...
Тріодь пісна,  2 частина

У Святу і Велику Суботу

ТранслітераціяЦерковнослов’янськаУкраїнська

Последование утрени

Священник: Благослове́н Бог наш всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Чтец: Ами́нь.

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Пресвята́я Тро́ице, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти грехи́ на́ша; Влады́ко, прости́ беззако́ния на́ша; Святы́й, посети́ и исцели́ не́мощи на́ша, и́мене Твоего́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Отче наш, ́И́же еси́ на небесех! Да святи́тся и́мя Твоя, да прии́дет Ца́рствие Твое, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный даждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искушение, но изба́ви нас от лука́ваго.

Священник: Я́ко Твоя есть Ца́рство и си́ла и сла́ва, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во веки веко́в.

Чтец: Ами́нь.

Го́споди, поми́луй. (12 раз.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Прииди́те, поклони́мся Царе́ви на́шему Бо́гу.

Прииди́те, поклони́мся и припаде́м Христу́, Царе́ви на́шему Бо́гу.

Прииди́те, поклони́мся и припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ви и Бо́гу на́шему.

Псалмы 19 и 20.

Услы́шит тя Госпо́дь в день печа́ли, защи́тит тя и́мя Бо́га Иа́ковля. По́слет ти по́мощь от Свята́го и от Сио́на засту́пит тя. Помяне́т вся́ку же́ртву твою́, и всесожже́ние твое́ ту́чно бу́ди. Даст ти Госпо́дь по се́рдцу твоему́ и весь сове́т твой испо́лнит. Возра́дуемся о спасе́нии твое́м и во и́мя Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся. Испо́лнит Госпо́дь вся проше́ния твоя́. Ны́не позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своего́, услы́шит его́ с небесе́ свята́го Своего́, в си́лах спасе́ние десни́цы Его́. Си́и на колесни́цах, и си́и на ко́нех, мы же во и́мя Го́спода Бо́га на́шего призове́м. Ти́и спя́ти бы́ша и падо́ша, мы же воста́хом и испра́вихомся. Го́споди, спаси́ царя́ и услы́ши ны, во́ньже а́ще день призове́м Тя.

Го́споди, си́лою Твое́ю возвесели́тся царь и о спасе́нии Твое́м возра́дуется зело́. Жела́ние се́рдца его́ дал еси́ ему́, и хоте́ния устну́ его́ не́си лиши́л его́, я́ко предвари́л еси́ его́ благослове́нием благосты́нным, положи́л еси́ на главе́ его́ вене́ц от ка́мене че́стна. Живота́ проси́л есть у Тебе́, и дал еси́ ему́ долготу́ дний во век ве́ка. Ве́лия сла́ва его́ спасе́нием Твои́м, сла́ву и велеле́пие возложи́ши на Него́, я́ко да́си ему́ благослове́ние во век ве́ка, возвесели́ши его́ ра́достию с лице́м Твои́м, я́ко царь упова́ет на Го́спода, и ми́лостию Вы́шняго не подви́жится. Да обря́щется рука́ Твоя́ всем враго́м Твои́м, десни́ца Твоя́ да обря́щет вся ненави́дящии Тебе́, я́ко положи́ши их я́ко пещь о́гненную во вре́мя лица́ Твоего́, Госпо́дь гне́вом Свои́м смяте́т я́, и снест их огнь. Плод их от земли́ погуби́ши, и се́мя их от сыно́в челове́ческих, я́ко уклони́ша на

Тя зла́я, помы́слиша сове́ты, и́хже не возмо́гут соста́вити. Я́ко положи́ши я́ хребе́т, во избы́тцех Твои́х угото́виши лице́ их. Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твое́ю, воспое́м и пое́м си́лы Твоя́.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Пресвята́я Тро́ице, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти грехи́ на́ша; Влады́ко, прости́ беззако́ния на́ша; Святы́й, посети́ и исцели́ не́мощи на́ша, и́мене Твоего́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

О́тче наш, и́же еси́ на небесе́х! Да святи́тся и́мя Твое́, да прии́дет Ца́рствие Твое́, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный даждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искуше́ние, но изба́ви нас от лука́ваго.

Священник: Я́ко Твое́ есть Ца́рство и си́ла и сла́ва, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Чтец: Ами́нь.

И тропари сия:

Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́ и благослови́ достоя́ние Твое́: побе́ды на сопроти́вныя да́руя, и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Вознесы́йся на Крест во́лею, тезоимени́тому Твоему́ но́вому жи́тельству щедро́ты Твоя́ да́руй, Христе́ Бо́же, возвесели́ нас си́лою Твое́ю, побе́ды дая́ нам на сопоста́ты, посо́бие иму́щим Твое́ ору́жие ми́ра, непобеди́мую побе́ду.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Предста́тельство стра́шное и непосты́дное, не пре́зри, Блага́я, моли́тв на́ших, Всепе́тая Богоро́дице, утверди́ правосла́вных жи́тельство, спаси́ ве́рныя лю́ди Твоя́ и пода́ждь им с небесе́ побе́ду, зане́ родила́ еси́ Бо́га, еди́на Благослове́нная.

Священник: Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о Вели́ком Господи́не и отце́ на́шем Святе́йшем Патриа́рхе (имя) и о Господи́не на́шем Преосвяще́ннейшем епи́скопе (или: архиепи́скопе, или: митрополи́те, имя, егоже есть область), и о всей во Христе́ бра́тии на́шей.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, да ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м во вся́ком благоче́стии и чистоте́.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся за всю бра́тию и за вся Христиа́ны.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Священник: Я́ко ми́лостив и Человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

И́менем Госпо́дним благослови́, о́тче.

Священник: Сла́ва Святе́й и Единосу́щней и Животворя́щей и Неразде́льней Тро́ице всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Чтец глаголет шестопсалмие (псалмы 3, 37, 62, 87, 102:142).

Сла́ва в вы́шних Бо́гу, и на земли́ мир, в челове́цех благоволе́ние. (Трижды.)

Го́споди, устне́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя́ возвестя́т хвалу́ Твою́. (Дважды.)

Го́споди, что ся умно́жиша стужа́ющии ми? Мно́зи востаю́т на мя, мно́зи глаго́лют души́ моей: несть спасе́ния ему в Бо́зе его. Ты же, Го́споди, Засту́пник мой еси́, сла́ва моя и вознося́й главу́ мою. Гла́сом моим ко Го́споду воззва́х, и услы́ша мя от горы́ святы́я Своея. Аз усну́х, и спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пит мя. Не убою́ся от тем люде́й, о́крест напа́дающих на мя. Воскресни́, Го́споди, спаси́ мя, Бо́же мой, я́ко Ты порази́л еси́ вся вражду́ющия ми всу́е: зу́бы гре́шников сокруши́л еси́. Госпо́дне есть спасе́ние, и на лю́дех Твоих благослове́ние Твое́.

Аз усну́х, и спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пит мя.

Го́споди, да не яростию Твое́ю обличи́ши мене́, ниже́ гне́вом Твоим нака́жеши мене́, я́ко стре́лы Твой унзо́ша во мне, и утверди́л еси́ на мне ру́ку Твою. Несть исцеле́ния в пло́ти моей от лица́ гне́ва Твоего́, несть ми́ра в косте́х моих от лица́ грех моих, я́ко беззако́ния моя превзыдо́ша главу́ мою, яко бре́мя тяжкое отяготе́ша на мне. Возсмерде́ша и согни́ша ра́ны моя от лица́ безу́мия моего́. Пострада́х и сляко́хся до конца́, весь день се́туя хожда́х. Я́ко лядвия моя напо́лнишася поруга́ний, и несть исцеле́ния в пло́ти моей. Озло́блен бых и смири́хся до зела́, рыка́х от воздыха́ния се́рдца моего́. Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ние мое, и воздыха́ние мое от Тебе́ не утаися. Се́рдце мое смяте́ся, оста́ви мя си́ла моя, и свет о́чию моею, и той несть со мною. Дру́зи мои и искреннии мои прямо мне прибли́жишася и ста́ша, и бли́жнии мои отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся ищущии ду́шу мою, и ищущии зла́я мне глаго́лаху су́етная и льсти́вным весь день поуча́хуся. Аз же яко глух не слы́шах и яко нем не отверза́яй уст своих. И бых яко челове́к не слы́шай и не имы́й во усте́х своих обличе́ния, я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ты услы́шиши, Го́споди Бо́же мой. Я́ко рех: да не когда́ пора́дуют ми ся врази мои: и внегда́ подвижа́тися нога́м моим, на мя велере́чеваша. Я́ко аз на ра́ны гото́в, и боле́знь моя предо мною есть вы́ну, я́ко беззако́ние мое аз возвещу́ и попеку́ся о гресе́ моем. Врази́ же мои живу́т и укрепи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящии мя без пра́вды. Воздаю́щии ми зла́я возблага́я оболга́ху мя, зане́ гоня́х благосты́ню. Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́. Вонми́ в по́мощь мою, Го́споди спасе́ния моего́.

Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́. Вонми́ в по́мощь мою, Го́споди спасе́ния моего́.

Бо́же, Бо́же мой, к Тебе́ у́тренюю, возжада́ Тебе́ душа́ моя, коль мно́жицею Тебе́ плоть моя, в земли́ пу́сте и непрохо́дне, и безво́дне. Та́ко во святе́м яви́хся Тебе́, ви́дети си́лу Твою и сла́ву Твою, я́ко лу́чши ми́лость Твоя па́че живо́т, устне́ мои похвали́те Тя. Та́ко благословлю́ Тя в животе́ моем, о и́мени Твое́м воздежу́ ру́це мои. Я́ко от ту́ка и ма́сти да испо́лнится душа́ моя, и устна́ма ра́дости восхва́лят Тя уста́ моя. А́ще помина́х Тя на посте́ли моей, на у́тренних поуча́хся в Тя. Я́ко был еси́ Помо́щник мой, и в кро́ве крилу́ Твое́ю возра́дуюся. Прильпе́ душа́ моя по Тебе́, мене́ же прия́т десни́ца Твоя. Ти́и же всу́е иска́ша ду́шу мою, вни́дут в преиспо́дняя земли́, предадя́тся в ру́ки ору́жия, ча́сти ли́совом будут. Царь же возвесели́тся о Бо́зе, похва́лится всяк клены́йся Им, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющих непра́ведная.

На у́тренних поуча́хся в Тя, я́ко был еси́ Помо́щник мой, и в кро́ве крилу́ Твое́ю возра́дуюся.

Прильпе́ душа́ моя по Тебе́, мене́ же прия́т десни́ца Твоя.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа, сла́ва Тебе́, Бо́же. (Трижды.)

Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Го́споди Бо́же спасе́ния моего́, во дни воззва́х, и в нощи́ пред Тобо́ю. Да вни́дет пред Тя моли́тва моя: приклони́ у́хо Твое́ к моле́нию моему, я́ко испо́лнися зол душа́ моя, и живо́т мой а́ду прибли́жися. Привмене́н бых с низходя́щими в ров, бых я́ко челове́к без по́мощи, в ме́ртвых свобо́дь, я́ко я́звеннии спя́щии во гро́бе, ихже не помяну́л еси́ ктому́, и ти́и от руки Твоей отринове́ни бы́ша. Положи́ша мя в ро́ве преиспо́днем, в те́мных и се́ни сме́ртней. На мне утверди́ся я́рость Твоя, и вся во́лны Твоя наве́л еси́ на мя. Уда́лил еси́ зна́емых моих от мене́, положи́ша мя ме́рзость себе́: пре́дан бых и не исхожда́х. О́чи мои изнемого́сте от нищеты́, воззва́х к Тебе́, Го́споди, весь день, возде́х к Тебе́ ру́це мои. Еда́ ме́ртвыми твори́ши чудеса́? Или́ вра́чеве воскреся́т, и испове́дятся Тебе́? Еда́ пове́сть кто во гро́бе ми́лость Твою, и истину Твою в поги́бели? Еда́ позна́на бу́дут во тьме чудеса́ Твоя, и пра́вда Твоя в земля́ забве́нней? И аз к Тебе́, Го́споди, воззва́х, и у́тро моли́тва моя предваря́т Тя. Вску́ю, Го́споди, отре́еши ду́шу мою, отвраща́еши лице́ Твое́ от мене́? Нищ есмь аз, и в труда́х от ю́ности моея; возне́с же ся, смири́хся, и изнемого́х. На мне преидо́ша гне́ви Твой, устраше́ния Твоя возмути́ша мя, обыдо́ша мя я́ко вода́, весь день одержа́ша мя вку́пе. Уда́лил еси́ от мене́ дру́га и и́скренняго, и зна́емых моих от страсте́й.

Го́споди Бо́же спасе́ния моего́, во дни воззва́х, и в нощи́ пред Тобо́ю.

Да вни́дет пред Тя моли́тва моя: приклони́ у́хо Твое́ к моле́нию моему.

Благослови, душе́ моя, Го́спода, и вся вну́тренняя моя имя свято́е Его. Благослови́, душе́ моя, Го́спода, и не забыва́й всех воздая́ний Его, очища́ющаго вся беззако́ния твоя, исцеля́ющаго вся неду́ги твоя, избавля́ющаго от истле́ния живо́т твой, венча́ющаго тя ми́лостию и щедро́тами, исполня́ющаго во благи́х жела́ние твое: обновя́тся я́ко о́рля ю́ность твоя. Творя́й ми́лостыни Госпо́дь, и судьбу́ всем обидимым. Сказа́ пути́ Своя Моисе́ови, сыново́м Изра́илевым хоте́ния Своя. Щедр и ми́лостив Госпо́дь, долготерпели́в и многоми́лостив. Не до конца́ прогне́вается, ниже́ в век вражду́ет, не по беззако́нием на́шим сотвори́л есть нам, ниже́ по грехо́м на́шим возда́л есть нам. Я́ко по высоте́ небе́сней от земли́, утверди́л есть Госпо́дь ми́лость Свою на боя́щихся Его. Ели́ко отстоя́т восто́цы от за́пад, уда́лил есть от нас беззако́ния на́ша, я́коже ще́дрит оте́ц сы́ны, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Его. Я́ко Той позна́ созда́ние на́ше, помяну́, я́ко персть есмы́. Челове́к, я́ко трава́ дни́е его, я́ко цвет се́льный, та́ко оцвете́т, я́ко дух про́йде в нем, и не бу́дет, и не позна́ет ктому́ ме́ста своего́. Ми́лость же Госпо́дня от ве́ка и до ве́ка на боя́щихся Его, и пра́вда Его на сыне́х сыно́в, храня́щих заве́т Его, и по́мнящих за́поведи Его твори́ти я́. Госпо́дь на небеси́ угото́ва престо́л Свой, и Ца́рство Его все́ми облада́ет. Благослови́те Го́спода вси Ангели Его, си́льнии кре́постию, творя́щии сло́во Его, услы́шати глас слове́с Его. Благослови́те Го́спода вся си́лы Его, слуги́ Его, творя́щии во́лю Его. Благослови́те Го́спода вся дела́ Его, на вся́ком ме́сте влады́чествия Его, благослови́, душе́ моя, Го́спода.

На вся́ком ме́сте влады́чествия Его, благослови́, душе́ моя, Го́спода.

Го́споди, услы́ши моли́тву мою, внуши́ моле́ние мое во и́стине Твое́й, услы́ши мя в пра́вде Твое́й: и не вни́ди в суд с рабо́м Твои́м, я́ко не оправди́тся пред Тобо́ю всяк живы́й. Я́ко погна́ враг ду́шу мою, смири́л есть в зе́млю живо́т мой, посади́л мя есть в те́мных, я́ко ме́ртвыя ве́ка. И уны́ во мне дух мой, во мне смяте́ся се́рдце мое. Помяну́х дни дре́вния, поучи́хся во всех де́лех Твои́х, в творе́ниих руку́ Твое́ю поуча́хся. Возде́х к Тебе́ ру́це мои, душа́ моя, я́ко земля́ безво́дная Тебе́. Ско́ро услы́ши мя, Го́споди, исчезе́ дух мой, не отврати́ лица́ Твоего́ от мене́, и уподо́блюся низходя́щим в ров. Слы́шану сотвори́ мне зау́тра ми́лость Твою, я́ко на Тя упова́х. Скажи́ мне, Го́споди, путь, во́ньже пойду́, я́ко к Тебе́ взях ду́шу мою. Изми́ мя от враг мои́х, Го́споди, к Тебе́ прибего́х. Научи́ мя твори́ти во́лю Твою, я́ко Ты еси́ Бог мой. Дух Твой Благи́й наста́вит мя на зе́млю пра́ву. Имене Твоего́ ра́ди, Го́споди, живи́ши мя, пра́вдою Твое́ю изведе́ши от печа́ли ду́шу мою. И ми́лостию Твое́ю потреби́ши враги́ моя и погуби́ши вся стужа́ющия души́ моей, я́ко аз раб Твой есмь.

Услы́ши мя, Го́споди, в пра́вде Твое́й и не вни́ди в суд с рабо́м Твоим.

Услы́ши мя, Го́споди, в пра́вде Твое́й и не вни́ди в суд с рабо́м Твоим.

Дух Твой Благи́й наста́вит мя на зе́млю пра́ву.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа, сла́ва Тебе́, Бо́же. (Трижды.)

По шестопсалмии ектения великая:

Ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О свы́шнем ми́ре и спасе́нии душ наших, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О ми́ре всего ми́ра, благостоя́нии Святы́х Бо́жиих Церкве́й, и соедине́нии всех, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О святе́м хра́ме сем и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих вонь, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О Господи́не и отце́ на́шем Блаже́ннейшем Митрополите Онуфрии и о Господи́не нашем Преосвяще́ннейшем епи́скопе (или: архиепи́скопе, или: митрополи́те, имя, егоже есть область), честне́м пресви́терстве, во Христе́ диа́констве, о всем при́чте и лю́дех, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О Богохрани́мей стране́ нашей, власте́х и во́инстве ея́, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О гра́де сем, вся́ком гра́де, стране́ и ве́рою живу́щих в них, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О благорастворе́нии возду́хов, о изоби́лии плодо́в земны́х и вре́менех ми́рных, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, плене́нных и о спасе́нии их, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, че́сть и поклоне́ние, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Священник или диакон: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Стих 1: Испове́дайтеся Го́сподеви, я́ко Благ, я́ко в век ми́лость Его́.

Лик, глас 2: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Стих 2: Обыше́дше обыдо́ша мя, и и́менем Госпо́дним противля́хся им.

Лик: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Стих 3: Не умру́, но жив бу́ду, и пове́м дела́ Госпо́дня.

Лик: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Стих 4: Ка́мень, его́же небрего́ша зи́ждущии, сей бысть во главу́ у́гла: от Го́спода бысть сей, и есть ди́вен во очесе́х на́ших.

Лик: Бог Госпо́дь, и яви́ся нам, благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.

Тропарь, глас 2:

Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва снем пречи́стое те́ло Твое́, плащани́цею чи́стою обви́в, и воня́ми во гро́бе но́ве покры́в положи́.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Егда́ снизше́л еси́ к сме́рти, Животе́ Безсме́ртный, тогда́ ад умертви́л еси́ блиста́нием Божества́. Егда́ же и уме́ршии от преиспо́дних воскреси́л еси́, вся си́лы небе́сныя взыва́ху: Жизнода́вче Христе́ Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Мироно́сицам жена́м, при гро́бе предста́в А́нгел вопия́ше: ми́ра ме́ртвым суть прили́чна, Христо́с же истле́ния яви́ся чуждь.

Во время пения тропарей священник исходит царскими вратами на середину храма к Плащанице и, взяв кадило, совершает каждение всего храма.

И начинаем пети непорочны со сладкопением, такожде по стиху, и похвалы возглашает певец, во глас 5:

Статия первая

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твоим.

1. Блаже́ни непоро́чнии в путь, ходя́щий в зако́не Госпо́дни.

И похвалы, во глас 5:

Жи́знь во гро́бе положи́лся еси́, Христе́, и а́нгельская во́инства ужаса́хуся, снизхожде́ние сла́вяще Твое́.

2. Блаже́ни испыта́ющии свиде́ния Его́, всем се́рдцем взы́щут Его́.

Животе́, ка́ко умира́еши? Ка́ко и во гро́бе обита́еши? Сме́рти же ца́рство разруша́еши, и от а́да ме́ртвыя возставля́еши?

3. Не де́лающий бо беззако́ния, в путе́х Его́ ходи́ша.

Велича́ем Тя, Иису́се Царю́, и чтем погребе́ние и страда́ния Твоя́, имиже спасл еси́ нас от истле́ния.

4. Ты запове́дал еси́ за́поведи Твоя́ сохрани́ти зело́.

Ме́ры земли́ положи́вый, в ма́лом обита́еши, Иису́се Всецарю́, гро́бе днесь, от гробо́в ме́ртвыя возставля́яй.

5. Дабы́ испра́вилися путие́ мои, сохрани́ти оправда́ния Твоя́.

Иису́се Христе́ мой, Царю́ всех, что ища́ к су́щим во а́де прише́л еси́? Или́ род отреши́ти челове́ческий?

6. Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призре́ти ми на вся за́поведи Твоя́.

Влады́ка всех зри́тся мертв, и во гро́бе но́вем полага́ется, истощи́вый гро́бы ме́ртвых.

7. Испове́мся Тебе́ в пра́вости се́рдца, внегда́ научи́ти ми ся судьба́м пра́вды Твоея́.

Животе́ во гро́бе положи́лся еси́, Христе́, и сме́ртию Твое́ю смерть погуби́л еси́, и источи́л еси́ ми́рови жизнь.

8. Оправда́ния Твоя́ сохраню́, не оста́ви мене́ до зела́.

Со злоде́и я́ко злоде́й, Христе́, вмени́лся еси́, оправда́л нас всех от злоде́йства дре́вняго запина́теля.

9. В чесо́м испра́вит юне́йший путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.

Кра́сный добро́тою па́че всех челове́к, я́ко беззра́чен мертв явля́ется, естество́ украси́вый всех.

10. Всем се́рдцем моим взыска́х Тебе́, не отри́ни мене́ от за́поведей Твоих.

Ад ка́ко стерпя́т, Спа́се, прише́ствие Твое́, а не па́че боле́знует омрача́емь, блиста́ния све́та Твоего́ заре́ю ослепле́н.

11. В се́рдце мое́м скрых словеса́ Твоя́, я́ко да не согрешу́ Тебе́.

Иису́се, сла́дкий мой и спаси́тельный Све́те, во гро́бе ка́ко те́мном скры́лся еси́? О несказа́ннаго и неизрече́ннаго терпе́ния!

12. Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Недоумева́ет и естество́ у́мное, и мно́жество безпло́тное, Христе́, та́инства несказа́ннаго и неизрече́ннаго Твоего́ погребе́ния.

13. Устна́ма мои́ма возвести́х вся судьбы́ уст Твои́х.

О чуде́с стра́нных! О веще́й но́вых! Дыха́ния моего́ Пода́тель бездыха́нен но́сится, погреба́емь рука́ма Ио́сифовыма.

14. На пути́ свиде́ний Твои́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстве.

И во гроб заше́л еси́ и недр, Христе́, Оте́ческих ника́коже отлучи́лся еси́: сие́ стра́нное и пресла́вное ку́пно.

15. В за́поведех Твои́х поглумлю́ся, и уразуме́ю пути́ Твоя́.

Истинный небесе́ и земли́ Царю́, а́ще и во гро́бе мале́йшем заключи́лся еси́, позна́лся еси́ всей тва́ри, Иису́се.

16. Во оправда́ниих Твои́х поучу́ся, не забу́ду слове́с Твои́х.

Тебе́ положе́ну во гро́бе, Созда́телю Христе́, а́дская подвиза́шася основа́ния, и гро́би отверзо́шася челове́ков.

17. Возда́ждь рабу́ Твоему́, живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.

Зе́млю Содержа́й дла́нию, умерщвле́н пло́тию, под земле́ю ны́не содержи́тся, ме́ртвыя избавля́я а́дова содержа́ния.

18. Откры́й о́чи мои́ и уразуме́ю чудеса́ от зако́на Твоего́.

Из истле́ния возше́л еси́ Животе́, Спа́се мой, Тебе́ уме́ршу, и к ме́ртвым прише́дшу, и сломи́вшу а́довы вереи́.

19. Пришле́ц аз есмь на земли́, не скрый от мене́ за́поведи Твоя́.

