Псалтир

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Для дириґетна хору. До флейти. Псалом Давидів.
2: Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій.
3: Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!
4: Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,
5: бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!
6: Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти.
7: Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.
8: А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.
9: Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,
10: бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!
11: Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!
12: А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє!
13: Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!
1: Для дириґетна хору. До флейти. Псалом Давидів.
2: Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій.
3: Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!
4: Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,
5: бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!
6: Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти.
7: Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.
8: А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.
9: Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,
10: бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!
11: Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!
12: А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє!
13: Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів.
2: Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
3: Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
4: Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
5: Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
6: Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки!
7: О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!
8: Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
9: і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
10: і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.
11: і на Тебе надіятись будуть усі, що ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
12: Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
13: бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих!
14: Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
15: щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
16: Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
17: Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.
18: Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
19: бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
20: Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
21: Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.
22: Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?
23: Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!
24: Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.
25: У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...
26: Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...
27: Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...
28: Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.
29: Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...
30: В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку...
31: Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...
32: Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.
33: Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
34: Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
35: Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
36: Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!
37: Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
38: Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
39: щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів.
2: Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!
3: Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...
4: Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого
5: тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?
6: Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!
7: Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!
8: Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!
9: Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 35
1: Для диригенту хору. Раба Господнього Давида.
2: Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його,
3: бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти.
4: Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.
5: Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
6: Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
7: Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!
8: Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил:
9: вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів,
10: бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!
11: Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою на людей щиросердих!
12: Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!
13: Попадали там беззаконники, повалено їх і встати не зможуть.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 36
0:
1: Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,
2: бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть!
3: Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!
4: Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!
5: На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6: і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.
7: Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.
8: Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,
9: бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!
10: А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,
11: а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!
12: Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,
13: та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!
14: Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,
15: та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!
16: Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17: бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!
18: Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19: за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.
20: Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!
21: Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,
22: бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!
23: Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24: коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.
25: Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26: Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
27: Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28: Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!
29: Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30: Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31: Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.
32: А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,
33: та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.
34: Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.
35: Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,
36: та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!
37: Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,
38: переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!
39: А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,
40: і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!
0:
1: Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,
2: бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть!
3: Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!
4: Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!
5: На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6: і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.
7: Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.
8: Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,
9: бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!
10: А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,
11: а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!
12: Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,
13: та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!
14: Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,
15: та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!
16: Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17: бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!
18: Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19: за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.
20: Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!
21: Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,
22: бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!
23: Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24: коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.
25: Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26: Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
27: Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28: Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!
29: Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30: Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31: Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.
32: А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,
33: та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.
34: Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.
35: Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,
36: та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!
37: Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,
38: переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!
39: А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,
40: і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!
0:
1: Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,
2: бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть!
3: Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!
4: Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!
5: На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6: і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.
7: Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.
8: Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,
9: бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!
10: А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,
11: а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!
12: Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,
13: та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!
14: Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,
15: та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!
16: Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17: бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!
18: Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19: за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.
20: Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!
21: Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,
22: бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!
23: Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24: коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.
25: Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26: Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
27: Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28: Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!
29: Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30: Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31: Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.
32: А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,
33: та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.
34: Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.
35: Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,
36: та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!
37: Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,
38: переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!
39: А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,
40: і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!
0:
1: Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,
2: бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть!
3: Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!
4: Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!
5: На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6: і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.
7: Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.
8: Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,
9: бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!
10: А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,
11: а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!
12: Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,
13: та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!
14: Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,
15: та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!
16: Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17: бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!
18: Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19: за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.
20: Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!
21: Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,
22: бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!
23: Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24: коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.
25: Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26: Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
27: Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28: Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!
29: Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30: Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31: Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.
32: А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,
33: та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.
34: Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.
35: Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,
36: та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!
37: Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,
38: переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!
39: А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,
40: і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!
0:
1: Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,
2: бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть!
3: Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!
4: Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!
5: На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6: і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.
7: Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.
8: Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,
9: бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!
10: А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,
11: а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!
12: Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,
13: та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!
14: Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,
15: та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!
16: Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17: бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!
18: Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19: за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.
20: Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!
21: Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,
22: бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!
23: Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24: коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.
25: Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26: Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
27: Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28: Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!
29: Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30: Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31: Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.
32: А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,
33: та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.
34: Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.
35: Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,
36: та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!
37: Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,
38: переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!
39: А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,
40: і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 49
0:
1: Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.
2: із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!
3: Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!
4: Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:
5: Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.
6: і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села.
7: Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8: Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,
9: не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,
10: бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,
11: Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!
12: Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!
13: Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів?
14: Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,
15: і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!
16: А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?
17: Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.
18: Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.
19: Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.
20: Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері...
21: Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!
22: Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!
23: Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 51
1: Для дириґетна хору. Псалом навчальний Давидів.
2: як прийшов був ідумеянин Доег та й Саулові був оповідав, і до нього сказав: "Давид увійшов до дому Авімелеха".
3: Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною.
4: Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!
5: Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,
6: ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!
7: Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.
8: і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:
9: Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого...
10: А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки!
11: Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 58
1: Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім. щоб убити його.
2: Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!
3: Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,
4: бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
5: Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!
6: і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села.
7: Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,
8: й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує...
9: Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!
10: Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!
11: Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!
12: Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
13: Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!
14: У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села.
15: А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.
16: Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.
17: А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!
18: Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!
1: Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім. щоб убити його.
2: Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!
3: Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,
4: бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
5: Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!
6: і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села.
7: Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,
8: й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує...
9: Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!
10: Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!
11: Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!
12: Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
13: Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!
14: У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села.
15: А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.
16: Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.
17: А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!
18: Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!
1: Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім. щоб убити його.
2: Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!
3: Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,
4: бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
5: Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!
6: і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села.
7: Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,
8: й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує...
9: Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!
10: Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!
11: Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!
12: Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
13: Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!
14: У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села.
15: А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.
16: Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.
17: А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!
18: Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 63
1: Для дириґетна хору. Псалом Давидів.
2: Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони!
3: Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців,
4: які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким,
5: щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!...
6: У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити?
7: Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!
8: Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть,
9: і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!...
10: і всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють!
11: і праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 72
0:
1: Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!
2: А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
3: бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
4: бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5: на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
6: Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
7: вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
8: сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
9: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...
10: Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
11: та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
12: як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
13: Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
14: і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...
15: Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
16: і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
17: аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
18: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
19: Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
20: Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
21: Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
22: а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...
23: Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,
24: Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!
25: Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!
26: Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,
27: бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!
28: А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!
0:
1: Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!
2: А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
3: бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
4: бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5: на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
6: Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
7: вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
8: сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
9: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...
10: Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
11: та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
12: як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
13: Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
14: і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...
15: Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
16: і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
17: аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
18: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
19: Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
20: Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
21: Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
22: а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...
23: Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,
24: Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!
25: Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!
26: Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,
27: бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!
28: А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!
0:
1: Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!
2: А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
3: бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
4: бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5: на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
6: Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
7: вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
8: сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
9: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...
10: Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
11: та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
12: як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
13: Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
14: і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...
15: Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
16: і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
17: аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
18: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
19: Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
20: Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
21: Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
22: а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...
23: Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,
24: Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!
25: Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!
26: Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,
27: бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!
28: А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 93
0:
1: Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився,
2: піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
3: Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
4: Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
5: Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать...
6: Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
7: та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів...
8: Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
9: Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?
10: Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
11: Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
12: Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
13: щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
14: бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
15: бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!
16: Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17: Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!...
18: Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
19: Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
20: Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право?
21: Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
22: і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
23: і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 139
0:
1: Для дириґетна хору. Псалом Давидів.
2: Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника,
3: що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!
4: Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села.
5: Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати...
6: Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села.
7: Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого!
8: Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову,
9: не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села.
10: Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило!
11: Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!...
12: Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль!
13: Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних,
14: тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!