...
Житія святих

Преподобний Іоанн Ліствичник

День пам'яті (н. ст.)

30 березня / у Неділю четверту Великого посту (перехідне) / у Світлу Середу – Собор преподобних отців Синайської гори (перехідне)

Преподобний Іоанн Ліствичник шанується Святою Церквою як великий подвижник і автор чудового духовного творіння, званого “Ліствицею”, тому преподобний і отримав прозвання Ліствичника.

Про походження преподобного Іоанна майже не збереглося відомостей. Існує переказ, що він народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких святкується Церквою 26 січня. Шістнадцяти років отрок Іоанн прийшов у Синайський монастир. Наставником і керівником преподобного став авва Мартирій. Після чотирьох років перебування на Синаї святий Іоанн Ліствичник був пострижений у чернецтво. Один із присутніх під час постригу, авва Стратигій, передбачив, що він стане великим світильником Церкви Христової. Протягом 19-ти років преподобний Іоанн подвизався в послуху своєму духовному батькові. Після смерті авви Мартирія преподобний Іоанн обрав самітницьке життя, пішовши в пустельне місце, що зветься Фола, де провів 40 років у подвигу безмовності, посту, молитви і покаянних сльозах. Не випадково в “Ліствиці” преподобний Іоанн так говорить про сльози покаяння: “Як вогонь спалює і знищує хмиз, так чиста сльоза омиває всі нечистоти, зовнішні і внутрішні”. Сильна і дієва була його свята молитва, про це свідчить приклад із житія угодника Божого.

У преподобного Іоанна був учень, чернець Мойсей. Одного разу наставник наказав своєму учневі наносити в сад землі для городу. Виконуючи послух, чернець Мойсей через сильну літню спеку приліг відпочити під тінню великої скелі. Преподобний Іоанн Ліствичник перебував у цей час у своїй келії і відпочивав після молитовної праці. Раптово йому з’явився чоловік поважного вигляду і, розбудивши святого подвижника, з докором сказав: “Чому ти, Іоанне, спокійно відпочиваєш тут, а Мойсей перебуває в небезпеці?” Преподобний Іоанн негайно прокинувся і став молитися за свого учня. Коли його учень повернувся ввечері, преподобний запитав, чи не сталося з ним чогось поганого. Чернець відповів: “Ні, але я наражався на велику небезпеку. Мене ледь не розчавив великий уламок каменю, що відірвався від скелі, під якою я опівдні заснув. На щастя, мені привиділося уві сні, що ти кличеш мене, я підхопився і кинувся бігти, а в цей час із шумом упав величезний камінь на те саме місце, з якого я втік…”.

Про спосіб життя преподобного Іоанна відомо, що харчувався він тим, що не заборонялося статутом посницького життя, але – помірно. Не проводив ночей без сну, хоча спав не більше того, скільки необхідно для підтримання сил, щоб безперестанним неспанням не згубити розуму. “Я не постив надмірно, – говорить він сам про себе, – і не віддавався посиленому нічному бдінню, не лежав на землі, але смирявся…, і Господь скоро спас мене”. Примітний наступний приклад смирення преподобного Іоанна Ліствичника. Обдарований високим проникливим розумом, навчений глибоким духовним досвідом, він із любов’ю повчав усіх, хто приходив до нього, направляючи їх до спасіння. Але коли з’явилися деякі, які через заздрість дорікали йому в багатослів’ї, яке вони пояснювали марнославством, то преподобний Іоанн наклав на себе мовчання, щоб не подавати приводу для осуду, і мовчав протягом року. Заздрісники усвідомили свою оману і самі звернулися до подвижника з проханням не позбавляти їх духовної користі співбесіди.

Приховуючи свої подвиги від людей, преподобний Іоанн іноді усамітнювався в печері, але слава про його святість поширилася далеко за межі місця подвигів, і до нього безперестанку приходили відвідувачі всіх звань і станів, які прагнули почути слово повчання і спасіння. У віці 75-ти років, після сорокарічного подвижництва на самоті, преподобного обрали ігуменом Синайської обителі. Близько чотирьох років керував преподобний Іоанн Ліствичник святою обителлю Синаю. Господь наділив преподобного під кінець його життя благодатними дарами прозорливості та чудотворення.

Під час управління монастирем на прохання святого Іоанна, ігумена Раїфського монастиря (пам’ять у Сирну суботу), і була написана преподобним знаменита “Ліствиця” ─ керівництво для сходження до духовної досконалості. Знаючи про мудрість і духовні обдарування преподобного, Раїфський ігумен від імені всіх ченців своєї обителі просив написати для них “істинне керівництво для послідовників неухильних, і ніби ліствицю затверджену, що охочих підносить до Небесних врат…” Преподобний Іоанн, який вирізнявся скромною про себе думкою, спочатку зніяковів, але потім з послуху приступив до виконання прохання раїфських ченців. Своє творіння преподобний так і назвав – “Ліствиця”, пояснюючи назву так: “Спорудив я ліствицю сходження… від земного у Святе… на образ тридцяти років Господнього повноліття, образно спорудив ліствицю з 30 ступенів, якою, досягнувши Господнього віку, виявимося праведними і захищеними від падіння”.

Приклади, що містяться в “Ліствиці”, слугують зразком тієї святої ревності про своє спасіння, яка потрібна кожній людині, яка бажає жити благочестиво, а письмовий виклад його думок, які становлять плід багатьох і витончених спостережень його за своєю душею і глибокого духовного досвіду, є керівництвом і великою підмогою на шляху до істини і добра.

Ступені “Ліствиці” – це переходження від сили до сили на шляху прагнення людини до досконалості, якої не раптом, а тільки поступово можна досягти, адже, за словом Спасителя, “Царство Небесне силою береться, і ті, хто докладає зусиль, здобувають його” (Мф. 11:12).

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Иоанну Лествичнику, игумену Синайскому, глас 1

Пусты́нный жи́тель и в телеси́ А́нгел/ и чудотво́рец яви́лся еси́, богоно́се о́тче наш Иоа́нне,/ посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м,/ исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти./ Сла́ва Да́вшему ти кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

Ин тропарь преподобному Иоанну Лествичнику, игумену Синайскому, глас 8

Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нней,/ сия́я чудесы́, Иоа́нне о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку