Від Луки святе благовіствування

Розділ 19
12 Отож сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб отримати собі царство і повернутись;
13 покликавши десять рабів своїх, дав їм десять мин і сказав їм: пустіть їх в діло, поки я повернусь.
14 Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: не хочемо, щоб він царював над нами.
15 І коли повернувся, одержавши царство, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав срібло, щоб довідатись, хто що придбав.
16 Прийшов перший і сказав: господарю! мина твоя принесла десять мин.
17 І сказав йому: гаразд, добрий рабе! за те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18 Прийшов другий і сказав: господарю! мина твоя принесла п'ять мин.
19 Сказав і цьому: і ти будь над п'ятьма містами.
20 Прийшов третій і сказав: господарю! ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21 бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22 Господар сказав йому: твоїми устами судитиму тебе, лукавий рабе! ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв;
23 чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, взяв його з прибутком?
24 І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25 І сказали йому: господарю! у нього є десять мин.
26 Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має;
27 а ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і побийте переді мною.
28 Сказавши це, Іісус пішов далі, підіймаючись до Ієрусалима.