...
Псалтир

Кафізма 15

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма пятаянадесять

Аллилу́ия, 105.

1 Испове́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́г, я́ко в ве́к ми́лость. Его́. 2Кто́ возглаго́лет си́лы Госпо́дни́ Слы́шаны сотвори́т вся́ хвалы́ Его́́ 3Блаже́ни храня́щии су́д и творя́щии пра́вду во вся́кое вре́мя. 4Помяни́ на́с, Го́споди, во благоволе́нии люде́й Твои́х, посети́ на́с спасе́нием Твои́м. 5Ви́дети во бла́гости избра́нныя Твоя́, возвесели́тися в весе́лии язы́ка Твоего́, хвали́тися с достоя́нием Твои́м. 6Согреши́хом со отцы́ на́шими, беззако́нновахом, неправдова́хом. 7Отцы́ на́ши во Еги́пте не разуме́ша чуде́с Твои́х, ни помяну́ша мно́жества ми́лости Твоея́ и преогорчи́ша восходя́ще в Чермно́е мо́ре. 8И спасе́ и́х и́мене Своего́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́, 9и запрети́ Чермно́му мо́рю, и изся́че, и наста́ви  я́ в бе́здне, я́ко в пусты́ни. 10И спасе́ я́ из руки́ ненави́дящих, и изба́ви я́ из руки́ враго́в. 11Покры́ вода́ стужа́ющыя и́м, ни еди́н от ни́х избы́сть. 12И ве́роваша словеси́ Его́, и воспе́ша хвалу́ Его́. 13Ускори́ша, забы́ша дела́ Его́, не стерпе́ша сове́та Его́ 14и похоте́ша жела́нию в пусты́ни, и искуси́ша Бо́га в безво́дней. 15И даде́ и́м проше́ние и́х, посла́ сы́тость в ду́шы и́х. 16И прогне́ваша Моисе́а в ста́ну, Ааро́на свята́го Госпо́дня. 17Отве́рзеся земля́ и пожре́ Дафа́на, и покры́ на со́нмищи Авиро́на, 18и разжже́ся о́гнь в со́нме и́х, пла́мень попали́ гре́шники. 19И сотвори́ша тельца́ в Хори́ве, и поклони́шася истука́нному, 20и измени́ша сла́ву Его́ в подо́бие тельца́ яду́щаго траву́, 21и забы́ша Бо́га спаса́ющаго и́х, сотво́ршаго ве́лия во Еги́пте, 22чудеса́ в земли́ Ха́мове, стра́шная в мо́ри Чермне́м. 23И рече́ потреби́ти и́х, а́ще не бы́ Моисе́й, избра́нный Его́, ста́л в сокруше́нии пред Ни́м, возврати́ти я́рость Его́, да не погуби́т и́х. 24И уничижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша ве́ры словеси́ Его́, 25и поропта́ша в селе́ниих свои́х, не услы́шаша гла́са Госпо́дня. 26И воздви́же ру́ку Свою́ на ня́, низложи́ти я́ в пусты́ни. 27И низложи́ти се́мя и́х во язы́цех, и расточи́ти я́ в страны́. 28И причасти́шася Веельфего́ру, и снедо́ша же́ртвы ме́ртвых. 29И раздражи́ша Eго́ в начина́ниих свои́х, и умно́жися в ни́х паде́ние. 30И ста́ Финее́с, и уми́лостиви, и преста́ се́чь. 31И вмени́ся eму́ в пра́вду, в ро́д и ро́д до ве́ка. 32И прогне́ваша Его́ на воде́ пререка́ния, и озло́блен бы́сть Моисе́й и́х ра́ди, 33я́ко преогорчи́ша ду́х eго́ и ра́знствова устна́ма свои́ма. 34Не потреби́ша язы́ки, я́же рече́ Госпо́дь и́м, 35и смеси́шася во язы́цех, и навыко́ша дело́м и́х. 36И порабо́таша истука́нным и́х, и бы́сть и́м в собла́зн, 37и пожро́ша сы́ны своя́ и дще́ри своя́ бесово́м, 38и пролия́ша кро́вь непови́нную, кро́вь сыно́в свои́х и дщере́й, я́же пожро́ша истука́нным ханаа́нским, и убие́на бы́сть земля́ и́х кровьми́, 39и оскверни́ся в де́лех и́х, и соблуди́ша в начина́ниих свои́х. 40И разгне́вася я́ростию Госпо́дь на лю́ди Своя́, и омерзи́ достоя́ние Свое́, 41и предаде́ я́ в ру́ки враго́в, и облада́ша и́ми ненави́дящии и́х. 42И стужи́ша и́м врази́ и́х, и смири́шася под рука́ми и́х. 43Мно́жицею изба́ви я́, ти́и же преогорчи́ша Его́ сове́том свои́м и смири́шася в беззако́ниих свои́х. 44И ви́де Госпо́дь, внегда́ скорбе́ти и́м, внегда́ услы́шаше моле́ние и́х. 45И помяну́ заве́т Сво́й, и раская́ся по мно́жеству ми́лости Своея́, 46и даде́ я́ в щедро́ты пред все́ми плени́вшими я́. 47Спаси́ ны́, Го́споди Бо́же на́ш, и собери́ ны́ от язы́к испове́датися и́мени Твоему́ свято́му, хвали́тися во хвале́ Твое́й. 48Благослове́н Госпо́дь Бо́г Израи́лев от ве́ка и до ве́ка. и реку́т вси́ лю́дие: бу́ди, бу́ди.

