Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
2: щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
3: Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
4: та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
5: її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
6: Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7: Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
8: віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
9: щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
10: щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...
11: І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
12: і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
13: І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...
14: Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...
15: Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
16: чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
17: Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18: Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
19: вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
20: І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
21: Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
22: власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,
23: помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
2: ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
3: Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
4: не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
5: рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
6: Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
7: нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
8: вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
9: Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
10: Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
11: і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...
12: Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
13: він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
14: в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
15: тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
16: Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
17: очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
18: серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
19: свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
20: Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
21: Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
22: Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!
23: Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,
24: щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
25: Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,
26: бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...
27: Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?
28: Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
29: Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
30: Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
31: та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
32: Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
33: побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
34: бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
35: він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!