Я́коже све́та свети́льник, ны́не плоть Бо́жия, под зе́млю я́ко под спуд кры́ется, и отгоня́ет су́щую во а́де тьму.

20. Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́кое вре́мя.

У́мных стека́ется во́инств мно́жество со Ио́сифом и Никоди́мом, погребсти́ Тя невмести́маго во гро́бе ма́ле.

21. Запрети́л еси́ го́рдым, про́кляти уклоня́ющийся от за́поведей Твои́х.

Умерщвле́н во́лею, и положе́н под земле́ю, жизното́чне Иису́се мой, оживи́л еси́ умерщвле́на мя преступле́нием го́рьким.

22. Отыми́ от мене́ поно́с и уничиже́ние, я́ко свиде́ний Твои́х взыска́х.

Изменя́шеся вся тварь стра́стию Твое́ю, вся бо Тебе́, Сло́ве, сострада́ху, Содержи́теля Тя ве́дуще всех.

23. И́бо седо́ша кня́зи, и на мя клевета́ху: раб же Твой глумля́шеся во оправда́ниих Твои́х.

Живота́ Ка́мень во чре́ве прие́м, ад всея́дец изблева́ от ве́ка я́же поглоти́ ме́ртвыя.

24. И́бо свиде́ния Твоя́ поуче́ние мое́ есть, и сове́ти мои́ оправда́ния Твоя́.

Во гро́бе но́ве положи́лся еси́, Христе́, и естество́ челове́ческое обнови́л еси́, воскре́с боголе́пно из ме́ртвых.

25. Прильпе́ земли́ душа́ моя́, живи́ мя по словеси́ Твоему́.

На зе́млю сшел еси́, да спасе́ши Ада́ма, и на земли́ не обре́т сего́, Влады́ко, да́же до а́да снизше́л еси́ ища́й.

26. Пути́ моя́ возвести́х, и услы́шал мя еси́, научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Сотрясе́ся стра́хом, Сло́ве, вся земля́, и денни́ца лучи́ скры, велича́йшему в земли́ сокрове́нному Твоему́ све́ту.

27. Путь оправда́ний Твои́х вразуми́ ми, и поглумлю́ся в чудеса́х Твои́х.

Я́ко челове́к у́бо умира́еши во́лею, Спа́се, я́ко Бог же сме́ртныя возста́вил еси́ от гробо́в, и глубины́ грехо́вныя.

28. Воздрема́ душа́ моя́ от уны́ния, утверди́ мя в словеса́х Твои́х.

Слезото́чная рыда́ния на Тебе́ чи́стая ма́терски, о Иису́се, накрапля́ющи вопия́ше: ка́ко погребу́ Тя, Сы́не?

29. Путь непра́вды отста́ви от мене́, и зако́ном Твоим поми́луй мя.

Я́коже пшени́чное зе́рно, заше́д в не́дра земна́я, многопе́рстный возда́л еси́ клас, возста́вив челове́ки, я́же от Ада́ма.

30. Путь истины изво́лих, и судьбы́ Твоя́ не забы́х.

Под земле́ю скры́лся еси́ я́ко со́лнце ны́не, и но́щию сме́ртною покрове́н был еси́, но возсия́й светле́йше, Спа́се.

31. Прилепи́хся свидением Твоим, Го́споди, не посрами́ мене́.

Я́коже со́лнечный круг луна́, Спа́се, сокрыва́ет, и Тебе́ ны́не гроб скры, сконча́вшагося сме́ртию пло́тски.

32. Путь за́поведей Твоих теко́х, егда́ разшири́л еси́ се́рдце мое́.

Живо́т сме́рти вкуси́вый Христо́с, от сме́рти сме́ртныя свободи́, и всем ны́не да́рует живо́т.

33. Законоположи́ мне, Го́споди, путь оправда́ний Твои́х и взыщу́ и́ вы́ну.

Умерщвле́на дре́вле Ада́ма завистно, возво́диши к животу́ умерщвле́нием Твоим, но́вый, Спа́се, во пло́ти явле́йся Ада́м.

34. Вразуми́ мя, и испыта́ю зако́н Твой, и сохраню́ и́ всем се́рдцем моим.

У́мнии Тя чи́ни, просте́рта ме́ртва зря́ще нас ра́ди, ужаса́хуся, покрыва́еми крилы́, Спа́се.

35. Наста́ви мя на стезю́ за́поведей Твоих, я́ко ту́ю восхоте́х.

Снем Тя, Сло́ве, от дре́ва ме́ртва, во гро́бе Ио́сиф ны́не положи́, но воста́ни спаса́яй вся я́ко Бог.

36. Приклони́ се́рдце мое́ во свиде́ния Твоя́, а не в лихоимство.

А́нгельская, Спа́се, ра́дость быв, ны́не и печа́ли сим был еси́ вино́вен, видимь пло́тию бездыха́нен мертв.

37. Отврати́ о́чи мои́, е́же не ви́дети суеты́, в пути́ Твое́м живи́ мя.

Возне́слся еси́ на дре́ве, и живу́щия челове́ки совозно́сиши: под земле́ю же быв, лежа́щия под не́ю воскреша́еши.

38. Поста́ви рабу́ Твоему́ сло́во Твое́ в страх Твой.

Я́коже лев, Спа́се, усну́в пло́тию, я́ко не́кий ски́мен мертв востае́ши, отложи́в ста́рость плотску́ю.

39. Отыми́ поноше́ние мое́, е́же непщева́х, я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.

В ре́бра прободе́н был еси́, ребро́ взе́мый Ада́мле, от него́же Е́ву созда́л еси́, и источи́л еси́ то́ки чисти́тельныя.

40. Се возжела́х за́поведи Твоя́, в пра́вде Твое́й живи́ мя.

Та́йно у́бо дре́вле жре́тся а́гнец, Ты же я́ве жрен быв, Незло́биве, всю тварь очи́стил еси́, Спа́се.

41. И да прии́дет на мя ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ние Твое́ по словеси́ Твоему́.

Кто изрече́т о́браз стра́шный вои́стинну но́вый? Влады́чествуяй бо тва́рию, днесь страсть прие́млет, и умира́ет нас ра́ди.

42. И отвеща́ю поноша́ющим ми сло́во: я́ко упова́х на словеса́ Твоя́.

Живота́ Сокро́вище, ка́ко зри́тся ме́ртвый? ужаса́ющеся А́нгели взыва́ху: Ка́ко же во гро́бе заключа́ется Бог?

43. И не отыми́ от уст мои́х словесе́ и́стинна до зела́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́х.

Копие́м прободе́ннаго, Спа́се, из ребра́ Твоего́, живо́т живото́м из живота́ спа́сшаго мя иска́паеши, и живи́ши мя с ним.

44. И сохраню́ зако́н Твой вы́ну, в век и в век ве́ка.

Распросте́рт на дре́ве, собра́л еси́ челове́ки: в ре́бра же прободе́н, живото́чное всем оставле́ние источа́еши, Иису́се.

45. И хожда́х в широте́, я́ко за́поведи Твоя́ взыска́х.

Благообра́зный, Спа́се, образу́ет стра́шно, и погреба́ет Тя я́ко ме́ртва благообра́зно, и ужаса́ется Твоего́ о́браза стра́шнаго.

46. И глаго́лах о свиде́ниих Твоих пред цари́, и не стыдя́хся.

Под земле́ю хоте́нием низше́д я́ко мертв, возво́диши от земля́ к небе́сным отту́ду па́дшия, Иису́се.

47. И поуча́хся в за́поведех Твоих, я́же возлюбих зело́.

Аще и ме́ртв виден был еси, но живы́й я́ко Бог, возво́диши от земля́ к небе́сным отту́ду па́дшия, Иису́се.

48. И воздвиго́х ру́це моя́ к за́поведем Твои́м, я́же возлюби́х.

А́ще и мертв виден был еси, но жив я́ко Бог, умерщвле́нныя челове́ки оживил еси, моего́ умертвив умертвителя.

48. И глумля́хся во оправда́ниих Твоих.

О ра́дости о́ныя! О мно́гия сла́дости! ихже во а́де напо́лнил еси, во днах мра́чных свет возсия́в.

49. Помяни словеса́ Твоя́ рабу́ Твоему́, ихже упова́ние дал ми еси.

Покланя́юся стра́сти, воспева́ю погребе́ние, велича́ю Твою́ держа́ву, Человеколю́бче, имиже свободихся страсте́й тлетво́рных.

50. То мя уте́ши во смире́нии мое́м, я́ко сло́во Твое́ живи́ мя.

На Тя мечь обнажи́ся, Христе́, и мечь кре́пкаго у́бо притупля́ется, и мечь же обраща́ется Еде́мский.

51. Го́рдии законопреступова́ху до зела́, от зако́на же Твоего́ не уклони́хся.

А́гница Агнца зря́щи в заколе́нии, острие́м пробода́ема рыда́ше, сподвигши и ста́до вопити.

52. Помяну́х судьбы́ Твоя́ от ве́ка, Го́споди, и уте́шихся.

Аще и во гро́бе погреба́ешися, а́ще и во ад и́деши: но и гро́бы истощил еси, и ад обнажил еси, Христе́.

53. Печа́ль прия́т мя от гре́шник, оставля́ющих зако́н Твой.

Во́лею снизше́л еси́, Спа́се, под зе́млю, умерщвле́нныя челове́ки оживи́л еси́, и возве́л еси́ во сла́ве О́тчей.

54. Пе́та бя́ху мне́ оправда́ния Твоя́ на ме́сте прише́льствия моего́.

Тро́ицы Еди́н во пло́ти нас ра́ди поно́сную претерпе́ смерть, ужаса́ется же со́лнце, и трепе́щет земля́.

55. Помяну́х в нощи́ и́мя Твое́, Го́споди, и сохрани́х зако́н Твой.

Я́ко от исто́чника го́рькаго, Иу́дова коле́на исча́дия в ро́ве положи́ша, пита́теля маннода́вца Иису́са.

56. Сей бысть мне, я́ко оправда́ний Твои́х взыска́х.

Судия́ я́ко суди́мь пред Пила́том судие́ю, и предста́, и сме́ртию непра́ведною осужде́н бысть, дре́вом кре́стным.

57. Часть моя́ еси́, Го́споди, рех сохрани́ти зако́н Твой.

Го́рдый Изра́илю, уби́йственнии лю́дие, что пострада́вше, Вара́вву свободи́сте, и Спа́са преда́сте Кресту́?

58. Помоли́хся лицу́ Твоему́ всем се́рдцем мои́м, поми́луй мя по словеси́ Твоему́.

Руко́ю Твое́ю созда́вый Ада́ма от земли́, того́ ра́ди естество́м был еси́ Челове́к, и распя́лся еси́ во́лею Твое́ю.

59. Помы́слих пути́ Твоя́, и возврати́х но́зе мои́ во свиде́ния Твоя́.

Послу́шав, Сло́ве, Отца́ Твоего́, да́же до а́да лю́таго соше́л еси́, и воскреси́л еси́ род челове́ческий.

60. Угото́вихся, и не смути́хся, сохрани́ти за́поведи Твоя́.

Увы́ мне, Све́те ми́ра! увы́ мне, Све́те Мой, Иису́се Мой возжеле́нный! вопия́ше Де́ва, рыда́ющи го́рько взыва́ше.

61. У́же гре́шник обяза́шася мне, и зако́на Твоего́ не забы́х.

Зави́стливии, уби́йственнии и гордии лю́дие, поне́ плащани́цы и сударя́ самаго́ да стыдя́тся, воскре́сшу Христу́.

62. Полу́нощи воста́х, испове́датися Тебе́ о судьба́х пра́вды Твоея́.

Прииди́ у́бо, скве́рный уби́йце учениче́, и нрав зло́бы твоей покажи́ ми, и́мже был еси́ преда́тель Христо́в.

63. Прича́стник аз есмь всем боя́щимся Тебе́, и храня́щим за́поведи Твоя́.

Я́ко человеколюби́в не́кто притворя́ешися бу́е, и сле́пе всегуби́тельнейший, неве́рный, ми́ро прода́вый на цене́.

64. Ми́лости Твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́, оправда́нием Твои́м научи́ мя.

Небе́снаго ми́ра ку́ю име́л еси́ це́ну многоце́ннаго? Ко́е прия́л еси́ противодосто́йное? неи́стовство обре́л еси́ прокля́тейший сатано́.

65. Бла́гость сотвори́л еси́ с рабо́м Твои́м, Го́споди, по словеси́ Твоему́.

Аще нищелю́бец еси́, и о ми́ре печа́луеши истоща́емом во очище́ние души́, ка́ко на зла́те продае́ши Светоза́рна?

66. Бла́гости, и наказа́нию и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́поведем Твои́м ве́ровах.

О Бо́жий Сло́ве! О ра́досте моя́! Ка́ко претерплю́ тридне́вное Твое́ погребе́ние? Ны́не терза́юся утро́бою ма́терски.

67. Пре́жде да́же не смири́ти ми ся, аз прегреши́х, сего́ ра́ди сло́во Твое́ сохрани́х.

Кто́ даст Ми во́ду и слез исто́чники, Богоневе́стная Де́ва взыва́ше, да воспла́чу сла́дкаго Ми Иису́са?

68. Благ еси́ Ты, Го́споди, и бла́гостию Твое́ю научи́ мя оправда́нием Твои́м.

О го́ры и хо́лми, и челове́ков мно́жества! воспла́читеся, и вся рыда́йте со Мно́ю, Бо́га ва́шего Ма́терию!

69. Умно́жися на мя непра́вда го́рдых, аз же всем се́рдцем мои́м испыта́ю за́поведи Твоя́.

Когда́ ви́жду Тя, Спа́се, безле́тнаго Све́та, ра́дость и сла́дость се́рдца Моего́? Де́ва го́рько вопия́ше.

70. Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце их, аз же зако́ну Твоему́ поучи́хся.

А́ще и я́ко ка́мень, Спа́се, краесеко́мый, Ты прия́л еси́ сече́ние, но источил еси́ живу́ю струю, я́ко Исто́чник сый жи́зни.

71. Бла́го мне, я́ко смири́л мя еси́, я́ко да научу́ся оправда́нием Твоим.

Я́ко от исто́чника еди́наго сугу́бою реко́ю ребро́м Твоим излива́ющим напая́ющеся, безсме́ртную приобрета́ем жизнь.

72. Благ мне зако́н уст Твоих па́че ты́сящ зла́та и сребра́.

Во́лею явился еси́, Сло́ве, во гро́бе мертв, но живе́ши, и челове́ки, я́коже предре́кл еси́, воскресе́нием Твоим, Спа́се мой, воздвиза́еши.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Воспева́ем Сло́ве, Тебе́ всех Бо́га, со Отце́м и Святы́м Твоим Ду́хом, и сла́вим Боже́ственное Твое́ погребе́ние.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Блажи́м Тя, Богоро́дице чи́стая, и почита́ем тридне́вное погребе́ние Сы́на Твоего́ и Бо́га на́шего ве́рно.

(И паки первый припев оба лика вкупе)

Жизнь во гро́бе положи́лся еси́, Христе́, и а́нгельская во́инства ужаса́хуся, снизхожде́ние сла́вяще Твое́.

Таже, ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко благослови́ся Твое́ имя, и просла́вися Твое́ Ца́рство, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

И начинаем вторую статию, за еже священнику совершати каждение малое (Плащаницы, иконостаса, предстоящих)

Статия вторая

Вторый лик поет со сладкопением тропарь во глас 5:

Досто́йно есть велича́ти Тя Жизнода́вца, на Кресте́ ру́це просте́ршаго, и сокру́шшаго держа́ву вра́жию.

73. Ру́це Твои́ сотвори́сте мя, и созда́сте мя: вразуми́ мя, и научу́ся за́поведем Твоим.

Досто́йно есть велича́ти Тя, всех Зижди́теля: Твоими бо страда́ньми и́мамы безстра́стие, изба́вльшеся тле́ния.

74. Боя́щиися Тебе́ у́зрят мя и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х.

Ужасе́ся земля́, и со́лнце, Спа́се, скры́ся, Тебе́ Невече́рнему Све́ту, Христе́, заше́дшу во гро́бе пло́тски.

75. Разуме́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и воистинну смири́л мя еси́.

Усну́л еси́, Христе́, естественноживо́тным сном во гро́бе, и от тя́жкаго сна грехо́внаго воздви́гл еси́ род челове́ческий.

76. Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уте́шит мя по словеси́ Твоему́ рабу́ Твоему́.

Еди́на жен, кроме́ боле́зней роди́х Тя, Ча́до, боле́зни же ны́не терплю́ стра́стию Твое́ю нестерпи́мыя, глаго́лаше Чи́стая.

77. Да прии́дут мне щедро́ты Твоя́, и жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ние мое́ есть.

Горе́ Тя, Спа́се, неразлу́чно со Отце́м су́ща, до́ле же ме́ртва просте́рта на земли́, ужаса́ются зря́ще Серафи́ми.

78. Да постыдя́тся го́рдии, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя, аз же поглумлю́ся в за́поведех Твоих.

Раздира́ется церко́вная заве́са Твоим распя́тием, покрыва́ют свети́ла, Сло́ве, свет, Тебе́ скры́вшуся со́лнцу под зе́млю.

79. Да обратя́т мя боя́щиися Тебе́, и ве́дящии свиде́ния Твоя́.

Земли́ изнача́ла еди́нем ма́нием водрузи́вый круг, бездыха́нен я́ко челове́к за́йде под зе́млю: ужасни́ся виде́нием не́бо.

80. Бу́ди се́рдце мое непоро́чно во оправда́ниих Твои́х, я́ко да не постыжу́ся.

Заше́л еси́ под зе́млю, руко́ю Твое́ю созда́вый челове́ка, да воздви́гнеши от паде́ния собо́ры челове́ческия всеси́льною держа́вою.

81. Исчеза́ет во спасе́ние Твое́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х.

Плач свяще́нный прииди́те воспои́м Христу́ уме́ршему, я́ко дре́вле жены́ мироно́сицы, да и ра́дуйся услы́шим с ни́ми.

82. Исчезо́ша о́чи мои́ в сло́во Твое́, глаго́люще: когда́ уте́шиши мя?

Ми́ро вои́стинну еси́ Ты, Сло́ве, неистощи́мое: те́мже Ти и ми́ра приноша́ху, я́ко ме́ртву живо́му, жены́ мироно́сицы.

83. Зане́ бых я́ко мех на сла́не, оправда́ний Твои́х не забы́х.

Адова у́бо погребе́н ца́рствия, Христе́, сокруша́еши, сме́ртию же смерть умерщвля́еши, и тле́ния свобожда́еши земноро́дныя.

84. Коли́ко есть дней раба́ Твоего́? Когда́ сотвори́ши ми от гоня́щих мя суд?

То́ки жи́зни пролива́ющая Бо́жия Прему́дрость, во гроб заходя́щи животвори́т су́щия, в незаходи́мых а́довых ме́стех.

85. Пове́даша мне законопресту́пницы глумле́ния, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди.

Да челове́ческое обновлю́ сокруше́нное естество́, уя́звлен есмь сме́ртию хотя́ пло́тию, Ма́ти Моя́, не терза́йся рыда́ньми.

86. Вся за́поведи Твоя́ и́стина, непра́ведно погна́ша мя, помози́ ми.

Заше́л еси́ под зе́млю Светоно́сец пра́вды, и мертвыя я́коже от сна воздви́гл еси́, отгна́в вся́кую тьму су́щую во а́де.

87. Вма́ле не сконча́ша мене́ на земли́: аз же не оста́вих за́поведей Твои́х.

Зерно́ двоера́сленое, естественножи́зненное, в бока́ земна́я се́ется со слеза́ми днесь: но прозя́бше, мир радостносотвори́т.

88. По ми́лости Твое́й живи́ мя, и сохраню́ свиде́ния уст Твои́х.

Убоя́ся Ада́м, Бо́гу ходя́щу в раи́, ра́дуется же ко а́ду соше́дшу, пады́й пре́жде, и ны́не воздвиза́емь.

89. Во век, Го́споди, сло́во Твое́ пребыва́ет на небеси́.

Жрет Тебе́ же́ртвы сле́зныя Ро́ждшая Тя, Христе́, пло́тию положе́ну во гро́бе, вопию́щи: воста́ни, Ча́до, я́коже предре́кл еси́.

90. В род и род и́стина Твоя́, основа́л еси́ зе́млю и пребыва́ет.

Во гро́бе Ио́сиф благогове́йно Тя но́вем сокрыва́я, пе́сни исхо́дныя боголе́пныя пое́т Тебе́, смеше́ныя рыда́ньми, Спа́се.

91. Учине́нием Твои́м пребыва́ет день, я́ко вся́ческая рабо́тна Тебе́.

Гвоздьми́ Тя Кресту́ пригвожде́на, Ма́ти Твоя́, Сло́ве, зря́щи, гвоздьми́ печа́ли го́рькия пронза́ет, и стрела́ми ду́шу.

92. Я́ко а́ще бы не зако́н Твой поуче́ние мое́ был, тогда́ у́бо поги́бл бых во смире́нии мое́м.

Тя всех наслажде́ние Ма́ти зря́щи, питие́м напая́ема го́рьким, слеза́ми лице́ омака́ет го́рце.

93. Во век не забу́ду оправда́ний Твои́х, я́ко в них оживи́л мя еси́.

Уязвля́юся лю́те, и растерза́юся утро́бою, Сло́ве, зря́щи непра́ведное Твое́ заколе́ние, глаго́лаше Пречи́стая с пла́чем.

94. Твой есмь аз, спаси́ мя, я́ко оправда́ний Твои́х взыска́х.

О́ко сла́дкое, и устне́ Твои́ ка́ко заключу́, Сло́ве? Ка́ко же Тя мертволе́пно погребу́? Ужаса́юся, вопия́ше Ио́сиф.

95. Мене́ жда́ша гре́шницы погуби́ти мя, свиде́ния Твоя́ разуме́х.

Пе́сни Ио́сиф и Никоди́м надгро́бныя пою́т Христу́ уме́ршему ны́не, пою́т же с ни́ми и Серафи́ми.

96. Вся́кия кончи́ны ви́дех коне́ц, широка́ за́поведь Твоя́ зело́.

Захо́диши под зе́млю, Спа́се, Со́лнце пра́вды: те́мже ро́ждшая Тя Луна́ печа́льми оскудева́ет, ви́да Твоего́ лиша́ема.

97. Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди, весь день поуче́ние мое́ есть.

Ужасе́ся ад, Спа́се, зря Тя Жизнода́вца, бога́тство о́наго упраждня́юща, и я́же от ве́ка ме́ртвыя возставля́юща.

98. Па́че враг мои́х умудри́л мя еси́ за́поведию Твое́ю, я́ко в век моя́ есть.

Со́лнце свет возсиява́ет по но́щи, Сло́ве, и Ты же воскре́с, просиява́еши по сме́рти я́сно, я́ко от черто́га.

99. Па́че всех уча́щих мя разуме́х, я́ко свиде́ния Твоя́ поуче́ние мое́ есть.

Земля́ Тя, Созда́телю, в не́дра прие́мши, тре́петом содержи́ма, Спа́се, трясе́тся, успи́вши ме́ртвыя трясе́нием.

100. Па́че ста́рец разуме́х, я́ко за́поведи Твоя́ взыска́х.

Ми́ры Тя, Христе́, Никоди́м и Благообра́зный, ны́не новоле́пно помазу́юще, ужасни́ся, вопия́ху, вся земля́.

101. От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́х нога́м мои́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́.

Заше́л еси́, Светотво́рче, и с Тобо́ю за́йде свет со́лнца: тре́петом же тварь содержи́тся, всех Тя пропове́дающи Творца́.

102. От суде́б Твои́х не уклони́хся, я́ко Ты законоположи́л ми еси́.

Ка́мень углажде́нный, краеуго́льный покрыва́ет ка́мень, челове́к же сме́ртный я́ко сме́ртна, Бо́га покрыва́ет ны́не во гро́бе: ужасни́ся, земле́.

103. Коль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ Твоя́, па́че ме́да усто́м мои́м!

Виждь ученика́, его́же люби́л еси́, и Твою́ Ма́терь, Ча́до, и веща́ние даждь сладча́йшее, взыва́ше пла́чущи Чи́стая.

