...
Псалтир

Кафізма 7

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма седмая

1В коне́ц, о сыне́х Коре́овых, псало́м 46.

2 Вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми, воскли́кните Бо́гу гла́сом ра́дования. 3Я́ко Госпо́дь Вы́шний стра́шен, Ца́рь ве́лий по все́й земли́. 4Покори́ лю́ди на́м и язы́ки под но́ги на́ша: 5избра́ на́м достоя́ние Свое́, добро́ту Иа́ковлю, ю́же возлюби́. 6Взы́де Бо́г в воскликнове́нии, Госпо́дь во гла́се тру́бне. 7По́йте Бо́гу на́шему, по́йте, по́йте Царе́ви на́шему, по́йте. 8Я́ко Ца́рь всея́ земли́ Бо́г, по́йте разу́мно. 9Воцари́ся Бо́г над язы́ки, Бо́г седи́т на Престо́ле святе́м Свое́м. 10Кня́зи лю́дстии собра́шася с Бо́гом Авраа́млим, я́ко Бо́жии держа́внии земли́ зело́ вознесо́шася.

1Псало́м, пе́сни сыно́в Коре́овых, вторы́я суббо́ты, 47.

2 Ве́лий Госпо́дь и хва́лен зело́ во гра́де Бо́га на́шего, в горе́ святе́й Его́. 3Благокоре́нным ра́дованием всея́ земли́: го́ры Сио́нския, ре́бра се́верова, гра́д Царя́ Вели́каго. 4Бо́г в тя́жестех 5 eго́ зна́емь е́сть, егда́ заступа́ет и́. 5Я́ко се́ ца́рие зе́мстии собра́шася, снидо́шася вку́пе. 6Ти́и ви́девше та́ко, удиви́шася, смято́шася, подвиго́шася. 7Тре́пет прия́т я́: та́мо боле́зни я́ко ражда́ющия. 8Ду́хом бу́рным сокруши́ши корабли́ Фарси́йския. 9Я́коже слы́шахом, та́ко и ви́дехом во гра́де Го́спода си́л, во гра́де Бо́га на́шего, Бо́г основа́ и́ в ве́к. 10Прия́хом, Бо́же, ми́лость Твою́ посреде́ люде́й Твои́х. 11По и́мени Твоему́, Бо́же, та́ко и хвала́ Твоя́ на конца́х земли́, пра́вды испо́лнь десни́ца Твоя́. 12Да возвесели́тся гора́ Сио́нская и да возра́дуются дще́ри Иуде́йския суде́б ра́ди Твои́х, Го́споди. 13Обыди́те Сио́н и обыми́те eго́, пове́дите в столпе́х eго́. 14Положи́те сердца́ ва́ша в си́лу Его́ и раздели́те до́мы Его́, я́ко да пове́сте в ро́де ино́м. 15Я́ко То́й е́сть Бо́г на́ш во ве́к и в ве́к ве́ка, То́й упасе́т на́с во ве́ки.

1В коне́ц, сыно́м Коре́овым, псало́м 48.

