Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 68
1: Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів.
2: Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!
3: Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!
4: Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!...
5: Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!
6: Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!
7: Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів,
8: бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!...
9: Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,
10: бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,
11: і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу...
12: За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:
13: про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...
14: А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,
15: визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!
16: Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!
17: Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,
18: і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,
19: наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...
20: Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!
21: Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!
22: і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...
23: Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,
24: бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!
25: Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
26: Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!
27: Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою...
28: Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
29: нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!...
30: А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,
31: і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму!
32: і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.
33: Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,
34: бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він!
35: Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,
36: бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його,
37: і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім!