиваюсь, а надеюсь достигнуть сего. – Скажи мне, брат, если кто скажет нищему: «Другие много дали, дай и ты, ничего не имеющий», может ли он исполнить это? Что же (скажу) еще? Многие, томившись жаждою и потом найдя воду для ее утоления, не любопытствуют, откуда взялась она: из источника, или от дождя, или из реки – и многие, наслаждаясь светом солнца, не любопытствуют знать, велико ли оно или мало, имеет ли оно чувство или нет; также и о других стихиях. И о Боге святые отцы, будучи вопрошаемы, написали: ищи Господа, а не испытывай, где обитает Он. Что же скажу я тебе, оставившему то, что требуется от тебя, т. е. попечение о согрешениях своих и пожелавшему видеть меня – червя смрадного, землю и пепел? Однако и я, безумный, с радостью послал тебе ответ, заблуждаясь и считая себя за нечто, и забыл написанное, что мняй «себе быти что, ничтоже сый, умом льстит себе» (Гал. 6:3). Да, я ошибся в этом и говорил, будучи недостоин того; ты же, как добрый и послушный делатель, подвизайся и не требуй этого от меня, желающего видеть и приветствовать тебя и всех, из любви к вам по Богу. Я сам, если возвестит мне Бог, припаду к стопам вашим и облобызаю их, прося молений и молитв ваших, чтобы избавиться мне от неверующих в Иудее (Рим. 15:31). Не будем, брат, в мечтах тратить дней наших, но потщимся приобрести плач, исполненный слез²¹, да получим блаженство (см. Мф. 5:4) и постараемся прийти в состояние нищих и кротких (см. Мф. 5:3,5), да будем сонаследниками их и поженем мир (см. Пс. 33:15) со всеми; да удостоимся быть с «сынами Божиими» (Мф. 5:9) и претерпим поношение и укоризну, да умножится “мзда наша на небесех» (Мф. 5:12); и постараемся явиться Ему с делами благими: “да видят человецы добрая наша дела и прославят Отца нашего, Иже на небесех» (Мф. 5:16). Не обличая тебя, написал я это; ибо себя самого вижу в долгах многих; но непрестанно припадаю, молясь Богу, чтобы Он молитвами святых даровал мне и тебе оставление грехов, аминь.* * *²¹См. ответ 286. Ответ 61, того же великого старца к тому же, который ублажал его за такую добродетель, приводил изречения из Писания и спрашивал: следует ли оставить употреблять в пищу овощи и жить по примеру святых отцов – с верою и благообразно; а также просил его молитв об исцелении разболевшихся глаз.Брат! На мне исполнилось чрез тебя слово Писания: «людие мои, блажащии вас льстят вы» (Іс. 3:12), и прочая. Такое ублажение не допускает нам видеть гнусность дел наших: оно, как думаю, вредит и достигшим в меру (духовного преуспеяния) и отлучает от веры в Бога, Который говорит: «Како… можете веровати в Мя, славу друг от друга приемлюще?.. (Ін. 5:44). Тот, кто понимает смирение апостола, изберет скорее буйство, да будет мудр впоследствии (1Кор. 3:18). Ибо кто показывает себя разумным, а не более духовным, тот, удивляюсь, если избежит осуждения, назначенного за кичливость. О смиренных же сказано, что они получают «благодать» (1Пет. 5:5). Если кто говорит о сладости слов Божиих, а сам не вкушает ее, то сим он показывает, что она горька. Не горько ли слово это: «аще кто хощет по Мне ити, да отвержется себе и возмет крест свой и по Мне грядет» (Мф. 16:24)? А если оно сладко, то зачем отвергаем его, желая исполнить свою волю? Кто говорит, что он знает путь, ведущий в какой-либо город, и однако спрашивает о сем пути, тот или презирает его, или, насмехаясь, искушает других. Если же кто знает путь и не хочет идти по нему, то такой подвергается осуждению, как весьма нерадивый. Имел и авва Арсений разум (духовный), но не показывал его, ибо смиренномудрствуя говорил: «Хочу спастись и не знаю как». Если кто покажет брату своему путь, а сам вознерадит идти по нему, – будет виновен. Путь же сей состоит в том, чтобы проходимое и оставляемое нами позади не привлекало нас обратно, иначе явимся на том месте, из которого вышли, достойные осуждения, и труд наш будет напрасен. Кто хочет совершенно узнать путь, но не идет с знающим его совершенно, тот никогда не достигнет града (небесного). Оставь волю свою позади себя, и смиряйся в течение всей твоей жизни, и спасешься. На вопрос твой об овощах (скажу): сам не ищи, а если дадут – приими и ешь, вздыхая, как повинный осуждению за сладость (пищи твоей). Если упоминаешь о святых, то подражай и совершенству их самоотвержения и растворенной делами вере их, ибо «вера без дел мертва есть» (Як. 2:20); а Поелику говоришь, (что желаешь жить) благообразно, то не найдешь дела благолепнее того, которое совершается с покорностью: это-то и есть послушание. Некто сказал, что сын послушливый в живот. Касательно глаз твоих (скажу): Создавший их силен и просветить их вместе с внутренними очами, которыми если видим, по слову Спасителя, то не имеем нужды в сих (телесных), как смотрящих на суету мира. Бог силен сотворить, да удостоимся и мы быть со спасающимися во славу всесвятаго имени Его. Аминь.

Ответ 62, того же великого старца к тому же, который спросил его вместе с другими: кто дал диаволу начальство и власть?Если желаете знать то, что для вас вовсе не нужно, – то есть кто дал диаволу начальство и власть, то познайте это из нижеследующего и, по неразумению вашему, не считайте Бога виновником зол. Возьмите пример с самих себя: если кто из вас, по собственному произволу, уклоняется ко злу, то он властительски делает это зло и бывает судим Богом, как сделавший зло самовластно. Но кто дал ему власть? Не Бог ли? За что же Он осуждает его? – По строптивости врага не сочтите, будто бы Бог соизволяет на зло. Вовсе нет, это несправедливо! Хотя некоторые из святых и сказали (нечто подобное); но вы не вполне понимаете, в каком смысле они сказали сие. Бог не удержал диавола, не воспрепятствовал ему совершать зло; потому и сказано, что Бог дал ему начальство и власть. Познайте это из сих слов: «Аз же ожесточу сердце фараоново» (Вих. 7:3; см. Вих. 10:20). – Если так, то как же Он осуждает его? – Это говорит Он потому, что не наказал его прежде. Каждый может познать сие и из книги Иова, где повествуется, что диавол погубил его имущество и детей; рассуди же, что сказал Иов: «Господь даде, Господь отъят: яко Господеви изволися, тако бысть: буди имя Господне благословено [во веки]» (Йов. 1:21). Отчего Иов не именует погубившего, но Того, Кто долготерпел и мог воспрепятствовать и удержать оное зло? Рассуди также, что не почему иному сказано диаволу: «се, предаю ти его» (Иова) (Йов. 2:6), как только потому, что диавол порицал Бога, называя Его виновником благодарений, воссылаемых сим праведником за благодеяния, на него излитые. – Итак, Поелику Бог диавола не удержал, то и говорится, что Он как бы дал ему начальство и власть. Бог сначала вверил ему доброе начальство и, однажды дав, не отнял его; он же (диавол), принявши, отвергнул оное, и вместо того облекся в начальство злое. А как Бог не воспрепятствовал ему, то и говорится, что Он дал диаволу начальство и власть. Не сказано в Писании: «не восхоте благословения», и Бог удалил оное от него, но: и удалится от него (Пс. 108:17). Не почитайте же Бога виновником зол, ибо это мнение подвергнет вас осуждению, ибо (считайте, что) диавол сам себе избрал начальство над всяким злом, а Бог не воспрепятствовал ему; ибо в Писании сказано: «И возлюби клятву, и приидет ему» (Пс. 108:17), а не говорится, что Бог наложил на него клятву. Итак, пребывайте непоколебимы о Господе, веруя, что Он есть Начальник жизни нашей и всего доброго, и простите меня, что я увлекся вашими детскими вопросами и оставил предлежащее совершенство. Чада! Да благословит и да умножит плоды ваши Господь Иисус Христос во имя Отца, со Святым Духом. 63. Между тем и надзирателю больницы, который вопросил: можно ли изучать врачебные книги? (старец) отвечал:Полезнее заниматься врачебными книгами, чем обращаться мыслями в страстях, потому что, (сказал старец), мы еще не пришли в такое совершенство, чтобы вовсе избавиться от пленения страстей.Святой отвечал обоим прилично и рассудительно; сказав же: «Простите, что я увлекся детскими вопросами», намекает или, точнее сказать, ясно показывает, что подобные вопросы поистине свойственны лишь детскому смыслу и исполнены великого неразумия, притом же и пагубной гордости.Вопрос 64, того же к другому старцу: что мне делать, отец мой, я оставил жену и детей, и теперь скорблю, что некому о них заботиться?Ответ. В сказаниях отеческих повествуется, что некто, будучи обижен другим, пришел к старцу²² и сказал: «Меня обидел один человек, и я хочу отмстить за себя». Старец отвечал ему: «Нет, сын мой, предоставим отмщение Богу»; но когда не мог уговорить обиженного, то сказал ему: «Станем на молитву». Во время молитвы старец начал говорить вслух: «Боже! Мы не имеем более нужды в Твоем попечении о нас; ибо сами хотим мстить за себя». (Услышав это, брат) пришел в умиление и сказал: «Прости меня, авва, я не буду более мстить за себя». Также и я говорю тебе, брат, если мы заботимся о жене и чадах, то Бог уже не печется о них. Если же оставим сии заботы, то Бог попечется и о них и о нас. Итак, не думай о том, чтобы заботиться или молиться о них, дабы не удержать их в памяти, и не сохранилась страсть в душе твоей.* * *²²Авве Сисою. См. Сказание о подвижничестве святых и блаженных отцов, стр. 248. (Изд. 1845 г.) Вопрос 65, того же к тому же старцу: что мне делать, ибо сильная печаль о разлуке с женою не оставляет меня?Ответ. О муже и жене сказано: «будета оба в плоть едину» (Мф. 19:5; Бут. 2:24). Если отсечена будет какая-нибудь часть твоего тела, то все оно страдает, пока не исцелится язва, и болезнь не прекратится; так и в этом случае, как при отсечении части тела, нельзя не ощущать тебе страдания.

Ответ 66, великого старца к тому же, на тот же вопрос.Если «вся возможна верующему» (Мк. 9:23), то где же вера? Если ты избрал себе – быть мертвым, спроси мертвого, вожделевает ли он своей жены? И судится ли за нее, если она падет в блуд? Если ты оставил «мертвых погребсти своя мертвецы» (Мф. 8:22), то почему не благовествуешь царствия своего? Доколе спишь ты? Проснись и воззови с Давидом: «Hе уклони сердце мое в словеса лукавствия, непщевати вины о гресех» (Пс. 140:4), если ты «паче всех учащих тя разумел еси» (Пс. 118:99). Лукавые демоны, влагающие помыслы в сердце твое, знают, что брань с помыслами о жене будет для тебя тяжелее (других). Как же скрылось от тебя сказанное в Писании: «верен… Бог, Иже не оставит нас искуситися» (1Кор. 10:13), и проч. Если же это случается с нами по причине немощи нашей, то (надобно знать, что) никто, будучи слеп, не обвиняет солнца за то, что оно его не просветило или не помогло ему. Если веруешь по Писанию, что истает «яко паучина» (Пс. 38:12) душа человека, наказываемого за беззакония, то зачем расслабевают руки твои прежде начала браней? Если Тот, Кто пребывает с нами, силен сокрушить за нас всех врагов, то для чего неверием и бездействием нашим показываем, что Он далек от нас? Если никого нет сильнее Его, и ты хвалишься, говоря: «яко Ты со мною еси» (Пс. 22:4), кого же боишься и трепещешь, имея с собою Сильного? Но, исполнившись любви, приими хотя несколько того небесного огня, который Владыка всяческих пришел «воврещи на землю» (Лк. 12:49), и чтобы, когда враг всевает плевелы, огнь сей сжег и истребил их. Покади фимиамом, возжженным от огня сего, чтобы Господь, обоняв благоухание кадила твоего, принес оное Своему Отцу и Животворящему Духу и сотворил у тебя обитель в твоем храме, в котором ты поставил пред Ним жертву живую, святую, благоугодную Ему. – И тогда, согретый сим огнем, ты непрестанно будешь желать быть спутником, согражданином и сонаследником исполнивших сие святых (там) идеже «око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящим Его» (1Кор. 2:9). Вопрос 67, того же к другому старцу, спрашивавшему: что мне делать, отец мой, я чувствую боязнь по ночам?Ответ. Граждане до тех пор боятся нашествия неприятелей, пока не имеют помощи от царя. Когда же получат известие, что в город их выступил вождь или военачальник, то не беспокоятся более, зная, что начальники пекутся о них. Если же и услышат о приближении неприятелей, то, имея защитника, уже не страшатся. Так и мы, если веруем в Бога, то не боимся демонов; ибо Бог посылает нам помощь Свою. Вопрос 68, того же к великому старцу, посланный письменно.Прости меня, отец мой! Божественное Писание говорит: «Накажет мя праведник милостию и обличит мя» (Пс. 140:5); но как врач, делая разрез и прижигая раны, ожидает, что больной чрез это получит исцеление; так и больной, хотя знает, что операция болезненна, но подвергается ей, ожидая исцеления. Вот и я предаю себя Богу и святыне вашей, полагая, что я не сам собою пришел сюда. Преподобный Отче! ты сам все обо мне знаешь, итак скажи мне (что мне делать), потому что сердце мое находится в большом смущении от страстей и от помыслов. При помощи твоих молитв я готов, если будет на то воля Божия, все принять от тебя усердно и с радостью и, как ты повелел, пишу или говорю чрез господина авву.Ответ. Брат! Вот, по повелению Божию, посылаю тебе это второе послание, которым умоляю любовь твою о Боге: пробуди мысленное око твое, воздремавшее от уныния, да не уснешь в смерть (см. Пс. 118:28; Пс. 12:4). Бодрствуй, да познает ум твой, как наблюдать за доброю землею твоею, чтобы не возросло на ней терние и не подавило семени, по сказанному: «Окрест нечестивии ходят» (Пс. 11:9). Но силен Тот, Кто вскоре может сокрушить их иго и рог. Аминь. 69. Того же великого старца к одному безмолвнику, который вопрошал о служащем ему, о смущении от помыслов и о родственниках своих по плоти.Ответ. Брат! я говорю тебе, как собственной душе моей. В Писании сказано: «Блюдите же, да не како власть ваша… преткновение будет немощным» (1Кор. 8:9). Брат, служащий тебе, прост, не желай научить его мудрствовать, ибо чрез сие воздвигнешь на него гнев; но будь доволен тем, что он исполняет твои потребности, и не подавай ему мысли о мудрости. Он живет хорошо, не смущай же сердца его; только совершенные могут допустить помысл войти, и опять изгнать его; но ты не вноси огня, чтобы он не сжег дубравы твоей. Не позволяй взять одежд твоих, чтобы не пришлось тебе брать их обратно с ссорою. Не искушай себя смущением; ибо ты не устоишь в таком искушении. Внимай себе отныне и молись о мне. Что же касается до родственников твоих по плоти, Господь сказал: «кто есть Мати Моя, и кто суть братия Моя?» (Мф. 12:48), и потому ты не должен нарушать заповеди Божией и иметь дружбы с плотскими братиями. Если же они нуждаются в одежде, то почему не вспомнил ты скорее нищих и Самого Христа, Который сказал: был «наг, и одеясте Мя» (Мф. 25:36). Но, поруганный демонами, ты приводишь себе на память тех, которых оставил Бога ради, и чрез то делаешься преступником. Горе нам, брат! Что враги с нами делают? Желаешь ли питать к родственникам любовь, которую ты и ко всем должен иметь? Молись о них, чтобы и они спаслись благодатью Христовой. Внимай же себе, чтобы не быть более поруганным демонами. Оставивши склады, мы опять возвратились к азбуке. Если хочешь спастись, понудь себя умереть (для всего земного). Считай себя за ничто и стремись к предлежащему, чтобы под предлогом доброго дела не вовлек тебя диавол в безвременные заботы. – Не пекись ни о чем (внешнем), живы ли родные твои или умерли, не посылай (узнавать) о том. Вспомни Господа, сказавшего: «остави мертвых погребсти своя мертвецы» (Мф. 8:22). Себе внимай; родные не избавят тебя в тот страшный день. Многократно повторяю тебе: пробудись от глубочайшего сна, ибо не знаешь, в кий час Господь “приидет” (Мф. 25:13), да найдет Он тебя готовым. Что же касается осквернений (во сне) – это есть падение души. Возлюби Иисуса от всего сердца твоего, и не падешь вовеки. Мир тебе в любви Божией, мир тебе в приветствии святом.

70. Один безмолвствовавший отец просил сего же великого старца помолиться о нем.Ответ. Когда человек посылает к царю ходатая за себя попросить о чем-либо, то всегда молится не о том, чтобы только ходатай был принят, но чтобы не было отказано в прошении, которое послано чрез него к царю. Так и вы молитесь, чтобы я был услышан. Оказывая вам послушание, молюсь я вкратце о здравии и спасении души и тела вашего. И если буду услышан (Бог же всячески услышит), то припишу сие вашим молитвам. Ибо я не только не схоластик, т. е. не праведный, который бы мог ходатайствовать (за вас) словом, но не имею и дерзновения (к Богу), а считаю себя за раба, вами посылаемого. Итак, да услышит Господь наши молитвы; помолитесь и о моем окаянстве. Вопрос 71, того же к тому же великому старцу. Отец мой! Как надобно молиться: произносить ли: “Отче наш”, как сказал Господь, или следовать авве Макарию Скитскому, который говорит, что не нужно многословить, а простирая руки взывать: «Господи! как Ты хочешь и как знаешь, помилуй меня». Если же восстанет брань, то: «Господи, как Тебе угодно, помоги (мне)». Не совершенным ли только заповедано произносить: “Отче наш”, и проч.?Ответ. “Отче наш” повелено произносить и совершенным и грешным: совершенным для того, чтобы они, познавши, чьими сынами сделались, постарались не отпасть от Него; грешным же для того, чтобы они, со стыдом называя Отцом Того, Которого часто оскорбляли, осудили бы себя и пришли в раскаяние. Но, как мне кажется, (“Отче наш”) более прилично грешным; ибо грешным свойственно говорить: «остави нам долги наша». Какие же долги имеют совершенные, соделавшиеся сынами Отца Небесного? А говорить: «не введи нас во искушение, но избави от лукаваго» – равносильно словам аввы Макария: «помилуй» и «помоги». Ответ 72, того же великого старца к тому же, который просил благословения и вопросил о бесстрастии.Брат! Бог знает полезное. Ты желал получить хлеб от моей немощи; но в гробницу²³ мою не входило более трех хлебов, назначенных мне в неделю; теперь же, может быть по Промыслу Божию (случилось то), чего никогда сам собою, без моего соизволения, не делал прежде сладчайший меда сын болезней моих (авва Серид), ко всем одинаково расположенный и пользу всех почитающий за свою, – он взошел ко мне, неся хлеб, и я не мог возвратить его, говоря себе: полезно и в этом отсечь свою волю, преломил сей хлеб и послал любви твоей, осуждая себя, как недостойного того, что сделал. Господь же да исполнит по вере твоей и меня да не осудит. Если случится о сем разговор, то знай, что так сказано только для тебя, и можешь сообщить о сем и двум братиям, которые приходят к тебе. Что касается бесстрастия, это дарование Божие, и Бог дарует его желающему. Господь да поможет тебе в том, к чему стремишься по страху и по воле Его. Аминь. Помолись о мне, брат.* * *²³Так называет святой келлию свою.Вопрос 73, того же к другому старцу. Отец мой! Почему добрый старец назвал келлию свою гробницею?Ответ. Потому, что он почил от всех страстей, ибо совершенно умер греху; и келлия его, в которой он, будучи еще жив, заключился ради имени Иисусова, как во гробе, есть место упокоения, где не ходит ни демон, ни князь его диавол: она сделалась святилищем, вместивши в себе жилище Божие. Итак все и во всем единодушно прославим Бога. Вопрос 74, того же к тому же старцу. В житиях святых повествуется, что один из них творил сто молитв, другой столько-то: должны ли и мы иметь меру в молитве, или нет? И как совершать молитвы: продолжительные ли, или произносить “Отче наш” и приниматься за рукоделие, и, во время занятия им, что должно делать (умом)? Также и о вечернем и ночном времени, как проводить его пребывающему наедине, и должно ли читать песни или хваления?Ответ. Часы и песни суть церковные предания и хорошо учреждены для соглашения всех людей (в молитвах), также и в общежитиях для согласия многих. Скитяне же ни часов, ни песней не читают, но наедине упражняются в рукоделии, чтении и размышлении и, чрез несколько времени, начинают молитву. Когда же стоишь на молитве, ты должен молиться об освобождении тебя от ветхого человека, или произносить “Отче наш”, или и то и другое вместе, и потом сесть за рукоделие. А о том, чтобы продолжать молитву, когда стоишь на ней (скажу): если ты непрестанно молишься, по слову апостола (1Сол. 5:17), то не нужна продолжительность, когда встаешь на молитву; ибо ум твой весь день пребывает в ней. Когда же сидишь за рукоделием, должно читать или говорить псалмы изустно, и при конце каждого псалма молиться сидя, как например: «Боже, помилуй меня окаянного!» Если же беспокоят тебя помыслы, то прибавлять: «Боже! Ты видишь скорбь мою, помоги мне». И когда окончишь три ряда сети, встань на молитву и преклони колена, также и стоя произноси сказанную молитву. Что касается вечернего времени, то скитяне читают 12 псалмов, и на конце каждого, вместо славословия, произносят: «аллилуиа», и читают одну молитву; также и ночью читают 12 псалмов и после псалмопения садятся за рукоделие. А кто хочет, читает наизусть псалмы; другой испытывает свои помыслы и жития святых отцов; иной же, прочитавши 5 или 8 листов, читает (псалмы), и опять берется за рукоделие. Когда же кто поет, или читает наизусть, должен произносить вслух, если только близ его нет другого, наблюдающего за ним, дабы никто не знал, что он делает.

