Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Послання до Римлян

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 8
1: Отож нема нині ніякого осудження тим, котрі в Христі Іісусі живуть не за плоттю, а за духом,
2: тому що закон духу життя в Христі Іісусі звільнив мене від закону гріха і смерті.
3: А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
4: щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
5: Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом,– про духовне.
6: Помисли плотські є смерть, а помисли духовні – життя і мир,
7: тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, і не можуть.
8: Тому ті, що живуть за плоттю, Богові угодити не можуть.
9: Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духу Христового не має, той і не Його.
10: А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності.
11: Якщо ж Дух Того, Хто воскресив з мертвих Іісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, Який живе у вас.
12: Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13: бо, коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
14: Бо всі, що Духом Божим ведені, є сини Божі.
15: Тому що ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити в страсі, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
16: Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми – діти Божі.
17: А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Ним страждаємо, щоб з Ним і прославитися.
18: Бо думаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас.
19: Бо творіння з надією чекає одкровення синів Божих,
20: тому що творіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі Того, Хто його підкорив, у надії,
21: що й саме творіння буде визволене від рабства тлінню на свободу слави дітей Божих.
22: Бо знаємо, що все творіння сукупно стогне і мучиться донині;
23: і не тільки воно, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого.
24: Бо ми спасені в надії. Надія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
25: Але, коли надіємось того, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
26: Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися як слід, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними.
27: А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він піклується за святих з волі Божої.
28: До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для блага.
29: Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями.
30: А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.
31: Що ж сказати на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас?
32: Той, Котрий Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує нам і всього?
33: Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.
34: Хто осуджує? Христос Іісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і ходатайствує за нас.
35: Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? як написано:
36: за Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець (приречених) на заколення (Пс. 43,23).
37: Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
38: Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні Начала, ні Сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
39: ні висота, ні глибина, ні інше яке творіння не може відлучити нас від любові Божої в Христі Іісусі, Господі нашому.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 5
1: Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,
2: через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.
3: І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
4: від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,
5: а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
6: Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.
7: Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.
8: Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9: Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров'ю, спасемося Ним від гніву.
10: Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
11: І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.
12: Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.
13: Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.
14: Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
15: Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
16: І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.
17: Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.
18: Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.
19: Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20: Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,
21: щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.
← попередній розділнаступний розділ →