Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: У ті дні, коли зібралось дуже багато народу і нічого було їм їсти, Іісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм:
2: жаль Мені народу, що вже три дні знаходиться зі Мною, і нічого їм їсти.
3: Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.
4: Учні Його відповіли Йому: звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?
5: І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6: Тоді звелів народові возлягти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши подяку, переломив і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.
7: Було у них і небагато рибок; благословивши, Він звелів роздати і їх.
8: І їли, і наситились; і набрали сім кошиків кусків, що залишилися.
9: А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10: І відразу увійшовши у човен з учнями Своїми, прибув у краї Далмануфські.
11: Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12: І Він, тяжко зітхнувши, сказав: для чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13: І, залишивши їх, знову увійшов у човен і переправився на ту сторону.
14: При цьому учні Його забули взяти хлібів і мали з собою в човні тільки одну хлібину.
15: А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16: І, розмірковуючи між собою, говорили: це означає, що хлібів нема у нас.
17: Іісус, зрозумівши, говорить їм: що ви міркуєте про те, що нема у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам'яніле у вас серце?
18: Маючи очі, не бачите? маючи вуха, не чуєте? і не пам'ятаєте?
19: Коли Я п'ять хлібів переломив для п'яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви кусків? Говорять Йому: дванадцять.
20: А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви кусків, що залишилися? Сказали: сім.
21: І сказав їм: як же не розумієте?
22: Приходить у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і благають, щоб доторкнувся до нього.
23: Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села і, плюнувши на очі його, поклав на нього руки і запитав його: чи бачить що?
24: Він, глянувши, сказав: бачу людей, які проходять, мов дерева.
25: Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.
26: І послав його додому, кажучи: не заходь в село і нікому в селі не розказуй.
27: І пішов Іісус з учнями Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: за кого вважають Мене люди?
28: Вони відповідали: за Іоанна Хрестителя; інші ж – за Іллю; а деякі – за одного з пророків.
29: Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти Христос.
30: І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31: І почав учити їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященники та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32: І говорив про це відкрито. Але Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому.
33: Він же, обернувшись і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатана, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34: І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.
35: Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її.
36: Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить?
37: Або який викуп дасть людина за душу свою?
38: Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2: І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:
3: одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.
4: І з'явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.
5: При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.
6: Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7: І з'явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.
8: І, раптом подивившись навкруги, нікого вже з собою не бачили, крім одного Іісуса.
9: Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розказувати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10: І вони утримали в собі це слово, питаючи один одного, що значить: воскреснути з мертвих.
11: І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12: Він же відповідав їм: правда, Ілля повинен прийти раніше і приготувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить багато постраждати і бути зневаженим.
13: Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.
14: Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15: І відразу, побачивши Його, весь народ здивувався, і, підбігаючи, вітали Його.
16: Він запитав книжників: про що сперечаєтеся з ними?
17: Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:
18: де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19: Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20: І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21: Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22: дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.
23: Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24: І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.
25: Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26: І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.
27: Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.
28: Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?
29: І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30: Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31: Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб'ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.
32: Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33: Прийшов до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34: Вони мовчали; бо дорогою міркували між собою, хто більший.
35: І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою.
36: І, взявши дитя, поставив його посеред них і, обнявши його, сказав їм:
37: хто прийме в ім'я Моє одного з таких дітей, той Мене приймає; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене.
38: При цьому Іоанн сказав: Учителю! ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо не ходить за нами.
39: Іісус сказав: не забороняйте йому, бо ніхто, сотворивши чудо іменем Моїм, не може скоро злословити Мене.
40: Бо хто не проти вас, той за вас.
41: І хто напоїть вас чашею води в ім'я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42: А хто спокусить одного з малих цих, віруючих в Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43: І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий,
44: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
45: І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,
46: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
47: І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну,
48: де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
49: Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться.
50: Сіль – добра річ; а якщо сіль несолона буде, чим ви її поправите? Майте сіль у собі, і майте мир між собою.