...

Святе Письмо

Від Луки святе благовіствування

наступний розділ →
Розділ 1
1: Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,
2: як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова,
3: то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
4: щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5: У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім'я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім'я її Єлисавета.
6: Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.
7: У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8: Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,
9: за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння,
10: а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння,–
11: тоді з'явився йому Ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12: Захарія, побачивши його, збентежився, і страх напав на нього.
13: Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім'я йому Іоанн;
14: і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його зрадіють,
15: бо він буде великий перед Господом; вина і сікера не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї;
16: і багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього;
17: і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господу народ приготований.
18: І сказав Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого віку.
19: Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це;
20: і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться в свій час.
21: Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі.
22: Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23: А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24: Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п'ять місяців, кажучи:
25: так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми.
26: Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет,
27: до Діви, зарученої з мужем, на ім'я Йосиф, з дому Давидового; ім'я ж Діви: Марія.
28: Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.
29: Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?
30: І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;
31: і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім'я Йому Іісус.
32: Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його;
33: і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.
34: Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35: Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36: Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць,
37: бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.
38: Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.
39: Вставши ж Марія у дні ці, з поспіхом пішла до нагірньої країни, в місто Іудине,
40: і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41: Коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого.
42: І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї!
43: І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44: Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45: І блаженна, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46: І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47: і зрадів дух Мій у Бозі, Спасові Моєму,
48: що зглянувся Він на смирення Раби Своєї, бо віднині ублажатимуть Мене всі роди;
49: що сотворив Мені велич Сильний, і святе ім'я Його;
50: і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його;
51: явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих в помислах сердець їхніх;
52: скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53: голодних сповнив благ, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим;
54: прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом'янувши милість,
55: як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його довіку.
56: Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57: Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58: І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю і раділи з нею.
59: І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім'ям батька його – Захарією.
60: На це мати його сказала: ні, а назвати його Іоанном.
61: І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім'ям цим.
62: І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63: Він попросив дощечку і написав: Іоанн ім'я йому. І всі здивувались.
64: І відразу відкрилися уста його і мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65: І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні Іудейській.
66: Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: що буде дитина ця? І рука Господня була з ним.
67: І Захарія, батько його, сповнився Святого Духа і пророкував, кажучи:
68: благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і сотворив визволення йому,
69: і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70: як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71: що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72: сотворить милість з батьками нашими і спом'яне святий завіт Свій
73: дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74: щоб ми, визволившись від руки ворогів наших, безбоязно
75: служили Йому в святості й праведності перед Ним у всі дні життя нашого.
76: І ти, дитя, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати шляхи Йому,
77: дати зрозуміти народові Його спасіння у відпущенні гріхів їхніх,
78: з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба,
79: просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80: Дитя зростало і міцніло духом, і був він у пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
2: Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.
3: І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
4: Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, в Іудею, в місто Давидове, що зветься Віфлієм, бо він був з дому і роду Давидового,
5: записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
6: Коли ж вони були там, прийшов час родити Їй;
7: і народила Сина Свого Первенця, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8: У тій стороні були на полі пастухи, які ночували і стерегли отару свою.
9: Раптом з'явився їм Ангел Господній, і слава Господня осіяла їх; злякалися вони страхом великим.
10: І сказав їм Ангел: не бійтеся; я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям:
11: бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь;
12: і ось вам ознака: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
13: І відразу з'явилося з Ангелом численне воїнство небесне, яке славило Бога і виголошувало:
14: слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!
15: Коли Ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Віфлієму і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
16: І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
17: Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
18: І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
19: А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
20: Пастухи ж повернулись, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
21: А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім'я Іісус, наречене Ангелом до зачаття Його в утробі.
22: І коли настали дні очищення їх за законом Мойсеєвим, принесли Його до Ієрусалима, щоб поставити перед Господом,
23: як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу,
24: і щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голубенят.
25: Був тоді в Ієрусалимі чоловік, на ім'я Симеон. Він був муж праведний та побожний, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
26: Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
27: І прийшов він, натхненний Духом, у храм. І коли батьки принесли Немовля Іісуса, щоб виконати над Ним законний обряд,
28: він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
29: нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
30: бо бачили очі мої спасіння Твоє,
31: яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
32: світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
33: Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
34: І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання,–
35: і Тобі Самій меч пройде душу,– щоб відкрились помисли багатьох сердець.
36: Тут була також Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асірова, яка досягла глибокої старості, проживши з чоловіком після свого дівоцтва сім років,
37: вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч.
38: Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав визволення в Ієрусалимі.
39: І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галілеї, в місто своє Назарет.
40: Дитя ж зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрості, і благодать Божа була на Ньому.
41: Щороку батьки Його ходили до Ієрусалима на свято Пасхи.
42: І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Ієрусалима на свято.
43: Як скінчилися дні свята, і вони повертались, Отрок Іісус залишився в Ієрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його,
44: а думали, що Він іде з іншими. Пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих
45: і, не знайшовши Його, повернулись до Ієрусалима, шукаючи Його.
46: Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і запитував їх;
47: усі, хто слухав Його, дивувались розумові і відповідям Його.
48: І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я з великою скорботою шукали Тебе.
49: Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? хіба ви не знали, що Мені повинно бути в тому, що належить Отцю Моєму?
50: Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51: І Він пішов з ними і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
52: Іісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 22
1: Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2: І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
3: Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
4: і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
5: Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
6: і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
7: Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8: І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
9: Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
10: Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
11: і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
12: І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
13: Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
14: І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
15: і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16: Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17: І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
18: бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19: І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
20: Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21: І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
22: Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
23: І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
24: Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25: Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
26: а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
27: Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28: Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29: і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30: щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31: Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
32: але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33: Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
34: Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
35: І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
36: Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
37: бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
38: Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
39: І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
40: Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41: І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42: говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
43: З'явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
44: І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
45: Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
46: і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.
47: Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48: Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49: Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
50: І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.
51: Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52: Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?
53: Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54: Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.
55: Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.
56: Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57: Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.
58: Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!
59: Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.
60: Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61: Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.
62: І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63: Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;
64: і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?
65: І багато іншої хули говорили проти Нього.
66: А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон
67: і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;
68: коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69: Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70: І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.
71: Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.
← попередній розділнаступний розділ →