Книга Пісні пісень Соломона

наступний розділ →

Розділ 1
1: Соломонова Пісня над піснями.
2: Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
3: На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4: Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
5: Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
6: Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
7: Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
8: Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
9: Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
10: Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
11: Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
12: Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
13: Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
14: Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
15: Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
16: Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
2: Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
3: Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4: Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
5: Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
6: Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
7: Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
8: Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
9: Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
10: Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
11: Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
12: Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
13: Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
14: нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
15: ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
16: Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...