2 Услы́шите сия́ вси́ язы́цы, внуши́те вси́ живу́щии по вселе́нней: 3земноро́днии же и сы́нове челове́честии, вку́пе бога́т и убо́г. 4Уста́ моя́ возглаго́лют прему́дрость, и поуче́ние се́рдца моего́ ра́зум. 5Приклоню́ в при́тчу у́хо мое́, отве́рзу во псалти́ри гана́ние мое́. 6Вску́ю бою́ся в де́нь лю́т́ Беззако́ние пяты́ моея́ обы́дет мя́. 7Наде́ющиися на си́лу свою́ и о мно́жестве бога́тства своего́ хваля́щиися, 8бра́т не изба́вит, изба́вит ли челове́ќ не да́ст Бо́гу изме́ны за ся́, 9и це́ну избавле́ния души́ своея́, и утруди́ся в ве́к. 10И жи́в бу́дет до конца́, не у́зрит па́губы. 11Егда́ уви́дит прему́дрыя умира́ющыя, вку́пе безу́мен и несмы́слен поги́бнут и оста́вят чужди́м бога́тство свое́. 12И гро́би и́х жили́ща и́х во ве́к, селе́ния и́х в ро́д и ро́д, нареко́ша имена́ своя́ на зе́млях. 13И челове́к в че́сти сы́й не разуме́, приложи́ся ското́м несмысле́нным и уподо́бися и́м. 14Се́й пу́ть и́х собла́зн и́м, и по си́х во усте́х свои́х благоволя́т. 15Я́ко о́вцы во а́де положе́ни су́ть, сме́рть упасе́т я́, и облада́ют и́ми пра́вии зау́тра, и по́мощь и́х обетша́ет во а́де, от сла́вы своея́ изринове́ни бы́ша. 16Оба́че Бо́г изба́вит ду́шу мою́ из руки́ а́довы, егда́ прие́млет мя́. 17Не убо́йся, егда́ разбогате́ет челове́к или́ егда́ умно́жится сла́ва до́му eго́: 18я́ко внегда́ умре́ти eму́, не во́змет вся́, ниже́ сни́дет с ни́м сла́ва eго́. 19Я́ко душа́ eго́ в животе́ eго́ благослови́тся: испове́стся Тебе́, егда́ благосотвори́ши eму́. 20Вни́дет да́же до ро́да оте́ц свои́х, да́же до ве́ка не у́зрит све́та. 21И челове́к в че́сти сы́й не разуме́, приложи́ся ското́м несмысле́нным и уподо́бися и́м.

Сла́ва:

Псало́м Аса́фу, 49.

1 Бо́г бого́в Госпо́дь глаго́ла и призва́ зе́млю от восто́к со́лнца до за́пад. 2От Сио́на благоле́пие красоты́ Его́. 3Бо́г я́ве прии́дет, Бо́г на́ш, и не премолчи́т: о́гнь пре́д Ни́м возгори́тся, и о́крест Его́ бу́ря зе́льна. 4Призове́т Не́бо свы́ше и зе́млю разсуди́ти лю́ди Своя́. 5Собери́те Ему́ преподо́бныя Его́, завеща́ющыя заве́т Его́ о же́ртвах. 6И возвестя́т небеса́ пра́вду Его́, я́ко Бо́г судия́ е́сть. 7Услы́шите, лю́дие мои́, и возглаго́лю ва́м, Изра́илю, и засвиде́тельствую тебе́: Бо́г, Бо́г тво́й е́смь А́з. 8Не о же́ртвах твои́х обли́чу тя́, всесожже́ния же Твоя́ пре́до Мно́ю су́ть вы́ну. 9Не прии́му от до́му Твоего́ тельцо́в, ниже́ от ста́д твои́х козло́в. 10Я́ко мои́ су́ть вси́ зве́рие дубра́внии, ско́ти в гора́х и во́лове. 11Позна́х вся́ пти́цы небе́сныя, и красота́ се́льная со Мно́ю е́сть. 12А́ще вза́лчу, не реку́ тебе́: Моя́ бо е́сть вселе́нная и исполне́ние ея́. 13Еда́ я́м мяса́ ю́нча или кро́вь козло́в пию́́ 14Пожри́ Бо́гови же́ртву хвалы́ и возда́ждь Вы́шнему моли́твы Твоя́. 15И призови́ Мя́ в де́нь ско́рби твоея́, и изму́ тя́, и просла́виши Мя́. 16Гре́шнику же рече́ Бо́г: вску́ю ты́ пове́даеши оправда́ния Моя́ и восприе́млеши заве́т Мо́й усты́ твои́ми́ 17Ты́ же возненави́дел еси́ наказа́ние и отве́ргл еси́ словеса́ Моя́ вспя́ть. 18А́ще ви́дел еси́ та́тя, те́кл еси́ с ни́м, и с прелюбоде́ем уча́стие твое́ полага́л еси́. 19Уста́ Твоя́ умно́жиша зло́бу, и язы́к тво́й сплета́ше льще́ния. 20Седя́, на бра́та твоего́ клевета́л еси́ и на сы́на ма́тере твоея́ полага́л еси́ собла́зн. 21Сия́ сотвори́л еси́ и умолча́х, вознепщева́л еси́ беззако́ние, я́ко бу́ду тебе́ подо́бен. Обличу́ тя́ и предста́влю пре́д лице́м твои́м грехи́ Твоя́. 22Разуме́йте убо́ сия́, забыва́ющии Бо́га, да не когда́ похи́тит, и не бу́дет избавля́яй. 23Же́ртва хвалы́ просла́вит Мя́, и та́мо пу́ть, и́мже явлю́ eму́ спасе́ние Мое́.

1В коне́ц, псало́м Дави́ду, внегда́ вни́ти к не́му Нафа́ну проро́ку, 2егда́ вни́де к Вирсави́и, жене́ Ури́еве, 50.

3 Поми́луй мя́, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, и по мно́жеству щедро́т Твои́х очи́сти беззако́ние мое́. 4Наипа́че омы́й мя́ от беззако́ния моего́, и от греха́ моего́ очи́сти мя́. 5Я́ко беззако́ние мое́ а́з зна́ю и гре́х мо́й пре́до мно́ю е́сть вы́ну. 6Тебе́ Еди́ному согреши́х, и лука́вое пре́д Тобо́ю сотвори́х, я́ко да оправди́шися во словесе́х Твои́х и победи́ши, внегда́ суди́ти Ти́. 7Се́ бо в беззако́ниих зача́т е́смь, и во гресе́х роди́ мя́ ма́ти моя́. 8Се́ бо и́стину возлюби́л еси́, безве́стная и та́йная прему́дрости Твоея́ яви́л ми́ еси́. 9Окропи́ши мя́ иссо́пом, и очи́щуся, омы́еши мя́, и па́че сне́га убелю́ся. 10Слу́ху моему́ да́си ра́дость и весе́лие, возра́дуются ко́сти смире́нныя. 11Отврати́ лице́ Твое́ от гре́х мои́х, и вся́ беззако́ния моя́ очи́сти. 12Се́рдце чи́сто сози́жди во мне́, Бо́же, и ду́х пра́в обнови́ во утро́бе мое́й. 13Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от Мене́. 14Возда́ждь ми́ ра́дость спасе́ния Твоего́, и Ду́хом Влады́чним утверди́ мя́. 15Научу́ беззако́нныя путе́м Твои́м, и нечести́вии к Тебе́ обратя́тся. 16Изба́ви мя́ от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́ния моего́, возра́дуется язы́к мо́й пра́вде Твое́й. 17Го́споди, устне́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя́ возвестя́т хвалу́ Твою́. 18Я́ко а́ще бы восхоте́л еси́ же́ртвы, да́л бы́х убо́, всесожже́ния не благоволи́ши. 19Же́ртва Бо́гу ду́х сокруше́н, се́рдце сокруше́нно и смире́нно Бо́г не уничижи́т. 20Ублажи́, Го́споди, благоволе́нием Твои́м Сио́на, и да сози́ждутся сте́ны Иерусали́мския. 21Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́ние и всесожега́емая: тогда́ возложа́т на олта́рь Тво́й тельцы́.

Сла́ва:

1В коне́ц, ра́зума Дави́ду, 2внегда́ прии́ти Дои́ку Идуме́йску, и возвести́ти Сау́лу, и рещи́ ему́: прии́де Дави́д в до́м Авимеле́хов, 51.

3 Что́ хва́лишися во зло́бе, си́льне́ Беззако́ние ве́сь де́нь. 4Непра́вду умы́сли язы́к тво́й, я́ко бри́тву изощре́ну сотвори́л еси́ ле́сть. 5Возлюби́л еси́ зло́бу па́че благосты́ни, непра́вду не́же глаго́лати пра́вду. 6Возлюби́л еси́ вся́ глаго́лы пото́пныя, язы́к льсти́в. 7Сего́ ра́ди Б́ог разруши́т тя́ до конца́, восто́ргнет тя́, и пресели́т тя́ от селе́ния твоего́ и ко́рень тво́й от земли́ живы́х. 8У́зрят пра́веднии и убоя́тся, и о не́м возсмею́тся и реку́т: 9се́ челове́к, и́же не положи́ Бо́га помо́щника себе́, но упова́ на мно́жество бога́тства своего́, и возмо́же суето́ю свое́ю. 10А́з же я́ко ма́слина плодови́та в дому́ Бо́жии, упова́х на ми́лость Бо́жию во ве́к и в ве́к ве́ка. 11Испове́мся Тебе́ во ве́к, я́ко сотвори́л еси́, и терплю́ и́мя Твое́, я́ко бла́го пре́д преподо́бными Твои́ми.

1В коне́ц, о Маеле́фе, ра́зума Дави́ду, 52.

2 Рече́ безу́мен в се́рдце свое́м: не́сть Бо́г, растле́ша и омерзи́шася в беззако́ниих, не́сть творя́й благо́е. 3Бо́г с небесе́ прини́че на сы́ны челове́ческия, ви́дети, а́ще е́сть разумева́яй или́ взыска́яй Бо́га́ 4Вси́ уклони́шася, вку́пе непотре́бни бы́ша, не́сть творя́й благо́е, не́сть до еди́наго. 5Ни ли уразуме́ют вси́ де́лающии беззако́ние, снеда́ющии лю́ди моя́ в сне́дь хле́ба, Го́спода не призва́ша. 6Та́мо устраши́шася стра́ха, иде́же не бе́ стра́х, я́ко Бо́г разсы́па ко́сти человекоуго́дников: постыде́шася, я́ко Бо́г уничижи́ и́х. 7Кто́ да́ст от Сио́на спасе́ние Изра́илево́ Внегда́ возврати́т Бо́г плене́ние люде́й Свои́х, возра́дуется Иа́ков и возвесели́тся Изра́иль.

1В коне́ц, в пе́снех ра́зума Дави́ду, 2внегд́а приити́ Зифе́ем, и рещи́ Сау́лови: не се́ ли Дави́д скры́ся в на́с́ 53

3 Бо́же, во и́мя Твое́ спаси́ мя́, и в си́ле Твое́й суди́ ми́. 4Бо́же, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́лы у́ст мои́х. 5Я́ко чужди́и воста́ша на мя́ и кре́пцыи взыска́ша ду́шу мою́, и не предложи́ша Бо́га пре́д собо́ю. 6Се́ бо Бо́г помога́ет ми́, и Госпо́дь Засту́пник души́ мое́й. 7Отврати́т зла́я враго́м мои́м, и́стиною Твое́ю потреби́ и́х. 8Во́лею пожру́ Тебе́, испове́мся и́мени Твоему́, Го́споди, 9я́ко бла́го, я́ко от вся́кия печа́ли изба́вил мя́ еси́, и на враги́ моя́ воззре́ о́ко мое́.

1В коне́ц, в пе́снех ра́зума Аса́фу, пса́лом 54.

2 Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ и не пре́зри моле́ния моего́. 3Вонми́ ми́ и услы́ши мя́: возскорбе́х печа́лию мое́ю и смято́хся. 4От гла́са вра́жия и от стуже́ния гре́шнича, я́ко уклони́ша на мя́ беззако́ние и во гне́ве враждова́ху ми́. 5Се́рдце мое́ смяте́ся во мне́ и боя́знь сме́рти нападе́ на мя́. 6Стра́х и тре́пет прии́де на мя́ и покры́ мя́ тьма́. 7И ре́х: кто́ да́ст ми́ криле́, я́ко голуби́не́ и полещу́, и почи́ю́ 8Се́ удали́хся бе́гая и водвори́хся в пусты́ни. 9Ча́ях Бо́га, спаса́ющаго мя́ от малоду́шия и от бу́ри. 10Потопи́, Го́споди, и раздели́ язы́ки и́х: я́ко ви́дех беззако́ние и пререка́ние во гра́де. 11Дне́м и но́щию обы́дет и по стена́м eго́. Беззако́ние и тру́д посреде́ eго́ и непра́вда. 12И не оскуде́ от сто́гн eго́ лихва́ и ле́сть. 13Я́ко а́ще бы вра́г поноси́л ми́, претерпе́л бы́х у́бо, и а́ще бы́ ненави́дяй мя́ на мя́ велере́чевал, укры́л бы́х ся́ от него́. 14Ты́ же, челове́че равноду́шне, влады́ко мо́й и зна́емый мо́й, 15и́же ку́пно наслажда́лся еси́ со мно́ю бра́шен, в дому́ Бо́жии ходи́хом единомышле́нием. 16Да прии́дет же сме́рть на ня́, и да сни́дут во а́д жи́ви, я́ко лука́вство в жили́щах и́х, посреде́ и́х. 17А́з к Бо́гу воззва́х, и Госпо́дь услы́ша мя́. 18Ве́чер и зау́тра, и полу́дне пове́м, и возвещу́, и услы́шит гла́с мо́й. 19Изба́вит ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мне́, я́ко во мно́зе бя́ху со мно́ю. 20Услы́шит Бо́г и смири́т я́, Сы́й пре́жде ве́к. Не́сть бо и́м измене́ния, я́ко не убоя́шася Бо́га. 21Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ние, оскверни́ша заве́т Его́. 22Раздели́шася от гне́ва лица́ Его́, и прибли́жишася сердца́ и́х, умя́кнуша словеса́ и́х па́че еле́а, и та́ су́ть стре́лы. 23Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, и То́й тя́ препита́ет, не да́ст в ве́к молвы́ пра́веднику. 24Ты́ же, Бо́же, низведе́ши и́х во студене́ц истле́ния, му́жие крове́й и льсти́ не преполовя́т дне́й свои́х. А́з же, Го́споди, упова́ю на Тя́.

Сла́ва:

По 7-й кафисме,

Трисвя́тое. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 5

Судии́ седя́щему, и А́нгелом стоя́щим, трубе́ глася́щей, пла́мени горя́щу, что́ сотвори́ши, душе́ моя́, ведо́ма на Су́д́ Тогда́ бо лю́тая твоя́ предста́нут, и та́йная облича́тся согреше́ния. Те́мже пре́жде конца́ возопи́й Суди́и: Бо́же, очи́сти мя́ и спаси́ мя́.

Сла́ва: Вси́ побди́м, и Христа́ усря́щим со мно́жеством еле́а и свеща́ми све́тлыми, я́ко да черто́га вну́трь сподо́бимся, и́же бо вне́ двере́й пости́гнувый, безде́льно Бо́гови воззове́т: поми́луй мя́.

И ны́не: На одре́ лежа́ согреше́ний мно́гих, окрада́емь е́смь в наде́жди спасе́ния моего́, и́бо со́н моея́ ле́ности хода́тайствует души́ мое́й му́ку. но Ты́, Бо́же, рожде́йся от Де́вы, воздви́гни мя́ к Твоему́ пе́нию, да сла́влю Тя́.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Го́споди, Бо́же мой, я́ко бла́г и человеколю́бец, мно́гия ми́лости сотвори́л еси́ со мно́ю, я́же не ча́ях ви́дети, и что́ возда́м Твое́й бла́гости, Го́споди мо́й, Го́споди́ Благодарю́ Твое́ многопе́тое и́мя, благодарю́ Твое́ неисповеди́мое на мне́ благоутро́бие, благодарю́ безприкла́дное Твое́ долготерпе́ние. и отны́не заступи́, и помози́ мне́, и покры́й мя́, Влады́ко, от все́х, е́же не кто́му согреша́ти пре́д Тобо́ю: Ты́ бо ве́си естества́ моего́ удобопоползнове́нное, Ты́ ве́си безу́мие мое́, Ты́ ве́си мно́ю соде́янная, я́же в веде́нии и не в ве́дении, я́же во́льная и нево́льная, я́же в нощи́ и во дни́, и во уме́, и мы́сли, я́ко бла́г у́бо и человеколю́бец Бо́г, очи́сти я́ росо́ю ми́лости Твое́я, Преблаги́й Го́споди, и спаси́ на́с и́мене ра́ди Твоего́ свята́го, и́миже ве́си судьба́ми. Ты́ бо еси́ Све́т и И́стина, и Живо́т, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки ве́ков, ами́нь.

Каfjсма седма1z

Въ конeцъ, њ сынёхъ корeовыхъ, pал0мъ, м7ѕ

Вси2 kзhцы, восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz:

Ћкw гDь вhшній стрaшенъ, цRь вeлій по всeй земли2:

                                          ΚΑΘΙΣΜΑ ΕΒΔΟΜΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 46ος

Πάντα τὰ ἔθνη κροτήσατε χεῖρας, ἀλαλάξατε τῷ Θεῷ ἐν φωνῇ ἀγαλλιάσεως.

Кафизма №7

46 псалом
Начальнику хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

1-2 Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости.
3 Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі.
4 Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші.
5 Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив.
6 Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
7 Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!
8 Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно.
9 Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм.
10 Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все.

