Біблія українською мовою

Від Луки святе благовіствування

Розділ 3
1: У п'ятнадцятий же рік правління Тиверія кесаря, коли Понтій Пілат правив в Іудеї, Ірод був четвертовладником у Галілеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лісаній був четвертовладником в Авілінеї,
2: за первосвященників Анни і Каіафи, було слово Боже до Іоанна, сина Захарії, в пустині.
3: І він проходив по всій околиці Іорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,
4: як написано в книзі слів пророка Ісаії, котрий говорить: глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому;
5: кожна долина хай наповниться і всяка гора і горб знизяться, і стануть кривизни прямими, і вибоїсті дороги рівними;
6: і побачить всяка плоть спасіння Боже (Іс. 40,3–5).
7: Іоанн говорив народові, що приходив хреститися від нього: породження єхиднині! хто навчив вас втікати від майбутнього гніву?
8: Сотворіть же достойні плоди покаяння, і не думайте говорити в собі: отець у нас Авраам, бо кажу вам, що Бог з каміння цього може сотворити дітей Авраамові.
9: Вже й сокира біля кореня дерев лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.
10: І питав його народ: що ж нам робити?
11: Він сказав їм у відповідь: у кого дві одежі, той дай тому, хто не має, і в кого є їжа, роби те саме.
12: Прийшли і митарі хреститися і сказали йому: учителю, що нам робити?
13: Він відповідав їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам.
14: Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платою вашою.
15: Коли ж народ чекав і всі думали в серцях своїх про Іоанна, чи не Христос він,–
16: Іоанн усім відповідав: я хрещу вас водою, але йде Сильніший за мене, у Котрого я недостойний розв'язати ремінь взуття; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем.
17: Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в засіки Свої, а солому спалить вогнем невгасимим.
18: І багато іншого благовіствував він народові, повчаючи його.
19: Ірод же, четвертовладник, якого Іоанн докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого,
20: додав до всього іншого і те, що ув'язнив Іоанна в темницю.
21: Коли ж хрестився весь народ, і Іісус, охрестившись, молився, розкрилося небо,
22: і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був голос з неба, Який говорив: Ти Син Мій Улюблений; в Тобі Моє благовоління!
23: Іісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв,
24: Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів,
25: Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслімів, Наггеїв,
26: Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин,
27: Іоаннанів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв,
28: Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів,
29: Іосіїв, Єлієзерів, Іорімів, Матфатів, Левіїв,
30: Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єліакимів,
31: Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів,
32: Ієссеїв, Овідів, Воозів, Салмонів, Наассонів,
33: Амінадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин,
34: Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів,
35: Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів,
36: Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,
37: Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів,
38: Єносів, Сифів, Адамів, Божий.
← попередній розділ наступний розділ →
Розділ 4
1: Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.
2: Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.
3: І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4: Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3).
5: І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить,
6: і сказав Йому диявол: Тобі дам владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її;
7: отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
8: Іісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатана; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи (Втор. 6,13).
9: І повів Його до Ієрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз,
10: бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
11: і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11).
12: Іісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).
13: І, закінчивши всі спокушування, диявол відійшов від Нього до часу.
14: І повернувся Іісус в силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
15: Він учив у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.
16: І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу, і встав читати.
17: Йому подали книгу пророка Ісаії; і Він, розкривши книгу, знайшов місце, де було написано:
18: Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю,
19: проповідувати літо Господнє сприятливе (Іс. 61,1–2).
20: І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх в синагозі були звернені до Нього.
21: І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви слухали.
22: І всі засвідчили Йому це, і дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
23: Він сказав їм: звичайно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зціли Самого Себе, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24: І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25: Поправді кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26: і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську;
27: багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, крім Неємана сіріянина.
28: Почувши це, всі в синагозі наповнились гнівом
29: і, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його;
30: Він же, пройшовши серед них, відійшов.
31: І прийшов у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у дні суботні.
