...

Святе Письмо

Від Марка святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 4
1: І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.
2: І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:
3: слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;
4: і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.
5: Інше ж упало на кам'янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;
6: коли ж зійшло сонце, зів'яло і засохло, бо не мало кореня.
7: Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.
8: А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9: І сказав їм: хто має вуха слухати, хай слухає!
10: Коли ж залишився Він без народу, то оточуючі разом з дванадцятьма запитали Його про притчу.
11: І сказав їм: вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах;
12: так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, і не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13: І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14: Сіяч слово сіє.
15: Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16: Так само і посіяне на кам'янистому місці означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю приймають його,
17: але не мають в собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18: Посіяне в тернах означає тих, що слухають слово,
19: але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші побажання, увійшовши в них, заглушають слово, і воно буває без плоду.
20: А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21: І сказав їм: чи для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? чи не для того, щоб поставити її на підсвічнику?
22: Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23: Коли хто має вуха слухати, хай слухає!
24: І сказав їм: зауважуйте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам і додано буде вам, тим, що слухають.
25: Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26: І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27: і спить, і встає вночі і вдень; а як насіння сходить і росте, він не знає,
28: бо земля сама з себе родить спочатку зелень, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29: Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30: І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? або якою притчею зобразимо його?
31: Воно – мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі;
32: а коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, та пускає великі гілки, так що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33: І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34: Без притчі ж не говорив їм; а учням на самоті пояснював усе.
35: Увечері того ж дня сказав їм: переправимось на той бік.
36: І вони, відпустивши народ, взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37: І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38: А Він спав на кормі на узголів'ї. Його розбудили і говорять Йому: Учителю! невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39: І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40: І сказав їм: що ви так боязливі? чому не маєте віри?
41: І страх великий напав на них, і говорили між собою: хто ж Цей, що і вітер і море підкоряються Йому?
← попередній розділнаступний розділ →