Від Луки святе благовіствування

наступний розділ →

Розділ 1
1: Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,
2: як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова,
3: то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
4: щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5: У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім'я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім'я її Єлисавета.
6: Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.
7: У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8: Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,
9: за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння,
10: а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння,–
11: тоді з'явився йому Ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12: Захарія, побачивши його, збентежився, і страх напав на нього.
13: Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім'я йому Іоанн;
14: і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його зрадіють,
15: бо він буде великий перед Господом; вина і сікера не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї;
16: і багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього;
17: і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господу народ приготований.
18: І сказав Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого віку.
19: Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це;
20: і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться в свій час.
21: Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі.
22: Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23: А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24: Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п'ять місяців, кажучи:
25: так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми.
26: Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет,
27: до Діви, зарученої з мужем, на ім'я Йосиф, з дому Давидового; ім'я ж Діви: Марія.
28: Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.
29: Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?
30: І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;
31: і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім'я Йому Іісус.
32: Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його;
33: і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.
34: Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35: Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36: Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць,
37: бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.
38: Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.
39: Вставши ж Марія у дні ці, з поспіхом пішла до нагірньої країни, в місто Іудине,
40: і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41: Коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого.
42: І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї!
43: І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44: Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45: І блаженна, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46: І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47: і зрадів дух Мій у Бозі, Спасові Моєму,
48: що зглянувся Він на смирення Раби Своєї, бо віднині ублажатимуть Мене всі роди;
49: що сотворив Мені велич Сильний, і святе ім'я Його;
50: і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його;
51: явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих в помислах сердець їхніх;
52: скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53: голодних сповнив благ, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим;
54: прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом'янувши милість,
55: як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його довіку.
56: Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57: Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58: І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю і раділи з нею.
59: І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім'ям батька його – Захарією.
60: На це мати його сказала: ні, а назвати його Іоанном.
61: І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім'ям цим.
62: І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63: Він попросив дощечку і написав: Іоанн ім'я йому. І всі здивувались.
64: І відразу відкрилися уста його і мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65: І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні Іудейській.
66: Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: що буде дитина ця? І рука Господня була з ним.
67: І Захарія, батько його, сповнився Святого Духа і пророкував, кажучи:
68: благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і сотворив визволення йому,
69: і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70: як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71: що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72: сотворить милість з батьками нашими і спом'яне святий завіт Свій
73: дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74: щоб ми, визволившись від руки ворогів наших, безбоязно
75: служили Йому в святості й праведності перед Ним у всі дні життя нашого.
76: І ти, дитя, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати шляхи Йому,
77: дати зрозуміти народові Його спасіння у відпущенні гріхів їхніх,
78: з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба,
79: просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80: Дитя зростало і міцніло духом, і був він у пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитися і не сумувати,
2: кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3: В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4: Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам у собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5: але як ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені.
6: І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7: Хіба Бог не захистить вибранців Своїх, що взивають до Нього день і ніч, хоч і не спішить захищати їх?
8: кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9: Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу:
10: два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11: Фарисей, ставши, молився сам у собі так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники, або як цей митар:
12: пощуся двічі на тиждень, даю десяту частину з усього, що придбаю.
13: А митар, стоячи віддаля, не смів і очей звести на небо; але, б'ючи себе в груди, говорив: Боже! будь милостивий до мене, грішника!
14: Кажу вам, що цей пішов до дому свого оправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підносить сам себе, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15: Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а учні, бачачи те, боронили їм.
16: Але Іісус, покликавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17: Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18: І запитав Його один з начальників: Учителю благий! що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
19: Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? ніхто не благий, як тільки один Бог;
20: знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21: Він же сказав: усе це я зберіг з юності моєї.
22: Почувши це, Іісус сказав йому: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і приходь та іди слідом за Мною.
23: Але він, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24: Іісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25: бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26: Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27: Він же сказав: неможливе людям, можливе Богові.
28: Петро ж сказав: ось, ми покинули все і пішли за Тобою.
29: Він сказав їм: істинно говорю вам: нема нікого, хто б покинув дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого,
30: і не одержав би значно більше в цей час, і у віці майбутньому життя вічне.
31: Відкликавши дванадцять учнів Своїх, сказав їм: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32: бо видадуть Його язичникам, і познущаються над Ним, і скривдять Його, і обплюють Його,
33: і будуть бити, і уб'ють Його; і на третій день воскресне.
34: Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35: Коли ж підходив Він до Ієрихону, один сліпий сидів край дороги і просив милостині,
36: і, почувши, що мимо нього проходить народ, запитав: що це таке?
37: Йому сказали, що Іісус Назарянин йде.
38: Тоді він закричав: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.
39: І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів! помилуй мене.
40: Іісус, зупинившись, звелів привести його до Себе; і коли той підійшов до Нього, спитав його:
41: чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи! щоб мені прозріти.
42: Іісус сказав йому: прозри! віра твоя спасла тебе.
43: І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і весь народ, бачивши це, воздав хвалу Богові.