Сла́ва:

Аллилу́ия, 106.

1 Испове́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́г, я́ко в ве́к ми́лость Его́. 2Да реку́т изба́влении Го́сподем, и́хже изба́ви из руки́ врага́ 3и от стра́н собра́ и́х, от восто́к и за́пад, и се́вера, и мо́ря. 4Заблуди́ша в пусты́ни безво́дней, пути́ гра́да оби́тельнаго не обрето́ша. 5А́лчуще и жа́ждуще, душа́ и́х в ни́х исчезе́. 6И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбе́ти и́м, и от ну́жд и́х изба́ви я́, 7и наста́ви я́ на пу́ть пра́в, вни́ти во гра́д оби́тельный. 8Да испове́дятся Го́сподеви ми́лости Его́, и чудеса́ Его́ сыново́м челове́ческим, 9я́ко насы́тил е́сть ду́шу тщу́ и ду́шу а́лчущу испо́лни бла́г. 10Седя́щыя во тьме́ и се́ни сме́ртней, окова́нныя нището́ю и желе́зом, 11я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жия и сове́т Вы́шняго раздражи́ша. 12И смири́ся в труде́х се́рдце и́х, и изнемого́ша, и не бе́ помога́яй. 13И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбе́ти и́м, и от ну́жд и́х спасе́ я́, 14и изведе́ я́ из тьмы́ и се́ни сме́ртныя, и у́зы и́х растерза́. 15Да испове́дятся Го́сподеви ми́лости Его́, и чудеса́ Его́ сыново́м челове́ческим, 16я́ко сокруши́ врата́ ме́дная и вере́и желе́зныя сломи́. 17Восприя́т я́ от пути́ беззако́ния и́х, беззако́ний бо ра́ди свои́х смири́шася. 18Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ и́х, и прибли́жишася до вра́т сме́ртных. 19И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбе́ти и́м, и от ну́жд и́х спасе́ я́, 20посла́ сло́во Свое́ и исцели́ я́, и изба́ви я́ от растле́ний и́х. 21Да испове́дятся Го́сподеви ми́лости Его́, и чудеса́ Его́ сыново́м челове́ческим, 22и да пожру́т Ему́ же́ртву хвалы́, и да возвестя́т дел́а Его́ в ра́дости. 23Сходя́щии в мо́ре в корабле́х, творя́щии де́лания в вода́х мно́гих, 24ти́и ви́деша дела́ Госпо́дня и чудеса́ Его́ во глубине́. 25Рече́, и ста́ ду́х бу́рен, и вознесо́шася во́лны eго́, 26восхо́дят до небе́с и низхо́дят до бе́здн, душа́ и́х в злы́х та́яше: 27смято́шася, подвиго́шася, я́ко пия́ный, и вся́ му́дрость и́х поглощена́ бы́сть. 28И воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбе́ти и́м, и от ну́жд и́х изведе́ я́, 29и повеле́ бу́ри, и ста́ в тишину́, и умолко́ша во́лны eго́. 30И возвесели́шася, я́ко умолко́ша, и наста́ви я́ в приста́нище хоте́ния своего́. 31Да испове́дятся Го́сподеви ми́лости Его́, и чудеса́ Его́ сыново́м челове́ческим: 32да вознесу́т Его́ в це́ркви людсте́й и на седа́лищи ста́рец восхва́лят Его́. 33Положи́л е́сть ре́ки в пусты́ню, и исхо́дища водна́я в жа́жду, 34зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́бы живу́щих на не́й. 35Положи́л е́сть пусты́ню во езе́ра водна́я и зе́млю безво́дную во исхо́дища водна́я. 36И насели́ та́мо а́лчущыя, и соста́виша гра́ды оби́тельны, 37и насе́яша се́ла, и насади́ша виногра́ды, и сотвори́ша пло́д жи́тен. 38И благослови́ я́, и умно́жишася зело́, и скоты́ и́х не ума́ли. 39И ума́лишася, и озло́бишася от ско́рби, зо́л и боле́зни. 40Излия́ся уничиже́ние на кня́зи и́х, и облазни́  я́ по непрохо́дней, а не по пути́. 41И помо́же убо́гу от нищеты́ и положи́ я́ко о́вцы оте́чествия. 42У́зрят пра́вии и возвеселя́тся, и вся́кое беззако́ние загради́т уста́ своя́. 43Кто́ прему́др и сохрани́т сия́́ И уразуме́ют ми́лости Госпо́дни.

Сла́ва:

1Пе́снь, пса́лом Дави́ду, 107.

2 Гото́во се́рдце мое́, Бо́же, гото́во се́рдце мое́: воспою́ и пою́ во сла́ве мое́й. 3Воста́ни сла́ва моя́, воста́ни псалти́рю и гу́сли, воста́ну ра́но. 4Испове́мся Тебе́ в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебе́ во язы́цех. 5Я́ко ве́лия верху́ небе́с ми́лость Твоя́ и до о́блак и́стина Твоя́. 6Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и пo все́й земли́ сла́ва Твоя́, 7я́ко да изба́вятся возлю́бленнии Твои́: спаси́ десни́цею Твое́ю и услы́ши мя́. 8Бо́г возглаго́ла во святе́м Свое́м: вознесу́ся и разделю́ Сики́му, и удо́ль селе́ний разме́рю. 9Мо́й е́сть Галаа́д и Мо́й е́сть Манасси́й, и Ефре́м заступле́ние главы́ Моея́, Иу́да ца́рь Мо́й. 10Моа́в коно́б упова́ния Моего́, на Идуме́ю наложу́ сапо́г Мо́й: Мне́ иноплеме́нницы покори́шася. 11Кто́ введе́т мя́ во гра́д огражде́ния́ Или́ кто́ наста́вит мя́ до Идуме́и́ 12Не Ты́ ли, Бо́же, отри́нувый на́с́ И не изы́деши, Бо́же, в си́лах на́ших́ 13Да́ждь на́м по́мощь от ско́рби, и су́етно спасе́ние челове́ческо. 14О Бо́зе сотвори́м си́лу, и То́й уничижи́т враги́ на́ша.

В коне́ц, псало́м Дави́ду, 108.

1 Бо́же, хвалы́ моея́ не премолчи́, 2я́ко уста́ гре́шнича и уста́ льсти́ваго на мя́ отверзо́шася, глаго́лаша на мя́ язы́ком льсти́вым, 3и словесы́ ненави́стными обыдо́ша мя́, и бра́шася со мно́ю ту́не. 4Вме́сто е́же люби́ти мя́, оболга́ху мя́, а́з же моля́хся, 5и положи́ша на мя́ зла́я за бла́гая, и не́нависть за возлюбле́ние мое́. 6Поста́ви на него́ гре́шника, и диа́вол да ста́нет одесну́ю eго́. 7Внегда́ суди́тися eму́, да изы́дет осужде́н, и моли́тва eго́ да бу́дет в гре́х. 8Да бу́дут дни́е eго́ ма́ли, и епи́скопство eго́ да прии́мет и́н: 9да бу́дут сы́нове eго́ си́ри, и жена́ eго́ вдова́: 10дви́жущеся да преселя́тся сы́нове eго́ и воспро́сят, да изгна́ни бу́дут из домо́в свои́х. 11Да взы́щет заимода́вец вся́, ели́ка су́ть eго́, и да восхи́тят чужди́и труды́ eго́. 12Да не бу́дет eму́ засту́пника, ниже́ да бу́дет ущедря́яй сироты́ eго́. 13Да бу́дут ча́да eго́ в погубле́ние, в ро́де еди́ном да потреби́тся и́мя eго́. 14Да воспомя́нется беззако́ние оте́ц eго́ пред Го́сподем, и гре́х ма́тере eго́ да не очи́стится. 15Да бу́дут пред Го́сподем вы́ну и да потреби́тся от земли́ па́мять и́х. 16Зане́же не помяну́ сотвори́ти ми́лость, и погна́ челове́ка ни́ща и убо́га, и умиле́на се́рдцем умертви́ти. 17И возлюби́ кля́тву, и прии́дет eму́, и не восхоте́ благослове́ния, и удали́тся от него́. 18И облече́ся в кля́тву я́ко в ри́зу, и вни́де я́ко вода́ во утро́бу eго́, и я́ко еле́й в ко́сти eго́. 19Да бу́дет eму́ я́ко ри́за, в ню́же облачи́тся, и я́ко по́яс, и́мже вы́ну опоясу́ется. 20Сие́ де́ло оболга́ющих мя́ у Го́спода и глаго́лющих лука́вая на ду́шу мою́. 21И ты́, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю и́мене ра́ди Твоего́, я́ко блага ми́лость Твоя́. 22Изба́ви мя́, я́ко ни́щ и убо́г е́смь а́з, и се́рдце мое́ смяте́ся вну́трь мене́. 23Я́ко се́нь, внегда́ уклони́тися е́й, отъя́хся, стрясо́хся я́ко пру́зи. 24Коле́на моя́ изнемого́ста от поста́, и пло́ть моя́ измени́ся еле́а ра́ди. 25И а́з бы́х поноше́ние и́м, ви́деша мя́, покива́ша глава́ми свои́ми. 26Помози́ ми́, Го́споди Бо́же мо́й, и спаси́ мя́ по ми́лости Твое́й, 27и да разуме́ют, я́ко рука́ Твоя́ сия́, и Ты́, Го́споди, сотвори́л еси́ ю́. 28Проклену́т ти́и, и Ты́ благослови́ши, востаю́щии на мя́ да постыдя́тся, ра́б же Тво́й возвесели́тся. 29Да облеку́тся оболга́ющии мя́ в срамоту́, и оде́ждутся, я́ко оде́ждею, студо́м свои́м. 30Испове́мся Го́сподеви зело́ усты́ мои́ми, и посреде́ мно́гих восхвалю́ Его́, 31я́ко предста́ одесну́ю убо́гаго, е́же спасти́ от гоня́щих ду́шу мою́.

Сла́ва:

По 15-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 1

Я́ко пучи́на мно́га прегреше́ний мои́х, Спа́се, и лю́те погрузи́хся согреше́ньми мои́ми: да́ждь ми́ ру́ку, я́ко Петро́ви, и спаси́ мя́, Бо́же, и поми́луй мя́.

Сла́ва: Я́ко помышле́нии лука́выми и де́лы осуди́хся, Спа́се, мы́сль ми́ да́руй обраще́ния, Бо́же, да зову́: спаси́ мя́, Благоде́телю благи́й, и поми́луй мя́.

И ны́не: Богоблаже́нная Отрокови́це и Пренепоро́чная, скве́рна мя́ су́ща и окаля́нна от дея́ний безме́стных, и скве́рных помышле́ний, очи́сти мя́, окая́ннаго, нескве́рная и чи́стая, Всесвята́я Ма́ти Де́во.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Влады́ко Го́споди Иису́се Хри́сте, Ты́ еси́ помо́щник мо́й, в рука́х Твои́х е́смь а́з, помози́ ми́, не оста́ви мене́ согреши́ти к Тебе́, я́ко заблужде́н е́смь, не оста́ви мя́ после́довати во́ли пло́ти моея́, не пре́зри мя́, Го́споди, я́ко не́мощен е́смь. Ты́ ве́си поле́зное мне́, не оста́ви мя́ поги́бнути грехи́ мои́ми, не оста́ви мя́, Го́споди, не отступи́ от Мене́, я́ко к Тебе́ прибего́х, научи́ мя́ твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты́ еси́ Бо́г мо́й. Исцели́ ду́шу мою́, я́ко согреши́х Ти́, спаси́ мя́ ра́ди ми́лости Твоея́, я́ко пред Тобо́ю су́ть вси́ стужа́ющии ми́, и не́сть мне́ ино́е прибе́жище, то́кмо Ты́, Го́споди. Да постыдя́тся у́бо вси́ востаю́щии на мя́ и и́щущии ду́шу мою́, е́же потреби́ти ю́, я́ко Ты́ еси́ еди́н си́льный, Го́споди, во все́х, и Твоя́ е́сть сла́ва во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма пzтаzна1десzть

Ґллилyіа, Rє

И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.

Кто2 возглаг0летъ си6лы гDни, слы6шаны сотвори1тъ вс‰ хвалы6 є3гw2;

                               ΚΑΘΙΣΜΑ ΔΕΚΑΤΟΝ ΠΕΜΠΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 105ος

Ἐξομολογεῖσθε τῷ Κυρίῳ, ὅτι χρηστός, ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ.

Кафизма №15

105 псалом
Алилуя.

1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
3 Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
4 Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
5 щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
6 Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
7 Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
8 Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
9 І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
10 І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
11 Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
12 І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
13 Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
14 Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
15 Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
16 І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
17 Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
18 Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
19 Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
20 Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
21 Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
22 дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
23 І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
24 І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
25 Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
26 І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
27 розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
28 Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
29 і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
30 Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
31 І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
32 І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
33 бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
34 Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35 але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
36 стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
37 приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
38 проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
39 осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
40 Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
41 і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
42 Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
43 Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
44 Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
45 Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
46 І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
47 Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
48 Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!

Слава…

106 псалом
[Алилуя.]

1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,
3 і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
4 Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.
5 Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.
6 Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.
7 І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.
8 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,
9 бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.
10 Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,
11 бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
12 Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.
13 Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
14 вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.
15 Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:
16 бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.
17 Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.
18 Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.
19 Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
20 послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.
21 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
22 Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.
23 Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,
24 вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:
25 скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —
26 піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.
27 Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.
28 Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.
29 Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.
30 І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.
31 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
32 Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.
33 Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,
34 землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.
35 Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.
36 І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,
37 засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.
38 Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.
39 Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,
40 тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.
41 Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.
42 Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.
43 Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.

Слава…

107 псалом
Пісня.
Псалом Давида.

1-2 Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй.
3 Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано.
4 Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен.
5 Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.
6 Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,
7 щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.
8 Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:
9 Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,
10 Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені».
11 Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?
12 Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим?
13 Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський.
14 З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.

108 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида.

1 Боже хвали моєї! Не мовчи.
2 Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.
3 Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;
4 за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;
5 віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
6 Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.
7 Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.
8 Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
9 Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.
10 Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
11 Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
12 Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
13 нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
14 Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.
15 Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,
16 за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
17 Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
18 Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;
19 і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
20 Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
21 Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.
22 Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.
23 Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.
24 Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.
25 І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
26 Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.
27 Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
28 Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
29 А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
30 А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,
31 бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.

Слава…

 

Після 15-ї кафизми

 Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 1.

Боже мій! Наче безодня моря, така безліч провин моїх, і я потопаю з гріхами моїми. Спасителю мій! Подай мені руку, як Петрові, спаси й помилуй мене.

Слава…Боже, Спасителю мій! Я осуджений помислами й ділами: дай мені бажання покаятися, щоб я взивав: Благодійнику мій, помилуй мене.

І нині…Богоблаженна Отроковице пренепорочна! Очисти мене, оскверненого ділами непотребними, від скверних помислів, як чиста і непорочна Мати-Діва.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Владико Господи Ісусе Христе! Ти — Захист мій, у Твоїх руках я весь. Поможи мені і не попускай мені грішити, бо я нестриманий, і не дозволяй мені ходити за бажанням тіла мого. Господи, не забувай мене, бо я немічний. Ти Сам знаєш, що для мене корисне, тому не покидай мене на погибель з гріхами моїми. Не покидай і не відступай від мене. Я до Тебе вдаюся, навчи мене чинити волю Твою, бо Ти — Бог мій. Зціли душу мою, бо я згрішив перед Тобою. Спаси мене заради милості Твоєї, бо перед Тобою всі ті, що спокушають мене на гріх, і нема мені іншого пристановища, крім Тебе, Господи. Нехай осоромлені відступлять від мене ті, що жадають погубити душу мою. Бо один Ти сильний, Господи, у всьому, і Тобі слава на віки віків. Амінь.