Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Іісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2: Царство Небесне подібне до чоловіка – царя, який справляв весілля синові своєму
3: і послав рабів своїх покликати званних на весілля; і не хотіли прийти.
4: Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть званним: ось, я приготував мій обід, телят моїх і що відгодоване, заколоте і все готове; приходьте на весілля.
5: Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто до торгівлі своєї.
6: Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7: Почувши про це, цар розгнівався, і, пославши військо своє, винищив тих убивців і спалив місто їхнє.
8: Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а званні не були достойні;
9: отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10: І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося возлежалими.
11: Цар, увійшовши подивитись на возлежалих, побачив там чоловіка, вдягненого не у весільний одяг,
12: і каже йому: друже! як ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13: Тоді цар сказав слугам: зв'язавши йому руки і ноги, візьміть його і вкиньте у тьму безпросвітну; там буде плач і скрегіт зубів;
14: бо багато званних, та мало вибраних.
15: Тоді фарисеї пішли і радились, як би піймати Його на слові.
16: І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу;
17: отож скажи нам: як Тобі здається? чи дозволено платити податки кесареві, чи ні?
18: Іісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: що спокушаєте Мене, лицеміри?
19: Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20: І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21: Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові.
22: Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23: У той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що нема воскресіння, і запитали Його:
24: Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його хай візьме собі жінку його і відродить потомство братові своєму (Втор. 25,5);
25: було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, залишив жінку свою братові своєму;
26: так само і другий, і третій, навіть до сьомого;
27: а після всіх померла і жінка.
28: Отже, в час воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? бо всі мали її.
29: Іісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої,
30: бо у воскресінні ні женяться, ні виходять заміж, а перебувають, як Ангели Божі на небесах.
31: А про воскресіння мертвих, чи не читали ви сказаного вам Богом:
32: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, а живих (Вих. 3,6).
33: І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34: А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35: І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36: Учителю! яка найбільша заповідь в законі?
37: Іісус сказав йому: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Втор. 6,5):
38: це перша й найбільша заповідь;
39: друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18);
40: на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки.
41: Коли зібралися фарисеї, Іісус запитав їх:
42: що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43: Говорить їм: як же Давид, з натхнення, називає Його Господом, коли говорить:
44: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх? (Пс. 109,1).
45: Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?
46: І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч нареченому.
2: П'ять з них були мудрі, а п'ять нерозумні.
3: Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4: Мудрі ж разом із світильниками своїми взяли оливи в посудинах своїх.
5: А як наречений затримався, то всі задрімали і поснули.
6: Опівночі ж почувся крик: ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.
7: Тоді встали всі діви і приготували світильники свої.
8: Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
9: А мудрі відповіли: щоб не трапилось нестачі і у нас, і у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі.
10: Коли ж пішли вони купувати, прийшов наречений, і ті, що були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися;
11: пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! відчини нам.
12: Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
13: Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14: Бо Він зробить так, як один чоловік, який, вирушаючи в чужу країну, покликав своїх рабів і доручив їм майно своє:
15: одному дав п'ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному по силі його, і відразу ж відійшов.
16: Той раб, який одержав п'ять талантів, пішов і використав їх на діло і придбав інші п'ять талантів;
17: так само і той, який одержав два таланти, придбав інші два;
18: той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю і заховав срібло господаря свого.
19: Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає в них звіту.
20: Підійшов той, який одержав п'ять талантів, приніс інші п'ять талантів і сказав: господарю! п'ять талантів ти дав мені; ось ще п'ять талантів я придбав на них.
21: Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22: Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю! два таланти ти дав мені; ось, інші два таланти я придбав на них.
23: Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24: Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25: і, побоявшись, пішов і заховав талант твій в землі; ось тобі твоє.
26: Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
27: тому треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком;
28: отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів,
29: бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має;
30: а негідного раба вкиньте в тьму безпросвітну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
31: Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32: і зберуться перед Ним усі народи; і відділить одних від інших, як пастир відділяє овець від козлів;
33: і поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.
34: Тоді скаже Цар тим, які праворуч Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу:
35: бо голодний був Я, і ви дали Мені їсти; спраглий був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
36: був нагим, і ви одягнули Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37: Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним і нагодували? або спраглим, і напоїли?
38: коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? або нагим, і одягли?
39: коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40: І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: оскільки ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені.
41: Тоді скаже й тим, які ліворуч Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його:
42: бо голодний був Я, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, і ви не напоїли Мене;
43: був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не одягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
44: Тоді і вони скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, або подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці, і не послужили Тобі?
45: Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: так як ви не зробили цього одному з менших цих, то не зробили Мені.
46: І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.