Святитель Василій (Веніамін Сергійович Преображенський) народився в м. Кінешмі Костромської губернії в сім’ї священика. Знаючи досконало як стародавні, так і нові європейські мови, Веніамін для більш поглибленого вивчення європейської культури поїхав до Англії і 1910-1911 роки прожив у Лондоні. Після повернення в Росію він вступив викладачем іноземних мов і загальної історії в Миргородську чоловічу гімназію. У 1914 році Веніамін переїхав до Москви і влаштувався викладачем латинської мови в Петровській гімназії. Викладання настільки його захопило, що він закінчив педагогічний інститут, приготувавшись остаточно до професії педагога. Але Господь розпорядився інакше. Одного разу, приїхавши в гості до батьків у Кинешму, Веніамін домовився з друзями покататися на човні Волгою. Уже далеко від берега човен раптово перекинувся. Веніамін взмолився, просячи Господа зберегти йому життя, обіцяючи присвятити себе служінню Православній Церкві. У цей момент він побачив товсту довгу дошку і, вхопившись за неї, виплив. 1920 року, у віці 45 років, Веніаміна висвятили на священика, а за рік він прийняв чернечий постриг з ім’ям Василь і поставили на єпископа Кінешемського. Багато хто ще за життя святителя Василя знав його як істинного подвижника, угодника Божого. Життя він вів просте і скромне, до богослужіння ставився з найбільшим благоговінням. Проповіді святителя збирали безліч людей. Основним своїм архіпастирським завданням він ставив православну просвіту. Коли почався в Нижньому Поволжі голод, і звідти стали вивозити дітей-сиріт до дитячих будинків, він у проповідях закликав парафіян узяти цих дітей до себе, і сам, подаючи приклад, зняв будинок, у якому поселив п’ятьох дівчаток і приставив до них виховательку – благочестиву християнку. За його молитвами відбувалися чудеса зцілень як від душевних, так і від тілесних недуг. 1923 року святителя Василія заарештували і заслали в Зирянський край, де він пробув до 1925 року. Після повернення владики із заслання церква в Кінешмі почала швидко зростати і зміцнюватися. Цивільна влада, занепокоєна, вимагала, щоб єпископ залишив місто. Після двох років скитань, 1928 року, його знову заарештували, півроку провів у в’язниці і засудили до трьох років заслання. Повернувшись із заслання, владика два роки провів в Орлі, звідки влада вислала його в Кінешму. Одразу ж по приїзді його і його келейника, що вірно супроводжував його у всіх цих гоніннях, які він зазнав від безбожної влади, помістили до в’язниці. Хотіли засудити їх до смерті, але не знайшли за що. На п’ять років їх ув’язнили в табори: святителя Василя в табір, що знаходиться неподалік від Рибінська, його келейника – під Мурманськ. Після закінчення терміну лише два роки пробув уже старіючий єпископ на волі. Знову арешт спочатку Ярославська в’язниця, потім Бутирська в Москві. Після 8 місяців ув’язнення – 5 років заслання в Красноярський край, у село Бірілюсси.31 липня 1945 року святитель помер. За життя він заповів, щоб його останки були перенесені на батьківщину, але в ті роки це було неможливо. Однак 5 (18) жовтня 1985 року святі мощі його було знайдено і перевезено до Москви. У серпні 2000 року свт. Василій був зарахований до лику святих нашої Православної Церкви. “Бесіди на Євангеліє від Марка” свт. Василія, вперше видані в наш час, увійшли до золотого фонду християнської літератури.

 

Глава I.

Мк. 1:1-13, Мк. 1:14-34↓ Мк. 1:34-45↓