Вопрос 75, того же к тому же старцу о сне, сколько следует спать и сколько бодрствовать, и сколькими одеждами довольствоваться.Ответ. Что касается ночного сна, то молись с вечера два часа, считая их от захождения солнца, и кончив славословие, спи шесть часов, потом встань на бдение и бодрствуй остальные четыре часа. И в летнее время также, но сократи славословие и (читай) менее псалмов, по мере краткости ночей²⁴. Относительно одежд: немощный, по слабости тела своего, должен иметь зимние и летние одежды; а тот, кто достиг, по слову апостола, того, чтобы алкати и жаждати и наготствовати (см. 1Кор. 4:11), во всякое время довольствуется одной одеждой. Впрочем, брат, не будем высокомудрствовать, а последуем смирению, и не будем роптать, имея по две или по три одежды.* * *24 В самый короткий зимний день солнце в Палестине восходит в начале восьмого часа, заходит почти в пять. Самый продолжительный летний день имеет несколько более 14 часов. В этот день солнце восходит в 4 часа 57 минут, заходит в 7 часов 03 минуты. См. «Душеполезное Чтение». Май, 1878 г., с. 109. Ст. «Климат Святой Земли». Вопрос 76, того же к тому же старцу. Ты сказал мне, отец мой, чтобы я бодрствовал шесть часов, но как мне узнать, что я бодрствовал шесть часов?Ответ. Если хочешь с точностью узнать время, то усни когда-нибудь днем, чтобы не изнемочь телом, а ночь бодрствуй всю до утра и рассмотри, сколько тогда прочитаешь наизусть Псалтири, и потом раздели (количество прочитанных псалмов) на число часов; и в летнее время также, и узнаешь разделение времени. Вопрос 77, того же к великому старцу. Я болен, отец мой, помолись о мне, чтобы я мог с радостью переносить болезнь, и скажи мне, как омыть скверны?Ответ. Любезнейший брат! Ты радуешь меня своими словами и соглашаешься со мною, не разумея того, что сам говоришь. В прошениях твоих ты называешь себя грешным, а грешный есть злой раб; ты теперь говоришь, что тебя постигла болезнь, болезнь же есть наказание. – Итак, наказание послано злому рабу. Если тебе тяжело нести наказание, то перестань быть злым; если же ты зол, то прими наказание; когда же радуешься, будучи наказываем, то ты не зол, а кто не зол, любим Богом. «Егоже бо любит Господь, наказует» (Євр. 12:6). Рассмотри же по истине, кто ты, и избери себе одно из сказанного. Бог знает, что хотя я и презираю свое спасение, но по силе моей тружусь (в молитвах) о вас, боясь заповеди. А желая омыть скверны, омой их слезами: ибо они чисто омывают всякую скверну. Пока не умолкнет гортань твоя, взывай к Иисусу: «Господи, спаси ны, погибаем» (Мф. 8:25). Очисти сердце свое от пепла и воспламени тот огонь, который Господь пришел ввергнуть на землю: он истребит все сие и сделает золото твое чистым и горнило искусным. Много потребно нам трезвения. Вопрос 78, того же к тому же старцу. Прошу вразумить меня, отчего происходит слабость тела и изнеможение сердца, и почему не могу я постоянно сохранять один устав в пище?Ответ. Удивляюсь я, брат, и изумляюсь, как мирские люди, ища приобретений или идя на войну, не обращают внимания ни на диких зверей, ни на нападения разбойников, ни на опасности моря, ни на самую смерть, и не ослабевают душою, лишь бы приобрести желаемое богатство, хотя и не знают верно, получат ли его. Мы же, окаянные и ленивые, получившие власть наступать на змей и на скорпионов и на всю силу вражию, и слышавшие сие: «Аз есмь, не бойтеся» (Ін. 6:20), зная несомненно, что мы не своею силою боремся, но силою укрепляющего и вооружающего нас Бога, изнемогаем и унываем. Отчего так? Оттого, что не пригвоздилась плоть наша страху Божию (см. Пс. 118:120), и мы никогда не забывали снести хлеб наш от гласа воздыхания нашего (см. Пс. 101:5,6). Потому переходим мы из одного в другое, и от одного устава пищи к другому, что не приняли совершенно огня, который Господь пришел ввергнуть на землю (см. Лк. 12:49). Огонь этот сжег и истребил бы терние на мысленной нашей ниве; слабость наша, нерадение и любовь к телу не допускает нас восстать. Господь мне свидетель в том, что я знаю человека²⁵, и он здесь, в сем благословенном обществе (да не скажет кто-нибудь, что я говорю о себе, и да не почтет меня ничтожного за нечто), который, если пребудет как есть, ничего не вкушая, ни пия, ни одеваясь в одежды, до дня посещения его Господом, не будет в сем иметь нужды вовек; ибо пища, питие и одеяние его есть Дух Святой. Если хочешь поревновать ему, трудись, старайся, бойся Бога, и Он исполнит волю твою, как сказал устами пророка: «волю боящихся Его сотворит» (Пс. 144:19). И я хотя ничего не значу, но ради заповеди (Господней) делаю по силе моей. От Бога же зависит утвердить (нас), подать (нам) крепость и возвести нас во всякое благое дело, сохранить от всякого зла и спасти во Царствии Своем. Тому слава, аминь. – Помолись о мне, и попроси также и старца помолиться с тобою.

* * *²⁵Вероятно, старец говорит сие о себе, хотя и отклоняет от себя. Вопрос 79, того же к тому же великому старцу. Отец мой! Прошу тебя, скажи мне: как приобретает кто-либо смиренномудрие или молитву совершенную? Что делая, человек может считать себя свободным от рассеяния (мыслей), и что полезно читать?Ответ. Брат! Господь научил нас как стяжать совершенное смиренномудрие, говоря: «научитеся от Меня, яко кроток есмь и смирен сердцем: и обрящете покой душам вашим» (Мф. 11:29). Если и ты хочешь приобрести совершенный покой, познай, что претерпел Господь, и ты претерпи и отсекай во всем свою волю. Сам Спаситель сказал: «снидох с небесе, не да творю волю Мою, но волю пославшаго Мя Отца» (Ін. 6:38). Совершенное же смиренномудрие состоит в том, чтобы сносить укоризны и поношения, и прочее, что пострадал Учитель наш Иисус. Молитва же совершенная состоит в том, чтобы беседовать с Богом, не рассеиваясь мыслями, собирая все свои помыслы и чувства. Человек входит в такое (состояние), когда умрет для всех людей, для мира и для всего, что в нем находится. И (такой) ничего не должен более говорить Богу в молитве, как только: “избави меня от лукаваго; да будет воля Твоя» (Мф. 6:13,10) во мне, и иметь в уме, что он предстоит Богу и с Ним беседует. Познает же он сие, когда освобождается от рассеяния помыслов и видит, что ум его, просвещенный о Господе, исполняется веселия. Признаком того, что (человек) коснулся совершенной молитвы, служит то, что он не смущается более, хотя бы и весь мир его оскорблял. – Совершенно молящийся есть тот, кто умерщвляет себя миру и покою его; а когда кто Бога ради прилежно исполняет свое дело, это не есть рассеяние, но тщательность, угодная Богу. Полезно читать жития отцов, ибо таким образом ум просвещается о Господе. 80. Того же к тому же прошение молитвы о себе и о тех, которые с ним пребывают.Дети мои возлюбленные! Приветствую вас о Господе и молю Его сохранить вас от всякого зла и дать вам терпение, как Иову, благодать, как Иосифу, кротость, как Моисею, и мужество в брани, как Иисусу Навину, обладание помыслами, как судиям, и покорение врагов, как царям Давиду и Соломону, владение землею, как израильтянам; и в примирении Его с вами да подаст Он вам прощение грехов и здоровье телесное, как расслабленному; да спасет Он вас от волнения, как Петра, и да избавит вас от скорби, как Павла и прочих апостолов; да покроет вас от всякого зла, как чад Своих искренних; и да даст вам прошения сердца вашего к пользе душевной и телесной о имени Его. Аминь. Вопрос 81, того же к другому старцу, чтобы объяснить ему о мере воздержания.Ответ Иоанна. О мере воздержания в пище и питии отцы говорят, что надобно употреблять того и другого несколько менее надлежащего, т. е. не наполнять совершенно желудка. И всякий должен определить себе (меру) как в вареной пище, так и в вине. Во время же зимы никто много не пьет; однако и тогда должно пить несколько менее надлежащего, и в отношении пищи поступать также. Впрочем, мера воздержания не ограничивается только пищею и питием, но простирается и на разговоры, и на сон, на одежду и на все чувства; во всем этом должна быть мера воздержания. Вопрос 82, того же к тому же старцу. Скажи мне, отец мой, что значит употреблять «несколько менее надлежащего» пищи, пития или овощей?Ответ. От всего количества пищи, т. е. хлеба и других снедей или овощей, отделять без малого одну унцию; а в отношении вина и воды, от обеих отделять менее половины чаши. Если ты внимаешь себе и не трудно тебе пить один только раз, это было бы хорошо; если же не можешь, то пей два раза, но всякий раз несколько менее надлежащего. А во время смущения и брани помыслов должно и обыкновенное количество (пищи и пития) несколько уменьшать, т. е. пищу на одну унцию, а все питие на половину чаши, так, чтобы вообще уменьшить количество пищи на две унции, а пития на целую чашу. Помолись о мне, брат. Вопрос 83, того же к тому же, как каждый может узнать, сколько ему нужно есть и пить.Ответ. Наблюдая за собою в течение нескольких дней, относительно всей пищи, т. е. хлеба, других снедей и овощей, человек может из опыта узнать, сколько нужно его телу пищи и пития; например: если кто-нибудь (постоянно) пьет по три чаши в день и ест по одной литре²⁶ хлеба и увидит, что тело его требует больше трех чаш не потому, чтобы он более трудился, или ел соленое, но так, без особенной причины, то это есть брань. Когда же не чувствует брани, то, если может (должен) из трех чаш отказать себе в половине одной, и в пище также, вместо целой литры употребить литру без одной унции.

* * *²⁶34 фунта Вопрос 84, того же к великому старцу. Просим тебя, отец мой, скажи нам, сколько сие «по силе человека», чего Бог от нас требует. Иной, может быть, примешивает что-нибудь к этой мере, извиняясь своею слабостью, и думает, что он исполняет все «по силе своей». Как нам верно понимать слова: «по силе своей».Ответ. Бог дал человеку разум для того, чтобы различать вещи. После труда, подъятого в пути, или после других тяжелых дел, человек не может сохранить тот же порядок, который соблюдает он в прочие дни, но оказывается телу небольшое снисхождение; например: если кто-нибудь (обыкновенно) ест в день пол-литры хлеба, и по случаю труда съест еще одну унцию, то он сделал «по силе своей»; ибо ему и нужно было съесть более. Кто, вставая каждый день с полночи, отдохнет лишний час, по случаю труда, тот также сделал по силе своей, потому что признак утруждения есть (потребность) успокоить себя немного, как было сказано, чтобы после опять бодрствовать по обыкновению. Делать «по силе своей» значит употреблять несколько менее надлежащего и пищи, и пития, и сна.Спросишь: какая должна быть мера сна? Отцы назначают для сего половину ночи. В пище воздерживай себя тогда, когда желаешь съесть еще немного, и таким образом всегда употребляй ее умеренно. Вопрос 85, того же к другому старцу. Какова должна быть приличная, ежедневная мера вина и вареной пищи для живущего уединенно? И как отцы держались такого строгого правила в отношении пищи? И всем ли прилично то правило воздержания, которое вы мне сказали; или отцы отвечают сообразно с устроением вопрошающего?Ответ. Относительно вина: здоровому и желающему воздержаться довольно одной чаши в день, если он ничего не имеет кроме сего. Если же часто бывает болен, может употребить две целые. Также и в отношении вареной пищи, (уединенно живущий) должен употреблять один какой-нибудь род вареной пищи, и тем избавится он попечений о сем. Что же касается до отцов, как они держались столь строгого правила в пище, очевидно, что они тело свое соделали к тому способным. Впрочем, хорошо и рассудительно управляющие собою, сообразно с силами тела, устраивают и жизнь свою. Помолись о мне.Брат! Что я сказал любви твоей о воздержании (относится) к подобным нам, и я говорил по своей мере. Если мы успешно исполним среднее, то преуспеваем и приходим в большее: вступивши на первую ступень лестницы, не будем желать тотчас же взойти на самую верхнюю. Приходящие в ту меру (преуспеяния), о которой говорит апостол, могут и насыщаться, и терпеть голод; ибо они всему обучены; ты же знаешь меру свою, брат. Я сказал уже тебе, что когда чувствуешь брань, должен уменьшить количество пищи на одну унцию и в питии также ограничить себя. 86. Тот же брат еще вопросил того же старца: Отец мой! Что значит по прихоти принимать пищу, и что – по требованию естества?Ответ. По прихоти – значит хотеть принять пищу не по телесной потребности, но для угождения чреву. Если же видишь, что иногда естество охотнее принимает какого-либо из овощей, нежели сочива, и не по прихоти, а по легкости самой пищи, сие надлежит различать. Одни по естеству своему требуют сладкой пищи, другие соленой, иные же кислой: и это не есть ни страсть, ни прихоть, ни чревообъядение. А любить какую-нибудь пищу (особенно) и похотливо желать ее – это есть прихоть, служительница чревообъядению. Но вот из чего познавай, что ты одержим страстью чревообъядения, – когда она обладает и помыслом твоим. Если же противишься сему и благочинно принимаешь пищу, по телесной потребности, то это не есть чревообъядение. Вопрос 87, того же к тому же. Отец мой! Как же если страсть прежде не борет меня, а появляется в самое время принятия пищи, что мне тогда делать, оставить ли пищу или нет?Ответ. Тотчас не оставляй, но противься помыслу, приводя себе на память, что пища превращается в зловоние, что мы осуждаемся, принимая оную, тогда как другие всячески удаляются ее; и если страсть отступит, приими пищу, осуждая себя; если же не отступает, призови имя Божие в помощь, и успокоишься. Когда же (страсть) одолеет тебя так, что не в силах будешь есть благочинно, то оставь пищу; а чтобы другие, сидящие с тобою, не заметили, принимай понемногу. В случае голода, ешь хлеб, или другую пищу, к которой не чувствуешь брани. 88 Того же к тому же. Объясни мне, в чем состоит признак чревообъядения?Ответ. Когда видишь, что помысл твой услаждается (представлением) снедей и понуждает тебя непременно всех предупреждать или придвинуть к себе какую-нибудь снедь: это есть чревообъядение. Внимай же себе, чтобы не есть такой снеди с поспешностью, но благочинно, и лучше предоставить ее другим, которые сидят с тобою. Как я уже сказал, по причине чревообъядения, не следует тотчас же отказываться от снеди, но должно остерегаться, чтобы не принимать ее бесчинно. И кроме (брани) чревообъядения отцы пишут, что (вообще) за трапезою не должно простирать руки к части другого, ибо это неприлично и противно благочинию в обществе. Когда же предложенная снедь такова, что не назначено каждому своей части, но всем вместе есть; тогда всякий может есть с другими, и сие не будет неприлично, только с соблюдением благочиния, чтобы не впасть в чревообъядение и не подать другим повода к осуждению. Другой же признак чревообъядения состоит в том, чтобы хотеть есть прежде времени; но не должно сего делать без какой-нибудь уважительной причины. Во всем же нужно призывать помощь Божию, и Бог не оставит нас.

Вопрос 89, того же к тому же. Отчего происходит телесное возбуждение²⁷?Ответ. Телесное возбуждение происходит от нерадения: нерадение тайно увлекает тебя в то, чтобы судить и осуждать (других), а чрез сие и предает тебя. Когда Израиль истинно работал Богу, то Бог сохранял его от врагов; а когда нерадел об истинном служении, то Бог попускал врагам поражать его.* * *²⁷Т. е. плотская брань Вопрос 90, того же к тому же. Должно ли вопрошать старцев о всех помыслах, которые рождаются в сердце? Когда кто молится или поет псалмы²⁸: должно ли ему произносить (слова) вслух? Также о памятовании всего, что кто-либо сделал, или слышал, или говорил; и следует ли упражняться в трудах наравне с отцами?Ответ. Брат! Не о всех возникающих помыслах должно вопрошать (старцев), ибо иные мимолетны; но о тех, которые долго остаются в человеке и борют его. Дело сие сходно с тем, когда человек, хотя многие досаждают ему, пренебрегает неприятностями и не заботится о них; если же кто (хотя и один) восстанет и будет нападать на него, тогда он доносит на него правителю. О молитве же и псалмопении (скажу, что) надобно петь не только умом, но и устами; ибо пророк Давид говорит: «Господи, устне мои отверзеши, и уста моя возвестят хвалу Твою» (Пс. 50:17). И апостол также, показывая, что требуется участие уст, сказал: «сиречь плод устен» (Євр. 13:15), и проч. А воспоминаний о том, что ты видел, слышал или сделал, ничто не уничтожает, кроме молитвы, соединенной со смирением, трудами и слезами и с отсечением своей воли. – Отцы, в оной подвизавшиеся, не иначе достигли, как с трудом, слезами и отсечением своей воли. А упражняться в трудах наравне с отцами – значит считать себя за нечто и равняться с ними. Вопрошать же (отцов) и верить ответам (их) есть смирение и успех о Господе. Помолись о мне, брат.* * *²⁸Псалмопение не значит собственно пение псалмов, но везде употребляется в смысле молитвенного чтения оных. 91. Некто другой из старцев вопросил того же старца: Как блюсти сердце свое? Каким образом бывает брань вражия? Должно ли прекословить борющему нас врагу? О помысле блудном: должно ли заграждать ему вход? И как поступать, если он войдет? О пище: принимать ли ее на вес унций²⁹, или просто руководясь благоразумием и сохранением себя?Ответ. Блюсти сердце – значит иметь ум трезвенный и чистый от помысла, наводящего брань. – Сперва ум пренебрегает помыслами своими, а потом уже, когда враг увидит нерадение, старается ввести в него брань. Если же хочешь узнать (о помысле), враг ли он тебе или друг, сотвори молитву и спроси его: «наш ли еси, или от сопостат наших?» (Ісус. 5:13), и он скажет тебе истину, ибо предательство бывает от нерадения. Не противоречь же, потому что враги сего желают (и видя противоречие), не перестанут нападать: но помолись на них ко Господу, повергая пред Ним немощь свою, и Он может не только отогнать, но и совершенно упразднить их. Касательно же блудного беса: весьма хорошо заградить ему вход; если же увлечешься, и он войдет (чрез помыслы), то подвизайся против него, повергая немощь свою пред Богом и молясь Ему, и Он изгонит его. На вопрос же твой о пище (скажу): пусть благоразумие и охранение себя руководят жизнью твоею, и помолись о мне любви ради.* * *²⁹Унция равняется 8 драхмам (золотникам). 92. Того же к тому же старцу. Отчего отягощается сердце мое, одолевает меня безмерный сон, и я вовсе не имею умиления?Ответ. Сие (враг) всемерно наводит на безмолвствующего для того, чтобы, предавшись унынию, он убегал подвига и пришел в отчаяние. Мы же повергнем немощь нашу пред Могущим: «твори вся по преизбыточествию, ихже просим или разумеем» (Еф. 3:20), пока Он не сокрушит сонмища аммореев; и Он не попустит Мадиаму, Амалику и сынам Востока истребить плоды наши (см. Суд. 6:3,4). Потерпим же при помощи Владыки нашего Бога, ибо Он сильнее всех их, и спасемся. Вопрос 93, того же к тому же. Отчего ночью мечтаются мне одни лица, а днем ощущаю брань через другие? Случается же так, что бывает осквернение во сне и без представления лица: равным образом случается, что иногда мечтание бывает с услаждением, а иногда без услаждения?Ответ. Те же, которые борются с тобою днем, борют тебя и ночью, показывая чрез сие, что ты еще находишься в их руках; они же преобразуются или в то, или в другое подобие. А что иногда (мечтанье) бывает с услаждением, а иногда без оного: это происходит, как я уже сказал, оттого, что они принимают на себя разные образы, дабы привести человека в недоумение и смущение. Ночная же брань двояка: одна происходит от сластолюбия, а другая от искушения диавольского, чтобы привести человека в отчаяние, – к той мысли, что нет для него более спасения. Когда случится тебе искушение от сей брани, делай семь раз по семи земных поклонов, то есть 49, говоря на каждом: «Господи, прости меня имени ради Твоего святаго!» Если же (искушение) случится во время болезни или в день воскресный, когда не следует делать земных поклонов, то вместо 49 коленопреклонений произноси молитву эту 70 раз. Различие же искушений таково: искушение диавольское бывает от возношения, а искушения сластолюбия бывают от чревообъядения.

