Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Луки святе благовіствування

наступний розділ →
Розділ 1
1: Оскільки вже багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події,
2: як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова,
3: то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
4: щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5: У дні Ірода, царя Іудейського, був священник на ім'я Захарія, з денної черги Авієвої, і жінка його з роду Ааронового, ім'я її Єлисавета.
6: Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і устави Господні бездоганно.
7: У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8: Одного разу, коли він у порядку своєї черги служив перед Богом,
9: за жеребом, як звичайно було у священників, йому випало ввійти в храм Господній для кадіння,
10: а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння,–
11: тоді з'явився йому Ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12: Захарія, побачивши його, збентежився, і страх напав на нього.
13: Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім'я йому Іоанн;
14: і буде тобі радість і втіха, і багато народженню його зрадіють,
15: бо він буде великий перед Господом; вина і сікера не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї;
16: і багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього;
17: і йтиме перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних до образу думок праведників, щоб представити Господу народ приготований.
18: І сказав Захарія Ангелові: з чого я знатиму це? бо я старий, і жінка моя вже похилого віку.
19: Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це;
20: і ось, ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться в свій час.
21: Тим часом народ чекав Захарію і дивувався, що він забарився в храмі.
22: Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23: А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24: Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п'ять місяців, кажучи:
25: так сотворив мені Господь у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми.
26: Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у галілейське місто, яке називається Назарет,
27: до Діви, зарученої з мужем, на ім'я Йосиф, з дому Давидового; ім'я ж Діви: Марія.
28: Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.
29: Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?
30: І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;
31: і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім'я Йому Іісус.
32: Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його;
33: і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця.
34: Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35: Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36: Ось і Єлисавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць,
37: бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.
38: Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел.
39: Вставши ж Марія у дні ці, з поспіхом пішла до нагірньої країни, в місто Іудине,
40: і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41: Коли почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого.
42: І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї!
43: І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44: Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45: І блаженна, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46: І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47: і зрадів дух Мій у Бозі, Спасові Моєму,
48: що зглянувся Він на смирення Раби Своєї, бо віднині ублажатимуть Мене всі роди;
49: що сотворив Мені велич Сильний, і святе ім'я Його;
50: і милість Його в роди родів на тих, що бояться Його;
51: явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих в помислах сердець їхніх;
52: скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53: голодних сповнив благ, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим;
54: прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом'янувши милість,
55: як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його довіку.
56: Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57: Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58: І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю і раділи з нею.
59: І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім'ям батька його – Захарією.
60: На це мати його сказала: ні, а назвати його Іоанном.
61: І сказали їй: адже ніхто з рідних твоїх не звався ім'ям цим.
62: І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63: Він попросив дощечку і написав: Іоанн ім'я йому. І всі здивувались.
64: І відразу відкрилися уста його і мова його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65: І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідалося про все це по всій нагірній країні Іудейській.
66: Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: що буде дитина ця? І рука Господня була з ним.
67: І Захарія, батько його, сповнився Святого Духа і пророкував, кажучи:
68: благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і сотворив визволення йому,
69: і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70: як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71: що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72: сотворить милість з батьками нашими і спом'яне святий завіт Свій
73: дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74: щоб ми, визволившись від руки ворогів наших, безбоязно
75: служили Йому в святості й праведності перед Ним у всі дні життя нашого.
76: І ти, дитя, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати шляхи Йому,
77: дати зрозуміти народові Його спасіння у відпущенні гріхів їхніх,
78: з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба,
79: просвітити тих, що сидять у темряві й тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80: Дитя зростало і міцніло духом, і був він у пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.
← попередній розділ
Розділ 24
1: У перший же день тижня, дуже рано, несучи наготовлені пахощі, вони прийшли до гробу і разом з ними деякі інші;
2: але знайшли, що камінь був відвалений від гробу.
3: І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Іісуса.
4: Коли ж вони не могли зрозуміти цього, раптом два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5: І коли вони налякались і схилилися обличчям до землі, сказали їм: що ви шукаєте живого між мертвими?
6: Нема Його тут: Він воскрес; згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галілеї,
7: кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей грішників, і бути розп'ятим, і на третій день воскреснути.
8: І згадали вони слова Його;
9: і, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10: То були Магдалина Марія, і Іоанна, і Марія, мати Якова, та інші з ними, які сказали про це Апостолам.
11: І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12: Петро ж, вставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі лише пелени, що лежали, і пішов назад, дивуючись тому, що сталося.
13: Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій за шістдесят від Ієрусалима і звалося Еммаус.
14: І розмовляли між собою про всі ці події.
15: І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Іісус, наблизившись, пішов з ними.
16: Але очі їхні були утримані, так що вони не впізнали Його.
17: Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18: Один з них, на ім'я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти один з тих, що прийшли до Ієрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19: І сказав їм: що саме? Вони сказали Йому: що було з Іісусом Назарянином, Який був пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всіма людьми;
20: як видали Його первосвященники і старійшини і начальники наші для засудження на смерть і розп'яли Його.
21: А ми сподівались, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля; до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22: Та ще й здивували нас деякі жінки з наших: вони вранці були біля гробу
23: і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явління Ангелів, які говорять, що Він живий.
24: І пішли деякі з наших до гробу і знайшли так, як жінки говорили, а Його не бачили.
25: Тоді Він сказав їм: о, нерозумні і повільні серцем, щоб вірувати всьому тому, про що говорили пророки!
26: Чи не так же належало постраждати Христу і увійти в славу Свою?
27: І, почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28: І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29: А вони затримували Його, кажучи: зостанься з нами, бо вже надвечір, і день закінчується. І Він увійшов і зостався з ними.
30: І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31: Тоді відкрилися у них очі і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32: І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам на дорозі і коли пояснював нам Писання?
33: І, вставши в той же час, повернулись до Ієрусалима і знайшли разом одинадцять Апостолів і тих, що були з ними,
34: які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35: І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали в переломленні хліба.
36: Коли вони про це говорили, Сам Іісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37: Вони схвилювались і злякались, думаючи, що бачать духа.
38: Але Він сказав їм: що хвилюєтесь, і для чого такі думки входять до сердець ваших?
39: Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам; доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40: І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41: Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувались, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42: Вони подали Йому частину печеної риби і стільникового меду.
43: І, взявши, їв перед ними.
44: І сказав їм: ось те, про що Я говорив вам, коли ще був з вами, що належить здійснитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому, і у пророків, та в псалмах.
45: Тоді відкрив їм розум до розуміння Писань.
46: І сказав їм: так написано і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47: і щоб в ім'я Його проповідувалося покаяння і прощення гріхів між усіма народами, починаючи від Ієрусалима.
48: Ви ж свідки цьому.
49: І Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Ієрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50: І вивів їх з міста до Віфанії і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51: І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і возноситися на небо.
52: Вони поклонились Йому і повернулись до Ієрусалима з великою радістю.
53: І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.
← попередній розділ