104. От за́поведей Твои́х разуме́х, сего́ ра́ди возненави́дех всяк путь непра́вды.

Ты, Сло́ве, я́ко сый живота́ да́тель, иуде́ов, на Кресте́ простры́йся, не умертви́л еси́, но воскреси́л еси́ и сих ме́ртвыя.

105. Свети́льник нога́ма мои́ма зако́н Твой, и свет стезя́м мои́м.

Добро́ты, Сло́ве, пре́жде не име́л еси́, ниже́ ви́да, егда́ страда́л еси́, но воскре́с провозсия́л еси́, удобри́в челове́ки боже́ственными заря́ми.

106. Кля́хся, и поста́вих сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоея́.

Заше́л еси́ пло́тию в зе́млю невече́рний Светоно́сец, и не терпя́ зре́ти со́лнце поме́рче, полу́дни еще́ су́щу.

107. Смири́хся до зела́, Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоему́.

Со́лнце вку́пе и луна́ поме́ркше, Спа́се, рабо́м благоразу́мным образова́хуся, и́же в че́рныя оде́жды облача́тся.

108. Во́льная уст мои́х благоволи́ же Го́споди, и судьба́м Твои́м научи́ мя.

Ви́де Тя Бо́га со́тник, а́ще и умертви́лся еси́. Ка́ко Тя убо, Бо́же мой, осяжу́ рука́ма? ужаса́юся, вопия́ше Ио́сиф.

109. Душа́ моя в руку́ Твое́ю вы́ну, и зако́на Твоего́ не забы́х.

Усну́ Ада́м, но смерть из ребр изво́дит: Ты же ны́не усну́л еси́, Сло́ве Бо́жий, источа́еши от ребр Твои́х ми́рови жизнь.

110. Положи́ша гре́шницы сеть мне, и от за́поведей Твои́х не заблуди́х.

Усну́л еси́ ма́ло, и оживи́л еси́ уме́ршия, и воскре́с, воскреси́л еси́ спя́щия от ве́ка, Бла́же.

111. Насле́довах свиде́ния Твоя́ во век, я́ко ра́дование се́рдца моего́ суть.

Взят еси́ от земли́, но источи́л еси́ спасе́ния вино́, живото́чная Лозо́: прославля́ю Страсть и Крест.

112. Приклони́х се́рдце мое́, сотвори́ти оправда́ния Твоя́ в век за воздая́ние.

Ка́ко у́мная чинонача́лия Тя, Спа́се, пою́т, на́га, окровавле́на, осужде́на, терпя́ще де́рзость распина́телей?

113. Законопресту́пныя возненави́дех, зако́н же Твой возлюби́х.

Обруче́нный, стропо́тнейший ро́де евре́йский, ве́дал еси́ воздвиже́ние хра́ма, почто́ осуди́л еси́ Христа́?

114. Помо́щник мой и Засту́пник мой еси́ Ты, на словеса́ Твоя́ упова́х.

Во оде́жду поруга́ния, украси́теля всех облека́еши, И́же не́бо утверди́, и зе́млю украси́ чу́дно.

115. Уклони́теся от мене́ лука́внующии, и испыта́ю за́поведи Бо́га моего́.

Я́коже нея́сыть уя́звлен в ре́бра Твоя́, Сло́ве, о́троки Твоя́ уме́ршия оживи́л еси́, иска́пав живо́тныя им то́ки.

116. Заступи́ мя по словеси́ Твоему́, и жив бу́ду, и не посрами́ мене́ от ча́яния моего́.

Со́лнце пре́жде уста́ви Иису́с, иноплеме́нники секи́й: Ты́ же скры́лся еси́, низлага́я тьмы нача́льника.

117. Помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́ниих Твои́х вы́ну.

Недр Оте́ческих неисхо́ден пребы́в, Ще́дре, и челове́к бы́ти благоволи́л еси́, и во ад снизше́л еси́, Христе́.

118. Уничижи́л еси́ вся отступа́ющия от оправда́ний Твои́х, я́ко непра́ведно помышле́ние их.

Взя́тся распны́йся, И́же на вода́х зе́млю пове́шей, и я́ко бездыха́нен в ней ны́не возлега́ет: я́же не терпя́щи тряса́шеся лю́те.

119. Преступа́ющия непщева́х вся гре́шныя земли́, сего́ ра́ди возлюби́х свиде́ния Твоя́.

Увы́ Мне, о Сы́не, Неискусому́жная рыда́ше глаго́лющи: Его́же бо я́ко царя́ наде́яхся, осужде́на зрю ны́не на Кресте́.

120. Пригвозди́ стра́ху Твоему́ пло́ти моя́, от суде́б бо Твои́х убоя́хся.

Сия́ Гаврии́л мне возвести́, егда́ слете́, и́же Ца́рство ве́чное рече́, Сы́на Моего́ Иису́са.

121. Сотвори́х суд и пра́вду, не преда́ждь мене́ оби́дящим мя.

Увы́, Симео́ново соверши́ся проро́чество: Твой бо меч про́йде се́рдце Мое́, Емману́иле.

122. Восприими́ раба́ Твоего́ во бла́го, да не оклевета́ют мене́ го́рдии.

Поне́ су́щих от ме́ртвых постыди́теся, о иуде́е! и́хже Животода́вец возста́ви, Его́же вы уби́сте зави́стно.

123. О́чи мои́ исчезо́сте во спасе́ние Твое́, и в сло́во пра́вды Твоея́.

Ужасе́ся ви́девшее, Неви́димый Све́те, Тебе́, Христе́ мой, во гро́бе сокрыва́ема, бездыха́нна же, и помрачи́ со́лнце свет.

124. Сотвори́ с рабо́м Твои́м по ми́лости Твое́й, и оправда́нием Твои́м научи́ мя.

Пла́каше го́рько Пренепоро́чная Ма́ти Твоя́, Сло́ве, егда́ во гро́бе ви́де Тебе́ неизрече́ннаго и безнача́льнаго Бо́га.

125. Раб Твой есмь аз, вразуми́ мя, и уве́м свиде́ния Твоя́.

Ме́ртвость Твою́, нетле́нная, Христе́, Ма́ти Твоя́ зря́щи, го́рько к Тебе́ веща́ше: не косни́, Животе́, в ме́ртвых.

126. Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви, разори́ша зако́н Твой.

Ад лю́тый потрепета́, егда́ Тя ви́де Со́лнце сла́вы, Безсме́ртне, и издава́ше ю́зники тща́тельно.

127. Сего́ ра́ди возлюби́х за́поведи Твоя́ па́че зла́та и топа́зия.

Ве́лие и ужа́сное виде́ние ны́не зри́тся, живота́ сый вино́вный, смерть подъя́т, оживи́ти хотя́ всех.

128. Сего́ ра́ди ко всем за́поведем Твои́м направля́хся, всяк путь непра́вды возненави́дех.

Пробода́ешися в ре́бра, и пригвожда́ешися, Влады́ко, рука́ми, я́зву от ребра́ Ты исцеля́я, и невоздержа́ние рук пра́отец.

129. Ди́вна свиде́ния Твоя́, сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.

Пре́жде Рахи́лина сы́на пла́каше всяк и́же в дому́, и Сы́на Де́вы рыда́ху учени́к лик с Ма́терию.

130. Явле́ние слове́с Твои́х просвеща́ет и вразумля́ет младе́нцы.

Ударе́ние рук да́ша Христо́вой лани́те, руко́ю челове́ка созда́вшаго, и че́люсти зве́ря сокруши́вшаго.

131. Уста́ моя́ отверзо́х, и привлеко́х дух, я́ко за́поведей Твои́х жела́х.

Пе́сньми Твое́, Христе́, ны́не распя́тие и погребе́ние, вси ве́рнии пра́зднуем, изба́вльшеся сме́рти погребе́нием Твои́м.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Безнача́льне Бо́же, Соприсносу́щне Сло́ве и Ду́ше Святы́й, лю́ди правосла́вныя в ве́ре укрепи́ на ра́тныя, я́ко Благ.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Жизнь ро́ждшая, Пренепоро́чная Чи́стая Де́во, утоли́ церко́вныя собла́зны, и пода́ждь мир я́ко Блага́я.

(И паки первый припев оба лика вкупе)

Досто́йно есть велича́ти Тя, Жизнода́вца, на Кресте́ ру́це просте́ршаго, и сокруши́вшаго держа́ву вра́жию.

Таже, ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко Свят еси́ Бо́же наш, и́же на престо́ле сла́вы херуви́мстем почива́яй, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со Безнача́льным Твои́м Отце́м и с Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

И начинаем третию статию, за еже священнику совершати каждение малое.

Статия третия

Первый лик поет со сладкопением, во глас 3:

Ро́ди вси песнь погребе́нию Твоему́ прино́сят, Христе́ мой.

132. При́зри на мя и поми́луй мя, по суду́ лю́бящих и́мя Твое́.

Снем с дре́ва и́же от Аримафе́я, плащани́цею обви́в во гро́бе Тя погреба́ет.

133. Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоему́, и да не облада́ет мно́ю вся́кое беззако́ние.

Мироно́сицы приидо́ша ми́ра Тебе́, Христе́ мой, нося́щия прему́дро.

134. Изба́ви мя от клеветы́ челове́ческия, и сохраню́ за́поведи Твоя́.

Гряди́, вся тварь, пе́сни исхо́дный принесе́м Зижди́телю.

135. Лице́ Твое́ просвети́ на раба́ Твоего́, и научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Я́ко ме́ртва Жива́го, с мироно́сицами вси миропома́жем му́дренно.

136. Исхо́дища водна́я изведо́сте о́чи мои́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоего́.

Ио́сифе треблаже́нне, погреби́ те́ло Христа́ Жизнода́вца.

137. Пра́веден еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́.

Ихже воспита́ ма́нною, воздвиго́ша пя́ту на Благоде́теля.

138. Запове́дал еси́ пра́вду, свиде́ния Твоя́, и и́стину зело́.

И́хже воспита́ ма́нною, прино́сят Спа́су желчь ку́пно и о́цет.

139. Иста́яла мя есть ре́вность Твоя́, я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.

О пребезу́мия, и христоуби́йства пророкоуби́йц!

140. Разжже́но сло́во Твое́ зело́, и раб Твой возлюби́ е́.

Я́коже безу́мный служи́тель, предаде́ учени́к Бе́здну Прему́дрости.

141. Юне́йший аз есмь и уничиже́н, оправда́ний Твои́х не забы́х.

Изба́вителя оста́вив, пле́нник оста́вися льсти́вый Иу́да.

142. Пра́вда Твоя́ пра́вда во век, и зако́н Твой и́стина.

По Соломо́ну, ров глубо́кий уста́ евре́й беззако́нных.

143. Ско́рби и ну́жди обрето́ша мя, за́поведи Твоя́ поуче́ние мое́.

В стропо́тных ше́ствиих евре́ов беззако́нных, волчцы́ и се́ти.

144. Пра́вда свиде́ния Твоя́ в век, вразуми́ мя, и жив бу́ду.

Ио́сиф погреба́ет с Никоди́мом мертволе́пно Зижди́теля.

145. Воззва́х всем се́рдцем мои́м, услы́ши мя, Го́споди, оправда́ния Твоя́ взыщу́.

Жизнода́вче Спа́се, сла́ва держа́ве Твое́й, ад разо́ршей.

146. Воззва́х Ти, спаси́ мя, и сохраню́ свиде́ния Твоя́.

Лежа́ща Тя Пречи́стая ви́дящи, Сло́ве, матероле́пно пла́каше.

147. Предвари́х в безго́дии, и воззва́х, на словеса́ Твоя́ упова́х.

О сладча́йшая Моя́ Весно́, сладча́йшее Мое́ Ча́до! где Твоя́ за́йде добро́та?

148. Предвари́сте о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́м Твои́м.

Плач сподвиза́ше Всечи́стая Твоя́ Ма́ти, Тебе́, Сло́ве, уме́ршу.

149. Глас мой услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твое́й, по судьбе́ Твое́й живи́ мя.

Жены́ с ми́ры приидо́ша пома́зати Христа́, Боже́ственнаго Ми́ра.

150. Прибли́жишася гоня́щии мя беззако́нием, от зако́на же Твоего́ удали́шася.

Смерть сме́ртию Ты умерщвля́еши, Бо́же мой, Боже́ственною си́лою Твое́ю.

151. Близ еси́ Ты, Го́споди, и вси путие́ Твои́ и́стина.

Прельсти́ся преле́стник, прельсти́выйся избавля́ется, прему́дростию Твое́ю, Бо́же мой.

152. Испе́рва позна́х от свиде́ний Твои́х, я́ко во век основа́л я еси́.

Во дно а́дово низведе́н бысть преда́тель, в кла́денец истле́ния.

153. Виждь смире́ние мое́, и изми́ мя, я́ко зако́на Твоего́ не забы́х.

Волчцы́ и се́ти путие́ треокая́ннаго безу́мнаго Иу́ды.

154. Суди́ суд мой, и изба́ви мя, словесе́ ра́ди Твоего́ живи́ мя.

Вси́ спогиба́ют распина́телие Твои́, Сло́ве, Сы́не Бо́жий Всецарю́.

155. Дале́че от гре́шник спасе́ние, я́ко оправда́ний Твои́х не взыска́ша.

В кла́денец истле́ния вси спогиба́ют му́жие крове́й.

156. Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди, по судьбе́ Твое́й живи́ мя.

Сы́не Бо́жий Всецарю́, Бо́же мой, Созда́телю мой, ка́ко стра́сть подъя́л еси́?

157. Мно́зи изгоня́щии мя и стужа́ющии ми, от свиде́ний Твои́х не уклони́хся.

Ю́ница Тельца́ на дре́ве пове́шена взыва́ше зря́щи.

158. Ви́дех неразумева́ющия и иста́ях, я́ко слове́с Твои́х не сохрани́ша.

Те́ло живоно́сное Ио́сиф погреба́ет с Никоди́мом.

159. Виждь, я́ко за́поведи Твоя́ возлюби́х, Го́споди, по ми́лости Твое́й живи́ мя.

Взыва́ше Отрокови́ца те́пле сле́зы точа́щи, утро́бою пробода́ема.

160. Нача́ло слове́с Твои́х и́стина, и во ве́к вся судьбы́ пра́вды Твоея́.

Све́те о́чию Мое́ю, сладча́йшее Мое́ Ча́до, ка́ко во гро́бе ны́не покрыва́ешися?

161. Кня́зи погна́ша мя ту́не, и от слове́с Твои́х убоя́ся се́рдце мое́.

Ада́ма и Еву свободи́ти, Ма́ти, не рыда́й, сия́ стражду́.

162. Возра́дуюся аз о словесе́х Твои́х, я́ко обрета́яй коры́сть мно́гу.

Прославля́ю Твое́, Сы́не Мои́, кра́йнее благоутро́бие, его́же ра́ди сия́ стра́ждеши.

163. Непра́вду возненави́дех и омерзи́х, зако́н же Твой возлюби́х.

О́цтом напое́н был еси́ и же́лчию, Ще́дре, дре́внее разреша́я вкуше́ние.

164. Седмери́цею днем хвали́х Тя, о судьба́х пра́вды Твоея́.

На Кресте́ пригвозди́лся еси́, дре́вле лю́ди Твоя́ столпо́м о́блачным покрыва́яй.

165. Мир мног лю́бящим зако́н Твои́, и несть им собла́зна.

Мироно́сицы, Спа́се, ко гро́бу прише́дшия, ми́ра принесо́ша Тебе́.

166. Ча́ях спасе́ния Твоего́, Го́споди, и за́поведи Твоя́ возлюби́х.

Воста́ни, Ще́дре, от про́пастей а́дских возставля́яй нас.

167. Сохрани́ душа́ моя́ свиде́ния Твоя́, и возлюби́ я́ зело́.

Воскресни́ Жизнода́вче, ро́ждшая Тя́ Ма́ти, сле́зы точа́щи, глаго́лет.

168. Сохрани́х за́поведи Твоя́ и свиде́ния Твоя́, я́ко вси путие́ мои́ пред Тобо́ю, Го́споди.

Потщи́ся воскре́снути, печа́ль разреша́я, Сло́ве, чи́сто ро́ждшия Тя.

169. Да прибли́жится моле́ние мое́ пред Тя, Го́споди, по словеси́ Твоему́ вразуми́ мя.

Небе́сныя си́лы ужасо́шася стра́хом, ме́ртва Тя зря́ще.

170. Да вни́дет проше́ние мое́ пред Тя, Го́споди, по слове́си Твоему́ изба́ви мя.

Любо́вию же и стра́хом Стра́сти Твоя́ почита́ющим, даждь прегреше́ний разреше́ние.

171. Отры́гнут устне́ мои́ пе́ние, егда́ научи́ши мя оправда́нием Твои́м.

О ужа́снаго и стра́ннаго виде́ния, Бо́жий Сло́ве! Ка́ко земля́ Тя спокрыва́ет?

172. Провеща́ет язы́к мой словеса́ Твоя́, яко вся за́поведи Твоя́ пра́вда.

Носяй Тя дре́вле, Спа́се, Ио́сиф бе́гает, и ны́не Тя ины́й погреба́ет.

173. Да бу́дет рука́ Твоя́ е́же спасти́ мя, яко за́поведи Твоя́ изво́лих.

Пла́чет и рыда́ет Тя Пречи́стая Ма́ти Твоя́, Спа́се мой, умерщвле́ннаго.

174. Возжела́х спасе́ние Твое́, Го́споди, и зако́н Твой поуче́ние мое́ есть.

Ужаса́ются умы́ стра́ннаго и ужа́снаго Тебя́, всех Созда́теля, погребе́ния.

175. Жива́ бу́дет душа́ моя́, и восхва́лит Тя, и судьбы́ Твои́ помо́гут мне.

Излия́ша на гроб мироно́сицы ми́ра, зело́ ра́но прише́дшия.

176. Заблуди́х я́ко овча́ поги́бшее, взыщи́ раба́ Твоего́, я́ко за́поведей Твои́х не забы́х.

Мир Це́ркви, лю́дем Твои́м спасе́ние да́руй воста́нием Твои́м.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

О Тро́ице Бо́же мой, О́тче, Сы́не и Ду́ше, поми́луй мир.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ви́дети Твоего́ Сы́на Воскресе́ние, Де́во, сподо́би Твои́ рабы́.

(И абие совершает священник каждение всего храма.)

Лик поет тропари, во глас 5:

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Ангельский собо́р удивися, зря Тебе́ в ме́ртвых вмени́вшася, сме́ртную же, Спа́се, кре́пость разори́вша, и с Собо́ю Ада́ма воздвигша, и от а́да вся свобо́ждша.

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твоим.

Почто́ ми́ра с ми́лостивными слеза́ми, о учени́цы растворя́ете? Блиста́яйся во гро́бе Ангел мироно́сицам веща́ше: видите вы гроб, и уразуме́йте, Спас бо воскре́се от гро́ба.

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твоим.

Зело́ ра́но мироно́сицы теча́ху ко гро́бу Твоему́ рыда́ющия, но предста́ к ним Ангел и рече́: рыда́ния вре́мя преста́, не пла́чите, воскресе́ние же апо́столом рцы́те.

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твоим.

Мироно́сицы жены́, с ми́ры прише́дшия ко гро́бу Твоему́, Спа́се, рыда́ху, Ангел же к ним рече́, глаго́ля: что с ме́ртвыми Жива́го помышля́ете? я́ко Бог бо воскре́се от гро́ба.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Поклони́мся Отцу́ и Его́ Сы́нови и Свято́му Ду́ху, Святе́й Тро́ице во Еди́ном Существе́, с Серафимы зову́ще: Свят, Свят, Свят еси́ Го́споди.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Жизнода́вца ро́ждши, греха́ Де́во Ада́ма изба́вила еси́, ра́дость же Е́ве в печа́ли ме́сто подала́ еси́, па́дшия же от жи́зни, к сей напра́ви, из Тебе́ воплоти́выйся Бог и Челове́к.

Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа, сла́ва Тебе́, Бо́же. (Трижды.)

Таже, ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Ты бо еси́ Царь ми́ра, Христе́ Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со Безнача́льным Твои́м Отце́м и с Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Седален дне, глас 1:

Подобен: Гро́б Твой, Спа́се:

Плащани́цею чи́стою и арома́ты боже́ственными те́ло честно́е, испроси́в у Пила́та миропомазу́ет, и полага́ет Ио́сиф в но́вом гро́бе. Те́мже ура́нше мироно́сицы жены́, возопи́ша: покажи́ нам, я́коже предре́кл еси́ Христе́, воскресе́ние.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Покажи́ нам, я́коже предре́кл еси́ Христе́, воскресе́ние.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ужасо́шася ли́цы а́нгельстии зря́ще Седя́щаго в не́дрех О́тчих: ка́ко во гроб полага́ется я́ко мертв Безсме́ртный! Его́же чи́ни а́нгельстии окружа́ют и сла́вят с ме́ртвыми во а́де, я́ко Зижди́теля и Го́спода.

Чтец:

Псалом 50.

Поми́луй мя, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, и по мно́жеству щедро́т Твои́х очи́сти беззако́ние мое. Наипа́че омы́й мя от беззако́ния моего́, и от греха́ моего́ очи́сти мя. Я́ко беззако́ние мое аз зна́ю, и грех мой предо мно́ю есть вы́ну. Тебе́ еди́ному согреши́х и лука́вое пред Тобо́ю сотвори́х, я́ко да оправди́шися во словесе́х Твои́х, и победи́ши, внегда́ суди́ти Ти. Се бо в беззакониях зача́т есмь, и во гресе́х роди́ мя ма́ти моя. Се бо и́стину возлюби́л еси́, безве́стная и та́йная прему́дрости Твоей яви́л ми еси́. Окропи́ши мя иссо́пом, и очи́щуся, омы́еши мя, и па́че сне́га убелю́ся. Слу́ху моему́ да́си ра́дость и весе́лие, возра́дуются ко́сти смире́нныя. Отврати́ лице́ Твое́ от грех моих и вся беззако́ния моя очи́сти. Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе моей. Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́. Возда́ждь ми ра́дость спасе́ния Твоего́, и Ду́хом Влады́чним утверди́ мя. Научу́ беззаконныя путе́м Твои́м, и нечести́вии к Тебе́ обратя́тся. Изба́ви мя от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́ния моего́, возра́дуется язы́к мой пра́вде Твое́й. Го́споди, устне́ мои отве́рзеши, и уста́ моя возвестя́т хвалу́ Твою, я́ко а́ще бы восхоте́л еси́ же́ртвы, дал бых у́бо: всесожже́ния не благоволи́ши. Же́ртва Бо́гу дух сокруше́н: се́рдце сокруше́нно и смире́нно Бог не уничижи́т. Ублажи́, Го́споди, благоволе́нием Твои́м Сио́на, и да сози́ждутся сте́ны Иерусали́мския. Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́ние и всесожега́емая; тогда́ возложа́т на олта́рь Твой тельцы́.

И поем канон Великой Субботы, творение Марка монаха епископа Идрунтскаго от первыя до шестыя песни и господина Космы от шестыя песни до конца. Ирмосы же творение некия жены Кассии именуемыя.

Ирмосы по дважды, а тропари на 12. И паки последи ирмос оба лика вкупе. Глас 6.

Песнь 1

Ирмос: Волно́ю морско́ю скры́вшаго дре́вле, гони́теля мучи́теля, под земле́ю скры́ша спасе́нных о́троцы: но мы я́ко отрокови́цы, Го́сподеви пои́м, сла́вно бо просла́вися. (Дважды.)

Припев: Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Го́споди Бо́же мой, исхо́дное пе́ние, и надгро́бную Тебе́ песнь воспою, погребе́нием Твоим жи́зни моей вхо́ды отве́рзшему, и сме́ртию смерть и ад умертвившему. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Горе́ Тя на престо́ле, и до́ле во гро́бе, преми́рная и подзе́мная помышля́ющая, Спа́се мой, зы́бляхуся умерщвле́нием Твоим: па́че ума́ бо, виден был еси́ мертв, Живонача́льниче. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Да Твоей сла́вы вся испо́лниши, сшел еси́ в ни́жняя земли́: от Тебе́ бо не скры́ся соста́в мой иже во Ада́ме, и погребе́н истле́вша мя обновля́еши, Человеколюбче. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Да Твоей сла́вы вся испо́лниши, сшел еси́ в ни́жняя земли́: от Тебе́ бо не скры́ся соста́в мой иже во Ада́ме, и погребе́н истле́вша мя обновля́еши, Человеколюбче.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Да Твоей сла́вы вся испо́лниши, сшел еси́ в ни́жняя земли́: от Тебе́ бо не скры́ся соста́в мой иже во Ада́ме, и погребе́н истле́вша мя обновля́еши, Человеколюбче.

