Від Марка святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.
2: І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:
3: слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;
4: і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.
5: Інше ж упало на кам'янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;
6: коли ж зійшло сонце, зів'яло і засохло, бо не мало кореня.
7: Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.
8: А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9: І сказав їм: хто має вуха слухати, хай слухає!
10: Коли ж залишився Він без народу, то оточуючі разом з дванадцятьма запитали Його про притчу.
11: І сказав їм: вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах;
12: так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, і не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13: І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14: Сіяч слово сіє.
15: Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16: Так само і посіяне на кам'янистому місці означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю приймають його,
17: але не мають в собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18: Посіяне в тернах означає тих, що слухають слово,
19: але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші побажання, увійшовши в них, заглушають слово, і воно буває без плоду.
20: А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21: І сказав їм: чи для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? чи не для того, щоб поставити її на підсвічнику?
22: Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23: Коли хто має вуха слухати, хай слухає!
24: І сказав їм: зауважуйте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам і додано буде вам, тим, що слухають.
25: Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26: І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27: і спить, і встає вночі і вдень; а як насіння сходить і росте, він не знає,
28: бо земля сама з себе родить спочатку зелень, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29: Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30: І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? або якою притчею зобразимо його?
31: Воно – мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі;
32: а коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, та пускає великі гілки, так що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33: І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34: Без притчі ж не говорив їм; а учням на самоті пояснював усе.
35: Увечері того ж дня сказав їм: переправимось на той бік.
36: І вони, відпустивши народ, взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37: І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38: А Він спав на кормі на узголів'ї. Його розбудили і говорять Йому: Учителю! невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39: І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40: І сказав їм: що ви так боязливі? чому не маєте віри?
41: І страх великий напав на них, і говорили між собою: хто ж Цей, що і вітер і море підкоряються Йому?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Ієрусалима,
2: і, побачивши деяких з учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли.
3: Бо фарисеї і всі іудеї, додержуючись передань старців, не їдять, не помивши старанно рук;
4: і, прийшовши з торгу, не їдять, не обмившись. Є і багато іншого, чого вони прийняли дотримуватись: пильнувати обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
5: Потім питають Його фарисеї і книжники: чому учні Твої не роблять за переданням старців, а їдять хліб немитими руками?
6: Він сказав їм у відповідь: добре пророкував про вас, лицемірів, Ісаія, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене,
7: але марно шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських (Іс. 29,13).
8: Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмивання чаш і кухлів, і робите багато іншого, цьому подібного.
9: І сказав їм: чи добре, що ви відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
10: Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
11: А ви кажете: хто скаже батькові чи матері: корван, тобто дар Богові те, чим би ти від мене користувався,
12: тому ви вже дозволяєте нічого не робити для батька свого або матері своєї,
13: відкидаючи слово Боже переданням вашим, яке ви встановили; і робите багато чого, цьому подібного.
14: І, покликавши весь народ, говорив їм: слухайте Мене всі і розумійте:
15: ніщо з того, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, те оскверняє людину.
16: Якщо хто має вуха слухати, хай слухає!
17: І коли Він увійшов у дім від народу, учні Його спитали Його про притчу.
18: Він сказав їм: невже і ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
19: Бо входить їй не в серце, а в черево, і виходить геть, чим знищується всяка їжа.
20: Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
21: Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
22: крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство,–
23: все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
24: І, попростувавши звідти, прийшов у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось впізнав Його; але не міг утаїтися.
25: Бо почула про Нього жінка, в якої дочка одержима була нечистим духом, і, прийшовши, припала до ніг Його;
26: а жінка та була язичниця, родом сірофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27: Іісус же сказав їй: дай перше насититись дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28: Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти у дітей.
29: І сказав їй: за це слово, іди; біс вийшов із твоєї дочки.
30: І, прийшовши до свого дому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить на постелі.
31: Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Іісус знову пішов до моря Галілейського через околиці Десятиграддя.
32: Привели до Нього глухого і гугнявого і благали Його, щоб поклав на нього руку.
33: Іісус, одвівши його вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, плюнувши, доторкнувся до язика його;
34: і, піднявши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто: відкрийся.
35: І відразу відкрився у нього слух і розв'язались пута язика його, і почав говорити чисто.
36: І наказав їм, щоб нікому не розказували. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
37: І надто дивувалися та говорили: все добре робить,– глухим дає чути, і німим – говорити.