...

Святе Письмо

Від Луки святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 10
1: Після того вибрав Господь і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед лицем Своїм у кожне місто і місце, куди Сам хотів іти,
2: і сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоб вислав женців на жнива Свої.
3: Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4: Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5: В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому;
6: і якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7: В тому домі залишайтесь, їжте і пийте те, що в них є, бо працюючий вартий нагороди за труди свої; не переходьте з дому в дім.
8: І коли в яке місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть,
9: і зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10: Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть:
11: і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже.
12: Кажу ж вам, що Содому в день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13: Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися;
14: але і Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15: І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16: Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відвертається вас, той Мене відвертається, а хто відвертається Мене, той відвертається Того, Хто послав Мене.
17: Сімдесят учнів повернулися з радістю і говорили: Господи! і біси коряться нам в ім'я Твоє.
18: Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба;
19: ось, даю вам владу наступати на змій та скорпіонів і на всяку силу вражу; і ніщо не пошкодить вам;
20: однак тому не радійте, що духи вам коряться, а радійте тому, що імена ваші написані на небесах.
21: У той час зрадів духом Іісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від мудрих та розумних, і відкрив те дітям. Так, Отче! Бо таке було Твоє благовоління.
22: І, звернувшись до учнів, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець, і хто є Отець, не знає ніхто, крім Сина і того, кому Син хоче відкрити.
23: І, звернувшись до учнів, сказав їм окремо: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24: бо кажу вам, багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
25: І ось, один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю! що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26: Він же сказав йому: в законі що написано? як читаєш?
27: Він сказав у відповідь: возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, та усією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.
28: Іісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби і будеш жити.
29: Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Іісусові: а хто мій ближній?
30: На це Іісус сказав: один чоловік ішов з Ієрусалима до Ієрихона і потрапив до рук розбійників, котрі зняли з нього одежу, поранили його і пішли, залишивши його ледве живого.
31: Трапилось одному священникові йти тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32: Так само і левіт, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33: Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився
34: і, підійшовши, перев'язав йому рани, поливаючи оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до гостиниці і потурбувався про нього;
35: а на другий день, від'їжджаючи, вийняв два динарія, дав власникові гостиниці і сказав йому: потурбуйся про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, повертаючись, віддам тобі.
36: Отже, хто з тих трьох, здається тобі, був ближній для того, що потрапив до рук розбійників?
37: Він сказав: той, що змилосердився над ним. Тоді Іісус сказав йому: іди, і ти роби так само.
38: Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка, на ім'я Марфа, прийняла Його в свій дім;
39: у неї була сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Іісуса і слухала слово Його.
40: Марфа ж клопоталась про велику гостину і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені.
41: Іісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! ти турбуєшся і клопочешся багато чим,
42: а одного тільки треба; Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї.
← попередній розділнаступний розділ →