Ирмос: Волно́ю морско́ю скры́вшаго дре́вле, гони́теля мучи́теля, под земле́ю скры́ша спасе́нных о́троцы: но мы я́ко отроковицы, Го́сподеви поим, сла́вно бо просла́вися.

Песнь 3

Ирмос: Тебе́, на вода́х пове́сившаго всю зе́млю неодержи́мо, тварь ви́девши на Ло́бнем ви́сима, у́жасом мно́гим содрога́шеся, несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди, взыва́ющи. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

О́бразы погребе́ния Твоего́ показа́л еси́, виде́ния умно́жив: ны́не же сокрове́нная Твоя́ богому́жно уясни́л еси́, и су́щим во а́де Влады́ко, несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди, взыва́ющим. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Просте́рл еси́ дла́ни, и соедини́л еси́ дре́вле разстоя́щаяся: одея́нием же, Спа́се, е́же в плащани́це и во гро́бе, окова́нныя разреши́л еси́, несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди, взыва́ющия. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Гро́бом и печа́тьми, Невмести́ме, содержи́мь был еси́ хоте́нием, и́бо си́лу Твою́ де́йствы показа́л еси́, богоде́йственно пою́щим: несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди Человеколю́бче. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Гро́бом и печа́тьми, Невмести́ме, содержи́мь был еси́ хоте́нием, и́бо си́лу Твою́ де́йствы показа́л еси́, богоде́йственно пою́щим: несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди Человеколю́бче.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Гро́бом и печа́тьми, Невмести́ме, содержи́мь был еси́ хоте́нием, и́бо си́лу Твою́ де́йствы показа́л еси́, богоде́йственно пою́щим: несть свят, ра́зве Тебе́, Го́споди Человеколю́бче.

Ирмос: Тебе́, на вода́х пове́сившаго всю зе́млю неодержи́мо, тварь ви́девши на Ло́бнем ви́сима, у́жасом мно́гим содрога́шеся, несть свят ра́зве, Тебе́, Го́споди, взыва́ющи.

Таже, ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко Ты еси́ Бог наш и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Седален, глас 1:

Гро́б Твой, Спа́се, во́ини стрегу́щии, ме́ртви от облиста́ния я́вльшагося Ангела бы́ша, пропове́дающа жена́м воскресе́ние. Тебе́ сла́вим тли потреби́теля, Тебе́ припа́даем воскре́сшему из гро́ба, и еди́ному Бо́гу на́шему.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Гро́б Твой, Спа́се, во́ини стрегу́щии, ме́ртви от облиста́ния явльшагося Ангела бы́ша, пропове́дающа жена́м воскресе́ние. Тебе́ сла́вим тли потреби́теля, Тебе́ припа́даем воскре́сшему из гро́ба, и еди́ному Бо́гу на́шему.

Песнь 4

Ирмос: На Кресте́ Твое́ Боже́ственное истоща́ние прови́дя Авваку́м, ужа́сся вопия́ше: Ты си́льных пресе́кл еси́ держа́ву, Бла́же, приобща́лся су́щим во а́де, я́ко Всеси́лен. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Седмы́й день днесь освяти́л еси́, его́же дре́вле благослови́л еси́ упокое́нием дел: прево́диши бо вся́ческая и обновля́еши, суббо́тствуя, Спа́се мои́, и назида́я. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Си́лою лу́чшаго, победи́вшаго Тебе́, от пло́ти душа́ Твоя́ раздели́ся: растерза́ющи бо обоя́ у́зы, сме́рти и а́да, Сло́ве, держа́вою Твое́ю. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Ад, Сло́ве, срет Тя огорчи́ся, Челове́ка зря обоже́на, уя́звлена ра́нами, и Всесильноде́теля, стра́шным же зра́ком поги́бе. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Ад, Сло́ве, срет Тя огорчи́ся, Челове́ка зря обоже́на, уя́звлена ра́нами, и Всесильноде́теля, стра́шным же зра́ком поги́бе.

И ны́не и присно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ад, Сло́ве, срет Тя огорчи́ся, Челове́ка зря обоже́на, уя́звлена ра́нами, и Всесильноде́теля, стра́шным же зра́ком поги́бе.

Ирмос: На Кресте́ Твое́ Боже́ственное истоща́ние прови́дя Авваку́м, ужа́сся вопия́ше: Ты си́льных пресе́кл еси́ держа́ву, Бла́же, приобща́лся су́щим во а́де, я́ко Всеси́лен.

Песнь 5

Ирмос: Богоявле́ния Твоего́, Христе́, к нам ми́лостивно бы́вшаго, Иса́иа свет ви́дев невече́рний, из но́щи у́треневав взыва́ше: воскре́снут ме́ртвии, и воста́нут су́щии во гробе́х, и вси земноро́днии возра́дуются. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Новотвори́ши земны́я Созда́телю, пе́рстен быв, и плащани́ца и гроб явля́ют е́же в Тебе́, Сло́ве, та́инство: благообра́зный бо сове́тник, Тебе́, ро́ждшаго сове́т, образу́ет, в Тебе́ велеле́пно новотворя́щаго мя. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Сме́ртию сме́ртное, погребе́нием тле́нное прелага́еши, нетле́нно твори́ши бо, боголе́пно безсме́ртно творя́ прия́тие: плоть бо Твоя́ истле́ния не ви́де, Влады́ко, ниже́ душа́ Твоя́ во а́де странноле́пно оста́влена бысть. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Из Небра́чныя проше́д, и прободе́н в ре́бра, Соде́телю мой, из Нея́ соде́лал еси́ обновле́ние Е́вино, Ада́м быв, усну́в па́че естества́ сном есте́ственным, и жизнь воздви́гнув от сна и тле́ния я́ко Всеси́лен. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Из Небра́чныя проше́д, и прободе́н в ре́бра, Соде́телю мой, из Нея́ соде́лал еси́ обновле́ние Е́вино, Ада́м быв, усну́в па́че естества́ сном есте́ственным, и жизнь воздви́гнув от сна и тле́ния я́ко Всеси́лен.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Из Небра́чныя проше́д, и прободе́н в ре́бра, Соде́телю мой, из Нея́ соде́лал еси́ обновле́ние Е́вино, Ада́м быв, усну́в па́че естества́ сном есте́ственным, и жизнь воздви́гнув от сна и тле́ния я́ко Всеси́лен.

Ирмос: Богоявле́ния Твоего́, Христе́, к нам ми́лостивно бы́вшаго, Иса́иа свет ви́дев невече́рний, из но́щи у́треневав взыва́ше: воскре́снут ме́ртвии, и воста́нут су́щии во гробе́х, и вси земноро́днии возра́дуются.

Песнь 6

Ирмос: Ят бысть, но не удержа́н в пе́рсех ки́товых Ио́на: Твой бо о́браз нося́, страда́вшаго, и погребе́нию да́вшагося, я́ко от черто́га от зве́ря изы́де, приглашайте же кустоди́и: храня́щии су́етная и ло́жная, ми́лость сию́ оста́вили есте́. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Бие́н был еси́, но не раздели́лся, еси́, Сло́ве, ея́же причасти́лся еси́ пло́ти: а́ще бо и разори́ся Твой храм во вре́мя стра́сти, но и та́ко еди́н бе соста́в Божества́ и пло́ти Твоея́. Во обои́х бо еди́н еси́ Сын, Сло́во Бо́жие, Бог и Челове́к. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Человекоуби́йственно, но не богоуби́йственно бысть прегреше́ние Ада́мово: а́ще бо и пострада́ Твоея́ пло́ти пе́рстное существо́, но Божество́ безстра́стно пребы́сть: тле́нное же Твое́ на нетле́ние преложи́л еси́, и нетле́нныя жи́зни показа́л еси́ исто́чник Воскресе́нием. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Ца́рствует ад, но не ве́чнует над ро́дом челове́ческим: Ты бо поло́жен во гро́бе, Держа́вне, живонача́льною дла́нию, сме́рти ключи́ разве́ргл еси́, и пропове́дал еси́ от ве́ка та́мо спя́щим избавле́ние нело́жное, быв, Спа́се, ме́ртвым пе́рвенец. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Ца́рствует ад, но не ве́чнует, над ро́дом челове́ческим: Ты бо поло́жен во гро́бе, Держа́вне, живонача́льною дла́нию, сме́рти ключи́ разве́ргл еси́, и пропове́дал еси́ от ве́ка та́мо спя́щим избавле́ние нело́жное, быв, Спа́се, ме́ртвым пе́рвенец.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ца́рствует ад, но не ве́чнует, над ро́дом челове́ческим: Ты бо поло́жен во гро́бе, Держа́вне, живонача́льною дла́нию, сме́рти ключи́ разве́ргл еси́, и пропове́дал еси́ от ве́ка та́мо спя́щим избавле́ние нело́жное, быв, Спа́се, ме́ртвым пе́рвенец.

Ирмос: Ят бысть, но не удержа́н в пе́рсех ки́товых Ио́на: Твой бо о́браз нося́, страда́вшаго, и погребе́нию да́вшагося, я́ко от черто́га от зве́ря изы́де, приглаша́ше же кустоди́и: храня́щии су́етная и ло́жная, ми́лость сию оста́вили есте́.

Посем ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Ты бо еси́ Царь ми́ра и Спас душ на́ших, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Кондак, глас 6:

Бе́здну заключи́вый, мертв зри́тся, и сми́рною и плащани́цею обви́вся, во гро́бе полага́ется я́ко сме́ртный Безсме́ртный: жены́ же приидо́ша пома́зати Его́ ми́ром, пла́чущия го́рько и вопию́щия: сия́ суббо́та есть преблагослове́нная, в не́йже Христо́с усну́в, воскре́снет тридне́вен.

Икос: Содержа́й вся на Крест вознесе́ся, и рыда́ет вся тварь, Того́ ви́дящи на́га ви́сяща на дре́ве, со́лнце лучи́ сокры́ и зве́зды отложи́ша све́т, земля́ же со мно́гим стра́хом поколеба́ся, и мо́ре побеже́, и ка́мение распаде́ся, гро́би же мно́зи отверзо́шася, и телеса́ воста́ша святы́х муже́й. Ад ни́зу стене́т, и иуде́е сове́туют оклевета́ти Христо́во Воскресе́ние, жены́ же взыва́ют: сия́ суббо́та есть преблагослове́нная, в не́йже Христо́с усну́в, воскре́снет тридне́вен.

Песнь 7

Ирмос: Неизрече́нное чу́до, в пещи́ изба́вивый преподо́бный о́троки из пла́мене, во гро́бе мертв бездыха́нен полага́ется, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Уязви́ся ад, в се́рдце прие́м Уя́звенаго копие́м в ре́бра, и воздыха́ет огне́м боже́ственным иждива́емь, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́. (Трижды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Бога́т гроб, в себе́ бо прии́м я́ко спя́ща Соде́теля, жи́зни Боже́ственное сокро́вище показа́ся, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́. (Трижды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Зако́ном уме́рших е́же во гро́бе положе́ние, всех прие́млет жизнь, и сего́ исто́чника показу́ет воста́ния, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́. (Трижды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Еди́но бя́ше неразлу́чное, е́же во а́де, и во гро́бе, и во Еде́ме Божество́ Христо́во, со Отце́м и Ду́хом, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Еди́но бя́ше неразлу́чное, е́же во а́де, и во гро́бе, и во Еде́ме Божество́ Христо́во, со Отце́м и Ду́хом, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Еди́но бя́ше неразлу́чное, е́же во а́де, и во гро́бе, и во Еде́ме Божество́ Христо́во, со Отце́м и Ду́хом, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́.

Ирмос: Неизрече́нное чу́до, в пещи́ изба́вивый преподо́бный о́троки из пла́мене, во гро́бе мертв бездыха́нен полага́ется, во спасе́ние нас пою́щих: Изба́вителю Бо́же, благослове́н еси́.

Песнь 8

Ирмос: Ужасни́ся боя́йся не́бо, и да подви́жатся основа́ния земли́: се бо в мертвеце́х вменя́ется в вы́шних Живы́й, и во гроб мал странноприе́млется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Разруши́ся Пречи́стый Храм, па́дшую же совозставля́ет ски́нию: Ада́му бо пе́рвому Вторы́й, И́же в вы́шних Живы́й, сни́де да́же до а́довых сокро́вищ. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Преста́ де́рзость ученико́в, Аримафе́й же изря́дствует Ио́сиф: ме́ртва бо и на́га зря над все́ми Бо́га, про́сит и погреба́ет, зовы́й: о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

О чуде́с но́вых! О бла́гости! О неизрече́ннаго терпе́ния! Во́лею бо под земле́ю печатле́ется, И́же в вы́шних Живы́й, и я́ко льсте́ц Бог оклевета́ется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки. (Дважды.)

Благослови́м Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

О чуде́с но́вых! О бла́гости! О неизрече́ннаго терпе́ния! Во́лею бо под земле́ю печатле́ется, И́же в вы́шних Живы́й, и яко льсте́ц Бог оклевета́ется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

О чуде́с но́вых! О бла́гости! О неизрече́ннаго терпе́ния! Во́лею бо под земле́ю печатле́ется, И́же в вы́шних Живы́й, и я́ко льсте́ц Бог оклевета́ется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки.

Хва́лим, благослови́м, покланя́емся Го́сподеви, пою́ще и превознося́ще во вся ве́ки.

Ирмос: Ужасни́ся боя́йся не́бо, и да подви́жатся основа́ния земли́: се бо в мертвеце́х вменя́ется в вы́шних Живы́й, и во гроб мал странноприе́млется. Его́же о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся ве́ки.

Песнь 9

Ирмос: Не рыда́й Мене́, Ма́ти, зря́щи во гро́бе, Его́же во чре́ве без Се́мене зачала́ еси́ Сы́на: воста́ну бо и просла́влюся, и вознесу́ со сла́вою непреста́нно, я́ко Бог, ве́рою и любо́вию Тя велича́ющия. (Дважды.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

В стра́ннем Твое́м рождестве́, боле́зней избежа́вше па́че естества́, ублажи́хся Безнача́льне Сы́не: ны́не же Тя, Бо́же Мой, бездыха́нна зря́щи ме́ртва, ору́жием печа́ли растерза́юся лю́те, но воскресни́, я́ко да возвели́чуся. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Земля́ покрыва́ет Мя хотя́ща, но устраша́ются а́довы вра́тницы, оде́яна ви́дяще оде́ждею окровавле́ною, Ма́ти, отмще́ния: враги́ бо Кресто́м порази́в я́ко Бог, воскре́сну па́ки, и возвели́чу Тя. (4 раза.)

Сла́ва Тебе́, Бо́же наш, сла́ва Тебе́.

Да ра́дуется тварь, да веселя́тся вси земноро́днии, вра́г бо плени́ся ад: с ми́ры жены́ да срета́ют, Ада́ма со Е́вою избавля́ю всеро́дна, и в тре́тий день воскре́сну. (Дважды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Да ра́дуется тварь, да веселя́тся вси земноро́днии, вра́г бо плени́ся ад: с ми́ры жены́ да срета́ют, Ада́ма со Е́вою избавля́ю всеро́дна, и в тре́тий день воскре́сну.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Да ра́дуется тварь, да веселя́тся вси земноро́днии, вра́г бо плени́ся ад: с ми́ры жены́ да срета́ют, Ада́ма со Е́вою избавля́ю всеро́дна, и в тре́тий день воскре́сну.

Ирмос: Не рыда́й Мене́, Ма́ти, зря́щи во гро́бе, Его́же во чре́ве без Се́мене зачала́ еси́ Сы́на: воста́ну бо и просла́влюся, и вознесу́ со сла́вою непреста́нно, я́ко Бог, ве́рою и любо́вию Тя велича́ющия.

Посем ектения малая:

Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко Тя хва́лят вся си́лы небе́сныя, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Таже диакон глаголет вместо светильна, во глас 2:

Свят Госпо́дь Бог наш.

Лик: Свят Госпо́дь Бог наш.

Диакон, стих 1: Я́ко Свят Госпо́дь Бог наш.

Лик: Свят Госпо́дь Бог наш.

Диакон, стих 2: Над все́ми людьми́ Бог наш.

Лик: Свят Госпо́дь Бог наш.

Глас тойже: Вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода. Хвали́те Го́спода с небе́с, хвали́те Его́ в вы́шних. Тебе́ подоба́ет пе́снь Бо́гу.

Хвали́те Его́, вси Ангели Его́, хвали́те Его́, вся си́лы Его́. Тебе́ подоба́ет песнь Бо́гу.

И по чину вся стихи:

Хвали́те Его, со́лнце и луна́, хвали́те Его, вся зве́зды и свет. Хвали́те Его, небеса́ небе́с и вода́, я́же превы́ше небе́с. Да восхва́лят и́мя Госпо́дне: я́ко Той рече́, и бы́ша, Той повеле́, и созда́шася. Поста́ви я́ в век и в век ве́ка, повеле́ние положи́, и не ми́мо и́дет. Хвали́те Го́спода от земли́, зми́еве и вся бе́здны. Огнь, град, снег, го́лоть, дух бурен, творя́щая сло́во Его, го́ры и вси хо́лми, древа́ плодоно́сна и вси ке́дри, зве́рие и вси ско́ти, га́ди и пти́цы перна́ты. Ца́рие зе́мстии и вси лю́дие, кня́зи и вси судии́ зе́мстии, ю́ноши и де́вы, ста́рцы с ю́нотами да восхва́лят и́мя Госпо́дне, я́ко вознесе́ся и́мя Того́ Еди́наго, испове́дание Его на земли́ и на небеси́. И вознесе́т рог люде́й Своих: песнь всем преподо́бным Его, сыново́м Изра́илевым, лю́дем, приближа́ющимся Ему.

Воспо́йте Го́сподеви песнь но́ву, хвале́ние Его в це́ркви преподо́бных. Да возвесели́тся Изра́иль о Сотво́ршем его, и сы́нове Сио́ни возра́дуются о Царе́ своем. Да восхва́лят и́мя Его́ в ли́це, в тимпа́не и псалти́ри да пою́т Ему. Я́ко благоволи́т Госпо́дь в лю́дех Своих, и вознесе́т кро́ткия во спасе́ние. Восхва́лятся преподо́бнии во сла́ве и возра́дуются на ло́жах своих. Возноше́ния Бо́жия в горта́ни их, и мечи́ обою́ду остры́ в рука́х их: сотвори́ти отмще́ние во язы́цех, обличе́ния в лю́дех, связа́ти цари́ их пу́ты, и сла́вныя их ручны́ми око́вы желе́зными.

На 6: Сотвори́ти в них суд напи́сан. Сла́ва сия́ бу́дет всем преподо́бным Его.

Хвали́те Бо́га во святы́х Его, хвали́те Его во утверже́нии си́лы Его.

На 4, стих: Хвали́те Его́ на си́лах Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́.

На хвалитех стихиры самогласны, глас 2:

Днесь содержи́т гроб Содержа́щаго дла́нию тварь, покрыва́ет ка́мень Покры́вшаго доброде́телию небеса́, спит Живо́т, и ад трепе́щет, и Ада́м от уз разреша́ется. Сла́ва Твоему́ смотре́нию, и́мже соверши́в все упокое́ние ве́чное, дарова́л еси́ нам, Бо́же, всесвято́е из ме́ртвых Твое́ воскресе́ние.

Стих: Хвали́те Его во гла́се тру́бнем, хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех.

Что зри́мое виде́ние? Ко́е настоя́щее упокое́ние? Царь веко́в, И́же стра́стию соверши́в смотре́ние, во гро́бе суббо́тствует, но́вое нам подая́ суббо́тство, Тому́ возопии́м: воскресни́, Бо́же, судя́й земли́, я́ко Ты ца́рствуеши во ве́ки, неизме́рную име́яй ве́лию ми́лость.

Стих: Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не.

Прииди́те ви́дим Живо́т наш во гро́бе лежа́щ, да во гробе́х лежа́щия оживи́т. Прииди́те днесь и́же из Иу́ды спя́ща зря́ще, проро́чески Ему́ возопии́м: возле́г усну́л еси́ я́ко лев, кто воздви́гнет Тя, Царю́? Но воста́ни самовла́стно, да́вый Себе́ о нас во́лею, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Стих: Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния. Вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Глас 6: Проси́ Ио́сиф те́ло Иису́сово, и положи́ я́ в но́вем свое́м гро́бе: подоба́ше бо Ему́ из гро́ба, я́ко из черто́га проити́. Сокруши́вый держа́ву сме́рти, и отве́рзый врата́ ра́йская челове́ком, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Глас тойже: Дне́шний день та́йно вели́кий Моисе́й прообразова́ше, глаго́ля: и благослови́ Бог день седьмы́й, сия́ бо есть благослове́нная суббо́та. Сей есть упокое́ния день, во́ньже почи́ от всех дел Свои́х Единоро́дный Сын Бо́жий, смотре́нием е́же на смерть, пло́тию суббо́тствовав: и во е́же бе, па́ки возвра́щься воскресе́нием, дарова́ нам живо́т ве́чный, я́ко еди́н Благ и Человеколю́бец.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Глас 2: Преблагослове́нна еси́, Богоро́дице Де́во, вопло́щшим бо ся из Тебе́ ад плени́ся, Ада́м воззва́ся, кля́тва потреби́ся, Е́ва свободи́ся, смерть умертви́ся и мы ожи́хом. Тем воспева́юще вопие́м: благослове́н Христо́с Бог благоволи́вый та́ко, сла́ва Тебе́.

При пении хвалитных стихир настоятель облачается во вся священный одежды и при пении стихиры: Преблагослове́нна еси́, Богородице Дево… царскими вратами исходит с прочими клириками на середину храма к Плащанице.

Священник: Сла́ва Тебе́, показа́вшему нам свет.

Лик: Сла́ва в вы́шних Бо́гу, и на земли́ мир, в челове́цех благоволе́ние. Хва́лим Тя, благослови́м Тя, кла́няем Ти ся, славосло́вим Тя, благодари́м Тя, вели́кия ра́ди сла́вы Твоея́. Го́споди Царю́ Небе́сный, Бо́же о́тче Вседержи́телю, Го́споди Сы́не Единоро́дный Иису́се Христе́ и Святы́й Ду́ше. Го́споди Бо́же, А́гнче Бо́жий, Сы́не Оте́чь, взе́мляй грех ми́ра, поми́луй нас: взе́мляй грехи́ ми́ра, приими́ моли́тву на́шу. Седя́й одесну́ю Отца́, поми́луй нас. Я́ко Ты еси́ еди́н Свят, Ты еси́ еди́н Госпо́дь, Иису́с Христо́с, в сла́ву Бо́га Отца́. Ами́нь.

На всяк день благословлю́ Тя и восхвалю́ и́мя Твое́ во ве́ки и в век ве́ка.

Сподо́би, Го́споди, в день сей без греха́ сохрани́тися нам. Благослове́н еси́, Го́споди Бо́же оте́ц на́ших, и хва́льно и просла́влено и́мя Твое́ во ве́ки. Ами́нь.

Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя.

Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м. Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м. Благослове́н еси́, Го́споди, научи́ мя оправда́нием Твои́м.

Го́споди, прибе́жище был еси́ нам в род и род. Аз рех: Го́споди, поми́луй мя, исцели́ ду́шу мою́, я́ко согреши́х Тебе́. Го́споди, к Тебе́ прибего́х, научи́ мя твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты еси́ Бог мой: я́ко у Тебе́ исто́чник живота́, во све́те Твое́м у́зрим свет. Проба́ви ми́лость Твою́ ве́дущим Тя.

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. (Трижды.)

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас.

В конце же славословия высочайшим гласом:

Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас.

Поему же великому славословию, предстоятель кадит с диаконом окрест Плащаницы. Егда же певцы поют заключительное Святы́й Бо́же… предстоятель вземлет с Плащаницы Евангелие, полагает его себе на главу, а поверх него Плащаницу, юже поддерживают прочий священницы. И обносят Плащаницу вокруг храма при многократном пении Святы́й Бо́же…

Войдя в храм, Плащаницу подносят к царским вратам, и предстоятель возглашает:

Прему́дрость, про́сти.

И возвращаются с Плащаницею на середину храма, полагающе ю на прежнем месте. Предстоятель совершает каждение окрест Плащаницы единожды.

Клирицы же поют тропарь, глас 2-й, единожды:

Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва снем пречи́стое те́ло Твое́, плащани́цею чи́стою обви́в, и воня́ми во гро́бе но́ве покры́в положи́.

Чтец: Тропа́рь проро́чества глас вторы́й:

Содержа́й концы́, гро́бом содержа́тися изво́лил еси́, Христе́, да от а́дова поглоще́ния изба́виши челове́чество, и воскре́с оживи́ши нас, я́ко Бог Безсме́ртный.

Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху.

Воскре́с оживи́ши нас, я́ко Бог Безсме́ртный.

И ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Содержа́й концы́, гро́бом содержа́тися изво́лил еси́, Христе́, да от а́дова поглоще́ния изба́виши челове́чество, и воскре́с оживи́ши нас, я́ко Бог Безсме́ртный.

Диакон: Во́нмем.

Чтец: Проки́мен, глас четве́ртый:

Воскресни́, Го́споди, помози́ нам и изба́ви нас и́мене ра́ди Твоего́.

Лик: Воскресни́, Го́споди, помози́ нам и изба́ви нас и́мене ра́ди Твоего́.

Чтец, стих: Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахом, и отцы́ на́ши возвести́ша нам.

Лик: Воскресни́, Го́споди, помози́ нам и изба́ви нас и́мене ра́ди Твоего́.

Чтец: Воскресни́, Го́споди, помози́ нам.

Лик: И изба́ви нас и́мене ра́ди Твоего́.

Диакон: Прему́дрость.

Чтец: Проро́чества Иезеки́илева чте́ние (Єз. 37:1-14).

Диакон: Во́нмем.

Чтец: Бы́сть на мне рука́ Госпо́дня, и изведе́ мя в ду́се Госпо́дни, и поста́ви мя среде́ по́ля, се же бя́ше по́лно косте́й челове́ческих. И обведе́ мя о́крест их о́коло, и се мно́ги зело́ на лицы́ по́ля, и се су́хи зело́. И рече́ ко мне: сы́не челове́чь, оживу́т ли ко́сти сия́? И реко́х: Го́споди Бо́же, Ты ве́си сия́. И рече́ ко мне: сы́не челове́чь, прорцы́ на ко́сти сия́, и рече́ши им: ко́сти сухи́я, слы́шите сло́во Госпо́дне. Се глаго́лет Адонаи́ Госпо́дь косте́м си́м: се Аз введу́ в вас дух живо́тен. И дам на вас жи́лы, и возведу́ на вас плоть, и простру́ по вам ко́жу, и дам дух Мой в вас, и оживете́, и уве́сте, я́ко Аз есмь Госпо́дь. И прореко́х, я́коже запове́да ми Госпо́дь, и бысть глас внегда́ ми проро́чествовати, и се трус, и совокупля́хуся ко́сти, кость к ко́сти, ка́яждо к соста́ву своему́. И ви́дех, и се бы́ша им жи́лы и плоть растя́ше, и восхожда́ше, (и протяже́ся) им ко́жа верху́, ду́ха же не бя́ше в них. И рече́ ко мне: прорцы́ о ду́се, прорцы́, сы́не челове́чь, и рцы ду́хови: сия́ глаго́лет Адонаи́ Госпо́дь: от четы́рех ве́тров прииди́, ду́ше, и вду́ни на ме́ртвыя сия́, и да оживу́т. И прореко́х, я́коже повеле́ ми, и вни́де в ня дух жи́зни, и ожи́ша, и ста́ша на нога́х свои́х, собо́р мног зело́. И рече́ Госпо́дь ко мне, глаго́ля: сы́не челове́чь, сия́ ко́сти весь дом Изра́илев есть, ти́и бо глаго́лют: су́хи бы́ша ко́сти на́ша, поги́бе наде́жда на́ша, убие́ни бы́хом. Того́ ра́ди прорцы́ (сы́не челове́чь), и рцы к ним, сия́ глаго́лет Адонаи́ Госпо́дь: се Аз отве́рзу гро́бы ва́ша, и изведу́ вас от гроб ва́ших, лю́дие Мои́, и введу́ вы в зе́млю Изра́илеву. И уве́сте, я́ко Аз есмь Госпо́дь, внегда́ отве́рсти Ми гро́бы ва́ша, я́же возвести́ Ми вас от гробо́в ва́ших, лю́дие Мои́: и дам Дух Мой в вас, и жи́ви бу́дете. И поста́влю вы на земли́ ва́шей, и уве́сте, я́ко Аз Госпо́дь: глаго́лах, и сотворю́, глаго́лет Адонаи́ Госпо́дь.

Диакон: Во́нмем.

Чтец: Проки́мен, глас седмы́й:

Воскресни́, Го́споди, Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Лик: Воскресни́, Го́споди, Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Чтец, стих: Испове́мся Тебя́, Го́споди, всем се́рдцем мои́м, пове́м вся чудеса́ Твоя́.

Лик: Воскресни́, Го́споди, Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Чтец: Воскресни́, Го́споди, Бо́же мой, да вознесе́тся рука́ Твоя́.

Лик: Не забу́ди убо́гих Твои́х до конца́.

Диакон: Прему́дрость.

Чтец: К Кори́нфяном посла́ния свята́го апо́стола Па́вла чте́ние (1Кор. 5:6-8Гал. 3:13-14).

Диакон: Во́нмем.

Чтец: Бра́тие, мал квас все смеше́ние ква́сит. Очи́стите у́бо ве́тхий квас, да бу́дете но́во смеше́ние, я́коже есте́ безква́сни: и́бо Па́сха на́ша за ны́ пожре́н бы́сть Христо́с. Те́мже да пра́зднуем, не в ква́се ве́тсе, ни в ква́се зло́бы и лука́вства, но в безква́сиих чистоты́ и и́стины. Христо́с ны искупи́л есть от кля́твы законныя, быв по нас кля́тва. Пи́сано бо есть: про́клят всяк ви́сяй на дре́ве. Да в язы́цех благослове́ние Авраа́мле бу́дет о Христе́ Иису́се, да обетова́ние Ду́ха прии́мем ве́рою.

Священник: Мир ти.

Чтец: И ду́хови твоему́.

Диакон: Прему́дрость.

Чтец: Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.

Стих: Да воскре́снет Бог, и расточа́тся врази́ Его́, и да бежа́т от лица́ Его́ ненави́дящии Его́.

Лик, глас 5: Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.

Чтец, стих: Я́ко исчеза́ет дым, да исче́знут, я́ко та́ет воск от лица́ огня́.

Лик: Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.

Чтец, стих: Та́ко да поги́бнут гре́шницы от лица́ Бо́жия, а пра́ведницы да возвеселя́тся.

Лик: Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.

Диакон: Прему́дрость, про́сти, услы́шим Свята́го Ева́нгелия.

Священник: Мир всем.

Лик: И ду́хови твоему́.

Священник: От Матфе́я Свята́го Ева́нгелия чте́ние (Мф. 27:62-66).

Лик: Сла́ва Тебе́, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Диакон: Во́нмем.

Священник чтет Евангелие (зач. 114):

Во у́трий день, иже есть по пятце́, собра́шася архиере́е и фарисе́е к Пила́ту, глаго́люще: го́споди, помяну́хом, я́ко льстец Он рече́ еще́ сый жив: по трие́х дне́х воста́ну. Повеле у́бо утвердити гроб до тре́тияго дне, да не ка́ко прише́дше ученицы́ Его́ но́щию укра́дут Его́, и реку́т лю́дем: воста́ от ме́ртвых, и бу́дет после́дняя лесть го́рша пе́рвыя. Рече́ же им Пила́т: и́мате кустодию, иди́те утверди́те, я́коже ве́сте. Они́ же ше́дше утвердиша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоди́ею.

Лик: Сла́ва Тебе́, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Посем ектения сугубая:

Рцем вси от всея́ душа́, и от всего́ помышле́ния на́шего рцем.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́ц на́ших, мо́лим Ти ся, услы́ши и помилуй.

Лик: Го́споди, помилуй.

Поми́луй нас, Бо́же, по велицей ма́лости Твое́й, мо́лим Ти ся, услы́ши и помилуй.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о Господи́не и отце́ на́шем Блаженнейшем митрополите Онуфрии и о Господи́не на́шем Преосвяще́ннейшем епи́скопе (или: архиепи́скопе, или: митрополи́те, имя, егоже есть область), и о всей во Христе́ бра́тии на́шей.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, да ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м во вся́ком благоче́стии и чистоте́.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о блаже́нных и приснопа́мятных созда́телех свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́), и о всех преждепочи́вших отце́х и бра́тиях, зде лежа́щих и повсю́ду, правосла́вных.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о ми́лости, жи́зни, ми́ре, здра́вии, спасе́нии, посеще́нии, проще́нии и оставле́нии грехо́в рабо́в Бо́жиих, бра́тии свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́).

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Еще́ мо́лимся о плодонося́щих и доброде́ющих во свято́м и всечестне́м хра́ме сем, тружда́ющихся, пою́щих и предстоя́щих лю́дех, ожида́ющих от Тебе́ вели́кия и бога́тыя ми́лости.

Лик: Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Священник: Я́ко ми́лостив и Человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Таже, ектения просительная:

Испо́лним у́треннюю моли́тву на́шу Го́сподеви.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Дне всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна и безгре́шна у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

А́нгела ми́рна, ве́рна наста́вника, храни́теля душ и теле́с на́ших у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Проще́ния и оставле́ния грехо́в и прегреше́ний на́ших у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

До́брых и поле́зных душа́м на́шим, и ми́ра ми́рови у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Про́чее вре́мя живота́ на́шего в ми́ре и покая́нии сконча́ти, у Го́спода про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Христиа́нския кончи́ны живота́ на́шего безболе́знены, непосты́дны, ми́рны и до́браго отве́та на Стра́шнем Суди́щи Христо́ве про́сим.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Пресвяту́ю, Пречи́стую, Преблагослове́нную, Сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю, со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́, и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Я́ко Бог ми́лости и щедро́т и человеколю́бия еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Священник: Мир всем.

Лик: И ду́хови твоему́.

Священник: Главы́ на́ша Го́сподеви прикло́ним.

Лик: Тебе́, Го́споди.

Священник: Твое́ бо есть, е́же ми́ловати и спаса́ти ны, Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Диакон: Прему́дрость.

Лик: Благослови́.

Священник: Сый благослове́н Христо́с Бог наш, всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

Утверди́, Бо́же, святу́ю правосла́вную ве́ру, правосла́вных христиан во век ве́ка.

Священник: Пресвята́я Богоро́дице, спаси́ нас.

Лик: Честне́йшую Херуви́м и сла́внейшую без сравне́ния Серафи́м, без истле́ния Бо́га Сло́ва ро́ждшую, су́щую Богоро́дицу Тя велича́ем.

Священник: Сла́ва Тебе́, Христе́ Бо́же, Упова́ние на́ше, сла́ва Тебе́.

Лик: Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Го́споди, поми́луй. (Трижды.)

Благослови́.

Священник творит отпуст: И́же нас ра́ди челове́к и на́шего ради спасе́ния, стра́шныя Стра́сти и Животворя́щий Крест, и во́льное погребе́ние пло́тию изво́ливый, Христо́с, И́стинный Бог наш, моли́твами Пречи́стыя Своея́ Ма́тере, и всех святы́х, поми́лует и спасе́т нас, я́ко Благ и Человеколю́бец.

Лик поет многолетие: Господи́на и отца́ на́шего Онуфрия, Блаженнейшего митрополита Киевскаго и всея Украины, и Господи́на на́шего Преосвяще́ннейшаго (имя), епи́скопа (или: архиепи́скопа, или: митрополи́та) (титул его), бра́тию свята́го хра́ма сего́ и вся правосла́вныя христиа́ны, Го́споди, сохрани́ их на мно́гая ле́та.

И бывает целование Плащаницы, а идеже несть Плащаницы, целуют образ.

Певцы же поют стихиру, глас 5:

Прииди́те, ублажи́м Ио́сифа приснопа́мятнаго, в нощи́ к Пила́ту прише́дшаго, и Живота́ всех испроси́вшаго: даждь ми Сего́ Стра́ннаго, И́же не име́ет где главы́ подклони́ти; даждь ми Сего́ Стра́ннаго, Его́же учени́к лука́вый на смерть предаде́; даждь ми Сего́ Стра́ннаго, Его́же Ма́ти зря́щи на Кресте́ ви́сяща, рыда́ющи вопия́ше и ма́терски восклица́ше: увы́ Мне, Ча́до Мое́! Увы́ Мне, Све́те Мой, и Утро́ба Моя́ возлю́бленная! Симео́ном бо предрече́нное в це́ркви днесь собы́стся: Мое́ се́рдце ору́жие про́йде, но в ра́дость воскресе́ния Твоего́ плач преложи́. Покланя́емся Страсте́м Твои́м,

Христе́, покланя́емся Страсте́м Твои́м, Христе́, покланя́емся Страсте́м Твои́м, Христе́, и Свято́му Воскресе́нию.

Повечeріе же поeмъ въ кeлліахъ, на нeмже поeмъ канHнъ, њ распsтіи гDни, и3 на плaчь прес™hz бцdы: їрм0съ по двaжды, тропари2 на д7. Послэди1 же їрм0съ џба ли6ка вкyпэ. Творeніе сmмеHна логоfeта. Глaсъ ѕ7:

Пёснь №.

Їрм0съ: Ћкw по сyху пэшешeствовавъ ї}ль по бeзднэ стопaми, гони1телz фараHна ви1дz потоплsема, бGу побёдную пёснь пои1мъ, вопіsше.

Запёвъ: Слaва тебЁ б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Свята і Велика субота

 

Утреня

Священик: Благословен Бог наш…

Читець: Амінь. Трисвяте, по Отче наш… — Прийдіть, поклонімось… Пс. 19 і 20, тропарі і єктенія.

Священик: Слава Святій єдиносущній і нероздільній Тройці.

Читець: Амінь. Слава в вишніх Богу… Шестипсалміє. Велика єктенія.

На Бог Господь… тропар, глас 2:

Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами в гробі новім покривши, поклав.

Слава…

Коли зійшов Ти до смерті, Життя безсмертне, тоді пекло умертвив Ти сяйвом Божества. Коли ж і померлих із глибин земних воскресив Ти, всі Сили Небесні взивали: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.

І нині…

Мироносицям-жонам при гробі з’явився ангел і промовив: миро мертвим подобає, — Христос же тління не зазнав.

Під час співу цих тропарів священик, одягнувшись у ризи, відкриває Царські врата, кадить вівтар, усю церкву, народ, а потім підходить до плащаниці, кадить її тричі і починають співати Непорочні: співці співають приспіви псалма 118, а священик читає тропарі «Похвали Христові». Перші приспіви й тропарі співають співці, поки священик кадить плащаницю.

 

НЕПОРОЧНІ
Стаття перша
 

Глас 5: Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

1. Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.

Життя у гробі поклали — Тебе, Христе, і ангельське воїнство вжахнулося, приниження Твоє славлячи.

2. Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.

Життя, як умираєш Ти? Як у гробі перебуваєш? Смерти ж царство Ти руйнуєш і з пекла мертвих визволяєш.

3. Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.

Величаємо Тебе, Ісусе Царю, і шануємо погребіння і страждання Твої.

4. Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.

Ти, що межі землі визначив, у малому гробі сьогодні перебуваєш, Ісусе, всіх Царю, і з гробів мертвих визволяєш.

5. О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!

Ісусе Христе мій, Царю всіх, чого шукаючи до сущих у пеклі прийшов єси, чи не рід людський визволити?

6. Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. Владика всіх зовнішньо мертвий і в гробі новім кладеться Той, Хто спорожнив гроби мертвих.

7. Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.

Життя, у гробі поклали Тебе, Христе, і смертю Своєю знищив Ти смерть і подав світові життя.

8. Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.

Із злочинцями, як злочинець, звинувачений був Ти, Христе, і виправдав нас усіх від злодійств стародавнього спокусника.

9. Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.

Величніший добротою за всіх людей, як без вигляду мертвим стає Той, Хто єство всіх прикрасив.

10. Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.

Як стерпить пекло пришестя Твоє, Спасе, і не страждатиме зі смутку ще гірше, спалахом світла засліплене?

11. Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.

Ісусе, солодкий мій і спасительне Світло, як у темному гробі був Ти похований? О яке незбагненне і невимовне терпіння!

12. Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.

Не розуміють і розумні істоти і множество безтілесних, Христе, несказанної таємниці і невимовного погребіння Твого.

13. Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.

О чудеса дивні! О події несподівані! Подателя дихання мого бездиханним несуть, і погребають Його Йосифові руки.

14. Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.

І в гріб зійшов Ти і з лоном Отцевим не розлучився, Христе. О, скільки в цьому дивного і преславного разом!

15. Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.

Істинний Царю неба і землі, хоч і в малому гробі Ти був похований, але все творіння пізнало Тебе, Ісусе.

16. Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.

Коли у гробі Тебе поклали, Сотворителю Христе, пекельні основи захиталися, і гроби мерців відкрилися.

17. Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.

Той, Хто в руках землю тримає, помер тілом і під землею перебуває нині, визволяючи мертвих з пекельного ув’язнення.

18. Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.

Із тління вийшов Ти, Життя, Спасе мій, коли Ти помер, до мертвих зійшов і засуви пекельні зламав.

19. Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.

Як Світильник Світла, нині тіло Боже, як під спудом, під землею перебуває і розганяє пекельну темряву.

20. Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.

Збираються воїнства, Небесні Сили з Йосифом і Никодимом поховати Тебе, що не вміщуєшся в малому гробі.

21. Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.

Померлий з волі Своєї і похований під землею, Джерело життя, Ісусе мій, оживив Ти мене, померлого від провин гірких.

22. Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.

Все творіння змінилося від страждань Твоїх, Слове, все співстраждало з Тобою, знаючи Тебе, Вседержителя всіх.

23. Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.

Ненажерливе пекло, прийнявши в утробу свою Камінь життя, повернуло всіх мертвих, від віку поглинутих.

24. Свідчення Твої — втіха моя, і накази Твої — радники мої.

У гробі новім похований Ти, Христе, і єство людське оновив єси і як Бог воскрес із мертвих.

25. В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.

На землю прийшов Ти, щоб спасти Адама, і, не знайшовши його на землі, навіть до пекла зійшов, шукаючи його.

26. Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.

Затряслася від страху вся земля, Слове, і зоря проміння своє сховала, коли найвеличніше Світло Твоє було сховане у землі.

27. Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.

Як людина, умираєш Ти з волі Своєї, Спасе; як Бог же мертвих підняв єси з гробів і з безодні гріховної.

28. Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.

Чистая Мати, ридаючи, сльозами окроплювала Тебе, Ісусе, промовляючи: як поховаю Тебе, Сину?

29. Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.

Як пшеничне зерно, потрапивши в надра землі, багатозернистий приніс Ти колос, визволивши людей, що від Адама.

30. Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.

Під землею сховався Ти, як нині сонце, і ніч покрила Тебе, але засяй, найсвітліший Спасе.

31. Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.

Як сонячний круг місяць закриває, так і Тебе, Спасе, гріб нині сховав померлого тілом.

32. Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.

Христос — Життя, що зазнав смерти, від смерти мертвих визволив і всім нині дарує життя.

33. Покажи мені. Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.

Через заздрість померлого в давнину Адама повертаєш до життя Ти, Спасе, Своєю смертю, явившись у тілі новим Адамом.

34. Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.

Небесні воїнства дивились на Тебе, Спасе, покладеного мертвим заради нас, жахалися і крилами закривалися.

35. Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.

Знявши Тебе, Слове, мертвого з хреста, Йосиф нині у гробі поклав, але встань, спасаючи всіх як Бог.

36. Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.

Радістю ангелів був Ти, Спасе, нині ж став Ти і причиною печалі їхньої, видимий тілесно мертвим і бездиханним.

37. Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.

На хрест піднісся Ти, Спасе, і з Собою живих підносиш; під землею ж бувши, похованих з-під неї воскрешаєш.

38. Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.

Заснув Ти тілом, Спасе, як лев, і, як те левеня, з мертвих встаєш, відкинувши старість тілесну.

39. Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.

В ребра проколотий був Ти, що взяв Адамове ребро і з нього створив Єву, і пролив потоки очищення.

40. Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.

Таємно приносився агнець у жертву в давнину; Ти ж, незлобивий Спасе, явно принесений був, і все творіння очистив єси.

41. І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.

Хто оповість про страшну дійсно нову подію: Владика світу нині страсті терпить і вмирає за нас.

42. І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.

Джерело Життя! Як можна бачити Тебе мертвим? Ангели, жахаючись, взивали: як це — у гробі закривається Бог?

43. Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.

Із ребра Твого, списом проколотого, Спасе, відтворюєш життя Єві, що життя позбавила мене, і оживляєш мене з нею.

44. Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.

Розіп’ятий на хресті — зібрав Ти людей; в ребра проколотий — життєдайне відпущення всім виточив, Ісусе.

45. Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.

Благообразний чинить страшне і погребає Тебе мертвого благообразно, жахаючись Твого вигляду страшного.

46. Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.

Під землю з волі Своєї зійшов Ти, як мертвий, і підносиш від землі до небес тих, що звідти відпали, Ісусе.

47. Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.

Хоч і бачили мертвим Тебе, але Ти живий як Бог, і підносиш від землі до небес тих, що звідти відпали, Ісусе.

48. Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.

Хоч і бачили мертвим Тебе, але Ти живий як Бог, і померлих людей оживив, умертвивши мого умертвителя.

49. Згадай слова Твої до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.

Поклоняюся Страстям, оспівую погребіння, величаю владу Твою, Чоловіколюбче, якими звільнився я від мук смертоносних.

50. Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.

На Тебе, Христе, підняли меч, але меч сильного притупляється, меч же райський відхиляється.

51. Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.

Агниця, бачачи Агнця заколеним, гострим болем пройнята, ридала, подвигнувши і стадо взивати.

52. Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.

Хоч і в гробі погребаєшся, хоч і до пекла йдеш Ти, але гроби спустошив Ти, Христе, і пекло спорожнив.

53. Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.

З волі Своєї зійшов Ти, Спасе, під землю і померлих людей оживив єси, і підніс їх до Отчої слави.

54. Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.

В Тройці Єдиний перетерпів тілом за нас ганебну смерть, — жахається сонце, і тремтить земля.

55. Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.

Як від джерела гіркого, від Іудиного роду дітища в рові поклали Годувальника Маннодавця Ісуса.

56. Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.

Суддя, як осуджений, перед суддею Пилатом став і неправедно був засуджений на смерть через древо хреста.

57. Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.

Гордий Ізраїлю, люди-вбивці, що ви наробили? Варавву визволили, а Спаса віддали на хрест.

58. Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.

Рукою Своєю Ти створив Адама із землі, і ради нього єством став людиною і розіп’ятий був з волі Своєї.

59. Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.

Слухняним був Ти Отцеві Твоєму, Слове, і навіть до пекла лютого зійшов, і воскресив рід людський.

60. Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.

Горе Мені, Світло світу, горе Мені, Світло Моє, Ісусе Мій жаданий, — взивала Діва, ридаючи гірко.

61. Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.

Завидющі, вбивці, горді люди, посоромтеся хоч плащаниці та ілітона, бо ж воскрес Христос.

62. Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.

Прийди, огидний убивця-ученик, і злобну натуру твою покажи мені, бо через неї став ти зрадником Христа.

63. Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.

Видаєш себе за чоловіколюбця, нерозумний, але ти сліпий, всегубець невірний, що миро продав за ціну.

64. Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.

Яку мав ти ціну за Небесне Миро многоцінне? Що взяв ти рівновартісне? Безумство набув ти, найпроклятіший сатано!

65. Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.

Коли ти убогих любиш і турбуєшся про миро, що проливається на очищення душі, то як же ти за гроші продаєш Світлосяйного?

66. Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.

О Слово Боже! О радість Моя! Як перетерпіти Твоє триденне погребіння? Нині страждає материнське серце Моє.

67. Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.

Хто дасть Мені воду і джерело сліз, щоб оплакати улюбленого Ісуса?

68. Благий Ти, Господи, і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.

О гори і пагорби, і громади людей, плачте всі і ридайте зі Мною, вашого Бога Матір’ю.

69. Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.

Коли побачу Тебе, Спасе, безлітнє Світло, радосте і втіхо серця Мого? — Діва гірко ридала.

70. Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.

Хоч Ти, Спасе, як Камінь краєсікомий, і прийняв відсічення, але виточив живий струмінь, бо Ти — Джерело життя.

71. Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.

Як від єдиного Джерела, що великою рікою з ребер Твоїх виливається, п’ємо і безсмертне життя одержуємо.

72. Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.

З волі Своєї став Ти, Слове, мертвим у гробі, але живеш і людей, як і прорік, Воскресінням Своїм, Спасе мій, воскрешаєш.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Оспівуємо Тебе, Слово, Бога всіх, з Отцем і Святим Твоїм Духом, і славимо Божественне Твоє погребіння.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ублажаємо Тебе, Богородице чиста, і шануємо триденне погребіння Сина Твого і Бога нашого.

І знову співаємо перший приспів: Життя у гробі поклали — Тебе, Христе, і ангельське воїнство вжахнулося, приниження Твоє славлячи.

Також мала єктенія і виголос першої статті:

Бо благословилось ім’я Твоє, і прославилося Царство Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

 

Стаття друга
 

Священик кадить, а співці починають співати:

Достойно є величати Тебе, Життєдавче, що на хресті руки простягнув і зруйнував владу ворожу.

73. Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.

Достойно є величати Тебе, всіх Сотворителя, Твоїми бо стражданнями ми визволилися від страждань і спаслися від тління.

74. Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.

Вжахнулася земля, і сонце сховалося, Спасе, коли Ти, Христе — Світло невечірнє, зійшов до гробу тілесно.

75. Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.

Заснув Ти, Христе, життєдайним сном у гробі і від тяжкого гріховного сну підняв Ти рід людський.

76. Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.

Єдина Я з жінок безболісно народила Тебе, Сину, а нині через страждання Твої зазнаю мук нестерпних, — промовляла Чиста.

77. Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.

Бачачи Тебе, Спасе, на небесах нерозлучно сущого з Отцем, а внизу ж — мертвого, розпростертого на землі, жахалися серафими.

78. Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.

З Твоїм розп’яттям, Слове, роздирається церковна завіса, і світила ховають світло, коли Тебе, Сонце, поховали під землею.

79. Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.

Той, Хто на початку єдиним велінням заснував твердь землі, бездиханним зійшов під землю, як людина; вжахнися видінням, небо.

80. Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.

Ти, що рукою Своєю створив людину, зійшов під землю, щоб воздвигнути від падіння собори людей всесильною державою Своєю.

81. Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.

З плачем священним прийдіть, звеличмо померлого Христа, як колись жони-мироносиці, щоб і «радуйтеся» з ними почути.

82. Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: коли Ти втішиш мене?

Воістину Ти є Миро невичерпне, Слове, тому й жони-мироносиці приносили миро Тобі, мертвому, як живому.

83. Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.

Навіть похований, Ти, Христе, царство пекельне руйнуєш, смертю смерть перемагаєш і земнородних із тління визволяєш.

84. Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?

Божа Премудрість, що потоки життя виточує, сходячи до гробу, животворить сущих у неприступних пекельних місцях.

85. Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.

Хоч тіло моє уражене смертю, але оновлю Я зруйновану людську природу; не терзай Свого серця риданнями, Мати Моя.

86. Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.

Зійшов Ти під землю, Світлодавче правди, і мертвих, наче від сну, розбудив, відігнавши всяку сущу в пеклі темряву.

87. Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.

Сьогодні сіється із сльозами в надра землі двоприродне життєдайне Зерно, Яке, прорісши, принесе радість світові.

88. Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.

Злякався Адам, коли побачив Бога, Який ходив по раю, — нині ж радується Його вшестю до пекла: колись відпалий через гріх — нині воскресає.

89. Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.

Мати Твоя, Христе, приносить Тобі, покладеному в гробі, потоки сліз, взиваючи: встань, Сину Мій, як передрік Ти.

90. З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.

Йосиф, побожно погребаючи Тебе в новому гробі, боголіпно співає Тобі, Спасе, надгробні пісні, перериваючи їх риданнями.

91. З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.

Бачачи Тебе, до хреста прибитого, Мати Твоя, Слове, цвяхами і стрілами гіркої печалі проймає душу Свою.

92. Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.

Дивлячись на Тебе, Радосте всіх, гірким напоєм напоєного, Мати гіркими сльозами вмиває лице Своє.

93. Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.

Болісно вражена Я, і розривається серце Моє, Слове, коли бачу Я невинні страждання Твої, — з плачем промовляла Пречиста.

94. Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.

Як закрию очі й уста Твої, Слове? Жахаюся, як же

Тебе мертвого достойно поховаю? — взивав Йосиф.

95. Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.

Йосиф і Никодим надгробні пісні співають Христу, померлому нині, співають же з ними і серафими.

96. Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.

Заходиш під землю, Спасе, Сонце правди, тому Мати Твоя, як той місяць, у смутку залишається, виду Твого позбавлена.

97. О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.

Вжахнулося пекло, Спасе, коли побачило, що Ти, Життєдавче, його багатство нищиш і від віку померлих воскрешаєш.

98. Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.

Після ночі світло сонця сяє знову, Слове; і Ти ж після смерти воскрес, засяявши яскраво, як із чертога.

99. Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.

Земля, прийнявши Тебе, Сотворителю, в надра свої, трясеться від страху і трясінням будить мертвих.

100. Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.

Никодим і Благообразний, нині побожно помазуючи Тебе, Христе, миром, взивали: вжахнися, вся земле.

101. Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.

Зайшов Ти, Світлотворче, і з Тобою зайде світло сонця; трепетом усе творіння сповнилося, проповідуючи Тебе, всіх Творця.

102. Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.

Витесаний камінь покриває наріжний Камінь: смертний чоловік погребає нині в гробі Бога, начебто смертного, — вжахнися, земле!

103. Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.

Подивись на ученика, якого Ти любив, і на Матір Твою, Сину Мій, і слово втіхи промов, — з плачем взивала Пречиста.

104. Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.

Ти, Слове, як Життєдавець на хресті розіп’ятий, не умертвив юдеїв, але їхніх померлих воскресив.

105. Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.

Коли страждав Ти, Слове, не мав Ти ні краси, ні вигляду; воскресши ж, засяяв Ти і людей прикрасив божественним сяйвом.

106. Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.

Тілом Своїм зійшов Ти в землю, Світло незаходиме, і сонце не могло дивитися — померкло, хоч це було опівдні.

107. Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.

Сонце, а з ним і місяць, померкли, Спасе, уподібнившись рабам благорозумним, які в чорні одежі одягаються.

108. Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.

Сотник упізнав у Тобі Бога, хоч і мертвий Ти був. Як же до Тебе, Боже мій, доторкнуся руками? — жахаючись, промовляв Йосиф.

109. В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.

Заснув Адам, але смерть із ребра вивів; Ти ж нині заснув, Сину Божий, і виточуєш із ребер Своїх життя світові.

110. Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.

Заснув Ти, Милосердний, на короткий час і померлих оживив, а коли воскрес, то воскресив усіх, від віку померлих.

111. Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.

Хоч узятий Ти був із землі, але виточив вино спасіння, життєносна Лозо. Прославляю Страсті і Хрест Твій.

112. Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.

Як же ангельські Начала Тебе, Спасе, нагого, скривавленого, засудженого, оспівують і терплять зухвальство розпинателів?

113. Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.

Обраний норовистий роде єврейський, ти знав про побудову храму. Навіщо ж осудив ти Христа?

114. Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.

В одежу знущання одягається Той, Хто прикрашає всіх, Хто небо утвердив і землю в красу одягнув дивно.

115. Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.

Як птах-неясить Ти, Слове, зранений у ребра, померлих дітей Твоїх оживив, виточивши їм життєдайні струмки.

116. Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.

Колись Ісус Навин зупинив сонце, коли перемагав ворогів; Ти ж сховався, перемагаючи начальника темряви.

117. Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.

Лона Отчого Ти не покинув, Щедрий, хоч благозволив стати людиною і до пекла зійшов Ти, Христе.

118. Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.

Взяли Розіп’ятого, Того, Хто на водах землю повісив, і, як бездиханного, нині поклали в ній, вона ж, не стерпівши, затряслася страшно.

119. Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.

О горе Мені, Сину, Пречиста, ридаючи, промовляла: на Тебе як на Царя Я уповала, нині ж бачу Тебе засудженим на хресті.

120. Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.

Так Гавриїл Мені провістив, коли злетів, кажучи, що Царство Сина Мого Ісуса — вічне.

121. Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.

О горе! Справдилося пророцтво Симеонове: Твій бо меч пройняв Моє серце, Еммануїле.

122. Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.

Посоромтеся, о, юдеї, хоча б присутніх мертвих, що їх воскресив Життєдавець, Якого ви убили із заздрощів.

123. Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.

Сонце вжахнулося і померкло, бачачи, що Тебе, невидиме Світло, Христе мій, бездиханного в гробі закривають.

124. Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.

Плакала гірко пренепорочна Мати Твоя, Слове, коли побачила Тебе, невимовного і безначального Бога, у гробі.

125. Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.

Мертвість Твою нетлінну, Христе, бачачи, Мати Твоя в горі до Тебе промовляла: не затримуйся, Життя, серед мертвих.

126. Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.

Люте пекло затряслося, коли побачило Тебе, Сонце слави безсмертне, і поспішило звільнити в’язнів.

127. Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.

Велике і жахливе явище нині бачимо: Творець життя смерть приймає, бажаючи оживити всіх.

128. Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.

Проколюєшся в ребра і прибиваєшся, Владико, руками зціляючи рану від ребра і від сваволі рук праотців.

129. Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.

Колись Рахилиного сина оплакували всі, хто був у домі, а Сина Діви оплакували зібрання учеників із Матір’ю.

130. Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.

Ударяли руками по щоках Христа, Того, що рукою створив людину і шелепи звіра сокрушив.

131. Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.

З піснями святкуємо нині ми всі, вірні, Твоє, Христе, розп’яття і погребіння, визволившись погребінням від смерти.

Слава…

Безначальний Боже, співвічносуще з Ним Слово і Святий Душе, укріпи православних християн як милосердний.

І нині…

Пренепорочна Мати життя, чиста Діво, заспокой церковні спокуси і подай мир як милосердна.

Знову перший приспів статті 2: Достойно є величати Тебе…

Також мала єктенія і виголос другої статті:

Бо Ти святий єси, Боже наш, що на херувимському престолі Слави перебуваєш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

 

Стаття третя
 

Священик кадить, а співці починають співати:

Глас 3: Роди всі пісню на погребіння Твоє приносять, Христе мій.

132. Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.

Знявши з хреста тіло Твоє і плащаницею обгорнувши, Йосиф з Аримафеї у гробі погребає.

133. Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.

Мироносиці прийшли до Тебе і миро побожно принесли Тобі, Христе мій.

134. Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.

Прийдіть, усі творіння, пісні погребальні принесімо Творцеві.

135. Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.

Живого, як мертвого, всі з мироносицями намастімо миром побожно.

136. Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.

Йосифе преблаженний, погреби тіло Христа Життєдавця.

137. Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.

Ті, кого годував Ти, Господи, манною, повстали проти Тебе, Благодійника.

138. Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.

Ті, кого годував Ти манною, приносять Тобі, Спасе, жовч із оцтом.

139. Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.

О пребезумство пророковбивць, що вбили Христа.

140. Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.

Як безумний служитель, ученик продав безмежну Премудрість.

141. Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.

Покинувши свого Визволителя, зрадник Іуда в полоні опинився.

142. Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.

Як Соломон сказав: уста євреїв беззаконних — рів глибокий.

143. Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.

В облудних кроках євреїв беззаконних — терня й тенета.

144. Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.

Як мертвого, Йосиф з Никодимом достойно погребають Творця.

145. Від усього серця мого взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.

Життєдавче Спасе, слава силі Твоїй, що пекло зруйнувала.

146. Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.

Бачачи Тебе мертвого, Пречиста як Мати плакала.

147. Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.

О найдорожча моя Весно, найсолодший Сину Мій, куди поділася краса Твоя?

148. Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.

До плачу закликала Пречиста Мати Твоя, по Тобі, Слове, коли помер Ти.

149. Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.

Жони з миром прийшли помазати Христа — Миро Божественне.

150. Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.

Смертю смерть подолав Ти, Боже мій, Божественною силою Твоєю.

151. Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.

Обманувся спокусник, а обманений рятується премудрістю Твоєю, Боже, мій.

152. Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.

На дно пекла скинутий був зрадник, у колодязь тління.

153. Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.

Терня і тенета — дороги окаянного безумного Іуди.

154. Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.

Всі разом гинуть розпинателі Твої, Слове, Сину Божий, Всецарю.

155. Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.

В колодязі тління разом гинуть усі ті, що проливали кров.

156. Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.

Сину Божий, Всецарю, Боже мій, Сотворителю мій! Як Ти страждання переніс?

157. Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.

Діва, бачачи Агнця, розіп’ятого на хресті, взивала.

158. Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.

Тіло життєдайне погребають Йосиф із Никодимом.

159. Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.

Розчуленим серцем взивала Діва, гарячі сльози проливаючи.

160. Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.

Світло очей Моїх, найсолодший Сину Мій! Як Тебе нині в гробі закривають?

161. Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.

Щоб визволити Адама і Єву, страждаю Я, — не ридай, Мати Моя.

162. Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.

Прославляю, Сину Мій, Твоє велике милосердя, заради якого Ти так страждаєш.

163. Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.

Був Ти напоєний оцтом і жовчю, Щедрий, визволяючи від давньої поживи.

164. Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.

До хреста прибили цвяхами Тебе, що колись людей Твоїх стовпом із хмари прикривав.

165. Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.

Мироносиці, які прийшли до гробу, миро принесли, Тобі, Спасе.

166. Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.

Встань, Щедрий, що від безодні пекельної визволяєш нас.

167. Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.

Воскресни, Життєдавче, — промовляє, сльози проливаючи, Мати, Яка народила Тебе.

168. Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.

Поспішай воскреснути, Слове, і розвій печаль пречистої Матері Твоєї.

169. Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.

Небесні Сили вжахнулися від страху, коли побачили Тебе мертвим.

170. Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи; за словом Твоїм визволи мене.

Прости гріхи тим, що з любов’ю і страхом шанують страждання Твої.

171. Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.

О, яке жахливе і страшне це явище, Слово Боже! Як земля Тебе покриває?

172. Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.

Йосифа, що колись Тебе, Спасе, на руках носив, нема, а нині інший Йосиф Тебе у гробі погребає.

173. Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.

Над Тобою, померлим, плаче й ридає пречиста Мати Твоя, Спасе мій.

174. Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій утіха моя.

Жахається розум через Твоє, Творче, дивне і страшне погребіння.

175. Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.

Дуже рано прийшли мироносиці й вилили миро на гріб Твій.

176. Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.

Мир Церкві Твоїй і спасіння людям Твоїм даруй, Христе, Воскресінням Твоїм.

Слава…

О Тройце, Боже мій, Сину і Душе, помилуй світ.

І нині…

Бачити Воскресіння Сина Твого, Діво, сподоби рабів Твоїх.

І починаємо співати тропарі ці, на глас 5: Благословенний Ти Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Ангельський собор здивувався, побачивши Тебе, до мертвих причисленого, але Ти, Спасе, смертну силу зруйнував і з собою Адама воздвигнув і всіх із пекла визволив.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Чому миро жалісливими сльозами, учениці, розчиняєте? Сяючи у гробі, ангел до мироносиць промовив: дивіться на гріб і зрозумійте, що Спас воскрес із гробу.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Дуже рано мироносиці поспішали до гробу Твого, ридаючи, але з’явився їм ангел, кажучи: ридання час минув, не плачте, воскресіння ж апостолам звістіть.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.

Мироносиці-жони з миром прийшли до гробу Твого, Спасе, ридаючи, ангел же до них промовив, кажучи: чому з мертвими Живого помишляєте, адже Бог воскрес із гробу.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Поклонімось Отцю, і Його Сину, і Святому Духу, Святій Тройці у Єдиносущному Єстві, з серафимами взиваючи: свят, свят єси, Господи.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Життєдавця народивши, Ти, Діво, від гріха Адама визволила і радість Єві замість печалі подала. Тих, що втратили життя, до нього знову повернув Той, що з Тебе воплотився, Бог і Чоловік.

Алилуя (тричі). Також мала єктенія.

Виголос: Ти єси Цар миру, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем, і з Пресвятим і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Сідальний дня, глас 1.

Випросивши у Пилата, Йосиф обгортає плащаницею чистою пречисте тіло і, намастивши божественними пахощами, погребає в новому гробі; у той же час жони-мироносиці взивали: покажи нам, Христе, як прорік, воскресіння Твоє.

Слава: і нині.

Вжахнулися собори ангелів, коли побачили, що у гріб кладуть, як мертвого, Безсмертного, що в лоні Отця перебуває. Його чини ангельські оточують і славлять разом із мертвими у пеклі як Творця і Господа.

Воскресіння Христове бачивши… не читаємо, а одразу псалом 50.

І співаємо канон, з ірмосами по двічі, а тропарів 12. І знову обидва кліроси співають ірмос разом.

 

Пісня 1, глас 6

Ірмос: Того, Хто хвилею морською колись гнобителя-мучителя покрив, діти спасенних під землею поховали; а ми, як діви, Господу співаймо: славно бо прославився.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Господи Боже мій, співи погребальні і пісню надгробну Тобі приношу, бо Ти погребінням Своїм вхід до життя мені відкрив і смертю смерть і пекло умертвив.

Вгорі — на престолі, і внизу — у гробі; небесні й земні, розмірковуючи над смертю Твоєю, Спасе мій, захиталися через умертвлення Твоє, бо незбагненно було бачити Тебе мертвим, Життєдавче.

Щоб Своєю славою все наповнити, зійшов Ти в глибини землі; від Тебе не приховалася природа моя, що від Адама; і похований, Ти мене, зітлілого, оновлюєш, Чоловіколюбче.

 

Пісня 3

Ірмос: Тебе, що на водах усю землю повісив недержимо, побачивши розіп’ятим на лобнім місці, творіння з жаху великого тремтіло, взиваючи: нема святого, крім Тебе, Господи.

Багатьма ознаками провістив Ти погребіння Своє, Владико, а нині таємниці Твої як Бог відкрив і сущим у пеклі, що взивали: нема святого, крім Тебе, Господи.

Простягнув Ти руки і з’єднав давно розсіяних, оповитий же плащаницею, Ти визволив, Спасе, і в гробах закутих, що взивають: нема святого, крім Тебе, Господи.

Гробом і печатями тримали Тебе з волі Твоєї, Неосяжний, бо силу могутности Своєї виявив Ти, Чоловіколюбче, тим, хто співає: нема святого, крім Тебе, Господи.

Сідальний, глас 5: Воїни, що стерегли гріб Твій, Спасе, попадали, як мертві, від сяйва ангела, що з’явився і сповістив жонам-мироносицям про воскресіння Твоє. Славимо Тебе, Переможця тління, припадаємо до Тебе, Єдиного Бога нашого, що воскрес із мертвих.

 

Пісня 4

Ірмос: На хресті Твоє Божественне приниження провидівши, Аввакум, вжахнувшися, сказав: Ти, Благий, владу сильних знищив, зійшовши до сущих у пеклі як всемогутній.

Сьомий день сьогодні освятив Ти, що його благословив у давнину для спочинку від праці, всьому бо даєш почин і оновлюєш Ти, Спасе мій, — і суботу шануєш, і нас навчаєш.

Коли силою Божественною переміг Ти, душа Твоя відділилася від тіла, тоді розірвав Ти кайдани смерти і пекла могутністю Твоєю, Слове.

Зустріло Тебе, Слове, пекло і засмутилося, бачачи чоловіка, вкритого ранами — й обоженого і Всемогутнього; і від цього страшного явища загинуло.

 

Пісня 5

Ірмос: Богоявлення Твого, Христе, що для нас милостиво явилося, Ісая побачив світло невечірнє і, з ночі пильнуючи, взивав: воскреснуть мертві, і встануть сущі у гробах, і всі земнородні зрадіють.

Ти відновлюєш земне, Сотворителю, Сам ставши земним, а плащаниця і гріб виявляють таємницю, що в Тобі, Слове; благообразний Йосиф, замість батька Твого, до погребіння Тебе готує; в Тобі дивно оновлюється моє єство.

Смертне смертю, а погребінням тлінне Ти перетворюєш на нетлінну Богоподібну природу, тіло бо Твоє, Владико, не зазнало тління і душа Твоя незбагненно не залишилась у пеклі.

Народжений непорочною Дівою і проколотий у ребра, Ти через Неї, Творче мій, Єву оновив; Адама, що надприродно заснув природним сном, Ти, Життя, воскресив від сну і тління як всемогутній.

 

Пісня 6

Ірмос: Взятий був, але не втриманий у пащі китовій Іона, Твій прообраз, Христе, що на страждання й поховання віддав Себе, мов із чертога, із звіра вийшов; дорікав же й варті Своїй: стережете даремно і марно, а милість Божу зневажили.

Били Тебе, та не відділився Ти, Слове, від тіла, яке прийняв; хоч і зруйнований був храм Твій під час страждань, але й тоді Божество і людська природа залишались єдиними у Тобі, бо в обох природах був Ти Син, Слово Боже, Бог і Чоловік.

Чоловіковбивчим, а не боговбивчим був Адамів гріх, бо хоч і постраждало Твоєї плоті земне єство, та Божество залишилося неприступним для страждань, а тлінне Твоє Ти перетворив на нетлінне, і джерело життя нетлінного явив Ти воскресінням.

Царює ще пекло над родом людським, але не вічно, бо, будучи покладеним у гробі, Ти, Безсмертний, животворчою рукою владу смерти знищив і провістив від віку сущим у пеклі визволення істинне, Спасе, воскресши із мертвих першим.

Кондак, глас 6: Той, Хто безодню замкнув, мертвим стає і, обгорнутий плащаницею та смирною намащений, кладеться у гробі Безсмертний подібно до смертних. Прийшли жони намастити Його миром, плачучи гірко і промовляючи: субота ця преблагословенна, бо нині Христос заснув, а на третій день воскресне.

Ікос: Вседержитель світу на хрест піднесений — і ридає все творіння, бачачи Його нагого розіп’ятим на древі, сонце проміння сховало, і зорі погасли; земля ж від великого страху затряслася, і море побігло, і каміння розпалося, багато гробів відкрилося, і тіла святих людей воскресли, пекло внизу стогне, а юдеї злоумишляють обмовити Христове Воскресіння; жони ж взивають: субота ця преблагословенна, бо нині Христос заснув, а на третій день воскресне.

 

Пісня 7

Ірмос: Несказанне чудо: Той, Хто преподобних юнаків із полум’я в печі визволив, кладеться до гробу мертвий, бездиханний на спасіння нам, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Вразилося пекло у саме серце, коли прийняло Пораненого списом у ребра, і стогне, знесилюване вогнем Божества на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Багатий гріб, бо, прийнявши в себе нібито сплячого Творця, став скарбницею Божественного життя на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

Єдине й нерозлучне було Божество Христове: і в пеклі, і в гробі, і в раю з Отцем і Духом, — на спасіння нас, що співаємо: Визволителю Боже, благословен єси.

 

Пісня 8

Ірмос: Вжахнися від страху, небо, нехай сколихнуться основи землі: ось бо до мертвих прирівнюється Той, що в небі живе і в малому гробі дивно ховається. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Зруйновано пречистий Храм, але Він відбудовує занепалу скинію: бо до першого Адама, аж до пекельних сховищ, зійшов Другий, що в небі живе. Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

Втрачають відвагу ученики, Йосиф же з Аримафеї сміливо діє: побачивши Бога всіх, мертвого й нагого, випрошує й погрібає Його, взиваючи: Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

О чудо нове! О милосердя! О несказанне терпіння! З волі Своєї під землею запечатується Той, що в небі живе, і, як облесника, обмовляють Бога; Його ж, юнаки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.

 

Пісня 9

Ірмос: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсіменно зачала єси: встану бо, і прославлюся, і назавжди піднесу із славою, як Бог, тих, що з вірою й любов’ю Тебе величають.

При дивному Різдві Твоєму, не зазнавши надприродно страждань, Я блаженна була, безначальний Сину. Нині ж, коли бачу Тебе, Боже Мій, мертвим і бездиханним, скорботою, як мечем, крається серце Моє; але воскресни, і Я звеличусь.

