Від Матфея святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.
2: І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3: І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти;
4: і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його;
5: інше впало на місця кам'янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6: Коли ж зійшло сонце, зів'яло, і, не маючи кореня, засохло;
7: інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його;
8: інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.
9: Хто має вуха слухати, хай слухає!
10: І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11: Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано,
12: бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має;
13: тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14: і збувається над ними пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите,
15: бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).
16: Ваші ж очі блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують,
17: бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18: Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча:
19: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі.
20: А посіяне на кам'янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його;
21: але не має кореня в собі і тому непостійний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.
22: А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне.
23: Посіяне ж на добрій землі означає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять.
24: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму;
25: коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
26: Коли зійшла зелень і показався плід, тоді з'явились і плевели.
27: Прийшли раби домовладики і сказали йому: господарю! чи не добре насіння ти сіяв на полі твоєму? звідки ж плевели на ньому?
28: Він же сказав їм: це зробив ворог людей. А раби сказали йому: чи хочеш, ми підем і виберем їх?
29: Але він сказав: ні, щоб, вибираючи плевели, ви не вирвали разом з ними і пшеницю.
30: Залиште рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу плевели і зв'яжіть їх у снопи, щоб спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31: Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму,
32: яке, хоч найменше від усіх насінин, але, коли виросте, буває більшим всіх злаків і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33: Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три мірки борошна, доки все не вкисне.
34: Усе це говорив Іісус людям притчами і без притчі не говорив їм,
35: щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої; сповіщу сокровенне від створення світу (Пс. 77,2).
36: Тоді Іісус, відпустивши людей, увійшов у дім. І, підійшовши до Нього, учні Його сказали: поясни нам притчу про плевели на полі.
37: Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38: поле є світ; добре насіння – це сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39: ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець віку, а женці – Ангели.
40: Тому як збирають плевели і спалюють вогнем, так буде при кінці віку цього:
41: пошле Син Людський Ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42: і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів;
43: тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, хай слухає!
44: Ще Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45: Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перла,
46: і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.
47: Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що захопив риби всякого роду,
48: який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49: Так буде при кінці віку: зійдуть Ангели і відділять злих від праведних,
50: і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51: І запитав їх Іісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52: Він же сказав їм: тому кожен книжник, навчений Царства Небесного, подібний до господаря, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
53: І, коли скінчив Іісус притчі ці, пішов звідти.
54: І, прийшовши у Свою вітчизну, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Нього така премудрість і сили?
55: чи Він не теслярів син? чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосій, і Симон, і Іуда?
56: і сестри Його, чи не всі між нами? звідки ж у Нього все це?
57: І спокушались про Нього. Іісус же сказав їм: не буває пророк без честі, хіба тільки у вітчизні своїй і в домі своїм.
58: І не сотворив там багатьох чудес через невір'я їхнє.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: І, вийшовши, Іісус ішов від храму; і підійшли учні Його, щоб показати Йому будівлі храму.
2: Іісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
3: Коли ж сидів Він на горі Єлеонській, то підійшли до Нього учні на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде? і яка ознака Твого пришестя і кінця віку?
4: Іісус сказав їм у відповідь: бережіться, щоб хто не спокусив вас,
5: бо багато прийдуть під іменем Моїм, і будуть казати: «я Христос», і багатьох спокусять.
6: Також почуєте про війни й воєнні чутки. Дивіться, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, але це ще не кінець;
7: бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, мор і землетруси місцями;
8: усе ж це – початок хвороб.
9: Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи за ім'я Моє;
10: і тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
11: і багато лжепророків повстане і багатьох спокусять;
12: і через збільшення беззаконня у багатьох охолоне любов;
13: хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
14: І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світі, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець.
15: Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці (хто читає, хай розуміє),
16: тоді, хто буде в Іудеї, хай біжить у гори;
17: і хто на покрівлі, той хай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
18: і хто на полі, той хай не вертається назад взяти одежу свою.
19: Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
20: Моліться ж, щоб не трапилась втеча ваша зимою або в суботу,
21: бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині, і не буде.
22: І якби не скоротились ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради вибраних скоротяться ті дні.
23: Тоді, якщо хто скаже вам: «ось, тут Христос», або «там», – не вірте.
24: Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і вибраних.
25: Ось, Я наперед сказав вам.
26: Отже, коли скажуть вам: «ось, Він у пустині»,– не виходьте; «ось, Він у потайних кімнатах»,– не вірте;
27: бо, як блискавка виходить зі сходу і видно її навіть до заходу, так буде пришестя Сина Людського;
28: бо, де буде труп, там зберуться орли.
29: І раптом, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються;
30: тоді з'явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, грядущого на хмарах небесних з силою і славою великою;
31: і пошле Ангелів Своїх з трубою громогласною; і зберуть вибраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до краю їх.
32: Від смоковниці візьміть подобу: коли віття її стає вже м'яке і пускає листя, то знаєте, що близько літо;
33: так, коли ви побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
34: Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде;
35: небо і земля перейдуть, але слова Мої не перейдуть.
36: Про день же той і годину ніхто не знає, ні Ангели небесні, а тільки Отець Мій один;
37: але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського:
38: бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
39: і не думали, поки не прийшов потоп і не знищив усіх,– так буде і пришестя Сина Людського;
40: тоді будуть двоє на полі: один візьметься, а другий залишиться;
41: дві, що мелять на жорнах: одна береться, а друга залишається.
42: Отож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде.
43: Але це ви знаєте, що, якби знав господар дому, о котрій сторожі прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
44: Тому і ви будьте готові, бо в котру годину не думаєте, прийде Син Людський.
45: Хто ж вірний і розсудливий раб, якого господар його поставив над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
46: Блаженний той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так;
47: істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
48: Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
49: і почне бити товаришів своїх і їсти й пити з п'яницями,–
50: то прийде господар раба того в день, в який він не сподівається, і в годину, в яку не думає,
51: і розітне його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч нареченому.
2: П'ять з них були мудрі, а п'ять нерозумні.
3: Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4: Мудрі ж разом із світильниками своїми взяли оливи в посудинах своїх.
5: А як наречений затримався, то всі задрімали і поснули.
6: Опівночі ж почувся крик: ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.
7: Тоді встали всі діви і приготували світильники свої.
8: Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
9: А мудрі відповіли: щоб не трапилось нестачі і у нас, і у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі.
10: Коли ж пішли вони купувати, прийшов наречений, і ті, що були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися;
11: пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! відчини нам.
12: Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
13: Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14: Бо Він зробить так, як один чоловік, який, вирушаючи в чужу країну, покликав своїх рабів і доручив їм майно своє:
15: одному дав п'ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному по силі його, і відразу ж відійшов.
16: Той раб, який одержав п'ять талантів, пішов і використав їх на діло і придбав інші п'ять талантів;
17: так само і той, який одержав два таланти, придбав інші два;
18: той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю і заховав срібло господаря свого.
19: Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає в них звіту.
20: Підійшов той, який одержав п'ять талантів, приніс інші п'ять талантів і сказав: господарю! п'ять талантів ти дав мені; ось ще п'ять талантів я придбав на них.
21: Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22: Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю! два таланти ти дав мені; ось, інші два таланти я придбав на них.
23: Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24: Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25: і, побоявшись, пішов і заховав талант твій в землі; ось тобі твоє.
26: Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
27: тому треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком;
28: отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів,
29: бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має;
30: а негідного раба вкиньте в тьму безпросвітну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
31: Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32: і зберуться перед Ним усі народи; і відділить одних від інших, як пастир відділяє овець від козлів;
33: і поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.
34: Тоді скаже Цар тим, які праворуч Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу:
35: бо голодний був Я, і ви дали Мені їсти; спраглий був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
36: був нагим, і ви одягнули Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37: Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним і нагодували? або спраглим, і напоїли?
38: коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? або нагим, і одягли?
39: коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40: І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: оскільки ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені.
41: Тоді скаже й тим, які ліворуч Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його:
42: бо голодний був Я, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, і ви не напоїли Мене;
43: був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не одягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
44: Тоді і вони скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, або подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці, і не послужили Тобі?
45: Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: так як ви не зробили цього одному з менших цих, то не зробили Мені.
46: І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.