Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: А Йов відповів та й сказав:
2: Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?
3: Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...
4: Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
5: Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
6: Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
7: Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
8: Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
9: Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
10: Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...
11: Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...
12: Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
13: Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
14: що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
15: я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
16: Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
17: Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...
18: Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
19: Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
20: Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...
21: Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...
22: Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...
23: Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...
24: У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?
25: А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
26: проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...
27: Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
28: то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...
29: Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
30: Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
31: то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...
32: Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
33: поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...
34: Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
35: тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...