Вопрос 94, того же к тому же. Если случится мечтание (осквернение) ночью, а утром надобно приступить к Святому Причащению, как следует тогда приступить?Ответ. Приступим как уязвленные, не как пренебрегающие, но как имеющие нужду во враче, и Тот, Который исцелил кровоточивую, исцелит и нас. Возлюбим много, чтобы и нам простилось много. А когда приступишь к Причащению, говори: «Да не будет ми Святыня сия, Владыко, в суд или во осуждение, но во освящение души и тела». И тогда приступи со страхом; и Владыка наш Господь, по человеколюбию Своему, сотворит с нами милость Свою. Аминь. Вопрос 95, того же к тому же. Так как ты, отец мой, сказал мне в ответе своем, что (мечтания), случающиеся с человеком ночью, одни бывают от возношения, по искушению диавольскому, другие по сластолюбию от чревообъядения, то возможно ли диаволу произвести это в человеке единственно по зависти и тогда, как он не превозносится и не предается сластолюбию? И как узнать, если бывает ночью движение плотское, естественное ли оно или нет? Случается ли естественное движение у совершенных? И делать ли земные поклоны в Пятидесятницу или нет?Ответ. Диавол может произвести с нами искушение и по зависти; но когда с нашей стороны не содействует сему возношение или сластолюбие, не может часто повторять сего. Как строящий дом, если не найдет потребных материалов, трудится напрасно; подобно тому и диавол. Признак же естественного движения есть, когда кто видит, что движение приключается ему не от превозношения, не от сластолюбия и не по зависти диавольской. Бывает же сие не по зависти (диавольской), а от естества тогда, когда кто подвергнется сему, уснув с надеждою, после многих молитв, призывая Святую и Единосущную Троицу и ограждая себя крестным знамением. Совершенные же не подвержены и сему; ибо угасили и естественное (движение), оскопивши себя духовно Царствия ради Небесного, то есть умертвили уды свои. А о земных поклонах в Пятидесятницу тебе уже было сказано в другое время, что надобно их класть только в своей келлии. Помолись о мне, брат. Вопрос 96, того же к тому же. Отчего происходит, что я хочу удержать чрево свое и уменьшить количество пищи, и не могу? Если же и уменьшу, то снова, спустя несколько времени, возвращаюсь к первой мере своей, также и в питии?Ответ. Бог да помянет любовь твою, брат мой, за то, что ты упомянул мне о страстях моих, ибо и я страдаю тем же. Никто не освобождается от сего, кроме пришедшего в меру того, который сказал: «забых снести хлеб мой. Oт гласа воздыхания моего прильпе кость моя плоти моей» (Пс. 101:5,6). Такой скоро достигнет уменьшения пищи и пития, ибо слезы служат ему хлебом, и наконец доходит до того, что питается Духом Святым. Поверь мне, брат, что я знаю человека (известного Господу) такой меры: в течение недели раз, и два, и чаще восхищается он к духовной пище и от сладости ее забывает чувственную пищу, когда же приходит вкусить (хлеба), то, как бы пресыщенный и брезгливый, не хочет вкушать его; вкушая же, осуждает себя, говоря: отчего я не всегда в таком состоянии? И желает преуспеть еще более. – А мы, брат мой, где находимся? Пойдем, – умрем. Прости меня, что, не находя, чем похвалиться из своих трудов, хвалюсь чужими, к своему собственному осуждению. 97. Того же к тому же вопрос. Прошу тебя, отец мой, объясни мне сущность дела: как достигнуть состояния, о котором сказал ты? Я не знаю сего; потому что сколько раз ни начинал уменьшать пищу, уныние и слабость не оставляли меня до тех пор, пока я не возвращался к прежней своей мере. И почему ты сказал, что только тот, кто вошел в меру сказавшего: «прильпе кость моя плоти моей» (Пс. 101:6), достигает до того, чтобы довольствоваться малым? И как, прежде уменьшения пищи, может прильпнуть кость к плоти?Ответ. Брат! Ты принуждаешь меня говорить о том, что выше моей меры, и боюсь, чтобы не быть мне осужденным за сказание о чужих успехах³⁰. Слова Писания: «прильпе кость моя плоти моей», значат, что все кости человека бывают – одно целое, то есть все помыслы человека составляют одно целое по Богу. – И тогда плоть сия последует помыслу по Богу, и является радость Духа в сердце, – питая ту душу и утучняя тело, и укрепляя их обеих, и (такой человек) уже не ослабевает и не унывает; ибо Иисус отселе бывает ходатаем о нем и поставляет его близ преддверия там, отнюдуже “отбеже всяка болезнь и печаль и воздыхание» (Іс. 51:11), и исполняется на нем слово Писания: «идеже бо есть сокровище ваше, ту будет и сердце ваше» (Мф. 6:21). Приводит же человека в такую меру совершенное смирение.* * *

³⁰В славянском переводе: исправлениях. Вопрос 98, того же к великому старцу. Как можно достигнуть воздержания, как различать немощь естественную от наводимой демонами, и сколько следует вкушать пищи?Ответ. Брат! Ты любопытствуешь понемногу открыть вещи сокровенные; и я, как безумный еще, думаю, что, о чем ты вопрошаешь меня, сего никто не может рассудить, кроме достигшего в оную меру (преуспеяния). Живой человек ощущает действие холода или теплоты, мертвый же не ощущает сего, потому что потерял чувства. И как в меру познания вещей достигает лишь тот, кто изучает их; и (тогда) может рассуждать о них; а не учившийся и не достигнувший того (познания), если и тысячу раз спросит о них, что они такое, и получит ответ, все еще не может понять сущности вещей: так и в настоящем (случае). Сколько ни говори кому, но более нужен собственный опыт. О немощи (скажу): если тело, принимая повседневную пищу, расслабевает, это – от демонов; в противном случае, это немощь естественная. А воздерживаться – значит вставать (из-за трапезы) немного несытым, как определили старцы новоначальным. – Когда же человек достигнет в меру апостола, который сказал: «не неразумеваем бо умышлений его» (2Кор. 2:11), то не может укрыться от него, сколько следует ему есть, ибо он уже обучен сему (упражнением и навыком). Я вынужден говорить о вещах, высших меня, в чем нет и надобности; может быть, нет даже и могущего принять и понять их, кроме некоторых немногих. Бог отцов наших да приведет тебя в радость сию: она светла и сладка. Такой (человек) уже не вспоминает о телесной пище, ибо он «забы снести хлеб» (Пс. 101:5) свой и пребывает умом в ином мире. «Вышних ищите, идеже есть Христос о десную Бога седя: горняя мудрствуйте, горним поучайтеся» (Кол. 3:1,2). Тому слава во веки, аминь. Вопрос 99, того же к другому старцу. Авва, если случится ночное мечтание, хорошо ли исповедать о сем кому-либо из братии и, сделав ему поклон, попросить помолиться о себе?Ответ. О ночном мечтании хорошо сказать тому, кто может слышать сие (не соблазняясь), и, сделав поклон, должно просить помолиться о себе; ибо Писание говорит: «Исповедайте… друг другу согрешения и молитеся друг за друга, яко да исцелеете» (Як. 5:16). 100. Некто из безмолвствующих отцов вопросил того же: как ему пребывать в келлии?Ответ. Пребывать в келлии – значит воспоминать свои согрешения, плакать о них и сетовать, бодрствовать над собою, чтобы ум не был пленен; а если и будет пленен, то стараться скорее опять привести его в свое место. Вопрос 101, того же к тому же. Помысл говорит мне, что поучение (в Писании) доставляет чистую молитву: так ли это?Ответ. Брат! Остерегайся быть поруганным демонами и говорить, что поучение доставляет чистую молитву. Как же страсти пребывают в человеке, имеющем чистую молитву? Вопрос 102. Того же к тому же. Когда ум бывает зверохищен³¹?Ответ. Ум бывает зверохищен тогда, когда человек не поспешит предварительно укорить себя. (Такой ум) имеет на себе следы угрызения зубов и терзания ногтей (зверей мысленных), почему и нуждается во врачевании, то есть в покаянии.* * *³¹Зверохищный, звероядный, – поврежденный зверем (см. Вих. 22:31). Слово это означает животное, не совершенно умерщвленное зверем, но несколько поврежденное им и потому негодное в жертвоприношение. Вопрос 103, того же к тому же. Следует ли закрывать глаза при кознях вражиих, и когда восстает на меня тело, что мне делать?Ответ. Диавол представляет человеку вещи чувственным и нечувственным образом. Слабый закрывает глаза, чтобы не видеть их, а сильный, и видя их, пренебрегает ими, ибо «праведный яко лев уповая» (Притч. 28:1). О восстании же тела: беги поспешно с молитвою к Иисусу, и успокоишься. Вопрос 104. Отчего случается со мною, что я после вопроса (от отцов) осуждаю другого?Ответ. Осуждение другого после вопроса случается с тобою за то, что еще не умерло в тебе самооправдание: осуждай себя, и перестанешь осуждать других. 105. Тот же, будучи возмущен и весьма напуган разбойниками, но благостию Божиею сохранившись от них невредимым, возвестил тому же старцу о своей боязни и вместе просил его молитв о сохранении его на будущее время.Ответ. Бог, Который сказал: «не имам тебе оставити, ниже имам от тебе отступити» (Євр. 13:5), никого не предает; предает же нас неверие наше. Впрочем, и те, которые имеют совершенное упование на Бога, подвергаются иногда, по попущению Божию, искушениям для испытания веры. Разве нападавшие на тебя разбойники были многочисленнее колесниц и сил фараона? А известно, что они внезапно были потоплены одним словом и мановением Господним. Уже ли не помнишь, как ослепли напавшие на Елисея? Кто ослепил их? И для чего соделал и соделывает это Тот, Кто «весть благочестивыя от напасти избавляти» (2Пет. 2:9)? Как мы забыли Писание, которое говорит: «Господь сохранит тя от всякого зла, сохранит душу твою Господь» (Пс. 120:7)? Как мы предали забвению слова Христовы: «вам же и власи главнии вси изочтени суть» (Мф. 10:30), и: птица не падет в сеть «без Отца вашего» (Мф. 10:29), не много ли паче лучше есть человек птицы! О боязнь – дщерь неверия! Куда низвела она нас?! Боязнь эта весьма вредна: она ослепляет ум, ослабляет сердце, отторгает людей от Бога, – она сестра отчаяния; ибо удаляет людей от страха Божия и низводит в страну погибели. Брат! Убежим от нее и возбудим спящего в нас Иисуса, воскликнув: «Господи, спаси ны, погибаем» (Мф. 8:25). И Он, восставши, запретит ветрам, и они утихнут, а нам скажет: «Аз есмь, не бойтеся» (Ін. 6:20). Оставим тростяной жезл (см. Вих. 4:2) и возьмем жезл креста, силою коего утверждаются хромые, восстают мертвые, которым хвалился апостол (см. Гал. 6:14), коим мы освободились от предательства, предоставив себя Распявшемуся за нас. Он Сам упасет сим жезлом нас – овец Своих, и отгонит от нас кровожадных волков. Тому слава во веки, аминь.

106.Подобным образом и великий старец, будучи вопрошен о сем, сказал: Брат, отягченный сном! Испытай слабое свое сердце. Я удивляюсь, как оно боится рабов, стоящих вне, а не видит господ их, пребывающих внутри. Чувственные разбойники суть рабы разбойников мысленных, т. е. демонов, которые в них действуют. Ты должен благодарить приходящих к тебе разбойников за то, что они, пришедши, разбудили спящих в тебе разбойников – господ своих. Куда так далеко отошел Иисус, чтобы тебе (нельзя было) пойти к Нему и молить Его прийти на помощь? Не слышит ли ухо твое что поют уста твои: «Близ Господь… всем призывающим Его во истине: волю боящихся Его сотворит, и молитву их услышит, и спасет я» (Пс. 144:18,19). Прилепись к Нему, и Он избавит тебя и от внутренних господ и от внешних рабов их. Ему слава во веки, аминь. 107. Тот же вопросил другого старца: Два помысла беспокоят меня касательно разбойников: один осуждает меня, говоря: то, что ты имеешь, принадлежит общежитию, и потому грех будет, если допустишь взять это, но, в случае прихода их, ты должен подать (о них) знак стуком или голосом. Другой же помысл осуждает меня, говоря, что Господь сказал: «хотящему… ризу твою взяти, отпусти ему и срачицу» (Мф. 5:40). Как повелишь, владыко, поступить мне, ибо я сомневаюсь в этом, и прости меня, что я допускаю мысленных разбойников входить и исходить и окрадывать сердце мое, а о видимых вопрошаю. Помолись, чтобы Господь предварительно избавил меня от оных.Ответ. Если ты ни над чем не имеешь власти, то не пренебрегай тем, что получаешь, по любви, от общежития, иначе ты подвергаешь себя осуждению; ибо человек подвластный не состоит под заповедью (вышеупомянутою в вопросе). Итак, без смущения постучи и покличь (близ живущего брата), говоря: «Благослови, брат, и помоги», и покроет тебя Господь. Что же касается до мысленных разбойников: да избавит тебя Господь от тех и от других. Мужайся, крепись и молись о мне. 108. Тот же брат, прочтя в сказаниях Отеческих, что истинно хотящий спастись должен сперва (в сожитии) с людьми претерпеть досады, бесчестья, лишения,³² уничижения и освободиться от влияния чувств своих, и тогда уже пойти в совершенное безмолвие, как явил в Себе и Сам Господь наш Иисус Христос (ибо Он, претерпев все сие, взошел наконец на Святой Крест, что означает умерщвление плоти и страстей и святое совершенное успокоение). Тот же брат говорил самому себе: «Я, окаянный, ничего подобного не знал и не сделал, удалился же от людей потому, что, по немощи своей, соблазнял всех; посему не должен ли я снова войти в общежитие и, с помощью Божиею, сперва исполнить то, что заповедали отцы, а потом уже пойти в безмолвие: чтобы иначе не напрасен был труд мой?»Мысли сии он сообщил великому старцу, который отвечал ему: отцы сказали хорошо; – иначе и быть не может. Но как случается, что человек по многим причинам заключает, будто он правильно поступает; между тем, как вследствие других причин, он терпит вред, то и надобно быть осторожным. Как ты уже решился пребывать в своей келлии (в безмолвии), то если после сего вступишь в общежитие, впадешь в тщеславие; а может быть даже и не устоишь в своей мысли, то есть чтобы пребывать в общежитии, и наконец оставишь его; таким образом и выйдет двойное зло. Но если укоряешь себя, как не сделавшего ничего такого, что должно было сделать для восхода на крест, говоря: «Я удалился в безмолвие по неведению», то самоукорение может заменить досады и бесчестия, и таким образом привести наконец искренно принимающего оное в меру креста о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава и держава во веки, аминь.* * *³²В славянском переводе: тщеты. 109. Того же к тому же великому старцу. Помолись о мне, ибо я очень скорблю.Ответ. Бог неба и земли, молитвами святых Своих, да исполнит прошения ваши, об исполнении коих и я молю Его. Вы желаете услышать и возрадоваться, и тем понуждаете меня говорить, чтобы и на мне исполнилось слово Писания: «Бых несмылен хваляся: вы мя понудисте» (2Кор. 12:11). Я и прежде прошения вашего, ради горящей во мне (подобно сильнейшему огненному пламени) любви Христа, сказавшего: «возлюбиши ближняго своего яко сам себе» (Мк. 12:31), не престаю в горении и теплоте Духа (см. Рим. 12:11) день и ночь молиться Богу, чтобы Он сделал вас богоносными, чтобы вселился в вас и походил (см. 2Кор. 6:16), и ниспослал вам Духа Святаго, Духа истины, Который, «вы научит всему… егда приидет… наставит вы на всяку истину» (Ін. 14:26,16:13), дабы удостоиться вам наследия вечных благ, «ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша» (1Кор. 2:9). Я был для вас как отец, который старается включить детей своих в светлые воинства царские, тогда как они сами не заботятся о сем. Да даст же Бог и вам пламень любви сей. И (тогда) Бог удостоверит вас, что она возводит имеющих ее до седьмого неба, как некоторые уже с дерзновением восходят и благословляются: «аще в теле, не вем, аще ли кроме тела, не вем, Бог весть» (2Кор. 12:2)³³, а чтобы познать вам начало пути к этой радости, послушайте: прежде всего приходит к человеку Дух Святой, научает его всему, и тому, как надлежит смиренномудрствовать (о чем не можете услышать ныне); потом, наставляемый сим первым воспламенением, восходит он на первое небо, потом на второе, и так далее по мере преуспеяния, даже до седьмого. И там удостоивается видеть неизреченные и страшные вещи, коих никто не может слышать, кроме достигающих этой меры, которой да сподобит Господь и вас. Совершенно умирающие миру, терпением и многими скорбями могут прийти в нее. О возлюбленный брат! Господь претерпел крест, и тебе ли не радоваться в скорбях, терпение которых вводит в Царство Небесное? Добрый знак, что ты скорбишь; разве ты не знаешь, что когда кто просит отцов молиться о нем или молит Бога подать ему помощь, тогда умножаются скорби и искушения к испытанию его. Итак, не ищи покоя телесного, если не посылает его тебе Господь, ибо мерзок пред Господом покой телесный, и Господь сказал: «в мире скорбни будете» (Ін. 16:33). Бог да поможет тебе во всем. Помолись о мне.

* * *³³Можно думать, что святой разумеет здесь себя; ибо ведущий других столь высоким путем к Богу, конечно, сам первый совершил сей путь, силою Святого Духа. 110. Тому же брату пришла мысль, что великий старец скоро умрет: опечаленный сею мыслию и скорбя о спасении своем и всего общежития, он открыл сие тому же великому старцу и получил следующий ответ:Возлюбленный брат! Подвигнутый любовию Божиею, ты изрек глаголы смирения к человеку грешнейшему и худейшему, глаголы, которые и в немилостивых людях могут возбудить сострадание. Что же скажу тебе я, человек, не имеющий ни сострадания, ни милосердия? Побуждают меня слова твои, но что подам тебе в утешение? – не знаю. Если бы я имел что-либо, сказал бы тебе. Не оставлю вас сирыми ни в сии годы, ни в сие время, но пребуду с вами, по повелению Бога, совершающего все на пользу, для спасения душ рабов Своих; ибо сие (Господь делает) не ради меня, но ради вас, просивших сего, дабы вы принесли плод Богу, соделывая чрез меня ваше спасение. Я скажу тогда: «Се, аз и дети, яже ми даде Бог» (Іс. 8:18), «соблюди их во имя Твое» (Ін. 17:11). Покрой их десницею Своею, приведи их в пристанище хотения Твоего; напиши имена их в книге Твоей; дай им обручение жизни, подавая им радость и говоря: «Не бойся, малое стадо: яко благоизволи Отец ваш дати вам Царство» (Лк. 12:32). И помолись, чтобы с дерзновением мог я изречь: Отче, даждь ми, да идеже буду аз, будут и дети мои (см. Ін. 17:24). Поверь мне, брат, что дух мой усердствует сказать моему Владыке, Который радуется о прошении рабов Своих: «Владыко! Или вместе со мною введи и чад моих в Царство Свое, или изгладь и меня из книги Твоей». Но немощь моя и нерадение препятствуют мне иметь такое дерзновение; впрочем, милосердие Его велико. Имея же такового Владыку, да утешимся, веруя, что Он непременно окажет нам милость Свою. Бог не забудет труда подвигов отцов наших, прежде почивших и ныне живущих, но скажет: пощажу место сие ради Себя и ради тех, которые верно служат Мне на оном. Ибо я верую несомненно, что на сем месте есть мужи, которые могут умолить Бога о неисчетном множестве людей, и прошения их не будут отвергнуты; ибо сказано: “волю их сотворит Господь» (Пс. 144:19); которые могут упросить, да будут очи Господни всегда обращены на место сие (ибо молитвы их восходят к Нему, как блистающая молния и как солнечные лучи), о которых веселится Отец, радуется Сын и утешается Дух Святой. Будем только внимать самим себе, брат, а Бог печется о месте сем; ибо оно сделалось местом упокоения для рабов Его, и чрез них исполняется написанное: «Глас радости и спасения в селениих праведных» (Пс. 117:15). Впрочем, дело десницы Господней сотворить силу (см. Пс. 117:16), дать нам крепость, чтобы мы могли шествовать по стопам отцов наших, то есть (последовать) их учению, жизни, долготерпению, любви, терпению, гонениям и страданиям, которые они претерпели от врага и чувственно и мысленно. Если же не усвоим себе чего-либо из жития их, то как назовемся и чадами их? Господь говорит: «аще чада Авраамля бысте были, дела Авраамля бысте творили» (Ін. 8:39). Ежели мы не будем страдать с ними, по мере немощи нашей, то как можем некогда и прославиться вместе с ними? Ежели не умрем с ними, отсекая волю свою, то как и восстанем с ними, в ожидании услышать сие слово: «приидите, благословеннии Отца Моего, наследуйте уготованное вам Царство» (Мф. 25:34). Брат! Ежели Господь исполнил наши прошения, даровав нам в наставники отцов наших, то будем остерегаться, как бы леность наша, или слабость, или нерадение, или неверие не разлучили нас с ними; ибо Писание говорит: «Аще ли неверный отлучается, да разлучится» (1Кор. 7:15); вспомним еще сказанное: «претерпевый… до конца, той спасен будет» (Мф. 10:22). Будем непрестанно молить Бога, чтобы никому из нас не разлучиться с отцами нашими ни в сем веке, ни в будущем. Не оставим света для взыскания тьмы, не отринем сладости меда для вкушения горечи змия. Не будем зложелательны к самим себе, и не возлюбим смерти; не приимем клятвы вместо благословения. Да не прогневаем Христа, угождая врагу. Станем трезвиться, бодрствовать, идти спешно, будем готовы; пробудимся от глубокого сна нашего. Подумаем о том, что Бог даровал нам не то только, чтобы быть под ногами святых, но и то, чтобы быть чадами их и наследниками. Блаженна душа, вкусившая сих (благ)! Блаженна душа, уязвленная любовию к сим (благам)! Блаженна душа, прилепившаяся к ним! Блаженна душа, усовершившаяся в сем! Ее ожидают во Царствии Небесном радость, веселие и мздовоздаяние во славу Отца и Сына и Святого Духа, аминь. Молись о мне, брат!

111. Того же к тому же великому старцу прошение молитвы о том, чтобы Бог даровал ему (духовное) преуспеяние.Ответ. Брат! Моли благость Того, Который «всем человеком хощет спастися и в разум истины приити» (1Тим. 2:4), дабы Он даровал тебе духовное бодрствование, возжигающее духовный “огонь”, который «пришел низвести на землю» (Лк. 12:49) Господь Владыка неба и земли. Вместе с тобою, по силе моей, буду молиться и я, да дарует тебе сие бодрствование Бог, подающий всем, с трудом и усердием просящим, благодать, которая, пришедши, наставит тебя на истину, ибо она просвещает очи, исправляет ум, прогоняет сон расслабления и нерадения, очищает оружие, которое заржавело в земле лености, делает светлою одежду, оскверненную в плену врагов, заставляет возненавидеть скверную пищу их и возжелать насытиться духовной жертвы, приносимой Великим Архиереем нашим; сия-то есть та жертва, о которой открыто было пророку, что она очищает “грехи и отъемлет беззакония» (Іс. 6:7), плачущим прощает, «смиренным дает благодать» (Притч. 3:34), приемлется достойными, и чрез нее наследуют они жизнь вечную, о имени Отца и Сына и Святого Духа, аминь. Помолись о мне. 112. Тот же брат просил великого старца помолиться за него, дабы сподобиться ему принести себя в жертву мертвости Иисусовой.Ответ. С радостью прошу Бога исполнить всякое благое ваше прошение, и верую, что Он исполнит сие; ибо неложен Тот, Кто сказал: «Просите, и дастся вам» (Мф. 7:7). Итак, да исполнит Господь прошения ваши. Аминь. Впрочем, не будь и сам беззаботен, но потрудись несколько; ибо ищущие у царя высокого достоинства (власти), хотя и имеют многих ходатаев за себя, однакож и сами подвергаются скорбям, опасностям и трудам, пока не получат (желаемого); равным образом и ты понеси хотя небольшой труд, чтобы обрести тебе великую милость. «Много… может молитва праведного поспешествуема» (Як. 5:16). Скажи и находящемуся с тобою возлюбленному о Господе (брату), который всегда тебя вразумляет и чрез то оказывает тебе великую милость, чтобы он не переставал вразумлять тебя. «Егоже бо любит Господь, наказует» (Євр. 12:6). Приветствую всех вас о Господе и прошу помолиться о мне, ради любви. 113. Тот же просил молитв великого старца, дабы избавиться ему от ветхого человека.Ответ. Послушай, возлюбленный брат, и преклони сердце твое к сохранению возвещенных тебе Божественных глаголов, которые происходят не от человека, но от Духа Святого. Иисус есть Врач душ и телес. Ежели ты имеешь язвы, я введу тебя к Нему, и буду молить Его, дабы Он исцелил тебя, если только ты сам сего пожелаешь. Он есть податель всех благих дарований. Подает же тебе не только по прошениям твоим, но лучше сказать –«несравненно больше всего», чего ты просишь (Еф. 3:20). Иисус Сын Божий есть свет и сила; Он воплотился от Святой Девы Марии, явился на земле, пожил с человеками и принес за нас Самого Себя «в жертву живую… благоугодную Богу» (Рим. 12:1) и Отцу нашему, чтобы соделать нас «Себе люди избранны, ревнители добрым делом» (Тит. 2:14), «царское священие, язык свят» (1Пет. 2:9), претерпев за нас все сии (страдания), Он оставил нам образ терпения и радуется, когда мы просим Его. Я прошу Его просветить сердце твое; впрочем, потрудись и ты со мною до пота; ибо Сын Божий говорит: «Приидите ко Мне все труждающиися и обременении, и Аз упокою вы» (Мф. 11:28). Итак, моля о тебе, я прибегаю к Нему с великою неотступностью; но если и сам ты не прибегнешь к Нему, то будет нам великий стыд. Иисус никого не отвергает; Он и в единонадесятый час нанял делателей в виноградник Свой. Прилепись к Нему и потрудись несколько, чтобы получить награду наравне со всеми. Бог даровал тебе ум, предай Ему оный, посвящая его небесному, «вышних ищите… горняя мудрствуйте» (Кол. 3:1,2), туда, где Он Сам пребывает; ибо я молюсь, чтобы ты достиг туда со всеми, любящими имя Его. Сим только образом может каждый освободиться от ветхого человека. Иисус сказал апостолам: «Вы есте соль земли» (Мф. 5:13); землею назвал Он тело, ибо Писание говорит: «земля еси, и в землю отъидеши» (Бут. 3:19). Будь сам для себя солью, осоляя и иссушая (в себе) гнилость и (истребляя) червей, то есть злые помыслы. Если ты будешь сие делать, то и я вместе с тобою стану трудиться и осолять, чтобы не воссмердели (язвы твои) и не возбудили в других отвращение. Бог и Спаситель наш хочет, чтобы мы спаслись; но нам надлежит взывать непрестанно: «Спаси мя, Господи», и спасет тебя; ибо некоторые взывали так и вошли «в пристанище хотения» Его (Пс. 106:30), куда, надеюсь, и ты войдешь, ежели дашь мне руку по силе (своей). Размысли о сказанном и, последуя сему, достигнешь (желаемого), как говорит апостол: «Тако тецыте, да постигнете» (1Кор. 9:24). Молись о мне, брат, да не буду осужден за то, что говорю и не делаю.

Вопрос 114, того же к тому же великому старцу: о различных помыслах и о совершенстве в пути Божием.Ответ. Все, что ты написал, забывчивый брат мой, прося у Бога чрез мою худость, клонится к одному, – чтобы совлечься ветхого человека, приобрести освящение души и тела и получить спасение в Царствии Божием, вместе со святыми; ибо это-то и есть та мера, о которой я тебе говорил, – чтобы измениться и очиститься от ветхого человека. «Несравненно больше» (тебя) (Еф. 3:20) прошу я Бога, побужденный (к тому) любовию, чтобы Он подал тебе то, о чем ты просишь. И если ты не воспрепятствуешь сему своим расслаблением и нерадением, то удивишься и прославишь Бога, как Он приведет тебя из небытия в бытие. Бог да простит тебе согрешения твои, и тем, что последует за сим, да уготовит тебе прощение. Касательно ночных мечтаний, скажу тебе, что диавол по зависти искушает тебя ими: ты приносишь покаяние Богу, а (дух злобы) хочет поругаться тебе (и уверить), что и всемогущее покаяние бесполезно; но не повинуйся ему, ибо ты имеешь великую помощь от молитвы святых. Тщательность состоит в том, чтобы, если увлечешься и согрешишь противу кого-нибудь делом или словом, пойти к нему и сделать ему поклон³⁴. И Бог, видя это, защитит тебя от врагов твоих. Касательно снедей: не будем слишком заботиться о себе. Случается и то, что сия брань бывает от демонов, с целью вовлечь нас в попечения, дабы, занимаясь этим, мы оставили предлежащие нам блага. О совершенстве же пути Божия говорить теперь не следует, чтобы не привести тебя в отчаяние; но веруй, что туне спасает тебя Господь Бог молитвами святых; ибо они могут умолить Его. Помолись о мне, брат.* * *³⁴Испросить у него прощенья. Вопрос 115, того же к тому же великому старцу: об унынии и некоторых других помыслах.Ответ. Единый безгрешный Бог, Который спасет надеющихся на Него, да укрепит любовь твою, чтобы «преподобием и правдою ты служил Ему вся дни живота своего» (Лк. 1:75) во храме внутреннего человека, где приносятся Богу мысленные жертвы: злато, ливан и смирна; где закапается в жертву телец упитанный, и изливается честная кровь непорочного Агнца; где слышатся согласные восклицания святых Ангелов: «тогда возложат на алтарь Твой тельцы» (Пс. 50:21). “Тогда”! Когда же это “тогда”? Когда приходит Господь наш, Великий Архиерей, Который приносит и принимает бескровную жертву; когда о имени Его в ушах хромого, сидящего при красных дверях, слышен будет радостный глас: «востани и ходи» (Деян. 3:6); тогда он входит во святилище, «ходя и скача и хваля Бога» (Деян. 3:8); тогда престает сон уныния и неведения; тогда отлетает от веждей дремота уныния и лености; тогда пять мудрых дев возжигают «светилники своя» (Мф. 25:7) и ликуют с Женихом во святом чертоге без смущения, согласно воспевая: «Вкусите и видите, яко благ Господь: блажен муж, иже уповает Нань» (Пс. 33:9). Тогда прекращаются брани, и осквернения, и движения, и водворяется святой мир Святой Троицы, запечатлевается сокровище и делается недоступным похищению. Молись о том, чтобы тебе уразуметь это, достигнуть сего и возрадоваться о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь. 116. Того же к тому же великому старцу о тайном искушении и о преуспеянии.Ответ. Брат! Я удивляюсь любви твоей, как ты не постигаешь хитростей бесов. Ибо как раздражились они против Иова, когда свидетельствовал о нем Бог, и как, предугадав, что приблизилось время юноше очиститься, «стрясе его» (Мк. 9:20); так и тогда, когда видят, что кто-либо преуспел, искушают его по зависти; не искушают же пришедшего в преуспеяние чрез свои дела потому, что такой победил их, но преуспевшего туне по молитвам святых, и это бывает попущением Божиим для того, чтобы человек познал свою немощь и не превознесся (полученным) дарованием. Как в воинстве одни превосходят других, так и обители у Отца светов превосходят одна другую. Если бы не было так, то почему они «многи суть» (Ін. 14:2)? Бог да укрепит тебя в страхе Своем. Помолись о мне. Вопрос 117, того же к тому же великому старцу: о преуспеянии душевном, о научении брата, и о вере к общему (духовному) отцу.Ответ. Поверь мне, возлюбленный брат, что ты, при помощи Божией, находишься не вне врат Царствия Небесного, но стой твердо, тщательно, внимая самому себе, чтобы не быть изринутым оттуда. От Бога зависит ввести (туда) человека за молитвы святых Своих; а от воли человека зависит утвердиться там или быть оттуда изринутым. По воле Божией я постепенно веду тебя на высоту добродетелей. Итак, благодушествуй о Господе и усердно иди путем Его, и получишь от Него помощь о имени Его. О брате же (скажу): приими его со смиренным сердцем и говори ему то, что Бог положит тебе на сердце сказать ему, помня, что по нужде Он отверз уста и ослу; и если все исходит от Него, то Ему же припиши и пользу, чрез тебя полученную. И когда Бог, вложивший слово в уста твои, увидит твое смирение, то припишет тебе награду за научение (брата); и исполнится на вас написанное: «Брат от брата помогаемь, яко град тверд и огражден» (Притч. 18:19). Господь Иисус Христос да устроит все ко благу нашему. О худейшем же рабе (скажу): если Бог даровал тебе веру, то Он же и растит и хранит ее, ибо не может открыть тайну людям худейший из них, но Бог бывает все во всех. Прости, брат, и помолись о мне.

Вопрос 118, того же к другому старцу. Как поступать желающему безмолвствовать, дабы избежать прославления имени своего, чтобы слава, превышая дела его, не повредила ему; потому что отцы сказали: горе тому человеку, которого имя выше дел его; и беседовать ли с некоторыми или вовсе ни с кем не беседовать?Ответ. Иметь имя или славу выше делания своего нимало не вредит тому, кто не услаждается тем, или не соглашается с тем, что говорят о нем, так же, как оклеветанному в убийстве, но ничего подобного не делавшему (не вредит клевета). Такой должен думать: что люди имеют о мне хорошее мнение, не зная, каков я. А то, чтобы с одними беседовать, а с другими нет, или одних отвергать, а других принимать – приводит к различению людей. Итак, кто может пребывать беспопечительно, познав свою немощь (говорю по неразумию своему), тот хорошо делает. Вопрос 119, того же к великому старцу. Прошу тебя, честнейший отец мой, снизойди моей немощи и разреши мне, когда кто из отцов пожелает прийти ко мне в келлию, чтобы помолиться за меня, принять его, ибо я отягчен унынием, пока Бог, молитвами вашими, утвердит мою душу.Ответ. Брат мой! Прошу любовь твою, не поставляй меня на высоте: я несмыслен и превозношусь, тогда как должен бы иметь уверенность, что нахожусь внизу; ибо слово твое: «снизойди» – значит, что я нахожусь наверху, на высоте. Но ужели не знаешь, что тому, кто должен быть ниже всякого человека и находиться в самом низу, некуда уже более сойти. Ты имеешь наставление святого апостола Павла, который говорит: «Вся же искушающе, добрая держите» (1Сол. 5:21). Всякое дело, которое совершает человек в страхе Божием, приносит пользу душе его. Итак, если беседа (с отцами) приносит тебе пользу, то я не препятствую твоей пользе; ибо считаю себя достойным презрения от всех, которые приходят помолиться о тебе и доставить тебе пользу. Посему, будешь ли ты иметь свидание (с отцами) или не будешь, Господь Иисус да укрепит искреннюю любовь твою. Что я значу среди людей, чтобы мог позволять себе (требовать) сего (от тебя)? Твоя польза составляет мою радость. Итак, беседуя с приходящими (к тебе) святыми и получая от сего пользу, проси их помолиться и о мне, любви ради. Полагаю же так, что и беседовать ради Бога хорошо, и не беседовать Бога ради – так же хорошо. Будь здоров. 120. Того же к тому же великому старцу, прошение молитвы, и о совершенном безмолвии.Ответ. Господь наш Иисус Христос, Сын Благословенного и Вышнего Бога, да утвердит и укрепит вас к принятию Святого Своего Духа, Который благим Своим пришествием да научит вас всему, да просветит сердца ваши и наставит вас на истину; и да увижу я вас процветшими, подобно финикам в раю Божием, и да явитесь вы, как плодовитая маслина, посреди святых, и как виноград плодоносный, весь истинный, на Божественной ниве. Да сподобит же вас Господь испить от источника премудрости; ибо те, которые пили из него, забывали самих себя, будучи всецело вне ветхого человека, и от источника премудрости перешли к иному источнику, – любви николиже отпадающей (см. 1Кор. 13:8); и, бывши в этом состоянии, они достигли меры, превысшей рассеяния и высокоумия, сделавшись всецело ум, всецело око, всецело светлы, всецело совершенны, всецело боги. Потрудились, возвеличились, прославились, просветились, ожили; потому что прежде умерли. Веселятся и веселят: веселятся о Нераздельной Троице и веселят Вышние Силы. Возжелайте состояния их, теките путем их, поревнуйте вере их, приобретите смирение их, терпение во всем, дабы вам получить достояние их. – Держитесь их непадающей любви, дабы наследовать неизреченные блага: «ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящим Его» (1Кор. 2:9). О безмолвии же (скажу): теперь обучай себя еще несколько (времени), и Бог сотворит с тобою милость Свою. 121. Тому же великому старцу: дозволит ли он ему (проходить) совершенное безмолвие?Ответ. Я уже сказал любви твоей, возлюбленный брат, касательно безмолвия, чтобы ты еще несколько подождал, и сказал это не потому, чтобы не желал видеть тебя достигнувшим этой³⁵ меры; вовсе нет! Напротив, желаю и молюсь, дабы Он даровал тебе сие, и большее сего; ибо преуспеяние ваше есть высшая моя радость. Но дарования духовные ниспосылаются от Бога в свое время. Он Сам призывает, помогает и сохраняет; ибо Писание говорит: «не хваляй бо себе сей искусен, но егоже Бог восхваляет» (2Кор. 10:18). Если хочешь создать себе дом, прежде приготовь материал и все нужное, и Зодчему останется только прийти и построить. Нужное для такого здания состоит в следующем: твердая вера для возведения стен; деревянные светлые окна, чрез которые проникает свет солнечный (внутрь), для освящения дома, чтобы не было в нем никакой тьмы. Сии деревянные окна означают пять чувств, утвержденных Честным Крестом Христовым, чрез кои проникает (в нас) свет мысленного Солнца правды и не допускает никакой тьме входить (разумею врага и ненавистника добра) в дом твой. Хочешь ли ко всему сему кровли, покрывающей дом, да «Во дни солнце не ожжет тебе, ниже луна нощию» (Пс. 120:6). Кровлею можно назвать любовь к Богу, которая, покрывая дом, никогда не падает и не допускает зайти солнцу «во гневе вашем» (см. Еф. 4:26), – дабы оно не явилось в день судный обличителем нашим, жгущим нас во огне геенском, – ни луну (не допускает) свидетельствовать о нашем ночном унынии и лености. Надобно наконец иметь и двери, которые бы вводили в этот дом и сохраняли живущего в нем. Когда же говорю о двери, то разумей, брат, мысленную дверь – Сына Божия, Который говорит о Себе: «Аз есмь дверь» (Ін. 10:9). Если ты таким образом приготовишь дом свой, и не будет в нем ничего ненавистного Сыну Божию, то Он приидет к тебе с благословенным Отцем и Святым Духом и обитель у тебе «сотворима» (Ін. 14:23), научит тебя тому, что есть безмолвие, и просветит сердце твое неизреченною радостью. Аминь.

* * *³⁵В славянском переводе: во устроение таковой меры. 122. Прошение молитвы и наставления к добродетельной жизни.Ответ. Бог наш Иисус Христос да просветит очи сердца твоего, вожделеннейший и возлюбленнейший сын мой, дабы воссияло в них просвещение Святой, Единоначальной, Животворящей и Достопокланяемой Троицы, дабы ты мог уразуметь святые Его таинства, возрадоваться вечной радостью, выйти из Египта, рассечь море жезлом, связать руки лютого фараона и праздновать Богу, принося в жертву и снедая пасху во святыни, обагряя уста свои во святой и честной Его крови, будучи (притом) препоясан по чреслам, держа жезл чистыми руками и нося сапоги на ногах непретыкающихся; да напитаешься ты небесною манною, приносимою сослужебными тебе облаками, да не обветшает одежда твоя, и да не возрастут волосы на голове твоей; но да очистится сердце твое к принятию Владычнего закона, да сокрушишь ты среди людей твоих излиянного тельца; да пожрет земля врагов твоих, противоречащих тебе; да возобладаешь над царями Амморейскими; да потребит Господь седмь оных народов от лица твоего, и да наследуешь землю их вовеки. Да перейдешь ты Иордан силою Божественного чудодействия, и да возьмешь город финикийский (Иерихон) и спасешь блудницу Раав, уверовавшую в Бога твоего, да насеешь, и насадишь, и вкусишь, и насытишься плодами, и прославишь Бога, даровавшего тебе (Свою милость). Да не будет в тебе Бог ин, Поелику ты будешь отселе освящен Богу твоему, и иноплеменники не опустошат земли твоей, Поелику ты будешь страшен для них. Да убьешь ты Голиафа, чтобы царствовать с Давидом, и совлечешься ветхого, нашедши новое. – Да уверуешь во Христа, дабы с Ним сораспяться, умереть, быть погребенным и наконец восстать светло, и вознестись от земли славно, и жительствовать с Ним вечно. Итак, умягчи сердце свое, и оно обновится; сколько смягчишь его, столько найдешь в нем помышлений для жизни вечной о Христе Иисусе, Господе нашем. Аминь.А к брату, который с тобою, будь снисходителен, по силе своей: здоровый должен снисходить немощному, пока Бог устроит полезное ему. Радуйтесь о Господе.123. Прошение того же к тому же великому старцу. Святой Отец! Благослови меня благословением духовным и освяти мне посланный к тебе куколь и аналав, чтобы иметь мне их как покров от всякого зла о Христе, Господе нашем.Ответ. Возлюбленный брат! Если Владыка Христос, Всемогущий Господь неба и земли, сказал приступившим к Нему: «по вере ваю буди вама» (Мф. 9:29), то что скажу я, нищий и убогий? Но Бог благословений да благословит тебя «всяцем благословением духовным» (Еф. 1:3) и всякой благодатью правды, и да соделает тебя сопричастником светлости святых, наследником Царствия, свободным от нечистых страстей, молитвами и ходатайствами всех святых. Аминь. А о чем просил ты (скажу): если ты веришь так³⁶, то я буду носить их (куколь и аналав) три дня и пришлю их тебе, когда освятятся беседою с Богом, совершаемою чрез молитвы святых, которая да утешит и тебя. Помолись о мне.* * *³⁶В славянском переводе: извещаешися тако. 124. Того же к тому же великому старцу. Отец мой! Как могу узнать, (пребывая) в келлии своей, отсекаю ли я свою волю, а равно и когда нахожусь с людьми? И что есть воля плотская, и воля, внушаемая демонами, прикрытая личиною добра? И какова воля по Богу?Ответ. Отсекать волю свою пребывающему в келлии своей – значит нерадеть о телесном покое во всех его видах; воля плотская состоит в том, чтобы упокоить тело в каком-либо случае, и потому, если не доставляешь ему покоя, знай, что, пребывая в келлии, отсекаешь свою волю. А отсекать волю свою, пребывая с людьми, значит умереть для них и быть с ними как бы не существующим. Иметь же волю по Богу, как говорит апостол, значит отсекать «волю плоти» (Еф. 2:3). А воля, внушаемая демонами, состоит в том, чтобы оправдать себя и веровать себе, и тогда (человек) тот бывает уловляем (ими). Помолись о мне, брат, и прости меня. 125. Того же к тому же великому старцу. Какую должно назначить для себя ежедневную пищу?Ответ. Если назначишь себе ежедневную пищу в келлии согласно с тем, как ты спросил, это введет тебя в попечения и брань. А что посылает Бог, тем и будь доволен. «Иже ходит просто, ходит надеяся» (Притч. 10:9). 126. Вопрос того же. Хорошо ли мне упражняться в молитве: «Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй мя», или лучше поучаться в Божественном Писании и стихословить псалмы?Ответ. Надобно делать и то, и другое: немного того и немного другого попеременно, по написанному: «сия подобаше творити, и онех не оставляти» (Мф. 23:23).

Вопрос 127, того же к тому же великому старцу. Когда читаю псалмы, должно ли после каждого псалма произносить Отче наш или прочитывать в свое время Отче наш и прочее (то есть тропари) до конца молитв (положенных после каждой кафизмы)?Ответ. Прочесть один раз³⁷ Отче наш и последующие молитвы будет одно и то же, т. е. будет достаточно.* * *³⁷Т. е. один раз после целой кафизмы, а не после каждого псалма. 128. Того же к тому же великому старцу. Следует ли в конце вечернего и ночного славословия и молитвы, поминать: о мире Святых Церквей, царя, правителей, всех людей, нищих, вдовиц и тому подобное? И если тот, кого просят (помолиться), сознает себя страстным, должен ли он молиться?Ответ. Поминать в молитве о мире Святых Церквей и прочее за сим последующее – хорошо, ибо о сем апостольское есть завещание; но, исполняя сие, (надобно сознавать себя) недостойным и не имеющим на то силы; и о просящем хорошо помолиться. Евангельское и апостольское слово говорит: «Всякому… просящему у тебе, дай» (Лк. 6:30), и: «молитеся друг за друга, яко да исцелеете» (Як. 5:16), и еще: «якоже хощете да творят вам человецы, и вы творите им такожде» (Лк. 6:31). И об апостолах молились некоторые. Кто нерадит о заповеди, тот и сам себя осуждает, а потому могу или не могу, понуждаю себя к исполнению заповеди. Ответ 129, того же великого старца к тому же и живущей с ним братии, которые просили у него молитвенной помощи на врагов, и – сказать им, как живет другой старец, авва Иоанн.Радуйтесь о Господе, чада вожделеннейшие и любезнейшие! Господь да исполнит во «благих» прошения ваши, и да в вас «лук сильных изнеможе» (см. 1Сам. 2:4), и да препояшетеся вы с высоты силою. Удивляюсь, если вы столько же желаете пользы душам вашим, сколько я желаю ее, день и ночь моля Бога о спасении вашем; не говорю же, что не желаете, но что не знаете ее. Еще и здесь (на земле) делаются известными чины, степени и меры будущего наследия. И как человек, славный в мире, опытный в делах житейских и понимающий величие, преимущество и честь воинского звания, старается включить в оное детей своих, дабы и они достигли сего величия; а дети, по неопытности, небрегут о сем; иногда же, не понимая чести, какой удостаиваются великие воины, лучше желают заняться (каким-нибудь) художеством: так и я в отношении вас. Но простите меня в том, что я сказал, как человек безумствующий; пришед же в себя и вспомнив, что я, земля и пепел, – хранилище всех зол, прослезился о том, о чем говорил, и сказал себе: напрасно похвалился “я, земля и пепел» (Бут. 18:27). Впрочем, как я уже прежде сказал, что желаю вашего спасения и хочу быть ходатаем за вас о всяком благе, то, если буду в состоянии, исполню это по силе моей. Касательно же жизни единодушного сына моего, благословенного и смиренного послушника, во всем отвергнувшего все свои хотения даже до смерти, что сказать вам? Господь сказал: «видевый Мене виде Отца» (Ін. 14:9), и о ученике сказал, что он может (то же), что и «учитель его» (Мф. 10:25). «Имеяй уши слышати да слышит» (Мф. 13:9). Простите меня и помолитесь о мне. 130. Прошение того же к тому же великому старцу о здравии аввы (Серида), который был долго болен, и о душевных страстях, и можно ли посещать близ живущего старца, и отчего тело ощущает тяжесть?Радуйся, брат, о Господе! О здоровье сына моего могли бы помолиться Богу некоторые из находящихся здесь святых (о чем я и известил его), чтобы он не был болен ни одного дня, – и это исполнилось бы; но тогда он не получил бы плодов терпения. Разве он не знает, что претерпел я? – болезни, горячки, скорби, пока пришел в это благонадежное пристанище. Болезнь эта весьма полезна ему для терпения и благодарения. О страстях (скажу): всякий должен по возможности покорить себе тело свое скудостью и скорбью. Посетить брата хорошо, а празднословить худо. Самое дело научит тебя, как поступить: посети ближнего и воздержись от празднословия; подражай же собеседованию святых отцов, например (спроси): как пребываешь, авва? И потом: скажи нам слово жизни вечной, как обрести нам путь Божий? помолись о мне многогрешном, и подобное тому. Наконец (сотвори) молитву и пойди с миром. Ты ощущаешь тяжесть в теле от уныния и по действию демонов. Да укрепит тебя на них Бог законно подвизаться, победить и быть увенчанным о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава и держава во веки, аминь. Ответ 131, того же великого старца к тому же.Брат! Ты сказал о себе: я болен телом и душою, а зачем скрыл, что здравствуешь волею своею? Касательно души и тела ты не знаешь, что тебе полезно; о воле едва ли и многое множество сведущих знают более тебя. Или не знаешь, что я всегда уязвляю тебя (обличениями) при всяком случае. Если можешь терпеть, терпи. Я говорю как безумный, потому что действительно безумен; но и ты говоришь так же; ибо сказать: «Я не знаю, что мне полезно», – значит то же самое. Господь да даст нам разум во всем. Прости меня и помолись о мне.

132. Того же к великому старцу вопрос и прошение о молитве.Молю тебя, честный отец, скажи мне, что значит добрая и злая воля, чтобы я не оставил без внимания святые твои слова; и прости меня и помолись о мне, да избавлюсь от диавола и его смущения.Ответ. Брат! Всякий покой телесный мерзок Богу нашему; ибо Он Сам сказал: «узкая врата, и тесный путь вводяй в живот» (Мф. 7:14). Избрать этот путь есть добрая воля; и тот, кто держится его, во всяком деле, произвольно избирает себе скорбь по силе своей. Или не знаешь, что говорит апостол: «умерщвляю тело мое и порабощаю» (1Кор. 9:27). Видишь ли, что божественный муж волею порабощает тело свое, хотя оно и противилось тому? Имеющий сие доброе желание спасения ко всякому из требуемых нуждою действий своих примешивает небольшую скорбь. Например: могу лечь спать на мягкой, набитой пухом постели, но предпочитаю небольшую скорбь (если только это скорбь), и по собственному желанию ложусь на рогоже, ради немощи телесной, стыдясь и этого, потому что другие упокоиваются на голой земле, а иные на изголовьях, набитых мякиною, как святой Арсений и многие другие; а иные клали и терновник под голову, предпочитая скорбь. И еще: нахожу ли близко воду или удобные поварни? Как делатель, должен я избрать далечайшую из них, чтобы нанести телу небольшую скорбь. Еще: могу ли иметь хорошую пищу и чистый хлеб? Должен предпочесть худшее, чтобы поскорбеть хотя немного, вспоминая томящихся голодом и вовсе не вкушающих вареной пищи, а тем более Владыку нашего Иисуса, Который вкусил желчи и оцта меня ради. Это-то и есть воля по Богу. – Воля же плотская состоит в противном сему, то есть чтобы во всем иметь покой. Или не помнишь, что говорим всякий день? Затвори скорее двери, чтобы не обеспокоил нас ветер или пыль. И опять: вот посмотри, брат, пища пригорела, и я не могу есть ее, и прочее; и просто сказать, во всем так поступаем; это-то и есть злая воля; отсеки ее и спасешься. – Если же побеждаешься этим, то укоряй себя, а ближнего своего оправдывай. Ленивый брат! Знай о Господе, что истаяла, яко паутина, душа моя. Трудно спастись! И как заблуждается тот, кто думает спастись, упокоивая себя во всем. Если потрудишься со мною немного, то я помолюсь Богу, чтобы Он исполнил прошение твое. И когда будешь вспоминать Его и святых Его, то отступит от тебя диавол и смущение его. Если скажу, что не молюсь о том, чтобы Господь укрепил и утвердил вас во всяком благом деле, то солгу; но Царствие Небесное получают лишь те, которые нудят себя (см. Мф. 11:12). Если не понудим себя немного, то как можем спастись? Или, как «может молитва» святых “много” успеть, если не будет «поспешествуема» (Як. 5:16). Помолись о мне, брат. Ответ 133. Того же великого старца к тому же и живущей с ним братии.Господь наш Иисус Христос, Бог наш, да благословит вас всяким благословением духовным и всякою благодатию правды. Он же да засвидетельствует, сколько желаю я спокойствия всякому человеку, особенно же вам, и что говорю вам как единодушным (братиям), которые хотят, ради имени Его, волею идти по тому пути, по коему ходили и мы, претерпевая тесноту и скорбь. Братия! Не помню, чтобы, найдя совершенный покой, мы (когда-нибудь) воспользовались им; но всячески старались примешивать отвсюду малую тесноту и скорбь, боясь Того, Кто сказал: «восприял еси благая твоя в животе твоем» (Лк. 16:25), и: «многими скорбьми подобает нам внити во Царствие Божие» (Деян. 14:22). Так поступали мы и тогда, когда многие стяжания приходили в руки наши, и знает Бог, в какой нищете жили мы, ради Обнищавшего для нас. Нехорошо давать себе покой во всем. Кто ищет сего, тот живет для себя, а не для Бога; ибо такой (человек) не может отсечь свою волю. Помолитесь о мне, честнейшие братия. 134. Того же к тому же великому старцу. Изъясни мне, авва мой: утром, в продолжение часа, а иногда и двух, нападают на меня помыслы, и не знаю, от чего сие случается со мною? Еще скажи мне и то: как может демон представить в мысли моей образ женщины, или чего-либо иного; ибо лицо заключается в самом том помысле, и помысл и лицо являются не отдельно одно от другого, а вместе. И что мне делать, чтобы освободиться от того? Помолись о мне.Ответ. Брат! Когда кто-либо бывает празден, то занимается приходящими ему помыслами. Когда же занят делом, то не имеет времени принимать их. Итак, с раннего утра держи жернов³⁸ в своей власти, и будешь молоть пшеницу твою – хлебы в пищу. Если же соперник твой предупредит тебя, то вместо пшеницы будешь молоть им (жерновом) плевелы. – На другой твой вопрос (скажу): брат! лица, изображаемые живописцами, бывают нераздельны от красок; если же взять доску, на которой предварительно написано что-нибудь, то она в то же время не принимает уже более ни других лиц, ни красок. Итак, освободиться (от помыслов) значит предварительно изобразить на доске твоей (что следует). Будем подвизаться по мере сил, и Бог поможет нам. Ему слава, аминь. Помолись о мне, брат, и прости меня Господа ради.

* * *³⁸Т. е. ум. 135. Того же к тому же великому старцу прошение и моление о благах, приличных душе.Ответ. Радуюсь я в Господе, и радуется во мне Господь, когда дети мои предлагают благие прошения, то есть – о спасении души и жизни вечной. Да возрадуется же и дух твой, брат, потому что я включил тебя в преизящное воинство с тем, чтобы ты непрестанно находился в хранилище неизреченных благ, и вот ты уже в нем (то есть в воинстве) находишься. Итак, старайся приобрести благолепные одежды, сообразные с достоинством воинства, чтобы не быть исключенным из него, – сердце премудрое и смиренное и лицо благоустроенное, удаляющееся всякого движения гнева и смущения. Ибо это место требует таких именно слуг, которые очищались бы от страстей и были бы одеты в брачную одежду, чтобы не быть им изгнанными вон с великим стыдом. Вот, ты вступил в оное воинство, не оставляй же его: это зависит от тебя самого; я ввел тебя, не выходи оттуда; отделил тебя от левой стороны, не смешивайся же снова с находящимися на ней; благословил тебя, не ищи же клятвы³⁹ (см. Пс. 108:17). Я старался ввести тебя и в другие неизреченные, пречестные и чистые сокровища Духа, и сказал мне (Дух Божий): теперь еще не время, но когда потщится сделать «шуйцу как десницу», и ветхого человека новым, к принятию Святого и Достопокланяемого Духа, тогда приимет Духа, Который и “научит его всему” (см. Ін. 14:26), и наставит, и введет его в такие чертоги, в которые входят только немногие, за их смирение, послушание, кротость и терпение. Не будь же празден и делай «не брашно гиблющее, но брашно пребывающее в живот вечный» (Ін. 6:27), о Христе Иисусе, Господе нашем, в Котором укрепляйся всегда, благословенный!* * *³⁹Проклятия. 136. Тот же просил того же великого старца помолиться о нем и сказать ему: каким образом человек сподобляется чистой и духовной молитвы?Ответ. Возлюбленный о Господе брат! Бог дал нам удобство идти путем угодным Ему, путем, который вводит в жизнь вечную, и я объясняю вам, в чем он состоит, и как можем найти его, чтобы таким образом получить все вечные блага. Поелику Господь наш Иисус Христос сказал: «просите, и дастся вам: ищите, и обрящете: толцыте, и отверзется вам» (Лк. 11:9), то помолись Самому Благому Богу, чтобы Он послал вам Святого Духа Утешителя, и Тот, пришедши, научит вас всему и откроет вам все таинства. Его взыщи себе в путеводителя; Он не допустит прелести или рассеяния в сердце, не попустит нерадения и уныния или дремоты в мысли; просветит очи, утвердит сердце, возвысит ум. Ему прилепись, Ему веруй, Его возлюби: ибо Он умудряет безумных, услаждает мысль, подает силу, чистоту, радость и правду; учит долготерпению и кротости, любви и миру, и дарует (оные). Ты имеешь твердый камень, не изнемогай; ибо ни ветры, ни дожди, ни реки не могут разрушить устроенного на нем здания. Имеешь великого Кормчего, Который запрещает ветрам и морю, и они утихают, и корабль соблюдается от крушения; имеешь Учителя благого, Который поставил законом забывать задняя и простираться в “предняя” (см. Флп. 3:13). Вот сокровище некрадомое! Вот столп неопровержимый! Зачем считаешь, что я значу нечто? И я не достигну сего, если не смогу победить гнев, и не подавлю раздражительности, и не приобрету устроения тихого, в котором почивает Бог. Итак, оставим лукавство и восприимем простоту, укореним и возрастим на поле нашем виноград, да соберем грозды и приготовим вино веселия, чтобы, упившись им, забыть скорби и болезни, удручающие нас на погибель душевную. Брат! Воля Бога Владыки нашего состоит в том, чтобы мы спаслись. Почему же мы не желаем сего? Итак, молись всегда прилежно, чтобы низошла на нас благодать Духа. Исполнившись Его, Отцы прилепились к Господу совершенною любовью, взывая: «Kто ны разлучит от любве Христовой?» (Рим. 8:35). И говорили (сами себе): ничто. Возлюбим (Его), дабы быть возлюбленными; приступим всем сердцем, дабы быть принятыми; смиримся много, чтобы Он возвысил нас; восплачемся, чтобы воссмеяться, опечалимся, чтобы возрадоваться; возрыдаем, чтобы утешиться; будем просить о том, чтобы Дух пришел к нам и наставил нас «на всяку истину» (Ін. 16:13); ибо неложен Сказавший: «просите, и приимете» (Ін. 16:24). Господь да сопутствует нам во всем по милости Своей, дабы мы могли уразуметь, каковы мы и чего требуем, или чего желаем. Ему слава во веки, аминь. 137. Тот же, прекратив беседы со многими, желал беседовать с одним и вопросил того же великого старца: Я связан взаимною любовью с одним братом, который желает беседовать со мною: беседовать ли мне с ним или нет?

Ответ. Если ты связан взаимною любовью с одним из братии, то что помышляешь о других, находясь посреди их и не беседуя с ними? Вникни, где ты теперь. И если хочешь, беседуй, укоряя себя. Помолись о мне. 138. В одно время некто из отцов, преклонных лет, много потрудившись в пустынях и наконец вознамерившись безмолвствовать в общежитии, вопросил другого старца, как должно начать безмолвие.Ответ. Иоанн Креститель сказал Владыке нашему Христу Богу: «аз требую Тобою креститися, и Ты ли грядеши ко мне?» (Мф. 3:14). Впрочем, хорошо вздумала любовь твоя вразумить нас собственным смирением, дабы хотя чрез то заставить нас устыдиться и признаться в страстях своих; ибо «без всякого прекословия меньшее от большого благословляется» (Євр. 7:7). Итак, ты должен врачевать меня, потому что ты старше меня, ты – духовный иерей Божий, который, будучи призываем помазать елеем больных и врачуя их от болезни телесной, вместе с помазанием подаешь им и отпущение грехов. А я, не причтенный к клиру, по недостоинству своему, ибо и вид белых волос моих не удержал меня от юношеских воспоминаний, как могу советовать высшему себя? Ежели бы вопрошающий был такой же человек, как и я, то моя говорливость не позволила бы мне молчать, но непременно заставила бы дать ответ, ибо язык мой неудержим; и я мог бы сказать ему, что отрок, начиная обучение с низших наук (постепенно) восходит к высшим, так и ты. Разве я не сказал бы ему сего? Сказал бы непременно. – А Поелику изрек бы ему, что разумею, то скажу и тебе: пять дней безмолвствуй, а два беседуй. И если пребывание твое в безмолвии будет по Богу, то есть если будешь знать, чего ищешь, пребывая в келлии, то не впадешь в руки беса тщеславия. Тот, кто знает, зачем он пришел в город, о сем только и думает, и ни к чему более не обращает своего сердца, дабы не забыть, для чего пришел. Прости меня, авва, что я не могу ничего более сказать тебе, и помолись о мне Господа ради; ибо нет у меня ни дел, ни слов. Вопрос 139, того же к тому же. Если даю телу своему пищи даже более необходимого, – оно не в силах служить; меньше же дать опасаюсь, чтобы оно не изнемогло совершенно, (скажи): как поступить мне в сем случае? И относительно Святого Причащения: я желаю причащаться всякий день; но не послужит ли мне в отягощение (совести), если Святые Дары будут приноситься ко мне, грешному, или я сам должен выходить для принятия Причащения? И снова (спрашиваю), как сохранить безмолвие?Ответ. Авва! Я уже сказал любви твоей слова Иоанна к Спасителю, а ты и вторично написал ко мне, безумному и невежде. Впрочем, если Иоанн не противоречил уже после, кто же я – уничиженный, чтобы стал противоречить? Истинно говорю тебе, что я – ничего не значу и ничего не знаю; но ради послушания говорю то, что у меня на сердце. Не говорю же, что это непременно так и быть должно; но как понимаю, так и говорю. Не потребует Господь от больного службы телесной, но духовной, то есть молитвы; ибо (Он) говорит: «Непрестанно молитеся» (1Сол. 5:17). О питании же тела: (скажу) если, получив достаточную пищу, оно не может послужить, а не напитав его, боишься немощи, то держись среднего, не восходя слишком высоко и не спускаясь слишком низко; и исполнится Писание, которое говорит: «Не уклонися ни на десно, ни на шуе» (Притч. 4:27). Давай телу несколько менее против требования его: ибо путь отеческий состоит в том, чтобы вообще в пребывании своем не отягощаться ни питием, ни пищею. (Замечу) и о приношении Святого Причастия: если сие бывает не по презрению, а по немощи, не послужит тебе в осуждение; ибо начальник врачей сам приходит к сильно страждущим и опасно больным, как и Господь наш Иисус Христос Сам пришел к нам, уже грешным и больным. Прости меня, отец мой, что я, недостойный, сказал сие из послушания. Вопрос 140, того же к тому же. Вдова, будучи обижаема, прислала ко мне, прося написать к правителю, чтобы он помог ей. Во мне же возникло по сему два помысла: один говорит мне, что я пришел сюда на самоумерщвление, и если напишу по ее просьбе, то нарушу обет самоумерщвления; другой помысл (внушает), что если не напишу, то нарушу заповедь, которая повелевает помогать обижаемым. Сделай милость, отец мой, скажи мне, как поступить?Ответ. Если бы ты был мертв, и пришла бы к тебе обиженная вдова, мог ли бы ты, хотя бы и желал, помочь ей? Если же поможешь ей, то придет и другая, и, презрев ее, тоже нарушишь заповедь. Мертвец не печется ни о чем подобном. Если и будут роптать на тебя, то это не сделает тебе никакого вреда. Вопрос 141. Брат, живший в общежитии и прислуживавший старцу, вопросил великого старца о своих помыслах.

Ответ. Ты неразумен; потому и обладают тобою помыслы, или, лучше сказать, самооправдание. Господь хочет, чтобы ты почитал всякого человека превосходнее себя. Итак, оказывай старцу своему послушание во всем и исполняй все, что он ни говорит тебе, будет ли то относиться к пище, или к питию, или к какой-либо другой вещи, во всем повинуйся ему. Если же случится какое-нибудь трудное дело, то спроси совета у аввы (игумена Серида) и сделай так, как он скажет. Касательно псалмопения и бдения: если что приказывает тебе (старец), исполни; и все послужит тебе во спасение души; если и оклевещет тебя, – радуйся: это весьма тебе полезно; если и оскорбит тебя, претерпи: «претерпевый же до конца, той спасен будет» (Мф. 10:22). За все же благодари Бога; потому что благодарение ходатайствует пред Богом о немощи (человеческой). Во всем и всегда осуждай себя, как согрешающего и прельщаемого, и Бог не осудит тебя; смирись во всем – и получишь благодать у Бога. Если навыкнешь сему, Бог поможет тебе обрести силу: ибо воля Его состоит в том, чтобы каждому человеку «спастися и в разум истины приити» (1Тим. 2:4). Ответ 142, того же великого старца к тому же.Брат! Не позволяй себе рассуждать о приходящих тебе помыслах: это дело не твоей меры; ты не понимаешь хитрости их, посему-то они и смущают тебя, как хотят. А когда смущают тебя, то скажи им: я не знаю, кто вы такие, – Бог, знающий сие, да не попустит вам прельстить меня, и повергни пред Богом немощь свою, говоря: Господи! Я в руках Твоих, помоги мне и избавь меня от рук их. Помысл же, который медлит (в тебе) и борет тебя, объяви авве твоему, и он, с помощью Божией, исцелит тебя. – А в отношении к рукоделию, что прикажут, исполняй – и спасешься о имени Божием. О псалмах: не оставляй изучения их: ибо и сие относится к духовному деланию, и постарайся произносить их наизусть: это для тебя весьма полезно. Не желай услышать о том, что выше силы твоей; ты имеешь поучения, которые и по силе твоей, и полезны тебе. Ответ 143, того же великого старца к тому же.Не будь поруган, о неразумный! Не надобно верить врагам своим. Если оставишь попечение (о себе) и вознерадишь, то враги придут снова. Воин во время мира изучает то, что потребуется от него во время брани. – Смотри, что сказал Господь змию: «той твою блюсти будет главу, и ты блюсти будеши его пяту» (Бут. 3:15). До последнего издыхания не должен человек оставлять попечения (о себе). Итак, внимай себе, брат, и берегись гнева, тщеславия, сна и прочих страстей, зная, что враг не спит и не нерадит.Брат! Если хочешь спастись, приобрети смирение, послушание и произвольное повиновение. И когда слышишь что-нибудь от старца, что бы то ни было, скажи ему со смирением: помолись о мне, отец мой, да подаст мне Бог разум и бодрость, чтобы не оскорбить тебя. Сохрани сие – и спасешься.144. Тот же брат, впадши в болезнь и боясь умереть в ней, просил с большим смирением того же великого старца о прощении ему грехов и о терпении, потребном в болезни до конца.Старец отвечал ему так: Не скорби, брат: смерть без грехов – не смерть, но переход от скорби к покою, от тьмы в неизреченный свет и жизнь вечную. Говорит же тебе Бог Великий Царь наш: прощаются тебе все грехи твои, преимущественно за молитвы и моления святых и ради твоей веры в Него; и да подаст Он тебе терпение до конца.145. Того же к тому же великому старцу вопрос. Владыко, отец мой, я в руках Божиих и твоих. Будь ко мне милостив до конца и поспеши разрешить меня⁴⁰, предав Владыке моему Христу, наставляя святыми твоими молитвами, и спутешествуй мне на воздухе и в пути сем, коего не ведаю.Ответ. Брат! Я предаю тебя Христу, благоволившему умереть за нас, Владыке неба и земли и всего живущего, да уменьшит Он в очах твоих страх смерти и соделает беспрепятственным восход души твоей, и да сподобит тебя поклониться Святой Троице с дерзновением, то есть как освобожденного, но боящегося и трепещущего, подобно Ангелам; и да упокоит тебя со святыми Своими. Итак, иди и молись о мне.* * *⁴⁰К переходу в вечность. 146. Другой брат больной, получив чахотку⁴¹ и весьма страдая, просил того же великого старца помолиться о нем и испросить ему оставление грехов.Ответ. Не бойся, брат, но да возрадуется душа твоя и да возвеселится о Господе. И поверь о Господе истине моих слов, что Бог, по прошению твоему, простил тебе все твои согрешения с детства и до настоящего времени. Да будет же благословен Бог, восхотевший простить тебе все! Итак, не скорби о том, что ты страдаешь: это не зло, а болезнь, которая пройдет.* * *

⁴¹В Греческой книге: это, кажется, был тот простосердечный делатель послушания Досифей, о котором пишет авва Дорофей в первом своем слове. 147. Так как болезнь его усилилась еще более, то некоторые из братии просили другого старца объяснить им предыдущий ответ: о жизни или о смерти сказал старец.Ответ Иоанна. О смерти. Но старец может испросить ему и жизнь, если получит на то извещение от Бога. 148. Услышав сие, они просили великого старца помолиться, чтобы Бог продлил жизнь (больному).Ответ. Благой и Милосердый Бог мой более и более да исполнит вас радостью Святого Духа, аминь. О брате же скажу вам: достаточно ему и того, что он сподобился получить; ибо он обогатился внезапно и из раба сделался свободным. Но да будет благословен Бог, благоволивший так и принявший моление. Не говорите ничего брату, чтобы не ввести его в скорбь, а сохраните эту тайну: ему предлежит не смерть, а переход от смерти в жизнь вечную, и от скорби в покой. Чада мои возлюбленные, радуйтесь о Господе. 149. Когда брату стало еще тяжелее, и он весьма страдал, снова просили того же великого старца, чтобы он умолил Бога скорее помиловать брата. Великий старец отвечал:Болезнь его продлилась для того, чтобы не приписал себе дарованного ему по молению о нем. Бог же сотворил и творит полезное ему молитвами святых, аминь. – И после сего ответа брат тот скончался с миром. 150. Один безмолвствующий старец, именем Евфимий, послал нижеследующую молитву к тому же великому старцу, чтобы чрез него Бог даровал ему ответ на вопросы, заключающиеся в сей молитве.О Жизнодавец! Путь сущих во тьме! Просвети и нас, пребывающих во мгле. Ты, Святой, сказал: «просите, и дастся вам… толцыте, и отверзется вам» (Лк. 11:9), а как Ты и нам хочешь отверзть дверь спасения, ускори, потому что уже начал. Если бы Ты не хотел спасти нас, то не сделал бы нам известным того, что для нас невозможно, для Тебя же, как для Бога, возможно. Святой! Ты сказал нам: очисти себя, если хочешь, чтобы пришел Я к тебе; а я говорю, Святой, что брение само себя очистить не может. Владыко! Ты сказал нам: желающий сподобиться Моих дарований должен познать стези Мои во всем. Как же может познать их слепорожденный, если не откроются его очи? Слепой ищет руководителя, чтобы каким-нибудь образом найти для себя хотя малую услугу. Как Вартимей (сын Тимеев), сидя при пути, просил милостыни; и когда услышал, что Свет правды проходит мимо него, по пути сему, воззвал: «Сыне Давидов, помилуй мя» (Лк. 18:39), и когда умилосердилась над ним благость Твоя, и Ты призвал его и сказал: «что хощеши, да ти сотворю? Он же рече: Господи, да прозрю», и тотчас же благость Твоя рекла: “прозри”; и он прозрел, увидя следы Твои, и последовал за Тобою (Лк. 18:41,42). И я (также) хочу воззвать (к Тебе), но возбраняет мне тот, кто всегда хочет омрачить очи видящих. Если благости Твоей угодно призвать и меня и сказать: что хощеши, да сотворю тебе? – воззову и я, по примеру того (слепца): Господи, да отверзутся мои очи. Ибо если бы некий прокаженный мог очистить себя, то не взывал бы: Господи, «аще хощеши, можеши мя очистити» (Мк. 1:40); но очистил бы сам себя. Подобно ему и я взываю: обрати ко мне тот святой глас: «хощу, очистися» (Мк. 1:41), и проказа немедленно оставит меня. Когда же прозрю и буду очищен, тогда и познаю следы Твои, чтобы ходить вслед Тебя; ибо Ты – путь заблудших.И я прошу тебя, отца моего: ей, отче, помолись Владыке моему Христу, да отверзет мои очи; ибо я имею в тебе руководителя, приводящего меня ко Владыке Иисусу. Тому слава со Отцем и Святым Духом во веки веков, аминь.Ответ. И ныне время благоприятствует тому, чтобы воспеть евангельское слово: яко «не требуют здравии врача, но болящии» (Лк. 5:31). Если же болящий прибегнет ко врачу, то надобно ему и исполнять то, что приказывает врач, по словам (Писания): «веровати же подобает приходящему к Богу, яко есть, и взыскующим Его мздовоздатель бывает» (Євр. 11:6); ибо верен Тот, Кто сказал: воздам вам «сторицею ныне во время сие… и в век градущий живот вечный» (Мк. 10:30). Приходящие же к великому нашему Врачу получают от Него просвещение, и Он врачует все мысленные их страсти. Не будем хвалиться, говоря, что мы верны, ибо иначе осудимся, как лицемеры и люди неверные: чрез видимое познается невидимая вера, сокрытая в тайниках сердечных. Если веруем Христу Спасителю, Который говорит: по вере твоей буди тебе, то Он скажет и ныне к душе нашей, находящейся в теле: «дерзай, дщи, вера твоя спасе тя» (Мф. 9:22). Таким образом, вера наша состоит не в том, чтобы только изречь и произнести устами, но совершенная вера познается из исцеления. Если ты веровал и исцелился, ходи и не претыкайся и не хромай более. – Исцелился ли ты? покажи, что прекратилось кровотечение твое. И если ты, о человек, достиг сего, то не далек ты и от того, чтобы услышать слова Спасителя к чистейшей и краснейшей душе твоей: «Вся добра еси, ближняя моя, и порока несть в тебе» (Пісн. 4:7), и апостольское слово: «не имущу скверны, или порока, или нечто от таковых» (Еф. 5:27). Дверь нам отверста, и путь, вводящий в жизнь вечную, открыт пред нами. «Многими скорбьми подобает нам внити в Царствие Божие» (Деян. 14:22). Будем же терпеливо продолжать труд наш: поистине, «недостойни страсти нынешняго времене к хотящей славе явитися в нас» (Рим. 8:18). Праведен Бог, и не забудет стольких трудов наших, если до конца сохраним послушание; потому что Сам Он сказал: «Претерпевый… до конца, той спасется» (Мф. 24:13) о Христе Иисусе, Господе нашем. Аминь.

151. Вопрос того же к тому же великому старцу о скверных помыслах, и о воскресении, предложенный в виде молитвы.Жизнь и Воскресение! Посети нас, как Твое создание, и очисти нас, Святой, от злого легиона, подобно тому, как Ты некогда умилосердился над созданием Твоим и изгнал легион бесов, которые пожелали войти в свиней. В бессловесных ли свиней, или в меня, одаренного словесною душою? Ибо я принял их (в себя) и, устремясь по берегу, попал в море; волны ударяют в меня, и я не понимаю (что происходит со мною). Ныне же изнутри как бы кто побуждает меня пробудить Кормчего, чтобы Он подал мне руку и извлек из глубины, как это сделал с Петром и сказал бы и мне: «маловере, почто усумнелся еси?» (Мф. 14:31). А как Ты обещал чрез угодника Твоего Варсонофия, в ответах его, что мы положены будем в одной гробнице: то вместе ли мы и воскреснем? Боюсь Того, Который сказал: «два будета на селе: един поемлется, а другий оставляется: две мелюще в жерновех: едина поемлется, и едина оставляется» (Мф. 24:40,41). И как от самого сотворения мира люди упокоиваются (в земле), и часто случается, что тела святых и грешных полагаются вместе в одном гробе: то вместе ли они восстанут и во время воскресения, когда избранные Твои Ангелы приидут восставить всех праведных, или нет, а восстанут лишь одни избранные? Боясь сего, я молю чрез угодника Твоего, чтобы, как Ты объявил мне, что в одном упокоимся гробе, так яви мне (теперь), что и воскресишь нас вместе. И отца моего Варсонофия прошу: так как мы оба получили нивы с тем, чтобы сжать их, а я изнемог и не могу жать, то да потрудится он, как сильный, принести Тебе, Владыке, и за меня рукояти правды. Ибо и у древних отцов находим подобный пример: трое вышли жать, и один из них, подобно мне, заболел и возвратился в свою келлию, а оставшиеся сохранили бодрость и сжали все. Когда же окончили жатву и возвратились в дом, принуждали и его взять свою часть платы; он же противоречил, говоря: «Какую часть, когда не я трудился за нее, а вы?» А как они настаивали, чтобы и он взял свою часть, то и отцы решили ему взять ее, и похвалили суд их. Но Ты, Владыко Христе Боже, утверди сие мое моление, потому что Твоя есть слава во веки, аминь.Ответ Варсонофия. Как хозяин дома избирает себе верных управителей, поручая им ключи и имущество и весь дом свой, и от верного управителя зависит то, когда ему уснуть, какую употребить пищу, какую честь получить от господина своего и с кем жить: с упивающимися ли вином или с живущими честно – и первому предлежит наказание, а второму награда; так и Бог наш поставил у Себя правителями людей верных и дал им Свои ключи, чтобы затворять и отворять, то есть (дал им) свободу. Они верные: потому что все христиане крещены; им хорошо (надлежит) устроять вверенное им, то есть дела, сообразные крещению, ради их же спасения. Итак, кто из них совратится с этого правого пути, тот делается соучастником пьяниц, упивающихся вином беззакония; такой может быть назван словесной свиньей, и вы знаете, что он потерпит в пришествие Владыки. Если же хорошо устроит порученное ему, то все знают, какое блаженство назначено за сие Владыкою; ибо сказано: «Во всю землю изыде вещание их, и в концы вселенныя глаголы их» (Пс. 18:5). Касательно же воскресения: век сей подобен гумну, и пшеница здесь смешана с плевелами. Евангелие учит нас, что во время воскресения восстанут все вместе (праведные и грешные), говоря: «и разлучит их друг от друга, якоже пастырь разлучает овцы от козлищ» (Мф. 25:32). Что касается двух жен и двух мужей, сие сказано о кончине, и относится к вере и неверию, то есть что при конце одна лишь (вера) принимается, и только одною ею человек спасается. О жатве братии: обе стороны поступили хорошо; заболевший имел произволение сделать, но болезнь воспрепятствовала ему; а те полагали, что Господь укрепил их молитвами больного брата; и на всех низошла благодать Святого Духа. Господь сказал апостолам: «не радуйтеся, яко дуси вам повинуются: радуйтеся же, яко имена ваша написана суть на небесех» (Лк. 10:20); так и мы будем доискиваться не того, все ли мы вместе восстанем, а того, чтобы услышать: «приидите, благословеннии Отца Моего, наследуйте уготованное вам Царствие от сложения мира» (Мф. 25:34), и того, чтобы быть вместе со Иисусом, как Он сказал Отцу. Ему слава во веки, аминь. 152. Того же (вопрос), подобный (прежнему).Господи Иисусе Христе, Врач уязвленных душ, приносим Тебе молитвы, (заимствованные) из святых Твоих слов, которые приими ради Твоего угодника; ибо Ты, Святой, сказал: «не требуют здравии врача, но болящии» (Лк. 5:31); о сем же напомнил и угодник твой Павел: «да не хромое совратится, но паче да исцелеет» (Євр. 12:13). Святой! Ты сказал в одном ответе: если ты исцелился, почто храмлешь? Исцелившийся не хромает, а ходит прямо. – Я же хром и уязвлен, потому и вопию, прося, чтобы Ты посетил и меня, как посетил шедшего в Иерихон и попавшегося разбойникам; ибо я попал к тем же разбойникам и изранен ими, перевяжи и мои струпы; и посади на Своего святого подъяремника, который есть благая вера, и приведи меня во святую Свою гостиницу, и окажи мне попечение, там, где Ты печешься о всех страждущих. Владыко! Кровоточивая жена исцелела, приступив к Тебе сзади и прикоснувшись края риз Твоих; я же всякий день принимаю врачевание от святых Твоих членов, то есть от Святого Тела и Крови и воды, исшедшей от святого ребра Твоего, и еще страсть моя кипит (во мне). – Святой! Поелику Ты сказал, что тот, кто приходит ко врачу и желает получить исцеление, должен исполнять приказанное им; употреби для меня, Владыко, какие хочешь врачевания, прижигания и перевязи, только останови мое зловонное течение, то есть нечистый помысл. Ты же, Господи, сказал, что дверь отверзлась, но псы отвсюду стерегут и не дозволяют приблизиться к той двери; а Благой Владыка дома, видя издали, что на нищего, идущего к Нему, напали псы, посылает привратника отогнать тех псов, чтобы нищий мог приблизиться и принять милостыню от Его благости.

Отец мой! Так как ты написал нам, что проживший одно седмилетие увидит то, чего еще не было от сотворения мира; что же делать нам, юным, как нам спастись? Помолись Господу, да укажет Он нам те святые горы, на которые Он велел бежать (см. Мф. 24:16), чтобы спастись, какие это горы, мысленные или видимые, чтобы мы знали их и, когда придет время, могли убежать туда и спастись во имя Отца и Сына и Святого Духа, во веки, аминь.Ответ Варсонофия. Брат, рассмотрим, что мы говорим, и увидим, что самые слова наши обличают нас. Приходящий ко врачу если, по приказанию его, не наблюдает должного порядка, то не может освободиться от болезни. А как ты пожелал принять и другие цельбы и врачевания, то удивляюсь любви твоей, как ты не постигаешь всеобъемлющей премудрости великого нашего Врача, Который пресек извинение всякому человеку, ищущему оное; ибо Он, открыв врачебные Свои книги для всякого человека, который хочет внимать своему спасению, тем самым сделал нас безответными. Когда и жены поют всегда: “Аз же есть червь, а не человек, поношение человеков и уничижение людей» (Пс. 21:7), то что должны делать мужи? Не из пренебрежения к женскому полу говорю сие, вовсе нет, ибо нам не повелено того, – а (желая показать), что хотя они и были вначале причиною преступления, но Бог не устранил их от Божественного учения. Итак, если желаем сего врачевания, то зачем отвергаем его? Если же, будучи поруганы (врагом), думаем, что мы не отвергли оного, а пользуемся им, то говорим притворно, и не делаем. Истинно так: ибо, испытав внутреннего нашего человека, удостоверимся, что не переносим ни обличения, ни досад, ни уничижений, ни поношения. И из настоящего твоего помысла, в котором я некогда испытал тебя, можешь понять сие; ибо, уже по совершении дела, ты каялся, что не понял. Желая испытать любовь твою, я сделал то, что ты знаешь, и нашел, что ветхий человек еще живет в тебе; но думаю, что любовь твоя не малую получила от сего пользу. Господь наш совершен и всем Своим желает быть совершенными, ибо говорит: «Будите убо вы совершени, якоже Отец ваш Небесный совершен есть» (Мф. 5:48). Кто терпит оные прижигания, тот спасается; ибо ощущающий обонянием свое зловоние не ощущает другого (зловония), если станет и на грудах трупов⁴²; и окраденный разбойниками не имеет что подать другим. Берегись же, возлюбленный: мы, которые пребываем вне всяких забот и попечения, не хотим даже считать себя тем, что мы на самом деле земля и прах; и мы состарились, питая в себе тщеславие. Ибо думать, что дело наше угодно Богу, что пребывание наше (в безмолвии) назидает всех, и что мы избавились от суждений и осуждений, – все это крайнее тщеславие и больше ничего. Когда великий небесный Врач наш дал нам врачевания и перевязи, от кого зависит причина погибели нашей, если не от немощи нашего произволения? Прежде всего даровал Он нам смирение, которое изгоняет всякую гордыню «и всяко возношение взимающееся на разум» (2Кор. 10:5) славы Сына Божия, – послушание, угашающее «вся стрелы лукавого разжженныя» (Еф. 6:16), чтобы отсекать во всем волю свою пред ближним. А сие порождает безмятежность сердечную, светлое и тихое устроение лица и благое постоянство зрения. Дал нам и великую перевязь⁴³, стягивающую все члены и целящую всякий недуг и всякую язву, – любовь к Нему. Он Сам сделался образцом для нас; ибо сказано: смирил Себе, не только «послушлив быв», но и «даже до смерти» (Флп. 2:8), и полагая за нас душу Свою, научил нас, говоря: «да любите друг друга: якоже возлюбих вы… и о сем разумеют вси, яко Мои ученицы есте, аще любовь имате между собою» (Ін. 13:34,35). Если не хочешь хромать, возьми жезл креста, и утверди им руки твои, и умрешь всему, и не будешь хромать более; ибо мертвый никогда не хромает. И если имеешь жезл сей, не имеешь нужды в привратнике: сим жезлом отгонишь не только псов, но и начальника зверей – рыкающего льва. И Иаков сказал: «с жезлом бо сим преидох Иордан» (Бут. 32:10), и еще: «поклонися на верх жезла его» (Євр. 11:21). И Моисей жезлом делал чудеса (см. Вих. 7:9); кто пригвождается к сему кресту, тот совершенно исцеляется от текущей мокроты; ибо умерший умирает греху. Чего можно ожидать после сего? – Одного только тридневного воскресения: довольно для распинаемого воскреснуть со Иисусом. О седмилетии (скажу): – будут различные скорби и смятения. А под именованием гор, о которых ты упомянул, надобно разуметь Святую Марию Богородицу и прочих святых, которые будут жить в те времена и которые твердо сохраняют печать Сына Божия; ибо Он спасает многих, их ради. Тому слава во веки, аминь.* * *⁴²Слова святой Синклитикии.

