...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 23
1: І піднялася велика кількість їх, і повели Його до Пілата,
2: і почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли, що Він розбещує народ наш, і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3: Пілат запитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
4: Пілат сказав первосвященникам і народові: ніякої вини я не знаходжу в Людині Цій.
5: Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Іудеї, починаючи від Галілеї до цього місця.
6: Пілат, почувши про Галілею, запитав: хіба Він галілеянин?
7: І, довідавшись, що Він з області Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Ієрусалимі.
8: Ірод, побачивши Іісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього, і сподівався побачити від Нього яке-небудь чудо,
9: і задавав Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.
10: Первосвященники ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11: Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і наглумившись над Ним, вдягнув Його в світлу одежу і відіслав назад до Пілата.
12: І стали від того дня Ірод та Пілат друзями, бо раніше ворогували один з одним.
13: Пілат же, скликавши первосвященників і начальників та народ,
14: сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, Який ніби розбещує народ; і ось, я при вас дослідив і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому тому, у чому ви звинувачуєте Його;
15: і Ірод теж, бо я посилав Його до нього, і нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті;
16: отже, покаравши Його, відпущу.
17: А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в'язня.
18: Але весь народ почав кричати: смерть Йому! а відпусти нам Варавву!
19: Варавва був посаджений до темниці за вчинений у місті бунт і вбивство.
20: Пілат знов підвищив голос, бажаючи відпустити Іісуса.
21: Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22: Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? я нічого вартого смерті не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23: Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп'ятий; і переміг крик їхній і первосвященників.
24: І Пілат присудив, щоб було за проханням їхнім,
25: і відпустив їм ув'язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; а Іісуса віддав на їхню волю.
26: І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Іісусом.
27: І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28: Іісус же, обернувшись до них, сказав: дочки ієрусалимські! не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими;
29: бо надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30: тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! і пагорбам: покрийте нас!
31: Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32: Вели з ним на смерть і двох злочинців.
33: І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, там розп'яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34: Іісус же говорив: Отче! прости їм, бо не знають, що роблять. І ділили одежу Його, кидаючи жереб.
35: І стояли люди і дивились. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; хай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, обранець Божий.
36: Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37: і казали: коли Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого.
38: І був над Ним напис, написаний словами грецькими, римськими і єврейськими: Цей є Цар Іудейський.
39: Один з повішених злочинців лихословив Його і говорив: коли Ти Христос, спаси Себе і нас.
40: А другий, навпаки, докоряв йому і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41: і ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42: І сказав Іісусові: пом'яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43: І сказав йому Іісус: істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44: Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі аж до години дев'ятої:
45: і сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46: Скрикнувши гучним голосом, Іісус сказав: Отче! у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, іспустив дух.
47: Сотник же, побачивши, що сталось, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48: І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б'ючи себе в груди.
49: Всі ж, хто знали Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивились на це.
50: І ось один чоловік на ім'я Йосиф, що був радником, чоловік добрий і праведний,
51: який не брав участі у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста Іудейського, котрий і сам сподівався Царства Божого,
52: прийшов до Пілата і просив тіла Іісусового;
53: і, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54: День той був п'ятниця, і наставала субота.
55: Слідом же йшли і жінки, які прийшли з Іісусом з Галілеї, і бачили гроб, і як покладено було тіло Його;
56: і повернувшись, вони наготували пахощів та миро; і в суботу нічого не робили за заповіддю.
1: І піднялася велика кількість їх, і повели Його до Пілата,
2: і почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли, що Він розбещує народ наш, і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3: Пілат запитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
4: Пілат сказав первосвященникам і народові: ніякої вини я не знаходжу в Людині Цій.
5: Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Іудеї, починаючи від Галілеї до цього місця.
6: Пілат, почувши про Галілею, запитав: хіба Він галілеянин?
7: І, довідавшись, що Він з області Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Ієрусалимі.
8: Ірод, побачивши Іісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього, і сподівався побачити від Нього яке-небудь чудо,
9: і задавав Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.
10: Первосвященники ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11: Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і наглумившись над Ним, вдягнув Його в світлу одежу і відіслав назад до Пілата.
12: І стали від того дня Ірод та Пілат друзями, бо раніше ворогували один з одним.
13: Пілат же, скликавши первосвященників і начальників та народ,
14: сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, Який ніби розбещує народ; і ось, я при вас дослідив і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому тому, у чому ви звинувачуєте Його;
15: і Ірод теж, бо я посилав Його до нього, і нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті;
16: отже, покаравши Його, відпущу.
17: А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в'язня.
18: Але весь народ почав кричати: смерть Йому! а відпусти нам Варавву!
19: Варавва був посаджений до темниці за вчинений у місті бунт і вбивство.
20: Пілат знов підвищив голос, бажаючи відпустити Іісуса.
21: Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22: Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? я нічого вартого смерті не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23: Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп'ятий; і переміг крик їхній і первосвященників.
24: І Пілат присудив, щоб було за проханням їхнім,
25: і відпустив їм ув'язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; а Іісуса віддав на їхню волю.
26: І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Іісусом.
27: І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28: Іісус же, обернувшись до них, сказав: дочки ієрусалимські! не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими;
29: бо надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30: тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! і пагорбам: покрийте нас!
31: Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32: Вели з ним на смерть і двох злочинців.
33: І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, там розп'яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34: Іісус же говорив: Отче! прости їм, бо не знають, що роблять. І ділили одежу Його, кидаючи жереб.
35: І стояли люди і дивились. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; хай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, обранець Божий.
36: Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37: і казали: коли Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого.
38: І був над Ним напис, написаний словами грецькими, римськими і єврейськими: Цей є Цар Іудейський.
39: Один з повішених злочинців лихословив Його і говорив: коли Ти Христос, спаси Себе і нас.
40: А другий, навпаки, докоряв йому і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41: і ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42: І сказав Іісусові: пом'яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43: І сказав йому Іісус: істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44: Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі аж до години дев'ятої:
45: і сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46: Скрикнувши гучним голосом, Іісус сказав: Отче! у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, іспустив дух.
47: Сотник же, побачивши, що сталось, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48: І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б'ючи себе в груди.
49: Всі ж, хто знали Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивились на це.
50: І ось один чоловік на ім'я Йосиф, що був радником, чоловік добрий і праведний,
51: який не брав участі у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста Іудейського, котрий і сам сподівався Царства Божого,
52: прийшов до Пілата і просив тіла Іісусового;
53: і, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54: День той був п'ятниця, і наставала субота.
55: Слідом же йшли і жінки, які прийшли з Іісусом з Галілеї, і бачили гроб, і як покладено було тіло Його;
56: і повернувшись, вони наготували пахощів та миро; і в суботу нічого не робили за заповіддю.
← попередній розділнаступний розділ →