Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Іісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2: Царство Небесне подібне до чоловіка – царя, який справляв весілля синові своєму
3: і послав рабів своїх покликати званних на весілля; і не хотіли прийти.
4: Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть званним: ось, я приготував мій обід, телят моїх і що відгодоване, заколоте і все готове; приходьте на весілля.
5: Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто до торгівлі своєї.
6: Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7: Почувши про це, цар розгнівався, і, пославши військо своє, винищив тих убивців і спалив місто їхнє.
8: Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а званні не були достойні;
9: отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10: І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося возлежалими.
11: Цар, увійшовши подивитись на возлежалих, побачив там чоловіка, вдягненого не у весільний одяг,
12: і каже йому: друже! як ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13: Тоді цар сказав слугам: зв'язавши йому руки і ноги, візьміть його і вкиньте у тьму безпросвітну; там буде плач і скрегіт зубів;
14: бо багато званних, та мало вибраних.
15: Тоді фарисеї пішли і радились, як би піймати Його на слові.
16: І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу;
17: отож скажи нам: як Тобі здається? чи дозволено платити податки кесареві, чи ні?
18: Іісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: що спокушаєте Мене, лицеміри?
19: Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20: І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21: Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові.
22: Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23: У той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що нема воскресіння, і запитали Його:
24: Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його хай візьме собі жінку його і відродить потомство братові своєму (Втор. 25,5);
25: було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, залишив жінку свою братові своєму;
26: так само і другий, і третій, навіть до сьомого;
27: а після всіх померла і жінка.
28: Отже, в час воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? бо всі мали її.
29: Іісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої,
30: бо у воскресінні ні женяться, ні виходять заміж, а перебувають, як Ангели Божі на небесах.
31: А про воскресіння мертвих, чи не читали ви сказаного вам Богом:
32: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, а живих (Вих. 3,6).
33: І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34: А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35: І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36: Учителю! яка найбільша заповідь в законі?
37: Іісус сказав йому: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Втор. 6,5):
38: це перша й найбільша заповідь;
39: друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18);
40: на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки.
41: Коли зібралися фарисеї, Іісус запитав їх:
42: що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43: Говорить їм: як же Давид, з натхнення, називає Його Господом, коли говорить:
44: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх? (Пс. 109,1).
45: Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?
46: І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.
2: І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
3: Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.
4: Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
5: Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.
6: Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.
7: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10: Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.
11: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи через Мене.
12: Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.
13: Ви є сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, як тільки хіба викинути її геть на потоптання людям.
14: Ви є світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
15: І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на підсвічник, і світить всім у домі.
16: Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
17: Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а здійснити.
18: Бо істинно кажу вам: доки не перейде небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
19: Отже, хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить так людей, той найменшим буде названий в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим буде названий в Царстві Небесному.
20: Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете в Царство Небесне.
21: Ви чули, що сказано древнім: не вбивай, а хто уб'є, підлягає суду (Вих. 20,13).
22: А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже брату своєму: «рака», підлягає синедріону; а хто скаже: «потвора», підлягає вогню пекельному.
23: Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
24: залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій.
25: Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в'язницю.
26: Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього кодранта.
27: Ви чули, що сказано древнім: не перелюбствуй (Вих. 20,14).
28: А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29: Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.
30: І якщо правиця твоя спокушає тебе, відітни її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.
31: Сказано також, коли хто розведеться з жінкою своєю, хай дасть їй лист про розлучення (Втор. 24,1).
32: А Я кажу вам: хто розводиться з жінкою своєю, крім провини перелюбу, той спонукає її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
33: Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, а виконуй перед Господом клятви твої (Лев. 19,12; Втор. 23,21).
34: А Я кажу вам: не клянись зовсім: ні небом, бо воно престол Божий;
35: ні землею, бо вона підніжжя ніг Його; ні Ієрусалимом, бо він місто великого Царя;
36: ні головою твоєю не клянися, тому що не можеш жодної волосини зробити білою або чорною.
37: Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого.
38: Ви чули, що сказано: око за око і зуб за зуб (Вих. 21,24).
39: А Я кажу вам: не противтеся злому. Але хто вдарить тебе у праву щоку, підстав йому і другу;
40: і хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг;
41: і хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
42: Тому, хто просить у тебе, – дай, і від того, хто хоче в тебе позичити, – не відвертайся.
43: Ви чули, що сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого (Лев. 19,17–18).
44: А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
45: і будете синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних.
46: Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі?
47: І коли ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і язичники?
48: Отож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.