⁴³Пластырь, припарка. 153. (Вопрос) того же, подобный (предыдущим).Троица нераздельная, не разлучайся от нас: «Из уст младенец и ссущих совершил еси хвалу» (Пс. 8:3). Добрый отец мой! Ты, как истинный ученик истинного Врача, дал мне врачевания и предохранительные средства. Но уже и первое прижигание проникло насквозь мое сердце, и я не могу терпеть боли. Ты написал мне, чтобы петь: «аз есмь червь, а не человек» (Пс. 21:7), и действительно я пою, и поклоняюсь, и славословлю, и превозношу вовеки, но не дерзаю сказать, что я червь, а не человек, ибо я человек, уязвленный тленным червем. Какая же сила сего Червя Нетленного? Сей (так назвавший Себя в смирении) Червь пришел меня ради, да избавит меня от червя тленного, растлившего род человеческий. А как тленный этот червь, тлящий и тлеющий, входит в язвы и производит гниение и смрад, то и пришел Оный Нетленный Червь, о Котором сказано: «червь есмь, а не человек» (Пс. 21:7). И как тот червь входит в язвы, так и Нетленный Червь сошел в преисподняя земли, и оттуда начал растлевать всякое нечестие ветхого червя. И таким образом очистив, возвел всех, и Сам пребыл Нетленным. Сей-то Червь очистил Иова от тленного червя, и сказал ему: востани, «Препояши яко муж чресла твоя» (Йов. 38:3). Сей Червь, вися на древе, привлек удою и змия. Сему-то Червю покорено все, кроме Покорившего Ему все: «вся бо покори под нозе Его» (1Кор. 15:27). Тленный червь растлевает все, и не остается на земле ничего такого, чего бы он не истреблял, – ни дерева, ни снеди, ни земли, ни тела, кроме соли и елея. Что же такое соль и елей? – Отец, покоривший Ему все, осоливший милостью Своею создание Свое и давший соль апостолам, да осолят мир, чтобы от зловония идольского перешли человеки в благую воню истинного Бога нашего. Аминь.В чем состоит сила горчицы, что (Господь) уподобил ей Царствие Небесное, а не маслине, финику или одному из больших деревьев, но именно ей, малейшей? Ибо она весьма едка и сжимает сердца наши. Да, отец мой, помолись Господу, да покажет Он нам тайну сего (иносказания), разумею червя и горчицы, чтобы и мы прославили Отца и Сына со Святым Духом во веки, аминь.Отец мой! Ты напомнил мне давнее, и я не забыл сего, но всегда вспоминаю о том, в чем враг не успел, а только неистовствовал, видя плод, бывший на сем месте; терпение твое и человеколюбие Божие не попустило исполниться его скверной воле, и мы до сих пор существуем, прославляя Бога. Ты сказал мне, что я каюсь после того, как сделаю; о! если бы каяться, хотя после, а не оставаться в том до конца. И как ты сказал, что попавшийся разбойникам и скраденный не имеет что подать другому, посему и я, алчущий, прошу, бросьте мне вы (имущие) от крупиц ваших, чтобы и я, подобно псу от трапезы, получил пищу от вас, имущих. И как ты сказал, что состарелась со мною гордость и притворство, то помолись, чтобы они оставили меня. Аминь.Ответ Варсонофия. Давид провозгласил: «Возсмердеша и согниша раны моя, от лица безумия моего» (Пс. 37:6). Итак, безумие есть вместилище всех зол; безумие породило преслушание, преслушание же язву; после язвы то же безумие породило нерадение, а нерадение произвело гниение и смрад, и покрылась червями окаянная плоть, и растлилась; растленная же была выброшена в море, и сделалась снедью великой рыбы, и оставалась в утробе ее, – пока не пришел Небесный Червь. Он, будучи взят на крестную уду, сошел во чрево той рыбы, и чрез уста ее вместе с утробою ее извел снедь, которую она поглотила, и, приняв плоть, помазал елеем и омыл водою, и испек огнем, ибо сказано: «Той вы крестит Духом Святым и огнем» (Лк. 3:16), и напитал хлебом, и возвеселил вином, и осолил солию, и избавил от тления. К сему прибавил еще и горчицу, которая удерживает тление, сжимает ноздри змия, чтобы он не мог обонять плоть сию, и потемняет глаза его, чтобы он не мог воззреть на совершенство смирения ее. Зная все сие, не будем пренебрегать вразумлением Его; да не исполнится и на нас сказанное: «аще… соль обуяет (потеряет силу), чим осолится? (Мф. 5:13). И в чем состоит недостаток сего? – Не в том ли только, что «Рече безумен в сердце своем: несть Бог» (Пс. 13:1)? Если ты не забыл первого, то знаешь и последнее; послушай Того, Кто сказал: «ведевый волю господина своего, и не… сотворив… биен будет много» (Лк. 12:47). Если, зная, говорим и нерадеем (о исполнении), то недалеко от нас горе, ожидающее тех, которые согрешают в ведении. Если же, по примеру Авраама и Иова, думаем, что мы земля и пепел (Бут. 18:27; см. Йов. 42:6), то вовек не будем окрадены; но всегда будем иметь, что подать другим: не золото и серебро, но образец смирения, терпения и любви к Богу. Тому слава во веки, аминь.

154. Тот же, вкушая (один только) хлеб, вопросил того же великого старца о употреблении пищи.Ответ. Радуйся, брат, о Господе. Моли Бога дать мне совершенное терпение, ибо я начинаю дело и не довожу его до конца, но тотчас по установлении (себе правила) начинаю колебаться; желаю же положить начало и придти к концу, слыша апостола, который говорит о начале и конце: «яко начный дело благо в вас совершит е даже до дне Иисус Христова» (Флп. 1:6). И хотя я, достойный сожаления, и не делаю ничего угодного Богу, однако, по твоему приказанию, даю тебе совет, как брату: если можешь, вкушай по четыре лаитины⁴⁴ в неделю; а в воскресенье, по немощи телесной, похлебку, или горячее. – Я полагаю, что тебе хорошо вкушать сие; а может быть, говорю так и неразумно, – не знаю; ибо кто не умеет управлять собою, как может тот управлять другими? Прости мне, брат, я должен бы был просить тебя установить мне правило, но еще не допускает меня (до сего) моя гордость, корень всего зла. – Помолись, брат, чтобы пройти нам предлежащий путь, ибо он исполнен треволнений и опасностей, а я, как несмысленный, смеюсь и презираю их. Но впрочем, не перестаю надеяться, имея Владыку милостивого и благоутробного. – Итак, любви ради подай мне руку свою, и привлеки меня к Нему, и Он чрез тебя спасет и меня, окаянного. Ему слава во веки, аминь.* * *⁴⁴Род печенья. 155. Тот же (брат), не исполнив совета, данного ему старцем относительно пищи, вопросил о том же вторично. Старец отвечал ему так:Брат! Не потому ли ты отвергнул мои слова, что нашел меня послушным любви твоей. Впрочем, и в том, что слова мои остались бесплодными, вина не твоя, а моя: они не суть плод потовых трудов, оттого и не имеют силы. – Кто вопрошает и ослушивается (отцов), тот раздражает Бога; за вопросом же последует и зависть вражия, а мы до сих пор не узнали еще хитростей демонских. Апостол непрестанно проповедует, говоря: «не разумеваем бо умышлений его» (2Кор. 2:11). Дерзай, брат мой! Если бы я не почитал тебя единодушным себе, ради любви Христовой, то не мог бы дать тебе ответа, потому что, как сказал и прежде, не достиг еще такой меры. Но как Бог привязал меня к любви твоей, то снова несмысленно говорю: довольствуйся в течение недели четырьмя лаитинами, как я сказал тебе, а в день воскресный вкушай по немощи или одну похлебку, или горячее. Впрочем, не помышляй в сердце своем, что я дал тебе заповедь: это не заповедь, а братский совет. Поприще открыто: «тецыте, да постигнете» (1Кор. 9:24), ибо мы люди тленные и маловременны на земле, – да обретем милость в оный страшный и грозный час о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь. Ответ 156, того же великого старца к тому же, объясняющий силу предыдущего ответа.Брат! Что скажу тебе я, вовсе ничего не сделавший? Хотя ты и говоришь, что ты делал и делаешь, но я не помню ничего о себе, кроме того, что всегда прогневляю Бога делами моими, и потому ничего не ожидаю от дел; надеюсь же спастись ради человеколюбия Его, ибо Он умер для спасения грешных. Пребываю же я в келлии своей во имя Его, пока Он приидет Сам Собою и скажет мне: «что хощеши, да ти сотворю?» Тогда скажу и я с оным слепцом: «Господи, да прозрю» (Лк. 18:41). Если бы и имел дела, то, боясь осуждения, какое постигло фарисея, не посмел бы говорить о них. Но говорю тебе, брат, что вся моя жизнь и надежда сосредоточивается в Нем: и день и ночь я молю Его подать мне очищение от явных и сокровенных страстей. Что мы смеем сказать о делах правды нашей⁴⁵, слыша: «всяка уста да заградятся» (Рим. 3:19) и проч., и еще: «Хваляйся… о Господе да хвалится» (2Кор. 10:17)? Блажен же тот, кто очистился от гнева и прочих страстей, сохранил все заповеди и говорит: «раби неключими есмы» (Лк. 17:10). Если же делаем одно доброе дело, а другим погубляем его: то какая польза от того, что всякий день созидаем и разоряем? Презирающий равно славу и бесчестие может спастись о Христе Иисусе, Господе нашем, Тому слава, аминь. Предай меня Господу и безмолвствуй с надеждою, молясь о мне, окаянном и смиренном.* * *⁴⁵В славянском переводе: исправлениях. 157. Вопрос того же к тому же великому старцу. Отец мой! Помолись о мне, я изнемогаю от труда. Прежде, чем я просил у тебя совета, если и принимался за дело, какое было мне по силе, делал то без труда; а с тех пор, как ты подал мне совет, я тружусь до изнеможения. И пред сим я писал к тебе, прося совета, ты же счел меня высокомудрствующим и напомнил мне о фарисее, а я сказал тебе то, отец мой, не по высокомудрию, а по нужде. Прошу тебя, помолись, чтобы Господь открыл тебе, что во мне есть.

Ответ великого старца. Брат! Божественное Писание говорит: вся с советом твори, и «без совета ничесоже твори» (Сир. 32:21). – Когда ты делал не по совету, а по своей воле, то трудился неблагоразумно; ибо нет никого, кто не имел бы нужды в советнике, кроме Самого, Создавшего премудрость. – Когда же ты решился по Богу отсечь свою волю, придти во смирение и принять малейшего твоего брата советником, то подвиг тем на зависть ненавистника добра – демона, всегда питающего зависть против всех. Видишь ли строптивость вражию? Я ничего не назначал тебе сам собою, но ты упросил меня, и я посоветовал тебе, как брату. – Ты же, услышав, оставил (совет без исполнения) и спросил меня вторично, а я напомнил тебе о фарисее; ибо и тот говорил с самохвальством то, что говорил. Ты искал удостоверения⁴⁶, а это не что иное, как высокомудрие. Будь внимателен и увидишь подлинно, что лишь только ты полагаешь начало, тотчас враг представляет тебе благовидный предлог, и ты разоряешь начатое; – опять полагаешь, и еще скорее разоряешь, а не воспоминаешь, что «претерпевый до конца, той спасен будет» (Мк. 13:13), и: «начный дело благо в вас совершит е даже до дне Иисус Христова» (Флп. 1:6). Если поступать по своей воле, как ты поступал (доселе); для тебя успокоительно, я не скорблю о сем; ибо не хочу быть ни чьим-либо аввою, ни учителем, памятуя обличение апостольское: «научая убо инаго, себе ли не учиши» (Рим. 2:21). Брат! Дело спасающихся – истончить душу свою, как паутину. Итак, много надобно терпения, пока многими скорбьми войдем в Царствие Божие (Деян. 14:22) о Христе Иисусе, Господе нашем, аминь. Прости меня, брат, и помолись о мне.* * *⁴⁶В славянском переводе: извещения. 158. Вопрос того же к тому же великому старцу. Иисусе, взыскавший заблудшую овцу, научи и нас, как взыскать Пастыря. Отец мой, хочу спросить у тебя одно слово. Писание говорит: «взыщите Господа и утвердитеся, взыщите лица Его выну» (Пс. 104:4). Как грешный человек может взыскать Господа выну? Научи нас ради Умудрившего тебя, как понимать слова сии, чтобы и мы всегда искали лица Господня. Тому слава во веки, аминь.Ответ. Брат Евфимий! Прошу любовь твою содействовать молитве моей к человеколюбцу Богу; ибо любовь твоя просит меня написать тебе о взыскании Пастыря. С первого дня доныне молю Бога о прошении твоем, и Он отвечает мне: «Очисти сердце свое от помыслов ветхого человека, и исполню прошения твои; ибо дарования Мои вмещаются лишь в чистых, и им подаются. Но пока сердце твое движется гневом, памятозлобием и тому подобными страстями ветхого человека, не войдет в него премудрость. Если желаешь Моих дарований, извергни из себя сосуды чуждого (страсти), и Мои дарования сами собою войдут в тебя. Разве не слышал ты, что раб “не может двема господинома работати» (Мф. 6:24)? Если служишь Мне, то не диаволу; если же ему, то уже не Мне служишь. Кто желает сподобиться Моих дарований, тот пусть рассмотрит следы Мои: как незлобивый агнец, претерпел Я все страдания, не противореча ни в чем (см. Деян. 8:32), и вам завещал быть незлобивыми, подобно голубям (см. Мф. 10:16), а вы вместо сего предаетесь свирепству страстей. Остерегайтесь, чтобы Я не сказал вам: «ходите светом огня вашего» (Іс. 50:11). Слыша сие, предаюсь плачу и рыданию, пока умилосердится и надо мною благость Его, и избавит меня от лютых страстей ветхого человека, чтобы принимать все постигающее меня со многим терпением; а ты знаешь, что производит терпение, и апостол упомянул о сем (см. Рим. 5:3). Итак, помолись, брат мой, чтобы мне получить оное, и, ради любви, обличи меня, если преступаю что-либо, дабы я исправился, ибо хотя я и безумен, но люблю тех, которые учат и обличают меня, зная, что учение их послужит во спасение души моей. Еще помолись, чтобы мне избежать падения самооправдания; ибо я очень скорблю. – И прости меня за все, что всегда ввожу тебя в труд; но за это дело уготована великая награда о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь. Вопрос 159, того же к тому же великому старцу. Отец мой! Труды, какие я тебе даю, ты приписал себе. Так и поступают премудрые, и не для того только (делают это), чтобы понести тяготу одного ближнего, но чтобы принести душевную пользу многим, особенно же ты, как отец, по многому своему милосердию, (сам) побуждаешь нас спрашивать о пути жизни. Так как Господь послал мне в тебе пристанище и прибежище, то умоляю тебя, сделай милость, умоли Владыку, чтобы Он оказал мне милость и открыл мне хотя немногое, ибо я и сам не знаю, как падаю, и объясни мне это, как объяснил прежде, дабы я мог покаяться; и потом, как воспринявший душу мою, покажи мне путь, которым мне надобно идти.

Ответ. Брат! Как собственной душе моей, говорю я тебе; ибо Господь связал твою душу с моею, сказав: не оставляй его. Не мое бы дело учить тебя, но скорее научаться от тебя: ибо боюсь сказавшего: «научая… инаго, себе ли не учиши» (Рим. 2:21). Ты говоришь, что премудрому достаточно и одного мановения; но для тебя сего было недостаточно, и ты желаешь слышать ясно. (Итак, знай), что если безумный согрешит в слове, то все прощают; ибо он безумен и не знает, что говорит. Если же премудрый согрешит, то не получает прощения, ибо премудр и согрешил в ведении. Так, если кто и из находящихся вне (безмолвия) братии согрешит в слове, он заслуживает прощения, так как он живет в сообществе других; если же (согрешим) мы – мнимые затворники и безмолвники, пользующиеся у людей доброю славою: какое получим прощение? И как ты желаешь ясно узнать, в чем дело, то говорю: ты пребываешь в безмолвии, как умерший миру; как же случается, что, когда вступаешь в беседу, от любви и радости (вдруг) переходишь к раздражению и памятозлобию, и порицаешь ближнего, а не самого себя? И не только не говоришь, что ты недостоин, а и считаешь себя за нечто; ибо при случае говоришь: «Скажи, что я это сказал, и послушают с удовольствием». За кого считаешь ты себя (полагая), что слово твое с удовольствием примут? Или за пророка Илию? Укори себя и пойми, что все, случающееся с тобою, бывает не без воли Божией: упокоение – к благодарению, а скорбь – к терпению. Где слово Писания: «примлете бо… аще кто по лицу биет вы» и проч. (2Кор. 11:20)? Посему мы далеки от Бога. Если хочешь узнать путь тот, то знай, что он состоит в следующем: принимать бьющего как греющего, бесчествующего как прославляющего, досаждающего как почитающего и утесняющего как успокаивающего; и если по забвению, или, может быть, и по произволению, не дадут тебе того, что следует обычно, не скорби (о сем), но, напротив, говори: «Если бы была на то воля Божия, то я получил бы это»; а когда получаешь, принимай с веселым лицом, радуясь, подобно Даниилу, который, когда Господь посетил его, говорил только: «помянул бо мя еси, Боже» (Дан. 14:38); говори и ты: «Бог помиловал меня недостойного». Почитай себя недостойным и оставь самооправдание; а ты (напротив), когда скажешь что-нибудь, говоришь: «Я сказал хорошо»; и если постигнешь что умом, говоришь: «Хорошо постиг я, хорошо сделал то, хорошо другое». Для чего не помышляем о том, чтобы не оскорблять никого ни словом, ни делом? И Бог поможет нам во всем. Ты увлекся открыть помысл свой братии, дабы исполнить твою волю, настаивая, чтобы дело твое было сделано непременно в тот же день, и тем уязвил помысл младших братий, которые говорили: «Отчего не потерпит старец, когда еще есть два дня?» Скажи мне по истине, требовало ли дело такой поспешности? Ужели ты взошел на небеса? (Нет), брат, просто скажу тебе: безвременным требованием, по действию диавольскому, ты уязвил помысл братии. Отныне «остави мертвыя погребсти своя мертвецы» (Лк. 9:60) и будем благовествовать Царствие Божие о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь. 160. (Прошение) того же к великому старцу в виде молитвы.Жизнь отчаянных! Не презри меня, погруженного в отчаяние. «Явление словес Твоих просвещает и вразумляет младенцы» (Пс. 118:130). Святой! Ты сказал мне: «Очисти себя и изгони из себя ветхого человека». Может ли же брение само себя очистить? Или здание – само себя украсить, если не украсит его зодчий? Или сосуд, сделанный горшечником, может ли сам себя выжечь, если сделавший не вложит его в огонь и не испытает, годен ли он к употреблению? И Ты, Святой, если желаешь спасти создание Твое, пошли Твой Божественный огонь, да обожжет сосуд, созданный Тобою, чтобы он мог потом воспринять от Тебя елей и удержать его в себе; ибо Твоя есть слава и милость во веки, аминь.Ответ. Брат! Не принуждай говорить меня, желающего сохранять безмолвие и молчание; но ты утверди в Господе сердце твое и претерпи непоколебимо; ибо позавидовавший в начале Адаму, и изринувший его из рая, завидует и нашему единомыслию о Христе. Но Тот, Кто сказал: «видех сатану яко молнию с небесе спадша» (Лк. 10:18), да упразднит козни его противу нас и да расторгнет сети его. Берегись, чтобы он не перехитрил тебя в чем-либо, дабы не поколебаться тебе и не оставить места твоего, как он перехитрил и Малха⁴⁷; ибо (враг) крепко огорчается на нас; если же смиримся, то Господь упразднит его. Будем всегда обвинять самих себя: в этом и состоит победа. И для решимости удалиться в пустыню, как сказали отцы, есть три условия, которые если кто соблюдет, то может жить и между людьми, и в пустынях, и куда ни пойдет, а именно: укорять себя, оставить волю свою позади себя и почитать себя ниже всей твари. Да будет же известно любви твоей, что все усилия диавола устремлены на то, чтобы разлучить нас друг от друга; ибо он ясно видит, что на нас сбывается слово Писания: «Брат от брата помогаем, яко град тверд и огражден» (Притч. 18:19). Да не даст ему Господь исполнить в нас волю свою, но да сокрушит его, по неложному слову Писания, “под ноги наши вскоре” (Рим. 16:20). Не сомневайся же; ибо надеюсь, что оба мы будем положены в одной гробнице (как я уже предсказал тебе). Бог соединил нас для того, чтобы мы пользовались друг от друга, и эти искушения служат примером для пользы и утверждения многих. Итак, предайся безмолвию, брат, и помолись, да совершим путь наш, чтобы не протекли без пользы дни наши: время приблизилось, потому-то враг и приходит в неистовство. Бог не полагает твой труд суетным, вовсе нет! Но Сам, «Иже всем человеком хощет спастися и в разум истины приити» (1Тим. 2:4), хочет, чтобы ты достиг совершенства. Он сказал чрез апостола: «глаголите, яко раби неключими есмы» (Лк. 17:10). Будем держаться сего, и Господь сотворит с нами милость ради имени Своего, нареченного на нас. Тому слава во веки, аминь.