З волі Моєї земля покриває Мене, Мати Моя, і пекельна варта жахається, бачачи Мене, одягненого у скривавлену одежу помсти; ворогів же уразивши хрестом як Бог, воскресну Я і звеличу Тебе.

Нехай радується творіння, нехай веселяться всі земнородні, вороже бо пекло в полоні; жони з миром нехай зустрічають Мене; праотця Адама з Свою визволю і на третій день воскресну.

Екзапостиларій, глас 2: Свят Господь Бог наш (тричі).

Все, що дише, нехай хвалить Господа… і стихири, глас 2:

Сьогодні приймає гріб Того, Хто в руках Своїх тримає творіння; каменем покривається Той, Хто небеса доброчинством укриває; спить Життя, і пекло тремтить, і Адам із кайданів визволяється. Слава провидінню Твоєму, яким Ти звершив упокоєння вічне, дарував нам, Боже, всесвяте Твоє з мертвих воскресіння.

Що за видіння ми бачимо? Яке справжнє упокоєння! Цар віків, Який стражданням Своїм звершив провидіння, у гробі суботствує, подаючи нам нове суботство — упокоєння. Йому ж співаймо: воскресни, Боже, Судде землі, бо Ти царюєш повіки, маючи безмірну велику милість.

Прийдіть, побачимо Життя наше, що у гробі лежить, щоб сущих у гробах оживити. Прийдіть сьогодні поглянути на Померлого з Іудиного роду, і разом з пророком до Нього взиваймо: ліг і заснув Ти, як лев. Хто ж збудить Тебе, Царю? Але встань самовладно, бо віддав Себе добровільно за нас, Господи, слава Тобі.

Глас 6: Випросив Йосиф тіло Ісусове і поклав Його в новому гробі своєму, бо подобало Йому із гробу, як із чертога, вийти. Господи, Ти владу смерти зруйнував і двері райські людям відкрив, слава Тобі.

Слава… глас 6.

Цей великий день Мойсей таємно прообразував, кажучи: і благословив Бог день сьомий. Ця бо субота благословенна — це є день упокоєння, коли спочив від усіх діл Своїх Єдинородний Син Божий, провидінням — помирає, плоттю суботствує — упокоюється, але знову повертає Собі Божественну силу воскресінням і дарує нам життя вічне як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

І нині…

Богородичний, глас 2: Преблагословенна єси, Богородице Діво, бо Той, Хто тіло прийняв від Тебе, пекло полонив, Адама викликав, прокляття знищив, Єву звільнив, смерть умертвив і нас оживив. Тому, співаючи, взиваймо: благословенний Христос Бог, що так благозволив, слава Тобі.

І співаємо славослів’я велике.

Під час співу хвалітних стихир священик входить у вівтар, одягається в усі (чорні) ризи і при співі богородичного Преблагословенна єси, Богородице Діво… відкриває Царські врата, виходить із вівтаря і, вставши перед плащаницею, виголошує: Слава Тобі, що показав нам світло… а співці співають: Слава в вишніх Богу… В кінці славослів’я священик кадить плащаницю тричі, а коли почнуть співати останнє Святий Боже… (поховальне), бере плащаницю з допомогою парафіян. Євангеліє й обносить тричі навкруги храму, як і у Велику п’ятницю. Під час обнесення навкруги храму співають поховальне: Святий Боже… Після обнесення несуть плащаницю до Царських врат, де священик промовляє: Будьмо уважні. Премудрість. Співці починають співати тропар Благообразний Йосиф… Плащаницю відносять на середину храму, кладуть на столі (гробі), прикрашають її, як була перед тим, а священик тричі кадить її.

Далі тропар пророцтва, глас 2:

Ти, що тримаєш кінці світу, Христе, зволив у гробі триматися, щоб від загибелі пекельної визволити людей і, воскресши, оживити нас як Бог Безсмертний.

Прокимен, глас 4: Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради (Пс. 43:27).

Стих: Боже, вухами нашими почули ми і отці наші сповістили нам (Пс. 43:1).

Пророцтва Єзекиїля читання (Єз. 37:1-14).

Була на мені рука Господня, і вивів мене Господь Духом Своїм і поставив мене посеред поля, яке було повне кісток, і обвів мене навкруги них, і було дуже багато їх на полі, і всі вони були дуже сухі. І промовив до мене: сину людський, чи оживуть ці кістки? Я сказав: Господи Боже! Ти знаєш це. І промовив Він знову до мене: скажи пророцтво про ці кістки і скажи до них: сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до кісток цих: ось, Я введу дух у вас, і оживете. І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і обтягну вас шкірою, і введу дух у вас, і оживете, і зрозумієте, що Я, Господь. І я прорік те, що звелено було мені. І ось, коли я ще Пророкував, зчинився шум, і ось — рух, і почали кості ворушитися, і кістка до своєї кістки приєднуватися. Коли ж глянув, а на них уже жили, і обросли вони плоттю, і шкіра покрила їх зверху, тільки ще не було в них духу. Тоді говорить до мене Господь: проголоси пророцтво духу, проголоси пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, душе, і дихни на цих убитих, і вони оживуть. І я виголосив пророцтво, як повелів мені Господь, і увійшов у них дух, — і вони ожили і стали вони на ноги свої — величезним полчищем. І тоді промовив до мене Господь: сину людський! Кості ці — це весь дім Ізраїля. Ось вони кажуть: кості наші висохли, надія наша загинула, ми відірвані від кореня. Тому вислови пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші, і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. І дізнаєтеся, що Я — Господь, коли відкрию гроби ваші, і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших, і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і оселю вас на землі вашій, тоді зрозумієте, що Я — Господь, Який сказав це — і виконав, — говорить Господь.

Прокимен (перед Апостолом), глас 7.

Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця (Пс. 9:33).

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої (Пс. 9:2).

До Коринф’ян послання святого апостола Павла читання (1Кор. 5:7-8, зачало 133).

Браття, хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом, бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини.

Алилуарій, глас 5:

Стих: Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його, і нехай побіжать від лиця Його ненависники Його.

Співці: Алилуя.

Стих: Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню.

Співці: Алилуя.

Стих: Так нехай загинуть грішники від лиця Божого, а праведники нехай звеселяться.

Співці: Алилуя.

Євангеліє від Мф. 27:62-68, зачало 114 (читається перед плащаницею).

Далі єктенії — потрійна і благальна та інше. І буває відпуст.

Після відпусту співаємо стихиру: Прийдіть, вшануймо Йосифа приснопам’ятного, що вночі до Пилата прийшов і Життя всіх випросив: «Дай мені Цього Подорожнього, що не має де голови прихилити; дай мені Цього Подорожнього, Його ж бо ученик лукавий на смерть продав; дай мені Цього Подорожнього, що Його Мати, бачачи на хресті розп’ятим, ридаючи, голосила і по-материнськи промовляла: «О горе Мені, Світло Моє і Серце Моє улюблене! Симеоном бо провіщене в церкві нині сталося: Моє серце меч пройняв. Ти ж на радість воскресінням Твоїм Мій плач оберни». Поклоняємось страстям Твоїм, Христе; поклоняємось страстям Твоїм, Христе; поклоняємось страстям Твоїм, Христе, і святому Воскресінню.

Також: Перший час і відпуст.

Літургія святої Великої Суботи
Відправляється за чином літургії святого Василія Великого, і починається вечірнею. Час відправи літургії визначає настоятель за уставом.

Перед початком облачають престіл, жертовник, аналої тощо у світле вбрання, а поверх світлого покривають чорним, щоб швидше можна було переоблачити, коли буде потрібно. Так само і священик може одягти світлі підризник і поручі, але інший одяг — чорний. Вхід чиниться перед плащаницею.

Священик благословляє: Благословенне Царство…

Читець: Прийдіть, поклонімось… і псалом 103. Велика єктенія.

На Господи, взиваю… глас 1.

Стихири воскресні (з Октоїха), глас 1: Вечірні наші молитви прийми, святий Господи, і подай нам відпущення гріхів, бо Ти єдиний, Хто явив світові воскресіння.

Оточіть, люди, Сион, обійміть його, дайте славу Тому, Хто в ньому воскрес із мертвих, бо Він Бог наш, Який визволив нас від беззаконь наших.

Прийдіть, люди, заспіваймо і поклонімось Христу, прославляючи воскресіння Його з мертвих, бо Він Бог наш, що визволив світ від спокуси ворожої.

Стражданням Твоїм, Христе, від страждань ми визволилися і воскресінням Твоїм від тління спаслися. Господи, слава Тобі.

Інші стихири Великої суботи — три, з них перша стихира повторюється.

Глас 8: Сьогодні пекло, стогнучи, взиває: краще було б мені Марією Народженого не приймати, бо прийшов Він проти мене, державу мою зруйнував і ворота мідні розбив; душі, які я тримало раніше, Він як Бог воскресив. Слава, Господи, Хресту Твоєму і Воскресінню Твоєму (двічі).

Сьогодні пекло, стогнучи, взиває: розпалася моя держава колишня. Пастир розіп’явся й Адама воскресив. Тих, над якими я царювало, — втратило я; а тих, яких спромоглося я поглинути, всіх повернуло. Розіп’ятий спустошив гроби, і знемагає держава смерти. Слава, Господи, Хресту Твоєму і Воскресінню Твоєму.

Слава… глас 6:

Цей великий день Мойсей таємно прообразував, кажучи: і благословив Бог день сьомий. Ця бо субота благословенна — це є день упокоєння, коли спочив від усіх діл Своїх Єдинородний Син Божий, провидінням — помирає, плоттю суботствує — упокоюється, але знову повертає Собі Божественну силу воскресінням і дарує нам життя вічне як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

І нині…

Богородичний, догматик, глас 1: Хмарою вічного світла пророк назвав Тебе, Діво, бо Слово Отця, Христос Бог наш, немов дощ на руно, зійшовши на Тебе і від Тебе народившись, світ просвітив, спокусу знищив. Благаємо, Пресвята, не переставай щиро молити Його за нас, що істинною Богородицею визнаємо Тебе.

Вхід із Євангелієм. Світло тихе…

Прокимна нема, а зразу: Премудрість.

Читець: Буття читання (Бут. 1:1-13).

На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була без вигляду і пуста, і темрява була над безоднею, і Дух Божий витав над водами. І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, і відділив Бог світло від темряви. І назвав Бог світло днем, а темряву — ніччю. І був вечір, і був ранок — день перший. І сказав Бог нехай буде твердь посеред води, і нехай розділяє воду від води. І створив Бог твердь, і відділив води, що були під твердю, від вод, що були над твердю. І стало так. І назвав Бог твердь небом. І був вечір, і був ранок — день другий. І сказав Бог: нехай зберуться води, що під небом, в одне місце. І нехай з’явиться суша. І сталося так. І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод — морями. І побачив Бог, що це було добре. І сказав Бог: нехай земля виростить траву, зелень, що розсіває насіння, і плодове дерево, що приносить за родом своїм плід, в якому насіння його на землі. І сталося так. І виростила земля траву, зелень з насінням за своїм родом і плодюче дерево, що приносить за родом своїм плід, в якому насіння його за родом його. І побачив Бог, що це було добре. І був вечір, і був ранок — день третій.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 60:1-16).

Встань, засяй, Єрусалиме, бо прийшло світло твоє, і слава Господня над тобою зійшла. Бо ось, темрява покриває землю і морок — народи; але над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, що над тобою зійде. Підведи очі твої і поглянь навкруги: всі вони збираються і йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть. Тоді побачиш і зрадієш, заб’ється і зворушиться серце твоє, бо все багатство моря потече до тебе, надбання народів перейде до тебе. Безліч верблюдів тебе вкриє, одногорбі верблюди з Мадіама й Ефи; всі вони із Сави прийдуть, принесуть золото й ладан і провістять славу Господа. Всі вівці кидарські будуть зібрані до тебе, барани невайофські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій приємною жертвою, і Я прославлю дім слави Моєї. Хто це летить, мов хмари, мов голуби — до голуб’ятень своїх? Так, на Мене чекають острови, а попереду них — кораблі тарсійські, щоб перевезти синів твоїх з далеких країн, а з ними срібло їх і золото їх в ім’я Господа Бога твого і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе. Тоді сини чужинців будуть будувати мури твої, і царі їх — слугувати тобі, бо у гніві Моїм Я уражав тебе, але у милості Моїй буду милосердним до тебе. І ворота твої будуть завжди відчинені, ні вдень, ні вночі не будуть зачинятися, щоб набутки свої народи приносили тобі і царів своїх могли приводити. Бо ті народи і царства, що не схочуть служити тобі — загинуть, і такі народи будуть цілком знищені. Слава Ливана прийде до тебе, кипарис, і певг, і також кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, — і Я прославлю підніжжя ніг Моїх. І прийдуть до тебе з покорою сини тих, що гнобили тебе, і припадуть до ступнів ніг твоїх усі, що колись гордували тобою, і назвуть тебе містом Господнім, Сионом Святого Ізраїлевого. Замість того, що ти був покинутий і зненавиджений, так що ніхто навіть не проходив через тебе, Я зроблю тебе величним повіки, радістю від роду й до роду. Як молоком, будеш ти насичуватися добром народів і споживатимеш багатство царів, і дізнаєшся, що Я — Господь, Спаситель твій, і Відкупитель твій, Сильний Ізраїлів.

Виходу читання (Вих. 12:1-11).

І сказав Господь до Мойсея та Аарона в землі Єгипетській, промовляючи: місяць цей нехай буде у вас початком місяців; нехай буде він у вас першим місяцем року. Скажіть усій громаді синів Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай прийме до себе найближчого сусіда до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. Агнець має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; беріть його від овець або від кіз, і треба тримати його до чотирнадцятого дня цього місяця, а надвечір того дня всі, хто належить до громади синів Ізраїлевих, нехай заріжуть свого агнця; нехай візьмуть кров і помастять нею одвірки й пороги в домах, де будуть їсти його; нехай з’їдять м’ясо тієї ж ночі, спечене на вогні; і їсти його треба з прісним хлібом та з гіркими травами; не їжте сируватого м’яса, ані звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; і не залишайте від нього нічого до ранку, коли ж що залишиться до ранку, те спаліть на вогні. Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, і їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня.

Книги пророцтва Іони читання (Іон. 1, 1-16; 2, 1-11; 3, 1-10; 4, 1-11).

І було слово Господнє до Іони, сина Амафіїного: встань і йди в Ніневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злочинства його дійшли до Мене. І встав Іона, щоб утекти у Фарсіс від лиця Господнього, і, прийшовши до Іопії, знайшов корабель, що вирушав до Фарсіса, заплатив за переправу і зійшов на нього, щоб пливти на ньому у Фарсіс від лиця Господнього. Але Господь послав на море великий вітер, і зчинилася на морі велика буря, і корабель от-от мав розбитися. Перелякалися моряки і почали взивати кожнен до свого бога, і почали викидати в море вантаж із корабля, щоб полегшити його. Іона ж спустився на дно корабля, ліг і міцно заснув. І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чому ти спиш? Встань і благай Бога свого, може, Бог згадає нас, і ми не загинемо. І сказали вони один одному: підемо, киньмо жереби, щоб знати, через кого спіткала нас ця біда. І кинули жереби, і впав жереб на Іону. Тоді сказали йому: Скажи нам, просимо тебе, через кого спостигла нас ця біда? Яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? Де твоя країна, і з якого ти народу? І він сказав їм: я — єврей, і шаную Господа Бога небес, що створив море і сушу. І сповнились люди страху великого і сказали йому: для чого ти це вчинив? Бо довідалися ці люди, що він утікає від лиця Господнього, як він сам розповів їм. Тоді запитали вони його: що нам зробити з тобою, щоб море заспокоїлось для нас? Бо море не переставало хвилюватися. Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте в море, — і море втихне для вас, бо я знаю, що через мене роз’яріла на вас ця велика буря. Але ті люди почали з усієї сили гребти, щоб пристати до землі і не могли, бо море не переставало бушувати проти них. Тоді воззвали вони до Господа, кажучи: молимо Тебе, Господи, не дай загинути нам за душу чоловіка цього, і не винувать нас за кров невинну, бо Ти, Господи, вчинив, що вгодно Тобі. Тоді взяли Іону й кинули його в море; і перестало море бушувати. І устрашилися ті люди великим страхом перед Господом, і принесли Йому жертву, і дали обітницю Йому.

І звелів Господь великому киту поглинути Іону. І був Іона в утробі цього кита три дні й три ночі. Тоді помолився Іона Господу Богу своєму з утроби кита і сказав: до Господа взивав я в скорботі моїй, і Він почув мене; із черева пекельного взивав я, — і Ти почув голос мій. Ти вкинув мене в глибину, в серце моря, і потоки оточили мене; усі води Твої і хвилі Твої проходили наді мною. І я сказав: відкинутий я від очей Твоїх, однак я побачу знову святий храм Твій. Обійняли мене води аж до душі моєї, безодня ув’язнила мене, морською травою оповита голова моя. До основи гір спустився я, земля своїми засувами навіки замкнула мене; але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла. Коли знемогла душа моя в мені, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого. Хто суєтних і облудних богів шанує, — залишає Милосердного свого, а я голосом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння! І повелів Господь киту, і той викинув Іону на сушу.

І було слово Господнє до Іони вдруге: встань, іди в Ніневію, місто велике, і проповідуй у ньому, що Я повелів тобі. І встав Іона й пішов у Ніневію, за словом Господнім. Ніневія ж була велике місто у Бога, на три дні ходи. І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти за один день, і проповідував, кажучи: ще сорок днів, — і Ніневія буде зруйнована. І повірили ніневітяни Богу, й оголосили піст і одяглися у веретище від найстаршого з них і до найменшого. Це слово дійшло до царя Ніневії, і він устав із престолу свого, скинув із себе царський одяг свій, одягнувся у веретище і сів на попелі, і наказав проголосити по всій Ніневії від імені царя і вельмож його, щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили, і щоб покриті були веретищем люди й тварини, і сильно взивали до Бога, і щоб кожен відвернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх. Хто знає, може, Бог ще змилосердиться і відверне від нас палючий гнів Свій, і ми не загинемо. І побачив Господь їхні вчинки, що вони відвернулися від злої дороги своєї, і пошкодував Бог, що погрожував наслати на них те лихо, і тому не наслав його.

Іона сильно засмутився і був роздратований цим. І молився він Господу, кажучи: о, Господи, чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я й тікав у Фарсіс, бо знав, що Ти — Бог благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш через біди. І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо ліпше мені вмерти, ніж жити. І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно? І вийшов Іона з міста, і зробив собі там намет, і сів під ним у холодку зі східного боку міста, щоб побачити, що станеться з містом. І виростив Господь Бог рослину, і піднялася вона над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його від печалі його; Іона дуже зрадів цій рослині. І влаштував Бог так, що наступного дня, вранці, коли почала зоря сходити, черв підточив рослину, і вона всохла. Коли ж зійшло сонце, послав Бог палючий східній вітер, і сонце стало пекти в голову Іони так, що він занеміг і просив собі смерти і сказав: ліпше мені вмерти, ніж жити. І промовив Бог до Іони: невже ти так сильно засмутився через рослину? Він відповів: дуже засмутився, навіть до смерти. Тоді сказав Господь: Тобі жаль рослини, над якою ти не працював і не вирощував, яка за одну ніч виросла і за одну ніч пропала; а чи Мені не жаль Ніневії — великого міста, в якому живе понад сто двадцять тисяч людей, що не вміють відрізнити праву руку від лівої, і багато тварин?

Ісуса Навина читання (Ісус. 5:10-15).

І стояли сини Ізраїлеві табором у Галгалі і святкували Пасху на чотирнадцятий день місяця увечері на рівнинах єрихонських; і на другий день Пасхи їли вони з врожаю тієї землі опрісноки і сушені зерна того ж самого дня; а манна перестала падати на другий день після того, як почали вони їсти хліб із врожаю тієї землі, і не було вже більше манни в синів Ізраїлевих, але того року їли вони з урожаю землі Ханаанської. Ісус, перебуваючи поблизу Єрихона, звів очі свої і побачив: аж ось став перед ним чоловік із оголеним мечем у руці. Ісус підійшов до нього і сказав: чи ти наш, чи з ворогів наших? Він відповів: ні, я Архистратиг воїнства Господнього, тепер прийшов сюди. Ісус упав лицем своїм на землю, поклонився йому і сказав: що скаже владика рабові своєму? Архистратиг воїнства Господнього сказав Ісусові: скинь взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш — святе. Ісус так і вчинив.

Виходу читання (Вих. 13:20-22,14:1-32,15:1-19).

І рушили сини Ізраїлеві від Сокхофа і стали табором в Ефамі, в кінці пустелі. Господь же йшов перед ними вдень у стовпі з хмари, показуючи їм дорогу, а вночі — у вогненному стовпі, освітлюючи шлях, щоб вони могли йти і вдень і вночі. Не зникав стовп хмаровий удень і стовп вогненний уночі з очей всього народу. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і стали табором перед Пі-Гахірофом, між Мигдолом і морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього станьте табором біля моря. І скаже фараон народу своєму про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля. Я ж розлючу фараонове серце, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і всьому війську його; і зрозуміють єгиптяни, що Я — Господь. Так і вчинили. І звіщено було цареві єгипетському, що втік народ, і обурилося серце фараона і слуг його проти народу цього, і вони сказали: що це ми вчинили, навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас? І повелів фараон запрягти колісницю свою, і взяв із собою людей своїх, добірних шістсот колісниць, і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними. І роз’ярив Господь серце фараона, царя єгипетського, і погнався він за синами ізраїльськими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою. І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з фараоновими колісницями, і вершники, і все військо його, і настигли їх, коли вони стояли табором біля моря, при Пі-Гахірофі перед Ваал-Цефоном. Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві озирнулись, аж ось єгиптяни гоняться за ними — і дуже злякалися, і криком взивали сини Ізраїлеві до Господа, і сказали Мойсеєві: хіба нема гробів у Єгипті, що ти привів нас умирати в пустелі? Що ти зробив із нами, вивівши нас із Єгипту? Чи не це саме ми говорили тобі в Єгипті: йди собі від нас, нехай ми залишимось у неволі в Єгипті? Бо краще нам бути в рабстві у єгиптян, ніж умерти в пустелі. І сказав Мойсей народові: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він вчинить сьогодні для нас, бо єгиптян, яких ви бачите нині, більше не побачите повіки. Господь буде боротись за нас, ви ж будьте спокійні. І сказав Господь Мойсеєві: чого ти взиваєш до Мене? Скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли, а ти підніми жезл свій і простягни руку свою на море і розділи його, і пройдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші. Я ж розлютую серце фараона і всіх єгиптян, і вони підуть услід за вами; і покажу славу Мою на фараоні й на всьому війську Його, на колісницях і на вершниках його. І зрозуміють єгиптяни, що Я — Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях і на вершниках його. І рушив тоді ангел Божий, що йшов перед станом синів Ізраїлевих та й став позад нього; і стовп хмаровий, що йшов перед ним, пересунувся й опинився позаду нього; і ввійшов у середину поміж станом єгипетським і станом ізраїльським, і був хмарою і темрявою для одних, і світив уночі для других, так що не наблизилися одні до одних усю ніч. І простягнув Мойсей руку свою на море, і відганяв Господь море сильним східним вітром усю ніч, і зробив море сушею, і розступилися води. І пішли сини Ізраїлеві посеред моря по суші: води ж були їм стіною праворуч і ліворуч. Погнались єгиптяни і ввійшли за ними всередину моря всі коні фараонові, колісниці його і вершники його. І в ранкову сторожу поглянув Господь на єгипетський стан із стовпа вогненного й хмарового та й змішав стан єгипетський; і відняв колеса у колісниць їхніх, тому вони ледве сунулися. І закричали єгиптяни: утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них проти єгиптянці сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай води хлинуть назад на єгиптян, на колісниці їхні і вершників їхніх. І простягнув Мойсей руку свою на море, і на ранок вода повернулася на місце своє, а єгиптяни втікали назустріч воді. Так потопив Господь єгиптян посеред моря. І вода повернулась і покрила колісниці і вершників, і все військо фараонове, що ввійшло за ними в море; не лишилося жодного з них. А сини Ізраїлеві перейшли по сухому серед моря: води були їм стіною праворуч і ліворуч. І визволив Господь у той день ізраїльтян із рук єгиптян, і побачили сини Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря. І побачив Ізраїль, яке велике чудо вчинив Господь над єгиптянами й убоявся народ Господа і повірив Господу і Мойсеєві — рабу Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали пісню Господу і співали так:

Читець проголошує: Співаймо Господеві.

