Святе Письмо

Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 21
1: І коли наблизились до Ієрусалима і прийшли у Віффагію до гори Єлеонської, тоді Іісус послав двох учнів
2: і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами; і зразу знайдете прив'язану ослицю і з нею молодого осла; відв'язавши, приведіть до Мене;
3: і якщо хто скаже вам щонебудь, відповідайте, що вони потрібні Господу; і зараз же пошле їх.
4: Усе ж це було, щоб збулося сказане через пророка, який говорить:
5: скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій йде до тебе лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під'яремної (Іс. 62,11; Зах. 9,9).
6: Учні пішли і зробили так, як звелів їм Іісус:
7: привели ослицю і молодого осла і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8: Безліч народу розстеляли одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі;
9: народ же, що йшов попереду і супроводжував, виголошував: осанна Синові Давидовому! благословен Грядущий в ім'я Господнє! осанна у вишніх!
10: І коли увійшов у Ієрусалим, все місто заметушилось і заговорило: хто Цей?
11: Народ же говорив: Цей є Іісус, Пророк з Назарету Галілейського.
12: І увійшов Іісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,
13: і казав їм: написано: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр. 7,11).
14: І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15: А первосвященники і книжники, бачивши чудеса, які Він сотворив, і дітей, які виголошували в храмі і говорили: осанна Синові Давидовому, – обурились
16: і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так! невже ви ніколи не читали: із уст немовлят і грудних дітей Ти сотворив хвалу? (Пс. 8,3).
17: І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Віфанію і пробув там ніч.
18: Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів;
19: і, побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: хай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20: Побачивши це, учні здивувались і говорили: як це відразу всохла смоковниця?
21: Іісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки зробите те, що зроблено із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море,– буде;
22: і все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.
23: І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященники і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?
24: Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне; якщо про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю;
25: хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26: а якщо сказати: від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоанна за пророка.
27: І відповіли Іісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28: А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! піди сьогодні роби у винограднику моєму.
29: Але той сказав у відповідь: не хочу; а згодом, розкаявшись, пішов.
30: І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, і не пішов.
31: Котрий з двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Іісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже,
32: бо прийшов до вас Іоанн Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися потім, щоб повірити йому.
33: Вислухайте іншу притчу. Був один господар дому, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, відлучився.
34: Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів взяти свої плоди;
35: виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням.
36: Знову послав він інших слуг, більше, ніж спочатку; і з ними вчинили так само.
37: Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38: Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець; ходімо уб'ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39: І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40: Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41: Говорять Йому: злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час.
42: Іісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).
43: Тому кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже і дане буде народові, який приносить плоди його;
44: і той, хто впаде на камінь цей, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздавить.
45: І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить,
46: і намагались схопити Його, але побоялись народу, бо Його вважали за Пророка.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 22
1: Іісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2: Царство Небесне подібне до чоловіка – царя, який справляв весілля синові своєму
3: і послав рабів своїх покликати званних на весілля; і не хотіли прийти.
4: Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть званним: ось, я приготував мій обід, телят моїх і що відгодоване, заколоте і все готове; приходьте на весілля.
5: Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто до торгівлі своєї.
6: Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7: Почувши про це, цар розгнівався, і, пославши військо своє, винищив тих убивців і спалив місто їхнє.
8: Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а званні не були достойні;
9: отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10: І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося возлежалими.
11: Цар, увійшовши подивитись на возлежалих, побачив там чоловіка, вдягненого не у весільний одяг,
12: і каже йому: друже! як ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13: Тоді цар сказав слугам: зв'язавши йому руки і ноги, візьміть його і вкиньте у тьму безпросвітну; там буде плач і скрегіт зубів;
14: бо багато званних, та мало вибраних.
15: Тоді фарисеї пішли і радились, як би піймати Його на слові.
16: І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу;
17: отож скажи нам: як Тобі здається? чи дозволено платити податки кесареві, чи ні?
18: Іісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: що спокушаєте Мене, лицеміри?
19: Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20: І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21: Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові.
22: Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23: У той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що нема воскресіння, і запитали Його:
24: Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його хай візьме собі жінку його і відродить потомство братові своєму (Втор. 25,5);
25: було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, залишив жінку свою братові своєму;
26: так само і другий, і третій, навіть до сьомого;
27: а після всіх померла і жінка.
28: Отже, в час воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? бо всі мали її.
29: Іісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої,
30: бо у воскресінні ні женяться, ні виходять заміж, а перебувають, як Ангели Божі на небесах.
31: А про воскресіння мертвих, чи не читали ви сказаного вам Богом:
32: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, а живих (Вих. 3,6).
33: І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34: А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35: І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36: Учителю! яка найбільша заповідь в законі?
37: Іісус сказав йому: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Втор. 6,5):
38: це перша й найбільша заповідь;
39: друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18);
40: на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки.
41: Коли зібралися фарисеї, Іісус запитав їх:
42: що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43: Говорить їм: як же Давид, з натхнення, називає Його Господом, коли говорить:
44: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх? (Пс. 109,1).
45: Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?
46: І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
1: Іісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2: Царство Небесне подібне до чоловіка – царя, який справляв весілля синові своєму
3: і послав рабів своїх покликати званних на весілля; і не хотіли прийти.
4: Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть званним: ось, я приготував мій обід, телят моїх і що відгодоване, заколоте і все готове; приходьте на весілля.
5: Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто до торгівлі своєї.
6: Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7: Почувши про це, цар розгнівався, і, пославши військо своє, винищив тих убивців і спалив місто їхнє.
8: Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а званні не були достойні;
9: отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10: І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося возлежалими.
11: Цар, увійшовши подивитись на возлежалих, побачив там чоловіка, вдягненого не у весільний одяг,
12: і каже йому: друже! як ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13: Тоді цар сказав слугам: зв'язавши йому руки і ноги, візьміть його і вкиньте у тьму безпросвітну; там буде плач і скрегіт зубів;
14: бо багато званних, та мало вибраних.
15: Тоді фарисеї пішли і радились, як би піймати Його на слові.
16: І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу;
17: отож скажи нам: як Тобі здається? чи дозволено платити податки кесареві, чи ні?
18: Іісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: що спокушаєте Мене, лицеміри?
19: Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20: І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21: Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові.
22: Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23: У той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що нема воскресіння, і запитали Його:
24: Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його хай візьме собі жінку його і відродить потомство братові своєму (Втор. 25,5);
25: було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, залишив жінку свою братові своєму;
26: так само і другий, і третій, навіть до сьомого;
27: а після всіх померла і жінка.
28: Отже, в час воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? бо всі мали її.
29: Іісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої,
30: бо у воскресінні ні женяться, ні виходять заміж, а перебувають, як Ангели Божі на небесах.
31: А про воскресіння мертвих, чи не читали ви сказаного вам Богом:
32: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, а живих (Вих. 3,6).
33: І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34: А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35: І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36: Учителю! яка найбільша заповідь в законі?
37: Іісус сказав йому: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Втор. 6,5):
38: це перша й найбільша заповідь;
39: друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18);
40: на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки.
41: Коли зібралися фарисеї, Іісус запитав їх:
42: що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43: Говорить їм: як же Давид, з натхнення, називає Його Господом, коли говорить:
44: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх? (Пс. 109,1).
45: Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?
46: І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
← попередній розділнаступний розділ →