...

Святе Письмо

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 6
1: У суботу, першу після другого дня Пасхи, довелось Йому йти засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
2: Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботи?
3: Іісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4: Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби предложення, яких не можна було їсти нікому, крім священників, і їв, і дав тим, що були з ним.
5: І сказав їм: Син Людський є господар і суботи.
6: Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і учити. Там був чоловік, у якого права рука була суха.
7: Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
8: Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.
9: Тоді сказав їм Іісус: запитаю вас: що годиться робити в суботу? добро, чи зло? спасти душу, чи згубити? Вони мовчали.
10: І, оглянувши всіх їх, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
11: Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Іісусом.
12: У ті дні Він зійшов на гору помолитися і пробув всю ніч у молитві до Бога.
13: Коли ж настав день, покликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцять, котрих назвав Апостолами:
14: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоанна, Филипа та Варфоломія,
15: Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зілотом,
16: Іуду Якового та Іуду Іскаріота, який потім і став зрадником.
17: І, зійшовши з ними, став Він на рівному місці, і багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї та Ієрусалима і приморських місць Тирських і Сидонських,
18: що прийшли послухати Його і зцілитися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів; і зцілялися.
19: І весь народ шукав, щоб доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
20: І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
21: Блаженні ті, що голодні нині, бо насититесь. Блаженні ті, що плачуть нині, бо втішитесь.
22: Блаженні ви, коли зненавидять вас люди, і коли відлучать вас, і ганьбитимуть, і знеславлять ім'я ваше заради Сина Людського.
23: Радійте в той день і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили з пророками батьки їхні.
24: Навпаки, горе вам, багаті! бо ви вже одержали свою втіху.
25: Горе вам, ситі нині! бо зголоднієте. Горе вам, що смієтесь нині! бо будете плакати і ридати.
26: Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре! бо так робили з лжепророками батьки їхні.
27: Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
28: благословляйте тих, що проклинають вас і моліться за тих, хто кривдить вас.
29: Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто знімає з тебе верхню одежу, не борони взяти і сорочку.
30: Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто взяв твоє, не вимагай.
31: І як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними.
32: І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те подяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
33: І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те подяка? бо і грішники те саме роблять.
34: І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати назад, яка за те вам подяка, бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.
35: Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть, і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних і злих.
36: Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37: Не судіть, і не будете судимі; не осуджуйте, і не будете осуджені; прощайте, і простять вам;
38: давайте, і дасться вам: мірою доброю, утрясенною, натоптаною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам.
39: Сказав також їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? чи не впадуть обидва в яму?
40: Учень не буває вищим від свого вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
41: Що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?
42: Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму сучок з ока твого, коли сам не бачиш колоди у твоєму оці? Лицеміре! вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого.
43: Нема доброго дерева, яке б приносило поганий плід, і нема поганого дерева, яке б приносило плід добрий.
44: Бо всяке дерево пізнається по плодах своїх: не збирають смокви з терновника і не знімають винограду з чагарника.
45: Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле, бо з повноти серця промовляють уста її.
46: Що ж ви зовете Мене: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?
47: Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, скажу вам, до кого він подібний.
48: Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода ринула на той дім, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
49: А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
← попередній розділнаступний розділ →