* * *⁴⁷3десь старец указывает на одного монаха, по имени Малх, который, по ухищрению диавола, вышел из своего монастыря и много потерпел искушений. 161. Диавол по зависти своей, видя пользу сих ответов, всеял в мысли вопрошающего старца неверие к великому старцу, а сей последний, узнав, что было у него на сердце, объявил ему следующее:Ответ. Во-первых и прежде всего славлю Святую и Единосущную Троицу, говоря: слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков, аминь. Не безвременно начинаю я слово свое с сего славословия, но дабы показать ненавистнику добра демону, что в представляемых им мечтаниях не бывает ничего подобного такому славословию, а лишь смущение, печаль и уныние. Но перейдем, брат, к благодарению Бога за то, что Он избавил нас от великого искушения, постигшего нас, как неразумных, и человеколюбие Его не допустило нас погибнуть совершенно; ибо всегда истинен Тот, Кто сказал: «живу Аз, глаголет Адонаи Господь, яко не хощу смерти грешника, но еже обратитися… и живу быти ему» (Єз. 33:11). Итак, будем воздавать непрестанно благодарение Спасшему и всегда Спасающему нас, Которого благодарят Ангелы, премирные Силы, небесные Воинства, Херувимы и Серафимы, благолепнейшими гласами непрестанно и немолчно взывая и вещая: «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф», и прочая (Іс. 6:3). – Познав сие, и мы возблагодарим Того, Которого «небо – престол, а земля – подножие» (Іс. 66:1), Которому служит вся тварь. – Начнем и мы от сего написанного преобразования (Святой Троицы), и возблагодарим Отца; ибо Он помиловал мир, и “не пощадепослать Единородного Своего Сына», Спасителя и Избавителя душ наших (Рим. 8:32). Возблагодарим Сына; ибо «Он смирил Себе, послушлив быв даже до смерти, смерти же крестныя» (Флп. 2:8), ради нас человеков. Возблагодарим Святого и Животворящего Духа, глаголавшего в законе, пророках и учителях, Который привлек Петра к покаянию, повелел ему идти к Корнилию Сотнику (см. Деян. 10), прославил его (Петра), дал ему власть воскрешать мертвых, как (например) Тавифу; Духа, всегда предупреждающего и сокрушающего сети вражий для призывающих Его, по пророчеству Давида, который говорит: «сеть сокрушися, и мы избавлени быхом. Помощь наша во имя Господа, сотворшаго небо и землю» (Пс. 123:7,8). Вот, Он помиловал и нас и исцелил от такого недуга; послушаем Его слова: «се здрав еси: ктому не согрешай, да не горше ти что будет» (Ін. 5:14). Во всех случаях будем прибегать к смирению; ибо смиренный лежит на земле, а лежащий на земле куда может упасть? Очевидно же, что находящемуся на высоте удобно падать. Если мы обратились и исправились – это не от нас, но дар Божий, ибо «Господь умудряет слепцы (говорит Писание), Господь возводит низверженныя» и проч. (Пс. 145:8). А что написано мне (тобою): «Кто ны разлучит от любве Христовой» (Рим. 8:35), – это слово великой меры: вот мы едва было не прервали любви, потому что умерли и удалились от корабля Христова. Но лучше мне не снимать печати и не пустословить много; понуждает меня к сему некто, говоря: «Где мудрые, (там) не умудряйся». Итак, прекращаю слово. Написал я тебе как искреннему своему любимцу. Исполняя сие, достигнешь того пути, который вводит в жизнь вечную, о Христе Иисусе, Господе нашем, с Которым (да будет) Отцу и Святому Духу слава, честь и держава во веки, аминь. 162. Получив сие, старец предался плачу и слезам на многие дни. Утешая его, великий старец написал ему следующее:Брат! Что прошло, оставим назади, по слову апостольскому: «древняя мимоидоша, се быша вся нова» (2Кор. 5:17). Единодушно впряжем себя в благое иго Христово и утвердим себя в любви Христовой, ибо сказано: «Бог любы есть» (1Ін. 4:8). И если кто говорит, что он имеет любовь, пусть не имеет (в себе) ничего такого, что ненавидит Христос; постараемся же очистить сердце наше от страстей ветхого человека, которые ненавидит Бог: мы Его храмы, а Бог не живет в храме, оскверненном страстями. Итак, войдем и докончим малое время нашего безмолвия (большая часть его уже протекла), и помолимся, да по Его воле будет безмолвна жизнь наша, во славу Пречистой и Святой Троицы. Войди же (в безмолвие); предай и меня Богу, и не докучай мне вопросами и письмами; ибо отныне я упраздняюсь (от всего). Аналав послал я тебе, по повелению твоему; зная же, что я не что иное, как земля и пепел, послал не как достойный, ибо я нечист и должник во всем, но чтобы не нарушить заповеди, которая говорит: «Всякому же просящему у тебе, дай» (Лк. 6:30), и ради любви о Христе. Итак, приняв оный, помолись о мне, и помолись, чтобы не тщетен был труд наш о Христе Иисусе, Господе нашем. Тому слава во веки, аминь.

163. Один больной старец, именем Андрей, безмолвствуя в общежитии, объяснил тому же великому старцу некоторые свои тайны; вместе с тем благодарил его за то, что удостоился жить близ него, и (писал) о болезни телесной.Ответ. Если истинно веруешь, что всячески Бог привел тебя сюда, то предоставь Ему и заботиться о тебе, возложи на Него все свои попечения, и Он устроит все, что до тебя касается, как Ему угодно. Если же ты (сам) станешь заботиться о какой-либо вещи, или о телесной болезни, или о душевных страстях, то и о всем должен заботиться, как знаешь. Когда кто предоставит все Богу и потерпит небольшую скорбь, то двоедушие постоянно внушает ему: может быть, если бы ты позаботился о теле, то не претерпел бы такой скорби; и потому кто предает себя Богу, даже до смерти, должен предаться Ему от всего сердца. Он лучше нас знает, что нам полезно по душе и по телу, и сколько попустит тебе поскорбеть в теле, столько подаст и облегчения в согрешениях твоих. Бог ничего от тебя не требует, кроме благодарения, терпения и молитвы о прощении грехов. Посмотри же, сколько я горд: будучи поруган демонами и думая, что имею любовь к Богу, я решаюсь⁴⁸ сказать тебе: беру теперь на себя половину твоего бремени, и вперед Бог также поможет. Сказал же это я неразумно, ибо знаю, что я слаб, бессилен и чужд всякого доброго дела, но бесстыдство мое не позволяет мне отчаяться; потому что имею Владыку сострадательного, милостивого, человеколюбивого и простирающего руку грешнику до последнего его издыхания. Прилепись Ему, и Он устроит все лучше, нежели мы просим или думаем. Ему слава во веки, аминь. Прости меня, брат, и помолись о мне.* * *⁴⁸В славянском переводе: побеждаюсь. 164. Услышав от старца слова: «беру на себя половину твоего бремени», и опечалившись, что он не обещал ему совершенного прощения, (старец Андрей) умоляя и преклоняя на милость (Варсонофия), во второй раз просил даровать ему совершенное прощение о Христе.Ответ. Брат! Я удивляюсь любви твоей, как ты не разумеешь дел любви по Богу. Прежде всего (скажу): Бог знает, что я считаю себя землею, пеплом и совершенно ничтожным. Если же говорю что кому-нибудь выше моей меры, или сверх моей силы, то говорю, побуждаемый любовью Христовой, себя же сознаю, как я уже сказал, ничтожным и непотребным рабом. Ты не понял слов моих, и я сделал тебя сообщником моим; ибо сказал, что беру на себя половину грехов твоих, а не сказал: «понесу третью часть», и не допустил тебя носить и отягощаться более меня. Говорил я так, изгоняя самолюбие. Не сказал я: «две части», как бы показывая себя более сильным; ибо такой образ речи был бы тщеславием; не сказал и: «все понесу»; потому что это дело совершенных, соделавшихся братиями Христа, Который положил душу Свою за нас и совершенною любовию возлюбил возлюбивших Его. Если бы я не сказал так, то могло бы казаться, что устраняю тебя от духовного делания. Итак, не тщеславлюсь, приписывая себе все, и не завидую тебе, сделав тебя сообщником моим в оном добром участии. Если мы братия, то разделим богатство Отца нашего поровну, и не будет места неправде. Если же ты хочешь все возложить на меня, то ради послушания принимаю и сие. Прости, что сильная любовь приводит меня к пустословию; но да будет оно тебе весельем о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь. 165. Прошение того же к тому же великому старцу о том, чтобы старец помолился за него, по случаю постигшей его болезни.Ответ великого старца. Писание говорит: «проидохом сквозе огнь и воду, и извел еси ны в покой» (Пс. 65:12); и желающим угодить Богу надобно пройти чрез небольшие скорби. Как же мы ублажим святых мучеников за страдания, которые они претерпели Бога ради, если сами не можем переносить и горячки? Скажи скорбящей душе своей: не лучше ли для тебя горячка, нежели геенна? Не будем малодушествовать в болезни; апостол говорит: «егда бо немощствую, тогда силен есть» (2Кор. 12:10). Смотрите – Бог испытует сердца и утробы. Потерпим, перенесем, будем учениками апостола, сказавшего: «скорби терпяще» (Рим. 12:12), «благодаряще всегда о всех» (Еф. 5:20), чтобы и на нас исполнилось слово Писания: «исповестся тебе, егда благосотвориши ему» (Пс. 48:19). Если ты был прежде успокоен в отношении тела, и к испытанию твоему встретилась небольшая скорбь, то почему не вспоминаешь об Иове, который сказал: «аще благая прияхом от руки Господни, злых ли не стерпим» (Йов. 2:10)? Знай, что те, которые желают покоя во всем, услышат некогда: восприясте благая ваша в животе вашем (см. Лк. 16:25). Не будем ослабевать; мы имеем Бога милостивого, Который знает и немощь нашу более нас. Если Он, для испытания, попускает на нас болезнь, то мы имеем врачевание от апостола, который говорит: «верен… Бог, Иже не оставит вас искуситися паче, еже можете, но сотворит со искушением и избытые, яко возмощи вам понести» (1Кор. 10:13). Господь да укрепит больного и служащих ему, и делания обоих будут во славу Божию. Чтобы не малодушествовать и не отягощаться, взирайте на конец терпения. Близок Бог, сказавший: «не имам тебе оставити, ниже имам от тебе отступити» (Євр. 13:5). Поверьте мне, братия, что тщеславие овладело мною: будучи болен, я никогда не ложился и не оставлял своего рукоделия, хотя и сильные болезни меня постигали. Но незадолго до того, как я заключился в келлию, тщеславие ухитрилось и не стало допускать ко мне болезни; скорблю теперь, желая терпения, а что терпеть, не знаю. Не постигает меня скорбь, и изнемогаю, слыша, что «претерпевый… до конца, той спасен будет» (Мк. 13:13). Помолись, чтобы я сохранил надежду спасения моего о Христе Иисусе, Господе нашем, Которому слава во веки, аминь.

166. Тот же старец, все еще будучи болен, просил того же великого старца помолиться о нем, чтобы Бог послал ему помощь.Ответ. Имея Бога, – не бойся, но все попечения твои возложи на Него, и Он попечется о тебе. Или ты не знаешь, что если «земная наша храмина тела разорится, создание от Бога имамы, храмину нерукотворену, вечну на небесех» (2Кор. 5:1). Несомненно веруй, и Бог поможет тебе, по милости Своей. Ему слава во веки, аминь. 167. Тот же старец, живя с одним братом, когда они оба заболели, просил другого старца (Иоанна) помолиться о них.Ответ Иоанна. Господь сказал: «В терпении вашем стяжите души ваша» (Лк. 21:19), и апостол, последуя Ему, сказал: «Терпения бо имате потребу» (Євр. 10:36), и пророк: «Терпя потерпех Господа, и внят ми» (Пс. 39:2). Сладчайший же Владыка наш Бог еще говорит: «претерпевый… до конца, той спасен будет» (Мк. 13:13). Пребывайте оба в терпении, благодаря Бога и внимая посещению Божию, совершающемуся над вами; ибо все сие случается к испытанию вашему. Вникните в то, что вы сами произносите: «Искуси мя, Боже… истяжи мя» (Пс. 138:23). Прошу вас, помолитесь о мне, ради любви по Богу. Вопрос 168, того же к великому старцу. Помысл говорит мне, что я не могу спастись; помолись о мне, милостивый отец мой, и скажи мне, что делать, я не в состоянии поститься.Ответ. Бог неба и земли да сподобит тебя и меня недостойного получить милость в час оный, и с дерзновением предстать на Страшном и славном Суде Его. Возлюбленный брат! Имея столь милостивого Бога, не предавайся отчаянию: ибо это великая радость диаволу. Пребывай в надежде на Господа, что никто из претерпевших до конца на этом месте не будет изгнан из ограды овец Христа Бога нашего; ибо на сем месте есть люди, которые имеют большое дерзновение к Богу, и они тщательно молятся Ему, чтобы мы, живущие с ними, на том благословенном месте не отлучились от них; но как здесь на месте, которое избрал Себе Бог для призывания имени Его, пребываем неразлучно, так да будем совокупно и в будущем (веке). Не бойся же, честнейший (отец)! Если и я, немощный и худейший, получил извещение, что ты причислен и приписан к благословенному стаду Христову; тем более святые Божии отцы и достойные Его получили о том же извещение. “Потерпи же Господа” (Пс. 26:14), и уповай на Него. О посте чувственном не скорби, он ничего не значит без духовного: «не входящее» без услаждения в человека «сквернит человека, но исходящее из него» (Мф. 15:11); и еще (скажу): Бог дал иноку рассуждение для того, чтобы оно управляло его действиями. Рассуди же, возлюбленный, от кого требует Бог милостыни, от бедного или от богатого? Он сказал так: не престай благотворити требующему, «аще обрящет рука твоя» (Еккл. 9:10). Посему не от немощных телом требует Бог поста, но от сильных и здоровых. Снизойди немного телу, и это не будет грехом. Бог не требует от тебя (поста), потому что знает болезнь, которую послал тебе. – Благодари же Бога за все: благодарение ходатайствует о немощи пред Богом. Совлекись «ветхого человека, тлеющаго в похотех прелестных, и облекись в нового человека, созданного по Богу» (Еф. 4:22, 24). Радуйся о Господе и веселись, всегда утешаемый, вместе со святыми Его. Кто изобразит, или кто может исследовать неизглаголанную радость святых, неизреченное их веселие и несравненный свет; как Господь здесь открывает им явление Своих дивных и преславных тайн и уготованные им славу и покой; как отрешает их ум от здешнего мира, и они всегда видят себя на небе со Христом и Его Ангелами. Ни голод, ни жажда – ничто земное не причиняет им скорби; ибо они улучили свободу от житейских укоризн, страстей и грехов, и иначе скажу словами Писания: «идеже бо есть сокровище их, ту… и сердце их» (Мф. 6:21). Кто достиг сего, тот знает, что он слышит. Что же делать мне, ничего доброго не совершившему? Но не отчаиваюсь; Бог силен и нас причислить к тем, которые получат милость о Христе Иисусе, Господе нашем. Слава Ему со Отцом и Святым Духом во веки веков, аминь. Господь да услышит истинных рабов Своих, и да ниспослет вам Сам вскоре великую Свою милость, и меня да вразумит, чтобы придти мне в познание истины. – Молись о мне и приветствуй сослужащего тебе брата, попроси и его также молиться о моем недостоинстве. Вопрос 169, того же к тому же великому старцу. Я чувствую сильный лом в руках и ногах, и боюсь, не от бесов ли сие; скажи мне, отец мой: так ли это? И что мне делать, я очень скорблю, что не могу поститься, а должен несколько раз (в день) принимать пищу? Также, что значит, что я вижу во сне диких зверей? Прошу тебя, владыко, Господа ради, пришли мне малое благословение от святой твоей пищи и воды, чтобы получить мне чрез них утешение.

Ответ. Не печалься, возлюбленный мой, болезнь твоя не от бесов, как ты думаешь, но она есть вразумление Божие, (и послужит) нам к преуспеянию, если будем благодарить Бога. Не был ли Иов верным другом Божиим? И чего не претерпел он, благодаря и благословляя Бога? А терпение привело его наконец к беспримерной славе. Потерпи же и ты немного и «узриши славу Божию» (Ін. 11:40). О посте же не скорби, как я прежде сказал тебе: Бог ни от кого не требует (трудов) сверх силы. Да и что такое пост, как не наказание тела для того, чтобы усмирить тело здоровое и сделать его немощным для страстей, по слову апостола: «егда бо немощствую, тогда силен есть» (2Кор. 12:10). А болезнь более сего наказания, и вменяется вместо поста и даже более – тому, кто переносит ее с терпением, благодарит Бога и через терпение получает плод спасения своего; ибо вместо того, чтобы ослаблять ему тело постом, оно уже и без того болезненно. Благодари (Бога), что ты освободился от труда поститься. Если и десять раз в день будешь есть, не печалься, ты не будешь осужден за это, ибо поступаешь так не по внушению демонскому и не по расслаблению помысла, но случается сие с нами к испытанию нашему и к душевной пользе. Сны же твои о диких зверях не что иное, как мечтания, наносимые демонами, которые хотят обольстить тебя оными, чтобы ты приписал им и болезнь свою. Но да упразднит их Господь словом уст Своих, по молитвам святых. Аминь. Не печалься: «Егоже бо любит Господь, наказует: биет же всякого сына, егоже приемлет» (Євр. 12:6). Верую, что и за это телесное страдание Бог сотворит с тобою милость Свою, как Ему угодно. Господь да укрепить тебя и да утвердит в терпении. Аминь. Посылаю тебе немного воды из сосудца блаженного отца нашего Евфимия и небольшое благословение от моей пищи, чтобы ты благословил мне пищу. Помолись о мне, многолюбимый мною! 170. Прошение того же к другому старцу.Отец мой! Помолись о тяжкой моей болезни и скажи мне об употреблении пищи. Не подаю ли я соблазна тем, что скоро и часто принимаю ее? И о псалмопении: как должно проходить его, ибо я не могу читать псалмов. Насади меня, владыко, напой меня и объясни мне, что значат слова святого отца нашего: «Господь сотворит с тобою милость Свою», не о смерти ли сказал он это?Ответ Иоанна. Если бы и умолчал я, не имеющий что сказать, то не скрыл бы чрез это ничего доброго. Зачем ищешь ты хлеба от того, который сам питается рожцами? Говорю же тебе, что хотя я и ничего не значу, но сорадуюсь тебе о том, что написал тебе благословенный отец наш. Вот, он питает тебя твердою пищею духовного хлеба; зачем же требуешь ты водяного моего молока, возбуждающего отвращение? Ни Писание, ни отцы не запрещают снисходить телу, если сие делается с рассуждением, а не по сластолюбию. Итак, как я уже и прежде сказал тебе, когда ты ешь и пьешь не по невоздержанию и не из сластолюбия, то это не служит тебе к осуждению и не подает соблазна другим; о сем именно Господь сказал, что (такое употребление пищи) «не сквернит человека» (Мф. 15:11). Не скорби и о псалмопении или служении твоем: Бог не требует его от тебя, по случаю болезни. Внимающий себе оскорбляет себя постом, ради Бога и своего спасения; ты же имеешь скорбь болезни, вместо скорби поста. Не беспокойся и о болезни твоей: Господь не оставляет тебя, но направляет ее, как Сам ведает, для твоей же пользы, чтобы не постигла тебя скорбь, превышающая твои силы. Не о смерти сказал тебе старец, но о милости, которую Господь хочет оказать любви твоей. Прошу тебя потерпеть, как сказал старец, и поистине «узриши славу Божию» (Ін. 11:40). О насаждении же: если “насаждяй и напаяяй” (1Кор. 3:7) ничего не значат, а ты приписал мне и то и другое, то вместо меня ничтожного имеешь ты Бога, Который возращает, и покрывает, и творит с тобою по милости Своей. Итак, наслаждаясь Его благостью, мужайся в Нем и крепись, и молись о мне, чтобы и на мне явил Господь милость Свою. 171. Тот же старец, страдая в болезни, опять просил того же старца (Иоанна) помолиться о нем.Ответ Иоанна. Болезнь твоя приключилась тебе к испытанию; потерпи же с благодарением и будешь вскоре помилован Богом. Приветствую вас о Господе и прошу помолиться о мне. 172. Тот же опять просил великого старца о том же.Ответ. Вот и брат Иоанн сказал, что Бог вскоре тебя помилует; что же скажу я, последнейший? Рад бы я был, если бы это сегодня же исполнилось, и верую, что Господь пошлет тебе сегодня облегчение, по молитвам святых Своих. Помолитесь о мне, возлюбленные мои! 173. После сего ответа, тотчас в тот же день (старец Андрей) выздоровел и послал к старцу, благодаря его и возвещая ему о милостях Божиих, полученных чрез него.

Предуведомление одного древнего святого мужа1, предавшего писанию сии вопросы и ответы, к желающим читать предлежащую книгу

Предуведомление одного древнего святого мужа¹, предавшего писанию сии вопросы и ответы, к желающим читать предлежащую книгу