Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
2: Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
3: Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
4: Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5: Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
6: Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.
7: Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
8: Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
9: Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
10: Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
11: Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
12: Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
13: Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!
14: Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.
15: Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.
16: Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17: Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
18: Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
19: так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...
20: З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
21: Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.
22: Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
23: Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,
24: устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
25: коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
26: Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.
27: Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.
28: Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.