32: І дивувалися вченню Його, бо слово Його було з владою.
33: Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
34: облиш; що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35: Іісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посеред синагоги, вийшов з нього, анітрохи не пошкодивши йому.
36: І усіх охопив жах, і міркували між собою: що це значить, що Він з владою і силою наказує нечистим духам і вони виходять?
37: І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38: Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симона; теща ж Симонова лежала в сильній гарячці; і благали Його за неї.
39: Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона ж відразу встала і служила їм.
40: Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
41: Виходили також і біси з багатьох з криком і говорили: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42: А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а народ шукав Його і, прийшовши до Нього, затримував Його, щоб не йшов від них.
43: Він же сказав їм: і іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44: І проповідував у синагогах галілейських.
← попередній розділ наступний розділ →
Розділ 21
1: Поглянувши, Він побачив багатих, які клали дари свої в скарбницю;
2: побачив також і одну бідну вдову, яка туди поклала дві лепти,
3: і сказав: істинно говорю вам, що ця бідна вдова більше всіх поклала;
4: бо всі ті від надлишку свого клали в дар Богові, а вона від нестатку свого поклала весь прожиток свій, що мала.
5: І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений дорогим камінням і пожертвами, Він сказав:
6: прийдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйноване.
7: І запитали Його: Учителю! коли ж це буде? і яка ознака, коли це має статися?
8: Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в заблудження, бо багато прийде під іменем Моїм, кажучи, що це Я. І час цей близько: не ходіть за ними.
9: Коли почуєте про війни та заворушення, не жахайтеся, бо цьому належить бути раніш; але не в той час кінець.
10: Тоді сказав їм: повстане народ на народ і царство на царство.
11: Будуть великі землетруси по місцях, і голод, і мор, і жахливі явища, і великі знамення з неба.
12: А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, віддаючи в синагоги і в темниці, і поведуть перед царів і правителів за ім'я Моє.
13: І буде це вам для свідчення.
14: Отож покладіть собі на серці не задумувати наперед, що відповідати,
15: бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть перечити, ні протистояти всі, хто противиться вам.
16: І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17: і зненавидять вас усі за ім'я Моє,
18: але й волосина з голови вашої не пропаде,–
19: терпінням вашим спасайте душі ваші.
20: Коли ж побачите Ієрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилось запустіння його.
21: Тоді, хто буде в Іудеї, хай біжить у гори; і хто в місті, хай виходить з нього; а хто в околицях, хай не входить у нього,
22: бо це дні помсти, щоб збулося все написане.
23: Горе вагітним і тим, що годують грудьми в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24: І поляжуть від вістря меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Ієрусалим топтатимуть язичники, аж доки не скінчаться часи язичників.
25: І будуть знамення в сонці і місяці і зірках, а на землі туга народів і безнадійність; і море зашумить і збуриться.
26: Люди вмиратимуть від страху і чекання бід, що йдуть на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
27: І тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах з силою і славою великою.
28: Коли ж це почне збуватись, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29: І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
30: коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, знаєте, що вже близько літо.
31: Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
32: Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33: Небо і земля перейдуть, а слова Мої не перейдуть.
34: Дивіться ж за собою, щоб ваші серця не обтяжувались об'їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не настав для вас несподівано,
35: бо він, як сіть, захопить усіх, що живуть на поверхні всієї землі.
36: Отож пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всіх тих бід, що мають бути, і стати перед Сином Людським.
37: Вдень Він учив у храмі, а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Єлеонською.
38: І весь народ зранку приходив до Нього в храм слухати Його.
← попередній розділ наступний розділ →
Розділ 22
1: Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2: І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
3: Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
4: і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
5: Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
6: і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
7: Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8: І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
9: Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
10: Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
11: і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
12: І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
13: Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
14: І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
15: і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16: Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17: І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
18: бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19: І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
20: Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21: І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
22: Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
23: І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
24: Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25: Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
26: а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
27: Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28: Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29: і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30: щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31: Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
32: але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33: Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
34: Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
35: І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
36: Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
37: бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
38: Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
39: І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
40: Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41: І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42: говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
43: З'явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
44: І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
45: Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
46: і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.
