Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 88
1: Навчальна пісня Етана езрахеяннина.
2: Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!
3: Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.
4: Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:
5: Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки! Села.
6: і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,
7: бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
8: Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!
9: Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!
10: Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.
11: Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.
12: Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!
13: Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.
14: Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!
15: Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!
16: Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
17: Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,
18: бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,
19: бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!
20: Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:
21: знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,
22: щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!
23: Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,
24: його ворогів поб'ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!
25: із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,
26: і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.
27: Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!
28: Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.
29: Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,
30: і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!
31: Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,
32: коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,
33: тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!
34: А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,
35: не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!
36: Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:
37: повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,
38: як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села.
39: А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,
40: Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,
41: всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!...
42: Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем...
43: Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,
44: і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його...
45: Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
46: скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села.
47: Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
48: Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?
49: Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села.
50: Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
51: Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,
52: якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!
53: Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 101
1: Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2: Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
3: Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
4: Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...
5: Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...
6: Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...
7: Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
8: Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...
9: Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
10: і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
11: через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...
12: Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
13: А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.
14: Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
15: бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
16: і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
17: Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
18: До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
19: Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
20: бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
21: щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
22: щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
23: коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
24: Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...
25: Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.
26: Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
27: позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...
28: Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
29: Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 135
0:
1: Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2: Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!
3: Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!
4: Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя!
5: Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!
6: Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя!
7: Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя!
8: сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя!
9: місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!
10: Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя!
11: і ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!
12: рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя!
13: Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя!
14: і серед нього ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя!
15: і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!
16: Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!
17: Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя!
18: і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя!
19: Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя!
20: і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя!
21: і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя!
22: на спадок ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!
23: Хто про нас пам'ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!
24: і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя!
25: Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!
26: Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 145
0:
1: Алілуя! Хвали, душе моя, Господа,
2: хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!
3: Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема:
4: вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!
5: Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його,
6: що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,
7: правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! Господь в'язнів розв'язує,
8: Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних!
9: Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює!
10: Хай царює навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілуя!