Книга Притч Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.
2: Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3: Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
4: Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.
5: Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
6: Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
7: Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.
8: Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.
9: Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.
10: Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.
11: Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.
12: Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.
13: Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14: Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.
15: У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.
16: Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!
17: Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
18: Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
19: Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
20: Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
21: Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
22: Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
23: Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
24: Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25: Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
26: Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27: Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
28: Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
29: Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30: Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31: Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
32: Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
33: За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
2: Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
3: Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
4: Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
5: Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
6: Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
7: Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
8: Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
9: Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
10: На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
11: Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12: Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
13: Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
14: Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
15: Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
16: Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
17: Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
18: Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
19: Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20: Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
21: Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
22: Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
23: Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
24: З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
25: Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
26: Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
27: Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
28: І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.