Книга Пісні пісень Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Я саронська троянда, я долинна лілея!
2: Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
3: Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
4: Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!
5: Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
6: Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
7: Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
8: Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...
9: Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...
10: Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
11: Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
12: Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
13: Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
14: Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
15: Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!
16: Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
17: Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
2: Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
3: Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
4: Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
5: Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
6: Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
7: Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
8: Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
9: Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
10: Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
11: Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
12: Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
13: Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
14: Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
15: Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
16: Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!