...
Святитель Ігнатій (Брянчанінов), єпископ Кавказький brianchanynov
Житія святих,  Квітень

Святитель Ігнатій (Брянчанінов), єпископ Кавказький

Місяця квітня на  30-й день.

Святитель Ігнатій (у миру Дмитро Олександрович Брянчанінов) народився 6 лютого 1807 р. у родовому маєтку батька, селі Покровському Вологодської губернії. Мати народила Дмитра після тривалого безпліддя, за палкою молитвою та мандрівкою навколишніми святими місцями. Дитинство хлопчик провів на самоті сільського життя; з ранніх років несвідомо тягнувся він до життя чернечого. З віком його релігійний настрій виявлявся дедалі помітніше: він проявлявся в особливій прихильності до молитви і читання духовних книг.

Навчався Дмитро чудово і до самого виходу з училища залишався першим учнем у своєму класі. Його здібності були найрізнобічніші – не тільки в науках, а й у малюванні, і в музиці. Родинні зв’язки ввели його в дім президента Академії мистецтв О.М. Оленіна; тут на літературних вечорах він став улюбленим читцем і незабаром познайомився з О. Пушкіним, К. Батюшковим, М. Гнедичем, І. Криловим. Але в галасі й метушні столичного життя Дмитро не зраджував своїм душевним прагненням. У пошуках “вічної власності для вічної людини” він поступово дійшов маловтішного висновку: значення науки обмежується земними потребами людини і межами її життя.

Настільки ж ревно, як займався наукою, береться Дмитро за вивчення стародавньої і нової філософії, намагаючись заспокоїти своє духовне томління, але й цього разу не знаходить розв’язання найголовнішого питання про Істину і сенс життя. Вивчення Святого Письма було наступним щаблем, і воно переконало його в тому, що, надане довільному тлумаченню окремої людини, Писання не може бути достатнім критерієм істинної віри і спокушає лжевченнями. І тоді Дмитро звернувся до вивчення Православної віри за писаннями святих отців, святість яких, як і дивовижна та велична злагода, стали для нього запорукою їхньої вірності.

Дмитро Брянчанінов відвідує богослужіння в Олександро-Невській лаврі й там знаходить істинних наставників, які розуміють його духовні потреби. Остаточний переворот у житті зробило знайомство зі старцем Леонідом (згодом оптинський ієромонах Лев). Дмитро Брянчанінов полишає блиск і багатство аристократичного життя і, викликаючи глибоке здивування “світла” і невдоволення своїх батьків, у 1827 р. йде у відставку. Пробувши послушником у кількох монастирях, він приймає чернечий постриг з ім’ям Ігнатій у відокремленому Глушицькому Діонісієвому монастирі.

У січні 1832 р. ієромонаха Ігнатія призначили будівельником Пельшемського Лопотова монастиря у Вологодській губернії, а 1833 р. його звели в сан ігумена цього монастиря. Незабаром імператор Микола I викликає Ігнатія в Петербург; за найвищою рекомендацією і за розпорядженням Священного Синоду його нагородили званням архімандрита і призначили настоятелем Сергієвої пустині.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Игнатию (Брянчанинову), епископу Кавказскому и Черноморскому, глас 8 

Правосла́вия побо́рниче,/ покая́ния и моли́твы де́лателю и учи́телю изря́дный,/ архиере́ев богодухнове́нное украше́ние,/ мона́шествующих сла́во и похвало́:/ писа́нии твои́ми вся ны уцелому́дрил еси́./ Цевни́це духо́вная, Игна́тие богому́дре,/ моли́ Сло́ва Христа́ Бо́га,/ Его́же носи́л еси́ в се́рдце твое́м,// дарова́ти нам пре́жде конца́ покая́ние.

Кондак святителю Игнатию (Брянчанинову), епископу Кавказскому и Черноморскому, глас 8

А́ще и соверша́л еси́ стезю́ жития́ земна́го, святи́телю Игна́тие,/ оба́че непреста́нно зрел еси́ зако́ны бытия́ ве́чнаго,/ сему́ поуча́я ученики́ словесы́ мно́гими,// и́мже после́довати и нам, свя́тче, помоли́ся.

Молитва святителю Игнатию (Брянчанинову), епископу Кавказскому и Черноморскому

О, вели́кий и пречу́дный уго́дниче Христо́в, святи́телю о́тче Игна́тие! Ми́лостиво приими́ моли́твы на́ша, с любо́вию и благодаре́нием тебе́ приноси́мыя! Услы́ши нас си́рых и безпо́мощных, к тебе́ с ве́рою и любо́вию припа́дающих и твоего́ те́плаго предста́тельства о нас пред Престо́лом Го́спода Сла́вы прося́щих. Ве́мы, я́ко мно́го мо́жет моли́тва пра́ведника, Влады́ку умилостивля́ющая. Ты от лет младе́нческих Го́спода пла́менно возлюби́л еси́ и Ему́ Еди́ному служи́ти восхоте́в, вся кра́сная ми́ра сего́ ни во что́же вмени́л еси́. Ты отве́ргся себе́ и взем крест твой, Христу́ после́довал еси́. Ты путь у́зкий и приско́рбный жития́ и́ноческаго во́лею себе́ избра́л еси́ и на сем пути́ доброде́тели вели́кия стяжа́л еси́. Ты писа́ньми твои́ми сердца́ челове́ков глубоча́йшаго благогове́ния и поко́рности пред Всемогу́щим Творцо́м исполня́л еси́, гре́шников же па́дших му́дрыми словесы́ твои́ми в созна́нии своего́ ничто́жества и своея́ грехо́вности, в покая́нии и смире́нии прибега́ти к Бо́гу наставля́л еси́, ободря́я их упова́нием на Его́ милосе́рдие. Ты николи́же притека́вших к тебе́ отверга́л еси́, но всем оте́ц чадолюби́вый и па́стырь до́брый был еси́. И ны́не не оста́ви нас, усе́рдно тебе́ моля́щихся и твоея́ по́мощи и предста́тельства прося́щих. Испроси́ нам у человеколюби́ваго Го́спода на́шего здра́вие душе́вное и теле́сное, утверди́ ве́ру на́шу, укрепи́ си́лы на́ша, изнемога́ющия во искуше́ниих и скорбе́х ве́ка сего́, согре́й огне́м моли́твы охладе́вшая сердца́ на́ша, помоги́ нам, покая́нием очи́стившимся, христиа́нскую кончи́ну живота́ сего́ получи́ти и в черто́г Спа́сов преукраше́нный вни́ти со все́ми избра́нными и та́мо ку́пно с тобо́ю покланя́тися Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку