...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга Притч Соломона

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 27
1: Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
2: Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої,— чужий, а не язик твій.
3: Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
4: Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
5: Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
6: Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
7: Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
8: Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
9: Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
10: Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
11: Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
12: Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
13: Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
14: Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
15: Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина— рівні:
16: хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
17: Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
18: Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
19: Як у воді лице— до лиця, так серце людини— до людини.
20: Пекло й Аваддон— ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
21: Що плавильня— для срібла, горно— для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
22: Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
23: Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
24: тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
25: Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
26: Вівці— на одяг тобі, і козли— на купівлю поля.
27: І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.
← попередній розділнаступний розділ →