47: Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48: Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49: Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
50: І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.
51: Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52: Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?
53: Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54: Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.
55: Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.
56: Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57: Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.
58: Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!
59: Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.
60: Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61: Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.
62: І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63: Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;
64: і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?
65: І багато іншої хули говорили проти Нього.
66: А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон
67: і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;
68: коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69: Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70: І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.
71: Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.
← попередній розділ
Розділ 24
1: У перший же день тижня, дуже рано, несучи наготовлені пахощі, вони прийшли до гробу і разом з ними деякі інші;
2: але знайшли, що камінь був відвалений від гробу.
3: І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Іісуса.
4: Коли ж вони не могли зрозуміти цього, раптом два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5: І коли вони налякались і схилилися обличчям до землі, сказали їм: що ви шукаєте живого між мертвими?
6: Нема Його тут: Він воскрес; згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галілеї,
7: кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей грішників, і бути розп'ятим, і на третій день воскреснути.
8: І згадали вони слова Його;
9: і, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10: То були Магдалина Марія, і Іоанна, і Марія, мати Якова, та інші з ними, які сказали про це Апостолам.
11: І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12: Петро ж, вставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі лише пелени, що лежали, і пішов назад, дивуючись тому, що сталося.
13: Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій за шістдесят від Ієрусалима і звалося Еммаус.
14: І розмовляли між собою про всі ці події.
15: І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Іісус, наблизившись, пішов з ними.
16: Але очі їхні були утримані, так що вони не впізнали Його.
17: Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18: Один з них, на ім'я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти один з тих, що прийшли до Ієрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19: І сказав їм: що саме? Вони сказали Йому: що було з Іісусом Назарянином, Який був пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всіма людьми;
20: як видали Його первосвященники і старійшини і начальники наші для засудження на смерть і розп'яли Його.
21: А ми сподівались, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля; до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22: Та ще й здивували нас деякі жінки з наших: вони вранці були біля гробу
23: і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явління Ангелів, які говорять, що Він живий.
24: І пішли деякі з наших до гробу і знайшли так, як жінки говорили, а Його не бачили.
25: Тоді Він сказав їм: о, нерозумні і повільні серцем, щоб вірувати всьому тому, про що говорили пророки!
26: Чи не так же належало постраждати Христу і увійти в славу Свою?
27: І, почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28: І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29: А вони затримували Його, кажучи: зостанься з нами, бо вже надвечір, і день закінчується. І Він увійшов і зостався з ними.
30: І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31: Тоді відкрилися у них очі і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32: І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам на дорозі і коли пояснював нам Писання?
33: І, вставши в той же час, повернулись до Ієрусалима і знайшли разом одинадцять Апостолів і тих, що були з ними,
34: які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35: І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали в переломленні хліба.
36: Коли вони про це говорили, Сам Іісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37: Вони схвилювались і злякались, думаючи, що бачать духа.
38: Але Він сказав їм: що хвилюєтесь, і для чого такі думки входять до сердець ваших?
39: Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам; доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40: І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41: Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувались, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42: Вони подали Йому частину печеної риби і стільникового меду.
43: І, взявши, їв перед ними.
44: І сказав їм: ось те, про що Я говорив вам, коли ще був з вами, що належить здійснитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому, і у пророків, та в псалмах.
45: Тоді відкрив їм розум до розуміння Писань.
46: І сказав їм: так написано і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47: і щоб в ім'я Його проповідувалося покаяння і прощення гріхів між усіма народами, починаючи від Ієрусалима.
48: Ви ж свідки цьому.
49: І Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Ієрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50: І вивів їх з міста до Віфанії і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51: І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і возноситися на небо.
52: Вони поклонились Йому і повернулись до Ієрусалима з великою радістю.
53: І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.

← попередній розділ