Хор співає глас 5: Славно бо прославився.

Читець проголошує стихи, а хор на кожен проголошений стих відповідає співом: Славно бо прославився.

Коня і вершника вкинув Господь у море.

Славно бо прославився.

Господь моя сила і слава моя, Він став моїм спасінням.

Славно бо прославився.

Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і звеличу Його.

Славно бо прославився.

Господь переможець у боротьбі, Господь ім’я Йому.

Славно бо прославився.

Колісниці фараона і військо його вкинув Він у море, і обрані воєначальники його потонули в Червоному морі.

Славно бо прославився.

Безодня покрила їх: вони пішли на дно, мов камінь.

Славно бо прославився.

Десниця Твоя, Господи, прославилася силою; десниця Твоя, Господи, розбила ворога.

Славно бо прославився.

Величчю слави Твоєї подолав Ти супротивників Твоїх. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому.

Славно бо прославився.

Від подиху Твого розступилися води, плин води стіною став, загусла пучина посеред моря.

Славно бо прославився.

Ворог сказав: поженуся, настигну, розділю здобич; насититься ними душа моя, вийму меч мій, знищить їх рука моя.

Славно бо прославився.

Ти дмухнув духом Твоїм, і покрило їх море, мов свинець, потонули вони у великих водах.

Славно бо прославився.

Хто подібний до Тебе, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, дивний у славі, Творець чудес?

Славно бо прославився.

Ти простягнув правицю Твою — поглинула їх земля. Ти милістю Твоєю ведеш народ цей, який Ти визволив, супроводжуєш силою Твоєю до оселі святині Твоєї.

Славно бо прославився.

Почули народи і тремтять: жах обійняв жителів филистимських.

Славно бо прославився.

Тоді збентежилися князі едомські, трепет охопив вельмож моавських, засмутились усі жителі Ханаана.

Славно бо прославився.

Хай нападуть на них переляк і жах; від величі сили Твоєї хай заніміють вони, як камінь, доки не проходить народ Твій, Господи, доки не пройде цей народ, який Ти придбав Собі.

Славно бо прославився.

Введи й насади його на горі спадщини Твоєї, в місці, яке Ти учинив оселею для Себе, Господи, в святині, яку створили руки Твої, Владико!

Славно бо прославився.

Царюватиме Господь повік і на віки віків. Коли ввійшли коні фараонові з колісницями його і вершниками його в море, Господь повернув на них морські води.

Славно бо прославився.

Сини ж Ізраїлеві пройшли по суші серед моря.

Славно бо прославився.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Співаємо Господеві:

Славно бо прославився.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Співаємо Господеві:

Славно бо прославився.

Пророцтва Софонїї читання (Соф. 3:8-35).

Так говорить Господь: чекайте Мене до того дня, коли повстану Я для спустошення, бо Мною визначено зібрати народи, скликати царства, щоб вилити на них обурення Моє, всю силу гніву Мого, бо вогнем ревности Моєї спалена буде вся земля. Тоді знову дам Я народам уста чисті, щоб вони всі призивали ім’я Господнє і служили Йому єдинодушно. Із зарічних країн Ефіопії шанувальники Мої — діти розселених Моїх — принесуть Мені дари. В той день не будеш ти соромитись усіх переступів твоїх, якими ти грішив проти Мене, бо тоді Я видалю з твого середовища тих, що марнославляться твоєю величчю, і не будеш більше підноситися на Моїй святій горі. Але залишу серед тебе народ смиренний і лагідний, і вони будуть уповати на ім’я Господнє. Залишки Ізраїля не будуть чинити несправедливости, не стануть говорити неправду, і не знайдеться в устах їх язика зрадливого; вони самі здобуватимуть їжу, перебуватимуть у спокої, і ніхто не потривожить їх. Радій, дочко Сиона! Торжествуй, Ізраїлю! Радуйся і веселися всім серцем, дочко Єрусалима! Скасував Господь присуд над тобою, прогнав ворога твого! Господь, Цар Ізраїлів, посеред тебе: вже більше не зазнаєш зла.

З третьої книги Царств читання (1Царів. 17:8-24).

І було слово Господнє до Іллі: встань і піди в Сарепту Сидонську й залишайся там; Я повелів там удовиці харчувати тебе. Встав він і пішов до Сарепти; і коли підійшов до воріт міста, як ось, там вдова збирає дрова. І підкликав він її і сказав: дай мені трохи води з посудини напитися. І коли вона пішла по воду, він крикнув їй услід: принеси мені й шматок хліба в руці своїй. Вона ж відповіла: живий Господь Бог твій! У мене нема нічого печеного, тільки пригорща борошна в діжі і трохи олії в глечику; ось я назбираю трохи дров, піду й приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це, та й помремо. І сказав їй Ілля: не бійся, іди й зроби так, як ти сказала; тільки спершу спечи з нього невеличкий опріснок для мене і принеси мені, а для себе і для сина свого приготуєш потім; так бо говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуватиме до того дня, поки не пошле Господь дощ на землю. І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля, і годувалась вона, він, і всі в домі її тривалий час. Борошно в діжці не вичерпувалось, і олія в глечику не убувала, як і сказав Господь через Іллю. Після цього занедужав син цієї жінки, хазяйки дому, і недуга була така тяжка, що не лишилося в ньому дихання. І сказала вона Іллі: що мені робити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене нагадати гріхи мої і умертвити сина мого. І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль, і звернувся він до Господа і сказав: Господи Боже мій! Невже Ти і вдові, в якої я перебуваю, заподієш зло, умертвивши сина її? І, нахилившись тричі над хлопчиком, він взивав до Господа, кажучи: Господи Боже мій! Благаю Тебе, нехай душа хлопчика цього знову повернеться до нього! І почув Господь голос Іллі, і душа хлопчика знову повернулася до нього, і він ожив. І взяв Ілля хлопчика, і вивів його з кімнати в господу, і віддав його матері, кажучи: дивись, син твій живий. І сказала та жінка Іллі: от тепер я знаю, що ти чоловік Божий і що слово Господнє в устах твоїх істинне.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 61:10-11,62,1-5).

Радітиму в Господі, звеселиться душа моя в Бозі моєму: бо Він одягнув мене в ризи спасіння, в одежу правди одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як наречену, прикрасив шатами. Бо, як земля вирощує рослини, і як сад вирощує посіяне в ньому, — так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами. Не вмовкну я ради Сиона і не заспокоюсь ради Єрусалима, доки не засяє, як світло, правда його і спасіння його — як запалений світильник. І побачать народи правду твою, і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим Ім’ям, яке наречуть уста Господа. І будеш вінцем слави в руці Господній і царською діадемою в долоні Бога твого. Не будуть уже більше звати тебе покинутим, і землю твою не будуть більше називати пустелею, а зватимуть тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь уподобав тебе, і земля твоя поєднається з тобою; як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої: і, як жених радіє нареченою своєю, так Бог твій радітиме тобою.

Буття читання (Бут. 22:1-18)

І було, після цих подій Бог випробовував Авраама і сказав йому: Аврааме! І той сказав: ось я. Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і йди в землю Моріа і принеси його там у всепалення на одній із гір, про яку Я скажу тобі. І встав Авраам рано-вранці, осідлав осла свого, взяв із собою двох слуг своїх та Ісаака, наколов дров для всепалення і, вставши, пішов до місця, про яке сказав йому Бог. На третій день Авраам підняв очі свої і побачив те місце здалеку. І сказав Авраам слугам своїм: залиштесь тут з ослом, а я і син підемо туди й поклонимось, і повернемося до вас. І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обидва разом. І сказав Ісаак Авраамові, батькові своєму: батьку мій! І він відповів: ось я, сину мій. І він сказав: ось вогонь і дрова, а де ж агнець для всепалення? І сказав Авраам: Бог Сам подбає про агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обидва разом. І прийшли вони до того місця, про яке говорив йому Бог. І влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров. І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого. Але ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: Аврааме, Аврааме! Він відповів: ось я. Ангел сказав: не піднімай руки твоєї на сина і не чини нічого над ним, — бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога і не пощадив сина твого, єдиного твого, для Мене. І підвів Авраам очі свої, і ось, бачить барана, що заплутався рогами своїми в гущавині. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість Ісаака, сина свого. І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре. Тому і понині кажуть: на горі Єгови буде видно. І вдруге звернувся до Авраама ангел Господній з неба і сказав: Собою клянусь, — говорить Господь, — за те, що ти вчинив таке, і не пощадив сина свого, єдиного твого, то Я благословляючи благословляю тебе і примножуючи примножу рід твій, як зорі небесні і як пісок на березі моря; і володітимуть нащадки твої містами ворогів своїх; і благословляться в потомстві твоєму всі народи землі за те, що послухався голосу Мого.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 61:1-9).

Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити вбогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, сповіщати невільникам про визволення і в’язням — про відімкнення в’язниці; проповідувати літо благовоління Господнього і день помсти Бога нашого, утішити всіх засмучених, сповістити скорботним на Сионі, що замість попелу їм буде дано прикрашення, замість плачу — єлей радости, замість духу відчаю — одежу слави; і назвуть їх сильними правдою, виноградником Господнім на славу Його. І забудують вони віковічні пустелі, відбудують давні руїни і відновлять зруйновані міста, що лишалися спустошеними з давніх-давен. І поприходять чужинці і будуть пасти ваші стада; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими виноградарями. А ви будете називатися священиками Господніми, служителями Бога нашого величатимуть вас; будете користуватися достатками народів і пишатися їхньою славою. За посоромлення ви будете мати вдвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, бо в країні своїй вони одержать подвійно; веселощі вічні будуть у них. Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіж із насильством, і віддам їм нагороду по правді і завіт вічний встановлю з ними; і нащадки їх будуть відомі між народами і потомки їх — між племенами; всі, хто їх бачитиме, пізнають їх, що вони нащадки благословенного Господом роду.

З четвертої книги Царств читання (2Царів. 4:8-37).

Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе споживати хліба, і коли б він не проходив мимо, завжди заходив туди їсти хліб. І сказала вона чоловікові своєму: ось, я знаю, що цей чоловік Божий, який постійно проходить мимо нас, є святий; збудуймо ж невеличку горницю над стіною і поставмо йому там ліжко, стіл і стілець та світильник, і коли він буде приходити до нас, хай заходить туди. Одного дня він прийшов туди, і зайшов до горниці, і ліг там, і сказав Гієзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним. І сказав йому: скажи їй: ось, ти так піклуєшся про нас, — що зробити для тебе? Чи не поговорити про тебе з царем або з воєначальником? Вона відповіла: ні, серед свого народу я живу. І сказав він: що ж вчинити для неї? І сказав Гієзій: та ось, сина в неї нема, а чоловік її старий. І сказав він: поклич її. Він покликав її, і вона стала у дверях. І сказав він: через рік, у цей саме час ти будеш тримати на руках сина. Вона ж сказала: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби своєї. І жінка стала вагітною і народила сина наступного року в той саме час, як сказав їй Єлисей. Коли ж хлопчик підріс, пішов він одного дня до батька свого, до женців. І сказав він батькові своєму: голова моя, голова моя болить! І повелів той слузі своєму: віднеси його до матері його. І поніс його і приніс сина до матері його. І сидів він на колінах у неї до полудня, і помер. І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і зачинила двері, і вийшла, і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного із слуг і одну з ослиць, — я поїду до чоловіка Божого і повернуся. Він же сказав: для чого тобі їхати до нього? Сьогодні ж не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: це буде добре! Тоді осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди, не зупиняйся, доки не скажу тобі. І поїхала вона і прибула до чоловіка Божого на гору Карміл. І, коли побачив чоловік Божий її здаля, сказав слузі своєму Гієзію: це та сонамитянка, біжи їй назустріч і скажи їй: чи здорова ти, чи здоровий чоловік твій, чи здорова дитина? Вона сказала: здорові. Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, обійняла ноги його. І приступив Гієзій, щоб відвести її, але чоловік Божий сказав: облиш її, душа її сумує, а Господь утаїв це від мене і не сповістив мені. І сказала вона: чи просила я сина у господаря мого? Чи не говорила я: не обманюй мене? Тоді сказав він Гієзію: підпережи стегна твої, візьми жезл мій у руку твою і йди; коли зустрінеш кого, не вітай його, і коли хто тебе вітатиме, — не відповідай; і поклади жезл мій на лице дитини. І сказала мати дитини: живий Господь, і жива душа твоя: не відстану від тебе. І він устав і пішов за нею. Гієзій пішов спереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч Єлисеєві і сповістив йому, кажучи: не прокидалася дитина. І ввійшов Єлисей у дім, ось, померла дитина лежить мертва на постелі його. Увійшовши, замкнув за собою двері і помолився Господу. І піднявся і ліг над хлопчиком і притулив свої уста до його уст, і свої очі — до його очей, і свої руки до його рук, і простягнувся над ним, і зігрілося тіло хлопчика. Тоді піднявся, походив по горниці туди й сюди; потім знову наблизився і простягнувся над ним. І хлопчик чхнув сім разів, і відкрив очі свої. І покликав він Гієзія і звелів покликати ту сонамитянку. І той покликав її. І коли вона прийшла до нього, він сказав: візьми сина твого. Тоді вона приступила, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі: тоді взяла сина свого і вийшла.

Пророцтва Ісаї читання (Іс. 63:11-19,64,1-5).

Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх із моря з пастирем овець Своїх? Де Той, Хто вклав у серце його Святого Духа Свого, Хто вів Мойсея за праву руку всемогутньою силою Своєю, розділив перед ними води, щоб придбати Собі вічне ім’я, Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикались? Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб придбати Собі славне ім’я. Зглянься з небес і подивись з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? Милосердя Твоє і милості Твої до мене стримані. Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не узнає нас, та й Ізраїль не визнає нас за своїх. Ти, Господи, — Отець наш, споконвіку Ім’я Твоє: Спаситель наш. Для чого, Господи, Ти, попустив нам збитися з доріг Твоїх, зачерствіти серцю нашому, щоб не боятися Тебе? Зжалься заради рабів Твоїх, заради спадкоємців насліддя Твого. Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святиню Твою. Ми тепер стали такими, немовби Ти ніколи й не володів нами, й іменем Твоїм не називалися ми. О, коли б Ти розкрив небеса і зійшов, — гори розтанули б від лиця Твого, як від вогню, що розтоплює все і кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє стало відомим ворогам Твоїм, щоб від лиця Твого здригнулися народи. Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив униз, гори танули від лиця Твого. Споконвіку не чули, і до вух не доходило, ані око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки вчинив для тих, що уповають на Нього. Ти милостиво зустрічав тих, що, радіючи, творять правду і пам’ятають Тебе на путях Твоїх.

Пророцтва Єремії читання (Єр. 31:31-34).

Так говорить Господь: ось настають дні, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, — не такий завіт, який Я уклав з їхніми батьками в той день, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської. Той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався в союзі з ними, — говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — каже Господь: вкладу закон Мій у нутро їх і на серцях їх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І вже не будуть учити один одного, брат — брата, кажучи: «Пізнайте Господа», бо всі самі знатимуть Мене, від найменшого до найбільшого, — говорить Господь, бо я прощу беззаконня їх і гріхів їх уже не згадаю більше.

Пророцтва Даниїла читання (Дан. 3:1-56).

Цар Навуходоносор зробив золотого ідола, висотою в шістдесят ліктів і шириною в шість ліктів; поставив його на полі в Деірі в області Вавилонській. І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, скарбників, законників, судочинців та всіх правителів провінцій, щоб усі вони прибули на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Навуходоносор. І зібралися сатрапи, намісники, воєводи, верховні судді, скарбники, законники, судочинці й усі правителі провінцій на відкриття ідола, якого цар Навуходоносор поставив, і стали перед ідолом, що його спорудив Навуходоносор. Тоді глашатай голосно вигукнув: оголошується вам, народи, племена і люди: в той час, коли почуєте звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри і симфоній і всяких музичних знарядь, впадіть ниць і поклоніться злотому ідолові, що його поставив цар Навуходоносор, а хто не впаде ниць і не поклониться, зараз же буде вкинутий у піч, розпалену вогнем. Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри й усяких музичних знарядь, то впали всі народи, племена і люди, і поклонилися золотому ідолові, якого поставив Навуходоносор-цар. В той самий час приступили деякі халдеї з доносом на юдеїв. Вони сказали цареві Навуходоносорові: царю, живи вічно! Ти, царю, дав наказ, щоб кожен чоловік, який почує звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри і симфонії і всяких музичних знарядь, упав і поклонився золотому ідолові; а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути вкинутий у піч, розпалену вогнем. Тут є мужі юдейські, яких ти настановив над справами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго. Ці мужі не підкорюються наказові твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолові, що його ти поставив, не поклоняються. Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Мисаха і Авденаго. І приведені були ці мужі до царя. Навуходоносор сказав їм: чи то правда, Седрах, Мисах і Авденаго, що ви богам моїм не служите і золотому ідолові, якого я поставив, не поклоняєтесь? Віднині, якщо ви готові, як тільки ви почуєте звук труби, сопілки, арфи, гусел, ліри, симфонії і всяких музичних знарядь, упадіть ниць і поклоніться ідолові, якого я зробив; коли ж не поклонитеся, то зараз же будете вкинуті в піч, розпалену вогнем, — і тоді який Бог вас визволить від руки моєї? Седрах, Мисах і Авденаго, відповідаючи цареві Навуходоносорові, сказали: ми не маємо потреби відповідати тобі на це. Бог наш, Якому ми служимо, має силу спасти нас із розпаленої вогнем печі, і від руки твоєї, царю, визволить. Якщо цього і не станеться, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо, і золотому ідолові, якого ти поставив, не поклонимося. Тоді Навуходоносор розпалився люттю, і вид лиця його змінився проти Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж її звичайно розпалювали, і наказав найсильнішим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго, і вкинути їх у розпалену вогнем піч. І негайно їх було зв’язано у їхній нижній і верхній одежі, з їхніми пов’язками на голові та з іншим убранням на них, і вкинуто в піч, розпалену вогнем. Оскільки наказ царя був суворий, і піч розпалена була надзвичайно, вогненне полум’я вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго. А ці три мужі: Седрах, Мисах і Авденаго, впали в розпалену вогнем піч зв’язаними. І ходили вони серед полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа. І став Азарія поміж них, відкрив уста свої посеред вогню і почав молитися, промовляючи: «Благословен єси Ти, Господи, Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. Бо Ти праведний у всьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні, і шляхи Твої праведні, і всі суди Твої справедливі. Ти звершив справедливі суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших — Єрусалим. Тому, що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. Бо згрішили ми і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. Заповідей Твоїх не слухали і не виконували їх, і не чинили, як Ти повелів нам, щоб було нам благо. І все, що Ти навів, і все що Ти вчинив з нами, вчинив за справедливим судом і віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю несправедливому і найлукавішому на всій землі. І нині ми не можемо відкрити уст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. Але не віддай нас назавжди ради імені Твого і не зруйнуй завіту Твого. Не відніми від нас милости Твоєї, ради Авраама, улюбленого Твого, ради Ісаака, раба Твого, і Ізраїля, святого Твого, яким Ти говорив, що примножиш потомство їх, як зорі на небесах і як пісок на березі моря. Ми принижені, Господи, більше за всі народи, принижені нині по всій землі за гріхи наші. І немає в нас тепер ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні кадіння, ні місця, де ми приносили б Тобі жертву і знаходили милість Твою. Але зі скорботним серцем і смиренним духом прийми нас. Як при всепаленні овець, і телят, і як при тисячах відгодованих ягнят, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоприємною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе. І нині ми йдемо за Тобою всім серцем, і боїмося Тебе, і шукаємо лиця Твого. Не посором нас, але вчини з нами за милосердям Твоїм і за множеством милости Твоєї; і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи. І нехай посоромляться всі, що чинять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їхня нехай щезне, і нехай зрозуміють, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній». В той же час слуги царя, що вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, клоччям і хмизом, і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів. І виривалось, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним, і викинув полум’я вогню із печі, і вчинив так, що всередині печі був ніби вітер з роси. І вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не пошкодив їх, і не засмутив їх. Тоді ці троє ніби одними устами заспівали в печі, і благословляли, і прославляли Бога: благословен єси, Господи, Боже отців наших, і прехвальний і преславний повіки. І благословенне ім’я слави Твоєї, святе і преславне і прехвальне повіки. Благословенний Ти в храмі святої слави Твоєї, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти, що бачиш безодні, сидиш на херувимах, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти на престолі слави Царства Твого, і прехвальний, і преславний повіки. Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний, і преславний повіки.

Тут усі встають, і співці співають:

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки

(так за кожним проголошеним читцем стихом).

Читець: Благословляйте, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, Господа, всі води, що вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі Сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, світло і темрява, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, всі рослини на землі, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, кити і все, що живе у воді, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, всі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте Господа, звірі й усі тварини, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благослови, Ізраїль, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, духи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, Ананія, Азарія і Мисаїл, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословляйте, апостоли, пророки і мученики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Співці: Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.

Читець: І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Співці: Господа оспівуйте і проставляйте по всі віки.

Співці: Хвалимо, благословляємо, поклоняємось Господу, оспівуємо і прославляємо по всі віки.

Мала єктенія.

Виголос: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Замість Трисвятого: Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.

Прокимен глас 5: Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Вишній! (Пс. 65:4).

Стих: Викликніть Господу, вся земле! Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому (Пс. 65:1-2).

До Римлян послання святого апостола Павла читання (Рим. 6:3-11), зач. 91.

Браття, всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися. Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали. Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння, знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха; бо померлий звільнився від гріха. Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Ним не володіє. Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому.

Після прочитання Апостола Алилуя не співається; але, коли священик скаже: Мир тобі… читець виголошує: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи (Пс. 81:8).

Після цього співаки співають:

1. Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

2. Христос — нова Пасха, живожертвенна Жертва, Агнець Божий, що взяв гріхи світу.

3. Поспішали жони сповістити апостолам: мужайтесь і співайте, бо воскрес Христос.

4. Ангел взиває до Благодатної: Чистая Діво, радуйся, і знову кажу: радуйся. Твій бо Син воскрес триденний із гробу.

Потім читець проголошує 6 стихів, а співці після кожного стиха голосно, протяжно й урочисто співають:

Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець (стих): Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити (Пс. 81:1).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? (Пс. 81:2).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте (Пс. 81:3).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його (Пс. 81:4).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять (Пс. 81:5).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Читець: Нехай захитаються всі основи землі. Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте (Пс. 81:6-7).

Співці: Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Під час співання і читання цих стихів священнослужителі переодягаються у вівтарі у світлі ризи, а також переодягають у все світле престіл і жертовник, а також аналої При співі останнього Воскресни, Боже… відкриваються Царські врата, і священнослужителі виходять на середину церкви, стають перед плащаницею для читання Євангелія від Мф. 28:1-20, зач. 115.

Перед Євангелієм і після нього співається: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

І далі продовжується літургія за чином Василія Великого.

Замість Херувимської пісні співається:

Нехай мовчить всяка плоть людська, і нехай стоїть зі страхом і трепетом, і ні про що земне в собі не помишляє, Цар бо над царями і Господь над володарями приходить принести Себе в жертву і дати Себе на поживу вірним.

Перед Ним ідуть чини ангельські з усяким началом і владою, многоокі херувими і шестикрилі серафими, лиця закриваючи і співаючи пісню: алилуя, алилуя, алилуя.

Вхід навколо плащаниці. Після входу: Амінь. Перед Ним ідуть…

Замість Достойно є…

Ірмос: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсіменно зачала єси: встану бо і прославлюся, і назавжди піднесу із славою, як Бог, тих, що з вірою й любов’ю Тебе величають.

Причасний: Встав немов зі сну, Господь, і воскрес, спасаючи нас.

Заамвонну молитву священик читає перед плащаницею, потім кадить столик, на якому приготовано 5 хлібів, пшеницю, вино та єлей і читає молитву на освячення хлібів (див. Служебник). Після благословення хлібів — Нехай буде благословенне ім’я Господнє… і відпуст.

Знайшли помилку