Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 18
1: Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитися і не сумувати,
2: кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3: В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4: Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам у собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5: але як ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені.
6: І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7: Хіба Бог не захистить вибранців Своїх, що взивають до Нього день і ніч, хоч і не спішить захищати їх?
8: кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9: Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу:
10: два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11: Фарисей, ставши, молився сам у собі так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники, або як цей митар:
12: пощуся двічі на тиждень, даю десяту частину з усього, що придбаю.
13: А митар, стоячи віддаля, не смів і очей звести на небо; але, б'ючи себе в груди, говорив: Боже! будь милостивий до мене, грішника!
14: Кажу вам, що цей пішов до дому свого оправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підносить сам себе, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15: Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а учні, бачачи те, боронили їм.
16: Але Іісус, покликавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17: Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18: І запитав Його один з начальників: Учителю благий! що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
19: Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? ніхто не благий, як тільки один Бог;
20: знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21: Він же сказав: усе це я зберіг з юності моєї.
22: Почувши це, Іісус сказав йому: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і приходь та іди слідом за Мною.
23: Але він, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24: Іісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25: бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26: Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27: Він же сказав: неможливе людям, можливе Богові.
28: Петро ж сказав: ось, ми покинули все і пішли за Тобою.
29: Він сказав їм: істинно говорю вам: нема нікого, хто б покинув дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого,
30: і не одержав би значно більше в цей час, і у віці майбутньому життя вічне.
31: Відкликавши дванадцять учнів Своїх, сказав їм: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32: бо видадуть Його язичникам, і познущаються над Ним, і скривдять Його, і обплюють Його,
33: і будуть бити, і уб'ють Його; і на третій день воскресне.
34: Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35: Коли ж підходив Він до Ієрихону, один сліпий сидів край дороги і просив милостині,
36: і, почувши, що мимо нього проходить народ, запитав: що це таке?
37: Йому сказали, що Іісус Назарянин йде.
38: Тоді він закричав: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.
39: І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів! помилуй мене.
40: Іісус, зупинившись, звелів привести його до Себе; і коли той підійшов до Нього, спитав його:
41: чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи! щоб мені прозріти.
42: Іісус сказав йому: прозри! віра твоя спасла тебе.
43: І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і весь народ, бачивши це, воздав хвалу Богові.
1: Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитися і не сумувати,
2: кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3: В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4: Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам у собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5: але як ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені.
6: І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7: Хіба Бог не захистить вибранців Своїх, що взивають до Нього день і ніч, хоч і не спішить захищати їх?
8: кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9: Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу:
10: два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11: Фарисей, ставши, молився сам у собі так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники, або як цей митар:
12: пощуся двічі на тиждень, даю десяту частину з усього, що придбаю.
13: А митар, стоячи віддаля, не смів і очей звести на небо; але, б'ючи себе в груди, говорив: Боже! будь милостивий до мене, грішника!
14: Кажу вам, що цей пішов до дому свого оправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підносить сам себе, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15: Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а учні, бачачи те, боронили їм.
16: Але Іісус, покликавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17: Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18: І запитав Його один з начальників: Учителю благий! що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
19: Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? ніхто не благий, як тільки один Бог;
20: знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21: Він же сказав: усе це я зберіг з юності моєї.
22: Почувши це, Іісус сказав йому: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і приходь та іди слідом за Мною.
23: Але він, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24: Іісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25: бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26: Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27: Він же сказав: неможливе людям, можливе Богові.
28: Петро ж сказав: ось, ми покинули все і пішли за Тобою.
29: Він сказав їм: істинно говорю вам: нема нікого, хто б покинув дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого,
30: і не одержав би значно більше в цей час, і у віці майбутньому життя вічне.
31: Відкликавши дванадцять учнів Своїх, сказав їм: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32: бо видадуть Його язичникам, і познущаються над Ним, і скривдять Його, і обплюють Його,
33: і будуть бити, і уб'ють Його; і на третій день воскресне.
34: Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35: Коли ж підходив Він до Ієрихону, один сліпий сидів край дороги і просив милостині,
36: і, почувши, що мимо нього проходить народ, запитав: що це таке?
37: Йому сказали, що Іісус Назарянин йде.
38: Тоді він закричав: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.
39: І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів! помилуй мене.
40: Іісус, зупинившись, звелів привести його до Себе; і коли той підійшов до Нього, спитав його:
41: чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи! щоб мені прозріти.
42: Іісус сказав йому: прозри! віра твоя спасла тебе.
43: І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і весь народ, бачивши це, воздав хвалу Богові.
← попередній розділнаступний розділ →