47 псалом
Пісня синів Кореєвих.

1-2 Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.
3 Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.
4 Бог у храмі Своєму знаний як захисник,
5 бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,
6 побачили, здивувалися, злякалися і відступили.
7 Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.
8 Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.
9 Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.
10 Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.
11 Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.
12 Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].
13 Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,
14 зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.
15 Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.

48 псалом
Начальнику хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

1-2 Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
3 І прості, і знані, і багаті, й убогі.
4 Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
5 Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
6 Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
7 Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
8 Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
9 Дорога́ ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
10 щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
11 Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
12 Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
13 І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
14 Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
15 Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
16 Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
17 Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
18 Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
19 Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
20 але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
21 Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.

Слава…

49 псалом
Псалом Асафа.

1 Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.
2 Від Сиону велич краси Його.
3 Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
4 Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:
5 «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»
6 Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.
7 «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.
8 Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.
9 Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,
10 бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.
11 Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.
12 Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.
13 Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?
14 Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.
15 І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене».
16 А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?
17 Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.
18 Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.
19 Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.
20 Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.
21 Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.
23 Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».

50 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида, коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії.
(Молитва покаяння).

1-3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.
4 Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
5 Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.
6 Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.
7 Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.
8 Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.
9 Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.
10 Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.
11 Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.
12 Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.
13 Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
14 Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.
15 Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
16 Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.
17 Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.
18 Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.
19 Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
20 Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.
21 Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Слава…

51 псалом
Начальнику хору.
Повчання Давида, після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.

1-3 Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?
4 Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.
5 Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.
6 Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.
7 За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.
8 Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:
9 «Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм».
10 А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.
11 Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.

52 псалом
Начальнику хору. На духових інструментах.
Повчання Давида.

1-2 Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.
3 Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?
4 Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.
5 Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?
6 Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.
7 Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.

53 псалом
Начальнику хору. На струнних інструментах.
Повчання Давида, коли прийшли зифеї і сказали Саулу:
«Чи не в нас ховається Давид?»

1-3 Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.
4 Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх.
5 Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою.
6 Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою.
7 Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх.
8 Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе.
9 Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.

54 псалом
Начальнику хору. На струнних інструментах.
Повчання Давида.

1-2 Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
3 Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
4 І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
5 Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
6 Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
7 Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
8 І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
9 Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
10 Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
11 Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
12 І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
13 Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
14 Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
15 з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
16 Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
17 Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
18 Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
19 Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
20 Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
21 Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
22 Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
23 Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.
24 Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.

Слава…

 

Після 7-ї кафизми 

Трисвяте…по Отче наш
І тропарі, глас 5.

Коли сяде на Престолі Суддя, обступлять ангели, затрубить труба і запалає полум’я, що скажеш, душе моя, коли поведуть тебе на суд? Тоді люті діла твої всі постануть перед тобою і виявляться всі гріхи твої. Тому-то раніше кінця взивай до Судді: «Боже, очисти і спаси мене».

Слава…Всі пильнуймо і зустріньмо Христа з оливою добрих діл та з свічками віри світлими, тоді сподобимося увійти в чертог Його: бо ті, що поза дверима зостануться, даремно будуть Бога благати: «Помилуй мене!»

І нині…Я лежу на ліжку безлічі моїх гріхів і вже втрачаю надію на спасіння, бо сон лінивства мого приносить душі моїй муку. Але Ти, Христе Боже, що народився від Діви, підійми мене, щоб я оспівував та прославляв Тебе.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Господи, Боже мій, Ти, як благий і чоловіколюбний, виявив до мене безліч милостей, яких я й не сподівався бачити. Чим же відплачу я за Твою благість? Господи мій, Господи! Прославляю прехвальне ім’я Твоє. Дякую за Твоє незбагненне милосердя. Дякую і за Твоє незмірне довго терпіння. Ти й тепер заступи і помилуй мене. Покрий мене, Владико, Твоєю благодаттю, щоб я не грішив перед Тобою. Бо Ти знаєш нестриманість єства мого, знаєш і нерозважність розуму мого; відоме Тобі і все содіяне мною свідомо і несвідомо, з волі чи проти волі, вдень і вночі, у розумі і несмислено. Тому, як всемилостивий Бог, очисти мене росою милости Твоєї і спаси мене, Господи, ради святого імені Твого. Бо Ти Світло, і Істина, і Життя, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.