Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських вкусити хліба, і вони стежили за Ним.
2: І ось став перед Ним чоловік, який страждав водяною хворобою.
3: Тоді Іісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
4: Вони мовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
5: При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не зразу ж витягнете його і в суботу?
6: І не змогли відповісти Йому на це.
7: Помічаючи ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
8: коли будеш запрошений ким на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
9: і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі: поступися цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10: Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: друже! пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою,
11: бо всякий, хто сам себе високо ставить, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12: Сказав же і тому, хто запросив Його: коли робиш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили, і не одержав ти відплати.
13: Але, коли робиш гостину, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14: і блаженний будеш, що вони не мають чим віддати тобі; бо віддасться тобі у воскресіння праведних.
15: Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто вкусить хліба у Царстві Божому!
16: Він же сказав йому: один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох,
17: і коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
18: І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
19: Другий сказав: я купив п'ять пар волів і йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
20: Третій сказав: я оженився і через те не можу прийти.
21: І, повернувшись, раб той розказав про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар дому сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22: І сказав раб: господарю! зроблено, як ти звелів, і ще є місце.
23: Господар сказав рабові: піди на дороги і загорожі і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24: Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званних, та мало вибраних.
25: З Ним ішло багато народу; і, обернувшись, Він сказав їм:
26: коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учнем;
27: і хто не несе хреста свого і йде за Мною, той не може бути Моїм учнем.
28: Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи має він, що потрібне для її будівництва,
29: щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30: кажучи: цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити?
31: Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи зможе він з десятьма тисячами стати проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32: Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33: Так і кожний з вас, хто не відречеться від усього, що має, не може бути Моїм учнем.
34: Сіль – добра річ; але якщо сіль втратить силу, то чим виправити її?
35: Ні в землю, ні на гній не годиться; геть викидають її. Хто має вуха слухати, хай слухає!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитися і не сумувати,
2: кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3: В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4: Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам у собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5: але як ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені.
6: І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7: Хіба Бог не захистить вибранців Своїх, що взивають до Нього день і ніч, хоч і не спішить захищати їх?
8: кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9: Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу:
10: два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11: Фарисей, ставши, молився сам у собі так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники, або як цей митар:
12: пощуся двічі на тиждень, даю десяту частину з усього, що придбаю.
13: А митар, стоячи віддаля, не смів і очей звести на небо; але, б'ючи себе в груди, говорив: Боже! будь милостивий до мене, грішника!
14: Кажу вам, що цей пішов до дому свого оправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підносить сам себе, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15: Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а учні, бачачи те, боронили їм.
16: Але Іісус, покликавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17: Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18: І запитав Його один з начальників: Учителю благий! що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
19: Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? ніхто не благий, як тільки один Бог;
20: знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21: Він же сказав: усе це я зберіг з юності моєї.
22: Почувши це, Іісус сказав йому: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і приходь та іди слідом за Мною.
23: Але він, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24: Іісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25: бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26: Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27: Він же сказав: неможливе людям, можливе Богові.
28: Петро ж сказав: ось, ми покинули все і пішли за Тобою.
29: Він сказав їм: істинно говорю вам: нема нікого, хто б покинув дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого,
30: і не одержав би значно більше в цей час, і у віці майбутньому життя вічне.
31: Відкликавши дванадцять учнів Своїх, сказав їм: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32: бо видадуть Його язичникам, і познущаються над Ним, і скривдять Його, і обплюють Його,
33: і будуть бити, і уб'ють Його; і на третій день воскресне.
34: Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35: Коли ж підходив Він до Ієрихону, один сліпий сидів край дороги і просив милостині,
36: і, почувши, що мимо нього проходить народ, запитав: що це таке?
37: Йому сказали, що Іісус Назарянин йде.
38: Тоді він закричав: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.
39: І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів! помилуй мене.
40: Іісус, зупинившись, звелів привести його до Себе; і коли той підійшов до Нього, спитав його:
41: чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи! щоб мені прозріти.
42: Іісус сказав йому: прозри! віра твоя спасла тебе.
43: І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і весь народ, бачивши це, воздав хвалу Богові.